Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.

Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.

29 травня 1920 р. радянська 1-ша Кінна армія розпочала операцію з прориву оборони Війська Польського, у результаті чого змінилося стратегічне становище протиборчих сил в Україні. Проте перш ніж приступити до цієї операції, 1-ша Кінна армія мала подолати на своєму шляху повстанську організацію Тараща...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Сiверянський літопис
Datum:2024
1. Verfasser: Васечко, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2024
Schlagworte:
Історія міст і сіл
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202814
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р. / О. Васечко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 74-85. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202814
record_format dspace
spelling Васечко, О.
2025-04-14T11:49:01Z
2024
Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р. / О. Васечко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 74-85. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
2518-7430
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202814
94(477.41)«1920»
10.58407/litopis.240608
29 травня 1920 р. радянська 1-ша Кінна армія розпочала операцію з прориву оборони Війська Польського, у результаті чого змінилося стратегічне становище протиборчих сил в Україні. Проте перш ніж приступити до цієї операції, 1-ша Кінна армія мала подолати на своєму шляху повстанську організацію Таращанського повіту. Ця організація із центром у містечку Тетіїв мала власні військові сили та майже два місяці контролювала значну територію. Для польсько-українсько-радянської війни 1920 р. це рідкісний випадок, коли і польська, і радянська армії мусили враховувати в своїх планах наявність великих сил українських повстанців. Метою дослідження є висвітлення структури та складу протиборчих сторін, передумов їхнього військового зіткнення та спроба історичної реконструкції їхніх боїв. Методи: історичний, проблемно-аналітичний. Наукова новизна полягає у використанні різних джерел польсько-українсько-радянської війни 1920 р. та критичного аналізу українських джерел, що описують бої. Висновки. Повстанці Тетіївщини зуміли створити широку горизонтальну організацію різних населених пунктів зі збройною силою на основі територіального принципу. Проте у фронтовому протистоянні зі значно більшим, краще озброєним і досвідченим регулярним військовим підрозділом як 1-а Кінна армія, повстанці не мали шансів на успіх. Зіткнення відбулося через хибну оцінку сил противника повстанцями.
On May 29, 1920, the Soviet 1st Cavalry army began an operation to break through the defenses of the Polish army, as a result of which the strategic position of the opposing forces in Ukraine was changed. However, before starting this operation, the 1st Cavalry army had to overcome on its way the insurgent organization of the Tarascha district. This organization, with its center in the town of Tetiiv, had its own military forces and controlled a large area for almost two months. This is a rare case for the Polish-Ukrainian- Soviet war of 1920, when both the Polish and Soviet armies had to include in their plans the presence of large forces of Ukrainian rebels. The purpose of the research is to highlight the structure and personnel of the opposing forces, preconditions of their military confrontation, and to attempt at the historical reconstruction of their battles. Methods: historical, problem-analytical. The scientific novelty consists in the use of a various range of sources of the Polish-Ukrainian-Soviet war of 1920 and in a critical analysis of Ukrainian sources describing the battles. Conclusions. The rebels of Tetiivschyna managed to create a broad horizontal organization of various settlements with armed forces based on the territorial principle. But the rebels had no chance of success in a frontal confrontation with such more numerous, better armed and experienced regular military unit as the 1st Cavalry army. The confrontation was occurred due to the misjudgment of the enemyʼs forces by the rebels.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Історія міст і сіл
Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
Confrontation of the rebels of the Tarascha district with the 1st Cavalry army during the Polish-Ukrainian-Soviet war of 1920
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
spellingShingle Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
Васечко, О.
Історія міст і сіл
title_short Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
title_full Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
title_fullStr Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
title_full_unstemmed Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
title_sort протистояння повстанців таращанського повіту з 1ю кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р.
author Васечко, О.
author_facet Васечко, О.
topic Історія міст і сіл
topic_facet Історія міст і сіл
publishDate 2024
language Ukrainian
container_title Сiверянський літопис
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format Article
title_alt Confrontation of the rebels of the Tarascha district with the 1st Cavalry army during the Polish-Ukrainian-Soviet war of 1920
description 29 травня 1920 р. радянська 1-ша Кінна армія розпочала операцію з прориву оборони Війська Польського, у результаті чого змінилося стратегічне становище протиборчих сил в Україні. Проте перш ніж приступити до цієї операції, 1-ша Кінна армія мала подолати на своєму шляху повстанську організацію Таращанського повіту. Ця організація із центром у містечку Тетіїв мала власні військові сили та майже два місяці контролювала значну територію. Для польсько-українсько-радянської війни 1920 р. це рідкісний випадок, коли і польська, і радянська армії мусили враховувати в своїх планах наявність великих сил українських повстанців. Метою дослідження є висвітлення структури та складу протиборчих сторін, передумов їхнього військового зіткнення та спроба історичної реконструкції їхніх боїв. Методи: історичний, проблемно-аналітичний. Наукова новизна полягає у використанні різних джерел польсько-українсько-радянської війни 1920 р. та критичного аналізу українських джерел, що описують бої. Висновки. Повстанці Тетіївщини зуміли створити широку горизонтальну організацію різних населених пунктів зі збройною силою на основі територіального принципу. Проте у фронтовому протистоянні зі значно більшим, краще озброєним і досвідченим регулярним військовим підрозділом як 1-а Кінна армія, повстанці не мали шансів на успіх. Зіткнення відбулося через хибну оцінку сил противника повстанцями. On May 29, 1920, the Soviet 1st Cavalry army began an operation to break through the defenses of the Polish army, as a result of which the strategic position of the opposing forces in Ukraine was changed. However, before starting this operation, the 1st Cavalry army had to overcome on its way the insurgent organization of the Tarascha district. This organization, with its center in the town of Tetiiv, had its own military forces and controlled a large area for almost two months. This is a rare case for the Polish-Ukrainian- Soviet war of 1920, when both the Polish and Soviet armies had to include in their plans the presence of large forces of Ukrainian rebels. The purpose of the research is to highlight the structure and personnel of the opposing forces, preconditions of their military confrontation, and to attempt at the historical reconstruction of their battles. Methods: historical, problem-analytical. The scientific novelty consists in the use of a various range of sources of the Polish-Ukrainian-Soviet war of 1920 and in a critical analysis of Ukrainian sources describing the battles. Conclusions. The rebels of Tetiivschyna managed to create a broad horizontal organization of various settlements with armed forces based on the territorial principle. But the rebels had no chance of success in a frontal confrontation with such more numerous, better armed and experienced regular military unit as the 1st Cavalry army. The confrontation was occurred due to the misjudgment of the enemyʼs forces by the rebels.
