Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм
У дослідженнях, присвячених філософським ідеям видатного професора Києво-Могилянської академії, майбутнього православного ієрарха Георгія (Кониського) нерідко можна зустріти думку про деїстичну позицію, яку буцімто займає цей мислитель. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати, чи насправді є підст...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202805 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм / А. Царенок // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 164-169. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860235595658297344 |
|---|---|
| author | Царенок, А. |
| author_facet | Царенок, А. |
| citation_txt | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм / А. Царенок // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 164-169. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | У дослідженнях, присвячених філософським ідеям видатного професора Києво-Могилянської академії, майбутнього православного ієрарха Георгія (Кониського) нерідко можна зустріти думку про деїстичну позицію, яку буцімто займає цей мислитель. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати, чи насправді є підстави для характеристики філософської доктрини превелебного Георгія як деїстичної. Методологічною основою праці є принципи вихідної дефініції та «суворого мислення». Аналіз насамперед філософського курсу, який читав Георгій (Кониський) протягом 1749–1751 рр., дозволяє дійти такого висновку: деїзм, що був досить популярним вченням за епохи Нового часу, згідно з яким Божество є безособовим Творцем світу, проте не його Керманичем, та яке виключає можливість чудесного, суперечить філософії Георгія (Кониського). Низка наведених роздумів українського любомудра переконливо свідчить про те, що він сповідує Бога Особистістю, Яка бере активну участь у житті Свого творіння як у звичайний, так і в незвичайний (чудесний) спосіб.
We can often find interpretation of the famous Kyiv-Mohyla academy professor Georgiy (Konyskyi; 1717–1795) philosophical position as a deistic one. Such popular opinion seems to be a serious mistake: that Ukrainian thinker is well-known Orthodox Church activist and spiritual leader, and deism presents a kind of heretical doctrine. The aim of the study is to figure out whether the mentioned interpretation is true. The methodological basis is the principles of the starting definition and the «strict thinking». The analysis of the philosophical course taught by Georgiy (Konyskyi) in 1749–1751 helps to draw the following conclusion: deism, being a doctrine that was quite popular in the modern era, according to which the Deity is the impersonal Creator of the world, but not its Ruler, and which excludes the possibility of the miraculous, contradicts the philosophy of Georgiy (Konyskyi). A number of the above reflections of the Ukrainian wise man convincingly demonstrate that he confesses God as a Person who actively participates in the life of His creation in both ordinary and unusual (miraculous) ways.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:23:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2024. № 6
164
УДК 1(092)(477):141.42
Андрій Царенок
•
ФІЛОСОФСЬКА СПАДЩИНА
СВЯТИТЕЛЯ ГЕОРГІЯ (КОНИСЬКОГО) ТА ДЕЇЗМ1
DOI: 10.58407/litopis.240616
© А. Царенок, 2024. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000294617305
У дослідженнях, присвячених філософським ідеям видатного професора Києво-Могилянської
академії, майбутнього православного ієрарха Георгія (Кониського) нерідко можна зустріти думку
про деїстичну позицію, яку буцімто займає цей мислитель. Мета статті полягає в тому, щоб з’я-
сувати, чи насправді є підстави для характеристики філософської доктрини превелебного Георгія
як деїстичної. Методологічною основою праці є принципи вихідної дефініції та «суворого мислен-
ня». Аналіз насамперед філософського курсу, який читав Георгій (Кониський) протягом 1749–
1751 рр., дозволяє дійти такого висновку: деїзм, що був досить популярним вченням за епохи Но-
вого часу, згідно з яким Божество є безособовим Творцем світу, проте не його Керманичем, та яке
виключає можливість чудесного, суперечить філософії Георгія (Кониського). Низка наведених роз-
думів українського любомудра переконливо свідчить про те, що він сповідує Бога Особистістю,
Яка бере активну участь у житті Свого творіння як у звичайний, так і в незвичайний (чудесний)
спосіб.
Ключові слова: києво-могилянська філософська традиція, закони природи, деїзм, теїзм, Особис-
тість, Промисел, диво.
Постановка проблеми. Дослідження філософських традицій, що за різних епох розви
валися на українських теренах, завжди лишалося важливим завданням для фахівців. Ре
конструкція та осмислення ідей, які сповнюють творчу спадщину вітчизняних мислителів
давнини, не є суто історичною місією: ці ідеї дотепер вражають своєю актуальністю, не
втрачаючи здатність повчати, застерігати й направду допомагати в житті.
