Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток
Стаття присвячена історії створення, становлення і розвитку історико-культурного заповідника у м. Глухові як пам’яткоохоронного закладу. Акцентовано, що виділення на території міста ділянок з особливим містобудівним режимом стало найкращою формою збереження пам’яток архітектури колишньої гетьмансько...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202873 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток / С.П. Жукова, В.М. Кліндух // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 21-28. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860240781368885248 |
|---|---|
| author | Жукова, С.П. Кліндух, В.М. |
| author_facet | Жукова, С.П. Кліндух, В.М. |
| citation_txt | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток / С.П. Жукова, В.М. Кліндух // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 21-28. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена історії створення, становлення і розвитку історико-культурного заповідника у м. Глухові як пам’яткоохоронного закладу. Акцентовано, що виділення на території міста ділянок з особливим містобудівним режимом стало найкращою формою збереження пам’яток архітектури колишньої гетьманської столиці. Окрема увага приділена основним напрямкам діяльності та перспективам розвитку Заповідника у сфері охорони культурної спадщини.
The article is devoted to the history of the creation, formation and development of the historical and cultural reserve in the city of Hlukhiv as a monument protection institution. It is emphasized that the selection of plots with a special urban planning regime on the territory of the city became the best form of preserving the architectural monuments of the former hetman’s capital. Particular attention is paid to the main areas of activity and development prospects of the Reserve in the field of cultural heritage protection.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:29:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
21
УДК 719:061.2(477.52–21 Глухів)
С.П. Жукова
В.М. Кліндух
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «ГЛУХІВ»:
СТВОРЕННЯ, ЗАВДАННЯ, РОЗВИТОК
Стаття присвячена історії створення, становлення і розвитку
історико-культурного заповідника у м. Глухові як пам’яткоохорон-
ного закладу. Акцентовано, що виділення на території міста діля-
нок з особливим містобудівним режимом стало найкращою формою
збереження пам’яток архітектури колишньої гетьманської столиці.
Окрема увага приділена основним напрямкам діяльності та перспек-
тивам розвитку Заповідника у сфері охорони культурної спадщини.
Ключові слова: Глухів, історико-культурний заповідник, спадщи-
на, пам’ятка, архітектура, реставрація, музеєфікація.
У сучасній Україні, в процесі усвідомлення націо-
нальної ідентичності та політико-економічних змін і ре-
форм, надзвичайної актуальності набуло питання збе-
реження своєї історико-культурної спадщини. В цьому
відношенні старовинне місто Глухів з його особливос-
тями, де «історична» складова є рівновеликою до «архі-
тектурної», не є виключенням.
Культурна спадщина – як нерухома, так і рухома – є
частиною соціокультурного простору, що має власти-
вість виховувати й об’єднувати покоління, забезпечува-
ти їхню спадковість через історичну пам’ять і традиції,
сприяти згуртуванню суспільства навколо спільних іде-
алів та цінностей. Доцільність та необхідність звернен-
ня до розгляду питання збереження історико-культурної
спадщини Глухова обумовлюється знаходженням остан-
ньої у межах сучасного архітектурного середовища, а ін-
коли, навіть, у колі масової агресивної радянської за-
будови, та проведенням спеціальних досліджень щодо
встановлення найефективніших методів цілісної охоро-
ни пам’яток архітектури на тлі зникнення у місті навіть
фонової історичної забудови.
У статті автори ставлять за мету довести, що виді-
лення на території Глухова ділянок з особливим місто-
будівним режимом, тобто організація та створення іс-
торико-культурного заповідника, є найкращою формою
охорони пам’яток колишньої гетьманської столиці, яка
зберегла свою історичну забудову, планування вулиць і
майданів, донесла цю красу до сучасників.
Збереження історико-культурної спадщини немож-
ливе без її вивчення. Дослідження Глухова в цьому на-
прямку тривають вже понад століття. За цей час вчени-
ми було опрацьовано значну кількість різноманітних
джерел, обстежено пам’ятки архітектури та археології,
що знаходяться на території міста. В цьому контексті
слід згадати тритомне видання О. Лазаревського «Опи-
сание старой Малороссии», яке побачило світ на почат-
ку ХХ ст. Серед фактів, які використав вчений, є цікаві
згадки про історію Глухова середини XVII–XVIII ст. Дані
наводяться з посиланням на документи, які і на сьогод-
ні є важливими джерелами інформації [1].
Однією з головних подій початку ХХ ст., пов’язаних з
orative plantings provided an important presentational function. The is-
sue of hiring appropriate skilled workers to organize and care for garden
and park plantings was also raised. Analyzing the relevant sources on this
topic, it becomes clear that the plantings in the Hetman’s garden survived
until the end of the 19th, and in local toponymy - until the beginning the
20th century. The author in the future will be continue research on this
topic, which includes the search for new sources.
It is important to fully disclose the raised topic, which in the future will
be provide an opportunity to make a picture-reconstruction of the Het-
man’s estate of Kyryll Rozumovsky on Kyivska Street in the city of Baturyn,
for the purpose of visual presentation in the museum exposition.
