Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
Статтю присвячено освітній, науковій та туристично-краєзнавчій діяльності доктора гео-графічних наук, професора О. О. Бейдика. Висвітлено основні складові його наукових здобутків, викладання у системі вищої освіти, краєзнавчих пошуків і розвідок, активній участі у подорожуваннях, створенні вітчизнян...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202576 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) / С. Бабушко, С. Попович // Краєзнавство. — 2023. — № 1-2. — С. 50-63. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859799579425243136 |
|---|---|
| author | Бабушко, С. Попович, С. |
| author_facet | Бабушко, С. Попович, С. |
| citation_txt | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) / С. Бабушко, С. Попович // Краєзнавство. — 2023. — № 1-2. — С. 50-63. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Статтю присвячено освітній, науковій та туристично-краєзнавчій діяльності доктора гео-графічних наук, професора О. О. Бейдика. Висвітлено основні складові його наукових здобутків, викладання у системі вищої освіти, краєзнавчих пошуків і розвідок, активній участі у подорожуваннях, створенні вітчизняного туристично-екскурсійного продукту. Публікацію логічно структуровано за етапами життя О. О. Бейдика: родовід, дитинство та юнацькі роки, студіювання в університеті, шкільництво, зацікавлення краєзнавством, залучення до краєзнавчого руху, започаткування краєзнавчих досліджень, вибір і реалізація освітньо-науково- дослідницької траєкторії, професійні здобутки та життєві досягнення, пізнавальні інтереси та вподобання. У процесі підготовки статті авторами активно залучалися матеріали домашнього архіву вченого, контент перших номерів журналу «Краєзнавство» (1927 р.), сучасної періодики, спогади наставників, колег, друзів, власні роздуми дослідника. Також автори спиралися на багатолітні дружні стосунки, ділові контакти та творче спілкування з О.О. Бейдиком, що мали місце під час науково-практичних заходів, у наукових проєктах, краєзнавчих експедиціях, подорожах, походах, екскурсіях.
Неупереджений аналіз професійного та життєвого шляху ювіляра дозволяє авторам стверджу-вати, що він цілком справедливо посідає одне з чільних місць у сучасній когорті визнаних вітчизняних учених-географів, освітян, країно- та краєзнавців, туризмологів, екскурсознавців, мандрівників.
The article is devoted to educational, scientific, tourism and local history activity by Doctor of Geographical Sciences, Professor O. O. Beidyk. The main parts of his scientific achievements, teaching in higher school, local lore researches and investigations, active part in travelling, creation of domestic tourism and excursion product are highlighted. The paper is logically structured according to the stages of O. O. Beidyk’s life: genealogy, childhood, and youth, studying at the university, schooling, interest in local history, involvement in the local history movement, initiation of local history research, choice and implementation of an educational, scientific and research trajectory, personal and professional achievements, cognitive interests and preferences. In the process of preparing the article, the authors actively used the materials of the scientist’s home archive, the content of the first issues of the scientific journal “Krayeznavsnvo” (Local Lore Researches) (1927), current periodicals, memories of mentors, colleagues, friends, and the scientist’s own reflections. The authors also relied on long-standing friendships, business contacts, and creative communication with O. O. Beidyk, which took place during various scientific and practical events, in scientific projects, local history expeditions, trips, hikes, and excursions.
An unbiased analysis of the professional and life path of the jubilee allows the authors to claim that he quite rightly occupies one of the leading places in the modern cohort of recognized domestic scientists- geographers, educators, country and regional historians, tourism and tour experts, excursion theoreticians and travellers.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:12:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
DOI
УДК 94(477)(092)
Світлана Бабушко (м. Київ)
доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри туризму
Національного університету фізичного виховання і спорту України
E-mail: babushko64sr@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8348-5936
Сергій Попович (м. Київ)
кандидат історичних наук, доцент кафедри туризму
Національного університету фізичного виховання і спорту України
E-mail: popovich.59@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6932-9902
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
Статтю присвячено освітній, науковій та туристично-краєзнавчій діяльності доктора гео-
графічних наук, професора О. О. Бейдика. Висвітлено основні складові його наукових здобутків,
викладання у системі вищої освіти, краєзнавчих пошуків і розвідок, активній участі у подорожу-
ваннях, створенні вітчизняного туристично-екскурсійного продукту. Публікацію логічно структу-
ровано за етапами життя О. О. Бейдика: родовід, дитинство та юнацькі роки, студіювання в
університеті, шкільництво, зацікавлення краєзнавством, залучення до краєзнавчого руху, започат-
кування краєзнавчих досліджень, вибір і реалізація освітньо-науково- дослідницької траєкторії,
професійні здобутки та життєві досягнення, пізнавальні інтереси та вподобання. У процесі під-
готовки статті авторами активно залучалися матеріали домашнього архіву вченого, контент
перших номерів журналу «Краєзнавство» (1927 р.), сучасної періодики, спогади наставників, колег,
друзів, власні роздуми дослідника. Також автори спиралися на багатолітні дружні стосунки, ділові
контакти та творче спілкування з О.О. Бейдиком, що мали місце під час науково-практичних за-
ходів, у наукових проєктах, краєзнавчих експедиціях, подорожах, походах, екскурсіях.
Неупереджений аналіз професійного та життєвого шляху ювіляра дозволяє авторам стверджу-
вати, що він цілком справедливо посідає одне з чільних місць у сучасній когорті визнаних вітчизняних
учених-географів, освітян, країно- та краєзнавців, туризмологів, екскурсознавців, мандрівників.
Ключові слова: географія, краєзнавство, туризмологія, рекреалогія, туристично-екскурсійна
діяльність, туристично-краєзнавчий рух, мандрівництво.
Svitlana Babushko (Kyiv)
Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of Tourism Department
of National University of Ukraine on Physical Education and Sport
E-mail: babushko64sr@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8348-5936
Sergii Popovich (Kyiv)
Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of Tourism Department
of National University of Ukraine on Physical Education and Sport
E-mail: popovich.59@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6932-9902
His vocation is geography, local lore studies, tourism
(to the 70th anniversary of Oleksandr Oleksiiovych Beidyk)
The article is devoted to educational, scientific, tourism and local history activity by Doctor of Geog-
raphical Sciences, Professor O. O. Beidyk. The main parts of his scientific achievements, teaching in
higher school, local lore researches and investigations, active part in travelling, creation of domestic
tourism and excursion product are highlighted.
1–2 ’2023 К Р А Є З Н А В С Т В О
50
mailto:babushko64sr@gmail.com
mailto:popovich.59@ukr.net
mailto:babushko64sr@gmail.com
mailto:popovich.59@ukr.net
The paper is logically structured according to the stages of O. O. Beidyk’s life: genealogy, childhood,
and youth, studying at the university, schooling, interest in local history, involvement in the local history
movement, initiation of local history research, choice and implementation of an educational, scientific
and research trajectory, personal and professional achievements, cognitive interests and preferences. In
the process of preparing the article, the authors actively used the materials of the scientist’s home archive,
the content of the first issues of the scientific journal “Krayeznavsnvo” (Local Lore Researches) (1927),
current periodicals, memories of mentors, colleagues, friends, and the scientist’s own reflections. The
authors also relied on long-standing friendships, business contacts, and creative communication with
O. O. Beidyk, which took place during various scientific and practical events, in scientific projects, local
history expeditions, trips, hikes, and excursions.
An unbiased analysis of the professional and life path of the jubilee allows the authors to claim that
he quite rightly occupies one of the leading places in the modern cohort of recognized domestic scien-
tists- geographers, educators, country and regional historians, tourism and tour experts, excursion theo-
reticians and travellers.
Keywords: geography, local lore researches, tourism studies, recrealogy, tourism and excursion
activity, tourism and local history movement, travelling.
