Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан
У статті досліджено витоки, історичні форми самоорганізації та сучасний стан української політичної нації. Акцентовано увагу на визначенні термінів «політична нація» та «українська політична нація», пов’язаних із наявністю в спільноті людей власної державності. Проаналізовано витоки української полі...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202860 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан / Ю.О. Лєбєдєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 146-150. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202860 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Лєбєдєва, Ю.О. 2025-04-16T13:39:52Z 2022 Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан / Ю.О. Лєбєдєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 146-150. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202860 94(477)329.733 У статті досліджено витоки, історичні форми самоорганізації та сучасний стан української політичної нації. Акцентовано увагу на визначенні термінів «політична нація» та «українська політична нація», пов’язаних із наявністю в спільноті людей власної державності. Проаналізовано витоки української політичної нації. Указано, що Гетьманщина XVII–XVIII ст. була першим державним утворенням української модерної нації. Відзначено державні формування української політичної нації в період Української революції 1917–1923 рр. Проаналізовано стримування Російською імперією та СРСР процесу формування української політичної нації. Відзначено, що поява незалежної України стала фундаментом для формування суспільної групи українців. Зауважено, що вагоме значення для розвитку української політичної нації мають демократія та громадянське суспільство, цілісність держави, формування еліти, особливості менталітету українців, українська національна ідея, історична пам’ять, ідеологічний консенсус, мовне питання, міжнародні успіхи України, зростання рівня політичної культури її жителів, особливості економічного розвитку нашої країни. In article leaks, historical forms of selforganization and contemporary state of Ukrainian political nation were researched. Attention on definition terms «political nation» and «Ukrainian political nation» that connected whith statehood of people community availability was accented. Leaks of Ukrainian political nation were analysed. Pointed that Hetmanate of XVII–XVIII centuries was the first state formation of Ukrainian modern nation. State formations of Ukrainian political nation in the period of Ukrainian revolution 1917–1923 years were marked. Containment the process of becoming the Ukrainian political nation by Russian Empire and USSR was analysed. Marked that appearance of independent Ukraine became fundament for becoming community group of Ukrainians. Pointed that democracy and civil society have weighty value for Ukrainian political nation development. Obstacles on the way of democratization of Ukrainian society were marked. Value of state’s integrity in Ukrainian political nation development was separated. Contradiction of process of elite becoming in independent Ukraine was marked. Constructive and destructive issues of Ukrainians’ mentality for state-building were separated. Essence of Ukrainian national idea in independent Ukraine was analysed. Value of historical memory for modernization of Ukrainian political nation and appearance of Ukrainians’ ideological consensus was separated. Defensive function of language question was marked that is conditioned by overcoming consequences of Russification in USSR. Nessesarity of Ukraine’s strengthening on international arena was separated. Value of increasing level of Ukrainian political culture in becoming Ukrainian political nation was pointed. Economic dependence of Ukraine from Russian Federation as obstacle of Ukrainian community modernization was analysed. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан Ukrainian political nation: leaks, historical forms of selforganization, contemporary state Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан |
| spellingShingle |
Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан Лєбєдєва, Ю.О. Нова історія |
| title_short |
Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан |
| title_full |
Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан |
| title_fullStr |
Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан |
| title_full_unstemmed |
Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан |
| title_sort |
українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан |
| author |
Лєбєдєва, Ю.О. |
| author_facet |
Лєбєдєва, Ю.О. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Ukrainian political nation: leaks, historical forms of selforganization, contemporary state |
| description |
У статті досліджено витоки, історичні форми самоорганізації та сучасний стан української політичної нації. Акцентовано увагу на визначенні термінів «політична нація» та «українська політична нація», пов’язаних із наявністю в спільноті людей власної державності. Проаналізовано витоки української політичної нації. Указано, що Гетьманщина XVII–XVIII ст. була першим державним утворенням української модерної нації. Відзначено державні формування української політичної нації в період Української революції 1917–1923 рр. Проаналізовано стримування Російською імперією та СРСР процесу формування української політичної нації. Відзначено, що поява незалежної України стала фундаментом для формування суспільної групи українців. Зауважено, що вагоме значення для розвитку української політичної нації мають демократія та громадянське суспільство, цілісність держави, формування еліти, особливості менталітету українців, українська національна ідея, історична пам’ять, ідеологічний консенсус, мовне питання, міжнародні успіхи України, зростання рівня політичної культури її жителів, особливості економічного розвитку нашої країни.
In article leaks, historical forms of selforganization and contemporary state of Ukrainian political nation were researched. Attention on definition terms «political nation» and «Ukrainian political nation» that connected whith statehood of people community availability was accented. Leaks of Ukrainian political nation were analysed. Pointed that Hetmanate of XVII–XVIII centuries was the first state formation of Ukrainian modern nation. State formations of Ukrainian political nation in the period of Ukrainian revolution 1917–1923 years were marked. Containment the process of becoming the Ukrainian political nation by Russian Empire and USSR was analysed. Marked that appearance of independent Ukraine became fundament for becoming community group of Ukrainians. Pointed that democracy and civil society have weighty value for Ukrainian political nation development. Obstacles on the way of democratization of Ukrainian society were marked. Value of state’s integrity in Ukrainian political nation development was separated. Contradiction of process of elite becoming in independent Ukraine was marked. Constructive and destructive issues of Ukrainians’ mentality for state-building were separated. Essence of Ukrainian national idea in independent Ukraine was analysed. Value of historical memory for modernization of Ukrainian political nation and appearance of Ukrainians’ ideological consensus was separated. Defensive function of language question was marked that is conditioned by overcoming consequences of Russification in USSR. Nessesarity of Ukraine’s strengthening on international arena was separated. Value of increasing level of Ukrainian political culture in becoming Ukrainian political nation was pointed. Economic dependence of Ukraine from Russian Federation as obstacle of Ukrainian community modernization was analysed.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202860 |
| citation_txt |
Українська політична нація: витоки, історичні форми самоорганізації, сучасний стан / Ю.О. Лєбєдєва // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 146-150. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lêbêdêvaûo ukraínsʹkapolítičnanacíâvitokiístoričníformisamoorganízacíísučasniistan AT lêbêdêvaûo ukrainianpoliticalnationleakshistoricalformsofselforganizationcontemporarystate |
| first_indexed |
2025-11-27T00:56:53Z |
| last_indexed |
2025-11-27T00:56:53Z |
| _version_ |
1850789800824537088 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
146
j
Teachers’ Training Institute in 1874–1917]. Sivershchyna v istorii Ukrainy,
issue 13, pp. 233–237. Kyiv – Hlukhiv. [in Ukrainian].
