Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках
Постановка проблеми. Одним з найголовніших і невідкладним завданням, яке з усією гостротою постало на визволених від окупантів територіях, була боротьба з інфекційними хворобами, які набули значного поширення, особливо серед сільського населення. Актуальність означеної проблеми спонукала автора визн...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202566 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках / О. Перехрест // Краєзнавство. — 2023. — № 1-2. — С. 20-25. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202566 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Перехрест, О. 2025-04-07T13:26:48Z 2023 Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках / О. Перехрест // Краєзнавство. — 2023. — № 1-2. — С. 20-25. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202566 94 (477) «1941–1945» – 0.58.244 Постановка проблеми. Одним з найголовніших і невідкладним завданням, яке з усією гостротою постало на визволених від окупантів територіях, була боротьба з інфекційними хворобами, які набули значного поширення, особливо серед сільського населення. Актуальність означеної проблеми спонукала автора визначити метою публікації аналіз стану епідеміологічної ситуації в республіці і комплексу заходів щодо локалізації й подолання цього небезпечного лиха впродовж 1943–1945 рр. У статті на основі залучення архівних джерел та матеріалів оприлюдненої літератури розкриті причини, які спричинили означене лихо, показані його кількісні та якісні чинники. Наголошено на трагічних наслідках ураження інфекційними хворобами сільських дітей. Проаналізовано здійснювані центральними і місцевими органами влади та закладами охорони здоров’я заходи, спрямовані на запобігання розповсюдження інфекційних хвороб та організацію лікування вражених ними сільських мешканців за місцем проживання та шляхом госпіталізації в спеціально створених стаціонарних відділеннях лікарень, покращення забезпечення санітарно-епідеміологічних закладів дезінфекційними засобами та лікувальних закладів медикаментами. Показано значимість роботи у справі боротьби з інфекційними захворюваннями організацій Червоного Хреста, зокрема створених ними спеціалізованих санітарно-епідеміологічних загонів, які працювали в осередках поширення інфекцій, та численних постів громадських санітарних інструкторів і колгоспних медичних пунктів. Констатовано, що в результаті скоординованих масштабних заходів щодо профілактики та дотримання безпечних санітарно-гігієнічних норм та налагодження лікування інфекційних хворих у медичних закладах, в республіці до кінця 1944 р. вдалося локалізувати захворюваність на інфекційні хвороби в сільській місцевості й не допустити їх переростання в масові епідемії. Застосування комплексних заходів для боротьби з інфекційними хворобами впродовж наступного року призвело до подальшого зменшення захворюваності на них, однак повністю ліквідувати їх у більшості областей республіки не вдалося і до кінця 1945 р. Formulation of the problem. One of the most important and urgent tasks, which emerged with all urgency in the territories liberated from the occupiers, was the fight against infectious diseases, which had become widespread, especially among the rural population. The urgency of the problem prompted the author to define the purpose of the publication as an analysis of the state of the epidemiological situation in the republic and a set of measures to localize and overcome this dangerous disaster during 1943–1945. In the article, based on the involvement of archival sources and materials from published literature, the reasons that caused the specified disaster are revealed, its quantitative and qualitative factors are shown. The tragic consequences of rural children being affected by infectious diseases are emphasized. The measures implemented by central and local authorities and health care institutions aimed at preventing the spread of infectious diseases and organizing the treatment of rural residents affected by them at their place of residence and by hospitalization in specially created inpatient departments of hospitals, improving the supply of sanitary and epidemiological facilities with disinfectants and medical institutions with medicines. The importance of the work of the Red Cross organizations in the fight against infectious diseases is shown, in particular, the specialized sanitary-epidemiological units created by them, which worked in the centers of the spread of infections, and numerous posts of public sanitary instructors and collective farm medical centers. It was established that as a result of coordinated large-scale measures for the prevention and observance of safe sanitary and hygienic norms and the establishment of treatment of infectious patients in medical institutions, it was possible to localize the incidence of infectious diseases in rural areas in the republic until the end of 1944 and prevent them from developing into mass epidemics . The application of comprehensive measures to combat infectious diseases during the following year led to a further decrease in the incidence of them, but it was not possible to completely eliminate them in most regions of the republic until the end of 1945. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Друга світова війна: локальний та комеморативний виміри Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках Infectious diseases affected the rural population of Ukraine and the fight with this phenomenon in 1943-1945 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках |
| spellingShingle |
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках Перехрест, О. Друга світова війна: локальний та комеморативний виміри |
| title_short |
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках |
| title_full |
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках |
| title_fullStr |
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках |
| title_full_unstemmed |
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках |
| title_sort |
ураження сільського населення україни інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках |
| author |
Перехрест, О. |
| author_facet |
Перехрест, О. |
| topic |
Друга світова війна: локальний та комеморативний виміри |
| topic_facet |
Друга світова війна: локальний та комеморативний виміри |
| publishDate |
2023 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Infectious diseases affected the rural population of Ukraine and the fight with this phenomenon in 1943-1945 |
| description |
Постановка проблеми. Одним з найголовніших і невідкладним завданням, яке з усією гостротою постало на визволених від окупантів територіях, була боротьба з інфекційними хворобами, які набули значного поширення, особливо серед сільського населення. Актуальність означеної проблеми спонукала автора визначити метою публікації аналіз стану епідеміологічної ситуації в республіці і комплексу заходів щодо локалізації й подолання цього небезпечного лиха впродовж 1943–1945 рр.
