Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях
Метою статті є аналіз історичної літератури, яка висвітлює існування інституту військових кантоністів російської армії ХІХ ст., зокрема в Україні (Слобідсько-Українська та Херсонська губернії). Опрацьовані історіографічні джерела – праці дослідників ХІХ – поч. ХХ ст. При дослідженні проблеми виділен...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202804 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях / К. Ячменіхін // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 170-175. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860048187058814976 |
|---|---|
| author | Ячменіхін, К. |
| author_facet | Ячменіхін, К. |
| citation_txt | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях / К. Ячменіхін // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 170-175. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Метою статті є аналіз історичної літератури, яка висвітлює існування інституту військових кантоністів російської армії ХІХ ст., зокрема в Україні (Слобідсько-Українська та Херсонська губернії). Опрацьовані історіографічні джерела – праці дослідників ХІХ – поч. ХХ ст. При дослідженні проблеми виділені окремі періоди та основні напрями. Вказувалося, що в історіографії ще не створено наукового підходу до аналізу цієї проблеми. Практично всі автори, як правило, зверталися до окремих її сюжетів. Методологічну основу дослідження становлять принципи наукової логіки, об’єктивності та критики джерел. Серед основних методів історіографічного аналізу проблеми головним є проблемно-хронологічний підхід, а також методи верифікації тих чи інших концептуальних положень. На жаль, на сьогодні відсутні роботи, позбавлені відвертого ідеологічного забарвлення. Наукова новизна роботи: вперше зроблена спроба проаналізувати історію вивчення інституту кантоністів російської армії та сформулювати основні напрями в розв’язанні цієї проблеми на засадах сучасної методології, що базується на принципах поєднання історико-культурних та антропоцентричних методів. На основі аналізу історіографії проблеми можна зробити такі висновки: проблема на сьогодні лише сформульована й потребує всебічного аналізу джерельної бази та створення наративу, що відповідає сучасним методологічним вимогам.
The purpose of this article is an attempt to analyze the historical literature concerning the existence of the institute of military cantonists of the Russian army in the 19th c., in particular in Ukraine (Slobid-Ukrainian and Kherson provinces). Historiographical sources were studied, that is, works of researchers of the 19th – the early 20th c. Separate periods and main directions in the study of the problem are highlighted. Attention was drawn to the fact that a scientific approach to the analysis of the problem has not yet been created in historiography. Almost all authors, as a rule, turned to its individual plots. The methodological basis of the research is the principles of scientific logic, objectivity and source criticism. Among the main methods of historiographical analysis of the problem, the main one is the problem- chronological approach, as well as methods of verification of certain conceptual provisions. Unfortunately, the currently missing works are devoid of overt ideological coloring. The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time an attempt has been made to analyze the history of the study of institute of cantonists of the Russian army and to formulate the main directions in solving this problem on the basis of modern methodology, which is based on the principles of combining historical-cultural and anthropocentric methods. Based on the analysis of the historiography of the problem, the following conclusions can be drawn: the problem, to date, has only been formulated and requires a comprehensive analysis of the source base and the creation of a narrative that meets modern methodological requirements.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:58:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2024. № 6
170
ДОСЛІДНИЦЬКІ НОТАТКИ
УДК 930:[355.232:340.15(470)«18»
Костянтин Ячменіхін
•
ІНСТИТУТ ВІЙСЬКОВИХ КАНТОНІСТІВ
РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ ХІХ ст. В ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
DOI: 10.58407/litopis.240617
© К. Ячменіхін, 2024.CC BY4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000345874222
Метою статті є аналіз історичної літератури, яка висвітлює існування інституту військових
кантоністів російської армії ХІХ ст., зокрема в Україні (Слобідсько-Українська та Херсонська гу-
бернії). Опрацьовані історіографічні джерела – праці дослідників ХІХ – поч. ХХ ст. При досліджен-
ні проблеми виділені окремі періоди та основні напрями. Вказувалося, що в історіографії ще не
створено наукового підходу до аналізу цієї проблеми. Практично всі автори, як правило, зверталися
до окремих її сюжетів. Методологічну основу дослідження становлять принципи наукової логіки,
об’єктивності та критики джерел. Серед основних методів історіографічного аналізу проблеми
головним є проблемно-хронологічний підхід, а також методи верифікації тих чи інших концепту-
альних положень. На жаль, на сьогодні відсутні роботи, позбавлені відвертого ідеологічного за-
барвлення. Наукова новизна роботи: вперше зроблена спроба проаналізувати історію вивчення інс-
титуту кантоністів російської армії та сформулювати основні напрями в розв’язанні цієї пробле-
ми на засадах сучасної методології, що базується на принципах поєднання історико-культурних та
антропоцентричних методів. На основі аналізу історіографії проблеми можна зробити такі вис-
новки: проблема на сьогодні лише сформульована й потребує всебічного аналізу джерельної бази
та створення наративу, що відповідає сучасним методологічним вимогам.