Key words: Baturyn, Yahotyn, Kyivska Street, Sadova Street, Het-
manate, hetman’s estate Hetman Kуrylo Rozumovsky, garden and park
art, garden tools, gardener.
REFERENCES
1. Baturyn: storinky istorii: zbirnyk dokumentiv i materialiv; 2-he
vyd. [Baturyn: pages of history: a collection of documents and materials].
Chernihiv, 2012. [in Ukrainian].
2. Vasylchykov, A. (1880). «Semeistvo Razumovskykh» T.I [Razumovsky
family], (Vols.1). Spb. [in Russian].
3. Potapenko, S.P. (2018), (Comp.). Videnskyi arkhiv hetmanskoho rodu
Rozumovskykh [The Vienna Archives of the Rozumowski Hetman Family], (Vols.1).
Kyiv. [in Ukrainian].
4. Georgyevskyi, V. (1914). Yahotyn [Yagotin]. Stolytsa і usadba, 3,
p. 28. [in Russian].
5. Herasko, M. (2014). Budynok K. Rozumovskoho na vulytsi Kyivskii
[K.Rozumovsky’s house on Kyivska Street]. Sivershchyna v istorii Ukrainy
zbirnyk naukovykh prats, issue 7, pp.140-142. Hlukhiv; Kyiv. [in Ukrainian].
6. Gun, O. (1806). Poverhnostnyie zamechaniya po doroge ot Moskvyi v
Malorossiyu v oseni 1805 goda [Superficial remarks on the road from Moscow to
Little Russia in the autumn of 1805], part 2. Moscow. [in Russian].
7. Kurbatov, V.Ya. (2007). Vseobschaya istoriya landshaftnogo iskusst-
va. Sady i parki mira [General history of landscape art. Gardens and parks of the
world]. Moscow: Eksmo. [in Russian].
8. Lukomska, Z. (2018). Mistobuduvannia Zakhidnoi Ukrainy epokhy
baroko (seredyny XVII – kin. XVIII st.) [Urban planning of Western Ukraine
in the Baroque era (mid-17th - late 18th centuries)]. (Candidate′s the-
sis). Lviv. [in Ukrainian].
9. Oliinyk, A.V. Knyhy, yaki ruinuiut stereotypy pro hetmana Kyry-
la Rozumovskoho [Books that destroy stereotypes about Hetman Ky-
rylo Rozumovsky]. Bila khata. Retrieve from:http://bilahata.net/kny-
hy-iaki-ruynuiut-stereotypy-pro-hetmana-kyryla-rozumovskoho/
[in Ukrainian].
10. Rozumovska, M. (2015). Rozumovski. Rodyna pry tsarskomu dvori [Ro-
zumovsky. Family at the royal court]. Kyiv. Tempora. [in Ukrainian].
11. Saienko, N.A. (2021). Istorychna topohrafiia Baturyna XVII–XVIII st.
[Historical topography of Baturyn of the 17th-18th century]. (Candi-
date′s thesis). Chernihiv. [in Ukrainian].
12. Tairova-Yakovleva, T.G. (2016). Povsednevnaya zhizn, dosug i tadit-
sii kazatskoy elityi Ukrainskogo getmanstva. Povsednevnaya zhizn, dosug i tradit-
sii kazatskoj elity ukrainskogo getmanstva [Everyday life, leisure and traditions
of the Cossack elite of the Ukrainian Hetmanate]. Spb.: Alteyya. [in Russian].
13. Terekh, M.I. (2009). Do istorii rozvytku osvity v Baturyni na po-
chatku 20 st. [To the history of education in Baturyn in the early 20th
century]. Sivershchyna v istorii Ukrainy: zb. nauk. pr., issue 2, pp. 154-156.
Hlukhiv; Kyiv. [in Ukrainian].
14. Terekh, M. (2012). Pershyi palats K.H. Rozumovskoho v Batu-
ryni [The first palace of K.G. Rоzumovsky in Baturyn]. Sivershchyna v is-
torii Ukrainy: zbirnyk naukovykh prats, issue 5, pp. 215-217. Hlukhiv; Kyiv.
[in Ukrainian].
15. Fursova, Yu.V. (2019). Do pytannia doslidzhennia sadyby het-
mana Kyryla Rozumovskoho v Baturyni na vul. Kyivskii (na materi-
alakh TsDIAK Ukrainy m. Kyiv) [To the question of the Hetman’s es-
tate research Kyrylo Rozumovsky in Baturyn on the Kyivska street.
(based on materials of the Central State Historical Archive of Ukraine
in the city of Kiev)]. Siverianskyi litopys, 1–2, pp. 47–50. [in Ukrainian].
16. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy m. Kyiv [dali
TsDIAK], f. 51, оp. 3, spr. 19986, 60 ark.
17. TsDIAK, f. 51, op. 3, spr. 19989, 26 ark.
18. TsDIAK, f. 51, op. 3, spr. 19995, 97 ark.
19. Тhurheim L. (1914) Moie zhyttia. Spohady z velykoho svitu
Avstrii 1819–1852 [My life. Memories from Austria’s big world 1819–
1852]. Munchen. [in Germany].
