Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358
У статті реконструйовано життєвий і професійний шлях голів Ніжинського окружного суду на основі послужних списків, що зберігаються у фонді 358 Відділу забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області (м. Ніжин). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму,...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2022 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2022
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202880 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 / М.В. Мінченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 93-95. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202880 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мінченко, М.В. 2025-04-16T16:02:12Z 2022 Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 / М.В. Мінченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 93-95. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202880 94(477.51):34.08:347:343 «1878–1902» У статті реконструйовано життєвий і професійний шлях голів Ніжинського окружного суду на основі послужних списків, що зберігаються у фонді 358 Відділу забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області (м. Ніжин). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, аналізу, індукції, а також історико-генетичному, історико-порівняльному методах. The article reconstructs the life path and career way of Nizhyn District Court Heads on the basis of track records kept in the collection of materials 358 of the Department of Ensuring the Preservation of Documents of State Archives of Chernihiv Region (Nizhyn, Ukraine). The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, analysis, induction, as well as genetic and сomparative historical methods. It was found that they began their careers as junior assistant secretaries, candidates for the position of judges. Lawyers gained legal experience in the Department of Ministry of Justice and in court chambers. During their career for conscientious work they were awarded the orders: St. Stanislav of IIIrd, IInd, Ist degrees, St. Anna of IInd, Ist degrees, St. Vladimir of IVth, IIIrd degrees, and medals: «In memory of Emperor Oleksandr III», «In memory of the war of 1812». They were enlisted in the ranks of a real state adviser as the result of the successful career as the lawyer. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 Nizhyn District Court Heads in light of the collection of materials 358 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 |
| spellingShingle |
Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 Мінченко, М.В. Нова історія |
| title_short |
Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 |
| title_full |
Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 |
| title_fullStr |
Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 |
| title_full_unstemmed |
Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 |
| title_sort |
голови ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 |
| author |
Мінченко, М.В. |
| author_facet |
Мінченко, М.В. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Nizhyn District Court Heads in light of the collection of materials 358 |
| description |
У статті реконструйовано життєвий і професійний шлях голів Ніжинського окружного суду на основі послужних списків, що зберігаються у фонді 358 Відділу забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області (м. Ніжин). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, аналізу, індукції, а також історико-генетичному, історико-порівняльному методах.
The article reconstructs the life path and career way of Nizhyn District Court Heads on the basis of track records kept in the collection of materials 358 of the Department of Ensuring the Preservation of Documents of State Archives of Chernihiv Region (Nizhyn, Ukraine).
The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, analysis, induction, as well as genetic and сomparative historical methods.
It was found that they began their careers as junior assistant secretaries, candidates for the position of judges. Lawyers gained legal experience in the Department of Ministry of Justice and in court chambers. During their career for conscientious work they were awarded the orders: St. Stanislav of IIIrd, IInd, Ist degrees, St. Anna of IInd, Ist degrees, St. Vladimir of IVth, IIIrd degrees, and medals: «In memory of Emperor Oleksandr III», «In memory of the war of 1812». They were enlisted in the ranks of a real state adviser as the result of the successful career as the lawyer.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202880 |
| citation_txt |
Голови Ніжинського окружного суду у світлі матеріалів фонду 358 / М.В. Мінченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 93-95. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mínčenkomv golovinížinsʹkogookružnogosuduusvítlímateríalívfondu358 AT mínčenkomv nizhyndistrictcourtheadsinlightofthecollectionofmaterials358 |
| first_indexed |
2025-11-26T15:58:07Z |
| last_indexed |
2025-11-26T15:58:07Z |
| _version_ |
1850627079297564672 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
93
6. Коцюбанська О.О. Мануфактурна та фабрично-мануфак-
турна стадії розвитку кондитерської промисловості Харкова.
Питання історії науки і техніки. 2012. № 1. С. 30–39.
7. Шевченко Т. Кобзар: у 3 т. / ред. О. Білецький. Київ : Держав-
не видавництво художньої літератури, 2004. Т. 2. 641 с.