10. Zhezhera, V. (2007). Zaiky zhyvut v odnii khati pivtorasta lit
[Zaiky live in one house for one and a half hundred years]. Hazeta
po-ukrainsky. Retrieved from: https://gazeta.ua/articles/people-news-
paper/_zayiki-zhivut-v-odnij-hati-pivtorasta-lit/184788?mobile=true
[in Ukrainian].
11. Zadorozhna, L.V. (1999). Pedahohichni zdobutky vykladachiv
Hlukhivskoho instytutu dorevoliutsiinoho periodu (1874–1917 rr.). [Ped-
agogical achievements of teachers of the Hlukhiv Institute of the pre-rev-
olutionary period (1874–1917).] Hlukhiv. [in Ukrainian].
12. Zadorozhna, L.V. (2000). Idei pedahohichnoi maisternosti v di-
ialnosti Hlukhivskoho vchytelskoho instytutu (1874–1917 rr.) [Ideas
of pedagogical mastery in the activity of Hlukhiv Teacher’s Institute
(1874–1917)] (Candidate’s thesis). Luhansk. [in Ukrainian].
13. Zaika, V.V. (2012). Hlukhiv u zhytti i tvorchosti diiachiv nauky,
osvity ta kultury kintsia ХІХ – pochatku ХХ st. [Hlukhiv in the life and
work of figures of science, education and culture of the late XIX - early
XX centuries]. Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, pp. 69-74. Pereiaslav–
Khmelnytskyi. [in Ukrainian].
14. Zaika, V., Bielashov, V. (1985). Veterany v stroiu [Veterans in
the ranks]. Pamiatnyky Ukrainy, 63, pp. 26–28. [in Ukrainian].
15. Zaika, O.Ya. (1992). Yan Stupka v zhytti muzychnoho Hlukhova
[Jan Stupka in the life of the musical Hlukhiv]. Istoryko-kulturna spadsh-
chyna Hlukhivshchyny, pp.106-108. Hlukhiv. [in Ukrainian].
16. Zaremskyi, M.I. (1999). Yakiv Kolubovskyi: frahmenty biohrafii
[Jacob Kolubovsky: fragments of biography]. Rozvytok osvity i kultury
Ukrainy v ХVІІ – XIX st., pp. 51-53. Hlukhiv. [in Ukrainian].
17. Zozulia, S. Yu. Sprava pro likvidatsiiu Hlukhivskoho instytutu
narodnoi osvity v fondakh Nizhynskoho arkhivu [The case of liquidation
of the Hlukhiv Institute of Public Education in the funds of the Nizhyn
Archive]. Sivershchyna v istorii Ukrainy, 2, pp. 184–191. [in Ukrainian].
18. Bielashov, V.I. (Ed.) (1992). Istoryko-kulturna spadshchyna Hlukhivshch-
yny [Historical and cultural heritage of Hlukhiv region]. Hlukhiv. [in Ukrainian].
19. Istoriia Universytetu. (2020). [History of the University.] Re-
trieved from: http://new.gnpu.edu.ua/uk/ukrainski-materialy/pro-univer-
sytet.html [in Ukrainian].
20. Istoriia i suchasnist pedahohichnoi osvity v Ukraini. (1994). [History
and modernity of pedagogical education in Ukraine]. Hlukhiv. [in Ukrainian].
21. Kryzhanivskyi, V.M. (2017). Vykladachi Hlukhivskoho instytutu
(1874–1924 rr.). [Teachers of the Hlukhiv Institute (1874-1924)]. Hlukhiv-Kro-
pyvnytskyi. [in Ukrainian].
22. Kryzhanivskyi, V. (2019). Vypusknyky Hlukhivskoho uchytelskoho in-
stytutu (1874–1906 rr.). [Graduates of the Hlukhiv Teachers’ Training Institute
(1874–1906)]. Hlukhiv. [in Ukrainian].
23. Kryzhanivskyi, V.M. (2019). Z istorii Hlukhivskoho natsion-
alnoho pedahohichnoho universytetu imeni Oleksandra Dovzhenka
[From the history of Hlukhiv National Pedagogical University named
after Oleksandr Dovzhenko]. Almanakh universytetskoi slavy. Hlukh-
ivskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni Oleksandra Dovzhen-
ka (1874–2019), pp. 9-38. Sumy. [in Ukrainian].
24. Kryzhanivskyi, V. (2018). Sotsialnyi ta profesiinyi portret vy-
kladachiv Hlukhivskoho uchytelskoho instytutu (1874–1917 rr.) [So-
cial and professional portrait of teachers of the Glukhiv Teachers’
Training Institute (1874–1917)]. Sivershchyna v istorii Ukrainy, 11,
245–249. [in Ukrainian].
