Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища
Стаття присвячена історії будівництва Кременчуцького водосховища та його впливу на життя примусово переселеного на нові місця населення придніпровських сіл. Показується шкода, заподіяна екології регіону, втрата безцінних археологічних та історико-культурних пам’яток національного значення, що потрап...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202773 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища / Н. Чигирик // Краєзнавство. — 2024. — № 2. — С. 145-155. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860236012660195328 |
|---|---|
| author | Чигирик, Н. |
| author_facet | Чигирик, Н. |
| citation_txt | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища / Н. Чигирик // Краєзнавство. — 2024. — № 2. — С. 145-155. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Стаття присвячена історії будівництва Кременчуцького водосховища та його впливу на життя примусово переселеного на нові місця населення придніпровських сіл. Показується шкода, заподіяна екології регіону, втрата безцінних археологічних та історико-культурних пам’яток національного значення, що потрапили у зону затоплення. Зазначається, що були зруйновані культові приміщення, цвинтарі і місця захоронення, що залишило глибоку моральну травму у людських долях. Зроблено висновок, що негативні наслідки реалізації концепції гігантоманії та ігнорування законів природи при спорудженні дніпровського гідрокаскаду значно перевищили позитивні.
Положення і висновки статті грунтуються на документах Державного архіву Черкаської області, архівного відділу Чигиринської райдержадміністрації, матеріалах польових досліджень автора (спогади безпосередніх очевидців та учасників переселення).
The article is devoted to the history of the construction of the Kremenchug Reservoir and its impact on the lives of the population of the Dnieper villages who were forcibly relocated to new places. The damage caused to the ecology of the region, the loss of priceless archaeological and historical and cultural monuments of national importance that fell into the flood zone are shown. It is noted that places of worship, cemeteries and burial places were destroyed, which left a deep moral trauma in people's destinies. It was concluded that the negative consequences of implementing the concept of gigantomania and ignoring the laws of nature during the construction of the Dnieper hydrocascade significantly exceeded the positive ones.
The provisions and conclusions of the article are based on the documents of the State Archives of the Cherkasy Region, the archival department of the Chigyryn District State Administration, the materials of the author's field research (recollections of direct eyewitnesses and participants of the resettlement).
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:23:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
145
Переселення придніпровських сіл у зв’язку
з будівництвом Кременчуцького водосховища
4. Bondarenko Oleksandr Volodymyrovych. (2021). Socio-economic and socio-cultural
processes in the cities of Trans-Dnieper Ukraine in 1785–1917: historiography: Extended abstract of
candidates thesis. Pereiaslav, 38 S. [in Ukrainian].
5. Pryshchepa O. P. (2023). Osvitno-kulturnyi prostir Umani kriz pryzmu komunikatyvnykh
praktyk mistian (kinets ХІХ–pochatok ХХ st.). [The educational and cultural space of Uman through
the prism of the communicative practices of the townspeople (end of the 18th — beginning of the
20th century)]. Storinky istorii: zbirnyk naukovykh prats [Pages of history, a collection of scientific
papers], 57, S. 70–86 [in Ukrainian].
6. Kuznets T.V., Lisovska O.V. (2024). Natsionalne teatralne mystetstvo u povitovomu misti na
prykintsi ХІХ – na pochatku ХХ stolittia. [National theater art in the county town at the end of the
19th – at the beginning of the 20th century]. Aktualni pytannia u suchasnii nautsi [Current issues
in modern science], 3(21). S. 1113–1127 [in Ukrainian].
7. Kuznets T. (2024). Povitove misto kintsia ХІХ – pochatku ХХ st.: ekonomichnyi rozvytok
cherez pryzmu periodychnykh drukovanykh vydan. [The county town of the late 19th and early 20th
centuries: economic development through the lens of periodicals]. Věda a perspektivy, 6(37),
S. 245–257 [in Ukrainian].
DOI: 10.15407/kraieznavstvo2024.02.145
УДК: 94/904.6(477.21Черкаси)”13/14”
Наталія Чигирик (м. Чигирин)
екскурсовод науково-дослідного відділу
«Резиденція Богдана Хмельницького»
Національного історико-культурного
заповідника «Чигирин»
E-mail: rezidencia_nikz@meta. ua
ORCID: https://orcid.org/ 0009-0006-8910-8940
Переселення придніпровських сіл у зв’язку
з будівництвом Кременчуцького водосховища
Стаття присвячена історії будівництва Кременчуцького водосховища та його впливу
на життя примусово переселеного на нові місця населення придніпровських сіл.
Показується шкода, заподіяна екології регіону, втрата безцінних археологічних та
історико-культурних пам’яток національного значення, що потрапили у зону затоплення.
Зазначається, що були зруйновані культові приміщення, цвинтарі і місця захоронення, що
залишило глибоку моральну травму у людських долях. Зроблено висновок, що негативні
наслідки реалізації концепції гігантоманії та ігнорування законів природи при спорудженні
дніпровського гідрокаскаду значно перевищили позитивні.
Положення і висновки статті грунтуються на документах Державного архіву
Черкаської області, архівного відділу Чигиринської райдержадміністрації, матеріалах
польових досліджень автора (спогади безпосередніх очевидців та учасників переселення).
Ключові слова: Кременчуцьке водосховище, Постанова Центрального комітету КПУ і
Ради Міністрів УРСР №74/33, чаша затоплення, переселення, руйнація, археологічні
пам'ятки.
Наталія Чигирик КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
Будівництво Кременчуцької ГЕС та
заповнення її водосховища стало складо -
вою частиною реалізації плану споруджен -
ня каскаду потужних гідроелектростанцій
на Дніпрі і наочним проявом необґрун -
тованої гігантоманії доби «великих будов
комунізму». При цьому розробники проєк -
ту «підкорення Дніпра» зігнорували
світовий досвід спорудження великих
гідроелектростанцій на рівнинних ріках.
Згідно з рішенням ХХ з’їзду КПРС, в
Україні планувалося завершити будів -
ницт во Каховського гідровузла, збудувати
Кременчуцьку і Дніпродзержинську гідро -
електростанції, великі теплові електро -
станції і розпочати будівництво Канівської
гідроелектростанції на Дніпрі1.
