Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка
Уперше представлені докладні відомості про полтавський період (1838–1856) життя та творчості видатного історика, етнографа, державного і громадського діяча ХІХ ст., уродженця Чернігівської губернії Миколи Івановича Арандаренка (1798–1865). Аналізуються перші роки функціонування створеної та керовано...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202882 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка / С.Л. Борошко, Л.В. Борошко (Арандаренко) // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 83-89. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202882 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Борошко, С.Л. Борошко (Арандаренко), Л.В. 2025-04-16T16:02:43Z 2022 Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка / С.Л. Борошко, Л.В. Борошко (Арандаренко) // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 83-89. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202882 94(477.51)(092) Уперше представлені докладні відомості про полтавський період (1838–1856) життя та творчості видатного історика, етнографа, державного і громадського діяча ХІХ ст., уродженця Чернігівської губернії Миколи Івановича Арандаренка (1798–1865). Аналізуються перші роки функціонування створеної та керованої ним Полтавської палати державного майна, методи управління державними селянами. Подано основні етапи науково-публіцистичної діяльності та суспільно значущі проєкти історика, структуру «Записок про Полтавську губернію», методи організації і управління Толкачівським та Карлівським дворянськими маєтками. Окрема увага приділена взаємовідносинам із графом Кисельовим та великою княгинею Оленою Павлівною. Розглянуто хронологічні рамки просування Арандаренка по службі, чини від підпоручика лейбгвардії до губернатора Архангельської губернії, таємного радника, сенатора та члена Ради Міністра внутрішніх справ. For the first time, detailed information about the Poltava period (1838– 1856) of the life and work of the outstanding historian, ethnographer, statesman and public figure of the 19th century, a native of the Chernihiv province Mykola Ivanovych Arandarenko (1798–1865) is presented. The first years of the functioning of the Poltava Chamber of State Property, created and managed by him, the methods of his management of state peasants are analyzed. The main stages of his scientific and journalistic activity, the structure of the «Notes on the Poltava province», his main socially significant projects, methods of organizing and managing the Tolkachev and Karlovsky noble estates are presented. Special attention is paid to the relationship with Count Kyseliov and Grand Duchess Olena Pavlovna. The chronological framework of his career advancement, ranks, from lieutenant of the Life Guards to the Governor of the Arkhangelsk province, Privy Councilor, Senator and member of the Council of the Minister of Internal Affairs are considered. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка The Poltava period of the life and work of the historian and ethnographer M.I. Arandarenko Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка |
| spellingShingle |
Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка Борошко, С.Л. Борошко (Арандаренко), Л.В. Нова історія |
| title_short |
Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка |
| title_full |
Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка |
| title_fullStr |
Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка |
| title_full_unstemmed |
Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка |
| title_sort |
полтавський період життя та творчості історика та етнографа м.і. арандаренка |
| author |
Борошко, С.Л. Борошко (Арандаренко), Л.В. |
| author_facet |
Борошко, С.Л. Борошко (Арандаренко), Л.В. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
The Poltava period of the life and work of the historian and ethnographer M.I. Arandarenko |
| description |
Уперше представлені докладні відомості про полтавський період (1838–1856) життя та творчості видатного історика, етнографа, державного і громадського діяча ХІХ ст., уродженця Чернігівської губернії Миколи Івановича Арандаренка (1798–1865). Аналізуються перші роки функціонування створеної та керованої ним Полтавської палати державного майна, методи управління державними селянами. Подано основні етапи науково-публіцистичної діяльності та суспільно значущі проєкти історика, структуру «Записок про Полтавську губернію», методи організації і управління Толкачівським та Карлівським дворянськими маєтками. Окрема увага приділена взаємовідносинам із графом Кисельовим та великою княгинею Оленою Павлівною. Розглянуто хронологічні рамки просування Арандаренка по службі, чини від підпоручика лейбгвардії до губернатора Архангельської губернії, таємного радника, сенатора та члена Ради Міністра внутрішніх справ.
For the first time, detailed information about the Poltava period (1838– 1856) of the life and work of the outstanding historian, ethnographer, statesman and public figure of the 19th century, a native of the Chernihiv province Mykola Ivanovych Arandarenko (1798–1865) is presented. The first years of the functioning of the Poltava Chamber of State Property, created and managed by him, the methods of his management of state peasants are analyzed. The main stages of his scientific and journalistic activity, the structure of the «Notes on the Poltava province», his main socially significant projects, methods of organizing and managing the Tolkachev and Karlovsky noble estates are presented. Special attention is paid to the relationship with Count Kyseliov and Grand Duchess Olena Pavlovna. The chronological framework of his career advancement, ranks, from lieutenant of the Life Guards to the Governor of the Arkhangelsk province, Privy Councilor, Senator and member of the Council of the Minister of Internal Affairs are considered.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202882 |
| citation_txt |
Полтавський період життя та творчості історика та етнографа М.І. Арандаренка / С.Л. Борошко, Л.В. Борошко (Арандаренко) // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 83-89. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT boroškosl poltavsʹkiiperíodžittâtatvorčostíístorikataetnografamíarandarenka AT boroškoarandarenkolv poltavsʹkiiperíodžittâtatvorčostíístorikataetnografamíarandarenka AT boroškosl thepoltavaperiodofthelifeandworkofthehistorianandethnographermiarandarenko AT boroškoarandarenkolv thepoltavaperiodofthelifeandworkofthehistorianandethnographermiarandarenko |
| first_indexed |
2025-11-26T00:41:53Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:41:53Z |
| _version_ |
1850600536077762560 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
83
УДК 94(477.51)(092)
С.Л. Борошко
Л.В. Борошко (Арандаренко)
ПОЛТАВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ
ТА ТВОРЧОСТІ ІСТОРИКА
І ЕТНОГРАФА М.І. АРАНДАРЕНКА
Уперше представлені докладні відомості про полтавський період
(1838–1856) життя та творчості видатного історика, етногра-
фа, державного і громадського діяча ХІХ ст., уродженця Чернігів-
ської губернії Миколи Івановича Арандаренка (1798–1865). Аналі-
зуються перші роки функціонування створеної та керованої ним
Полтавської палати державного майна, методи управління дер-
жавними селянами. Подано основні етапи науково-публіцистич-
ної діяльності та суспільно значущі проєкти історика, структуру
«Записок про Полтавську губернію», методи організації і управлін-
ня Толкачівським та Карлівським дворянськими маєтками. Окре-
ма увага приділена взаємовідносинам із графом Кисельовим та ве-
ликою княгинею Оленою Павлівною. Розглянуто хронологічні рамки
просування Арандаренка по службі, чини від підпоручика лейбгвар-
дії до губернатора Архангельської губернії, таємного радника, се-
натора та члена Ради Міністра внутрішніх справ.
