Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)

Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)

У статті розглянуто проблеми формування традиційно-побутової культури українського населення Кримського півострова, проведено попередню класифікацію сіл з українським населенням, простежено ступінь міжкультурних взаємовпливів українців з представниками інших етнічних спільнот. The article considers...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Народна творчість та етнологія
Дата:2013
Автор: Величко, Т.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2013
Теми:
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202730
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень) / Т. Величко // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 2. — С. 105-111. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202730
record_format dspace
spelling Величко, Т.
2025-04-11T12:38:50Z
2013
Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень) / Т. Величко // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 2. — С. 105-111. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202730
303.446.2(477.75-22=512.19=161.2)
У статті розглянуто проблеми формування традиційно-побутової культури українського населення Кримського півострова, проведено попередню класифікацію сіл з українським населенням, простежено ступінь міжкультурних взаємовпливів українців з представниками інших етнічних спільнот.
The article considers the problems of the Crimean Ukrainian traditional everyday culture. It also gives a preliminary arrangement of the Ukrainian-populated villages and retraces the extent of the intercultural mutual influences of the Ukrainians and the representatives of other ethnic groups.
В статье рассматриваются проблемы формирования традиционной украинской культуры Крыма, предложена классификация крымских сёл с украинским населением, исследована степень межкультурных взаимовлияний украинцев с представителями других этнических общностей.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)
Intercultural Mutual Influences in Crimean Population Traditional Culture (By Example of the Ukrainian Hamlets)
Межкультурные взаимодействия в традиционной культуре населения Крыма (на примере украинских поселений)
Межкультурные взаимодействия в традиционной культуре населения Крыма (на примере украинских поселений)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)
spellingShingle Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)
Величко, Т.
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
title_short Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)
title_full Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)
title_fullStr Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)
title_full_unstemmed Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень)
title_sort міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення криму (на прикладі українських поселень)
author Величко, Т.
author_facet Величко, Т.
topic Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
topic_facet Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
publishDate 2013
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Intercultural Mutual Influences in Crimean Population Traditional Culture (By Example of the Ukrainian Hamlets)
Межкультурные взаимодействия в традиционной культуре населения Крыма (на примере украинских поселений)
Межкультурные взаимодействия в традиционной культуре населения Крыма (на примере украинских поселений)
description У статті розглянуто проблеми формування традиційно-побутової культури українського населення Кримського півострова, проведено попередню класифікацію сіл з українським населенням, простежено ступінь міжкультурних взаємовпливів українців з представниками інших етнічних спільнот. The article considers the problems of the Crimean Ukrainian traditional everyday culture. It also gives a preliminary arrangement of the Ukrainian-populated villages and retraces the extent of the intercultural mutual influences of the Ukrainians and the representatives of other ethnic groups. В статье рассматриваются проблемы формирования традиционной украинской культуры Крыма, предложена классификация крымских сёл с украинским населением, исследована степень межкультурных взаимовлияний украинцев с представителями других этнических общностей.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202730