Однією з найбільших і найпотужніших
(625 тис. кВт/год) мала стати Кремен -
чуцька ГЕС, яка виробляла б дешеву
енергію для населення і підприємств2. Для
функціонування 12 агрегатів цієї ГЕС
потрібно було збудувати штучне водо -
сховище на Дніпрі, тобто затопити землі
понад двох сотень населених пунктів
Черкаської, Кіровоградської і Полтавської
областей3.
На Черкащині під затоплення відходила
частина земель тодішніх Іркліївського, Зо -
лотоніського, Гельмязівського, Черкасько -
го, Чигиринського, Чорнобаївського райо -
нів і околиці міста Черкас4. З території
Чигиринського району під водоймище
Кре менчуцької гідроелектростанції і за -
хисні лісові насадження було відведено
25362,1 га землі5. Це територія при дні -
146
1 КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК (1955–1959). К.: Видавництво політичної
літератури України, 1981. Т.7. С. 164–165.
2 Енциклопедія Народного Господарства Української РСР: У 4 томах. К., 1970. Т.1. С. 422–423.
3 Малінін М. Затоплені долі // Вечірні Черкаси. 2007. 19 вересня. С. 24.
4 Державний архів Черкаської області (далі – ДАЧО), ф. Р. 2570, оп. 1, спр. 61, арк. 228–229.
5 Архівний відділ Чигиринської районної державної адміністрації (далі – Архівний відділ ЧРДА), ф. 4192, оп. 1,
спр. 390, арк. 69–70.
Natalia Chigyryk (Chihyryn)
tour guide of the research department
«Residence of Bohdan Khmelnytskyi»
National historical and cultural
of the reserve «Chigyrin»
E-mail: rezidencia_nikz@meta. u.a
ORCID: https://orcid.org/ 0009-0006-8910-8940
Resettlement of Dnieper villages in connection
with the construction of the Kremenchug Reservoir
The article is devoted to the history of the construction of the Kremenchug Reservoir and its
impact on the lives of the population of the Dnieper villages who were forcibly relocated to new
places. The damage caused to the ecology of the region, the loss of priceless archaeological and
historical and cultural monuments of national importance that fell into the flood zone are shown.
It is noted that places of worship, cemeteries and burial places were destroyed, which left a deep
moral trauma in people's destinies. It was concluded that the negative consequences of
implementing the concept of gigantomania and ignoring the laws of nature during the construction
of the Dnieper hydrocascade significantly exceeded the positive ones.
The provisions and conclusions of the article are based on the documents of the State Archives
of the Cherkasy Region, the archival department of the Chigyryn District State Administration,
the materials of the author's field research (recollections of direct eyewitnesses and participants
of the resettlement).
Key words: Kremenchutsk Reservoir, Decree of the Central Committee of the Communist Party
of Ukraine and the Council of Ministers of the Ukrainian SSR No. 74/33, flood basin, resettlement,
destruction, archaeological monuments.
провських сіл Адамівка, Бужин, Боровиця,
Вітово, Калантаєво, Кожарки, Мудрівка,
Рацеве, Тіньки, Тарасівка, Топилівка, Ша -
бельники, частина сіл Стецівка і Гущівка.
Вже в першій половині 1950-х рр. роз -
почалися роботи з підготовки чаші май -
бутнього Кременчуцького водосховища –
розроблялися проєктні завдання із вияв -
лення збитків на території, що відходила
під затоплення; формувалися комісії з
вибору площ, планування та благоустрою
нових населених пунктів; проводилися
проєктні розрахунки вартості переселення.
Так, наприклад, з метою балансу робочої
сили Чигиринська райрада вирішила, що
економічно доцільно буде розміщувати
господарства переселенців в межах району,
оскільки щороку збільшувалася кількість
орних земель на одного працездатного
колгоспника, а також розміри площ під
технічними культурами, які потребують
багато робочих рук6. Крім того, розмі щен -
ня переселенців в межах району значно
скорочувало грошові витрати на ці цілі.
У 1954–1956 рр. були створені спеціаль -
ні бригади лісозаготівельників, які роз -
чищали дно майбутнього водосховища від
лісів, фруктових дерев і чагарників. Тоді
постало питання й про 500-гектарний
сосновий ліс, що знаходився біля Чиги -
рина: бути йому чи ні? В давні часи він мав
різні назви: Великий Луг, Чаплинський,
Гущівський. Остання назва збереглася за
ним і донині. Саме до нього мала поши -
рюватися зона водосховища. Чигиринські
лісівники зверталися в обласні та рес -
публіканські керівні органи, щоб захисну
дамбу на Тясмині побудували не біля
Чигирина, а ближче до Дніпра і зберегли
ліс. Доки в 1954–55 рр. вирішувалося це
питання, декілька разів лісозаготівельники
хотіли розпочати вирубку. На щастя,
надійшло повідомлення про позитивне
рішення щодо збереження соснового бору,
а захисну дамбу побудувати біля с. Сте -
цівка. Згодом, для збереження раніше
створених насаджень та заліснення рухо -
мих пісків на Чигиринщині був створений
Степовий лісгосп7. Неможливо навіть
уявити, які наслідки для нашого краю мала
б вирубка Гущівського лісу.
Під час створення штучного Кремен -
чуцького водосховища в зону затоплення,
підтоплення і обвалу берегової лінії потра -
пили безцінні археологічні пам’ятки. У
1950–1960-х рр. вздовж Дніпра і Тясмина
було проведено ряд археологічних розві -
док. У 1956 р. Інститут археології Академії
наук УРСР організував комплексну експе -
дицію, яка дослідила ділянки правого
берега Дніпра між містами Чигирин і Ново-
Георгіївськ. Археологічними загона ми тоді
керували В. Н. Даниленко, Е. В. Мак симов,
Є. Ф. Покровська, О. І. Тереножкін, Д. Т. Бе -
резовець8. Археологічні дослідження пока -
зали, що люди тут проживали ще за доби
мезоліту, неоліту, енеоліту, бронзи й ран -
нього залізного віку. Однак багато археоло -
гічних пам’яток не були досліджені.
147
Переселення придніпровських сіл у зв’язку
з будівництвом Кременчуцького водосховища
6 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 233, арк. 178.
