Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)

Найважливішим доказом прагнення до розвитку дружніх і взаємовигідних відносин між державами є різні дипломатичні домовленості. Молода Українська держава хотіла встановити дипломатичні відносини з іншими країнами, зокрема з Кубанською Народною Республікою. Більшість кубанських козаків (насамперед спа...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2018
Main Author:	Скибіцька, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2018
Subjects:	Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202549
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа) / І. Скибіцька // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 4. — С. 60–67. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859774020558258176
author	Скибіцька, І.
author_facet	Скибіцька, І.
citation_txt	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа) / І. Скибіцька // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 4. — С. 60–67. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	Найважливішим доказом прагнення до розвитку дружніх і взаємовигідних відносин між державами є різні дипломатичні домовленості. Молода Українська держава хотіла встановити дипломатичні відносини з іншими країнами, зокрема з Кубанською Народною Республікою. Більшість кубанських козаків (насамперед спадкові чорноморці) розглядали майбутню Кубань як федеративну частину незалежної України. Початок процесу зближення поклали українсько-кубанські переговори влітку 1918 року. Завершився цей процес Протоколом спільного засідання Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі. Слідом за Протоколом передбачалося підписання рівноправного договору між двома незалежними державами навесні-влітку 1920 року. Цей документ важливий тим, що він відображав реальний характер відносин, які могли бути встановлені між Кубанською Народною Республікою та Україною. Various diplomatic agreements are considered to be the most important proof of the attempt to develop friendly and mutually beneficial relations between the states. A young Ukrainian state has sought to establish diplomatic relations with other countries, including the Kuban National Republic. Most of the Kuban Cossacks (primarily the hereditary Black Sea inhabitants) have considered Kuban's future as a federal part of an independent Ukraine. Ukrainian-Kuban negotiations in the summer of 1918 are considered the beginning of the rapprochement process. It has been completed with the Proceedings of the joint meeting of the Kuban Exceeding Legation in the Caucasus. The signing of the equіtable treaty between two independent states in spring-summer, 1920, was expected immediately after the Protocol. This document is interesting in the fact that it reflects the real nature of the relations that could be established between the Kuban National Republic and Ukraine.
first_indexed	2025-12-02T07:58:31Z
format	Article
fulltext	60 ОСТАННЯ СпРОбА ДИпЛОМАТИЧНИХ КОНТАКТІВ МІж КУбАНСЬКОю НАРОДНОю РЕСпУбЛІКОю ТА УНР НАВЕСНІ 1920 РОКУ (публікація документа) Ірина Скибіцька УДК 341.242(470.62:477)“1920” Найважливішим доказом прагнення до розвитку дружніх і взаємовигідних відносин між державами є різні ди- пломатичні домовленості. Молода Українська держава хотіла встановити дипломатичні відносини з іншими країна- ми, зокрема з Кубанською Народною Республікою. Більшість кубанських козаків (насамперед спадкові чорномор- ці) розглядали майбутню Кубань як федеративну частину незалежної України. Початок процесу зближення поклали українсько-кубанські переговори влітку 1918 року. Завершився цей про- цес Протоколом спільного засідання Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі. Слідом за Протоколом передбачалося підписання рівноправного договору між двома незалеж- ними державами навесні-влітку 1920 року. Цей документ важливий тим, що він відображав реальний характер відносин, які могли бути встановлені між Кубанською Народною Республікою та Україною. Ключові слова: дипломатичні домовленості, незалежні держави, українсько-кубанські переговори, кубанські козаки. Various diplomatic agreements are considered to be the most important proof of the attempt to develop friendly and mutually beneficial relations between the states. A young Ukrainian state has sought to establish diplomatic relations with the other countries, including Kuban National Republic. most of the Kuban Cossacks (primarily the hereditary Black Sea inhabitants) have considered Kuban future