Ключові слова: Арандаренко, Полтавська губернія, адміністра-
тивне управління, етнографія, Карлівський маєток.
В історії України яскравий слід залишив Микола Іва-
нович Арандаренко (1798–1865) – державний діяч, пись-
менник, історик та етнограф [24, с. 21]. Він входить до пе-
реліку найвидатніших українців ХІХ ст. [23, c. 90]. Нами
вже було опубліковано короткий огляд його життєвого
шляху [5, c. 276–332]. Метою цієї роботи є дослідження
полтавського періоду життя та творчості М.І. Арандаренка.
Старший ад’ютант командувача лейбгвардії кінної ар-
тилерії підпоручик Арандаренко за особисту мужність,
виявлену в російсько-турецькій війні 1828–1829 років,
був відзначений золотою шаблею з написом «За хоро-
брість» і чином поручика. Його подальше просування по
службі було стрімким: чин штабскапітана був наданий у
1832 р., капітана – у 1834 р., полковника зі старшинством –
у 1837 р.; 22 серпня 1837 р. він був нагороджений золотою
відзнакою «За 20 років бездоганної служби» [17, арк. 1–3].
31 березня 1838 р. полковника Арандаренка призначили
старшим керівником Полтавської комісії з прийому дер-
жавного майна. На нього було покладено відповідальність
за створення Полтавської палати державного майна, яку
він очолив відповідно до указу від 29 листопада 1838 р.
У 1839 р. полковник Арандаренко числився у мініс-
терських списках вищих чиновників Російської імперії.
Полтавська губернія мала у своєму користуванні близько
4,5 млн. десятин землі, половина якої належала скарб-
ниці та державним селянам. Державні селяни склада-
лися з козаків, військових поселян, казенних селян, од-
нодворців, вільних хліборобів та колоністів-землеробів.
У Полтавській губернії Арандаренко заснував окруж-
ні управління, які займались питаннями податків, нату-
ральних повинностей, влаштування сільського та волос-
РОЗДІЛ ІІІ. НОВА ІСТОРІЯ
ного управління, рекрутської повинності, судових справ
та паспортної частини. Палата державного майна вела
справи щодо забезпечення продовольством, улаштуван-
ня шляхів сполучення, будівельної частини та пожежної
безпеки. Полковник також відкрив богадільні, започат-
кував державну ветеринарну службу.
Для розмежування поміщицьких та державних земель
Арандаренко призначив землемірів. Провівши інвента-
ризацію, він вилучив на користь держави землі, на які
поміщики не мали документів на право власності. Пред-
ставники більшості старовинних козацьких родів, став-
ши поміщиками і дворянами, служили в жандармських
частинах та судових органах. Оскільки за 200 років усі
вони породичалися, до середини 1800-х років склалася
ситуація поголовного кумівства [8, арк. 25]. Винятком
із практики кругової поруки стала служба полковника
Арандаренка, який не давав поступок місцевому дво-
рянству, чим викликав з їхнього боку постійне невдо-
волення [14, с. 220–221]. За успішне стягнення з держав-
них селян податків та недоїмок полковнику Арандаренку
18 травня 1843 р. було оголошено «Его Императорского
Величества удовольствие» [17, арк. 3].
Арандаренко-українофіл був особисто знайомий із
більшістю тогочасних українських істориків, письменни-
ків, етнографів, займався відродженням української са-
мосвідомості [5, с. 86–94]. Завдяки його діяльності у сфе-
рі народної освіти була створена мережа парафіяльних
училищ, народна школа, відкриті ремісничі училища [3,
c. 169], за що йому 16 червня 1843 р було оголошено подяку.
Арандаренко створив у м. Константинограді розплід-
ник, на базі якого вирощували різні фруктові дерева, го-
родні, олійні, барвисті та аптечні рослини. При розплідни-
ку було відкрито училище бджільництва, створено класи
з навчання садівництва та шовківництва [2, c. 345–346].
Він організовував висадки плантацій шовковичних де-
рев, палісадники тутових дерев при лісових бекетах, бо-
гадільнях, сільських парафіяльних училищах, волосних і
сільських правліннях. До штату закладу увійшла навіть
посада шовкомотателя. Завдяки цьому відродилося дер-
жавне шовківництво Полтавської губернії.
М.І. Арандаренко контролював і регулював у регіоні
одну з найприбутковіших сфер виробництва – виноку-
ріння та винну торгівлю [15, c. 240], що викликало потік
скарг від полтавських поміщиків. Також він був головою
«Товариства для заохочення лісового господарства Пол-
тавської губернії», картографував тут ліси, брав участь
у лісопосадках, публікував результати діяльності у «Лі-
совому журналі». Для управління лісами призначив ре-
візорів та лісничих [2, с. 67–68]. Щоб отримувати додат-
кові прибутки від своїх маєтків, поміщики та державні
селяни збільшували орні площі за рахунок знищення лі-
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
84
сів. Полковник практикував вилучення таких земель у
державну власність з метою відновлення лісових маси-
вів, що постраждали від вирубок.
Микола Іванович мав будинок у Полтаві та заміський
маєток у с. Плоске Решетилівської волості, у якому до ре-
волюції 1917 р. жило декілька поколінь поміщиків Аран-
даренків [22, с. 3]. Неподалік від м. Прилуки був засно-
ваний хутір Аландаренко [21, с. 33], названий на згадку
про його батька, сотенного отамана Івана Аландаренка.
А у Решетилівській волості, неподалік с. Малий Бакай,
знаходився хутір Орендаренко, названий на згадку про
його пращура, гетьмана Запорізького реєстрового коза-
цтва Тимофія Михайловича Орендаренка.
Пильно ставлячись до селянського побуту, полковник
Арандаренко винайшов і виготовив власним коштом
пароволовий плуг, «розіслав у різні округи губернії» [20,
з. 728]. Цей плуг застосовувався повсюдно на Полтав-
щині та на всій території Російської імперії.
Багато уваги М.І. Арандаренко приділяв німцям-коло-
ністам, здійснюючи нагляд за їх проживанням і оплатою
податків. Він вказував на користь, яку приносять Полтав-
ській губернії такі колонії. Умови, на яких переселялися
до Полтавської губернії німецькі колоністи, були викори-
стані ним у 1856–1863 рр. під час колонізації незаселе-
них територій крайньої півночі Архангельської губернії.
