Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС
Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу в 1933–1934 рр. на матеріалах Срібнянського політвідділу МТС. Для цієї студії використано методологічний підхід «локальної історії», а також загальнонауковий метод індукції. Ця методологія дозволяє на основі великої...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202808 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 144-150. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859913680921034752 |
|---|---|
| author | Еткіна, І. |
| author_facet | Еткіна, І. |
| citation_txt | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 144-150. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський літопис |
| description | Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу в 1933–1934 рр. на матеріалах Срібнянського політвідділу МТС. Для цієї студії використано методологічний підхід «локальної історії», а також загальнонауковий метод індукції. Ця методологія дозволяє на основі великої кількості архівних джерел робити висновки як про явище Голодомору та пов’язані з ним репресії в цілому, так і визначати регіональні особливості. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системного вивчення, незважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. Доведено, що Голодомор-геноцид тривав у районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС і в 1933, і продовжувався у 1934 рр., що підтверджується як документацією радянських органів влади, які визнавали наявність голодуючих родин та пухлих селян, так і масовими зверненнями селян до політвідділу МТС у сподіванні отримати продовольчу допомогу, бо родини вже втратили частину своїх членів від голодної смерті. У цій місцевості вартість трудодня в найбіднішому колгоспі складала 200 г. При цьому держава вивозила з найбідніших колгоспів понаднормовий хліб у рахунок натуроплати МТС, через що в районі поширилися «антимашинні та антиМТСівські настрої». Заяви окремих селян засвідчують їхню повну безправність перед державною машиною – місцевими органами влади. У селян-одноосібників усуспільнювали худобу, так званих куркулів виганяли з власних будинків разом з малими дітьми, у колгоспах не видавали хліба, заробленого на трудодні важкою працею. Побиття, незаконні штрафи, незаписані трудодні були масовими явищами.
The purpose of the article is to consider the tragedy of the Holodomor-genocide and the repression of the Ukrainian people in 1932–1934 based on materials of the Sribnyanske political department of the MTS. For this study, the methodological approach of «local history» was used, as well as the general scientific method of induction. This methodology allows drawing conclusions on the basis of a large number of archival sources both about the phenomenon of the Holodomor and related repressions in general, as well as determining regional features. The scientific novelty of the research is that the problem of the MTS political departments has not been studied on the basis of Chernihivschyna materials, and has not been systematically studied in Ukraine, despite the great attention to the Holodomor in general. The processed materials made it possible to come to the following conclusions. It has been proven that the Holodomor-genocide continued in the area of activity of the Sribnyanske political department of the MTS in 1933, and continued in 1934, which is confirmed both by the documentation of the Soviet authorities, which recognized the presence of starving families and dimpled peasants, and by mass appeals of peasants to the political department of the MTS in hoping to receive food aid, because families have already lost part of their members to starvation. In this area, the cost of a dayʼs work in the poorest collective farm was 200 gr. At the same time, the state exported overtime bread from the poorest collective farms at the expense of the MTS in-kind payment, due to which «anti-machine and anti-MTS sentiments» spread in the area. The statements of individual villagers testify to their complete powerlessness before the state machine in the form of local authorities. Livestock was communalized among individual peasants, so-called kurkuls were expelled from their homes along with small children, and in collective farms they did not give out bread earned by hard work. Beatings, illegal fines, unrecorded working days were mass phenomena.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:04:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис. 2024. № 6
144
УДК 94(477.51):341.485
Ірина Еткіна
•
ГОЛОДОМОР ТА РЕПРЕСІЇ
В РАЙОНІ ДІЯЛЬНОСТІ СРІБНЯНСЬКОГО ПОЛІТВІДДІЛУ МТС
DOI: 10.58407/litopis.240613
© І. Еткіна, 2024. CC BY 4.0
ORCID: https://orcid.org/0000000220664045
Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу в
1933–1934 рр. на матеріалах Срібнянського політвідділу МТС. Для цієї студії використано мето-
дологічний підхід «локальної історії», а також загальнонауковий метод індукції. Ця методологія
дозволяє на основі великої кількості архівних джерел робити висновки як про явище Голодомору та
пов’язані з ним репресії в цілому, так і визначати регіональні особливості. Наукова новизна розвід-
ки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на
теренах України також не знайшла системного вивчення, незважаючи на велику увагу до темати-
ки Голодомору в цілому.
Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. Доведено, що Голодомор-геноцид
тривав у районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС і в 1933, і продовжувався у 1934 рр.,
що підтверджується як документацією радянських органів влади, які визнавали наявність голодую-
чих родин та пухлих селян, так і масовими зверненнями селян до політвідділу МТС у сподіванні
отримати продовольчу допомогу, бо родини вже втратили частину своїх членів від голодної смер-
ті. У цій місцевості вартість трудодня в найбіднішому колгоспі складала 200 г. При цьому держа-
ва вивозила з найбідніших колгоспів понаднормовий хліб у рахунок натуроплати МТС, через що в
районі поширилися «антимашинні та антиМТСівські настрої».
