Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва)
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20257 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) / В. Балушок // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 113-116. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20257 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Балушок, В. 2011-05-24T18:49:27Z 2011-05-24T18:49:27Z 2008 Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) / В. Балушок // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 113-116. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20257 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Огляди. Рецензії. Анотації Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) |
| spellingShingle |
Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) Балушок, В. Огляди. Рецензії. Анотації |
| title_short |
Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) |
| title_full |
Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) |
| title_fullStr |
Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) |
| title_full_unstemmed |
Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) |
| title_sort |
випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) |
| author |
Балушок, В. |
| author_facet |
Балушок, В. |
| topic |
Огляди. Рецензії. Анотації |
| topic_facet |
Огляди. Рецензії. Анотації |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20257 |
| citation_txt |
Випущений з уваги аспект козакознавчих студій (у зв’язку з проблемою етнологічного вивчення нащадків лівобережного козацтва) / В. Балушок // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 113-116. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT balušokv vipuŝeniizuvagiaspektkozakoznavčihstudíiuzvâzkuzproblemoûetnologíčnogovivčennânaŝadkívlívoberežnogokozactva |
| first_indexed |
2025-11-25T08:18:12Z |
| last_indexed |
2025-11-25T08:18:12Z |
| _version_ |
1850507742447403008 |
| fulltext |
113113
Огляди. Рецензії. АнотаціїОгляди. Рецензії. Анотації
Василь БАЛУШОК
ВИПУЩЕНИЙ З УВАГИ АСПЕКТ КОЗАКОЗНАВЧИХ СТУДІЙ
(У ЗВ’ЯЗКУ З ПРОБЛЕМОЮ ЕТНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ
НАЩАДКІВ ЛІВОБЕРЕЖНОГО КОЗАЦТВА)
Нав’язана великодержавною російською
та радянською історіографією, хибна теза,
про відсутність в українців власної аристо-
кратії, зокрема після того, як шляхта, мовляв,
сполонізувалася, а козацька старшина зруси-
фікувалася, ще має сьогодні популярність се-
ред наукового загалу. Водночас на противагу
їй поступово утверджується розуміння того,
що український народ протягом майже всього
шляху, який йому довелося пройти до ХХ ст.,
мав власну, етнічно українську аристократію,
зокрема її численний рядовий загал. Саме
в цьому переконують видання, присвячені
українській шляхті, які побачили світ після
1991 р.1 Вийшли друком і спеціально етноло-
гічні дослідження (поки що у вигляді статей)
такого роду 2.
А от нобілітетові козацького Лівобереж-
жя в цьому плані пощастило менше. Зви-
чайно, дослідники козацтва віддають на-
лежне козацькій старшині та її нащадкам,
які свого часу влилися до складу російсько-
го дворянства і тією чи іншою мірою зазна-
ли русифікації. Проте вони випускають з
уваги долю рядового козацтва, яке на Лі-
вобережжі займало становище аналогічне
становищу дрібної шляхти Правобережжя.
Стосується це й узагальнюючої двотом-
ної праці “Історія українського козацтва”3,
яка може претендувати на певну енцикло-
педичність в охопленні козацької теми. В
означеній праці, як це й подобає такому до-
слідженню, увагу вказаному соціальному
середовищу, у т. ч. й стосовно кінця ХІХ –
початку ХХ ст., приділено. Але авторка
відповідного розділу О. Бачинська розгля-
нула зазначене суспільне угруповання тіль-
ки в площині його соціально-економічного
становища4. Воднораз етнологічний чи, ін-
шим терміном, культурантропологічний ас-
пект існування цих останніх із козаків, які
дожили майже до наших днів, залишився
поза увагою дослідниці.