as a federal part of an independent Ukraine. Ukrainian-Kuban negotiations in summer, 1918, are considered as the beginning of rapprochement process. It has been completed with the Proceedings of the joint meeting of Kuban Exceeding Legation in the Caucasus. The signing of the equi- table treaty between two independent states in spring-summer, 1920, has been expected immediately after the Protocol. This document is interesting in the fact, that it has reflected the real nature of the relations, that could be established between Kuban National Republic and Ukraine. Keywords: diplomatic agreements, independent states, Ukrainian-Kuban negotiations, Kuban Cossacks. У грудні минулого року українська ди- пломатична служба відзначила 100-річчя з моменту створення. Її історія починається з 22 грудня 1917 року, коли голова Генерально- го секретаріату УНР Володимир Винничен- ко підписав акт про створення Генерального секретаріату міжнаціональних справ, який очолив Олександр Шульгин. Це було пер- ше Міністерство закордонних справ України. Українська держава, що тільки народжува- лася, прагнула здобути визнання на світовій арені як незалежна європейська держава і встановити дипломатичні відносини з іншими країнами як рівноправний партнер. Упродовж 1918–1919 років було створено цілу мережу українських дипломатичних представництв, що діяли в різних країнах. У Державному архіві Краснодарського краю нещодавно виявили документи, що від- носяться до цього періоду. Серед них – «Удо- стоверение» від 3 січня 1919 року, видане Кубанським крайовим урядом колишньому Міністру-резиденту українського уряду геть- мана Скоропадського полковникові барону Федорові Боржинському і чинам посольства у складі старшого радника посольства Миколи Васильовича Левитського, секретаря посоль- ства Андрія Юхимовича Теслі, двох чинов- ників посольства – Ольги Павлівни Цимва- нітової та Євгенії Калениківни Бароновської і канцелярського службовця п. Рильського. Посвідчення дозволяло безперешкодно за- лишити територію Кубанського краю, маючи при цьому повне сприяння з боку влади. Це www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 61 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації були перші представники посольства молодої Української держави [1, ф. Р-6, оп. 1, спр. 189, арк. 1–2]. На думку деяких істориків, гетьман Ско- ропадський прагнув приєднати Кубань до України. Водночас більшість кубанських ко- заків, насамперед зі спадкових чорноморців, розглядали майбутню Кубань як федеративну частину незалежної України. На початку літа 1918 року в Києві відбулися українсько-кубан- ські переговори. Делегацію Кубанської ради очолював її голова Микола Рябовол. Знайдені в Державному архіві Краснодар- ського краю документи дають змогу ознайо- митися з позицією тих, хто активно протидіяв переговорному процесові. Так, «Заявление членов Совета Союза казачьих войск о по- рядке решения вопроса о взаимоотношениях Кубанского края с Украиной», адресоване го- лові Кубанського крайового уряду, підписали члени Ради союзу козацьких військ від Кубан- ського козацького війська: хорунжий Ново- сільцев, осавул Бережний, підосавул Він ніков, сотник Колков і урядник Авдєєв. Очевидно, що більшість із них належала до меншої час- тини кубанських козаків – «лінійців», які хотіли бачити Кубань у складі єдиної і непо- дільної Росії. Звертаючись до голови Кубан- ського крайового уряду, з чималою часткою засмучення вони писали: «До нашего сведе- ния дошло, что на днях должно состояться со- единенное заседание Кубанского Правитель- ства и уполномоченных от Законодательной Рады со своими представителями посланных на Украину для принятия окончательного ре- шения по вопросу о взаимоотношениях Ку- банского Края с Украиной. [...] К обсуждению настоящего вопроса привлечены далеко не все, а только небольшая группа лиц, исповедавшая по обсуждаемому вопросу взгляды, далеко не соответствующие широким слоям того населе- ния, от имени которого ведутся переговоры». Автори заяви висловлювали свій протест щодо переговорів і вимагали довести його до відома військового отамана [1, ф. Р-6, оп. 2, спр. 26, арк. 2] – козака-лінійця О. Філімонова. Як наслідок – після повернення делега- ції на засіданні уповноважених Ради й уряду в Катеринодарі було ухвалено рішення, по- перше, не вести переговорів з Україною про створення конфедерації, федерації чи автоно- мії; по-друге, зближення з Україною розгля- дати як бажаний процес; по-третє, домогтися від України військової допомоги