Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові
Стаття присвячена історії виникнення одного із найважливіших продуктів харчування – цукру. Побіжно розглядається історичний шлях розповсюдження у світі як цукрової тростини, так і цукрових буряків – альтернативного цукроносу у країнах з помірним кліматом. В окремому порядку приділяється увага відоми...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202881 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові / Л.В. Артемова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 90-93. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202881 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Артемова, Л.В. 2025-04-16T16:02:28Z 2022 Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові / Л.В. Артемова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 90-93. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202881 177.72(477.52)664.1 Стаття присвячена історії виникнення одного із найважливіших продуктів харчування – цукру. Побіжно розглядається історичний шлях розповсюдження у світі як цукрової тростини, так і цукрових буряків – альтернативного цукроносу у країнах з помірним кліматом. В окремому порядку приділяється увага відомим персоналіям цукроваріння – Терещенкам, які, займаючись виробництвом солодкого продукту, із регіональних малих підприємців перетворилися на нову еліту – заможну аристократію капіталу. Проаналізовано особливості економічних, політичних та культурних факторів у сфері цукрової промисловості та виділено їх як загальні закономірності, котрі в другій половині XIX – на початку XX ст. впливали на зростання статків та процвітання цукрової бізнес-імперії Терещенків. Встановлено, що високорентабельність цукроварень Терещенків сприяла максимізації їхніх прибутків та розвиткові благодійних ініціатив останніх у соціально-гуманітарному просторі Глухова. The article is devoted to the history of the emergence of one of the most important food products – sugar. The historical path of distribution in the world of both sugar cane and sugar beet, an alternative sugar-bearing plant in countries with a temperate climate, is considered. In a separate order, attention is paid to well-known personalities of sugar production – Tereshchenko, who, being engaged in the production of a sweet product, have turned from regional small entrepreneurs into a new elite - a wealthy aristocracy of capital. The features of economic, political and cultural factors in the sphere of the sugar industry are analyzed and general patterns are identified, which in the second half of the XIX – early XX centuries influenced the state and prosperity of Tereshchenko’s sugar business empire. It has been established that the high profitability of Tereshchenko’s sugar factories contributed to the maximization of their income and the development of the latter’s charitable initiatives in the social and humanitarian space of Hlukhiv. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові Sweet highly profitable or why sugar making contributed to the development of charitable attractions of the Tereshchenko family in Hlukhiv Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові |
| spellingShingle |
Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові Артемова, Л.В. Нова історія |
| title_short |
Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові |
| title_full |
Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові |
| title_fullStr |
Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові |
| title_full_unstemmed |
Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові |
| title_sort |
солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій терещенків у глухові |
| author |
Артемова, Л.В. |
| author_facet |
Артемова, Л.В. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Sweet highly profitable or why sugar making contributed to the development of charitable attractions of the Tereshchenko family in Hlukhiv |
| description |
Стаття присвячена історії виникнення одного із найважливіших продуктів харчування – цукру. Побіжно розглядається історичний шлях розповсюдження у світі як цукрової тростини, так і цукрових буряків – альтернативного цукроносу у країнах з помірним кліматом.
В окремому порядку приділяється увага відомим персоналіям цукроваріння – Терещенкам, які, займаючись виробництвом солодкого продукту, із регіональних малих підприємців перетворилися на нову еліту – заможну аристократію капіталу. Проаналізовано особливості економічних, політичних та культурних факторів у сфері цукрової промисловості та виділено їх як загальні закономірності, котрі в другій половині XIX – на початку XX ст. впливали на зростання статків та процвітання цукрової бізнес-імперії Терещенків. Встановлено, що високорентабельність цукроварень Терещенків сприяла максимізації їхніх прибутків та розвиткові благодійних ініціатив останніх у соціально-гуманітарному просторі Глухова.
The article is devoted to the history of the emergence of one of the most important food products – sugar. The historical path of distribution in the world of both sugar cane and sugar beet, an alternative sugar-bearing plant in countries with a temperate climate, is considered.