У той же час прямі нащадки козацько-
го стану колишньої Гетьманщини дійсно
становлять значний інтерес для дослід-
ника саме як рядові представники колиш-
ньої соціальної верхівки, які в цій ролі
виступали і в кінці ХІХ – на початку
ХХ ст. Річ у тому, що в зазначений час
вони мали не тільки чітко виражені осо-
бливості в традиційно-побутовій культу-
рі та ментальності, які відрізняли їх від
інших соціальних верств українського
народу, але й зберігали пам’ять про своє
козацьке походження та минуле, яким
пишалися, і на цій основі протиставля-
ли себе всім іншим верствам, особливо
селянам, поруч з якими жили. На таку
обставину чи не вперше з дослідників
козацтва звернув увагу молодий науко-
вець із Полтави К. Рахно. Він, зокрема,
зазначив, що “аж до початку 20-х років
минулого століття козацтво існувало як
вільний соціальний стан (у свідоцтвах
про народження ще в 1922 році дітям
козаків писали «козак»). І це справді
так. Наприклад, моя мати, що народи-
лася 1916 року на Полтавщині (с. Ждани
Лубенського району), завжди підкрес-
лювала своє козацьке походження й, не
будучи особливо національно свідомою,
разом з тим завжди виховувала у нас,
своїх дітей, гордість за предків – «реє-
стрових (як вона казала) козаків»” 5.
Про козаків з українського Лівобереж-
жя в кінці ХІХ ст. залишив цікаві спога-
ди під назвою “Народногосподарські сту-
дії з Росії” німецький економіст, професор
Фрайбурзького університету Герхард фон
114114
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
Шульце-Гевернітц, якому пощастило спо-
стерігати побут цієї соціальної верстви в
означений час 6. Розглядові цих маловідомих
сьогодні в Україні спогадів значною мірою
і присвятив свою публікацію згадуваний К.
Рахно. Вони містять дуже влучні характе-
ристики нащадків українських козаків та
особливостей їхнього побуту, господарю-
вання та психології. Г. Шультце-Гевернітц,
дуже точно підмітивши, що лівобережне
козацтво посідало в суспільстві становище
аналогічне дрібній правобережній шлях-
ті, наголосив, що воно “у цілому сильніше,
енергійніше та культурніше, аніж колишні
кріпаки” 7. Це підтверджено спостережен-
нями за життям і побутом нащадків ко-
зацького стану у ХХ ст., які демонструють
вищий рівень їхньої самооцінки та гідності
порівняно з нащадками селян, що, до того
ж, чітко усвідомлювалося ними самими й
частково усвідомлюється до сьогодні. Від-
мінності цього плану між колишніми крі-
пацькими й козацькими селами чітко про-
стежуються ще і в наші дні, незважаючи на
те, що, на відміну від Полісся, де проживає
значна кількість колишньої правобережної
околичної шляхти, район розселення нащад-
ків козаків у радянські часи дуже потерпів
від урбанізаційно-індустріалізаційних про-
цесів, підсилених т. зв. “соціалістичними
перетвореннями”, а територіально близь-
кий Донбас значною мірою “висмоктав”
людські ресурси. Цікаву інформацію про
відмінності між сучасними нащадками ко-
лишніх козаків та селян-кріпаків, отриману
під час власних експедицій на Полтавщину
в 1990-х роках, наводить в одному зі своїх
художніх творів етнолог, а також письмен-
ниця Марина Гримич: “Матеріали колиш-
ніх козацьких поселень відрізнялися від
«кріпацької» зони тим, що народ не хотів
пана, хотів сам бути паном, а оскільки для
цього не було ніяких можливостей, то вони
сиділи собі й чекали, коли ж стануть пана-
ми. Але не дай Бог, хтось із них ставав па-
ном. Таке не прощається. Зате й бідних ох
як не любили” 8.
Аж до початку ХХ ст. лівобережні козаки
загалом дотримувалися ендогамності та, як і
правобережна шляхта, намагалися не всту-
пати в шлюби із селянами, яким себе проти-
ставляли, на яких дивилися з погордою, на-
зиваючи зверхньо “мугирями” (мужиками).