У статті на основі залучення архівних джерел та матеріалів оприлюдненої літератури розкриті причини, які спричинили означене лихо, показані його кількісні та якісні чинники. Наголошено на трагічних наслідках ураження інфекційними хворобами сільських дітей. Проаналізовано здійснювані центральними і місцевими органами влади та закладами охорони здоров’я заходи, спрямовані на запобігання розповсюдження інфекційних хвороб та організацію лікування вражених ними сільських мешканців за місцем проживання та шляхом госпіталізації в спеціально створених стаціонарних відділеннях лікарень, покращення забезпечення санітарно-епідеміологічних закладів дезінфекційними засобами та лікувальних закладів медикаментами. Показано значимість роботи у справі боротьби з інфекційними захворюваннями організацій Червоного Хреста, зокрема створених ними спеціалізованих санітарно-епідеміологічних загонів, які працювали в осередках поширення інфекцій, та численних постів громадських санітарних інструкторів і колгоспних медичних пунктів. Констатовано, що в результаті скоординованих масштабних заходів щодо профілактики та дотримання безпечних санітарно-гігієнічних норм та налагодження лікування інфекційних хворих у медичних закладах, в республіці до кінця 1944 р. вдалося локалізувати захворюваність на інфекційні хвороби в сільській місцевості й не допустити їх переростання в масові епідемії. Застосування комплексних заходів для боротьби з інфекційними хворобами впродовж наступного року призвело до подальшого зменшення захворюваності на них, однак повністю ліквідувати їх у більшості областей республіки не вдалося і до кінця 1945 р.
Formulation of the problem. One of the most important and urgent tasks, which emerged with all urgency in the territories liberated from the occupiers, was the fight against infectious diseases, which had become widespread, especially among the rural population. The urgency of the problem prompted the author to define the purpose of the publication as an analysis of the state of the epidemiological situation in the republic and a set of measures to localize and overcome this dangerous disaster during 1943–1945.
In the article, based on the involvement of archival sources and materials from published literature, the reasons that caused the specified disaster are revealed, its quantitative and qualitative factors are shown. The tragic consequences of rural children being affected by infectious diseases are emphasized. The measures implemented by central and local authorities and health care institutions aimed at preventing the spread of infectious diseases and organizing the treatment of rural residents affected by them at their place of residence and by hospitalization in specially created inpatient departments of hospitals, improving the supply of sanitary and epidemiological facilities with disinfectants and medical institutions with medicines. The importance of the work of the Red Cross organizations in the fight against infectious diseases is shown, in particular, the specialized sanitary-epidemiological units created by them, which worked in the centers of the spread of infections, and numerous posts of public sanitary instructors and collective farm medical centers. It was established that as a result of coordinated large-scale measures for the prevention and observance of safe sanitary and hygienic norms and the establishment of treatment of infectious patients in medical institutions, it was possible to localize the incidence of infectious diseases in rural areas in the republic until the end of 1944 and prevent them from developing into mass epidemics . The application of comprehensive measures to combat infectious diseases during the following year led to a further decrease in the incidence of them, but it was not possible to completely eliminate them in most regions of the republic until the end of 1945.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202566 |
| citation_txt |
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами та боротьба з цим явищем у 1943-1945 роках / О. Перехрест // Краєзнавство. — 2023. — № 1-2. — С. 20-25. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT perehresto uražennâsílʹsʹkogonaselennâukraíniínfekcíinimihvorobamitaborotʹbazcimâviŝemu19431945rokah AT perehresto infectiousdiseasesaffectedtheruralpopulationofukraineandthefightwiththisphenomenonin19431945 |
| first_indexed |
2025-11-27T07:53:52Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:53:52Z |
| _version_ |
1850804387852582912 |
| fulltext |
DOI:
УДК 94 (477) «1941–1945» – 0.58.244
Олександр Перехрест (м. Черкаси)
доктор історичних наук, професор кафедри
всесвітньої історії та міжнародних відносин
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Е-mail: cherkassy_2013@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8606-4213
Ураження сільського населення України інфекційними
хворобами та боротьба з цим явищем у 1943–1945 роках
Постановка проблеми. Одним з найголовніших і невідкладним завданням, яке з усією гостро-
тою постало на визволених від окупантів територіях, була боротьба з інфекційними хворобами,
які набули значного поширення, особливо серед сільського населення. Актуальність означеної про-
блеми спонукала автора визначити метою публікації аналіз стану епідеміологічної ситуації в рес-
публіці і комплексу заходів щодо локалізації й подолання цього небезпечного лиха впродовж
1943–1945 рр.
