Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка)
У статті розглядаються питання міфологізації та деміфологізації в українській культурі. Автор аналізує мотив пастушого плачу у фольклорі та його трансформацію у творчості Тараса Шевченка. Це повідомлення фрагментарно стосується статті автора "Ектропійні та ентропійні явища в українській культур...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202793 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) / О. Найден // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 3. — С. 45-47.— укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202793 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Найден, О. 2025-04-14T10:03:55Z 2013 Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) / О. Найден // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 3. — С. 45-47.— укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202793 398.8:801.81+821.161.2 Шевченко У статті розглядаються питання міфологізації та деміфологізації в українській культурі. Автор аналізує мотив пастушого плачу у фольклорі та його трансформацію у творчості Тараса Шевченка. Це повідомлення фрагментарно стосується статті автора "Ектропійні та ентропійні явища в українській культурі" ("Сучасність". - 2001. - № 1). The article examines the issues of mythologization and demythologization in Ukrainian culture. The author analyzes the motif of the shepherd’s lamentation in folklore and its transformation in Shevchenko’s work. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Народні засади та образно-стильові системи спадщини Тараса Шевченка в контексті сучасних національно-культурних пріоритетів Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) Problems of Mythologization and Demythologization in the Ukrainian Culture (Lamentations of Shepherds: Folk Ones and Taras Shevchenko’s) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) |
| spellingShingle |
Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) Найден, О. Народні засади та образно-стильові системи спадщини Тараса Шевченка в контексті сучасних національно-культурних пріоритетів |
| title_short |
Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) |
| title_full |
Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) |
| title_fullStr |
Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) |
| title_full_unstemmed |
Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) |
| title_sort |
проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і тараса шевченка) |
| author |
Найден, О. |
| author_facet |
Найден, О. |
| topic |
Народні засади та образно-стильові системи спадщини Тараса Шевченка в контексті сучасних національно-культурних пріоритетів |
| topic_facet |
Народні засади та образно-стильові системи спадщини Тараса Шевченка в контексті сучасних національно-культурних пріоритетів |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Problems of Mythologization and Demythologization in the Ukrainian Culture (Lamentations of Shepherds: Folk Ones and Taras Shevchenko’s) |
| description |
У статті розглядаються питання міфологізації та деміфологізації в українській культурі. Автор аналізує мотив пастушого плачу у фольклорі та його трансформацію у творчості Тараса Шевченка. Це повідомлення фрагментарно стосується статті автора "Ектропійні та ентропійні явища в українській культурі" ("Сучасність". - 2001. - № 1).
The article examines the issues of mythologization and demythologization in Ukrainian culture. The author analyzes the motif of the shepherd’s lamentation in folklore and its transformation in Shevchenko’s work.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202793 |
| citation_txt |
Проблеми міфологізації і деміфологізації в українській культурі (пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка) / О. Найден // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 3. — С. 45-47.— укр. |
| work_keys_str_mv |
AT naideno problemimífologízacííídemífologízacíívukraínsʹkíikulʹturípastušíplačífolʹklorniiítarasaševčenka AT naideno problemsofmythologizationanddemythologizationintheukrainianculturelamentationsofshepherdsfolkonesandtarasshevchenkos |
| first_indexed |
2025-11-27T02:41:44Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:41:44Z |
| _version_ |
1850794986331701248 |
| fulltext |
45
ПРОБЛЕМИ МІФОЛОГІЗАЦІЇ І ДЕМІФОЛОГІЗАЦІЇ
В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ
(пастуші плачі: фольклорний і Тараса Шевченка)
Олександр Найден
УДК 398.8:801.81+821.161.2 Шевченко
Це повідомлення фрагментарно стосу-
ється моєї статті «Ектропійні та ентропій-
ні явища в українській культурі» («Сучас-
ність». – 2001. – № 1). Тому мова піде про
вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий мина-
ло» і «пастуший плач», який ще 1898 року був
опублікований у книзі «Жизнь и творчество
крестьян Харьковской губернии» (за редакції
В. Іванова) (Х., 1898. – Т. І. – С. 328).
Зазначу, що ці два твори актуальні щодо
нинішнього становища в Україні. У будь-
якому разі їхні колізії та сюжетно-ситуацій-
ні чинники є своєрідним корелятом сучасної
української дійсності.
Фактор «проспання» своєї долі, пошуків
свого місця в життєвому просторі, усвідом-
лення себе обділеним Богом, чужим у цьому
світі – ось ті мотиви, які становлять основу
сюжетної зав’язки обох плачів.
Спочатку наведу «пастуший плач». Однак
перед цим зауважу, що в ньому, попри по-
етично-ліричні інтонації справжнього плачу,
окрім досить виразних фольклорно-образних
ремінісценцій і алюзій, присутній типовий
для української культури фольклорний ма-
зохізм (лише так можна назвати це явище),
виражений через радісно-злостиву іронію і
самоіронію. Щоб уникнути багатослівних
пояснень цього контамінаційного факту, до-
дам, що багато українських казок, у яких
герой-переможець досягає шлюбу із царською
донькою, завершено словами: «Побралися і
живуть: лопатою воду носять, постолом добро
возять».
