Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни
У статті висвітлено юридичний статус, чисельність, умови утримання військовополонених німецької та австро-угорської армій на території Уманського повіту Київської губернії у період Першої світової війни. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та детермінізму, з використанням зага...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202633 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни / І. Десятніков, Л. Германенко // Краєзнавство. — 2023. — № 3-4. — С. 33-39. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860028373272625152 |
|---|---|
| author | Десятніков, І. Германенко, Л. |
| author_facet | Десятніков, І. Германенко, Л. |
| citation_txt | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни / І. Десятніков, Л. Германенко // Краєзнавство. — 2023. — № 3-4. — С. 33-39. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті висвітлено юридичний статус, чисельність, умови утримання військовополонених німецької та австро-угорської армій на території Уманського повіту Київської губернії у період Першої світової війни. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та детермінізму, з використанням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, аналогії, абстрагування й узагальнення та загальноісторичних – ретроспективний, історико-генетичний. Наукова новизна визначається відсутністю досліджень військовополонених Першої світової війни в межах українського Правобережжя загалом і Уманського повіту зокрема. На основі архівних матеріалів досліджено та узагальнено різні аспекті становища військовополонених на території Уманського повіту. Висновки. Значна кількість військовополонених, захоплених російською армією протягом Першої світової війни, створила об’єктивні проблеми їх належного утримання, що зумовило їх розподіл по тилових місцевостях, у тому числі на Уманщину. Незважаючи на додаткові витрати у зв’язку з їх утриманням, військовополонені компенсовували наявну нестачу робочих рук внаслідок масової мобілізації. Військовополонені залучалися переважно до сільськогосподарських робіт, що відповідає структурі економіки краю. Специфічна «національна політика» російського військового командування обумовила розміщення у цій місцевості військовополонених австро-угорської армії переважно слов’янських національностей, що сприяло досить м’якому режиму їх утримання.
The article highlights the legal status, number, and conditions of detention of prisoners of war of the German and Austro-Hungarian armies in the territory of the Uman county of the Kyiv province during the World War I. The research methodology is based on the principles of historicism and determinism, using general scientific methods of analysis, synthesis, analogy, abstraction and generalization, and general historical methods - retrospective, historical-genetic. Scientific novelty is determined by the lack of research on prisoners of war of the World War I within the Right-bank Ukraine in general and the Uman county in particular. Conclusions. During the World War I, there was a significant number of prisoners of war in Uman county. This fact created objective problems of their proper maintenance, so they were distributed to rear areas. Prisoners of war turned out to be a convenient compensator for the shortage of workers due to mass mobilization. Prisoners of war were involved mainly in agricultural work, which corresponds to the structure of the region’s economy. As a result of the specific «national policy» of the Russian military command, the vast majority of prisoners of war of the Austro-Hungarian army of Slavic nationalities were housed here. To a large extent, this led to a rather mild regime of their maintenance.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:51:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
33
DOI 10.15407/kraieznavstvo2023.03-04.033
УДК 94(477-46)”1914/1917”:355.257.7
Іван Десятніков (м. Черкаси)
кандидат історичних наук, доцент,
вчитель історії
Черкаського фізико-математичного ліцею
E-mail: foreman270478@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6969-1290
Людмила Германенко (м. Черкаси)
кандидат економічних наук, доцент, старший
науковий співробітник Державного науково-
дослідного інституту випробувань і сертифікації
озброєння та військової техніки
E-mail: glm_foreman@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6238-6290
Військовополонені в Уманському повіті
у роки Першої світової війни
У статті висвітлено юридичний статус, чисельність, умови утримання військовополонених
німецької та австро-угорської армій на території Уманського повіту Київської губернії у період
Першої світової війни. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та де-
термінізму, з використанням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, аналогії, абстрагування
й узагальнення та загальноісторичних – ретроспективний, історико-генетичний. Наукова но-
визна визначається відсутністю досліджень військовополонених Першої світової війни в межах
українського Правобережжя загалом і Уманського повіту зокрема. На основі архівних матеріалів
досліджено та узагальнено різні аспекті становища військовополонених на території Уманського
повіту. Висновки. Значна кількість військовополонених, захоплених російською армією протягом
Першої світової війни, створила об’єктивні проблеми їх належного утримання, що зумовило їх
розподіл по тилових місцевостях, у тому числі на Уманщину. Незважаючи на додаткові витрати
у зв’язку з їх утриманням, військовополонені компенсовували наявну нестачу робочих рук внаслідок
масової мобілізації. Військовополонені залучалися переважно до сільськогосподарських робіт, що
відповідає структурі економіки краю. Специфічна «національна політика» російського військового
командування обумовила розміщення у цій місцевості військовополонених австро-угорської армії
переважно слов’янських національностей, що сприяло досить м’якому режиму їх утримання.