Наприклад, згадуваний К. Рахно розпові-
дав авторові цих рядків, як, за родинними
спогадами, його прадідові довго шукали рів-
ню і врешті знайшли – на три роки старшу
та на голову вищу за нього, зате старшин-
ського роду (села Свиридівка й Білогорілка
Лохвицького р-ну Полтавської обл.).
У веденні господарських справ нащадки
рядових козаків Гетьманщини кінця ХІХ –
початку ХХ ст. в більшості теж вигідно
відрізнялися від селян, з якими їх ріднили
заняття та спосіб життя. “Козаки ведуть
господарство з великим розмахом, тримають
наймитів, володіють сільськогосподарськи-
ми машинами, орендують у поміщиків зем-
лю, а також збільшують свої землеволодіння
шляхом купівлі. Перевага козаків над іншим
селянським населенням […] полягає, в пер-
шу чергу, в економічних та духовних наслід-
ках успадкованої свободи: як вільна люди-
на козак здавна працює, сподіваючись сам
пожинати плоди свого старання; мета його
праці – його власний добробут, в той час
як отримані надлишки у кріпаків належать
панові, і більше роботи, як і збільшення до-
бробуту, завжди означали лише додатковий
тягар. Ще й по сьогодні відчувається вплив
цих старих відносин”9. Хоч економічне ста-
новище далеко не всіх козацьких родин було
благополучним, проте переважно козаки, на
відміну від основної маси селян, виявляли
більшу підприємливість у кон’юнктурі рин-
кових відносин, запроваджених у Російській
імперії після реформ 1860-х років. За спо-
гадами вихідців із с. Погреби поблизу м.
Прилуки на Чернігівщині, його мешканці –
козаки – уславилися серед навколишніх се-
лян у пореформений період як підприємці й
“спекулянти”.
Становище козаків як споконвіку віль-
них людей, аналогічно як і дрібної (околич-
115115
Огляди. Рецензії. АнотаціїОгляди. Рецензії. Анотації
ної та іншої) шляхти Правобережжя, дало
також поштовх розвитку в зазначених сус-
пільних верствах різних сфер традиційної
культури як матеріальної, так і духовної, а
також художніх ремесел. Зокрема за спо-
стереженнями співробітниці ІМФЕ НАНУ
Л. Пономар, повідомленими авторові цих
рядків у приватній бесіді, основні осередки
художніх промислів і народного мистецтва
на центрально-східноукраїнських теренах
виникли саме в середовищі дрібної околич-
ної шляхти (на Правобережжі) й козацтва
(на Лівобережжі). Гадаю, що перетворення
козака на центральний образ українського
фольклору та широке розповсюдження еле-
ментів козацького етнокультурного комплек-
су в селянському середовищі України після
Козацької революції XVII ст. теж пов’язані
не тільки з героїкою козацтва, а й зі станови-
щем їх як вільних людей, що не знали помі-
щицького гніту. Цей ракурс вивчення укра-
їнської культури ще не ставав предметом
наукових студій. Хоча традиційно-побутова
культура нащадків українського козацтва
кінця ХІХ – початку ХХ ст. виявляє певну
специфіку порівняно із селянською, яка на
той час, до речі, вже теж трансформувалася
під впливом етнокультури козаків, “підтя-
гуючись” до рівня останньої. Наприклад, за
розповідями К. Рахна, козаки із с. Диканьки
(Полтавщина) гучно відзначали день Свято-
го Конона (покровителя коней), влаштовую-
чи біля церкви кінні перегони. Саме козакам,
переважно сусідніми селянами, припису-
вали здатність до чаклунства, що, гадаю,
пов’язано в той чи інший спосіб з відомими
уявленнями про козаків-характерників.