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
51
Народився О.О. Бейдик 17 січня 1953 р. у
м. Київ у родині військовослужбовця Олексія
Йосиповича та педагога Неллі Василівни. Пер-
шовитоки батьківської лінії родоводу віднахо-
дяться на теренах Запоріжжя ще у XVIII ст. й
беруть початок з козацького зимівника, згодом
хутора, а потім і села Жеребець, заснованого на
правобережжі р. Кінська, що була на той час
південним порубіжжям Самарської паланки Вій-
ська Запорозького Низового та Едичкульської
Орди Кримського ханства. Пращури Олексан-
дра Олексійовича козаки-запорожці сумлінно
несли військову службу, хоробро боронили рід-
ний край, благополучно господарювали на влас-
ній землі. Та згодом, після руйнації російськими
військами Січі Запорозької, змушені були за
указом імператриці Катерини II переселитися у
складі Чорноморського козацького війська на
Кубань. Там їм разом з іншими співвітчизни-
ками-українцями довелося облаштовувати нові
терени, налагоджувати своє життя за дорогими
їх серцю українськими звичаями, будувати фор-
тифікаційні лінії, відбивати постійні набіги своїх
войовничих сусідів – адигів, черкесів та інших.
Певно у частих військових виправах, сутичках і
герцях з грізним супротивником козаки Бейдики
не пасли задніх, а відважно билися у передніх
лавах. За давнім родинним переказом, відобра-
женим в автобіографії батька ювіляра, можливо
саме від бойового клича «Бий (бєй) диких!», що
його вигукували на полі бою козацькі пращури-
відчайдухи, й походить прізвище Бейдик1.
Однак, попри майже цілковите українське
середовище тогочасної Кубані, не стала вона
для них новою домівкою. Нездоланною була
їхня туга за Батьківщиною, нестримно прагнула
душа в Україну: «на тихі води, на ясні зорі,
у край веселий та мир хрещений». Полишивши
нажите, помандрували Бейдики до рідного
1 Домашній архів О. О. Бейдика: Автобиография Алексея Иосифовича Бейдика. С. 3.
Доктор географічних наук,
професор О. О. Бейдик
краю, спочатку ненадовго зупинились на Пол-
тавщині, а невдовзі полинули до омріяного За-
поріжжя, своєї дідизни – села Жеребець (нині
с. Таврійське Запорізького району). Неперебор-
не бажання пращурів О.О. Бейдика повернутись
на рідну землю стає цілком зрозумілим після
ознайомлення з працею краєзнавця Ф. Лутая
«До історії заснування с. Жеребця на Запоріжжі
та заселення Жеребецького району», опубліко-
ваною 1927 р. у журналі «Краєзнавство»2. Захоп-
люючий опис цієї мальовничої місцини пояснює,
чому вона з прадавніх часів стала такою при-
надливою для поселення людей: «Широка та
розложиста долина річки Кінки, перевита ра-
ніше, так років за сто до нашого часу, невелич-
кими, але глибокими, повними риби озерцями,
оточеними лозами та очеретами, вербами, осо-
корами; надра багаті на приступні будівельні
матеріяли широкого вжитку (всілякі глини,
вапно, алебастр); чудові пасовиська й гарний
для оселення ґрунт – все це здавна вабило лю-
дину, й по останках старовини можна сказати,
що з давніх-давен долина ця мала осіле, а хоч
принаймі напівмандрівне населення»3.
Дослідник-краєзнавець Ф. Лутай зазначає:
«Село Жеребець є одним з найстаріших сіл на За-
поріжжі на лівому боці Дніпра по річці Кінці…
Визначити точно рік його заснування неможливо
за браком відповідних документів… Але все ж
таки, не помиляючись, його можна віднести до
часів руйнування Січи, заснування міста Олек-
сандрівського (Запоріжжя), тоді Олександрів-
ської кріпости, до перших часів колонізації цього
краю, та скаженого хижацького захвату земель,
який почався слідом за скасуванням Січи, цеб то
між 1775 та 1780 роками»4. Саме тоді за розпо-
рядженням царського уряду тут «засновано було
військове поселення із старих, звільнених від
служби військової салдатів… Зразу село мало ха-
рактер чисто військового поселення»5.
Надзвичайно цікаво та колоритно описує
Ф. Лутай процес формування соціальної спіль-
ноти с. Жеребець: «Перші поселяне – старі сал-
дати, недобитки катеринівських армій, люди
здебільшого літні, про що свідчить сповідна
книга, й нежонаті – «безсемейные бобыли», а
тому для «упрочнения» населення уряд подбав
таки надати сюди й жінок. Заходами уряду
сюди було прислано більше двухсот жінок, зде-
більшого удов, як видно з церковної розписі,
але було й багато дівчат, з наказом вийти заміж
за поселенців-салдат. Але жінки молоді, а особ-
ливо дівчата ніяк не хотіли добровільно ставати
до шлюбу зі старими, скаліченими недобитками,
й шлюби за упертістю жінок по взаємній згоді
не відбувалися. Тоді «начальством» слободи
було вжито, як переказує народня згадка, досить
оригінального засобу заохотити жінок до шлюбу.
Старим воякам було дано наказа причепуритися
та… справити нові смушеві шапки й по цим
шапкам, при незгоді, жінкам було наказано обі-
рати собі чоловіків. Старі вояки, що хотіли же-
нитися, всі зусилля напружили, щоб справити
кращі шапки, щоби здобути молодих жінок. Але
жінок було мало, й трохи не половина старих
москалів так і скоротали свій вік без шлюбу»6.
«Несолодко, – пише Ф. Лутай, – жилося
новим поселенцям у вільних степах широкої
долини річки Кінки. Первісні незаймані степи
давили своєю могутністю цих поселян, зли-
денне озброєних найпримітивнішим хлібороб-
ським знаряддям та реманентом, до того ж,
незвиклих до хліборобської праці, знесилених
армійською службою»7.
Природньо, що складні умови господарю-
вання, безпросвітна та гнітюча демографічна
ситуація не сприяли стрімкому зростанню чи-
сельності населення, а відтак, і поступальному
розвитку краю. Справа залюднення та соціально-
економічного освоєння цих обширів значно
пожвавилася після переселення сюди працьо-
витих українців з Чернігівщини та Полтавщи-
ни, здійсненого царським урядом у 1805 р. (500
чоловіків і 415 жінок)8 та після скасування крі-
пацтва у 1861-1864 рр. (1250 душ, здебільшого
з Полтавщини)9.
1–2 ’2023 Світлана Бабушко, Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О
52
2 Лутай Ф. До історії заснування с. Жеребця на Запоріжжі та заселення Жеребецького району (По мате-
ріялах для історично-статистичного опису, зібраних на підставі церковного архіву Миколаївської церкви с.
Жеребця)// Краєзнавство. 1927. № 3. С. 20–24.
3 Там само. С. 20.
4 Там само С. 20-21.
5 Там само. С. 21.
6 Там само. С. 22.
7 Там само С. 20-21.
8 Там само. С. 23.
9 Там само. С. 24
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
53
Вірогідно, що сімейство Бейдиків, скорис-
тавшись такою нагодою, повернулось на свою
прабатьківщину ще у першій хвилі переселен-
ців-полтавчан. Адже достеменно відомо, що
прадід майбутнього вченого Павло Мусійович
(1834-1920 рр.) народився уже в с. Жеребець.
