Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч
У статті висвітлений життєвий та творчий шлях відомого на Переяславщині краєзнавця, музейного і громадського діяча Михайла Івановича Жама. Публікація приурочена до відзначення (посмертно) М.І. Жама премією імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України 2023 року за в...
Gespeichert in:
| Datum: | 2023 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2023
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202645 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч / О. Жам // Краєзнавство. — 2023. — № 3-4. — С. 56-67. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202645 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2026452025-07-31T00:01:01Z Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч Мykhailo Ivanovich Zham (1931–2002): Local historian, museologist, public figure Жам, О. Краєзнавство в особах У статті висвітлений життєвий та творчий шлях відомого на Переяславщині краєзнавця, музейного і громадського діяча Михайла Івановича Жама. Публікація приурочена до відзначення (посмертно) М.І. Жама премією імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України 2023 року за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи. Акцентується увага на доробку краєзнавця в галузі створення першого вітчизняного скансену – Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, Музею хліба, Музею народного сухопутного транспорту, Музею «Поштова станція» в 1961–2002 рр. Особливу увагу звернено на його громадську роботу, зокрема діяльність в УТОПІК. Також аналізуються основні публікації М.І. Жама, присвячені історії та культурі, ремеслам і промислам Переяславського краю. The article highlights the life and creative path of Mykhailo Ivanovich Zham, a well-known local historian, museum and public figure in Pereyaslav oblast. The publication is timed to celebrate (posthumously) M.I. Zham with the Mykhailo Sikorsky Hero of Ukraine award of the National Union of Local Historians of Ukraine in 2023 for his significant contribution to the study and preservation of the cultural heritage of Ukraine and the development of the museum business. Attention is focused on the completion of the local historian in the field of the creation of the first domestic open-air museum – the Museum of Folk Architecture and Life of the Central Dnieper Region, the Museum of Bread, the Museum of Folk Land Transport, the Museum «Post Station» in 1961–2002. Special attention is paid to his public work, in particular his activities in UTOPIK. The main publications of M.I. Zhamav, dedicated to the history and culture, crafts and industries of the Pereyaslav region, are also analyzed. 2023 Article Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч / О. Жам // Краєзнавство. — 2023. — № 3-4. — С. 56-67. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2222-5250 DOI: 10.15407/kraieznavstvo2023.03-04.056 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202645 069:72:908(477.41-21)(092) uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах |
| spellingShingle |
Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах Жам, О. Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч Краєзнавство |
| description |
У статті висвітлений життєвий та творчий шлях відомого на Переяславщині краєзнавця, музейного і громадського діяча Михайла Івановича Жама. Публікація приурочена до відзначення (посмертно) М.І. Жама премією імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України 2023 року за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи. Акцентується увага на доробку краєзнавця в галузі створення першого вітчизняного скансену – Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, Музею хліба, Музею народного сухопутного транспорту, Музею «Поштова станція» в 1961–2002 рр. Особливу увагу звернено на його громадську роботу, зокрема діяльність в УТОПІК. Також аналізуються основні публікації М.І. Жама, присвячені історії та культурі, ремеслам і промислам Переяславського краю. |
| format |
Article |
| author |
Жам, О. |
| author_facet |
Жам, О. |
| author_sort |
Жам, О. |
| title |
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч |
| title_short |
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч |
| title_full |
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч |
| title_fullStr |
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч |
| title_full_unstemmed |
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч |
| title_sort |
михайло іванович жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Краєзнавство в особах |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202645 |
| citation_txt |
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч / О. Жам // Краєзнавство. — 2023. — № 3-4. — С. 56-67. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT žamo mihajloívanovičžam19312002kraêznavecʹmuzejnikgromadsʹkijdíâč AT žamo mykhailoivanovichzham19312002localhistorianmuseologistpublicfigure |
| first_indexed |
2025-11-24T03:09:42Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:09:42Z |
| _version_ |
1849639601031872512 |
| fulltext |
DOI 10.15407/kraieznavstvo2023.03-04.056
УДК 069:72:908(477.41-21)(092)
Олена Жам (м. Переяслав)
кандидат історичних наук,
старший дослідник, провідний
науковий співробітник Національного
історико-етнографічного
заповідника «Переяслав»
E-mail: zham.olena@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6216-5167
Михайло Іванович Жам (1931–2002):
краєзнавець, музейник, громадський діяч
У статті висвітлений життєвий та творчий шлях відомого на Переяславщині краєзнавця,
музейного і громадського діяча Михайла Івановича Жама. Публікація приурочена до відзначення
(посмертно) М.І. Жама премією імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки
краєзнавців України 2023 року за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини
України та розвиток музейної справи. Акцентується увага на доробку краєзнавця в галузі ство-
рення першого вітчизняного скансену – Музею народної архітектури та побуту Середньої Над-
дніпрянщини, Музею хліба, Музею народного сухопутного транспорту, Музею «Поштова станція»
в 1961–2002 рр. Особливу увагу звернено на його громадську роботу, зокрема діяльність в УТОПІК.
Також аналізуються основні публікації М.І. Жама, присвячені історії та культурі, ремеслам і про-
мислам Переяславського краю.
Ключові слова: Михайло Жам, музейник, краєзнавець, Переяслав, біографія, життєвий шлях,
професійна діяльність.
Olena Zham (Pereyaslav)
Candidate of Historical Sciences
(Ph. D. in History),
Leading Researchez at the Bread Museum
of the National Historical
and Ethnographic Reserve “Pereyaslav”,
Email: zham.olena@ukr.net
ORCID: 0000-0002-6216-5167
Мykhailo Ivanovich Zham (1931–2002):
Local historian, museologist, public figure
The article highlights the life and creative path of Mykhailo Ivanovich Zham, a well-known local hi-
storian, museum and public figure in Pereyaslav oblast. The publication is timed to celebrate (posthu-
mously) M.I. Zham with the Mykhailo Sikorsky Hero of Ukraine award of the National Union of Local
Historians of Ukraine in 2023 for his significant contribution to the study and preservation of the cultural
heritage of Ukraine and the development of the museum business. Attention is focused on the completion
of the local historian in the field of the creation of the first domestic open-air museum – the Museum of
Folk Architecture and Life of the Central Dnieper Region, the Museum of Bread, the Museum of Folk
Land Transport, the Museum «Post Station» in 1961–2002. Special attention is paid to his public work,
in particular his activities in UTOPIK. The main publications of M.I. Zhamav, dedicated to the history
and culture, crafts and industries of the Pereyaslav region, are also analyzed.
Key words: Мykhailo Zham, museum curator, local historian, Pereyaslav, biography, life path, pro-
fessional activity.