Таке дослідження, звісно, має бути якомога ретельнішим: небезпечних пасток на шля
ху історикофілософських розвідок вистачає, і, на жаль, оминути їх ученим не завжди вда
ється. Відтак утверджуються ті чи інші хибні стереотипні візії, якими рясніють наукові
праці, а перегодом вони відгукуються в студіях нових поколінь гуманітаріїв. Тож актуаль
ним видається перегляд певних усталених поглядів щодо філософських пошуків минуло
го, який подекуди може приводити до нових, ба навіть вельми неочікуваних висновків.
На наш думку, такого перегляду вимагає доволі поширена в історикофілософських
студіях інтерпретація міркувань святителя Георгія (Кониського; 1717–1795) – уродженця
міста Ніжина, вихованця, викладача й ректора КиєвоМогилянської академії, пізніше –
славетного ієрарха. Так, посилену увагу доцільно звернути на неодноразово повторювану
дослідниками тезу про те, що в його філософії ми зустрічаємось із таким світоглядним фе
номеном як деїзм.
Аналіз досліджень і публікацій. Найбільш ранні (з відомих автору статті) праці, на
сторінках яких вказують на наявність у філософській спадщині Георгія (Кониського) деїс
тичних ідей, належать до радянських часів. Слід одразу наголосити, що такі ідеї насправді
були поширені в Європі за доби Нового часу й певним чином імпонували марксистсько
ленінській доктрині. «Деїзм – принаймні для матеріаліста – є всього лише зручний та лег
кий спосіб позбутися релігії»2, – свого часу зазначав К. Маркс; його послідовники розці
нювали перебування когось із мислителів на деїстичних позиціях як певний ступінь на
ближення до атеїзму. Зрозуміло, що пошук у творіннях настільки видатних душпастирів
інтелектуалів, як Георгій (Кониський), ознак деїстичного світобачення (або ж якогоне
будь іншого відступу від християнського Ортодоксу) вітався й заохочувався радянською
1 Доповідь була виголошена на Х Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної української
медієвістики», що відбулася 15 червня 2024 р. в Інституті історії та соціогуманітарних дисциплін ім. О. Лазарев
ського на базі Науководослідного центру вивчення історії релігії та Церкви імені архієпископа Лазаря Барано
вича та кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин (Національний університет «Чернігівський колегі
ум» ім. Т. Шевченка) спільно з Інститутом історії України НАН України.
2 Цит. за: История и теория атеизма: Учеб. пособие для филос. фак. и отдний унтов / Ред. М. Новиков и др.
Москва: Мысль, 1987. С. 274–275.
Siverian chronicle. 2024. № 6
165
історією філософії. Остання прагнула довести, що навіть у свідомості вірян визрівали ті
світоглядні тенденції, які відчутно контрастували з традиційним богослов’ям та й узагалі
поступово підточували підвалини релігійного світогляду.
Згідно з історикофілософськими працями радянських часів, учення Георгія (Конись
кого), безперечно, не втілювало якесь безбожне вільнодумство, проте йому все ж була
притаманна певна неортодоксальність, зокрема деїстична. Відтак показовою є невелика
стаття про ієрарха, яку вміщено у «Філософському словнику» (1981): Георгій (Кониський)
згадується як мислитель, який схилявся до деїзму3. Вірогідно, на цей висновок вплинула
інтерпретація поглядів києвомогилянця у монографії М. Кашуби «Георгій Кониський»4,
написаній на два роки раніше. У цьому дослідженні превелебний Георгій належить до тих
представників духовенства, які визнавали деїстичну систему світу5. Як зазначає авторка,
усе, що мислитель говорить «про причини руху й розвитку матеріальних речей, ідея само
руху природиматерії, не виходить за рамки його деїстичної позиції»6. На думку М. Кашу
би, Георгій (Кониський) виявляє відповідну світоглядну тенденцію й у своїй теорії пізнан
ня: «Вихідний пункт його гносеології – визнання пізнаваності світу і законів природи. Тут
він чітко демонструє позицію деїзму: Бог, створивши світ сей та давши йому закони роз
витку, більше в цей розвиток не втручається. Людині надана можливість пізнати світ та
закони його розвитку, а також пізнати саму себе як частинку світу»7.
Про те, що Георгію (Кониському) властиві деїстичні переконання, ідеться й у більш
пізній праці М. Кашуби, а саме в її розлогій передмові до перекладених нею філософських
творів душпастиря8.