Заяви окремих селян засвідчують їхню повну безправність перед державною машиною – місце-
вими органами влади. У селян-одноосібників усуспільнювали худобу, так званих куркулів виганяли з
власних будинків разом з малими дітьми, у колгоспах не видавали хліба, заробленого на трудодні
важкою працею. Побиття, незаконні штрафи, незаписані трудодні були масовими явищами.
Ключові слова: голодомор, Срібнянський політвідділ МТС, репресії, «куркулі», колгосп, трудо-
день.
Тематика Голодоморугеноциду в Україні сьогодні як ніколи актуальна, оскільки
сучасна війна продовжує захист українського суспільства від того ж самого ворога – воро
га із протилежною системою цінностей. На нашу думку, особливої уваги заслуговує мето
дологічний підхід «локальної історії», який наповнює тематику впізнаваними географіч
ними назвами та прізвищами, місцевими особливостями, що робить її більш цінною для
суспільства.
Роль політвідділів МТС в організації Голодоморугеноциду українського села та наяв
на історіографічна база цієї тематики вже була нами розглянута в попередній студії1. Ви
черпну характеристику наявної історичної літератури по Чернігівщині з тематики Голодо
моругеноциду подано в доробку чернігівських дослідників Демченко Т.П. та Горо
ха М.В.2 Місцеві краєзнавці уклали збірник спогадів жителів Срібнянського рну про го
лод 1932–1933 рр.3 Мартиролог та окремі документи вміщені в проєкті «Національна кни
га пам’яті жертв голодомору» по Чернігівській області4. Окремі дані про Голодомор
1932–1933 рр. подано у книзі «Моя Срібнянщина»5.
У розпал Голодомору Й. Сталін вирішив створити політичний орган із чіткими влад
ними функціями, не пов’язаний із місцевою партійнорадянською владою, що мав би
окремий канал зв’язку із Москвою. Також у його розпорядженні мала бути каральна скла
дова. Найбільш придатною основою для цього була визнана система машиннотракторних
1 Еткіна І. Політвідділи МТС – Кремлівська окупаційна адміністрація 1933–1934 рр. на півдні Чернігівщини. Сі-
верянський літопис. 2023. № 5. С. 25–33.
2 Демченко Т., Горох М. Колективізація та Голодомор 1932–1933 рр. на Чернігівщині: забуттю і прощенню не
підлягає. Чернігів: ПАТ «ПВК “Десна”», 2017. 100 с.
3 Спогади, довжиною у вічність. (Спогади жителів Срібнянського району про голод 1932–1933 рр.). Срібнянська
центральна районна бібліотека. Срібне, 2008. 96 с.
4 Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Чернігівська область / Редкол.: В.М. Хо
менко (голова) та ін. Чернігів: Деснянська правда, 2008. 1060 с
5 Моя Срібнянщина. Срібнянська центральна бібліотека. Київ, 2010. 127 с.
Siverian chronicle. 2024. № 6
145
станцій (МТС), створених у 1929 р.6 Саме тому політвідділи МТС мали повну інформацію
щодо всіх процесів, що відбувалися в районі їх діяльності у 1933–1934 рр. Інша справа,
що радянська влада намагалася «вичистити» ці архівні фонди від усіляких згадок про зни
щення голодом українського села, але вдалося це лише частково.
Так, про голодомор свідчать дані про вартість трудодня в цьому краї. Щодо цього на
чальник політвідділу Срібнянської МТС Патяк звітує начальникові політуправління нар
комзему СРСР Криницькому: «1933 господарський рік закінчили, але великими досягнен
нями похвалитися не могли, бо з 26 колгоспів, що обслуговувала МТС, 12 не могли довес
ти вартість трудодня до 2 кг, середня вартість по району становила лише 1 кг 702 г»7. Мо
вою цифр це означало, що голод був у розпалі, оскільки заробити один трудодень було
досить важко, до того ж у кожній родині були діти та непрацездатні, які трудоднів не за
робляли. Були 4 колгоспи, що мали більше 4 кг на трудодень. Але в с. Гриціївка після хлі
боздачі та натуроплати на трудодень припало всього 367 г (яка точність!), а в с. Іванків
цях – 200 г. Патяк переконував, що таке становище виправляється, і просив повернути в
район 1670 центнерів лишків хліба, які з району вивезли понад норму у фонд натуроплати
МТС. Більше всього лишків вивезли з колгоспів з найгіршими показниками8, тобто тих,
що голодували.
На 1934 р. селяни продовжували голодувати, про що повідомляв голова колгоспу
с. Олексинці Андріяненко начальнику політвідділу Патяку: частина колгоспників залиши
лася зовсім без хліба, живуть лише на спільному харчуванні, що складалося з 150–200 г
ячного та вівсяного борошна. Хтось «не давав проходу» керівництву, хоч знали, що в кол
госпі запасів немає, хтось пішов шукати іншої роботи, дехто звертався до сусідніх радгос
пів Талалаївського рну, але там людей вистачало, тому повернулися додому, унаслідок
чого частина колгоспників – з підпуханням. Голова колгоспу просив поради9.