In a separate order, attention is paid to well-known personalities of sugar production – Tereshchenko, who, being engaged in the production of a sweet product, have turned from regional small entrepreneurs into a new elite - a wealthy aristocracy of capital. The features of economic, political and cultural factors in the sphere of the sugar industry are analyzed and general patterns are identified, which in the second half of the XIX – early XX centuries influenced the state and prosperity of Tereshchenko’s sugar business empire. It has been established that the high profitability of Tereshchenko’s sugar factories contributed to the maximization of their income and the development of the latter’s charitable initiatives in the social and humanitarian space of Hlukhiv.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202881 |
| citation_txt |
Солодка високорентабельність або чому цукроваріння сприяло розвиткові благодійних атракцій Терещенків у Глухові / Л.В. Артемова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 90-93. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT artemovalv solodkavisokorentabelʹnístʹabočomucukrovarínnâspriâlorozvitkovíblagodíinihatrakcíitereŝenkívugluhoví AT artemovalv sweethighlyprofitableorwhysugarmakingcontributedtothedevelopmentofcharitableattractionsofthetereshchenkofamilyinhlukhiv |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:47Z |
| _version_ |
1850606390612066304 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
90
УДК 177.72(477.52)664.1
Л.В. Артемова
СОЛОДКА ВИСОКОРЕНТАБЕЛЬНІСТЬ
АБО ЧОМУ ЦУКРОВАРІННЯ СПРИЯЛО
РОЗВИТКОВІ БЛАГОДІЙНИХ АТРАКЦІЙ
ТЕРЕЩЕНКІВ У ГЛУХОВІ
Стаття присвячена історії виникнення одного із найважливі-
ших продуктів харчування – цукру. Побіжно розглядається істо-
ричний шлях розповсюдження у світі як цукрової тростини, так і
цукрових буряків – альтернативного цукроносу у країнах з помір-
ним кліматом.
В окремому порядку приділяється увага відомим персоналіям
цукроваріння – Терещенкам, які, займаючись виробництвом солод-
кого продукту, із регіональних малих підприємців перетворилися
на нову еліту – заможну аристократію капіталу. Проаналізова-
но особливості економічних, політичних та культурних факто-
рів у сфері цукрової промисловості та виділено їх як загальні за-
кономірності, котрі в другій половині XIX – на початку XX ст.
впливали на зростання статків та процвітання цукрової біз-
нес-імперії Терещенків. Встановлено, що високорентабельність
цукроварень Терещенків сприяла максимізації їхніх прибутків та
розвиткові благодійних ініціатив останніх у соціально-гумані-
тарному просторі Глухова.
Ключові слова: цукор, бурякоцукрове виробництво, індустріаль-
не зростання, акцизна політика, кондитерська справа, родина Те-
рещенків, благодійність, Глухів.
Цукор – один із найважливіших продуктів харчуван-
ня, який відрізняється високою калорійністю, легко за-
своюється організмом і має великий енергетичний запас.
Як і все в цьому світі, цукор має свою історію. Імо-
вірно, солодкий порошок з цукрової тростини вперше
почали виготовляти в Індії в I ст. до нашої ери. Слово
«цукор» походить від індуського «саккара», що означає
солодкий, пісок, піщинка, і має побідне або близьке зву-
чання у різних мовах.
На початку нашої ери секрет виробництва тростин-
ного цукру з Індії потрапив у Персію й Китай. А далі – в
Аравію, Сирію, Єгипет. Появу тростинного цукру в Єв-
ропі пов’язують із історією хрестових походів [1, с. 14],
і тут він тривалий час був або королівською їжею, або
дорогими ліками й продавався в аптеках на вагу золо-
та. Протягом раннього Середньовіччя цукор коштував
у Старому світі в 10 разів дорожче за мед, який нато-
ді, разом із ягодами та фруктами, задовольняв основ-
ні фізіологічні потреби людини в солодкому й пестив
її смаковий апарат. У двобої між медом і цукром, ос-
танній, попри свою дорожнечу, зрештою отримав зо-
лоту медаль у кулінарів і кондитерів, бо, як виявилося,
ця біла кристалічна речовина не перебиває смак інших
продуктів і прянощів у стравах, як, скажімо, мед. Заува-
жимо, що у ті часи цукор використовували для приго-
тування майже усіх напоїв і наїдків: супів (цукром суп
не зіпсувати), риби, м’яса ну і, звичайно, абсолютно-
го культурного феномена – десерту. Таку солодку їжу
могли собі дозволити тільки дуже заможні люди, ста-
тусність яких підкреслювалася також і цукровими куб-
ками, цукровими тарілками, цукровими скатертинами,
якими сервірувалися столи на бенкетах та урочисто-
стях цих достойників.
