Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи

Стаття вперше узагальнює усі відомі натепер графічні та рельєфні зображення князівського герба гетьмана Івана Мазепи XVIII–XXI ст. Ілюструються, описуються, аналізуються і порівнюються оригінальні опубліковані версії його геральдичної емблеми на гравюрі «Великого всезагального гербовника» (Нюрнберг,...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сіверщина в історії України
Date:	2022
Main Author:	Мезенцев, В.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2022
Subjects:	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202887
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 51-67. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860001645426900992
author	Мезенцев, В.І.
author_facet	Мезенцев, В.І.
citation_txt	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 51-67. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сіверщина в історії України
description	Стаття вперше узагальнює усі відомі натепер графічні та рельєфні зображення князівського герба гетьмана Івана Мазепи XVIII–XXI ст. Ілюструються, описуються, аналізуються і порівнюються оригінальні опубліковані версії його геральдичної емблеми на гравюрі «Великого всезагального гербовника» (Нюрнберг, 1887), на кахлях з опорядження печей розкопаної резиденції генерального писаря Пилипа Орлика в м. Батурині Чернігівської обл. та на срібній печатці 1707–1708 рр. із зібрання Музею Шереметьєвих у Києві. Їх визнано достовірними й незаперечними візуальними свідченнями, які доповнюють обмежені австрійські та німецькі писемні повідомлення про князівське достоїнство І. Мазепи, пожалуване йому 1707 р. Особлива увага приділена дослідженню ще малознаних ранньомодерних геральдичних символів княжої влади української та європейської традицій. Розглядаються також спроби істориків і митців XIX–XX ст. графічно відтворити поліхромний герб того гетьмана як князя Священної Римської імперії та найбільш обґрунтовані й детальні його кольорові реконструкції, виготовлені технікою комп’ютерної графіки і опубліковані у 2019–2022 рр. Реконструйовані пічні кахлі з розкопок Батурина та одночасна печатка, введена до наукового обігу 2021 р., з унікальними бароковими композиціями і оформленням князівської емблеми І. Мазепи віднесено до цінних творів геральдичного мистецтва Гетьманщини його доби. Виявляються їхні українські та запозичені західні владні інсигнії й декоративні прийоми, виконані місцевими майстрами на замовлення гетьмана і П. Орлика. This article for the first time examines all of the graphic and relief representations of the princely armorial bearings (“herb”) of the Ukrainian Cossack ruler, Hetman Ivan Mazepa (1687–1709), which were prepared between the eighteenth and twenty first centuries and are known by the present. It demonstrates with figures, describes, analyses, and compares the original published designs of his heraldic emblem on the engraving at Johann Siebmacher’s, Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887 (Great and Universal Collection of Coat of Arms), on the glazed ceramic tiles (“kakhli”) facing stoves at the residence of Chancellor General Pylyp Orlyk in the town of Baturyn, and on the silver seal of 1707–1708 from the collection of the Sheremet’iev Museum in Kyiv. Special attention is devoted to exploring the hitherto little known early modern heraldic symbols of a princely power (“korony, mantii”) of the Ukrainian and Western traditions. The fragments of these stove tiles were discovered during the 2017– 2020 excavations of the remnants of P. Orlyk’s home in Baturyn, Chernihiv province, Ukraine, which was the capital city of the seventeenth-and eighteenth-century Cossack state or Hetmanate. This Canada-Ukraine archaeological project is sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) at the University of Alberta and the Ucrainica Research Institute in Toronto, Canada. The Baturyn project is administered by The Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research at CIUS Toronto Office (https://www.ualberta.ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/ centres-and-programs/jacyk-centre/baturyn-project.html). The Ukrainian Studies Fund in New York, the Chernihiv Oblast State Administration, and the Vasyl Tarnovsky Chernihiv Regional Historical Museum support the archaeological and historical investigations of early modern Baturyn with annual grants. The most generous private benefactors of this project are the late artist Roman J. Wasylyszyn (Philadelphia, PA, USA), artist Ralph C. Roe II (Greenwich, CT, USA), Dr. George J. Iwanchyshyn, and Ms. Love Helen Negrych (Toronto). The author has shown that these original heraldic graphical, archaeological, and sphragistic sources represent the veracious indisputable visual evidence of the legitimate princely status of I. Mazepa. They corroborate and substantially supplement the limited and divergently interpreted by some historians the eighteenth- and nineteenth-century Austrian and German written archival and published information that in 1707 Kaiser Joseph I of the Holy Roman Empire of the German Nation honoured this Ukrainian hetman with the prestigious title of prince of this empire (“Sacri Romani Imperii Princeps” in Latin or “Reichsfürst” in German) for his vigorous defence of Christendom against Ottoman expansion. This article also reviews the obsolete hand-drawn versions by the nineteenth- and twentieth-century historians and artists attempting to recreate the polychrome coat of arms of I. Mazepa as imperial prince. It focuses on the more advanced, detailed, and grounded in sources recent reconstructions of his multicoloured armorial bearings prepared with the computer graphic technique. They are based on the close research of authentic relief depictions preserved on the 1707–1708 stove tiles excavated in Baturyn and on the synchronous silver seal from the Sheremet’iev Museum in Kyiv. These locally manufactured artefacts featuring unique compositions and decorations of I. Mazepa’s princely arms are valuable and informative examples of the Ukrainian baroque heraldic art. Their study and reconstructions provide an important new insight into the heraldry and representative culture of the Cossack elite and its European connections, which are the popular topics of current Ukrainian historical scholarship.
