Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС)
Метою цієї роботи є зображення трагедії життя жителя с. Іванківці Прилуцького району Чернігівської області Якова Гнатовича Гапона, якого за ширення провокаційних чуток та погрози селянам, які вступали до колгоспу, у 1930 р. було репресовано, а в 1937 р., за проведення антирадянської агітації, ідеалі...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202807 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) / Л. Нестеренко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 151-158. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860024906131963904 |
|---|---|
| author | Нестеренко, Л. |
| author_facet | Нестеренко, Л. |
| citation_txt | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) / Л. Нестеренко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 151-158. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Метою цієї роботи є зображення трагедії життя жителя с. Іванківці Прилуцького району Чернігівської області Якова Гнатовича Гапона, якого за ширення провокаційних чуток та погрози селянам, які вступали до колгоспу, у 1930 р. було репресовано, а в 1937 р., за проведення антирадянської агітації, ідеалізацію ворогів народу, поширення песимістичних настроїв – розстріляно. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності. Методи: проблемно-пошуковий, хронологічний, історико-системний та аналітичний. Новизна дослідження полягає у введенні до наукового обігу документів, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області, з метою вивчення історії с. Іванківці в 1930-х рр. Досліджено життєвий шлях жителя с. Іванківці – Якова Гнатовича Гапона. Висновки: Протягом 20–30-х рр. ХХ ст. радянська влада переслідувала інакодумців. Особливо це стосувалося заможнього селянства чи людей, які об’єктивно оцінювали дії влади. У кінці 20-х – на початку 30-х рр. таких людей засуджували й висилали з України на певних час. Під час «великого терору» 1937–1938 рр. декого з цих людей засудили повторно й розстріляли. Жертвою таких репресій став і Яків Гнатович Гапон. Чоловіка спершу розкуркулили й відібрали значну частину землі, а в 1930 р. засудили до 3-х років відбування покарання з виселенням його дружини та рідних за Урал. Після відбування покарання й повернення додому, в 1937 р. проти 50-річного чоловіка було сфабриковано нову кримінальну справу, результатом якої став розстріл.
The purpose of this work is to show the tragedy of the life of Yakiv Hnatovych Gapon, a resident of Ivankivtsi village, Prylutsky district, Chernihiv region, who was repressed in 1930 for spreading provocative rumors and threatening peasants who joined the collective farm, and in 1937 for conducting anti-Soviet agitation, idealizing the enemies of the people, spreading pessimistic sentiments – was shot. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity, and systematicity. Methods: problem-searching, chronological, historical-systemic and analytical. The novelty of the research consists in the introduction for the first time into scientific circulation of documents stored in the State archives of the Chernihiv region, with the aim of studying the history of the village of Ivankivtsi in the 1930s of the 20th c. The life path of Yakiv Hnatovych Gapon, a resident of Ivankivtsi village, was studied. Conclusions: In the 20s and 30s of the 20th c. the Soviet authorities persecuted dissidents. This was especially true of the wealthy peasantry or people who objectively evaluated actions of authorities. In the late 1920s and early 1930s, such people were condemned and expelled from Ukraine for a certain period of time. During the «great terror» of 1937–1938, some of these people were re-sentenced and shot. Yakiv Hnatovych Gapon also became a victim of such repressions. At first, the man was dispossessed and a large part of the land was confiscated, and in 1930 he was sentenced to 3 years of imprisonment with the deportation of his wife and relatives to the Urals. After serving his sentence and returning home, in 1937 another criminal case was fabricated against the 50-year-old man, which resulted in his execution.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:49:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
Siverian chronicle. 2024. № 6
151
УДК 929:94(477.51)Гапон]:343.2
Лідія Нестеренко
•
ЯКІВ ГНАТОВИЧ ГАПОН –
«…ВОРОГ НАРОДУ, ЩО НЕ ПІДДАЄТЬСЯ ВИПРАВЛЕННЮ,
І СОЦІАЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ...»
(за матеріалами кримінальних справ,
сфабрикованих ДПУ–НКВС)
DOI: 10.58407/litopis.240614
© Л. Нестеренко, 2024. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000153532922
Метою цієї роботи є зображення трагедії життя жителя с. Іванківці Прилуцького району
Чернігівської області Якова Гнатовича Гапона, якого за ширення провокаційних чуток та погрози
селянам, які вступали до колгоспу, у 1930 р. було репресовано, а в 1937 р., за проведення антирадян-
ської агітації, ідеалізацію ворогів народу, поширення песимістичних настроїв – розстріляно.
Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, систем-
ності. Методи: проблемно-пошуковий, хронологічний, історико-системний та аналітичний. Но-
визна дослідження полягає у введенні до наукового обігу документів, які зберігаються в Державно-
му архіві Чернігівської області, з метою вивчення історії с. Іванківці в 1930-х рр. Досліджено жит-
тєвий шлях жителя с. Іванківці – Якова Гнатовича Гапона.
Висновки: Протягом 20–30-х рр. ХХ ст. радянська влада переслідувала інакодумців. Особливо
це стосувалося заможнього селянства чи людей, які об’єктивно оцінювали дії влади. У кінці 20-х –
на початку 30-х рр. таких людей засуджували й висилали з України на певних час. Під час «великого
терору» 1937–1938 рр. декого з цих людей засудили повторно й розстріляли.
Жертвою таких репресій став і Яків Гнатович Гапон. Чоловіка спершу розкуркулили й відібра-
ли значну частину землі, а в 1930 р. засудили до 3-х років відбування покарання з виселенням його
дружини та рідних за Урал. Після відбування покарання й повернення додому, в 1937 р. проти
50-річного чоловіка було сфабриковано нову кримінальну справу, результатом якої став розстріл.