У статті на основі залучення архівних джерел та матеріалів оприлюдненої літератури роз-
криті причини, які спричинили означене лихо, показані його кількісні та якісні чинники. Наголо-
шено на трагічних наслідках ураження інфекційними хворобами сільських дітей. Проаналізовано
здійснювані центральними і місцевими органами влади та закладами охорони здоров’я заходи,
спрямовані на запобігання розповсюдження інфекційних хвороб та організацію лікування враже-
них ними сільських мешканців за місцем проживання та шляхом госпіталізації в спеціально ство-
рених стаціонарних відділеннях лікарень, покращення забезпечення санітарно-епідеміологічних
закладів дезінфекційними засобами та лікувальних закладів медикаментами. Показано значи-
мість роботи у справі боротьби з інфекційними захворюваннями організацій Червоного Хреста,
зокрема створених ними спеціалізованих санітарно-епідеміологічних загонів, які працювали в осе-
редках поширення інфекцій, та численних постів громадських санітарних інструкторів і колгос-
пних медичних пунктів. Констатовано, що в результаті скоординованих масштабних заходів
щодо профілактики та дотримання безпечних санітарно-гігієнічних норм та налагодження лі-
кування інфекційних хворих у медичних закладах, в республіці до кінця 1944 р. вдалося локалізувати
захворюваність на інфекційні хвороби в сільській місцевості й не допустити їх переростання в
масові епідемії. Застосування комплексних заходів для боротьби з інфекційними хворобами впро-
довж наступного року призвело до подальшого зменшення захворюваності на них, однак повністю
ліквідувати їх у більшості областей республіки не вдалося і до кінця 1945 р.
Ключові слова: інфекційні хвороби, паразитарні тифи, дитячі інфекційні хвороби, локалі-
зація інфекційних хвороб.
Olexander Perehrest (Cherkasy)
Doctor of history,
Professor of the Department of World
History and International Relations,
Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy
Е-mail: cherkassy_2013@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8606-4213
Infectious diseases affected the rural population of Ukraine
and the fight with this phenomenon in 1943–1945
Formulation of the problem. One of the most important and urgent tasks, which emerged with all
urgency in the territories liberated from the occupiers, was the fight against infectious diseases, which
1–2 ’2023 К Р А Є З Н А В С Т В О
20
mailto:cherkassy_2013@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-8606-4213
mailto:cherkassy_2013@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-8606-4213
had become widespread, especially among the rural population. The urgency of the problem prompted
the author to define the purpose of the publication as an analysis of the state of the epidemiological si-
tuation in the republic and a set of measures to localize and overcome this dangerous disaster during
1943–1945.
In the article, based on the involvement of archival sources and materials from published literature,
the reasons that caused the specified disaster are revealed, its quantitative and qualitative factors are
shown. The tragic consequences of rural children being affected by infectious diseases are emphasized.
The measures implemented by central and local authorities and health care institutions aimed at pre-
venting the spread of infectious diseases and organizing the treatment of rural residents affected by them
at their place of residence and by hospitalization in specially created inpatient departments of hospitals,
improving the supply of sanitary and epidemiological facilities with disinfectants and medical institutions
with medicines. The importance of the work of the Red Cross organizations in the fight against infectious
diseases is shown, in particular, the specialized sanitary-epidemiological units created by them, which
worked in the centers of the spread of infections, and numerous posts of public sanitary instructors and
collective farm medical centers. It was established that as a result of coordinated large-scale measures
for the prevention and observance of safe sanitary and hygienic norms and the establishment of treatment
of infectious patients in medical institutions, it was possible to localize the incidence of infectious diseases
in rural areas in the republic until the end of 1944 and prevent them from developing into mass epidemics
. The application of comprehensive measures to combat infectious diseases during the following year
led to a further decrease in the incidence of them, but it was not possible to completely eliminate them
in most regions of the republic until the end of 1945.