Ключові слова: Перша світова війна, військовополонений, Уманський повіт, Київський війсь-
ковий округ.
War prisoners in the Uman county during the world War I
Abstract. The article highlights the legal status, number, and conditions of detention of prisoners of
war of the German and Austro-Hungarian armies in the territory of the Uman county of the Kyiv province
during the World War I. The research methodology is based on the principles of historicism and determin-
ism, using general scientific methods of analysis, synthesis, analogy, abstraction and generalization, and
general historical methods - retrospective, historical-genetic. Scientific novelty is determined by the lack
of research on prisoners of war of the World War I within the Right-bank Ukraine in general and the Uman
county in particular. Conclusions. During the World War I, there was a significant number of prisoners of
war in Uman county. This fact created objective problems of their proper maintenance, so they were dis-
tributed to rear areas. Prisoners of war turned out to be a convenient compensator for the shortage of
workers due to mass mobilization. Prisoners of war were involved mainly in agricultural work, which cor-
responds to the structure of the region’s economy. As a result of the specific «national policy» of the Russian
military command, the vast majority of prisoners of war of the Austro-Hungarian army of Slavic nation-
alities were housed here. To a large extent, this led to a rather mild regime of their maintenance.
Key words: World War I, prisoner of war, Uman county, Kyiv military district.
Ivan Desiatnikov (Cherkasy)
PhD in History, associate professor,
Teacher of History,
Cherkasy Physics and
Mathematics Lyceum (Cherkasy, Ukraine)
Е-mail: foreman270478@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6969-1290
Liudmyla Hermanenko (Cherkasy)
PhD in Economics, associate professor, Senior
Research of Section of Scientific Research Institute
of Armament and Military
Equipment Testing and Certification
E-mail: glm_foreman@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6238-6290
mailto:foreman270478@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-6969-1290
mailto:foreman@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-6238-6290
mailto:foreman270478@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-6969-1290
mailto:foreman@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-6238-6290
Перша світова війна була першим в історії
збройним конфліктом, який виявив одну з ознак
сучасної високотехнологічної маневреної війни
– значну кількість військовополонених з обох
боків. Вивчення правового статусу військовопо-
лонених періоду Першої світової війни, умов їх
утримання становить вагомий науковий інтерес.
Більша частина військовополонених перебувала
у тилових районах, зокрема й на території Уман-
ського повіту Київської губернії, який у той час
входив до складу Київського військового округу.
За радянської влади в історичних досліджен-
нях, присвячених подіям Першої світової війни,
військовополоненим приділялась увага майже
виключно у розрізі їх участі у революційному
русі та внеску у перемогу більшовиків. Лише у
1980-х роках з’являються праці, автори яких тор-
каються використання військовополонених у ви-
робництві1.
В українській історичній науці періоду не-
залежності поряд із загальними працями, при-
свяченими Першій світовій війні, вийшла друком
низка публікацій, безпосередньо присвячених
військовополоненим. Вони позбавлені ідеологіч-
них пересторог та своїми завданнями ставлять
дослідження правового статусу полонених, умов
їх утримання, державної політики щодо полоне-
них певних національностей тощо. Серед сучас-
них авторів з окресленої проблематики слід
виділити В. Саранчу2, О. Лейберова3, О. Дмит-
рієву4, О. Кирієнка5, О. Степанову6, О. Карабіна7
та інших.
Безпосередньо теми військовополонених
періоду Першої світової війни на території су-
часної Черкаської області, до складу якої вхо-
дить більшість земель тогочасного Уманського
повіту, торкається у своїх дослідженнях Т. Кли-
менко8.
Отже, попри значну кількість наукових
праць, присвячених Першій світовій війні, у
вітчизняній історіографії розробка теми вій-
ськовополонених на території України протя-
гом окресленого періоду є недостатньою.
Мета цього дослідження полягає у визна-
ченні складу та становища військовополонених
Першої світової війни, які знаходилися на Уман-
щині.
Шлях переважної більшості полонених, за-
хоплених військами російського Південно-За-
хідного фронту, пролягав через Київ. У перші
дев’ять місяців війни у районі Печерської фор-
теці було облаштовано прийомно-збірний пункт
для військовополонених. Влітку 1915 року його
замінив новий збірно-пересильний табір у Дар-
ниці. У другій половині 1916 року на території
України загалом розміщувалася третина всіх
військовополонених Центральних держав, про-
тягом 1917 р. ця цифра доходила близько 660
тис. осіб9.