25. Kurok, O.I., Hurets, M.P. (2004). Humanistychni tradytsii Hlukh-
ivskoho peduniversytetu [Humanistic traditions of Hlukhiv Pedagogical
University]. Zberezhennia istoryko-kulturnykh nadban Sivershchyny, pp.121-
125. Hlukhiv. [in Ukrainian].
26. Kurok, O. I. (2007). Dukhovni svitochi Hlukhivskoho osvitian-
stva [Spiritual Lights of the Hlukhiv Education]. Sivershchyna v konteks-
ti istorii Ukrainy, pp. 159-160. Sumy. [in Ukrainian].
27. Liashko, I.M. (Ed.). (1994). Hlukhivskyi derzhavnyi pedahohich-
nyi instytut (1874–1994 rr.) [Hlukhiv State Pedagogical Institute (1874–
1994)]. Sumy. [in Ukrainian].
28. Liashko, I.M., Hamalii A.T. (1974). Hlukhivskyi derzhavnyi peda-
hohichnyi instytut. [Hlukhiv State Pedagogical Institute]. Kharkiv. [in Ukrainian].
29. Lyashko, I.M. (1984). Gluhovskomu gosudarstvennomu pedagog-
icheskomu institutu imeni S. N. Sergeeva-Censkogo – 110 let [Hlukh-
iv State Pedagogical Institute named after S. N. Sergeev-Tsensky is
110 years old]. Voprosy professionalnoj podgotovki uchitelya v svete Os-
novnyh napravlenij reformy obsheobrazovatelnoj i professionalnoj shko-
ly, pp.18-20. Gluhov. [in Russian].
30. Mosiiashenko, V. A., Lyshenko, H. P. (1992). Storinky istorii
Hlukhivskoho pedinstytutu [Pages of history of Hlukhiv Pedagogi-
cal Institute]. Istoryko-kulturna spadshchyna Hlukhivshchyny, pp. 32-
35. Hlukhiv. [in Ukrainian].
31. Mosiiashenko, V.A., Zaremska, N.I. (1994). Pedahohichna nyva
vypusknyka Hlukhivskoho uchytelskoho instytutu Mytrofana Khrysten-
ka [Pedagogical field of Mitrofan Khristenko, a graduate of the Hlukh-
iv Teachers’ Training Institute]. Istoriia i suchasnist pedahohichnoi osv-
ity v Ukraini, (1), pp. 56–57. Hlukhiv. [in Ukrainian].
32. Moshyk, I.V. (2011). Rol vyshchykh navchalnykh zakladiv Chernihivsh-
chyny u pidhotovtsi ukrainskoi intelihentsii (20- ti – 30-ti roky XX st.) [The role
of higher educational institutions of Chernihiv region in the training of Ukrainian
intelligentsia (20s - 30s of the XX century. (Extend abstract of Candidate’s the-
sis). Kyiv. [in Ukrainian].
33. Moshyk, I.V. (2008). Stanovlennia navchalnykh instytutsii Cherni-
hivshchyny v period formuvannia komandno – administratyvnoi sys-
temy periodu kultu osoby Stalina [Formation of educational institu-
tions of Chernihiv region in the period of formation of the command
– administrative system of the period of Stalin ‘s cult of personali-
ty]. Sivershchyna v istorii Ukrainy, pp. 191-197. Sumy. [in Ukrainian].
34. Polozhennia pro pryiom u 1993 rotsi na pershyi kurs vyshchykh
navchalnykh zakladiv Ukrainy, yaki berut uchast v eksperymenti [Reg-
ulations on admission in 1993 to the first year of higher education in-
stitutions of Ukraine participating in the experiment]. Nakaz minister-
stva osvity Ukrainy vid 24 ber. 1993 r. № 73. Retrieved from: https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/z0049-93#Text [in Ukrainian].
35. Pro vidznachennia nahorodamy Ukrainy pratsivnykiv pidpr-
yiemstv, ustanov ta orhanizatsii Sumskoi oblasti [About awarding with
awards of Ukraine of workers of the enterprises, establishments and
the organizations of the Sumy area]. Ukaz Prezydenta Ukrainy № 27/99 vid
15 sich. 1999 r. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/27/99#-
Text. [in Ukrainian].
36. Tkachenko, V.K. (1968). Hlukhiv [Hlukhiv]. Kharkiv. [in Ukrainian].
37. Tkachenko, V. (1974). Hlukhiv. [Hlukhiv]. Kharkiv. [in Ukrainian].
38. Chyrva, V.F. (1996). Hlukhivskyi pedinstytut – naistarishyi ped-
vuz Ukrainy. [Hlukhiv Pedagogical Institute is the oldest pedagogical
university in Ukraine]. Istoriohrafichna spadshchyna nauky istorii Ukrainy
(pohliad z kintsia XX st.), pp. 77-79. Kyiv. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 24.04.2022 р.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р.
УДК 94(477)329.733
Ю.О. Лєбєдєва
УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ:
ВИТОКИ, ІСТОРИЧНІ ФОРМИ
САМООРГАНІЗАЦІЇ, СУЧАСНИЙ СТАН
У статті досліджено витоки, історичні форми самоорганізації
та сучасний стан української політичної нації. Акцентовано ува-
гу на визначенні термінів «політична нація» та «українська полі-
тична нація», пов’язаних із наявністю в спільноті людей власної
державності. Проаналізовано витоки української політичної нації.