Ключові слова: історіографія, методологія, військові кантоністи, російська армія ХІХ ст.
Не зважаючи на те, що у вивченні історії Росії імперського періоду вже проведена
значна робота багатьма поколіннями істориків різних країн, котрі розглядали її з погляду
різноманітних методологій та ідеологічних позицій, низка проблем залишається мало ви
вченою. До таких сюжетів треба віднести військову та соціальну історію зазначеного пе
ріоду.
Узагалі, не можна говорити, що військова історія залишилася поза увагою дослідників,
однак їх інтерес до різних періодів і проблем цих століть був доволі нерівномірним. У
центрі уваги, особливо радянських істориків, опинилися події та процеси, пов’язані з вій
нами, революційними рухами в армії, з участю представників армії в суспільному русі то
що. Водночас поза увагою дослідників залишилися хід та особливості розвитку збройних
сил Росії, реформування організаційної структури війська, зміни способів комплектуван
ня військ, підготовка армійського резерву, зв’язки військового будівництва з внутріш
ньою та зовнішньою політикою держави, а також низка інших важливих питань.
Таку картину можна спостерігати під час вивчення проблем, пов’язаних з історією Ро
сії цього періоду. Основну увагу дослідники приділяли, як правило, функціонуванню го
ловних станів суспільства. І це не випадково, адже саме вони чинили найбільший вплив
на процес історичного розвитку країни. Зокрема добре висвітлено різні категорії селянст
ва, що було найчисельнішим і впливало на внутрішні процеси в суспільстві. Не залишили
поза увагою і сюжети, пов’язані з впливом таких значних верств суспільства, як дворянст
во, купецтво, духовенство та міщанство. Водночас численні групи населення, що входили
до так званого «податного населення», залишилися фактично поза увагою.
На стику цих двох важливих для дослідження тем, перебуває інститут військових кан
тоністів російської армії. Цьому інституту самодержавства, чия історія нараховує майже
півтора століття, судилося відіграти провідну роль у системі комплектування армії. Уве
дений ще в 1721 р., він нараховував біля двох тисяч чоловік. А до кінця царювання Мико
ли І став основним джерелом поповнення армії підготовленими унтерофіцерами та спеці
Siverian chronicle. 2024. № 6
171
альним технічним персоналом і нараховував вже 378 тис. чоловік. Тож, будучи одним із
інститутів самодержавства, військові кантоністи не могли не відображати всю складність
соціальноекономічної та політичної історії Росії, а також здійснювати вплив на форму
вання особливої ментальності в певної частини її жителів.
Стала у вітчизняній та зарубіжній історіографії думка про них, як виключно реакцій
ний інститут, переважно панує дотепер. Багато авторів дотримуються концепцій, що ма
ють тенденційний характер, особливо в плані висвітлення побуту кантоністів1. Дослідни
ки чомусь не намагаються помічати складну еволюцію не лише правової бази, але й сис
теми підготовки кантоністів. Треба зазначити, що до стану кантоністів були включені різ
ні категорії «податного» населення країни. Чисельність кантоністів, їх права та обов’язки,
система виховання й навчання не залишались статичними.
Історіографія з цієї проблеми, на жаль, досить невелика. Хоча й опублікована значна
кількість робіт з історії російської армії та військових поселень, що відрізняються як за
жанром, так і за обсягом, однак усі вони, як правило, висвітлюють лише окремі сюжети
проблеми, про яку йдеться. Початок наукового аналізу історії військових кантоністів було
покладено ще в сер. ХІХ ст. Про це писали історики різних напрямів та шкіл, тому кон
цепції посутньо різнилися. Потужну фактологічність, різноманітність конкретних матері
алів мають роботи військових істориків М. Мельницького2 та М. Лілеєва3, присвячені іс
торії військовоучбових закладів. Цінність цих робіт полягає в тому, що автори мали до
ступ до архівних матеріалів, тому їхня структура тексту заснована не на емоційнопсихо
логічному сприйнятті дійсності, а на критичному ставленні до джерельного матеріалу. Ці
роботи, з погляду багатства матеріалу, не втратили свого значення й для сучасних дослід
ників.
