З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині

З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині

У статті подано польові матеріали, зібрані автором упродовж 2003-2004 років серед етнічних українців у селах Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. (РФ). There is an account of the field materials collected by the author among the ethnic Ukrainians in the villages of Shebekino District, Belgorod Regi...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народна творчість та етнологія
Date:2013
Main Author: Красиков, М.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2013
Subjects:
Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202854
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині / М. Красиков // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 4. — С. 123-129. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202854
record_format dspace
spelling Красиков, М.
2025-04-16T08:19:54Z
2013
З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині / М. Красиков // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 4. — С. 123-129. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202854
39(470.325)
У статті подано польові матеріали, зібрані автором упродовж 2003-2004 років серед етнічних українців у селах Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. (РФ).
There is an account of the field materials collected by the author among the ethnic Ukrainians in the villages of Shebekino District, Belgorod Region, RF during 2003—2004.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині
From the Folkloric and Ethnographic Materials Recorded on the Belgorod Lands
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині
spellingShingle З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині
Красиков, М.
Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
title_short З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині
title_full З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині
title_fullStr З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині
title_full_unstemmed З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині
title_sort з фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на бєлгородщині
author Красиков, М.
author_facet Красиков, М.
topic Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
topic_facet Етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень)
publishDate 2013
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt From the Folkloric and Ethnographic Materials Recorded on the Belgorod Lands
description У статті подано польові матеріали, зібрані автором упродовж 2003-2004 років серед етнічних українців у селах Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. (РФ). There is an account of the field materials collected by the author among the ethnic Ukrainians in the villages of Shebekino District, Belgorod Region, RF during 2003—2004.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202854
citation_txt З фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних на Бєлгородщині / М. Красиков // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 4. — С. 123-129. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT krasikovm zfolʹklornoetnografíčnihmateríalívzapisanihnabêlgorodŝiní
AT krasikovm fromthefolkloricandethnographicmaterialsrecordedonthebelgorodlands
first_indexed 2025-11-25T22:45:24Z
last_indexed 2025-11-25T22:45:24Z
_version_ 1850571272419803136
