Родильна обрядовість на Волині

Родильна обрядовість на Волині

У статті охарактеризовано сучасний стан збереження та функціонування родильної обрядовості населення Волині на основі польових етнографічних матеріалів автора. Основну увагу зосереджено на описі дій, що їх виконували з метою забезпечити благополуччя, здоров'я дитини в майбутньому та захистити ї...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народна творчість та етнологія
Date:2013
Main Author: Ганус (Трумко), Д.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2013
Subjects:
Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202853
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Родильна обрядовість на Волині / Д. Ганус (Трумко) // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 4. — С. 130-133. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202853
record_format dspace
spelling Ганус (Трумко), Д.
2025-04-16T08:19:13Z
2013
Родильна обрядовість на Волині / Д. Ганус (Трумко) // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 4. — С. 130-133. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202853
392.12(477.82)
У статті охарактеризовано сучасний стан збереження та функціонування родильної обрядовості населення Волині на основі польових етнографічних матеріалів автора. Основну увагу зосереджено на описі дій, що їх виконували з метою забезпечити благополуччя, здоров'я дитини в майбутньому та захистити її від впливу злих сил. Здійснено спробу реконструювати звичаї, яких дотримувалися під час пологів, та очисні обряди над бабою-повитухою та породіллею.
The paper describes the current state of the birth rites preservation and functioning among the population of the area under study on the basis of the author's field ethnographic materials. The main attention is focused on the description of the actions performed to ensure the well-being, health of a child in the future and to protect him/her from the influence of evil forces. An attempt is made to reconstruct the customs that were followed during childbirth, as well as the purification rites for a midwife and a woman in childbirth.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
Родильна обрядовість на Волині
Birth Rites on Volyn
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Родильна обрядовість на Волині
spellingShingle Родильна обрядовість на Волині
Ганус (Трумко), Д.
Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
title_short Родильна обрядовість на Волині
title_full Родильна обрядовість на Волині
title_fullStr Родильна обрядовість на Волині
title_full_unstemmed Родильна обрядовість на Волині
title_sort родильна обрядовість на волині
author Ганус (Трумко), Д.
author_facet Ганус (Трумко), Д.
topic Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
topic_facet Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
publishDate 2013
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Birth Rites on Volyn
description У статті охарактеризовано сучасний стан збереження та функціонування родильної обрядовості населення Волині на основі польових етнографічних матеріалів автора. Основну увагу зосереджено на описі дій, що їх виконували з метою забезпечити благополуччя, здоров'я дитини в майбутньому та захистити її від впливу злих сил. Здійснено спробу реконструювати звичаї, яких дотримувалися під час пологів, та очисні обряди над бабою-повитухою та породіллею. The paper describes the current state of the birth rites preservation and functioning among the population of the area under study on the basis of the author's field ethnographic materials. The main attention is focused on the description of the actions performed to ensure the well-being, health of a child in the future and to protect him/her from the influence of evil forces. An attempt is made to reconstruct the customs that were followed during childbirth, as well as the purification rites for a midwife and a woman in childbirth.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202853
citation_txt Родильна обрядовість на Волині / Д. Ганус (Трумко) // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 4. — С. 130-133. — укр.
