Три складові фольклорної проекції в поезії Тараса Шевченка

• Published in: Народна творчість та етнологія
• Date: 2013
• Main Author: Грица, С.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2013
• Subjects: Народні засади та образно-стильові системи спадщини Тараса Шевченка в контексті сучасних національно-культурних пріоритетів
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202795
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Три складові фольклорної проекції в поезії Тараса Шевченка / С. Грица // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 3. — С. 34-39. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Серед складових фольклорної проекції в поезії Т. Шевченка автор виділяє: 1) ландшафтно-історичний образ України; 2) систему пов’язаних з ним тем, фабул, жанрів народної епіки і лірики; 3) версифікацію зі значною часткою коломийкового вірша, його смисловою та акцентною модифікацією, а також вільними переходами в інші силабічні структури. Виражені поетом у національній формі світові міфологеми – долі, несправедливості, християнської моралі (переспіви Біблії), його місіонерські пророцтва – визначили величезну роль Т. Шевченка в розвитку національної самосвідомості й місце у світовій культурі. The author marks out 3 parts among parts of folklore projection in Taras Shevchenko poetry: 1) landscape-historical image of Ukraine; 2) system of connected with them topics, plots, genres of folk epics and lyrics; 3) versification with reasonable part of Kolomyіky poem, its semantic and ascent modification, as well as free transfers in other syllabic structure. World mythologems, expressed by a poet in national form (fate, injustice, Christian morality (retelling of a Bible), his missionary oracles have defined a huge role of Taras Shevchenko in the development of national self-consciousness and place in world culture. Среди составляющих фольклорной проекции в поэзии Т. Шевченко автор выделяет: 1) ландшафтно-исторический образ Украины; 2) систему связанных с ним тем, фабул, жанров народной эпики и лирики; 3) версификацию со значительной долей коломыечного стиха, его смысловой и акцентной модификацией, а также свободными переходами в другие силлабические структуры. Выраженные поэтом в национальной форме мировые мифологемы – судьбы, несправедливости, христианской морали (перепевы Библии), его миссионерские пророчества – определили огромную роль Т. Шевченко в развитии национального самосознания и место в мировой культуре.