Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття

У статті досліджено громадянсько-політичні, науково-теоретичні аспекти етнічних процесів на західних українських землях (Галичина, Буковина, Закарпаття) наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Піддано науковій критиці публікації політичного спрямування, у яких стверджується, що русини – окремий (четверт...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Кожолянко, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2018
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202552
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття / Г. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 4. — С. 36–43. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202552
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2025522025-07-31T00:09:03Z Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття Socio-Political and Theoretical Aspects of Ethnic Processes in Halychyna, Bukovyna, and Transcarpathia in the Late XIXth to Early XXIst Centuries Кожолянко, Г. Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації У статті досліджено громадянсько-політичні, науково-теоретичні аспекти етнічних процесів на західних українських землях (Галичина, Буковина, Закарпаття) наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Піддано науковій критиці публікації політичного спрямування, у яких стверджується, що русини – окремий (четвертий) східнослов’янський народ. Доведено, що русини (руснаки) – це українці. У студії використано археологічні (Б. Тимощука, Л. Михайлини, С. Пивоварова) й історичні (Л. Нідерле, Й. Г. Коля, К. Делямара) дослідження, де зазначено, що русини є українцями. Civil-political and scientific-theoretical aspects of the ethnic processes in the Western Ukrainian lands (Halychyna, Bukovyna, Transcarpathia) in the late XIXth–early XXIst century are investigated in the article. The published works of political orientation, where it is affirmed that Rusyny are a separate (the fourth) East Slavic nation, are subjected to scientific criticism. It is proven that Rusyny (Rusnaky) are Ukrainians. The archaeological (by B. Tymoshchuk, L. Mykhailyna, S. Pyvovarov) and historical (L. Niderle, Johan-Georg Kohl, K. Delamar) works, where it is indicated that Rusyny are Ukrainians, are used in the investigation. 2018 Article Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття / Г. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 4. — С. 36–43. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202552 323.1+316.42](477.83/.87) uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації
spellingShingle	Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації Кожолянко, Г. Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття Народна творчість та етнологія
description	У статті досліджено громадянсько-політичні, науково-теоретичні аспекти етнічних процесів на західних українських землях (Галичина, Буковина, Закарпаття) наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Піддано науковій критиці публікації політичного спрямування, у яких стверджується, що русини – окремий (четвертий) східнослов’янський народ. Доведено, що русини (руснаки) – це українці. У студії використано археологічні (Б. Тимощука, Л. Михайлини, С. Пивоварова) й історичні (Л. Нідерле, Й. Г. Коля, К. Делямара) дослідження, де зазначено, що русини є українцями.
format	Article
author	Кожолянко, Г.
author_facet	Кожолянко, Г.
author_sort	Кожолянко, Г.
title	Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття
title_short	Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття
title_full	Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття
title_fullStr	Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття
title_full_unstemmed	Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття
title_sort	громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у галичині, на буковині та закарпатті наприкінці хіх – на початку xxі століття
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202552
citation_txt	Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття / Г. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 4. — С. 36–43. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT kožolânkog gromadânsʹkopolítičnítanaukovoteoretičníaspektietníčnihprocesívugaličinínabukovinítazakarpattínaprikíncíhíhnapočatkuxxístolíttâ AT kožolânkog sociopoliticalandtheoreticalaspectsofethnicprocessesinhalychynabukovynaandtranscarpathiainthelatexixthtoearlyxxistcenturies