Саме М. Хмельницький уперше звернувся до історії військовоучбових закладів. У
своїй фундаментальній роботі, присвяченій насамперед кадетським корпусам та академі
ям, автор розглядає інститут військових кантоністів у якості придатка до вищої військової
освіти, наполягаючи на тому, що з кантоністів комплектувалися помічники вчителів у ка
детських корпусах та їх обслуга. Кантоністів, які навчалися при кадетських корпусах та
інших цивільних і військовоучбових закладах, також необхідно використовувати, на дум
ку автора, як викладачів нижчих шкіл військового відомства.
М. Лілеєю уперше в російській історіографії звернувся до проблеми не всього інститу
ту військових кантоністів, а до питання їх підготовки до проходження військової служби.
Описуючи нижчі школи військового відомства, автор визнав, з одного боку, невиправда
ність системи закритого виховання, з іншого – необхідність інтернатів для дітей солдат та
нижчого офіцерського складу. Подібні школи, на думку М. Лілеєва, несли просвітництво
в солдатські лави, у такий спосіб сприяючи зростанню чисельності освіченого континген
ту в армії.
Серед відомих військових істориків ХІХ ст., які присвятили деякі роботи вивченню
окремих аспектів проблеми, що розглядається, треба назвати М. Богдановича4. У роботі,
присвяченій поширенню освіти в армії, автор віддає перевагу БельЛанкастерському ме
тоду взаємної освіти, наголошуючи, що саме він міг успішно застосовуватися за допомо
гою освічених солдатів та кантоністів.
Серед робіт, що негативно оцінювали інститут військових кантоністів, треба назвати
дослідження автора, який писав під псевдонімом Н.Д.Н.5 Згідно з ним, «існування спадко
вого стану солдатів в нашій армії, у розумінні суто військовому, не приносило їй майже
ніякої користі; існування ж подібного закладу в державі було для неї не лише марною
справою, але й посправжньому шкідливою, – шкідливою в плані моральному і в плані
економічному»6. Поява інституту військових кантоністів, на думку автора, не мала жод
них підстав, що випливає з історичного розвитку країни.
Полковником Генеральського штабу О. Петровим, одним із перших в російській істо
ріографії розпочата розробка питання облаштування та керівництва військовими поселен
нями7. Використовуючи архівні джерела, які висвітлювали період зародження та станов
1 Мальцев Н. Военные поселения в России ХІХ в. Военно-исторический журнал. 1992. № 12. С. 2–7; Богданов Л.
Военные поселения в России. Москва, 1992. 88 с.
2 Мельницкий Н. Сборник сведений о военноучебных заведениях в России. СанктПетербург, 1857–1860. Т. 1–
4.
3 Лилеев М. Исторический очерк военноучебных заведений, подведомственных Главному их управлению.
СанктПетербург, 1880–1892. Ч. 1–3.
4 Богданович М. О средствах к распространению просвещения в армии. Военный сборник. 1863. № 1. С. 139–144.
5 Н.Д.Н. Общий обзор преобразований по части устройства вооруженных сил. Военный сборник. 1861. № 1. С. 3–
48.
6 Там само. С. 9.
7 Петров А. Устройство и управление военными поселениями в России. Граф Аракчеев и военные поселения.
СанктПетербург, 1871. С. 117–130.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
172
лення військових поселень піхоти в Новгородській губернії, автор намагається накресли
ти схему округа поселення полку та структуру його управління. Але, на жаль, він випус
тив із поля зору таке важливе питання, як соціальна структура військових поселень, ізпо
між іншого, підготовку дітей військових поселенців у школах кантоністів, учбових ба
тальйонах та ескадронах, обмежуючись лише стислим нарисом цієї проблеми.
На початку 1870х рр. побачила світ книга В. Нікітіна, присвячена побуту кантоністів і
укладена із пов’язаних авторським текстом спогадів колишніх жителів військових посе
лень8. За концепцією автора, вся історія інституту військових кантоністів – це історія зну
щання та наруги над людською гідністю та створення муштрованих машин безумовної
покори. Ця робота, на наш погляд, є не науковим дослідженням, а, радше, особистим по
глядом автора щодо інтерпретації цієї проблеми. Така тенденційність є реакцією, на нашу
думку, на настрої суспільства під час ліберальних реформ Олександра ІІ.
Однією з цікавих праць, присвячених проблемі існування інституту військових канто
ністів, є дослідження П. Карцова, який, на відміну від інших авторів, намагався певним
чином зректися суб’єктивних поглядів на військові поселення та об’єктивно розглянути
проблему функціонування інституту військових кантоністів9.
На думку дослідника, «кантоністські школи військових поселень безперечно приноси
ли суттєву користь народній освіті взагалі та військовому відомству зокрема»10. Ця ко
ристь найперше полягала в значній економії грошей, оскільки в школах військових посе
лень застосовувався метод взаємної освіти (метод БельЛанкастера). І в такий спосіб вій
ськове відомство автономно готувало для своїх потреб солдатів, унтерофіцерів, майстрів
та спеціальну технічну ланку армії.
