Різдвяні рядження в українців Буковини

У статті досліджено різдвяні рядження в українців Буковини, які мали на меті магічним способом через слово, танець, вертепну дію вплинути на життя людини, висловити вдячність і жертовність богові, піднести моральний дух людини перед початком нового річного життєвого циклу. Christmas mummings of Buko...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Народна творчість та етнологія
Date:	2018
Main Author:	Кожолянко, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2018
Subjects:	Розвідки та матеріали
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202613
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Різдвяні рядження в українців Буковини / О. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 6. — С. 33–40. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859596498312888320
author	Кожолянко, О.
author_facet	Кожолянко, О.
citation_txt	Різдвяні рядження в українців Буковини / О. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 6. — С. 33–40. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті досліджено різдвяні рядження в українців Буковини, які мали на меті магічним способом через слово, танець, вертепну дію вплинути на життя людини, висловити вдячність і жертовність богові, піднести моральний дух людини перед початком нового річного життєвого циклу. Christmas mummings of Bukovyna Ukrainians are investigated in the article. They are aimed to influence the person's life, to express gratitude and sacrifice to the god, to elate the human being's moral spirit before the beginning of a new annual life cycle via the word, dance, and Nativity Play action.
first_indexed	2025-11-27T20:53:12Z
format	Article
fulltext	33 РІЗДВЯНІ РЯДЖЕННЯ В УКРАЇНЦІВ БУКОВИНИ Олександр Кожолянко УДК 398.332.416(477.85) У статті досліджено різдвяні рядження в українців Буковини, які мали на меті магічним способом через слово, танець, вертепну дію вплинути на життя людини, висловити вдячність і жертовність богові, піднести моральний дух людини перед початком нового річного життєвого циклу. Ключові слова: Різдво, рядження, коза, вертеп, міфілогія, природа, сонце, театр. Christmas mummings of Bukovyna Ukrainians are investigated in the article. They are aimed to influence on the person life, to express gratitude and sacrifice to the god, to elate the human being moral spirit before the beginning of a new annual life cycle via the word, dance, Nativity Play action. Keywords: Christmas, mumming, goat, Nativity Play, mythology, nature, the sun, theater. У життєдіяльності кожної людини важливе значення мають як матеріальні чинники, так і духовний світ. Відповідно в народів протягом тисячоліть сформувалася чітка система духов- ної культури, серед якої вагоме місце займа- ють календарні свята та обряди, з-поміж яких особливо значимими є Різдвяні. На Буковині, як і в сусідніх українських ре- гіонах, під час Різдва парубки водять «козу». У міфології та фольклорі багатьох народів коза є символом родючості й життєвої сили. В іс- торії духовної культури часів античності відомі козлоподібні боги грецького пантеону Діоніс, Фавна, Сатира, що були покровителями земле робства і скотарства; богині Гері, яка вважалася втіленням небесного і земного до- статку, приносили в жертву гірських кіз; ріг кози Амалфеї, що вигодувала своїм молоком Зевса, мав чудодійну здатність давати все, чого прагнув володар, – звідси й вислів «ріг достатку». Цей мотив знайшов своє відобра- ження і в українському фольклорі. Відомо, що серед тварин коза була одомаш- нена однією з перших ще десять тисяч років тому. Дослідник буковинського фольклору Т. Дишкант зазначав: «Прийшли неолітич- ні племена з козою і примітивним землероб- ством, застали на землях України ще племена палеолітичної культури з новорічними свята- ми, де фігурують ведмідь і вовки, і, як бачимо, цей поділ фактично зберігся і до сьогоднішніх часів. А це означає, що в цілому український народ на своїй землі живе, як мінімум, уже 13–8 тисяч років» [2, с. 27]. Таке твердження має під собою етнологічне підґрунтя, оскільки в переважній більшості буковинських сіл під час Різдва й Нового року в обрядодіях вико- ристовували живу або зроблену з дерева козу та наряджались у вбрання ведмедя. В українців Буковини коза була символом урожаю. Цей культ тотема йде ще з первісних часів, коли людина дуже часто й тісно стикала- ся зі звіриною. Деякі звірі ставали покровите- лями людини, коли з ними вміло вели дружбу. Звірі, захисники роду чи племені, називалися «тотемами». У культ тотема входило рядження у відповідного звіра, танці та ігри. Можна вва- жати, що обряд водіння «кози» – це залишок тотемізму; він, очевидно, пов’язаний з язич- ницькими пережитками жертовних обрядів. Звичай водити «козу» був поширений здавна. Ще в ХІ ст. церква виступила проти «поганських звичаїв водити козу». У дохрис- тиянські часи цей обряд мав магічне значен- ня – люди прагнули забезпечити собі кращий урожай засобом магічних слів: Де коза туп-туп, там жита сім куп, Де коза рогами, там жито стогами. За матеріалами етнографічних польових спостережень було встановлено регіон най- більшого практикування обрядодії водити www.etnolog.org.ua IM FEтисячоліть сформувалася чітка система духов IM FEтисячоліть сформувалася чітка система духов- IM FE- ьтури, серед якої вагоме місце займа- IM FEьтури, серед якої вагоме місце займа- ють календарні свята та обряди, з-поміж яких IM FEють календарні свята та обряди, з-поміж яких На Буковині, як і в сусідніх українських ре- IM FE На Буковині, як і в сусідніх українських ре- гіонах, під час Різдва парубки водять «козу». IM FE гіонах, під час Різдва парубки водять «козу». ії та фольклорі багатьох народів коза IM FE ії та фольклорі багатьох народів коза є символом родючості й життєвої сили. В IM FE є символом родючості й життєвої сили. В іс- IM FE іс- ї духовної культури часів античності відомі IM FE ї духовної культури часів античності відомі козлоподібні боги