Як новоєвропейський мислительдеїст Георгій (Кониський) постає й у низці історико
філософських студій, створених уже за доби незалежної України, зокрема в монографії
М. Кашуби «Георгій Кониський – світогляд та віхи життя», яка є істотно, однак, на наш
погляд, усе ж недостатньо оновленим варіантом її попередньої книжки, присвяченої ви
датному філософу9. Думку про деїстичну позицію Георгія (Кониського) (або про виявлен
ня ним елементів деїзму) бачимо, наприклад, і в «Енциклопедії Сучасної України»10, і в
деяких досить відомих посібниках з історії вітчизняних філософських шукань11. Зрештою,
найновіша праця, в якій ідеться про деїзм українського любомудра, була опублікована
2019 р.: в ній стверджується, що, «демонструючи позицію деїзму, Г. Кониський обмежу
вав дії Богатворця, схилявся до думки, що природа сама виступає як творець, пробуджу
ючи в тілах усілякі процеси і виступаючи їх причиною»12.
Отже, констатація наявності у філософській спадщині Георгія (Кониського) деїстич
них ідей стала вельми традиційною для історії філософії. Однак, гадаємо, слід замисли
тись про доцільність подальшого існування такої традиції: доволі значна кількість фактів
свідчить зовсім не на її користь. Так, до діаметрально протилежного висновку нас приво
дить ретельний аналіз дидактичної драми святителя Георгія «Воскресіння мертвих», на
що ми вже звертали увагу в одній із попередніх статей13. На часі пошук відповіді на пи
тання, чи бачимо ми достатньо підстав, щоб вказати на те, що Георгій (Кониський) нале
жить до числа мислителівдеїстів, виходячи з його курсу філософії.
Відповідно, мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати, чи насправді є підстави для
характеристики філософської доктрини превелебного Георгія як деїстичної.
Методологія дослідження. Задля досягнення мети пропонуємо скористатися: 1) мето
дом вихідної дефініції (передбачає чітке встановлення значення терміну, що ним активно
послуговуємось у нашій праці), а також 2) методом «суворого мислення» (зорієнтовує
науковця спиратися на прості й прозорі істини, які випливають із досвіду та точного
міркування14).
3 Философский словарь / Под. ред. И. Фролова. Москва: Политиздат, 1981. С. 164.
4 Кашуба М. Георгий Конисский. Москва: Мысль, 1979. 173 с.
5 Там само. С. 13.
6 Там само. С. 68.
7 Там само. С. 88.
8 Кашуба М. Георгій Кониський і його «Філософський курс». Георгій (Кониський). Філософські твори: У 2 т.
Київ: Наукова думка, 1990. Т. 1. С. 5–42.
9 Кашуба М. Георгій Кониський – світогляд та віхи життя. Київ: Український центр духовної культури, 1999.
228 с.
10 Плахотнюк С. Деїзм. Енциклопедія Сучасної України. 2007. Т. 7. URL: https://esu.com.ua/article21275.
11 Огородник І., Огородник В. Історія філософської думки в Україні. Київ: Вища школа, Тво «Знання», КОО,
1999. С. 245, 247; Федів Ю., Мозгова Н. Історія української філософії: Навчальний посібник. Київ: Україна,
2000. С. 125, 126.
12 Сислюк Я., Тімченко О., Пігош М. Філософськорелігійні погляди професорів КиєвоМогилянської академії.
Гілея. 2019. Вип. 142. Ч. 2. Філософські науки. С. 164–165.
13 Царенок А. Догматичні смисли драми святителя Георгія (Кониського) «Воскресіння мертвих». Філософські
обрії. 2021. Вип. 45. С. 89.
14 Цей метод пропагується, зокрема, польським філософомнеопозитивістом Леоном Хвістеком (Див.: Личко
Сіверянський літопис. 2024. № 6
166
Результати. Визначенню наявності деїстичних ідей у філософських творах Георгія
(Кониського) цілком природно має передувати чітке розуміння того, яким саме сенсом
традиційно наділяють поняття «деїзм» у царині філософських, релігієзнавчих та теологіч
них студій. Дослідник конче потребує базової, вихідної дефініції, і така потреба відпові
дає давній істині, добре сформульованій, зокрема, Сократом: «хоч би про що … ми роз
мірковували, треба виходити від однієї засади: слід знати, про що розмірковуєш, інакше
розмірковування приречене на цілковиту невдачу»15.