Ключові слова: с. Іванківці, козак, Яків Гнатович Гапон, куркуль, кримінальна справа, репресії.
В історії кожного народу, великого чи малого, з багатовіковою чи зовсім юною дер
жавністю, є свої «білі плями». Це природно, адже історія розповідає про минуле, і чим во
но давніше, тим більше в ньому втраченого і забутого, усього того, що вже не може дати
дослідникам точні й однозначні відповіді на їх запитання. Проте і в історії кожного окре
мого населеного пункту України є також свої таємниці й трагедії не лише в давнину, а й у
зовсім недалекому минулому. Особливо це стосується трагічного ХХ ст.
Через знищення або засекречення протягом тривалого часу різноманітних архівних до
кументів, серед них і кримінальних справ, невідомими залишаються не лише певні події, а
й долі учасників цих подій: часто пересічних людей. Одним із таких населених пунктів
Чернігівщини, який має багатовікову історію, є с. Іванківці Прилуцького рну (донедавна
Срібнянського).
Окремі сторінки історії с. Іванківці дорадянської доби були досліджені раніше1. Історії
населеного пункту в період Другої світової війни авторка присвятила кілька наукових ро
біт2.
Проте недостатньо вивченою сторінкою життя села є тема колективізації та політич
них репресій радянської влади в довоєнну добу. Адже в ці роки переслідування зазнало
багато іванківчан. Однак цій проблемі присвячено лише одну публікацію3. На двох кримі
1 Нестеренко Л. Іванківці в ХVІІ – поч. ХХ ст.: еволюція розвитку. Сіверянський літопис. 2012. № 5–6. С. 28–35;
Її ж. Село Іванківці у ХІХ – на поч. ХХ ст. Сіверянський літопис. 2013. № 1. С. 23–31.
2 Нестеренко Л. Село Іванківці Срібнянського району Чернігівської області в роки нацистської окупації (вере
сень 1941 – вересень 1943 рр.). Друга світова війна та долі мирного населення у Східній Європі: Мат. Міжнар.
наук. конф. пам’яті митрополита Андрея Шептицького, 30 листопада – 1 грудня 2015 р. Київ: Дух і Літера, 2016.
С. 231–252.
3 Нестеренко Л. Дмитро Захарович Максименко: шлях від куркуля до старости села. Сіверянський літопис. 2018.
№ 5. С. 229–248.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
152
нальних справах, порушених в різні роки проти однієї людини, ми зупинимося в нашій
розвідці. Ідеться про жителя с. Іванківці Якова Гнатовича Гапона.
Короткі довідки про репресованих радянською владою в Чернігівській області опублі
ковано в серії книг «Реабілітовані історією». Тут ми знаходимо невелику інформацію і
про Я. Гапона4.
Джерельну базу становлять документи Державного архіву Чернігівської області
(Ф. Р8840). Тож на основі кримінальних справ, заведених у 1930 та 1937 рр., спробуємо
відтворити життєвий шлях цієї людини.
Яків Гнатович народився 1883 р. в родині заможних селян. За соціальним походжен
ням родина належала до козаків.
Від 1916 по 1918 рр. юнак відбував військову службу в царській армії, служив рядо
вим5.
В інший час Яків Гнатович господарював на землі. До більшовицького перевороту
1917 р. вони з батьком володіли 35 десятинами землі. У господарстві були 2 будинки зі
спільним коридором (сіньми), 2 клуні, 3 хліви, 2 комори, 4 голови великої рогатої худоби,
4 коней, 20 овець, 30 вуликів бджіл. У родини була власна кінна молотарка. У дорадян
ську добу родина Гапонів використовувала найману працю. Із приходом більшовиків їх
було розкуркулено і залишено родині лише 3,5 дес. землі або десяту частину.
У 1928 р. Яків Гнатович сплатив державі податку на суму 136 крб. 59 коп., у 1929 р. –
102 крб. 38 коп., у 1930 р. – 12 крб. 00 коп. У цей період господаря було оштрафовано за
невиконання хлібозаготівлі6. А 6 квітня 1930 р. в родині знову було проведено вилучення
майна7.
17 жовтня 1930 р., на підставі наказу начальника опергрупи ДПУ УРСР, із метою ви
явлення зброї, у господарстві Я. Гапона було проведено обшук, проте нічого не знайдено.
Свідками були жителі с. Дігтярі – Чуйко, с. Іванківці – Іваніцкий*. Одразу зазначимо, що
цього ж дня, із тою само метою було проведено обшук і в господарстві Дмитра Захарови
ча Максименка. І там також нічого не виявили8.
23 жовтня 1930 р. уповноваженим слідчої групи ДПУ Яцуном, як свідків, було опита
но жителів с. Іванківці. Проти Якова Гнатовича виступили Тиміш Пилипів Петрушев
ський, Максим Федорович Савенко, Федір Кирилович Михалко, Петро Феофанов Кар
пусь. 13 листопада додатково було допитано Луку Івановича Стеценка, Федота Семенови
ча Минку, та повторно – Максима Федоровича Савенка. 14 листопада дали свідчення Ти
міш Пилипович Петрушевський (повторно) та Гнат Нилів Яндола, а 15 листопада – Ва
силь Антонович Вишневецький.
У свідченнях іванківчани розповіли про дорадянське минуле родини Я. Гапона, про
ставлення до дій радянської влади на селі тощо. Так, Т. Петрушевський (1897 р. н.)