first_indexed	2025-12-07T16:36:53Z
format	Article
fulltext	ISSN 2218-4805 51 Грицко, Демко Зеленой, да с Пиратина Пархом Афанасен- ко, села Дубки Иван Дудка, да села Плешивки Лахна (?), да из Бобрика Мосик, да из Миргорода Пархом Зиновиев. К подлинним межевим книгам межевие судиї прило- жили руки по листам по сему. К сим межевим книгам столник Замятня Левонтиев руку приложил. К сим межевим книгам Федор Мякинин руку приложил. К сим межевим книгам диак Григорий Пятово руку приложил. Секретар Иван Тимофіев. Читал канцелярист Иван Небогачов». (НБУВ, ф. І, спр. 57830, арк. 64–73 зв. Копія 1728 р.) ДЖЕРЕЛА 1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, ф. І, спр. 57830,. арк. 61–74. 2. Розмежування Косагова 1680 р. було опубліковане Д.І. Багалі- єм: Багалей Д.И. Материалы для истории колонизации и быта степ- ной окраины московского государства. Харьков, 1886. Т. 1. С. 81–84. 3. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описа- ние Харьковской епархии». М., 1857. Т. 3. С. 142. 4. Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобо- жанщины XVII–XVIII вв. Харьков, 1964. Mytsyk Yu.A., Tarasenko I.Yu. Towns and villages of Sumy region in the description of 1647 The article presents the materials of the boundary book of 1647 concerning the border between the Moscow State and the Polish-Lithuanian Commonwealth, which passed through the territory of the modern Sumy region, as well as the «report» of 1728 of the Collegium of Foreign Affairs of the Russian Empire. A brief historiographical review is given, the reasons for creating this list of border books are shown – Hetman Danylo Apostol’s complaint about the violation of the Hetman’s border by Russian landowners and their seizure of Cossack lands. The boundary book briefly describes the towns and villages of Sumy region - Nedrigailiv, Komyshanka, Tsybulenky, Kamyane, Okhtyrka, Oleshnya, Bobryk, Budylivka. Key words: Hetman, Hetmanate, Cossacks, cities, borders, diplomacy, local history. REFERENCES 1.Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V.I. Vernadskoho, f. I, spr. 57830, ark. 61-71. [inUkrainian]. 2. Bahalei, D.I. (1886). Rozmezhuvannia Kosahova 1680 r. bulo opublikovane D.I. Bahaliiem [The demarcation of Kosahov in 1680 was published by D.I. Bahalii]. Materialy dlia istorii kolonizatsyi i byta stepnoi okrainy moskovskogo gosudarstva, vol. 1, pp. 81-84. Kharkov. [in Ukrainian]. 3. Philaret (Gumilevskiy) (1857). Istoriko-statisticheskoe opisanie Kharkovskoy eparhii [Historical and statistical description of the Kharkiv diocese], vol. 3. Moscow. [in Russian]. 4. Slyusarskiy, A.G. (1964). Sotsialno-ekonomicheskoe razvitie Slobozhanshchiny XVII-XVIII vv [Social and economical development of Slobozhanshchina in XVII-XVIII centuries]. Kharkiv. [in Russian]. Стаття надійшла до редакції 04.01.2022 р. Рекомендована до друку 15.09.2022 р. УДК 929.6І.Мазепа В.І. Мезенцев ОРИГІНАЛЬНІ ЗОБРАЖЕННЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ КНЯЖОГО ГЕРБА І. МАЗЕПИ Стаття вперше узагальнює усі відомі натепер графічні та рельєфні зображення князівського герба гетьмана Івана Мазепи XVIII–XXI ст. Ілюструються, описуються, аналізуються і порів- нюються оригінальні опубліковані версії його геральдичної емблеми на гравюрі «Великого всезагального гербовника» (Нюрнберг, 1887), на кахлях з опорядження печей розкопаної резиденції генерального писаря Пилипа Орлика в м. Батурині Чернігівської обл. та на сріб- ній печатці 1707–1708 рр. із зібрання Музею Шереметьєвих у Киє- ві. Їх визнано достовірними й незаперечними візуальними свідчен- нями, які доповнюють обмежені австрійські та німецькі писемні повідомлення про князівське достоїнство І. Мазепи, пожалуване йому 1707 р. Особлива увага приділена дослідженню ще малозна- них ранньомодерних геральдичних символів княжої влади україн- ської та європейської традицій. Розглядаються також спроби істориків і митців XIX–XX ст. графічно відтворити поліхромний герб того гетьмана як князя Священної Римської імперії та найбільш обґрунтовані й детальні його кольорові реконструкції, виготовлені технікою комп’ютер- ної графіки і опубліковані у 2019–2022 рр. Реконструйовані піч- ні кахлі з розкопок Батурина та одночасна печатка, введена до наукового обігу 2021 р., з унікальними бароковими композиціями і оформленням князівської емблеми І. Мазепи віднесено до цінних творів геральдичного мистецтва Гетьманщини його доби. Вияв- ляються їхні українські та запозичені західні владні інсигнії й де- коративні прийоми, виконані місцевими майстрами на замовлен- ня гетьмана і П. Орлика. Ключові слова: дизайни княжого герба І. Мазепи, оригінальні гра- фічні та рельєфні геральдичні зображення, мальовані та комп’ю- терно-графічні реконструкції, Батурин, Гетьманщина, Священ- на Римська імперія. Численні версії герба гетьмана Івана Мазепи (1687– 1709 рр.) досліджувались вченими у багатьох статтях та спеціальній монографії XIX–XXI ст. [1]. Там побіжно розглядались лише деякі зображення князівського гер- ба цього володаря булави, а спроб узагальнити їх у спе- ціальній праці нам невідомо. Автор торкався окремих питань щодо трьох видозмін оригінальних геральдичних емблем І. Мазепи як князя Священної Римської імперії та їхніх комп’ютерно-гра- фічних й ліпних натурних реконструкцій у серії акаде- мічних і науково-популярних публікацій 2019–2022 рр., присвячених головно історико-археологічному вивчен- ню м. Батурина XVII–XVIII ст. [2]. Запропонована пра- ця на основі опублікованих графічних, археологічних та сфрагістичних джерел уперше проілюструє, детально опише, проаналізує і порівняє усі відомі натепер зобра- ження княжого герба того гетьмана XVIII–XXI ст. з осо- бливою увагою до ще маловивчених геральдичних сим- волів князівської влади Нового часу (рис. 1–7). За австрійськими й німецькими архівними та опу- блікованими писемними повідомленнями, 1 вересня 1707 р. цісар Йозеф І нагородив І. Мазепу титулом кня- зя Священної Римської імперії німецької нації (“Sacri Romani Imperii Princeps” латиною чи “Reichsfürst” ні- мецькою мовою) за вагомий внесок гетьмана України у боротьбу європейських країн Священної Ліги проти екс- пансії Оттоманської Порти [3]. В Австрійському держав- j Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 52 ному архіві у Відні зберігся лист від І. Мазепи до цісаря з проханням пожалувати козацькому правителю цей ти- тул, яке було задоволено і затверджено імперською кан- целярією під вказаною датою [4]. Фото цього листа де- монструється