Значною мірою про сутність деїстичної світоглядної позиції вже йшлося вище. Нара
зі доречно навести конкретну більшменш змістовну дефініцію терміну «деїзм», на яку
ми будемо зважати, аналізуючи філософські ідеї Георгія (Кониського). Нам допоможе від
повідна стаття з «Енциклопедії Сучасної України»: як зазначає її автор С. Плахотнюк: де
їзм – це «релігійнофілософське вчення, згідно з яким Бог як безособистісна першопричи
на Всесвіту не втручається у процеси та явища, що відбуваються в ньому»16. І хоча, на
думку істориків філософських шукань, деїстичні переконання різних мислителів можуть
повністю не співпадати одне з одним – деїзм є явищем різноликим, – ми скористаємось
наведеною дефініцією як масштабним узагальненням, результатом синтезуючого «охоп
лення» двох важливих ознак деїстичних концепцій.
Як бачимо, першою з них є віра в безособове божественне начало, яке створює світ.
Ця світоглядна позиція (так само, як і пантеїзм – вчення, що уявно деперсоналізує Бога,
ототожнюючи, «зливаючи» Його з природою, із творінням) вочевидь суперечить христи
янському богослов’ю з його яскраво вираженим теїзмом – доктрині, за якою Божество є
саме Особистістю, ба більше – Надособистістю. Чи сповідує й проповідує православний
священнослужитель Георгій (Кониський) учення про безособистісну Першопричину сві
ту?
Застосування принципу «суворого мислення», яке спирається на конкретні факти,
уможливлює наступну недвозначну відповідь на це питання – ні. Щоб переконатися у
справедливості такого категоричного твердження, достатньо ознайомитися із «Метафізи
кою» Георгія (Кониського). На її сторінках Творець Всесвіту характеризується як Верхов-
на Істота, Яка володіє необхідними атрибутами особистості: «Бог має розум і во
лю»17 (причому розум та волю найвищі), – переконаний КиєвоМогилянський професор.
Отже, перша з виділених С. Плахотнюком ознак деїзму, зовсім не властива розмислам
превелебного Георгія. Втім, повторимося: на думку дослідників, деїзм різноликий, і, мож
ливо, не всі мислителідеїсти заперечують буття Божества як Особистості. Чи є Георгій
(Кониський) одним із них? Можливо, його вченню притаманна друга зі згаданих ознак де
їстичного погляду на суще – положення про те, що Бог, створивши Всесвіт, не втруча-
ється в його існування?
Ця світоглядна позиція теж протистоїть теїзму, за яким Найдосконаліша Особистість є
не лише Творцем, але й всемудрим, всесильним та всеблагим Промислителем світу:
«…деїзм відкидає участь Бога в житті світу, тобто відкидає Промисел Божий. Бог, за
вченням деїзму, створивши світ та визначивши його закони, ніби залишив світ самому со
бі – тобто після свого створення світ уже живе сам у собі і може бути зрозумілий у своєму
розвитку, у своєму житті сам із себе»18, – зазначає ще один видатний вітчизняний любо
мудр о. Василій Зеньківський.
Постулюючи невтручання Творця в існування творіння, деїзм закономірно виключає
можливість чудесного: «Тим поняттям, яке рішуче відділяє християнське вчення від деїз
му, є поняття чуда: відкидання чудес (як участі Бога в житті світу) і є тією (мнимою) під
ставою, яка визначила систему деїзму»19. Відповідно, мислителю, який визнає деїстичну
позицію як таку, є чужою й віра в надприродне Одкровення, а також сприйняття заснова
них на останньому догматів.
Про все це теж варто пам’ятати, вдаючись до тестування тієї чи іншої доктрини сто
совно наявності в ній деїстичних ідей.
Чи заперечує православний священнослужитель Георгій (Кониський) участь Божества
в житті створеного Ним Всесвіту?
вах В. Естетика українського та польського авангарду. Київ: НАКККіМ, 2021. С. 204, 211).
15 Платон. Діалоги / Пер. з давньогр Коваль Д., Кобів Й., Лучук Т., Головач У., Мушак Ю. Київ: Основи, 1999.
С. 301.
16 Плахотнюк С. Деїзм. URL: https://esu.com.ua/article21275.
17 Георгій (Кониський), архієпископ. Філософія надприродна, або Метафізика. Філософські твори: У 2 т. Київ:
Наукова думка, 1990. Т. 2. С. 543.
18 Зеньковский В. Апологетика. Киев: Издание Экзарха всей Украины митрополита Киевского и Галицкого,
1990. С. 45.
19 Там само. С. 46.
Siverian chronicle. 2024. № 6
167
Ще будучи викладачем поетики, превелебний Георгій пише визначну драмумораліте
«Воскресіння мертвих». У цьому творі ми зовсім не бачимо ознак деїзму, натомість хрис
тиянська теїстична позиція оприявнюється тут голосно й упевнено. Георгій (Кониський)
переконаний, що ТворецьПромислитель піклується про людей та природу: так, саме Він
«даєт зерну стебло, колос, ості». П’єса має не лише моральнодидактичний, але й віропо
вчальний вимір: її автор жодним чином не відкидає біблійних істин, догматів, наприклад,
проповідуваного ним догмату про майбутнє дивовижне оживлення Богом усіх спочилих
людей20.