citation_txt Міжкультурні взаємовпливи в традиційній культурі населення Криму (на прикладі українських поселень) / Т. Величко // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 2. — С. 105-111. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT veličkot mížkulʹturnívzaêmovplivivtradicíiníikulʹturínaselennâkrimunaprikladíukraínsʹkihposelenʹ
AT veličkot interculturalmutualinfluencesincrimeanpopulationtraditionalculturebyexampleoftheukrainianhamlets
AT veličkot mežkulʹturnyevzaimodeistviâvtradicionnoikulʹturenaseleniâkrymanaprimereukrainskihposelenii
first_indexed 2025-11-26T01:39:57Z
last_indexed 2025-11-26T01:39:57Z
_version_ 1850604139563712512
fulltext 105 МІЖКУЛЬТУРНІ ВЗАЄМОВПЛИВИ В ТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ (на прикладі українських поселень) Тетяна Величко УДК 303.446.2(477.75-22=512.19=161.2) У статті розглянуто проблеми формування традиційно-побутової культури українського населення Кримського  півострова, проведено попередню класифікацію сіл з українським населенням, простежено ступінь міжкультурних  взаємовпливів українців з представниками інших етнічних спільнот. Ключові слова: міжкультурні взаємовпливи, етнокультурна адаптація, міграції, етнічна ідентичність. The  article  considers  the  problems  of  the  Crimean  Ukrainian  traditional  everyday  culture’s  forming.  It  also  gives  a  preliminary arrangement of the Ukrainian-populated villages and retraces an extent of the intercultural mutual influences of the  Ukrainians and the representatives of other ethnic groups. Keywords: intercultural mutual influences, ethno-cultural adaptation, migrations, identity. У статті розглянуто український етнокуль- турний компонент у  традиційній культурі  на- селення Кримського півострова. Із цією метою  буде проведено попередню класифікацію типів  існуючих  тут  українських  поселень,  відзна- чено  ступінь  міжкультурних  взаємовпливів  українців  та  представників  інших  етнічних  спільнот Криму. Історіографічний  огляд  праць  показує,  що  українська традиційно-побутова культура пів- острова  малодосліджена  й  потребує  пильної  уваги  дослідників.  Опис  господарської  ді- яльності,  занять,  побуту,  культурного  життя  росіян  і українців Криму містять роботи вче- них  і  дослідників-мандрівників  XIX  –  по- чатку  ХХ  ст.  Це  праці  В.  Семенова-Тянь- Шанського 1, В. Кондаракі 2, П. Татарінова 3,  П.  Свіньїна  4,  Є.  Маркова  5.  Однак  цих  ма- теріалів небагато, вони уривчасті, не повністю  характеризують традиційно-побутову культу- ру українського населення. В історіографії того  періоду склалася традиція, за якою дослідни- ки  більшу  увагу  приділяли  вивченню  «крим- ських», «екзотичних» народів. 1920–1930-ті роки відзначаються пожвав- ленням  етнологічних  студій  у  Криму.  Проте,  як і в попередній період, у сфері наукових за- цікавлень  дослідників  півострова  домінують  малодосліджені питання етнографії кримських  татар,  кримчаків,  караїмів  та  інших  народів.  Наприкінці  1920-х  років  щодо  першочерго- вих  завдань  кримської  етнографії  навіть  роз- горнулася  дискусія.  Так,  відомий  археолог  та  етнограф  Г.  Бонч-Осмоловський  «корінним»  населенням  півострова  визнавав  лише  крим- ських  татар,  караїмів,  кримчаків,  вірмен  та  циган.  Інші  етнічні  спільноти,  на його думку,  «прийшлі», а тому не мають кримських регіо- нальних  особливостей  традиційно-побутової  культури 6. Свою думку щодо завдань кримської етно- графії  висловлював  відомий  сходознавець  В.  Філоненко.  