Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи
На основі первинної систематизації та аналізу польових матеріалів, зібраних серед українського населення деяких місцевостей історико-етнографічного району Півдня України (переважно Північного Причорномор'я), у статті висвітлено особливості сучасного побутування міфологічної традиції українців у...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202734 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи / Ю. Буйських // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 2. — С. 78-84. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202734 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Буйських, Ю. 2025-04-11T12:39:24Z 2013 Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи / Ю. Буйських // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 2. — С. 78-84. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202734 398.4(477.7)+303.4 На основі первинної систематизації та аналізу польових матеріалів, зібраних серед українського населення деяких місцевостей історико-етнографічного району Півдня України (переважно Північного Причорномор'я), у статті висвітлено особливості сучасного побутування міфологічної традиції українців у полікультурному середовищі регіону. Окремо розглянуто уявлення про такі міфологічні персонажі, як вихор, відьма, "ходячий" мрець, домовик. The article enlightens the specificities of the South Ukrainians' modern mythological tradition in the region's multicultural environment. This information is based on the primary systematization and analysis of field data recorded among the Ukrainian population in some areas of the multicultural region, chiefly on the Northern Black Sea littoral. The mythological beliefs in such characters as a whirlwind, a witch, a "walking" dead man, and a brownie are specifically analyzed. На основе первичной систематизации и анализа полевых материалов, собранных среди украинского населения некоторых местностей историко-этнографического региона Юга Украины (преимущественно Северного Причерноморья), в статье освещаются особенности современного бытования мифологической традиции украинцев в поликультурной среде региона. Отдельно рассматриваются представления о таких мифологических персонажах, как вихрь, ведьма, «ходячий» покойник, домовой. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи Mythological Tradition of the Ukrainians of the South: Alien Ethnic Influences Мифологические представления украинцев Юга: иноэтнические влияния Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи |
| spellingShingle |
Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи Буйських, Ю. Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи |
| title_short |
Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи |
| title_full |
Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи |
| title_fullStr |
Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи |
| title_full_unstemmed |
Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи |
| title_sort |
міфологічні уявлення українців півдня: іноетнічні впливи |
| author |
Буйських, Ю. |
| author_facet |
Буйських, Ю. |
| topic |
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи |
| topic_facet |
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Mythological Tradition of the Ukrainians of the South: Alien Ethnic Influences Мифологические представления украинцев Юга: иноэтнические влияния |
| description |
На основі первинної систематизації та аналізу польових матеріалів, зібраних серед українського населення деяких місцевостей історико-етнографічного району Півдня України (переважно Північного Причорномор'я), у статті висвітлено особливості сучасного побутування міфологічної традиції українців у полікультурному середовищі регіону. Окремо розглянуто уявлення про такі міфологічні персонажі, як вихор, відьма, "ходячий" мрець, домовик.
The article enlightens the specificities of the South Ukrainians' modern mythological tradition in the region's multicultural environment. This information is based on the primary systematization and analysis of field data recorded among the Ukrainian population in some areas of the multicultural region, chiefly on the Northern Black Sea littoral. The mythological beliefs in such characters as a whirlwind, a witch, a "walking" dead man, and a brownie are specifically analyzed.
На основе первичной систематизации и анализа полевых материалов, собранных среди украинского населения некоторых местностей историко-этнографического региона Юга Украины (преимущественно Северного Причерноморья), в статье освещаются особенности современного бытования мифологической традиции украинцев в поликультурной среде региона. Отдельно рассматриваются представления о таких мифологических персонажах, как вихрь, ведьма, «ходячий» покойник, домовой.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202734 |
| citation_txt |
Міфологічні уявлення українців Півдня: іноетнічні впливи / Ю. Буйських // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 2. — С. 78-84. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT buisʹkihû mífologíčníuâvlennâukraíncívpívdnâínoetníčnívplivi AT buisʹkihû mythologicaltraditionoftheukrainiansofthesouthalienethnicinfluences AT buisʹkihû mifologičeskiepredstavleniâukraincevûgainoétničeskievliâniâ |
| first_indexed |
2025-11-25T23:48:49Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:48:49Z |
| _version_ |
1850584731635154944 |
| fulltext |
78
МІФОЛОГІЧНІ УЯВЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ ПІВДНЯ:
ІНОЕТНІЧНІ ВПЛИВИ
Юлія Буйських
УДК 398.4(477.7)+303.4
На основі первинної систематизації та аналізу польових матеріалів, зібраних серед українського населення дея-
ких місцевостей історико-етнографічного району Півдня України (переважно Північного Причорномор’я), у статті
висвітлено особливості сучасного побутування міфологічної традиції українців у полікультурному середовищі регіону.