грецького пантеону Діоніс, IM FE козлоподібні боги грецького пантеону Діоніс, Фавна, Сатира, що були покровителями IM FE Фавна, Сатира, що були покровителями а і скотарства; богині Гері, яка IM FE а і скотарства; богині Гері, яка вважалася втіленням небесного і земного до-IM FE вважалася втіленням небесного і земного до- статку, приносили в жертву гірських кіз; ріг IM FE статку, приносили в жертву гірських кіз; ріг часів. А IM FEчасів. А це озна IM FEце означає, що в цілому український IM FEчає, що в цілому український народ на своїй землі живе, як мінімум, уже IM FEнарод на своїй землі живе, як мінімум, уже 13–8 IM FE13–8 тисяч р IM FEтисяч років» [2, с. IM FEоків» [2, с. має під собою етнологічне підґрунтя, оскільки IM FEмає під собою етнологічне підґрунтя, оскільки в переважній більшості буковинських сіл під IM FEв переважній більшості буковинських сіл під час Різдва й Нового року в обрядодіях вико- IM FEчас Різдва й Нового року в обрядодіях вико- ристовували живу або зроблену з дерева козу IM FE ристовували живу або зроблену з дерева козу та наряджались у вбрання ведмедя. IM FE та наряджались у вбрання ведмедя. В українців Буковини коза була символом IM FE В українців Буковини коза була символом урожаю. Цей культ тотема йде ще з первісних IM FE урожаю. Цей культ тотема йде ще з первісних часів, коли людина дуже часто й тісно стикала IM FE часів, коли людина дуже часто й тісно стикала 34 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 6/2018 «козу» на Буковині під час Різдвяних свят. Це регіон вздовж річки Пруту та Прутсько-Дні- стровського межиріччя. Коза в уявленні давнього хлібороба пов’язувалася також з ідеєю родючості ниви: Го-го-го коза, Го-го сірая, Го-го білая. Ой розходися, розвеселися По цьому двору, по багатому. Де коза рогом – там жито стогом, Де коза ногою – там жито копою [6, с. 18]. Колядування з «козою» на Буковинській Гу- цульщині в середині ХІХ ст. описує Ю. Федь- кович: «Жерці (священики бога Лада) ходили з ледінями (парубками) і з образом дикої кози (дика коза була памятков, що день тогди зачинає рости, коли сонце вступає у небесний знак козо- рога), хата від хати, співаючи пісень Ко-Ладу, котрі то пісні і на нас перейшли і котрих ми по- важати повинні, бо так робя усі чесні народи, аби свою старовіччину не забути» [7, с. 606]. «Коза» – це театралізований обряд-гра з масками, що мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар. Основним моментом ритуального дійства був танець «кози», її «вмирання» і «воскресіння», що сим- волізували циклічний круговорот часу, прихід Нового року [3, с. 185]. Усі учасники гри повинні були відповідно перевдягатися. Хлопець, який грав «діда», одягав кожуха, на спині прилаштовував горб із соломи, на голові була кудлата шапка. Він робив довгу бороду та вуса з клоччя, у праву руку брав сукуватий ціпок або батіг, а лівою за мотузок вів «козу». Голову «кози» виготовляли з дерева, по- тім розрізали до половини й нижню щелепу за допомогою мотузка робили нерухомою – це було особливістю колядкової «кози». По- тім чіпляли борідку з кожушини, випалювали ніздрі, очі. На голові свердлили дві дірки для рогів. Виготовлену голову «кози» чіпляли на палицю, яку виконавець прив’язував до по- яса, накривали вивернутим кожухом, а до другого кінця палиці прив’язували хвіст. Під кожух підлазив хлопець. Головна деталь костюма «кози» – вивер- нутий кожух. У селянській культурі це є сим- волом добробуту, багатства, плодючості. Ви- вертання кожуха – магічне перенесення сил родючості на себе. Ю. Федькович зауважує, що на Буковинській Гуцульщині траплялося спрощене виготовлення «кози» з дерева. Коли колядники не мали можливості виготовити «козу» із позолоченими рогами, то могли «собі справити намальований образ на синім круж- ку і заправлений на ліску» [7, с. 607]. З «козою» ходили на перший день Різдва. У селах Буковинського Передгір’я (Кам’яна, Глибочок, Снячів) з «козою» ходили ввече- рі перед Водохрещами і водили живу козу, а не її зображення чи дерев’яну скульптуру [4, 1993, т. 3, с. 13]. Провідна роль в обряді водіння «кози» належала «циганові» і «жидо- ві». Спочатку вони заходять до хати, жарту- ють, просять дарів. Коли господарі виявляють бажання дати дари, тоді вони вводять «козу», а збоку вже напоготові «лікар». «Дід-жебрак» виголошує речитативом жартівливі вірші, ви- хваляє «козу». «Вона» «гине». Кличуть «ліка- ря», однак той відмовляється лікувати «дохлу козу». Усі жартують, веселяться. Відтак учас- ники гри брали дари і йшли до іншої хати. На Гуцульщині характерним було також різдвяне ходіння з «бараном», що можна пояс- нити важливою роллю, яку відігравало в житті гуцулів вівчарство. Принцип зображення «ба- рана» був подібний до «кози». Отже, обряд водіння «кози» має глибоке дохристиянське коріння. Він закликав кращий урожай, добробут у господарство. Люди праг- нули заслужити в сонця ласки й тому в день Коляди приносили жертву, на що натякає об- ряд водіння «кози». Адже початком релігійно- го культу було те, що людина почала вмилос- тивляти вищі сили, щоб не шкодили їй. З дохристиянських часів бере початок ідея вшанування сузір’я Козерога, в яке вступає Сонце з початком нового року. Юрій Федь- www.etnolog.org.ua IM FEрости, коли сонце вступає у небесний знак козо IM FEрости, коли сонце вступає у небесний знак козо- IM FE- рога), хата від хати, співаючи пісень Ко-Ладу, IM FEрога), хата від хати, співаючи пісень Ко-Ладу, котрі то пісні і на нас перейшли і котрих ми по IM FEкотрі то пісні і на нас перейшли і котрих ми по- IM FE- важати повинні, бо так робя усі чесні народи, аби IM FE важати повинні, бо так робя усі чесні народи, аби свою старовіччину не забути» [7, с. IM FE свою старовіччину не забути» [7, с. 606]. IM FE 606]. тралізований обряд-гра IM FE тралізований обряд-гра з масками, що мав свій усталений сценарій, IM FE з масками, що мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар. Основним IM FE пісенний і музичний репертуар. Основним моментом ритуального