в боротьбі з більшовиками. Таке рішення було ухвалене не лише через хиткість політичної влади гетьма- на Скоропадського. Голова Кубанського уряду Л. Бич зазнавав великого тиску з боку генера- ла А. Денікіна, який спирався на реальну вій- ськову силу. Через розбіжності з ним і падіння в подальшому Кубанської Народної Республі- ки Л. Бич опинився в еміграції. Через рік проукраїнський вектор розвит- ку дипломатичних відносин з Україною став знову набирати обертів. Професор Київсько- го національного університету ім. Тараса Шевченка В. Сергійчук опублікував цікавий документ – «Протокол спільного засідання Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі щодо підписання рівноправного договору» від 29 квітня 1920 року [2, с. 182–189]. Цей до- кумент важливий як остання спроба встанов- лення дружніх відносин між урядом Кубані та Українською Народною Республікою. Розгляд і підписання цього документа від- бувалися в умовах історичної драми. Уже на початку осені 1919 року депутати Крайової ради вели активну пропаганду щодо відділен- ня Кубані від Росії, мали місце активні пере- говори з Грузією та Українською Народною Республікою (що сприймалося вкрай вороже білогвардійцями). Водночас делегація Кубані на Паризькій мирній конференції звернулася з проханням прийняти Кубанську Народну Республіку до Ліги Націй, підписала договір з представниками меджлісу Горської респуб- ліки 1. У кінці лютого – на початку березня 1920 року на фронті настав остаточний пере- лом. Червона армія перейшла в наступ. Це відбувалося на тлі масового дезертирства з www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 62 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2018 фронту кубанських козаків, котрі не змогли примиритися з убивством 13 червня 1919 року агентами ОСВАГу голови Кубанської крайо- вої ради Миколи Рябовола, який критикував денікінський режим. Відзначимо, що за дани- ми професора К. Соколова – офіційного ке- рівника ОСВАГу від 11 березня 1919 року – на ідеологічну «обробку» населення козацьких областей та України в російському дусі щодня витрачалося 700 тис. донських рублів. Оцінюючи небезпеку від діяльності росій- ського ОСВАГу, Кубанська законодавча рада 14 червня 1919 року ухвалила доручити Кубан- ському уряду закрити ОСВАГ, а його агентів вислати з території Кубані. І хоча Кубанський уряд Курганського – Безкровного не виконав цієї постанови, діяльність ОСВАГу на Куба- ні була значно ускладнена. Одним із способів боротьби росіян проти козацтва стало внесен- ня ворожнечі в козацьке середовище. Росій- ська пропаганда намагалася особливо наголо- шувати, що тільки кубанці є самостійниками (ішлося про тих, хто мав українське коріння), а серед донських і терських козаків самостій- ницьких течій не було [3, с. 325–326]. Пропаганда білогвардійцям не допомогла. На початок 1920 року частка кубанських ко- заків у військах Денікіна зменшилася до 10 %, що стало одним із важливих чинників поразки білого руху. Денікін намагався боротися з де- зертирством, надсилаючи в кубанські станиці так звані загони порядку, що формувалися з донських козаків. Проте ці дії викликали ще більшу ворожість кубанців. Як наслідок – станичники почали ухвалювати рішення про видворення Денікіна з Кубані. Однак кубанські козаки не хотіли розуміти, що самі білогвардійці, позбавлені підтримки козацтва, не здатні продовжувати боротьбу, а відстояти незалежність Кубані від Червоної армії козаки не могли. Наслідком було те, що на 29 квітня під контролем Кубанського кра- йового уряду залишався лише клаптик землі в районі Сочі й Адлера, де скупчилися залиш- ки Кубанської армії, що здалися через кілька днів. Переговори відбувалися в столиці Грузії Тбілісі, де представники Кубані безуспішно намагалися домовитися про пропуск на гру- зинську територію Кубанської армії та біжен- ців, що її супроводжували. Отже, протокол Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатич- ної місії на Кавказі відображає реальний ха- рактер відносин, що могли бути встановлені між Кубанською та Українською Народними Республіками в разі збереження їх державнос- ті (що виявилося неможливим). У документі згадуються учасники збо- рів, які розпочали свою роботу 29 квітня 1920 року. На зборах з кубанського боку були присутні голова Кубанської місії, голова Ку- банської крайової ради Іван Петрович Тимо- шенко, члени місії – Григорій Софронович Голуб, Володимир Гнатович Ледомський, Іван Васильович Івасюк, а також члени Кубансько- го крайового уряду – старший секретар Ку- банської Крайової ради Гнат Архипович Білий та Олександр Максимович Гордієнко, вони ж були депутатами Кубанської крайової і законо- давчої Рад. З українського боку були присут- ні голова Української дипломатичної місії на Кавказі Іван Гнатович Красковський, пред- ставник Лівобережного революційного Комі- тету Андрій Оврамович Петренко і секретар Української дипломатичної місії Андрій Вене- диктович Тишкевич. Головою зборів обрали Івана Гнатовича Красковського. Слід зазначити, що цьому засіданню пере- дували ще два (23 і 27 квітня), головним пи- танням яких була можливість укладення дого- вору між двома братніми народами. 