У лютому 1934 р. пораду просив і секретар осередку КП(б)У с. Дейманівка Денисенко,
надіславши список колгоспників та одноосібників, що голодують та пухнуть. Політичний
стан колгоспу автор листа оцінював як гарний, оскільки наряди виконувалися й на роботу
колгоспники ходили без нагадування. Але частина колгоспників була в дуже тяжкому ста
ні: в основному старі або з тих родин, де мало працездатних. Денисенко особисто виявив
13 господарств, що жили без хліба та інших сільськогосподарських продуктів, серед них
були пухлі. Але в документі наведено 12 господарств колгоспників: «Безбах Хвидоря та 2
дітей, Яковенко Олександря та 4 дітей, Сорока Хтодось та 2 дітей, Дашкевич Васил та 4
дітей, Шевченко Сохва та 2 дітей, Підлісний Яким та 3 дітей, Ланко Марина та 1 дитина,
Гребіник Домаха та 1 дитина, Оверченко Васил Ст. та 3 душі, Супрун Петро Кор. та 3 ду
ші, Білоус Хваня Ант. та 2 дітей, Оверченко Маруся Олек.» і 6 господарств одноосібників:
«Мусюра Іван Лазор. та 3 дітей, Павліченко Пилип та 5 дітей, Білоус Юхим Павл та 5 ді
тей, Ляшко Уляна Омел та 1 дитина, Підлісний Михайло та 4 дітей, Масло Ликеря»10.
Інший голова колгоспу повідомляє, що в 1934 р. у нього залишилося жита, пшона, ква
солі та олії та 1 місяць для спільного харчування та для ясел, допомагати окремим кол
госпникам не було чим, автор заяви теж потребував «товариської поради» від начальника
політвідділу Срібнянської МТС11.
Під час збиральної кампанії 1934 р. керівники колгоспів району намагалися позбутися
обслуговування МТС і зібрати врожай вручну, щоб не платити натуроплату МТС. Началь
ник політвідділу Патяк називав це «антимашинними та антиМТСівськими настроями» і
доповідав про такі в Москву. Так, наприклад, колгосп с. Гриціївки на чолі з головою Ко
валенком планував усі озимі збирати вручну, не використовуючи своїх лобогрійок та
жниварок МТС. У колгоспі с. Поділ голова колгоспу Вада, комуніст, заявив, що йому ма
шини МТС не потрібні, він сам упорається зі збиранням урожаю, хоча в цьому колгоспі
треба було зібрати з 722 га лише озимих культур. Такі ж настрої були висловлені в селах
Сокиринці та Гурбинці. Патяк наполіг на використанні техніки задля «швидкого збирання
врожаю». У колгоспах сіл Горобіївка, Дігтярі, Дейманівка керівники колгоспів затягували
збирання врожаю, очікуючи повного визрівання всього хліба. Патяк називав такі настрої
«зеленими» і боявся, що частина зрілого хліба висиплеться12.
6 Подкур Р. Діяльність політвідділів МТС під час Голодомору 1932–1933 рр. Інститут дослідження Голодомо-
ру. URL: https://holodomorinstitute.org.ua/diyalnistpolitviddilivmtspidchasgolodomoru19321933rrroman
podkur/.
7 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. П990. Оп. 1. Спр. 26. Арк. 14.
8 Там само. Арк.14.
9 Там само. Спр. 25. Арк. 13–13 зв.
10 Там само. Спр. 25. Арк. 38, 39 зв.
11 Там само. Спр. 28. Арк. 568.
12 Там само. Спр. 26. Арк. 41–42.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
146
Настрій серед колгоспників Патяк оцінював як бадьорий. Хоча в окремих селах (Вас
ківці, Сокиринці, Поділ) через «складне продовольче становище» були ідеї спочатку на
молотити хліба собі. «Станція їсти не хоче, станція може зачекати, а нас уже ноги не но
сять», – заявила колгоспниця с. Сокиринці колгоспу «Перемога». Було багато випадків
зрізання колосків, але вони «не залишалися без відповідного реагування». Патяк обіцяв
своїм московським керівникам, що, «незважаючи на поганеньке становище з продоволь
ством, порядок хлібоздачі порушений не буде». Він тиснув скоріше збирати та молотити
хліб, і лише після цього видавати аванси колгоспникам13. Керівників колгоспів, де до хлі
боздачі роздали аванс селянам, піддавали репресіям. Так, районна газета «Штурм» роз
друкувала у 2 тис. примірників наказ політвідділу Срібнянської МТС про покарання ке
рівників колгоспу ім. Маркітана с. Савинці за передчасне авансування колгоспників зер
ном. Парторг Малюга та голова колгоспу Галич з позиції політвідділу допустили «анти
державний, антипартійний вчинок, порушили першу заповідь більшовицького колгоспу –
виконання хлібоздачі державі», натомість роздали колгоспникам 20 центнерів хліба з но
вого обмолоту в липні 1934 р. Свій вчинок вони пояснили тим, що роздали не колгоспний
хліб, а позичений у сільраді та в кооперації. За спробу порятунку селянства, яке голодува
ло, парторга Малюгу знято з посади, справу на нього та Галича передано до комісії по
чистці партії14.