У надрукованому наприкінці ХІХ ст. нарисі з історії військової справи в Росії, інститу
ту військових кантоністів приділено значну увагу у зв’язку з проблемами комплектування
армії унтерофіцерськими кадрами11. Автори нарису наголошували, що армія була достат
ньо забезпечена молодшою командною ланкою, поперше, за рахунок рядових, які відслу
жили свій термін, а подруге, завдяки поповненню випускниками військових шкіл для
кантоністів.
Питанню комплектування та улаштування армії присвячені роботи О. Редігера12. Ав
тор докладно висвітлив процес комплектування армії унтерофіцерськими та нестройови
ми кадрами, наголосивши, що в Російській імперії в одній із перших країн Європи була
закладена система підготовки нижчої командної та технічної ланки.
Крім наукових досліджень, присвячених історії збройних сил, дореволюційна історіо
графія насичена й науковопопулярною літературою, в якій висвітлені також і питання,
пов’язані з інститутом військових кантоністів13. У цих роботах кантоністів розглянуто як
невід’ємну частину системи військових поселень, і тому їх автори оцінювали не військові
поселення як такі, а систему підготовки кантоністів, і практично не бачили в ній жодних
позитивних рис.
Також дореволюційна історіографія посутньо представлена різноманітними ювілейни
ми виданнями14. Це насамперед колективна монографія, присвячена століттю Військового
міністерства, особливо ті розділи, в яких ідеться про систему військовоучбових закладів
та комплектування армії. У розділі, де висвітлено цю проблему, автори наголошують: по
при те, що інститут військових кантоністів давав незначну кількість рекрутів, однак це бу
ли достатньо підготовлені солдати, необхідні армії. Щодо системи початкових учбово
військових закладів, автори переконливо, на наш погляд, доводять їхню необхідність і ко
ристь для армії в умовах панування рекрутингової системи комплектування збройних сил,
оскільки від підготовки унтерофіцерів і майстрів, які займали стройові та нестройові по
сади, залежала багато в чому її життєдіяльність і боєздатність. До того ж необхідно наго
лосити, що всі ювілейні видання вміщують багатий фактичний матеріал, частина якого
вперше вводилася до наукового обігу.
Аналіз дореволюційної історіографії інституту військових кантоністів свідчить, що во
на накопичила певний фактичний матеріал із проблеми й заклала підвалини для її вивчен
8 Никитин В. Многострадальные. Очерк быта кантонистов. СанктПетербург: Колесов и Михин, 1872. 255 с.
9 Карцов П. О военных поселениях при графе Аракчееве. Русский вестник. 1890. № 2. С. 139–172; № 3. С. 82–
115; № 4. С. 75–121.
10 Там само. № 3. С. 100.
11 Русская военная сила. История развития военного дела от начала Руси до нашего времени / Под ред. Петро
ва А. Москва, 1897. Т. 2.
12 Редигер А. Комплектование и устройство вооруженных сил. СанктПетербург, 1900.
13 Лыкошин А. Военные поселения. Великая реформа. Москва, 1911. Т. 2. С. 86–106.
14 Столетие военного министерства 1802–1902 / Ред. Скалон Д. СанктПетербург, 1902. Т. 4. Ч. 1. Кн. 1; Вискова
тов А. Историческое описание одежды и вооружения российских войск. Ч. 9, 10, 17, 19. Изд. 2е. СанктПетер
бург, 1899–1902; Исторический очерк Павловского военного училища, Павловского кадетского корпуса и Импе
раторского военносиротского дома. 1798–1898 / Под ред. Петрова А. СанктПетербург, 1898.
Siverian chronicle. 2024. № 6
173
ня. Була введена в науковий обіг певна кількість архівних матеріалів, джерел особистого
походження тощо. Однак проблема не була проаналізована комплексно, дослідники тор
калися лише деяких її аспектів. Водночас дореволюційним історикам не вдалося визначи
ти місце категорії кантоністів у соціальній та військовій структурі. На наш погляд, це ста
лося через обмежену джерельну базу. Дослідження історії інституту військових кантоніс
тів зводилося лише до аналізу законодавчих актів, що переважно регулювали їхнє правове
положення та структуру навчання. Негативні ж оцінки інституту військових кантоністів
походили, як правило, винятково із суб’єктивних суджень про державницьку діяльність
«головного над військовими поселеннями начальника» графа О. Аракчеєва, під керів
ництом якого 1824 р. було зосереджено управління всіма кантоністами. Переважно саме
ці концепції були запозичені радянською історіографією.