дійства був танець IM FE моментом ритуального дійства був танець «кози», її «вмирання» і «воскресіння», що симIM FE «кози», її «вмирання» і «воскресіння», що сим волізували циклічний круговорот часу, прихід IM FE волізували циклічний круговорот часу, прихід сі учасники гри повинні були відповідно IM FE сі учасники гри повинні були відповідно ку і заправлений на ліску» [7, с. IM FE ку і заправлений на ліску» [7, с. «козою» ходили на перший день Різдва. IM FE «козою» ходили на перший день Різдва. селах Б IM FEселах Буковинського Передгір’я (Кам’яна, IM FEуковинського Передгір’я (Кам’яна, Глибочок, Снячів) з IM FEГлибочок, Снячів) з рі перед Водохрещами і водили живу козу, IM FEрі перед Водохрещами і водили живу козу, а IM FEа не її зо IM FEне її зображення чи дерев’яну скульптуру IM FEбраження чи дерев’яну скульптуру [4, IM FE[4, 1993, т IM FE1993, т. IM FE. 3, с. IM FE3, с. 13]. Пр IM FE13]. Пр водіння «кози» належала «циганові» і «жидо- IM FEводіння «кози» належала «циганові» і «жидо- ві». Спочатку вони заходять до хати, жарту- IM FEві». Спочатку вони заходять до хати, жарту- ють, просять дарів. Коли господарі виявляють IM FE ють, просять дарів. Коли господарі виявляють бажання дати дари, тоді вони вводять «козу», IM FE бажання дати дари, тоді вони вводять «козу», а IM FE а збоку вж IM FE збоку вж виголошує речитативом жартівливі вірші, ви- IM FE виголошує речитативом жартівливі вірші, ви- 35 Розвідки та матеріали кович, характеризуючи коляди гуцулів, зазна- чав: «На пам’ятку, що день тогди зачинає при- бувати, коли сонце вступає у небесний знак козорога, носят колядники з собов образ тої звіри, але нетенний, красний образ з позоло- ченими рогами, а не страхопуда, щоб ним діти полошити (sic!), як то с часта буває. А козоріг має бути так намальований, як єго с первовіку малювали: голова і грудниця козорога, а зад рибячий. На другім боці кружка може бути позолочена звізда» [7, с. 607]. Ще однією формою рядження на Різдво був вертеп – живий народний театр з грою та атрибутикою переважно на біблійні теми. У різних формах він відомий у всіх райо- нах Буковини. Назва «вертеп» походить від праарійських сонячних термінів-архетипів вар, вер, вир (оновлення, вирування, від- родження, ріст) і теп (течія космічних вод і плин світової ріки). В українській мові збе- реглося первісне значення вертепу як водя- ного виру. «Вертепом», або «вертопом», в Україні називають також місце біля водо- пою. У південнослов’янських говірках архетип верт означає «сад». Споріднена з ним і дав- ньоукраїнська назва саду – «вертоград», що асоціюється з Райським садом, де люди дося- гають просвітлення й духовної зрілості. Отже, «вертеп» має небесно-сонячну етимологію. Пісня-молитва була головним ритуальним елементом прадавнього вертепу й називала- ся «колядкою». Колядка – величальна пісня на честь Коляди – Небесної Матері новона- родженого Сонця. Вона славила й вістувала початок нового річного кола обертання Землі навколо Сонця. Вертепників-колядників на- зивали «роковими гостями», бо вони раз на рік приносили людям звістку про народжен- ня Сонця й бажали гарного врожаю в новому році. Вони носили із собою восьмипроменеву зірку – знак Коляди-Радості. Уже під час поширення християнства відбу- лася підміна прадавнього космогонічного міфу іншим змістом – мотив народження Сина- Сонця Матір’ю-Колядою замінено мотивом народження Сина Божого Христа Дівою Ма- рією. Саму назву «вертеп» почали тлумачити як печеру, в якій народився Христос. Справді, одним із значень цього прадавнього слова є «печера» (буквально – піч Духа Сонця). Існує версія назви вертепу від вертіння. Біб лейські легенди відображалися з допомо- гою лялькових фігурок, розміщених на спіль- ному крузі, який вертіли навколо вертикальної осі [8, с. 62]. Учені доводять більшу давність лялькового театру від живого. Батьківщиною лялькового театру вважають Індію. За легендою, бог Сіва закохався так в гарну ляльку, що вдихнув їй життя, «щоб побавитися нею». Такого погляду дотримувався також І. Франко. В античному світі зафіксовано існування теа- тральних вистав за кілька століть до н. е. Зокре- ма, грецькі філософи Ксенофонт та Арістотель залишили описи грецького театру ІІІ ст. до н. е. У Стародавньому Єгипті під час археоло- гічних розкопок було виявлено гробницю слав- ної цариці Гатчапсу, біля мумії якої знайшли невеликий човник з дерева і слонової кістки, а на ньому – мініатюрну сцену лялькового теат ру [9, с. 3]. Це дає підстави говорити про історію лялькового театру ще від ХVІІІ ди- настії єгипетських царів. Греки перейняли ляльковий театр від єгип- тян і в період грецького панування над Азією поширили його далі на Схід. Від греків запо- зичили театр римляни, одним із найдавніших свідчень чого є твори Горація. Ляльковий театр від найдавніших часів мав суто світський характер, показував типи та ситуації буденного життя без релігійних тем. Місцем виникнення лялькового театру стали будуари й салони знатних дам в Індії та Єгип- ті, які змушені були через суспільне становище та панівні звичаї проводити переважну части- ну свого життя в мурах гарему і хоча б у ляль- ковій грі бачили образ навколишнього світу, закритого для них. Живий театр виник у Гре- ції із зовсім інших джерел, з культу деяких по- пулярних богів, особливо Діоніса, і мав всена- родний та релігійний характер. Його основою був релігійний, співаний усією громадою гімн. www.etnolog.org.ua IM FE (течія космічних вод і IM FE (течія космічних вод і ській мові збе IM FEській мові збе- IM FE- реглося первісне значення вертепу як водя IM FEреглося первісне значення вертепу як водя- IM FE- ного виру. «Вертепом», або «вертопом», в IM FEного виру. «Вертепом», або «вертопом», в Україні називають також місце біля водо IM FE Україні називають також місце біля водо- IM FE - нослов’янських говірках архетип IM FE нослов’янських говірках архетип означає «сад». Споріднена з ним і дав IM FE означає «сад». Споріднена з ним і дав- IM FE - ньоукраїнська