7 Найда О. Чигиринський бір // Зоря комунізму. 1981. 26 березня. С. 4.
8 Кузьмич Н. Археологічні дослідження Чигиринщини в ХІХ–50-х рр. ХХ ст. // Чигиринські вісті. 2002. 19 червня. С. 3.
Родина Петра і Ольги Мироненків. Село
Адамівка Чигиринського району до
затоплення. 1957 р.
Наталія Чигирик КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
Найширша ділянка штучного Кремен -
чуць кого «моря» – між Світловодськом і
Чигирином на правому березі та Жов -
нином – на лівому. Тут у Дніпро впадали
Сула й Тясмин і були найкращі заплавні
луки, майже однакові в ширину як на
лівому, так і на правому берегах Дніпра.
Саме тут, під водою, приблизно від порту
Адамівки до Світловодська, пішла під воду
найбільша кількість давніх пам’яток від
неоліту до середньовіччя9.
Масове переселення сіл, що опинилися
у зоні затоплення, розпочалося з 1956 р.
згідно постанова Центрального комітету
КПУ і Ради Міністрів УРСР № 74/33 від
31 грудня 1955 р. «Про переселення
населення і перенесення будівель і споруд
в зв’язку з будівництвом Кременчуцької
ГЕС». На обласному і районному рівнях
були прийняті відповідні постанови на
виконання завдань з переселення і під го -
товки чаші майбутнього Кременчуцького
водосховища.
Оцінкою вартості будівель і споруд, які
знаходилися в зоні затоплення, займалася
районна оціночна комісія. До її складу
увій шли: представник райвиконкому (го -
лова комісії), співробітники від районного
відділу з будівництва в колгоспах, район -
ного фінансового відділу і дирекції Кре -
менчуцької ГЕС.
Чигиринська райрада затвердила склад
комісії 1 лютого 1956 р., але фактично вона
почала працювати лише з березня 1956 р.10
Тому від самого початку не дотримувалися
термінів виконання робіт. На квітень
1956 р. не усім переселенцям першої черги
були вручені повідомлення і відведені
садиби в натурі в нових селах11. Хоча
терміни пере селення кожному окремому
господарству повинні були оголосити не
пізніше, ніж за 6 місяців12.
Не всі переселенці могли самостійно
перенести будинки чи побудувати нові.
Тому були складені списки пільгових
категорій. До них ввійшли інваліди праці,
громадянської і Другої світової війн, сім’ї
загиблих воїнів радянської армії і флоту,
літні, одинокі громадяни. Кошти на
будівництво нових будинків пільговим
категоріям виділялися державою. Площа
будинків була в межах санітарної норми,
але не більше, ніж їм належало на старому
місці. Будівництво проводили Золото ні -
ський спецбудтрест і райвідділ з будів -
ницт ва в колгоспах за типовими проек -
тами13. Як свідчать архівні документи,
роботи проходили повільно. Із заплано -
ваних на 1956 р. 63 будинків для пільгових
категорій на 8 червня 1956 р. було за -
кладено фундаменти 45. Не вистачало
будівельного матеріалу (каменю, цегли,
цементу), кваліфікованих робітників, ван -
тажних автомобілів14. Золотоніський спец -
будтрест № 1 згідно плану мав побудувати
248 будинків для пільгових категорій. За
1956–1957 рр. не було здано жодної спо -
руди в експлуатацію, а на травень 1958 р.
розпочато будівництво лише 57 будинків15.
Кожному переселенцю за будинок,
господарчі споруди, деревонасадження та
інші втрати, пов’язані з переселенням,
державою виплачувалася компенсація.
Перший її розмір складав 50 % від за -
гальної суми, а решту виплачували після
пред’явлення довідки сільради про під -
твердження перенесення будівель і наса -
джень та вивіз усіх матеріалів, отриманих
від демонтажу16.
На кожне домоволодіння, що знахо -
дилося в зоні затоплення, оціночна комісія
складала інвентаризаційну картку і акт.
Згідно даних, що містяться в цих доку -
ментах, будинки були без фундаментів,
інколи з цоколем. Стіни каркасно-оче -
ретяні, обмазані з обох боків глиною. Дах
очеретяний, а інколи з черепиці чи по -
критий залізом, діл глинобитний, вікна і
двері дерев’яні, прості, одинарні. Госпо -
дарчі споруди були глиняні, перекриті
148
9 Полтавець В. І. Археологія Кременчуцького «моря» // Пам’ятки України. 2003. № 4. С. 40–51.
10 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 306, арк. 192.
11 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 392, арк. 66.
12 ДАЧО, ф. Р. 2570, оп. 1, спр. 61, арк. 228–229.
13 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 392, арк. 65–66.
14 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 392, арк. 206.
15 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 491, арк. 134.
16 ДАЧО, ф. Р. 4313, оп. 1 «с», спр. 14, арк. 7.
очеретом. Огорожі дерев’яні або плетені з
лози.17 На основі цих даних можна зробити
висновок, що сума компенсації не була
великою, хоча і залежала від відсотка зносу
конструкцій. Потрібно було розібрати
будівлі, вивезти придатний будівельний
матеріал і на новому місці відбудувати всі
необхідні споруди.
Для пільгових категорій на кожне
домоволодіння виділялася дотація з боку
держави в розмірі 10 000 крб. і більше. Для
прикладу, наведемо відомості по домово -
лодінню пільгової категорії Галаган О. М.,
жительки колишнього с. Кожарки. У неї
сума компенсації за житловий будинок і
господарчі споруди складала 7871,06 крб.
З дотацією держави (10 000 тис. крб.) на
будівництво нового будинку в с. Рацеве
спецбудтресту виділено 18 725 крб.18 Тоб -
то, це ще раз підтверджує, що на кошти
отримані від компенсації, переселенцям
складно було відбудувати будинок і всі
необхідні господарчі споруди. Крім того,
організацію торгівлі будівельними мате -
ріа лами переклали на колгоспи, які значно
завищували державні ціни при реалізації
будівельних та промислових матеріалів
колгоспникам. Це підтверджується да ни -
ми таблиці, що наведена нижче, у якій
вказано відпускні ціни на будматеріали в
колгоспі «Дніпро», с. Рацеве.