3-4’2023 К Р А Є З Н А В С Т В О
56
mailto:zham.olena@ukr.net
До когорти відомих постатей Переяслав-
ського краю відноситься Михайло Іванович Жам
(1931–2002). Він заслужено посів почесне місце
серед відомих мешканців Переяслава, які зали-
шили свій слід у пам’яті містян і увійшли в істо-
рію НІЕЗ «Переяслав». У 2023 р. М.І. Жама
відзначено (посмертно) премією імені Героя
України Михайла Сікорського Національної
спілки краєзнавців України за вагомий внесок у
дослідження і збереження культурної спадщини
України та розвиток музейної справи. Ця обста-
вина й актуалізувала підготовку цієї публікації.
Дослідження постаті М.І. Жама потребує
комплексного підходу, зокрема, на увагу заслу-
говують його біографія, професійна та громад-
ська діяльність. Разом з тим багато аспектів
професійної діяльності М.І. Жама вже були
предметом наукових пошуків1. Це дослідження
присвячене висвітленню внеску М.І. Жама у
створення переяславських музеїв та його від-
носинам із його керівником, другом, соратни-
ком Героєм України М.І. Сікорським.
Життєвий шлях Михайла Жама розпочався
19 листопада 1931 р. в м. Переяславі Київської
області в родині Івана (Іоанна) Павловича Жама
та Катерини Андріївни Трястовської. Мама, ук-
раїнка, корінна переяславка, батько – за націо-
нальністю румун з м. Тімішоара, оселився в
м. Переяславі Полтавської губернії під час
Першої світової війни2. 11 листопада 1918 р. у
Преображенській церкві було укладено церков-
ний шлюб подружжя І.П. Жама (27 років) та
К.А. Трястовської (19 років)3.
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч
57
1 Жам О.М. Невтомний мандрівник у минувшину: до 90-річчя Михайла Івановича Жама (фрагменти
книги) // ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Пере-
яслав»: зб. наук. ст. Переяслав (Київська обл.), 2021. Випуск 20(22). С. 12–39; Лукашевич О.М., Гайдаєнко
І.В., Жам О.М. Особовий архів М.І. Жама та його роль у дослідженні історії становлення Музею народної
архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» (до 90-річчя від дня народження) // Рукописна та книж-
кова спадщина України. К. 2022. Вип. 28. С. 34–42; Ткаченко Н.Г., Жам О.М. М.І. Жам – фундатор колекції
сухопутних транспортних засобів Музею народного сухопутного транспорту НІЕЗ «Переяслав» // Фундатори
музейних колекцій та реалії сучасного стану розвитку музейної справи: науковий збірник за матеріалами
Все- української науково-практичної конференції, присвяченої 145-річчю від дня народження М. Ф. Біля-
шівського та 135-річчю від дня народження Д.М. Щербаківського. К.: «ДП «НВЦ» «Пріоритет». 2014.
С. 238–246.
2 Михайло Іванович Жам: основні віхи життя та професійної діяльності (до 90-річчя від дня народ-
ження) // Людина в історії краю: Переяславщина: матеріали круг. ст. «Краєзнавство Переяславщини: до-
слідження, проблеми, постаті», м. Переяслав, 13 жовт. 2021 р. / упоряд.: Т.Ю. Нагайко, О.А. Горбовий.
Переяслав – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2021. 148 с. (Серія «Краєзнавча бібліотека
Переяславщини»; вип. 20). С. 54–59.
3 Центральний державний історичний архів України в м. Київ, ф. 224, оп. 3, спр. 929, арк. 55. Метрична
книга Преображенської церкви за 1916–1920 рр.
4 Польові матеріали автора. Записано 9 жовтня 2023 р. від Наталії Василівни Кир’янової (триюрідна
сестра М. І. Жама) 1952 року народження, жительки м. Києва.
Материнська лінія походить від старовинного
міщанського роду Трястовських, що були знани-
ми на Переяславщині «богомазами» (іконопис-
цями). За сімейним переказом дід М.І. Жама –
Андрій Трястовський – розбився (впав із ришту-
вань), коли розписував один із переяславських
храмів. Його дружина – Домініка була пекаркою,
виготовляла на продаж хлібні вироби. В родині
Андрія й Домахи Трястовських виховувалося де-
в’ятнадцятеро дітей, серед них і мати М.І. Жама –
Катерина. Її брати, як і батько, були іконописцями4.
М.І. Жам (праворуч) з М.І. Сікорським
м. Ленінград, 70-ті рр. ХХ ст.
Паралельно займалися шкіряним промислом.
До слова, Переяслав здавна славився своїми май-
страми чинбарями, кушнірами, лимарями, шап-
карями чоботарями, які вичиняли шкіри й май-
стерно виготовляли з них різні вироби. Батько
М.І. Жама, коли прибув до Переяслава, також
досконало оволодів цим ремеслом. У метриці
про народження Михайла Івановича у графі рід
занять батьків зазначено: «батько – шкіряник»,
«мати – домогосподарка». Згодом і сам М.І. Жам,
вже працюючи в музеї, самостійно навчився чи-
нити шкіри, шити кожухи, дублянки, шкірянки,
шапки, виготовляти й ремонтувати шкіряне взут-
тя, виготовляти кінну збрую та упряж. Це йому
допомогло в роботі над створенням експозиції
чинбарської майстерні, експозиції розділу «кін-
ська та волова збруя та упряж» Музею народ-
ного сухопутного транспорту.
Повертаючись, до біографії М.І. Жама за-
уважимо, що точна дата його народження неві-
дома. У виявлених документах фігурують 1923,
1929, 1931 роки. Дослідниця Л.М. Набок в Дер-
жавному архіві Київської області виявила кілька
метрик М.І. Жама, в одній з них зазначено, що
він народився 11 листопада 1923 р., у іншій –
19 листопада 1929 р.5. У документах пізнішого
часу, які зберігаються в архіві НІЕЗ «Переяс-
лав» вказана дата 19 вересня 1931 р.
Михайло Жам зростав у атмосфері родин-
ного затишку. Мати після загибелі на фронті чо-
ловіка, сама виховувала чотирьох дітей, тяжко й
багато працювала, щоб дати їм освіту, самотужки
будувала власний дім. Зокрема Катерина Андрі-
ївна наполягла на тому, щоб Михайло вступав до
університету, адже з дитинства помічала його за-
цікавленість наукою. За родинним переказом, у
дитячому віці він мало не спалив будинок, коли
потай уночі при світлі свічки читав книги й задрі-
мав. У особливій пошані у родинному колі була
праця. Яку тільки роботу не вміли робити члени
цієї родини, бралися за будь-яку справу, оволоді-
вали новими уміннями, шукали раціоналізатор-
ські рішення аби тільки допомогти матері.
У 1948 р. Михайло Жам закінчив Переяслав-
ську школу робітничої молоді. Здобувши серед-
ню освіту, в 1949 р. вступив на навчання до
Київського державного університету ім. Т.Г. Шев-
ченка на історичний факультет. Завершив освіту в
1954 р., здобувши спеціальнісь «викладач філо-
софських дисциплін та історії». У 1954–1958 рр.
працював учителем історії в середній школі
с. Хоцьки Переяслав-Хмельницького району.