на виставці «Гетьман Іван Мазепа, князь Священної Римської імперії», відкритої у Національ- ному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в Батурині у жовтні 2021 р. В авторитетному «Великому всезагальному гербовни- ку», виданому в м. Нюрнберзі у Німеччині 1884–1887 рр., підтверджено надання І. Мазепі титулу князя тої імпе- рії та надруковано гравюру з його шляхетським і кня- зівським гербами [5]. Наша стаття розгляне лише остан- ній (рис. 1). Кольори на гравюрі передано умовно різними видами штрихування. На княжому гербі знизу в центрі є червоний щит, близький до т. з. французького щита у геральдиці. Він має підпрямокутну форму з верхніми дещо витягнути- ми кутами, плавно заокругленими нижніми та малим гострим виступом посередині здолу. Боки щита злегка увігнуті, а горішній фігурний край трохи вигнутий. На шляхетському гербі гетьмана намальовано бароковий ге- ральдичний щит відмінної форми, яку опишемо нижче. На його князівській емблемі внизу щита зображено родовий герб І. Мазепи-Колединського «Курч» (“Kurcz” польською мовою) – срібний якороподібний шестикін- цевий хрест на прямій горизонтальній основі з роздвоє- ним верхом у вигляді вил, золоті півмісяць ліворуч й шес- типроменева зірка праворуч. Над хрестом намальовано срібний нагрудний панцир без рукавів та шийної броні. Над щитом розміщено пропорційно велику золоту шля- хетську корону з трьома листовидними флевронами і дво- ма меншими зубцями між ними як геральдичний символ нобілітету. Обруч в її основі прикрашено низкою ромбів, які, вірогідно, зображають вставні дорогоцінні камені. Щит і шляхетська корона встановлені на фоні стилізо- ваної розгорнутої пурпурової монаршої мантії, підбитої білим хутром горностая з розсіяними темними хвостика- ми того звіра. Нагорі по боках мантія зав’язана масивни- ми округлими вузлами, котрі обмотані в основі золотими шнурами з петлями. Від вузлів по боках звисають зборки мантії, хвилясті краї якої окантовані назовні стрічкою. Мантію вінчає широка князівська корона у вигляді двох пурпурових об’ємних кулястих доль, що передають дво- лопатеву оксамитову княжу шапку. Її охоплюють дві зо- лоті бічні та середня, вертикальна, дуги. До них назовні прикріплені ряди об’ємних дрібних кульок, які, очевидно, зображають перлини. Нагорі на перетині цих дуг встанов- лено невелику золоту кулясту державу з хрестом – символ християнської монархії. Насподі корону оперезано широ- ким поясом білого горностаєвого хутра з п’ятьма округли- ми виступами зверху. Нижче кожного виступу намальо- вано темний хвостик горностая. Поверх княжої корони написано: “Fürst v. Mazeppa” (Князь фон Мазепа) (рис. 1). Зауважимо, що в панегіричних поемах св. Дмитра Туптала, Симеона (Стефана) Яворського, Антонія Стахов- ського та Вацлава Потоцького українською і польською мовами кінця XVII – початку XVIII ст., де описано Мазе- пин родовий герб «Курч», вищезгаданий якороподібний хрест у його складі названо саме «хрестом», «гербовим хрестом», «хрестом на кітві» (якорі) та “krzyzem” [6]. Так само іменуємо цей геральдичний символ гетьмана в на- шій праці. Однак у творах інших тогочасних поетів, на- приклад, Івана Орновського та в деяких поезіях С. Явор- ського його трактовано як знак у вигляді перехрещених вил на горизонтальній основі [7]. Князівські корони описаного типу знаходимо на ба- гатьох гербах і портретах князів України та Європи Но- вого часу на печатках, гравюрах та кам’яних барельє- фах на стінах замків, фортець і надгробках (рис. 8) [8]. Див., наприклад, такі корони свв. князів Бориса й Глі- ба на їхніх гравюрних і рельєфних образах 1702 р. і 1705 р. (рис. 10–12). Загалом княжі корони та їхнє оформлення нагадують митри з облачення православних митрополитів і єписко- пів візантійської традиції, яких іноді називали князями церкви. Такі регалії церковних ієрархів грушовидної чи дволопатевої форми часто подібно опоряджені дугами та державою з хрестом нагорі. Хоч зустрічаються й митри без цих атрибутів так само, як їх позбавлені деякі про- стіші князівські корони, що покажемо нижче. Основу та дуги митр також іноді оздоблюють низками коштовних каменів і перлів. Однак на церковних головних уборах Рис. 1. Герб І. Мазепи як князя Священної Римської імперії. (Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch. Bd. I. 3. III. Nürnberg, 1887. Taf. 186) ISSN 2218-4805 53 не вживають горностаєвого хутра, притаманного вбран- ню князів, королів, царів та імператорів. Різні дизайни митр та їхнього декору передані на численних портре- тах православних владик XVIІ–XVIII ст. (рис. 9, 10) [9]. Серед розмаїтих фасонів і форм вінчальних корон пра- вославних та греко-католицьких обрядів бачимо чима- ло схожих на княжі. Хоч частіше вони мають більше, ніж дві навхресні дуги, які звичайно підтримують державу з хрестом на завершенні. Внутрішні шапки там зроблені переважно з червоного оксамиту чи інших дорогих тка- нин різних кольорів. На металевих дугах і обручах-осно- вах іноді вставлені поодинокі перли, різнобарвні камені чи їхні імітації та мініатюрні ікони, але відсутні аплі- кації з горностаєвого хутра. Ближче до дизайну князів- ських корон є російські царські й імператорські шлюб- ні вінці, на яких розширені догори дуги й хрест вкриті рядами дорогоцінних каменів [10]. Ще ближчі аналогії репрезентують модерні державні корони Великобританії з розкішною орнаментацією різ- нокольоровими коштовними каменями і перлами мета- левих дуг, обруча й держави з хрестом та вузькою стріч- кою білого горностаєвого хутра в основі [11]. Дотепер корони, подібно розширені доверху дугами з державою і хрестом на завершенні, увінчують державні й королів- ські емблеми Англії, Шотландії, Ірландії, Канади, Нової Зеландії та деяких інших країн Британської Співдруж- ності націй, а також Швеції, Норвегії, Данії, Голландії, Люксембургу, Ліхтенштейну, Болгарії, Румунії тощо. Уважне порівняння описаного герба І. Мазепи з ком- позиціями і оформленням інших численних князівських геральдичних емблем XVI–XIX ст. на гравюрах «Велико- го всезагального гербовника» виявляє їхні спільні та від- мінні риси. Така форма й опорядження княжої корони, як на його гербі, найчастіше зустрічаються на емблемах князів Центрально-Східної Європи Нового часу, пред- ставлених у цьому фундаментальному виданні. Хоч не- рідко там знаходимо князівські корони, де знизу відсут- ній пасок горностаєвого хутра, котрий прикрашає княжу корону І. Мазепи. Замість хутра намальовано обруч-ос- нову з низкою малих ромбів і кіл [12]. Вище