29 квітня мали озвучити проект майбутнього договору. За заявою самого Івана Красковського, на той момент Українська дипломатична місія на Кавказі не мала особливого доручення від уряду УНР підписувати договір. У своїх діях він керувався дорученням Міністерства за- кордонних справ УНР від 8 лютого 1919 року за № 925 увійти в контакт з урядом Кубані для відновлення тісних зв’язків між Україною і Кубанню в інтересах обох держав. Однак, бе- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 63 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації ручи до уваги надзвичайні події в Україні та на Кубані, а також в сусідніх державах, Укра- їнська дипломатична місія на Кавказі визнала можливим підписати договір з урядом Кубан- ського краю, а текст цього договору надіслати урядові УНР на затвердження. Сторони вважали, що в майбутньому до- говір мав сприяти широким зв’язкам укра- їнського й кубанського народів, які ведуть боротьбу за свою національну незалежність і демократичний устрій. Договір міг бути укла- дений лише між демократичною Україною і демократичним урядом Кубані, який мав ро- зірвати зв’язки з командуванням Доброволь- чої армії. Проект договору, підготовлений під час спільних засідань, нещодавно був виявлений в Державному архіві Краснодарського краю [1, ф. Р–1542, оп. 2, спр. 111, арк. 155–158 зв.], що дає змогу порівняти його з варіантом, знай- деним В. Сергійчуком у київському архіві. Тек- сти істотно відрізняються орфографією, іноді вживаються різні закінчення. Безсумнівно, документ, що зберігся в Києві, написаний гра- мотнішою українською мовою. Текст видруку- ваний на машинці, де не було повного набору літер української абетки. Публікується згідно з орфографією оригіналу. Деякі орфографічні помилки (пропуски букв, які вставлені у ква- дратних дужках) пояснюються неуважністю людини, яка друкувала на машинці, інші – від- сутністю в друкарській машинці специфічних літер української абетки (ї, є). Документ є чер- неткою, у якій є окремі виправлення помилок як від руки, так і на машинці. Протокол зборів Кубанської місії в За- кавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі відображає реальний характер від- носин, які могли бути встановлені між Кубан- ською Народною Республікою та Україною в разі збереження їхньої незалежності. Проте це залишилося лише мрією. ПРОТОКОЛ спільного зібрання Кубанськоі Надзвичайноі Місіі в Закавказзі і Українськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі 29 квітня 1920 року. На зібранні присутніми були: Іван Петрович Тимошенко Предсідатель Кубанськоі Місіі, Пред- сідатель Кубанськоі Краевоі Ради; Члени Місіі: Григорий Сафронович Голуб, Володимир Ігнато- вич Ледомський, Іван Васильович Івасюк – Члени Кубанського Краевого Правительства; Ігнат Архипович Білий, Старший Секретар Кубанськоі Краевоі Ради і Олександер Максимович Гор- діенко – Депутати Кубанськоі Краевоі і Законодавчоі Рад. Іван Ігнатович Красковський Голова Украінськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі; Микола Мусіович Чеховський, Голова Украінськоі Війсковоі Місіі на Кавказі; Андрі[й] Оврамович Петренко, Представник Лівобережного Револю- ційного Комітету і Андрій Бенедиктович Тишкевич, Секретар Украінськоі Дипльоматичноі Місіі. Головою зібрання обібран І. І. Красковський, Секретарями: А. Б. Тишкевич і А. М. Гордіенко. Зібрання відчиняеться о 5 год. вечера. Голова зібрання в своеі промові зазначае, що на попередніх зібраннях, яки відбулися 23 і 27 квітня – обговорювалось питання про заключення договору між двох братерських народів, Украіни і Кубані, були складени окреми проекти договорів, котри обговорювалсь, як в комісіях Місій, так і в самих Місіях з окрема, і прийшли до порозуміння на тексті проекта договору, котрий буде сьогоднішньому зібранню доложен. Але раніш чим приступати до обговорювання тексту договору Голова зібрання І. І. Красков- ський зазначае, що Украінська Дипльоматична Місія на Кавказі не мае особистого доручен- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 64 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2018 ня від Правительства У.