Без перебільшення, з-поміж багатьох інших
пращурів саме від нього на генному рівні ус-
падкував його правнук Олександр не тільки
неймовірну зовнішню схожість, подібні риси
характеру, а й своєрідне сприйняття дійсності,
ставлення до життя, невгамовний потяг до ман-
дрівництва, відкриття та пізнання світу. У до-
машньому архіві О.О. Бейдика зберігається
таке писемне свідчення про цю непересічну
особистість: «Дідусь Павло Мусійович був ви-
сокого зросту, худорлявий, грамотний, госпо-
дарською роботою не дуже займався, навіть не
успів збудувати порядошну хату, помер у «зем-
лянці», зато два чи три рази їздив на схід до
Єрусалиму…, звідки потім одержував листи
зовсім не релігійного характеру, що схороня-
лись на горищі. Сини його не ладили з батьком
за його «туризм», а бабуся мирилася, як уміла
збирала гроші, як казали «золотішко», і від-
давала на потребу дідусеві»10.
Ще один прадід з батьківської гілки родоводу
Матвій Булава також був нащадком запорозьких
козаків. Більше того, один з його пращурів був
козацьким старшиною і «тримав булаву», що й
призвело до закріплення за його нащадками
прізвища Булава. Згодом одна з онук Матвія Бу-
лави вийшла заміж за Йосипа Бейдика та стала
бабусею Олександра Олексійовича11. Дух згур-
тованості, доброзичливості та взаємоповаги па-
нував у цій звичайній українській родині, що:
«…була дружньою та благополучною. Жодних
покарань дітей не практикувалось, оскільки не
було за що. Кожен працював з ранку до пізнього
вечора без команд і понукань. У всьому був по-
рядок. Існувала дисципліна, про яку ніхто не го-
ворив. Трималася вона, звичайно на повазі,
приязні та любові»12.
У 1920-х рр. ця дружня родина завдяки що-
денній напруженій праці на власній землі жила
у відносному достатку. Ось як життя її в цей пе-
ріод описує батько О.О. Бейдика: «Наша сім’я
в той час була уже середняками, мала десятин
18 землі, 3-4 коней, пару коров, свині, вівці,
кури, вимбарь, сарай; були одіті і обуті, а про
їжу й говорити не стоїть: було все. Кожний рік
в зиму стояв дерев’яний ящик біля дверей, або
в чулані з салом і смачними ковбасами, а на
горіщі тушка або дві мороженої баранини, а в
погрібі картопля, свіжа й квашена капуста,
буряковий сік, морква, а під полом повно білих
гарбузів. Купувався цукор, сухофрукта, все сто-
яло в миснику, без запорів і ніхто його не тро-
гав. Любили пити чай, озвар, буряковий квас,
кавуни їли всю осінь. Трудилися кожний світ-
лий день до пізнього вечора. На продаж йшла в
основному пшениця, м’ясо, яйця, овчини,
вовна, олія, інколи коні, телиці, вівці, телята.
Так було до організації колгоспів навесні 1929
року»13.
З початком насильницької колективізації
долі цих українців-трударів було безжально
спаплюжено більшовицьким режимом, водно-
раз пішли прахом родинне благополуччя та на-
житі невтомною працею статки. Донедавна
вільний господар дід Йосип, віддавши приму-
сом власний землеробський реманент і худобу,
змушений був майже задарма працювати в кол-
госпі, «куркульські» сім’ї двох його доньок не-
щадно розорено місцевим радянським активом
і вислано на Соловки, багато близьких родичів,
полишивши під страхом репресій рідні оселі,
вибрались світ за очі до Сибіру, Казахстану, на
«новобудови соціалізму»14. Батько О.О. Бей-
дика, який був свідком тих трагічних подій, з
болем згадує про них: «Це був цвіт трудівника-
селянина, який любив поля та умів за ними до-
глядати. Колгосп грошей не платив, а лише
записував зароблені трудодні, на які після збору
врожаю видавали півкілограма, а може трохи
більше, хліба в зерні»15.
Дев’ятнадцятирічним юнаком зустрів Олек-
сій Йосипович Бейдик початок радянсько-німе-
цької війни, закінчив за прискореною програмою
військове училище зенітної артилерії в м. Горь-
кий (нині м. Нижній Новгород), брав безпосе-
редню участь у бойових діях на Калінінському
10 Домашній архів О.О. Бейдика: Автобиография Алексея Иосифовича Бейдика. С. 12.
11 Там само. С. 12.
12 Там само. С. 9.
13 Там само. С. 1-2.
14 Там само. С. 2.
15 Там само. С. 11.
фронті (на ділянці Вязьма- Сичівка), саме там,
де радянський воєначальник Г.К. Жуков влаш-
тував своїм військам справжню криваву бійню,
гонячи їх у безперервні та бездумні масовані
атаки на добре укріплені позиції противника.
У цих запеклих боях, виявивши мужність і
героїзм, він «у червні-листопаді 1942 р. збив
6 літаків противника; отримав контузію; 14 лис-
топада під станцією Сичівка, у момент від-
биття атаки німців був легко пораненим у ногу,
після чого, не залишивши вогневої позиції, про-
довжував командувати та вести вогонь по по-
вітряним і наземним силам противника… та
був вдруге тяжко пораненим – осколкове пора-
нення лівого ліктьового суглобу з переломом
кісток»16. Наслідки цього тяжкого поранення не
дозволили йому продовжити фронтовий шлях і
болісно давались взнаки упродовж усього життя.
Мати ювіляра Неллі Василівна народилася
у Москві, але відразу після заміжжя переїхала
з чоловіком до Києва, де й прожила понад 60
років. До її честі, вона цілком і повністю інтег-
рувалася в українське етнічне середовище, всім
серцем сприйняла та полюбила Україну, її куль-
туру та традиції, досконало вивчила українську
мову та залюбки нею спілкувалася, захоплюва-
лася українською літературою, майстерно
граючи на фортепіано, любила співати україн-
ських пісень.
За словами Олександра Олексійовича, «сім’я
була далекою від науки», але, разом з тим, у ній
панував культ книги, знань, шанобливого став-
лення до історико-культурної спадщини, народ-
них звичаїв і традицій, природного довкілля.
Батьки часто влаштовували для допитливого
Олександра та його молодшого брата Юрія
інтелектуальні ігри, пізнавальні вікторини та
загадки з географії, країно- та краєзнавства, всі-
ляко заохочуючи їх до пізнання рідного краю,
своєї країни та світу.
Незабутнє враження справила на юного
мандрівника його перша, оперуючи сучасною
науковою термінологією, «комбінована турис-
тична подорож» за маршрутом Київ-Херсон-
Скадовськ, що він здійснив у шестирічному віці
у супроводі мами. Її родзинкою, зі слів Олек-
сандра Олексійовича, окрім першого в житті
подорожування потягом, польоту з Херсону до
Скадовська літаком Ан-2 (так званим «кукуруз-
ником»), знайомства з морем, була прогулянка
катером на найбільший чорноморський острів
Джарилгач, що назавжди став для нього справж-
ньою туристично-краєзнавчою принадою. Світ-
лини та зібрана власноруч колекція мушлів і
досі нагадують йому про цю пригоду. Прина-
гідно зазначимо, що свої захоплюючі дитячі
відчуття та першопочаткові знання, отримані
під час екскурсії українськими Мальдивами, як
ще називають Джарилгач, учений-географ
значно збагатив уже в зрілому віці, побувавши
тут з колегами та студентами ще двічі. Згодом
у своїх численних наукових працях він неодно-
разово відзначав виняткову рекреаційно-краєз-
навчу цінність цього дивовижного клаптика
української землі.