8. Вечерський В.В., Бєлашов В.І. Глухів. Київ : Абрис, 2003.
164 с.
Artemova L.V. Sweet highly profitable or why sugar making con-
tributed to the development of charitable attractions of the Teresh-
chenko family in Hlukhiv
The article is devoted to the history of the emergence of one of the
most important food products – sugar. The historical path of distribu-
tion in the world of both sugar cane and sugar beet, an alternative sug-
ar-bearing plant in countries with a temperate climate, is considered.
In a separate order, attention is paid to well-known personalities of
sugar production – Tereshchenko, who, being engaged in the production
of a sweet product, have turned from regional small entrepreneurs into
a new elite - a wealthy aristocracy of capital. The features of economic,
political and cultural factors in the sphere of the sugar industry are ana-
lyzed and general patterns are identified, which in the second half of the
XIX – early XX centuries influenced the state and prosperity of Teresh-
chenko’s sugar business empire. It has been established that the high
profitability of Tereshchenko’s sugar factories contributed to the maxi-
mization of their income and the development of the latter’s charitable
initiatives in the social and humanitarian space of Hlukhiv.
Key words: sugar, sugar beet, industrial growth, excise policy, confec-
tionery business, Tereshchenko family, charity, Hlukhiv.
REFERENCES
1. Harari, Yu. (2019). Liudyna rozumna. Istoriia liudstva vid minuloho do
maibutnoho. [The person is smart. The history of mankind from the past to the
future]. Kharkiv: Klub simenoho dozvillia. [in Ukrainian].
2. Filonenko, S.V. (2008). Tsukor i buriakotsukrove vyrobnytstvo.
Istoriia vynyknennia i stanovlennia. [Sugar and beet sugar fidelity.
The history of emergence and formation]. Pytannia istorii nauky i tekh-
niky, issue 1, рр. 13–21. [in Ukrainian].
3. Tereshchenko, O. (2016). Derzhavne rehuliuvannia tsukrovoi
promyslovosti Chernihivskoi hubernii v druhii polovyni XIX – na po-
chatku XX st. [State regulation of the sugar industry of the Cherni-
hiv province in the second half of the 19th and early 20th centu-
ries]. Pytannia istorii nauky i tekhniky, issue 22, рр. 62–66. [in Ukrainian].
4. Sobolev, M.N. (1911). Tamozhennaya politika Rossii vo vtoroy polovine
XIX veka. [Customs policy of Russia in the second half of the XIX century].
Tomsk: Tipo-litorgafiya Sibirskogo tovarishchestva pechatnogo dela.
[in Russian].
5. Mustafin, O. (2020). Smachni pryhody. Ekskursiia vlasnoiu kukhneiu.
[Delicious adventures. Tour in your own kitchen]. Kyiv: Vydavets Silaieva.
[in Ukrainian].
6. Kotsiubanska, O.O. (2012). Manufakturna ta fabrychno-manu-
fakturna stadii rozvytku kondyterskoi promyslovosti Kharkova. [Man-
ufactory and factory-manufactory stages of development of the con-
fectionery industry in Kharkov]. Pytannia istorii nauky i tekhniky, issue 1,
рр. 30–39. [in Ukrainian].
7. Shevchenko, T. (1949). Kobzar: u 3 t. / red. O. Biletskyi. T. 2.
[Kobzar]. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo khudozhnoi literatury. [in
Ukrainian].
8. Vecherskyi, V.V., Bielashov, V.I. (2003). Hlukhiv. [Hlukhiv]. Kyiv:
Abrys. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 15.04.2022 р.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р.
УДК 94(477.51):34.08:347:343 «1878–1902»
М.В. Мінченко
ГОЛОВИ НІЖИНСЬКОГО ОКРУЖНОГО СУДУ
У СВІТЛІ МАТЕРІАЛІВ ФОНДУ 358 ВДАЧОН
У статті реконструйовано життєвий і професійний шлях голів
Ніжинського окружного суду на основі послужних списків, що збері-
гаються у фонді 358 Відділу забезпечення збереженості документів
Державного архіву Чернігівської області (м. Ніжин). Методологія
дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності,
аналізу, індукції, а також історико-генетичному, історико-порів-
няльному методах.