fulltext 123 з фольклорно-етнографічних матеріалів, заПисаних на Бєлгородщині Михайло Красиков УДК 39(470.325) У статті подано польові матеріали, зібрані автором упродовж 2003–2004 років серед етнічних українців у селах  Шебекінського р­ну Бєлгородської обл. (РФ). Ключові слова: фольклор, звичай, обряд, народні знання, повір’я. There is an account of the field materials collected by the author among the ethnic Ukrainians in the villages of Shebekino  District, Belgorod Region, RF during 2003–2004. Keywords: folklore, custom, ritual, lore, popular beliefs. У  2003–2004  роках  Спілкою  етногра­ фів  та  фольклористів  м.  Харкова  (голова  –  Н. Олійник) було проведено три експедиції в  українські  села  Шебекінського  району  Бєл­ городської  області  –  на  історичну  терито­ рію  Слобідської  України.  Тамтешні  українці  літнього  віку  (переважно  жінки)  прекрасно  зберегли  традиційний  український  фольклор,  давню  українську  звичаєвість,  українську  мову (кількість русизмів у них не більша, ніж  у жителів сусідньої Харківської області, хоча  вони живуть у цілковитому російськомовному  оточенні й українською користуються лише в  спілкуванні між собою).  Зібрані  автором  цих  рядків  матеріали  з  Бєлгородщини  частково  були  опубліковані  в  різних виданнях [1–7]. Пропонуємо  фрагменти  записів,  що  вво­ дяться до наукового обігу вперше. Прикмети й повір’я Дні тижня Понедiлок «На понєдєльник, у нас казали, бiльйо мі­ нять нiльзя» [15].  «В понедiлок не починали будувати. Важ­ кий, невдачний день – щитали понедiлок» [10].  «У понедiлок нiззя починать огород садить.  Хочеш  огород  садить  –  пiди  двi­три  лунки  зроби у воскресеньє, а в понедiлок будеш про­ должать. Як почнеш у понедiлок – буде важ­ ко, буде трудний год усю дорогу» [17]. Вiвторок «Починать краще во вторник робить» [14].  П’ятниця «Женщинам, у нас казали, в пятницю нiззя  купацця i голову мить» [15].  «У  п’ятницю  нiззя  бiлить  –  нещастя  при­ носе.  Дуже  добре  поститься  12  Страшних  [Страсних. – М. К.] п’ятниць. Будеш постить­ ся пiд Іллю в п’ятницю – Богородиця вiднiме  щось з твоїх грiхiв» [13].  Недiля «В недiлю топором не бряцяють. В недiлю  Боже iзбав, шоб шо робили. Ну, щас же цього  не придержуються» [10].  «Якщо ти замітаєш у недiлю, то вважаєть­ ся, що ти вимiтаєш у себе з хати» [23].  Якщо блискавка запалить хату «Якщо  молнiя  запалить  хату,  надо  до­ їть  корову  скорiй  i  кругом  хати  обiйти  з  мо­ локом,  i  надо  хлюпать  –  перестає  горiть,  i  дуже, кажуть, пособляє. Iз іконою “Неопали­ ма  Купина”  обходять  i  з  “Марiєю  Магдали ­  ною”» [13].   Коли перший раз побачиш Молодик «Єслi  iдеш  i  угляд́iла  –  Мiсяць  тiки  на­ родився, – зразу становся на мiстi, нiкуда не  одходь, повертайся до його, пiднiмай голову  i  кажи: http://www.etnolog.org.ua 124 125 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2013 етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень) «На  весіллі,  як  ідуть  на  регістрацію,  мати  молодої випроводжає і обсіває хмелем, канфєта­ ми, дєньгами (щас цього не дєлают, а раньче на  кочергі і на рогачу їздили кругом молодих і об­ сівали) – стараються ту канфєту підобрать ілі  монєтку, щоб квочки сідали. І кажда старається  копієчку найти, щоб квочки сідали у дворі. У  нас  недавно  свадьба  була,  Маруська  Рябо штанова каже: “Ти знаєш шо, підбирай,  шоб квочки сідали!” Ну, я найшла 5 копійок,  принесла, положила – квочки все одно не сі­ дають» [9]. «На весіллі три года назад я підібрала 15 ко­ пійок і 10 копійок і на святий вугол клала, щоб  квочки циплят лупили. У мене квочок не було  14 год, а вже третій год квочок – хоть одбавляй.  