Окремо розглянуто уявлення про такі міфологічні персонажі, як вихор, відьма, «ходячий» мрець, домовик.
Ключові слова: Південь, українці, міфологічна традиція, міфологічні уявлення, вихор, відьма, «ходячий» мрець,
домовик.
The article enlightens the specificities of the South Ukrainians’ modern mythological tradition in the region’s multicultural
environment. This information is based on the primary systematization and analysis of the field data recorded among the
Ukrainian population in some areas of the multicultural region, chiefly on the Northern Black Sea littoral. The mythological
beliefs in such characters as a whirlwind, a witch, a “walking” deadman, and a brownie are specifically analyzed.
Keywords: the South, Ukrainians, mythological tradition, mythological beliefs, whirlwind, witch, “walking” deadman,
brownie.
У сучасній українській етнологічній науці
побутує думка, що традиційна культура ка-
тастрофічно щезає під впливом сучасних про-
цесів урбанізації та глобалізації, що покоління
«останніх носіїв традиції зникає», а з ними і
цінна інформація про ті чи інші культурні яви-
ща 1. Існує переконання, що сьогодні тради-
ційні міфологічні вірування та уявлення мож-
на зафіксувати лише на теренах Українського
Полісся та Карпат, які вважаються своєрідни-
ми «заповідниками» побутування різних форм
традиційної культури. Певною мірою така
думка цілком виправдана, оскільки в названих
регіонах, зважаючи на результати останніх по-
льових досліджень, справді збереглося досить
багато проявів традиційної культури, у тому
числі міфологічних уявлень.
Водночас очевидно, що трансформації в
культурі відбуваються всюди і на різних рів-
нях, до того ж не без суттєвого впливу ЗМІ, а
традиція у свою чергу не є чимось монолітним
та застиглим, оскільки вона завжди піддава-
лася змінам. Традиція має здатність варіювати
та інкорпорувати те, що ближче її носієві, тоб-
то ті культурні елементи, які можуть органічно
функціонувати в її структурі 2. Так, наприклад,
у биличках поряд з домовиком нині фігурують
полтергейст і барабашка, яких традиція лока-
лізує в міських квартирах, ліфтах, машинах,
готелях тощо, а відьма із сусідки «по вулиці»
стає сусідкою в панельній багатоповерхівці.
Останні етнологічні й фольклористичні дослі-
дження засвідчують, що міфологічні уявлення
та пов’язані з ними різноманітні повір’я, при-
кмети, заборони, магічні практики – комплекс
явищ, характерних сьогодні не лише для меш-
канців тих населених пунктів, що порівняно
віддалені від процесів урбанізації та глобалі-
зації 3. Це підтверджують як інтерв’ю, запи-
сані нами в м. Києві 4, так і нещодавні польові
дослідження, проведені на Півдні України,
переважно у деяких місцевостях Північного
Причорномор’я та Приазов’я.
Стаття ґрунтується на матеріалах, зібраних
автором під час експедицій у Білогірський,
Кіровський, Ленінський, Сімферопольський
райони та с. Грушівка Судацької міської ради
АР Крим (2011); Бердянський район Запо-
різької області; Володарський, Новоазов-
ський, Першотравневий райони Донецької
області та Очаківський район Миколаївської
області (2012). Мусимо зізнатися, що для нас
виявилося все ж таки досить неочікуваним на-
трапити в таких достатньо урбанізованих, роз-
винутих у промисловому відношенні, і більше
того – у курортних, рекреаційних зонах, знач-
http://www.etnolog.org.ua
79
Спеціальна тема випуску: «Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії:
трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи»
ну кількість різноманітних міфологічних ві-
рувань та уявлень, що відрізняються сталістю
традиційних загальноукраїнських сюжетів.
Важливо зауважити, що під час експедицій
нами були опитані як представники україн-
ського населення, тобто мешканці згаданих
областей, у середньому 1920–1930-х років
народження, які вважають себе українцями,
розмовляють українською (переважно україно-
російським «суржиком») та пам’ятають, що
принаймні їхні батьки народилися в цій міс-
цевості, так і ті українці, які внаслідок певних
історичних обставин були переселені чи пере-
їхали з різних місцевостей Західної, Північної
і Центральної України до Криму, Миколаїв-
щини та Приазов’я вже в період після Другої
світової війни. Тобто варто брати до уваги
неоднорідність місцевого українського насе-
лення, яке загалом є сплавом нащадків вихід-
ців з різних історико-етнографічних регіонів
України, що не могло не позначитися й на їхній
духовній культурі. З усіх названих областей
найбільшу кількість матеріалу було зібрано
в Криму та Очаківському районі Миколаїв-
ської області, менше – у Донецькій області,
а найменш інформативні тексти зафіксовано в
Запорізькій області.