Починаючи від періоду становлення радянської історичної науки, О. Аракчеєв, війсь
кові поселення і все, що було з ними пов’язано, отримало різко негативну оцінку. Тут від
чутний вплив школи М. Покровського, з огляду на яку відбувалася «методологічна модер
нізація» дослідження історичних процесів, а оцінки подіям і явищам давали, виходячи не
з наукової, а винятково політичної, тобто класової позиції. Роботи С. Штрайха, С. Гессена
та О. Кункля мали переважно науковопопулярний характер, їх головна задача була –
ознайомити широкі читацькі кола з класовою боротьбою в російській армії та виховати
класову ненависть до експлуататорів15.
Більш серйозною роботою, заснованою на архівних матеріалах, є дослідження П. Євс
тафʼєва, присвячене повстанню військових поселенців у Новгородській губернії в
1831 р.16 Спираючись на архівні матеріали, автор докладно описав хід повстання та його
наслідки, при цьому звернув мало уваги на участь у ньому кантоністів військових посе
лень. Роботі системи виховання та освіти дітей військових поселенців присвячено всього
декілька сторінок, при цьому наголошується в основному на системі покарання.
Більш вагомими історичними дослідженнями про підготовку та освіту кантоністів в
округах військових поселень, є роботи Н. Константинова17. Автор доклав зусиль до до
слідження системи освіти, яка існувала в поселеннях, проаналізував «положення» про
кантоністів, що були видані в 1817–1819 рр. На жаль, робота на цьому сюжеті була при
пинена й цілісної картини системи підготовки кантоністів військових поселень автору
створити не вдалося. До того ж відверто класові підходи й заздалегідь визначений підбір і
групування джерел значно знижують наукову складову студії.
Значний внесок у дослідження історії військових поселень 50–60х рр. ХІХ ст. зробив
В. Федоров, який уперше ввів у науковий обіг значну кількість матеріалів, що зберігалися
в Російському Державному військовоісторичному архіві (далі – РДВІА) та архівах Украї
ни18. Також він здійснив спробу виокремити певні категорії військових поселенців і дослі
дити їх правове становище19.
Правове становище кантоністів, процес їх навчання та виховання розглядався радян
ськими істориками в цей період лише побіжно, у зв’язку з дослідженням тих чи інших ас
пектів соціальноекономічної та воєнної історії Росії. Фактичний матеріал в основному за
позичували з робіт дореволюційних авторів. Його групування та інтерпретація призводи
ли до таких само помилок, що притаманні й дореволюційній історіографії – чітко не ви
значається правова база інституту військових кантоністів, його питома вага та місце як у
військових поселеннях, так і в цілому в армії.
Певним чином наукова розробка історії збройних сил Росії розпочалася в 70х рр.
ХХ ст., що засвідчує робота Л. Безкровного, присвячена історії російської армії і флоту
ХІХ ст.20 Автор приділяє достатньо уваги системі підготовки унтерофіцерських кадрів.
Л. Безкровний небезпідставно вважає, що «особливої системи підготовки унтерофіцер
ських кадрів у першій половині ХІХ ст. не існувало. Унтерофіцерами призначали почас
ти кантоністів, які отримали освіту у військовосирітських відділеннях, почасти зі старо
служилих солдат»21. Інший важливий висновок автора полягає в тому, що «нижчі військо
ві школи складали значну частину загальноосвітніх нижчих шкіл»22.
15 Штрайх С. Брожение в армии при Александре І. Петербург, 1922; Гессен С. Солдатские волнения в начале
ХІХ в. Москва, 1929; Кункль А. Аракчеевщина. Москва, 1929.
16 Евстафьев П. Восстание военных поселян в Новгородской губернии в 1831 г. Москва, 1934.
17 Константинов Н. Аракчеевщина. История в средней школе. 1934. № 3. С. 12–25; Його ж. Школьная система
военных поселений. Советская педагогика. 1938. № 6. С. 34–42.
18 Федоров В. Борьба крестьян России против военных поселений. Вопросы истории. 1952. № 11. С. 112–124;
Його ж. Восстание военных поселян в Чугуеве в 1819 г. Исторические записки. 1955. Т. 52. С. 305–324.
19 Федоров В. Солдатское движение в годы декабристов 1816–1825 гг. Москва, 1963.
20 Бескровный Л. Русская армия и флот в ХІХ в. Москва, 1973.
21 Там само. С. 237.