Після відкриття європейцями Нового світу та «кругос-
вітньої подорожі» сахарної тростини, а тим паче на по-
чатку XIX ст. цукор уже не був настільки дорогим про-
дуктом як раніше, проте на ньому усе ще можна було
заробити мільйони. Саме промисловим виробництвом
цукру, такого популярного сьогодні харчового вуглево-
ду, зацікавилася місцева глухівська еліта – Терещенки.
Їхня цукрова імперія прогресивно розвивалася, розши-
рювалася і зростала, а представники цієї родини посту-
пово стали одними із найбагатших промисловців-цу-
крозаводчиків у регіоні та в Російській імперії.
У бібліотеці Національного заповідника «Глухів»
зберігається чимало книг та наукових робіт, у яких ви-
черпно подано історію життєдіяльності та генеалогічні
зв’язки чотирьох поколінь відомих меценатів Терещен-
ків протягом останніх більш ніж ста років (В. Ковалин-
ський, М. Терещенко, О. Донік, С. Жукова, В. Назарова,
С. Єсюнін, П. Біліченко та ін.). На жаль, поряд із біогра-
фічними відомостями щодо цієї родини та науковою
фіксацію пам’яток архітектури, збудованих коштом
Терещенків у Глухові і Києві, у згаданих монографіях і
студіюваннях автори оминули увагою загальні законо-
мірності та докорінні економічні, політичні, культурні
фактори, котрі впливали на зростання капіталів і про-
цвітання бізнес-імперії Терещенків. На наше переко-
нання, на часі заповнити цю існуючу лакуну.
Зазначимо, що успішному поступальному розвиткові
цукроварень Терещенків і максимізації їхніх прибутків у
другій половині XIX – на початку XX ст. сприяла насам-
перед економічна ситуація: величезне зростання про-
мислового виробництва цукру з цукрового буряку, існую-
ча на той час митно-акцизна політика щодо іноземного
цукру-сирцю із тростини та, як наслідок, швидкі процеси
модернізації цукрової та кондитерської галузі в країні.
Встановлюючи взаємозв’язок між розвитком цукро-
вої промисловості пореформеної доби в Україні та за-
ходами державної політики уряду Російської імперії,
варто наголосити, що, на нашу думку, роль останньої
була визначальною.
А розпочалося все у часи наукової революції у Європі
із готовності окремих особистостей визнати своє невіг-
ластво й відмовитися від досучасних традицій пізнання
на кшталт ісламу, християнства, буддизму та конфуці-
анства з метою здобуття нових можливостей і знань та
розробки передових технологій [1, с. 314]. У 1747 році,
після років досліджень і невдалих наполегливих пошуків
цукроносів у багатьох рослинах: динях, винограді, ана-
насах, кавунах тощо, німецький вчений Андреас Сигіз-
мунд Маргграф, директор фізико-математичного класу
Королівської Прусської Академії наук, знайшов у клі-
тинному сокові цукрового буряку білу кристалічну ре-
човину, що не поступалася тростинному цукру. На по-
шуки нового цукроносу європейців спонукали невдалі
спроби культивувати цукрову тростину у своїх, навіть
у найбільш південних, регіонах, а також дорожнеча ім-
ISSN 2218-4805
91
портного цукру: адже англійські та американські тор-
говці і підприємці у будь-який спосіб оберігали моно-
полію на виробництво і продаж цього продукту, бо це
приносило їм величезні прибутки [2, с. 15].
Виготовлення цукрового піску із буряків у Російській
імперії, до складу якої тоді входила й колонізована
Україна, розпочалося у 1802 р. Запозичений місцевими
підприємцями у німецьких винахідників спосіб одер-
жання кристалічного цукру із альтернативного цукро-
носу у країнах з помірним кліматом – буряків, по-пер-
ше, зменшив імпорт іноземних товарів; по-друге, нова
сільськогосподарська культура сприяла економічному
розвиткові окремих регіонів, позаяк була більш при-
бутковою, ніж зернові [2, с. 19].
Історія зберегла опис первістка бурякоцукрового ви-
робництва: «Будинком для заводу служив сарай, а роль
машини виконували кухонна бляшана терка і важіль, за
допомогою якого віджимався із розтертого буряка сік,
апаратом для кристалізації цукру були 22 глиняні ли-
сти… Від осаду білка і бруду сік відціджували через по-
лотно, патока з цукру віджималася важелями» [2, с. 19].