З 1915 року військовополонених із таборів
розміщували по території країни для примусової
праці. З одного боку, російська армія захопила
в полон велику кількість військовослужбовців
ворога, що створило об’єктивні проблеми їх
1Сидоров A.JI. Экономическое положение России в годы первой мировой войны. М., 1973. 656 с.;
Китанина Т.М. Война, хлеб и революция: продовольственный вопрос в России 1914 – октябрь 1917. Л.:
Наука, 1985. 382 с.
2Саранча В. Військовополонені Першої світової війни у Кременчуцькому гарнізоні // Краєзнавство. 2011
№4. С. 84–92.
3Лейберов О. Військовополонені на Ніжинщині в роки Першої світової війни // Ніжинська сторовина.
2006. № 2. С. 92–97.
4Дмитрієва О.Є. Політика російської влади по відношенню до військовополонених чехів та словаків у
період Першої світової війни // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного універ-
ситету імені Г.С. Сковороди. «Історія та географія». 2013. Вип. 49. С. 93–97.
5Кирієнко О.Ю. Маргіналізація суспільства. Становище жінок, дітей, військовополонених // Велика війна
1914–1918 рр. і Україна. У двох книгах. Книга 1. Історичні нариси. К.: ТОВ «Видавництво «Кліо», 2014.
С. 467–481.
6Степанова О.В. Військовополонені на підприємствах цукрової промисловості Чернігівської губ. в роки
Першої світової війни // Сторінки історії : збірник наукових праць. 2021. Вип. 52. С. 170–181.
7Карабін О. Проблема дотримання правового статусу військовополонених у Російській імперії у 1914–
1918 рр. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка.
Сер. Історія. Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2019. Вип. 2. С. 70–80.
8Клименко Т.А. Черкащина у роки Першої світової війни // Вісник Черкаського університету. Серія
«Історичні науки». 2014. № 29. С. 5–23.
9Нахтігаль Р. Дарницький табір військовополонених під час Першої світової війни // Український
історичний журнал. 2010. № 2. С. 105–108.
3-4’2023 К Р А Є З Н А В С Т В О
34
Іван Десятніков, Людмила Германенко
належного утримання, тому вони розподілялися
по тилових місцевостях. З іншого боку, військо-
вополонені виявилися зручним компенсатором
нестачі робочих рук внаслідок масової мобіліза-
ції. Наприклад, наприкінці 1916 року Уманське
земство звітувало, що наступного, 1917 року, не-
стача робочих рук у повіті мала становити 5744
осіб10. Через нерівномірність розподілу трудо-
вих ресурсів у деяких місцевостях спостері-
гався помітний дефіцит робочої сили, особливо
у сільському господарстві протягом сезону
весняно-літніх польових робіт. Крім цього,
землевласники часто спекулювали потребою у
робітниках, прохаючи владу направити до
їх господарств військовополонених, оскільки
праця останніх була значно дешевшою11. Під-
твердженням останнього є поширення влітку
1917 року випадків перешкоджання роботі вій-
ськовополонених на цукрових заводах та сіль-
ськогосподарських роботах з боку місцевих
жителів12.
Слід зазначити, що військовополонені й
самі були зацікавлені у роботі, найбільше у
сільській місцевості. По-перше, перебування
поза табором вже саме по собі сприймалося
військовополоненими як велике благо, ос-
кільки тут фактично не було суворого нагляду
та розпорядку дня, зменшувалася вірогідність
захворювання. Робота, хоча й була примусо-
вою, не була непосильною. Особливо якщо
врахувати, що військовополонені направлялися
на роботи переважною більшістю за фахом.
Тобто колишні селяни, а зараз – військовопо-
лонені, виконували звичну для них роботу. По-
друге, на роботах харчування було хоча й не
бездоганне, але краще, ніж у таборі. Крім
цього, за роботу військовополонені отриму-
вали гроші, які витрачали переважно на покра-
щення свого раціону та на ремонт і придбання
одягу. У таборі таких можливостей у них не
було.