вказувалось, що вони, напевно, зображають вставки з фігурних до- рогоцінних каменів та перлів, як на шляхетській коро- ні на гербі гетьмана (рис. 1). На деяких геральдичних емблемах цієї збірки бачимо схожі за формою дволопатеві князівські шапки з обру- чем в основі, але позбавлені бічних і центральних дуг та держави з хрестом, чи дуги без рядів кульок-«перлів» на них [13]. Нижче покажемо аналогії таким простішим кня- жим коронам німецького гербовника на скульптурних ре- льєфах та гравюрах України XVII–XVIII ст. (рис. 8, 10–12). На геральдичних емблемах того видання спостеріга- ємо різноманітність форм і стилів щитів, зокрема ви- користання т. з. французьких, ренесансних і барокових щитів, та декоративних прийомів їхнього драпіруван- ня стилізованими розгорнутими горностаєвими ман- тіями. Останні різняться шириною. Вузли, завитки шну- рів, іноді з китицями, та особливо вигадливо завернуті зборки по боках мантій з бахромою чи стрічкою по кра- ях на кожному гербі мають індивідуальні, майже непов- торні художні рішення і деталі. Важко знайти там інші емблеми, де бічні зборки мантії складені саме так, як на князівському гербі І. Мазепи. Однак усі ілюстрації того гербовника, включно з геральдичними емблемами геть- мана, явно виконані у єдиній манері технікою гравюри. Тому погоджуємось з думкою провідного фахівця з геральдики середньовічної й модерної України і Цен- тральної Європи д-ра Олега Однороженка (Інститут укра- їнської археографії та джерелознавства ім. Михайла Гру- шевського НАНУ) про те, що князівський і шляхетський герби І. Мазепи разом з іншими геральдичними ембле- мами «Великого всезагального гербовника» намалювали спеціально для цього видання 1884–1887 рр. [14]. У ра- нішій публікації автор припускав, що ілюстратори того гербовника спирались на ще не знайдене зображення княжого герба гетьмана XVIII ст. [15]. О. Однороженко вважає, що його оригінальну первинну версію, можливо, часу надання цьому правителю князівського привілею 1707 р., слід шукати у архівах Відня. Поїздку туди вчений відклав через пандемію та російську агресію в Україну. Рис. 2. Княжа геральдична емблема І. Мазепи. Кольорова літографія Г.Т. Корчак-Новицького. (Дабижа А.В. Мазепа- князь и его шляхетский и княжеский гербы, Киевская старина. К., 1885. Т. 13. С. 717, Б) Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 54 * * * Дипломат Російської імперії у Відні, князь А.В. Даби- жа надрукував у часописі «Киевская старина», т. 13 (Київ, 1885) замітку про князівський і шляхетський герби І. Ма- зепи [16]. Останній герб є поза нашої теми. Цей автор використав повідомлення про присвоєн- ня гетьману титулу князя Священної Римської імперії (“Reichsfürst”) у 1707 р., опубліковане у «Великому все- загальному гербовнику», на який він посилається у сво- їй праці [17]. Можна гадати, що том 13 «Киевской ста- рины» спізнився і вийшов друком після видання того гербовника 1887 р. А. Дабижа був обізнаний з надруко- ваною там гравюрою з княжою й шляхетською гераль- дичними емблемами І. Мазепи на табл. 186 і посилається на неї (рис. 1) [18]. Він ілюстрував замітку поліхромни- ми малюнками обох цих Мазепиних гербів на літогра- фії Г.Т. Корчак-Новицького (Київ) (рис. 2) [19]. За А. Дабижею, він використав також інформацію про князівську геральдичну емблему гетьмана з “Słownika heraldycznego…”, укладеного Станіславом Кшижанов- ським й опублікованого в Кракові 1870 р. [20]. Але цей словник позбавлений ілюстрацій [21]. У його замітці, на літографії княжого герба І. Мазепи в центрі знаходиться червоний французький щит (рис. 2). Він має форму близьку до прямокутника з прямими вер- тикальними боками, злегка витягнутими й обрізаними верхніми кутами, заокругленими нижніми та кілевид- ним центральним виступом на долині. Верхній край щита фігурний з гострим вирізом посередині. На щиті намальовані сірі/срібні якороподібний шести- кінцевий хрест на основі з загнутими догори тупими кінцями (чи вила з горизонтальною перехрестиною на якороподібній основі), півмісяць і шестикутна зірка обабіч – геральдичні символи І. Мазепи. Над хрестом, у верхній частині щита, розташовано малий срібний пан- цир-нагрудник. Понад щитом міститься золота шляхет- ська корона з трьома трилисниками-флевронами та дво- ма нижчими зубцями між ними, завершеними дрібними сірими колами, котрі, мабуть, зображають перли. Осно- ву/обруч корони прикрашено поздовжнім рядом з двох червоних і пурпурового прямокутників та двох синіх ромбів, що виглядають як вставні дорогоцінні камені. Щит і шляхетська корона розміщені на тлі стилізова- ної розгорнутої темно-червоної монаршої мантії-порфі- ри (багряниці), підбитої білим хутром горностая. Нагорі з обох боків, замість кулястих вузлів, мантія має більш аморфні округлі потовщення з горностаєвим хутром назовні, петлями й завитками золотих шнурів зверху і знизу потовщень та звисаючі від них пишні бічні збор- ки. Краї мантії оздоблено золотою бахромою. Над мантією встановлено князівську корону з двох кулястих доль густо-червоного кольору з темнішими дрібними плямами, що, ймовірно, передають фактуру пурпурової оксамитової княжої шапки. З двох боків та посередині її охоплюють дуги, опоряджені назовні низ- ками сірих об’ємних кульок, котрі сприймаються як пер- ли. Над останніми виступають незвичайні темні риски, можливо, засоби прикріплення перлин до бічних дуг. На їхньому перетині є масивна золота держава з хрес- том. Надолі корону огорнуто стрічкою білого горноста- євого хутра з зубчастим верхом та горизонтальним ря- дом з п’ятьох темних хвостиків. Над гербом написано «Князь Мазепа». Порівняння композицій та оформлення його княжої геральдичної емблеми на літографії 1885 р. і гравюрі з німецького гербовника 1887 р. виявляє багато спільних рис (рис. 1, 2). А. Дабижа або художник, якому він замо- вив літографію, Г. Корчак-Новицький, могли взяти за основу цю гравюру з деякими змінами й доповнення- ми того оригіналу. Так, там незначно різняться форми щитів і якороподібних хрестів (якірні основи й довжина перехрестя), завершень шляхетських та князівських ко- рон, дизайни декоративних вузлів, шнурів, бічних збо- рок і окантовки країв горностаєвих мантій тощо. Допускаємо, що А. Дабижа або виконавець літографії запозичили відзначені відмінні деталі й кольори з ін- ших репрезентацій герба І. Мазепи та якихось тогочасних різнобарвних ілюстрацій інших модерних геральдичних емблем князів Священної Римської імперії та їхніх опи- сів. У своєму дослідженні різновидів герба гетьмана ві- домий