У березні 1960 р. розпочав роботу у Пере-
яслав-Хмельницькому державному історичному
музеї (далі – ПХДІМ) на посаді наукового спів-
робітника. 17 вересня 1960 р. М.І. Жама було
призначено виконувати обов’язки завідувача ет-
нографічного відділу ПХДІМ. Цей відділ було
започатковано 7 жовтня 1958 р. з метою збору
предметів музейного значення етнографічного
спрямування та створення етнографічної екс-
позиції у трапезній та на подвір’ї Михайлівської
церкви. У 1964 р. на базі відділу було започат-
ковано перший в Україні етнографічний музей
просто неба (скансен) – Музей народної архі-
тектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.
Біля його витоків стояли М.І. Жам, М.І. Сікор-
ський, Є.Ф. Іщенко, Є.С. Нестеровська, О.І. Юзві-
кова, В.А. Юзвіков, М.П. Палагута. За словами
Г. І. Козій, яка упродовж 1975–2010 рр. очолю-
вала переяславський скансен, «для музею під
5ДАКО ф. 5634, оп. 1, спр. 1677, арк. 193. Книга реєстрації актів про народження Переяслав-Хмельниць-
кого РАГС [28.07.1923 р. – 31.12.1923 р.]. Там само, ф. 5634, оп. 1, спр. 1831, арк. 46 зв.
3-4’2023 Олена Жам К Р А Є З Н А В С Т В О
58
М.І. Жам (праворуч) під час навчання
в Київському державному університеті
ім. Т. Г. Шевченка, 1952 р.
відкритим небом найбільше зусиль доклав саме
Михайло Іванович Жам. Він заклав у наші го-
лови і серця, що справа, яку ми робимо, дуже
важлива. Непересічна особистість, не завжди
адекватно сприйнята і зрозуміла оточуючими і
відповідно оцінена, та він ні на що не зважав.
Він робив свою улюблену справу, інколи зці-
пивши зуби, тягнув свого воза. Він був для ба-
гатьох учителем, наставником, авторитетом,
зразком для наслідування. Після себе залишив
не один десяток збережених для нащадків
пам’яток народної архітектури, тисячі пред-
метів матеріальної і духовної культури україн-
ців. Він і сам був українцем»6.
У ході становлення переяславського скансену
потребували вирішення проблеми виділення зе-
мельної ділянки, вивчення світового досвіду зі
створення й функціонування подібних музеїв, збір
етнографічних матеріалів, музеєфікація пам’яток
народної архітектури, розробка структурного і те-
матико-експозиційного планів, підготовка кон-
трольних текстів екскурсій та ін. До вирішення
вище зазначених питань долучався М.І. Жам як
перший очільник цього скансену (з 1 січня 1966 р.
6Жам О.М. Невтомний мандрівник у минувшину: до 90-річчя Михайла Івановича Жама (фрагменти
книги) // ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Пере-
яслав»: зб. наук. ст. Переяслав (Київська обл.), 2021. Випуск 20(22). С. 34.
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч
59
М.І. Жам (перший ліворуч у верхньому ряду) з колективом
Переяслав-Хмельницького державного історичного музею. 60-ті рр. ХХ ст.
по 1 серпня 1975 р.) та як член спеціалізованої
Вченої ради. До складу останньої окрім нього
входили фахівці різного профілю: М.І. Сікор-
ський (голова), етнограф М.І. Жам, архітектор
Г.В. Борисевич, гідромеліоратор Є.Ф. Іщенко, іс-
торик М.П. Палагута, археолог Р.О. Юра7.
М.І. Жам – один із найближчих соратників
М.І. Сікорського. Як на дієвого працівника на
нього покладалася адміністративно-організа-
ційна робота – очолював науково-дослідницькі
сектори, відділи, філіал Заповідника, неоднора-
зово виконував обов’язки директора установи,
був незмінним членом науково-методичної ради,
фондово-закупівельної комісії, комісії з прийому
від наукових працівників та екскурсоводів залі-
ків на право проведення екскурсій. Провадив
активну участь у здійсненні професійного спів-
робітництва, зокрема із зарубіжними устано-
вами (Латвія, Бельгія, Румунія) 8.
За період роботи в музейній сфері М.І. Жам
вів активну пошуково-експедиційну роботу. Взяв
участь у проведенні 116 експедицій [підрахунки
зроблено на основі книг наказів НІЕЗ «Переяс-
лав»] в населенні пункти Київської, Полтавської,
Черкаської, Чернігівської, Сумської, Дніпропет-
ровської, Миколаївської, Житомирської та інших
областей України та кількох сотнях експедицій
у межах Переяслав-Хмельницького району. Пе-
реважна частина цих експедицій мала етногра-
фічне й краєзнавче спрямування й була зумов-
лена необхідністю наповнення музейними пред-
метами й пам’ятками спершу експозиції етногра-
фічного відділу Переяслав-Хмельницького дер-
жавного історичного музею, а потім Музею на-
родної архітектури та побуту Середньої Наддніп-
рянщини. Більшість експедицій проходила під
його керівництвом. У жовтні 1969 р. М.І. Жам
очолив спільну експедицію науковців переяслав-
ського та київського скансенів на Чернігівщину.
Для музейників київського скансену ця експеди-
ція стала першою. Один із фундаторів Музею на-
родної архітектури та побуту України С.В. Вер-
говський з цього приводу писав: «Першу експе-
дицію київського скансену вивів «у поле» пер-
ший керівник переяславського скансену Михай-
ло Іванович Жам, і це, певним чином, символічно,
ніби як благословення нового скансену вже до-
свідченим дослідницьким закладом, досвідченим
дослідником, що передав естафету пошанування
та досліджень пам’яток народної культури»9.
Окрім експедицій етнографічного та крає-
знавчого спрямування М.І. Жам брав активну
участь у археологічних розвідках. Зокрема, во-
сени 1960 р. разом із М.І. Сікорським, Є.С. Не-
стеровською, М.Д. Шавейком долучився до
роботи Переяслав-Хмельницької комплексної
древньоруської експедиції на дитинці Переяс-
лава у складі Р.О. Юри, Ю.С. Асєєва, О.К. Козіна,
В.Г. Погрібного, В.Г. Заболотного. У результаті
проведених розкопок була відкрита надбрамна
вежа та проїзна частина Єпископських воріт
ХІ ст. Наступного року у складі Переяславської
давньоруської експедиції ІА АН УРСР знову
працювали Р.О. Юра (керівник), М.І. Сікорський
(заступник), науковці переяславського музею
М.І. Жам та М.Д. Шавейко, старший лаборант
Інституту археології А. І. Кубишев. У 1960 р.