Основним нормативним актом Російської
імперії, який визначав статус військовополоне-
них, було Положення «Про військовополоне-
них», розроблене Військовим міністерством та
затверджене 7 жовтня 1914 року Миколою ІІ. В
основу Положення було закладено принципи
Гаазької конвенції 1907 року «Про закони та
звичаї сухопутної війни». Згідно з даною кон-
венцією, ставлення до військовополонених як
до «законних захисників своєї вітчизни» мало
бути гуманним, а їх основні майнові та особисті
права не повинні були порушуватися. У першу
чергу це стосувалося права власності на осо-
бисті речі, на працю, яка мала оплачуватися за
вирахуванням частини на утримання, заборону
використання праці полонених для військових
потреб, свободу для виконання релігійних обря-
дів тощо. Слід зауважити, що Гаазька конвенція
та інші норми міжнародного права порушува-
лися під час війни як Росією, так і іншими дер-
жавами13.
7 жовтня 1914 року уряд затвердив «Пра-
вила про порядок надання військовополонених
для виконання казенних та громадських робіт у
розпорядження зацікавлених відомств». Згодом
Радою міністрів був розроблений та затвердже-
ний ще ряд законопроектів, що регламентували
використання праці полонених: «Правила до-
пуску військовополонених до будівництва заліз-
ниць приватними товариствами» від 10 жовтня
1914 року, «Правила відпуску військовополоне-
них на сільськогосподарські роботи» від 28 лю-
того 1915 року, «Правила відпуску військово-
полонених для робіт у приватних промислових
підприємствах» від 17 березня 1915 року. Схожі
за змістом, ці документи суттєво відрізнялися
лише у частині оплати праці полонених. Ці нор-
мативно-правові акти доповнювалися низкою
наказів військового командування на місцях.
Зокрема, 1 квітня 1916 року наказом по Київ-
ському військовому округу № 684 встановлю-
вався порядок відпуску військовополонених на
роботи у промислових та сільськогосподар-
ських підприємствах та на міські громадські ро-
боти, розподілу їх між господарями, доставки
до місця робіт, утримання та повернення їх
назад до табору. 3 вересня 1916 року цей наказ
був доповнений Інструкцією для військовопо-
лонених нижніх чинів, що знаходяться на робо-
тах, а також для осіб та закладів, що користу-
ються працею військовополонених14. На основі
10 Державний архів Черкаської області (ДАЧО), ф. 756, оп. 1, спр. 4, арк. 328.
11 Десятінков І.В. Наймана праця у сільському господарстві України в кінці ХІХ – на початку ХХ
століття: Монографія. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю.А., 2010. С. 139-140.
12 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 3, арк. 99.
13 Саранча В. Військовополонені… С. 86-87.
14 ДАЧО, ф. 472, оп. 1, спр. 91, арк. 38.
35
Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни
урядових «Правил» та наказів військового ко-
мандування земська управа формувала власні
рішення щодо використання праці військовопо-
лонених. Ці документи відрізнялися від доведе-
них до виконання вищими органами влади лише
конкретним визначенням розміру оплати праці,
норм харчування, одягу військовополонених
тощо15. Після Лютневої революції правила ви-
користання військовополонених на різного виду
роботах були підтверджені Тимчасовим уря-
дом16.
Джерельна база дослідження не дає можли-
вості здійснити точний підрахунок кількості
військовополонених на території повіту. Розпо-
діл військовополонених здійснювався кількома
відомствами – губернською земською управою,
штабом Київського військового округу та інши-
ми. Разом з плутаниною, що виникала внаслідок
неналежної організації обліку з боку штабу ок-
ругу в умовах напливу військовополонених, це
призводило до суттєвих розходжень у кінцевих
даних17.
На відміну від Лівобережжя та Півдня Укра-
їни, куди військовополонені прибули ще влітку
1915 року18, на Правобережжі праця військово-
полонених почала використовуватися пізніше.
З одного боку, це можна пояснити близькістю
цього регіону до лінії фронту, а з іншого – на-
длишком у краї робочих рук напередодні війни.
Аналіз архівних джерел свідчить, що до Уман-
ського повіту військовополонені почали перево-
зитися навесні 1916 року. До Уманської земської
управи у березні 1916 року надходили численні
заяви від селян та поміщиків щодо відпуску до
їх господарств військовополонених19. Очевидно,
це було наслідком відповідної роботи земської
управи щодо виявлення потреби у робочих
руках у господарствах краю. 18 квітня 1916 року
з Дарницького табору до повіту прибула перша
партія військовополонених кількістю 579 осіб.
У другій партії, яка прибула на повітову станцію
Христинівка 15 червня, нараховувалося 896
осіб. Згодом прибула третя партія військовопо-
лонених, що налічувала 205 осіб20. Станом на
1 грудня 1916 року на території Уманського по-
віту перебувало вже 2814 військовополонених21.