issn 2518-7430
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202814
citation_txt Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1ю Кінною армією під час польсько-українсько-радянської війни 1920 р. / О. Васечко // Сіверянський літопис. — 2024. — № 6. — С. 74-85. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT vasečkoo protistoânnâpovstancívtaraŝansʹkogopovítuz1ûkínnoûarmíêûpídčaspolʹsʹkoukraínsʹkoradânsʹkoívíini1920r
AT vasečkoo confrontationoftherebelsofthetaraschadistrictwiththe1stcavalryarmyduringthepolishukrainiansovietwarof1920
first_indexed 2025-11-26T20:41:15Z
last_indexed 2025-11-26T20:41:15Z
_version_ 1850774364274819072
fulltext Сіверянський літопис. 2024. № 6 74 УДК 94(477.41)«1920» Олексій Васечко • ПРОТИСТОЯННЯ ПОВСТАНЦІВ ТАРАЩАНСЬКОГО ПОВІТУ З 1-ю КІННОЮ АРМІЄЮ ПІД ЧАС ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ 1920 р. DOI: 10.58407/litopis.240608 © О. Васечко, 2024. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000­0002­2919­6348 29 травня 1920 р. радянська 1-ша Кінна армія розпочала операцію з прориву оборони Війська Польського, у результаті чого змінилося стратегічне становище протиборчих сил в Україні. Про- те перш ніж приступити до цієї операції, 1-ша Кінна армія мала подолати на своєму шляху по- встанську організацію Таращанського повіту. Ця організація із центром у містечку Тетіїв мала власні військові сили та майже два місяці контролювала значну територію. Для польсько-україн- сько-радянської війни 1920 р. це рідкісний випадок, коли і польська, і радянська армії мусили врахо- вувати в своїх планах наявність великих сил українських повстанців. Метою дослідження є висвіт- лення структури та складу протиборчих сторін, передумов їхнього військового зіткнення та спро- ба історичної реконструкції їхніх боїв. Методи: історичний, проблемно-аналітичний. Наукова но- визна полягає у використанні різних джерел польсько-українсько-радянської війни 1920 р. та кри- тичного аналізу українських джерел, що описують бої. Висновки. Повстанці Тетіївщини зуміли створити широку горизонтальну організацію різних населених пунктів зі збройною силою на основі територіального принципу. Проте у фронтовому протистоянні зі значно більшим, краще озброє- ним і досвідченим регулярним військовим підрозділом як 1-а Кінна армія, повстанці не мали шансів на успіх. Зіткнення відбулося через хибну оцінку сил противника повстанцями. Ключові слова: Тетіїв, повстанська організація, 1-ша Кінна армія, польсько-українсько-радян- ська війна 1920 р., Оверко Куравський, Василь Задоянний. Для Української революції 1917–1922 рр. є досить характерним явище селянських по­ встанських республік. Деякі з них, як Медвинська чи Баштанська, охоплювали один насе­ лений пункт, а деякі, як Холодноярська, займали досить значну територію й мали поважні сили. До останнього типу належить і Тетіївська повстанська організація або ж «Таращан­ ський повітовий Кіш Запорізької Січі», яка наприкінці травня 1920 р. опинилася в центрі протистояння Війська Польського з радянською 1­ю Кінною армією. Хронологічно перша згадка Тетіївської повстанської організації на Таращанщині сто­ сується публікації у 1922 р. в Нью­Йорку інформації про єврейський погром у містечку Тетіїв1. Наступним, хто писав про цих повстанців, був Олександер Доценко – військовий історик, осавул Армії УНР, ад’ютант Головного отамана Симона Петлюри. Джерелом цього розділу своєї праці він вказав: «Документ про повстання в Тетїївському районі пе- реховується в архівах Українського Наукового Інституту у Варшаві»2. У 1964 та 1966 рр. у еміграційному збірнику «За державність», присвяченому темі українського війська, про Тетіївську організацію повстанців опублікував матеріали Василь Задоянний3. У 1971 р. в «Історії міст і сіл Української РСР. Київська область» містилися епізодичні згадки про ан­ 1 Tetiever Khurbn / Ed. by A.D. Rozental. New York, 1922: Published by the American representatives of the all Russi­ an Jewish social committee (Idgezkom) // Translated by Dr. Ida Cohen Selavan. Cincinnati, Ohio, 1994 (URL: https://kehilalinks.jewishgen.org/tetiev/TetieverKhurbn.htm). В українському перекладі див.: Погроми в Тетієві – Tetiever Khurbn – חרבן טעטיעווער / Пер. укр.: Оксак І., Маляренко В., Лях О., Оберемок О., Міцінський С., Єрмола­ єв О. Історичний клуб «Ратуша» м. Тетіїв. URL: https://tetiev.net/?p=403. 2 Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919–6.V.1920). Варшава: Праці Українського наукового інституту, 1932. С. CXLVІІI­CL. 3 Задоянний В. Московська навала (Матеріяли до Історії Таращанського Повітового Коша Запорізької Січі на Київщині). За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. Торонто, 1964. Зб. 10. С. 162–172; То­ ронто, 1966. Зб. 11. С. 92–111. Siverian chronicle. 2024. № 6 75 тибільшовицьких повстанців4. Схожі за змістом дані наведені в праці Ф. Васильченка «Нариси з історії міста Тетієва і Тетіївського району» у 1981 р.5 Уже в часи незалежної України про повстанців Таращанщини написав Роман Коваль у науково­популярних виданнях «Багряні жнива Української революції» (у розділі «Вели­ кодні жнива тетіївських гайдамаків») та «За волю і честь. Невигадані історії і вояцькі біо­ графії» (у розділі «Апокаліпсис»)6. Розділи написані переважно на основі матеріалів Васи­ ля Задоянного, і додатково автор першим увів ув обіг спогади учасника тих подій – Олек­ сандра Личака, студента Української Господарської Академії в Подєбрадах. Викладачі ці­ єї академії давали своїм студентам, більшість із яких були колишніми вояками Армії УНР та / або брали участь у повстанському русі, завдання описати найдраматичніший та найяс­ кравіший епізод з їхньої боротьби, або розповісти, як студент став свідомим українцем. Тому такі спогади містять багато емоційної складової та художніх елементів. Із сучасних дослідників варто згадати О. Коцерубу, яка збирала матеріали саме про єв­ рейський погром повстанцями в містечку в березні 1920 р. й публікувала їх у газеті «Теті­ їв Сьогодні»7. Багато цікавого та цінного матеріалу про повстанців зібрано Історичним клубом «Ратуша» міста Тетієва, до складу якого входять О. Лях, О. Єрмолаєв, С. Міцін­ ський, О. Оберемко. Серед цих матеріалів є продовження вивчення архіву Української Господарської Академії, історій студентів та інших учасників повстанської організації, кримінальних справ повстанців, архівів СБУ, відкритих публікацій тощо. Частина цих ма­ теріалів була опублікована на сайті цього історичного клубу або на Facebook­сторінках його учасників8. Разом із тим багато польських і радянських військових джерел досі мало включені в історію повстанського руху Тетіївщини, а це таки важливий пласт, який допомагає додати нових знань та усунути наявні неточності. У період від 29 травня по 5 червня 1920 р. ра­ дянська 1­ша Кінна армія прорвала польський фронт, що стало однією з переломних подій польсько­українсько­радянської війни на території України. Проте цій події передували бої 1­ї Кінної армії саме з повстанською організацією Тетіївщини. Тож і в польських, і в радянських джерелах про це залишилося чимало згадок. Прологом до створення цієї організації стала низка подій. Так, 25–26 грудня 1919 р. район Тетіїв–П’ятигори–Животів спочатку залишила Армія Української Народної Респуб­ ліки (УНР), що перебувала в партизанському Зимовому поході, у ті ж дні через Тетіїв– Животів пройшов Зведено­Кавказький кавалерійський дивізіон білогвардійців9. Із цього моменту в містечку та околицях почала поступово утверджуватися більшовицька влада. Її представником у Тетієві на посаді воєнного комісара став колишній матрос, родом із су­ сіднього села Скибинці, Г. Винниченко, волосний революційний комітет очолив Ю. Шур­ гальський. В «Історії міст і сіл Української РСР. Київська область» зазначається, що вже 14 лютого 1920 р. місцеві повстанці напали на містечко, тяжко поранивши Ю. Шургаль­ ського та вбивши кількох комуністів. У спогадах очевидців погрому про це не згадується, натомість повідомляється, що повстанці у комісаріаті вбили представника продовольчого комітету Жукова. Як би там не було насправді, але активність місцевих повстанців при­ звела до посилення репресій із боку воєнкома Винниченка10. Наприкінці березня червоними було розстріляно 30 українських діячів, серед яких більшість були старшинами Армії УНР, які через хворобу під час Зимового походу зали­ шилися на лікуванні в цьому районі. У відповідь повстанська організація на чолі з Овер­ ком Куравським, до складу якої переважно входили жителі передмість Тетієва–Плоханів­ ки, Слобідки та Снігурівки, організували напад. У ніч із 24 на 25 березня 1920 р. повстан­ ці атакували комісаріат та казарму червоноармійців. У результаті було вбито воєнкома су­ сіднього с. Кашперівки М. Бурмоса та кількох солдат. Наступного дня (25 березня) воєн­ ком Винниченко організував урочистий похорон із музикою, але червону процесію об­ стріляли повстанці, які зарання зайняли позицію на кладовищі. Винниченко вирішив по­ 4 Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Редкол.: Ф. Рудич (голова) та ін. Київ: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. С. 657–658. 