Указано, що Гетьманщина XVII–XVIII ст. була першим державним
утворенням української модерної нації. Відзначено державні фор-
мування української політичної нації в період Української революції
1917–1923 рр. Проаналізовано стримування Російською імперією та
СРСР процесу формування української політичної нації. Відзначено,
що поява незалежної України стала фундаментом для формування
суспільної групи українців. Зауважено, що вагоме значення для роз-
витку української політичної нації мають демократія та громадян-
ське суспільство, цілісність держави, формування еліти, особливос-
ті менталітету українців, українська національна ідея, історична
пам’ять, ідеологічний консенсус, мовне питання, міжнародні успіхи
України, зростання рівня політичної культури її жителів, особли-
вості економічного розвитку нашої країни.
Ключові слова: політична нація, українська політична нація, За-
хідно-Українська Народна Республіка, Українська Народна Респу-
бліка, Гетьманат, Директорія УНР, націєтворення, модернізація.
Нації є спільнотами, що складаються з представни-
ків, які усвідомлюють належність до певної суспільної
ISSN 2218-4805
147
одиниці із власною територією, символікою, мовою, іс-
торичною пам’яттю. У свідомості людей закладена на-
ціональна ідея, на основі якої об’єднуються та функці-
онують ці групи, відображається пам’ять про історичні
події та втілюється прагнення створення і розбудови
власної держави. Для політичної нації характерна на-
явність державності. Із цього ракурсу варто відзначи-
ти тривалість бездержавного періоду функціонуван-
ня української нації, тому як політична нація українці
сформувалися досить недавно. Їхні національні праг-
нення зумовили появу на карті світу молодої держави,
у ході розбудови якої постала низка проблем, відобра-
жених у вказаному дослідженні.
Проблема витоків, форм самоорганізації та сучас-
ного стану української політичної нації відображена в
ряді досліджень. Термін «політична нація» окреслюєть-
ся в працях Г.В. Касьянова [3], Ю.Ю. Руденко [10] та ін.
Питання витоків та форм самоорганізації української
політичної нації аналізується в дослідженнях Я. Грица-
ка [1], І. Лисяка-Рудницького [4] та ін. Проблеми укра-
їнського державотворення досліджують Л.І. Ільчук [2],
О.М. Майборода [6] та ін. Суспільні ідеї як чинник фор-
мування української політичної нації є об’єктом дослі-
джень В.М. Пасічника [8], М.М. Розумного [9], О.М. Ру-
дакевича [11] та ін.
Метою даної статті є аналіз формування та сучасно-
го стану української політичної нації. Завданням до-
слідження є відображення проблем, які вирішуються в
ході розбудови незалежної України.
Політичні нації – ті державні народи, представни-
ки яких вирішують питання своєї національності на
підставі громадянства, належності до певної держави,
схвалення її найголовніших політичних цінностей. Вони
сформувалися там, де сильна й централізована держа-
ва виникла раніше, ніж відбувалася культурна консо-
лідація народу, а отже, владні інститути мали змогу
сприяти цій консолідації, прискорювати її, використо-
вуючи для цього навіть методи примусу. Політична на-
ція – це, перш за все, політична спільнота, яка об’єднує
всіх громадян однієї держави незалежно від їх етніч-
ного та соціального походження, культурно-мовних
та інших особливостей. Недарма таку спільноту захід-
ні вчені давно називають «соціальною нацією», «наці-
єю-державою» та/або «політичною нацією». Політична
нація – не просто населення якоїсь країни і не просто
співгромадянство, а дійсно спільнота, об’єднана (ча-
сто, але не завжди) спільною мовою, спільними сим-
волами, спільною лояльністю до держави та її законів,
спільною волею, спільними інтересами, спільними на-
діями на майбутнє тощо [10, с. 8].
Термін «українська політична нація» базується на
громадянському розумінні нації, коли належність до
спільноти визначається громадянством індивіда і на-
ближається до моделі нації, що ґрунтується на понят-
ті «народного суверенітету» [3, с. 205].
Перші ознаки формування модерної української
нації з’явилися в ранньомодерну добу (XVII–XVIII ст.).
Українці саме в середині XVII ст. створили самостійне
політичне життя на власній етнічній території під про-
водом Богдана Хмельницького. Варто звернути увагу
на те, що українська національна державність XVII ст.
постала внаслідок такого демократичного акту, як на-
ціонально-визвольна війна проти іноземного понево-
лення; по-друге, політична влада утвердилася в фор-
мі республіки; по-третє, козацька держава породила
явище українського конституціоналізму, випереджа-
ючи політико-правову практику інших європейських
держав; по-четверте, українська державність ранньо-
модерної доби зазнала поразки в протистоянні з росій-
ським імперським авторитаризмом, тобто національна
держава була зруйнована в умовах недемократичного
політичного середовища. Формування української мо-
дерної нації почало набувати широкомасштабних су-
часних ознак з кінця ХІХ ст. [11, с.26–27].
Новітня українська нація, згідно з І. Лисяком-Руд-
ницьким, утворилася в 1917 р. У Галичині, завдяки спри-
ятливим обставинам та створенню Західно-Української
Народної Республіки, процес націєтворення був більш
прогресивним. Різний характер визвольних змагань у
Наддніпрянській Україні, де існували Українська На-
родна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського й
уряд Директорії УНР, та в Галичині полягає в тому, що
в ЗУНР у 1918 р. українці вже були нацією, а на Наддні-
прянщині в 1917 р. ще не вийшли зі стадії етнографіч-
ної маси. Переворот стався упродовж кількох корот-
ких років. Це суттєвий результат визвольних змагань:
державу не вдалося закріпити, однак Україна вийшла
з революції як політична нація. Із цим мусили рахува-
тися навіть окупанти. Формально більшовики визнали
існування української нації і створили УРСР. З іншого
боку, затяжний характер більшовицького режиму ставив
українців перед новими загрозливими перспективами
(фізичне знищення, бездуховність тощо). Незважаючи
на тяжкі умови, Україна як нація закріпилася [4, с. 25].