Отже, «пастуший плач».
«Як найнявся я в робітники до дядька
овець пасти. Як вигнав я пасти штирю-бирю
ще й сімсот і чотири;
Як ліг я спати та спав три дні ще й чотири
ночі,
Як прокинувся я – нема моєї штирі-бирі ще
й сімсот і чотири.
Як пішов я шукать, їде дядько волами.
– Здоров, дядьку! – Здоров, племіннику.
– Чи не бачив моєї штирі-бирі ще й сімсот і
чотири? – Не бачив, племіннику.
Вирю, вирю! Як вийду я на могилу, як за-
гляну в широкую долину, чи не видно моєї ва-
тажини? Щось засіріло, щось забіліло: я ж ду-
мав то ватажина, а воно гречка. Бодай же тобі,
дядько, тяжко-важко оту гречку їсти, як мені
на круту гору лізти ватажини своєї шукати.
Вирю, вирю! Як вийду я на могилу, як по-
гляну в широкую долину, чи не видно моєї
штирі-бирі ще й сімсот і чотири? Щось засірі-
ло, щось забіліло: я ж думав то ватажина, а то
прачки сорочки перуть. Бодай же вам тяжко-
важко оті сорочки прать, як мені свою штирю-
бирю ще й сімсот і чотири шукать!
Вирю, вирю! Як вийду я на могилу, як по-
гляну в широкую долину, чи не видно моєї
ватажини? Щось засіріло, щось забіліло, я
ж думав то ватажина, а то осикові пеньочки.
Бодай же ви од сонця погоріли, а од вітру по-
чорніли, як ви мене, молодого сюди заманили.
Вирю, вирю! Як вийду я на могилу, як за-
гляну я в широкую долину, чи не видно моєї
штирі-бирі ще й сімсот і чотири? Щось засірі-
ло, щось забіліло: то ж моя ватажина?
Сучечка-поручечка підганяє, а сестричка-
лисичка збоку управляє, а вовчок-бирючок
отсталі підбирає.
Як прийшов я додому, батько б’є, мати лає,
жінка з дому проганяє».
У даному разі не доцільно зупинятися на
питаннях семантики компонентів цього пла-
http://www.etnolog.org.ua
46
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2013ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 3/2013
чу. Достатньо вказати на структурні ритмо-
утворюючі деталі – рефрен «вирю, вирю» і
словесно- орнаментальний евфемізм «штиря-
биря ще й сімсот і чотири».
Також варто відмітити космологічний ха-
рактер цього «плачу» і наголосити на тому,
що його деміфологічний характер виявляється
в тому, що втрата пастуха остаточна і не при-
водить до бажаного надбання – повернення
втраченого.
Однак, щоб далі продовжувати аналіз, по-
трібно дещо уточнити. Мова йде про ектропій-
ні й ентропійні явища в українській культурі.
Нагадаю, що ектропійні явища означають на-
буток, надбання, оптимістичну перспективу.
Уся початкова наративна міфологія була зага-
лом ектропійною.
Ентропійні явища – збування, утрата, від-
сутність позитивної перспективи.
Уся новітня література, включаючи «Гамле-
та» Шекспіра і «Фауста» Гете, особливо ХІХ
і початку ХХ ст., позначена ентропійною пе-
чаткою деміфологізації.
Щодо цього варто навести висновок
Х. Борхеса, зроблений у культурологічній міні-
атюрі «Чотири цикли»: «У минулому будь-яке
починання закінчувалося вдало. Один герой
здобував, зрештою, золоті яблука, другому
вдавалося захопити Грааль. Тепер пошуки при-
речені на поразку... Героїв Джеймса і Кафки
може очікувати тільки поразка. Ми такі бідні
на відвагу і віру, що бачимо в щасливому закін-
ченні лише грубе потурання масовим смакам»
(переклад з рос. мови автора статті. – Ред.).
Нині поняття міфу, міфології, міфотворчос-
ті зазнало девальвації. З легкої руки Р. Барта
поширилося поняття про суцільну міфологіза-
цію нашого життя. Як зазначав Р. Барт, «усе,
що покривається дискурсом, має можливість
стати міфом». Думається, не все: лише те,
що набуває значимості і підйомної сили міфа.
Лише той герой, який змінює життя і сам стає
іншим, є міфічним героєм. Усе інше набуває
статусу романтично-епічної легенди позитив-
ного або негативного кшталту.
Але повернімося до «пастушого плачу».
Найбільш змістовне і семантичне наван-
таження в «плачі» несе опозиція гора–низ,
або гора–діл. Виходячи на гору-могилу, пас-
тух сподівається побачити бажане, а замість
нього бачить примару: «щось забіліло, щось
засіріло». Замість бажаної «штирі-бирі» ви-
являються просторово-космологічні символи:
гречка (поле), прачки (ріка), осикові пеньоч-
ки (ліс). Четверта примара реалією не стає і
пасаж із «сучечкою-поручечкою» і «вовчком-
бирючком» – це типовий казковий символ
остаточної втрати. Проте казковий світ мета-
форичних утворень і перетворень – власне
трансцендентний, потойбічний світ, у якому
культурний герой міфу або казки здобуває ба-
жане. У даному разі немає чого здобувати.