Домашні циплята – як  глудочки  [грудочки. –  М. К.], і вони краще ростуть, ніж куплені» [12]. «Обізатєльно  надо  взять  ті  гроші,  шо  на  свадьбі мати обсипає, щоб квочки курчат во­ дили» [28]. Фази Місяця й господарські   та родинні справи «Нема  ще  новолунія  –  ніззя  садить  го­ род.  Уже  як  обсвітиться  Молодичок,  можна  сажать. На полнолунії хорошо сажать любиє  овощі» [18].  «Молодик  народжується  три  дня.  Ніколи  не  садять  на  Молодика.  І  стараються  ці  три  дня  ні  помідор  у  ящички,  нічого.  Знаю:  єслі  квочку посадю на Молодика, то нічого з неї не  возьму: она або подаве всіх курят, або бовтя­ ки собі окажуться. А доказать – не знаю, чим  доказать. Це, видно, Божа воля. А на четвер­ тий день ріжочок родиться» [19].  «Кажуть: на ущербі Місяця ніколи не сади.  Надо  садить на новолуніє: Місяць нарожда­ ється, росте – і все на городі росте. На сповні  сажають – буде повно всього» [10]. «Не квасять капусту на Молодиці» [25].  «На новолуніє ніззя підсипати курей, ніз­ зя нічого садить, солить. Єслі солиш – мягке  буде, таке шо здря – квашня» [17]. «На  новолуніє  посадиш  –  пусто  буде  усе» [17]. «На Молодик не стрижуть нігті і волоси, не  христять дітей. На повний Місяць не оставля­ ють дитяче більйо на ніч, до року дитини» [13]. Городницькі секрети і прикмети «Як пустоцвєт, усики обривають» [11].  «Огірки  треба  вибирать  на  семена  чоти­ рьохугольні  жовтяки,  а  з  трьохугольних  бу­ дуть самі пустоцвєти» [27].  «Дохлу ворону чіпляли, на яблуні особєн­ но, – щоб галки не клювали. Галку чи воро­ ну уб’ють, на палку її,  і на самий верх почеп­ лять – вони тоді не сідають на яблуні» [10].  «Каштани ́ гарно цвітуть – буде урожай на  картохи.  І  правда:  цього  року  багато  кашта­ нів – і картох багато» [17].  Хатнє життя Застілля. Правила поведінки   за столом Під час обіду старші діти сиділи за столом  разом з дорослими. «Нам було по 5–6 год –  ми  сиділи  на  полу  [дерев’яному  помості,  де  спали. – М. К.],  постелять нам під  тарєлки.  А Єгору  і Мітрохвану було по два с полови­ ной  –  вони  з  нами.  І  бабушка  з  нами.  Вона  строга  була!  Паліца  була,  а  там  дубець...  Зглази!́ Вона рукой не троне ніколи і палкою  не троне дітвору. А строга була. Як­то: “Оль­ ка!  Павло!  Ану  сядь!”  Бере  дубчик,  як  па­ лець, – і стьобане. Воно больно, та кістку не  переб’є. Хороша баба була» [21].  «З ножика не нада їсти, бо з рота воняти­ ме» [8].  «Ніззя  з  ножа  істи  –  рот  роззявлений  буде» [13].  «Я  казала  своїй  дочці:  “Доїдай  хліб,  а  то  чоловік рябий буде!” А вона: “Хай рябий, аби  не грубий́!”» [11]. «Як  у  нас  раньше  було  завєдєно?  Ніколи  не  бросали  недоїжений  хліб.  Всігда,  бувало,  мама казала: “Не бросай кусочок хліба! Ану­ ка  доїж,  а  то  буде  ганяться!”  Це  вродє  как  було грішно не доїдать хлєб, це святая пища. Казали: “Недосол – на столє, пересол – на  головє”. Сольоноє виливали поварові на голову. Молодик молодий, На тобi хрест золотий, Ти в морi купаїсся, Всiми людьми вдивляїсся – Хай тобi на всповнi, А менi на здоров’я! Тфу, тфу, тфу! (Три  раза  через  лєвоє  плєчо  надо  плю­ нуть)» [10].  Чому в хатi не можна свистiти? «В  хатi  нiззя  свистити,  бо  пустiш  буде  –  висвистiш все» [26].   Як перший грім гримить «Як перший грім гримить, треба вмиваться,  щоб харошою буть» [8].  «Як перший грім гримить, обізатєльно надо  прислониться спиною і головою до дерева (або  до дверей, єслі в хаті почув), шоб не боліла ні  спина, ні головочка. І постоять» [10]. «Як перший грім  гримить на  голий ліс,  то  урожая не буде» [17].  «Єслі загрімить на юг – то буде на обід, а  єслі  на  сєвєр – то  тільки на  снідання,  а  вже  на обід не буде урожаю такого. Сусідка, було,  каже: – Ой, грім загримів – тіко поснідать... – Та шо ви? – На обід не буде» [13].  Де копати колодязь? «Говорили  старики:  “Давайте  тут  копать,  тут кропива растьоть сочна.” Копають – єсть  вода» [16].  Лайка «Казали, шо ніззя лаяться біля води, біля  колодязя: єслі чорним словом лаяться, помут­ ніє вода, буде водитися там нечиста сила. Так­ то колодязь молитвою замолений» [13].   Чого не можна робити у високосний рік? «У  високосний  рік  не  можна  жениться:  хтось  овдовіє  або  розійдуться.  Нове  жильйо  намічать нільзя, ніззя хату строїть» [13].  Коли гукає вночі «Коли гукає вночі, одзиваться не надо і ви­ ходить – це для здоров’я погано» [26].  Коли гикавка нападе «Як ікнеться один раз, кажуть: “Ох, хто ж  це мене ізгадав?”» [10].  «Коли ікається, то кажуть: “Хто­то згадав,  кому­то ти нужен, може, родственникам чи ще  комусь”» [17]. «Коли  легенько  хикнеться  –  о,  то  хтось  харашо згадав! А як хикнеться аж повернеть­ ся – о, хоть би йому так хикнулось!» [8].  «Буває:  ікається,  ікається – нічого не мо­ жеш сдєлать. Приказку скажеш: Ікота, Ікота, Іди на Хведота, С Хведота на Якова, З Якова на всякого. І  –  “тфу,  тфу,  тфу!”  –  через  ліве  плече.  Раз – і перейшло» [17].  «Коли хикалка нападе, промовляють: Хикалка, Хикалка, Іди до води, Кого схочешь – напади: Хоч коня, хоч корову, А хоч дівку чорноброву!» [18]. Коли позіхається «Коли позіхається, кажуть: Позіх, позіх, Перейди на всіх! – Щоб усі позіхали. І правда: скажеш так – і одно по одному, і  пішли позіхать... І сам удивляєся» [28]. «Коли  позіхається,  кажуть:  “Господи  Сусе!”  Казали ще: Позіх, позіх, Пройди по всіх!» [18]. Магія в птахівництві «Помічні» монетки http://www.etnolog.org.ua 126 127 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2013 етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень) Від уроків «Щоб не глазували, ложки чи миску помий  і тією водою умий дитину, і витри під́тичкою –  зворотньою  стороною,  навхрест»  [28];  «на  тебе ж вивернули – і должна виворотом ути­ раться» [27]. «Коли  зглазили  дитину,  треба  попросити  цю людину, яка зглазила (вона, може, тільки  подумала,  а  дитині  погано),  щоб  вона  на  неї  плюнула» [27].  «У  нас  тут  Шутова  сім’я  була  –  вони  були поліцаї. І вот бабка та щось знала. І она  нашу тьолку спартачила: доходе до двора –  вертається,  як  заорьоть!  А  в  сарай  вообще  не  загониш  –  бігає  і  все.  А  в  їх  тоже  була  корова,  і  вони  пасли,  і  вона  позавидувала,  і  хто на шо  їй  [корові. – М. К.]  здолала. Ну,  у  Нєжиголь  пішли,  там  бабка  була.  А  вона   і каже: – Ти йшла – оглядувалась? – Нє.  – Ну, йди – он криничка, набери води не­ початої і не оглядайся, і ні з ким не разговарю­ вай, хто стрінеться. Я  набрала,  принесла,  вона  у  ту  воду  смо­ тріть і каже: –  Ой­ой,  вашій  тьолочкє  плохо  здєлано:  вона до вас у двір не заходе. От по чім вона взнала? Наговорила води: – Нате, прийдіть, побризкайте  її,  зайдіть  спереду, а потом ззаду, і так – хрест­навхрест. Ну,  я  принесла  ту  воду,  побризкала,  так  вона як зареве  та  так потя­я­ягнеться...,  і  все  пройшло. А ще ця бабка сказала:  –  Нав’яжи  вузольчик  пшона  і  маку  і  на  Паску  піди  в  церкву  –  нехай  батюшка  по­ святе. А потом прийдеш і розсієш коло двора  кругом і в дворі – і тоді ніхто нічо коровкє нє  здєлає. Хай попробує мак подобрать! Особєнно це як первітка корова молода (зі­ мою ж отьол, а весною виганяють)» [9]. «Коли знаєш, що людина врічлева, завидна,  дві дулі в карман позгортаєш і проходиш з заг­ нутими дулями. Тоді нічого не возьмьот» [14]. «Начала моя корова дур’ю торгувать – не  подоїть.  