Зауважимо, що порівняно із солідним до-
робком вітчизняної історіографії в царині ви-
вчення культур національних меншин та ет-
нічних груп полікультурного Півдня України,
а також із дослідженням календарної, сімейної
обрядовості, соціонормативної культури, пі-
сенного фольклору тощо українського населен-
ня регіону, міфологічні вірування та уявлення
українців в окреслених місцевостях Північно-
го Причорномор’я та Приазов’я збиралися та
вивчалися доволі спорадично. З доробку су-
часної української історіографії варто назвати
праці миколаївських дослідників С. Романен-
ка, О. Ковальової та О. Марченка, що містять
публікації різножанрових фольклорних тек-
стів, зібраних у різних районах Миколаївської
області, у тому числі билички про відьом 5;
праці одеського етнолога Г. Стоянової (Захар-
ченко), які побіжно висвітлюють різні аспекти
сучасного побутування традиційних міфоло-
гічних вірувань українців у багатокультурному
середовищі Одещини 6.
У зазначених районах АР Крим зафіксо-
вані нами міфологічні уявлення демонструють
існування багатьох традиційних сюжетів і пер-
сонажів. Наприклад, стійкою виявилася віра в
демонічну сутність вихору, на позначення яко-
го респонденти-українці, крім легко пізнава-
них традиційних імен та евфемізмів «вихорь»,
«смерч», «чорт», «нечиста», «страшна» сила,
уживають ще назву «тіфон»: «...такой смерчь
воть етот бальшой, гаворять, етот, ура-
ган – тіфон, гаворять, спускаєця» 7; «...вот
он ідьот – чьорная такая, ат нєба паласа
ідьоть, ідьоть к зємлє і гаварять, – ето
ідьоть тіфон, щас будіт лівєнь...» 8. Чому,
власне, вихор називається «тіфоном» жоден з
інформантів не міг відповісти. До речі, у пе-
рекладі з грецької «τυφώς» (тюфос) означає
«ураган», «буря», «вихор», «гроза» 9, а крим-
ськотатарське слово «туфан» – «буря» 10. Мож-
на умовно припустити, що така назва вихору
в місцевих українців пов’язана з наявністю
тісних культурних контактів з деякими етно-
сами Криму, зокрема зі згаданими татарами і
греками. Було зафіксовано сюжети, типові для
української і загалом східнослов’янської ниж-
чої міфології 11. Наприклад, вони відбивають
вірування про те, як колись у вихор кидали ніж
і він випадав звідти з лезом у крові; про «зна-
ючих» людей, які вміли «підрізати» вихор за
допомогою серпа й ножа, висвяченого на ніч-
ній службі на Великдень (примітно, що такими
людьми можуть бути або греки, або кримські
татари, тобто «чужі»); про те, що під час на-
ближення вихору, треба осіняти себе хрес-
ним знаменням та опускатися до землі, щоб
він не зашкодив. Наведемо кілька прикладів:
«Чьорний, да такой широкий, да, знаїтє,
уже к зємлє оставалось мєтра, навєрно,
два, но ето ж далєко, может, там оно ме-
тров сто... наша бабушка Васіліса бєгом в
комнатку, бєрьот сталовий нож, стало-
вий нож, і бірьот топор, што рубают. І во
так – тапор і ножом вот так шота дєла-
http://www.etnolog.org.ua
80
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013
їть [відтворює рухи хрест-навхрест. – Ю. Б.]
і во так рєжєт, і шото гаваріть... ето на
глазах било... і вєритє – кусок падаєт вніз,
а то падимаєца вєрху – бабушка пєрірєза-
ла смєрчь. Смєрчи пєрірєзают. Смєрчі ат-
водят в сторону... і татари харашо знають
ето...» 12; «...ідьот тіфон, щяс будіт лівєнь,
і от старушкі вихаділі, малітву чіталі, і...
нажом етім пєрірєзають. І от пєрірєзають
і смотрять, шо он падимаєца, падимаєца,
падимаєца к вєрху – ушол» 13; «Я слишала,
такой віхрь, как вот ідьоть віхрь – і кідай
нож туда... І нож будєть в краві. Ета ж
нєчістая сіла ідьоть. Ето ж ні, а нічістая
сіла. ...ето свікруха мнє рассказивала, а єй
рассказивала бабушка, как унєсла дєвачку.