У  доповіді  «Чергові  завдання  сучасної кримської етнографії», прочитаній на  одному  із  засідань  московського  Товариства  дослідження  Криму  в  травні  1929  року,  на- уковець  наголосив  на  необхідності  вивчення  традиційно-побутової  культури  всіх  етнічних  спільнот, що мешкають у Криму 7. Хоча допо- відь В. Філоненка підтримала більшість учас- ників  з’їзду,  культура  й  побут  українського  населення півострова не стали предметом жва- вих наукових розвідок і не були відображені у  фондах та експозиціях кримських музеїв. Винятком  є  дослідження  (проведене  на- прикінці 20-х років ХХ ст. П. Нікольським)  села  Сабли  (нині  –  с.  Партизанське  Сімфе- ропольського району)  8, переважну більшість  http://www.etnolog.org.ua 106 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013 населення  якого  становили  нащадки  кріпа- ків,  перевезених  сюди в ХІХ ст.  з Київської   губернії. У другій половині ХХ ст. етнологічні до- слідження в Криму були згорнуті через  ідео- логічні  обставини  та  табуювання  етногра- фічної  тематики.  На  цей  факт  вплинула  й  депортація  німців,  кримських  татар,  греків,  вірмен, болгар. Науковий інтерес до традицій і звичаїв на- родів  Криму  відновився  на  початку  90-х  ро- ків  ХХ  ст.  Перші  ґрунтовні  розвідки  щодо  питання  формування  українського  населення  Криму,  проблем  традиційно-побутової  куль- тури  здійснено  співробітниками  Кримського  етнографічного  музею  в  1990-х  роках.  Низку  питань  заселення  Криму  українцями  та  росі- янами,  особливостей  матеріальної  та  духовної  культури,  адаптаційних  процесів  порушила  у  своїх публікаціях 1990-х років науковий спів- робітник музею О. Савінова  9. Вона опрацю- вала численні архівні джерела, здійснила перші  етнографічні експедиційні виїзди в різні райони  Кримської  автономії.  Авторка  запропонувала  виділити чотири етапи в історії заселення Кри- му українцями, звернула увагу на особливості  адаптації переселенців кож ного з них 10. Однак цими працями та розвідками  тема  не вичерпується, різні  аспекти етнокультури  українців  Криму  ще  потребують  глибокого  вивчення. В основу  статті покладено польові матері- али  авторки  цієї  статті,  зібрані  під  час  етно- графічних  експедицій  в  села  Кримського   півострова впродовж 2001–2003, 2010–2012  років,  також  використано  матеріали  з  фондів  Кримської республіканської установи «Крим- ський етнографічний музей». Вивчення  традиційно-побутової  культури  українського  населення  Криму  свідчить  про  побутування  в  одному  й  тому  самому  крим- ському селі  або  групі  сіл обрядів та звичаїв,  що характерні для різних етнографічних зон  України.  Водночас  простежується  поміт- ний  іноетнічний  вплив  на  традиційний  по- бут  українського  населення.  Ступінь  цього  впливу  залежить  від  цілого  ряду  соціально-  історичних, етноконфесійних та етнокультур- них чинників. За  результатами  польових  досліджень  можна  виділити  декілька  типів  сіл  з  україн- ським  населенням,  класифікація  яких  може  бути уточнена під час подальших досліджень. Критеріями,  за  якими  авторка  пропонує  розглядати різні типи кримських сіл з україн- ським населенням, можуть бути такі: 1) час прибуття в Крим переселенців; 2) домінування  серед  населення  росіян,  українців чи білорусів або наявність змішаного  населення; 3) наявність або відсутність інших етнічних  сусідів (кримських татар, греків, німців і ін.). На  основі  цих  критеріїв  можна  виділити  два основні типи сіл.  Перший тип (І). До нього належать села,  засновані українцями й росіянами наприкінці  XVIII–ХІХ ст. Типи I A і I B представлені  змішаним  російсько-українським-білоруським  населенням, можливо, на першому етапі свого  існування з домінуванням російського, україн- ського чи білоруського, але таким, що сьогодні  втратило  етнічну  ідентичність  (українську чи  білоруську).  Вагомим  фактором  для  україн- ських  поселень  того  часу  було  домінування  на півострові кримськотатарського населення,  а  також  грецького,  болгарського.  