Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник")
Мета статті – на основі аналізу публікацій 1930-х рр. у газетах «Христинівський залізничник» визначити роль і місце соціалістичного змагання як методу підвищення ефективності праці в умовах будування соціалістичної економіки, одного з позаекономічних засобів здійснення модернізації народного господа...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2024
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202760 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") / П. Горохівський // Краєзнавство. — 2024. — № 2. — С. 67-74. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202760 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2027602025-07-31T00:18:33Z Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") Myths and reality of the «socialist competition» in the 1930s. (according to the materials the newspaper «Khrystyniv railway worker») Горохівський, П. Черкащина: історичні та соціокультурні аспекти Мета статті – на основі аналізу публікацій 1930-х рр. у газетах «Христинівський залізничник» визначити роль і місце соціалістичного змагання як методу підвищення ефективності праці в умовах будування соціалістичної економіки, одного з позаекономічних засобів здійснення модернізації народного господарства. З’ясовано, що для виконання практично нереальних планів соціалістичного будівництва влада вдалася до інтенсифікації праці робітників і селян шляхом використання трудового ентузіазму населення у вигляді соціалістичного змагання у різних формах і видах. Зокрема у пресі пропагувалися такі форми виробничого змагання як «зустрічні зобов’язання», «рух за складання і виконання техпромфінплану», «госпрозрахункові бригади», «громадські буксири». Це робилося з пропагандистською метою, оскільки певна частина робітників вірила у необхідність змагання і з ентузіазмом включалась у нього. Найбільшого поширення набув стахановський рух, а також використання методу Кутафіна, кривоносівський рух тощо. Однак організація змагання, виконання взятих зобов’язань, як правило, мали формальний, пропагандистський характер. Зроблено висновок, що попри намагання комуністичної партії і уряду залучати робітників до участі у різновидах соціалістичного змагання, у значній своїй частині робітники Христинівського залізничного вузла здебільшого ігнорували заклики і неприхильно ставилися до передовиків-ударників. The purpose of the article is to determine the role and place of socialist competition as a method of increasing labor efficiency in the conditions of building a socialist economy, one of the extraeconomic means of modernizing the national economy, based on the analysis of publications in the 1930s in the Khrystynovsky railwayman newspaper. It was found that in order to implement the practically unrealistic plans of socialist construction, the authorities resorted to intensifying the work of workers and peasants by using the labor enthusiasm of the population in the form of socialist competition in various forms and types. In particular, the press promoted such forms of production competition as «mutual obligations», «movement for the preparation and implementation of the technical and financial plan», «household settlement teams», «public tugboats». This was done for propaganda purposes, since a certain part of the workers believed in the necessity of the competition and enthusiastically joined it. The most widespread was the Stakhanov movement, as well as the use of the Kutafin method, the Kryvnosov movement, etc. However, the organization of the competition and the fulfillment of commitments were, as a rule, of a formal, propaganda nature. It was concluded that despite the efforts of the Communist Party and the government to attract workers to participate in various types of socialist competition, for the most part, the workers of the Hrystyniv railway junction mostly ignored the calls and did not favor the strikers. 2024 Article Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") / П. Горохівський // Краєзнавство. — 2024. — № 2. — С. 67-74. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202760 94«1930»:070](477.46)](045) 10.15407/kraieznavstvo2024.02.067 uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Черкащина: історичні та соціокультурні аспекти Черкащина: історичні та соціокультурні аспекти |
| spellingShingle |
Черкащина: історичні та соціокультурні аспекти Черкащина: історичні та соціокультурні аспекти Горохівський, П. Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") Краєзнавство |
| description |
Мета статті – на основі аналізу публікацій 1930-х рр. у газетах «Христинівський залізничник» визначити роль і місце соціалістичного змагання як методу підвищення ефективності праці в умовах будування соціалістичної економіки, одного з позаекономічних засобів здійснення модернізації народного господарства. З’ясовано, що для виконання практично нереальних планів соціалістичного будівництва влада вдалася до інтенсифікації праці робітників і селян шляхом використання трудового ентузіазму населення у вигляді соціалістичного змагання у різних формах і видах. Зокрема у пресі пропагувалися такі форми виробничого змагання як «зустрічні зобов’язання», «рух за складання і виконання техпромфінплану», «госпрозрахункові бригади», «громадські буксири». Це робилося з пропагандистською метою, оскільки певна частина робітників вірила у необхідність змагання і з ентузіазмом включалась у нього. Найбільшого поширення набув стахановський рух, а також використання методу Кутафіна, кривоносівський рух тощо.