Важливим документом є висновки перевірки політичним сектором МТС Чернігівсько
го обласного земельного управління роботи політвідділу Срібнянської МТС у липні
1934 р. Начальник політсектора Кудрявцев зробив чимало зауважень керівникові політ
відділу Патяку, зокрема про недостатню охорону врожаю. Так, у колгоспах ім. Шевченка,
ім. Сталіна, «Заповіт Леніна», «Нове життя», «Червоний вартовий» не зроблено вишки
для охорони врожаю. Вище керівництво не відчуло з боку політичного відділу «достат
ньої боротьби за охорону та збирання врожаю». Було доручено для охорони хліба підібра
ти найбільш надійних колгоспників, комсомольців і піонерів, побудувати вишки, органі
зувати об’їзд полів. Систематично проводити перевірку охорони врожаю через управлін
ня колгоспів і бригадирів. Колгоспи «Червоний хлібороб» і «Нове життя» виявилися за
сміченими «куркулями». У колгоспі «Нове життя» «куркуль» Іваненко, який повернувся з
висилки, живе в колгоспному домі, а в колгоспі немає бригадної хати. У колгоспі ім. Шев
ченка був хліб 38 ц, а колгоспниця Приходько пухла з трьома дітьми, і правління колгос
пу на чолі з головою Коваленком, замість допомоги їй, вело таку «політику», щоб вона
померла як ледар. У колгоспі «Червоний хлібороб» був хліб (близько 150 ц), але голоду
вали колгоспники, натомість парторг Даниленко та голова колгоспу Петренко, замість ви
дачі допомоги колгоспникам, обмінювали хліб на мішки. У колгоспі «Заповіт Леніна»
колгоспникуледарю Бобошко дали 2 поросят, він їх продав і на роботу не виходив. Від
так, вище керівництво покладало відповідальність за стан сільського господарства та го
лод селянства на місцеве керівництво колгоспів, хоча винувата передусім була політика
сталінського керівництва країни15.
У січні 1934 р. Варвинський районний комітет КП(б)У, Варвинський та Срібнянський
політвідділи МТС видали постанову «Про стан допомоги колгоспним та одноосібним гос
подарствам, що в тяжкому харчовому стані», принаймні визнавши такий стан. Усю відпо
відальність за «труднощі по окремим колгоспам» переклали на місцеві партосередки, пар
торгів, управи колгоспів та сільрад, які «не пожвавили роботи колгоспних кас і замість
поліпшення – припускають подальше погіршення харчового стану окремих колгоспників
та одноосібників»16. Серед таких колгоспів названі села Поділ та Сокиринці. Місцеві ор
гани влади були звинувачені в тому, що не придбали взуття колгоспникам, які без нього
не можуть працювати. Крім того, вони не організували легких робіт на допомогу колгосп
никамвдовам, старикам, напівпрацездатним. Було ухвалено: директорові Сокиринського
технікуму набрати колгоспників на постійну та поденну роботу з колгоспів Сокиринської
сільради, завідувачеві радлісгоспу тов. Бовтуну в 3денний термін організувати із сільрад:
Іванківці, Варва, Антонівка, Озеряни, Савинці, Срібне, Поділ набір колгоспників і одно
осібників на лісорозробки – 300 осіб. «Зобов’язати директорів радгоспів очистити радгос
пи від куркульських контрреволюційних елементів і замість них набрати на роботу кол
госпників та одноосібників, що потрібують допомоги, надати їм допомогу відповідно ви
конання ними виробничих завдань з роботи в колгоспі»17. Також вирішено «попередити
секретарів партосередків, партгруп, парторгів, голів колгоспів та голів сільрад, що вони
13 ДАЧО. Ф. П990. Оп. 1. Спр. 26. Арк. 43.
14 Там само. Спр. 5. Арк. 35–35 зв.
15 Там само. Спр. 8. Арк. 385–390.
16 Там само. Спр. 18. Арк. 5.
17Там само.
Siverian chronicle. 2024. № 6
147
несуть сувору партійнорадянську відповідальність за всі випадки опухання від недоїдан
ня і не надану допомогу тому, хто потребує. Зобов’язати їх політично чуло ставитися до
всіх фактів скрутного стану колгоспників та одноосібників, щодекадно інформувати рай
партком та політвідділи про вжиті заходи й наслідки – 1, 9, 19, 29 щомісяця»18. Отже, у
1934 р. «зверху» приходили рознарядки рятувати пухлих та голодних селян (окрім, зви
чайно, «куркульського контрреволюційного елементу») за рахунок місцевих ресурсів,
оскільки максимально можливу кількість хліба врожаю 1933 р. із села було вивезено.
Окремим видом документів фондів політвідділів МТС є заяви селян. Вони дають важ
ливий матеріал про механізми колективізації, розкуркулення та репресій на місцях.