5 Васильченко Ф. Нариси з історії міста Тетієва і Тетіївського району. Тетіїв, 1981. 6 Коваль Р. Багряні жнива Української революції: 100 історій і біографій учасників Визвольних змагань. Київ: Діокор, 2005. 397 с.; Його ж. За волю і честь: невигадані історії і вояцькі біографії. Київ: Діокор, 2005. 404 c. 7 Європейська історія в Тетієві. Тетіїв Сьогодні. 2016. № 10–11 (25 січня). С. 8; Чому місто Тетіїв звернулося до Європи. U.P.M.P: Українсько-польська медіаплатформа. 2022. 5 січня. URL: https://upmp.news/ua­in­ukraine/ chomu­misto­tetiyiv­zvernulosya­do­yevropy/. 8 Лях О. Тетіїв і Тетіївщина: погляд в історію. Тетіїв, 2004. 48 с.; Єрмолаєв О. Подорожі за крайнебо: краєзнавчі розвідки. Біла Церква: Білоцерківдрук, 2016. 127 с.; Історичний клуб «Ратуша» м. Тетіїв. URL: https://tetiev.net/ ?cat=1. 9 Омелянович­Павленко М. Спогади командарма (1917–1920). Документально­художнє видання / Упор.: М. Ко­ вальчук. Київ: Темпора, 2007. С. 242, 245. 10 Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. С. 657–658; Tetiever Khurbn. URL: https://tetiev.net/?p=403. Сіверянський літопис. 2024. № 6 76 кинути містечко, утім неодноразово зазнавав нападів місцевих повстанців із інших сіл, у результаті більшість його відділу розбіглася, а йому вдалося дістатися Таращі лише з од­ ним солдатом. Розлючені повстанці вчинили у Тетієві погром. У містечку українці організували озброєну самоохорону, на чолі якої став поручник М. Шляхтиченко та «Комітет охорони ладу й громадського спокою». 1 квітня зранку до Тетієва прибув військовий загін червоних із Погребищ. Були заарештовані й розстріляні члени сформованої самоохорони. Розлючені більшовики почали підпалювати хати. Спо­ чатку з червоними вступили в бій жителі Снігурівки, Плоханівки та Слободи, потім при­ єдналися жителі сіл Дзвиняче й Михайлівка, а за ними Теліжинці, Бугаївка, Росішки та Ситківка (тепер частина с. Голодьки). Під загрозою оточення червоний загін почав тікати на станцію Погребище. Того ж дня вдень на Тетіїв почав наступ новий загін більшовиків із Таращі (наступ, очевидно, був синхронізований із кількох напрямків), але після корот­ кого бою відступив11. Повстанці готуватися до подальшої боротьби. Тетіїв став центром, у якому заснували «Повстанчий штаб Тетіївського району». На нараді вирішено було також заснувати в Та­ ращанському повіті «Кіш Зопоріжської Січі», отаманом якого обрали Оверка Куравсько­ го. Кожна волость мала стати полком, а село – сотнею. Усе населення району було поділе­ но на реєстрове (від 21 до 35 літ) і нереєстрове (від 35 і старше). 9 квітня на південь від Тетієва повстанцям вдалося оточити й знищити черговий біль­ шовицький каральний загін. Інший червоний загін теж почав наступ, але після бою був змушений тікати. Після цього аж до приходу польських військ більшовики більше не ро­ били спроб придушити повстання в цьому районі. Загалом повстанці сформували в єдину організацію вісім полків, які частково охоплю­ вали Таращанський, Липовецький та Сквирський райони12. Напередодні наступу Війська Польського в Україні більшовики не мали достатньо сил, щоб охопити й контролювати всі райони в тилу радянських військ. Історик Ніколай Какурін у праці «Війна з білополяками» зазначав таке: «В тилу наших військ цілі райони виявилися охоплені рядом повстань, із яких після підходу до повсталих петлюрівських за­ гонів, що просочилися крізь лінію фронту, утворилося ряд гнізд … Таращанський повіто­ вий воєнний комісар доносив про появу в районі м. Тетіїв значної банди із організації Тю­ тюника силою до 5000 багнетів (цифра очевидно перебільшена. – Н.К.)»13. Тут згадується отаман Юрій Тютюнник, який на той час командував Київською збірною дивізією у скла­ ді рейдуючої Армії УНР, що перебувала в іншому місці. 24–25 квітня 1920 р. Військо Польське розпочало широкий наступ на території Украї­ ни проти радянських військ. У результаті Червона армія зазнала низку поразок і розпоча­ ла відступ на схід. Зокрема, під Махнівкою, неподалік Козятина, поляками була оточена частина 1­ї бригади Червоних Українських Січових Стрільців (ЧУСС), підрозділ Червоної Української Галицької армії, підпорядкований Червоній армії, та радянська 44­та стрі­ лецька дивізія. Частині цих підрозділів вдалося з боєм вирватися з оточення і тепер вони ослаблені відступали на схід. Загалом на 30 квітня залишки 1­ї бригади ЧУСС, які вийшли з оточення, нараховували понад 2–2,5 тис. осіб харчового стану. Бригада мала вкрай мало зброї: не більше двадцяти кулеметів, приблизно 200 рушниць та великий, як на таке фор­ мування, обоз – близько 500 підвод. Незначна кількість зброї пояснювалася тим, що чима­ ло підрозділів, які прорвалися з­під Махнівки, були не бойовими, а тиловими. У бригаді залишились 2 легкі та 2 важкі гармати. 1 травня вранці 2­й полк бригади зупинився в с. Скибинці Лісні (тепер – Скибинці), обози та зведений полк – у с. Черепинка, а штаб бригади – у с. Лобачів, усі села на північний схід від Тетієва. Керівництво повстанською організацією вирішило роззброїти галичан як союзників більшовиків. У Черепинцях і Лобачеві галичани не бажали піднімати зброю проти пов­ станців, тому були швидко роззброєні. При цьому повстанці убили двох комісарів із 44­ї дивізії, які опинилися в розташуванні бригади. Галичани теж були відведені до Тетієва із сіл Черепинки та Лобачів, де перебував штаб повстанської організації. Проти галичан із 2­ го полку в Скибинцях Лісних було скеровано тетіївський та кашперівський полки під ко­ мандуванням полковника Романенка. Як зазначали галичани, полки були добре організо­ вані, а тетіївський мав навіть прапор, на якому з одного боку був зображений тризуб, а на іншому – містився напис «Тетіївський волосний полк Запоріжської Січі». Пізніше на пе­ ремовинах із галичанами полковник Романенко стверджував, що його сили нараховують 11 Задоянний В. Московська навала… Зб. 11. С. 92–95; Доценко О. Зимовий похід… С. 149; Tetiever Khurbn. URL: https://tetiev.net/?p=403. 12 Доценко О. Зимовий похід… С. 149; Коваль Р. Багряні жнива Української революції… С. 115–116. 13 Какурин Н., Меликов В. Война с белополяками 1920 г. Москва: Государственное военное изд­во, 1925. С. 9495. Siverian chronicle. 2024. № 6 77 3 тис. осіб, але, ймовірно, ця цифра виконувала роль додаткового «аргументу» на перего­ ворах. Галичани рішуче відмовлялися здати зброю й розпочали переговори з полковником Романенком, які завершилися рішенням: 2­й полк має відійти до повстанського штабу в Тетієві, при цьому зброя та інше майно залишаються у галичан. Як згадував поручник П. Мигович: «…виглядало воно дивно, навіть смішно. Усі наші стрільці мали кріси (руш­ ниці – О.В.), а повстанці були й без крісів й супроводжали нас, як полонених»14. У Тетієві представники повстанців наполягали, щоби 2­й полк галичан теж здав зброю, але коман­ дир полку отаман Роман Волощук знову зумів домовитися, щоб зброю не забирали. 