Г. Шульце-Гевернітц, перебуваючи в
Україні, звернув також увагу на набагато
вище суспільне становище жінки в україн-
ському суспільстві, порівняно із сусідні-
ми народами. Указану обставину він теж
пов’язав із козацьким середовищем, яке, на
його думку, в цьому аспекті справиломало
вплив на все українське суспільство 10. За-
значу, що порівняно високе суспільне ста-
новище жінки в Україні все ж має набагато
глибші корені, які сягають ще сарматського
субстрату та пізніших кочівницьких адстра-
тів при етногенезі й етнічній історії україн-
ців 11. Адже в кочівників сам спосіб життя
та господарювання зумовлювали достатньо
високе становище жінки в соціумі. У них, як
відомо, і побутова сфера, і табуни худоби на
тривалі періоди залишалися у віданні жінок,
у той час як їхні чоловіки надовго відлуча-
лися з дому, беручи участь у збройних на-
бігах на сусідів 12. Саме тому, що підосновою
українського етносу при етногенезі були ко-
лишні степовики (переважно скіфо-сармати),
а потім представники кочових і напівкочових
спільнот постійно поповнювали його склад,
визначене високе становище жінок в україн-
ців характерне не лише для козаків. Усі сус-
пільні верстви українського народу тією чи
іншою мірою успадкували означені традиції
своїх степових предків. Тому, наприклад, у
місцевому шляхетському середовищі XVI–
XVII ст. суспільне становище жінки теж
було досить високим, що переросло під час
відомих чварів між шляхтою навіть у появу
справжніх войовничих “амазонок”, таких,
скажімо, як Ганна Борзобогата-Красенська
чи княгиня Софія Ружинська з Карабче-
ва 13. Проте козацьке середовище теж, без
сумніву, дуже посприяло збереженню й по-
дальшому розвиткові визначеної особливості
української соціонормативної культури. Тим
більше, що саме воно передовсім вбирало ре-
гулярні адстратні “вливання” степовиків, а
спосіб життя козаків, які надовго залишали
домівки, сприяв піднесенню суспільної ролі
жінок, на що вже звертали увагу науков-
ці 14. (Взагалі, тема суспільного становища
української жінки, та ще й упродовж віків,
варта окремого дослідження. Такі студії вже
з’явилися 15, проте, їх, на жаль, небагато.)
Нащадки українського козацтва, які ще на
початку ХХ ст. становили окреме соціальне
угруповання і не тільки відрізнялися за багать-
ма соціокультурними параметрами від селян та
міщан, а й усвідомлювали своє козацьке похо-
116116
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
дження та пишалися ним, безумовно, заслугову-
ють на увагу науковців. Навіть сьогодні збері-
гається деяка інформація в пам’яті інформантів,
на жаль, далеко не така багата, як 10–20 років
тому, проте через десятиліття буде безповорот-
но втрачена. Тому етнологічне (культурантро-
пологічне) вивчення нащадків лівобережного
козацтва кінця ХІХ – початку ХХ ст. постає
дуже нагальним. Відтак, хочу звернути увагу й
етнологів, і всіх інших науковців-гуманітаріїв,
дотичних до етнологічної проблематики, на “не-
підняту цілину” зазначеного аспекту козакоз-
навчих студій.
1Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV
до середини XVII ст. – К., 1993; Легітимована
правобережна шляхта (кінець XVIII – середина
ХІХ ст.) / Укладачі С. Лисенко, Є. Чернецький. –
Біла Церква, 2006; Мойсеєнко В., Васянович О.,
Долгополова Л. Мелені і меленівці. – Житомир, 2007;
Чернецький Є. Правобережна шляхта за російського
панування (кінець XVIII – початок ХХ ст.). Джерела,
структура стану, роди. – Біла Церква, 2007 та ін.