Утім, із плином часу погляди людей можуть відчутно, а то й радикально змінюватись.
Скажімо, інший відомий мислитель ХVІІІ ст. Дені Дідро (принаймні, так стверджується в
одному з посібників радянських часів) досить швидко перетнув межу, яка відділяє деїс
тичний світогляд від безбожництва: «…якщо у “Філософських думках” (1746) він постає
як деїст, то в “Листі про сліпих, призначеному зрячим” (1749) та наступних творах він
відверто виступає з атеїстичних позицій»21.
Драма «Воскресіння мертвих» побачила світ 1746 р., а свій авторський курс із філосо
фії (який став відомий сучасному науковому загалу, зокрема, завдяки величезній пере
кладацькій праці М. Кашуби) Георгій (Кониський) читав студентам дещо пізніше – протя
гом 1749–1751 рр. Звісно, існує теоретична вірогідність того, що, на відміну від Георгія
драматурга, Георгійфілософ уже сповідував ті неортодоксальні ідеї, які прийнято назива
ти деїстичними. Спробуємо з’ясувати, чи так це було насправді, звернувшись до того таки
прикметного курсу «Загальна філософія, поділена на чотири відділи, включає логіку, ме
тафізику, фізику й етику; викладена в Київській академії … найпревелебнішим отцем Ге
оргієм Кониським».
Значну увагу в своїй «Метафізиці» український любомудр приділяє способам природ
ного доведення буття Бога; один із них – хрестоматійний для незліченних генерацій бого
словів телеологічний спосіб, сенс якого можна звести до наступної тези: лад, який ми спо
стерігаємо у Всесвіті, є яскравим свідченням існування мудрої, могутньої та доброї При
чини виникнення та подальшого існування цієї грандіозної впорядкованості. Георгій (Ко
ниський) виражає сутність цього доказу такими словами: «…все, що бачимо в цьому світі,
те, що спостерігаємо, тримається в якихось певних і постійних стійких межах; те, що не
наділене жодним пізнанням, не може завжди діяти в певних і стійких межах, якщо не ру
хається і не спрямовується якимось дуже розумним керманичем. Отже, є той керманич і
правитель світу, якого називаємо Богом»22.
Факт наявності у філософському курсі превелебного Георгія цих кількох речень, якщо
й не повністю спростовує усталену думку про деїзм мислителя, то принаймні вочевидь
ставить її під сумнів. Автор «Загальної філософії…» незаперечно визнає Бога надрозум
ним Правителем світу – тією Силою, Яка не лишень створює світ, однак іще й керує
цим величезним світом.
Утім, як уже згадувалось, «Загальна філософія…» складається не лише з «Метафізи
ки»: перед останньою Георгій (Кониський) розміщує об’ємну «Фізику», і на її сторінках
ми читаємо роздуми, що можуть характеризуватися дослідниками як певним чином деїс
тичні. Не залишимо й їх поза увагою.
«Бог, створюючи різноманітність цього світу і бачачи, що жодна річ не може постати
без його твору, ані створена існувати, встановив, що для всіх речей він віддає свою збері
гаючу здатність, однак, щоб це збереження найменше шкодило встановленим ним зако
нам природи, інакше суперечив би самому собі»23, – зазначає Георгій у своїй «Фізиці», і
ця сентенція може видатися деїстичною чи такою, що має певний деїстичний «присмак».
Однак спробуємо ретельно проаналізувати її, і, поперше, звернемо увагу на постульоване
в ній існування законів буття природи. КиєвоМогилянський філософ, справді, перекона
ний у їх наявності, в тому, що вони були встановлені для світу Богом. Проте чи є таке пе
реконання неодмінною ознакою симпатій до деїзму? На нас чекає чергова категорична
відповідь – ні. Християнський Ортодокс зовсім не заперечує буття законів, чинників
упорядкування, регуляторів життя природи24 (і, до речі, того, що людині слід пізнавати
20 Див.: Георгій (Кониський), архієпископ. Воскресеніє мертвих. Українська література ХVІІІ ст. Поетичні
твори. Драматичні твори. Прозові твори / АН УРСР; гол. ред. кол. І.О. Дзеверін, уклад., авт. вступ. ст., прим.