Так, до Срібнянського політвідділу МТС надійшла заява від колгоспника Заїки Василя
Федоровича із колгоспу «Червоний хлібороб» с. Горобіївки. Нерідко такі заяви починали
ся з опису соціального стану родини до революції 1917 р., оскільки саме за цим критерієм
більшовицька влада намагалася вкотре відшукати на селі «куркулів». Тому Василь Заїка
вказує, що його батько мав до революції 16 га землі різних угідь: рільна, сіножаті на боло
ті, ліс та садибна. Окрім хліборобства, інших засобів господарювання родина не мала. Сі
м’я складалася з 9 душ, де Василь був найменшою дитиною (із семи). Батько іноді наймав
робітника на сезон. На початку революції він залишив родині 8 га, а решту землі віддав
громаді. До 1924 р. в садибі залишилися лише батько, мати та Василь, оскільки 4 сестри
вийшли заміж, брат пішов до Червоної армії, де й загинув, середній брат навчався, а потім
учителював. Мати скоро померла. Василь одружився і в 1929 р. разом із іншими бідняка
ми та середняками вступив у артіль. Працювали добре, мали гарні врожаї, велику кіль
кість збіжжя розподілили поміж членами артілі. За два роки праці в артілі він відремонту
вав свою хату, яка до того вже зовсім повалилася. Батькові теж подобалася праця в артілі:
у віці близько 60 років він майже кожен день працював у полі, навіть від релігії відмовив
ся і в 1930 р. віддав ікони спалити.
Під час масової колективізації 1931 р. батька та Василя як колишніх заможних мали
виключити з колгоспу, сільрада забрала корову й свиню. Коли поставили питання про ви
ключення його з колгоспу на зборах батрацькобідняцької групи, то тут майже всі були
проти постанови президії сільради, уповноважений від райпарткому довідався, що брат
Василя учителює – сказав, що «згідно статуту не маєм права виключати». І так він зали
шився працювати в колгоспі: ні корови, ні свині не повернули. Працював «і вдень і вно
чі», бо сім’я вся була непрацездатна: батько та дружина захворіли, родина вже мала трьох
малих дітей.
У 1933 р. (батько вже вмер) Василя Заїку разом з іншими знову виключають з колгос
пу на підставі того, що він після першого виключення не подав заяви про вступ до колгос
пу. Коли подав заяву до президії райвиконкому, надійшло розпорядження не зачіпати йо
го до розбору справи; але сільрада продала хату, усе майно та дещо братове, що було за
лишено в хаті: рушницю, таз, рукомийник тощо. Це було в березні 1933 р.
Наприкінці квітня його знову прийняли до колгоспу, але ні хати, нічого не повернули.
З того часу вже рік автор заяви з родиною ходив з хати в хату по сусідах: пожив в одному
місці – діти не помирилися – треба шукати іншу квартиру. Платити за житло не було чим,
і це головна причина того, що він вже був у п’ятій хаті. У 1934 р. знову подав заяву до
президії райвиконкому, звідки запропонували сільраді повернути Василю хату, але її вже
купив колгоспник, і сільрада відмовлялася, шукаючи неправдивих даних. Новий господар
гнав родину Василя Заїки зі своєї хати, і він, не вважаючи себе куркулем, звертався до по
літвідділу МТС в останній надії19. Отже, ані добровільна відмова від власної землі під час
революції, ані служба брата в Червоній армії, ані добровільний вступ до артілі ще до по
чатку суцільної колективізації на селі не врятували родину від розкуркулення. Радянська
влада відверто мстилася більш заможній, а отже більш хазяйновитій частині українського
села.
Одноосібник с. Сокиринці Тимченко Гаврило Петрович звертався до начальника по
літвідділу Срібнянської МТС Патяка з проханням повернути незаконно забраних у травні
1933 р. до колгоспу двох коней та збрую, оскільки він до колгоспу не вступав і залишався
в одноосібному секторі. Худобу забрали тодішній член управи Машевський Семен Мака
рович та замісник бригадира Харченко Василь Семенович, при цьому нанесли побої дру
жині. Гаврилу Петровичу пропонували гроші за худобу, але він сподівався повернути хо
ча б одного коня в господарство20.
Так само повернути свого коня з упряжжю просила Ганна Григорівна Кислякова, у
якої батько та мати вмерли у 1933 р. з голоду, і вона залишилася з восьмилітньою сест
18 ДАЧО. Ф. П990. Оп. 1. Спр. 18. Арк. 5–5 зв.
19 Там само. Спр. 28. Арк. 375–376.
20 Там само. Арк. 20.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
148
рою. Голова колгоспу та голова сільради с. Побочіївка продали її комору за борги і ще за
брали коня з возом, упряжжю і санями. Коли вона намагалася з’ясувати причину цього, їй
пояснили, що воно належить сестрісироті, хоча Ганна Григорівна сестру від себе не від
пускала21.
У січні 1934 р. до політвідділу Срібнянської МТС поступило звернення виконувача
обов’язки воєнкома частини 2669 з м. Зінов’євськ (сучасний Кропивницький) із вимогою
надати матеріальну допомогу родині строковика Кравченка (із с. Срібне колгоспу «Черво
на зірка»), яка потерпає від голоду, про що моторист написав уже декілька рапортів своє
му військовому керівництву22.