Як бачимо, імперська Росія та радянський тоталітар-
ний режим намагалися стримувати процес націєтво-
рення українців, оскільки він вів до їх суверенізації.
Радянська модернізація, яку в західній літературі на-
зивають «контрмодернізацією», дала потворний сим-
біоз традиційності (феодалізму) з науково-технічним
прогресом. В Україні, як в інших республіках СРСР, було
зруйновано зародки громадянського суспільства, мо-
дерні економічні та соціальні структури, відчужені ба-
зові права та свободи громадян. Влада цілеспрямовано
здійснювала політику, яка обмежувала можливості со-
ціальної мобільності українців. Внаслідок цього укра-
їнцям бракувало потенціалу в стратегічних секторах
економіки, духовному та політичному житті, що вияв-
ляється сьогодні [11, с. 243].
Наша країна лише 30 років тому стала на шлях розбу-
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
148
дови держави. Істотним чинником у формуванні укра-
їнської політичної нації є поліетнічність України. Отже,
українська національна ідея, яка повинна стати полі-
тичним проєктом майбутнього нації, смисложиттєвим
чинником національного розвитку, має включати такі
чинники, як поліетнічність і плюралістичність україн-
ської нації. Відтак національну ідею слід вважати іде-
єю нації як спільноти: 1) поліетнічної, консолідованої
інститутом громадянства, приналежністю до України
як спільної батьківщини; 2) свідомої своєї політичної
мети – побудови незалежної, економічно міцної та со-
ціальної, демократичної, правової держави; 3) об’єд-
наної спільністю історичної долі, мовою, культурними
традиціями, толерантністю корінного українського ет-
носу щодо численних етнічних груп [5, с. 210].
За відносно короткий строк молодій державі вдало-
ся визначити засади етнополітики і створити систему
регулювання етнонаціональних процесів, що сприяло
подальшій консолідації української нації [7, с. 6]. Тоб-
то було визначено необхідні умови для забезпечення
єдності і цілісності країни у нових історичних умовах,
узгодження загальнодержавних інтересів та інтересів
усіх етносів, розвитку їх культурної, мовної і релігій-
ної самобутності. Демократичні політико-правові за-
сади розбудови української нації знайшли адекватне
тлумачення в Конституції України. Смисл визначення
українського народу з великої та малої літери включає
в себе як всю поліетнічну специфіку населення Украї-
ни, так і його громадянську, політичну сутність – рів-
ність громадян усіх національностей перед Законом.
Більше того, в третій частині преамбули Конституції
право на самовизначення, проголошення незалежності
України закріплено не тільки за «українською нацією»,
а й за «усім Українським народом», чим підтверджено
об’єктивну реальність: Україна є батьківщиною, рідним
домом для громадян усіх національностей [12, с. 21].
Політична система, що виникла в Україні в процесі
становлення національної державності та формування
громадянського суспільства з властивими їм рисами
політичної культури, ідеологічними та світоглядними
пріоритетами, може бути визначена як багатоукладна,
різнорівнева, маніпулятивна, корпоративна демокра-
тія з переважанням тіньових і позаінституційних важе-
лів і противаг. На рівні суспільної ідеології у ній поєд-
нались національно-патріотична риторика офіційних
осіб, націоналістична опозиційність, а також нейтраль-
но-споживацькі та реакційно-ностальгійні орієнтації
більшості населення [9, с. 363].
Ідентичність титульного етносу як національного
ядра поки що не забезпечена достатньою підтримкою
ані з боку держави, ані з боку бізнесу. Великий бізнес
(олігархат) України демонструє російськомовність і
орієнтованість на російськомовну масову культуру, яка
щедро ним спонсорується. Переважно російськомовни-
ми залишаються утримувані олігархатом засоби масо-
вої інформації. Низький індивідуальний культурний
рівень українських олігархів має своїм наслідком так
само низький рівень і часто вульгарний вигляд спон-
сорованого ними культурного продукту. Спроби ж не-
великої купки олігархів об’єднати громадян на ґрунті
спортивних успіхів України поки що не дали належ-
ного ефекту. Більше того, намагання власників спор-
тивних клубів особисто самоствердитися через успіхи
своїх команд має наслідком те, що їхні особисті чвари
резонують міжрегіональною ворожнечею спортивних
фанатів, а це негативно впливає на процес національ-
ної соціалізації молоді [6, с. 18].
Світоглядно-духовною засадою формування україн-
ської політичної нації є ментальні чинники. До уста-
лених рис поведінки українців, які сприяють модерні-
зації соціуму, належать волелюбність, народоправні і
демократичні орієнтації, дух толерантності, повага до
прав і свобод людини, підпорядкування владних інсти-
туцій потребам особи, громади, нації загалом. Другу
групу ментальних чинників, які вимагають цілеспря-
мованої нейтралізації з боку держави та громадян-
ського суспільства, становлять егоїстичний індивідуа-
лізм, анархізм, патерналізм, консерватизм, комплекси
«меншовартості» та «кривди». Загалом український на-
род повинен усвідомлювати, що українська нація і дер-
жава – це його патріотична мета та конкретна справа,
запорука успішності його життя. Тому кожний украї-
нець зобов’язаний чітко визначити свою національну
та громадянську позицію, активно долучатися до на-
ціє- і державотворчого процесу, підтримувати його ін-
телектуально, духовно та дієво [11, с. 246–247].