work_keys_str_mv AT ganustrumkod rodilʹnaobrâdovístʹnavoliní
AT ganustrumkod birthritesonvolyn
first_indexed 2025-11-25T23:48:49Z
last_indexed 2025-11-25T23:48:49Z
_version_ 1850584739483746304
fulltext 131 Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень) 130 родильна оБрядовість на волині Дзвенислава Ганус (Трумко) УДК 392.12(477.82) У статті охарактеризовано сучасний стан збереження та функціонування родильної обрядовості населення Волині  на основі польових етнографічних матеріалів автора. Основну увагу зосереджено на описі дій, що їх виконували з ме­ тою забезпечити благополуччя, здоров’я дитини в майбутньому та захистити її від впливу злих сил. Здійснено спробу  реконструювати звичаї, яких дотримувалися під час пологів, та очисні обряди над бабою­повитухою та породіллею. Ключові слова: родильна обрядовість, Волинь, дитина, вагітна жінка, пологи, апотропеї, хрещення. The paper describes the current state of the birth rites’ preservation and functioning among the population of the area under  study on the basis of  the author’s  field ethnographic materials. The main attention  is  focused on the description of  the actions  performed to ensure well­being, health to a child in future and to protect him/her from the influence of evil forces. An attempt is  made to reconstruct the customs that were followed during childbirth as well as the purification rites over a midwife and a woman  in childbirth. Keywords: birth rites, Volyn, child, pregnant woman, childbirth, apotropaic charms, baptism. З 8 по 23 липня 2013 року було проведе­ но етнографічну експедицію у села Волинської  області  (Шацький,  Любомльський  та  Воло­ димир­Волинський р­ни), під час якої учасни­ ками експедиції було опитано населення 33 сіл  та  зібрано  польові  матеріали  з  родильної  об­ рядовості. Традиційна  родильна  обрядовість  насе­ лення  Волині  відзначається  локально­тери­ торіальною  особливістю,  яка  сформувалася  в  умовах  тривалої  відсутності  кваліфікованої  медичної  допомоги  та  злиденного  економіч­ ного становища, що пояснюється географічно­  кліматичними  умовами  та  глибинною  зако­ ренілістю  населення  в  природне  середовище.  Вона  складається  з  системи  різноманітних  звичаїв, у яких відбулося поєднання магічних  вірувань з релігійно­християнськими. Цю сис­ тему за часом виконання та смисловим наван­ таженням поділяють так: 1) допологові звичаї; 2) пологи; 3) охоронні обряди; 4) обрядові дії, що символізують приєднан­ ня дитини до сім’ї; 5) очисні обряди для матері; 6) лікування дитини до року. Населення  Волині  приділяє  значну  увагу  питанню  статі  майбутньої  дитини,  оскільки,  як  свідчать  опитування  респондентів,  більш  бажаним  було  народження  хлопчика.  З  цією  метою  під  ліжко  кладуть  чоловічі  знаряддя  праці, найчастіше цим атрибутом стає сокира.  Не менш поширеним є одягання молодою під  весільний одяг чоловічого пояса.  У повсякденному житті поведінка вагітної  регламентується  різноманітними  заборона­ ми, що базувалися на уявленні про таємничий  зв’язок між жінкою та ще ненародженою ди­ тиною.  Порушення  заборон,  за  переконання­ ми людей, спричинили б негативні наслідки як  для  дитини,  так  і  для  матері,  тому  більшість  із них мають лікувально­охоронне значення та  повинні сприяти народженню фізично та пси­ хічно здорових дітей, охороняти майбутню ди­ тину від різних захворювань та нещасть. Так,  як  зрозуміло  з  польових  записів,  найбільше  вагітній  заборонялося  дивитися  на  «вогонь»  (пожежу)  і лякатися його, бо, якщо таке тра­ пилося, то в дитини на тілі (на тому місці, де  жінка доторкнулася рукою) може бути пляма.  Особливо забороняли вагітній бити свійських  тварин (кота, собаку). Порушення цього пра­ вила могло призвести до появи на тілі дитини  плями з волосяним покривом. У громадському  житті активність жінки зменшувалася, це, зо­ крема, стосувалося обрядів, пов’язаних з при­ родним циклом існування людини: вагітній не  дозволялося йти за хрещену матір, бо котресь  із немовлят могло померти; відвідувати весілля  у статусі  гостя,  інакше дитина може не одру­ житися  в  майбутньому;  брати  участь  у  похо­ вальній процесії, щоб дитина не була жовтою,  не  мерзла,  не  померла.  