Пришлося  іти  до  бабки,  і  бабка  ви­ шепчувала.  Бабка  давала  мені  води,  каже:  “Зглаз”.  І ми перестали продавать масло, по­ тому шо чєловєк, може, просто позавидовал, а  оно отражається на скотинє» [26]. Народна демонологія Домовий «У верандi спала, наче на мене щось нава­ лилось так, шо я не могу дихнуть. Тодi кажу:  “Господi, Господi, шо таке?” І одпустило мене.  Ну, кажуть, шо це кров наляга. Приходю на  роботу,  кажу:  “Ой,  жiнки,  мене  сьоднi  чуть  не  задавило,  не  знаю  шо...”  А  вони  кажуть:  “То тебе домовий душив”. Ну, це видумки, я  думаю» [22].  «Вот якi явлєнiя були менi. Це iстiнна прав­ да.  Держала  я  козочку  i  прив’язувала  пасти.  Прихожу  –  нема  нi  верьовки,  нi  колушка,  i  кози нема. Шукала­шукала – кози немає. Вже  темно.  Калiтку  бросаю  одкритою,  –  може,  вона ноччю прийде. Коли утром вихожу – коза  прийшла. Ну, i слава Богу! Вивожу я опять її,  беру другу верьовку, таку ж саму, прив’язую.  Через недiлю приходе коза – нi верьовки, нi  колушка. Уже менi прив’язать нi на чому. Ну,  я коє­как проволочки поскручувала,  козу  ви­ вела, сама ж тоскую: ну, кому ж це взять колу­ шок i верьовку, на чому ж менi привязувать?! І оце пройшло недiль три пiсля цього. Так  однажди  утром,  вже  світло  у  хатi,  лежу  я  на  спинi,  глаза  закривши,  но  я  не  спала.  Слу­ хаю  –  одкриваються  дверi  –  топот,  iде...  Одкривається  спальня  моя,  пiдходе  дєдушка  невисокого росту, увесь у бiлому – як полот­ няне  бiльйо,  бiла  бородочка  у  нього  остряч­ ком i бiле волосся. Бере мене за руку (а самiй  в умi: кажуть же люди, шо надо спрашувать,  як  домовий  приходе,  к  худу  чи  к  добру),  а  сказать  нiчого  не  могу.  Вiн  мене  так  узяв  (я  чуствую  його  руку)  i  каже:  “Не  грусти,  раба  Божа, за верьовками, сходи на ярок – возьми  свої вiрьовки”. Ну, я просипаюся – нiде нема  нiкого, все, як я закривала, – все позакрито.  Шо за явлєнiє було, я не могу сказать. Раньше мужики так не пили. На все  село  був  один  п’яниця.  У  мого  батька  було  шесть  братів  і  дві  сестри.  А  у  матері  наоборот  –  шесть сестьор і два брата. І вот на великі праз­ ники вони сходилися до нас у гості. І вот вони  прийдуть,  за  стіл  посідають,  возьмуть  чет­ вьорочку водки – на всю ораву, наллють “на­ перстки”  (дуже  малесеньки  рюмочки  –  грам  20–25  –  більш  не  входе),  вип’ють,  поїдять,  потом  самовар  чаю  поставлять  (на  два  відра  води)  і  сидять  –  пісні  співають...  Такі  були  голоса, шо лампа потухне. А щас шо? Пона­ клюкаються – поматєряться...» [10].  «Якщо хтось  за кимось доїдає – кажуть,  що “доїдає його силу”» [28].  «Як поїв, казали: “Не перевертай ложки!” –  тобто не клади  її пустим наверх, шоб пустоти  в домє нє било, шоб хліб водився. А як наївся,  треба покласти ложку випуклим донизу» [13].  Магія в буденному житті З чим треба йти до суду? «За іконою ми храним ту паличку, шо ужа  з  жабою  разводим.  От  уж  притягує  лягуш­ ку  до  себе,  от  єслі  розведете  ви  їх,  не  дасте  її проглотнуть ужу, тоді с цією паличкою, шо  разводили,  ідіть  на  суд  –  нічо  вас  не  возь­ ме. У нас одна бабушка з цією паличкою хо­ дила на суд – нічо  їй не присудили, нічо суд   не взяв.  Ми картошку садили, а діти кричать: “Ой,  гадюка жабу тягне!” А я кричу: “Дєд, скорєй  біжи, разводь!” А у нас проблєми були у сина  з огородом, був суд, я йому дала цю паличку –  оддали 6 соток. І як якісь у вас проблеми, приходите в учрєж­ дєніє з цією паличкою і говоріть тихенько: “Роз­ ведіть нас, як лягушку с ужом! Шоб було в мою  пользу! Як вона оттащіла ужа от лягушкі,  так  шоб оттащіла мєня от злості і нечисті”» [11].  