Також до начальника політвідділу Срібнянської МТС звертався студент Сокиринсько
го сільськогосподарського технікуму, житель с. Калюжинці Вакуленко Антон у зв’язку з
тим, що на час канікул його не годували в студентській їдальні, а вдома зовсім не було
хліба, оскільки з чотирьох членів родини працювала в колгоспі лише його сестра. Хло
пець не забув указати на соціальний стан – «бідняк», в артілі він з 1929 р. Тож просив ви
ділити кілограм 15 будьякого борошна23.
Заяву до Срібнянського політвідділу МТС подала Завгородня Марина Трохимівна зі
скаргою на колгосп, що незаконно позбавив її права на хліб, зібраний у 1933 р. із засіяної
нею, але усуспільненої колгоспом площі землі. Марина Трохимівна скаржилася, що бри
гадир Завгородній Ямель Семенович по злобі сказав на управі колгоспу, що вона сама за
брала хліб з півдесятини, і управа не видала жодного грама хліба, хоча в позивачки були
три свідки, готові підтвердити, що все жито було звезене в колгосп. Марина Завгородня
прохала розглянути її справу швидше, бо «скоро прийдеться здихати, сімейство таке: 5
душ, 1 красноармієць і 3 душі нетрудоспособні»24.
У відчаї, з останньою надією врятуватися від голодної смерті написала заяву 17літня
колгоспниця с. Гриціївки Прихідько Надія Іванівна, на руках якої була хвора мати та двоє
малих дітей. Вона прохала про продовольчу допомогу, бо в 1933 р. вже вмерли від голоду
батько й три брати, а жінки та діти залишилися голодними і пухлими, тому не змогли за
робити хліба в колгоспі. Надія скаржилася, що жила в чужій хаті, свого нічого не мала25.
Члени Гриціївської сільськогосподарської артілі ім. Шевченка Макаренко Грицько
Андрійович, Макаренко Дмитро Андрійович та Тимченко Грицько Васильович скаржили
ся політвідділу Срібнянської МТС на бригадира Ранського Андрія Марковича за незакон
но накладені штрафи та побиття26.
З листування між політвідділом та управою колгоспу «Свій труд» с. Дейманівка дізна
ємося, що взимку 1933 р. з голоду померла родина Бобиря Івана Матвійовича. Управа
колгоспу вважала винною в смерті батьків їхню доньку Косенко Марину, яка буцімто
«розбазарювала» хліб, який батько та брат заробили «в достатній кількості». Управа кол
госпу вважала Марину Косенко ледаркою, що заробила мало трудоднів, а майно її батьків
було сільрадою продане на сплату боргів державі27.
Групорг КСМ Клименко Михайло та бригадир міліції сприяння Хонда Андрій з Підло
зівського колгоспу «Червоний степ» Калюженської сільради доносили політвідділу про
недоліки роботи колгоспу та зловживання голови управи Фурси Миколи. У 1933 р. кол
госпний кінь помер від хвороби сибірки, що встановив лікар, і зазначив, щоб труп зарили.
Натомість голова колгоспу шкіру з коня зняв і м’ясо продавав колгоспникам. Трудодні го
лова колгоспу записував, кому хотів, а на кого розсердився – не записував. Змушував жі
нок з малими хворими дітьми виходити працювати в колгосп і залишати дитину саму вдо
ма, інакше – штрафував. Штрафував кращих колгоспниківударників у 1933 р., таких, як
Явтухова Віра28.
На 1934 р. політвідділи МТС продовжували з’ясовувати питання, за чию владу воюва
ли селяни під час буремних 1917–1921 рр. Тому на ім’я начальника політвідділу приходи
ли відверті анонімні доноси. Один з них – на працівника їдальні при МТС Якименка Івана
Софроновича, громадянина с. Дейманівки. Якименка звинувачували в наявності заможно
го господарства у його батька та в тому, що «рвався з шкури», щоб під час Першої світо
вої війни заслужити звання офіцера, таким чином захищав «царя батюшку». Під час «де
нікінщини» нібито пішов служити до білих та катував селян у Малодівицькому та Турів
ському районах. Коли партизани с. Дейманівки повстали проти Денікіна, прийшов полк
21 ДАЧО. Ф. П990. Оп. 1. Спр. 28. Арк. 228–228 зв.
22 Там само. Арк. 136.
23 Там само. Арк. 34–34 зв.
24 Там само. Арк. 233–233 зв.
25 Там само. Арк. 234–235.
26 Там само. Арк. 472.
27 Там само. Арк. 269–269 зв.
28 Там само. Арк. 384–387.
Siverian chronicle. 2024. № 6
149
білих і пограбував село, забравши в батька Івана 2 коней. Але пізніше все майно та худо
бу було повернуто за службу Якименка Івана. Автор анонімки далі вказував, що Якимен
ко Іван відступив разом з білими й працював на Черкащині дяком та керівником хору,
згодом повернувся до батька в село, де вступив до колгоспу. Автор упевнений, що люди
на з таким минулим не може працювати в радянських установах, тим більше, що він по
збавлений виборчих прав за Конституцією і радить політвідділу не втрачати революційної
пильності. Донос закінчується фразами: «Це не “анонімка”, а дійсність перевірте. Підпис
не подаю»29.