Тому  від- мітною ознакою між селами типів I A і I B є  наявність  або  відсутність  тісного  етнокуль- турного  контакту  з  кримськими  татарами  чи  представниками  інших  етнічних  груп,  напри- клад, греків. Села типу I A виникли на незасе- лених місцях Кримського півострова або в тих  місцевостях,  де  мешкало  кримськотатарське  чи грецьке населення, однак на час заселення  українцями були залишені мешканцями з різ- них причин. Тривалий час в етнічному складі  цих  сіл  домінували  росіяни,  українці,  білору- си. Етнокультурні контакти з представниками  інших етнічних груп відбувалися не так інтен- сивно,  як  у  тих  селах,  де  росіяни,  українці  й  білоруси жили поруч із кримськими татарами,  греками та іншими народами. Прикладами сіл  http://www.etnolog.org.ua 107 Спеціальна тема випуску: «Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи» типу І А є Мазанка Сімферопольського райо- ну,  Зуя,  Петрове,  Барабанове  Білогірського  району,  Ізюмівка  Кіровського  району,  засно- вані відставними солдатами російської армії у  80-х роках ХІХ ст. або державними селянами  та кріпаками як, наприклад, згадане с. Сабли. Села типу I B виникли тоді ж, проте відріз- нялися тим, що російське й українське населен- ня  перебувало  в  умовах  тісних  етноконтактів  з  кримськими  татарами й  греками. Районами  такого  взаємовпливу  російських  і  кримських  татар  були  Каралезька,  Дуванкойська  волос- ті  в  Сімферопольському  повіті  (на  території  сучасного  Бахчисарайського  району);  Салин- ська,  Владиславівська  Феодосійського  пові- ту  (на  території  Судацької  й  Феодосійської  міськрад); декілька волостей у Перекопському  повіті  (на  території  сучасних  Красногвардій- ського і Джанкойського районів). Прикладами  таких цікавих з етнологічного погляду сіл мо- жуть бути с. Мангуші (сучасна назва – Про- хладне) і Бія-Сали (Верхоріччя), розташовані  в сучасному Бахчисарайському районі. У «Збірнику статистичних зведень по Тав- рійській губернії» відзначено, що до 1778 року  в  Мангушах  проживало  22  грецькі  родини  і  18 татарських, а в Бія-Салах мешкали тільки  греки  11.  Після  виселення  греків  в  Азовську  губернію на  їхньому місці оселилося 7 родин  молдаван  і  11  осіб  з  відставних  солдатів,  ма- тросів і донських козаків, яким були «пригнані  наречені  з  удів  і  дівок  російських  губерній».  Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. час- тина мангуських татар емігрувала в Туреччи- ну,  а на  їхнє місце прибули  греки з Анатолії.  З  1861  року  в  Мангуші  почали  прибувати  вільні  селяни  (можливо,  з  Київської  губер- нії).  У  Бія-Сали  після  виселення  грецького  населення були переселені переважно селяни,  зібрані урядом з різних кінців Російської імпе- рії 12. Ці два села є цікавим прикладом яскра- вої взаємодії української, російської і грецької  культурно-побутових традицій. Отже,  наприкінці  XVIII  –  на  початку  XIX ст. частка російського та українського на- селення була меншою порівняно з кримськота- тарським населенням. Близьке сусідство двох  різних  культур  –  російської  13  і  татарської,  двох  релігій  –  християнської  й  мусульман- ської – не могло не позначитися на всіх аспек- тах життя окремого народу. Мали місце й тісні  етнокультурні  контакти  з  грецьким  населен- ням. У процесі спільного проживання точками  дотику культур стали: – мова побутового спілкування. У багатьох  селищах  з  переважним  кримськотатарським  населенням  мовою  побутового  спілкування  була  кримськотатарська;  кримськотатарські  назви  побутових  предметів,  елементів  одягу,  посуду, знарядь праці ввійшли в побут росіян  та українців; – одяг і предмети побуту. Переселенці ко- ристувалися як речами, що привезли із собою,  так  і  речами,  які  були  вироблені  місцевими  майстрами; – житло. Використовувався місцевий мате- ріал, будівельна техніка, характерна для пев- ної місцевості Кримського півострова; –  система  харчування.  