149
Переселення придніпровських сіл у зв’язку
з будівництвом Кременчуцького водосховища
17 Архівний відділ ЧРДА, ф. 242, оп. 1, спр. 4361, арк. 1–18.
18 Архівний відділ ЧРДА, 242, опис 1, спр. 1351, арк. 8–9.
19 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр.492, арк. 84–86.
20 Матеріали польових досліджень автора (далі – МПДА). Записано від Таценко Варвари Афанасіївни (1921 р. н.),
жительки м. Чигирин Черкаської обл., грудень 2007 р.
21 МПДА. Записано від Больбот Світлани (1953 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., листопад 2007 р.
22 МПДА. Записано від Чигирик Ганни Панасівни (1941 р. н.), жительки в с. Топилівка Черкаської обл., жовтень
2007 р.
Відпускні ціни на будівельні матеріали для населення
в колгоспі «Дніпро» Чигиринського району
Будівельні матеріали Державна ціна Продавали колгоспникам
1) ліс 41 крб. за 1 м3 120 крб. за 1 м3
2) сосна 92,5 крб. за 1 м3 276 крб. за 1 м3
3) дуб 125.5 крб. за 1 м3 291 крб. за 1 м3
4) цемент 400 крб. за 1 тонну 470 крб. за 1 тонну
Допускала завищення цін і міжкол -
госпна будівельна організація. Обпалена
цегла мала собівартість 230 крб./тис. шт., а
продавали її за 279,50 крб./тис. шт. Від -
повідно, ліс – 260 крб. за 1 м3, а реалізо -
вували по 350 крб. за 1 м3. Крім того,
райспоживспілка не оплачувала вартість
перевезень, а за доставку будівельних ма -
теріалів нараховували за тонно-кілометр в
обидва кінці.19 Це все призводило до
збільшення витрат на будівництво індиві -
дуальних житлових будинків.
Що про це говорять самі переселенці? У
2007 р. Варвара Таценко згадувала: «У кого
старі хати, ще дореволюційні, то валяли і
розбирали на дрова. Їх власникам випла -
чували більше грошей, ніж за нові, бо з
новіших будівельних матеріалів можна
щось побудувати. У кого була велика сім’я,
тому легше. Викопали колодязь на новому
місці і є глина, є чим мазати хату»20. Інші
учасники переселення ділилися своїми
спогадами: «Інколи переселенці продавали
хату під розбір»21. «Багато людей пере -
возили розібрані споруди кіньми, тому що
машин для всіх не вистачало. Не вистачало
і грошей отриманих від компенсації.
Старші діти наймалися (до людей чи в
радгоспи) пасти худобу. За період літніх
канікул можна було заробити 50 крб.»22.
Уявлення про будівництво житла на
нових місцях дають спогади очевидців:
«Будинки без фундаментів в нових селах
забороняли споруджувати, а тому потрібно
було купляти камінь. До того ж на бу -
дівництво хати в середньому використо -
вували 5–6 машин глини»23. «За зведення
даху, потрібно було заплатити 700 крб.»24.
Тому, щоб скоротити витрати на будів -
ництво, люди ходили на толоку, допома -
гаючи один одному, об’єднавшись по 20–
30 чоловік. «Якщо велика кількість людей
збиралася на толоку, то за один день
зводили хату і інші господарчі будівлі»25.
В Боровиці члени риболовецької артілі ім.
ХVІІ Партз’їзду побудувалися окремою
частиною села26.
Жителька колишнього с. Мудрівка
Чигирик Г. П. згадує, що «хату не встигли
розібрати і перенести, лише зняли дах. Це
трапилося тому, що довго не давали гроші
для спорудження будинку на новому місці
в с. Топилівка»27.
Батьки Стеблівської Ганни Іванівни,
жительки колишнього с. Ялинці Градизь -
кого району, не захотіли переселятися в
Херсонську область, а переїхали до Чиги -
рина. Вона з сумом згадує про пересе -
лення: «Якби туди повернутися зараз, то
всі були б куркулями. У кожного, хто не
лінувався працювати, були садиби по 50–
70 соток, а інколи і гектар. У 1956 р.
молодий хвойний ліс не встигли вирубати,
його затопило водою. На жаль, затопило і
кладовище, могили перенесли лише
частково. Багато людей не хотіло виїздити
і бувало таке, що трактором насильно
ламали їхні будинки. Інколи навіть і
палили. Старі люди сиділи на руїнах чи
попелищі до останнього. Багато хто з них
там і помер»28.
«В кожному селі були такі, хто не хотів
переселятися, багато не вірили, що можуть
потрапити в зону затоплення, тому сиділи
до останнього. Не так давно закінчилася
війна, люди вже потроху обжилися, стали
багатшими колгоспи, а тут «пересилка».
Дехто тільки побудував нову хату, а тепер
доводилося все руйнувати і починати
знову»29. «Були навіть випадки, коли
собаки поверталися на старе подвір’я, де і
тонули. Відчували наближення біди і дикі
звірі. Коли на «низу» майже нікого не
залишилося, постійно було чути завивання
вовків»30.
Каплоуха Ганна Василівна, згадувала,
що «переселення придніпровських сіл
йшло дуже активно. Але сумно було
дивитися, як люди прощалися із своїми
рідними домівками. Вони готували їх, як
до похорону. Прибирали двір, білували
хати ззовні і зсередини, лагодили огорожу,
щоб оселя залишилася в найкращому
Наталія Чигирик КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
150
23 МПДА. Записано від Дмитренко Ольги Кузьмівни (1931 р. н.), жительки с. Рацеве Черкаської обл., березень 2008 р.
24 МПДА. Записано від Кириченка Василя Михайловича (1931 р. н.), жителя м. Чигирин Черкаської обл., березень
2008 р.
25 МПДА. Записано від Стеблівської Ганни Іванівни (1942 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., березень 2008 р.
26 ДАЧО, ф. Р. 4178, оп. 1, спр. 539, арк. 68.
27 МПДА. Записано від Чигирик Ганни Панасівни (1941 р. н.), жительки с. Топилівка Черкаської обл., жовтень 2007 р.
28 МПДА. Записано від Стеблівської Ганни Іванівни (1942 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., березень 2008 р.