Отже, опрацьовані джерела переконливо доводять, що Голодоморгеноцид тривав у
районі діяльності політвідділу Срібнянської МТС у 1933 р., коли середня вартість трудо
дня по району складала 1 кг 702 г, але були села, які мали на трудодень по 200–400 г зер
на, у цей же час із сіл, що голодували, вивезли «лишки» хліба понад визначену норму на
туроплати МТС. Після цього керівники колгоспів готові були вручну збирати врожай
1934 р., аби тільки не віддавати весь хліб державним установам – МТС. Але політвідділ
МТС такого не допустив, його співробітники стежили, щоб задіяти всю техніку, здати
державі всі норми, і лише після цього надати голодному селянству аванси. Якщо місцеві
керівники порушували ці «заповіді», то потрапляли під репресії.
Голод продовжувався у 1934 р., що підтверджується як документацією радянських ор
ганів влади, які визнавали наявність родин, що голодували, та пухлих селян, так і масови
ми зверненнями селян до політвідділу МТС у сподіванні отримати продовольчу допомо
гу, бо родини вже втратили частину своїх членів від голодної смерті. Заяви окремих селян
засвідчують їхню повну безправність перед державною машиною у вигляді місцевих ор
ганів влади. У селянодноосібників усуспільнювали худобу, так званих куркулів виганяли
з власних будинків разом з малими дітьми, у колгоспах не видавали важкою працею за
робленого на трудодні хліба. Побиття, незаконні штрафи, незаписані трудодні були масо
вими явищами. Радянська влада заохочувала доноси як на місцевих керівників, так і на
«куркульський елемент», який у 1917–1921 рр. воював не на боці більшовиків.
У 1934 р. «зверху» приходили рознарядки рятувати колгоспників та одноосібників,
крім «куркульського елементу», усю вину за голод і пухлість селян покладали на місцеві
органи влади. Однак саме за розпорядженнями верхівки більшовицької партії та Сталіна з
українського села вивозили весь хліб, та й «негативну селекцію» членів цих органів влади
систематично проводила ця ж комуністична партія.
References:
Demchenko, T., Horokh, M. (2017). Kolektyvizatsiia ta Holodomor 1932–1933 rr. na Chernihivshchy
ni: zabuttiu i proshchenniu ne pidliahaie [Collectivisation and the Holodomor of 1932–1933 in Chernihiv
schyna: unforgivable and unforgivable]. Chernihiv, Ukraine.
Etkina, I. (2023). Politviddily MTS – Kremlivska okupatsiina administratsiia 1933–1934 rr. na pivdni
Chernihivshchyny [Political departments of the MTS – the Kremlin occupation administration of 1933–
1934 in the South of Chernihivschyna]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5, P. 25–33.
Homenko, V. (Ed.). (2008). Natsionalna knyha pamiati zhertv Holodomoru 1932–1933 rr. v Ukraini
[National book of memory of the victims of the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine]. Chernihiv, Ukraine.
Еткіна Ірина Ігорівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії
та міжнародних відносин Національного університету «Чернігівський колегіум»
ім. Т. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, 14013, Україна).
Etkina Iryna – candidate of historical sciences, docent of the department of world history
and international relations, T. Shevchenko National university «Chernihiv collegium» (53
Hetmana Polubotka St., Chernihiv, 14013, Ukraine).
Email: etkina@ukr.net
HOLODOMOR AND REPRESSIONS
IN THE AREA OF ACTIVITIES OF THE SRIBNYANSKE POLITICAL DEPARTMENT OF MTS
The purpose of the article is to consider the tragedy of the Holodomor-genocide and the repression of
the Ukrainian people in 1932–1934 based on materials of the Sribnyanske political department of the MTS.
For this study, the methodological approach of «local history» was used, as well as the general scientific
method of induction. This methodology allows drawing conclusions on the basis of a large number of ar-
chival sources both about the phenomenon of the Holodomor and related repressions in general, as well as
determining regional features. The scientific novelty of the research is that the problem of the MTS politi-
cal departments has not been studied on the basis of Chernihivschyna materials, and has not been systema-
tically studied in Ukraine, despite the great attention to the Holodomor in general.
29 ДАЧО. Ф. П990. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 87–88.
Сіверянський літопис. 2024. № 6
150
The processed materials made it possible to come to the following conclusions. It has been proven that
the Holodomor-genocide continued in the area of activity of the Sribnyanske political department of the
MTS in 1933, and continued in 1934, which is confirmed both by the documentation of the Soviet authoriti-
es, which recognized the presence of starving families and dimpled peasants, and by mass appeals of pea-
sants to the political department of the MTS in hoping to receive food aid, because families have already
lost part of their members to starvation. In this area, the cost of a dayʼs work in the poorest collective farm
was 200 gr. At the same time, the state exported overtime bread from the poorest collective farms at the
expense of the MTS in-kind payment, due to which «anti-machine and anti-MTS sentiments» spread in the
area.
The statements of individual villagers testify to their complete powerlessness before the state machine
in the form of local authorities. Livestock was communalized among individual peasants, so-called kurkuls
were expelled from their homes along with small children, and in collective farms they did not give out bre-
ad earned by hard work. Beatings, illegal fines, unrecorded working days were mass phenomena.