Н.Р. на підпис договору, а з окрема він Красковський мае доручення / арк. 155 зв./ від Міністерства Закордонних Справ У.Н.Р. від 8 лютого 1919 року за № 925 війти в зносини з Правительством Кубані за для встановлення тісних звязків між Украіною та Кубанью в обопільних інтересах обох Держав. Але приймаючи на увагу ті надзвичайни подіі, на Украіні та Кубані, а теж в сусідніх Державах, Украінська Дипльоматична Місія на Кавказі найшла можли- вим договір з Правительством Кубанського Краю підписати і текст його надіслати до Правитель- ства У.Н.Р. на затвердження. Позаяк договір цей мае стати з часом відомим широким верствам Украінського та Кубанського народу, який в цей [мо]мент бореться за свою національну незалежність і демократичний порядок, договір цей може бути заключеним тількі між демократичною Украіною і демократичним Прави- тельством Кубані, яке порвало всі звязки з командуванням Добровольчоі арміі і яке не допустить до можливості згоди, або співробітницьтва з реакціей. Після того був прочитан текст договору, по пунк[тах] і принятий зібранням під заголовком: «Договір між Правительством Украінськоі Народньоі Республікі і Правительством Кубанського Краю», такого змісту: Надзвичайна Місія Кубанського Краевого Правительства в складі: Івана Петровича Тимо- шенка, Предсідателя Місіі, Предсідателя Кубанськоі Краевоі Ради; Членів Місіі: Григорія Саф- роновича Голуба, Володимира Ігнатовича Ледомського, Івана Васильовича Івасюка – Членів Ку- банського Краевого Правительства; Ігната Архиповича Білого – Старшого Секретаря Кубанськоі Краевоі Ради і Олександра Максимовича Гордіенко – Депутатів Кубанської Краевоі і Законо- давчоі Рад і Дипльоматичноі Місіі Української Народньоі Республікі на Кавказі в складі: Івана Ігнатовича Красковського, Голови Місіі; Миколи Мусіовича Чеховського, /арк. 156/ Предсідате- ля Війсковоі Делегаціі; Андрія Оврамовича Петренко, Представника Лівобережного Революцій- ного Комітету і Андрія Бенедиктовича Тишкевича, Секретаря Місіі. Віходячи з непорушного переконання едності іст[о]ричноі долі і спільності завдань і інтересів братерських народів Украіни і Кубані в іх боротьбі за національне визволення і політичну неза- лежність, маючи на меті спільну оборону демократично-республіканського устрію Украіни і Ку- бані і рішуче відкидаючи будь яке співробітницьтво реакційних централістичних сил у державнім життю обох народів і участь іх в верховнім командуванню народніми-республіканськими армія- ми – визнали необхідним скласти договір братерського єднання на слідуючих підставах: 1. Правительство Украінськоі Народньоі Республікі і Правительство Кубанського Краю вза- ємно визнають Украінську Народню Республіку і Кубанський Край політично незалежними і су- веренними державами. 2. Сторони, що складають договір, обовязуються взаемно всіма озброеними силами і війс[ь]- ковими засобами спільно відстоювати національну незалежність і територіальну недоторканість Украіни і Кубані, і яко мога підтримувати один одного у війс[ь]ковому, політичному і фінансовому відношеннях. 3. Війскови частини одноі з сторін, яки складають договір, можуть переходити на територію другої не інакше, як по проханню, або за згодою цей сторони. Війска одноі сторони, яки перебува- ють на територіі другої, підлягають цій останній. 4. Сторони, що складають договір, визнають всі ті договори і умови, яки ухвалени Правитель- ствами Української Народної Республікі і Кубанського Краю до м[ом]ента підпису отцього дого- вору; нові-ж договори і умо- /арк. 156 зв./ ви обовязуються складати лише за обопільною згодою. 5. Маючи на меті встановлення найтіснійших економічних та фінансових взаємовідносин між Украіною і Кубань 2 сторони, що складають договір, мають по цім питанням в найближчому часі скласти окреми 3 умови. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 65 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації Отцей договір належить затвер[д]женню у порядку встановленним конституціями обох сторін, яки його складають. Договір цей складен у двох примірниках у місті Тифлісі Двадцять девятого квітня 1920 року. Договір підписали: З боку Кубані: З боку Украіни: Далі по пропозиціі Голови зібрання І. І. Красковського, зібрання постановило, що договір цей не може бути опублікованим раніш, як буде затвержен Правительством У.