2 травня відбулася загальна нарада в помешканні повстанського штабу, під час якої один із повстанських старшин перепросив за нетактовну поведінку своїх підлеглих і по­ обіцяв віддати всю зброю, майно та коней, забарних у Черепиці та в Лобачеві. Повстанці погодилися на перехід галичан до Армії УНР генерала М. Омеляновича­Павленка, проте де перебувала ця армія, ні повстанці, ні галичани точно не знали. Повстанський штаб ви­ ділив галичанам сотника, який мав провести їх у район Умані, де, припускали, могла бути Армія УНР. При цьому під час відходу з Тетієва 3­тя батарея полку легкої артилерії під командуванням поручника Володимира Зубрицького залишила одну гармату повстанцям полковника Барамана з П’ятигір15. А вже починаючи від 3 травня, до кордонів контрольованої повстанцями території по­ чали підходити польські війська – спочатку підрозділи польської 13­ї піхотної дивізії в район Липівця, потім – підрозділи цієї ж дивізії в околиці містечка Дзюнків, проте далі не рухалися16. Наприкінці першої декади травня 1920 р. польський наступ остаточно припи­ нився. Польська 2­га армія вийшла на лінію Липовець–Самгородок–Сквира–Біла Церква й головним завданням мала прикривати залізницю Козятин–Київ. На цій ділянці, окрім кількох точок, контакт із червоними був утрачений. Дуже цікаві спомини та враження про контакт із повстанською організацією Тетіївщи­ ни та взагалі із місцевими жителями залишили поляки зі згаданої 13­ї піхотної дивізії, зокрема про їх власну спробу зрозуміти тогочасні українські реалії. Тому тут варто навес­ ти досить розлогу цитату: «Сама околиця річок Роськи та Росі, села Тетіїв, Ст. Животів – Кашперівка – П’ятигори – Стрижавка й увесь довколишній район, були зайняті загонами українських повстанців під командуванням отамана Куровського (саме такий варіант прі­ звища у джерелі – О.В.) – згідно з його даними, близько 15­ти тисяч осіб, із яких тільки половина озброєна гвинтівками, решта в коси й піки; села Ставище й Жашків – у стадії організації. Ці повстанські загони насправді були озброєними селянами, які на своїй власній тери­ торії не визнавали жодної влади, остаточно не розкривали свого стосунку до отамана Пет­ люри, хоча й ставилися до нього досить доброзичливо, і явно вороже до більшовиків. За­ гони Куровського стосовно польських військ зайняли приязну позицію, яку проте могли б змінити, якби наші відділи зайняли ці села, що зумовило б необхідність їх роззброєння. Здається, що саме присутність цих повстанських загонів була перешкодою для просу­ вання нашої лінії фронту на річку Роська. Населення на теренах, зайнятих військами дивізії, загалом ставилося до нас приязно, – і все ж майже кожне село таємно чи явно мало зброю, особливо в містах на схід від нашої оборонної лінії. Тому через низьку інтелігентність місцевого населення, слабке почуття української національності, деморалізацію довготривалою війною та можливу більшо­ вицьку агітацію треба було завжди й всюди проявляти обережність. Треба додати, що кожне наше тривале перебування на одному терені та потреба утримувати армію з ресур­ сів країни шляхом реквізицій деморалізували найбільш налаштованих до нас людей»17. В іншому польському джерелі теж згадується, що повстанці повідомляли, що їх орга­ нізація нараховує 15 тис. осіб, і це було очевидним перебільшенням, у яке слабко вірили й самі поляки18. Радянські джерела теж полюбляли наводити цю цифру19, проте, мабуть, щоб наголосити на значимості власної перемоги над повстанцями. Хоча, якщо сприймати 14 Мигович П. При 1­ій Бригаді Червоних Українських Січових Стрільців. Літопис Червоної Калини. 1939. Ч. 2. С. 18–19. 15 Васечко О. Останній похід Українських Січових Стрільців: квітень–травень 1920 р. Цитаделя: Львівський мі- літарний альманах. 2019. № 16. С. 57–61. 16 Wyczółkowski S. Zarys historji wojennej 43­go Pułku Strzelców Kresowych. Warszawa: Wojskowe Biuro Histo­ ryczne, 1928. С. 20; Dabrowski J. Zarys historii wojennej 45­go Pułku Piechoty Strzelców Kresowych. Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne, 1928. S. 19. 17 Kurcjusz T. Pierwsze spotkanie 13 Dywizji Piechoty z Budiennym. Bellona: miesięcznik wojskowy wydawany przez Wojskowy Instytut Naukowo Wydawniczy. R. 4. 1921. Zeszyt 6. S. 477–478. 18 Biernacki M. Działania armji konnej Budiennego w kampanji polsko­rosyjskiej 1920 r.: 26.V.–20.VI.1920. Warsza­ wa: Wojskowy Instytut Naukowo­Wydawniczy, 1924. S. 40. 19 Клюев Л. Первая Конная Красная армия на Польськом фронте в 1920 г. Москва: Государственное военное изд­ во, 1932. С. 20. Сіверянський літопис. 2024. № 6 78 цю цифру не як кількість діючих бійців, а саме як максимальний мобілізаційний потенці­ ал, тоді вона видається правдоподібною. Після реорганізації польська 2­га армія складалася з двох піхотних дивізій (13­та та 7­ ма) та кінної дивізії генерала А. Карніцького. 13­та піхотна дивізія займала ділянку Липо­ вець – Дзюнків – Самгородок, 7­ма – Сквира – Біла Церква, кінна дивізія – в околицях Ро­ китного та Таращі, звідки часто робила рейди в бік Канева та висилала розвідувальні від­ діли, які доходили до Ставища та території, контрольованої повстанцями20. Про зустріч із польськими уланами залишив спогади вищезгаданий Олександр Личак, зокрема про те, що вони часто збирали у селян овес, яйця та молоко21. У радянських джерелах подекуди йдеться, що поляки озброювали повстанську органі­ зацію Тетіївщини, зокрема й артилерією22. У відомих польських джерелах щодо цього не­ ма ані найменшої згадки. Узагалі, стосунки Війська Польського із українськими повстан­ цями в 1920 р. ніяк не регламентувалися, бо під час розробки наступу в Україну це питан­ ня не порушували. Тому часто польські командири на місцях були змушені приймати рі­ шення на власний розсуд. Наприклад, є згадки, що поляки одного разу передали зброю та амуніцію повстанцям с. Требухів поруч із Броварами23. А в околицях залізниці Жмерин­ ка – Вапнярка – Крижопіль, зайнятих Військом Польським, де жителі кількох населених пунктів були масово озброєні, поляки зброю навпаки вилучали. Наприклад, лише в один день в околицях Савинців (20 км на південний схід від ст. Вапнярка) вояками польського 53­го піхотного полку було вилучено три кулемети, 210 рушниць російського виробницт­ ва та 63 – австрійського24. Зовсім інший приклад бачимо в спогадах генерала Яна Ромера. У цьому випадку польська кінна дивізія в районі Рокитного–Кагарлика теж зустріла пов­ станців. Командир дивізії дозволив їм залишити зброю за умови лояльності й намагався домовитися про спільні дії25. Також у світлі сучасних досліджень припущення про передачу гармат якимось поль­ ським командиром повстанцям Тетіївщини є вкрай дивним. Варто лише почитати, як важ­ ко та повільно відбувалася передача артилерії тогочасним офіційно визнаним союзникам Польщі – Армії УНР, козацьким, білогвардійським та білоруським союзним підрозділам, а кожна така передача неодмінно залишала численні згадки в документації26. При цьому лише 26 травня, тобто напередодні великого наступу Червоної армії, поляки із 13­ї дивізії пропонували отаману Куравському налагодити з ними тісний зв’язок27. А обстановка на польсько­радянському фронті й справді різко загострювалася. Станом на 25 травня в районі Умань–Теплик завершилося розгортання 1­ї Кінної армії під коман­ дуванням Семена Будьонного. Ще 23 травня ця армія отримала наказ від радянського командування Південно­Захід­ ним фронтом прорватися до важливого залізничного вузла Козятина й діяти в тилу поль­ ських армій. Найкоротший шлях для цього був через позиції польської 13­ї піхотної диві­ зії, попереду в яких були території повстанської організації Тетіївщини. Бойовий склад 1­ї Кінної армії був таким: • 4­та кавалерійська дивізія – 3225 шабель; • 6­та кавалерійська дивізія – 5350 шабель; • 11­та кавалерійська дивізія – 3235 шабель; • 14­та кавалерійська дивізія – 3520 шабель; • полк особливого призначення – 945 шабель. Разом виходило – 16275 шабель. За іншими даними, склад цієї армії нараховував 1507 осіб командного складу, 13596 шабель, 267 пішого складу (частина вояків не мала коней). На озброєнні було 352 кулемети (не враховуючи ручних, кількість яких була, проте, неве­ ликою), 53 гармат, 22 панцирників, 5 панцирних поїздів, розвідувальні літаки28. 