назва саду IM FE ньоукраїнська назва саду – «верт IM FE – «вертоград», що IM FE оград», що асоціюється з Райським садом, де люди досяIM FE асоціюється з Райським садом, де люди дося-IM FE - гають просвітлення й духовної зрілості. Отже, IM FE гають просвітлення й духовної зрілості. Отже, «вертеп» має небесно-сонячну етимологію.IM FE «вертеп» має небесно-сонячну етимологію. Пісня-молитва була головним ритуальним IM FE Пісня-молитва була головним ритуальним елементом прадавнього вертепу й називала-IM FE елементом прадавнього вертепу й називала- – величIM FE – велич життя, «щоб побавитися нею». Такого погляду IM FE життя, «щоб побавитися нею». Такого погляду дотримувався також І. IM FE дотримувався також І. В античному світі зафіксовано існування теа IM FEВ античному світі зафіксовано існування теа тральних вистав за кілька століть до н. IM FEтральних вистав за кілька століть до н. м IM FEма, грецькі філософи Ксенофонт та Арістотель IM FEа, грецькі філософи Ксенофонт та Арістотель залишили описи грецького театру ІІІ IM FEзалишили описи грецького театру ІІІ У Ста IM FEУ Стародавньому Єгипті під час археоло- IM FEродавньому Єгипті під час археоло- гічних розкопок було виявлено гробницю слав- IM FEгічних розкопок було виявлено гробницю слав- ної цариці Гатчапсу, біля мумії якої знайшли IM FEної цариці Гатчапсу, біля мумії якої знайшли невеликий човник з дерева і слонової кістки, IM FE невеликий човник з дерева і слонової кістки, а IM FE а на ньому IM FE на ньому теат IM FE театру [9, с IM FE ру [9, с історію лялькового театру ще від ХVІІІ IM FE історію лялькового театру ще від ХVІІІ 36 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 6/2018 Про ляльковий театр у середньовічній Єв- ропі залишилися досить скупі відомості. Як він тут виник, точно не відомо, але наведений вище матеріал дозволяє зробити висновок, що й тут ляльковий театр спочатку мав світський, нецерковний характер. Уважають, що ляльковий театр прийшов до Європи з Візантії або й із Азії в часи хрестових походів. У ХVІ ст. починається нова доба в роз- витку лялькового театру в Європі поряд з роз- витком міст. Збільшується кількість заможних людей, які прагнуть усіляких видовищ. Цей но- вий етап почався на півдні Італії; його колискою, найімовірніше, можна вважати Сицилію. З Іта- лії оновлений театр поширився далі на захід, до Іспанії та Франції. В Іспанії про цей театр відо- мо ще в першій половині ХVІ ст. Майже одно- часно, у другій половині ХVІ ст., з’являється ляльковий театр у Франції, де він дістав збірну назву «маріонеток» від імені Марія (ними тут називали ляльок). В Англії поширення театру припадає аж на другу половину ХVІІ ст. За- вдяки розвитку науки, особливо механіки, у цей час стає можливим створення нового лялько- вого театру з механічними ляльками, розкіш- но обставленою сценою, багатством типажів і різно манітністю тем. Лялькова драма почала розвиватися в сатиричному та пародійному на- прямах. Однак цей новий ляльковий театр май- же не торкнувся безпосередньо нашої території, хіба що опосередковано через Польщу. Отже, лялькова драма і комедія та духовна драма про Різдво Христове не є тотожними: від найдавніших початків аж до свого розквіту в ХVІІ ст. вони ніде не перетиналися, «не змі- шувалися». Лялькова драма не мала церков- ного характеру, існувала незалежно від церкви або й переслідувалася нею, використовувала лише світські сюжети. З другого боку, історія зародження релігійної драми і релігійних об- рядів у Західній Європі показує нам самостій- не зародження та існування церковної драми про Різдво Христове. Поступово в цій драмі з’являється багато ко- мічного, світського. Відомо, що ще в 1210 році Папа Інокентій заборонив будь-які театральні вистави всередині церкви, а також брати в них участь духовним особам, оскільки різдвяна дра- ма на цей час набула вже світського характеру. Заборони й несприйняття правителями та священиками християнської церкви вертеп- них дій простежуються й за нашого часу. За матеріалами етнографічної експедиції Чер- нівецького національного університету з до- слідження українців Канади в 1998 році було зафіксовано негативне ставлення священиків української церкви провінції Саскачеван до рядження молоді під час Різдвяних і Новоріч- них свят, які відкрито заявляли, що такі об- рядодії є гріховними [4, 1998, т. 11, с. 16–17]. Священики на Буковині також застерігають парафіян від участі у вертепних та «маланчи- них» діях, зокрема з перевдяганням людей у дійових осіб живого вертепу, особливо «Ма- ланки» [4, 1993, т. 1, с. 3–4]. Світські елементи у вертепі відомі на укра- їнських землях протягом усього періоду роз- виненого Середньовіччя та в Новий час. Спо- чатку дуалізм цих складників проявляється в такий спосіб, що тільки частина драми, власне та, яка заснована на євангельських переказах, відіграється за допомогою ляльок, та навіть і вона не вся, бо «царів», «пастухів», «жидів» грають живі люди; та швидко для спрощення гри всі ролі переходять на ляльки, і дуалізм між дерев’яними акторами переноситься в середину самого вертепу: постає вертеп дво- поверховий, де на верхньому поверсі розміщу- ються Вифлеєм і ясла, а на нижньому – місто, палата Ірода, площа, на якій ляльки грають сцени суто світського характеру. Досі ще точно не відомо, як така форма лялькової гри прийшла до Польщі і в Україну. На найдавніші відомості про лялькові ігри на Русі натрапляємо ще в ХІІ–ХІІІ ст., але вже в перекладі з грецького оригіналу. На думку М. Маркевича, походження вертепу в Україні можна віднести до часів гетьмана П. Кона- шевича-Сагайдачного, до 1600–1620 років, коли гетьман відновив Київську братську школу та Академію. Польсько-український етнограф Е. Ізопольський стверджує, що вер- www.etnolog.org.ua IM FEляльковий театр у Франції, де він дістав збірну IM FEляльковий театр у Франції, де він дістав збірну назву «маріонеток» від імені Марія (ними тут IM FEназву «маріонеток» від імені Марія (ними тут поширення театру IM FEпоширення