29 МПДА. Записано від Кириченко Віри Григорівни (1944 р. н.), жительки с. Рацеве Черкаської обл., січень 2008 р.
30 МПДА. Записано від Больбот Світлани Федорівни(1953 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., листопад 2007 р.
Родина Степана і Варвари Чубенків. Село
Тіньки Чигиринського району до
затоплення. 1957 р.
151
Переселення придніпровських сіл у зв’язку
з будівництвом Кременчуцького водосховища
31 МПДА. Записано від Капловухої Ганни Василівни (1923 р. н.), жительки с. Суботів Черкаської обл., листопад
2010 р.
32 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, опис 1, спр. 307, арк. 181.
33 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, опис 1, спр. 307, арк. 200–201.
34 Архівний відділ ЧРДА, ф.4192, опис 1, спр. 308, арк. 109–110.
35 Токовенко М. Тільки очі заплющу мені сниться Боровиця // Провінційна хроніка. 2006. 3 листопада . С. 3, 6.
36 МПДА. Записано від Кириченко Віри Григорівни (1944 р. н.), жителька с. Рацеве Черкаської обл., січень 2008 р.
37 МПДА. Записано від Таценко Варвари Афанасіївни (1921 р. н.), жителька м. Чигирин Черкаської обл., грудень
2007 р.
38 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 230, арк. 78.
39 ДАЧО, ф. Р. 2570, оп. 1, спр.61, арк. 228–229.
стані. Як покійника готують в останню
путь, так і переселенці готували своє рідне
місце. Але все одно, приїздили бульдозери
і ламали хати, корчували садки»31.
Переселення придніпровських сіл Чи -
гиринського району призвело до зміни
меж земель населених пунктів та районів.
Так, землі Новогеоргіївського району
загальною площею 1781,2 га відійшли до
Боровицької і Тіньчанської сільських рад,
під нові населені пункти Боровицю і
Тіньки32. Розбудовували і вже існуючі
села. Так, в 1956 р. переселяли: в Стецівку
– 300, Тарасо-Григорівку та Галаганівку по
120 господарств33. В Тарасо-Григорівці, в
1956 р., переселенці оселилися на землях
колгоспу с. Вершаці. Ці землі розташовані
біля дороги, що проходить між містами
Чигирин – Знам’янка та селами Кудашево
– Тарасо-Григорівка34.
Частина селян, нібито через менші
проблеми з придбанням житла, переїхала
в інші регіони, а найбільше в сусідню
Кіровоградську область. Жителі сіл Боро -
виця, Мудрівка, Топилівка, Сагунівка осе -
ли лися в селах Бобринка, Петрівка, Бере -
зівка Бобринецького району35.
В Кіровоградській області біля станції
Цибулеве є хутір Ясенове. Саме туди
переїхало 37 сімей із Адамівки. Землі під
садиби їм були виділені просто серед
пшеничного поля. Ділянки пшениці вико -
сили лише під майбутні хати. Жи тель ка
колишнього с. Адамівка Кириченко В. Г.
згадує, що «глиняну хату в с. Ясенове
будували довго. Грошей із компенсації не
вистачило. Будували переважно по не -
ділях, тому що батькам потрібно було
ходити в колгосп, відробляти трудодні»36.
Частина переселенців переносили свої
будинки чи будували нові в місті Чи ги -
рині. Больботи, Чубенки, Прудкі, Кулини -
чі та інші – це сім’ї із Шабельників, Тіньок,
Адамівки. Стеблівські, Симоненки, Педю -
ри – із села Ялинці Градизького району
Полтавської області37.
Так, виконуючи накази «згори» пересе -
ленці мали залишати свої рідні землі,
повернутися туди вже було неможливо. Як
приклад, з 9207,7 га землі артілі ім. Сталіна
Топилівської сільради після затоплення у
користуванні залишилося лише 1612,8 га38.
Споконвіку люди шанували землю, боро -
ли ся за неї. А тут як боротися?! Не пере -
селятися означало свідомо пустити свої
пожитки, майно під воду. Зникали населені
пункти, зникала історія. «Пересилка» роз -
кидала чигиринців по всій Україні і за її
межами. Крім того, в часи спорудження
Кременчуцької ГЕС не лише переносили
всі прибережні села «на гору», а й за
вказівками «згори» переселяли населення
в райони зрошувального землеробства
південних областей УРСР. Рекомендували
переселяти бригадами, а окремі господар -
ства з кількістю не менше двох працездат -
них в сім’ї. У 1956–1959 рр. планувалося
переселити з Черкащини 3500 господарств
в південні області УРСР, у тому числі з
Чигиринського району 2300 господарств в
Миколаївську область39. Відповідальність
за виконання рішення покладалася на
голів колгоспів і сільрад, партійних керів -
Підвіз лісоматеріалів для будівництва
села Тіньки Чигиринського району на
новому місці. 1958 р.
ни ків, які мали відібрати сім’ї для пере -
селення. Не допускалося відправлення
хворих чи непрацездатних, переселяли за
бажанням. А щоб збільшити кількість
бажаючих, їм надавали пільги, в першу
чергу виплачували компенсацію за бу -
динки і надвірні споруди. Безкоштовно
давали будівельні матеріали (ліс, шифер та
ін.) на відновлення житлових будинків.
Ставка, як завжди, робилася на свідомість
радянського громадянина, на велике
народно-господарче значення всіх рішень
комуністичного керівництва40.
Нове село для переселенців з Мудрівки
та Топилівки не планували будувати,
оскільки втрачалося багато земель сіль -
ськогосподарського призначення. Тому,
жителям пропонували переселятися в уже
існуючі населені пункти41. Так, в березні
1956 р. частина колгоспників сільсько -
госпо дарської артілі ім. ВКП(б) Топилів -
ської сільради погодилася переселитися в
Миколаївську область42. З протоколу за -
сідання Чигиринської райради від 20
липня 1956 р. видно, що переселення не
відбулося. Виконком вирішив розмістити
артіль в межах району і об’єднати її з
колгоспом «Більшовик», а в селі Боровиця
додатково розмістити 500 нових дворів для
колгоспників43. З обох сіл (Мудрівки і То -
пилівки) залишилося понад 500 сімей на
«низу», два тижні протестували, вимагаю -
чи виділити землі під нове село. Згодом,
державне керівництво все ж таки дало
дозвіл на будівництво нового села44. Але в
цих селах були значні відставання у
роботах з переселення.