20 Wyszczelski L. Kampania ukraińska 1920 r. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, 2009. С. 112; Tatar J. Zarys historji wojennej 9­go pułku ułanów. Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne, 1929. S. 17. 21 Личак О. Судний день. ЦДАВО України. Ф. 3795. Оп. 5. Спр. 78. Арк. 610–613 зв. 22 Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. С. 658. 23 Васечко О. Антибільшовицькі повстання на лівобережжі Київщини під час польсько­українсько­радянської війни 1920 р. у ході боротьби за Київ. Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 117–128. 24 Szuchatowicz L. Zarys historji wojennej 53­go pułku piechoty strzelców kresowych. Warszawa: Wojskowe Biuro His­ toryczne, 1928. S. 16. 25 Kurcjusz T. Pierwsze spotkanie 13 Dywizji Piechoty z Budiennym. S. 478. 26 Karpus Z., Romer J. Pamiętniki. Warszawa: Bellona SA, 2011. S. 322; Wschodni sojusznicy polski w wojnie 1920 r.: Oddzialy wojskowe ukrainskie, rosyjskie, kozackie i bialoruskie w Polsce w latach 1919–1920. Torun: Wyd­wo Uniwersytetu M. Kopernika, 1999. 230 s.; Руккас А. «Разом з польським військом»: Армія Української Народної Республіки 1920 р. (структура, організація, чисельність, уніформа). Ніжин, 2013. 480 с. 27 Kurcjusz T. Pierwsze spotkanie 13 Dywizji Piechoty z Budiennym. S. 484. 28 Какурин Н., Меликов В. Война с белополяками 1920 г. С. 450; Жемайтис Ф. Прорыв польского фронта 1­й Конной армией (июнь 1920 г.). Военно-исторический журнал. 1940. № 6. С. 3–6. Siverian chronicle. 2024. № 6 79 Основу 1­ї Кінної армії складали донські, кубанські та ставропольські селяни та коза­ ки. Проте були й винятки – так 11­та кавалерійська дивізія складалася переважно з жите­ лів центральних губерній Росії, які раніше служили в піхоті, але пройшли кавалерійську підготовку. А 14­та кавалерійська дивізія майже повністю складалася із полонених дон­ ських і кубанських козаків – вояків Збройних сил Півдня Росії, які організовано влилися в ряди Червоної армії. Командний склад становили переважно вахмістри, унтер­офіцери, козаки й кавалеристи, що служили ще в Російській імператорській армії. У звіті про стан 1­ї Кінної армії перед наступом в Україні зазначалося: «Фуражний па­ йок у зв’язку з переходом недостатній, що викликає невдоволення бійців. Найгостріше питання – обмундирування: донське, ставропольське та кубанське поповнення роздягнуті. Бійці зневірені, 6­й кавдивізії потрібні 2300 комплектів обмундирування, 500 коней, стіль­ ки ж сідел і шашок. У половини червоноармійців немає білизни тощо. Одна третина не має взуття. Цифри неточні … Антисемітизм серйозно впливає на бійців»29. У майбутньо­ му це вплине на масові грабунки населення, де проходитиме ця армія. Разом із тим 1­ша Кінна армія, яка мала великий досвід боїв громадянської війни в Ро­ сії, була в тих умовах дуже боєздатним і небезпечним противником, який суттєво вплинув на перебіг дій на фронті в 1920 р. Отож 25 травня 1920 р. командування 1­ї Кінної армії віддало наступний наказ: «а) для очищення смуги від банд (так традиційно червоні називали загони повстанців – О.В.) Кінна армія наступає широким фронтом із головним угрупуванням на правому фланзі; б) 14­та кавдивізія наступає у другому ешелоні на правому фланзі; в) рубежі, яких слід досягнути по дням: 27 травня – Вороне, Зелений Ріг, Цибулів, Монастирище; 28 травня – П’ятигори, Дібрівка, Оратів, Заруддя; 29 травня – Калена, Обозівка, Ганнівка, Кожанка»30. Отже, 28 травня червоні війська мали вторгнутися на територію, контрольовану тетіїв­ ськими повстанцями, а до кінця 29 травня – пройти її та увійти в бойовий контакт із поля­ ками (див. схему 1). На правому фланзі радянська 45­та стрілецька дивізія мала наступати на Таращу й далі на Білу Церкву. У проміжку між цією дивізією та 1­ю Кінною армією мала діяти кавалерійська бригада Г. Котовського. Схема 1. Розташування сил напередодні наступу 1-ї Кінної армії 29 Партполитработа в частях Красной армии во время советско­польской кампании 1920 г.: Сборник материалов и документов. Ленинград: ВПАТ, 1933. С. 131. 30 Жемайтис Ф. Прорыв польского фронта 1­й Конной армией… С. 5–6. Сіверянський літопис. 2024. № 6 80 Запланований більшовицький наступ вдало співпав із організаційними змінами в поль­ ському угрупуванні в Україні. Так, 27 травня польська 2­га армія розпускалася: 13­та пі­ хотна дивізія мала відійти організаційно до складу польської 6­ї армії, а 7­ма піхотна та кінна дивізії – до 3­ї армії. Тож виходило, що замість однієї армії (2­ї), яка приймала б на себе головний удар 1­ї Кінної армії та 45­ї дивізії, його приймали дві армії (6­та та 3­тя) на своєму стику. До того ж підрозділи польської 5­ї піхотної дивізії, які займали ділянку від Липовця до Гайсина й теоретично могли б діяти на лівому фланзі Кінної армії, від 28 травня переміщалися на північ полько­радянського фронту, до Білорусі. Замість 5­ї ди­ візії на цю ділянку мала стати 18­та піхотна дивізія, але на це потрібен був час31. Перш ніж перейти до безпосереднього опису боїв повстанців із червоними військами, варто спочатку розглянути ті українські джерела, які нам доступні, а їх небагато. Це твір­ спогад «Судний день», написаний 11 грудня 1922 р. в Подєбрадах (Чехословаччина) Олександром Личаком, та допис Василя Задоянного (зустрічається два варіанти прізвища цього автора – Задояний / Задоянний) під назвою «Московська навала. Матеріали до істо­ рії Таращанського повітового коша Запорізької Січі на Київщині», опублікованого в збір­ нику «За Державність» у 1964 р. Останнє джерело через легшу доступність особливо часто цитують, тому його потріб­ но уважніше розглянути. Сам автор матеріалу, Василь Лавринів Задоянний, народився 22 березня 1896 р. у с. Зрайки Таращанського повіту, тепер Володарського р­ну Київ­ ської області. Під час Першої світової війни у 1915 р. був направлений до Олексіївської інженерної школи, після закінчення якої отримав чин прапорщика Російської імператор­ ської армії – початковий найнижчий офіцерський чин на той час. За даними різних еміг­ рантських видань, в імператорській армії дослужився до звання штабс­капітана, тобто тричі був підвищений (підпоручник, поручник, штабс­капітан), що під час Першої світо­ вої війни було досить поширеною практикою. Від 1917 р. перебував у різних підрозділах української армії, переважно дотичних до зв’язку32. У 1920 р. в Армії УНР розпочалася перевірка серед старшинського (офіцерського) складу відповідності їх звань до колишньої російської або австро­угорської армій, а також присвоєння українських старшинських звань. Після цього кожен старшина вже окремим наказом зараховувався на дійсну вій­ ськову службу до Армії УНР. Відповідно у списку старшин, зарахованих на дійсну укра­ їнську військову службу та підвищених до наступних рангів упродовж липня 1920 – лип­ ня 1923 рр., значиться Задоянний Василь, поручник, артилерія, підвищений до рангу сот­ ника (аналог капітана в Російській імператорській армії). Від 1923 по 1939 рр. В. Задоян­ ний проживав у Польській республіці, від 1944 р. – в Австрії, зокрема в таборі переміще­ них осіб у Зальцбурзі, від 1949 р. – в США, де й помер 20 вересня 1991 р. в Нью­Йорку. Після офіційного розформування Армії УНР у 1923 р. Головний отаман Симон Петлю­ ра видав наказ, згідно з яким, від 30 червня 1924 р. припинялися будь­які подальші підви­ щення у старшинських рангах «аж до часу розпочаття Українською Армією і Фльотою во­ єнних дій на Українській Землі»33. Проте вже з повоєнних 1940­х рр. Державний центр УНР в екзилі почав підвищувати ветеранів Армії УНР. Частина ветеранів вітали це рішен­ ня, а частина відмовлялися від підвищень і