У лютому 1917 року кількість військовополо-
нених у повіті зросла до 3327 осіб22.
На території Уманського повіту протягом
Першої світової війни військовополонені були
зайняті переважно у сільському господарстві, що
відповідало структурі тогочасного виробництва
краю. Залучалися військовополонені також і на
роботи на цукрових та цегляних заводах, у зем-
ських ремонтних майстернях, продовольчих скла-
дах, заготівлі кормів для армії тощо23. Нприклад,
восени 1916 року Уманське земство звітувало
київському губернатору, що на території повіту
працювало 1282 осіб-військовополонених у сіль-
ському господарстві, 250 – на цукрових заводах,
61 – на земських роботах по ремонту доріг, мос-
тів, телефонної мережі, 82 – у візковій май-
стерні24. Певна кількість робітників-військо-
вополонених була виділена також священнослу-
жителям та сім’ям запасних чинів25. Залежно
від сезону, співвідношення кількості зайнятих у
різних галузях змінювалося. Наприклад, з 2707
осіб робітників-військовополонених, які пере-
бували на початку 1917 року в Уманському по-
віті, 774 працювали на цукрових заводах. З 15
березня по 1 вересня рішенням повітової управи
257 з них передавалися зерновим господар-
ствам, після чого мали знову повернутися у роз-
порядження заводів26.
Військовополонені на території Уманського
повіту розподілялися повітовою земською упра-
15 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 5, арк. 120.
16 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 8, арк. 145.
17 Нахтігаль Р. Дарницький табір… С. 107–108.
18 Саранча В. Гадяцький повіт під час Першої світової війни // Краєзнавство. 2013. № 2. С. 72;
Турченко Г.Ф. Соціально-економічні процеси у південноукраїнському регіоні // Велика війна 1914-1918 рр. і
Україна. У двох книгах. Книга 1. Історичні нариси. К.: ТОВ «Видавництво «Кліо», 2014. С. 426.
19 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 2, арк. 1-476.
20 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 4, арк. 326-327.
21 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 8, арк. 91.
22 Там само, арк. 120.
23 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 4, арк. 3-28, 130.
24 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 8, арк. 66.
25 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 7, арк. 21-26, 168-184.
26 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 5, арк. 117 зв.
3-4’2023 К Р А Є З Н А В С Т В О
36
Іван Десятніков, Людмила Германенко
вою на підставі заяв господарств. На станції
Христинівка уповноважена особа приймала по-
лонених і підписувала від імені господарства зо-
бов’язання щодо їх утримання, харчування,
оплати праці і «взагалі, в усьому підкорятися
встановленим на цей предмет Уманською пові-
товою земською управою правилам»27.
Уманська повітова земська управа постійно
констатувала, що та кількість військовополоне-
них, що направлялася до повіту, не задоволь-
няла усіх заяв роботодавців28. Проте, з огляду на
власний інтерес та державну політику щодо за-
безпечення робочими руками, у першу чергу,
великих поміщицьких господарств як основних
виробників товарного хліба, військовополонені
направлялися найперше у великі землегоспо-
дарства. Наприклад, перші партії, що прибували
до повіту у 1916 році, були розподілені між
понад 30 господарствами краю площею не
менше 100 десятин, переважно 5-20 осіб на має-
ток. Лише 5 найбільших землеволодінь отри-
мали від 35 до 50 робітників29. Оскільки протягом
війни надходження військовополонених для
робіт у повіті не могло перекрити потреби у ро-
бочих руках, що чимдалі збільшувалася внаслі-
док мобілізації, 18 лютого 1917 року повітова
управа прийняла рішення, що нові надходження
військовополонених мають розподілятися лише
між маєтками з площею ріллі понад 50 десятин.
Причому полонені серед зернових господарств
розподілялися з розрахунку 1 особа для земле-
володіння площею від 50 до 75 десятин, 2 особи
для 76–125 десятин, 3 особи для 126–175 деся-
тин і т.д. Господарствам із посівами цукрового
буряку додатково надавався 1 полонений на
кожні 100 десятин, але лише за рахунок знятих
із робіт на цукрових заводах. При цьому селян-
ським господарствам було прийнято рішення
військовополонених взагалі не давати, оскільки
«селяни не лише встигають обробляти свої
поля, але й ще йдуть у відхожі промисли»30.
Особливістю російської політики щодо вій-
ськовополонених Центральних держав було те,
що їх ділили за національною ознакою. Вже у
жовтні 1914 року було запроваджено систему
привілеїв для полонених шляхом сортування їх
за категоріями благонадійних і неблагонадійних
– відповідно до національності кожного бранця.