спільно з А.П. Савчуком працював на багатоша-
ровій пам’ятці біля с. Козинці в ур. Загай. Упро-
довж 1960-их – на початку 1970-их рр. М. І. Жам
спільно із М.І. Сікорським, А.П. Савчуком,
М.Д. Шавейком досліджував кургани на Пере-
яславщині, зокрема за його участі були розко-
пані кургани «Ємцева могила» біля с. Єрковці,
поблизу с. Харківці (ур. Урашня) та в с. Пологи
Вергуни. У 1966 р. М.І. Жам долучився до роз-
копок поховання бабинської археологічної куль-
тури середини ІІ тис. до н. е. відомої в історич-
ній літературі як курган «Хрест». У 1967 р. взяв
участь у розкопках пізньопалеолітичної стоянки
у с. Добраничівка Яготинського району Київ-
ської області та музеєфікації одного з жител сто-
7Жам О.М., Ткаченко Н.Г. До історії створення Музею народної архітектури та побуту Середньої Над-
дніпрянщини: напрацювання Вченої ради Переяслав-Хмельницького державного історичного музею по ство-
ренню переяславського скансену (1960-ті рр. ХХ ст.) // Науковий збірник Закарпатського музею народної
архітектури та побуту. Вип. 3: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «Дослідження, збереження, відтворення
та популяризація культурної спадщини» (Ужгород, 26–27 черв. 2015 р.) [Текст] / упоряд.: Г.В. Андял,
В.В. Коцан. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2016. С. 42–52.
8Нагайко Т.Ю. Пропозиції кандидатур щодо присудження Премії імені Героя України Михайла Сікор-
ського Національної спілки краєзнавців України у 2023 р. від Переяславського міського осередку НСКУ. Жам
Михайло Іванович (1931–2002) – музейний діяч, пам’яткоохоронець, краєзнавець.
9Жам О.М. Спільна експедиція науковців переяславського та київського скансенів на Чернігівщину в
жовтні 1969 року: мета, тематика, результати та подальші перспективи (до 50-річчя Музею народної архі-
тектури та побуту України) // Краєзнавство. 2019. № 3 (108). С. 82.
3-4’2023 Олена Жам К Р А Є З Н А В С Т В О
60
янки на території переяславського скансену.
У 1972 р. М.І. Жам узяв участь у розкопках дав-
ньоруської печі в м. Вишгород Київської об-
ласті, а в 1974 р. очолив експедицію, учасники
якої демонтували й перевезли до музею піч три-
пільської культури з с. Жванець Кам’янець-По-
дільського району Хмельницької області10.
Як науковець і музейник М.І. Жам брав участь
у музеєфікації пам’яток народної архітектури для
Музею народної архітектури та побуту Середньої
Наддніпрянщини, сприяв їх виявленню, переве-
зенню, встановленню, реконструкції, вивченню.
Під його керівництвом або за його безпосеред-
ньою участю впродовж 1961–1992 рр. було об-
стежено й перевезено до переяславського скан-
сену 86 об’єктів культурної спадщини (всього в
музеї 122 пам’ятки народної архітектури XVII –
поч. XX ст.). Серед них сакральні, житлові, гро-
мадські, господарчі, виробничі споруди, архео-
логічні знахідки. Зокрема, під його керівництвом
були перевезені: гамазей із с. Пристроми Пере-
яслав-Хмельницького району (перша пам’ятка,
встановлена на території скансену), хата із
с. Циблі дві найвідоміші сакральні споруди скан-
сену – церква Покрови 1606 року будівництва із
с. Острійки Білоцерківського району та церква
Святого Георгія із с. Андруші Переяслав-Хмель-
ницького р-ну Київської обл. 1769 року будівниц-
тва11. Понад 40 років роботи у музеї М.І. Жам був
незмінним членом комісії з обстеження музейних
пам’яток, створеної у жовтні 1963 р. Її учасниками
до 1990-их років були М.І. Сікорський, головний
реставратор П.Ф. Щербина, технік-будівельник
І.Г. Міненко, архітектор М.Г. Ліхтман.
У музеєфікованих пам’ятках М.І. Жам спіль-
но з колегами створював експозиції. Найчастіше
долучався до відтворення господарських та ви-
робничих комплексів: «двір чинбаря», «двір сто-
ляра», «двір гребінника», «двір бондаря», «двір
олійника», «кузня», «ободопарня», «гамазей».
Із громадських будівель за його участю було
створено інтер’єри сільської управи та корчми.
Інтер’єр та екстер’єр останньої вийшли особ-
ливо вдалими, адже над ними працювали най-
досвідченіші фахівці музею – М.І. Сікорський,
М.І. Жам, Є.С. Нестеровська, О.І. Юзвікова.
10 Жам О.М. Археологія у професійній діяльності Михайла Івановича Жама // Дослідження, збереження
та популяризація пам’яток історико-культурної спадщини України: зб. матеріалів II Всеукр. наук. конф. (м.
Переяслав, 18 квітня 2022 р.). Переяслав (Київ. обл.), 2022. С. 177–187.
11Жам О.М. До історії музеєфікації церкви Святого Георгія з с. Андруші Переяславського повіту По-
лтавської губернії в Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» // ПЕРЕЯСЛАВІКА:
Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: зб. наук. ст. Переяслав
(Київська обл.), 2020. Випуск 17 (19). С. 10–27; Ткаченко Н.Г., Жам О.М. До історії формування колекції
сакральних пам’яток Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини // Церква – наука –
суспільство: питання взаємодії. На пошану київського митрополита Євгенія (Болховітінова). Матеріали Два-
надцятої Міжнародної наукової конференції (28–30 травня 2014 р.). К., 2014. С. 87–92.
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч
61
М.І. Жам (перший праворуч) на розкопках пізньопалеолітичної стоянки
у с. Добраничівка Яготинського району Київської області. 1967 р.
З-поміж пам’яток житлового будівництва особ-
ливо влучною стала «хата селянина-середняка»,
перевезена до музею в 1965 р. із с. Циблі Пере-
яслав-Хмельницького району. Це перша жит-
лова споруда музеєфікована в Музеї народної
архітектури та побуту Середньої Наддніпрян-
щини. Перевезення її до скансену, встанов-
лення, відтворення інтер’єру здійснювалося під
керівництвом М.І. Жама.
Особлива заслуга М.І. Жама – започатку-
вання експозиції «Вітряки» у Музеї народної
архітектури та побуту Середньої Наддніпрян-
щини. До її складу увійшло15 вітряків ХІХ –
поч. ХХ ст. із різних регіонів України: Київ-
щини, Полтавщини, Черкащини, Чернігівщини,
Сумщини, Харківщини, Буковини. Їх переве-
зення до музею організовував М.І. Жам. Спільно
з колегами демонтував і складав будівлі, пара-
лельно досліджуючи їх техніко-конструкторські
особливості. Наприклад, перший вітряк музеє-
фікували в червні 1962 р. за участю М.І. Жама,
М.І. Сікорського, М.П. Палагути, Г.П. Ярмолен-
ка, А.Г. Ярмоленка. Оскільки на той час питання
з ділянкою для Музею народної архітектури та
побуту Середньої Наддніпрянщини ще не було
вирішене, вітряк із с. Ковалин Переяслав-Хмель-
ницького району Київської області тимчасово
встановили на території Михайлівської церкви.