Key words: infectious diseases, parasitic typhus, children’s infectious diseases, localization of in-
fectious diseases.
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами
та боротьба з цим явищем у 1943–1945 роках
21
З початком визволення території України
від загарбників постала жахлива картина мас-
штабного розповсюдження інфекційних хво-
роб, особливо в сільській місцевості. Серед
чинників, які призвели до цього, була недоступ-
ність для переважної більшості сільського на-
селення медичної допомоги внаслідок руйну-
вання і ліквідації в період окупації медичних за-
кладів, суттєвого погіршення житло-побутових
умов, поганого харчування, фізичного висна-
ження від безнормованої щоденної праці, часто
в непогоду, при низькій температурі без належ-
ного одягу і взуття. Водночас окупанти нерідко
перед відступом спеціально поширювали серед
населення інфекційні хвороби. Метою таких
злочинних акцій було подальше зараження осо-
бового складу наступаючих частин Червоної
армії. Біля переднього краю своєї оборони гіт-
лерівці створювали спеціальні концтабори, в
яких разом із військовополоненими та виснаже-
ними заточеними цивільними розміщували в ан-
тисанітарних умовах тисячі хворих на висипний
тиф та інші інфекційні хвороби, спеціально ви-
везених із різних окупованих територій. Лише
на кордоні України з Білорусією знаходилося три
таких табори, в яких перебувало понад 33 тис.
жінок, дітей, стариків1. Зважаючи на небезпеку
поширення епідемій, Голова Раднаркому УРСР
М. Хрущов у січні 1944 р. телеграмою попе-
реджав командувачів Українськими фронтами,
що «при швидкому відступі німецькі окупанти
залишили на нашій території концентраційні
табори цивільного населення та табори військо-
вополонених. Зазвичай, усі ці табори заражені
різними інфекціями, особливим тифом. Негай-
ний розпуск після звільнення та розселення се-
ред цивільного населення бранців цих таборів
створює велику загрозу широкого розповсю-
дження інформаційних хвороб, особливо ви-
сипного тифу»2.
У роботі відновлювальних медичних закла-
дів упродовж 1943–1945 рр. боротьба з інфекцій-
ними хворобами була найголовнішим і склад-
ним завданням. Та, незважаючи на вживані за-
ходи, кількість захворювань ними швидко зрос-
тала в усіх визволених регіонах республіки,
спричиняючи в окремих із них виникнення епі-
демій. Згідно офіційних даних Наркомздоров’я
1 Історія застерігає. Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників на тимчасово
окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. Київ : Політвидав України, 1986. С. 156.
2 Центральний державний архів вищих органів України (далі – ЦДАВО України), ф. 342, оп. 1, спр. 420,
арк. 54.
УРСР станом на квітень 1943 р. в республіці
було зареєстровано 158 тис. випадків захворю-
вань на висипний, черевний і поворотний тиф,
дифтерію та дизентерію3. Надзвичайно вели-
кою була захворюваність на інфекційні хвороби
й у 1944 р., особливо на паразитарні тифи, кіль-
кість хворих на які значно збільшилася і діаг-
ностувалася майже в усіх областях. Загалом у
1944 р. на території республіки лише офіційно
було зареєстровано 115 661 випадок захворю-
вань на висипний тиф4 та 19378 на черевний
тиф і дизентерію5 (більша їх частина – у сіль-
ській місцевості). Серед офіційно зареєстрова-
них у республіці поворотним тифом 20% були
мешканцями сільських населених пунктів6. За
даними Державної санітарної інспекції УРСР
кількість тих, хто захворів у 1944 р., порівняно
з 1939 р., висипним тифом збільшилася у 28
разів, поворотним тифом – у 2,3 рази, черевним
тифом – у 2 рази, дифтерією – у 4,3 рази7.
У сільській місцевості на визволених тери-
торіях поширеною була захворюваність на ту-
беркульоз (під час окупації ця недуга надзви-
чайно поширилася у зв’язку з ліквідацією всієї
мережі протитуберкульозних профілактичних і
лікувальних закладів, незадовільних умов життя,
репресій проти туберкульозних хворих, від-
несених до категорії «неповноцінних» людей),
малярію, венеричні хвороби, коросту, для бо-
ротьби з якими не було достатньої кількості ме-
дикаментів та фахівців.