історик-мазепознавець Сергій Павленко (Чернігів) лишив невизначеним, чи ця літографія слідувала оригі- налу, чи була довільним тлумаченням-реконструкцією А. Дабижи й Г. Корчак-Новицького [22]. На наш погляд, її фарби правдоподібні та близькі до поліхромних малюн- ків геральдичних емблем князів римського цісарства [23]. Рис. 3. Князівський герб І. Мазепи. Кольоровий малюнок О. Сокирка 1994 р. Музей гетьманства у Києві. Публікується за дозволом автора і музею ISSN 2218-4805 55 1994 р. знаний історик козаччини, викладач Київ- ського національного університету ім. Тараса Шевчен- ка к. і. н. Олексій Сокирко намалював кольорові князів- ський та шляхетський герби І. Мазепи, які експонуються в Музеї гетьманства у Києві (рис. 3) [24]. Його малюнок княжої геральдичної емблеми гетьмана уперше надру- кували 2006 р. і він поширився в Інтернеті [25]. О. Сокирко повідомив, що перемалював описану вище різнобарвну літографію з князівським гербом І. Мазепи з публікації А. Дабижи 1885 р. техніками акварелі, тем- пери й туші-пера. Він вважає свій малюнок не рекон- струкцією, а реплікою твору Г. Корчак-Новицького без власних умисних змін чи доповнень. Дійсно, порівняння княжої геральдичної емблеми гетьмана на тій літографії та малюнку О. Сокирка пока- зує загальну подібність їхніх композицій, оформлення та барв (рис. 2, 3). Помітні лише незначні відхилення його репліки від оригіналу. На ній червоний підпрямокут- ний французький щит коротший по висоті, а його верх- ні обрізані кути більш видовжені. У порівнянні з літо- графією, князівська корона на малюнку піднесена вище над горностаєвою багряницею і значно менша за золоту шляхетську корону. На малюнку якороподібний хрест та півмісяць на щиті стали білими, а не сірими/срібними, зірка – золотавою, а червону дводільну оксамитову кня- жу шапку пересічено тонкими діагональними жовтими лініями навхрест, як сіткою. Поза цими деталями О. Со- кирко майже не змінив вищеописані дизайн, декор та більшість кольорів княжого герба гетьмана на літогра- фії 1885 р. і не використовував його оригінальної гра- вюри з німецького гербовника 1887 р. (рис. 1). У 2017 р. історик і митець Сергій Дмитрієнко (Чер- нігів), який працює для Батуринського археологічного проєкту, підготував поліхромну ілюстрацію геральдич- ної емблеми І. Мазепи як князя Священної Римської імперії методом комп’ютерного колажу. Вона надруко- вана переважно у науково-популярних працях про іс- торико-археологічні дослідження гетьманської столи- ці 2017–2020 рр. [26]. На цій ілюстрації червоний фігурний бароковий щит з темно-жовтими геральдичними символами гетьмана за- драпіровано розгорнутою червоною мантією-порфірою, підбитою білим горностаєвим хутром, з жовтою бахромою по краях. Два бічні скручені вузли нагорі мантії перев’я- зані в основі золотими шнурами з петлями й китицями. Зображення панцира на щиті та шляхетської корони над ним відсутні. Мантію увінчано княжою короною з двох округлих доль червоного оксамиту, які охоплюють з бо- ків і посередині дуги, прикрашені назовні рядами пер- лів. На перетині дуг у центрі височить золотий хрест без держави. Низ корони оперізує широкий пояс горностає- вого хутра з трьома арочними виступами нагорі. Під кож- ною арочкою розміщено по чорному хвостику горностая. На жаль, ця перша спроба С. Дмитрієнка відтворити кольоровий князівський герб І. Мазепи значною мірою довільна і не базована на оригінальних зображеннях та- кого у німецькому гербовнику 1887 р. або на автентич- них геральдичних рельєфах, про які мова далі (рис. 4–6). Художник спирався лише на малюнки барокового щита з геральдичними символами гетьмана XVII–XVIII ст. й пізнішого часу та на різнобарвні ілюстрації гербів інших князів римського цісарства з відповідними княжими ко- ронами і мантіями, які представлені у Вікіпедії [27]. Тож, у світлі останніх археологічних і сфрагістичних знахі- док оригінальних артефактів з рельєфами князівської геральдичної емблеми І. Мазепи та їхніх обґрунтованих комп’ютерно-графічних реконструкцій того ж С. Дмитрі- єнка 2019–2021 рр., його описана перша спроба 2017 р. вже застаріла (рис. 4–7). Тому тут її не ілюстровано. * * * Особливо важливими для розробки нашої теми є археологічні знахідки у Мазепиній столиці – м. Батурині Чернігівської обл. Від 1995 р. до 2021 р., біля чверть століття, там проводила розкопки Батуринська археологічна експедиція Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Тараса Шевченка. З 2001 р. дотепер проєкт історико-археологічного вивчення Батурина XVII–XVIII ст. спонсорують Канадський інститут українських студій (КІУС) Альбертського університету в м. Едмонтоні та Дослідний інститут «Україніка» у м. Торонто в Канаді [28]. Цей проєкт є у складі Центру українських історичних досліджень ім. Петра Яцика Рис. 4. Керамічна полив’яна кахля з рельєфним гербом і княжою короною І. Мазепи в оточенні арматури з декору груби резиденції П. Орлика 1707–1708 рр. у Батурині. Гіпотетична реконструкція та комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2021 р. Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 56 при Торонтському відділі КІУС (https://www.ualberta. ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/centres-and- programs/jacyk-centre/baturyn-project.html). Колишній директор КІУС, видатний історик Гетьман- щини проф. Зенон Когут є засновником і керівником Ба- туринського проєкту в 2001–2015 рр. Він лишається його авторитетним академічним дорадником. Головою Бату- ринської археологічної експедиції є старший науковий співробітник Дослідного центру археології та стародав- ньої і ранньомодерної історії Північного Лівобереж- жя Чернігівського університету археолог Юрій Ситий. У 2001–2013 рр. автор брав участь у розкопках Мазепиної столиці як співкерівник експедиції і дотепер є виконав- чим директором Батуринського українсько-канадсько- го археологічного проєкту КІУС. У 2017–2020 рр. археологи провели розкопки залиш- ків резиденції особистого секретаря і головного поміч- ника І. Мазепи, генерального писаря Пилипа Орлика на північно-західному посаді Батурина Побожівка, на го- роді садиби по вул. Тараса Шевченка, 13. Цю багату осе- лю спалили під час розорення гетьманської столиці ро- сійським військом 2 (13) листопада 1708 р. В ході археологічних розвідок 2014 р. і 2016 р. та ста- ціонарних розкопок 2017–2020 рр. на місці житла П. Ор- лика виявили фундаменти двох великих цегляних огрі- вальних печей та чимало фрагментів керамічних кахлів від їхнього облицювання. Вони оздоблені майстерними