Найбільшої популярності М.І. Арандаренко набув як
автор тритомної праці «Записки про Полтавську губер-
нію». Епіграфом до першого тому було обрано слова іс-
торика П.П. Свиньїна: «Любити Батьківщину велить при-
рода, Бог, а знати її – ось честь, гідність та обов’язок!». У
ньому містяться відомості з історії Полтавщини від най-
давніших часів до середини ХІХ ст. Крім історичних відо-
мостей, опубліковано перелік лікарських рослин, місць
їх зростання, рекомендації щодо застосування. Описано
різноманітність лісового масиву, проведено системати-
зацію чагарників та фруктових дерев, систематизовано
лугові та городні рослини, трави поділені на покосні, ап-
текарські та кормові, досліджено тваринний світ. Здійс-
ненний у «Записках» орнітологічний опис птахів Полтав-
ської губернії у подальшому став основою для багатьох
сучасних робіт. У зазначеному виданні описані також
породи свійських тварин, систематизовані земноводні,
комахи та риби. У додатку вказується назва головних рі-
чок, глибина та ширина їхнього фарватеру. Унікальною є
таблиця 1077 ярів та провалів, їхні назви, довжина, ши-
рина, глибина та типи ґрунтів [1].
Епіграфом до другого тому стали слова В.А. Жуков-
ського: «О Батьківщина свята! Яке серце не тремтить,
тебе благословляючи?». Арандаренко описує історичні
процеси, які відбувалися протягом майже двох тисячо-
літь на Полтавщині. Автор торкнувся історії козацтва,
його походження та структури, дав перелік гетьманів,
статистичні дані щодо народонаселення, відомості про
магістрат, судові та поліцейські органи, переписи насе-
лення. Ця частина дослідження містить дані з духовно-
го та цивільного управління, навчальних закладів, сухо-
путних та водних шляхів сполучення, інформацію щодо
розташування та архітектури міст, сіл та містечок, відо-
мості про сільськогосподарські заняття місцевих жите-
лів, про застосування агрономічних знарядь, про заво-
ди та фабрики. У другому томі представлені фольклорні
та етнографічні матеріали за звичаями, обрядами, по-
вір’ями полтавців, народні пісні, думи, казки та приказ-
ки. Відомості про методи народної медицини, які оп-
рилюднив автор, згадуються у сучасних міжнародних
монографіях [25, с. 2, 64, 96]. У статистичному додатку
наведено назви та дати всіх ярмарків, які проводились у
кожному з повітів Полтавської губернії протягом року [2].
Епіграфом третього тому є слова О.С. Грибоєдова: «І
дим вітчизни нам солодкий і приємний». Тут автор здійс-
нює статистико-економічний огляд губернії, подає іс-
торію міст та сіл усіх п’ятнадцяти повітів, аналізує на-
селення за соціальними станами, описує особливості
розвитку сільського господарства, промисловості, ре-
месел, торгівлі. У додатку містяться практичні поради
щодо облаштування сільського побуту, наводиться ста-
тистичний матеріал [3].
До тритомника «Записок» додався Атлас, що містив
13 карт міст і сіл, поштових доріг, річок та ярів Полтав-
ської губернії. Більш ніж 40 ілюстрацій показували ре-
гіональну архітектуру та побут [4].
Арандаренко також склав і опублікував природничий
опис Полтавської губернії, дослідив геологічну будо-
ву краю, де у місцях виявлення корисних копалин були
улаштовані кар’єри та каменоломні. У 1844 р. йому було
надано чин статського радника [19, с. 797].
Історик і громадський діяч відзначився ще і як ініці-
атор проведення реставраційних робіт. Найбільш значу-
щим його проєктом стало відновлення Густинської оби-
телі у 1840–1844 рр. У 1799 р. її закрили, землі та селяни
підмонастирської слобідки перейшли у відання скарб-
ниці. У 1839 р. руїни Густинського монастиря були пе-
редані у відання Полтавської палати державного май-
на. На той час кам’яна огорожа, трапезна, церкви святих
апостолів Петра та Павла, святого Миколая Чудотворця,
святої великомучениці Варвари, Святої Трійці були пов-
ністю зруйновані. За розпорядженням Арандаренка Гу-
стинській обителі повернули головний дзвін, віднови-
ли церкву Святої Трійці, відкрили парафіяльне училище.
Микола Іванович повідомив про свої плани щодо віднов-
лення монастиря єпископу Гедеону, який у 1841 р. пред-
ставив ці плани Святішому Синоду. Палата державного
майна подала клопотання до Міністерства державного
майна щодо надання монастирю земель, угідь та слу-
жителів. Ухвалу Синоду було затверджено імператором
Миколою I від 18 грудня 1843 р. Арандаренко заручив-
ся словом князя Н.Г. Рєпніна-Волконського щодо фінан-
сової підтримки. Відкриття монастиря відбулося в день
Святої Трійці 15 травня 1844 р. [3, c. 296–301].
Великої шкоди для проведення господарської діяль-
ISSN 2218-4805
85
ності у губернії завдавали повені. Для боротьби з ними
зводили греблі і дамби. Особливо спустошливою стала
повінь 1845 р. [3, с. 127–130], коли більшість сіл Переяс-
лавського повіту, у тому числі і с. Андруші, були зруй-
новані вщент. Це село перенесли на нове місце і встано-
вили в ньому пам’ятну дошку з написом: «За царювання
імператора Миколи та під час управління державними се-
лянами міністра графа Кисельова та при управлінні цією
частиною Полтавської губернії полковника Арандаренка
закладено село Андруші, травня 30 дня після руйнування
його повінню річки Дніпро 1845 року».
Село Андруші потрапило в поле зору полковника Аран-
даренка задовго до повені 1845 р. Наприкінці 1840-х ро-
ків він писав: «До 1839 року те місце, де в даний час засе-
лено с. Андруші, було покрито сипучим переносним піском
<…> я вирішив перетворити цю ділянку, яка не приноси-
ла жодної користі, в потрібну <…> У цих видах була по-
сіяна черенками під плуг швидкозростаюча червона лоза,
або інакше званий шелюг. Через два роки, коли лоза, що ви-
росла на цих пісках, дала собою тінь, між її рядами посія-
ли живцями осокори; після цього другого року там, де осо-
кір не зійшов, посадив вербу. Ці дерева і лоза, розрісшись за
короткий час, дали собою тінь і, скидаючи на зиму листя
своє, удобрили ґрунт так, що вся поверхня піщана вкри-
лася травою». 1845 року с. Андруші перенесли на цю ді-
лянку, яка перетворилася на гай. Відроджене село стало
важливим господарським центром, у якому функціону-
вала найбільша Андрушівська пристань.
Наприкінці 1846 р. М.І. Арандаренко заразився хо-
лерою. Він згадував: «Позбавлений фізичних сил, але збе-
рігши ще розум, я бачив перед собою своє сімейство і зга-
дав, що залишаю їх майже без шматка хліба. Закиди <…>
шепотіли моїй душі обов’язок піклування про сімейство».
