Настільна книжка фольклориста
Рецензія на книгу: С.Ф. Грица “Українська фольклористика ХІХ – початку ХХ століття і музичний фольклор”. – К.; Тернопіль, 2007.
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20259 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Настільна книжка фольклориста / М. Хай // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 120-122. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20259 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Хай, М. 2011-05-24T18:52:33Z 2011-05-24T18:52:33Z 2008 Настільна книжка фольклориста / М. Хай // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 120-122. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20259 Рецензія на книгу: С.Ф. Грица “Українська фольклористика ХІХ – початку ХХ століття і музичний фольклор”. – К.; Тернопіль, 2007. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Огляди. Рецензії. Анотації Настільна книжка фольклориста Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Настільна книжка фольклориста |
| spellingShingle |
Настільна книжка фольклориста Хай, М. Огляди. Рецензії. Анотації |
| title_short |
Настільна книжка фольклориста |
| title_full |
Настільна книжка фольклориста |
| title_fullStr |
Настільна книжка фольклориста |
| title_full_unstemmed |
Настільна книжка фольклориста |
| title_sort |
настільна книжка фольклориста |
| author |
Хай, М. |
| author_facet |
Хай, М. |
| topic |
Огляди. Рецензії. Анотації |
| topic_facet |
Огляди. Рецензії. Анотації |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: С.Ф. Грица “Українська фольклористика ХІХ – початку ХХ століття і музичний фольклор”. – К.; Тернопіль, 2007.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20259 |
| citation_txt |
Настільна книжка фольклориста / М. Хай // Народна творчість та етнографія. — 2008. — №. 5. — С. 120-122. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT haim nastílʹnaknižkafolʹklorista |
| first_indexed |
2025-11-25T13:30:37Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:30:37Z |
| _version_ |
1850513166306377728 |
| fulltext |
120120
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
ти навчання української мови в школах. Керівним
органом українських товариств та установ є На-
ціональна рада української національної меншини
Сербії з центром у Новому Саді, яка відновила
видання згадуваного вже щомісячника “Рідне
слово” (що виходив у 1933–1941 роках.). Її анти-
подом є Національна рада русинської національ-
ної меншини, заснована у 2002 р.
Активну роботу провадить, зокрема, Това-
риство української мови, літератури і культу-
ри Воєводини “Просвіта”, яке з 1996 р. видає
журнал “Українське слово”.
З 1990 р. в Новому Саді активно діє Союз
русинів та українців Югославії з друкованим ор-
ганом “Голос Союзу”. Ця організація ставить за
мету об’єднати обидві течії однієї національної
меншини. О. Румянцев не без гордості заявляє:
“Слід зазначити, що культурно-освітні потреби
української національної меншини в Сербській
області Воєводини є в достатній мірі задоволені.
1 липня 2006 року українська мова набула статусу
регіональної мови та мови націо нальної меншини.
Так, Сербія стала першою в світі державою, що ви-
знала українську як регіональну мову. Українська
мова може офіційно використовуватись в місцевих
органах влади, в судах, медичних установах, а та-
кож в дошкільних, шкільних і вищих навчальних
закладах” (с. 240–241). На жаль, цими можли-
востями поки що послуговуються недостатньо.
Менш активними є українці Боснії та Чер-
ногорії, яких після війни залишилося (згідно з
офіційними даними) 3 –3,5 тис. осіб. У 1993 р.
вони заснували Українську асоціацію творчої
інтелігенції “Світ культури”, яка з 2000 р. орга-
нізовує літні школи україністики. Працюють й
інші українські організації.
Війна в Хорватії позначилася і на україн-
ському населенні, яке часто змушене було поки-
дати свої домівки і тікати в столицю або за кор-
дон. Згідно з офіційною статистикою 2001 р.
в Хорватії залишилося тільки 1997 українців-
галичан, з яких найбільше – у Загребі (333
особи), що став їхнім культурним та релігійним
центром. Ще меншою є українська громада в
Македонії (136 осіб).
Дипломна робота О. Румянцева повністю
відповідає критеріям кандидатської (в Єв-
ропі – докторської) дисертації. Вона подає
об’єктивний огляд історії і сучасного стану
української людності в колишній Югославії.
Загалом праця призначена для українського
читача і мала б знайти достойне місце в бібліо-
теках України. Та, на жаль, через її неймовірно
малий наклад – лише сто примірників – вона
приречена стати бібліофільським раритетом, а
українці колишньої Югославії і надалі зали-
шаться для читача в Україні найменш знаною
українською діаспорою.