Однак організація змагання, виконання взятих зобов’язань, як правило, мали формальний, пропагандистський характер. Зроблено висновок, що попри намагання комуністичної партії і уряду залучати робітників до участі у різновидах соціалістичного змагання, у значній своїй частині робітники Христинівського залізничного вузла здебільшого ігнорували заклики і неприхильно ставилися до передовиків-ударників. |
| format |
Article |
| author |
Горохівський, П. |
| author_facet |
Горохівський, П. |
| author_sort |
Горохівський, П. |
| title |
Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") |
| title_short |
Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") |
| title_full |
Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") |
| title_fullStr |
Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") |
| title_full_unstemmed |
Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") |
| title_sort |
міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "христинівський залізничник") |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Черкащина: історичні та соціокультурні аспекти |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202760 |
| citation_txt |
Міфи та реальність "соціалістичного змагання" у 1930-х рр. (за матеріалами газети "Христинівський залізничник") / П. Горохівський // Краєзнавство. — 2024. — № 2. — С. 67-74. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT gorohívsʹkiip mífitarealʹnístʹsocíalístičnogozmagannâu1930hrrzamateríalamigazetihristinívsʹkiizalízničnik AT gorohívsʹkiip mythsandrealityofthesocialistcompetitioninthe1930saccordingtothematerialsthenewspaperkhrystynivrailwayworker |
| first_indexed |
2025-12-01T23:23:23Z |
| last_indexed |
2025-12-01T23:23:23Z |
| _version_ |
1850350143692341248 |
| fulltext |
67
Міфи та реальність «соціалістичного змагання» у 1930-х рр.
(за матеріалами газети «Христинівський залізничник»)
DOI: 10.15407/kraieznavstvo2024.02.067
УДК 94«1930»:070](477.46)](045)
Петро Горохівський (м. Умань)
кандидат педагогічних наук, доцент
кафедри всесвітньої історії та
методик навчання Уманського державного
педагогічного університету імені Павла Тичини
Е-mail: gopeiv@gmail.com
ОRCID: http://orcid.org/0000-0003-1943-8240
Міфи та реальність «соціалістичного змагання» у 1930-х рр.
(за матеріалами газети «Христинівський залізничник»)
Мета статті – на основі аналізу публікацій 1930-х рр. у газетах «Христинівський
залізничник» визначити роль і місце соціалістичного змагання як методу підвищення
ефективності праці в умовах будування соціалістичної економіки, одного з позаекономічних
засобів здійснення модернізації народного господарства. З’ясовано, що для виконання
практично нереальних планів соціалістичного будівництва влада вдалася до інтенсифікації
праці робітників і селян шляхом використання трудового ентузіазму населення у вигляді
соціалістичного змагання у різних формах і видах. Зокрема у пресі пропагувалися такі
форми виробничого змагання як «зустрічні зобов’язання», «рух за складання і виконання
техпромфінплану», «госпрозрахункові бригади», «громадські буксири». Це робилося з
пропагандистською метою, оскільки певна частина робітників вірила у необхідність
змагання і з ентузіазмом включалась у нього. Найбільшого поширення набув стахановський
рух, а також використання методу Кутафіна, кривоносівський рух тощо.
Однак організація змагання, виконання взятих зобов’язань, як правило, мали
формальний, пропагандистський характер. Зроблено висновок, що попри намагання
комуністичної партії і уряду залучати робітників до участі у різновидах соціалістичного
змагання, у значній своїй частині робітники Христинівського залізничного вузла
здебільшого ігнорували заклики і неприхильно ставилися до передовиків-ударників.
Ключові слова: партійно-радянська влада, модернізація виробництва, соціалістичне
змагання, ударництво, стахановський рух, газета"Христинівський заліничник".
Petro Horokhivskyi (Uman)
PhD in Pedagogical Sciences
of the World History and Methodology Department
Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University
Е-mail: gopeiv@gmail.com
ОRCID: http://orcid.org/0000-0003-1943-8240
Myths and reality of the «socialist competition» in the 1930s.
(according to the materials of the newspaper
«Khrystyniv railway worker»)
The purpose of the article is to determine the role and place of socialist competition as a method
of increasing labor efficiency in the conditions of building a socialist economy, one of the extra-
economic means of modernizing the national economy, based on the analysis of publications in the
1930s in the Khrystynovsky railwayman newspaper. It was found that in order to implement the
practically unrealistic plans of socialist construction, the authorities resorted to intensifying the
work of workers and peasants by using the labor enthusiasm of the population in the form of
Петро Горохівський КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
Великі плани соціалістичної модер -
нізації народного господарства, до реа -
лізації яких більшовицька партія і уряд
приступили у кінці 20-х і у 30-х роках
минулого століття, передбачали здійснен -
ня індустріалізації (прискореного роз -
витку провідних галузей важкої промисло -
вості) і кардинальних змін у сільському
господарстві, що передбачали насиль -
ницьке об’єднання селян в колективні
господарства та встановлення в сільському
господарстві командно-бюрократичної
сис теми управління.