театру припадає аж на другу половину ХVІІ IM FEприпадає аж на другу половину ХVІІ ст. За IM FEст. За- IM FE- яки розвитку науки, особливо механіки, у IM FE яки розвитку науки, особливо механіки, у цей IM FE цей стає можливим створення нового лялько IM FE стає можливим створення нового лялько- IM FE - вого театру з механічними ляльками, розкіш IM FE вого театру з механічними ляльками, розкіш- IM FE - но обставленою сценою, багатством типажів і IM FE но обставленою сценою, багатством типажів і істю тем. Лялькова драма почала IM FE істю тем. Лялькова драма почала розвиватися в сатиричному та пародійному наIM FE розвиватися в сатиричному та пародійному на-IM FE - прямах. Однак цей новий ляльковий театр майIM FE прямах. Однак цей новий ляльковий театр май же не торкнувся безпосередньо нашої території, IM FE же не торкнувся безпосередньо нашої території, хіба що опосередковано через Польщу.IM FE хіба що опосередковано через Польщу. Отже, лялькова драма і комедія та духовна IM FE Отже, лялькова драма і комедія та духовна рядодії є гріховними [4, 1998, т. IM FE рядодії є гріховними [4, 1998, т. Священики на Буковині також застерігають IM FE Священики на Буковині також застерігають парафіян від участі у вертепних та «маланчи- IM FEпарафіян від участі у вертепних та «маланчи- них» діях, зокрема з перевдяганням людей у IM FEних» діях, зокрема з перевдяганням людей у дійових осіб живого вертепу, особливо «Ма- IM FEдійових осіб живого вертепу, особливо «Ма- ланки» [4, 1993, т. IM FEланки» [4, 1993, т. 1, с. IM FE1, с. С IM FEСвітські елементи у вертепі відомі на укра- IM FEвітські елементи у вертепі відомі на укра- їнських землях протягом усього періоду роз- IM FEїнських землях протягом усього періоду роз- виненого Середньовіччя та в Новий час. Спо- IM FEвиненого Середньовіччя та в Новий час. Спо- чатку дуалізм цих складників проявляється в IM FE чатку дуалізм цих складників проявляється в такий спосіб, що тільки частина драми, власне IM FE такий спосіб, що тільки частина драми, власне та, яка заснована на євангельських переказах, IM FE та, яка заснована на євангельських переказах, відіграється за допомогою ляльок, та навіть і IM FE відіграється за допомогою ляльок, та навіть і 37 Розвідки та матеріали теп в Україні виник і найбільше поширився в 1591–1633 роках. Під 1666 роком знайдено також писемну згадку про вертеп у матеріалах Ставро пігійського братства [1, с. 116]. Отож, можна вважати, що в Україні хрис- тиянізований ляльковий театр виник на початку ХVІІ ст., і перші вистави відбулися в Галичині. На початку ХХ ст. релігійні християнські тек- сти почали доповнювати світськими сюжетами [11, с. 11]. Такі вистави людям подобалися. Кож- ний господар вважав за честь прийняти вертеп- ників у своїй хаті. Вертеп стає традиційним. Тексти вертепної драми дійшли до нас тіль- ки з другої половини ХVІІІ ст. Причина цього криється, напевне, в «усній традиції» вертеп- ної драми. В етнографічній літературі трапля- ється опис вертепу середини ХІХ ст.: «Наш вертеп є похідний будиночок з двома поверха- ми. Зроблений він з тоненьких дощок і кар- тону. Верхній поверх має балюстраду, за якою відбувається містерія, – це Вифлеєм. На ниж- ньому поверсі трон царя Ірода, долівку обкле- єно хутром, щоб не було видно щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту. Під долівкою є кінець цього дроту: за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник вводить її у двері і водить у напрямку, який для неї необхідний. Розмова від імені ляльок відбувається між дячками, співаками і бурса- ками то писклявим голосом, то басом – відпо- відно до потреби. Вся друга частина вистави відбувається на другому поверсі» [5, с. 30]. Вертепна драма складається з двох частин: різдвяної драми й долученої до неї сатирично- побутової інтермедії. Перша частина назива- ється «святою», вона більш-менш стала, а дру- га, «народна», змінюється залежно від місце- вих умов, історичного періоду. Обидві частини відрізняються ще й мовою. Перша частина написана старою книжною мовою зі значною кількістю церковнослов’янізмів, а друга ство- рена народом і мало чим відрізняється від сучасної української мови. Про книжне похо- дження «святої» частини вертепу свідчить та- кож і те, що вона майже незмінна в усіх відомих нам списках вертепів. Друга частина – змінна. «Святу» частину вертепної драми виконували всі вертепники. Закінчувалася ця драма смер- тю Ірода, а після його смерті, звичайно, народ має радіти, веселитися. Отже, починається народно-побутова інтермедія – друга частина вертепу, в якій ми спостерігаємо віддзерка- лення побуту тогочасного населення України, коли вертеп був створений. Вертепні скриньки використовували лише як ілюстрацію до колядок. Вертеп проводився у формі діалогів. На верхньому поверсі зде- більшого відбувалися такі сценки: свята ніч – народження Христа; приношення дарів трьо- ма царями; переслідування Іродом Христа; втеча Богоматері з Христом і святим Йосифом до Єгипту; смерть Ірода. На нижньому повер- сі грали такі дійові особи: Дід-селянин, Баба, Циган, Жид, Лях, Солдат, Запорожець, Ку- пець, Шинкар та ін. На Буковині поряд з ляльковим побутував «живий» вертеп – специфічний фольклорний театр костюмованих виконавців, відомий під різними назвами: «Іроди», «Героди», «Коро- лі», «Ангели», «Пастирі». На Буковині він дістав назву «Іроди», «Царі» [4, 1993, т. 5, с. 8]. В основі всіх цих драматичних вистав лежала загальновідома новозавітна версія народження Ісуса Христа. Першим у хату входить Ангел (виконавець одягнений у білий одяг з прикріпленими до спини крилами і шестикутною зіркою в руках), який сповіщає людям новину про народження Христа, про те, що Ірод намагається вбити його. Тут входить Ірод разом зі своїм Воїном; одягнені вони по-військовому. Ірод наказує во- їнові вбивати маленьких дітей, і тому, якщо в хаті є малі діти, то вони ховаються за спина- ми батьків. Потім входить Смерть, одягнена в біле, з косою в руках, яку Ірод також намовляє. За