Подібна «національна політика», яку продовжу-
вав і Тимчасовий уряд (особливо щодо австро-
угорських військовополонених), мала різні вій-
ськові та політичні цілі. У Дарницькому таборі
відбувався розподіл бранців за національною
ознакою, який вирішував їх подальшу долю.
Етнічних німців, австрійців, угорців переважно
висилали до Сибіру та на Далекий Схід, вій-
ськовополонених-слов’ян розміщували на тери-
торії українських та центральних великоросій-
ських губерній31.
Відповідно серед військовополонених, що
працювали на Уманщині, найчастіше зустріча-
ються чехи, словаки, поляки, серби, хорвати, ру-
муни, євреї, але були присутні й угорці, і, навіть,
німці32. Хоча німці та угорці розцінювалися
російським військовим командуванням як «злей-
шие враги», які не заслуговували на «привілейо-
вані» умови утримання у полоні на території
України, бюрократична плутанина призводила
до того, що представники цих національностей
залишалися на нашій території. Поділ австро-
угорських солдат на слов’ян та неслов’ян не за-
вжди був можливим, тому що угорські словаки
чи румуни називали себе або угорцями, або ру-
синами, а поляки і словенці – австрійцями.
Часто для російських командирів була невідо-
мою класифікація західно- та південнослов’ян-
ських мов.
Такими помилками можна пояснити значну
кількість військовополонених угорців, виявлених
у численних статистичних звітах щодо військо-
вополонених на території Уманського повіту. На-
приклад, у 1916 році Зеленківському маєтку
працювало 44 військовополонених, зокрема 26
угорців, 1 чех, 4 словаки, 4 поляки, 7 румунів,
1 українець (русин, як зазначалося у тогочас-
них документах)33. На Іваньківському цукро-
вому заводі працювало 60 угорців, 2 румуним
та 1 єврей34. Перевага угорців у цих робочих
27 ДАЧО, ф. 756, оп.1, спр. 1, арк. 50.
28 Там само, арк. 53; ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 5, арк. 123.
29 ДАЧО, ф. 756, оп.1, спр. 1, арк. 44, 120.
30 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 5, арк. 117 зв.
31 Нахтігаль Р. Дарницький табір… С. 104.
32 ДАЧО. ф. 756, оп. 1, спр. 4, арк. 10-86.
33 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 7, арк. 210-211.
34 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 4, арк. 49-50.
37
Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни
командах пояснюється не їх більшою часткою
серед військовополонених, а тим, що робочі ко-
манди формувалися, насамперед, за мовною оз-
накою для кращої організації праці.
Національний склад військовополонених, а
саме те, що переважна більшість їх була слов’я-
нами, вочевидь, вплинув на те, що нами не ви-
явлено у джерелах фактів жорстокого ставлення
до військовополонених, переобтяження їх робо-
тою тощо. Наприклад, по Уманському повіту
нами виявлено лише один факт смерті військо-
вополоненого на примусових роботах – у списку
померлих військовополонених за січень 1917
року зазначається, що словак Іосиф Хадаш,
який працював у маєтку І. М. Гезинського у селі
Нерубайка, впав зі скирти соломи й вбився35.
Тобто військовополонений помер не через
жорстоке поводження, а внаслідок нещасного
випадку.
«Правила відпуску військовополонених на
сільськогосподарські роботи» від 28 лютого
1915 року зобов’язували виплачувати військово-
полоненим заробітну плату, не нижчу існуючої
у місцевості їх розташування36. Проте, розмір
«місцевої» заробітної плати визначала земська
управа, яка у переважній більшості складалася
з землевласників – осіб, зацікавлених у її зани-
женні. Навесні 1916 року землевласники Уман-
ського повіту під час отримання у своє розпоря-
дження військовополонених зобов’язувалися їх
одягати, харчувати, охороняти та щомісяця ви-
плачувати кожному не менше 5 рублів та 1,50
рубля перераховувати земській повітовій уп-
раві37. У листопаді 1917 року в Уманському по-
віті винагорода за працю військовополонених
була визначена у розмірі 80 рублів, 40% з яких,
або 32 рублі, відраховувалося місцевим органам
влади за утримання військовополонених, 25%
або 20 рублів – на відновлення взуття та одягу,
10 рублів видавалося військовополоненим на
руки, залишок – 18 рублів – надходив на користь
скарбниці і мав бути внесений до каси Уман-
ської повітової продовольчої управи38.