Ключові слова: Відділ забезпечення збереженості документів Дер-
жавного архіву Чернігівської області, Ніжин, Ніжинський окружний
суд, голова суду, професійний портрет.
Аналіз послужних списків, які зберігаються у фонді
358 Відділу забезпечення збереженості документів Дер-
жавного архіву Чернігівської області (м. Ніжин), дозволив
ідентифікувати трьох очільників Ніжинського окружно-
го суду: М.Р. Гіппіуса, М.С. Грабора, І.А. Котляревсько-
го. Ця інформація не відображена в попередніх дослі-
дженнях [4; 5; 6; 7].
Метою статті є реконструкція життєвого і професій-
ного шляху голів Ніжинського окружного суду на осно-
ві архівних матеріалів.
Так, справу Ернеста Федоровича Бострема продовжив
дворянин Микола Романович Гіппіус, який очолював Ні-
жинський окружний суд з 2 серпня 1878 р. до 9 берез-
ня 1881 р. Навчався в Імператорському Московському
університеті на юридичному факультеті, закінчив курс
наук і отримав ступінь кандидата.
Микола Романович розпочав службову діяльність 9 ли-
стопада 1864 р. на посаді молодшого помічника секре-
таря І дільниці 6-го Департаменту Урядового Сенату, де
був затверджений 14 січня 1865 р. М.Р. Гіппіус займав-
ся звітуванням справ Урядовому Сенату. З 21 квітня до
27 вересня 1866 р. виконував обов’язки помічника се-
кретаря Московської судової палати.
27 червня 1867 р. М.Р. Гіппіус був призначений канди-
датом на судову посаду при Тульському окружному суді. З
цього часу обіймав чини прокурорського нагляду та судо-
ві: судового слідчого ІІ дільниці (з 4 до 14 вересня 1867 р.),
судового слідчого І дільниці (з 16 жовтня 1867 р.), товари-
ша прокурора Тульського окружного суду (з 8 листопада
1867 р.), Тульського губернського прокурора (з 12 квітня
до 8 грудня 1869 р.), товариша прокурора Саратовської су-
дової палати (з 18 березня 1871 р.), товариша прокурора
Харківської судової палати (з 21 лютого 1874 р.), проку-
рора Харківської судової палати (нетривалий час), това-
риша оберпрокурора кримінального касаційного Депар-
таменту Урядового Сенату (з 15 грудня 1877 р.).
2 серпня 1878 р. М.Р. Гіппіуса призначили головою Ніжин-
ського окружного суду. Він дослужився до чину надвірно-
го радника (9 серпня 1875 р.), був нагороджений орденами
Св. Станіслава ІІ ст. (26 грудня 1875 р.), Св. Анни ІІ ст. (1 січ-
ня 1880 р.). Помер правник 9 березня 1881 р. [1, арк. 1–21].
j
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
94
рорського нагляду Бакінського, Єлизаветпольського і Став-
ропольського окружних судів і слідчих дільниць м. Баку,
Кюрдамірського і Ставропольського повітів.
11 травня 1895 р. І.А. Котляревського призначили го-
ловою Єкатеринодарського окружного суду. Він при-
йняв постійне представництво у цивільному (24 травня
1895 р.) і ІІ кримінальному відділеннях суду (2 вересня
1896 р.). Проводив ревізію діловодства з’їзду мирових су-
дів і дільничних мирових судів Армавірського (15 листо-
пада 1897 р.) та Єкатеринодарського (3 березня 1898 р.)
мирових округів Кубанської області.
Досвід голови окружного суду Іван Андрійович про-
довжував набувати у Кам’янці-Подільському (2 квітня
1899 р.). 21 червня 1899 р. він отримав постійне пред-
ставництво у І цивільному відділенні суду. З 10 верес-
ня 1900 р. І.А. Котляревський – почесний мировий суддя
Кам’янецького округу. 22 грудня 1901 р. його призна-
чили головою Ніжинського окружного суду, а 24 квітня
1902 р. – головою департаменту Київської судової пала-
ти. На кінець кар’єри досяг чину дійсного статського рад-
ника (21 грудня 1890 р.).