2 Васянович О. Легенди і казки с. Мелені на Коро-
стенщині // Волинь-Житомирщина. – 1998. – №
2. – С. 111–114; Васянович О. Меленівська хата //
Волинь-Житомирщина. – 2000. – № 4. – С. 90–103;
Васянович О. Приказки та прислів’я жителів села
Мелені // Волинь-Житомирщина. – 2001. – № 7. –
С. 148–155; Васянович О. Різдвяні святки (села
Мелені Коростенського району на Житомирщині)
// Волинь-Житомирщина. – 2003. – № 11. – С. 65–
72; Васянович О. Дружко коровай несе, намнєткою
тресе (Жіночий одяг шляхти околишньої села
Мелені) // Берегиня. – 2004. – № 1. – С. 67–76;
Васянович О. З минулого шляхти околичної
Центрального Полісся // Берегиня. – 2004. – № 3. –
С. 55–65; Васянович О. Сучасні весільні звичаї та
обряди у Меленях на Житомирщині // Берегиня. –
2006. – № 4. – C. 33–48; Васянович О. Деякі
особливості обрядової та святкової їжі околичної
шляхти Коростенщини // Волинь-Житомирщина. –
2007. – № 16. – С. 112–122; Васянович О.
Історико-етнографічні нотатки про село Мелені //
Берегиня. – 2007. – № 3. – С. 37–54; Балушок В.
Українська шляхта між польським та українським
етносами // НТЕ. – 2007. – № 6. – С. 11–25.
3 Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. /
Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. – К., 2006–
2007. – Т. 1–2.
4 Бачинська О. Зміни в козацькому середовищі в
другій половині ХІХ ст. // Історія українського
козацтва: Нариси: у 2 т. - К., 2007 – Т. 2. – С. 355–
362.
5 Рахно К. Козаки з Кобеляк // Українське козацтво:
Історія, сучасність, майбутнє. Матеріали Міжнародної
науково-практичної конференції. Полтава, 28–29
травня 2004. – Полтава, 2005. – С. 126.
6 Schultze-Gevernitz G. von. Volkswirtschaftliche
Studien aus Russland. – Leipzig, 1899.
7 Цит. за: Рахно К. Козаки з Кобеляк. – С. 128.
8 Гримич М. Ти чуєш, Марго?..: Роман. – Л.,
2000 – С. 83.
9 Цит. за: Рахно К. Козаки з Кобеляк. – С. 131.
10 Цит. за: Рахно К. Козаки з Кобеляк. – С. 131–132.
11 Балушок В. Українська етнічна спільнота:
етногенез, історія, етнонімія. – Біла Церква, 2008. –
С. 53–55, 69–72, 223–234.
12 Плетнева С. Половцы. – М., 1990. – С. 128, 132,
133; Радлов В. В. Из Сибири: страницы дневника. –
М., 1989. – С. 175, 314.
13 Левицький О. Сім’я і побут українців у XVI ст. //
На переломі: друга половинна XV – перша половина
XVI ст. / Упорядкування і передмова О. Русиної. –
К., 1994. – С. 195; Актова книга Житомирського
гродського уряду 1611 року / Підготовка до
видання А. Матвієнко, В. Мойсієнко. – Житомир,
2002. – С. 47, 220.
14 Курочкін О. Українці в сім’ї європейській: звичаї,
обряди, свята. – К., 2004. – С. 19–24; Балушок В.
Рання козацька етнокультура // Історія українського
козацтва: Нариси у 2 т. - К., 2007 – Т. 2. – С. 14.
15 Старченко Н. Шлюбна стратегія вдів і кілька про-
блем навколо неї (шляхетська Волинь кінця XVI ст.)
// Київська старовина. – 2000. – № 6 (336). – С. 71;
2001. – № 1 (337). – С. 42; 2001. – № 4 (340). – С. 27;
Ворончук І. “Dobra żona godna mężowi korona” (До
історії подружніх стосунків Катерини Острозької і
Томаша Замойського) // Київська старовина. – 2002. –
№ 5 (374). – С. 120–134.
|