Найважливішою основою здобутків
країни у цей період стали подвижництво і
героїзм мільйонів рядових трудівників.
Більшовицька партія, окрім інших методів
і засобів виконання практично нереальних
планів соціалістичного будівництва, зро -
била ставку на інтенсифікацію праці
робітників і селян. Цього вона намагалася
досягти двома шляхами. Перший – вико -
ристання трудового ентузіазму населення
у вигляді соціалістичного змагання у
різних формах і видах, другий – шлях
примусу і залякування.
Соціалістичне змагання – типово ра -
дян ський термін на означення різноманіт -
них, переважно позаекономічного харак -
теру, заходів з метою підвищення продук -
тивність праці, в основу яких покладено не
стільки стимули матеріального зацікав -
лення, як звернення до «соціалістичної
свідомості» працівників віддати додаткові
зусилля на побудову соціалізму1.
Виробниче, а згодом соціалістичне
змагання, за твердженням радянської
історіографії, стало масовим явищем.
Різними його видами і формами були
охоплені працівники практично всіх сфер
виробництва по всьому Радянському
Союзу.
Партійні органи через місцеву пресу
поширювали міфи про добровільну участь
робітників у виробничому змаганні, їх
надзвичайну активність, значні економічні
результати від змагань, всіляко попу ля ри -
зували ті чи інші види змагання, закли -
каючи до участі у них якомога більшу
частину робітників і колгоспників.
І населення в тій чи іншій мірі від -
гукувалося, або було змушене до цього, і
брало участь у реалізації різних починань.
Населення по-різному відносилося до
соцзмагання: були і досягнення і певний
спротив. Соцзмагання виявилися прихо -
ваною формою експлуатації трудящих, хоч
і для благородних цілей.
Вивчення досвіду соціалістичного зма -
гання було пріоритетною темою для ра -
дян ських істориків, які розглядали со -
ціалістичне змагання як прояв трудової
ініціативи мас. Осмислення феномену
виробничого змагання частково знайшло
відображення у пострадянській історіо -
графії. У низці статей розвінчувався цей та
інші міфи і розкривалися негативні на -
слідки трудового штурму для виробництва
й робітників. Реалістичну оцінку цього
68
1 Соціалістичне змагання. Режим доступу: URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/Соціалістичне_змагання) (дата
звернення: 02.06.2024).
socialist competition in various forms and types. In particular, the press promoted such forms of
production competition as «mutual obligations», «movement for the preparation and
implementation of the technical and financial plan», «household settlement teams», «public
tugboats». This was done for propaganda purposes, since a certain part of the workers believed in
the necessity of the competition and enthusiastically joined it. The most widespread was the
Stakhanov movement, as well as the use of the Kutafin method, the Kryvnosov movement, etc.
However, the organization of the competition and the fulfillment of commitments were, as a
rule, of a formal, propaganda nature. It was concluded that despite the efforts of the Communist
Party and the government to attract workers to participate in various types of socialist competition,
for the most part, the workers of the Hrystyniv railway junction mostly ignored the calls and did
not favor the strikers.
Key words: party-Soviet government, modernization of production, socialist competition,
striking, Stakhanov movement, newspaper "Khristynivskyi Zalinichnyk".
явища дають історики О. Бажан2,
П. М. Чер нега3, О. Мовчан4 та інші. Окремі
його аспекти розглядаються у всіх працях,
присвячених дослідженню історії України
у 1920–1930-х роках.
Як у той час розгорталося соціалістичне
змагання, можна простежити на прикладі
Христинівського залізничного вузла (нині
– місто Христинівка Черкаської області).
Зокрема, чимало цікавого фактичного ма -
теріалу містять підшивки газети «Заліз -
ничник Христинівщини» за 1930-ті роки.
У передовицях, численних статтях, до пи -
сах, замітках газет висвітлено участь заліз -
ничників краю у різних видах со ціаліс -
тичного змагання і відношення робітників
як до самого руху, так і до його «перемож -
ців». Проте питання розвитку виробничого
змагання не були предметом окремого
дослідження ні у загальному, ні у регіо -
нальному вимірах.
Разом з тим, ця проблема має наукове і
практичне значення, оскільки розкриває
сутність тоталітарного режиму, який зумів
поставити під свій контроль навіть трудо -
вий ентузіазм працівників, і, спекулюючи
на високих цілях, практично експлуатува -
ти їх. Це зумовлює актуальність дослі -
дження.
Метою роботи є на основі аналізу
публікацій 1930-х рр. у газеті «Христинів -
ський залізничник» визначити роль і місце
соціалістичного змагання у 30-х роках
минулого століття як важливого засобу
підвищення ефективності праці на заліз -
ни ці в умовах будівництва соціалістичної
економіки, з’ясувати шляхи і способи по -
ширення радянських міфів про соціаліс -
тичне змагання і реальний стан справ у
виробничих процесах того часу.