Н.Р. До того часу зміст договору може бути переказаним лише офіційним особам конфіденціально. Текст договору мае бути написаним паралельно на Украінські[й] та Російські[й] мовах. В доповнення до договору мае бути прикладена Кубанською Місіей нота, в якоі пояснюються подіі на Кубані і розрив з Добрарміей. П. Білий в своеі промові зазначае, що до договору повинні бути приложени ноти, як з боку Кубанськоі, так і з боку Украінськоі Місіі. Білого підтримуе п. Голуб. І. І. Красковський запиняючись на промовах пп. Білого і Голуба зазначае, що це питання про обмін нотами зовсім нове, що при обговоренні тексту договору 27 квітня було вирішено, що Ку- банська Місія до договору додае св[о]ю ноту, в котроі виявляе напрямок своеі політичноі діяль- ності з історичним начерком подій на Кубані і ос- /арк. 157/ таточним розривом з Добрарміею. Шож торкаеться справ Украінськоі Народньоі Республікі, то він рахує, що напрямок політикі У.Н.Р. цілком ясний, що іі боротьба на протязі 3 років з чужинцями за Самостійну і Незалежну Украінську Народнью Республіку і суверенність Украінського народу всім ясна, а тому ноти з боку Украінськоі Місіі, яка-б була приложена до договору не являеться потрібним, що ж торка- ється ноти по справі підписання договору і ратифікаціі його з боку Уряду У.Н.Р. то така нота, чи то з боку Уряду, чи то з боку Украінськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі безумовно можлива. П. Петренко зазначае, позаяк текст договору дуже короткий і не вміщае в себе яскраво вираженоі волі демократіі Кубанського краю, відносно як внутрішнього устрію, а саме головне це історичного очерка подій на Кубані і розрива з Добрарміей, а також відносин до останнього наказу Ген. Врангеля, а тому деклярація необхідна при договорі для пояснення широкого кола громадянства Украіни, котре опісля походу Кубанськоі арміі на Украіну і тих вчинків і тих бешкетів, котрі вона чинила особисто під командуванням Ген. Шкуро, котрий не поніс за це відповідальноі кари, а навпа[к]и ще і зараз командуе Кубанською арміей в Сочінські[й] Окрузі, дивляться на Кубанських козаків яко на своіх ворогів і це необхідно спростувати деклараціей демократичного Кубанського Уряду. Обговорювання цього питання переноситься на завтра 30 квітня о 6 годині вечора. Зібрання закриваеться о 8 годині вечера. 30 квітня 1920 року. /Продовження зібрання 29 квітня. На зібранні присутнимі були тіж, що на зібранні 29 квітня. Головою обібрано І. П. Тимошенко, Секретари: А. Б. Тишкевич і А. М. Гор- діенко. Зібрання відкриваеться о 6 год. вечера. /арк. 157 зв./ Голова зібрання І. П. Тимошенко повідомляе, що договір ще не переписан на чисто і тому не може бути зараз підписаним. Далі він зазначае, що одержання ноти від Украінськоі Місіі необ- хідно, в звязку з останніми подіями. Грузія постановила боротися з большовиками силою зброі; це питання мае бути вирішено сьогодні в установчих зборах остаточно. Грузія не пропускае через свою територію Кубанське військо. Відносини до росіян взагалі зовсім негативни, вони лічат і пра- вих і лівих своіми ворогами. Вони допомагають Кубанцям, але тільки фінансово і то дуже тяжко, /дають 15.000.000 руб./. Відносини що до паралельноі боротьби Кубанців в Сочі [з] большови- ками у них негативне, радять евакуіроватися звідти. Антанта ставить на перше місце Врангеля і www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 66 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2018 обіцяе допомогти Кубанцям, як вони помиряться з ним. Маються три виходи з цього положення: 1/ Іхати до Криму до Врангеля, але туди ніхто іхати не хоче; 2/ Миритис[я] з большовиками і іти з ними разом проти Криму і 3/ евакуіроватися до якоісь дружноі держави, там одпочити [і] знов по- чати боротьбу з большовиками. Евакуіровати тре[ба] біля 10,000 чол. і Правительство. Евакуація ця дуже трудна, бо англійці не хотять випустити зі своіх рук. Як не вдасться евакуіроватися, то козаки перейдуть до большовиків, для того щоб боротися з ними як повстан[ці] або, щоб стати на іх бік. Для Місіі бажано було б евакуіроватися на Украіну. Ця справа може протягнутися тиждень, але треба спішити, бо не мае харчів. Можно було одержати від французів допомогу, але для того необхідно мати договор з Украіною, бо евакуація можлива тількі на Украіну. Нота від Украінськоі Місіі необхідна того щоб козаки повірили, що справді Україна іх приймае, що повинно бути зазна- чено в ноті. І. І. Красковський пропонуе перш поговорити про но- /арк. 158/ ту, Кубанців, і потім про ева- куацію і ноту Украінськоі Місіі. Пропозиція приймаеться. Г.