Його сім’я могла розраховувати лише на ті кошти, які
він зміг би залишити. У листі до генерал-лейтенанта
А.П. Безака він писав: «Я хочу залишити коронну служ-
бу для того, щоб займатися приватно управлінням вели-
ких маєтків, або ж орендуванням <…> Думка ця прийшла
мені, на третьому році, в критичну хвилину, коли я, вра-
жений холерою, був за кілька хвилин до смерті. Отримав-
ши полегшення, я дав собі клятву змінити спосіб життя
і зайнятися скільки-небудь на користь сімейства. У ко-
ронній службі цього зробити не можу за шаленою відда-
ністю службі. У приватній же службі я можу приділити
час і для своїх занять <…> я думаю спочатку взяти має-
ток в оренду, а потім просити звільнення, для цього ми-
нулого року в серпні місяці орендував у Прилуцькому пові-
ті 650 душ чоловічої статі та 7000 десятин землі особо
відмежованої» [18, арк. 11, 12]. То був Толкачівський ма-
єток поміщиці Селивановичевої. Разом із маєтком він
орендував Толкачівський кінний завод.
Зауважимо, що відносини Арандаренка з іншими по-
міщиками були напруженими, оскільки він обмежував
їхнє самоуправство щодо державного майна. У 1848 р.,
на прохання сусідського поміщика, Арандаренко взяв на
зимове утримання 400 овець. Орендуючи стадо в 15 ти-
сяч голів, він вважав, що додаткові 400 овець не будуть
йому тягарем. Але вийшло все зовсім по-іншому: «При-
їхавши в маєток через день після прибуття овець, знахо-
джу все стадо, спотворене натуральною віспою. Я губився
в здогадах, що робити з цим стадом, побоюючись розвит-
ку зарази між вівцями маєтку». У Толкачівський маєток
були завезені настільки хворі тварини, що 8 з них не
могли йти самостійно, їх привезли на возі. М.І. Аранда-
ренко як орендар був зобов’язаний виплатити вартість
15-тисячного стада у разі загибелі тварин. З великими
труднощами він запобіг епідемії.
М.І. Арандаренко занотовував усі свої рішення, які
дозволяли йому успішно вести господарську діяльність.
Він розробив пристрій, який використовувався у басей-
нах для миття овець, визначив оптимальний час висад-
ки різних культур, втілив ідею весняного дренажу ґрунту.
Микола Іванович також розводив тютюн і винайшов спо-
сіб отримання тютюнової олії та методику її очищення.
Ним застосовані та описані різні моделі парників, опу-
бліковані поради щодо ведення господарства, відгодів-
лі та лікування домашніх тварин, збереження урожаю в
зимові місяці, винищення щурів і мишей, рекомендації
щодо запобігання ушкодження фруктових садів гороб-
цями, виготовлення вапна та тиньківки тощо. Ним була
досліджена історія виникнення цукру та цукрового ви-
робництва у Полтавській губернії, розроблений ефек-
тивний метод сушіння цукрових буряків. Його статті у
Журналі Міністерства державного майна друкувалися
під псевдонім «М. А.» [11, c. 40].
Протягом 1847–1849 рр. Арандаренко поєднував служ-
бу у чині керуючого Полтавською палатою державного
майна з управлінням Толкачівським маєтком. 1849 року
йому було надано чин дійсного статського радника.
Маючи вдалий досвід управління, Арандаренко праг-
нув спробувати себе у керівництві великим маєтком.
Незважаючи на те, що у Полтавській губернії нарахо-
вувалось понад 10 тис. поміщицьких володінь, майже
всі вони були невеликими. Лише Карлівський маєток
включав близько 100 тисяч десятин землі та понад 7000
душ чоловічої статі [3, с. 251]. У 1818–1849 рр. він нале-
жав графині М.Г. Розумовській. Вона звикла до розкоші
і ні в чому собі не відмовляла [7, c. 155–168]. Таке жит-
тя на широку ногу забезпечував, крім іншого, і Карлів-
ський маєток. Під його заставу графиня багаторазово
брала позики в Санкт-Петербурзькій опікунській раді.
На початку 1830-х років річний прибуток маєтку скла-
дав близько 400 тис. руб., у 1836 р становив 307 тис. руб.,
а у 1840-х рр. – 143 тис. руб. [18, арк. 5 зв.].
Не в змозі ефективно господарювати, управитель Кар-
лівського маєтку, полковник Крапковський, приховував
реальний стан справ, бо не бажав втрачати місце, яке при-
носило йому 10 тис. руб. річного прибутку. Крапковський
задумав та здійснив будівництво двох селищ з цегляними
будинками – своєрідних «потьомкінських сіл» у с. Кар-
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
86
лівці та с. Маріїнполе. Зауважимо, що у Малоросійській
губернії на початку XIX ст. будинки із цегли були рідкі-
стю. На початку 1830-х р. відвідувачі описували Карлів-
ський маєток схожими фразами, згадуючи здебільшого
про ці цегляні будинки. Управитель показував їх і роз-
повідав про свої «видатні досягнення». Будинки вигля-
дали незвично і презентабельно. У 1838 р. М.П. Жданов,
побувавши тут, згадував: «Маєток цей можна вважати
зразковим <...> будинки у ньому добре відбудовані і при ба-
гатьох є садки. <…> Такий порядок запроваджено нині ке-
руючим полковником Крапковським, який, як кажуть, у ви-
нагороду за свою працю отримує до 10 000 руб. платні» [9,
c. 134–135]. Подібні відгуки залишали й інші гості маєт-
ку [10, c. 320]. Лише одного разу у Крапковського вирвало-
ся зізнання: «Мені можна радіти багато з чого, але ця ра-
дість часто отруюється однією думкою. <…> Думкою, що
з моєю смертю або зміною власниці все зроблене мною
через два, три роки зникне, рознесуть навіть цеглини від
цих будиночків, якими ви так захоплювалися» [10, c. 321].
М.І. Арандаренко також залишив свій відгук про поба-
чене: «У Константиноградському повіті чудовий маєток
графині Розумовської на 100 тис. десятин землі окремого
володіння, населене 7200 душами. <…> є суконна фабрика,
що має понад 60 ткацьких верстатів. <…> Два винокурні
заводи великих розмірів, пивоварний завод, свічковий (во-
скових та сальних свічок), шкіряний завод. У цьому маєт-
ку чудовий кінний завод <…> Овечий завод <…> до 75 тис.
голів» [3, c. 264–265]. Він звернув увагу на цегляні будин-
ки: «У с. Карлівці та Маріїнполі побудовані селянські бу-
динки з цегли <…> розташовані симетрично, широкими
прямими вулицями» [2, c. 275].
З середини 1840-х р. маєток став неухильно руйнува-
тися. За удаваним благополуччям Крапковський успіш-
но приховував його незадовільний економічний стан.