Предметом аналізу стали газетні пу -
блікації, пов’язані з цією тематикою,
вміщені у місцевих газетах протягом 1932–
1938-го рр.
Залізничники Христинівщини у кінці
1920-х і у 1930-х рр. були залучені до
участі у соціалістичній реконструкції
промисловості і транспорту. Серед них
наполегливо популяризувалися і поши -
рювалися різноманітні патріотичні по -
чинання робітників та інженерно-техніч -
них працівників у виробничому змаганні.
Наприклад, прагнення достроково вико -
нати першу п'ятирічку, самопожертва
сотень і тисяч ентузіастів, які відмовляли
собі в найнеобхіднішому, щоб якомога
швидше побудувати економічний фунда -
мент соціалізму. Про це можна було дізна -
тися із вузлової газети «Христинівський
залізничник».
У пресі пропагувалися різні форми
виробничого змагання: «зустрічні зобов’я -
зання», «рух за складання і виконання
техпромфінплану», «госпрозрахункові
бри гади», «громадські буксири» тощо. Це
робилося з пропагандистською метою, а
певна частина робітників тоді ще вірила у
необхідність змагання і з ентузіазмом
включалась у нього.
Залізничники Христинівщини долучи -
лися до великої кількості конкурсів і
змагань, які проводилися тоді в СРСР. Для
виконання місячних, річних завдань ого -
лошувалися п’ятиденки, декадники, дво -
декадники, які переростали в місячники.
Зокрема, у серпні 1932 року було ого -
лошено і подовжено декадник оздоровчого
ремонту вагонів. Старанних і добросо -
вісних робітників (Сироветніка, Пічкура)
преміювали 100 карбованцями, Павлев -
ському, Вахлюку видали премію в розмірі
75 і 50 крб.
Адміністрація і партійне керівництво
залізничного вузла всіляко спонукали
робітників до інтенсивної, на грані люд -
ських можливостей, праці. Так, 21–31
березня 1932 року по вузлу Христинівка
було оголошено штурмовий декадник,
протягом якого слід було виконати й
перевиконати всі виробничі показники.
Завдання не було реальним. Тоді на
69
Міфи та реальність «соціалістичного змагання» у 1930-х рр.
(за матеріалами газети «Христинівський залізничник»)
2 Бажан О. За кулісами стахановського руху // Проблеми історії України, факти, судження, пошуки. Вип. 1. Київ,
1991. С. 69–84.
3 Чернега П. М. Використання змагальних форм організації праці на українських підприємствах напередодні й під
час Другої світової війни // Український історичний журнал. 2005. № 1. С. 41–56.
4 Мовчан О. «Трудові почини» робітників України в 1930-ті рр.: міфи та реальність // Проблеми історії України:
факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. 2013. Вип. 22. С. 55–90.
Петро Горохівський КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
підставі так званої телеграми від імені
партосередків вузла прозвучав заклик
продовжити декадник до 10 квітня включ -
но і самомобілізуватися на 100 %5.
Держава постійно нагадувала своїм
підданим про їх зобов’язання брати участь
у соцзмаганні. З цією метою навіть було
запроваджено День ударника.
На шпальтах «Христинівського заліз -
ничника» пропагувався досвід кращих
машиністів-ударників. Перед робітниками
ставилися завдання добиватися високої
якості ремонту паровозів, забезпечувати
добрий догляд і правильну організацію
експлуатаційної роботи кожного паровоза.
До річниці соцзмагання кращим пода -
рунком вважалося забезпечення добро -
якісного ремонту паровозів. Зокрема, у
вузловій газеті повідомлялося, що паротяг
(паровоз) Щ-Ч 1619 прибув до фінішу
пробігу у кращому стані, ніж був на
початку конкурсу. На ньому працювали
машиністи спарених бригад М. Іскри та
М. Гаркавенка. Їхній паровоз брав участь у
Всеукраїнському змаганні6.
У 1932–1933 роках проводився рух «За
звание лучшей станции СССР». Христи -
нівський залізничний вузол (машиністи,
диспетчери, кондуктори, бригади ре -
монтни ків) неодноразово був переможцем
цього та інших конкурсів.
Під час проведення цього конкурсу на
сторінках газети «Христинівський заліз -
ничник» висвітлювалися досягнення паро -
возного депо «Христинівка». У статтях у
приклад ставилася робота залізничників-
передовиків. Однак невдачі чи невиконан -
ня плану завжди «списувалися» на окре -
мих людей.
Так коли спаровану їзду було виконано
лише на 97 %, то винними у цьому були
визнані щойно прийняті кочегари Могиль -
ни цький, Шевченко, Курган та Ко чинський7.