23 жовтня 1930 р. зазначив, що в дорадянський період Яків Гнатович постійно використо
вував у своєму господарстві найману працю. Свідок повідомив, що в 1918 р., під час Геть
манату, бігаючи з револьвером, Я. Гапон погрожував сільським біднякам: «Ми Вам дамо,
як виступати проти нас»9. У 1929 р. його оштрафували за невиконання плану хлібозаготів
лі. «...1930 року з початком зими, під час переведення масової колективізації під час збо
рів на кутках агітував проти колективізації в різних закоулках, серед несвідомої частини
бідноти, агітував проти хлібозаготівлі і служив прикладом»10, – бачимо в свідченнях.
Наприкінці Т. Петрушевський зазначив, що Яків Гапон є небезпечною людиною для
с. Іванківці.
Того ж дня М. Савенко (1904 р. н.) повідомив, що в 1930 р. Я. Гапона було розкуркуле
но та з родиною переселено в бідняцьку хату. На завершення зазначив, що Яків Гнатович
є людиною, яка шкодить усім заходам радянської влади11.
У цей само день Ф. Михалко (1892 р. н.) підтвердив, що під час вилучення хліба Я. Га
пон протестував, говорячи, що зерно забирають, а сіяти не буде чим. Попереджав, що в
колгоспі односельців чекає смерть від голоду. Порівнював колгоспну роботу з панщи
ною, де членів колгоспу будуть бити нагайками12.
4 Реабілітовані історією: У 27ми т. Чернігівська область / Упор.: О. Коваленко, Р. Подкур, О. Лисенко. Чернігів,
2012. Кн. 4. С. 268.
5 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. 8840. Оп. 3. Спр. 5673. Арк. 2.
6 Там само. Арк. 3.
7 Там само. Спр. 10935. Арк. 6.
* Імена свідків у протоколі відсутні.
8 ДАЧО. Ф. Р8840. Оп. 3. Спр. 5818. Арк. 4–4 зв.
9 Там само. Спр. 5673. Арк. 5 зв.
10 Там само. Арк. 5–5 зв.
11 Там само. Арк. 6–6 зв.
12 Там само. Арк. 7–7 зв.
Siverian chronicle. 2024. № 6
153
23 жовтня 1930 р. П. Карпусь (1891 р. н.) додав, що Я. Гапон постійно агітував проти
колективізації. У 1929 р., під час організації першого колективного господарства в селі, з
метою шкідництва хотів вступити до колгоспу13.
13 листопада 1930 р. було допитано Луку Івановича Стеценка (1902 р. н.). Чоловік по
відомив слідству, що в 1918 р. Я. Гапон біля себе згрупував багатих односельців. Одного
разу, виконуючи завдання Волосного воєнкому, Я. Гапон з іншими чоловіками поїхав у
с. Дігтярі, щоб заарештувати партизан. При затриманні було вбито партизана Усенка (жи
теля с. Охіньки), а решту полонених привезли до Іванківського волосного виконкому. Піс
ля прибуття в село загону більшовиків, полонених випустили14.
Того ж дня було допитано і Федора Семеновича Минку (1897 р. н.). Чоловік повідо
мив, що в 1918 р. Я. Гапон був у Союзі хліборобіввласників, воював проти членів Комбі
ду. Приймав участь у нападі на сокиринських і охіньківських партизан, які робили обшук
у громадян с. Дігтярі Полікарпа та Івана Луценків. Свідок стверджував, що Я. Гапон руш
ницею забив партизана Усенка, забирав у партизанів одяг та бив останніх.
Ф. Минка також повідомив, що в 1919 р. Я. Гапон підпільно воював з бідняками, по
грожуючи їм, а в 1920 р. Якова Гнатовича було розкуркулено й позбавлено частини землі
та сільськогосподарського реманенту. Підсумовуючи сказане, свідок зазначив, що кур
куль політично небезпечний і його варто покарати15.
14 листопада 1930 р. повторно було допитано М. Савенка як свідка. Цього разу чоло
вік також повідомив, що в 1918 р. Яків Гнатович перебував у Спілці хліборобіввласників
і служив у загоні «карателів» с. Іванківці. Брав участь у нападі на партизан та вбивстві
Усенка. А під час приїзду німців у село, стягували контрибуцію й затримували активну
бідноту16.
Знову було допитано і Т. Петрушевського, який пригадав події в селі, що відбувались
під час Української революції 1917–1921 рр. У 1918 р. Яків Гнатович Гапон разом із Редь
кою Гнатом Митрофановичем («який був гетьманським старостою») погрожували бідня
кам, що отримали землю, власниками якої раніше були Я. Гапон та Г. Редька17.
15 листопада на запитання як свідок відповідав Г. Яндола (1907 р. н.), який окрім ви
щезгаданого додав, що Я. Гапон підтримував стосунки з сільським священником та вер
бував вірян18.
Того ж дня давав свідчення і В. Вишневецький (1900 р. н.). Окрім вище зазначеного,
чоловік додав, що Я. Гапон під час пересування «банд Денікіна» сприяв їхньому рухові. А
коли наступали червоноармійці, умисно ховав тяглову силу, щоб не допомагати їм. Чоло
вік також вказав, що Яків Гнатович був активним членом релігійної громади19.
15 листопада 1930 р. оперуповноважений оперативної групи районного відділу 8 сек
тора ДПУ УСРР Моторін підписав постанову про арешт та утримання під вартою Якова
Гнатовича Гапона. У документі зазначено, що Я. Гапон, будучи вороже налаштованим до
радянської влади, протягом останніх років проводив агітацію і пропаганду серед селян,
спрямовану на зрив заходів, які проводились на селі, а саме: колективізації, хлібозаготівлі
тощо. Того ж дня, згідно з документом, чоловіку було пред’явлено постанову та заареш
товано20. На той час у родині проживало 9 осіб.