І ани дєлалі, прасілі Господа Бога, маліліся, і
нарисовалі вот ето круг, сдєлалі бєлим мє-
лом, і стаялі всє маліліся, і етава дітя при-
вєло суда, і паставіло на ето мєсто... віхрь,
да паставіл» 14. В інших місцевостях таких
уявлень про вихор зафіксувати не вдалося.
Схожі уявлення про бурю та вихор як про «не-
добру», «нечисту» силу трапляються в україн-
ців обстежених районів Приазов’я, але вони не
деталізовані та порівняно бідніші. Лише раз у
с. Кірове Володарського району Донецької об-
ласті у місцевих греків нам трапилося уявлення
про вихор як про чорта, який «крутиться». По-
дібно у кримських греків, мешканців с. Чорно-
пілля Білогірського району АР Крим, було
записано матеріал, який відбиває міфологічні
уявлення про вихор як про демонічну істоту
жіночої статі: «[Ю. Б.: Как у вас называли
ветер, который кругами идет по земле?]
“Мавріка цивєла” – чорная циганка. Да,
так у нас гаварілі: тфу-тфу, мавріка ци-
вєла, тфу-тфу, мавріка цивєла, тфу-тфу,
мавріка цивєла – трі раза плєвалі і гаварілі
“мавріка цивєла”, чьорная ціганка, чьорная
циганка – трі раза і плюйош, тфу-тфу.
Вот на, гдє крутіца, вот там – тфу-тфу,
мавріка цивєла, тфу-тфу, мавріка цивє-
ла – трі раза і он тада тіше, тіше...» 15. За-
уважимо, що персоніфікація вихору як демона
жіночої статі, що кружляє на місці чи танцює,
є характерною для нижчої міфології багатьох
етносів, у тому числі й для українців. Відомо,
що вихор, крім однієї з іпостасей чорта, може
виступати і як візуальний образ відьми, різно-
манітних хвороб, повітрулі, вітряниці тощо 16.
Виявилося, що досить стійкими вірування-
ми, які трапляються у зазначених місцевостях
повсюдно та містять низку добре збережених
традиційних сюжетів, є такі, що пов’язані
з постатями відьми, «ходячого» мерця та
домовика.
Найбільший масив інформації було за-
фіксовано саме про відьом і, власне, про їхні
магічні практики, способи завдання шкоди
людям і худобі, способи захисту себе і своєї
домівки від дій відьми. Зауважимо, що дум-
ки респондентів стосовно лише самого факту
існування відьом розділилися. З одного боку,
приблизно в половині записаних текстів наго-
лошується на тому, що нині відьом немає (або
їх мало), а якщо ж вони і є, то «не такі сильні,
як раніше»: не крадуть молоко, не забирають
дощ і втратили здатність до перевертництва.
Зокрема: «...щє як мама малада була, так
тоді щє були такі – мама розказувала...
шо ходили відьми свинями. Свинями пре-
вращялись, у кішок превращялись – да, да.
За молодості мами. А при нас уже такого
не було...» 17. Більшість інформантів відтво-
рювала історії про «колишніх» відьом, у яких
знаходимо традиційні сюжети про відбирання
молока, перевертництво (на кота, кішку, соба-
ку, вовка, свиню, відро і т. п.), важку смерть
та способи її полегшення (у тому числі про
пробиття дірки в даху чи стіні) та ін. Сучасні
уявлення про відьом, зафіксовані у згаданих
місцевостях, пов’язані радше з вірою в чорну
магію, «причарування», «пороблення», «під-
кидання» намовлених предметів у двір. Водно-
час інша частина записаних нами інтерв’ю
характеризується досить високим ступенем
віри в існування відьом і нині. Наприклад, у
с. Золоте Поле Кіровського району АР Крим
нам вдалося записати традиційне уявлення,
яке сьогодні фіксується вкрай рідко, – про
деякі фізіологічні особливості жінки-відьми,
http://www.etnolog.org.ua
81
Спеціальна тема випуску: «Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії:
трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи»
а саме – наявність в останньої хвоста: «... Ми
када-то, в Золотом Полє у нас была баня,
старая, да. Ми с мамой купаліся. І у адной
женщіни, бабушка моя замєтіла і... мнє па-
казуєт – у нєй, значіт, не хвост, но вот
етот, которий вот у нас кончаєца, коп-
чік, знаїте, вот на конце копчік, а так у
нєй єщьо от копчіка так, вот такой кусок
торчіт... ана [бабуся інформантки. – Ю. Б.]