Стаття надійшла до редакції 26.04.2022 p.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р. j
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
22
охороною рухомих пам’яток культурної спадщини Глухова,
стало заснування у вересні 1902 р. міського краєзнавчого
музею, основу якого складали речі з приватних колекцій
родин Шугурових, Скоропадських, Амосових, Терещен-
ків, Неплюєвих, Александровичей, Лютих. Це були пере-
важно історичні документи, монети, окремі археологіч-
ні знахідки. Основним завданням музею стало збирання
предметів старовини та їх зберігання [2, с. 56].
Естафету проведення історичних досліджень Глухів-
щини у 1920-х роках підхопили Н. Онацький, М. Рудин-
ський, О. Маліношевський, Д. Шарапов, М. Макаренко.
Це були справжні ентузіасти своєї справи. У цей час ар-
хеологічне вивчення округи Глухова пов’язують з ім’ям
Я. Морачевського. Упродовж кількох польових сезонів
він здійснив обстеження пам’яток археології у межиріч-
чі Десни та Сейму. У його щоденниках були зафіксовані
місцезнаходження окремих знахідок, зроблені ситуацій-
ні плани городищ та археологічних комплексів на озна-
ченій території [3, с. 9]. У міжвоєнний період результати
цієї роботи складали основну частку історичних дослі-
джень регіону. Натомість архітектура Глухова практич-
но не вивчалась, принаймні нами не знайдено джерел, у
яких про це йшла мова.
Роботи з дослідження та виявлення архітектурно-мі-
стобудівної спадщини Глухова активізувалися на почат-
ку 1980-х років. Натоді негативні тенденції у містобуду-
ванні, що тривали упродовж так званої радянської доби,
призвели до втрати багатьох архітектурних домінант мі-
ста. Якщо до 1960-х років були зруйновані окремі «ідео-
логічно ворожі» споруди – церкви та дзвіниці, то з 1970-х
років розпочалося руйнування рядової історичної забу-
дови, а найгірше – будівництво великих житлових будин-
ків у історичному середмісті. Так Миколаївська церква
– головний храм гетьманської столиці, який стояв посе-
ред Радного майдану – опинилася у дворі цих житлових
будинків. Вони ж ізолювали майдан від головної вули-
ці, хоча композиційного зв’язку між ними дотримува-
лися всі архітектори, які працювали у Глухові до початку
ХХ ст. [4, с. 94]. Генеральний план міста та проєкт деталь-
ного планування центру 1973 р. взагалі передбачав ни-
щення кількох визначних пам’яток архітектури, не гово-
рячи вже про рядову історичну забудову. Щоб стримати
цю вакханалію, архітектори В. Вечерський і В. Ленченко
у 1984 р. опрацювали історико-архітектурний план Глу-
хова та проєкт зон охорони пам’яток.
Архітектурне руйнування Глухова за радянської доби
було настільки тотальним, що навіть окремі істори-
ки стали говорити про те, що від міста, як і від інших
Рис. 1. Відреставрована пам’ятка архітектури і містобудування «Дворянське зібрання» (1811 р.)
ISSN 2218-4805
23
ково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і мі-
стобудування розробив проєкт формування глухівського
заповідника. Ці напрацювання увійшли складовою части-
ною до генерального плану міста. При цьому було додат-
ково виявлено і поставлено на державний облік понад 30
пам’яток архітектури, містобудування, культури, історії,
монументального мистецтва, вперше проведено ретро-
спективний аналіз розвитку містобудівної структури про-
тягом Х–ХХ ст. та аналіз наявної розпланувально-просто-
рової структури історичного ареалу міста, забезпечено
охорону зон композиційно-видового впливу всіх пам’я-
ток містобудування і архітектури. Така комплексна си-
стема заходів дала підстави для підготовки і ухвалення
урядового рішення від 8 лютого 1994 р. № 80, відповідно
до якого пам’ятки історії та культури Глухова були ого-
лошені історико-культурним заповідником. Одночасно
у 1994 р. був затверджений генеральний план міста, а на
цій основі протягом 1994–1997 рр. проведений комплекс
наступних практичних заходів: реставрація та реабіліта-
ція пам’яток; реконструкція та впорядження історичного
гетьманських столиць (Чигирина, Батурина), лишила-
ся лише назва. Проте насправді архітектурно-містобу-
дівна спадщина Глухова доби Гетьманщини частково
збереглася і була описана та спопуляризована у публі-
каціях кандидата архітектури В. Вечерського, що дало
підстави для ухвалення урядового рішення про свят-
кування у 1992 р. 1000-ліття Глухова.
Наразі ми знаємо, що місто в цілому зберегло історич-
не розпланування ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Найцінніша в
історико-архітектурному плані забудова зосереджена в
межах колишньої фортеці і поблизу неї; окремі пам’ят-
ки є і на периферії. Відтак науковцями були визначені
наступні зони: заповідна територія у центрі; зона регу-
лювання забудови, де висота будівель обмежується дво-
ма-трьома поверхами; зона охоронюваного ландшафту
в заплаві р. Есмані, що є особливою цінною видовою зо-
ною з високим природно-рекреаційним потенціалом.