Накази штабу військового округу суворо за-
бороняли військовополоненим самовільно зали-
шати місце роботи чи проживання, вештатися
містом чи поза ним, відвідувати міські парки,
сади, заклади громадського харчування, театри
та інші громадські місця, з’являтися і палити на
вулицях, рухатися громадським транспортом
тощо39.
Не дивлячись на це, штаб Київського вій-
ськового округу неодноразово наголошував на
необхідності посилити дисциплінарну відпові-
дальність військовополонених, оскільки часто
виявляв випадки відмови від роботи, самовіль-
ного припинення роботи40. Особливо такі ви-
падки почастішали у 1917 році41. Протягом
1916–1917 років постійно наголошувалося на
негайному припиненні практики використання
військовополонених у якості домашніх слуг,
прикажчиків торгівельних закладів, бухгалте-
рів, конторників, двірників, шоферів, кучерів
тощо42. Ще з літа 1916 року комендант міста
Умань відзначив, що «дуже часто зустрічаються
у місті військовополонені, які вештаються без
жодного нагляду, роз’їжджають у якості шофе-
рів, лакеїв, кучерів і т.п.43. У квітні 1917 року на-
чальник штабу округу навіть обурювався, що
частина військовополонених, «не маючи над
собою жодного нагляду, користується повною
свободою, аж до розгулювання вулицями у
цивільному одязі»44. Відмічалися також факти
втечі військовополонених, направлених на ро-
боти45. У липні 1917 року головний начальник
Київського військового округу зазначав, що ба-
гато полонених-втікачів знаходиться у Києві та
його околицях46. Тобто режим утримання вій-
ськовополонених під час виконання робіт був
несуворим.
35 ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 8, арк. 106.
36 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 5, арк. 120.
37 ДАЧО, ф. 756, оп.1, спр. 1, арк. 50.
38 Там само, арк. 2.
39 ДАЧО, ф. 472, оп. 1, спр. 91, арк. 40.
40 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 5, арк. 103.
41 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 3, арк. 36.
42 Там само, арк. 7; ДАЧО, ф. 756, оп. 1, спр. 8, арк. 135.
43 ДАЧО, ф. 756, оп.1, спр. 1, арк. 128.
44 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 3, арк. 17.
45 ДАЧО, ф. 847, оп. 1, спр. 3, арк. 17, 91.
46 Там само, арк. 94.
3-4’2023 К Р А Є З Н А В С Т В О
38
Іван Десятніков, Людмила Германенко
39
Отже, протягом Першої світової війни на те-
риторії Уманського повіту Київської губернії пе-
ребувала значна кількість військовополонених.
Внаслідок специфічної «національної політики»
російського військового командування, на Чер-
кащині розміщувалися переважною більшістю
військовополонені австро-угорської армії
слов’янських національностей, що сприяло до-
сить м’якому режиму їх утримання.
Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни
References
1. Desiatinkov I. (2010) Naumana pratsia u sil’s’komu hospodarstvi Ukrainy v kintsi XIX – na po-
chatku XX stolittia. Cherkasy: Vydavets‘ Chabanenko Yu. A. [in Ukrainian].
2. Dmytriieva O. (2013) Polityka rosijs’koi vlady po vidnoshenniu do vijs’kovopolonenykh chekhiv
ta slovakiv u period Pershoi svitovoi vijny. Zbirnyk naukovykh prats‘ Kharkivs’koho natsional’noho pe-
dahohichnoho universytetu imeni H. S. Skovorody. «Istoriia ta heohrafiia». 49, 93–97. [in Ukrainian].
3. Karabin O. (2019) Problema dotrymannia pravovoho statusu vijs’kovopolonenykh u Rosijs’kij
imperii u 1914–1918 rr. Naukovi zapysky Ternopil’s’koho natsional’noho pedahohichnoho universytetu
imeni V. Hnatiuka. Ser. Istoriia. Ternopil‘ : TNPU im. V. Hnatiuka. 2, 70–80. [in Ukrainian].
4. Klymenko T. (2014) Cherkaschyna u roky Pershoi svitovoi vijny. Visnyk Cherkas’koho universy-
tetu. Seriia «Istorychni nauky». 29, 5–23. [in Ukrainian].
5. Lejberov O. (2006) Vijs’kovopoloneni na Nizhynschyni v roky Pershoi svitovoi vijny. Nizhyns’ka
storovyna. 2, 92–97. [in Ukrainian].
6. Nakhtihal R. (2010) Darnyts’kyj tabir vijs’kovopolonenykh pid chas Pershoi svitovoi vijny. Uk-
rains’kyj istorychnyj zhurnal. 2, 103–116. [in Ukrainian].