27 листопада 1930 р. уповноважений опергрупи 8 сектору ДПУ УСРР21 у м. Прилуки
Моторін підписав обвинувальний висновок у справі № 201, яку було порушено проти жи
теля с. Іванківці Якова Гнатовича Гапона. Чоловіка звинуватили за ст. 5410 КК УСРР.
12 грудня 1930 р. прокурор по ДПУ Нечипоренко розглянув слідчу справу та в своєму
рішенні попросив суд затвердити поданий обвинувальний висновок і ув’язнити Я. Гапона
терміном на три роки.
29 грудня 1930 р. Особова Рада при Колегії ГПУ розглянула справу № 201/3271 – 8го
сектору ГПУ (Срібнянського рну) за звинуваченням гр. Якова Гнатовича Гапона по
ст. 5410 КК УСРР.
13 ДАЧО. Ф. Р8840. Оп. 3. Спр. 5673. Арк. 8–8 зв.
14 Там само. Арк. 10–10 зв.
15 Там само. Арк. 11–11 зв.
16 Там само. Арк. 12–12 зв.
17 Там само. Арк. 13–13 зв.
18 Там само. Арк. 14–14 зв.
19 Там само. Арк. 15–15 зв.
20 Там само. Арк. 1.
21 Від проголошення 6 січня 1919 і до 30 січня 1937 рр. державне утворення мало назву Українська Соціалістич
на Радянська Республіка (УСРР), яка була змінена згідно правопису 1928 р. на Українська Соціялістична
Радянська Республіка. Із 30 січня 1937 р. – Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР).
Сіверянський літопис. 2024. № 6
154
Згідно зі ст. 5410 КК УСРР, Я. Гапона позбавлено волі терміном на 3 роки. Засудже
ного мали вислати до Північного краю через ПП ОГПУ. Термін початку відбування пока
рання датовано 18 жовтня 1930 р.22
Вирок було виконано, проте, де саме відбував покарання Яків Гнатович, в матеріалах
кримінальних справ не зазначено. Відомо, що їхав він до Архангельська разом зі ще од
ним жителем Іванківець – Митрофаном Миновичем Негодою. Але останнього відправили
у Вологду.
У 1931 р. було виселено на Урал і родину Я.Г. Гапона: дружину – Наталію Демидівну,
сина Гната з дружиною Анною. Станом на 1937 р. син із невісткою залишилися прожива
ти в Росії, а дружина повернулася в Іванківці. У рідному селі винаймала житло й працю
вала.
Відбувши покарання, восени 1934 р. Яків Гнатович повернувся до дружини в село.
Згодом вступив до місцевого колгоспу. У 1936–1937 рр. працював сторожем у торфодо
бувному підприємстві в с. Дігтярі23.
6 жовтня 1937 р. помічник уповноваженого УДБ РВ НКВС Месеча допитав, як свідків,
жителів с. Іванківці Сильвестра Семеновича Боровика (1885 р. н.), Мойсея Афанасійовича
Федоренка (1906 р. н.) і Марка Ілліча Толокова (1902 р. н.). Чоловіки розповіли слідчому
лише про минуле Я. Гапона, нічого не сказавши про сучасне та його «антирадянську ді
яльність». Проте М. Толоков сказав, що на його думку Я. Гапон незадоволений радян
ською владою через розкуркулення24.
Того ж дня помічником уповноваженого УДБ РВ НКВС Панченком було допитано й
жителя с. Іванківці Мойсея Афанасійовича Федоренка (1906 р. н.). Свідок надав слідству
інформацію про колишнє життя підозрюваного, проте нічого не сказав про його контрре
волюційну діяльність25.
Оскільки троє іванківчан не дали потрібної інформації, слідчі почали шукати інших
свідків.
23 жовтня 1937 р. начальник районного відділу НКВС, молодший лейтенант Аренда
ренко допитав жителя с. Дігтярі В. Коваленка (1916 р. н.). Чоловік повідомив, що в липні
цього року на його розповідь про розстріл ворогів народу Якіра і Тухачевського, Я. Гапон
відповів: «А по моєму ті вороги народу, які розстрілюють. ... На мою думку, буде так, що
цих постріляли, а інші підуть закордон, і буде безвладдя, тоді скоріше повернуться старі
порядки, тоді і заживемо»26.
20 листопада 1937 р. проти Якова Гнатовича Гапона було порушено кримінальне про
вадження. Передував цьому меморандум*, підписаний оперуповноваженим Панченком і
начальником РВ НКВС молодшим лейтенантом державної безпеки Арендаренком. У до
кументі зазначалось, що Я. Гапон втік із місця заслання в с. Іванківці й проводить антира
дянську діяльність серед колгоспників та працівників торфорозробки в с. Дігтярі. У мемо
рандумі було зафіксовано свідчення робітника Коваленка. Під час бесіди чоловік почув
від Я. Гапона різні критичні зауваження щодо тогочасних порядків в Україні27.
Тим само днем підписано санкцію про арешт Я. Гапона й проведено обшук. У резуль
таті обшуку, свідками якого стали М. Корнета і О. Проскура, нічого не було вилучено,
проте підозрюваного заарештовано й відправлено до Прилуцької в’язниці.
20 листопада 1937 р. начальник РВ НКВС молодший лейтенант держбезпеки Аренда
ренко провів допит заарештованого. Переважна більшість поставлених питань стосувала
ся минулого Я. Гапона. Яків Гнатович заперечив проведення ним антирадянської агіта
ції28.
Наприкінці листопада 1937 р. опитано як свідків жителів с. Іванківці Олексія Феодосі
йовича Янків (1904 р. н.) і Максима Івановича Стешенка (1910 р. н.).