Висновки В. Вечерського і В. Ленченка були враховані
при коригуванні історико-архітектурного опорного пла-
ну міста у 1991–1992 рр. Тоді ж, 1992 року, Київський нау-
Рис. 2. Фрагмент нової експозиції Глухівського краєзнавчого музею
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
24
центру міста; створення пам’ятних знаків і пам’ятників
(серед них найвизначнішим є парний пам’ятник всесвіт-
ньо відомим композиторам, уродженцям Глухова М. Бере-
зовському та Д. Бортнянському); будівництво нових спо-
руд за індивідуальними проєктами; створення сучасних
інженерних мереж і транспортних комунікацій; оптимі-
зація всієї міської інфраструктури та функціонального
зонування міста. Відтак нові будівлі і споруди стали зво-
дитися тільки за індивідуальними проєктами, архітектур-
но-просторові й пластичні вирішення яких ув’язувалися
з характером історичної забудови [5, с. 4–5].
Поряд з цим питання функціонування у Глухові іс-
торико-культурного заповідника як пам’яткоохоронно-
го закладу було лише декларативним. Через кілька років
за постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня
1998 р. № 1576 Заповідник було передано до державної
власності і підпорядковано Держбуду України. Майже од-
ночасно запрацювала Комплексна програма збереження
історичної забудови м. Глухова, затверджена урядовою
постановою від 11 грудня 1998 р. № 1958. Реалізація за-
ходів, визначених Програмою, відіграла свою позитив-
ну роль у становленні новоствореної організації, на яку
у той час покладалися повноваження місцевого органу
охорони культурної спадщини.
Через 10 років за вагомі результати у справі збере-
ження, дослідження, популяризації історико-культурної
спадщини, створення музейної експозиції Заповіднику,
відповідно до Указу Президента України від 10.11.2008 р.
№ 1027/2008, було надано статус національного. Розпо-
рядженням Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р.
№ 1032-р «Про передачу цілісних майнових комплексів
історико-культурних заповідників до сфери управління
Міністерства культури» Національний заповідник «Глу-
хів» віднесено до сфери управління Міністерства культу-
ри України (наразі – Міністерство культури та інформа-
ційної політики України).
Функціонування Заповідника регламентується Поло-
женням, що визначає його науково-дослідним та куль-
турно-освітнім закладом, який є базовою установою в
частині збереження пам’яток архітектури, історії, куль-
тури останньої столиці Гетьманщини, а також вивчення і
дослідження подій цього періоду на території України та
за її межами. Основними видами діяльності Заповідни-
ка є охорона пам’яток культурної спадщини, науково-до-
слідна, музейно-експозиційна, фондова, виставкова, куль-
турно-просвітницька робота, інформаційно-видавнича
діяльність. Отже, завдання і функції Заповідника багато-
гранні. Пам’ятки, які входять до його реєстру, утворюють
єдиний масив архітектурної спадщини міста. З одного
боку, це «класична спадщина» як сума пам’яток минуло-
го, а з іншого – «генеративна спадщина», бо є джерелом
майбутнього культурного розвитку і вимагає застосуван-
ня її потенціалу у процесі розвитку міста.
До структури Заповідника входить 5 відділів. Із за-
гальної кількості працюючих (27 штатних одиниць) 10
є спеціалістами в галузі музейної та пам’яткоохоронної
Рис. 3. Пам’ятка архітектури і містобудування «Садибний будинок Кочубеїв» (1904 р.)
з адмінприміщенням Національного заповідника «Глухів»
ISSN 2218-4805
25
справи. Збереженням, виявленням, вивченням пам’яток
архітектури Глухова займаються відділ охорони та рес-
таврації пам’яток і науково-дослідний відділ. На них по-
кладаються наступні завдання: проведення роботи з ви-
явлення, наукового вивчення, фіксації та інших заходів з
обліку нерухомих об’єктів культурної спадщини, що вхо-
дять до складу Заповідника; проведення науково-пошу-
кових експедицій, археологічних досліджень; виявлення
нових об’єктів культурної спадщини та подання пропози-
цій щодо занесення їх до Державного реєстру нерухомих
пам’яток України; організація досліджень об’єктів куль-
турної спадщини, які потребують рятівних робіт, а також
організація відповідних охоронних заходів щодо пам’яток
у разі виникнення загрози їх по-
шкодження або руйнування внас-
лідок дії природних факторів чи
проведення будь-яких робіт; ви-
вчення різнобічних проблем істо-
рії, архітектури, живопису пам’я-
ток Заповідника; розроблення
планових наукових тем, пов’яза-
них з пам’ятками; здійснення на-
турального вивчення пам’яток;
збирання наукової інформації
про пам’ятки Заповідника в ар-
хівах, бібліотеках, музеях та ін-
ших установах [6, с. 62] .
Особливе значення для орга-
нізації пам’яткоохоронної робо-
ти закладу мало визначення меж
і режимів використання терито-
рії Заповідника та зон охорони
пам’яток культурної спадщини
м. Глухова. Вони були затвердже-
ні розпорядженням Сумської об-
ласної державної адміністрації від
29.04.1994 р. № 134 [7, с. 48–52].