Варто  зазначити,  що,  незважаючи на значне розмаїття заборон, що  побутують на досліджуваній території, як за­ свідчили матеріали  експедиції,  найбільше до­ тримуються  заборон,  що  мають  імітаційний  характер.  Так,  вагітній  заборонялося  пере­ ступати через шнурок, дріт, перешкоди, шити  одяг на  собі. Основною мотивацією цих табу  було  те,  що  навколо  шиї  дитини  обмотається  пуповина. Не слід було задивлятися на хворих  людей,  калік,  оскільки  їхні  фізіологічні  вади  могли перейти на немовля; дивитися у щілину,  щоб дитина не була косоокою. Відсутність кваліфікованої медичної допо­ моги  в  селах  Волині  призводила  до  того,  що  жінки  досить  часто  народжували  самі,  без  сторонньої допомоги. Особливо така ситуація  почала  проявлятися,  починаючи  з  1950­х  ро­ ків,  після  заборони  інституту  народного  акушерства  в  статусі  баби­повитухи  та  за­ провадження  незначної  кількості  фельдшер­ сько­акушерських  пунктів.  Унаслідок  цього  населення більшості сіл залишалося без будь­ якого  медичного  обслуговування.  Нехтуючи  забороною,  до  породіллі  запрошували  бабу­ повитуху,  яка  ніколи  не  відмовляла,  незва­ жаючи  на  неодноразові  покарання  місцевою  владою.  Для  полегшення  та  пришвидшення  пологів баба­повитуха, крім раціональних дій,  вдавалася  до  різноманітних  обрядів  магічно­ забобонного змісту, що базувалися на аналогії  «подібне  спричинює  подібне».  У  цьому  кон­ тексті показовими були такі дії, як розплітання  волосся, розщібання ґудзиків та розв’язування  вузлів на одязі породіллі, відчинення вікон та  дверей у хаті. Доцільно зауважити, що вище­ згадані  обрядодії  не втратили  свого  значення  і  донині.  Тим  часом,  суттєвим  видається  той  факт,  що  зміна  місця  народження  дитини  (хата – пологовий будинок) істотно вплинула  на  час  виконання  магічних  обрядів.  Напри­ клад, звичай під час пологів переступати через  хлібну  лопату,  яку  клали  біля  порога,  почали  здійснювати  перед  відходом  породіллі  до  по­ логового будинку. Турбота  про  подальшу  долю  дитини,  її  розумові здібності знайшла своє відображен­ ня вже в перших діях баби­повитухи. Про це  свідчить звичай зав’язувати пуповину лляною  ниткою, мотивуючи це тим, щоб дитина в май­ бутньому  не  була  бездітною.  За  свідченнями  респондентів, безпліддя найчастіше виникало  через те, що для зав’язування пуповини баба­ повитуха  використовувала  конопляні  нитки.  Незмінною  залишається  традиція  ховати  пу­ повину (за ікони), а після досягнення дитиною  шкільного  віку  (після  шести–семи  років)  їй  дають розв’язати збережену пуповину, вірячи,  що таким чином дитина розв’яже свій розум і   матиме хист до всякої роботи.  У  поводженні  з  плацентою  («місце»)  про­ стежується  певна  сакралізація  щодо  місця  її  заховання. Варто вказати на той факт, що біль­ шість  респондентів  не  пам’ятають  таких  дій,  хоча  самі  народжували  вдома.  Це  пов’язано  з тим, що закопування плаценти належало до  обов’язків баби­повитухи. Місце закопування  варіювалося  залежно  від  місцевих  традицій,  найчастіше її ховали в хаті: під піччю, порогом,  столом, ліжком породіллі. Такі дії були спря­ мовані на те, щоб дитина не забувала рідної до­ мівки, «трималася хати». У селах Володимир­  Волинського  району  «місце»  ховали  залежно  від статі дитини: «місце» дівчинки – під піч­ чю, а хлопчика – під порогом.  