Управитель захворів на холеру і помер у 1848 р. Но-
вим керівником призначили штабсротмістра А.І. Бедря-
гу. Основним його завданням було постачання доходів
з маєтку графині Розумовській. У лютому 1848 р. її борг
становив 1 млн. 452 тис. 997 руб. 63 коп. [18, л. 7 зв.]. Не
маючи можливості вкладати гроші в модернізацію ма-
єтку, вона вирішила його продати.
У 1848 р. М.І. Арандаренко брав участь у переговорах
із продажу Карлівського маєтку. У листі до великої кня-
гині Олени Павлівни він виклав відомості про маєток і
просив про виклик до Санкт-Петербурга для пояснен-
ня, «какой можно сделать изворот для облегчения пла-
тежа покупателю». Він висловлювався про перспектив-
ність покупки, звертаючи увагу, що управління маєтком
перебуває в незадовільному стані: «Якщо буде завгодно
Її Високості купити Карлівку і доручити мені управління,
то я сподіваюся бути цього разу корисним. Нехай дозво-
лить мені раніше оголосити мою ідею купівлі та управ-
ління цим маєтком. У такому управлінні, як тепер існує
воно, не можна його залишати, або вже зовсім купувати
не потрібно». Він надав план модернізації землеробства
та тваринництва, розвитку бджільництва, будівництва
винокурень, селітряного, свічкового, цукрового, пиво-
варного та медововарного заводів, план збереження та
розведення лісу. Одним із першочергових завдань вва-
жав висадку лісосмуг [3, с. 246–247]. Він планував найня-
ти та навчити майстрових, лісника, спеціалістів фабрич-
ного та заводського виробництв, наладчиків ткацьких
верстатів, вузьких спеціалістів різних виробничих та
сільськогосподарських галузей. Арандаренко зробив ви-
сновок, що маєток при вмілому управлінні приносити-
ме не менше 500 тис. руб. річного прибутку, але тільки
у тому випадку, якщо в ньому будуть проведені масш-
табні роботи з реконструкції: «Земля в дикому стані, ро-
зорана та оброблена дуже погано. Вигони для худоби на-
стільки дикі, що крім полину та молочаю нічого на них не
росте. Через маєток протікає кілька річок з протоками,
але фарватери не розчищені <…> Ліси гарні, густі, висо-
костовбурні, але погано зберігаються, оскільки в маєтку
зовсім немає лісничого <…> Хліборобство і тваринництво
малорозвинені <…> Населення розташоване незручно, без
дотримання господарської вигоди <…> Суконна фабрика і
заводські будівлі потребують модернізації».
Для проведення інспекції 24 лютого до Карлівського
маєтку прибув радник палацового правління Юркевич.
3 березня він писав, що в навколишніх володіннях сусід-
ських поміщиків «цинготні та інші хвороби селян, най-
сильніший мор коней, рогатої худоби та овець, нестача в
хлібі, словом велике лихо» [18, арк. 19–20].
Арандаренко оцінив вартість маєтку в 7 650 000 руб.
Велика княгиня Олена Павлівна запропонувала гра-
фині Розумовській за покупку 2 600 000 руб. асигнаці-
ями, у тому числі 1 400 000 крб. готівкою при продажу,
1 200 000 руб. – у розстрочку під 6 % річних. Вона брала
на себе борг Розумовської у сумі 1 500 000 крб. та відсо-
тки за боргом. Крім цих платежів, графині пропонува-
лася виплата 124 тис. руб. щорічно і довічно. Отже, куп-
ча була складена 1 березня 1849 року.
Бажаючи купити Карлівський маєток, Олена Павлів-
на не могла відразу сплатити повну вартість. Вона пози-
чила у своєї дочки 500 тис. руб. під 4 % річних, а решту
суми сплатила Контора Двору. Розрахунок був простий –
при незначних особистих платежах, після погашення
боргу, вона ставала володаркою маєтку вартістю близь-
ко 10 млн. крб.
14 березня управитель Бедряга повідомив Розумов-
ську, що Юркевич, «отримавши потрібні відомості, від-
правився з Карлівки до Петербурга <…> Весь березень мі-
сяць тривають жахливі хуртовини за десять і більше
градусів». 18 березня управитель надіслав листа Юрке-
вичу, де зазначав, що у маєтку «сильна хуртовина три-
ває три доби і морози сягають 14 градусів <…> При цьому
постраждало багато худоби, яка була захоплена на від-
критому місці» [18, арк. 20]. Він вказував, що за рахунок
сильних морозів земля промерзла, а у разі відлиги «Бог
знає, як устоять наші греблі». Цей лист був спробою по-
ISSN 2218-4805
87
яснити майбутню нестачу.
Арандаренка затвердили на посаді керуючого Карлів-
ським маєтком. За свої послуги він запросив 4 тис. руб.
сріблом (14 тис. руб. асигнаціями) річного утримання. У
разі перевищення річного доходу за 500 тис. руб. асигна-
ціями, до його жалування додавалося б ще 10 % від над-
лишкової суми. Олена Павлівна погодилась на ці умови.
Стан розрухи, який побачив Арандаренко під час при-
ймання маєтку у квітні 1849 р., вразив нового керуючо-
го. Збулося пророцтво полковника Крапковського. Після
його смерті не тільки цегляні будинки, а й увесь маєток
перетворився на купу руїн. Заводи та фабрики не пра-
цювали через поломку обладнання, згоріли кузня та
винокурня з усією продукцією та реманентом. Аранда-
ренко писав: «Половину панщини застав я в цинготній
хворобі, від якої до мого прибуття померло понад 800 лю-
дей. Причиною смертності були: худі житла та нестача
продовольства» [18, арк. 41 зв.]. Розуміючи, у якому ста-
ні продається майно, вся стара адміністрація подала у
відставку. Новий керуючий залишився наодинці з існу-
ючими проблемами.
Прийнявши маєток в управління, Арандаренко надіс-
лав Олені Павлівні доповідь, у якій звертав увагу на пер-
шочергові господарські питання, що вимагали фінан-
сування. На першому етапі він запропонував провести
модернізацію суконної фабрики, яка мала замовлення
на рік уперед, виконати розбудову фабричних будівель,
ремонт та закупівлю обладнання, будівництво загонів
для миття овець, підвищити ефективність землероб-
ства. Керуючий писав: «Оскільки маєток на перший раз
потребує витрат, то чи не завгодно буде Вашій Імпера-
торській Величності в належну сплату сум графині Ро-
зумовській та іншим зробити на цей рік з інших місць, а
з доходів Карлівки направити в маєток стільки, скільки
дійсна і необхідна потреба вимагатиме».