first_indexed	2025-11-26T20:41:05Z
last_indexed	2025-11-26T20:41:05Z
_version_	1849886952884535296
fulltext	36 ГРОМАДЯНСЬКО-пОЛІТИЧНІ ТА НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСпЕКТИ ЕТНІЧНИХ пРОцЕСІВ У ГАЛИЧИНІ, НА бУКОВИНІ ТА зАКАРпАТТІ НАпРИКІНцІ ХІХ – НА пОЧАТКУ XXІ СТОЛІТТЯ Георгій Кожолянко УДК 323.1+316.42](477.83/.87) У статті досліджено громадянсько-політичні, науково-теоретичні аспекти етнічних процесів на західних україн- ських землях (Галичина, Буковина, Закарпаття) наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Піддано науковій критиці публікації політичного спрямування, у яких стверджується, що русини – окремий (четвертий) східнослов’янський народ. Доведено, що русини (руснаки) – це українці. У студії використано археологічні (Б. Тимощука, Л. Михай- лини, С. Пивоварова) й історичні (Л. Нідерле, Й. Г. Коля, К. Делямара) дослідження, де зазначено, що русини є українцями. Ключові слова: громадськість, політика, наука, історія, русини, українці, право, публікації, журнали, газети. Civil-political and scientific-theoretical aspects of the ethnic processes in the Western Ukrainian lands (Halychyna, Bukovyna, Transcarpathia) in the late XIXth – early XXIst century are investigated in the article. The published works of political orientation, where it is affirmed, that Rusyny are separate (the fourth) East Slavic nation, are subjected to the scientific criticism. It is proved, that Rusyny (Rusnaky) are Ukrainians. The archaeological (by B. Tymoshchuk, L. mykhailyna, S. Pyvovarov), historical (L. Niderle, Johan-georg Kohl, K. Delamar) works, where it is indicated that Rusyny are Ukrainians, are used in the investigation. Keywords: the public, politics, science, history, Rusyny, Ukrainians, law, published works, magazines, newspapers. З початку 90-х років ХХ ст., часу прого- лошення і відновлення незалежної української правової держави та відкритого громадянсько- го суспільства, у центрі уваги опинилася лю- дина, її права і свободи, честь і гідність. Серед найважливіших громадянських прав є право на життя і свободу, на свободу думки, одер- жання й поширення інформації, на вільний ви- бір місця проживання в межах України, виїзд за кордон та повернення додому, на вільне ви- значення своєї етнічної належності тощо. Усі вони забезпечуються Конституцією і законо- давством України, що перебувають у відповід- ності із Загальною декларацією прав людини, Європейською конвенцією з прав людини та іншими міжнародними актами. В умовах незалежної України постали різні сили, які взялися за реанімацію полі- тичного русинства. На сторінках журналів і газет, як в Україні, так і в сусідніх країнах, на початку ХХІ ст. з’явилася низка публіка- цій політичного спрямування, де стверджу- ється, що русини – це окремий, четвертий, східнослов’янський народ. Українців краю почали знову називати русинами й окремим слов’янським народом представники Спілки угорської культури Закарпаття, місцева та зарубіжна угромовна преса, деякі польські, чеські, словацькі та російські політики й га- зети. Ряд авторів нагромаджують одне за од- ним такі антинаукові твердження, як: «Якщо навіть Закарпаття й входило колись до складу Київської Русі, це аж ніяк не є підставою для ідентифікації русинів з українцями»; «Дово- дити майже безпідставно, що русини – це ті ж українці, які, поки що, нібито, не усвідомили себе представниками великої і славної нації»; «Термін “русин” вживається не лише для наз- ви народності чи національності, але й цілого народу»; «Термін “українець” – це громадя- нин України». Громадянські, політичні та науково-теоре- тичні аспекти етнічних процесів на Буковині кінця ХІХ – початку XXІ ст. дискутуються www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 37 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації на сторінках журналів і газет. Автори статей про існування русинів як окремого етносу, не добираючи слів, невміло користуючись тер- мінологією, не розуміючи поняття «етнос» та його структури, з позицій колишньої однодум- ності й політичної прихильності, ведуть диску- сію щодо етнічних процесів XX ст. у Галичині, на Буковині й Закарпатті. У ході цієї дискусії запанували пристрасті, знайшли вираження політичні симпатії і антипатії, партійно-полі- тичні інтереси різних країн. У Галичині, на Буковині й Закарпатті