Та найбільшим лихом в післяокупаційний
період у сільській місцевості було масове роз-
повсюдження дитячих інфекцій. Так, у порів-
нянні з довоєнним часом смертність від дитячих
інфекцій у щойно звільнених районах зросла на
51%, а від малярії – у 5,9 рази8. З лютого по гру-
день 1944 р. в республіці було зареєстровано
285 тис. випадків захворювань на кір9. Захво-
рюваність на дифтерію у звільнених областях
збільшилося у порівнянні з 1939 р. на 15%, а в
листопаді зростання сягнуло 18%. Упродовж
1944 р. у Чернігівській, Сумській, Полтавській,
Вінницькій і Кіровоградській, областях кіль-
кість дітей у віці до 14 років захворівших на
скарлатину, порівняно з довоєнними роками,
збільшилася на 94%10.
Офіційну статистику щодо поширення ін-
фекційних захворювань у сільській місцевості
доповнюють, сповнені драматизму та відчаю,
витяги з вилучених цензурою листів сільських
мешканців до рідних на фронт та в регіони СРСР,
у яких містилися повідомлення про масові ін-
фекційні захворювання в їхніх селах, особливо
серед дітей, відсутність належної медичної до-
помоги та ліків, велику смертність серед хворих.
(Так, лише у Чернігівській області за період з
5 по 20 березня 1944 р. цензурою було вилучено
328 листів з такою інформацією, а у Київській,
Полтавській, Житомирській, Рівненській, Кіро-
воградській і Вінницькій областях із перевірених
у серпні 1944 р. 720 тис. листів, було вилучено
394 листи з такою ж інформацією). У контексті
зазначеного наведемо деякі витяги із вилучених
цензурою листів. «2. 08. 1944 р. ... У нас діти
помирають, у раз по 8 осіб хоронять щодня...»
(Глобинський район, с. Білоусівка, Білоус О.);
«06. 08. 1944 р. ... Багато дітей помирають від
дифтерії, лікарні переповнені хворими дітьми...»
(Любарський район, с. Стрижовка, Поліщук П.);
«10. 08. 1944 р. ... Багато дітей померло від кору
й по 2 особи щоденно помирають, а решта всі
хворіють...» (Вінницький район, с. Хутора Ми-
дякова, Івацько) «12. 08. 1944 р. ... Дуже лютують
тиф, кір, дизентерія – велика смертність» (Богус-
лавський район, с. Розкожанці, Шкараба О.);
«12. 08. 1944 р. ... У нас лютують різні хвороби,
дуже багато хворих, біля 60 дітей померло від
скарлатини, дифтерії...» (Яготинський район,
с. Лозовий Яр, Посна А.); «13. 08. 1944 р. ...
У нас багато дітей помирає від тифу. Кожного
дня – двоє, троє…» (Прачнівський район,
1–2 ’2023 Олександр Перехрест К Р А Є З Н А В С Т В О
22
3 Там само, оп. 14, спр. 445, арк. 27.
4 Центральний державний архів громадських обєднань та україніки (далі – ЦДАГО України), ф. 1,
оп. 23, спр. 1360, арк. 7.
5 ЦДАВО України, ф. 342, оп. 14, спр. 558, арк. 35.
6 Там само, спр. 563, арк. 19.
7 Державний архів Черкаської області (ДАЧО), ф.р – 80, оп. 2, спр. 1, арк. 14.
8 Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941–1945 / ред. І.О. Герасимов. Київ : Пошуково-видавниче агент-
ство «Книга Пам’яті України», 2000. С. 553.
9 Коваль М.В. Товариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця УРСР – фронту і тилу (1941–1945 рр.) //
Український історичний журнал. 1975. № 4. С. 85.
10 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1360, арк. 88; ЦДАВО України, ф. 342, оп. 14. спр. 557, арк. 14.
с. Кодня, Новаковська В.); «14. 08. 1944 р. ...
У нас лютує хвороба – дизентерія, від якої ба-
гато односельчан померло. А зараз немає ліків,
щоб лікувати людей» (Таращанський район,
с. Северинівка, Луценко Є.А.); «17. 08. 1944 р.
... У нас у районі дуже сильно лютують хвороби
– висипний і черевний тиф. По всім селам
багато гине людей...» (Словечанський район,
с. Сирковщина, Аврамчук). «Серпень 1944 р. ...