С. Голуб пропонує доручити комусь виробити текст ноти и потим затвердити іі на зібранні. Пропозиція приймаеться, це доручаеться Т. А. Білому, а Українська Місія дае свого представника А. А. Петренко. І. І. Красковський зазначае, що він як Голова Украінськоі Дипльоматичноі Місіі на Кавказі е дуже рад, що Кубанці вирішили евакуіроватися на Украіну. Він радіе теж і від Украіни, що вона може допомогти в цей тяжкий [мо]мент Кубанцям, котри іі так близьки. Кубанці, котри поідуть на Украіну можуть бути певними, що там іх спіткають з великою радістью, як братів, а також що Кубанська армія буде допомогою для Украіни в боротьбі з ворогами іі незалежності, котра тепер ведеться з все більшою і більшою силою, з надіею і повною вірою в успіх до котрого прямують тепер всі сили Украінського народу. В 6 год. 45 хв. І. П. Тимошенко був викликан до прямого дроту з Гагр і передав головування І. І. Красковському. В. І. Ледомський в своеі промові висловив подяку Української Місіі від имени Кубанськоі Місіі за те що Украіна готова приняти в ті тяжки часи до себе Кубанську армію і дати іі теплий куток де би вона могла залікувати своі тяжки рани. Вони, Кубанці, були в цьому переконани і для того звернулися до Представників Украіни в своеі тяжкоі справі. М. М. Чеховський, яко Голова Украінськоі Війсковоі Місіі щиро витае Кубанців за їдну тільки думку їхати на Украіну, там іх спіткають з великою радістью, але всеж він хоче, шоб Правитель- ство У.Н.Р. було зарання повідомлено, щоб могло приготовитись до іх прийому як слід. Зібрання закриваеться в 8 год. вечера. 1 травня 1920 року. /Продовження зібрання 30 квітня/. /арк. 158 зв./ Голова Кубанськоі Надзвичайноі Місіі І. П. Тимошенко інформуе: Вчора 30 травня 4 він бала- кавши по прямому дротові Гагри – Тифліс з заступником Голови Краевого Правительства Біла- шовим з’ясував йому, що в Тифлісі проміж Кубанською і Украінською Місіей складений договір, яко двох братських народів, на що одержав вказ[і]вки, аби договір не був підписан до приізду до Тифлісу Члена Правительства Ланко з особистими дорученням і інформаціями про подіі і справи Кубанські. Ці вказівки Білашова І. П. Тимошенко пояснюе такими справами: 1/ З Криму при- був до Сочі Голова Кубанського Првительства д. Іваніс, який мав безпосередні балачки з пред- ставниками Директоріі У.Н.Р. в Криму і що напевно ім Іванисом підписан якийсь договір. 2/ Се те що Краевим Правительством Кубані ані особисти уповажнення в Царгород дд. Макаренко і Безкровному до Уряду У.Н.Р. і Польщі і 3/ Се тою слух, що нібито скілька доб тому назад до Сочі прибув парусник з представниками У.Н.Р. Маючи на увазі все сказане п. Тимошенко пропонуе з www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 67 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації 1 Держава, проголошена в листопаді 1917 року на теренах Дагестану і гірських округів Тер- ської області Центральним комітетом Союзу об’єднаних горців Північного Кавказу, Дагестану та Абхазії, але фактично не створена. У підсумку було проголошено об’єднання у вигляді Горської республіки із семи самостійних «штатів»: Дагес- тану, Чечено-Інгушетії, Осетії, Карачаєво-Балка- рії, Кабарди, Адигеї та Абхазії, що також реалізу- вати не вдалося. 2 Помилка. Повинно бути «Кубанню». 3 Закреслено: «договори». 4 Помилка. Правильно – 30 квітня. 5 Помилка. Правильно – «висловив». Примітки 1. Державний архів Краснодарського краю. 2. Сергійчук В. І. Етнічні межі і державний кордон України. 3-є вид., доп. Київ : ПП Сергій- чук М. І., 2008. 3. Трагедия казачества (Очерк на тему: Казачест- во и Россия). Часть III (Июнь-декабрь 1919). Отдель- ный оттиск из номеров 163–198 журнала «Вольное Казачество – Вільне Козацтво». Париж, 1936. Джерела та література підписом договору почекати де кілька днів, але маючи на увазі те, що договір з Украіною або вже підпісаний в Криму, або буде підписаним чито на Украіні, чи то в Тифлісі, а тому рахуючи Украіну яко дружественуу державу звертаеться до Голови Украінськоі Дипльоматичноі Місіі п. Красков- ського з пропозіцією завтра же 2 травня спільно з ним Тимошенком виступити перед місцевою Французькою Місіею по справам Кубані. І. І. Красковський вислосив 5 свій жаль, що праця Надзвичайноі Місіі Кубані в Закавказзі з працею Кубанського Правительства не коордінирована і зазначив, що з огляду на останню заяву п. Тимошенко він, на жаль, виступити разом з ним перед Французькою Місіею по справам Куба- ні... [на цьому текст документа обривається. – І. С.]. References 1. State Archives of Krasnodar Krai. 2. Serhiychuk V. (2008) Etnichni mezhi i der- zhavnyi kordon Ukrayiny [Ukraine’s Ethnic Scope and State Boundary] (3ed replenished edition). Kyiv: Public Enterprise Serhiychuk M. I. 3. (1936) Tragediya kazachestva (Ocherk na temu: Kazachestvo i Rossiya) [Tragedy of Cossackdom (An Essay on the Issue Cossacks and Russia)] (Part III (June–December 1919)). Volnoye kazachestvo – Vilne Kozatstvo [Free Cossacks]. A Separate Reprint from the Nos. 163–198. Paris. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202549