Навчався майбутній науковець у київських
школах № 77 (нині Кловський ліцей), № 43 (нині
спеціалізована школа № 43 з поглибленим ви-
вченням предметів суспільно-гуманітарного
циклу «Грааль»), № 171 (нині Києво-Печер-
ський ліцей «Лідер»), де працювали потуж-
ні педагогічні колективи, що надавали учням
якісні знання. З повагою та вдячністю згадує
О.О. Бейдик класну керівницю, учительку геог-
рафії 43-ї школи Н.В. Фейман, яка досконало
знала свій предмет, цікаво та доступно його ви-
кладала, не раз організовувала пізнавальні ту-
ристично-екскурсійні та краєзнавчі заходи, була
авторитетною порадницею та наставницею для
своїх вихованців. У 171-й школі уроки географії
неодноразово проводив відомий український
географ, мандрівник і педагог Г.П. Скарлато,
автор неперевершених бестселерів «Цікава гео-
графія», «Дивовижна планета Земля. Геогра-
фія: таємниці та відкриття», навчальних посіб-
ників «Захоплююча географія» та «Захоплююча
географія для дітей та дорослих», що удостої-
лись численних перевидань в Україні та за її
межами17.
Звісно, що такі мудрі та досвідчені учителі
не могли не пробудити в юного Олександра по-
тягу до знань. Його улюбленими шкільними
предметами були, передусім, географія та історія,
з яких завжди мав відмінні оцінки. У шкільному
віці він надавав перевагу географічній, історич-
ній, пригодницькій літературі, книгам про життя
1–2 ’2023 Світлана Бабушко, Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О
54
16 Домашній архів О.О. Бейдика: Наградной лист на капитана Бейдика Алексея Иосифовича / переклад
українською мовою здійснено авторами.
17 Повєткін Є. Невідома зірка українського наукпопу. Читаймо «Цікаву географію» Георгія Скарлато:
https://shevkyivlib.org.ua
та діяльність видатних особистостей – вчених,
митців, національних героїв, мандрівників,
лідерів духу та волі. З величезним інтересом і
захопленням знаттєлюбний учень переглядав
надзвичайно популярну на той час телепере-
дачу «Клуб кіномандрівників», кінофільми про
подорожування, експедиції та походи першоп-
рохідників, наукові дослідження та відкриття
Землі. Вгамовуючи свою незгасиму жагу до
знань, допитливий та непосидющий школяр
спільно з батьками й друзями, а переважно са-
мостійно відкривав для себе рідний Печерськ,
інші райони Києва, часто влаштовуючи пізна-
вальні вилазки, прогулянки та походи їхніми ву-
лицями, архітектурними ансамблями, парками,
садами тощо. Все це, на додаток до наполегли-
вих шкільних студій, безперечно, збуджувало
його бажання пізнавати світ, збагачувало знан-
нями, формувало світогляд, визначало майбут-
ній фах і коло наукових інтересів.
У 1970 р. О.О. Бейдик здійснив цілком ос-
мислений та вирішальний крок на шляху своєї
майбутньої професіоналізації, він став студен-
том географічного факультету Київського дер-
жавного університету імені Т.Г. Шевченка (нині
Київський національний університет імені
Тараса Шевченка; далі – КНУ). Кореспонденту
газети «Київський університет», який брав ін-
терв’ю у щасливих першокурсників різних
факультетів, новоявлений студент-географ на-
тхненно заявив: «Географія – моє найбільше за-
хоплення. З дитинства цікавився книжками про
далекі мандри, про відкриття світів. Ось чому
так радісно було мені дізнатися, що я зарахова-
ний на географічний факультет університету.
Хочеться і самому поподорожувати, маю надію,
що і на мою долю залишилося щось ще ніким
не відкрите – світ такий великий»18.
Спраглий до знань і працелюбний юнак на-
полегливо вивчав університетські дисципліни,
здійснював перші наукові дослідження, викли-
каючи повагу науково-педагогічних працівників
і своїх однокурсників. Він просто-таки вбирав у
себе інформацію, що надавали студентам такі
неперевершені лектори як В.М. Юрківський,
Л.І. Курило, Л.Т. Левчук, В.П. Павлова, Д.Л. Сер-
гієнко та ін. Глибокі теоретичні знання студент-
географ значно доповнив і диверсифікував низкою
змістовних практик: топографічно-геодезичною
у Плютах під Києвом; комплексною з геоморфо-
логії, ґрунтознавства, ландшафтознавства, гідро-
логії та метеорології у Каневі; маршрутною кра-
єзнавчою (теренами тодішніх радянських рес-
публік Казахстану, Киргизстану, Узбекистану,
Туркменистану й Азербайджану); виробничою у
Науково-дослідному і проектному інституті міс-
тобудування (м. Київ), де під керівництвом таких
визнаних учених як М.М. Дьомін і Т.Ф. Панченко
брав участь у територіальній організації курор-
тних, оздоровчих і туристичних зон.
На зламі 1960-1970-х рр. у вітчизняній геог-
рафічній науці почав активно формуватися такий
новий її напрям як конструктивна географія.
Його теоретичне обгрунтування було пов’язано
з переходом географії від описово-пояснюваль-
ної методології до конструктивно-перетворю-
вальної. У свою чергу, у рамках зазначеного
напряму виокремилася рекреаційна географія,
що з плином часу стала самостійною науково-
практичною складовою географічної науки.
З властивим йому завзяттям і схильністю до
дослідження, передусім, нових наукових напря-
мів і пілотних проєктів, студент-третьокурсник
О.О. Бейдик за ініціативи свого майбутнього
наукового керівника доцента П.Г. Шищенка
(згодом доктора географічних наук, професора,
члена-кореспондента Національної академії
педагогічних наук, декана географічного факуль-
тету та проректора КНУ, Президента Україн-
ського географічного товариства) обрав для
курсової роботи тему з рекреаційної географії.
Варто наголосити, що саме ця проблематика й
стала головною освітньо-науково-дослідни-
цькою траєкторією його майбутньої професійної
діяльності. Уже дещо пізніше до неї також доєд-
налися країнознавство, туризмологія, рекреа-
ційно-туристичне ресурсознавство, краєзнавство
та практична туристично-екскурсійна діяльність.
Здібному випускнику пропонувалося всту-
пити до аспірантури, проте дійсність, зважаючи
на низку обставин, виявилася іншою. Відразу
після розподілу, у 1975-1976 рр. молодий геог-
раф учителював у київській школі № 79. Крім
того, П. Г. Шищенко запропонував йому викла-
дати на громадських засадах навчальний курс
«Рекреаційна географія» на вечірньому та заоч-
ному відділеннях географічного факультету
КНУ, на що він із вдячністю погодився й від-
повів: «Для мене це велика честь!». Отже, пер-
ший трудовий рік після закінчення альма-матер
виявився для учорашнього студента вкрай на-
пруженим: у першій половині дня він проводив
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
55
18 Першокурсники року нинішнього // Київський університет. 1970. 1 вересня. C. 2-3.
уроки в школі, а увечері працював зі студен-
тами в університеті. Але попри такий щільний
графік, він достатньо успішно впорався з про-
фесійними та життєвими викликами.
Грунтовна університетська підготовка до-
зволила викладачу-початківцю компетентно й,
головним чином, доступно та цікаво проводити
уроки географії для учнів 6-9 класів, організову-
вати змістовну позакласну роботу. Саме в шкіль-
ний період О.О. Бейдик серйозно зацікавився
краєзнавчими дослідженнями, активно залу-
чаючи до процесу пізнання рідного краю своїх
вихованців. Часто після уроків або у вихідні дні
вони спільно проводили польові краєзнавчі до-
слідження міської забудови центральної частини
Києва, зокрема: вивчали історію формування ву-
лиць, створення архітектурних ансамблів і ком-
плексів, зведення окремих будівель і споруд, зби-
рали інформацію про життя та діяльність їх.
будівничих і відомих мешканців, занотовували
спогади старожилів, здійснювали фотофіксацію.