спле- лися геополітичні інтереси країн Центральної й Східної Європи (Угорщини, Румунії, Польщі, Росії), у яких колишній комуністичний режим мав сильну партійно-радянську номенклату- ру в особі російськомовних закарпатських, галицьких і буковинських маргіналів, значної групи російськомовної військово-ветеранської знаті та україномовного чиновництва, яке, де- монструючи відданість радянському режиму, одружувалося на представницях пануючої до 90-х років ХХ ст. російської нації. Русини, які входили до Угорської держави, доволі швидко мадяризувалися. Це засвідчив англійський історик А. Петерсон, який подо- рожував Угорщиною в 60-х pоках XIX ст. Він відзначав, що серед угорців є багато ма- дяризованих русинів, які сповідують грецьку віру й богослужбу ведуть старослов’янською мовою. У 1840 році таких угорців нарахову- валося 115 099 осіб, з яких понад 100 тис. проживало на русинській етнічній території. Соціологічне опитування 1991 року засвідчи- ло, що в межах Закарпатської області угромо- вними русинами вважає себе 1,2 % загальної кількості населення краю, тобто понад 18 тис. осіб [15, c. 11]. Відомо, що центр індоєвропейської культури (арійської) як прабатьківщини слов’янства – це Подунав’я. Тут уже за декіль- ка тисячоліть до трипільців існувала держава Аратта, кордони якої сягали Дунаю і Карпат на заході, а на сході – Дніпра [21; 19, с. 80, 84–85]. Відповідно до цього погляду на пи- тання етнічності давнього населення України, слов’яни – прямі нащадки найдавнішої у світі держави Аратти – країни землеробів, яка ви- никла на широких просторах від малоазійської Анатолії до східноєвропейського Подніпров’я в 6200 році до н. е. Лісостепова Аратта стала ядром формування індоєвропейських народів. Перші самоназви слов’ян – оріяни, енети, ско- лоти, русени [20, с. 228]. Наукові дослідження доводять, що в ІХ–Х ст. на Буковині жили племена хорва- тів [9; 14; 16; 17]. Такої ж думки дотримується й відомий славіст Л. Нідерле, вважаючи, що хорвати жили на великій території, яка охоп- лювала і Галичину, і Буковину [13, с. 155]. У ІХ ст. територія Буковини, з переважно слов’янським населенням, була частиною Ки- ївської Русі. У складі давньоруських князівств Буковина перебувала до середини ХІV ст. Про етнічний склад населення Букови- ни свідчать результати археологічних до- сліджень та писемні джерела. У цей період (ХІІ–ХІІІ ст.) на терені краю були здебіль- шого давньослов’янські селища й городища [4, с. 44]. Тільки починаючи з ХІV ст., у знахід- ках представлені західнороманські елементи [16; 17, с. 26]. Незважаючи на те, що сильна волосько- молдавська хвиля колонізації в часи входжен- ня Буковини до складу Молдавського князів- ства (ХІV–ХVІІІ ст.) призвела до знач ного зростання в краї кількості романського ет- нічного елементу, ще в середині XVІІ ст. українське населення переважало не тільки в північній частині Буковини, але й у деяких її південних місцевостях, зокрема в Сучавсько- му окрузі [22, арк. 2–18]. Згідно з переписом 1774 року, українці становили 69 % усього населення краю [29, S. 89]. Впровадження нового етноніма «українці» почалося на сході Австро-Угорщини лише на- прикінці ХІХ – на початку ХХ ст., але процес цей відбувався повільно і спочатку охоплював тільки освічені верстви населення – педагогів, юристів, чиновників, інженерів і лікарів, а та- кож студентів, семінаристів, частину греко-ка- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 38 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2018 толицьких і православних священиків і особли- во гімназистів та школярів [2, с. 47–48]. Про українців-русинів Буковини, про ви- датних діячів українсько-русинської культури кінця ХІХ ст. написано чимало, зокрема про Юрія Федьковича, Василя Козарищука, Во- лодимира Шухевича, Івана Франка, австрій- сько-буковинського історика й етнолога Рай- мунда Фрідріха Кайндля. У середині 90-х років минулого століття О. Вінтоняк написав книгу «Україна в описах західноєвропейських подорожників другої по- ловини ХVІІІ століття» [3], де вміщено мате- ріали про українців німецького вченого Йо- ганна фон Енгеля, німецького письменника і мандрівника Йоганна Георга Коля, французь- кого дослідника і політика Казимира Деляма- ра та ін. Зокрема, за спостереженням відомого німецького вченого та мандрівника, основопо- ложника антропогеографії Й. Коля, який 1838 року подорожував Україною, русини Галичини та Буковини «є малоруським родом, спорід- неним