Key words: holodomor, Sribnyanske political department of MTS, repressions, «kurkuls», collective
farm, working day.
Дата подання: 19 липня 2024 р.
Дата затвердження до друку: 11 листопада 2024 р.
Цитування за ДСТУ 8302:2015
Еткіна, І. Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС. Сіверян-
ський літопис. 2024. № 6. С. 144–150. DOI: 10.58407/litopis.240613.
Цитування за стандартом APA
Etkina, І. (2024). Holodomor ta represii v raioni diialnosti Sribnianskoho pidviddilu MTS [Holodomor
and repressions in the area of activities of the Sribnyanske political department of MTS]. Siverianskyi lito-
pys – Siverian chronicle, 6, P. 144–150. DOI: 10.58407/litopis.240613.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202808 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:04:04Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Еткіна, І. 2025-04-14T11:47:23Z 2024 Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС / І. Еткіна // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 144-150. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202808 94(477.51):341.485 10.58407/litopis.240613 Метою статті є розгляд трагедії Голодомору-геноциду та репресій українського народу в 1933–1934 рр. на матеріалах Срібнянського політвідділу МТС. Для цієї студії використано методологічний підхід «локальної історії», а також загальнонауковий метод індукції. Ця методологія дозволяє на основі великої кількості архівних джерел робити висновки як про явище Голодомору та пов’язані з ним репресії в цілому, так і визначати регіональні особливості. Наукова новизна розвідки полягає в тому, що проблема політвідділів МТС на матеріалах Чернігівщини не досліджена, на теренах України також не знайшла системного вивчення, незважаючи на велику увагу до тематики Голодомору в цілому. Опрацьовані матеріали дозволили дійти таких висновків. Доведено, що Голодомор-геноцид тривав у районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС і в 1933, і продовжувався у 1934 рр., що підтверджується як документацією радянських органів влади, які визнавали наявність голодуючих родин та пухлих селян, так і масовими зверненнями селян до політвідділу МТС у сподіванні отримати продовольчу допомогу, бо родини вже втратили частину своїх членів від голодної смерті. У цій місцевості вартість трудодня в найбіднішому колгоспі складала 200 г. При цьому держава вивозила з найбідніших колгоспів понаднормовий хліб у рахунок натуроплати МТС, через що в районі поширилися «антимашинні та антиМТСівські настрої». Заяви окремих селян засвідчують їхню повну безправність перед державною машиною – місцевими органами влади. У селян-одноосібників усуспільнювали худобу, так званих куркулів виганяли з власних будинків разом з малими дітьми, у колгоспах не видавали хліба, заробленого на трудодні важкою працею. Побиття, незаконні штрафи, незаписані трудодні були масовими явищами. The purpose of the article is to consider the tragedy of the Holodomor-genocide and the repression of the Ukrainian people in 1932–1934 based on materials of the Sribnyanske political department of the MTS. For this study, the methodological approach of «local history» was used, as well as the general scientific method of induction. This methodology allows drawing conclusions on the basis of a large number of archival sources both about the phenomenon of the Holodomor and related repressions in general, as well as determining regional features. The scientific novelty of the research is that the problem of the MTS political departments has not been studied on the basis of Chernihivschyna materials, and has not been systematically studied in Ukraine, despite the great attention to the Holodomor in general. The processed materials made it possible to come to the following conclusions. It has been proven that the Holodomor-genocide continued in the area of activity of the Sribnyanske political department of the MTS in 1933, and continued in 1934, which is confirmed both by the documentation of the Soviet authorities, which recognized the presence of starving families and dimpled peasants, and by mass appeals of peasants to the political department of the MTS in hoping to receive food aid, because families have already lost part of their members to starvation. In this area, the cost of a dayʼs work in the poorest collective farm was 200 gr. At the same time, the state exported overtime bread from the poorest collective farms at the expense of the MTS in-kind payment, due to which «anti-machine and anti-MTS sentiments» spread in the area. The statements of individual villagers testify to their complete powerlessness before the state machine in the form of local authorities. Livestock was communalized among individual peasants, so-called kurkuls were expelled from their homes along with small children, and in collective farms they did not give out bread earned by hard work. Beatings, illegal fines, unrecorded working days were mass phenomena. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський літопис Розвідки Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС Holodomor and repressions in the area of activities of the Sribnyanske political department of MTS Article published earlier |
| spellingShingle | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС Еткіна, І. Розвідки |
| title | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС |
| title_alt | Holodomor and repressions in the area of activities of the Sribnyanske political department of MTS |
| title_full | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС |
| title_fullStr | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС |
| title_full_unstemmed | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС |
| title_short | Голодомор та репресії в районі діяльності Срібнянського політвідділу МТС |
| title_sort | голодомор та репресії в районі діяльності срібнянського політвідділу мтс |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202808 |
| work_keys_str_mv | AT etkínaí golodomortarepresíívraionídíâlʹnostísríbnânsʹkogopolítvíddílumts AT etkínaí holodomorandrepressionsintheareaofactivitiesofthesribnyanskepoliticaldepartmentofmts |