З часом виробничий процес удосконалювався: буря-
ки почали обробляти парою, а потім вимочувати в хо-
лодній воді. Очищення соку здійснювалося вапном, а
не, як на початковому етапі, сірчаною кислотою (при
цьому розкладалася частина цукрози). З кожним роком
вітчизняне цукробурякове виробництво все впевнені-
ше ставало на ноги, відбувалося масове будівництво цу-
крових заводів у Київській, Подільській та Чернігівській
губерніях. Особливо бурхливий розвиток почався піс-
ля скасування кріпосного права, коли цукрозаводчики,
маючи досхочу дешевого палива – лісу, отримали ще й
дармову робочу силу. Саме тоді тисячі пудів цукрово-
го піску, який не поступався за
якістю південноамерикансько-
му, на своїх підприємствах-цу-
кроварнях починають у промис-
лових масштабах виробляти й
Терещенки.
Успішному індустріальному
зростанню, від примітивних та
малорентабельних цукроварень
до високопродуктивних паро-
вих цукрових заводів, поспри-
яли технічне переоснащення
виробництва, зіперте на захід-
ноєвропейські наукові винаходи
(усі цукроварні перейшли на па-
рові технології виробництва), та
особлива митно-акцизна політи-
ка держави: високий митний та-
риф на закордонну цукрову про-
дукцію всередині країні. Якраз
ця законодавча сфера стала про-
відним чинником ціноутворення
щодо імпортованого солодкого піску і спричинила до-
рожнечу колоніального цукру на внутрішньому ринку
та, як наслідок, позитивно вплинула на розвиток влас-
ної бурякоцукрової галузі. У підсумку в Україні почали
виробляти більше дешевого цукру із місцевої сирови-
ни – буряків. Зауважимо, що означені урядові ініціативи
на початкових етапах не були направлені на підтримку
кінцевого споживача чи на підвищення рентабельності
вітчизняного виробництва. У першій половині XIX ст.,
в умовах засилля на ринку колоніального тростинного
цукру, такий високий митний тариф уводився насам-
перед із метою поповнення державної скарбниці. На-
тоді це була одна із найважливіших статей казенного
доходу [3, с. 63], який у другій половині XIX ст. скоро-
тився більш, ніж на 60 % [4, с. 93].
Розростання вітчизняної цукрової промисловості ви-
кликало негайну реакцію імперського уряду: уведен-
ня в 1862 році акцизної системи. Очевидно, що держа-
ва мала на меті не лише збереження доходів від мита
на імпортований цукор, але прагнула охопити додат-
ковим оподаткуванням і вітчизняне цукрове вироб-
ництво. Зазначимо, що цукрозаводчики згодні були
платити навіть підвищений акцизний збір заради про-
текціоністської економічної політики щодо збереження
високого митного податку на колоніальний південно-
американський цукор, бо присутність на ринку закор-
донного цукру робила власну промисловість малорен-
табельною [3, с. 64].
Остаточно закритий для іноземних виробників ви-
соким митом на цукор-сирець внутрішній ринок пере-
творив вітчизняних цукрозаводчиків на монополістів.
Згодом, на прохання великих цукрозаводчиків в умовах
вузькості ринку збуту та великої конкуренції капіталу,
Цукор – найпопулярніший харчовий вуглевод
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
92
ся із пряничних закладів, де основним сегментом про-
дукції були пряники. Вони виготовлялися за класичною
давньоруською рецептурою, яка представляла собою су-
міш на кшталт сучасного пряничного тіста: житнє бо-
рошно, ягідний сік та мед, при цьому мед складав не
менше як 50 %, і ніякого дороговартісного натоді цу-
кру. У подальшому до цих компонентів додаються пря-
нощі: м’ята, імбир, кориця, гвоздика, аніс, мускатний
горіх, лимонна цедра. У другій половині XIX ст. із ре-
цептури виключається дорогий мед, замість якого ви-
користовують більш дешевий цукор [6,с. 33].
На вимогу попиту й часу у другій половині XIX – на
початку XX ст. кондитерська промисловість у країні роз-
вивається шаленими темпами. Поряд із традиційними
пряничними закладами з’являються кондитерські, бу-
лочні, халвичні фабрики, а пізніше – кондитерські фа-
брики, на яких випускався широкий асортимент виробів:
баранки, халва, цукерки, фруктовий мармелад, пастила,
вафлі, монпансьє, шоколад, торти, тістечка та, навіть,
англійські бісквіти.