І.А. Котляревського нагородили срібною медаллю «У
пам’ять царювання імператора Олександра ІІІ» на стрічці
ордену Св. Олександра Невського (26 лютого 1896 р.), ор-
денами Св. Анни І ст. (1 січня 1901 р.), Св. Станіслава І ст.
(14 травня 1896 р.), ІІІ ст. (15 травня 1883 р.), Св. Володи-
мира ІІІ ст. (1 січня 1894 р.), ІV ст. (1 січня 1887 р.), брон-
зовою медаллю «У пам’ять війни 1812 р.»; отримав «мо-
нарше благовоління» (1 січня 1885 р.) [3, арк. 1–21].
Отже, послужні списки, що зберігаються у фонді 358
Відділу забезпечення збереженості документів Держав-
ного архіву Чернігівської області (м. Ніжин), уможливи-
ли реконструкцію життєвого і кар’єрного шляху очільни-
ків Ніжинського окружного суду протягом 1878–1881 рр.
та у 1901–1902 рр.: М. Р.Гіппіуса, М. С. Грабора, І. А. Кот-
ляревського.
Професійний шлях вони розпочинали з виконання
обов’язків молодшого помічника секретаря, кандидата
на судову посаду. Юридичного досвіду правники набува-
ли у Департаменті Міністерства юстиції, судових палатах.
За сумлінну працю були нагороджені срібною медал-
лю «У пам’ять царювання імператора Олександра ІІІ»
на стрічці ордену Св. Олександра Невського, орденами
Св. Анни І, ІІ ст., Св. Станіслава І, ІІ, ІІІ ст., Св. Володими-
ра ІІІ, ІV ст., бронзовою медаллю «У пам’ять війни 1812 р.».
Результатом успішної кар’єри правників було зараху-
вання їх до чину дійного статського радника.
ДЖЕРЕЛА
1. Відділ забезпечення збереженості документів Державного
архіву Чернігівської області в м. Ніжин (Далі – ВДАЧОН), ф. 358,
оп. 1, спр. 394, арк. 1–21.
2. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 1, спр. 597, арк. 1–2.
3. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 1, спр. 613, арк. 1–21.
4. Зленко Г. Шугуров Микола Васильович Шевченківська енцикло-
педія: у 6 т. / за ред. Жулинського М.Г. Т. 6, Т–Я. Київ : НАН Украї-
ни, Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка, 2015. С. 998.
5. Лазаревский А.М. Н.В. Шугуров: (Некролог). Киевская стари-
на. 1901. № 12. С. 485–490.
Наступником Миколи Васильовича Шугурова був Ми-
кола Степанович Грабор – дійсний статський радник,
член Київської судової палати. 3 грудня 1901 р. він при-
значений головою Ніжинського окружного суду. Після
цього виконував обов’язки голови Володимирського ок-
ружного суду (з 22 грудня 1901 р.) [2, арк. 1–2].
Привертає увагу його наступник – Іван Андрійович
Котляревський. Він народився 12 вересня 1853 р. у роди-
ні дворянина, навчався в Імператорському училищі пра-
вознавства і здобув чин ІХ класу.
Службову діяльність І.А. Котляревський розпочав
16 травня 1874 р. у Департаменті Міністерства юстиції, а
23 травня був призначений кандидатом на судову поса-
ду при Псковському окружному суді.
З 1 грудня 1874 р. до 22 листопада 1875 р. Іван Андрі-
йович виконував обов’язки помічника секретаря по ци-
вільному відділенню, де нетривалий час працював секре-
тарем (з 11 до 18 січня, з 31 січня до 3 лютого, з 9 червня
до 9 липня 1875 р.).
12 листопада 1875 р. І.А. Котляревського зарахували
до Міністерства юстиції, відрядили на правах члена у
Подольську палату кримінального і цивільного суду для
участі у вирішенні справ, де 1 березня 1878 р. він був за-
тверджений членом. З 2 вересня 1878 р. його призначи-
ли товаришем прокурора Рязанського окружного суду.