28 листопада 1937 р. завідуючий будинком колективіста с. Іванківці О. Янків повідо
мив, що Я. Гапон був незадоволений сучасним життям. Він говорив: «Дивись що робить
ся в країні рад, майже весь народ піднявся, скоро буде громадянська війна. Тільки б доче
катися тієї хвилини і тоді ми покажемо комуністам і активістам»29.
22 ДАЧО. Ф. 8840. Оп. 3. Спр. 5673. Арк. 18–19.
23 Там само. Спр. 10935. Арк. 6, 7, 13, 21–21 зв.
24 Там само. Арк. 15–16 зв., 18–19 зв.
25 Там само. Арк. 17–17 зв.
26 Там само. Арк. 13–13 зв.
* Меморандум – це: 1) документ, в якому детально викладено суть питання. 2) Внутрішній документ адресова
ний усім або окремим співробітникам організації, всередині якої його було створено; він залишається всередині
організації і не призначений для читання третіми особами. 3) Це доповідна записка, службова довідка, довідка. У
даному випадку – це останнє.
27 ДАЧО. Ф. 8840. Оп. 3. Спр. 10935. Арк. 1.
28 Там само. Арк. 20–22.
29 Там само. Арк. 9–9 зв.
Siverian chronicle. 2024. № 6
155
Тоді ж допитали іншого свідка, М. Стешенка. Чоловік повідомив слідчому зміст однієї
розмови з Я. Гапоном. Останній говорив, що на півночі Росії є цілі полки засланих україн
ців. Але вони можуть повернутися, коли в Україні розпочнеться повстання. Свідок додав,
що сам підозрюваний говорив йому про можливість воювати: «Знаєш, прямо руки вже
сверблять, не зважаючи на те, що я вже не молодий, але гвинтівку ще б у руки брав і про
маху б не дав»30.
28 листопада 1937 р., через сім років після першого обвинувального вироку, начальник
РВ НКВС молодший лейтенант держбезпеки Арендаренко підписав обвинувальний вис
новок у справі, яку знову було порушено проти жителя с. Іванківці Якова Гнатовича Гапо
на. Документ погоджено помічником начальника опергрупи Прилуцького рну молодшим
лейтенантом держбезпеки Харифом. На першій сторінці документу чорнилом зроблено
напис «розстріляти», вказано дату – «29/ХІ 37 р.», і поставлено три підписи.
Слідчу справу було передано на розгляд трійки УНКВС в Чернігівській області31. Су
дове засідання відбулось 29 листопада 1937 р. За проведення антирадянської агітації, ідеа
лізацію ворогів народу, ширення провокаційних чуток та песимістичних настроїв – суд
постановив Я. Гапона розстріляти та конфіскувати особисте майно32.
7 грудня 1937 р. вирок виконав комендант Чернігівського обласного управління НКВС
сержант держбезпеки Філенко. В акті про виконання вироку окрім нього зазначено пріз
вища ще двох свідків: заступника обласного прокурора зі спеціальних справ Донченка та
начальника внутрішньої в’язниці Дроботі33.
16 січня 1989 р. Президією Верховної Ради СРСР було видано указ «Про додаткові мі
ри по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30–40х і
початку 50х років». 23 травня 1989 р., у кримінальній справі, яку було заведено на Я. Га
пона 15 листопада 1930 р., чоловіка повністю реабілітовано. Майже через 59 років справу
нарешті було завершено34.
28 серпня 1989 р. заступник прокурора Чернігівської обл., старший радник юстиції
В. Григорьєв затвердив висновок про реабілітацію Я. Гапона у справі (арх. № 3112), яку
було заведено в листопаді 1937 р. Через 51 рік завершено другу кримінальну справу35.
На цьому можна було б закінчити публікацію, адже Я. Гапона, хоч і більше ніж через
півстоліття, реабілітували. Справедливість, нарешті, восторжествувала. Проте ніщо вже
не зможе повернути найбільшу цінність Якову Гнатовичу – його життя. Так само дружи
ні – чоловіка, дітям – батька... Ця трагедія раз і назавжди змінила долю роду, села, країни.
Тому наступну частину цієї публікації ми присвятимо самому процесу фабрикування
кримінальних справ, вказуючи прізвища, факти тощо. Хоча вже й неможливо покарати
справжніх винних, дії чи свідчення яких призвели до таких результатів, ми все ж будемо
дотримуватися принципу: «Історія про всіх все скаже».
Одразу ж зазначимо, що в обох кримінальних справах усі свідки були селянамибідня
ками.
7 грудня 2024 р. минає 87 років відтоді, коли куля коменданта Чернігівського управ
ління НКВС, сержанта державної безпеки Філенка обірвала життя жителя с. Іванківці
Срібнянського району Чернігівської області Я.Г. Гапона, одного з мільйонів громадян
СРСР, які були репресовані радянською владою.
Вивчаючи кримінальні справи, впадає в око «майстерність» слідчих, працівників
НКВС, які на 20 і 28 сторінках кримінальних справ зуміли «довести» вину людини. При
чому допитів самого обвинуваченого лише два: по одному в кожній справі. І ті дуже ко
роткі. У жодному з них звинувачений не визнав себе винним у скоєнні злочинів36.
Аналізуючи документи, навіть на маючи спеціальної юридичної освіти, видно бажання
слідчих органів дуже швидко, за будьяку ціну покарати людину, в нашому випадку Яко
ва Гнатовича Гапона. Можливо, щоб виконати план на кінець року, піти вгору кар’єрни
ми сходами чи заробити зірочку на погони. Так, перше затримання Я. Гапона відбулось
18 жовтня, а судове засідання – 29 грудня 1930 р. Другий раз чоловіка було заарештовано
20 листопада, а суд відбувся вже 29 листопада 1937 р. 7 грудня того ж року його розстрі
ляли. Як бачимо, в 1937 р. від арешту до розстрілу минуло лише 18 днів37.