критикували їх, наприклад, як у статті «Титу­ ломанія» на сторінках журналу «Вісті Комбатанта»34. В. Задоянний належав до першої групи, і на час публікації «Московської навали» був уже підполковником, а на порозі 90­ліття узагалі був підвищений президентом УНР в екзилі Миколою Лівицьким до рангу генерал­хорунжого35. Активно друкувався в емігрантських часописах «Пороги», «Дзвін», «Тризуб», «Доро­ говказ: Орган вояцької думки і чину» (представником останнього видання був у Нью­ Йорку), де публікував як різні історичні розвідки, так і власні спогади. Автор книги «Та­ ращанський повіт в боротьбі за самостійність України» (оригінальний машинопис перебу­ ває в одному з архівосховищ Польщі й ще очікує публікації), кількатомного видання «На­ ція в боротьбі за Україну». Водночас потрібно зазначити, що публікації В. Задоянного ма­ ють дуже різну цінність для сучасних дослідників. Наприклад, публікація В. Задоянного, тоді ще сотника, у часописі «Літопис Червоної Калини» за 1932 р. під назвою «Наддніст­ рянці в Таращанському повіті» (є опублікованим уривком до вищезгаданої книги про Та­ ращанський повіт) є дуже узагальненою, характеризується патетичними виразами й від­ 31 Biernacki M. Działania armji konnej Budiennego w kampanji polsko­rosyjskiej… S. 21. 32 Полковник Василь Задоянний (До 70­ліття з дня народження). Дороговказ. 1966. Ч. 10 (29). С. 17; Пилипчук Р. Задоянний Василь. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010 // Енциклопедія Сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article­15329. 33 Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). Київ: Темпора, 2011. Кн. II. С. 246, 256. 34 Роман Б. Припхан. Титуломанія. Вісті Комбатанта. 1975. Ч. 6. С. 41–44. 35 Пилипчук Р. Задоянний Василь. URL: https://esu.com.ua/article­15329. Siverian chronicle. 2024. № 6 81 сутністю якихось конкретних даних. «На превеликий жаль, призвіщ цих малих, що роби­ ли велике діло, у мене не збереглося»36, – пише В. Задоянний. Тепер варто розібратися, як старшина Армії УНР потрапив до тетіївських повстанців. У збірнику, присвяченому 50­річчю Зимового походу, сам В. Задоянний пише: «На почат­ ку Зимового Походу, при переході армії через терен Таращанського повіту 20–25 грудня 1919 р. Командування Армією давало уповноваження місцевим діячам на організацію “Січей” по селах. А ще раніше, під час з’їзду Командуючих дивізіями в м. Липовці 15.XII.1919 р. на нараді з участю прем’єра І. Мазепи, пишучи[й] ці рядки також дістав від Командира наказ організувати моральні і матеріяльні бази на Київщині»37. Тут варто вказати, що ні в праці Командуючого армії УНР під час Зимового походу ге­ нерала Михайла Омеляновича­Павленка38, ні в збірнику документів, присвяченому цій по­ дії39, немає нічого про з’їзд командирів дивізій у Липовці в той час. Водночас прем’єр уряду УНР Ісаак Мазепа писав, що справді був у середині грудня 1919 р. в Липовці, де не зміг зустрітися з М. Омеляновичем­Павленком, проте мав там розмову з Ю. Тютюнни­ ком40, як згадувалося вище – командиром Київської дивізії, до якої, очевидно, і належав тоді В. Задоянний, бо знав про цю розмову. Як стверджує Олександр Доценко, вже після захоплення повстанцями Тетієва туди прибули особи на прізвища Сліпанський та Кома­ шенко, яких сюди нібито уповноважив Омелянович­Павленко для організації в повіті «Сі­ чі»41. Ю. Тютюнник зазначає: під «Січчю» Омелянович­Павленко мав на увазі передусім створення громадської самоохорони. Сам же Ю. Тютюнник згадував, що для розбудови повстанської організації на Таращанщину ще в жовтні 1919 р. послав хорунжого Івана Кузьменка­Титаренка (у травні 1920 р. виїхав до Києва, де долучився до 6­ї Січової дивізії Армії УНР), а пізніше – хорунжого Івана Бабія, який у штабі Оверка Куравського викону­ вав обов’язки начальника оперативного відділу42. Як би там не було, В. Задоянний явно долучився до тетіївських повстанців, саме під час перебування Армії УНР на Таращанщині. Згаданий вище історичний клуб «Ратуша» опублікував скан посвідчення, підписаного отаманом О. Куравським, у якому значилося, що Василь Лавринів Задоянний 4 квітня був призначений командиром Тетіївського пол­ ку43. Сам матеріал «Московська навала» має цілу низку неточностей, помилок і перебіль­ шень. Ось лише приклади деяких із них44: • «Червневий ранок в околицях Тетієва 1920 р.» (С. 162) – події відбувалися саме 28 травня 1920 р. Навіть, якби В. Задоянного, автора багатьох публікацій, таки підводила пам’ять про давноминулі події, можна було б спробувати скористатися доступною літера­ турою чи документами, як це зробив, наприклад, М. Омелянович­Павленко в праці про Зимовий похід; • «стотисячна московська кінна армія Будьонного наступає зі сходу на Тетієв» (С. 162) – окрім перебільшення із чисельністю, наступ відбувався радше з півдня, від си­ ли – з південного сходу; • «З тих донесень видно було, що москвини наступають двома сильними групами, з яких одна група кінноти, під командою Котовського, наступала на Ставище–Пʼятигори– Високе просто на Тетіїв, центр організації Таращанського повітового коша Запорозької Січі, а друга група кінноти, під командою Будьонного, на Таращу – Білу Церкву – Ново­ фастів. Ліве крило армії Будьонного, під командою Koтoвського, натрапило безпосеред­ ньо на вогнище найсильнішої оборони по нашому боці» (С. 164) – як видно із джерел ви­ ще, розташування радянських військ під час наступу було з точністю до навпаки; 36 Задоянний В. Наддністрянці в Таращанському повіті. Літопис Червоної Калини. 1932. Ч. 4. С. 6. 37 Задоянний В. Зимовий похід Дієвої Армії УНР в запілля ворога з 6.12.1919 до 6.5.1920. Його моральні і мате­ ріяльні бази. У 50-річчя Зимового Походу Армії УНР. Нью­Йорк, 1973. С. 26–27. 38 Омелянович­Павленко М. Спогади командарма (1917–1920). С. 240–242. 39 Доценко О. Зимовий похід… С. 27–29. 40 Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. Київ: Темпора, 2003. С. 328–329. 41 Доценко О. Зимовий похід… С. CL. 42 Тютюнник Ю. Революційна стихія. Зимовий похід 1919–20 рр. Львів: Універсум, 2004. С. 141, 148. Можна ви­ сунути припущення, що звіт, на якому ґрунтував свій допис О. Доценко, був за авторством І. Кузьменка­Тита­ ренка, оскільки докладний опис подій обривається саме на травні 1920 р. 43 «У.Н.Р. Штаб Таращанського Повітового Кошу Запоріжської Січі. Відділ оперативний. Ч. 248. 4 травня 1920 р. м. Тетіїв … Пред’явник цього – Старшина дорученого мені Кошу Василь Лаврінів Задоянний е дійсно Командір Тетіівського полку, призначений наказом по Кошу від 4 квітня 1920 року за ч. 4,93, якому дозволяеть­ ся носити всяку зброю, що підписом та прикладом печатки посвідчуеться. Отаман Кошу Куравський» (Особиста Facebook­сторінка Олександра Оберемка. Facebook. URL: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid= pfbid0BKNw4HSwDdnmQeiZT13tbJDrD7n5FX1kkACTfKYxTRA9bhEy5h52XSFdbpdWsCLkl&id=1000111607221 96). На жаль, публікатори не вказали джерело походження та архів зберігання документу. 44 Задоянний В. Московська навала… Зб. 10. С. 162, 164–167. Сіверянський літопис. 