Саме  в  цій  царині  традиційної культури найяскравіше проявили- ся етнокультурні взаємовпливи. Про  вплив  кримськотатарської  традиції  на українську та російську побутову культуру  вказують і письмові джерела першої половини  XIX ст. Скажімо, у звіті про народонаселен- ня Таврійської губернії за 1851 рік відзначено,  що  росіяни  й  татари  мало  чим  відрізняються  один  від  одного  в  одязі,  будівництві  житла,  їжі.  В  анонімному  виданні  «Заметки  приез- жего» в середині ХІХ ст. автор викладає такі  спостереження: «Из Бахчисарая отправился я  в Коуш... Здесь проходили мы через русскую  деревеньку, заселенную с давних пор. Удиви- тельна способность нашего мужика с какими  угодно волками завыть по-волчьи: вся дерев- ня, от ползающих ребятишек до седого старья,  отатарились так, что сразу и распознать нель- зя, что это за люди. Немцы-колонисты внесли  в Крым все свое и ничего, кроме необходимого,  не заняли у  туземцев, – они самостоятельно  применились к местным требованиям; тут же  поселился наш мужичок: кроме бороды ничего  http://www.etnolog.org.ua 108 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013 своего у него не осталось неизменным» 14. Без- сумнівно,  автор  цих  рядків  перебільшив  сту- пінь  впливу  кримськотатарської  культури  на  російську, однак безсумнівно й те, що в основі  його спостереження були реалії побуту. До другого типу (ІІ) належать переселен- ські  села другої половини ХХ ст.  Їхньою за- гальною особливістю є те, що вони були засно- вані вже після депортації сталінським урядом  німців, болгар, вірмен, греків, кримських татар  з півострова. Тому значного впливу з боку цих  етнічних спільнот на власну культуру вони не  зазнали.  На  збереження  чи  трансформацію  традиційної  культури  українського  населення  означених сіл впливала наявність та кількість  російського населення. У селах типу II A про- стежується перевага або українського, або ро- сійського, або білоруського населення, які най- частіше прибували з однієї місцевості. Навіть  назви  цих  сіл  можуть  указувати  на  батьків- щину переселенців. Наприклад, с. Він ницьке   Сімферопольського району чи с. Курське Біло- гірського району. Інтерв’ю,  записані  від  переселенців  другої  половини ХХ ст., мешканців сіл другого типу,  надають можливість простежити особливості  адаптаційних  процесів  у  побуті  українського  населення Криму. Майже  ніде  в  етнографічних  джерелах  не  наголошується  на  тому,  що  переселення  дру- гої половини ХХ ст. в Крим мали примусовий  характер.  Дослідники  міграційних  процесів  уважають,  що  майже  всі  переселення  викли- кані зовнішніми чинниками. Примусовість бу- ває двох типів: адміністративно-насильницькі  заходи  влади  («влада  переселяє»)  і  за  влас- ним бажанням (вплив політичних, соціально- економічних,  релігійних  та  інших  чинників).   Міграція  за  власним  бажанням  може  бути   розділена  на  кілька  видів.  Так,  вона  може  здійснюватися з дозволу влади або без нього. Сприйняття  нового  місця  проживання  за- лежить  від  причин  переселення  на  півострів,  від  адаптації  до  нових  умов  життя.  Польові  матеріали,  записані  автором  в  селах  типу ІІ,  доводять,  що  не  завжди  нове  місце  прожи- вання сприймалося позитивно. Простежуєть- ся  така  закономірність:  найчастіше  люди,  що  завербувались  у  Крим  добровільно  (нерідко  через  нужду),  задоволені  своєю  новою  бать- ківщиною, а люди, яких переселили насильно  з  обжитих  місць,  сумують  за  рідним  краєм  і  негативно ставляться до нового місця. Жителька  с.  Тернівка  Балаклавської  ра- йонної  ради  Ніна  Григорівна  Красненко  (у  дівоцтві  –  Кошова),  1926  р.  н.,  родом  з  Воронезької  області,  згадує:  «Ветки  в  садах  ломались  от  яблок,  орехов.  А  мы  не  знали,  что  такое  эти-то...  ну  орехи.  Стали  пробо- вать зеленые, а они горькие. Фу, что за отра- ва.  А  приехали  мы  босы,  голы.  Зима  насту- пит,  а  одеть  нечего...  Решили  приехать  сюды  из-за  голода.  Вербовщик  приезжал,  говорит,  мол,  там  все  стоит.  И  мебель,  и  кушать,  и  пять  лет  никаких  налогов.  А  на  Родине  все  сдай,  вот  шкуру  сдай,  а  где  ее  взять-то.  