Одночасно з цим Чигиринський район
мав виконувати завдання державного
плану розвитку народного господарства.
Щоб покращити становище переселенців,
виконком Чигиринської районної ради з 1
січня 1957 р. надав індивідуальним госпо -
дарствам Тіньківської, Боровицької, Ада -
мів ської, Рацівської, Шабельницької,
Топилівської сільрад пільги на обов’язкові
поставки сільськогосподарської продукції
державі та податку строком на 2 роки
(1957–1958 рр )45.
Не кращим було становище і колгоспів,
які знаходилися в зоні затоплення. У
1956–1959 рр. колгоспи-переселенці
здійснювали величезні капіталовкладення
в роботи з підготовки чаші водосховища. У
1958 р. їх економічне становище було
настільки тяжким, що Чигиринська рай -
рада просила Черкаський облвиконком
надати пільги на поставки державі
сільсько господарських продуктів п’ятьом
колгоспам, що переселялися, строком на
два роки46. У грудні 1959 р. на засіданні
Чигиринської райради знову розглядалося
питання про складний фінансовий стан
колгоспів-переселенців. У протоколі за -
зна чається: «колгоспи «Зоря» (с. Топи -
лівка) та «Дружба» (с. Боровиця) у зв’язку
з переселенням із зони затоплення Кре -
мен чуцької ГЕС провели великий обсяг
будівельних робіт, понесли великі грошові
затрати, використали всі фонди, проте
будівництво не закінчене. Колгоспи еко -
номічно ослабли і вже не провести розра -
хунки з організаціями за виконані роботи
та оплати праці колгоспників за трудо -
Наталія Чигирик КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
152
40 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 306, арк.99–100.
41 МПДА. Записано від Сашко Ольги Яківни (1950 р. н.), жительки с. Топилівка Черкаської обл., вересень 2010 р.
42 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 306, арк. 162.
43 Архівний відділ ЧРДА, 4192, оп. 1, спр. 307, арк. 70.
44 МПДА. Записано від Сашко Ольги Яківни (1950 р. н.), жительки с.Топилівка Черкаської обл., вересень 2010 р.
45 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 308, арк. 117.
46Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр.490, арк. 153.
Розписка жителя села Бужин
Чигиринського району Петра Савченка
про отримання повідомлення про
переселення із зони затоплення
водосховища Кременчуцької ГЕС. 1958 р.
153
Переселення придніпровських сіл у зв’язку
з будівництвом Кременчуцького водосховища
47 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4, оп. 1, спр.42, арк. 115.
48 Архівний відділ Чигиринської РДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 599, арк. 163.
49 МПДА. Записано від Чигирика Петра Васильовича (1944 р. н.), жителя в с. Рацеве Черкаської обл., січень 2008 р.
50 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 600, арк. 95–96.
51 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 491, арк. 132.
52Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 600, арк. 183.
53 ДАЧО, ф. Р. 2570, оп. 1, спр. 147, арк. 136.
днями. Для закінчення будівництва всіх
об’єктів колгоспам необхідно ще понести
2,6 млн крб. затрат. Крім цього вони мають
державний кредит в сумі 1,264 млн крб.».
Тому, райрада вирішила просити звільнити
ці колгоспи від сплати прибуткового
податку на 1960 р.47
Згідно протоколу засідання Чигирин -
ської райради від 10 лютого 1959 р.
зрозуміло, що КГЕС планували здати в
експлуатацію раніше наміченого строку.
Взимку 1959 р. на сільськогосподарських
угіддях колгоспів посиленими темпами
проводилися роботи по підготовці до
дострокового затоплення. А саме: нарізали
тераси судноплавних ходів, усували нерів -
ності рельєфу, розчищали і знищували всі
насадження, що знаходилися в зоні
затоплення. Внаслідок перекриття Дніпра
в 1959 році під час весняної повені
затопило 5623 га земель (рілля, сіножаті,
вигони, садки)48. Чигирик П. В. (1944 р. н.),
житель колишнього с. Адамівка згадує, що
«вода пішла тоді двома шляхами: по ста -
рому руслу Дніпра і повз гору. В Адамівці
відбулося велике зіткнення цих двох
потоків. Тоді ж і затопило тваринницьку
ферму. Два дні худоба стояла по черево у
воді, поки в колгоспі зробили човни, щоб
врятувати ту, яка залишилася ще живою.
Коли відкрили загін, худоба ринула на
стару дорогу, а вся місцевість вже була у
воді, тому багато тварин потонуло»49.
У жовтні 1959 р., в урочистій обста -
новці, в районі Кременчуцької ГЕС Дніпро
був перекритий і вода поступово почала
заповнювати чашу водосховища. Але не всі
роботи з переселення споруд колгоспів,
соціально-культурних закладів, дворів на -
се лення були виконані. Із плану будів -
ництва 2000 будинків по району перенесе -
но і збудовано за 1958 р. 992, тобто лише
половина. Не виконано та кож плани з
будівництва колгоспних приміщень, ма -
газинів, медпунктів, шкіл, клубів, відділень
зв’яз ку, доріг, об’єктів во допостачання в
нових насе лених пунктах50. Будівництво
шкіл в нових населених пунктах прохо -
дило у вкрай складних умовах: не вис -
тачало будівельного матеріалу, кваліфіко -
ваних кадрів, робітників. Будували нові
школи методом «народної будови»51.
Із 212 житлових будинків
для пільгових категорій,
було здано лише 15 (в с. Бо -
ровиця)52. У селах Топи -
лівка, Боровиця, Шабель -
ники були індивідуальні
госпо дар ства, які на червень
1959 р. ще не приступили до
бу дівництва будинків і не
прийняли відведені їм зе -
мельні ділянки в нових
селах53. Тому, Чигиринська
райрада вирішила застосу -
вати заходи згідно постано -
ви Ради Міністрів УРСР і
ЦК КПУ від 5 вересня 1952 р.