М.П. Палагута пригадував: «… на початку моєї
роботи науковцем, я став учасником здійснення
омріяного плану директора: будівництва на те-
риторії Михайлівської церкви музею під відкри-
тим небом у мініатюрі. Першими спорудами, які
були перевезені нами, стали комора із села Ко-
марівка та вітряк із села Ковалин. Разом з май-
страми – батьком та сином Ярмоленками –
Григорієм Петровичем та Анатолієм Григорови-
чем, М.І. Жамом ми всі гуртом, в тому числі і
директор, встановили ці споруди»12.
Млини (вітряні, водяні, кінні) були слаб-
кістю М.І. Жама. Маловідомим є той факт, що
у сер. 1970-их років він розпочав роботу над
дисертаційним дослідженням, присвяченим віт-
рякам Лівобережної України. У родинному ар-
хіві збереглися нотатки цього дослідження і
законспектована стаття С.А. Таранушенка «Віт-
ряки» із журналу «Народна творчість та етног-
рафія» (1958)13. Михайло Іванович і особисто
був знайомий із Стефаном Андрійовичем. Мис-
тецтвознавиця Л.С. Міляєва у своїх спогадах
пригадувала як «якось у травні місяці [1965]
разом із з Таранушенком і Михайлом Павлови-
чем Цапенком на його автомобілі їздили в
Переяслав. Зупинилися у Михайла Івановича
Сікорського у його не так давно відкритому
музеї-скансені. Стефан Андрійович був у за-
хваті від того, як наглядачки музею стежили за
порядком у перевезених з різних сіл хатах, ото-
чених садами, невеличкими городами та квітни-
ками. Сікорський «оповідав» як він видурив у
колгоспі «прилад», яким з соняшникового на-
сіння вичавлювали олію, і демонстрував цю «но-
винку» в музеї»14. Олійниця про яку згадував
М.І. Сікорський була перевезена до музею у трав-
ні 1965 р. із с. Рудяків Бориспільського району
за участю М.І. Жама, П.Ф. Щербини. У серпні
1965 р. про неї писала «Робітнича газета»: «Не-
щодавно працівники музею, зокрема, Михайло
Іванович Жам і Петро Федотович Щербина по-
чувалися справжніми іменинниками. Їм, що на-
зивається, пощастило. Після тривалих пошуків,
поїздок більш ніж по 700 селам Київської, Пол-
тавської та Харківської областей їм вдалось роз-
шукати цікаву пам’ятку ремесла – гігантську на-
віть для тих часів олійницю…»15. Повертаючись
до знайомства М.І. Жама з С.А. Таранушенком,
зауважимо, що саме останній надихнув Михайла
Івановича серйозно зайнятися не лише пошуком
і музеєфікацією млинів, а і їх вивченням з метою
підготовки монографічного дослідження. Проте
розпочата М.І. Жамом наукова праця з народного
млинарства не була завершена, на заваді стали
систематичні виснажливі етнографічні й істо-
рико-краєзнавчі експедиції, експозиційна, вис-
тавкова, лекційна, пам’яткоохоронна робота. Але
упродовж всього життя млини в професійній ді-
яльності М. І. Жама посідали особливе місце. Ця
любов передалась доньці, автору цієї статті,
О.М. Жам, яка здійснила мрію батька й у 2017 р.
захистила дисертацію на тему, пов’язану із на-
12Палагута М.П. Музей і музейники: невідомі подробиці // «Вісник Переяславщини». 2003. 4 листопада. С. 6.
13Таранушенко С.А. Вітряки // Народна творчість та етнографія. 1958. № 1. С. 2–101.
14Міляєва Людмила. Стефан Андрійович Таранущенко (штрихи до портрета). Спогади. Інститут мис-
тецтвознавства // URL: https://sm.etnolog.ua › zmist.
15Жам О.М. Пам’ятки народної архітектури з с. Рудяків Бориспільського р-ну Київської обл. в Музеї
народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини: історія музеєфікації // Етнічна історія народів
Європи. Випуск 63. К., 2021. С. 23–29.
3-4’2023 Олена Жам К Р А Є З Н А В С Т В О
62
родним млинарством: «Борошномельне вироб-
ництво Правобережної України кінця ХVІІІ –
початку ХХ ст.: історіографія».
М.І. Жам був автором першого тексту огля-
дової екскурсій по Музею народної архітектури
та побуту Середньої Наддніпрянщини, підго-
товленого в сер. 60-их рр. ХХ ст. Пізніше, у
1970-их рр., напрацював контрольні тексти ек-
скурсій до дворів бондаря, гребінника, олій-
ника, базарної площі. Ці тексти екскурсій були
досить нетипові як для музею радянського часу
й не узгоджувалися з постановою ЦК КПРС
1964 року «Про підвищення ролі музеїв в кому-
ністичному вихованні трудящих», яка визначала
ідеологічний курс музеїв, накреслений комуніс-
тичною партією. Згідно з її змістом в експози-
ціях музеїв повинні бути відображені «успіхи
комуністичного будівництва в СРСР, перемога
ленінського курсу Комуністичної партії, бороть-
ба радянського народу за здійснення програми
КПРС, заходи партії по подальшому підйому
промисловості, сільського господарства і куль-
тури, підвищення добробуту народу». М.І. Жам,
який до слова ніколи не був ні комсомольцем, ні
комуністом, підготував текст без вище зазначе-
них наративів, зосередивши увагу на конструк-
тивних і художніх особливостях народної архі-
тектури Середньої Наддніпрянщини, побуті,
звичаях, обрядах селян, сільських промислах і
ремеслах. Наслідки такого «вільнодумства» на-
здогнали М.І. Жама в 1974 р. Весною того року
до Переяслава-Хмельницького прибула комісія
ЦК КП УРСР, яка згідно з наказом № 540 Мініс-
терства культури УРСР від 10 грудня 1973 р.
«Про дальше покращення обслуговування від-
відувачів музеїв в Українській РСР» мала на меті
перевірити стан ідеологічного забезпечення на-
укової та експозиційної роботи у місцевих му-
зеях. Члени комісії прослухали екскурсії по всіх
міських музеях, зауважень вони не викликали.
У Музеї народної архітектури та побуту Середньої
Наддніпрянщини екскурсію провів М.І. Жам,
який на той час обіймав посаду завідувача скан-
сену. До його тексту екскурсії у членів комісії
були серйозні претензії: відсутній аналіз історич-
них подій, явищ, процесів, соціально-економіч-
ного розвитку українського пореформеного села,
не відображена класова боротьба та поширення
революційних ідей в українському селі на поч.