Захопившись дослідженням київського містобу-
дування другої половини XIX – початку XX ст.,
школярі зібрали чудову колекцію тогочасної
цегли (понад 50 шт.) з оригінальними клеймами
відомих заводів-виробників Адама Сніжка, Іони
Зайцева, Афіногена Луньова, Якова Бернера та
ін. Своєю неповторною харизмою та дослідни-
цьким азартом молодий учитель географії бук-
вально запалив школярство і спонукав його
до краєзнавчих пошуків і розвідок. Учні щораз
отримували від учителя конкретні краєзнавчі
завдання та намагалися сумлінно їх виконувати.
І, що найсуттєвіше, результати своїх краєзнавчих
досліджень вони часто презентували на уроках.
Наприклад, одним з найактивніших учасників
краєзнавчих пошуків, ініційованих О.О. Бейди-
ком, був тодішній шестикласник, а нині відомий
київський дослідник Д.Я. Вортман – автор і
редактор числених публікацій з історико-кра-
єзнавчої тематики, топоніміки, картографії.
У домаш- ньому архіві Олександра Олексійо-
вича ще й досі зберігаються рукописні крає-
знавчі зошити його талановитого учня. Їхня
творча співпраця продовжувалась і в зрілі ро-
ки, свідченням чого є спільна наукова публіка-
ція в збірнику «Туристичні ресурси України»19.
Як наслідок, професійне викладання свого
1–2 ’2023 Світлана Бабушко, Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О
56
19 Бейдик О.О., Вортман Д.Я. Нові аспекти виявлення, систематизації та картографування архітектурно-
історичних ресурсів як об’єктів пізнавального туризму// Туристичні ресурси України: збірник наукових ста-
тей. К.: Типографія ФПУ, 1996. С. 117-135.
Професор О. О. Бейдик з майбутніми фахівцями туристичної сфери України
предмету та подвижницька краєзнавча діяль-
ність викликали повагу учительського колективу
та школярів, що стало найкращою атестацією по-
чаткуючого викладача та дослідника.
Однак, попри, здавалося, цілковите адапту-
вання до шкільного середовища, О.О. Бейдик
прагнув до освітньо-наукової діяльності у вищій
школі, зокрема в КНУ. У 1976 р. він, успішно
склавши екзамени, вступає до аспірантури.
Доволі непростим виявився вибір теми дисер-
таційного дослідження, оскільки аспірант вирі-
шив спеціалізуватися в царині рекреаційної
географії, де панівною на той час була наукова
гегемонія московських учених, які вкрай неохоче
поступалися нею нетамтешнім дослідникам.
Проте, відданий своїй науковій ідеї, молодий і
настирний київський аспірант не спасував перед
авторитетом маститих столичних учених, поїхав
до Москви, де перед основоположниками кон-
структивної та рекреаційної географії І.П. Гера-
симовим (академіком, директором Інституту
географії Академії наук СРСР), В.С. Преобра-
женським (доктором географічних наук, профе-
сором; пізніше керівником його наукового
стажування) та Ю.О. Вєдєніним (згодом докто-
ром географічних наук, професором) обгрунто-
вано виклав власне бачення тематики дисертації
та концепцію майбутніх наукових досліджень.
Осмисливши його аргументацію та взявши до
уваги щире бажання працювати на ниві рекреа-
ційної географії, вони після спільного з ним
доопрацювання погодили тему дисертаційного
дослідження, що її згодом затвердила вчена рада
географічного факультету КНУ. Зважаючи на
пілотний характер дисертації, що виконувалась
у новій галузі географічної науки, на її під-
готовку пішли роки копіткої наукової праці.
Етапним підсумком раннього періоду дослід-
ницької діяльності О.О. Бейдика й об’єктивним
підтвердженням його наукової зрілості став за-
хист у 1986 р. кандидатської дисертації на тему
«Структура і динаміка рекреаційного освоєння
долини Дніпра в межах України» .
Упродовж 1979-1990-х рр. О.О. Бейдик пра-
цював на кафедрі фізичної географії КНУ (нині
кафедра фізичної географії та геоекології), обій-
маючи почергово посади асистента та доцента.
Коли на зламі 1980-1990-х рр. гостро постало
питання про підготовку висококваліфікованих
кадрів для вітчизняної сфери туризму та її на-
укове забезпечення, він у 1990 р. став одним із
засновників першої в Україні кафедри країно-
знавства та туризму, що й нині успішно фун-
кціонує на географічному факультеті КНУ та є
провідним центром туристичної освіти.
Наступні три десятиліття О.О. Бейдик плідно
працював у руслі магістральних напрямів ос-
вітньо-наукової діяльності зазначеної кафедри.
Коло його професійних інтересів окреслюва-
лось, передусім, освітнім процесом зі здобува-
чами вищої освіти за спеціальністю 242 Туризм
(з 2022 р. – 242 Туризм і рекреація) і дивер-
сифікованим спектром наукових досліджень з
країнознавчої, рекреаційно-туристичної та кра-
єзнавчої проблематики.
У 2005 р. він захистив докторську дисерта-
цію на тему «Методологія та методика аналізу
рекреаційно-туристських ресурсів України»,
метою якої є розвиток методології рекреаційної
географії та географії туризму, що полягає в
систематизації уявлень про просторові рекреа-
ційно-туристичні ресурси, розширенні та по-
глибленні поняттєво-термінологічного апарату
рекреаційної географії, розробці методики ана-
лізу рекреаційно-туристичних ресурсів терито-
рії України з виходом на її ресурсно-рекреаційне
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
57
Науковий доробок
професора О. О. Бейдика.
районування та паспортизацію регіонів. Нау-
кова новизна докторського дисертаційного до-
слідження та низка грунтовних праць з озна-
ченої проблематики дає право стверджувати,
що О.О. Бейдик, спільно з сімферопольським
ученим, доктором географічних наук, професо-
ром І.Т. Твердохлєбовим, заклав основи форму-
вання української школи рекреаційної географії.
Його високий науковий авторитет підтверджує
й багаторічне членство у складі спеціалізованих
учених рад із захисту дисертацій у Київському
національному університеті імені Тараса Шев-
ченка та Харківському національному універ-
ситеті імені В.Н. Каразіна.
У цілому, науковий набуток О.О. Бейдика
складає майже 500 праць (підручників, навчаль-
них посібників, монографій, статей), підготов-
лених самостійно або у співавторстві. Серед
1–2 ’2023 Світлана Бабушко, Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О
58
Спілкування з юним краєзнавцем на туристичних стежках Карпат
У печері Атландида
них, перш за все, варто назвати: підручник для
10-го класу «Економічна і соціальна географія
світу» (виданий українською, російською, угор-
ською мовами); перший в Україні посібник для
вступників до закладів вищої освіти «Геогра-
фія»; «Словник-довідник з географії туризму,
рекреалогії та рекреаційної географії»; навчаль-
ні посібники – «Географія України» (двомов-
ний), «Рекреаційно-туристські ресурси України:
методологія та методика аналізу, термінологія,
районування», «Україна: стратегія розвитку на-
ціонального туризму», «Рекреаційні ресурси
України», «Унікальна Україна: географія та ре-
сурси туризму», «Адаптивний туризм: переду-
мови та перспективи розвитку, лідери Духу і
Волі» та ін. Його праці виходили друком у Бол-
гарії, Естонії, Казахстані, Німеччині, Польщі,
США, на Кубі та в інших країнах, їх опубліко-
вано англійською, іспанською, німецькою мо-
вами.
У 2008 р. О.О. Бейдику було присвоєно вче-
не звання професора кафедри країнознавства
та туризму. Надзвичайно влучно, дотепно та
щиро на цю визначну подію відреагував до-
цент Е.Т. Палієнко, який ще на вступному
екзамені поставив майбутньому професору
«відмінно», а потім був його університетським
викладачем і куратором академічної групи:
«І мусив Олександр років надцять гримати две-
рима (я маю на увазі, бібліотек), поки став про-
фесором. Нині це справжній енциклопедист,
сучасний Дідро чи Діоген, хто зна…»20. Без-
сумнівно, таку високу оцінку його ерудиції та
професійності поділяють також численні ко-
леги та студенти.