Для незалежної України важливою є реалізація укра-
їнської національної ідеї – ідеї трансформації суспіль-
них відносин на християнських засадах любові, які ха-
рактеризуються відсутністю егоїзму і корисливості
суб’єктів політичного життя, перетворенням Києва в
другий Єрусалим, а України – у «наріжний камінь» но-
вої Європи як християнської цивілізації. Вона перед-
бачає збереження суверенітету національних держав,
встановлення партнерських і добросусідських відно-
син, а також обґрунтовує перехід від матеріальної до
духовної (інформаційної) цивілізації і здобуття для лю-
дини та народу вищого ступеня свободи [8, с. 170–171].
Реалізація національної ідеї вимагає вироблення та-
кої проєкції історичної пам’яті, яка була б здатна ви-
конати функцію каркаса національної ідентичності,
актуалізувати мотиви боротьби за національну держа-
ву, допомогти виробити образ нової «золотої доби» в
недалекому майбутньому українського народу. На су-
часному етапі націєтворення державні інституції та
громадянське суспільство зосереджують зусилля на
формуванні інтересу й поваги до національної історії,
«примиренні» суперечливих точок зору на знакові по-
дії української та світової історії, відродженні та збе-
реженні національних святинь, забезпеченні широкої
ISSN 2218-4805
149
участі громадськості, особливо молодого покоління, у
публічних акціях, присвячених вшануванню історичних
подій та видатних постатей народу, підтримці україн-
ської історіографії, протидії ворожій пропаганді, яка
фальсифікує вітчизняну історію, та взаємодії україн-
ців з іншими національними культурами [11, с. 248].
Найскладнішим завданням є об’єднання соціуму довко-
ла спільних національних інтересів. Поки що серед цінніс-
них пріоритетів українського населення на першому місці
перебувають суто індивідуальні та сімейні. Інша пробле-
ма – суперечливість історичної свідомості соціуму, який
є субстратом для вірогідної поліетнічної нації [6, с. 18].
Перспективним напрямом розвитку української спіль-
ноти є створення об’єднаної поліетнічної і полікультур-
ної нації співгромадян зі збереженням унікальності та
неповторності кожної етнічної спільноти, де кожний
міг би відчувати себе українцем незалежно від етнічно-
го походження. І українські вчені повинні відігравати у
цьому процесі не останню роль, адже інтелігенція в су-
часних умовах має можливість і навіть повинна активно
впливати на ідейно-світоглядний клімат у суспільстві й,
звичайно, стояти біля раціональних витоків будь-яких
національних ідеологічних концепцій і теорій, тому що
саме гуманітарна інтелігенція, яка займається створен-
ням та розповсюдженням форм національної культури,
суспільно-політичної інформації, знань про суспільство,
професійно віддзеркалює характер тих трансформацій,
що в ньому відбуваються [10, с. 11].
Невід’ємною складовою створення політичної нації
є побудова громадянського суспільства, яке ґрунтуєть-
ся на принципі ідеологічного плюралізму, реальному
праві всіх суб’єктів дотримуватися різноманітних тео-
рій, що відображають різні аспекти життя суспільства,
і відстоювати їх, а також на народній ініціативі. Цей
принцип не виключає, а передбачає наявність ідеоло-
гічного консенсусу щодо найбільш важливих і значу-
щих для розвитку громадянського суспільства ціннос-
тей. Як підтверджує досвід, такі цінності можуть бути
визначені в рамках політичної нації, здатної об’єднати
Україну, яка після попередніх і майбутніх президент-
ських виборів особливо відчутно ідеологічно розколо-
лася практично на дві – Схід і Захід – половини [2, с. 15].
Збереження політичної нації в незалежній Україні
пов’язується також із подоланням наслідків русифікації в
СРСР. Необхідно зберегти державний статус української
мови та популяризувати її використання в повсякденно-
му вжитку. Однак також слід максимально сприяти лінг-
во-культурним потребам національних меншин (росіян,
поляків, кримських татар та ін.), активному включенню
їх у діяльність органів державної влади й самоврядуван-
ня. Головне, щоб українська національна держава дбала
про добробут та свободу всіх громадян, послідовно ви-
ражала й захищала їх інтереси, зміцнювала почуття гор-
дості за свою Батьківщину [11, с. 245].
Важливим завданням політичної нації є створення
справді демократичної правової держави – сильного
гравця на світовій «шахівниці». Подальше будівництво
незалежної держави, збереження суспільної стабільнос-
ті та міжнаціональної злагоди, протистояння спробам
розколоти країну за ідеологічними і національними оз-
наками можливе за збереження сприятливих зовнішніх
умов. Водночас Україна має розглядати себе як важли-
ву європейську державу з регіональними інтересами,
які безпосередньо стосуються нашої безпеки. Форму-
вання і послідовне здійснення орієнтованої на власні
інтереси зовнішньої політики, що передбачає страте-
гічні відносини з РФ, перспективні – з Європейським
Союзом і рівні, ділові – з США. Йдеться також про ак-
тивізацію політичних контактів і торговельно-еконо-
мічних відносин з країнами, що розвиваються, переду-
сім із країнами СНД, а також Китаєм, Індією, Бразилією,
країнами Близького Сходу. Шлях до цього – досягнення
самодостатності внутрішнього становища, стабільно-
го політичного, економічного й соціального розвитку,
зміцнення оборонного потенціалу, дотримання канонів
права, демократії і гуманізму. Усе це, зрештою, сприя-
тиме тому, що Україна зможе стати впливовим чинни-
ком механізму безпеки Європи ХХІ сторіччя. Завдан-
ня, що стоять перед країною, їх успішне розв’язання
потребують наполегливої праці, зокрема у створенні
української політичної нації [2, с. 16–17].