7. Sarancha V. (2011) Vijs’kovopoloneni Pershoi svitovoi vijny u Kremenchuts’komu harnizoni.
Kraieznavstvo. 4, 84–92. [in Ukrainian].
8. Sarancha V. (2013) Hadiats’kyj povit pid chas Pershoi svitovoi vijny. 2, 66–75. [in Ukrainian].
9. Stepanova O. (2021) Vijs’kovopoloneni na pidpryiemstvakh tsukrovoi promyslovosti Cherni-
hivs’koi hub. v roky Pershoi svitovoi vijny. Storinky istorii : zbirnyk naukovykh prats‘. 52, 170–181.
[in Ukrai-nian].
10. Reient O. (Ed.) (2014) Velyka vijna 1914-1918 rr. i Ukraina. U dvokh knyhakh. Knyha 1. Isto-
rychni narysy. K.: TOV «Vydavnytstvo «Klio». [in Ukrainian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202633 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:51:14Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Десятніков, І. Германенко, Л. 2025-04-09T16:53:05Z 2023 Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни / І. Десятніков, Л. Германенко // Краєзнавство. — 2023. — № 3-4. — С. 33-39. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2222-5250 DOI: 10.15407/kraieznavstvo2023.03-04.033 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202633 94(477-46)”1914/1917”:355.257.7 У статті висвітлено юридичний статус, чисельність, умови утримання військовополонених німецької та австро-угорської армій на території Уманського повіту Київської губернії у період Першої світової війни. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та детермінізму, з використанням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, аналогії, абстрагування й узагальнення та загальноісторичних – ретроспективний, історико-генетичний. Наукова новизна визначається відсутністю досліджень військовополонених Першої світової війни в межах українського Правобережжя загалом і Уманського повіту зокрема. На основі архівних матеріалів досліджено та узагальнено різні аспекті становища військовополонених на території Уманського повіту. Висновки. Значна кількість військовополонених, захоплених російською армією протягом Першої світової війни, створила об’єктивні проблеми їх належного утримання, що зумовило їх розподіл по тилових місцевостях, у тому числі на Уманщину. Незважаючи на додаткові витрати у зв’язку з їх утриманням, військовополонені компенсовували наявну нестачу робочих рук внаслідок масової мобілізації. Військовополонені залучалися переважно до сільськогосподарських робіт, що відповідає структурі економіки краю. Специфічна «національна політика» російського військового командування обумовила розміщення у цій місцевості військовополонених австро-угорської армії переважно слов’янських національностей, що сприяло досить м’якому режиму їх утримання. The article highlights the legal status, number, and conditions of detention of prisoners of war of the German and Austro-Hungarian armies in the territory of the Uman county of the Kyiv province during the World War I. The research methodology is based on the principles of historicism and determinism, using general scientific methods of analysis, synthesis, analogy, abstraction and generalization, and general historical methods - retrospective, historical-genetic. Scientific novelty is determined by the lack of research on prisoners of war of the World War I within the Right-bank Ukraine in general and the Uman county in particular. Conclusions. During the World War I, there was a significant number of prisoners of war in Uman county. This fact created objective problems of their proper maintenance, so they were distributed to rear areas. Prisoners of war turned out to be a convenient compensator for the shortage of workers due to mass mobilization. Prisoners of war were involved mainly in agricultural work, which corresponds to the structure of the region’s economy. As a result of the specific «national policy» of the Russian military command, the vast majority of prisoners of war of the Austro-Hungarian army of Slavic nationalities were housed here. To a large extent, this led to a rather mild regime of their maintenance. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни War prisoners in the Uman county during the World War I Article published earlier |
| spellingShingle | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни Десятніков, І. Германенко, Л. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни |
| title_alt | War prisoners in the Uman county during the World War I |
| title_full | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни |
| title_fullStr | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни |
| title_full_unstemmed | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни |
| title_short | Військовополонені в Уманському повіті у роки Першої світової війни |
| title_sort | військовополонені в уманському повіті у роки першої світової війни |
| topic | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202633 |
| work_keys_str_mv | AT desâtníkoví víisʹkovopolonenívumansʹkomupovítíurokiperšoísvítovoívíini AT germanenkol víisʹkovopolonenívumansʹkomupovítíurokiperšoísvítovoívíini AT desâtníkoví warprisonersintheumancountyduringtheworldwari AT germanenkol warprisonersintheumancountyduringtheworldwari |