Знахурство Щоб грiм не вбив «Щоб  грiм  не  вбив,  єсть  така  молитва:  “Свять,  свять,  Господь  Саваох,  iспол  нєба  i  зємля!” Христяться i тричi читають» [11].   Від переполоху «Коли дитина злякалася чи упісювалась, то  її проганяли через жлукто тричі. Влазити тре­ ба завжди з однієї сторони» [10]. Від пияцтва «Коли  когось  несуть  на  кладбіще,  надо  узять  бутилку  самогону  ілі  чаго­то  і  йти  за  ним,  і,  як  переносять  покойника  через  воро­ та,  ти  должен  переступити  также  ці  ворота  і  сказать: “Тобі більш не жить, а моєму мужику  більш не пить!” І цю пляшку надо узять додо­ му і заховать. І треба йти з кладбіща – ні з ким  не разговарівать  і не оглядиваться. Принести  бутилку, десь поставить, – і його притягне до  цієї бутилки, він буде шукать. І він найде, нач­ не випивать – і йому буде отвратітєльно, і він  бросе. Це надо так сдєлать три рази (три по­ койніка должни буть)» [19]. Коли «младєнчєскоє бйот» «Когда младєнчєскоє бйот (припадок, тя­ нєт рєбьонка із сторони в сторону), покрива­ ли  дитину  тим  полотєнцем,  яким  покривали  паски,  когда  ходілі  в церкву  святити  їх  (поп  ето полотєнце ж окропляє  святой  водічкой).  Ето  полотенце  нікуда  нє  употрєблялі  –  так  оно в сундукє і лєжало. На второй год ідут і  єщо бєрут.  Як  покривають  дитину,  читають  “Отче  наш”  над  нею,  водичкою  свяченою  полива­ ють» [10]. «Буває,  шо  б’є  дитину  маленьку  дєтский  параліч,  а  по­народному  воно  називається  “младенське”. І обізательно, кажуть, надо на­ крить дитинку рушником – тим, що вінчали­ ся молоді (на який вони ставали), – і приступ  проходе. А буває  три приступа,  перші два –  нічого, а од третього може вмерти (якщо було  два, третій буде обізатєльно). І кажуть: «Обі­ затєльно достаньте полотенце!» У моїй сестри  було. У кого­то брали і накрили дитинку цим  полотєнєчком  –  дитинка  вижила.  Сестрі  і  в  больниці  сказали  накрити  вінчальним  поло­ тенцем, а то ніщо не поможе. Дєвочкє цій вже  30 годів...» [17]. http://www.etnolog.org.ua 128 129 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2013 етнографічна панорама сучасного українського села (з експедиційних досліджень) 5. Красиков М. М. Частушки з Бєлгородщини: (польові записи) // Культурна спадщина Слобо- жанщини. Культура, мистецтво, філософія, охорона пам’яток : зб. наук.-попул. ст. – 2011. – Вип. 24. – С. 259–267. 6. Матеріали до українського сонника (із за- писів Михайла Красикова) // Народний сонник / упорядкув., записи, передм. М. Дмитренка. – К., 2005. – С. 209–229. 7. Українські жартівливі пісні / упорядкув., передм., прим. М. Красикова. – Х. : Фоліо, 2004. – 287 с. – (Перлини української культури). 8. Записав М. Красиков 07.10.2003 р. в с. Воз- нєсєновка Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. від Віри Стефанівни Фоменко, 1926 р. н., освіта – 7 кл. 9. Записав М. Красиков 09.10.2003 р. в с. Воз- нєсєновка Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. від Марії Яківни Кузьонкіної, 1927 р. н., освіта – 4 кл. 10. Записав М. Красиков 28.08.2004 р. в с. Большетроїцьке Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Ганни Архипівни Яловенко, 1931 р. н.; родом із с. Зимовенька Большетроїць- кого р-ну Курської обл. (нині – Шебекінський р-н Бєлгородської обл.), з 1954 р. живе в с. Больше- троїцьке. 