2024. № 6 82 • «А з лівого боку, по трактовому шляху, який простягався рівнобіжно до фронту, су­ нувся довжелезний вуж московської піхоти, артилерії і обозів» (С. 165) – у 1­й Кінній ар­ мії було вкрай мало піхоти й тому в наступі вона участі не брала. Лише пізніше, 5 червня 1920 р., у боях із поляками, наткнувшись на серйозну перепону у вигляді загорож із колю­ чого дроту, 4­та кавдивізія пішла на екстраординарний для неї крок – спішила свою кава­ лерію для наступу, що відбилося в радянських джерелах45. Про «московську піхоту» на різних ділянках у В. Задоянного взагалі дуже багато згадок; • «П’яна матросня, без сідел, сидячи охляп на конях, одчайдушно гнала вперед» (С. 166) – навіть якби в армії Будьонного насправді була велика група колишніх матросів, то навряд чи їх матроський одяг зберігся б підчас величезних кінних переходів цієї армії. Тому вище й згадувалося про проблеми з одягом, бо він швидко зношувався за таких умов. Вказувати на те, що супротивники були в стані оп’яніння під час атаки – досить по­ ширений пропагандистський штамп, який використовується щодо противника, що насту­ пає, маючи при цьому шалені втрати; вочевидь, не оминуло це й текст українця В. Задоян­ ного. Наступ на конях без сідел ще був би можливий для якогось новосформованого або імпровізованого кінного підрозділу, але не для досвідченої 1­ї Кінної армії; • «Московська кіннота, спішившись і пройшовши заледве пару сот кроків, затрималась і почала окопуватися» (С. 166) – при тому, що в теорії за нагальної потреби окопуватися можна навіть будь­якими побутовими предметами, це абсолютно невластива тактика дій для 1­ї Кінної армії. Наприклад, зустрівшись із запеклим опором поляків на обладнаних позиціях Тараканівського форту в липні 1920 р., червоні кіннотники блокували фортецю, а її атаку в пішому строю вже передали 134­й бригаді 45­ї стрілецької дивізії46; • «З боку Тетієва на фронтах: Олександрівка–Високе–Стадниця–Ситківці–Росішки, до­ літав до нас далекий гуркіт гарматного і кулеметного бою» (С. 167) – за такого наступу, як вели червоні, село Росішки мало бути ще в тилу, і з кулеметів його було б важко об­ стрілювати. Це лише окремі приклади, які є в тексті В. Задоянного. Іншим важливим недоліком ма­ теріалу цього автора є те, що оповідь ведеться від третьої особи. При чому особи всезнаю­ чої, яка одночасно бачить, що відбувається на майже 40­кілометровій ділянці, яку автор описує, і може читати думки її учасників. Автор однаково неймовірно детально передає як дії начальника штабу коша, так і відчуття звичайних козаків в окопі на передовій пози­ ції, і навіть те, що думав один із командирів червоного відділу, який навіть теоретично не міг про це розповісти В. Задоянному. На противагу вказаним недолікам, спогади О. Личака позбавлені більшості цих хиб: автор чітко оповідає, що бачив сам, а що дізнався з чужих розповідей. Подача автором бо­ йових дій цілком реалістична – коли особа бачить справді незначну ділянку перед собою, часто не розуміє, що відбувається на флангах і позаду нього, а зв’язок із командуванням украй спорадичний. І щонайважливіше, спогади О. Личака органічно й досить точно узгоджуються із джерелами противника, про які йтиметься нижче. На основі вищевказаного, можна стверджувати, що спогади В. Задоянного суттєво прикрашені автором і в багатьох деталях їм не слід довіряти, на відміну від спогадів О. Личака. Після таких висновків, можна нарешті перейти до опису боїв повстанців із 1­ю Кінною армією. Як уже згадувалося вище, напередодні радянського наступу структура повстан­ ської організації будувалася за принципом територіальної оборони: кожне село організо­ вувалося в сотню, а кожна волость – у полк. Згідно з В. Задоянним, із полків були органі­ зовані дві дивізії: • Перша дивізія складалася з Тетіївського, Кашперського, Животівського та Оратів­ ського полків під командуванням отамана Зраєцького; • Друга дивізія – із П’ятигірського, Ставищанського, Жашківського, Організаційного та кінного полків47. Проте, за спогадами О. Личака, напередодні рішучого зіткнення (28 травня) в строю залишилося тільки п’ять волостей (відповідно п’ять полків), інші були зайняті раптовим наступом червоних. Зокрема, 27 травня радянська 4­та кавдивізія, згідно плану, досягла й розташувалася в с. Вороне (тепер Жашківської громади). Але надвечір того дня її аван­ гард увірвався в Жашків, де зарубав старшину повстанців Коропа та кількох козаків, а решта повстанців відступила до П’ятигір. Організація скликала на 28 травня загальну мо­ білізацію. Згідно з О. Личаком, тетіївці зайняли фронт під Животовим, п’ятигірці – під 45 Жемайтис Ф. Прорыв польского фронта 1­й Конной армией… С. 19. 46 Репин Н. Под Дубно. История 45­ой Волынской Краснознаменной стрелковой дивизии. Киев: Политотдел 45­й дивизии, 1929. Т. 1: Боевой период. С. 212–213. 47 Задояний В. Московська навала… Зб. 10. С. 163–164. Siverian chronicle. 2024. № 6 83 с. Олександрівка, жителі с. Галайки та інші сили – позаду уступом від П’ятигір до с. Ви­ нарівка, окремий загін – у с. Високе48 (див. схему 2). Схема 2. Бій повстанців Тетіївщини проти 1-ї Кінної армії 28 травня 1920 р. Зранку 28 травня 11­та кавдивізія розпочала наступ на с. Високе. Тут повстанці ще з минулого вечора застелили шлях до села боронами догори, щоб ускладнити підхід воро­ жій кінноті. Повстанці певний час оборонялися, але потім прислали до штабу прохання по допомогу. Штаб зняв триста осіб із п’ятигірського напрямку й вислав їх до Високого. Проте це не допомогло й червоні прорвалися до села, де почали палити хати. Як значить­ ся у звіті Кінної армії, «у результаті цієї сутички 10 бандитів зарубали, кілька взяли в по­ лон, а решта розбіглися, переслідувані підрозділами дивізії»49. Після цього 2­га бригада цієї ж 11­ї кавдивізії зустріла в с. Ситківці (тепер частина с. Голодьки; животівський напрямок) загін повстанців, який вони оцінили як 100 піших та 30 кінних. Загін не мав жодних шансів проти такої сили й був знищений. Опівдні 4­та кавдивізія підійшла до с. Олександрівка. Тут повстанці відкрили по ним вогонь із гвинтівок, кулеметів та артилерії (очевидно, вищезгадана гармата, яку залишили п’ятигірцям галичани). Та все ж у результаті наступу радянська кіннота увірвалася в село. Як писав зі слів очевидців О. Личак, «де увірветься [ворожа кіннота], рубає старих і ма­ лих, майно грабує, нищить, будинки палить»50. Втрати повстанців червоні у звіті оцінили в 500 осіб убитими. О. Личак, не наводячи цифр, теж згадує, що втрати повстанців у тому бою були дуже великими. Серед трофеїв згадуються три кулемети на тачанках та багато гвинтівок. А от жодної гармати серед трофеїв, що цікаво, не було. Очевидно, відступаю­ чи, повстанці таки встигли її або вивезти, або заховати. 4­та кавдивізія після цього захопи­ ла П’ятигори, проте палити хати вже не стала, оскільки там планувала заночувати. Над­ вечір передові дивізії 1­ї Кінної армії зупинилися на лінії П’ятигори – Дібрівка – Оратів (6­та кавдивізія). Уже після завершення бою під Олександрівкою штаб повстанців, оцінивши сили, які ведуть проти них наступ, і зрозумівши, що втриматися не вдасться, віддав наказ загону, що розташовувався від П’ятигір до с. Винарівки, відступати за р. Рось51. Ще опівдні 28 травня отаман Куравський особисто приїхав до с. Павлівка, де перебував командир 48 Личак О. Судний день. Арк. 611–611 зв.; Жемайтис Ф. Прорыв польского фронта 1­й Конной армией… С. 5. 49 Biernacki M. Działania armji konnej Budiennego w kampanji polsko­rosyjskiej… S. 33. Витяги з Оперативного зві­ ту № 1242 Кінної армії були опубліковані в цій праці. 50 Личак О. Судний день. Арк. 611–611 зв. 51 Biernacki M. Działania armji konnej Budiennego w kampanji polsko­rosyjskiej… S. 33; Личак О. Судний день. Арк. 611 зв.–612; Жемайтис Ф. Прорыв польского фронта 1­й Конной армией… С. 5–6. Сіверянський літопис. 