Отже, території у зонах розташу-
вання і впливу об’єктів культур-
ної спадщини м. Глухова класифі-
куються наступним чином: 1) за
історико-культурною цінністю;
2) за значенням для збереження
композиційно-художніх якостей
історико-культурної спадщини;
3) за природною цінністю ланд-
шафтів; 4) за цінністю археоло-
гічного культурного шару.
За першою позицією ділянки
міської території у свою чергу по-
діляються на 3 категорії: 1) ті, що
прирівнюються до пам’яток мі-
стобудування і підлягають суворій
охороні, власне територія Заповід-
ника: місце розташування горо-
дища давньоруського Глухова, рештки західного фронту
укріплень уздовж вул. Валової, система центральних місь-
ких майданів з прилеглими кварталами; 2) цінні терито-
рії, тобто окремі ділянки (охоронні зони), на яких розміще-
ні об’єкти культурної спадщини: квартали між стадіоном,
вул. Терещенків і Шевченка, обабіч вул. Матросова, тери-
торія Вознесенського кладовища, дискретно розташовані
у міській структурі пам’ятки архітектури, історії монумен-
тального мистецтва; 3) інші території, що мають певне іс-
торико-культурне значення: групи кварталів у передміс-
тях Веригине, Білополівка, Красна Гірка; ділянки навколо
історичного центру, що зберегли цінне планування ХVІІ –
початку ХІХ ст. та частково – рядову забудову.
Рис. 4. Фрагмент експозиції музею археології
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
26
«Трьох-Анастасіївська церква» (1884–1893 р.), «Глухів-
ський учительський інститут» (1874–1879 рр.), «Глухів-
ська чоловіча гімназія» (1880-ті рр.), «Пансіон Глухів-
ської чоловічої гімназії» (1880–1892 рр.) мають статус
національних, 30 – місцевого значення.
На балансі Заповідника знаходиться 5 пам’яток архітек-
тури: «Дворянське зібрання» (1811 р.), «Будинок П. Люто-
го» (кін. ХІХ ст.), «Банк Н. Терещенка» (кін. ХІХ ст.), «Київ-
Отже, територія Заповідника охоплює 75 га централь-
ної історичної частини та ділянки природного ланд-
шафту м. Глухова. Тут і в охоронних зонах розташовано
понад 50 об’єктів культурної спадщини, 37 з яких зане-
сені до Державного реєстру нерухомих пам’яток Украї-
ни. 7 пам’яток («Миколаївська церква» (1693–1695 рр.),
«Київська брама Глухівських міських укріплень» (1766–
1769 рр.), «Спасо-Преображенська церква» (1765 р.),
Рис. 5. Пам’ятка історії та архітектури національного значення
«Київська брама Глухівських міських укріплень» (1766–1769 рр.)
Рис. 6. Панорама виставки «Миттєвості Великої війни»
ISSN 2218-4805
27
ська брама Глухівських міських укріплень» (1766–1769 рр.),
«Садибний будинок Кочубеїв» (1904 р.). До його складу
входить музей археології, створений у 2008 р., що працює
на правах відділу музейної та науково-фондової роботи.
Протягом свого існування Національний заповідник
«Глухів» здійснив комплекс пам’яткоохоронних і куль-
турно-освітніх заходів, спрямованих на збереження,
дослідження, популяризацію його архітектурної спад-
щини. Реалізація Комплексної програми збереження іс-
торичної забудови м. Глухова, яка проходила упродовж
1999–2005 рр., охопила реставраційно-ремонтними ро-
ботами 19 об’єктів. На кінець її дії повністю були від-
реставровані фасади наступних пам’яток: «Глухівський
учительський інститут» (1874–1879 рр.), «Жіноча гімна-
зія» (1896 р.), «Будинок П. Лютого» (кін. ХІХ ст.), Жіночій
корпус земської лікарні (1880–1890-ті рр.), «Федорівське
міське трикласне училище» (1891 р.), «Банк Н. Терещен-
ка» ( кін. ХІХ ст.), «Дворянське зібрання» (1811 р.). Остан-
ня у цьому реєстрі пам’ятка була музеєфікована, що дало
можливість Глухівському міському краєзнавчому музею
гідно зустріти у 2002 р. свій 100-річний ювілей, а колек-
тиву Заповідника витримати тест на професійну придат-
ність (рис. 1, 2) [6, с. 68–69].
Експлуатація пам’яток архітектури в сучасних умовах
має підпорядковуватися головному завданню – збережен-
ню і використанню з урахуванням їх як об’єктів істори-
ко-культурної спадщини. У системі роботи Заповідника
вони набувають ще й додаткового функціонального при-
значення – стають об’єктами екскурсійного показу. Крім
того, накопичуючи фонди, заклад починає виконувати
роль музейної установи, що ставить на порядок денний
питання розширення експозиційних площ. Так виникла
ідея про створення експозиції археологічних знахідок у
пам’ятці історії та архітектури «Садибний будинок Ко-
чубеїв». Реставрація пам’ятки тривала упродовж 2003–
2005 рр. Наприкінці 2007 р. був розроблений проєкт му-
зейної експозиції, яка відкрилася 6 листопада 2008 р., у
день відзначення 300-річчя проголошення Глухова сто-
лицею гетьманської і Лівобережної України (рис. 3, 4) [8].