Перше місце у Всесоюзному змаганні
серед ремпунктів посів Христинівський
ремпункт (премія 20 тис крб.). Заліз -
ничники Христинівщини прославилися у
цьому конкурсі. Кращим вагонником-
бригадиром України став Антон Ярощук.
Його бригада отримала премію 2000 крб.
Крім загальної грошової премії А. Ярощук
отримав персональну премію в розмірі 200
крб. та почесну грамоту. Перемога бригади
А. Ярощука спонукала до активізації
інших бригад ремонту паротягів. В цей же
день позапланово до ремонту паротяга
ОВ 3969 приступило 10 залізничників8.
У 1932–1933 роках залізничників, крім
чисто професійних зобов’язань, змушу -
вали здавати державі хліб за користування
посівною землею в полі та на садибах. Хліб
вони здавали під загрозою репресивних
заходів.
Залізничників вузла Христинівка у час
після виконання нелегких основних тру -
дових обов’язків, у тому числі нічних змін,
цілодобового чергування, також змушу -
вали працювати на колгоспних полях.
Наприклад, 8 липня 1933 року на полях с.
Христинівка працювало 102 чоловіка і
склали 134 копиці.
Районна газета писала, що «ударною
працею відзначилися Бриман, Шуляк,
Серветніков, Богданов»9. Слід зазначити,
що це був непоодинокий факт прямої
експлуатації робітників.
Крім видимої важкої фізичної праці
залізничників змушували здавати частину
доходів на реалізацію різних державних
проектів. Наприклад, у жовтні 1932 року
розгорнувся зустрічний рух за збір коштів
на будівництво літака «Максим Горький».
Залізничників вузла заставили взяти зобо -
в’язання зібрати до 15-ї річниці Жовтневої
революції не менше 500 крб. Активістами
в цьому почині призначили робітників тт.
Гороховського і Рязанова. Поширення цьо -
го почину і контроль за його виконанням
взяла на себе газета «Христинівський
залізничник». І робітники відгукувалися:
70
5 Паротяг Щ-ч 1619 // Христинівський залізничник. 1932. 25 березня.
6 Там само.
7День ударника відзначимо новими перемогами // Христинівський залізничник. 1932. 12 грудня.
8 У боротьбі за передову станцію // Христинівський залізничник. 1932. 25 жовтня.
9 Мицик, Магрицька. Політика хлібозаготівлі – політика голодомору. Режим доступу: URL: http://www.vox.com.ua/
data/ osnovy/2005/11/27/polityka-hlibozagotivli-polityka-golodomoru.html
«Виклик тов. Гороховського приймаю. На
будування літака «М. Горький» вношу
5 крб. Викликаю тт. Васютинського та
Рака», – писав у вузловій газеті робітник
В. Яремич10.
У роки другої п’ятирічки продов -
жується експлуатація гасла ударництва,
але появляються й інші види соціаліс -
тичного змагання. Зокрема у липні-серпні
1934 року кондуктори Христинівського
кондукторського резерву зобов’язалися
наслідували метод Кутафіна. Вони працю -
вали на збірних поїздах, досягли значних
успіхів і, як писала газета, «стали дійсними
ударниками соціалістичного руху». За два
місяці вони мали такі показники нагону:
Іванов М – 25 год.; Славський М. – 21 год.;
Рябченко Г. – 19 год., Кравчук Ар. – 1611.
Залізничників закликали долучитися
до кривоносівського руху. Всіляко заохо -
чувався ентузіазм робітників, не стільки
матеріальними стимулами, а й прикладами
інших людей. У приклад ставилося і
понаднормове розвантаження вагонів, і
економія палива, і збільшення швидкості
руху транспорту.
Зокрема, у місцевій пресі пові дом -
лялося, що на станції Христинівка бригада
вантажників (бригадир Персіков) роз -
вантажує вагони за 25–30 хвилин при
нормі 1 год. 30 хв.
Зрозуміло, що таких нормативів по -
винні були дотримуватися й всі інші
бригади12. Машиністами-кривоносівцями
стали Данилов, Мудрик, Пісковий, Ан -
дрей цев, Шмідт та інші.
У 1936 р. набуває поширення стаха -
новський рух. Він знайшов своїх послідов -
ників і серед залізничників Христинів -
щини. Першим і найбільш відомим ста -
хановцем на станції Христинівка став
М. М. Воєвудський. Він і машиніст
Єфремов відгукнулися на заклик ком -
соргів 75 шахт Донбасу розгорнути мо -
гутній стаханівський рух. Здобутки Воє -
вудського були вельми вагомими. За
зразок йому у роботі, як він заявляв,
слугували шахтар Олексій Стаханов та
машиніст Петро Кривоніс, ідейними
натхненниками – перший машиніст СРСР
– тов. Й. В. Сталін і залізничний нарком
Л. М. Каганович. Зокрема, М. Воєвуд -
ський задану технічну швидкість в 32,2 км
збільшив до 42 км і до 25 грудня зекономив
20,45 т вугілля (за рік), організував 2
стахановські школи. До 1 березня 1936 р.
