Імперська політика Катерини ІІ щодо Української Церкви (друга половина XVIII ст.) в українській діаспорній історіографії

• Datum: 2024
• 1. Verfasser: Чистяков, В.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
• Schriftenreihe: Сiверянський літопис
• Schlagworte: Церковна старовина
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202813
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Імперська політика Катерини ІІ щодо Української Церкви (друга половина XVIII ст.) в українській діаспорній історіографії / В. Чистяков // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 86-98. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Мета статті – дослідити історичні погляди вчених української діаспори щодо політики Катерини ІІ стосовно Української Церкви, виявити недосліджені питання з історії церковно-політичної діяльності російського уряду другої половини XVIII ст. Наукова новизна: вперше розглянуто означену проблему крізь призму різнотипових історичних, публіцистичних та науково-популярних робіт вчених української діаспори. Методи дослідження – компаративний, історико-генетичний, структурний, біографічний та ін. – використані на основі загальноприйнятих принципів наукового дослідження: цілісності, системності, об’єктивності. Висновки. Українські діаспорні вчені за умов браку історичних та історіографічних джерел, відсутності об’єктивних умов, які сприяли б поступу науки, змогли доповнити історичну думку багатьма працями. У контексті поставленої проблеми – імперської політики Катерини ІІ щодо Української Церкви –спостерігаємо певну поверховість аналізу та висвітлення матеріалу, оскільки в діаспорних вчених були інші вагомі проблеми для аналізу: українські визвольні змагання 1917–1921 рр. та питання збереження української державності ХХ ст. Переважно проблема церковно-політичної діяльності імперського уряду висвітлювалася в загальних працях з історії Церкви та України в цілому. Ці студії мали значну популярність серед інтелігенції не лише за кордоном, а й у самій Україні, використовувались як навчальні посібники та «виховували» нові покоління української наукової еліти, і часто мали науково-публіцистичне спрямування. У цілому, вчені української діаспори, спираючись на праці українських та російських дослідників другої половини XIX – початку ХХ ст., оцінювали політику російського уряду щодо Української Церкви як вкрай негативну. Серед проблем політики уряду Катерини ІІ щодо Церкви на українських землях науковці описували секуляризацію 1786–1788 рр., проблему «ментальної» русифікації українського духовенства та занепад українського друкарства. Найвизначнішим дослідником церковної історії можемо вважати І. Огієнка (митрополита Іларіона), який приділяв значну увагу періоду існування Української Церкви в російському синодальному устрої. Його праці особливо цінні та затребувані і для сучасної історичної науки.