ними входять Козаки, одягнені в націо- нальний одяг, які виганяють з хати Смерть ра- зом з Іродом і Воїном. У цей час входить Жид, одягнений у старий одяг, на якому прив’язані дзвіночки. У руках він тримає скриньку, в яку господарі кидають гроші. Увесь вертеп почи- нає колядувати [10]. www.etnolog.org.ua IM FEтону. Верхній поверх має балюстраду, за якою IM FEтону. Верхній поверх має балюстраду, за якою леєм. На ниж- IM FEлеєм. На ниж- ньому поверсі трон царя Ірода, долівку обкле- IM FEньому поверсі трон царя Ірода, долівку обкле- єно хутром, щоб не було видно щілин, якими IM FE єно хутром, щоб не було видно щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено IM FE рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту. Під долівкою є кінець цього дроту: IM FE до дроту. Під долівкою є кінець цього дроту: за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник IM FE за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник вводить її у двері і водить у напрямку, який IM FE вводить її у двері і водить у напрямку, який для неї необхідний. Розмова від імені ляльок IM FE для неї необхідний. Розмова від імені ляльок відбувається між дячками, співаками і бурса-IM FE відбувається між дячками, співаками і бурса- ками то писклявим голосом, то басомIM FE ками то писклявим голосом, то басом – відпоIM FE – відпо відно до потреби. Вся друга частина вистави IM FE відно до потреби. Вся друга частина вистави відбувається на другому поверсі»IM FE відбувається на другому поверсі» [5, с.IM FE [5, с. ма царями; переслідування Іродом Христа; IM FE ма царями; переслідування Іродом Христа; втеча Богоматері з Христом і святим Йосифом IM FE втеча Богоматері з Христом і святим Йосифом до Єгипту; смерть Ірода. На нижньому повер- IM FEдо Єгипту; смерть Ірода. На нижньому повер- сі грали такі дійові особи: Дід-селянин, Баба, IM FEсі грали такі дійові особи: Дід-селянин, Баба, Циган, Жид, Лях, Солдат, Запорожець, Ку- IM FEЦиган, Жид, Лях, Солдат, Запорожець, Ку- пець, Шинкар та IM FEпець, Шинкар та ін. IM FEін. На Б IM FEНа Буковині поряд з ляльковим побутував IM FEуковині поряд з ляльковим побутував «живий» вертеп IM FE«живий» вертеп театр костюмованих виконавців, відомий під IM FEтеатр костюмованих виконавців, відомий під різними назвами: IM FE різними назвами: лі», «Ангели», «Пастирі». IM FE лі», «Ангели», «Пастирі». На Буковині він дістав назву «Іроди», IM FE На Буковині він дістав назву «Іроди», «Царі» [4, 1993, т. IM FE «Царі» [4, 1993, т. 38 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 6/2018 Так, наприклад, у селі Хлівище, що на Кіц- манщині (Прутсько-Дністровське межиріччя) «живий» вертеп носить назву «Іроди». У ря- дженій обрядодії наявні християнські релігійні мотиви та жартівливі ігрові моменти. Ходять Іроди на Різдво в кожну хату з різдвяним ві- танням [4, 2001, т. 4, с. 2–5]. У с. Кам’янка, що на Глибоччині (у передгір’ї Буковини), зі змішаним українсько-румунським населенням, у куті села з українським населен- ням етнографічна експедиція Чернівецького на- ціонального університету зафіксувала театралі- зовану виставу колядників під назвою «Банда». Учасники «Банди», як і Іроди, перевдя- гаються в Офіцерів, Бабу, Діда. «Банда» не колядує, а лише грає сценку переслідування турками-мусульманами християн. Турецький султан прозвав «бандою» сім’ю вірного хрис- тиянина Костянтина Франков’яна, у якого було три сини. Султан розпорядився відтяти синам голови за християнські переконання, а батька ув’язнити. Так і зробили, лише Костянтин дав відсікти свою голову за врятування життя мен- шому синові. Такого змісту сценку й розігрують учасники «Банди» в різдвяний вечір у хатах кам’янчан [4, 1998, т. 9, с. 7–8; 2001, т. 11, с. 5]. У тій-таки Кам’янці на Різдво дорослі й діти як румунської, так і української части- ни села перевдягалися в «шандаря», «діда», «бабу», «цигана», «жида», «чорта», «паню», «дохто ра» та ін., як і маланкові персонажі. Таку групу (10–16 осіб) у цьому селі називали «Колягою». У «Колязі» мало бути 2–3 «шан- дарі», 2–3 «баби», 4–5 «дідів», 2–3 «жиди», 2–3 «цигани», один «лікар» і одна «паня». Шандарі (у солдатській з прикрасами фор- мі) відповідали за порядок «Коляги», вони відправляли «Колягу» з хати, брали плату від господарів тощо. «Колягу» супроводжували музики (труба, бубон, акордеон, скрипка) і хо- дили вітати з Різдвом лише до хат, де є дорослі дівчата [4, 1998, т. 9, с. 3–4]. Через два дні після Різдва (на свято Штефана) хлопці з «Коляги» організовува- ли сільські танці. Цікавим є звичай у цьому селі вшановувати дівчат, батьки яких найбіль- ше заплатили в Різдвяну ніч «Колязі». Для таких дівчат влаштовували танець «сабаш». Перед початком танцю оголошували ім’я дів- чини, якій буде віддано честь «сабашу». Троє хлопців бралися за плечі в лінію і танцювали по колу, відступаючи назад, а один з них за- прошував дівчину і танцював перед ними. Вертеп зберіг у собі пам’ять дохристиян- ських елементів пошанування сонця. Адже центральним образом-символом, довкола якого розгортається все дійство, залишається зірка, зоря – знак Коляди, бо з першою вечірньою зорею починалося «вертепення»-колядування, а з появою вранішньої – завершувалось. По- ряд із цим головна тема вертепу з введенням християнства стає християнською – сценічне відтворення дій і обставин народження Ісуса Христа, переслідування християн тощо. Від давнини й до початку ХХ ст. народна релігія українців Буковини, а окремі її склад- ники й до наших днів, була тісно пов’язана з природою та з господарським річним циклом. Вона була заснована на боротьбі за своє іс- нування в навколишньому природному се- редовищі. Ці свята пов’язані однією спільною ідеєю: пошанування Сонця і «сонячних» богів, боротьба Літа із Зимою, а все це становить основу хліборобства. Різдвяні рядження мали на меті магічним способом через слово, танець, вертепну дію вплинути на життя людини, висловити вдяч- ність і жертовність богові, піднести моральний дух людини перед початком нового річного життєвого циклу. Джерела та література 1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етногра- фічний нарис. Мюнхен, 1958. Т. 1. 