У 2015 р. професора О.О. Бейдика було ви-
знано кращим науково-педагогічним працівни-
ком кафедри країнознавства та туризму КНУ.
У цьому контексті доцільно зауважити, що на-
вчальна та дослідницька робота зі студентами
була однією з найголовніших складових профе-
сійної діяльності Олександра Олексійовича.
Сам перебуваючи у вічному пошуку істини,
знань і нової інформації, здійснюючи перма-
нентні наукові дослідження, він повсякчас за-
лучав до цього процесу й студентство. Так, з
метою активізації освітньої та науково-дослід-
ницької діяльності здобувачів вищої освіти ним
ще за радянських часів (1988 р.) було напрацьо-
вано та запроваджено власну рейтингову систему
оцінювання знань, що залишається достатньо
ефективною й донині. Творчий підхід до орга-
нізації та проведення освітнього процесу зі
студентами О.О. Бейдик втілював у десятках
проєктів, тренінгів, інноваційних технологій та
експериментів. Про факт справжньої освітньо-
наукової синергії досвідченого наставника-вче-
ного та студентів-дослідників географічного
факультету КНУ свідчать їх майже 100 співав-
торських публікацій.
Повною мірою усвідомлюючи важливість
практичної складової підготовки майбутніх
фахівців, він був ініціатором, безпосереднім
організатором і керівником низки практик. Не-
можливо, наприклад, переоцінити пізнавальне
значення для студентів-географів, організова-
ної ним в останній рік існування СРСР мар-
шрутної практики Далеким Сходом, під час
якої вони відвідали острів Сахалін, Курильські
острови, досліджували узбережжя Японського
моря. Прокладаючи маршрут подорожі тере-
нами Примор’я до озера Ханка, розташова-
ному на радянсько-китайському прикордонні,
вони, зокрема, дізнавались і про заселення
краю вихідцями з України, які надавали засно-
ваним населеним пунктам назви, пов’язані з
їхньою Батьківщиною: Українка, Полтавка,
Чернігівка, Хорол, Прилуки, Лукашівка та ін.
Незважаючи на те, що на схилі радянської доби
тут уже проживали далекі нащадки україн-
ських першопоселенців, вони все ще частково
зберігали звичаї та традиції українства, а їхній
спосіб життя та методи господарювання ра-
зюче відрізнялися від навколишніх «исконно
русских поселений».
Територія України теж була густо помере-
жаною маршрутами студентських практик,
керівництво якими здійснював О.О. Бейдик.
Адже зрозуміло, що ресурсний та інфраструк-
турний потенціал вітчизняної туристичної
сфери студенти вивчали не тільки в аудиторіях,
а й у процесі практичних польових досліджень.
Їх географія дійсно вражає: стаціонарні бази
практик КНУ в Каневі та Апшинці (Закар-
паття), Карпатська Чорногора (зі сходженням
на Говерлу), Шацькі озера, дельта Дунаю,
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
59
20 Палієнко Е.Т. Вони – справжні географи // 35 років як один день: Серія «Випускники географічного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка». Том 1: Випуск 1975 року / Ук-
ладачі: Олійник Я.Б., Остапюк (Шнуренко) Ж.В., Шевченко В.О., Бейдик О.О. К.: Видавництво географічної
літератури «Обрії», 2010. С. 112.
Кримський півострів, Асканія Нова, подільські
печери й Товтри та багато ін. Значна частина
практики, як правило, відводилася на турис-
тично-краєзнавчі дослідження та розвідки, на-
вчальні екскурсії та тренувальні походи,
ознайомлення з унікальними природними
об’єктами, визначними історико-культурними
пам’ятками, експозиціями та фондами музеїв,
етнографічними особливостями територій,
структурою та функціонуванням туристичних
дестинацій, виробничою діяльністю турис-
тично-екскурсійних і готельних підприємств та
ін. За підсумками практики студенти готували
змістовні звіти, наукові доповіді та публікації,
розробляли нові туристичні маршрути та ек-
скурсії, писали спогади, есе і навіть поетичні
твори. Олександр Олексійович якось підрахував,
що загальна протяжність маршрутів практик, ту-
ристично-краєзнавчих експедицій, виїзних прак-
тичних занять, навчальних екскурсій і походів,
які він проводив, складає не менше 100 тис. км,
у процесі яких сотні студентів пройшли прак-
тичний вишкіл, необхідний для майбутньої
професійної діяльності.
За багаторічну освітньо-наукову діяльність
професором О. О. Бейдиком створено солідне
навчально-методичне портфоліо, що налічує
понад 20 навчальних дисциплін і практик.
Передусім, варто назвати такі його авторські
навчальні курси, як: «Рекреаційна географія»,
«Географія туризму», «Рекреаційно-туристичні
ресурси», «Туристично-рекреаційні ресурси
світу», «Ресурси міжнародного туризму», «Ту-
ристично-рекреаційні комплекси», «Стратегія
розвитку національного туризму», «Регіональ-
на політика розвитку туризму в Україні», «Ор-
ганізація адаптивного туризму», «Організація
сільського (зеленого) туризму» та ін. Врахо-
вуючи значний авторитет Олександра Олексійо-
вича в системі туристичної освіти України, його
часто запрошували на умовах сумісництва ви-
кладати профільні дисципліни й до інших закла-
дів вищої освіти (ЗВО), що здійснюють підго-
товку кадрів для вітчизняної сфери туризму,
зокрема: Волинського національного універси-
тету імені Лесі Українки, Київського національ-
ного університету культури і мистецтв, Київ-
ського університету туризму, економіки і права,
1–2 ’2023 Світлана Бабушко, Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О
60
О. О. Бейдик з подвижником краєзнавчого руху, професором М. Ю. Кострицею
Мелітопольського державного педагогічного
університету імені Богдана Хмельницького, На-
ціонального педагогічного університету імені М.
П. Драгоманова та ін.
Змістовне наповнення багатьох наукових і
навчально-методичних праць О.О. Бейдика
грунтується на краєзнавчому матеріалі, що він
накопичував у процесі опрацювання відповід-
ної літератури та джерел, старанно збирав під
час експедицій і практик, власних подорожу-
вань, походів і мандрівок. Після ретельного ана-
лізу, упорядкування та систематизації набутої
краєзнавчої інформації він конвертував її в
низку вище зазначених праць, лекції та прак-
тичні заняття зі студентами. Головним чином,
саме потреби та зміст освітнього процесу ви-
значали його краєзнавчу спеціалізацію. У ран-
ній період своєї освітньо-наукової діяльності
він переважно працював у напрямі географічно-
го краєзнавства, а останніми десятиліттями –
туристичного краєзнавства, у становленні та
розвитку якого він відіграв помітну роль. До-
свідчений науковець О.О. Бейдик переконаний,
що розвиток туристично-екскурсійної справи
неможливий без глибоких краєзнавчих дослі-
джень і впровадження їх у практичну діяльність
туристичних підприємств, без наукових здо-
бутків учених і краєзнавців-аматорів, тісного
контакту фахівців туризму з науковими уста-
новами, ЗВО, краєзнавчими музеями, твор-
чими спілками й об’єднаннями. Він ствер-
джує, що взаємодія краєзнавства й туризму є
цілком обгрунтованою, логічною та закономір-
ною.