машиніст зобов’язувався передати свій
досвід всім паровозним бригадам. Його
заробітна плата зросла майже втричі і
становила 700-900 крб. на місяць13. Він
став першим орденоносцем на заліз -
ничному вузлі.
Машиніст Єфремов очолив рух настав -
ництва. До нього, як до наставника, було
прикріплено 18 паровозів. За 30 років
роботи він розробив методику безава -
рійної експлуатації паровозів, ділився
своїм досвідом, разом з тим вимагав від
керівництва створення для себе відповід -
них умов праці. І керівництво йшло йому
назустріч.
Для поширення досвіду роботи, по -
ширення духу суперництва організувалися
зльоти стахановців залізниці. Від Хрис -
тинівки до Києва на зліт було делеговано
18 кращих стахановців-залізничників.
Залізничники Христинівки брали на
себе зобов’язання ще ширше розгорнути
стахановський рух. Від стахановських діб
відбувається перехід до стахановських
п’ятиденок, декад, місяців. З’являється
ідея зробити станцію стахановською,
організувати стахановські школи.
Машиністи-стахановці починають во -
дити поїзди по-кривоносівськи. Вслід за
М. Воєвудським почали водити поїзди зі
збільшеною вагою і збільшеною швид -
кістю (Лебедюк дав технічну швидкість
40 км/год замість 32; Петров – 40 км/год
проти 33; Плахотнюк виконав 46 км/год
замість 36)14. Зокрема, у місцевій пресі
зазначалося, що 24 січня 1936 року зі
71
Міфи та реальність «соціалістичного змагання» у 1930-х рр.
(за матеріалами газети «Христинівський залізничник»)
10 Збір коштів будівництва літака «Максим Горький» // Христинівський залізничник. 1932. 10 жовтня.
11 Брати приклад з кутафінців // Христинівський залізничник. 1934. 18 вересня.
12 Нам повинні допомогти командири // Христинівський залізничник. 1938. 6 січня.
13 А попереду ще більші перспективи // Христинівський залізничник. 1936. 1 січня.
14 Поїзди водити по-кривоносівськи // Христинівський залізничник. 1936. 18 січня.
Петро Горохівський КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
станції Тальне до станції Христинівка було
проведено поїзд № 837 вагою в 1002 т.
Норму перевищено на 222 т. Поїзд провів
машиніст-стахановець Плахотнюк15.
У 1937 р. робітники депо Христинівки
відповіли на заклик Макіївського і Туль -
ського залізничних вузлів новими під -
несеннями виробничничих показників.
Машиніст-ударник стахановського призо -
ву тов. Охота провів поїзд вагою в 907 тонн
(132 км), а токарі Шершун та Іванченко
виконали норми на 250 і 255 %. Цими
досягненнями робітники «били ворогів
народу». Кращим машиністом-кривоно -
сівцем у 1937 р. став Мудрик.
У цьому ж році виник новий вид ста -
ханівського руху «За тисячі воронцов -
ських груп». Ініціатором став Костянтин
Воронцов з вагонної дільниці Томської
залізниці. Змагання поширювалося серед
комсомольців. Комсомольська організація
була однією з перших, яка відгукнулася на
цей заклик (стрілочник тов. Когут зма -
гався з стрілочником другого поста тов.
Данчиком, тов. Кошель описував вагони за
25 хв, а розмітку вагонів робив за 5 хв)16.
Стахановський рух поширювався не
лише серед машиністів. Керівництво заліз -
ничного вузла, парторганізація старалися
надати йому масовості. Стахановцями
ставали помічники машиністів, кочегари,
кондуктори, ремонтники, лікарі залізнич -
ної лікарні, стрілки-охоронці, диспетчери.
Зокрема, диспетчер Сидоренко свої зав -
дання виконував на 136–147 %, без браку.
Стахановський рух поширювався і
серед жінок. Зокрема і вузловій газеті
відзна чалася бригада побільниць, яка свою
норму перевиконувала на 150–200 %.
Кращою серед них була Ірина Макси -
менко. Робітниця була щаслива, що її
роботу оцінили і вона отримала премію.
Жінок-домогосподарок також залучали
до участі у різного виду змаганнях. Вони
повинні були прибирати залізничні
приміщення, слідкувати за порядком у
їдальні, на вокзалі, приводити у куль -
турний стан депо, розчищати від снігу
станцію, колії17. Зрозуміло, що всі ці
роботи вони виконували безплатно.
Фактично це була експлуатація жіночої
праці, але її називали «соціалістичним
ентузіазмом».
У поширенні ідеї соціалістичного
змагання у різних його формах у 1936 р.