Мы  с нужды сюда приехали»  15. Один  із прикла- дів, записаних О. Савіновою в с. Пожарське  Сімферопольського району від Ганни Іванівни  Франчук (1920 р. н.), переселенки із Сумської  області  (1952  р.),  передає  картину  насиль- ницького  переселення  в  Крим:  «Без  мужа,  с  малыми  детьми  пришлось  двинуться  в  чу- жие края. И не одна она, а целых 56 человек  были  “добровольно-принудительно”  согнаны  с родных мест. Хаты их сразу же разрушили,  чтоб не могли вернуться на родину. А в Крыму  многим не понравилось. Акклиматизация шла  не безболезненно. Да и хозяйством занимать- ся было трудно: во-первых, значительно мень- ше, чем были, земельные наделы, во-вторых,  возделывание  новых  сельскохозяйственных  культур не всем сразу удавалось. Переселен- ческие дома нагоняли еще большую носталь- гию. Старались хотя бы убранством комнат со- здать привычный уют» 16 . Наприкінці інтерв’ю  Ганна Іванівна тужила: «Если б можно было,  все бы бросила, пешком бы пошла на родину,  но... дети уже здесь пустили корни, придется  на  чужбине  век  доживать»  17.  З’ясовуються  важливі етнопсихологічні моменти: переселен- ці,  що  були  вирвані  насильно  з  рідного  сере- http://www.etnolog.org.ua 109 Спеціальна тема випуску: «Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи» довища, важче адаптувалися в нових умовах.  Проблеми, з якими вони зіштовхнулися на но- вому місці: –  вплив  нових  кліматичних  умов,  що  не- рідко  різко  відрізняються  від  клімату  рідних  місць  і позначаються на психологічному стані  (наприклад,  гірська  місцевість  замість  рівни- ни, відсутність природних водойм і ін.); – необхідність опанувати нові види госпо- дарської діяльності; – відчутна зміна житлових умов у зв’язку з  новим типом будівель; – іноетнічне оточення. Село  Пожарське  Сімферопольського  ра- йону,  у  якому  О.  Савінова  проводила  польо- ві дослідження в липні 1994 року, може бути  зразком  села  типу  ІІ  А зі  значною  часткою  українського  населення.  До  1944  року  село  називалося Бодрак. На початку ХХ ст. воно  було  татарським.  Після  еміграції  кримсько- татарського населення на початку ХХ ст. й у  зв’язку із заходами, що вживалися Радою на- родних комісарів стосовно відновлення госпо- дарства, в означену місцевість були переселені  селяни з Росії й України. Село  має  вигляд  характерного  для  Криму  російсько-українського  поселення  з  пересе- ленськими типовими будівлями післявоєнного  періоду. Судячи з опитування, сьогодні в селі  проживають вихідці з Ярославської, Вінниць- кої, Хмельницької, Сумської  (значна частина  населення)  областей.  У  2003  році  в  рамках  програми  розвитку  зеленого  туризму  в  селі  відкрився Український культурно-етнографіч- ний центр. Пожарське  може  бути  й  цікавим  прикла- дом  того,  як  в  одній  місцевості  співіснували  російські та українські переселенці. На почат- ковому  етапі  стосунки  складалися  непросто.  Оскільки російські переселенці прибули пізні- ше ніж українські, то пристосовуватися їм було  складніше.  Жителька  села,  родом  з  Муром- ського району Володимирської області, згадує:  «Вызывали у местных жителей смех и танцы  “цыганочка”,  “барыня”,  и  непристойные  час- тушки. Русские переселенцы хотели показать  свое  русское  гостеприимство.  Выходили  на  улицу и зазывали гостей в избу на угощение,  коим  были  кислые  щи,  грибная  похлебка,  да  хлеб с квасом. Но местное население относи- лось к такому заигрыванию с насмешкой, ник- то не понимал, почему хату называют “избой”  и что это за непривычное угощение» 18. А ось  погляд  представниці  українського  населен- ня  Дар’ї  Лукащук,  що  переселилася  в  Крим  1956  року  з  Хмельницької  області:  «Вечера- ми  молодежь  собирались  на  посиделки,  пели  украинские  песни,  пряли  шерсть,  вышивали.  Причем обирались  в  основном тем коллекти- вом, который прибыл из одних мест. Русских  не приглашали, потому что им был характерен  совершенно  другой  уклад  жизни.  Недоволь- ство вызывала и часто повторяющаяся нецен- зурная брань» 19. Так було попервах після переїзду в Крим.  