Останню крапку у всебічному використанні території
пам’ятки мають поставити ландшафтні перетворення її
території. Реалізація відповідного проєкту, розроблено-
го у 2011 р., потребує солідного державного фінансування
Одним із головних об’єктів культурної спадщини Глу-
хова, рідкісним зразком оборонного зодчества ХVІІІ ст. є
пам’ятка архітектури і містобудування національного зна-
чення «Київська брама Глухівських міських укріплень».
Виконуючи містоформуючу функцію, вона наразі є при-
міщенням для експозицій постійно діючих виставок. У
2001–2004 рр. був розроблений проєкт реставрації фаса-
дів пам’ятки, реалізований упродовж 2006–2007 років. З
метою її подальшої музеєфікації науковці Заповідника
розробили концепцію експозицій виставок, діючих на по-
стійній основі, у бічних кордегардіях пам’ятки. Перша ви-
ставка – «Миттєвості Великої війни» – відкрита у 2013 р. до
70-річчя визволення Глухова від німецько-фашистських
загарбників, друга – «З історії стрілецької зброї» – 6 груд-
ня 2018 р. в День Збройних Сил України (рис. 5, 6) [6, с. 71].
Пріоритети пам’яткоохоронної роботі Національного
заповідника «Глухів» визначені його генеральним планом
розвитку, розробленим Науково-дослідним і проєктним
інститутом містобудування (м. Київ, 2003 р.). Перший
етап виконання заходів генерального плану завершено:
відреставровані та музеєфіковані найцінніші архітектур-
ні пам’ятки Глухова, проведена їх повна інвентаризація
і паспортизація; укладені охоронні договори з балан-
соутримувачами і користувачами пам’яток; встановле-
ні охоронні дошки нового зразка; додатково поставлені
на державний облік і внесені до Державного реєстру не-
рухомих пам’яток два нововиявлених об’єкти культурної
спадщини («Лікарня св. Єфросинії», «Історичний центр
Глухова, XII–XVIII ст.»); з метою поступової ліквідації
дисгармонійних споруд (складів) з території Заповідни-
ка винесений промисловий ринок. На часі – здійснення
комплексу заходів, направлених на формування сучас-
ного архітектурного середовища міста на основі реабілі-
тації історико-містобудівної спадщини, головним з яких
є винос продовольчого ринку і автовокзалу з Соборного
майдану для ліквідації агресивного середовища навколо
пам’ятки архітектури національного значення «Микола-
ївська церква» (1693–1695) і відтворення майдану, з яким
пов’язані історичні події українського державотворення
кінця ХVІІ ст. – ХVІІІ ст. [7, с. 55–56].
Отже, організація та створення історико-культурно-
го заповідника у м. Глухові на сьогодні є накращою фор-
мою збереження його історико-архітектурного середо-
вища. Вирішуючи непросте завдання максимального
збереження автентичного вигляду пам’яток та їх ефек-
тивного адміністрування, в діяльності Національного за-
повідника «Глухів» помітна перевага використання під-
порядкованих йому пам’яток з просвітницькою місією:
застосовування внутрішнього простору для створення
музейних експозицій, облаштування мистецьких гале-
рей, виставкових залів, приміщень для проведення ма-
сових заходів; включення пам’яток як об’єктів екскур-
сійного показу до туристичних маршрутів. Інтегрований
у культурно-освітні процеси Глухова, Заповідник бере
активну участь у формуванні соціокультурного просто-
ру міста, тим самим впливаючи і на відповідні загаль-
нодержавні процеси.
ДЖЕРЕЛА
1. Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. Материалы
для истории заселения, землевладения и управления. Т. 2. Полк
Нежинский. К.: Типография К.Н. Милевского, 1893. 550 с.
2. Мошик І.В. Історичні віхи Глухівського краєзнавчого му-
зею. Питання історії науки і техніки. К.: Вид ЦП НПН України та
УТОПІК. 2015. № 2. С. 56–60.
3. Бєлашов В.І. Археологічні дослідження міста Глухова (ог-
ляд історичного і сучасного стану (1872–2000 рр.) Збереження іс-
торико-культурних надбань Глухівщини: матеріали Першої на-
уково-практичної конференції (18 квітня 2002 р.). Глухів : РВВ
ГДПУ, 2002. С. 4–7.