ХХ ст. За результатами перевірки адміністрація
музею отримала завдання до чергового екскурсій-
ного сезону «вдосконалити» текст екскурсії по
Музеї народної архітектури та побуту Середньої
Наддніпрянщини відповідно до ідеологічного
курсу, накресленого комуністичною партією16. За
тогочасними мірками музеї як засоби радянської
ідеологічної політики мали бути потужним засо-
бом ідеологічної пропаганди й доносити до від-
відувачів через уречевлену систему необхідні
ідеологічні штампи17. Проте «вдосконалювати»
текст екскурсії М.І. Жаму не довелося, оскільки
1 серпня 1975 р. його було переведено із посади
завідувача Музею народної архітектури та побуту
Середньої Наддніпрянщини на посаду старшого
наукового співробітника18.
М.І. Жам не лише готував тексти екскурсій,
а й майстерно проводив екскурсії по всіх музеях
Заповідника. Легко знаходив контакт із будь-
якою аудиторією (дитячою, студентською, до-
рослою). Багато розповідав цікавинок з народ-
ного побуту, народних традицій, обрядів. До-
ступно міг пояснити будь-який виробничий про-
цес (ремісничий, господарський, будівельний),
адже знав їх не з літератури, а з власного досвіду.
Міг шкуру вичинити, пошити шапку, кожуха, чо-
боти, виготовити кінську збрую та упряж. Мав
глибокі знання з історії, етнографії, археології,
краєзнавства. Його екскурсії відрізнялися не-
вимушеністю, легкістю, образністю, емоцій-
ністю. За твердженням колег М.І. Жам був
одним із найкращих екскурсоводів та лекторів
серед науковців Заповідника. Відомий архівіст,
краєзнавець, музеєзнавець О.О. Бабенко, дирек-
тор Центрального державного історичного ар-
хіву України згадував, як під час навчання
неодноразово бував на екскурсіях у М.І. Жама і
був вражений його неординарною манерою до-
носити інформацію19. Після його екскурсій від-
16Козій Г.І., Ткаченко В.М. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини // Нариси
з історії музеїв Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / відп. ред. С.М. Вовкодав.
Переяслав – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2023. 540 с.: іл. С. 137.
17Крупник Л. Музеї УРСР як засоби радянської ідеологічної політики у 70-ті роки ХХ ст / Л. Крупник //
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. Т. 19 (2). К., 2009. С. 382–393.
18Книга наказів по Переяслав-Хмельницькому історичному музею, поч. 08.02.1975 р. – закін. 13.07.1976 р.
19Жам О.М. Невтомний мандрівник у минувшину: до 90-річчя Михайла Івановича Жама (фрагменти
книги) // ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Пере-
яслав»: зб. наук. ст. Переяслав (Київська обл.), 2021. Випуск 20(22). С. 34.
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч
63
відувачі покидали музей у гарному гуморі й до-
брому настрої. Музейний доглядач із хати селя-
нина-середняка Л.О. Романко пригадувала, що
легко розпізнавала коли до її об’єкту наближа-
лася екскурсійна група у супроводі М.І. Жама: за
кілька сотень метрів доносився веселий сміх, за-
доволені вигуки туристів. У тогочасних книгах
побажань його ім’я згадується найчастіше серед
тих, кому відвідувачі дякували за чудову розпо-
відь про історію створення переяславського
скансену, про давнє українське село з його не-
легким життям, з традиціями та звичаями20.
20 квітня 1974 р. у Переяслав-Хмельниць-
кому державному історичному музеї створено
комісію для прийому від наукових працівників
та екскурсантів заліків на право проведення ек-
скурсій, до складу якої увійшли найдосвідче-
ніші фахівці музею: М.І. Сікорський, М.І. Жам,
Є.С. Нестеровська, О.І. Юзвікова21.
М.І. Жам був неперевершеним оповідачем,
його можна було слухати безкінечно довго, на-
віть, одні й ті ж бувальщини по кілька десятків
разів. Часто колеги, особливо молоді, просили
розповісти його ту чи іншу історію – як перево-
зили пам’ятки, знайшли цікавий експонат, як
їздили з М.І. Сікорським на море та ін.
16 квітня 1976 р., М.І. Жам очолив відділ
сільського виробництва й транспорту Переяслав-
Хмельницького державного історико-культур-
ного заповідника. В цей час він працював над
науковими темами: «Сільськогосподарські зна-
ряддя праці та реманент» та «Транспортні за-
соби українців». Спершу ці напрацювання були
використанні при підготовці відповідних лек-
цій, а згодом стали основою для створення екс-
позицій Музею хліба (1984) та Музею народного
сухопутного транспорту та дорожнього побуту
Середньої Наддніпрянщини (1993). Якщо ство-
рення Музею хліба було результатом роботи
групи працівників Заповідника, то Музей транс-
порту – «дітище» самого М.І. Жама. Він був не
лише ініціатором, ідейним натхненником ство-
рення цього музею, а й практично одноосібним
фундатором музейної колекції транспортних за-
собів ХІХ–ХХ ст., яка до сьогодні є єдиним зіб-
ранням відповідної тематики в Україні. М.І. Жам
розробив концептуальні засади музею, структур-
ний і тематико-експозиційний плани, анотаційні
тексти, текст екскурсії. Накопичені за багато
років наукових пошуків знання про народний су-
хопутний транспорт вилилися у ґрунтовне до-
слідження «На перехресті українських шляхів»,
опубліковане в книзі «Українська народна есте-
тика» (1996) під загальною редакцією М.І. Жама,
Ю.Г. Легенького, М.І. Сікорського22.
16 квітня 1979 р. М.І. Жам очолив відділ
сільського виробництва й транспорту, який після
відкриття Музею хліба в 1984 р. було перейме-
новано на відділ Музей хліба, до складу якого
увійшло три тематичні експозиції: Музей хліба,
Музей народного сухопутного транспорту, Музей
«Поштова станція». Цими музеями Михайло Іва-
нович опікувався до виходу на пенсію в 2000 р.
За часів М.І. Жама й до сьогодні це найбільш від-
відувані музеї Заповідника.
У середині 1960-их рр. М.І. Жам ініціював
створення ще однієї тематичної експозиції –
Музею Ганни Собачко-Шостак, видатної укра-
їнської майстрині декоративного розпису із
с. Скобці Переяславського повіту Полтавської
губернії23. Натомість було створено Музей де-
коративно-ужиткового мистецтва Київщини.
У особовому архіві М.І. Жама зберіглося його
листування з Ганною Федосіївною, а також її
соратницями по ткацькій майстерні: Є.М. Семи-
градовою – дочкою поміщиці А. В. Василівни
Семиградової, засновниці ткацької майстерні
в Скобцях, та О.І. Прибильською – сестрою
Є.І. Прибильської, співзасновниці вищезгаданої
майстерні. Листи датуються 1964–1965 рр.24.
20Козій Г.І., Ткаченко В.М. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини // Нариси
з історії музеїв Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / відп. ред. С.М. Вовкодав.
Переяслав – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2023. 540 с.: іл. С. 138.
21Жам О.М. Невтомний мандрівник у минувшину: до 90-річчя Михайла Івановича Жама (фрагменти
книги) // ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Пере-
яслав»: зб. наук. ст. Переяслав (Київська обл.), 2021. Випуск 20(22). С. 34.