сказала: “Ета женщіна – вєдьма...”» 18. По-
декуди також фіксуються традиційні уявлення
про підвищення активності відьом залежно
від календарних циклів (зокрема на Велик-
день, Водохреща) та їхню відповідну поведінку
в церкві: намагання підійти ближче до свяще-
ника, вхопитися за його одяг, доторкнутися
до замка чи дверей церкви. В окремих райо-
нах Миколаївщини також побутує уявлення,
що розпізнати відьму серед звичайних жінок
можна за тим, як вона заходить до церкви –
спиною («задом»), а при виході намагається
взятися «за клямку» 19. Загалом зауважимо,
що основні сучасні сюжети міфологічних опо-
відей про відьом у досліджуваному регіоні
засновані на віруваннях у «зурочення», «по-
гані очі», спричинення шкоди дітям, молоді
(рідше – худобі) шляхом чорної магії, а також
практику любовної магії. В Очаківському ра-
йоні Миколаївської області поширеним є віру-
вання в те, що відсутність дощів, посушливе
літо і як наслідок – неврожай прямо пов’язані
з існуванням відьом у селі. Слід наголосити,
що не можна не відзначити потужного впливу
ЗМІ на міфологічні уявлення про цього персо-
нажа. Так, подекуди нам траплялося уявлен-
ня, що нині відьом набагато більше, оскільки
вони вчаться чорної магії по книжках та теле-
передачах. Зауважимо, що така тенденція за-
галом є характерною для сучасної української
міфологічної традиції та, безумовно, потребує
окремого розгляду.
Майже в кожному населеному пункті нами
були зафіксовані билички про «ходячих» мер-
ців. Традиційно вважається, що «ходити» піс-
ля смерті та турбувати живих можуть або ті
покійники, які вели неправедне життя, напри-
клад, були п’яницями, або самогубці, або ті, за
якими сильно плачуть і тужать найближчі ро-
дичі: як правило, жінка за чоловіком чи сестра
за братом, і особливо після опівночі. Кажуть,
що таких мертвих «приплакали» (Крим, До-
нецька та Запорізька обл.); «притужили» й
«прижурили» (Миколаївська обл.). Наведемо
приклад: [оповідь про те, як бабуся респон-
дентки «приплакала» свого чоловіка] «... каже:
“Плачу ж і плачу, плачу і плачу”, ну, а...
под клуньою стоїть там лавочка, вона на
тій лавочкі сидить ночю, каже: “Місячно
так, – а город до ставка, посеред города
стежка, – сидю я плачу-плачу, дивлюся –
ійде мій Федя із, от ставка по стежкі.
Пришов, сів коло мене та каже: “Чьо ти,
Параско, плачеш?” – “Ну, та як оце не пла-
кать? Осталася с малими дєтками, стіки
дєток, шо мині з ними робить, – а отак, –
каже, – рука налазить на мине уже, а він
свою руку на мою і поклав, а вона, – каже, –
шо холодна, як льод, а шо, – каже, – ну, не
тіло, а як ото, знаєш, ковбаса сира, таке
слизьке, холодне, і м’яке ж, ну, без кос-
тєй. Я, – каже, – злякалася, – це вже, –
каже, – сатана до мене знать прийшов.”
А вона дуже теж богомольна була, вона
тоді: “Свят, свят, свят, свят, свят!” –
а воно, каже, як наче, – це мині вона лічно
розказувала, як наче шось зірвалося, тіки:
Пухх! – і не стало його, і не стало. “Я, –
каже, – після того більше за ним плакать
і більш він до мене не приходив”. Це мині
бабуся лічно мині розказувала!» 20. Тради-
ційною залишається і система апотропеїв, яка
застосовується для попередження небажаного
приходу мерця в дім та захисту від його не-
безпечних дій. Це, зокрема, читання молитов
(«Отче Наш», «Воскресна молитва»); вико-
ристання освяченого маку-самосію, церковних
атрибутів – ікон, хреста, свічок, свяченої води;
звернення до священика з метою освятити бу-
динок; застосування нецензурної лайки для
того, щоб вигнати «ходячого» мерця з будинку.
Схожа система оберегів у разі «приплакання»
померлого побутує і серед українського насе-
http://www.etnolog.org.ua
82
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013
лення Одещини 21. Слід зауважити, однак, що
порівняно частіше інформанти все ж таки роз-
повідають про власний досвід сновидінь, ніж
відтворюють билички, що описують реальну
зустріч оповідача з відповідним міфологічним
персонажем – «ходячим» мерцем. У розпо-
відях про сновидіння фігурують померлі, по-
переджаючи про щось, або ж з проханнями не
плакати, не забути пом’янути, щось передати,
прибрати на могилі; рідше – з погрозами. На-
приклад: «Помниш Вєрку Мушку? Сниця її
сон, шо наче приходе брат та й каже... помер
давно вже, – “Перидай минє, носового пла-
точка в мене нема, чи загубив де, чи шо, пе-
ридай мині!” А вона каже: “І як то я тобі пе-
ридам? Кім?” – “...Танюшой”. А вона каже:
“Так Танюша ше жива”, – жінка то була...