Очних ставок між свідками та звинуваченим ані в 1930 р., ані в 1937 р. проведено не
було. Слідство повністю довіряло словам свідків, яких же воно само й добирало.
30 ДАЧО. Ф. 8840. Оп. 3. Спр. 10935. Арк. 11–11 зв.
31 Там само. Арк. 23–24.
32 Там само. Арк. 25.
33 Там само. Арк. 27.
34 Там само. Спр. 5673. Арк. 20.
35 Там само. Спр. 10935. Арк. 28.
36 Там само. Спр. 5673. Арк. 9–9 зв.; Спр. 10935. Арк. 20–22.
37 Там само. Спр. 5673. Арк. 19; Спр. 10935. Арк. 25.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
156
Ми навели ті аргументи, які є схожими чи ідентичними в обох справах. Проте кожна
справа має свої особливості. Тому окремо зупинимося на кожній із них детальніше.
Вивчаючи першу кримінальну справу за 1930 р., бачимо низку неточностей і розбіж
ностей, на які хочемо звернути увагу.
1. Порушення й поспіх у діловодстві. Допити свідків Т. Петрушевського, М. Савенка,
Ф. Михалка, П. Карпуся проводив уповноважений слідчої групи ДПУ Срібнянського рну
Яцун. Про це свідчать записи на початку та в кінці документа. У кінці протоколів допиту
свідків Ф. Минки та Л. Стеценка стоїть лише словосполучення «уповноважений ГПУ»38.
На протоколах допиту свідків М. Савенка та Т. Петрушевського за 14 листопада, Г. Яндо
ли за 15 листопада 1930 р. взагалі відсутні посади та прізвища працівників міліції як на
початку документів, так і в кінці39.
2. Крім свідчень Ф. Минки, Л. Стеценка і М. Савенка про вбивство партизана Усенка,
в справі немає жодної інформації. У протоколі допиту Я. Гапона ця інформація взагалі
відсутня.
3. Дивним видається й те, що М. Савенко (1904 р. н.), якому на початку Української
революції було лише 13 років (освіта початкова), знав таку детальну інформацію про при
належність Я. Гапона до Спілки хліборобів, про переслідування ним партизан, убивства,
знущання, службу в загоні карателів по с. Іванківці тощо.
4. 24 листопада 1930 р. відбувся перший допит Я. Гапона. Проте жодної інформації у
протоколі про будьяку участь його в Революції 1917–1921 рр. немає. Очної ставки між
свідками та обвинуваченим також не було. Не було знайдено й могили вбитого партизана
Усенка тощо.
5. На постанові про арешт та утримання під вартою Якова Гнатовича Гапона стоїть да
та – 15 листопада 1930 р. Проте в обвинувальному висновку у справі № 201 є така інфор
мація: «Гапон Яків Гнатович, 1883 р. народження, утримується під вартою в Прилуцько
му Допрі № 8 з 18 жовтня 1930 р.»40. Ця само дата стоїть і у виписці Особової Ради при
Колегії ГПУ. Із доказів випливає, що Гапона Якова Гнатовича було заарештовано не
15 листопада 1930 р., а 18 жовтня 1930 р. Майже на місяць раніше.
6. Справу розробляли поспіхом, менше ніж за два з половиною місяці.
7. Обшук із метою виявлення зброї в жителя с. Іванківці Я. Гапона та його арешт
17 жовтня 1930 р. у селі не був поодинокими. Того ж дня було проведено обшук і заареш
товано також Дмитра Захаровича Максименка. Хоча під час обшуків в обох нічого не ви
явили41.
8. Хочеться зазначити, що в обох кримінальних справах, заведених проти Я. Гапона та
Д. Максименка, слідство використало декого з тих само свідків. 23 жовтня 1930 р. давали
показання по обох справах Тиміш Пилипів Петрушевський, Максим Федорович Савенко,
Федір Кирилович Михалко. 13 листопада допитано Федота Семеновича Минку та повтор
но – Максима Федоровича Савенка (у справі Д. Максименка його допитали 14 листопада).
14 листопада дав свідчення Гнат Нилів Янгола (у справі Д. Максименка його допитали
15 листопада), а 15 листопада виступав, як свідок, по обох справах Василь Антонович
Вишневецький42. Можливо, допити відбувались в один день, але поставили різні дати.
Вивчаючи кримінальну справу, порушену проти Я.Г. Гапона в 1937 р., також видно
зацікавленість слідчих.
1. Незважаючи на те, що 6 жовтня 1937 р. свідкиіванківчани С. Боровик, М. Федорен
ко і М. Толоков не надали жаданої інформації, представники правоохоронних органів
продовжували працювати за місцем роботи Я. Гапона в Дігтярях. 23 жовтня 1937 р. допи
тали робітника торфодобувного підприємства В. Коваленка.
2. Підставою для початку слідства проти Я. Гапона став меморандум (дата відсутня), в
якому подано свідчення лише В. Коваленка.
3. Припущення М. Толокова, стосовно незадоволення Я. Гапона радянською владою
через розкуркулення, було підкреслено олівцем двома лініями. Ці слова взяті слідством до
уваги, хоча це була лише думка чоловіка43.
4. Читаючи про допит В. Коваленка, натрапляємо на протиріччя в показаннях стосовно
зустрічей із Я. Гапоном. На початку допиту свідок зазначив, що він часто бачився на ро
боті із Я. Гапоном. Проте в кінці допиту він додав: «Я працював завжди вдень, то зв’язків
Гапона я не помічав ні з ким, тому що Гапон був нічним сторожем біля торфоскладів»44.