22 Українська народна естетика [Текст] / М.І. Жам [та ін.]. К., ДАЛПУ, 1996. 254 с.
23Степанова О.П., Жам О.М. До історії створення Музею декоративно-ужиткового мистецтва Київщини:
огляд джерел // ПЕРЕЯСЛАВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Пе-
реяслав»: зб. наук. ст. Переяслав (Київська обл.), 2019. Вип. 16 (18). С. 167–181.
24Лукашевич О.М., Гайдаєнко І.В., Жам О.М. Особовий архів М.І. Жама та його роль у дослідженні іс-
торії становлення Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» (до 90-річчя від дня
народження) // Рукописна та книжкова спадщина України. К. 2022. Вип. 28. С. 34–42.
3-4’2023 Олена Жам К Р А Є З Н А В С Т В О
64
Окрім Г.Ф. Собачко-Шостак М.І. Жам був
знайомий із багатьма відомими митцями, знани-
ми науковцями, громадськими та політичними
діячами: Г.Ф. Собачко-Шостак, Є.І. Прибиль-
ською, Г.І. Синицею, А.Г. Штепою, П.П. Верною,
О.А. Пасікою, Г.А. Мєстечкіним, К.І. Матейко,
Д.І. Фіголем, П.Т. Троньком, М.Т. Рильським,
К.Г. Гуслистим, Г.А. Скрипник, З.С. Гудченко,
В.І. Йовою, В.О. Ленченком та іншими. З ними
він радився у процесі створення музейних екс-
позицій, співпрацював під час пошуку пам’яток
народної архітектури, предметів музейного зна-
чення.
Важливе місце у житті М.І. Жама займала
громадська діяльність. У 1966 р. М.І. Жам очо-
лив правління районного відділення Товариства
охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК).
У грудні 1968 р. його знову переобрано головою
правління Переяслав-Хмельницької районної
організації УТОПІК, однієї з найчисельніших на
той час у Київській області. За його керівництва
первинні організації товариства були створені в
усіх колгоспах і радгоспах Переяслав-Хмель-
ницького р-ну, в переважній більшості проми-
слових підприємств, організацій та установ міста
і району, закладах освіти й культури. З 1976 р.
М.І. Жам – відповідальний секретар правління
міськрайонної організації Українського това-
риства охорони пам’ятників історії та культури,
з 1980 р. – член правління міської організації
УТОПІК. Як і всі члени УТОПІК М.І. Жам був
дописувачем краєзнавчої рубрики «Люби та
знай свій рідний край» міськрайонної газети
«Комуністична праця». За період роботи у музеї
він оприлюднив понад два десятки публікацій,
більшість з яких висвітлювала діяльність Пе-
реяслав-Хмельницького районного осередку
УТОПІК.
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч
65
М.І. Жам (третій ліворуч) серед українських науковців. 70-ті рр. ХХ ст.
Громадська діяльність М.І. Жама з охорони
пам’яток історії та культури перегукувалася з
його професійною роботою. Так, наприкінці
1968 р. М.І. Жам увійшов до складу створеного
в Переяслав-Хмельницькому державному істо-
ричному музеї на громадських засадах «масово-
методичного відділу по наданню допомоги на-
родним музеям по охороні пам’ятників». Спіль-
но з колегами працював над створенням музей-
них експозицій на Київщині та Черкащині, зокре-
ма, в м. Яготині, м. Борисполі, м. Богуславі,
м. Іванкові, с. Циблі Переяслав-Хмельницького
р-ну, с. Ксаверівка Білоцерківського р-ну Київ-
ської обл., м. Чигирин і с. Суботів Черкаського
р-ну Черкаської обл.
На окрему увагу заслуговує науково-публі-
цистичний доробок М.І. Жама. Він нечисельний,
але досить інформативний. На деяких працях
зупинимося більш детально.
У 1962–1964 рр. науковці Переяслав Хмель-
ницького державного історичного музею спів-
працювали із вченими Інституту мистецтво-
знавства, фольклору та етнографії у питанні ство-
рення «Українського історико-етнографічного
атласу». З огляду на етнографічну тематику, до
цієї роботи були залучені в першу чергу праців-
ники етнографічного відділу, яким керував
М.І. Жам. Збереглися листи директора Інсти-
туту М.Т. Рильського (від 18.06.1964 р.) і його
заступника К.Г. Гуслистого (від 12.03. 1964 р.)
до М. І. Сікорського, які той передав М.І. Жаму
з директивою «до виконання». М.Т. Рильський
писав: «Важливу роль в справі збирання і вив-
чення матеріалів до Атласу повинен відіграти і
Ваш музей. На першому етапі роботи ми бу-
демо вивчати народне житло, одяг та сільсько-
господарські знаряддя населення України з
середини ХІХ до 20-х років ХХ століття.
Дирекція Інституту просить Вас виділити
наукових співробітників для участі в створенні
Атласу». Конкретизував поставлені завдання
К.Г. Гуслистий у листі від 12.03.1964 р.25.
У 1960-их рр. М.І. Жам з колегами (Т.А. Ко-
зачковською, О.І. Юзвіковою, Є.С. Нестеров-
ською) працював над збором матеріалів для фун-
даментальної історичної праці «Історія міст і сіл
Української РСР» (головний редактор П.Т. Тронь-
ко), яка висвітлювала історію населених пунктів
окремих областей України26. У книзі наказів по
Переяслав-Хмельницькому державному історич-
ному музею є наказ № 13 від 06.07.1968 р., яким
відкомандировано М.І. Жама та Т.А. Козачков-
ську з 8 липня по 14 липня 1968 р. у Київський
обласний архів з метою підбору матеріалів по іс-
торії сіл Переяславщини27. Зібрані матеріали були
використані у книзі «Історія міст і сіл Української
РСР. Київська область» (1971)28.
М.І. Жам був автором наукових і науково-
популярних статей у зарубіжних і вітчизняних
виданнях. Так, у «Етнографічному щорічнику»
Моравського музею Брні за 1963–1964 рр.
вийшла його стаття про переяславський скан-
сен «Das freilichtmuseum in Perejaslaw-Chmel-
nicki»29. Її він підготував на прохання відомого
чеського етнографа, директора Моравського му-
зею в Брні, доктора Людвіка Кунца, який з 1963 р.
працював над виданням, присвяченим музеям
під відкритим небом у світі. Від науковців Львів-
ського державного музею етнографії та худож-
нього промислу Д.І. Фіголя і К.І. Матейко Л. Кунц
дізнався про створення першого в Україні скан-
сену в м. Переяславі-Хмельницькому і звернувся
до М.І. Жама з проханням підготувати статтю
про нього. У 1965 р. в журналі «Народна твор-
чість та етнографія» вийшла стаття М.І. Жама у
співавторстві з М.І. Сікорським «Етнографічний
відділ Переяслав-Хмельницького історичного
музею», в якій висвітлено історію становлення
Музею народної архітектури та побуту Серед-
ньої Наддніпрянщини30. У 1972 р. М.І. Жам з
25Лукашевич О.М., Гайдаєнко І.В., Жам О.М. Особовий архів М.І. Жама та його роль у дослідженні
історії становлення Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» (до 90-річчя від дня
народження) // Рукописна та книжкова спадщина України. К. 2022. Вип. 28. С. 34–42.