Михайло ХАЙ
Н АСТ І ЛЬН А К НИ Ж К А ФОЛЬК ЛОРИСТА
Література вітчизняного етномузикознав-
ства минулоріч поповнилася новим навчально-
методичним посібником – нарисом видатної
дослідниці української народно-музичної
традиції С. Й. Грици “Українська фолькло-
ристика ХІХ – початку ХХ століття і му-
зичний фольклор”.
Невеличка за обсягом книжка написана в
жанрі нарису про два основні предмети етно-
музикознавства: власне музичний фольклор та
науку про нього – музичну фольклористику.
Навіть в умовах цілковитої відсутності системи
розповсюдження наукової літератури по біблі-
отеках і навчальних закладах України й, вод-
ночас, невизначеного накладу даного видання,
вона одразу розійшлася. Такий пожвавлений
інтерес і зацікавленість, особливо молодого по-
коління українських інтелектуалів (студентів-
С.Ф. Грица “Українська фольклористика ХІХ – початку ХХ століття і музичний
фольклор”.
121121
Огляди. Рецензії. АнотаціїОгляди. Рецензії. Анотації
музикантів, філологів, молодих шанувальни-
ків фольклору), працею маститої Майстрині
дослідницького слова виявилося зовсім не ви-
падковим. Він зумовлений поєднанням неве-
ликого формату та яскравого видання книжки
з місткістю та суттю викладеного в ній змісту.
У книжці висвітлено надзвичайно різноманітні
теми: а) музична фольклористика – “Станов-
лення народознавчих студій”, “Збирання та
публікації фольклору”, “Напрями і методи до-
слідження народної культури”, “Класифікація
фольклору. Проблеми текстології”, “Вивчення
народного багатоголосся”; б) музичний фоль-
клор – “Стратифікація українського фоль-
клору, його парадигматична природа і родово-
жанровий поділ”, “Обрядовий фольклор:
календарний цикл”, “Народна епіка: билини,
думи, балади, історичні пісні, духовні вірші та
псальми”, “співанки-хроніки”, “Еміґрантські
пісні-новотвори”, “Гумористично-танцювальна
пісенність”, “Пісні літературного походження”,
“Народні музичні інструменти”.
Помножений на неабияку наукову компе-
тентність, барвисту сучасну літературну мову
та чітко сформульований виклад думки автора,
такий методологічно-методичний підхід ста-
вить рецензоване видання в ряд унікальних,
сміливих і невідомих досі за глибиною думки
й кваліфікованістю аналізу спроб поєднання
в одній книжці обох згаданих об’єктів дослі-
дження українського фольклору 1.
Незважаючи на величезний науковий
досвід і авторитет авторки, навчально-
дидактичний посібник С. Грици позбав-
лений будь-якого натяку на менторський,
повчальний тон, наукову надмірність чи на-
укоподібну стилістику: текст скрупульозно
виписаний у підручниковому стилі, що по-
мітно контрастує з глибоко науковими ви-
кладками її аналітичних праць. Рівночасно
мірило наукової виваженості від цього аж
ніяк не страждає.
Для підтвердження сказаного, наведемо
порівняльні зіставлення одних і тих самих по-
ложень, викладених С. Грицою та відомим і
також авторитетним її учнем і послідовником,
справжнім майстром науково-методологічного,
методичного і, сказати б, підручникового сти-
лю А. Іваницьким.
У А. Іваницького: “Розвиток музичного
мистецтва проходив паралельно з розвитком
мислення і мови. Мелодика спершу була глі-
сандуючою. Інтонації вживалися в основному
мовні, особливо окличні, командні. Це можна
бачити й зараз у деяких жанрах фольклору.
Наприклад, говірково-речитативний склад
мають наспіви ряду трудових пісень, голосінь,
деяких давніх обрядових пісень. Дитячі лічил-
ки і пісеньки також часто засновані на інтона-
ціях мовлення.
Ці риси первісного мистецтва [тут, на-
певне, традиції, чи ще точніше, прикладно-
утилітарної практики, оскільки мистецтво
як художня категорія тоді ще лише форму-
валося. – М. Х.] пояснюються як значною
залежністю від зовнішніх природних умов,
так і особливостями первісного мислення:
контрастністю, слабкою підготовленістю до
виконання логічних, абстрактних операцій.
Тому художня творчість і могла здійснюва-
тись тільки під час праці або при виконанні
обрядових дій – тобто, повністю залежала
від утилітарно-практичних стимулів” 2.