Ілюструючи динаміку розвитку кондитерської про-
мисловості, скажімо, в одному з її осередків – Харкові,
підсумуємо, що у 1910 році у місті вже нараховувало-
ся 27 кондитерських фабрик, річне виробництво лише
тільки тортів на яких складало 46.455 шт., а тістечок –
21.548.827 шт., а ще були цукерки різних сортів, цукати,
шоколад тощо [6, с. 37]. Удосконалювалася технологія,
текстура та якість «смачних винаходів», але піонером у
всіх рецептах залишався цукор.
Чи знайдеться ложка дьогтю у діжці зростання висо-
корентабельного цукрового виробництва Терещенків?
Мабуть, ні. Такі матеріально спроможні власники цу-
крового бізнесу, як родина Терещенків, впливаючи на
економічний прогрес, рухали суспільне життя як в ці-
лому, так і локально, зокрема, на своїй батьківщині – у
Глухові. У колишній гетьманській столиці вони створи-
ли десяток атракцій, які змінили архітектурне облич-
чя міста, почали займатися меценатством та вклада-
ти мільйони рублів у професійну освіту й соціальний
захист своїх працівників і населення. Це забезпечило
місто інфраструктурою, сприяло впорядкуванню соці-
ально-гуманітарного простору Глухова і перетворенню
його в другій половині XIX – на початку XX ст. із «само-
го пошлого уездного городока» [7, с. 288] на культурний
центр Лівобережжя [8, с. 97].
ДЖЕРЕЛА
1. Харарі Ю. Людина розумна. Історія людства від минуло-
го до майбутнього. Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2019. 544 с.
2. Філоненко С.В. Цукор і бурякоцукрове виробництво. Істо-
рія виникнення і становлення. Питання історії науки і техніки.
2008. № 1. С. 13–21.
3. Терещенко О. Державне регулювання цукрової промисло-
вості Чернігівської губернії в другій половині XIX – на початку
XX ст. Ніжинська старовина. 2016. № 22. С. 62–66.
4. Соболев М.Н. Таможенная политика России во второй по-
ловине XIX века. Томск: Типо-литоргафия Сибирского товари-
щества печатного дела, 1911. 886 с.
5. Мустафін О. Смачні пригоди. Екскурсія власною кухнею.
Київ: Видавець Сілаєва, 2020. 192 с.
що призводило до падіння внутрішніх цін на цурок, було
запроваджено державне регулювання кількості вироб-
ництва солодкого піску підприємствами та звільнення
експортованого цукру від акцизу. Останнє сприяло ви-
возу цукру за кордон.
Усе це суттєво вплинуло на зростання об’ємів вироб-
ництва цукру: якщо в 1881–1882 рр. підприємства Чер-
нігівської губернії виробляли понад 400 тис. пуд. цукру,
то в 1911 р. цей показник зріс до 7,5 млн. пуд. Загалом
за двадцять років масштаби цукрового виробництва
зросли в 19 разів [3, с. 65].
Серед цих мільйонів пудів загальної статистики була
і велика частка цукру, виготовленого на цукроварнях Те-
рещенків – успішних бізнесменів-капіталістів, чий цу-
кровий бізнес не обмежувався лише Чернігівщиною, а й
розвивався на Волині, Київщині, Житомирщині, Харків-
щині, Сумщині. Вони, ідучи у ногу із часом, модернізу-
ючи власне виробництво технічними новинками та гра-
ючи за правилами імперії, за таких сприятливих умов
стали новою елітою – заможною аристократією капіта-
лу. Своїм цукром і рафінадом Терещенки та компанія
(Харитоненки, Ханенки, Симиренки, Яхненки, Сухано-
ви) годували всю Російську імперію й торгували цією
високорентабельною продукцією на світовому ринку,
отримуючи надприбутки, пільги та переваги від уряду.