У нас багато дітей хворіє на кір, багато поми-
рають... Якщо лікувати, то це жах скільки для
цього потрібно грошей. Куди не підеш – скрізь
треба платити...» (Знам’янський район, с. Дмит-
ріївка, Вихрова Є.С.)11. Про подібні факти йшло-
ся й в інших листах селян, які впродовж 1944 р.
сотнями щомісяця вилучалися цензурою в усіх
областях республіки.
Наркомат внутрішніх справ УРСР за ре-
зультатами цензури листів здійснював інформу-
вання керівників республіки, але робилося це зі
значним запізненням. Так, спеціальне повідом-
лення першому секретарю ЦК КП(б)У Д.С. Ко-
ротченку з наведеними вище фактами за серпень
було направлене лише 11 вересня 1944 р., тобто
в ньому йшлося про події місячної давності.
То ж розпорядження, які Д.С. Коротченко у
своїй резолюції адресував керівникам централь-
них і місцевих органів влади щодо вжиття захо-
дів по локалізації епідемій та надання допомоги
хворим12, суттєво вплинути на стан справ не
могли.
Високий рівень захворюваності серед сіль-
ського населення інфекційними та шлунково-
кишковими хворобами був спричинений незадо-
вільними санітарно-побутовими умовами його
проживання, антисанітарним станом у населе-
них пунктах, вживанням недоброякісної води,
сприятливими для надвеликого виплоду мух
метеорологічними факторами, гострим дефіци-
том ліків, дезінфікуючих засобів та мила, не-
своєчасним виявленням та неповною госпіталі-
зацією інфікованих хворих, міграційними про-
цесами, зумовленими масовою реевакуацією
населення.
Надзвичайно небезпечна ситуація з інфек-
ційними захворюваннями стала предметом під-
вищеної уваги республіканських і місцевих
органів влади. З метою посилення рівня про-
тиепідемічної роботи та ліквідації вогнищ епі-
демій паразитарних тифів Раднарком УРСР та
ЦК КП(б)У 13 січня 1944 р. ухвалили спеці-
альну постанову «Про санітарно-епідемічні
заходи по боротьбі з висипним та черевним ти-
фом», якою визначили основні завдання радян-
ських, партійних та медичних структур усіх
рівнів у боротьбі з цими небезпечними хворо-
бами. 1 квітня 1944 р. було створено респуб-
ліканську Надзвичайну протиепідемічну комі-
сію на чолі з заступником голови РНК УРСР
Л. Р. Корнійцем, яка зосередила в своїх руках
функції координації, керівництва, здійснення кон-
тролю та надання допомоги місцевим органам
влади у справі локалізації епідемій інфекційних
захворювань13. Питання боротьби з інфекцій-
ними захворюваннями неодноразово всебічно
обговорювалися на засіданнях уряду респуб-
ліки та ЦК КП(б)У, обласних, районних та місь-
ких радянських та партійних органів, за наслід-
ками яких вироблялися та затверджувалися
конкретні рішення. У багатьох випадках опера-
тивно вжиті заходи давали позитивні резуль-
тати: покращувалося забезпечення лікарень,
амбулаторій, ФАПів медикаментами та облад-
нанням, додатково було розгорнуто в 1944 р.
28 тис., а в 1945 р. ще 25 тис. інфекційних ліжок
у лікарнях14.
На складну ситуацію в республіці з інфек-
ційними захворюваннями відреагував і Раднар-
комо СРСР, який спільно з виконкомом Спілки
Товариства Червоного Хреста СРСР направив
у сільські райони республіки 15 спеціалізова-
них санітарно-епідемічних загонів. Кожний такий
загін очолював лікар, а під його керівництвом
працювали лаборант, медсестри і сандружин-
ниці – всього загін складався з 16 осіб і мав у
своєму розпорядженні автотранспорт, лабора-
торію, медикаменти та дезінфекційні засоби,
міг розгорнути невеликий стаціонар15. В осе-
редках інфекційних захворювань загони нада-
вали медичну допомогу хворим, здійснювали
дезінфекційні заходи та профілактичні щеп-
лення. Під час роботи в сільській місцевості
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами
та боротьба з цим явищем у 1943–1945 роках
23
11 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1360, арк. 58–61 зв.
12 Там само, арк. 58.
13 ЦДАВО України, ф.р -2, оп. 7, спр. 1450, арк. 3.
14 Досягнення охорони здоров’я в Українській РСР. Київ : Держмедвидав УРСР, 1958. С. 52.
15 Барсуков М. И. Красный Крест и Красный Полумесяц СССР. Краткий исторический очерк. М. : Медгиз,
1946. С. 339.