О.В. Мишанич. Київ: Наукова думка, 1983. С. 337–356.
21 История и теория атеизма. С. 275.
22 Георгій (Кониський), архієпископ. Філософія надприродна, або Метафізика. Філософські твори. Т. 2. С. 535.
23 Георгій (Кониський), архієпископ. Філософія природи, або Фізика. Філософські твори. Т. 2. С. 87.
24 Так, визнаний поборник правовір’я святитель Василій Великий у «Бесідах на Шестоднев», коментуючи біблій
ні слова «І сказав Бог: “Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за ро
дом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі”. І сталося так» (Буття 1:11), стверджує, що «тодіш
ній глагол і перше όне повеління зробились ніби природним деяким законом та лишились у землі й на наступні
часи, надаючи їй силу народжувати та приносити плоди» (Див.: Василий Великий, святитель. Беседы на Шесто
Сіверянський літопис. 2024. № 6
168
як їх, так і дійсність узагалі); інша справа, що він не абсолютизує їх, не проголошує їхньої
сепаратної «сваволі», відокремленості від дій свого Творця, не вчить про їхнє всесилля,
принципову постійність, непорушність (як ми побачимо пізніше, в жодному разі не абсо
лютизує закони природи й превелебний Георгій).
Подруге, спробуємо належно осмислити думку філософа про «зберігаючу здатність»,
якою Творець наділяє речі. Задля цього слід зважати не лишень на наведену сентенцію,
але й на загальний смисловий контекст, у межах якого вона була висловлена.
За Георгієм (Кониським), Бог не лише створює світ, але й підтримує його існуван-
ня, зберігає своє творіння: Він «є найближчою оберігаючою причиною всіх речей»25, і
коли б «в якийсь момент забрав від створених свою зберігаючу силу, то вони всі відразу
перетворилися б на ніщо»26; «…сама природа зберігається хіба що Богом, говориться, що
вона сама себе зберігає своїми силами, але це, здається, понад її сили, бо зберігати – зна
чить якимсь чином продовжувати акцію творення»27.
Не лише існування створених речей, але й їхня активність у світі є неможливою без
підтримки Творця: щоб вони «щось зробили, необхідно, щоб Бог діяв разом з ними, інак
ше будуть лежати інертні і ніби мертві»28. Як випливає із розмислів автора «Фізики» про
Господа як Першопричину та про створені Ним «другі причини», останні таки «існують
власною екзистенцією» й «діють своєю власною здатністю, наданою їм Богом», але все ж
існують та діють не без Його допомоги29.
Низка таких антидеїстичних тез у «Фізиці» Георгія (Кониського) доповнюється ще
й анонсованими раніше думками любомудра про неабсолютність законів природи:
«…треба вважати, що Бог так зберігає створені ним речі, щоб зберегти свої закони разом
із прописаними природі, і такий спосіб збереження називається допомогою (concursus)
або природним збереженням, це значить: для цілої природи вже від початку даний і наві
ки вимірений. Однак вони [закони] можуть колись поіншому діяти через певні цілі в ре
чах, звідси часом [Бог] не допускає, щоб слабші натури були переможені більш сміливи
ми»30.
КиєвоМогилянський професор (як і всі ми) свідомий того, що «…в природі трапля
ються численні невідповідності», якот холодне літо, тепла зима, землетруси, спустошливі
пожежі, паводки тощо. Його наведена в «Етиці» відповідь на питання, чому стаються такі
явища, також суперечить деїстичному світогляду: подібні «відхилення природи» відбува
ються «чи коли Бог так спрямує хід другорядних причин, чи ізза іншої мети, коли відхи
лення відбувається природним шляхом»31 (не будемо забувати, що й «природний шлях»,
за Георгієм (Кониським), не діє без підтримки свого Творця).
Переконливим свідченням того, що автор «Загальної філософії…» сповідує втручання
Божества в життя світу, є і його роздуми про властивості води, яка може й «литися дони
зу, і підніматися вгору, і, якщо Бог захоче, ніби полум’я знищувати речі». Превелебний
Георгій пояснює такий стан речей: «литися донизу» вода «може природно, підніматися
вгору – не інакше як насильно, а спалювати може з Божої волі, і ця остання здатність на
зивається покірливістю, тому що річ готова і здатна для якихось справ, які не погоджені з
її природою, не зі своїх сил, а ніби підкоряючись Божій волі»32 («Фізика»).