4. Вечерський В.В. Радянська доба в архітектурі й містобуду-
ванні Глухова. Збереження історико-культурних надбань Глухівщи-
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
28
УДК 069:[5794](477.53)(091)
О.О Белько
МУЗЕЙНА СПРАВА У ФОРМУВАННІ
РЕГІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
(НА ПРИКЛАДІ ПРИРОДНИЧО-
ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ ПОЛТАВСЬКОГО
ГУБЕРНСЬКОГО ЗЕМСТВА)
Стаття присвячена ролі музейних закладів у формуванні регіо-
нальної ідентичності населення на прикладі діяльності Природни-
чо-історичного музею Полтавського губернського земства. Регіо-
нальна ідентичність, регіональне самовизначення, самосвідомість є
важливими факторами функціонування місцевості як єдиного тери-
торіального і соціокультурного простору. У статті розкрито осо-
бливості краєзнавчої роботи закладу. Наведено приклади заходів,
які проводилися на терені Полтавщини, зокрема, відкриття Цен-
тру досліджень кустарної справи, де на науковому ґрунті вивчали-
ся традиційні і нові кустарні промисли Полтавщини. Наводяться
приклади, як, проводячи різнопланову роботу зі збереження істо-
рії та культури, традицій та ремесел області, музейний заклад не
лише підтримував регіональну унікальність, а й створював сталий
образ місцевості, що і на сучасному етапі слугує опорою для заро-
дження регіональної самосвідомості.
Ключові слова: регіональна ідентичність, регіональні музеї, екс-
позиційна робота, Природничо-історичний музей Полтавського гу-
бернського земства.
За умов неоднорідності суспільства, неоднозначності,
суперечливості та незавершеності процесів націє- та дер-
жавотворення, активізація досліджень регіональної іден-
тичності населення важлива з огляду на необхідність ста-
новлення й консолідацію громадянського суспільства.
Процеси демократизації українського суспільства зму-
шують критично переглянути характер відносин між му-
зейним закладом та відвідувачами, роль музеїв у нефор-
мальній і додатковій освіті, вихованні молоді, розвитку
галузі рекреації та дозвілля, формуванні культурної по-
літики держави. Сьогодні музеї України мають розширю-
вати свої функції установ збереження спадщини, стаючи
багатоцільовими осередками культури, науки, освіти від-
повідно до світової тенденції музейної справи: відкри-
тий музей у відкритому суспільстві.
Музейницька сфера України перебуває у глибокій кри-
зі, виживаючи у фінансово-правовій скруті та пристосо-
вуючись до щоденних викликів часу. І це відбувається,
здебільшого, через відсутність професійної освіти, об-
міну знаннями і технологіями, належного міжнародно-
го співробітництва, застарілі методи діяльності. До того
ж, музейні колекції й інші документаційні ресурси все
ще залишаються закритими для широкої громадськості.
Отже, актуальними є зусилля, спрямовані на віднайдення
інструментарію, за допомогою якого ми зможемо осяг-
нути і розвинути місію культурної спадщини в швидко
мінливому середовищі. Саме регіональні музеї, як жод-
ні інші соціокультурні інститути на місцях, зорієнтовані
на збереження характерних ознак, важливих для духов-
ного розвитку населення, а саме історії та культури міс-
цевості, її етнічного складу.
Регіональна ідентичність, регіональне самовизначення,
самосвідомість є важливими факторами функціонування
ни: матеріали Другої науково-практичної конференції (17 квітня
2003 р.). Глухів : РВВ ГДПУ, 2003. С. 92–95.
5. Вечерський В.В. Розроблення Генерального плану розвитку
Державного історико-культурного заповідника у м. Глухові. Збе-
реження історико-культурних надбань Глухівщини : матеріали Пер-
шої науково-практичної конференції (18 квітня 2002 р.). Глухів :
РВВ ГДПУ, 2002. С. 4–7.
6. Жукова С.П. Пам’ятки культурної спадщини у структурі ді-
яльності Національного заповідника «Глухів». Охорона культур-
ної спадщини історико-культурними заповідниками Чернігово-Сі-
верщини / за заг. ред. С.Ю. Зозулі. Центр памяткознавства НАН
України і Укр. тов-ва охор. пам’яток історії та культури, Півн.-Сх.
регіон. від.-ня. Київ: Видавець Олег Філюк, Центр учбової літе-
ратури, 2017. С. 60–75.
7. Генеральний план розвитку Державного історико-культур-
ного заповідника у м. Глухові. НДПІмістобудування. К., 2003. Ру-
коп. 60 с.; 4 арк. креслеників, іл. (Вечерський В.В. у співавторстві
з Каштановою Т.М., Грибаном В.Ф.). Затверджений 14 сесією Глу-
хівської міської ради 16.12.2003.
8. Музей археології Національного заповідника «Глухів» (пу-
тівник). Суми: АС-Поліграф, 2011. 42 с.: іл.
Zhukova S.P., Klinduh V.M. National reserve «Hlukhiv»: creation,
tasks, development
The article is devoted to the history of the creation, formation and de-
velopment of the historical and cultural reserve in the city of Hlukhiv as
a monument protection institution. It is emphasized that the selection of
plots with a special urban planning regime on the territory of the city be-
came the best form of preserving the architectural monuments of the for-
mer hetman’s capital. Particular attention is paid to the main areas of
activity and development prospects of the Reserve in the field of cultur-
al heritage protection.
Key words: Hlukhiv, historical and cultural reserve, heritage, monu-
ment, architecture, restoration, museificatio
REFERENCE
1. Lazarevskiy, A.M. (1893). Opisaniye staroy Malorossii. Materialy dlya
istorii zaseleniya, zemlevladeniya i upravleniya [Description of old Little Russia.