санепідемзагонам доводилося долати чимало
труднощів, зокрема побутових, та не зрідка, за
несправності транспорту та в умовах сезонно-
го бездоріжжя, пішки долати великі відстані,
несучи важкі вантажі; роботу ускладнювала
нестача медикаментів, обладнання. Та, незва-
жаючи на перешкоди, забуваючи про небезпеку
і втому, члени санітарно-епідемічних загонів
працювали самовіддано й надали допомогу
мешканцям 654 сіл, а, отже, десяткам тисяч
селян у 65 районах 9 областей республіки16.
Активно діяли й організації Червоного Хрес-
та УРСР, зусиллями яких було створено чис-
ленну добровільну армію – понад 50 тис. –
громадських санітарних інструкторів, значна
кількість яких були сільськими мешканцями.
Вони стежили за санітарним станом у населе-
них пунктах, виявляли інфекційних хворих, до-
помагали медпрацівникам госпіталізувати їх,
здійснювати санітарну обробку населення. На-
приклад, на Ворошиловградщині обласним ко-
мітетом Червоного Хреста тільки у колгоспах і
радгоспах до липня 1944 р. було організовано
1100 санітарних постів. На території області
діяли 360 бригад з числа членів санітарних по-
стів. Вони перевірили санітарний стан 82 тис.
помешкань і дворів, знезаразили 5080 криниць,
відремонтували 266 лазень, зробили майже
3200 санобробок. У проведенні протиепідеміч-
ної та масово-оздоровчої роботи організаціям
Червоного Хреста допомагали шкільні сандру-
жини та санпости, яких у республіці нарахову-
валося понад 4800 з кількістю членів 234 тис.17.
Однак залучення школярів до такої роботи не
завжди було виправданням, оскільки призво-
дило до зараження дітей інфекціями.
У розгорнутій масштабній боротьбі з поши-
ренням інфекційних хвороб важливою складо-
вою частиною була масова агітаційно- просвіт-
ницька робота серед населення, спрямована на
їх профілактику та дотримання санітарно-гігіє-
нічних норм, яку проводили працівники медич-
них закладів та активісти організацій Черво-
ного Хреста. Лише у першому півріччі 1944 р.
ними було проведено 146 тис. лекцій і бесід,
котрі прослухали 1 млн 343 тис. осіб, розпов-
сюджено 390 тис. примірників книг і брошур
спеціального медичного змісту, 510 тис. листі-
вок, 20 тис. плакатів. Такими заходами було
охоплено більшість сіл в епідемічно небезпеч-
них районах.18
Позитивну роль у справі медико-санітар-
ного обслуговування сільських мешканців та
впровадження в їхній побут санітарної куль-
тури в умовах складної епідемічної ситуації
відігравали створені, з ініціативи Товариства
Червоного Хреста, колгоспні медичні пункти.
Господарства відряджали сільських дівчат і
жінок навчатися на спеціальних курсах колгос-
пних медичних сестер, після закінчення яких
вони поверталися працювати за здобутим фахом
до своїх сіл. За період від листопада до 1945 р.
в республіці вже діяло понад 4 тис. таких пунк-
тів, а надалі кількість їх зростала. Допомога
працівників пунктів особливою була потрібна
в період польових робіт, а також весною, во-
сени та взимку, коли у зв’язку з бездоріжжям
сполучення багатьох сіл з райцентрами, де зна-
ходилися поліклініки та лікарні, надзвичайно
ускладнювалося19.
Оцінюючи вживані органами влади та
охорони здоров’я впродовж 1944 р. заходи,
можна констатувати, що вони дозволили пев-
ною мірою локалізувати в сільській місцевості
захворюваність на інфекційні хвороби й не до-
пустити їх переростання в масові епідемії рес-
публіканського масштабу.
Епідемічна ситуація в Україні, зокрема з за-
хворюваністю паразитарними тифами, ще зали-
шалася напруженою у першій половині 1945 р.
У наказі НКОЗ СРСР від 27 вересня 1945 р.
зазначалося, що незважаючи на зменшення
захворюваності інфекційними та шлунково-
кишковими хворобами в республіці загалом, у
Вінницькій, Кам’янець-Подільській, Станіслав-
ській, Кіровоградській та Ізмаїльській областях
залишалася високою захворюваність висипним
тифом, оскільки на місцях не були вжиті всі не-
обхідні заходи для її максимального зниження.
Упродовж 1945 р. на території республіки зро-
1–2 ’2023 Олександр Перехрест
К Р А Є З Н А В С Т В О
24
16 Коваль М. В. Вказ. праця. С. 85.