Олександр Олексійович брав участь у бага-
тьох всеукраїнських конференціях, організова-
них Національною спілкою краєзнавців Украї-
ни та її обласними осередками, численних
тематичних науково-практичних заходах, що
проводили ЗВО, наукові установи та громадські
організації, де оприлюднював результати своїх
туристично-краєзнавчих пошуків. Тривалий пе-
ріод він працював у складі редколегій наукових
збірників «Туристично-краєзнавчі досліджен-
ня» Інституту туризму Федерації профспілок
України, «Велика Волинь» Житомирського нау-
ково-краєзнавчого товариства дослідників Во-
лині, газети для вчителів географії «Краєзнав-
ство. Географія. Туризм». До речі, на шпальтах
останнього видання ним опубліковано щонай-
менше два десятка статей відповідного тема-
тичного спрямування, що характеризує його не
тільки як краєзнавця-дослідника та цікавого до-
писувача, а й діяльного популяризатора турис-
тично-краєзнавчих знань.
Багатолітня активна участь О.О. Бейдика
у краєзнавчому русі пов’язала його дружніми
стосунками, діловими контактами та творчим
спілкуванням з такими подвижниками краєзнав-
ства, як М.Ю. Костриця (1942-2014 рр. м. Жи-
томир), Л.А. Проценко (1927-2000 рр. м. Київ),
О.І. Лугова (1928-2022 рр. м. Київ), Р. В. Мань-
ковська (м. Київ), О. С. Булига (м. Рівне),
Т. Т. Зварич (м. Броди), І.Л. Савицький (с. Город-
ківка на Житомирщині), П. С. Скавронський
(м. Бердичів), М.П. Сохацький (м. Борщів) та ін.
Усе своє свідоме життя професор О.О. Бей-
дик був завзятим туристом. Виплеканий ще з
дитинства потяг до відкриття рідного краю,
України та світу, його світоглядна сутність і не-
посидющий характер безупинно кликали у до-
рогу, на туристичні маршрути та стежки. Не
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
61
Ветерани краєзнавчого руху
(Т. Т. Зварич та О. О. Бейдик)
буде перебільшенням твердження, що практич-
на туристично-екскурсійна діяльність складає
важливий сегмент його життєвих і професійних
пріоритетів. Він, на нашу думку, ніколи не був
суто аудиторним викладачем і кабінетним уче-
ним. Звичайно, подорожував Олександр Олек-
сійович і для задоволення власних пізнавально-
гедоністичних інтересів, але головним мотива-
ційним чинником завжди було бажання осяг-
нути багатогранність туризму, зрозуміти його
глибинний зміст, постійно «тримати руку на
пульсі» актуальних подій, явищ і процесів, що
відбуваються у цій динамічній сфері людської
діяльності. Набутими знаннями та практичним
досвідом він щедро ділився зі своїми колегами
та студентами.
Досконало володіє О.О. Бейдик і технологіч-
ним процесом виробництва інноваційного кон-
курентоспроможного туристично-екскурсійного
продукту. Зокрема, він є автором-розробником
навчальної екскурсії одним з центральних райо-
нів Києва «Липки історичні», яку філігранно
проводив для майбутніх працівників туризму.
Значний інтерес для киян і гостей столиці являє
собою його авторська екскурсія «Київська
стріла», що немов би «нанизує» на себе атрак-
тивні історико-культурні пам’ятки, архітектурні
споруди, природні об’єкти за маршрутом Беса-
рабський ринок – західні околиці Києва.
Надзвичайно широким є видовий спектр
його подорожувань і походів теренами України.
Найпаче схильним був професор О.О. Бейдик
до занять активними видами туризму, про що
свідчать, наприклад: водний похід на байдарках
р. Уборть, сплав на катамаранах рр. Дністер і
Південний Буг; спелеопоходи подільськими пе-
черами Атлантида, Млинки, Озерна, Оптиміс-
тична (найдовша за протяжністю в Євразії та
найдовша в світі у гіпсових породах); пішохідні
походи Кримом і Карпатами (з літнім і зимовим
сходженнями на найвищу вершину України –
г. Говерла), лижні та гірськолижні маршрути та
ін. Він виконав вимоги рівня «Альпініст Ук-
раїни»21 та практичні норми для нагородження
значком «Турист України». Автори статті осо-
бисто підтверджують туристичну активність
Олександра Олексійовича, оскільки неодно-
разово брали участь у спільних туристично-
екскурсійних заходах.
Уже в доволі зрілому віці невгамовний уче-
ний долучився ще й до повітроплавального ту-
ризму. Він неодноразово здійснював польоти на
повітряній кулі, організовані його братом Юрієм
Бейдиком – одним з найавторитетніших укра-
їнських повітроплавців і засновників вітчизня-
ного туристичного повітроплавання, автором/
співавтором кількох рекордів, занесених до
Книги рекордів України. Більше того, О.О. Бей-
дик брав безпосередню участь у встановленні
рекорду з пасажиропідйомності, коли в корзині
повітряної кулі одночасно перебувало 34 особи22.
Часом він навіть консультував повітроплавців
щодо краєзнавчого наповнення маршрутів їх
подорожей, зокрема, над Київщиною.
Свою першу зарубіжну подорож майбут-
ній науковець здійснив ще студентом, коли у
1975 р. став переможцем всесоюзної вікто-
рини «Чи знаєш ти Угорщину?». Усього ж, він
відвідав понад 60 країн Європи, Азії, Африки.
«Хрест» його подорожувань (крайні геогра-
фічні точки маршрутів) складає: акваторія
Баренцевого моря – Сінгапур, м. Агадір (Ма-
рокко) – Тихоокеанське узбережжя Камчатки.
Оцінюючи роль, місце та значення подорожу-
вань і мандрівництва у своєму житті та життє-
діяльності суспільства, він зазначав: «Будь-яка
подорож – потужний чинник пізнання та твор-
чого розвитку особистості. Від сходження на
невеликий курган в околицях свого села до
тривалої за часом і вражаючої за відстанню
мандрівки континентами й океанами – все жи-
вить розум, серце та душу, все лягає культур-
ним і науковим шаром до надбань особистості
або людської цивілізації»23.
Приємно зазначити, що й нині О.О. Бейдик
сповнений енергії, сил і завзяття для реалізації
креативних ідей на освітньо-науковій та турис-
тично-краєзнавчій нивах. З 2021 р. й донині він
обіймає посаду професора кафедри географії та
туризму Мелітопольського державного педаго-
гічного університету імені Богдана Хмельни-
цького. Необхідно наголосити, що з початком
1–2 ’2023 Світлана Бабушко, Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О
62
21 Бейдик О.О. Зимове сходження на Говерлу – 2009 // Краєзнавство. Географія. Туризм. 2009. № 36 (617).
С. 6-9.
22 Бейдик О. Монгольф’єр над Україною: [повітроплавальний туризм] // Краєзнавство. Географія. Туризм.
2011. № 12 (689). С. 22–24.
23 Домашній архів О.О. Бейдика: Рукопис статті «Використання особистих вражень від подорожей сві-
том при викладанні дисципліни «Туристичне країнознавство»». – С. 1.
повномасштабної агресії російської воєнщини
проти нашої країни та тимчасової окупації Ме-
літополя університет продовжує здійснювати
освітньо-наукову діяльність на підконтрольній
території України.
У грізний для Батьківщини час громадянин
і вчений О.О. Бейдик займає чітку патріотичну
позицію. Так, у своєму виступі на міжнародній
науково-практичній конференції «Регіон – 2022:
стратегія оптимального розвитку», що відбу-
лась 24 листопада 2022 р. у прифронтовому
Харкові, він перед численним науковим загалом
обгрунтував власне принципове уявлення про
внутрішні та зовнішні чинники неодмінної пе-
ремоги України в екзистенційному протисто-
янні з «русским миром»24.
Вітаючи професора О.О. Бейдика з ювілеєм,
науково-освітянська та туристично-краєзнавча
спільнота висловлює щире побажання здорово-
го й активного довголіття, творчого натхнення,
значних звершень у професійній діяльності, від-
критті незвіданих туристичних обріїв!