У світі є місце для чудесного: не лише у своїй драмімораліте, але й у «Загальній філо
софії…» Георгій (Кониський) не заперечує можливості чудес. Він визнає реальність та
цінність надприродного, чудесного Одкровення (і, безумовно, богооб’явлених догматів33):
«…все, що каже Бог, є або немає, треба вірити як найбільш певному, а Бог говорить те,
що написано в святих книгах Старого і Нового Заповіту. Тому свідчення св. письма не мо
жуть без крайнього неблагочестя заперечуватись тим, хто знає, що ті слова Божі»34, – за
значає філософ у «Логіці». Незаперечним чудом для Георгія (Кониського) виступає й зга
дане в Біблії затемнення сонця, яке сталося під час хресних страждань Спасителя: воно не
відбулося «звичайним природним способом, а було чудом», позаяк «Місяць був у проти
лежній півкулі під нами і не міг заступити нам сіяння Сонця. Отже, тоді у Сонця було ві
днев. Москва: Отчий дом, 2010. С. 73.).
25 Георгій (Кониський), архієпископ. Філософія природи, або Фізика. Філософські твори. Т. 2. С. 85.
26 Там само. С. 86.
27 Там само. С. 87.
28 Там само. С. 90.
29 Там само. С. 92.
30 Там само. С. 88.
31 Там само. Т. 1. С. 403–404.
32 Там само. Т. 2. С. 48.
33 Вельми показово, що, як наголошує автор «Загальної філософії…», кожна з її основних частин написана во
славу Пресвятої Трійці (Див.: Георгій (Кониський), архієпископ. Філософські твори. Т. 1. С. 384, 474; Т. 2.
С. 507, 548), і це є яскравим виявом сповідання превелебним Георгієм відповідного догмату.
34 Георгій (Кониський), архієпископ. Мала логіка. Філософські твори. Т. 1. С. 173.
Siverian chronicle. 2024. № 6
169
дібрано сіяння, і тільки це одне було власним затемненням Сонця…»35 («Фізика»). Зреш
тою, любомудрсвященнослужитель визнає дивовижним велике й незбагненне для люд
ського розуму Таїнство Євхаристії36, і це вже вкотре переконує нас у тому, що віра преве
лебного Георгія в Бога як і в Творця, так і в Промислителя світу є направду незапереч
ною.
Сподіваємось, що наведених вище фактів цілком достатньо для того, щоб із позицій
«суворого мислення» зробити такий висновок: Георгія (Кониського) некоректно вважати
мислителемдеїстом, позаяк його філософське вчення позбавлене таких істотних ознак де
їзму, як 1) віра в безособове творче первоначало та 2) переконання у відсутності впливу
творчого первоначала на процеси, які відбуваються у створеному світі.
Перспективи подальших досліджень. Зроблений висновок значною мірою актуалізує
необхідність суттєвого перегляду усталеної в науковій літературі думки, згідно з якою фі
лософським пошукам професорів КиєвоМогилянської академії були притаманні деїстич
ні тенденції. Гадаємо, що такий перегляд сприятиме постанню нової, відчутно зміненої та
удосконаленої інтерпретації розмислів видатних мислителів доби Гетьманщини, а отже, і
більш успішному розвитку вітчизняних історикофілософських студій.
References
Fediv, Yu., Mozgova, N. (2000). Istorija ukrajinskoji filosofiji: Navchalnyj posibnyk [History of Ukrai
nian philosophy: textbook]. Kyiv, Ukraine.
Syslyuk, Ya., Timchenko, O., Pihosh, M. (2019). Filosofskoreligijni pogliady profesoriv KyjevoMo
hylianskoji akademiji [Philosophical and religious views of professors of KyivMohyla academy]. Hileja –
Hileya, 142, P. 160–165.
Tsarenok, A. (2021). Dogmatychni smysly dramy sviatytelia Georgija (Konyskogo) «Voskresinnia
mertvyh» [Dogmatic senses of drama of st. Georgiy (Konyskyj) «Resurrection of the dead people»]. Filo-
sofski obriji – Philosophical horizons, 45, P. 79–95.
Царенок Андрій Вікторович – доктор філософських наук, доцент, професор Націо
нального університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Шевченка (вул. Гетьмана Полубот
ка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна).
Tsarenok Andrii – doctor of philosophical sciences, docent, professor at T. Shevchenko na
tional university «Chernihiv colehium» (53 Hetmana Polubotka Str., Chernihiv, 14013 Ukraine).