“То вона, – каже, – помре якогось числа
вона”, – він сказав, – “Перидаси”. А вона
каже: “А як же, як скажу їй, шо вона?” –
“Ти положиш, я сам возьму. Як вона помре,
її занесуть у ворота, я подийду до єї і вона
мині отдасть. Ти її скажеш так”... померла
та Танюша, приходе та Вєрка і платочки
приносе чи один, чи два. І до тої ж Таню-
ши ка: “От тако, тако периказував, то я
ложу тобі платочок, Міша прийде, возьме”.
Ну і те розказала і всьо» 22. Загалом, від-
творюючи оповіді про «ходячих» мерців, лише
незначна кількість респондентів спиралася на
особистий досвід. Більшість оповідачів пере-
казували слова матерів, бабусь, сусідів, водно-
час не відкидаючи реальність існування тако-
го явища і свою віру в нього. Між тим значна
кількість інформантів розповідала про влас-
ний досвід спілкування з померлими уві сні,
наголошуючи, що «приходити» мертві можуть
тільки під час сновидінь.
Що ж стосується міфологічних уявлень
про домовика, зафіксованих серед українців
Північного Причорномор’я, зауважимо, що їх
порівняно менше. Найбільш повні та інфор-
мативні сюжети про домовика було записано
нами тільки в АР Крим. Зокрема там зафіксо-
вано такі візуальні риси домовика: маленький,
кудлатий, пухнастий; домовик без зовніш-
нього образу, існування якого визначається
лише акустичними проявами: стукати, шуміти,
дути, сміятися тощо. Одного разу нами було
записано текст, у якому названо тільки «воло-
хаті руки» домовика, якими він торкався жін-
ки: «...і от ночью, муж бил на смєнє, от, я
просипаюсь от тово, что вот сзаді кто-то
мєня лєжит. Вот так вот, ну, как, рукой
і вот так вот трогаю. І вот прям дєржал,
і вот я єво ущіпнула, вот ущіпнула, вот я
прям чувствую, как я щіпаю, і вот просну-
лас, і свєт бистрєнько включіла, дєйстві-
тєльно, ето я даже нє прідумиваю, дєй-
ствітєльно так і било. А потом отстал,
как то вот больше нє стал он пріходіть...
и вот как рука єво вот волосатая, вот. І я
прям вот так єво щіпала, прям нохтямі» 23.
Як випливає з більшості записаних текстів,
основну увагу в них звернено тільки на окремі
візуальні прояви домовика, а не на його функ-
ціональні характеристики. Певний акцент
зроблено винятково на його діях стосовно лю-
дини. Наприклад: «Пріхажу я да мами, ана
гаваріт: “Любка, ти знаєш, што, сєводня
са мной спал дамавой”. Я мамє: “А ти єво
нє баялась?”. “А чьо єво баятся? – гава-
ріт. – Слишу, у меня на ногі... штото упала
на ногі с пєчкі”. А у нас русская п’єска била,
а кравать вот так стаяла, а пєчка вот
так. “С пєчкі штото упала. Лап, лап –
лахматає. Што-то, гаваріт, лахматає.
Ну, – гаваріт, – я Богу памалілась і лягла
спать...”» 24. Привертає увагу також сучасне
побутування традиційного сюжету про прові-
щення майбутнього домовиком, згідно з яким
уночі він навалюється на господиню, господа-
ря чи їхню дитину і починає тиснути. Тоді його
треба спитати «На добро чи на худо?», і якщо
«на добро», то він почне сміятися й перестане
тиснути, а якщо навпаки – буде дути. Зага-
лом домовик є однією з іпостасей «нечистої»
сили – принаймні позитивного ставлення рес-
пондентів до нього майже не спостерігалося.
Так, було записано лише два тексти, включно
з вищенаведеним, у яких простежується ней-
тральне ставлення мешканців хати до домо-
http://www.etnolog.org.ua
83
Спеціальна тема випуску: «Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії:
трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи»
вика, якого вони не бояться. В інших обсте-
жених місцевостях уявлення про домовика
виявилися досить фрагментарними та багато
в чому пов’язаними із сучасними віруваннями,
які поширюються у сільському середовищі че-
рез ЗМІ. Наприклад, у Бердянському районі
Запорізької області про власне «домовика»
інформації зафіксовано не було, однак один із
записаних текстів відбиває уявлення про «ба-
рабашку», яка, як вірять, може перебувати в
просторі будинку та розмовляти з дітьми.