22 Там само. С. 239.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
174
Певний внесок у наукову розробку історії російської армії зробив Л. Богданов23. Він,
наприклад, досить докладно висвітлив систему підготовки унтерофіцерських кадрів, на
голосивши, що вона була відсутня до 1808 р., і зафіксувавши той факт, що відтоді в армії
починають формуватися учбові підрозділи для їхньої підготовки. Однак, на думку автора,
«кількість унтерофіцерів, яких готували в учбових батальйонах, ескадронах і батареях,
була недостатньою»24.
Від початку 80х рр. ХХ ст. активізувалася робота істориків щодо дослідження історії
військових поселень як на макро, так і на мікро рівнях на базі використання значного
корпусу архівних джерел, не введених до наукового обігу. Зрозуміло, автори не могли
пройти повз проблему підготовки армійського резерву у військових поселеннях. У робо
тах Т. Ліповської, Ю. Блашкова, В. Ананьєва, Т. Кандаурової, К. Ячменіхіна, О. Колєвато
ва, В. Цубенко досліджувалися різноманітні аспекти історії військових поселень Росій
ської імперії, у тому числі і в Україні, проте кантоністи залишалися, як правило, поза ува
гою істориків і згадувалися побіжно в зв’язку з вивченням різноманітних категорій вій
ськових поселенців25.
Дещо докладніше тема кантоністів військових поселень зазвучала в останні десятиліт
тя. Так, наприклад, Л. Богданов здійснив спробу висвітлити не лише процес створення
інституту кантоністів військових поселень, але й системи їхньої освіти та виховання26. На
думку автора, кантоністи були одним із головних інструментів для досягнення основної
мрії самодержавства: «…відокремити армію від основної маси населення шляхом переве
дення її на самокомплектування»27.Саме тому діти військових поселенців отримували від
повідну освіту. І хоча вона базувалася на новітніх досягненнях тогочасної педагогіки, за
сновники військових поселень встановили «ту межу в освіті кантоністів, яка б відповідала
її основному призначенню – бути вірними та покірними солдатами»28.
У західноєвропейській історичній літературі перші відгуки на створення військових
поселень взагалі та інституту військових кантоністів зокрема, з’являються ще в ХІХ ст.
На початку 1820х рр. англійський мандрівник і публіцист Р. Лаєлл після відвідування Ро
сії, зпоміж іншого й військових поселень, опублікував статтю, а потім невелику книжку,
де наголошував, що військові поселення «можуть ефективно сприяти прискоренню циві
лізації у всій імперії»29. Автор вказав на добре налагоджену систему підготовки кантоніс
тів, а також можливість значного збільшення російської армії за рахунок самокомплекту
вання військ. При цьому він застерігав західноєвропейських читачів і особливо політиків
від легковажного ставлення до цього нового явища в політиці російського уряду.
У новітній західноєвропейській та американській історіографії проблему військової ді
яльності Російської імперії і все, що було з нею пов’язане, розглядали більш побіжно на
самперед у зв’язку з дослідженнями внутрішньої та зовнішньої політики самодержавства
пер. пол. ХІХ ст.30 На наш погляд, це переважно не зовсім вдалі запозичення певних мате
ріалів у російських дореволюційних авторів, звідси повтор тих самих фактологічних і
концептуальних помилок.
Оцінюючи рівень дослідження історії військових кантоністів російської армії, необхід
но вказати, що означена проблема не отримала належного висвітлення навіть на фактоло
гічному рівні, не говорячи вже про серйозні концептуальні узагальнення. На наш погляд,
історіографію цього питання можна поділити на три основні напрями розвитку: поперше,
роботи, присвячені історії російської армії в цілому; подруге, дослідження, у яких ідеться
винятково про військовоучбові заклади, і, нарешті, роботи з історії інституту військових
поселень. У всіх дослідженнях інститут військових кантоністів або згадували побіжно,
або дуже схематично.
23 Богданов Л. Русская армия в 1812 г.: организация, управление, вооружение. Москва, 1979.
24 Там само. С. 77.
25 Липовская Т. Социальноэкономическое положение военных поселян на Украине (1817–1857). Днепропет
ровск, 1982; Блашков Ю. Военные поселения на территории Белоруссии в первой половине ХІХ в. Авто
реф. дисс. канд. ист. н. Минск, 1984; Ананьев В. Военные поселения в России. Автореф. дисс. канд. ист. н. Ле
нинград, 1989; Кандаурова Т. Херсонские военные поселения 1817–1832 гг. (Административнохозяйственная
структура). Автореф. дисс. канд. ист. н. Москва, 1989; Ячменіхін К. Військові поселення в Україні. Діалог: істо-
рія, політика, економіка. 2002. № 3. С. 138–141; Колєватов О. Слобідськоукраїнські військові поселення росій
ської армії в 1817–1832 рр.: адміністративногосподарська структура. Автореф. дисс. канд. ист. н. Чернігів, 2007;
Цубенко В. Військові поселення кавалерії на території України: особливості та загальні тенденції існування.