Email: tsarenoksever@ukr.net
PHILOSOPHICAL LEGACY
OF ST GEORGIY (KONYSKYI) AND DEISM
We can often find interpretation of the famous Kyiv-Mohyla academy professor Georgiy (Konyskyi;
1717–1795) philosophical position as a deistic one. Such popular opinion seems to be a serious mistake:
that Ukrainian thinker is well-known Orthodox Church activist and spiritual leader, and deism presents a
kind of heretical doctrine. The aim of the study is to figure out whether the mentioned interpretation is
true. The methodological basis is the principles of the starting definition and the «strict thinking». The
analysis of the philosophical course taught by Georgiy (Konyskyi) in 1749–1751 helps to draw the follo-
wing conclusion: deism, being a doctrine that was quite popular in the modern era, according to which the
Deity is the impersonal Creator of the world, but not its Ruler, and which excludes the possibility of the mi-
raculous, contradicts the philosophy of Georgiy (Konyskyi). A number of the above reflections of the Ukra-
inian wise man convincingly demonstrate that he confesses God as a Person who actively participates in
the life of His creation in both ordinary and unusual (miraculous) ways.
Key words: Kyiv-Mohyla philosophical tradition, rules of nature, deism, theism, Person, Providence,
miracle.
Дата подання: 4 червня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 13 грудня 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Царенок, А. Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм. Сіверянський літо-
пис. 2024. № 6. С. 164–169. DOI: 10.58407/litopis.240616.
Цитування за стандартом APA
Tsarenok, A. (2024). Filosofska spadshyna sviatytelia Georgija (Konyskogo) ta dejizm [Philosophical
legacy of st Georgiy (Konyskyi) and deism]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 164–169.
DOI: 10.58407/litopis.240616.
35 Георгій (Кониський), архієпископ. Мала логіка. Філософські твори. Т. 2. С. 298.
36 Там само. С. 88; Т. 1. С. 306.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202805 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:23:56Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Царенок, А. 2025-04-14T11:46:47Z 2024 Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм / А. Царенок // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 164-169. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202805 1(092)(477):141.42 10.58407/litopis.240616 У дослідженнях, присвячених філософським ідеям видатного професора Києво-Могилянської академії, майбутнього православного ієрарха Георгія (Кониського) нерідко можна зустріти думку про деїстичну позицію, яку буцімто займає цей мислитель. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати, чи насправді є підстави для характеристики філософської доктрини превелебного Георгія як деїстичної. Методологічною основою праці є принципи вихідної дефініції та «суворого мислення». Аналіз насамперед філософського курсу, який читав Георгій (Кониський) протягом 1749–1751 рр., дозволяє дійти такого висновку: деїзм, що був досить популярним вченням за епохи Нового часу, згідно з яким Божество є безособовим Творцем світу, проте не його Керманичем, та яке виключає можливість чудесного, суперечить філософії Георгія (Кониського). Низка наведених роздумів українського любомудра переконливо свідчить про те, що він сповідує Бога Особистістю, Яка бере активну участь у житті Свого творіння як у звичайний, так і в незвичайний (чудесний) спосіб. We can often find interpretation of the famous Kyiv-Mohyla academy professor Georgiy (Konyskyi; 1717–1795) philosophical position as a deistic one. Such popular opinion seems to be a serious mistake: that Ukrainian thinker is well-known Orthodox Church activist and spiritual leader, and deism presents a kind of heretical doctrine. The aim of the study is to figure out whether the mentioned interpretation is true. The methodological basis is the principles of the starting definition and the «strict thinking». The analysis of the philosophical course taught by Georgiy (Konyskyi) in 1749–1751 helps to draw the following conclusion: deism, being a doctrine that was quite popular in the modern era, according to which the Deity is the impersonal Creator of the world, but not its Ruler, and which excludes the possibility of the miraculous, contradicts the philosophy of Georgiy (Konyskyi). A number of the above reflections of the Ukrainian wise man convincingly demonstrate that he confesses God as a Person who actively participates in the life of His creation in both ordinary and unusual (miraculous) ways. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Літературознавчі студії Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм Philosophical legacy of st Georgiy (Konyskyi) and deism Article published earlier |
| spellingShingle | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм Царенок, А. Літературознавчі студії |
| title | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм |
| title_alt | Philosophical legacy of st Georgiy (Konyskyi) and deism |
| title_full | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм |
| title_fullStr | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм |
| title_full_unstemmed | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм |
| title_short | Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм |
| title_sort | філософська спадщина святителя георгія (кониського) та деїзм |
| topic | Літературознавчі студії |
| topic_facet | Літературознавчі студії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202805 |
| work_keys_str_mv | AT carenoka fílosofsʹkaspadŝinasvâtitelâgeorgíâkonisʹkogotadeízm AT carenoka philosophicallegacyofstgeorgiykonyskyianddeism |