Пізнаємо китайські свята
Святкова культура є одним з найважливіших елементів традиційної культури Китаю. У книзі (Сун Чжаолинь, Ли Лулу. Традиционные праздники Китая в иллюстрациях / пер. Ли Фанчжуна. — Пекин : Компания издания книг мира, 2007. — 207 с.) описано сім найбільших свят Китаю, указаних в оприлюдненому Міністерс...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202658 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Пізнаємо китайські свята / О. Поріцька // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 1. — С. 76-78. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202658 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Поріцька, О. 2025-04-10T11:38:31Z 2013 Пізнаємо китайські свята / О. Поріцька // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 1. — С. 76-78. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202658 Святкова культура є одним з найважливіших елементів традиційної культури Китаю. У книзі (Сун Чжаолинь, Ли Лулу. Традиционные праздники Китая в иллюстрациях / пер. Ли Фанчжуна. — Пекин : Компания издания книг мира, 2007. — 207 с.) описано сім найбільших свят Китаю, указаних в оприлюдненому Міністерством культури Китаю списку нематеріальної культурної спадщини на державному рівні: Свято весни, Юань-сяо, Цин-мин, Дуань-у, Ци-си, Чжун-цю і Чун-ян. Цікаво розглянути цю працю через призму сприйняття українця зі звичною для нього системою календарних свят. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Рецензії та огляди Пізнаємо китайські свята Learning the Chinese Holidays Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Пізнаємо китайські свята |
| spellingShingle |
Пізнаємо китайські свята Поріцька, О. Рецензії та огляди |
| title_short |
Пізнаємо китайські свята |
| title_full |
Пізнаємо китайські свята |
| title_fullStr |
Пізнаємо китайські свята |
| title_full_unstemmed |
Пізнаємо китайські свята |
| title_sort |
пізнаємо китайські свята |
| author |
Поріцька, О. |
| author_facet |
Поріцька, О. |
| topic |
Рецензії та огляди |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Learning the Chinese Holidays |
| description |
Святкова культура є одним з найважливіших елементів традиційної культури Китаю. У книзі (Сун Чжаолинь, Ли Лулу. Традиционные праздники Китая в иллюстрациях / пер. Ли Фанчжуна. — Пекин : Компания издания книг мира, 2007. — 207 с.) описано сім найбільших свят Китаю, указаних в оприлюдненому Міністерством культури Китаю списку нематеріальної культурної спадщини на державному рівні: Свято весни, Юань-сяо, Цин-мин, Дуань-у, Ци-си, Чжун-цю і Чун-ян. Цікаво розглянути цю працю через призму сприйняття українця зі звичною для нього системою календарних свят.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202658 |
| citation_txt |
Пізнаємо китайські свята / О. Поріцька // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 1. — С. 76-78. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT porícʹkao píznaêmokitaisʹkísvâta AT porícʹkao learningthechineseholidays |
| first_indexed |
2025-11-26T23:09:55Z |
| last_indexed |
2025-11-26T23:09:55Z |
| _version_ |
1850779833628360704 |
| fulltext |
76
Китай завжди притягав до себе увагу не-
байдужого спостерігача, оскільки протягом
тривалого часу був закритий для стороннього
ока, а це лише підігрівало інтерес; самобутня
культура багатьох народів, які його заселяють,
витворила своєрідний цивілізаційний фено-
мен, що на сьогодні поєднує в собі стародавні
традиції з найновітнішими технологічними до-
сягненнями. Країна, на території якої форму-
валися одні з найдавніших цивілізацій, після
відносного занепаду у ХХ ст. останніми десяти-
літтями стрімко виходить на перші позиції у
світі за економічними показниками, при цьо-
му не тільки не втрачаючи своєї самобутнос-
ті, але й потужно впливаючи на європейський
та європо-орієнтований світ. Найяскравішим
прикладом цього є, мабуть, китайська кухня,
так званий східний календар, на елементи якого,
принаймні на його цикли й роки, орієнтуються
як у Європі, так і в інших частинах світу. Тому
праця, опублікована в Пекіні російською мо-
вою, викликає особливий інтерес, адже п’ята
частина людства живе за цими традиціями,
маючи потужні діаспори в багатьох країнах
світу, та більшою чи меншою мірою впливає на
народи, з якими контактує.
Святкова культура є одним з найважливі-
ших елементів традиційної культури Китаю.
У книзі описано сім найбільших свят Китаю,
указаних в оприлюдненому Міністерством
культури Китаю списку нематеріальної куль-
турної спадщини на державному рівні: Свято
весни, Юань-сяо, Цин-мин, Дуань-у, Ци-си,
Чжун-цю і Чун-ян. Цікаво розглянути цю пра-
цю через призму сприйняття українця зі звич-
ною для нього системою календарних свят.