Одеса, 2008.
26 Богданов Л. Военные поселения в России. Москва, 1992, 88 с.
27 Там само. С. 48.
28 Тамсамо. С. 41.
29 Lyall R. An account of the organization, administration and present state of the military colonies in Russia. London,
1824.
30 Shelton J. The Russian Army under Nicholas I (1825–1855). Durham, 1965; Lincoln W. Nicholas I: Emperor and
autocrat of all the Russians. London, 1978; Jenkins M. Arakcheev: grand vizier of the Russian Empire: a biography.
NewYork, 1969; Riasanovsky N.Nicholas I and official nationality in Russia 1825–1855. LosAngeles, 1959.
Siverian chronicle. 2024. № 6
175
Декілька слів треба сказати про термінологію. Термін «кантоніст» походить від ні
мецького kantonistвійськовозобов’язаний. У Пруссії 1733–1813 рр. кантоністами назива
ли рекрутів, яких призивали з округів (кантонів), кожний із яких комплектував свій
полк31. У Росії в ХІХ ст. кантоністами називали тих дітей, котрі проходили підготовку в
спеціальних військових учбових закладах. Насамперед до таких закладів скеровували ді
тей солдатів, військових поселенців та інших категорій населення, до яких застосовували
ся особливі «положення». Відтак, маючи різне положення, вони були об’єднані одним –
своєю приналежністю до військового відомства та, відповідно, мали нести військову
службу в обов’язковому порядку. Оскільки, в часі, що нами розглядається, вище перера
ховані діти різних категорій населення мали бути направлені до учбових закладів, тому
ми вважаємо можливим до всіх них застосовувати термін «кантоніст».
References
Bohdanov, L. (1992). Voennye poselenyia v Rossyy [Military settlements in Russia]. Moscow, Russia.
Kolievatov, O. (2007). Slobidskoukrainski viiskovi poselennia rosiiskoi armii v 1817–1832 rr.: admi
nistratyvnohospodarska struktura [SlobodaUkrainian military settlements of the Russian army in 1817–
1832: administrative and economic structure]. Chernihiv, Ukraine.
Maltsev, N. (1992). Voennye poselenyia v Rossyy XIX v. [Military settlements in Russia in the 19th c.].
Voenno-ystorycheskyi zhurnal – Military-historical journal, 12, P. 2–7.
Tsubenko, V. (2008). Viiskovi poselennia kavalerii na terytorii Ukrainy: osoblyvosti ta zahalni tenden
tsii isnuvannia [Cavalry military settlements on the territory of Ukraine: peculiarities and general tenden
cies of existence]. Odesa, Ukraine.
Yachmenikhin, K. (2002). Viiskovi poselennia v Ukraini [Military settlements in Ukraine]. Dialoh: is-
toriia, polityka, ekonomika – Dialogue: history, politics, economics, 3, P. 138–141.
Ячменіхін Костянтин Михайлович – доктор історичних наук, професор, завідувач
кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Національного університету «Черні
гівський колегіум» ім. Т. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013,
Україна).
Yachmenikhin Kostiantyn – doctor of historical sciences, professor, department chair of
the department of world history and international relations, T. Shevchenko national university
«Chernihiv Collegium» (53 Hetman Polubotko St., Chernihiv, 14013, Ukraine).
Email: kostas48@ukr.net
INSTITUTE OF MILITARY CANTONISTS
OF THE RUSSIAN ARMY OF THE 19th c. IN HISTORICAL STUDIES
The purpose of this article is an attempt to analyze the historical literature concerning the existence of
the institute of military cantonists of the Russian army in the 19th c., in particular in Ukraine (Slobid-Ukra-
inian and Kherson provinces). Historiographical sources were studied, that is, works of researchers of the
19th – the early 20th c. Separate periods and main directions in the study of the problem are highlighted.
Attention was drawn to the fact that a scientific approach to the analysis of the problem has not yet been
created in historiography. Almost all authors, as a rule, turned to its individual plots.
The methodological basis of the research is the principles of scientific logic, objectivity and source
criticism. Among the main methods of historiographical analysis of the problem, the main one is the prob-
lem-chronological approach, as well as methods of verification of certain conceptual provisions. Unfortu-
nately, the currently missing works are devoid of overt ideological coloring.
The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time an attempt has been made to
analyze the history of the study of institute of cantonists of the Russian army and to formulate the main di-
rections in solving this problem on the basis of modern methodology, which is based on the principles of
combining historical-cultural and anthropocentric methods. Based on the analysis of the historiography of
the problem, the following conclusions can be drawn: the problem, to date, has only been formulated and
requires a comprehensive analysis of the source base and the creation of a narrative that meets modern
methodological requirements.