Далі – більше. Разом із розвитком капіталістичних
відносин у Російській імперії, урбанізацією, демокра-
тизацією окремих сфер життя та економічним зростан-
ням цукрової промисловості додає у рості і кондитер-
ська галузь. Ідеться не лише про застосування парових
машин (як це було на цукроварнях) замість людських
рук, яке дозволило збільшити кількість кондитерської
продукції й підвищити її якість, а вже про будівництво
справжніх фабрик, котрі працювали для масового спо-
живача [5, с. 153]. А масовий споживач прагнув насам-
перед доступних солодощів удома, а також у чайних,
кав’ярнях, ресторанах, які з’являлися у містах швидше,
ніж ми можемо собі уявити. Попит же, як відомо, поро-
джує пропозицію. Експерти роблять обнадійливі для нас
висновки: щорічне споживання цукру, виробленого на
внутрішньому ринку, постійно зростає; він потрібен і
для нових смаколиків (тістечок, тортів, печива, пряни-
ків, карамелі та «фасованого щастя» – шоколаду), і для
підсолоджування напоїв, таких як какао, кава та чай.
Щодо кондитерських традицій в Україні, варто наго-
лосити на їхній протяжності в часі і розвиткові від ре-
місничих цехів та купецьких гільдій до фабричних ма-
нуфактур з осередками у Києві, Львові, Одесі та Харкові.
Ручна праця, «домашні» схеми виробництва продукції
на невеличкій найманій площі чи в будинку власника
на етапі становлення поступово зазнавали змін: відбу-
валося розширення ринків збуту до меж країни; з’явля-
лося спеціалізоване обладнання, як-от парові котли, ме-
ханічні двигуни тощо [6,с. 30–32].
Зародження кондитерського виробництва починало-
ISSN 2218-4805
93
6. Коцюбанська О.О. Мануфактурна та фабрично-мануфак-
турна стадії розвитку кондитерської промисловості Харкова.
Питання історії науки і техніки. 2012. № 1. С. 30–39.
7. Шевченко Т. Кобзар: у 3 т. / ред. О. Білецький. Київ : Держав-
не видавництво художньої літератури, 2004. Т. 2. 641 с.
8. Вечерський В.В., Бєлашов В.І. Глухів. Київ : Абрис, 2003.
164 с.
Artemova L.V. Sweet highly profitable or why sugar making con-
tributed to the development of charitable attractions of the Teresh-
chenko family in Hlukhiv
The article is devoted to the history of the emergence of one of the
most important food products – sugar. The historical path of distribu-
tion in the world of both sugar cane and sugar beet, an alternative sug-
ar-bearing plant in countries with a temperate climate, is considered.
In a separate order, attention is paid to well-known personalities of
sugar production – Tereshchenko, who, being engaged in the production
of a sweet product, have turned from regional small entrepreneurs into
a new elite - a wealthy aristocracy of capital. The features of economic,
political and cultural factors in the sphere of the sugar industry are ana-
lyzed and general patterns are identified, which in the second half of the
XIX – early XX centuries influenced the state and prosperity of Teresh-
chenko’s sugar business empire. It has been established that the high
profitability of Tereshchenko’s sugar factories contributed to the maxi-
mization of their income and the development of the latter’s charitable
initiatives in the social and humanitarian space of Hlukhiv.
Key words: sugar, sugar beet, industrial growth, excise policy, confec-
tionery business, Tereshchenko family, charity, Hlukhiv.
REFERENCES
1. Harari, Yu. (2019). Liudyna rozumna. Istoriia liudstva vid minuloho do
maibutnoho. [The person is smart. The history of mankind from the past to the
future]. Kharkiv: Klub simenoho dozvillia. [in Ukrainian].
2. Filonenko, S.V. (2008). Tsukor i buriakotsukrove vyrobnytstvo.
Istoriia vynyknennia i stanovlennia. [Sugar and beet sugar fidelity.
The history of emergence and formation]. Pytannia istorii nauky i tekh-
niky, issue 1, рр. 13–21. [in Ukrainian].
3. Tereshchenko, O. (2016). Derzhavne rehuliuvannia tsukrovoi
promyslovosti Chernihivskoi hubernii v druhii polovyni XIX – na po-
chatku XX st. [State regulation of the sugar industry of the Cherni-
hiv province in the second half of the 19th and early 20th centu-
ries]. Pytannia istorii nauky i tekhniky, issue 22, рр. 62–66. [in Ukrainian].
4. Sobolev, M.N. (1911). Tamozhennaya politika Rossii vo vtoroy polovine
XIX veka. [Customs policy of Russia in the second half of the XIX century].
Tomsk: Tipo-litorgafiya Sibirskogo tovarishchestva pechatnogo dela.
[in Russian].