рельєфними рослинно-квітковими орнаментами й ге- ральдичними емблемами за стилем українського баро- ко. Дорожчі кахлі розписані синьою, зеленою, жовтою і білою поливою, а дешевші, теракотові (без емалі), пере- важно побілені вапном. Знавець матеріальної культури гетьманської столиці Ю. Ситий вважає, що ці кахлі виготовили на замовлення П. Орлика кращі кахлярі Батурина на початку XVIII ст. Високий технічний і художній рівень тих виробів набли- жається до якісної архітектурної майоліки Києва того часу. Пічні кахлі з осідку генерального писаря визнані найбільш досконалими відомими натепер творами ке- рамічного декоративного та геральдичного мистецтва Мазепиної столиці напередодні її розгрому [29]. У 2018–2021 рр. С. Дмитрієнко, за консультаціями з Ю. Ситим і автором, підготував техніками комп’ютерних фотоколажу й графіки гіпотетичні реконструкції серії цілих геральдичних і орнаментальних кахлів та фасадів ошатних груб покоїв П. Орлика у Батурині. На багатьох уламках кахлів збереглись унікальні дизайни родових гербів господаря дому та І. Мазепи. С. Дмитрієнко визна- чив, що усі ці лицьові кахлі мали підквадратну форму й розміри, приблизно 30 х 30 см. Автор надрукував, опи- сав і обґрунтував комп’ютерні реконструкції глазурова- них, теракотових та побілених крейдою кахлів і фасадів печей господи П. Орлика у Батурині в публікаціях 2019– 2022 рр. [30]. Тут ілюструється й розглядається остання версія комп’ютерно-графічної реконструкції С. Дмитрі- єнка цілої полив’яної найдорожчої кахлі з рельєфною княжою геральдичною емблемою І. Мазепи (рис. 4, 5а). У центрі її композиції є щит світло-зеленої глазурі, облямований з боків темнішим зеленим наметом. Щит має великі дугоподібні бічні вирізи та трилопатеву ниж- ню частину з витягнутим кілевидним виступом у центрі здолу. Така фігурна форма щита властива геральдиці Від- Рис. 5а, 5б. Уламок теракотової побіленої пічної кахлі з рельєфним шоломом, увінчаним князівською короною, від композиції Мазепиної геральдичної емблеми. Розкопки решток житла П. Орлика 2018 р. Знімок Ю. Ситого ISSN 2218-4805 57 родження і бароко [31]. Його визначають як польський бароковий щит [32]. Останній часто знаходимо на мо- дерних гербах Польщі [33]. Очевидно, звідти цей мо- тив поширився в геральдику нобілітету України у XVII– XVIII ст. Можливо, тому дослідники різних версій герба І. Мазепи називають щити подібних форм як ренесанс- ними, так і бароковими. На щиті відтвореної кахлі зображено геральдич- ні символи І. Мазепи: темно-зелений якороподібний шестикінцевий хрест (чи перехрещені вила) на основі з загнутими догори симетричними рівно обрізаними кінцями. Між основою і перехрестям по боках вставле- ні білі півмісяць та шестипроменева зірка. Між ними на хресті на стрічці підвішено орден св. Андрія Первозван- ного білої поливи (рис. 4). Над щитом розміщено стилізований ранньомодерний західноєвропейський шолом типу армет з гратчастим за- боролом. Горжет захищає шию, плечі й верх грудей. Шо- лом і княжа корона на ньому забарвлені густо-зеленою глазур’ю. По обидві сторони від шолому навколо щита рясно розставлені стилізовані рельєфні регалії гетьман- ської влади, козацькі клейноди, різна зброя та військо- ве спорядження темно-зеленої поливи. 2018 р. знайшли значний фрагмент теракотової по- біленої кахлі, де зберігся чіткий виразний рельєф шо- лому, увінчаного стилізованою об’ємною князівською короною (рис. 5б). Вона має обруч-основу, прикрашену горизонтальною низкою малих рельєфних кілець з ром- бом у центрі, які, вірогідно, зображають вставні коштов- ний камінь та перли. Над обручем розширяється дого- ри шапка з двох округлих доль, розділених посередині вертикальною дугою з рядом дрібних кіл-«перлин». Дуга Рис. 6. Срібна печатка з гербом І. Мазепи як князя Священної Римської імперії, 1707–1708 рр. Музей Шереметьєвих у Києві. Фото опубліковано за дозволом власника колекції музею О. Шереметьєва. Промальовка рельєфного зображення печатки С. Дмитрієнка, 2022 р. Рис. 7. Геральдична емблема І. Мазепи як князя Священної Римської імперії. Гіпотетична реконструкція на основі його печатки В. Мезенцева і С. Дмитрієнка. Комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2022 р. Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 58 підтримує малу державу з хрестом зверху. На іншому варіанті графічної чорно-білої реконструк- ції кахлі з Мазепиним гербом, підготовленому членом Батуринської археологічної експедиції к. і. н. Людмилою Мироненко (Інститут археології НАНУ), так само нама- льовані шолом з дводільною княжою короною і круглою державою на завершенні [34]. Її реконструкцію не опу- бліковано, бо нижня частина декоративної арматури на кахлі відтворена не повністю. За нашою версією, П. Орлик для декору груб своєї оселі замовив кахлі з князівською короною на гербі І. Мазепи, щоб вшанувати його як князя Священної Римської імпе- рії. Таким чином, зображення цієї корони на кахлях доз- воляє датувати їх, а також опорядження розкопаної рези- денції генерального писаря, між 1 вересня 1707 р., коли цісар удостоїв І. Мазепу князівським титулом, і зруйну- ванням Батурина та того житла 2 листопада 1708 р. Замов- лення П. Орликом кахлів з княжою короною на гераль- дичній емблемі І. Мазепи говорить про те, що оточення гетьмана визнавало його легітимним князем цієї імперії. Відтворені композиція і оформлення князівсько- го герба гетьмана на пічних кахлях з Орликової госпо- ди у Батурині мають наступні унікальні риси. На відмі- ну від описаних вище репрезентацій його геральдичної емблеми на гравюрі з німецького гербовника 1887 р. та графічних реконструкціях 1885 р. і 1994 р., на батурин- ських кахлях відсутні мотиви панцира на щиті, шляхет- ської корони та горностаєвої мантії (порівняй рис. 1–4). На інших численних версіях родового герба І. Мазе- пи на українських гравюрах і скульптурних барельєфах його часу, які дійшли до нас, княжих корон не зображе- но. На деяких з них є лише шоломові зубчасті шляхет- ські корони. Наприклад, така увінчує шолом серед ар- матури на гравюрі з геральдичною емблемою гетьмана чернігівського друку 1705 р. (рис. 11). Порівняння показують, що на реконструкції кахлі з гер- бом І. Мазепи, на рельєфній князівській короні куляста держава з хрестиком пропорційно менша, ніж на усіх ін- ших відомих дизайнах його княжої геральдичної ембле- ми, які тут ілюстровані. Також на кахлях княжа шапка не має дуг навколо її півкуль. Такі бокові дуги, декоровані рядами перлів, описані на князівських коронах графіч- них