Key words: historiography, methodology, military cantonists, Russian army of the 19th c.
Дата подання: 6 червня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 15 листопада 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Ячменіхін, К. Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних досліджен
нях. Сіверянський літопис. 2024. № 6. С. 170–175. DOI: 10.58407/litopis.240617.
Цитування за стандартом APA
Yachmenikhin, К. (2024). Instytut viiskovykh kantonistiv rosiiskoi armii ХІХ st. v istorychnykh do
slidzhenniakh [Institute of military cantonists of the Russian army of the 19th c. in historical studies]. Sive-
rianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 170–175. DOI: 10.58407/litopis.240617.
31 Советский энциклопедический словарь. Изд. 3е. / Ред. Прохоров А. Москва, 1985. С. 538.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202804 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:58:55Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ячменіхін, К. 2025-04-14T11:46:35Z 2024 Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях / К. Ячменіхін // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 170-175. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202804 930:[355.232:340.15(470)«18» 10.58407/litopis.240617 Метою статті є аналіз історичної літератури, яка висвітлює існування інституту військових кантоністів російської армії ХІХ ст., зокрема в Україні (Слобідсько-Українська та Херсонська губернії). Опрацьовані історіографічні джерела – праці дослідників ХІХ – поч. ХХ ст. При дослідженні проблеми виділені окремі періоди та основні напрями. Вказувалося, що в історіографії ще не створено наукового підходу до аналізу цієї проблеми. Практично всі автори, як правило, зверталися до окремих її сюжетів. Методологічну основу дослідження становлять принципи наукової логіки, об’єктивності та критики джерел. Серед основних методів історіографічного аналізу проблеми головним є проблемно-хронологічний підхід, а також методи верифікації тих чи інших концептуальних положень. На жаль, на сьогодні відсутні роботи, позбавлені відвертого ідеологічного забарвлення. Наукова новизна роботи: вперше зроблена спроба проаналізувати історію вивчення інституту кантоністів російської армії та сформулювати основні напрями в розв’язанні цієї проблеми на засадах сучасної методології, що базується на принципах поєднання історико-культурних та антропоцентричних методів. На основі аналізу історіографії проблеми можна зробити такі висновки: проблема на сьогодні лише сформульована й потребує всебічного аналізу джерельної бази та створення наративу, що відповідає сучасним методологічним вимогам. The purpose of this article is an attempt to analyze the historical literature concerning the existence of the institute of military cantonists of the Russian army in the 19th c., in particular in Ukraine (Slobid-Ukrainian and Kherson provinces). Historiographical sources were studied, that is, works of researchers of the 19th – the early 20th c. Separate periods and main directions in the study of the problem are highlighted. Attention was drawn to the fact that a scientific approach to the analysis of the problem has not yet been created in historiography. Almost all authors, as a rule, turned to its individual plots. The methodological basis of the research is the principles of scientific logic, objectivity and source criticism. Among the main methods of historiographical analysis of the problem, the main one is the problem- chronological approach, as well as methods of verification of certain conceptual provisions. Unfortunately, the currently missing works are devoid of overt ideological coloring. The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time an attempt has been made to analyze the history of the study of institute of cantonists of the Russian army and to formulate the main directions in solving this problem on the basis of modern methodology, which is based on the principles of combining historical-cultural and anthropocentric methods. Based on the analysis of the historiography of the problem, the following conclusions can be drawn: the problem, to date, has only been formulated and requires a comprehensive analysis of the source base and the creation of a narrative that meets modern methodological requirements. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Дослідницькі нотатки Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях Institute of military cantonists of the Russian army of the 19th c. in historical studies Article published earlier |
| spellingShingle | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях Ячменіхін, К. Дослідницькі нотатки |
| title | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях |
| title_alt | Institute of military cantonists of the Russian army of the 19th c. in historical studies |
| title_full | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях |
| title_fullStr | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях |
| title_full_unstemmed | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях |
| title_short | Інститут військових кантоністів російської армії ХІХ ст. в історичних дослідженнях |
| title_sort | інститут військових кантоністів російської армії хіх ст. в історичних дослідженнях |
| topic | Дослідницькі нотатки |
| topic_facet | Дослідницькі нотатки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202804 |
| work_keys_str_mv | AT âčmeníhínk ínstitutvíisʹkovihkantonístívrosíisʹkoíarmííhíhstvístoričnihdoslídžennâh AT âčmeníhínk instituteofmilitarycantonistsoftherussianarmyofthe19thcinhistoricalstudies |