Формування модерної української нації має ґрун-
туватися на політичній культурі, яка є не лише демо-
кратичною, а й національно зорієнтованою, тобто від-
повідає реальним потребам та інтересам народу. Хоча
минуло вже більше 30 років із моменту проголошення
незалежності України, українська політична культура
все ще значною мірою є посткомуністичною, посттота-
літарною та постколоніальною. У ній значний вплив на
свідомість та поведінку громадян мають комуністич-
но-більшовицькі міфи, стереотипи та орієнтації. За ха-
рактером і змістом взаємодії суспільства і держави по-
літична культура сучасних українців є авторитарною,
етатистською та патерналістською. Часто спостеріга-
ються вияви его- і громадоцентризму, які притаманні
українській ментальності. Суб’єктам політичної діяль-
ності значною мірою властиві комплекс меншовартості,
схильність чекати на зовнішню допомогу. Позитивним
є те, що за умов суверенності відроджуються традицій-
ні риси української культури – народоправство, толе-
рантність, ліберальне ставлення до держави, загостре-
не відчуття справедливості [11, с. 251–252].
Гальмом розвитку українського націєтворення є еко-
номічна залежність від Російської Федерації. Україна
має досить обмежені енергетичні ресурси, враховую-
чи окупацію В. Путіним Донбасу. Варто відзначити та-
кож газову залежність від Росії. Відсутність добробуту в
плані рівня життя пересічного жителя незалежної Укра-
їни призводить до недовіри українців владі [1, с. 310].
Отже, формування української політичної нації
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
150
пов’язується з творенням модерної нації, яке почало-
ся у XVII ст. і проходить на сучасному етапі шляхом мо-
дернізації української нації в умовах незалежної Укра-
їни. На рубежі ХХ–ХХІ ст. у нашій країні відбувається
демократизація, в основі якої формується громадян-
ське суспільство, що передбачає рівність громадян пе-
ред законом. Однак, існують пережитки тоталітарно-
го суспільства, які стримують демократичні процеси
в Україні. Важливим питанням також є зближення елі-
ти з народом, заміна посткомуністичних владних по-
садовців новими, які відстоюють національні інтереси
України. Невід’ємною складовою формування україн-
ської політичної нації на сучасному етапі є вирішен-
ня мовного та етнонаціонального питань шляхом за-
доволення культурних потреб національних меншин
та збереження української нації. Необхідно також по-
пуляризувати українську національну ідею, метою якої
є відновлення престижу Української держави в Європі
та поширення християнських цінностей. Невід’ємною
складовою формування української політичної нації є
звільнення свідомості пересічних жителів України від
комуністичних стереотипів і можливість вільнодум-
ства. Для розвитку України також необхідно позбави-
тися економічної залежності від Російської Федерації.
ДЖЕРЕЛА
1. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної укра-
їнської нації XIX–XX ст. Навч. посібник. Київ: Генеза, 1996. 360 с.
2. Ільчук Л.І. Політична нація: процес становлення в Україні.
Сучасна політична нація: духовно-моральні, культурно-етичні та со-
ціально-економічні засади розвитку: матеріали ХІV науково-прак-
тичної конференції. Київ: ВНЗ «Національна академія управлін-
ня», 2014. С. 12–17.
3. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. Київ:
Либідь, 1999. 352 с.
4. Лисяк-Рудницький І. Формування українського народу і на-
ції (Методологічні зауваги). Історичні есе. Т. 1. Київ: Основи, 1994.
С. 11–27.
5. Ляшенко О.О. Українська політична нація: етнополітичний
аспект. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональ-
них досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2012. Спеціальний ви-
пуск. С. 205–216.
6. Майборода О.М. Проблеми і перспективи національного кон-
струювання в сучасній Україні Українська політична нація: пробле-
ми становлення: зб. наук. ст. / за ред. М.М. Розумного (заг. ред.),
М.Т. Степика, В.М. Яблонського. Київ: НІСД, 2012. С. 14–22.
7. Ожеван М.А. Українське націєтворення: зависання між мо-
дерном і постмодерном. Українська політична нація: проблеми ста-
новлення: зб. наук. ст. / за ред. М.М. Розумного (заг. ред.), М.Т. Сте-
пика, В.М. Яблонського. Київ: НІСД, 2012. С. 5–13.
8. Пасічник В.М. Національна ідея в контексті українсько-росій-
ських відносин: Навчальний посібник. Львів: СПОЛОМ, 2007. 182 с.
9. Розумний М.М. Суспільні ідеї як чинник формування полі-
тичної нації: дис. … на здоб. наук. ступ. докт. політ. наук: спец.
23.00.03 «Політична культура та ідеологія». Київ, 2006. 451 с.
10. Руденко Ю.Ю. Проблеми концептуалізації поняття «на-
ція» в українській науці та практиці. Науковий журнал «Політи-
кус». 2020. Вип. 3. С. 7–12.
11. Світоглядні та соціокультурні засади формування модер-
ної української нації: монографія / авт. колектив: О.М. Рудакевич
(керівник) та ін. Тернопіль: ТНЕУ, 2015. 256 с.
12. Степико М. Українська політична нація: проблеми станов-
лення. Політичний менеджмент. 2004. № 1. С. 19–29.