Упродовж 1884–1885 р. Іван Андрійович працював
при Департаменті Міністерства юстиції. Так, з 12 люто-
го 1884 р. він виконував обов’язки редактора, з 2 жовтня
1884 р. йому було доручено справи по ІІ законодавчому
відділенню, з 27 лютого 1885 р. призначений представ-
ником від Міністерства юстиції у складі затвердженої
при Міністерстві фінансів комісії для напрацювання
правил Російської імперії щодо заводів, які виготов-
ляли вибухові суміші.
З 17 грудня 1886 р. до 21 березня 1890 р. він працював
на посаді товариша голови Кам’янець-Подільського ок-
ружного суду. Після цього Іван Андрійович отримав міс-
це за оберпрокурорським столом у Межовому Департа-
менті Урядового Сенату і керував канцелярією управління
Межовою частиною (21 березня 1890 р.).
З 14 червня до 14 серпня 1893 р. І.А. Котляревський
виконував обов’язки голови Департаменту Варшавської
судової палати, з 15 червня 1891 р. до 4 жовтня 1893 р. –
члена Варшавської судової палати. 4 жовтня 1893 р. Іван
Андрійович отримав місце за оберпрокурорським столом
у V Департаменті Урядового Сенату, керував відділенням
ІІ Департаменту Міністерства юстиції. Після цього пра-
цював юрисконсультом (22 лютого 1894 р.), діловодом
ІІ відділення затвердженої при Міністерстві юстиції ко-
місії для перегляду законоположень по судовій частині
(30 квітня 1894 р.).
3 березня 1895 р. І.А. Котляревський брав участь у роз-
гляді справ, що стосувалися неправомірних дій осіб, які
завідували громадськими роботами. 23 березня 1895 р.
правник був відряджений для ревізії діловодства проку-
ISSN 2218-4805
95
УДК+352.075(477)
Н.А. Котельницький
НАУКОВІ ПРАЦІ О.П. ШЛІКЕВИЧА
ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ЗЕМСЬКОГО
ЛІБЕРАЛЬНОГО РУХУ НА ПІВНОЧІ
ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
(60–80-ті РОКИ ХІХ ст.)
Публікація присвячена контент-аналізу наукових праць відомо-
го члена земської ліберальної фронди північної України – О.П. Шліке-
вича. Творчий спадок прогресивного діяча був присвячений широкому
колу питань розвитку та поступу земського господарства Північно-
го Лівобережжя: статистичним обстеженням, сфері медичного об-
слуговування, протипожежного страхування, реформування аграр-
ного сектору економіки регіону тощо. Автор приходить до висновку,
що науковий доробок О.П. Шлікевича є фундаментальним джерелом
з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної Украї-
ни (60–80-ті роки ХІХ ст.) та ілюструє змістовні імперативи соці-
альної і економічної програми опозиційної аристократичної фронди
північної України, які ґрунтувались на засадах ліберального рефор-
мізму та ідеалах суспільного прогресу.
Ключові слова: О.П. Шлікевич, земський ліберальний рух, північна
Україна, земське господарство.
Історія земського лібералізму на півночі Лівобережної
України належить до маловідомих та малодосліджених
проблем української історичної науки. Тому питання
публічної репрезентації та вивчення історичних джерел
з цієї тематики є вкрай актуальним завданням сучасної
української історіографії. Яскравим прикладом цього є
творчий спадок відомого ученого у галузі статистики і
економічної географії, члена опозиційної аристократичної
фронди та співавтора соціально-економічної програми
земської ліберальної партії північної України – Олександра
Полікарповича Шлікевича (1849–1909). Лаконічно
проаналізуємо його основні праці.