За народними уявленнями, дитина з момен­ ту  свого  народження  і  до  обряду  церковного  хрещення  була  особливо  незахищеною  від  не­ безпек  зовнішнього  світу,  була  вразливою  до  вроків та впливу злих сил. З огляду на це, дії,  які  виконували  у  вищезгаданий  період  часу,  були спрямовані на захист немовляти від різно­ манітних негативних впливів. Власне, для реа­ лізації цієї ідеї було спрямоване перше купання  дитини,  яке  в  населення  досліджуваної  тери­ торії  наділялося  тільки  охоронними  функція­ ми. Магічну дію купелі підсилювали, додаючи  свяченої води та зілля. Незмінною залишається  заборона виливати воду після заходу сонця, що  http://www.etnolog.org.ua 132 133 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2013 етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень) ло  село.  Так,  у  Шацькому  районі  побутував  звичай  збирати  гроші  дитині  «на  кашу».  Для   цього баба варила кашу, яку кум ділив і розда­ вав наприкінці хрестин усім гостям, які навза­ мін клали на тарілку гроші. Трансформованим  варіантом  стало  звичайне  збирання  грошей,  а  від давнього звичаю залишилася тільки назва.  У населення Любомльського району побутував  звичай збирати  гроші «дитині на мило,  а бабі  на пиво». Центральним стрижнем цього обря­ ду було збирання грошей на тарілку, а головною  дійовою  особою  ставала  рідна  баба  дитини.  У Шацькому районі не втратив свого значення  звичай продавати квітки, які виготовляла баба  (улітку – зі свіжих квітів та калини, узимку –  з барвінку). Виготовлені квітки баба роздавала  гостям, отримуючи за це гроші. Окремо зупи­ нившись  на  кожному  вищезгаданому  звичаї,  варто зазначити, що їхнім спільним моментом  було  не  тільки  збирання  грошей,  але  й  моти­ вація,  спрямована  на  побажання  достатку  та  благо получчя дитині в майбутньому.  В обряді хрещення дитини значне місце від­ водилося  діям,  покликаним  захищати  дитину  від  смерті,  особливо  вони  були  актуальними,  якщо в сім’ї вже помирали діти. Найбільш роз­ повсюдженою  практикою  захисту  від  смерті  стає вибір «зустрічних» кумів, яких ішов вітати  батько немовляти. Далі рідна баба передавала  дитину  хрещеній  матері  через  вік но,  що  було  пов’язано з семантикою вікна як кордону з «ін­ шим»  світом.  Серед  інших  дій,  які  пощастило  зафіксувати, виокремлюється й більш архаїчний  обряд: перед хрещенням дитину клали в ночви  біля порога, а зверху накривали ще одними, піс­ ля чого куми мали переступити через них.  Прийняття  дитини  до  кола  сім’ї  завершу­ валося  першим  постригом  волосся,  який  від­ бувався, коли дитині виповнювався рік. Голов­ ною дійовою особою при цьому був хрещений  батько дитини, який садив дитину на стілець,  застелений  домотканим  полотном  та  стриг  її  навхрест, за іншим варіантом – налисо.  Ще одним, не менш важливим компонентом  родильної обрядовості, були очисні обряди, які  здійснювали  над  породіллею  та  бабою­пови­ тухою, наприклад, обряд взаємного зливання  на  руки,  який  здійснювали  на  дев’ятий  день  після народження дитини. У цей день породіл­ ля  йшла  до  сходу  сонця  набрати  «непочатої»  води з криниці, яку потім лила бабі на руки, а  баба в свою чергу зливала  їй. По завершенні  обряду жінка давала бабі кілька метрів ткани­ ни на знак подяки. Церковний обряд очищен­ ня породіллі здійснювали на сороковий день.  Лікування  дитини  супроводжувалося  ці­ лою  низкою  магічних  дій.  Прикладом  є  лі­ кування  «ночниць»  (безсоння).  У  населення  сформувалося  вірування,  що  ночниці  переда­ ються  від  однієї  дитини  до  іншої,  для  цього  потрібно було воду з купелі дитини вилити під  вікно хати, де є друге немовля. Захистити ди­ тину  від  цього  можна  так:  повертаючись  до­ дому з пологового будинку, породілля повинна  була взяти дев’ять камінців з дороги і покласти  по три камінці на три вікна. Не менш дієвим  способом було  занести немовля до курника й  прочитати спеціальне замовляння. У  минулому  однією  з  найпоширеніших  хвороб  була  епілепсія,  яка  виникла  внаслідок  «підвіяння»  нечистою  силою  дитини.  Коли  в  дитини  перший  раз  проявлялися  ознаки  хво­ роби,  її  накривали  чорною  хустиною.  