з малоросами, козаками й українцями в тій самій мірі, як баварці споріднені із сак- сонцями» [28]. Й. Коль також відзначав, що етнічна близькість русинів з росіянами значно менша, і це можна побачити, спостерігаючи за мовою, а також порівнюючи народний одяг та особливості побуту. Німецький мандрівник констатував: «Їхня мова, звичайно, суттєво відрізняється від ве- ликоруської, і це є чимось більш значущим, аніж відмінність діалектів. Проте ми усе ж таки дуже часто розмовляли з ними росій- ською мовою. Малороси з Поділля і Київщи- ни розуміються з ними, як брати... Неабиякі відмінності російських і рутенських кожухів, мабуть, передають приблизний масштаб роз- різнення обох народів в одязі, характері та мові» [28, S. 55]. Й. Коль зауважив на від- мінностях між українцями різних українських земель, водночас він відзначив набагато суттє- вішу різницю між русинами та росіянами, які вважав окремими етносами. Щодо висловлювань К. Делямара про українців, то 1869 року він опублікував пе- тицію, адресовану Законодавчим зборам Франції, у якій ішлося, зокрема, про те, щоб одну з кафедр Коледжу де Франс назвати ка- федрою слов’янських мов і літератур, де озна- йомлювалися б не тільки з російською мовою і літературою, але й з мовами і літературами інших слов’янських народів, у тому числі укра- їнською [1, c. 49]. К. Делямар писав про відмінності між руси- нами (українцями) і московітами (росіянами): «Живучи між Московією та, власне кажучи, Польщею, рутенці, яких одних стосували- ся назви “руси” (Russes) і “русини” (Rusines), були поневолені в минулому столітті москови- тами, і народ-завойовник сам на себе поширив ім’я переможеного народу, щоб надати собі по- зірних прав на володіння ними. Через це слова “руси” (Russes) і “московіти” видаються нам сьогодні синонімами, тоді як насправді вони є цілком різними для історика» [23, р. 2]. В офіційних документах Австрії останньої чверті ХVІІІ – початку ХХ ст. для позна- чення українців Буковини послуговувалися онімеченим латинським терміном «рутени» («Ruthenen») [24]. З формуванням і розвитком українсько- го національного руху наприкінці ХІХ ст. та інтенсивних етноконсолідуючих процесів в Україні в першій половині ХХ ст. етнонім «русини» зникає, залишаючись у вжитку лише невеликої частини українців Закарпат- тя (менше 1 % населення Закарпатської об- ласті) [4–7]. До початку ХХ ст. «русинами» («русна- ками») називало себе українське населення і Буковини, яке у ХХ ст. повністю перейшло на сучасний етнонім – «українці», а колишнього терміна «русини» нині не зафіксовано. Із цьо- го приводу буковинський політолог І. Буркут писав: «Коли відбувається консолідація нації, то на зміну старим етнонімам часто приходить новий» [2, с. 47–48]. Відповідно проблема русинства є актуаль- ною через низку зовнішніх і внутрішніх укра- їнських чинників, які потребують наукового вивчення та аналізу. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 39 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації Найперше потрібно відзначити те, що в етнічній історії українців упродовж багатові- кового періоду відбувалися складні процеси, зумовлені як історичними, так і географічни- ми факторами. Зокрема, Карпатські гори були природною перепоною нормального спілку- вання між українцями, які заселяли рівнин- ну частину, прикарпатські й гірські терени, з огляду на що виникали і закріплювалися пев- ні відмінні риси в традиційній культурі, мові і навіть у ментальності. Значну роль у формуванні особливих рис культури і побуту західноукраїнського насе- лення відігравали політичні фактори. Упро- довж кількох століть, до середини ХХ ст., західноукраїнське населення перебувало у складі різних держав (Австрії, Угорщини, Польщі, Румунії), і під асиміляційним впли- вом пануючих у цих країнах етносів посту- пово формувалися відмінності в культурі, що було причиною прояву нібито окремої етніч- ної свідомості. У той час коли відбувалася консолідація і формування української нації, окремі групи українців затримувалися у своєму національно- му розвитку. Відповідно, у цих груп українців спостерігалося і збереження колишнього етно- німа – «русин». Державні кордони утруднювали спілку- вання між жителями Центральної та Захід- ної України. Більшість населення в ХІХ ст. на українських теренах складали селяни, які переважно жили замкнутим життям у своїх населених пунктах і мало спілкувалися з меш- канцями віддалених сіл і міст. Усе