2024. № 6 84 польського 43­го піхотного полку, з проханням про допомогу. Проте серед польського ко­ мандування під ту пору панувала непевність. Так, 13­та польська дивізія ще 27 травня отримала наказ висунутися вперед і стати вдовж р. Роська по лінії Володарка – Тетіїв – Животів – Ільїнці. Це мало скоротити лінію фронту дивізії. При цьому для співдії з пов­ станцями був навіть виданий наказ про носіння розпізнавальних знаків у вигляді білої по­ в’язки на лівій руці. Того ж 28 червня командування 13­ю піхотною дивізією розіслало цей наказ по частинам. Але незабаром командир дивізії вирішив, що, виконуючи цей на­ каз, вони залишають позиції, на яких тривалий час проводили інженерно­фортифікаційні роботи для оборони, а рух піших колон на нове місце перед фронтом Кінної армії міг за­ кінчитися катастрофою. Тому навздогін був відправлений наказ залишатися на місці. За такої ситуації реальної допомоги від поляків годі було чекати. Повстанці та вели­ чезні колони біженців відступили до села Збаржівка, поруч із позиціями польського 43­го піхотного полку. Про їхню участь у подальших боях як окремої організації більше згадок немає52. Частина повстанців відійшла в тил, де приєдналася до Армії УНР, частина розпо­ рошилася й переховувалася, частина, зокрема Оверко Куравський, перейшла на підпільну антибільшовицьку роботу. Сам О. Куравський загинув навесні 1925 р.53 У радянській історіографії було прийнято свідомо применшувати участь у тих боях повстанців. Так, Ніколай Какурін, учасник війни й автор однієї з найдетальніших праць про неї з радянського боку, написав наступне: «Упродовж 28 травня дивізії 1­ї Кінної ар­ мії на марші до своїх районів нічлігу зустрічали й знищували на своєму шляху численні шайки бандитів, які мали правильну військову організацію»54. Досить цікавий пропаган­ дистський словесний конструкт, який зводить воєдино здавалось би взаємовиключні ре­ чі – і «шайки бандитів», і «правильну військову організацію». Вищенаведені в оперативному звіті Кінної армії за 28 травня цифри чисельності повс­ танських загонів, із якими зіткнулася радянська кіннота, а також цифри вбитих повстанців (а кількість убитих осіб противника у звітах усіх армій традиційно прийнято певним чи­ ном перебільшувати), цифра в 15 тис. саме бійців Тетієвської повстанської організації (тобто майже як уся 1­ша Кінна армія) є абсолютно фантастичною. Привертає увагу й кількість трофеїв, окрім гвинтівок, – усього три кулемети системи Максим після знищен­ ня кількох загонів повстанців. Це свідчить про вкрай слабке озброєння Тетіївської повс­ танської організації. Тож спроба повстанців у відкритому фронтальному бою протистояти досвідченим регулярним численним підрозділам 1­ї Кінної армії від початку була прире­ чена на провал. Тому рішення вступити з ними в бій, а також такі факти, як раптове за­ хоплення червоними Жашкова та кількох інших волостей, свідчить, що на початку Тетіїв­ ська повстанська організація слабо уявляла чисельність та характер ворожих підрозділів, які повели наступ на її територію. Саме тому, після перших програних боїв, штаб повс­ танців таки зрозумів, яку небезпеку становить противник для погано озброєних нерегу­ лярних, хоч і добре організованих загонів. Тому ще опівдні 28 травня був відданий наказ усім повстанцям розпочати відхід за р. Рось, і в подальших боях при прориві радянською кіннотою польських позицій повстанці участі не брали. Загалом, «Таращанський повіто­ вий кіш Запорізької Січі», який сформувався довкола прилеглих до Тетієва населених пунктів, є одним із характерних прикладів тогочасних повстанських республік із широким рівнем місцевої самоорганізації та збройної сили у формі територіальних підрозділів, а не повстанських загонів, що трималися передусім на авторитеті їх отаманів. І, незважаючи на прикрі прояви антисемітизму (згадки про які є як у звіті, про який писав О. Доценко, так і в галичан із бригади ЧУСС), повстанський рух є частиною мілітарної історії Украї­ ни, тому потребує докладного наукового висвітлення. References Koval, R. (2005). Bahriani zhnyva Ukrainskoi revoliutsii. 100 istorii i biohrafii uchasnykiv Vyzvol­ nykh zmahan [Scarlet harvest of the Ukrainian revolution. 100 stories and biographies of the participants of the Liberation struggle]. Kyiv, Ukraine. Koval, R. (2005). Za voliu i chest: nevyhadani istorii i voiatski biohrafi [For freedom and honor: true stories and military biographies]. Kyiv, Ukraine. Liakh, O. (2004). Tetiiv i Tetiivshchyna, pohliad v istoriiu [Tetiiv and Tetiivschyna, a look at history]. Tetiiv, Ukraine. Rukkas, A. (2013). «Razom z polskym viiskom»: Armiia Ukrainskoi Narodnoi Respubliky 1920 r. (struktura, orhanizatsiia, chyselnist, uniforma) [«Together with the Polish army»: the Army of the Ukraini­ an Peopleʼs Republic in 1920 (structure, organization, quantity, uniform)]. Nizhyn, Ukraine. 52 Kurcjusz T. Pierwsze spotkanie 13 Dywizji Piechoty z Budiennym. Zeszyt 6. S. 482; Zeszyt 7. S. 577–578; Bier­ nacki M. Działania armji konnej Budiennego w kampanji polsko­rosyjskiej… С. 30. 53 У 50­річчя Зимового Походу Армії УНР / За ред. М. Крата, Ф. Грінченка. Ню Йорк: Накладом Орденської Ра­ ди Ордена Залізного Хреста Армії УНР, 1973. С. 148. 54 Какурин Н. Война с белополяками 1920 г… С. 146–147. Siverian chronicle. 2024. № 6 85 Tynchenko, Ya. (2011). Ofitserskyi korpus Armii Ukrainskoi Narodnoi Respubliky (1917–1921) [Offi­ cer corps of the Army of the Ukrainian Peopleʼs Republic (1917–1921)]. Kyiv, Ukraine. Vasechko, O. (2019). Ostannii pokhid Ukrainskykh Sichovykh Striltsiv: kviten–traven 1920 r. [The last campaign of the Ukrainian Sich Riflemen: April–May 1920]. Tsytadelia: Lvivskyi militarnyi almanakh – Citadel: Lviv military almanac, 16, P. 29–69. Vasechko, O. (2024). Antybilshovytski povstannia na livoberezhzhi Kyivshchyny pidchas polsko­ ukrainsko­radianskoi viiny 1920 r. u khodi borotby za Kyiv [Anti­Bolshevik uprisings on the left bank of Kyivschyna during the Polish­Ukrainian­Soviet war of 1920 during the struggle for Kyiv]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 117–128. Yermolaiev, O. (2016). Podorozhi za krainebo: kraieznavchi rozvidky [Travels to extremity: local his­ torical explorations]. Bila Tserkva, Ukraine. Васечко Олексій Олексійович – історик­краєзнавець, дослідник Львівського інститу­ ту мілітарної історії. Vasechko Oleksii – historian­local lore expert, researcher of the Lviv institute of military history. E­mail: askold237@gmail.com CONFRONTATION OF THE REBELS OF THE TARASCHA DISTRICT WITH THE 1ST CAVALRY ARMY DURING THE POLISH-UKRAINIAN-SOVIET WAR OF 1920 On May 29, 1920, the Soviet 1st Cavalry army began an operation to break through the defenses of the Polish army, as a result of which the strategic position of the opposing forces in Ukraine was changed. Ho- wever, before starting this operation, the 1st Cavalry army had to overcome on its way the insurgent orga- nization of the Tarascha district. This organization, with its center in the town of Tetiiv, had its own milita- ry forces and controlled a large area for almost two months. This is a rare case for the Polish-Ukrainian- Soviet war of 1920, when both the Polish and Soviet armies had to include in their plans the presence of large forces of Ukrainian rebels. The purpose of the research is to highlight the structure and personnel of the opposing forces, preconditions of their military confrontation, and to attempt at the historical recons- truction of their battles. Methods: historical, problem-analytical. The scientific novelty consists in the use of a various range of sources of the Polish-Ukrainian-Soviet war of 1920 and in a critical analysis of Ukrainian sources describing the battles. Conclusions. The rebels of Tetiivschyna managed to create a broad horizontal organization of various settlements with armed forces based on the territorial principle. But the rebels had no chance of success in a frontal confrontation with such more numerous, better armed and experienced regular military unit as the 1st Cavalry army. The confrontation was occurred due to the misjudgment of the enemyʼs forces by the rebels. Key words: Tetiiv, insurgent organization, 1st Cavalry army, Polish-Ukrainian-Soviet war of 1920, Overko Kuravskyi, Vasyl Zadoyannyi. Дата подання: 7 травня 2024 р. Дата затвердження до друку: 15 листопада 2024 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Васечко, О. Протистояння повстанців Таращанського повіту з 1­ю Кінною армією під час поль­ сько­українсько­радянської війни 1920 р. Сіверянський літопис. 2024. № 6. С. 74–85. DOI: 10.58407/litopis.240608. Цитування за стандартом APA Vasechko, O. (2024). Protystoiannia povstantsiv Tarashchanskoho povitu z 1­iu Kinnoiu armiieiu pid chas polsko­ ukrainsko­radianskoi viiny 1920 r. [Confrontation of the rebels of the Tarascha district with the 1st Cavalry army during the Polish­Ukrainian­Soviet war of 1920]. Siverianskyi litopys – Siverian chro- nicle, 6, P. 74–85. DOI: 10.58407/litopis.240608.

Ähnliche Einträge