Його покликання – географія, краєзнавство, туризм
(до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика)
63
24 Бейдик О.О. Регіони України в період екзистенційних викликів: структурно-логічне моделювання та
аналогії // Регіон – 2022: стратегія оптимального розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної кон-
ференції (м. Харків, 24 листопада 2022 р.) / Гол. ред. колегії Л. М. Нємець. Харків: ХНУ імені В. Н Каразіна,
2022. С. 8-13l.
References
1. Beidyk O. O. (2009). Zymove skhodzhennia na Hoverlu – 2009. Kraieznavstvo. Heohrafiia. Tu-
ryzm, 36 (617), 6-9. [in Ukrainian].
2. Beidyk O. (2011). Monholfier nad Ukrainoiu: [povitroplavalnyi turyzm]. Kraieznavstvo. Heoh-
rafiia. Turyzm, 12 (689), 22–24. [in Ukrainian].
3. Beidyk O. O., Vortman D. Ya. (1996). Novi aspekty vyiavlennia, systematyzatsii ta kartohrafu-
vannia arkhitekturno-istorychnykh resursiv yak obiektiv piznavalnoho turyzmu. Turystychni resursy
Ukrainy: zbirnyk naukovykh statei. K.: Typohrafiia FPU, 117-135. [in Ukrainian].
4. Lutai F. (1927). Do istorii zasnuvannia s. Zherebtsia na Zaporizhzhi ta zaselennia Zherebetskoho
raionu (Po materiialakh dlia istorychno-statystychnoho opysu, zibranykh na pidstavi tserkovnoho arkhivu
Mykolaivskoi tserkvy s. Zherebtsia). Kraieznavstvo, 3, 20-24. [in Ukrainian].
5. Povietkin Ye. Nevidoma zirka ukrainskoho naukpopu. Chytaimo «Tsikavu heohrafiiu» Heorhiia
Skarlato. URL: https://shevkyivlib.org.ua [in Ukrainian].
6. Lutai F. (1927). Do istorii zasnuvannia s. Zherebtsia na Zaporizhzhi ta zaselennia Zherebetskoho
raionu (Po materiialakh dlia istorychno-statystychnoho opysu, zibranykh na pidstavi tserkovnoho ark-
hivu Mykolaivskoi tserkvy s. Zherebtsia). Kraieznavstvo, 3, 20-24. [in Ukrainian].
7. Paliienko E. T. (2010). Vony – spravzhni heohrafy. 35 rokiv yak odyn den: Seriia «Vypusknyky
heohrafichnoho fakultetu Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka». 1(1975) /
Ukladachi: Oliinyk Ya. B., Ostapiuk (Shnurenko) Zh. V., Shevchenko V. O., Beidyk O. O. K.: Vydav-
nytstvo heohrafichnoi literatury «Obrii», 112. [in Ukrainian].
8. Pershokursnyky roku nynishnoho. (1970). Kyivskyi universytet, 2-3. [in Ukrainian].
9. Povietkin Ye. Nevidoma zirka ukrainskoho naukpopu. Chytaimo «Tsikavu heohrafiiu» Heorhiia
Skarlato. URL: HYPERLINK "https://shevkyivlib.org.ua/"https://shevkyivlib.org.ua [in Ukrainian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202576 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:12:05Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бабушко, С. Попович, С. 2025-04-07T16:00:19Z 2023 Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) / С. Бабушко, С. Попович // Краєзнавство. — 2023. — № 1-2. — С. 50-63. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202576 94(477)(092) Статтю присвячено освітній, науковій та туристично-краєзнавчій діяльності доктора гео-графічних наук, професора О. О. Бейдика. Висвітлено основні складові його наукових здобутків, викладання у системі вищої освіти, краєзнавчих пошуків і розвідок, активній участі у подорожуваннях, створенні вітчизняного туристично-екскурсійного продукту. Публікацію логічно структуровано за етапами життя О. О. Бейдика: родовід, дитинство та юнацькі роки, студіювання в університеті, шкільництво, зацікавлення краєзнавством, залучення до краєзнавчого руху, започаткування краєзнавчих досліджень, вибір і реалізація освітньо-науково- дослідницької траєкторії, професійні здобутки та життєві досягнення, пізнавальні інтереси та вподобання. У процесі підготовки статті авторами активно залучалися матеріали домашнього архіву вченого, контент перших номерів журналу «Краєзнавство» (1927 р.), сучасної періодики, спогади наставників, колег, друзів, власні роздуми дослідника. Також автори спиралися на багатолітні дружні стосунки, ділові контакти та творче спілкування з О.О. Бейдиком, що мали місце під час науково-практичних заходів, у наукових проєктах, краєзнавчих експедиціях, подорожах, походах, екскурсіях. Неупереджений аналіз професійного та життєвого шляху ювіляра дозволяє авторам стверджу-вати, що він цілком справедливо посідає одне з чільних місць у сучасній когорті визнаних вітчизняних учених-географів, освітян, країно- та краєзнавців, туризмологів, екскурсознавців, мандрівників. The article is devoted to educational, scientific, tourism and local history activity by Doctor of Geographical Sciences, Professor O. O. Beidyk. The main parts of his scientific achievements, teaching in higher school, local lore researches and investigations, active part in travelling, creation of domestic tourism and excursion product are highlighted. The paper is logically structured according to the stages of O. O. Beidyk’s life: genealogy, childhood, and youth, studying at the university, schooling, interest in local history, involvement in the local history movement, initiation of local history research, choice and implementation of an educational, scientific and research trajectory, personal and professional achievements, cognitive interests and preferences. In the process of preparing the article, the authors actively used the materials of the scientist’s home archive, the content of the first issues of the scientific journal “Krayeznavsnvo” (Local Lore Researches) (1927), current periodicals, memories of mentors, colleagues, friends, and the scientist’s own reflections. The authors also relied on long-standing friendships, business contacts, and creative communication with O. O. Beidyk, which took place during various scientific and practical events, in scientific projects, local history expeditions, trips, hikes, and excursions. An unbiased analysis of the professional and life path of the jubilee allows the authors to claim that he quite rightly occupies one of the leading places in the modern cohort of recognized domestic scientists- geographers, educators, country and regional historians, tourism and tour experts, excursion theoreticians and travellers. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Краєзнавство в особах Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) His vocation is geo¬graphy, local lore studies, tourism (to the 70th anniversary of Oleksandr Oleksiiovych Beidyk) Article published earlier |
| spellingShingle | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) Бабушко, С. Попович, С. Краєзнавство в особах |
| title | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) |
| title_alt | His vocation is geo¬graphy, local lore studies, tourism (to the 70th anniversary of Oleksandr Oleksiiovych Beidyk) |
| title_full | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) |
| title_fullStr | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) |
| title_full_unstemmed | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) |
| title_short | Його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею Олександра Олексійовича Бейдика) |
| title_sort | його покликання – географія, краєзнавство, туризм (до 70-річного ювілею олександра олексійовича бейдика) |
| topic | Краєзнавство в особах |
| topic_facet | Краєзнавство в особах |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202576 |
| work_keys_str_mv | AT babuškos iogopoklikannâgeografíâkraêznavstvoturizmdo70ríčnogoûvíleûoleksandraoleksíiovičabeidika AT popovičs iogopoklikannâgeografíâkraêznavstvoturizmdo70ríčnogoûvíleûoleksandraoleksíiovičabeidika AT babuškos hisvocationisgeographylocallorestudiestourismtothe70thanniversaryofoleksandroleksiiovychbeidyk AT popovičs hisvocationisgeographylocallorestudiestourismtothe70thanniversaryofoleksandroleksiiovychbeidyk |