У середині 1840-х р., ще за полковника Крапковсько-
го, прибуток упав до 140 тис. руб. і продовжував знижу-
ватися. Незважаючи на це, керуючий гофмейстерською
частиною Контори Двору Кріднер зажадав від нового
управителя сплатити у 1849 р. 83 777 руб. 40 коп. Не звер-
таючи на цю вимогу, Арандаренко розпочав модерніза-
цію маєтку, вкладаючи доходи у намічені проєкти. Він
розбив сільгоспугіддя на сектори та висадив лісосмуги
для запобігання вивітрюванню. Для захисту від весня-
них повеней розпорядився звести в найнебезпечніших
місцях греблі. Для зручності обробки полів та пасовищ
улаштував нові хутори та фольварки. При хуторах виса-
див конопляні та тютюнові плантації, при фольварках
вирив колодязі для водопою, влаштував гумна, ініцію-
вав перехід з деревного вугілля на кам’яне в опаленні
та виробництві [3, с. 250–251].
Великий князь Михайло Павлович помер 28 серпня
1849 р. Це позначилося на фінансовому становищі Оле-
ни Павлівни. Контора Двору не дозволила їй повною
мірою сплачувати боргові зобов’язання. У зв’язку з цим
Арандаренко отримав листа, в якому Кріднер повідом-
ляв, що Карлівський маєток був придбаний Оленою Пав-
лівною у розстрочку платежу, тому головний обов’язок
управителя – робити платежі з доходів. До листа дода-
валася записка з графіком оплати, щорічний платіж пе-
ревищував 300 тис. руб. Олена Павлівна зобов’язувала
Арандаренка оплачувати 1 млн. 500 тис. руб. боргу, по-
гашати розстрочку платежу 1 млн. 200 тис. крб., випла-
чувати відсотки за боргом і довічне утримання Розумов-
ської. Нова власниця не згадала про умови Арандаренка,
який попереджав, що без реформування маєтку купува-
ти його не мало сенсу.
У 1851 р. управитель запропонував найняти поміч-
ників. Розміри маєтку площею близько 100 тис. деся-
тин лук, ріллі, лісів, полів, річок, озер та 15 тисяч душ
поміщицьких селян обох статей вимагали постійного
нагляду. Роздільне управління під єдиним контролем
мало підвищити економічну ефективність та прибуток.
Приклад М.І. Арандаренка, який чесно працював на
землі, не є поодиноким, натомість попередня власниця
маєтку, графиня Розумовська, привозила з Парижа до
Росії за одну лише поїздку «сущу дрібницю» – триста су-
конь [13, c. 846], а її селяни сотнями помирали з голоду.
Управитель, розуміючи, що сіль, яка так необхідна тва-
ринам для здорової вовни та шкіри, повноцінного мо-
лока, розкрадається, став додавати в неї сушений цвіт
полину. Оскільки сіль через гірко-солоний смак става-
ла неприємною для їжі, вона не кралася і потрапляла до
раціону худоби. У червні 1850 р. у Карлівському маєтку
серед ягнят з’явилася холера. Арандаренко застосував та
описав новий метод лікування. Власними засобами він
вилікував у овець мітлицю [3, c. 13–14].
У нового управителя не склалися стосунки з полтав-
ськими поміщиками, які розпускали чутки про занепад
Карлівського маєтку. Він писав: «Я продав з рогатої ху-
доби таку, яка до заводу не годилася: літніх і понівечених
бугаїв, літніх і безтільних корів <…> повів породу сорту-
ванням, і цього року в сірому стаді додав 80 маток до коли-
шнього комплекту і в англійському 25 <…> Щоб позбавити
овець від ліпу, я зарізав таких, яких вилікувати неможливо.
Ліп тепер у стаді не існує, хвороби вже немає. Але публіка
шепоче, що я знищив овечий завод. Тим часом, як я додав
15 тисяч овець. <...> я застрелив кількох коней, що май-
же вже вигнили, а тим часом купив жеребців таких, яких
у нас немає в Малоросії. Публіка замовчує про придбання
жеребців, а базікає, що я стріляю коней і знищую завод».
У 1850 р. Арандаренко витратив на благоустрій маєт-
ку 180 тис. руб. Це викликало обурення у Олени Павлів-
ни. У жодному листі вона не цікавилася, як йдуть спра-
ви щодо відновлення будівель, як працюють заводи, як
організовані сільськогосподарські роботи, як відгодо-
вується поголів’я овець, великої рогатої худоби, коней.
Вона лише вимагала гроші для сплати її боргових зо-
бов’язань, змушуючи припинити модернізацію маєтку
і його економічної складової.
Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022
88
Оскільки основним життєвим кредо управителя була
самоповага, він продовжив відновлення садиби, ігно-
руючи вимоги Олени Павлівни. За 18 верст від Карлів-
ки знаходився кінний завод. Це було економічно не
виправдано, і в 1850 р. Арандаренко розпочав безпосе-
редньо в Карлівці будівництво «пристойного приміщен-
ня замість напівзруйнованих плетених стайнь, де немає
жодної можливості утримувати коней». Він планував у
1851 р. улаштувати тут ярмарок, скачки, проводити ро-
боту з племінного розведення та продажу коней. Почув-
ши, що ця справа потребує коштів, Олена Павлівна на-
казала зупинити будівництво та направити всі гроші на
погашення поточних платежів. Наступні листи Контори
Двору вимагали від управляючого забезпечення щоріч-
них виплат і припинення реформування маєтку.
Навесні 1851 р. Арандаренко подав прохання про від-
ставку. У листі до генерал-ад’ютанта Безака він писав:
«З усією відвертістю пишу Вам про причини, що спонука-
ють мене просити звільнення від управління Карлівською
вотчиною. <…> Мені й раніше казали, що в цьому маєт-
ку між селянами бідності більше, ніж спроможності; але
я не думав, щоб такий великий маєток міг бути охопле-
ний злиднями з усіма їх пороками. <…> Прийнявши управ-
ління, я знайшов: економію без хлібних і фуражних запа-
сів, всі економічні будівлі <…> зовсім були зруйновані <…>
ні людям, ні тваринам жити неможливо у цих приміщен-
нях, навіть із злиднями. Магазинів для зберігання хліба
не було, комори для зберігання майна зруйновано. Заво-
ди: кінський – спотворений кровозмішуванням та в за-
разній хворобі; рогатої худоби – впав від кровозмішення
та поганого змісту. <…> Овечий без сортування зміша-
ний, виснажений худим утриманням і в заразливій хворобі
<…> Свинячий завод майже не існував <…> Фабрична будо-
ва <…>, що залишалася довгий час без найменшого пола-
годження, прийшла в повне руйнування: крім кімнатних
стін, вікна, рами, підлоги, стелі, дахи, печі – у руїнах; ма-
шини зламані та зіпсовані, паровики прогорілі. Винокур-
ні: одна недокінчена, а інша валилася і утримувалася під-
порами. Млини майже всі старі та зруйновані, греблі всі
без винятку з проривами та ставки їх без води. Хати у
селян здебільшого зруйновані, отже, сумно бачити ці бід-
ні житла. <…> Робочої худоби як економічної, так і се-
лянської надзвичайно мало. <…> У економії не було на-
віть ні плугів, ні борон, ні волів; а у селян, з яких мало хто
займався хліборобством, ці предмети були в худому ви-
гляді і в малому числі. Моральність селян у такому ста-
ні, що їх можуть вважати виродками з малоросіян; тут
не можна провести ніч без варти; злодійство і шахрай-
ство страшні, обкрадають і гумна, і комори, волів, коней
і все, що трапиться; в маєтку існують цілі зграї злодіїв з
давніх-давен <…> За таким станом кожної частини, на-
лежало мені з першого кроку приступити до виправлен-
ня зруйнованого <…> Я б і міг вислати гроші, залишивши
будь-який устрій у маєтку, але це противно самій совісті
і честі. Я переконаний, що за належним устроєм маєток
виручить усе на нього спожите і даватиме значні доходи
<…> Всі ці обставини, віддаляючи від мене спокій, спону-
кають просити звільнення» [18, арк. 39–46].