№ 2885 «Про примусове
переселення громадян, які
ухилилися від нього у вка -
заний термін, знесення їхніх
Толока на будівництві житлових будинків на
новому місці. Село Тіньки Чигиринського району
після переселення. 1958 р.
будівель проводити за їх рахунок і
нараховувати цим громадянам страхову
оцінку за будови». До 1 жовтня 1959 р. по
Чигиринському району потрібно було
«розчистити» 3384 індивідуальних госпо -
дарств і 663 колгоспних будівель, що
знаходилися в зоні затоплення54.
Причиною такого становища були
значно завищені терміни переселення і
будівництва споруд. Не виконавши плани
по переселенню першої черги, перейшли
до другої. Перенесення будівель населен -
ня, очищення території, формування бу -
дівельних бригад різних спеціальностей (з
числа самих переселенців), заготівля
місцевих будівельних матеріалів (лісу,
очерету, піску та ін.), виготовлення цегли-
сирцю, черепиці – це далеко не весь пе -
релік робіт, що покладався на колгоспи-
переселенці. Медпункти, колгоспів (сум
самообкладання) чи методом «народної
будови», тому темпи виконання всіх робіт
були повільними, а їх якість незадовіль ною.
На жаль, в силу всіх цих обставин, нев -
часно і неякісно були виконані і роботи по
перенесенню кладовищ і укріпленню ско -
томогильників. Протягом 1957–1958 рр.
перед головами колгоспів і сільрад, що
знаходилися в зоні затоплення, ставилося
завдання: «забезпечити перенесення кла -
довищ та укріплення скотомогильників, до
1 червня 1956 р. закрити діючі кладовища
і відвести ділянки в нових населених
пунктах»55.
У 1957–1959 рр., за рахунок коштів
колгоспів, частково перенесли братські та
одиночні могили. Ті жителі затоплених сіл,
у кого були кошти, переносили рештки
родичів на нове кладовище. Але багатьом,
через матеріальну скруту, не вдалося це
зробити. Могили їх рідних були поглинуті
водами Кременчуцького водосховища56. За
свід чен ням очевидців, найбільше могил
зали шилося на території сіл Шабельники
і Ялинці57. На кладовищах працювали
бригади копачів, яким платили «за голо -
ву», тому дуже часто вони і виймали лише
голову. Нащадки вже ніколи не зможуть
прийти до могил дідів, прадідів58. Багато
років вода розмивала кладовища і ското -
могильники, виносячи рештки на берег.
Зауважимо, там були поховані померлі від
віспи, чуми, а бактерії цих хвороб можуть
зберігатися протягом тисяч років. Навіть
через 30 років знаходили людські рештки.
Так, в 1992 р., в районі с. Топилівка, на
березі Кременчуцького моря, відпочиваючі
знайшли заплетену дівочу косу з дукачем
1890 року та хрестиком59.
У результаті створення штучного Кре -
менчуцького водосховища на території
Полтавської, Кіровоградської і Черкаської
областей було затоплено 250 тис. га землі.60
Це землі, які раніше ефективно вико рис -
товувалися сільським, лісовим і рибним
господарствами. З Чигиринського району
в 1959 році під водоймище відійшло
22.743 га угідь сільськогосподарських
артілей і 1518 га рибного колгоспу.61 З кар -
ти Чи гиринщини назавжди зникли населе -
ні пункти: Бужин, Боровиця, Топи лів ка,
Тіньки, Рацеве, Шабельники, Кожарки,
Наталія Чигирик КРАЄЗНАВСТВО 2 '2024
154
54 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 600, арк. 182–187.
55 Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 306, арк. 45–46.
56 МПДА. Записано від Таценко Варвари Афанасіївни (1921 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., грудень
2007 р.
57 МПДА. Записано від Панченко Ольги Макарівни (1937 р. н.), жительки с. Боровиця Черкаської обл., листопад
2007 р.
58 МПДА. Записано від Дмитренко Ольги Кузьмівни (1931 р. н.), жительки с.Рацеве Черкаської обл., березень 2008 р.
59 Шапошник Г. Розриті могили // Чигиринські вісті. 1992. 18 липня. С. 4.
60 Малінін М. Затоплені долі // Вечірні Черкаси. 2007. 19 вересня. С. 24.
61Архівний відділ ЧРДА, ф. 4192, оп. 1, спр. 307, арк. 110.
Озеленення вулиці переселеного села
Рацеве Чигиринського району. 1959 р.
155
Переселення придніпровських сіл у зв’язку
з будівництвом Кременчуцького водосховища
62 ДАЧО, ф. 4178, оп. 1, спр. 550, арк. 1.
63 ДАЧО, ф. 4178, оп. 1, спр. 556, арк. 1.
64 МПДА. Записано від Сашко Ольги Яківни (1950 р. н.), жительки с. Топилівка Черкаської обл., вересень 2010 р.
65 ДАЧО, ф. 4178, опис 1, спр. 555, арк. 1.
66 Записано від Дмитренко Ольги Кузьмівни (1931 р. н.), жительки с. Рацеве Черкаської обл., березень 2008 р.
67 МПДА – Записано від Таценко Варвари Афанасіївни (1921 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., грудень
2007 р.
68 МПДА. Записано від Стеблівської Ганни Іванівни (1942 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., березень
2008 р.
69 МПДА. Записано від Больбот Світлани (1953 р. н.), жительки м. Чигирин Черкаської обл., листопад 2007 р.
Калантаїв, Тарасівка, Адамівка, Мудрівка,
Гущівка. Натомість, на степу було збудо -
вано п’ять сіл зі старими топографічними
назвами: Боровиця, Топилівка, Тіньки,
Рацеве та Вітове. Так, с. Рацеве утворене в
1958 р. із сіл Калантаєва, Кожарок, Рацева,
Адамівки, частини Гущівки і Вітова62.
До складу Топилівської сільради в 1959 р.
увійшли села Топилівка і Мудрівка63. Нове
село було збудовано на землях ко лишнього
колгоспу с. Мудрівка, але топилян за
кількістю оселилося більше і тому, назва
«Мудрівка» не збереглася64. Тарасівка,
Бужин, Шабельники і Тіньки були об’єд -
нані в 1959 р. в нове село Тіньки65.