5. Mustafin, O. (2020). Smachni pryhody. Ekskursiia vlasnoiu kukhneiu.
[Delicious adventures. Tour in your own kitchen]. Kyiv: Vydavets Silaieva.
[in Ukrainian].
6. Kotsiubanska, O.O. (2012). Manufakturna ta fabrychno-manu-
fakturna stadii rozvytku kondyterskoi promyslovosti Kharkova. [Man-
ufactory and factory-manufactory stages of development of the con-
fectionery industry in Kharkov]. Pytannia istorii nauky i tekhniky, issue 1,
рр. 30–39. [in Ukrainian].
7. Shevchenko, T. (1949). Kobzar: u 3 t. / red. O. Biletskyi. T. 2.
[Kobzar]. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo khudozhnoi literatury. [in
Ukrainian].
8. Vecherskyi, V.V., Bielashov, V.I. (2003). Hlukhiv. [Hlukhiv]. Kyiv:
Abrys. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 15.04.2022 р.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р.
УДК 94(477.51):34.08:347:343 «1878–1902»
М.В. Мінченко
ГОЛОВИ НІЖИНСЬКОГО ОКРУЖНОГО СУДУ
У СВІТЛІ МАТЕРІАЛІВ ФОНДУ 358 ВДАЧОН
У статті реконструйовано життєвий і професійний шлях голів
Ніжинського окружного суду на основі послужних списків, що збері-
гаються у фонді 358 Відділу забезпечення збереженості документів
Державного архіву Чернігівської області (м. Ніжин). Методологія
дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності,
аналізу, індукції, а також історико-генетичному, історико-порів-
няльному методах.
Ключові слова: Відділ забезпечення збереженості документів Дер-
жавного архіву Чернігівської області, Ніжин, Ніжинський окружний
суд, голова суду, професійний портрет.
Аналіз послужних списків, які зберігаються у фонді
358 Відділу забезпечення збереженості документів Дер-
жавного архіву Чернігівської області (м. Ніжин), дозволив
ідентифікувати трьох очільників Ніжинського окружно-
го суду: М.Р. Гіппіуса, М.С. Грабора, І.А. Котляревсько-
го. Ця інформація не відображена в попередніх дослі-
дженнях [4; 5; 6; 7].
Метою статті є реконструкція життєвого і професій-
ного шляху голів Ніжинського окружного суду на осно-
ві архівних матеріалів.
Так, справу Ернеста Федоровича Бострема продовжив
дворянин Микола Романович Гіппіус, який очолював Ні-
жинський окружний суд з 2 серпня 1878 р. до 9 берез-
ня 1881 р. Навчався в Імператорському Московському
університеті на юридичному факультеті, закінчив курс
наук і отримав ступінь кандидата.
Микола Романович розпочав службову діяльність 9 ли-
стопада 1864 р. на посаді молодшого помічника секре-
таря І дільниці 6-го Департаменту Урядового Сенату, де
був затверджений 14 січня 1865 р. М.Р. Гіппіус займав-
ся звітуванням справ Урядовому Сенату. З 21 квітня до
27 вересня 1866 р. виконував обов’язки помічника се-
кретаря Московської судової палати.
27 червня 1867 р. М.Р. Гіппіус був призначений канди-
датом на судову посаду при Тульському окружному суді. З
цього часу обіймав чини прокурорського нагляду та судо-
ві: судового слідчого ІІ дільниці (з 4 до 14 вересня 1867 р.),
судового слідчого І дільниці (з 16 жовтня 1867 р.), товари-
ша прокурора Тульського окружного суду (з 8 листопада
1867 р.), Тульського губернського прокурора (з 12 квітня
до 8 грудня 1869 р.), товариша прокурора Саратовської су-
дової палати (з 18 березня 1871 р.), товариша прокурора
Харківської судової палати (з 21 лютого 1874 р.), проку-
рора Харківської судової палати (нетривалий час), това-
риша оберпрокурора кримінального касаційного Депар-
таменту Урядового Сенату (з 15 грудня 1877 р.).
2 серпня 1878 р. М.Р. Гіппіуса призначили головою Ніжин-
ського окружного суду. Він дослужився до чину надвірно-
го радника (9 серпня 1875 р.), був нагороджений орденами
Св. Станіслава ІІ ст. (26 грудня 1875 р.), Св. Анни ІІ ст. (1 січ-
ня 1880 р.). Помер правник 9 березня 1881 р. [1, арк. 1–21].
j
|