17 Коваль М. В. Вказ. праця. С. 85; Його ж. Общественно-политическая деятельность трудящихся Укра-
инской ССР в период Великой Отечественной войны. Киев : Наук. думка, 1977. С. 65.
18 Ларін А.Ф., Маковська Н. В. Боротьба за підвищення санітарного стану визволених районів УРСР
(1943–1945 рр.) // Український історичний журнал. 1982. № 12. С. 58.
19 Коваль М. В. Товариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця УРСР – фронту і тилу (1941–1945 рр.)
С. 85; 40 лет Советского Красного Креста 1918–1958. Гл. ред. Г.А. Митеров. М. : Госмедиздат, 1959. С. 198.
стала захворюваність поворотним тифом, знач-
ною залишалася захворюваність коростою.
З метою ефективнішої боротьби з паразитар-
ними тифами НКОЗ СРСР зобов’язав республі-
канські та місцеві органи охорони здоров’я
забезпечити повну своєчасну госпіталізацію
хворих та підозрюваних у захворюванні ними,
здійснювати санітарно-дезінфекційну обробку
вогнищ хвороби упродовж першої доби після
госпіталізації хворих, здійснювати нагляд за
місцями виявлених хвороб упродовж 25 діб20.
Виконання вказаних вимог дало позитивні ре-
зультати, однак повністю ліквідувати захворю-
ваність інфекційними хворобами не вдалося, їх
спалахи в кінці 1945 р. фіксувалися у більшості
областей України.
Підсумовуючи викладене констатуємо, що
в період від початку визволення території Ук-
раїни від нацистських загарбників у сільських
місцевостях набула значного поширення захво-
рюваність на інфекційні хвороби, яка в окремих
регіонах переростала в епідемії, супроводжува-
лася високою смертністю. Завдяки вжитих рес-
публіканськими та місцевими органами влади
та охорони здоров’я скоординованих масштаб-
них заходів щодо профілактики та дотримання
безпечних санітарно-гігієнічних норм, розгор-
тання мережі інфекційних стаціонарів у лікар-
нях і охоплення якомога більшою госпіталіза-
цією хворих, покращення забезпечення ліку-
вальних закладів медикаментами вдалося до
кінця 1944 р. локалізувати в сільській місце-
вості захворюваність на інфекційні хвороби і не
допустити переростання їх у масові епідемії.
Застосування комплексних заходів для бо-
ротьби з інфекційними хворобами впродовж
наступного року призвело до подальшого змен-
шення захворюваності на них, однак повністю
ліквідувати їх у більшості областей республіки
не вдалося і до кінця 1945 р.
Ураження сільського населення України інфекційними хворобами
та боротьба з цим явищем у 1943–1945 роках
25
20 ДАЧО, ф. р-856, оп. 1, спр. 13, арк. 14–14 зв., 18.
References
1. Barsukov M. (1946). Krasnyiy Krest i Krasnyiy Polumesyats SSSR. Kratkiy istoricheskiy ocherk.
[Red Cross and Red Crescent of the USSR. A brief historical sketch]. Moscow: Medgiz. [in Russian].
2. Herasymov, I. (Ed.) (2000) Bezsmertya. Knyha Pam’yati Ukrayiny. 1941–1945. [Immortality.
Book of Memory of Ukraine. 1941–1945]. Kyiv: Knyha Pam’yati Ukrayiny. [in Ukrainian].
3. Kovalʹ, M. (1975). Tovaristvo Chervonogo Hresta і Chervonogo Pіvmіsyatsya URSR – frontu і
tilu (1941–1945). [Red Cross and Red Crescent Society of the Ukrainian SSR – Front and Rear (1941–
1945)]. Ukrainsʹkyi istorychnyi zhurnal, 4, 85. [in Ukrainian].
4. Kovalʹ, M. (1977). Obschestvenno-politicheskaya deyatelnost trudyaschihsya Ukrainskoy SSR v
period Velikoy Otechestvennoy voynyi. [Public and political activity of the workers of the Ukrainian
SSR during the Great Patriotic War.] Kyiv: Nauk. Dumka, 65. [in Ukrainian].
5.Larіn A., Makovska N. (1982). Borotba za pіdvischennya sanіtarnogo stanu vizvolenih rayonіv
URSR (1943–1945). [The struggle to improve the sanitary condition of the liberated regions of the
Ukrainian SSR (1943–1945)]. Ukrainsʹkyi istorychnyi zhurnal, 12, 58. [In Ukrainian].
|