Liebiedieva Yu.O. Ukrainian political nation: leaks, historical forms
of selforganization, contemporary state
In article leaks, historical forms of selforganization and contemporary state
of Ukrainian political nation were researched. Attention on definition terms «po-
litical nation» and «Ukrainian political nation» that connected whith statehood
of people community availability was accented. Leaks of Ukrainian political na-
tion were analysed. Pointed that Hetmanate of XVII–XVIII centuries was the
first state formation of Ukrainian modern nation. State formations of Ukraini-
an political nation in the period of Ukrainian revolution 1917–1923 years were
marked. Containment the process of becoming the Ukrainian political nation by
Russian Empire and USSR was analysed. Marked that appearance of independ-
ent Ukraine became fundament for becoming community group of Ukrainians.
Pointed that democracy and civil society have weighty value for Ukrainian polit-
ical nation development. Obstacles on the way of democratization of Ukrainian
society were marked. Value of state’s integrity in Ukrainian political nation devel-
opment was separated. Contradiction of process of elite becoming in independent
Ukraine was marked. Constructive and destructive issues of Ukrainians’ mental-
ity for state-building were separated. Essence of Ukrainian national idea in in-
dependent Ukraine was analysed. Value of historical memory for modernization
of Ukrainian political nation and appearance of Ukrainians’ ideological consen-
sus was separated. Defensive function of language question was marked that is
conditioned by overcoming consequences of Russification in USSR. Nessesarity of
Ukraine’s strengthening on international arena was separated. Value of increas-
ing level of Ukrainian political culture in becoming Ukrainian political nation was
pointed. Economic dependence of Ukraine from Russian Federation as obstacle of
Ukrainian community modernization was analysed.
Key words: political nation, Ukrainian political nation, Western-Ukrainian
National Republic, Ukrainian National Republic, Hetmanate, Directory UNR, na-
tion-building, modernization.
REFERENCES
1. Hrytsak, Ya. (1996). Narys istorii Ukrainy : formuvannia modernoi ukrain-
skoi natsii XIX–XX st. Navch. posibnyk [Sketch of History of Ukraine: formation of
modern Ukrainian nation XIX–XX centuries.]. Kyiv : Heneza. [in Ukrainian].
2. Ilchuk, L.I. (2014). Politychna natsia: protses stanovlennia v
Ukraini [Political Nation: Process of Becoming in Ukraine]. Suchasna pol-
itychna natsiia: dukhovno-moralni, kulturno-etychni ta sotsialno-ekonomichni zas-
ady rozvytku : materialy ХІV naukovo-praktychnoi konferentsii, pp. 12–
17. Kyiv: VNZ «Natsionalna akademiia upravlinnia». [in Ukrainian].
3. Kasianov, H.V. (1999). Teorii natsii ta natsionalizmu: Monohrafija [The-
ories of Nation and Nationalism: Monography]. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].
4. Lysiak-Rudnytskyi, I. (1994). Formuvannia ukrainskoho narodu
i natsii (Metodolohichni zauvahy) [Becoming of Ukrainian People and
Nation (Metodological Notes)]. In Lysiak-Rudnytskyi I. (Ed.), Istorych-
ni ese, vol. 1, pp. 11–27. Kyiv: Osnovy. [in Ukrainian].
5. Liashenko, O.O. (2012). Ukrainska politychna natsiia: etnopoli-
tychnyi aspekt [Ukrainian Political Nation: Ethnopolitical Aspect]. Nau-
kovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I.F. Kura-
sa NAN Ukrainy, pp. 205–216. [in Ukrainian].
6. Maiboroda, O.M. (2012). Problemy i perspektyvy natsionalno-
ho konstruiuvannia v suchasnii Ukraini [Problems and Perspectives
of National Designingin Modern Ukraine]. Ukrainska politychna natsiia:
problemy stanovlennia: zb. nauk. st., pp. 14–22. Kyiv: NISD. [in Ukrainian].
7. Ozhevan, M.A. (2012). Ukrainske natsiietvorennia: zavysannia
mizh modernom i postmodernom [Ukrainian Nation-building: Hang
Between Modern and Postmodern]. Ukrainska politychna natsiia: problemy
stanovlennia zb. nauk. st., pp. 5–13). Kyiv: NISD. [in Ukrainian].
8. Pasichnyk, V.M. (2007). Natsionalna ideja v konteksti ukrainsko-rosi-
iskykh vidnosyn: Navchalnyi posibnyk [The national idea in the context of Ukrain-
ian-Russian relationship]. Lviv: SPOLOM. [in Ukrainian].
9. Rozumnyi, M.M. (2006). Suspilni idei iak chynnyk formuvannia
politychnoi natsii [Social ideas as the factor of becoming of political
nation] (Candidate’s thesis). Кyiv. [in Ukrainian].
10. Rudenko, Yu.Yu. (2020). Problemy kontseptualizatsii poniattia
«natsiia» v ukrainskii nautsii ta praktytsi [Problems of conceptualiza-
tion the termin «Nation» in Ukrainian science and practice]. Naukovyi
zhurnal «Politykus», 3, pp. 7–12. [in Ukrainian].
11. Rudakevych, O.M. (Ed.) (2015). Svitohliadni ta sotsiokulturni zas-
ady formuvannia modernoi ukrainskoi natsii : monohrafiia [Worldview and so-
cio-cultural principles of becoming modern Ukrainian nation: monography]. Ter-
nopil: TNEU. [in Ukrainian].
12. Stepyko, M. (2004). Ukrainska politychna natsiia: problemy
stanovlennia [Ukrainian political nation: problems of becoming]. Pol-
itychnyi menedzhment, (1), pp. 19–29. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 20.02.2022 р.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р.j
|