Materials for the history of settlement, land ownership and management]. Vol. 2.
Polk Nezhinskiy. Kiyev: Tipografiya K.N. Milevskogo. [in Russian].
2. Moshyk, I.V. (2015). Istorychni vikhy Hlukhivskoho kraieznavcho-
ho muzeiu [Historical milestones of the Hlukhiv local history muse-
um]. Pytannia istorii nauky i tekhniky, 2, p. 56-60. [in Ukrainin].
3. Bielashov, V.I. (2002). Arkheolohichni doslidzhennia mista
Hlukhova (ohliad istorychnoho i suchasnoho stanu (1872–2000 rr.)
[Archaeological research of the city of Glukhov (overview of the his-
torical and current state (1872–2000)]. Zberezhennia istoryko-kulturnykh
nadban Hlukhivshchyny: materialy Pershoi naukovo-praktychnoi konferentsii (18
kvitnia 2002 r.), pp. 4–7. [in Ukrainian].
4.Vecherskyi, V.V. (2003). Radianska doba v arkhitekturi i misto-
buduvanni Hlukhova [The Soviet era in the architecture and town
planning of Hluhkiv]. Zberezhennia istoryko-kulturnykh nadban Hlukhivsh-
chyny: materialy Druhoi naukovo-praktychnoi konferentsii (17 kvitnia 2003 r.),
pp. 92–95. [in Ukrainian].
5. Vecherskyi, V.V. (2002). Rozroblennia Heneralnoho planu roz-
vytku Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka u m. Hlukhovi
[Development of the General Development Plan of the State Histor-
ical and Cultural Reserve in Glukhiv]. Zberezhennia istoryko-kulturnykh
nadban Hlukhivshchyny : materialy Pershoi naukovo-praktychnoi konferentsii
(18 kvitnia 2002 r.), pp. 4–7. [in Uikrinian].
6. Zhukova, S.P. Pamiatky kulturnoi spadshchyny u strukturi di-
ialnosti Natsionalnoho zapovidnyka «Hlukhiv» [Sights of cultural
heritage in the activity structure of the National Reserve «Hlukhiv»].
Okhorona kulturnoi spadshchyny istoryko-kulturnymy zapovidnykamy Cherniho-
vo-Sivershchyn, pp. 60-74. Kyiv: Vydavets Oleh Filiuk, Tsentr uchbovoi
literatury. [inUkrainian].
7. Heneralnyi plan rozvytku Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka
u m. Hlukhovi. [General plan for the development of the State Historical and Cul-
tural Reserve in the city of Glukhiv]. NDPImistobuduvannia. Kyiv. (2003).
[in Ukrainian]. (unpublished).
8. Muzei arkheolohii Natsionalnoho zapovidnyka «Hlukhiv» (putivnyk) [Mu-
seum of Archeology of the National Reserve «Glukhiv» (guide)]. Sumy: AS-Po-
lihraf, 2011. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 12.04.2022 р.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р. j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202873 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:29:49Z |
| publishDate | 2022 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Жукова, С.П. Кліндух, В.М. 2025-04-16T13:42:33Z 2022 Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток / С.П. Жукова, В.М. Кліндух // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 21-28. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202873 719:061.2(477.52–21 Глухів) Стаття присвячена історії створення, становлення і розвитку історико-культурного заповідника у м. Глухові як пам’яткоохоронного закладу. Акцентовано, що виділення на території міста ділянок з особливим містобудівним режимом стало найкращою формою збереження пам’яток архітектури колишньої гетьманської столиці. Окрема увага приділена основним напрямкам діяльності та перспективам розвитку Заповідника у сфері охорони культурної спадщини. The article is devoted to the history of the creation, formation and development of the historical and cultural reserve in the city of Hlukhiv as a monument protection institution. It is emphasized that the selection of plots with a special urban planning regime on the territory of the city became the best form of preserving the architectural monuments of the former hetman’s capital. Particular attention is paid to the main areas of activity and development prospects of the Reserve in the field of cultural heritage protection. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство, пам’яткоохоронна та музейна справа Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток National reserve «Hlukhiv»: creation, tasks, development Article published earlier |
| spellingShingle | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток Жукова, С.П. Кліндух, В.М. Пам’яткознавство, пам’яткоохоронна та музейна справа |
| title | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток |
| title_alt | National reserve «Hlukhiv»: creation, tasks, development |
| title_full | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток |
| title_fullStr | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток |
| title_full_unstemmed | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток |
| title_short | Національний заповідник "Глухів": створення, завдання, розвиток |
| title_sort | національний заповідник "глухів": створення, завдання, розвиток |
| topic | Пам’яткознавство, пам’яткоохоронна та музейна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство, пам’яткоохоронна та музейна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202873 |
| work_keys_str_mv | AT žukovasp nacíonalʹniizapovídnikgluhívstvorennâzavdannârozvitok AT klínduhvm nacíonalʹniizapovídnikgluhívstvorennâzavdannârozvitok AT žukovasp nationalreservehlukhivcreationtasksdevelopment AT klínduhvm nationalreservehlukhivcreationtasksdevelopment |