активно використовується місцева преса.
У кожному номері розміщувалися дописи
про високі досягнення передовиків со -
ціалістичного змагання, повідомлення про
нагородження їх орденами18. Стахановці
стають ініціаторами листів-звернень до
керівників партії та уряду, а також до
населення з закликом наслідувати їх
приклад.
Всесоюзні і районні газети рясніли
повідомленнями про ініціативи робітни -
ків, їх бажання працювати за двох-трьох,
виконувати по кілька норм. Такі статті
були яскравим прикладом успіху держав -
ної ідеологічної машини. Частина людей
навіть була щасливою, що своєю непосиль -
ною працею зміцнювала державу. В іншої
частини працівників з’являється цілком
закономірне питання: «Навіщо це ро -
бити?»…19.
Стахановський рух, як і інші види со -
ціалістичного змагання, мав як по зитивні,
так і негативні прояви.
Наприклад, нагородження чи заохочен -
ня ударників праці, переможців різного
виду змагань. Робітників, які виконували і
перевиконували свої зобов’язання, заохо -
чували Перехідними Червоними прапора -
ми, грамотами, занесенням їх прізвищ та
фотографій на Дошку Пошани, нагоро -
джували орденами і медалями, грошовими
преміями, путівками у санаторії, делегу -
ванням на партійні з’їзди, з’їзди ударників
праці, поїздками у Київ та Москву на
святкування різних державних свят. Гро -
72
15 Рекорди машиністів // Христинівський залізничник. 1937. 15 лютого.
16 Працювати як Костя Воронцов // Христинівський залізничник. 1937. 23 січня.
17 Викликаю всіх жінок нашого околотку // Христинівський залізничник. 1937. 15 лютого.
18 Розгорнемо боротьбу за нові перемоги // Христинівський залізничник. 1936. 3 лютого.
19 Мій робочий час збігає непомітно // Христинівський залізничник. 1936. 8 лютого.
шові премії суттєво доповнювали бюджет
сім’ї. Наприклад, диспетчер-ударник Си -
до ренко за рік зумів купити собі зимове
пальто за 536 крб, хромові чоботи, дружині
– туфлі, різний одяг і путівку за 400 крб
у Євпаторію. Машиніст-орденоносець
М. Воєвудський отримував премії у роз -
мірі 700 крб, а його зарплата становила до
900 крб. У той же час робітниця-побіль -
ниця І. Максименко за перевиконання
взятих зобов’язань на 200 %, отримала
лише 120 крб. Інші переможці соцзмагання
отримували ще менше. Отже, партійні ор -
гани цілеспрямовано формували з обраних
робітників так звану «робітничу ари -
стократію», надаючи їм всемірне сприян ня
для досягнення високих по казників з
метою підтримання високих темпів і
показників у соціалістичному змаганні.
Поруч з статтями-листами, відгуками,
закликами до участі у соцзмаганні на
сторінках «Христинівського залізнич -
ника» постійно друкувалися статті, де
повідомлялося про аварії, нехлюйство,
брак у роботі як з боку рядових, так і
начальників. Спостерігається велика кіль -
кість прогулів. Перше місце по кількості
пропусків займали майстерні депо (32–32
дні), партбригади – 18; кондуктори – 11.
Люди просто не витримували заданих
темпів роботи, подвійних, іноді й по -
трійних норм виробітку.
Негативним проявом соцзмагання було
те, що на зміну планомірній роботі при -
йшла штурмівщина й кустарщина. Зави -
щені зобов’язання приводили до систе -
матичних недоліків у роботі: поїзди
запізнювалися на 35 і більше хвилин,
зростала кількість невчасно поданих на
колії «хворих вагонів», відправлення поїз -
дів за розкладом складало менше 90 %.
Не на всіх ділянках роботи були високі
показники. Дуже часто через неправильну
організацію, низьку кваліфікацію, відсут -
ність належного обладнання, прийняття
нереальних зобов’язань траплялися зриви
планів. Значна частина працівників не
могла працювати понад свої фізичні
можливості. Наприклад, працювати за
трьох, тобто дати виробіток у 300 %, як це
зобов’язувався токар-ударник стаханов -
ського призову депо Христинівка О. Іван -
ченко у Всесоюзну стахановську декаду.
Такі високі зобов’язання бралися тільки на
певний період (п’ятиденку, декадник,
дводекадник, місячник). Працювати в
такому темпі постійно було нереально.
Напружені умови роботи відбивалися на
якості продукції та здоров’ї (фізичному й
моральному) робітників20.
На сторінках «Христинівського заліз -
нич ника» з’являються повідомлення про
саботажників стахановського руху. До -
писувач «Б.І.» критикує чергового по
станції Семеніна, який протягом 3 місяців
працює ганебно, не виховує стахановців у
своїй бригаді, не хоче змагатися за одно -
змінне чергування зі зміною тов. Ордин -
ського.