38 ДАЧО. Ф. 8840. Оп. 3. Спр. 5673. Арк. 10–11.
39 Там само. Арк. 12, 13, 14.
40 Там само. Арк. 16.
41 Там само. Спр. 5818. Арк. 4–4 зв.
42 Там само. Спр. 5673. Арк. 5, 6, 7, 11, 12, 13, 15; Спр. 5818. Арк. 3, 5, 6, 7, 11, 15.
43 Там само. Спр. 10935. Арк. 19 зв.
44 Там само. Арк. 13–13 зв.
Siverian chronicle. 2024. № 6
157
Тому, можливо, цієї розмови взагалі не було, оскільки чоловіки працювали в різні зміни й
не могли спілкуватись.
5. В обвинувальному висновку, у виписці із протоколу судового засідання не було вка
зано статтю кримінального кодексу, згідно з якою засудили Я. Гапона. В документі лише
зазначено, що «Гапон Яків Гнатович згідно слідчих матеріалів характеризується, як ворог
народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент»45.
Отже, в 1920–1930х рр. радянською владою переслідувалися інакодумці. Особливо це
стосувалось заможного селянства, представників Церкви та загалом людей, які об’єктивно
оцінювали дії влади. Наприкінці 1920х – на початку 1930х рр. таких людей засуджували
й висилали з України на певний час. Під час «великого терору» 1937–1938 рр. декого з
них повторно засудили й розстріляли.
Жертвою таких репресій став і Яків Гнатович Гапон. Чоловіка спершу розкуркулили й
відібрали значну частину землі, а в 1930 р. засудили до 3х років відбування покарання із
виселенням його дружини та рідних за Урал. Після відбування покарання та повернення
додому, в 1937 р. проти 50річного чоловіка сфабриковано іншу кримінальну справу, ре
зультатом якої став розстріл.
Переглядаючи минуле, для нас важлива мужність і громадянська позиція Я. Гапона.
Незважаючи на всі репресивні дії радянської влади проти нього в минулому, він не побо
явся й далі відкрито говорити правду про справжню радянську дійсність: репресії проти
військових, важке життя українського селянства, загрозу війни.
References
Kovalenko, O., Podkur, R., Lysenko, O. (Comp.). (2012). Reabilitovani istoriieiu: U 27my t. [Rehabi
litated by history: In 27 vols.]. Chernihiv, Ukraine.
Nesterenko, L. (2012). Ivankivtsi v XVII – poch. XX st.: evoliutsiia rozvytku [Ivankivtsi in the 17th –
the early 20th c.: the evolution of development]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5–6, P. 28–35.
Nesterenko, L. (2013). Selo Ivankivtsi u XIX – na poch. XX st. [Ivankivtsi village in the 19th – the
early 20th c.]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 23–31.
Nesterenko, L. (2016). Selo Ivankivtsi Sribnianskoho raionu Chernihivskoi oblasti v roky natsystskoi
okupatsii (veresen 1941 – veresen 1943 rr.) [The village of Ivankivtsi, Sribnyanske district, Chernihiv regi
on, during the Nazi occupation (September 1941 – September 1943)]. Kyiv, Ukraine.
Nesterenko, L. (2018). Dmytro Zakharovych Maksymenko: shliakh vid kurkulia do starosty sela
[Dmytro Zakharovych Maksymenko: the path from a kulak to a village head]. Siverianskyi litopys – Siveri-
an chronicle, 5, P. 229–248.
Нестеренко Лідія Олександрівна – кандидат історичних наук, доцент, доцент кафед
ри суспільних дисциплін та методики їх викладання, Чернігівський обласний інститут піс
лядипломної педагогічної освіти ім. К. Ушинського (вул. Слобідська, 83, м. Чернігів,
14021, Україна).
Nesterenko Lidiya – candidate of historical sciences, docent, docent of the department of
social disciplines and teaching methods, K. Ushinsky Chernihiv regional institute of postgradua
te pedagogical education (83 Slobidska St., Chernihiv, 14021, Ukraine).
Email: lidnesa@ukr.net
YAKIV HNATOVYCH GAPON –
«...AN ENEMY OF THE PEOPLE WHO CANNOT BE CORRECTED,
AND A SOCIALLY DANGEROUS ELEMENT...»
(based on the materials of criminal cases fabricated by the DPU–NKVS)
The purpose of this work is to show the tragedy of the life of Yakiv Hnatovych Gapon, a resident of
Ivankivtsi village, Prylutsky district, Chernihiv region, who was repressed in 1930 for spreading provocati-
ve rumors and threatening peasants who joined the collective farm, and in 1937 for conducting anti-Soviet
agitation, idealizing the enemies of the people, spreading pessimistic sentiments – was shot.
The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity, and systematicity.
Methods: problem-searching, chronological, historical-systemic and analytical. The novelty of the rese-
arch consists in the introduction for the first time into scientific circulation of documents stored in the State
archives of the Chernihiv region, with the aim of studying the history of the village of Ivankivtsi in the
1930s of the 20th c. The life path of Yakiv Hnatovych Gapon, a resident of Ivankivtsi village, was studied.
Conclusions: In the 20s and 30s of the 20th c. the Soviet authorities persecuted dissidents. This was es-
pecially true of the wealthy peasantry or people who objectively evaluated actions of authorities. In the late
1920s and early 1930s, such people were condemned and expelled from Ukraine for a certain period of ti-
me. During the «great terror» of 1937–1938, some of these people were re-sentenced and shot.