З часом, особливо після збільшення кількості  змішаних  шлюбів  між  росіянами  й  українця- ми, ситуація змінилася. Діти від таких шлюбів  своєю  батьківщиною  вважають  Крим,  і  про  батьківщину  своїх  предків  знають  тільки  з  розповідей своїх батьків. Складні етнічні процеси тривають у селах  типу II B, заселення яких відбувалося вихід- цями з України, Росії  і Білорусії в приблизно  рівному  співвідношенні.  Прикладом  є  села  Тернівка  і  Рідне,  підпорядковані  Севасто- польській міськраді. До війни населення цих сіл було переваж- но кримськотатарським, кількість українських  родин  обмежувалася  трьома.  Після  депорта- ції  кримськотатарського  населення  в  травні  1944  року  починається  заселення  села  росія- нами й українцями, вихідцями з різних облас- тей. Наприкінці 40-х років в Тернівку прибули  переселенці з Воронезької області. На почат- ку 50-х років – українці  із Сумської області.  Отже,  у  середині  ХХ  ст.  повністю  змінився  етнічний склад села. Одразу  ж  після  депортації  кримськота- тарського  населення  (1944)  розпочалося  за- селення с. Рідне росіянами й українцями. Ще  восени  1944  року  прибули  перші  поселенці  з  http://www.etnolog.org.ua 110 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013 Воронезької області, а в 1950 році – з Москов- ської області. У 50-х роках прибули українці –  вихідці із Сумської (1952, 1958) та Волинської  (1958) областей. На початку 90-х років почали  повертатися кримські татари. Про  труднощі  перших  років  проживання  в  Криму  розповідають  інформанти  і  з  інших  сіл півострова. Для прикладу, села типу II B –  Тернівка і Рідне Балаклавської районної ради.  Після  депортації  в  травні  1944  року  крим- ських татар із цих сіл 20 уже восени татарські  будинки були заселені переселенцями з Воро- незької  області.  Умови  життя  були  важкими.  Ніна Григорівна Красненко розповідає: «Мы  приехали. А вот все дома заняты. Нам и жить  негде. Полмесяца жили под открытым небом,  от росы все мокрое было. А на работу ходила.  За 400 грамм овсянки норма 5–6 соток лопа- той. Мозоли были кровавые. Лопата, грабли.  Ничего не было» 21. Однак усі ці труднощі пам’ятає лише пер- ше  покоління  переселенців  40–50-х  років  ХХ ст. Їхні нащадки усвідомлюють себе вже  «кримськими». Те,  що  в  одному  селі  проживали  вихідці  з  різних  етнографічних  зон  Росії  й  України,  не  могло  не  позначитися  на  їхній  самосвідо- мості,  на  традиціях  і  побуті.  З  одного  боку,  це призвело до втрати ряду ознак  традицій- ної культури. Багато наших інформантів саме  строкатістю  населення  пояснюють  утрату  своїх  традицій,  на  яких  вони  росли  й  вихо- вувалися. Часто можна почути: «На Родине  было так...». З другого боку, на новому місці під впливом  сусідів засвоювалися і трансформувалися нові  риси побуту, традиції і звичаї. Наприклад, на  наше прохання виконати колядку, переселенка  з  Московської  області  заколядувала  україн- ською  мовою  22.  Причому  інформантка  від- значила, що української мови не розуміє; утім  вона й дотепер зберегла «підмосковний говір». У селах різних типів можуть бути виявле- ні  місцеві  особливості,  що  стосуються  аспек- тів традиційної культури, а також особливості  етно психології, етнічної ідентичності. Особливості  формування  традиційно-  побутової  культури  українського  населен- ня  Криму  визначаються  різнорідністю  його  складових  елементів,  зумовлених  тривалістю  проживання  окремих  груп  залежно  від  часу  прибуття, соціального стану й конфесіональної  належності  на  момент  прибуття.  Належність  до різних історико-етнографічних зон у межах  колишнього  розселення  представників  кож- ного з етносів, динамічність етнічного складу  населення Криму в різні історичні часи також  були  суттєвими  чинниками  впливу  на  тради- ційну культуру. Перше  покоління  переселенців  повільніше  адаптується до нових умов життя, їхні нащад- ки  легше  засвоюють  новий  етнокультурний  простір. Туга за батьківщиною сприяє ретель- нішому дотриманню та збереженню традицій  тієї  місцевості,  з  якої  походять  переселенці,  консолідації  спільноти.  