448 с. 2. Дишкант Т. Тисовецькі старожитності. Чер- нівці, 2002. 33 с. www.etnolog.org.ua IM FEтри сини. Султан розпорядився відтяти синам IM FEтри сини. Султан розпорядився відтяти синам батька IM FEбатька ув’язнити. Так і зробили, лише Костянтин дав IM FEув’язнити. Так і зробили, лише Костянтин дав відсікти свою голову за врятування життя мен IM FE відсікти свою голову за врятування життя мен- IM FE - шому синові. Такого змісту сценку й розігрують IM FE шому синові. Такого змісту сценку й розігрують різдвя IM FE різдвяний вечір у хатах IM FE ний вечір у хатах 7–8; 2 IM FE 7–8; 2001, т. IM FE 001, т. 11, с. IM FE 11, с. 5]. IM FE 5]. й-таки Кам’янці на Різдво дорослі й IM FE й-таки Кам’янці на Різдво дорослі й діти як румунської, так і української части-IM FE діти як румунської, так і української части- ни села перевдягалися в « IM FE ни села перевдягалися в «шандаряIM FE шандаря», «IM FE », «дідаIM FE діда жида IM FE жида», «IM FE », «чортаIM FE чорта», «IM FE », «панюIM FE паню і маланкові персонажі. IM FE і маланкові персонажі. цьому сеIM FE цьому се Вертеп зберіг у собі пам’ять дохристиян- IM FE Вертеп зберіг у собі пам’ять дохристиян- ських елементів пошанування сонця. Адже IM FE ських елементів пошанування сонця. Адже центральним образом-символом, довкола якого IM FEцентральним образом-символом, довкола якого розгортається все дійство, залишається зірка, IM FEрозгортається все дійство, залишається зірка, зоря IM FEзоря – знак К IM FE– знак Коляди, бо з першою вечірньою IM FEоляди, бо з першою вечірньою зорею починалося «вертепення»-колядування, IM FEзорею починалося «вертепення»-колядування, а IM FEа з появою IM FEз появою вранішньої IM FEвранішньої ряд із цим головна тема вертепу з введенням IM FEряд із цим головна тема вертепу з введенням християнства стає християнською IM FEхристиянства стає християнською відтворення дій і обставин народження Ісуса IM FE відтворення дій і обставин народження Ісуса Христа, переслідування християн тощо. IM FE Христа, переслідування християн тощо. Від давнини й до початку ХХ IM FE Від давнини й до початку ХХ релігія українців Буковини, а IM FE релігія українців Буковини, а 39 Розвідки та матеріали 1 – різдвяна Коза. с. Молодія Глибоцького р‑ну Чернівецької обл. 2012 р. 2 – різдвяна Коза. м. Чернівці. 2013 р. 3 – учасники вертепу. с. Хлівище Кіцманського р‑ну Чернівецької обл. 2011 р. 4 – різдвяний вертеп у резиденції митрополитів. м. Чернівці. 2003 р. 1 2 3 4 www.etnolog.org.ua IM FE IM FE IM FE IM FE1 – IM FE1 – різдвяна IM FEріздвяна с. Мол IM FEс. Молодія IM FEодія Чернів IM FEЧернівецької IM FEецької 2 IM FE2 – IM FE–м. Черн IM FEм. Черн 40 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 6/2018 Summary Person life consists of the material acquisitions, forming material culture. However, spiritual world is a significant and irreplaceable scope of existence in the life of a separate individual and nation in general. Accordingly, a clear spiritual culture system of many nations have been formed for millenaries. It includes calendar holidays and rituals. Christmas celebrations are considered as the most significant among them. Christmas mummings of Bukovyna Ukrainians are investigated in the article. Popular religion of Bukovyna Ukrainians is closely connected with nature and economic annual cycle from ancient times to the early XXIst century. In the past, it was based on the struggle for existence in the natural environment. These holidays are connected with one common idea: the Sun honouring and the sun gods, the struggle between Summer and Winter. It forms the basis of farming. Chrisitian Nativity Play is extended with the Christianity acceptance in Bukovyna. Christmas mummings are aimed to influence on the person life, to express gratitude and sacrifice to the god, to elate the human being moral spirit before the beginning of a new annual life cycle via the word, dance, Nativity Play action. Keywords: Christmas, mumming, goat, Nativity Play, mythology, nature, the sun, theater. 1. Voropay O. (1958) Zvychayi nashoho narodu. Etnohrafichnyi narys [Customs of Our People. An Ethnographic Essay]. Munich, Vol. 1, 448 pp. 2. Dyshkant T. (2002) Tysovetski starozhytnosti [Tysovets Antiquities]. Chernivtsi, 33 pp. 3. Kurochkin O. (1978) Novorichni sviata v ukrayintsiv. Tradytsiyi i suchasnist [New Year Holidays. Traditions and Modernity]. Kyiv, 191 pp. 4. (2001) Materialy etnohrafichnoyi ekspedytsiyi Chernihivskoho natsionalnoho universytetu im. Yuri- ya Fedkovycha: 1993–1998 [Materials of an ethno- graphic expedition of the Yuriy Fedkovych Chernivt- si National University: 1993–1998] (kept at the ChNU Ethnographic Museum). 5. Markevich M. (1991) Obychai, poverya, kuh- nia i napitki malorossiyan [Customs, Beliefs, Cuisine, and Beverages of the Lesser Russians]. Ukrayintsi: narodni viruvannia, povirya, demonolohiya [Ukrai- nians: Folk Beliefs, Superstitions, and Demonology]. Kyiv, pp. 52–169. 6. Nerodenko V. (1966) Novorichnyi vechir [New Year’s Eve]. Ranok [Morning], # 12, pp. 9–20. 7. Franko I. (collector, compiler, annotator) (1902) Pysannia Osypa Yuriya Fedkovycha. Pershe povne i krytychne vydannia. T. 1. Poeziyi Osypa Yuriya Fedkovycha. Pershe povne vydannia z pershodrukiv i avtohrafiv [The Writings of Osyp Yuriy Fedkovych. The First Unabridged and Critical Edition. Vol. 1. The Poetry of Osyp Yuriy Fedkovych. The First Unabridged Edition Based on Urtexts and Autographs]. Lviv, 760 pp. 8. Pryhornytskyi V. (1989) Narodni sviata [Folk Holidays]. Uzhhorod, 147 pp. 9. Franko I. (1906) Do istoriyi ukrayinskoho vertepu XVIII v. [Towards the History of the XVIIIth- Century Ukrainian Nativity Puppet Show]. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Tarasa Shevchenka [Proceedings of the Taras Shevchenko Scientific So- ciety]. Lviv, Bk LХХІ–LХХІІІ, 176 pp. 10. Chernivetskyi krayeznavchyi muzey. Fond «Tkanyna»: 16462–ІІІ–11765 [Chernivtsi Local His- tory Museum. Fund Textiles. 16462–ІІІ–11765]. 11. Yakivchuk A. (1993) Tradytsiyni narodni svi- ata zymovoho tsyklu [Conventional Folk Holidays of Hibernal Cycle]. Chernivtsi, 22 pp. References 3. Курочкін О. Новорічні свята в українців. Традиції і сучасність. Київ, 1978. 191 с. 4. Матеріали етнографічної експедиції Черні- вецького національного університету ім. Юрія Федьковича: 1993–1998, 2001 (зберігаються в етно графічному музеї ЧНУ). 5. Маркевич М. Обычаи, поверья, кухня и на- питки малороссиян. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. Київ, 1991. С. 52–169. 6. Нероденко В. Новорічний вечір. Ранок. 1966. № 12. С. 9–20. 7. Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Т. 1. Поезії Осипа Юрія Федьковича. Перше повне видання з першодруків і автографів / зібрав, упорядкував і пояснення до- дав Др. Іван Франко. Львів, 1902. 760 с. 8. Пригорницький В. В. Народні свята. Ужго- род, 1989. 147 с. 9. Франко І. До історії українського вертепу ХVІІІ в. Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Львів, 1906. Кн. LХХІ–LХХІІІ. 176 с. 10. Чернівецький краєзнавчий музей. Фонд «Тканина»: 16462–ІІІ–11765. 11. Яківчук А. Традиційні народні свята зимо- вого циклу. Чернівці, 1993. 22 с. www.etnolog.org.ua IM FEMaterialy etnohrafichnoyi ekspedytsiyi IM FEMaterialy etnohrafichnoyi ekspedytsiyi Yuri IM FEYuri- IM FE- [Materials of an ethno IM FE [Materials of an ethno- IM FE- graphic expedition of the Yuriy Fedkovych Chernivt IM FE graphic expedition of the Yuriy Fedkovych Chernivt- IM FE - si National University: 1993–1998] (kept at the ChNU IM FE si National University: 1993–1998] (kept at the ChNU 1) Obychai, poverya, kuh IM FE 1) Obychai, poverya, kuh- IM FE - nia i napitki malorossiyan [Customs, Beliefs, Cuisine, IM FE nia i napitki malorossiyan [Customs, Beliefs, Cuisine, and Beverages of the Lesser Russians]. IM FE and Beverages of the Lesser Russians]. Ukrayintsi: IM FE Ukrayintsi: narodni viruvannia, povirya, demonolohiya IM FE narodni viruvannia, povirya, demonolohiya [Ukrai IM FE [Ukrai- IM FE - nians: Folk Beliefs, Superstitions, and Demonology]. IM FE nians: Folk Beliefs, Superstitions, and Demonology]. 6. Nerodenko V. (1966) Novorichnyi vechir [New IM FE 6. Nerodenko V. (1966) Novorichnyi vechir [New [Morning], # IM FE [Morning], # 12, pp.IM FE 12, pp. 9–20.IM FE 9–20. nia Osypa Yuriya Fedkovycha. Pershe povne IM FE nia Osypa Yuriya Fedkovycha. Pershe povne i krytychne vydannia. T. IM FE i krytychne vydannia. T. Fedkovycha. Pershe povne vydannia z pershodrukiv i IM FE Fedkovycha. Pershe povne vydannia z pershodrukiv i avtohrafiv IM FEavtohrafiv [The Writings of Osyp Yuriy Fedkovych. The IM FE [The Writings of Osyp Yuriy Fedkovych. The avtohrafiv [The Writings of Osyp Yuriy Fedkovych. The avtohrafiv IM FEavtohrafiv [The Writings of Osyp Yuriy Fedkovych. The avtohrafiv First Unabridged and Critical Edition. Vol. IM FEFirst Unabridged and Critical Edition. Vol. of Osyp Yuriy Fedkovych. The First Unabridged Edition IM FEof Osyp Yuriy Fedkovych. The First Unabridged Edition Based on Urtexts and Autographs]. Lviv, 760 IM FEBased on Urtexts and Autographs]. Lviv, 760 8. Pryhornytskyi V. (1989) IM FE8. Pryhornytskyi V. (1989) Holidays]. Uzhhorod, 147 IM FEHolidays]. Uzhhorod, 147 9. F IM FE9. Franko I. (1906) Do istoriyi ukrayinskoho IM FEranko I. (1906) Do istoriyi ukrayinskoho vertepu XVIII IM FE vertepu XVIII v. [To IM FE v. [To Century Ukrainian Nativity Puppet Show]. IM FE Century Ukrainian Nativity Puppet Show]. Naukovoho tovarystva imeni Tarasa Shevchenka IM FE Naukovoho tovarystva imeni Tarasa Shevchenka [Proceedings of the Taras Shevchenko Scientific So IM FE [Proceedings of the Taras Shevchenko Scientific So ciety]. Lviv, Bk IM FE ciety]. Lviv, Bk
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202613
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-27T20:53:12Z
publishDate	2018
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Кожолянко, О. 2025-04-09T09:14:13Z 2018 Різдвяні рядження в українців Буковини / О. Кожолянко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 6. — С. 33–40. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 DOI: https://doi.org/10.15407/nte2018.06.033 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202613 398.332.416(477.85) У статті досліджено різдвяні рядження в українців Буковини, які мали на меті магічним способом через слово, танець, вертепну дію вплинути на життя людини, висловити вдячність і жертовність богові, піднести моральний дух людини перед початком нового річного життєвого циклу. Christmas mummings of Bukovyna Ukrainians are investigated in the article. They are aimed to influence the person's life, to express gratitude and sacrifice to the god, to elate the human being's moral spirit before the beginning of a new annual life cycle via the word, dance, and Nativity Play action. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Різдвяні рядження в українців Буковини Christmas Clothing of the Ukrainians of Bukovyna Article published earlier
spellingShingle	Різдвяні рядження в українців Буковини Кожолянко, О. Розвідки та матеріали
title	Різдвяні рядження в українців Буковини
title_alt	Christmas Clothing of the Ukrainians of Bukovyna
title_full	Різдвяні рядження в українців Буковини
title_fullStr	Різдвяні рядження в українців Буковини
title_full_unstemmed	Різдвяні рядження в українців Буковини
title_short	Різдвяні рядження в українців Буковини
title_sort	різдвяні рядження в українців буковини
topic	Розвідки та матеріали
topic_facet	Розвідки та матеріали
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202613
work_keys_str_mv	AT kožolânkoo rízdvânírâdžennâvukraíncívbukovini AT kožolânkoo christmasclothingoftheukrainiansofbukovyna

Різдвяні рядження в українців Буковини

Institution

Similar Items