45 ДАЧО. Ф. 8840. Оп. 3. Спр. 10935. Арк. 23–24.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
158
Yakiv Hnatovych Gapon also became a victim of such repressions. At first, the man was dispossessed
and a large part of the land was confiscated, and in 1930 he was sentenced to 3 years of imprisonment with
the deportation of his wife and relatives to the Urals. After serving his sentence and returning home, in
1937 another criminal case was fabricated against the 50-year-old man, which resulted in his execution.
Key words: Ivankivtsi village, Cossack, Yakiv Hnatovych Gapon, Kurkul, criminal case, repression.
Дата подання: 8 лютого 2024 р.
Дата затвердження до друку: 25 листопада 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Нестеренко, Л. Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соці
ально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС).
Сіверянський літопис. 2024. № 6. С. 151–158. DOI: 10.58407/litopis.240614.
Цитування за стандартом APA
Nesterenko, L. (2024). Yakiv Hnatovych Hapon – «…voroh narodu, shcho ne piddaietsia vypravlen
niu, i sotsialno nebezpechnyi element...» (za materialamy kryminalnykh sprav, sfabrykovanykh DPU–
NKVS) [Yakiv Hnatovych Gapon – «...an enemy of the people who cannot be corrected, and a socially
dangerous element...» (based on the materials of criminal cases fabricated by the DPU–NKVS)]. Siverian-
skyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 151–158. DOI: 10.58407/litopis.240614.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202807 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:49:29Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Нестеренко, Л. 2025-04-14T11:47:13Z 2024 Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) / Л. Нестеренко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 151-158. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202807 929:94(477.51)Гапон]:343.2 10.58407/litopis.240614 Метою цієї роботи є зображення трагедії життя жителя с. Іванківці Прилуцького району Чернігівської області Якова Гнатовича Гапона, якого за ширення провокаційних чуток та погрози селянам, які вступали до колгоспу, у 1930 р. було репресовано, а в 1937 р., за проведення антирадянської агітації, ідеалізацію ворогів народу, поширення песимістичних настроїв – розстріляно. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності. Методи: проблемно-пошуковий, хронологічний, історико-системний та аналітичний. Новизна дослідження полягає у введенні до наукового обігу документів, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області, з метою вивчення історії с. Іванківці в 1930-х рр. Досліджено життєвий шлях жителя с. Іванківці – Якова Гнатовича Гапона. Висновки: Протягом 20–30-х рр. ХХ ст. радянська влада переслідувала інакодумців. Особливо це стосувалося заможнього селянства чи людей, які об’єктивно оцінювали дії влади. У кінці 20-х – на початку 30-х рр. таких людей засуджували й висилали з України на певних час. Під час «великого терору» 1937–1938 рр. декого з цих людей засудили повторно й розстріляли. Жертвою таких репресій став і Яків Гнатович Гапон. Чоловіка спершу розкуркулили й відібрали значну частину землі, а в 1930 р. засудили до 3-х років відбування покарання з виселенням його дружини та рідних за Урал. Після відбування покарання й повернення додому, в 1937 р. проти 50-річного чоловіка було сфабриковано нову кримінальну справу, результатом якої став розстріл. The purpose of this work is to show the tragedy of the life of Yakiv Hnatovych Gapon, a resident of Ivankivtsi village, Prylutsky district, Chernihiv region, who was repressed in 1930 for spreading provocative rumors and threatening peasants who joined the collective farm, and in 1937 for conducting anti-Soviet agitation, idealizing the enemies of the people, spreading pessimistic sentiments – was shot. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity, and systematicity. Methods: problem-searching, chronological, historical-systemic and analytical. The novelty of the research consists in the introduction for the first time into scientific circulation of documents stored in the State archives of the Chernihiv region, with the aim of studying the history of the village of Ivankivtsi in the 1930s of the 20th c. The life path of Yakiv Hnatovych Gapon, a resident of Ivankivtsi village, was studied. Conclusions: In the 20s and 30s of the 20th c. the Soviet authorities persecuted dissidents. This was especially true of the wealthy peasantry or people who objectively evaluated actions of authorities. In the late 1920s and early 1930s, such people were condemned and expelled from Ukraine for a certain period of time. During the «great terror» of 1937–1938, some of these people were re-sentenced and shot. Yakiv Hnatovych Gapon also became a victim of such repressions. At first, the man was dispossessed and a large part of the land was confiscated, and in 1930 he was sentenced to 3 years of imprisonment with the deportation of his wife and relatives to the Urals. After serving his sentence and returning home, in 1937 another criminal case was fabricated against the 50-year-old man, which resulted in his execution. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) Yakiv Hnatovych Gapon – «...an enemy of the people who cannot be corrected, and a socially dangerous element...» (based on the materials of criminal cases fabricated by the DPU–NKVS) Article published earlier |
| spellingShingle | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) Нестеренко, Л. Розвідки |
| title | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) |
| title_alt | Yakiv Hnatovych Gapon – «...an enemy of the people who cannot be corrected, and a socially dangerous element...» (based on the materials of criminal cases fabricated by the DPU–NKVS) |
| title_full | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) |
| title_fullStr | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) |
| title_full_unstemmed | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) |
| title_short | Яків Гнатович Гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих ДПУ–НКВС) |
| title_sort | яків гнатович гапон – «…ворог народу, що не піддається виправленню, і соціально небезпечний елемент...» (за матеріалами кримінальних справ, сфабрикованих дпу–нквс) |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202807 |
| work_keys_str_mv | AT nesterenkol âkívgnatovičgaponvorognaroduŝonepíddaêtʹsâvipravlennûísocíalʹnonebezpečniielementzamateríalamikrimínalʹnihspravsfabrikovanihdpunkvs AT nesterenkol yakivhnatovychgaponanenemyofthepeoplewhocannotbecorrectedandasociallydangerouselementbasedonthematerialsofcriminalcasesfabricatedbythedpunkvs |