це призвело до формування відмінностей у культурі й діа- лектах української мови. Відповідно, на певній різниці в культурних чинниках прагнуть «грати» окремі політичні сили з явною або прихованою метою. На думку українських дослідників, полі- тична «проблема русинізму», штучно створена для майбутнього порушення територіальної цілісності України, послаблення внутрішньої єдності української нації, особливої гостроти набула в 90-х роках ХХ ст. та в першому де- сятилітті ХХІ ст., власне після набуття Украї- ною незалежності. На початку ХХІ ст. проблема політичного русинізму стала предметом дискусій політи- ків, громадських діячів, журналістів та на- уковців як в Україні, так і поза її межа ми – у Словаччині, Польщі, Канаді, Росії, Сербії, Молдові. Частина дискутантів захопилася реанімацією ідеї «політичного русинства» га- лицьких, закарпатських та буковинських мо- сквофілів другої половини ХІХ ст., за якою проголошувалося існування окремої русин- ської нації і пропонувалося створення власної держави («Русинська держава») на території Закарпатської області України та прилеглих до неї земель Словаччини, Румунії, Угорщи- ни, а також Польщі та Сербії. Чимало нау- ковців (О. Мишанич, М. Тиводар, О. Турій, М. Мушинка, І. Буркут та ін.) стали на шлях об’єктивного висвітлення русинської пробле- ми [2; 11; 15; 18; 30]. У 90-х роках минулого століття, уже в умовах розвалу Радянського Союзу, науковці Інституту етнології і антропології АН СРСР, на догоду проімперським та проросійським шовіністичним силам, почали запевняти, що «русини – поняття одного роду з росіянами, українцями й білорусами», а не частина якого- небудь із цих народів. Російські вчені (М. Васильєв та ін.) ствер- джували, що етноси існують лише тому, що їхні члени усвідомлюють свою культурну близькість і протиставляють себе іншим ана- логічним групам. Однак усвідомлюють свою культурно-побутову близькість і протистав- ляють себе іншим не лише етноси, а й субет- носи, локальні етнографічні групи, мешканці одного села жителям іншого, а в межах села це протиставлення існувало на рівні хуторів і навіть вулиць. На Буковині, наприклад, таке протисто- яння інколи набувало навіть конфронтацій- ного характеру: молодь одного села вступала в бійки з молоддю сусіднього, придумували різні образливі назви для мешканців сусідніх сіл, перешкоджали одруженню з вихідцями www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 40 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2018 з інших сіл (села були переважно ендогамни- ми); неохоче пропускали через село чужинців; висміювали й кепкували зі звичаїв, традицій і родинно-сімейного життя своїх сусідів. На- приклад, у с. Топорівці, що розташоване в Буковинському Прутсько-Дністровському межиріччі, ще й донині негативно ставляться до одруження хлопців або дівчат села з пред- ставниками інших сіл і регіонів. Матеріали етнографічної експедиції Чернівецького націо- нального університету ім. Юрія Федьковича від 80–90-х років ХХ ст. засвідчують значну кількість таких протистоянь на Буковині між жителями, переважно молоддю, сусідніх насе- лених пунктів [8, с. 12–13]. Відчуваючи слабку аргументованість до- казів «русинського народу», або «руського багатонаціонального народу», прибічники ви- окремлення русинів-українців в «інший» на- род або приєднання його до російського наро- ду останнім часом заговорили про менталітет як визначальну рису етносу. Не знаючи тра- диційної народної культури русинів-українців, а тим більше народної культури національних і етнічних меншин, не бажаючи докладати зу- силь до її вивчення, вони почали вести мову про якісь особливі ознаки ментальності насе- лення регіонів Галичини, Буковини та Закар- паття. Лунають твердження про національну й соціальну психологію буковинців і галичан; про те, що русини завжди були лояльними до влади, терпіли навіть надзвичайно негуманні режими, не розвалили ще жодної держави; про центральноєвропейський культурно-пси- хологічний менталітет тощо. Висуваючи тезу про «центральноєвропейський менталітет», прибічники русинського народу вважають, що русини повинні розвинути інтерес до власної локальної держави. Однак прибічники «русинського народу» займаються підтасовкою, коли державно-по- літичну чи громадянську ментальність праг- нуть трактувати як етнічну. Засади етнічної поведінки нерозривно пов’язані з етнічними спільнотами, тобто з етносами-народами та їхніми етнотериторіальними