У С. Грици: “Музична, як і словесна, мова
на ранніх етапах еволюції фольклору у кожного
народу виявляє доцентрову тенденцію розви-
тку, об’єднуючи усі види творчості в одне ціле,
що узгоджується з епохою синкретизму. Ме-
лодія як звукова субстанція і одна з найважли-
віших форм чуттєвого сприйняття світу віді-
грає на цьому етапі роль емоційно-смислового
коду, що максимально утримує інформацію і є
знаком відміни середо вища. Хоча слово й на-
спів у пісні становлять нероздільну цілісність,
у кожного з цих компонентів є своя траєкторія
руху у просторі і часі. Максимальна смислова
узгодженість поміж текстом та мелодією ви-
являється у родовому поділі фольклору (епос,
лірика, драма, гумор, пов’язаний з рухом, тан-
цем). На стадії синкретизму означені родові
начала нерозривно переплітаються в обрядах,
не виділяючись окремо” 3.
Подібні зіставлення можна було б продо-
вжувати, але вже з наведеного помітно, що
122122
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 5/2008
положення, які А. Іваницький розкриває за-
вдяки розлогим і часом декларативним речен-
ням, абзацам, або й цілим параграфам, С. Грица
формулює стисло, лаконічно й водночас над-
звичайно точно, консеквентно. Не витрачаючи
зайвої лексики й друкованої площі на розгорну-
ті наукоподібні викладки, белетристичні описи
та інвективи, автор у своєму тексті неначе аб-
сорбує й акумулює всю потужність змістової та
поняттєво-семантичної означеності розгляду-
ваних фольклорних явищ. Такою самою ясніс-
тю, простотою (не спрощеністю), скромністю,
повнотою, послідовністю викладу вирізняються
вдало продумані й представлені в навчальному
посібнику фото та нотні приклади.
Як показала практика апробації автором
цих рядків обох підручників (С. Грици та
А. Іваницького), у першому випадку порівняно
невеликий посібничок С. Грици досягає вра-
жаючого результату саме завдяки лапідарнос-
ті й точності невідомих студентам-філологам
музичних означень викладу, а в другому,
окрім вище зазначеного, допомагає студентам-
іноземцями долати труднощі в опануванні
основ української мови і, ширше, культури.
У читача може виникнути цілком слушне
запитання: чи є у рецензованій роботі вади,
похибки та недоробки? Напевне є. Але й
вони, як це не дивно, нерідко спрацьовують
на найбільші чесноти посібника: наукову ви-
важеність, послідовність і простоту, повноту й
дохідливість його змісту. Так, наприклад, роз-
глядаючи народний музичний інструментарій
українців, С. Грица толерантно й спокійно, з
почуттям власної гідності й поваги до молод-
ших колег-етноінструментознавців, відсилає
читача до праць останніх 4. Таким чином, ре-
цензоване видання становить не лише наукову
та навчально-дидактичну цінність, а й слугує
прикладом високого морально- та науково-
етичного чину автора.
Видання художньо й поліграфічно вдало
оформлене (порівняно з попередніми етно-
музикознавчими опусами тернопільського
“Астону” за відповідальною редакцією д-ра
мистецтвознавства, проф. О. Смоляка, що за-
свідчує безсумнівний ріст видавництва зага-
лом). Дизайн обкладинки приємним бузково-
фіалковим тоном та майстерно стилізованим
під вишиваний квітковий рушник орнаментом
напрочуд м’яко, лагідно й щиро гармонує зі
змістом самої книжки. А контур старосвіт-
ської бандури неначе знічев’я нагадує читаче-
ві про основний предмет досліджень авторки.
Якість паперу, друку, верстки і, загалом, по-
ліграфії теж не викликає застережень. Зруч-
ний формат книжки надає ь своєрідного
“фольклористичного молитвенничка”, з яким
щодня має спілкуватися кожен фольклорист-
початківець. І не тільки...
Вихід у світ актуального фольклористич-
ного посібника проф. С. Грици, поряд із його
непересічною науковою вартістю, засвідчив
велику потребу, окрім великих фольклорис-
тичних монографій та збірок, також і у видан-
нях “малої форми”: фольклорних словників,
енциклопедичних довідників тощо.
1 Книжку М. Гордійчука “Фольклор і фолькло-
ристика” тут до уваги не беремо, оскільки
вона має не науковий, а радше популярно-
публіцистичний характер.
2 Іваницький А. Український музичний фоль-
клор. – Вінниця, 2004. – С. 8.
3 Грица С. Українська фольклористика ХІХ – по-
чатку ХХ століття і музичний фольклор. – К.;
Тернопіль, 2007. – С. 57, 58.
4 Там само. – С. 135. Оцінка етноінструмен-
тознавчих “досягнень” фольклористів-
неінструментознавців не входить у завдання
цієї рецензії, хоч і становить значний інтерес
для окремого розгляду.
|