Підсумовуючи вищесказане, зазначимо,
що під час експедиційних досліджень у різ-
них місцевостях Північного Причорномор’я
нам вдалося зафіксувати цікаву, певною мірою
еклектичну та строкату картину міфологічних
вірувань місцевого населення. Як попередній
результат узагальнення та систематизації зі-
браного матеріалу, можемо стверджувати, що
найпоширенішими виявилися уявлення, без-
посередньо пов’язані з повсякденним життям
інформантів: про відьом та відповідно віру
в порчу й магію; про «ходячих» мерців і сни
про померлих; відчутно менше – про домо-
вика, вихор та інших персонажів традиційної
міфологічної системи, віра в яких не чинить
настільки сильного впливу на щоденне жит-
тя та побут респондентів. Матеріали свідчать
про те, що зафіксовані вірування та уявлення
мають типові риси традиційної загальноукра-
їнської системи нижчої міфології. Водночас ми
можемо вести мову і про наявність імовірних
культурних впливів іноетнічного оточення
(зокрема у випадку з «вихором»-«тіфоном»),
особливо в середовищі українців Криму. Крім
того, очевидною є й низка сучасних змін, які,
утім, притаманні сучасній міфологічній тради-
ції більшості регіонів України. Доцільним та
перспективним видається проведення компа-
ративних студій у царині міфологічних віру-
вань та уявлень окресленого регіону, зважаючи
на його етнічну та культурну неоднорідність.
1 Golovakha-Hicks I. Demonology in Contem-
porary Ukraine: Folklore or «Postfolklore»? / I. Go-
lovakha-Hicks // Journal of Folklore Research. –
2006. – Vol. 43. – N 3. – P. 222.
2 Буйських Ю. Міфологічні уявлення в повсяк-
денному житті сучасних українців: теоретико-ме-
тодологічні аспекти вивчення / Ю. Буйських // На-
родна творчість та етнологія. – 2012. – № 6. – С. 72.
3 Борисенко В. Вірування в повсякденно-
му житті українців на початку XXI століття
[Електронний ресурс] / В. Борисенко // Етніч-
на історія народів Європи. – 2003. – Вип. 15. –
С. 4; Golovakha-Hicks I. The life of Traditional
Demonological Legends in Contemporary Urban
Ukrainian Communities [Електронний ресурс] /
I. Golovakha-Hicks // Folklore. Electronic Journal of
Folklore. – 2008. – Vol. 40. – P. 37–38. – Режим до-
ступу : www.folklore.ee/folklore/vol40/golovakha.
pdf; Лисюк Н. А. Постфольклор в Україні /
Н. А. Лисюк. – К., 2012. – С. 242.
4 Буйських Ю. Міфологічні уявлення... – С. 70;
Буйських Ю. «Домовой в машине»: мифология
в повседневной жизни современных украин-
цев / Ю. Буйських // Фольклористика и культур-
ная антро пология сегодня : тезисы и материалы
Между народной школы-конференции – 2012. –
М., 2012. – С. 251–252.
5 Романенко С. В. Прозаический фольклор
с. Киселевка Снигиревского района Николаевской
области / С. В. Романенко // Наукові записки. Проб-
леми археології, історії, історіографії, джерело-
знавства, літературознавства, мистецтвознавства,
музеєзнавства, ономастики, фольклористики. –
Херсон, 2006. – С. 222–225; Ковальова О. Ф. Ле-
генди Південного Прибужжя / О. Ф. Ковальова //
Історія. Етнографія. Культура. Нові досліджен-
ня. VI Миколаївська обласна краєзнавча конфе-
ренція. – Миколаїв, 2006. – С. 203–206; Марчен-
ко О. М. Традиційна обрядовість Первомайщини
(за результатами експедиції ПННЦ ОДУ 1999 р.) /
О. М. Марченко // Археологія та етнологія Схід-
ної Європи : матеріали і дослідження. – О., 2000. –
С. 329–336.
6 Захарченко Г. Уявлення про душу, смерть та
потойбічний світ в світогляді слов’ян (за матері-
алами експедицій на Одещині) / Г. Захарченко //
Етнічна історія народів Європи. – 1999. – № 2. –
С. 40–44; Захарченко Г. Табу в поховальній об-
рядовості (на матеріалах слов’янського населення
Одещини) / Г. Захарченко // Археологія та етноло-
гія Східної Європи : матеріали і дослідження. –
О., 2002. – Т. 3. – С. 302–303.