Звісно, що традиції китайців дуже від-
різняються від традицій, скажімо, україн-
ців. Однак при порівнянні можемо побачити
типологічно близькі обрядодії та уявлення,
які об’єднують нас, незважаючи на відстані.
Близьким за се мантикою є перше свято китай-
ського кален даря – Свято весни. Перше січня
в китайському календарі називається Новим
роком, хоча частіше не збігається із загальним
(григоріанським) календарем, маючи назви
«Юань-дань», «Юань-чень» або «Дуан-жи».
Перше січня за місячним календарем є Свя-
том весни, яке залишається найурочистішим
у країні та відзначається в усіх її куточках.
Свято весни триває від тижня до двох, по-
чинаючи з кінця грудня до 7 (іноді навіть до
15) січня. Ми, українці, китайський Новий рік
ПІЗНАЄМО КИТАЙСЬКІ СВЯТА
Ольга Поріцька
Сун Чжаолинь, Ли Лулу. Традиционные праздники Китая в иллюстрациях /
пер. Ли Фанчжуна. – Пекин : Компания издания книг мира, 2007. – 207 с.
http://www.etnolog.org.ua
77
Рецензії та огляди
пов’язуємо в уяві з ліхтариками, феєрверками,
а воно насправді включає в себе багато скла-
дових: підготовка й очищення власного житла,
святкова трапеза, поминання предків, магічні
дії, пов’язані з моделюванням майбутнього вро-
жаю та сім’ї. Прибирання житла як ініціальна
дія – характерне, мабуть, для всіх народів.
Цікавою для нас є підготовка до новорічних
свят, де бачимо багато спільного з нашими
звичаями: коління свиней, приготування м’яса
й ковбас, у тому числі кров’яних, борошняних
страв. Цікаво, що всі ці страви мають бути
приготовані завчасно, оскільки в новорічну ніч
готувати в печі не дозволялося; значна кіль-
кість наїдків символізувала на прийдешній рік
не тільки достаток, але й наявність надлишків,
які є символом багатства. Третім етапом після
прибирання житла та приготування обрядової
їжі в китайців є новорічні покупки, до числа
яких входять червоний папір, ладан, свічки,
солодощі, іграшки, хлопавки та новий одяг для
дітей.
Вілія Нового року характеризується в ки-
тайців прощанням зі старим та зустріччю но-
вого, що передбачає наклеювання зображень
мень-шень (божества воріт і дверей) та інших
традиційних малюнків, розміщення предметів,
які призначаються в жертву душам померлих
(їх розташовують перед табличками з іменами
померлих родичів); ці дії супроводжуються за-
паленням ладану та свічок. Усі члени родини в
новорічну ніч мають зібратися вдома та, пере-
одягнувшись у новий одяг, приступити до спіль-
ної трапези. У разі відсутності когось із роди-
ни для нього ставили чашку з паличками для
їжі, що символізує швидке повернення додому.
Загалом новорічна вечеря має три обов’язкові
складові, що нагадує й українську традицію:
перша – збір усієї родини на трапезу; друга –
неабияка різноманітність страв, головними
з яких у Китаї є рис, пампушки, новорічний
кекс, ціла риба, варене м’ясо та кури, копчене
м’ясо, фрикадель у формі голови лева, а також
пісні страви з гороху, земляного горіха, соєвих
паростків; третя – наявність на столі пельме-
нів (цзяо-ци), які мають бути в кожній родині
цього вечора. До того ж кожна страва щось
означала: наприклад, у провінціях Фуцзянь
і Тайвань рибні фрикадельки символізували
родинну єдність, редька – «добрий симптом»,
курка – «золоту курку» тощо. Трохи страв
слід було залишати в чашці, бо це – символ
надлишку, який мав бути в усьому господар-
стві. Таким чином, намагаючись провести
паралелі між китайськими та слов’янськими,
зокрема українськими, традиціями, можемо
виділити кілька спільних складових: родинний
характер свята, багата трапеза, яка символі-
зує й наворожує добробут на весь прийдешній
рік, поминання й ушановування предків, що
в китайців відбувалося на кладовищах із за-
лишенням там страв 1. Форми реалізації цих
прагнень, звісно, різняться між собою. Але
мета багатого новорічного застілля й магічних
практик зводиться до ідеї забезпечення хоро-
шого врожаю та багатодітності в родині.