Водночас  нові  при- родні умови,  іноетнічне оточення потребують  нових моделей поведінки. Зберігаючи етнічну  самосвідомість, мову, окремі риси традиційної  побутової  культури,  перші  покоління  пересе- ленців вступають у взаємодію із сусідніми на- родами, переймають їхній досвід комунікації з  довкіллям. На різних  історичних етапах через геогра- фічні,  геополітичні  та  історичні  особливості  змінювалося  етнічне  оточення  українського  населення.  Наприкінці  XVIII  –  на  почат- ку  XIX  ст.  кількісно  українське  населення  Криму поступалося російському та кримсько- татарському.  Упродовж  ХХ  ст.  чисельність  українців Криму значно зросла. На  сучасну  традиційно-побутову  культу- ру українців Криму впливає також сусідство  з  представниками  етнічних  спільнот,  що  за  останні  десятиліття  повернулися  з  місць  де- портації, насамперед кримських татар. Етно- культура українців Криму набуває нових рис  в умовах поліетнічної насиченості кримських  населених  пунктів  і  може  бути  індикато- ром  міжетнічних  відносин,  а  також  умовою  добро сусідського  співробітництва  й  взаємо- розуміння.  http://www.etnolog.org.ua 111 Спеціальна тема випуску: «Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи» 1 Россия. Полное географическое описание нашего Отечества. Новороссия и Крым. – С.Пб., 1910. – Т. 14. 2 Кондараки  В.  Х. Универсальное описание Крыма. – С.Пб., 1875. 3 Татаринов П. Очерк Таврической губернии в историко-географическом отношении. – Симф., 1894. 4 Свиньин  П.  П. Картины России и быт ее разно племенных народов. – С.Пб., 1839. – Ч. 1. 5 Марков  Е. Очерки Крыма. Картины крым- ской жизни, истории и природы. – С.Пб., 1902. 6 Бонч-Осмоловский  Г.  А. Этнографический очерк: крымские татары // Путеводитель по Кры- му. – Симф., 1925. – С. 52. 7 Филоненко В. И. Очередные задачи современ- ной крымской этнографии и работа Общества по изучению Крыма // Историческое наследие Кры- ма. – 2005. – № 10. – С. 132–133. 8 Никольский П. В. Саблы. Очерки русской ко- лонизации в Крыму // Педагогическая жизнь. – 1925. – № 6. 9 Савинова О. В. Культурно-бытовые аспекты межэтнических отношений в Крыму (на приме- ре восточнославянского населения) // Сборник материалов конференции «Национальные куль- туры Крыма: состояние, проблемы, перспекти- вы. – Симф., 1996. – С. 12–14; Савинова О. В. Осо- бенности геокультурного развития украинского населения Крыма // Культура народов Причерно- морья. – 1997. – № 1. – С. 135–136; Савинова О. В. К истокам русского жилища в Крыму // Известия Крымского Республиканского краеведческого музея. – 1996. – № 14. 10 Савинова О. В. Формирование украинского населения Крыма. Историко-этнографическая справка // Культурно-этнографический туризм в Крыму. – Симф., 2004. – С. 118–130. 11 Сборник статистических сведений по Таври- ческой губернии. – 1886. – Т. IV. – C. 17. 12 Там само. – С. 18. 13 Під етнонімом «росіяни» Криму в дже- релах XIX – початку XX ст. йшлося про все східнослов’янське населення. 14 Из заметок приезжего 1854–1855 гг. – С. 23. 15 Записала Т. В. Величко в серпні 2002 р. в с. Тернівка Балаклавського р-ну від Ніни Григо- рівни Красненко (у – дівоцтві Кошова), 1926 р. н., переселенки з Воронезької обл. 1944 р. 16 Польовий звіт працівника КЕМ О. В. Саві- нової про поїздку в села Пожарське і Водне Сім- феропольського району 7–8 липня 1994 року. – С. 4–5 // Архів КРУ «Кримський етнографічний музей». 17 Там само. – С. 5. 18 Там само. – С. 3. 19 Там само. – С. 4. 20 До 1944 р. села мали інші назви: Тернівка – Старі Шулі, Рідне – Уппа. 21 Записала Т. В. Величко в липні 2002 р. в с. Тернівка Балаклавської районної ради від Ніни Григорівни Красненко (у дівоцтві – Кошо- ва), 1926 р. н., переселенки з Воронезької обл. 1944 р. 22 Записала Т. В. Величко в серпні 2002 р. в с. Рідне Балаклавського р-ну від Ніни Олексіївни Цуканової (у дівоцтві – Шаманіна), 1932 р. н., пе- реселенки з Московської обл. 1950 р. http://www.etnolog.org.ua

Схожі ресурси