11. Записав М. Красиков 08.10.2003 р. в с. Мало- Михайлівка Шебекінського р-ну Бєлгород- ської обл. від Лідії Сергіївни Шелкоплясової, 1935 р. н., освіта – 7 кл. 12. Записав М. Красиков 26.09.2003 р. в с. Козьмодем’янівка Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Євдокії Сидорівни Рибальченко, 1919 р. н. 13. Записав М. Красиков 28.09.2003 р. в с. Воз- нєсєновка Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. від Віри Миколаївни Ліннікової, 1926 р. н. 14. Записав М. Красиков 30.08.2004 р. в с. Большетроїцьке Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Бориса Йосиповича Сіренка, 1938 р. н. 15. Записав М. Красиков 08.10.2003 р. в с. Мало- Михайлівка Шебекінського р-ну Бєлгород- ської обл. від Ганни Стефанівни Снопкової, 1931 р. н., освіта – 7 кл. 16. Записав М. Красиков 08.10.2003 р. в с. Мало- Михайлівка Шебекінського р-ну Бєлгород- ської обл. від Івана Митрофановича Скорікова, 1915 р. н., освіта – 4 кл. 17. Записав М. Красиков 29.08.2004 р. в с. Большетроїцьке Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Лідії Олексіївни Паньчишиної, 1942 р. н. 18. Записав М. Красиков 07.10.2003 р. в с. Воз- нєсєновка Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. від Наталії Пантеліївни Ширкової, 1927 р. н.; ро- дом із хутора Мар’їно Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл., з 1968 р. живе в с. Вознєсєновка. 19. Записав М. Красиков 27.09.2003 р. в с. Большетроїцьке Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Раїси Олексіївни Мєшкової, 1930 р. н., родом із хутора Шулякового Шебекін- ського р-ну Бєлгородської обл., з 1968 р. живе в с. Большетроїцьке. 20. Записав М. Красиков 28.09.2003 р. в с. Воз- нєсєновка Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. від Анастасії Опанасівни Ліннікової, 1935 р. н. 21. Записав М. Красиков 07.10.2003 р. в с. Воз- нєсєновка Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. від Ольги Микитівни Остроглядової, 1915 р. н., освіта – півроку лікнепу. 22. Записав М. Красиков 08.10.2003 р. в с. Мало- Михайлівка Шебекінського р-ну Бєлгород- ської обл. від Ганни Миколаївни Гончарової, 1932 р. н., освіта – 3 кл. 23. Записав М. Красиков 08.10.2003 р. в с. Мало-Михайлівка Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Євдокії Андріївни Юракової, 1928 р. н.; родом із с. Красноє Красногвардєй- ського р-ну Бєлгородської обл., з 1988 р. живе в с. Мало-Михайлівка. 24. Записав М. Красиков 26.09.2003 р. в с. Козьмодем’янівка Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Анастасії Михайлівни Проко- пенко, 1927 р. н. 25. Записав М. Красиков 28.08.2004 р. в с. Большетроїцьке Шебекінського р-ну Бєлго- родської обл. від Марії Сидорівни Мотузової, 1929 р. н.; родом із с. Верхопєньє Івнянського р-ну Бєлгородської обл., з 1948 р. живе в с. Большетро- їцьке. 26. Записав М. Красиков 26.09.2003 р. в с. Козьмодем’янівка Шебекінського р-ну Бєл- городської обл. від Раїси Матвіївни Коваленко, 1924 р. н.; родом із м. Кіровограда, з 1952 р. живе в с. Козьмодем’янівка. 27. Записав М. Красиков 28.09.2003 р. в с. Воз- нєсєновка Шебекінського р-ну Бєлгородської обл. від Параски Романівни Юрченко, 1930 р. н. 28. Записав М. Красиков 28.08.2004 р. в с. Большетроїцьке Шебекінського р-ну Бєлгород- ської обл. від Віри Яківни Гусинської, 1928 р. н., освіта – 6 кл. 1. Красиков М. М. Жіночі таємні знання: ку- півля корови та догляд за нею // Народна культу- ра українців: життєвий цикл людини. Історико- етнологічне дослідження : у 5 т. / за наук. ред. М. Гримич. – К., 2012. – С. 273–292. 2. Красиков  М.  М. «Карательні празники»: семантика наративів (за матеріалами фольклорно- етнографічних експедицій по Слобожанщині) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.etnolog.org.ua/index. php?option=com_content &task=view&id=110&Itemid=57. 