зображень гербів (порівняй рис. 1–5б). Однак, як відзначалось вище, на ілюстраціях німець- кого гербовника представлені всілякі варіації уборів княжих корон, включно з аналогічними до зразка на ба- туринських кахлях. У цьому виданні зустрічаємо деякі ранньомодерні корони того типу, котрі також позбав- лені бічних чи середніх дуг, з перлами й без них, інко- ли навіть без держав з хрестами над дугами та найпро- стіші неоздоблені дволопатеві князівські шапки лише з обручем-основою [35]. Подібні обмеження набору атрибутів на княжих коро- нах бачимо на окремих геральдичних і портретних баре- льєфах та гравюрах України XVII–XVIII ст. Там знаходимо чимало варіантів таких корон, охоплених тільки цен- тральною дугою, що тримає державу з хрестом, а бокові дуги з низками «перлів» там відсутні, як на князівській короні Мазепиного герба на кахлях з Батурина (рис. 8). Прикладом є аналогічні корони свв. князів Гліба й Бо- риса на гравюрах з видань Чернігова 1705 р. (рис. 10, 11) [36]. На рельєфних портретах цих князів на срібній позолоченій Царській брамі 1701–1702 рр. іконостаса Борисоглібського собору в Чернігові вони вбрані у дво- дільні князівські шапки з обручем-основою і лише од- ною середньою дугою, позбавлені бічних дуг з перлами та держави з хрестом (рис. 12) [37]. На печатках з геральдичними емблемами князів Укра- їни Нового часу також зустрічаються рельєфні схематич- но умовно передані їхні корони з порівняно дрібними державами у вигляді кільця, іноді без хреста нагорі, а на княжих дволопатевих шапках нерідко бракує бокових і центральних дуг чи рядів «перлів» на них [38]. Тож, від- значені деталі опорядження князівської корони на гербі гетьмана на реконструйованих батуринських кахлях ма- ють надійні широкі паралелі у ранньомодерній гераль- диці України та Заходу. За О. Сокирком, такі варіації в деталях іконографії та стилістиці гербів козацької доби, включно з атрибута- ми корон, були звичайними, оскільки гербові зображен- ня тоді не були регламентованими й реалістичними. Їх виконували майстри залежно від взірців і аналогій, пе- реважно західних, які вони мали [39]. Також унікальним є оформлення арматурою княжої Рис. 8. Герб князів Чарторийських, увінчаний княжою короною, над брамою замку смт Чернелиці Івано- Франківської обл. (1659 р.). Світлина з Інтернету ISSN 2218-4805 59 геральдичної емблеми І. Мазепи на кахлях груб домівки П. Орлика у Батурині (рис. 4). Зображення озброєння, вій- ськового обладунку і владних інсигній часто оздоблюють герби шляхти, гетьманів, полковників та інших козацьких старшин на гравюрах, малюванні, срібних окладах ікон, шатах кіотів, ладівницях, деяких печатках, бронзових гар- матах, дерев’яних рельєфах та зрідка на тиньковому ліп- ленні порталів мурованих церков Гетьманщини (рис. 11). Проте арматура невідома на інших ранньомодерних ге- ральдичних пічних кахлях України й Польщі. Як відзначалось вище, на батуринських кахлях з Ма- зепиним гербом відсутній мотив монаршої горностає- вої мантії – характерного геральдичного елемента кня- зів Священної Римської імперії. Замість неї там щит з усіх боків оточує розлога арматура (рис. 4). Зображення цієї мантії разом з такими рясними рельєфами різної зброї, амуніції, гетьманських та козацьких клейнодів було б композиційно перевантаженим і нерозбірливим. Додамо, що у Гетьманщині Мазепиного часу репрезен- тація червоної мантії-багряниці, підбитої білим хутром, усіяним чорними хвостиками горностаїв, на керамічних кахлях була технологічно неможливою. Тоді червоної та чорної поливи там не застосовували [40]. Взагалі не зу- стрічаємо зображень таких горностаєвих мантій техні- ками рельєфу чи розпису глазур’ю на кахлях України й Польщі раннього модерну. Напевно, мілкий рельєф де- лікатної фактури хутра горностая з притаманними чис- ленними чорними хвостиками та декоративних стилізо- ваних вузлів і зборок тої мантії, вигадливо перев’язаної золотими шнурами часто з китицями та облямованої ба- хромою, на керамічних плитках виглядав би невиразно, задрібно й малопомітно. За версією автора, П. Орлик чи митець, якому він за- мовив дизайн кахлі з Мазепиним гербом, взорували не на позбавлені арматури геральдичні емблеми князів римського цісарства, а радше, на раніші гравюри й тво- ри торевтики з гербом гетьмана, виготовлені у Києві та Чернігові, котрі часто оформлені мілітарними атрибута- ми (рис. 11). Важливим, чи навіть основним, взірцем для композиції геральдичної емблеми І. Мазепи з пишною оточуючою арматурою на тих кахлях був схожий рельєф на срібній позолоченій шаті кіота для ікони Троїцько-Іл- лінської Богородиці. Гетьман фундував цю коштовну шату, що встановили у Троїцькому соборі Чернігова 1695 р. Те- Рис. 9. Константинопольський патріарх Іван Золотоустий. Мідьорит. Київ. 1705 р. (Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко. К., 2006. С. 419). Рис. 10. Митри архієреїв та корони свв. князів Бориса і Гліба на мідьориті, надрукованому у Чернігові 1705 р. (Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа. С. 223) Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 60 торіїв і Ракоці, з князівськими коронами, але без гор- ностаєвих мантій [43]. Порівняльний аналіз підкріплює надійність комп’ю- терної реконструкції та інтерпретації своєрідного ди- зайну княжого герба І. Мазепи, обрамованого армату- рою, на кахлях печей дому П. Орлика у Батурині. Автор більш детально розглянув графічні та ліпні реконструк- ції геральдичних емблем обох цих знаменитих вітчиз- няних державців на знайдених там кахлях в академіч- них і науково-популярних працях 2019–2022 рр. [44]. * * * 2021 р. видатний російський історик козаччини та мазеполог, директорка Центру з вивчення історії Укра- їни Інституту історії Санкт-Петербурзького державно- го університету проф. Тетяна Таїрова-Яковлева ввела до наукового обігу унікальну срібну печатку з князівським гербом І. Мазепи (рис. 6). З 2013 р. цей експонат знахо- диться у приватній власності колекціонера Олексія Ше- реметьєва і виставлений в родинному Музеї Шереметьє- вих у Києві. Названа історик люб’язно передала автору кольорові світлини печатки, а власник колекції дозво- лив їх публікувати, за що висловлюємо їм щиру подяку. 