У зв’язку з ентропійністю «пастушого пла-
чу» й актуальністю опозиції гора–низ увагу
привертає один з епізодів «Вікрамачаріти»
(в індустанській редакції, саме тій, яку сво-
го часу наводив О. Веселовський), у якому
йдеться про те, як цар Божа відкрив золотий
трон Вікрамадитьї. Цар помітив, що пастух
(в інших варіантах – брахман) щоразу вихо-
дить на пагорб, стає веселим, сповненим надії.
А як іде вниз, то починає жалітися й плакати.
Це відбувалося багато разів, аж поки цар не
наказав розкопати пагорб, у якому був «похо-
ваний» трон Вікрамадитьї із золотими схода-
ми до нього і сорока статуями, які вміли гово-
рити – провіщати, обабіч сходів.
Отже, у «Вікрамачаріті» і «пастушому пла-
чі» та ж сама космологічна опозиція – гора–
низ, сходження–збігання – в одному випадку
міфологізується, в іншому – деміфологізується.
Герой вірша Т. Шевченка «Мені тринад-
цятий минало» також пастух. До того ж у вір-
ші наявний елемент плачу. Цей вірш містить у
собі щось таємничо-привабливе. Недарма його
так полюбляють народні майстри. Стверджую,
що жоден твір Т. Шевченка не має стільки ін-
терпретацій в образотворчому фольклорі, як
цей. Доводилося бачити сотні творів на тему
«Мені тринадцятий...», виконаних у техніках
малярства, акварелі, гравюри, малюнка олів-
цем, скульптури з дерева, глини, вишивки,
http://www.etnolog.org.ua
47
Спеціальна тема випуску: «Народні засади та образно-стильові системи спадщини
Тараса Шевченка в контексті сучасних національно-культурних пріоритетів»
інтарсії, інкрустації соломкою, міні-гобелена,
малювання на склі, навіть ткацтва (Г. Васи-
лащук). Гадаю, такий інтерес закономірний,
оскільки в цьому вірші є «вихід». Космологія
блукань і пошуків вилилася в нім у казково-
міфологічну субстанцію.
Перед тим, як навести значущі уривки з
вірша, зауважу, що його ініціаційний харак-
тер заснований на мажинарних, тобто уявних,
подорожах героя в інші світи – світ побутової
реальності, пекельний світ і світ сублімованої
реальності. Усі три світи мають власне сонце.
Це типовий фольклорний прийом. На писан-
ках, різьблених спинках саней, килимах, окре-
мих керамічних і настінних розписах нерідко
фігурують три сонця.
Перше сонце – реальне, що осяває ласка-
вою благодаттю світ дитячих першовражень:
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога...
І ще раз про це ж саме сонце:
Ягня здається веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Однак за цим відбувається властива Шев-
ченковій поезії різка зміна просторово-семан-
тичних обставин. Водночас вірш набуває іншо-
го розміру, іншого ритмічного й інтонаційного
забарвлення. З’являється друге сонце:
Та не довго сонце гріло,
Не довго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Герой, так би мовити, вдивляється в темря-
ву, у морок. Ідилія дитинства перетворюється
на пекельну реальність іншого світу:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
У вірші з’являються елементи плачу як усві-
домлення своєї «самотності і убогості»:
Поглянув я на ягнята –
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати –
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!
І хлинули сльози...
І як у багатьох міфах і чарівних казках
з’являється помічниця – дівчина, яка виби-
рала плоскінь біля дороги. Богиня-пряля Бо-
жество, святе божество на кшталт Макоші або
Параскеви П’ятниці. Радше еллінська парка-
пряля, що дає індульгенцію на життя, уособ-
люючи трьох парок-пряль: Клото, Лахезис і
Атропос. Тобто народження, життєвий час і
смерть (Атропос розриває зсукану і подовже-
ну нитку життя). Отже, ця дівчина, почувши
плач пастуха-дитини:
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала.
Саме цей сакральний поцілунок, ця боже-
ствено-людська участь стали знаком скресан-
ня і виходу героя з потойбічного пекельного
світу у світ надій і звершень. Тобто в оновле-
ний перетворений світ, у якому оновлюється
і герой, набуваючи статусу царя – володаря
всього, що є довкола:
Неначе сонце засіяло
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!
Застережне слово «неначе» тут підкреслює
фактор виходу із світу безнадійності у світ на-
дії, світ звершень, але застерігає від його абсо-
лютизації.
Отже, даний вірш, як і багато творів
Т. Шевченка, на відміну від трагічно-іро-
нічного «пастушого плачу», містить у собі
світобудівні аспекти міфу, наділений певною
підйомною силою, яка здатна здійснювати
прориви крізь хаос сліпої невизначеності,
крізь інертність існування серед привидів і
примар, крізь відчай буденної безподієвості й
безрезультатності зусиль, прориви в простір,
скажімо, велеречиво, інтенційно-сприятливої
когнітивності.
http://www.etnolog.org.ua
|