3. Красиков М. М. Украинские поверья о Ми- хайловом Чуде // Живая старина. – 2004. – № 3. – С. 13–16. 4. Красиков М. М. Українські народні звичаї, пов’язані з купівлею корови: сучасна магічна практика // Народна творчість та етнографія. – 2010. – № 6. – С. 62–67. Проходе  неділя,  проходе  друга.  Лягаю  я  спать – чую: “Іди на ярок, вiзьми свої вiрьовки”.  Ну,  я  устаю. Пiшла на  ярок, прихожу – там  прив’язанi кози: одна з моєю вiрьовкою i друга.  Я забираю вiрьовки i прихожу додому. У каждому домi єсть домовий, живе на чер­ даку.  Я  жила  одна.  Я  як  вихожу  з  дому,  ви­ хожу в  сіни, на чердак дивлюсь  i  кажу:  “Ну,  хазяїн,  дивись  за  порядком,  один  ти  дома  остався”. І iду со спокойной душой. Прийду –  дома все в порядку. Як  куди  переїзжаїш,  надо  забирать  с  со­ бою  домового.  Кажуть:  “Поїхали,  хазяїн,  зо  мною!”» [10].  «Росказували, шо домовий душе, дверi од­ криває i заходе – вродє страшно i не страшно,  вродє бачиш, а потом нєiзвєсно де дєлось» [25].  «Я  молодою  ще  була.  В  колхозi  трудно  було  жить,  i  мама  зумiла  моя  вихлопотать  робочий  паспорт.  Ну,  а  колхоз­то  не  отпус­ кає, не дає справки на виєзд. І от я надумала  в’їхать. А тодi ж печi були, спали на них. От  я лежу на краю печi, сплю – хто­то пiдходе,  бере мене  за руку  (холодна­холодна рука),  я  очнулась  i думаю: “Це домовий! Чи на худо,  чи на добро?” А вiн так руку зсуває, зсуває –  а вона в шерстi, в шерстi рука! І нiчого не ска­ зав. Кажуть, як не гола рука, в шерстi, – це  хорошо.  Приходю  утром,  мамi  розказала,  вона  i  каже:  “Ох,  Рая,  чи  Бог  дасть,  ти  ви­ скочиш  вiдцiль!  Може,  i  вирвешся  з  колхо­ за – заробить, нема нi тряпки нiякої, нiчого”.  Домовий дав знать, шо я вийду – витянув  мене с печi. І я в’їхала, i робила, хорошо все. Моя  старша  невiстка  казала:  “Як  пере­ йшли  у  нову  хату,  вночi  глянула,  а  хто­ то  рукою  с  потолка  маше”.  Живут  они   нормально. Бува,  домовий  виживає  с  хати:  чоловiк  болiє, йому не везе, просто не по двору тому  чоловiку» [19].  «Заснеш, казали, а на тебе наляже – мол,  чiжало, i спрашуют у його: “На худо чи на доб­ ро?” То вiн: “Х­х­ху!” – хукає, як на худо, а на  добро – промовчить» [24].  Ким лякали дiтей? «Мати,  було,  скаже:  “Глядiть,  не  ходiть  на  огород,  а  то  Баба­Яга  там  сидить!  А  то  як пiдете на огород за огiрками (а ждеш того  огiрка! Не доїдали ж...), вона і схвате”. Оцим  лякали» [15].  «Мати казала: “Там, гляди, русалка, вєдь­ ма...”,  –  щоб  ми  не  ходили  на  город  рвати  огiрки. Зайдеш на грядку i дивишся: там росте  кукуруза, а за нею огiрки. Як же ж сорвать –  а  русалка?  Думали,  шо  она  лахмата  така,  з  длiнним  волоссям.  І  боялися,  тiкали.  І  прав­ да – як схвате, а тодi ж як? А  шоб  в  лiс  не  ходили,  казали:  “Бабай  у  лiсi!”» [17].  «Щас  конопель  нема  –  i  русалок  нема.  А ранiш малих дiтей лякали: русалка в коноп­ лях!  А  чого?  Малi  дiти  бiгали  по  коноплях,  ламали їх, вони ж не дуже товстi, а густенькi.  Туди залiзеш – кричиш: “Мене нема!” Одно  другого шукає. А потопчуть скiки конопель...  А родiтєлi приїжжяють: – Хто по коноплях бiгав? – Ми нє, ми не бiгали! – А хто ж бiгав, шо глянь – скiки потоп­ тано!» [13]. http://www.etnolog.org.ua http://www.etnolog.org.ua/index. php?option=com_content&task=view&id=110&Itemid=57 http://www.etnolog.org.ua/index. php?option=com_content&task=view&id=110&Itemid=57 http://www.etnolog.org.ua/index. php?option=com_content&task=view&id=110&Itemid=57

Similar Items