Крім заборони на модернізацію маєтку, Арандаренко
обґрунтовував подачу прохання про відставку лібераль-
ністю Олени Павлівни щодо кріпаків. Не маючи можли-
вості оплачувати боргові зобов’язання, вона вирішила
запровадити у Карлівці ідеї Н.А. Мілютіна. Селяни про-
довжували працювати на поміщицькій землі, але свою
землю, яку вони раніше отримали у поміщика, їм на-
лежало викупити [12, c. 42]. Граф Кисельов не поділяв
ліберальні погляди Мілютіна на селянське управління.
Моделлю селянської реформи графа Кисельова була ін-
вентарна реформа, спрямована на введення обов’язко-
вих інвентарів у поміщицькому селі. У Полтавській гу-
бернії повна інвентаризація всіх земель була зроблена
М.І. Арандаренком. Будучи підлеглим Кисельова та ба-
гаторічним провідником його ідей, Арандаренко став
прихильником інвентарної реформи. Маєток у Карлів-
ці мав піддатися інвентаризації. Прохання про відстав-
ку Арандаренка було, зокрема, пов’язане з незгодою
спробам просування Мілютіним «прусських ідей» виз-
волення селян. Цей принциповий вчинок Арандаренка
був оцінений графом Кисельовим і сприяв його подаль-
шим призначенням.
Оскільки продати маєток без суттєвої фінансової
втрати було неможливо, Олена Павлівна запровадила
ідею викупу землі поміщицькими селянами. Земля Кар-
лівського маєтку підлягала викупу 15017 душами кріпа-
ків шляхом капіталізації оброку. Велика княгиня Олена
Павлівна була нагороджена імператором Олександром ІІ
золотою медаллю «Діячеві реформ». Фінансова неспро-
можність Олени Павлівни перетворила Карлівку на «екс-
периментальний полігон», а її саму – на «Princesse La
Liberte». Чи виплачувала вона після цього боргові зо-
бов’язання, відомостей не виявлено.
Після відставки у квітні 1851 р., Арандаренко протя-
гом трьох років керував Толкачівським маєтком. На по-
саді керуючого Полтавською палатою його змінив на-
двірний радник Колокольцев, якого менш ніж через рік,
15.01.1850 р., було призначено керуючим Курською пала-
тою державного майна. 12.05.1854 р. Колокольцева звіль-
нили і за рекомендацією графа Кисельова на цю посаду
був призначений дійсний статський радник М.І. Аран-
даренко. У цьому чині він прослужив два з половиною
роки. 30 листопада 1856 р. Микола Іванович був призна-
чений губернатором Архангельської губернії, у 1858 р.
йому був присвоєний чин таємного радника. 1863 року
Арандаренка перевели до Санкт-Петербурга, де він став
сенатором і членом Ради Міністра внутрішніх справ. Він
помер 7 травня 1865 р. в Петербурзі і похований на Но-
водівичому кладовищі [16, с. 87].
Довгі роки постать М.І. Арандаренка була практично
невідома історикам, За рахунок шлюбних зв’язків його
нащадки поріднилися із сім’ями старшин запорізько-
ISSN 2218-4805
89
го козацтва, стовповими дворянами Російської імпе-
рії, давніми родами польської шляхти та остзейських
німців, пруськими дворянами. Наразі існує вже вось-
ме покоління нащадків Арандаренка, які живуть у різ-
них країнах світу.
ДЖЕРЕЛА
1. Арандаренко Н.И. Записки о Полтавской губернии. Часть I.
Полтава, 1848. 196 с.
2. Арандаренко Н.И. Записки о Полтавской губернии. Часть II.
Полтава, 1849. 390 с.
3. Арандаренко Н.И. Записки о Полтавской губернии. Часть III.
Полтава, 1852. 500 с.
4. Арандаренко Н.И. Атлас карт и видов к «Запискам о Пол-
тавской губернии», составленным Н. Арандаренком, в 1846 году.
Полтава, 1851.
5. Борошко С.Л., Борошко (Арандаренко) Л.В. Дворянський рід
Арандаренко у європейській історії. Сіверщина в історії України.
Вип. 14. Нiжин, 2021. С. 86–94.
6. Борошко (Арандаренко) Л., Борошко С. Тайный советник Ни-
колай Иванович Арандаренко (1798–1865): пятьдесят лет на службе
империи. Полтавський краєзнавчий музей. Вип. XVI. Харків. 2021.
7. Васильчиков А.А. Семейство Разумовских. Т. 2. Санкт Пе-
тербург, 1880. 588 с.
8. Государственный архив Черниговской области, ф. 937, оп. 1, д. 7.
9. Жданов М. Путевые записки по России. Санкт Петербург,
1843. 212 с.
10. Заблоцкий-Десятовский А.П. Граф П.Д. Киселев и его вре-
мя. Санкт Петербург, 1882.
11. Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей,
ученых и общественных деятелей. Т. 4. Москва, 1960.
12. Милютина М.А. Великая Княгиня Елена Павловна. Русская
старина. № 3. 1882.
13. Назимова Н. Г. Бабушка Перова. Исторический вестник.
№ 3. 1899.
14. Павловский И.Ф. К истории полтавского дворянства. 1802–
1902 гг. Очерки по архивным данным. Вып. 1. Полтава, 1906.
15. Павловский И.Ф. Труды Полтавской Ученой Архивной Комис-
сии. Вып. 5. Полтава, 1908.
16. Петербургский некрополь. Санкт Петербург, 1912.