Деякі назви «загублених» сіл вжи -
вають ся і зараз. Вони увічнилися у назвах
вулиць. Так, в с. Рацеве є вулиці Адамів -
ська, Калантаївська, Рацівська. Збереглася
і традиція відзначати храмовий день. «У
Кожарки знайомі і родичі ходять «хра му -
вати» на осіннього Михайла (21 листо -
пада), Адамівський храм на Покрову (14
жовтня), а Рацівський – на другу Пречисту
(21 вересня)»66.
По кількості дворів та населення при -
дніпровські села значно поменшали. Ос -
кільки в часи «пересилки» багато людей
виїхало в інші населенні пункти, інколи за
межі Чигиринського району і навіть за
межі Черкаської області. Наприклад, з
с. Боровиця виїхали мешканці 270 госпо -
дарств. За свідченням переселенців, в
середині і наприкінці 60-х рр. ХХ ст.
частина родин, що не прижилися на нових
місцях, повернулися на Чигиринщину.
Багато горя вони тоді пережили67. Серед
повоєнних нестатків нікому не було легко,
а тут ще і «пересилка». Ті події значно
змінили звичний порядок, що склався в
житті і побуті колгоспників68. Найбільше
за чим шкодують переселенці – це природа
і її багатства: луки, заплави, садки, ріки,
природні джерела з чистою цілющою
водою. «Зараз такого ніде не знайдеш»69.
Висновок. Наведені вище факти дають
підстави для узагальнюючого висновку
про те, що переселення жителів подні -
провських сіл правобережної Черкащини
із зони затоплення Кременчуцького водо -
сховища – найбільшого на Дніпрі за
площею затоплення і кількістю людей, що
підлягали переселенню, здійснювалося в
умовах серйозних недоліків в організації
цих заходів. Вже від самого початку не
витримувалися терміни виконання робіт, а
при визначенні місць нових населених
пунктів переважав принцип економічної
доцільності. Значні недоліки і порушення
мала система виплати компенсацій і на -
дання допомоги в господарському облаш -
туванні людей на нових місцях. Водами
рукотворного водосховища були затоплені
унікальні за своєю врожайністю і природ -
ними ландшафтами землі. Назавжди втра -
чені пам’ятки історії і археології. Не всі
кладовища і захоронення були перенесені
на нові місця.
References
1. Kuzʹmych N. Arkheolohichni doslidzhennya Chyhyrynshchyny v ХІХ – 50-kh rr. ХХ st.
//Chyhyrynsʹki visti. 2002. 19 chervnya. S. 3.
2. Malinin M. Zatopleni doli // Vechirni Cherkasy. 2007. 19 veresnya. S. 2.
3. Nayda O. Chyhyrynsʹkyy bir // Zorya komunizmu. 1981. 26 bereznya. S. 4.
4. PoltavetsʹV. I. Arkheolohiya Kremenchutsʹkoho «morya» // Pamʺyatky Ukrayiny. 2003. № 4. S. 40–51.
5. Tokovenko M. Tilʹky ochi zaplyushchu meni snytʹsya Borovytsya // Provintsiyna khronika. 2006.
3 lystopada . S. 3, 6.
6. Shaposhnyk H. Rozryti mohyly // Chyhyrynsʹki visti. 1992. 18 lypnya. S. 4.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202773 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:23:56Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чигирик, Н. 2025-04-11T17:57:22Z 2024 Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища / Н. Чигирик // Краєзнавство. — 2024. — № 2. — С. 145-155. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202773 94/904.6(477.21Черкаси)”13/14” 10.15407/kraieznavstvo2024.02.145 Стаття присвячена історії будівництва Кременчуцького водосховища та його впливу на життя примусово переселеного на нові місця населення придніпровських сіл. Показується шкода, заподіяна екології регіону, втрата безцінних археологічних та історико-культурних пам’яток національного значення, що потрапили у зону затоплення. Зазначається, що були зруйновані культові приміщення, цвинтарі і місця захоронення, що залишило глибоку моральну травму у людських долях. Зроблено висновок, що негативні наслідки реалізації концепції гігантоманії та ігнорування законів природи при спорудженні дніпровського гідрокаскаду значно перевищили позитивні. Положення і висновки статті грунтуються на документах Державного архіву Черкаської області, архівного відділу Чигиринської райдержадміністрації, матеріалах польових досліджень автора (спогади безпосередніх очевидців та учасників переселення). The article is devoted to the history of the construction of the Kremenchug Reservoir and its impact on the lives of the population of the Dnieper villages who were forcibly relocated to new places. The damage caused to the ecology of the region, the loss of priceless archaeological and historical and cultural monuments of national importance that fell into the flood zone are shown. It is noted that places of worship, cemeteries and burial places were destroyed, which left a deep moral trauma in people's destinies. It was concluded that the negative consequences of implementing the concept of gigantomania and ignoring the laws of nature during the construction of the Dnieper hydrocascade significantly exceeded the positive ones. The provisions and conclusions of the article are based on the documents of the State Archives of the Cherkasy Region, the archival department of the Chigyryn District State Administration, the materials of the author's field research (recollections of direct eyewitnesses and participants of the resettlement). uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство З історії міст і сіл Черкаського краю Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища Resettlement of Dnieper villages in connection with the construction of the Kremenchug Reservoir Article published earlier |
| spellingShingle | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища Чигирик, Н. З історії міст і сіл Черкаського краю |
| title | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища |
| title_alt | Resettlement of Dnieper villages in connection with the construction of the Kremenchug Reservoir |
| title_full | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища |
| title_fullStr | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища |
| title_full_unstemmed | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища |
| title_short | Переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом Кременчуцького водосховища |
| title_sort | переселення придніпровських сіл у зв’язку з будівництвом кременчуцького водосховища |
| topic | З історії міст і сіл Черкаського краю |
| topic_facet | З історії міст і сіл Черкаського краю |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202773 |
| work_keys_str_mv | AT čigirikn pereselennâpridníprovsʹkihsíluzvâzkuzbudívnictvomkremenčucʹkogovodoshoviŝa AT čigirikn resettlementofdniepervillagesinconnectionwiththeconstructionofthekremenchugreservoir |