Як відомо, подвижницька діяльність О. Шлікевича
у земських установах північної України розпочалася у
1881 р. на різних посадах, у тому числі – статистичної
служби. Одним з результатів його плідної роботи став вихід
унікальної серійної колективної праці – «Материалы для
оценки земельних угодий» у 15-ти томах (1877–1887), яка в
цілому надала земському самоврядуванню концептуальні
засади для розробки більш справедливої податкової та
бюджетної системи регіону [1].
Фінальним актом подвижницької праці О. Шлікевича
у земській статистичній службі стала поява ґрунтовної
монографії – «Что дают и что могут дать подворные
описи». Олександр Полікарпович послідовно аргументував
необхідність проведення подвірних описів окремо взятих
господарств. Науковець відстоював типологічно-групову
методологію статистичних описів, адже у сільських
громадах існували різні за параметрами господарства.
О. Шлікевич заявляв, що саме для цього статистичне від-
ділення Чернігівського губернського земського зібрання і
розробило економічну класифікацію дворових господарств
не тільки за потенціалом, а й по поточному функціону-
ванню, адже на півночі Лівобережної України двір – це
самодостатня одиниця аграрного виробництва, на відміну
6. Мельниченко В.Ю. Микола Шугуров: «Ми знали напам’ять
численні вірші Шевченка...». Слово Просвіти. 2021. 4–10 лютого.
Ч. 5 (1109). С. 12–13.
7. Мінченко, М., Федоров, І. Кар’єрний шлях голів Ніжинсько-
го окружного суду (1874–1919 рр.). Сіверянський літопис. 2021. № 3.
C. 89–97.
Minchenko M.V. Nizhyn District Court Heads in light of the collec-
tion of materials 358
The article reconstructs the life path and career way of Nizhyn District Court
Heads on the basis of track records kept in the collection of materials 358 of
the Department of Ensuring the Preservation of Documents of State Archives of
Chernihiv Region (Nizhyn, Ukraine).
The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity,
analysis, induction, as well as genetic and сomparative historical methods.
It was found that they began their careers as junior assistant secretaries,
candidates for the position of judges. Lawyers gained legal experience in the
Department of Ministry of Justice and in court chambers. During their career
for conscientious work they were awarded the orders: St. Stanislav of IIIrd, IInd,
Ist degrees, St. Anna of IInd, Ist degrees, St. Vladimir of IVth, IIIrd degrees, and
medals: «In memory of Emperor Oleksandr III», «In memory of the war of 1812».
They were enlisted in the ranks of a real state adviser as the result of the successful
career as the lawyer.
Key words: Department of Ensuring the Preservation of Documents of State
Archives of Chernihiv Region, Nizhyn, Nizhyn District Court, head of the court, life
path and professional portrait.
REFERENCES
1. Viddil zabezpechennia zberezhenosti dokumentiv Derzhavnoho
arkhivu Chernihivskoi oblasti v m. Nizhyn (dali – VDAChON), f. 358,
op. 1, spr. 394, ark. 1–21.
2. VDAChON, f. 358, op. 1, spr. 597, ark. 1–2.
3. VDAChON, f. 358, op. 1, spr. 613, ark. 1–21.
4. Zlenko, H. (2015). Shuhurov Mykola Vasyliovych [Shugurov
Mykola Vasyliovych]. Shevchenko Encyclopedia, (vol. 6). Kyiv: National
Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Literature named after
T. Shevchenko. [in Ukrainian].
5. Lazarevskiy, A.M. (1901). N.V. Shugurov: (Nekrolog) [N.V. Shu-
gurov: (Necrologue)]. Kyevskaya starina, 12. [in Russian].
6. Melnychenko, V.Yu. (2021). Mykola Shuhurov: «My znaly napamiat
chyslenni virshi Shevchenka...» [Mykola Shugurov: «We knew numerous
Shevchenko’s poems by heart...»]. Slovo Prosvity, 5 (1109), pp. 12-13.
[in Ukrainian].
7. Minchenko, М., Fedorov, I. (2021). Kariernyi shliakh holiv
Nizhynskoho okruzhnoho sudu (1874–1919 rr.) [Career way of Nizhyn
District Court heads (1874–1919)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle,
3, pp. 89–97. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 27.04.2022 р.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р. j
|