Прикметно, що так звані паралельні над-
писи, якими прикрашають оселю китайці,
нагадують багатозначну символіку україн-
ської обрядової поезії. Ось приклад: «Не-
беса зростають часами, а людина – роками»;
«Піднебесся наповнюється весняним запа-
хом, а двори – щастям» тощо. Хоча образна
система докорінно різниться від звичної нам,
проте паралелізми у викладенні думки спо-
стерігаються як у китайській поетичній тра-
диції, так і в українській. Щодо святкового
декорування житла, то в українській традиції
практично немає сюжетних малюнків, тоді як
для китайської вони невід’ємні. Окрім зобра-
жень, житло декорують витинанками з папе-
ру сюжетного характеру, наприклад, «миша
видає заміж дочку»: у східній традиції миша
має неабияке символічне значення. Існує ще
одна обрядова дія, невідома слов’янським на-
родам, – це іконографічні зображення об’єкта
господарської магії – малюнок, що його роби-
ли на землі поза межами житла, зображаючи
повні засіки із зерном (рисом), оточені образа-
ми «юаньбао» – срібними чи золотими злив-
ками та стрілою і цзи (зброєю), що нагадувала
піку, але з лезом у вигляді півмісяця нижче на-
http://www.etnolog.org.ua
78
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 1/2013
конечника; ці атрибути покликані були наво-
рожити поповнення дому золотом, сріблом та
іншими дорогоцінностями.
Обов’язковими для святкування Нового
року та Свята весни були й родинні візити.
Одночасно відбувалося поклоніння небес-
ним та земним божествам. Кожен день від
Нового року до 15 січня мав символічне зна-
чення (с. 17). Прикметно, що, наприклад, був
навіть день прощання з бідністю, який припа-
дав на 6 січня. Складовою новорічного цик-
лу Свята весни було й вигнання хвороб, а це
викликає асоціацію з Водохрещем, щоправда,
очищувальною стихією в китайському святі є
вогонь, а в нас – вода.
15 січня за китайським календарем – свято
Юань-сяо. Це, з одного боку, свято страви з
рисового борошна з начинкою (пюре з бобів,
насіння кунжуту, фініки, плоди гінкго, зем-
ляний горіх, мигдаль, глід, квашена капуста
тощо); страва мусить мати круглу форму, що
символізує благополуччя; з другого боку, – це
веселі розваги, пов’язані з театралізованими
видовищами карнавального характеру, що,
можливо, можна було б віддалено порівняти зі
святочними карнавалами українців. Щоправ-
да, у китайській традиції задіяні були, очевид-
но, професіонали: акробати, жонглери, а також
ляльковий театр, циркові виступи з різними
тваринами – мавпами, мишами, ведмедями
та ін. Люди в цих виставах зображають кар-
тини багатого врожаю, радості та веселощів.
Відомо, що в китайських народних святах не-
абиякого значення надавали ліхтарям, їх ви-
готовленню, милуванню ними. Однак найуро-
чистіші заходи приурочуються саме до свята
Юань-сяо. Традиція запалювання паперових
ліхтарів має глибоке історичне коріння, а фор-
мам, кольорам ліхтарів, умовам їх передачі з
родини в родину надавали неабиякого симво-
лічного значення.
Китайський календар зорієнтований на
місячні цикли, інші свята, перераховані в
нематеріальній спадщині країни, дуже спе-
цифічні (свято поетів, шовківництва, покло-
ніння місяцю, святкування на честь різно-
манітних божеств чи історичних осіб, свято,
пов’язане з поминанням предків тощо), тому
аналогів з українською обрядовістю знайти
складно (хіба тих, що присвячені вирощуван-
ню врожаю).
Слід зазначити, що кожне свято, описане
в книзі, розглянуто в історичному контексті,
праця ілюстрована малюнками зі святкових
і повсякденних сцен життя китайців (пере-
важно вищих шарів суспільства), зразками
сюжетних витинанок, картинками, що зо-
бражали певні елементи свят, репродукціями
картин з колекцій Музею Гугун, Державного
музею Китаю, повного зібрання народного
образотворчого музею Китаю, різних дру-
кованих видань. Праця Сун Чжаоліня та Лі
Лулу «Традиційні свята Китаю в ілюстраціях»
становить неабиякий інтерес для українського
читача, вводячи його в незвичний для нас світ
східної цивілізації.
1 Цікаво, що, перебуваючи на чужині, китайці
також можуть ушановувати предків, розпалюючи
мінь-цянь – «потойбічні гроші» – на перехрестях
доріг; тоді на землі малюють коло, у середину
кладуть «потойбічні гроші» з прізвищем та іме-
нем померлого. Запалюючи гроші, слід виголо-
сити слова: «Я вам гроші приніс!» Таким чином
покійний отримує грошовий дар.
http://www.etnolog.org.ua
|