Поши­ реним  був  спосіб  вішати  полотно  на  хрести,  які були розташовані на роздоріжжі. Довжина  полотна мала відповідати зросту дитини, люди  вірили, – якщо дитина переросте цю довжину,  то її хвороба розвіється. Найменш  поширеними  були  магічно­ліку­ вальні дії, спрямовані на позбавлення дитини  від  вроджених плям. Це можна пояснити ві­ рою людей у те, що їх вилікувати неможливо.  Відомими  способами  лікування  було  злизу­ вання мамою вродженої плями до хрещення,  витирання її плацентою. Бородавки в дитини  придавлювали мізинцем лівої руки покійника.  На  основі  викладеного  матеріалу  мож­ на  стверджувати,  що  родильна  обрядовість  у  волинських  селах  зберігає  сліди  давніх  дохристиянських  вірувань,  у  яких  яскраво  відоб ражається  спільність  зі  слов’янськими  тради ціями. свідчить  про  побутування  давнього  уявлення,  згідно з яким саме вночі активізуються нечисті  сили, що могли позбавити немовля сну. Поши­ реним було переконання, що воду з купелі най­ краще виливати під дерево, особливо фруктове,  щоб дитина гарно росла. На Волині спостеріга­ лася регіональна відмінність у тому питанні, хто  мав перший раз купати немовля: у селах Шаць­ кого та Любомльського районів це здійснювала  баба­повитуха, сьогодні її місце зайняла хреще­ на мати породіллі, а в селах Володимир­Волин­ ського району – мати дитини.  Черговим кроком захисту дитини стає ви­ користання  різноманітних  апотропеїв,  на­ приклад,  під  колиску  дитини  клали  залізні  предмети  –  свячений  ніж,  ножиці,  сокиру.  Домінуючими  засобами  проти  злої  сили  стає  часник  та  свячена  вода,  які  клали  дитині  під  подушку. Магічні властивості захисту від вро­ ків приписували й вугіллю з печі, яке кидали  на воду, після чого в цій воді купали дитину, а  саму воду виливали на вхідні двері. Залиша­ ючи немовля в хаті без уваги, мати клала під  колиску старий віник, сипала мак. Обрядовий комплекс, спрямований на при­ йняття  новонародженого  до  сім’ї,  складався  зі  звичаїв,  що  передували  хрещенню  дити­ ни – вибору імені та кумів; церковного обряду  хрещення; обіду на честь новонародженого –  «хрестин»; першого постриження дитини. Ім’я  дитині вибирали батьки, які отримували повну  свободу  в  цьому  питанні,  оскільки  диктату  з  боку церкви не було. Вибір кумів також нале­ жав до компетенції батьків, традиційно в куми  «просили» близьких родичів,  сусідів. Харак­ терною особливістю хрестин у волинських се­ лах був звичай запрошувати кілька пар кумів  (від трьох до дванадцяти пар), хоча головними  («старшими») кумами вважалася тільки перша  пара.  Населення  Любомльського  району  до­ тримувалося звичаю залишати всім дітям од­ них і тих самих кумів.  Церковний  обряд  хрещення  був  канонізо­ ваним  і  відповідав  загальнохристиянському  зразку. За твердженням інформаторів, основ­ на  роль  при  підготовці  дитини  до  хрещення  відводилася  бабі­повитусі  (сьогодні  це  рідна  баба, хрещена мати породіллі), яка купала ди­ тину, одягала її і давала кумі, яка несла дитину  до церкви. Хрещений батько йшов до церкви  з хлібом, який там залишав, як записано у по­ льових  матеріалах,  «для  батюшки».  Під  час  хрещення дитини спостерігали за поведінкою  немовляти,  за  нею  намагалися  передбачити  майбутнє дитини. Загальною тенденцією було  те,  що  плач  дитини  під  час  обряду  символі­ зував щасливе майбутнє,  якщо вона чхала –  скоро помре, а за  іншим варіантом – матиме  нелегке життя. З  приводу  хрещення  дитини  готували  святковий обід – «хрестини», на який запро­ шували  кумів,  сусідів  та  близьких  родичів.  Провідним  мотивом  святкування  було  обда­ рування  новонародженого.  В  обрядових  діях,  що  виконували  на  хрестинах,  простежуються  локально­територіальні відмінності, які варію­ валися залежно від місцевих традицій, а саме,  від  того,  до  якого  районного  центру  належа­ Колиска. с. Грабове Шацького р-ну Волинської обл. Світлина Дз. Ганус (Трумко) Колиска. с. Рогові Смоляри Любомльського р-ну Волинської обл. Світлина Дз. Ганус (Трумко) http://www.etnolog.org.ua

Similar Items