ареалами. Відо- мо, що кожен народ має свою етнічну самосві- домість, у якій виявляються його етнічні риси. Вона захищає народ від асиміляції, стимулює розвиток етнічних рис культури. Етнічна сві- домість проявляється як на суспільному, так і на індивідуальному рівнях, фіксуючи культур- ну єдність членів етнічної спільноти. Чи наявні в русинів-руснаків (за етноніма- ми ХІХ ст.) Буковини відмінні від українців визначальні риси духовної, матеріальної куль- тури та побуту, які б спонукали до виділення їх в окремий етнос? Р. Ф. Кайндль у праці «Етнографічні рей- ди у Східні Карпати» вказував на спільність мови, одягу, харчування, житла, звичаєво- обрядової культури русинів Карпат з укра- їнцями Прикарпаття [25, S. 245]. Зокрема, характеризуючи народну архітектуру русинів Буковини, він писав: «За своїм облаштуван- ням селянські садиби Буковини і Галичини дуже подібні. Житловий будинок (хижа) тут, як і там, переважно складається з трьох час- тин: через вхідні двері хати потрапляєш у сіни (“хороми”), звідси, по праву руку, – у кімнату- “хижу”, а по ліву руку, – у комору. Остання може бути відсутньою, у такому випадку хата має два приміщення» [26]. Далі він подав опис будівництва та інтер’єру русинської хати, по- рівнюючи її з хатою українців Прикарпаття, відзначаючи подібність у конструктивних ти- пах і способах зведення. Щодо самої назви «руснак» Р. Ф. Кайндль писав: «Виправдовується, висловлене мною в іншому місці, що назва “руснак” є єдиною на- родною для українців. Усі українці в низинах і в горах, на Буковині, у Галичині й Угорщині, називають себе руснаками» [27]. Таким чином, дослідження і науковий ана- ліз засвідчують, що русини (руснаки) – це українці (етнічна група українського народу). Політичну «проблему русинізму» було штучно створено для майбутнього порушення терито- ріальної цілісності України, для послаблення внутрішньої єдності української нації. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 41 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації 1. Брицький П. Дослідження України вченими Єв- ропи у період середньовіччя і новий час. Приятель українців. 150 років від дня народження Р. Ф. Кайндля : зб. наук. праць. Чернівці, 2017. 2. Буркут И. Историческая судьба галицкого и бу- ковинского русинства. Финал. Русин. 2008. № 3 (17). 3. Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропей- ських подорожників ХVІІІ століття. Львів ; Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1995. 4. Кожолянко Г. Етнополітичні процеси в Україні на початку ХХІ ст.: проблема політичного русизму. Збірник наук. праць Національного науково-дослідно- го інституту українознавства та всесвітньої істо- рії. Ужгород, 2011. Т. 27. 5. Кожолянко Г., Кожолянко О. Дослідження етно- політичних процесів: русини, руснаки, українці. На- родна творчість та етнологія. 2011. № 1. 6. Кожолянко Г. К. Науково-теоретичні аспекти «політичного русинства» західноукраїнського регіо- ну на початку ХХІ століття. 20 років незалежності України: здобутки, втрати і стратегії майбутньо- го : матеріали ХІ Науково-практичної конференції. Київ, 2011. 7. Кожолянко Г. Українці-русини Галичини і Бу- ковини: історія – сучасність. Науковий збірник Му- зею української культури у Свиднику. Свидник, 2011. Т. 26. 8. Матеріали етнографічної експедиції Чернівець- кого національного університету імені Юрія Федько- вича. Етнографічний музей ЧНУ. 2009. Т. 2. 9. Михайлина Л. П. Населення Верхнього По- пруття VІІІ–Х ст. Чернівці, 1997. 10. Мишанич О. В. Карпаторусинство, його дже- рела й еволюція у ХХ ст. Карпатська Україна. 1992. 19 лист. 11. Мишанич О. В. Карпати нас не розлучать. Ужгород, 1993. 12. Німецький вчений Йоганн Коль про Буковину та Галичину в середині ХІХ ст. Чернівці, 2007. 13. Нидерле Л. Славянские древности. Москва, 1956. 14. Пивоваров С. Християнські старожитності в межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Чернівці, 2001. 15. Тиводар М. Історія русинів. Срібна земля. 1994. 29 січ. 16. Тимощук Б. О. Північна Буковина – земля слов’янська. Ужгород, 1969. 17. Тимощук Б. О. Шипинська земля за археоло- гічними даними. Сучасне і минуле Північної Букови- ни. Київ, 1973. 18. Турій О. Галицькі русини між москвофіль- ством і українством (до питання про так зване «старо русинство»). Третій Міжнародний конгрес україністів (Харків, 26–29 серпня 1996 р.). Харків, 1996. Ч. 1. 19. Шилов Ю. Джерела витоків української етно- культури. Київ, 2002. 