26 Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф.М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. К.: Головна
редакція УРЕ, 1971. 792 с.
27Книга наказів Переяслав-Хмельницького державного історичного музею, поч. 01.01.1965 р. – закін.
05.05.1969 р.
28 Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф.М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. К.: Головна
редакція УРЕ, 1971. 792 с.
29 Zam M.I. Das freilichtmuseum in Perejaslaw-Chmelnicki // Ethnographica. Ежегодник. V–VI. Moravske
museum v Br ne. 1963–1964. P. 174–177.
30Жам М.І., Сікорський М.І. Етнографічний відділ Переяслав-Хмельницького історичного музею // На-
родна творчість та етнографія. 1965. № 1. с. 106–108.
3-4’2023 Олена Жам К Р А Є З Н А В С Т В О
66
М.І. Сікорським видали фотонарис «Переяслав-
Хмельницький історичний музей і його філі-
али»31. У 1996 р. оприлюднено ґрунтовне дослі-
дження М.І. Жама про народний сухопутний
транспорт «На перехресті українських шляхів»
у книзі «Українська народна естетика»32. З-поміж
газетних публікацій виділяються статті на му-
зейну й краєзнавчу тематику33. Окремий блок
складають публікації про роботу Переяслав-
Хмельницького районного осередку УТОПІК,
досягнення обласної організації УТОПІК на Пе-
реяславщині34.
Таким чином, з наведеного вище можна зро-
бити висновок про те, що основні віхи життя
М.І. Жама пов’язані з активною музейною діяль-
ністю у Національному історико-етнографічному
заповіднику «Переяслав» на посадах завідувача
етнографічним відділом, завідувача філіалу «Му-
зей народної архітектури та побуту Середньої
Наддніпрянщини», старшого наукового співро-
бітника, завідувача відділу сільського вироб-
ництва й транспорту, завідувача відділу «Музей
хліба». Понад 40 років віддано музейній роботі.
Історико-етнографічні, краєзнавчі дослідження,
у яких брав участь М.І. Жам, посприяли вивчен-
ню традиційної народної культури населення
України, музеєфікації понад сотні пам’яток на-
родної архітектури, збереженню для наступних
поколінь низки археологічних, історичних, етно-
графічних артефактів та створенню ряду музеїв:
Музею народної архітектури та побуту Середньої
Наддніпрянщини, Музею хліба, Музею народ-
ного сухопутного транспорту, Музею «Поштова
станція» та ін. Як музейний працівник він ви-
конував всю необхідну роботу: читав лекції,
проводив екскурсії, писав статті, їздив в екс-
педиції тощо. Його публікації присвячені істо-
рії рідного краю, пам’яткам історії та культури,
музейним експозиціям, висвітленню діяльності
районного осередку УТОПІК, який він очолю-
вав. Ця постать не бездоганна, але безпереч-
но видатна на фоні інших музейних працівни-
ків і діячів м. Переяслава. Він був непересічною
особистістю, безперечним лідером, до якого
дослухалися, іноді побоювалися. Поставлені
перед ним завдання він завжди виконував сво-
єчасно на високому професійному рівні. Ім’я
М.І. Жама назавжди залишиться в історії Пере-
яслава й Заповідника як видатного музейника
й найближчого соратника М.І. Сікорського.
Підтвердженням цього є відзначення у 2023 р.
М.І. Жама премією імені Героя України Ми-
хайла Сікорського Національної спілки крає-
знавців України за вагомий внесок у дослі-
дження і збереження культурної спадщини
України та розвиток музейної справи.
31Переяслав-Хмельницький історичний музей і його філіали: [фотонарис] / [авт. текст. М.І. Жам,
М.І. Сікорський; фот. В.Д. Бака, О.П. Кузьменка та ін.]. Київ: Мистецтво, 1972. 23 с.
32Жам М.І. На перехресті українських шляхів // Українська народна естетика [Текст] / М.І. Жам [та ін].
К.: [б. в.], 1996. 254 с.
33Жам М.І. Музей просто неба // Комуністична праця (далі КП), 11.05.1967. С. 4; Жам М. І. Хата-штаб
Котовського // КП, 11.02.1967. С. 2; Жам М.І. Мовчазні вартові степів // КП. №. 127 (3243). 28.10.1969 р.
C. 3–4; Жам М. І. Чудовий витвір народу // КП. № 47. 19.04.1975 р. С. 2; Жам М.І. Унікальний якір // КП.
№ 31. 13.03.1975 р. С. 3; Жам М.І. Унікальна знахідка // КП. № 81. 10.07.1975 р. С. 4; Жам М.І. Поповнення
експозиції // КП. № 67. 7.06.1975 р. С. 3; Жам М.І. Живі у пам’яті народній // КП. № 14(9204). 31.01.1976 р.
С. 2; Жам М.І. Витвір народних умільців // КП. № 25. 26.02.1976. С. 3; Жам М.І. Сухопутний транспорт //
КП. № 32 (9421). 25.02.1977 р. С. 3; Жам М.І. Народні вірування // КП. № 43(7707). 18.03.1981 р. С. 3;
Жам М.І. Цікаві знахідки [музейної експедиції у Поліський район Київської області] // КП. № 110 (7774).
15.07.1981 р. С. 3; Жам М.І. Чотирнадцятий відчиняє двері // КП. № 163. 13.10.1984 р. С. 2.
34Жам М.І. Оберігаймо пам’ятники історії і культури // КП. № 155 (2811). 29.12.1966 р. C. 2, 4; Жам М.І.
Благородна місія // КП. 19.12.1968 р. С. 2; Жам М.І. Народна святиня [Переяслав-Хмельницька районна
організація УТОПІК] // КП. № 23 (8908). 21.02.1974. С. 2; Жам М. І. Увічнювати подвиг // КП. № 77
(9267). 29.05.1976 р. С. 2; Жам М.І. Важливий захід [громадське обговорення Закону «Про охорону і вико-
ристання пам’яток історії та культури». Обов’язкове доведення членам первинних організацій] // КП. № 145.
25.09.1976 р. С. 3; Жам М.І. Увічнюють подвиг народу [первинна організація УТОПІК Великокаратульської
середньої школи] // КП. № 31 (9626). 24.02.1978 р. С. 3; Жам М.І. План монументальної пропаганди в дії
[пам’ятники історії та культури у місті і районі] // КП. № 80 (9675). 24.05.1978 р. С. 3; Жам М.І. Пропагуємо
історію краю [музейна первинна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та куль-
тури] // КП. № 202 (5839). 24.12.1980 р. С. 2.
Михайло Іванович Жам (1931–2002): краєзнавець, музейник, громадський діяч
67
|