Виступи незадоволення проти стаханов -
ського руху були непоодинокі. До саботаж -
ників потрапило керівництво вагонної
дільниці: начальник дільниці Трущенко,
парторг Колосов, комсорг Бортник, голова
учкому Стецюк. Їх вина полягала в тому,
що вони давали спеціально стахановцям
некваліфіковану роботу, а то й не забез пе -
чували їх роботою, відповідно і не випла -
чувалася заробітна плата. Таку ситуацію
можна пояснити наступним: високі досяг -
нення були результатом праці інколи
цілого колективу, а, отже, одному праців -
никові вони були часто не під силу21.
Неприязнь у робітників викликали і
самі стахановці. Зокрема у вузловій газеті
була опублікована замітка «Орденоносцеві
тов. Воєвудському зривають виконання
плану»22. Із-за того, що машиністи не
справлялися зі своїми зобов’язаннями, на
залізничному вузлі закривали свою роботу
і стаханівські школи.
Після їх закриття набирала обертів
боротьба з саботажниками. Їх відкрито
починали зараховувати до класових
73
Міфи та реальність «соціалістичного змагання» у 1930-х рр.
(за матеріалами газети «Христинівський залізничник»)
20 Виконуйте плани хлібозаготівлі // Колгоспник Христинівщини. 1932. 8 січня.
21 Керівництво вагонної саботує розгортання стаханівського руху // Христинівський залізничник. 1936. 8 січня.
22 Орденоносцеві тов. Воєвудському зривають виконання плану // Христинівський залізничник. 1936. 9 жовтня.
Петро Горохівський КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
ворогів. Одними з перших таких «кла -
сових ворогів» стали начальник відділку
експлуатації Берестов, старший диспетчер
Кабанов, Роліг. У заниженні норм звину -
вачували робітника Берестова.
Працівників, що виступали проти по -
ши рення стахановського руху, проти самих
стахановців притягали до «права», тобто
до кримінальної відповідальності. Зокре -
ма, до числа засуджених попав ко лишній
машиніст-передовик П. А. Сіньков.
Таким чином, аналіз матеріалів місцевої
преси у 1930-х роках в Христинівському
районі показав, що в пресі активно поши -
рювалися міфи про добровільну участь
робітників у соціалістичному змаганні, їх
високу трудову активність, ентузіазм,
творчий підхід до реалізації накреслених
партією завдань і високу результативність
їх праці.
Трудівники Христинівського району
тодішньої Київської області брали участь
у соціалістичному змаганні різних форм і
видів, серед яких найбільш поширеними
були: «ударництво», «зустрічні зобов’я -
зання», «рух за складання і виконання
техпромфінплану», «госпрозрахункові
бри гади», «громадські буксири» тощо. У
роки другої п’ятирічки – впровадження
методу Кутафіна серед кондукторів
Христинівського кондукторського резерву,
рух послідовників машиніста П. Кри -
воноса за високу продуктивність праці, рух
наставництва, стахановський рух.
Водночас місцеві газети не змогли
приховати, що стахановський та інші рухи
мали і негативні прояви та наслідки.
Завищені зобов’язання приводили до
систематичних недоліків у роботі. Не на
всіх ділянках роботи були високі показ -
ники. Дуже часто через неправильну ор -
ганізацію, низьку кваліфікацію, відсут -
ність належного обладнання, прийняття
нереальних зобов’язань траплялися зриви
планів. Значна частина працівників не
могла працювати понад свої фізичні
можливості. Напружені умови роботи
відбивалися на якості продукції та здоров’ї
(фізичному й моральному) робітників.
Тому у газеті появляються повідомлення
про саботажників стахановського руху і
виступи проти нього; про те, що ста ха -
новці-ударники часто викликали не -
приязнь у робітників.
74
References
1. Bazhan O. (1991). Za kulisamy stakhanovsʹkoho rukhu. Problemy istoriyi Ukrayiny, fakty,
sudzhennya, poshuky. Vyp. 1. Kyiv. S. 69–84. [in Ukrainian].
2. Cherneha P. M. (2005). Vykorystannya zmahalʹnykh form orhanizatsiyi pratsi na
ukrayinsʹkykh pidpryyemstvakh naperedodni y pid chas Druhoyi svitovoyi viyny. Ukrayinsʹkyy
istorychnyy zhurnal. № 1. S. 41–56. [in Ukrainian].
3. Movchan O. (2013). «Trudovi pochyny» robitnykiv Ukrayiny v 1930-ti rr.: mify ta
realʹnistʹ. Problemy istoriyi Ukrayiny: fakty, sudzhennya, poshuky: Mizhvid. zb. nauk. Vyp. 22.
S. 55–90. [in Ukrainian].
|