20. Шилов Ю. Край ушедших лет. Киев, 2004. 21. Шилов Ю. Прародина ариев. Киев, 1995. 22. Державний архів Чернівецької області, ф. 1, оп. 1, спр. 23. 23. Delamarre C. Un peuple Еvropéen de quinze millions oublié devant L’histoire. Petition au Senat de L’Empire demandant une réforme dans l’enseignement de L’histoire. Paris, 1869. 24. Die Oesterreichische-ungaraische Monarchie in Wort und Bild. Bukowina. Wien, 1898. 25. Kaindl R. F. Ethnographische Streifzuge in den Ostkarpathen. Beitrage zur Hausbauforschung in Oester- reich. Wien, 1898. 26. Kaindl R. F. Haus und Hof bei den Rusnaken. Globus. 1897. № 71. 27. Kaindl R. F. Der Festkalender der Rusnaken und Huzulen. Czernowitz, 1896. 28. Kohl J. G. Reisen im Inneren von Russland und Polen. Die Bukowina, Galizien. Drezden ; Leipzig, 1841. 29. Martinowicz I. Historische Zeugnisse uber dieaal- testen Beherscher und Einwohner der Bukowina in der Moldau. Czernowitz, 1887. 30. Mušinka M. Rusíni-Ukrajinci – jedna národnost’. Нове життя. 1997. Джерела та література References 1. Brytskyi P. (2017) Doslidzhennia Ukrayiny vchenymy Yevropy u period seredniovichchia i novyi chas [Studies of Ukraine by European Scholars in the Middle Ages and Modern Times]. Pryyatel ukrayint- siv. 150 rokiv vid dnia narodzhennia R. F. Kayndlia: zb. nauk. prats [A Companion of the Ukrainians. The 150th Birthday’s Anniversary of R. F. Kaindl: Col- lected Scientific Works]. Chernivtsi. 2. Burkut I. (2008) Istoricheskaya sudba galitsko- go i bukovinskogo rusinstva. Final [A Historical For- tune of Galician and Bukovinian Rusynism. A Final]. Rusyn, # 3 (17). 3. Vintoniak O. (1995) Ukrayina v opysakh zakh- idnoyevropeyskykh podorozhnykiv XVIII stolittia [Ukraine in Descriptions of XVIIIth-Century West- ern European Travellers]. Lviv, Munich: Dniprova khvylia. 4. Kozholianko H. (2011) Etnopolitychni protsesy v Ukrayini na pochatku XXI st.: problema politych- noho rusyzmu [Ethno-Political Processes in Ukraine www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 42 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2018 in the Early XXIst Century: An Issue of Political Rusynism]. Collected Scientific Papers of the Nation- al Ukrainian Studies and World History Research In- stitute. Uzhhorod, Vol. 27. 5. Kozholianko H., Kozholianko O. (2011) Doslidzhennia etnopolitychnykh protsesiv: rusyny, rusnaky, ukrayintsi [Studies of Ethno-Political Pro- cesses: Rusyns, Rusnaks, and Ukrainians]. Narodna tvorchist ta etnolohiya [Folk Art and Ethnology], # 1. 6. Kozholianko H. (2011) Naukovo-teoretychni aspekty «politychnoho rusynstva» zakhidnoukrayin- skoho rehionu na pochatku XXI stolittia [Theoretical Aspects of Political Rusynism in the Western Ukrain- ian Region in the Early XXIst Century]. 20 rokiv nezalezhnosti Ukrayiny: zdobutky, vtraty i stratehiyi maybutnioho: materialy XI Naukovo-praktychnoyi konferentsiyi [Twentieth Anniversary of Ukrainian Independence: Achievements, Losses, and Strategies of the Future: Proceedings of the XIth Theoretical and Practical Conference]. Kyiv. 7. Kozkolianko H. (2011) Ukrayintsi-rusyny Hal- ychyny i Bukovyny: istoriya – suchasnist [Ukraini- ans-Rusyns of Halychyna and Bukovyna: History and Modernity]. Naukovyi zbirnyk Muzeyu ukrayinskoyi kultury u Svydnyku [Scientific Collection of the Mu- seum of Ukrainian Culture in Svydnyk]. Svydnyk, Vol. 26. 8. (2009) Materialy etnohrafichnoyi ekspedytsiyi Chernivetskoho natsionalnoho universytetu imeni Yuriya Fedkovycha. Etnohrafichnyi muzey ChNU [Materials of an Etnhographic Expedition of the Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University]. Vol. 2 9. Mykhaylyna L. (1997) Naselennia Verkhnioho Popruttia VIII–X st. [The Population of the VIIIth– Xth-Century Upper Prut River Lands]. Chernivtsi. 10. Myshanych O. (1992) Karpatorusynstvo, yoho dzherela y evolutsiya u XX st. [Carpatho-Rusynism and Its Origins and Evolution in the XXth Century]. Karpatska Ukrayina [Carpathian Ukraine]. Novem- ber, 19th. 11. Myshanych O. (1993) Karpaty nas ne rozluchat [The Carpathians Will Not Separate Us]. Uzhhorod. 12. (2007) Nimetskyi vchenyi Yohann Kol pro Bu- kovynu ta Halychynu v seredyni XIX st. [The German Scholar Johann Kohl on Bukovyna and Halychyna in the Mid-XIXth Century]. Chernivtsi. 13. Niderle L. (1956) Slavianskiye drevnosti [Sla- vonic Antiquities]. Moscow. 