17. Российский государственный исторический архив (далее –
РГИА), ф. 383, оп. 6, д. 5932.
18. РГИА, ф. 548, оп. 4, д. 2.
19. Список гражданским чинам пятого класса Испр. по 20 де-
кабря 1847 г. Санкт Петербург, 1848.
20. Труды Императорского вольного экономического обще-
ства за 1844 год. Санкт Петербург, 1844.
21. Шкоропад Д.А., Савон O.A. Прилуччина: Энциклопедиче-
ский справочник. Нежин, 2007.
22. Юхимец В. Село Плоское. Голос Полтавщины. № 5(186). Пол-
тава, 1943.
23. Arandarenko M. Encyclopedia of Ukraine. vol. 1. Toronto,
1984–93.
24. Cipko S. Ukrainians in Russia: A Bibliographic and Statistical
Guide. Edmonton, 1994.
25. Hanchuk, R.J. The Word and Wax: a medical folk ritual among
Ukrainians in Alberta. Toronto, 1999.
Boroshko S.L., Boroshko (Arandarenko) L.V. The Poltava period of
the life and work of the historian and ethnographer M.I. Arandarenko
For the first time, detailed information about the Poltava period (1838–
1856) of the life and work of the outstanding historian, ethnographer,
statesman and public figure of the 19th century, a native of the Chernihiv
province Mykola Ivanovych Arandarenko (1798–1865) is presented. The
first years of the functioning of the Poltava Chamber of State Property,
created and managed by him, the methods of his management of state
peasants are analyzed. The main stages of his scientific and journalistic
activity, the structure of the «Notes on the Poltava province», his main
socially significant projects, methods of organizing and managing the
Tolkachev and Karlovsky noble estates are presented. Special attention
is paid to the relationship with Count Kyseliov and Grand Duchess Olena
Pavlovna. The chronological framework of his career advancement, ranks,
from lieutenant of the Life Guards to the Governor of the Arkhangelsk
province, Privy Councilor, Senator and member of the Council of the
Minister of Internal Affairs are considered.
Key words: Arandarenko, Poltava province, administration, ethnography,
Charles estate.
REFERENCES
1. Arandarenko, N. (1848). Zapiski o Poltavskoj gubernii [Notes on the
Poltava province], part I. Poltava. [in Russian].
2. Arandarenko, N. (1849). Zapiski o Poltavskoj gubernii [Notes on the
Poltava province], part II. Poltava. [in Russian].
3. Arandarenko, N. (1852). Zapiski o Poltavskoj gubernii [Notes on the
Poltava province], part III. Poltava. [in Russian].
4. Arandarenko, N. (1851). Atlas kart i vidov k «Zapiskam o Poltavskoy
gubernii», sostavlennym N. Arandarenkom, v 1846 godu [Atlas of maps and views
to the «Notes on the Poltava province», compiled by N. Arandarenok, in 1846].
Poltava. [in Russian].
5. Boroshko, S., Boroshko (Arandarenko), L. (2021). Dvoryanskyi
rіd Arandarenko u yevropeiskii іstorіi [The Arandarenko noble family
in European history]. Sіvershchina v іstorіi Ukrainy, issue 14. рр. 86–
94. Nizhin. [in Ukrainian].
6. Boroshko (Arandarenko) L., Boroshko, S. (2021). Taynyy sovetnik
Nikolay Ivanovich Arandarenko (1798–1865): pyat′desyat let na sluzhbe
imperii [Privy Councilor Nikolai Ivanovich Arandarenko (1798–1865):
fifty years in the service of the empire]. Poltavskyi kraieznavchyi muzei,
issue XVI. Kharkiv. [in Ukrainian].
7. Vasilchikov, A. (1880). Semeystvo Razumovskikh [The Rozumovski‛s
family], vol. 2. Sankt Peterburg. [in Russian].
8. Gosudarstvennyy arkhiv Chernigovskoy oblasti, f. 937, op. 1,
file 7. [in Ukrainian].
9. Zhdanov, M. (1843). Putevyye zapiski po Rossii [Travel notes in Russia].
Sankt Peterburg. [in Russian].
10. Zablotsky-Desyatovsky, A. (1882). Graf P.D. Kiselev i yego vremya
[Count Kiselev P.D. and his time]. Sankt Peterburg. [in Russian].
11. Masanov, I. (1960). Slovar′ psevdonimov russkikh pisateley, uchenykh i
obshchestvennykh deyateley [Dictionary of pseudonyms of Russian writers, scientists
and public figures], vol. 4. Moscow. [in Russian].
12. Milyutina, M. (1882). Velikaya Knyaginya Yelena Pavlovna [Grand
Duchess Elena Pavlovna]. Russkaya starina, 3. [in Russian].
13. Nazimova, N. (1899). Babushka Perova [Petov‛s grandmother].
Istoricheskiy vestnik, 3. [in Russian].
14. Pavlovsky, I. (1906). K istorii poltavskogo dvoryanstva. 1802-
1902 gg. Ocherki po arkhivnym dannym [To the history of the Poltava
nobility], issue 1. Poltava. [in Russian].
15. Pavlovsky, I. (1908). Trudy Poltavskoy Uchenoy Arkhivnoy Komissii
[Proceedings of the Poltava Accounting Commission], issue 5. Poltava. [in Russian].
16. Peterburgskiy Nekropol′ [Petersburg necropolis]. (1912). Sankt
Peterburg. [in Russian].
17. Rossiyskiy gosudarstvennyy istoricheskiy arkhiv (dali – RGIA),
f. 383, op. 6, file 5932. [in Russian].
18. RGIA, f. 548, op. 4, d. 2. [in Russian].
19. Spisok grazhdanskim chinam pyatogo klassa Ispr. po 20 dekabrya 1847 g.
(1848). St. Petersburg. [in Russian].
20. Trudy Imperatorskogo vol′nogo ekonomicheskogo obshchestva za 1844
god (1844). St. Petersburg. [in Russian].
21. Shkoropad, D., Savon, O. (2007). Priluchchina: Entsiklopedicheskiy
spravochnik [Pryluchchyna encyclopedic reference book]. Nizhyn. [in Ukrainian].
22. Yukhimets, V. (1943). Selo Ploskoye [Village Poloskoie]. Golos
Poltavshchiny, 5(186). Poltava. [in Ukrainian].
23. Arandarenko, M. Encyclopedia of Ukraine, vol. 1. Toronto,
1984–93. [in English].
24. Cipko, S. (1994). Ukrainians in Russia: A Bibliographic and
Statistical Guide. Edmonton. [in English].
25. Hanchuk, R. (1999). The Word and Wax: a medical folk ritual
among Ukrainians in Alberta. Toronto. [in English].
Стаття надійшла до редакції 07.02.2022 р.
Рекомендована до друку 15.09.2022 р. j
|