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T07:58:31Z
publishDate	2018
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Скибіцька, І. 2025-04-07T08:31:02Z 2018 Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа) / І. Скибіцька // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 4. — С. 60–67. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202549 341.242(470.62:477)“1920” Найважливішим доказом прагнення до розвитку дружніх і взаємовигідних відносин між державами є різні дипломатичні домовленості. Молода Українська держава хотіла встановити дипломатичні відносини з іншими країнами, зокрема з Кубанською Народною Республікою. Більшість кубанських козаків (насамперед спадкові чорноморці) розглядали майбутню Кубань як федеративну частину незалежної України. Початок процесу зближення поклали українсько-кубанські переговори влітку 1918 року. Завершився цей процес Протоколом спільного засідання Кубанської надзвичайної місії в Закавказзі та Української дипломатичної місії на Кавказі. Слідом за Протоколом передбачалося підписання рівноправного договору між двома незалежними державами навесні-влітку 1920 року. Цей документ важливий тим, що він відображав реальний характер відносин, які могли бути встановлені між Кубанською Народною Республікою та Україною. Various diplomatic agreements are considered to be the most important proof of the attempt to develop friendly and mutually beneficial relations between the states. A young Ukrainian state has sought to establish diplomatic relations with other countries, including the Kuban National Republic. Most of the Kuban Cossacks (primarily the hereditary Black Sea inhabitants) have considered Kuban's future as a federal part of an independent Ukraine. Ukrainian-Kuban negotiations in the summer of 1918 are considered the beginning of the rapprochement process. It has been completed with the Proceedings of the joint meeting of the Kuban Exceeding Legation in the Caucasus. The signing of the equіtable treaty between two independent states in spring-summer, 1920, was expected immediately after the Protocol. This document is interesting in the fact that it reflects the real nature of the relations that could be established between the Kuban National Republic and Ukraine. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа) The Latest Effort of Establishing Diplomatic Contacts between the Kuban People's Republic and the UPR in the Spring of 1920 (A Document's Publication) Article published earlier
spellingShingle	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа) Скибіцька, І. Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації
title	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)
title_alt	The Latest Effort of Establishing Diplomatic Contacts between the Kuban People's Republic and the UPR in the Spring of 1920 (A Document's Publication)
title_full	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)
title_fullStr	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)
title_full_unstemmed	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)
title_short	Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)
title_sort	остання спроба дипломатичних контактів між кубанською народною республікою та унр навесні 1920 року (публікація документа)
topic	Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації
topic_facet	Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202549
work_keys_str_mv	AT skibícʹkaí ostannâsprobadiplomatičnihkontaktívmížkubansʹkoûnarodnoûrespublíkoûtaunrnavesní1920rokupublíkacíâdokumenta AT skibícʹkaí thelatesteffortofestablishingdiplomaticcontactsbetweenthekubanpeoplesrepublicandtheuprinthespringof1920adocumentspublication

Остання спроба дипломатичних контактів між Кубанською Народною Республікою та УНР навесні 1920 року (публікація документа)

Institution

Similar Items