7 Записали Ю. С. Буйських та О. Г. Таран 9 жовт-
ня 2011 року в с. Виноградне Ленінського р-ну
http://www.etnolog.org.ua
84
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2013
АР Крим від Валентини Гаврилівни Михайленко
(у дівоцтві – Бондарь), 1931 р. н.
8 Записали Ю. С. Буйських та А. А. Артюх
8 жовтня 2011 року в с. Ленінське Ленінсько-
го р-ну АР Крим від Валентини Іванівни Макарь
(у дівоцтві – Сноркевич), 1936 р. н. (родом з Алу-
шти, мешкає в с. Ленінське приблизно з кінця
1930-х – початку 1940-х рр.).
9 Вейсман А. Д. Греческо-русский словарь /
А. Д. Вейсман. – М., 1991. – С. 1265. – (Репринт
V изд. 1899 г.).
10 Русско-крымскотатарский словарь / сост.:
Ш. А. Асанов, А. Велиев, С. М. Усеинов, С. А. На-
гаев ; [отв. ред. Ш. А. Асанов]. – Симф., 2010. –
464 с.
11 Детальніше про образ вихору в традиційних
та сучасних міфологічних уявленнях українців
див.: Буйських Ю. Вихор в сучасній демонології
українців / Ю. Буйських // Етнічна історія народів
Європи. – 2009. – Вип. 29. – С. 22–31.
12 Записали Ю. С. Буйських та О. Г. Таран
7 жовтня 2011 року в с. Золоте Поле Кіровсько-
го р-ну АР Крим від Ольги Іванівни Черепиць-
кої (у дівоцтві – Передирко), 1939 р. н. (родом із
м. Старий Крим).
13 Записали Ю. С. Буйських А. А. Артюх
8 жовтня 2011 року в с. Ленінське Ленінсько-
го р-ну АР Крим від Валентини Іванівни Ма-
карь (у дівоц тві – Сноркевич), 1936 р. н. (родом з
Алуш ти, мешкає в с. Ленінське приблизно з кін-
ця 1930-х – початку 1940-х рр.).
14 Записала Ю. С. Буйських 6 жовтня 2011 року
в с. Мазанка Сімферопольського р-ну АР Крим
від Надії Григорівни Єрохіної (у дівоцтві – Нєго-
дяєва), 1935 р. н.
15 Записали Ю. С. Буйських та О. В. Соболєва
10 жовтня 2011 року в с. Чорнопілля Білогірсько-
го р-ну АР Крим від Віри Костянтинівни Парас-
ківополо (у дівоцтві – Біджакова), 1932 р. н., гре-
кині.
16 Буйських Ю. Семантика танцю в демоно-
логічних віруваннях українців / Ю. Буйських //
Дні науки історичного факультету : матеріали
III Міжнар. наук. конф. молодих учених. Вип. III :
у 4 ч. – К., 2010. – Ч. 4. – С. 117.
17 Записала Ю. С. Буйських 21 червня 2012 року
в с. Новопетрівка Бердянського р-ну Запорізь-
кої обл. від Надії Петрівни Баранік (у дівоцтві –
Тимченко), 1930 р. н.
18 Записали Ю. С. Буйських та О. Г. Таран
7 жовтня 2011 року в с. Золоте Поле Кіровсько-
го р-ну АР Крим від Ольги Іванівни Черепиць-
кої (у дівоцтві – Передирко), 1939 р. н. (родом з
м. Старий Крим).
19 Марченко О. М. Традиційна обрядовість
Первомайщини... – С. 333.
20 Записала Ю. С. Буйських 16 червня 2012 року
в с. Стародубівка Першотравневого р-ну Донець-
кої обл. від Віри Семенівни Іваніної (у діво-
цтві – Педченко), 1937 р. н. (родом з м. Донецьк
(тоді – Сталіно), у с. Стародубівка проживає з
1958 р.).
21 Захарченко Г. Уявлення про душу... – С. 43.
22 Записала Ю. С. Буйських 12 серпня
2012 року в с. Парутіне Очаківського р-ну Мико-
лаївської обл. від Євгенії Архипівни Архипенко
(у дівоцтві – Ялова), 1923 р. н.
23 Записала Ю. С. Буйських 8 жовтня 2011 року
в с. Новомиколаївка Ленінського р-ну АР Крим від
Олени Волосатої (у дівоцтві – Нирка), 1969 р. н.
24 Записала О. В. Соболєва 6 жовтня 2011 року
в с. Мазанка Сімферопольського р-ну АР Крим
від Любові Григорівни Зинов’євої (у дівоцтві –
Нєгодяєва), 1945 р. н.
http://www.etnolog.org.ua
|