14. Pyvovarov S. (2001) Khrystyyanski starozhyt- nosti v mezhyrichchi Verkhnioho Prutu ta Serednioho Dnistra [Christian Antiquities in the Interfluve of the Upper Prut River and the Dnister]. Chernivtsi. 15. Tyvodar M. (1994) Istoriya rusyniv [The His- tory of Rusyns]. Sribna zemlia [Silver Land]. January, 29th. 16. Tymoshchuk B. (1969) Pivnichna Bukovyna – zemlia slovyanska [Northern Bukovyna is the Sla- vonic Land]. Uzhhorod. 17. Tymoshchuk B. (1973) Shypynska zemlia za arkheolohichnymy danymy [Shypyntsi Lands ac- cording to Archeologic Data]. Suchasne i mynule Pivnichnoyi Bukovyny [The Present and the Past of Northern Bukovyna]. Kyiv. 18. Turiy O. (1996) Halytski rusyny mizh moskvofilstvom i ukrayinstvom (do pytannia pro tak zvane «starorusynstvo») [Halychyna Rusyns between Moscophiles and Ukrainophiles (On the Issue of the So Called Starorusynstvo]. The Third International Congress of Ukrainists (Kharkiv, August 26–29, 1996). Kharkiv, Part 1. 19. Shylov Yu. (2002) Dzherela vytokiv ukrayin- skoyi etnokultury [Sources of Ukrainian Ethno-Cul- ture’s Origins]. Kyiv. 20. Shylov Yu. (2004) Kray ushedshih let [The Land of the Bygone Times]. Kiev. 21. Shylov Yu. (1995) Prarodina ariyev [The Ur- heimat oft he Aryans]. Kiev. 22. Derzhavnyi arkhiv Chernivetskoyi oblasti [State Archives of Chernivtsi Region], Fund 1, Inven- tory 1, File 23. 23. Delamarre C. (1869) Un peuple Еvropéen de quinze millions oublié devant L’histoire. Petition au Senat de L’Empire demandant une réforme dans l’enseignement de L’histoire. Paris. 24. (1898) Die Oesterreichische-ungaraische Monarchie in Wort und Bild. Bukowina. Wien. 25. Kaindl R. F. (1898) Ethnographische Streif- zuge in den Ostkarpathen. Beitrage zur Hausbau- forschung in Oesterreich. Wien. 26. Kaindl R. F. (1897) Haus und Hof bei den Rus- naken. Globus, № 71. 27. Kaindl R. F. (1896) Der Festkalender der Rus- naken und Huzulen. Czernowitz. 28. Kohl J. G. (1841) Reisen im Inneren von Russ- land und Polen. Die Bukowina, Galizien. Drezden; Leipzig. 29. Martinowicz I. (1887) Historische Zeugnisse uber dieaaltesten Beherscher und Einwohner der Bu- kowina in der Moldau. Czernowitz. 30. Mušinka M. (1997) Rusíni-Ukrajinci – jedna národnost’. Нове життя. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 43 Актуальні україністичні студії: нові смисли та інтерпретації Summary Civil-political and scientific-theoretical aspects of the ethnic processes in the Western Ukrainian lands (Halychyna, Bukovyna, Transcarpathia) in the late XIXth – early XXIst century are investigated in the article. The published works of political orientation, where it is affirmed, that Rusyny are separate (the fourth) East Slavic nation, are subjected to the scientific criticism. It is proved, that Rusyny (Rusnaky) are Ukrainians. The archaeological (by B. Tymoshchuk, L. mykhailyna, S. Pyvovarov), historical (L. Niderle, Johan-georg Kohl, K. Delamar) works, where it is indicated that Rusyny are Ukrainians, are used in the investigation. Civil, political and scientific-theoretical aspects of the ethnic processes in Bukovyna of the late XIXth – early XXIst century are published on the pages of magazines and newspapers. The authors of the articles on the Rusyny existence as a separate ethnos, do not choose words, use the ethnic terminology unskillfully, do not understand the ethnos concept and its structure, from the standpoints of the former unanimity and political favour they discuss the ethnic processes of the XX century in Bukovyna, Halychyna and Transcarpathia. They are dominated by passions, political sympathies and antipathies, party-political interests of different countries. Each nation (also Ukrainians) has its own ethnic self-consciousness, where the ethnic features of the people are shown. It protects nation from assimilation. Ethnic identity stimulates the development of ethnic cultural features. Ethnic consciousness is displayed both on the social and individual levels, fixing the status and cultural unity by the ethnic community members. The ethnonym Rusyny has been changed into Ukrainians in the 1920s in Bukovyna, Halychyna. Keywords: the public, politics, science, history, Rusyny, Ukrainians, law, published works, magazines, newspapers. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Громадянсько-політичні та науково-теоретичні аспекти етнічних процесів у Галичині, на Буковині та Закарпатті наприкінці ХІХ – на початку XXІ століття

Institution

Ähnliche Einträge