8 жовтня 2021 р. О. Шереметьєв і Т. Таїрова-Яковлева офіційно презентували артефакт у Національному істо- рико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в пер вона зберігається в Чернігівському обласному істо- ричному музеї ім. Василя Тарновського [41]. Зразками наслідування для композиції та окремих де- талей Мазепиного герба на батуринських кахлях могли також послужити гравюри з військовими мотивами ки- ївських і чернігівських видань межі XVII–XVIII ст., осо- бливо мідьорити Івана-Інокентія Щирського (наприклад, рис. 11). Таким чином, геральдика та декоративна арматура цих кахлів гетьманської столиці представляють передову художню школу Києва й Чернігова Мазепиної доби [42]. Її митці адаптували й творчо перетлумачували за- хідні геральдичні атрибути влади і декоративні прийо- ми за місцевою традицією і смаками. Показово, що на кахлях з Батурина князівська корона вінчає не мантію чи щит, а шолом як звичайно розміщені шоломові шля- хетські корони на емблемах шляхтичів козацької дер- жави (рис. 4–5, 11). Дизайнер кахлів з гербом гетьмана міг використати більш знайому йому геральдику укра- їнських і річпосполитських князів на гравюрах, малю- ванні й скульптурі того часу, де відсутні горностаєві мантії та убор княжих корон ближчий до такого зобра- ження на кахлях (з малою державою з хрестиком і без бічних дуг з «перлами», як на рис. 8, 11). У німецькому гербовнику також є чимало емблем польських, литов- ських, трансільванських та інших європейських князів XVI–XVII ст., наприклад, Оссолінських, Радзивілів, Ба- Рис. 12. Св. князь Гліб. Фрагмент фото срібної Царської брами 1702 р. іконостаса Борисоглібського собору в Чернігові. (Травкіна О. Мазепина брама. Чернігів, 2007. Іл. 30) Рис. 11. Фрагмент гравюри з геральдичними символами І. Мазепи, образами свв. князів Гліба й Бориса та арматурою. Чернігів. 1705 р. (Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа. С. 93) ISSN 2218-4805 61 Батурині [45]. До того заходу там влаштували вищезга- дану виставку «Гетьман Іван Мазепа, князь Священної Римської імперії». Т. Таїрова-Яковлева впевнена, що це була особиста князівська печатка І. Мазепи, виготовлена наприкінці 1707 – на початку 1708 рр. після отримання ним титулу князя тої імперії 1 вересня 1707 р. Гетьман вживав титул і замовив відповідну печатку завіряти нею його листи й документи. Дослідниця гадає, що печатка зберігалась у канцелярії І. Мазепи або його секретаря/канцлера П. Ор- лика в Батурині й була втрачена ними під час переправи через Дніпро при відступі шведсько-українського війсь- ка після поразки в Полтавській битві 1709 р. Вчена споді- валась знайти у російських і австрійських архівах листи чи грамоти гетьмана, завірені тою печаткою (з її відбит- ками), та нові документи, де він титулується князем Свя- щенної Римської імперії [46]. Однак вторгнення Росії в Україну у 2022 р. примусило україністку залишити РФ і перешкодило пошуку цих матеріалів й підготовці стат- ті про княже достоїнство І. Мазепи, яку вона планувала. Від 2021 р. спеціалісти зі сфрагістики та історики Геть- манщини почали досліджувати печатку і дискутувати про її автентичність. Зокрема, згаданий вище знавець сфрагістики й геральдики ранньомодерної України та Речі Посполитої О. Однороженко переконливо відсто- ює достовірність того експоната Музею Шереметьєвих. У його визначенні він надає вирішальну роль аналізу іконографії та стилю виконання рельєфу печатки [47]. У січні 2022 р. позицію О. Однороженка підтримав багаторічний співробітник Батуринської археологіч- ної експедиції, завідувач науково-дослідним відділом Національного заповідника «Глухів» к. і. н. Юрій Кова- ленко. На жаль, через експансію Росії в Україну цей ар- хеолог не завершив запланованої експертизи печатки і зараз служить у лавах ЗСУ. Автор також висловився за її автентичність у буклеті 2021 р. [48]. За фото, бокові сторони й тонка рамка щитка сріб- ної печатки мають багато пошкрябин і щербин. Про- те мініатюрне карбування княжого герба І. Мазепи та його оформлення добре збереглось і розбірливе (рис. 6). Довжина овального щитка печатки 3 см. У його цен- трі є рельєф барокового щита з напівкруглими бічними вирізами та плавно описаною трилопатевою нижньою частиною з гострим кінцем посередині насподі. Верхні кути щита обрізані, а край між ними вигнутий донизу з гострим центральним вирізом. На щиті викарбувано геральдичні символи гетьмана – якороподібниий хрест (перехрещені вила) на горизон- тальній основі з загнутими догори несиметричними кін- цями. Правий тупий кінець основи рівно обрізано зверху, а лівий має навскісний зріз нагорі з бічним гострим ви- ступом, звернутим наліво, подібно до вістря риболовно- го гачка. Між основою і перехрестям зліва розміщено шестикутну зірку, а праворуч – півмісяць. На відбитках печатки зірка й півмісяць будуть дзеркально знаходи- тись на протилежних боках від хреста, як на багатьох ві- домих композиціях Мазепиного герба. Над щитом встановлено шляхетську корону з п’ятьма однаковими завершеннями-трилисниками. Її обруч-ос- нову прикрашено горизонтальною низкою дрібних ок- руглих фігур, котрі, очевидно, зображають вставні кош- товні камені чи перли. Щит і шляхетська корона розташовані на фоні стилі- зованої розгорнутої мантії, підбитої світлим горностає- вим хутром. На ньому розсіяні численні малі вертикаль- ні насічки для умовного позначення темних хвостиків горностаїв. Нагорі по боках мантію зав’язано двома ку- лястими вузлами, обмотаними в основі шнурами з кін- цями, що в’ються. Від вузлів звисають масивні зборки з бахромою по краях. Над мантією встановлено князівську корону того са- мого типу, як описана вище (порівняй рис. 1–6). На печа- тці обруч-основу корони оздоблено поздовжнім рядом з п’ятьох дрібних ромбів чи інших аморфних фігур, котрі, можливо, передають вставні дорогоцінні камені. Але не виключено, що основа корони зображає стрічку з хутра горностая з хвилястим чи зубчастим верхнім обрізом та п’ятьма меншими хвостиками того звіра, як на графіч- них репрезентаціях княжого гербу І. Мазепи (рис. 1–3, 6). Над основою корони розширюються догори дві ок- руглі долі князівської «оксамитової» шапки. З боків та Рис. 13. Герб І. Мазепи на гарматі «Лев» 1705 р., що знаходиться на подвір’ї Кремля у Москві. Ця і наступні світлини з Інтернету Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 62 спереду, посередині, її охоплюють дуги, орнаментова- ні низками малих кульок, котрі явно зображають пер- ли. Ці дуги з’єднуються нагорі корони під великою дер- жавою у вигляді кулі з хрестом на завершенні. Написи на печатці відсутні. Безперечно, на ній викарбувано герб І. Мазепи як князя Священної Римської імперії. Очевидно, регалії князівської гідності такі, як горностаєва мантія та кня- жа корона на печатці запозичені з геральдики тої імпе- рії. Вони свідчать про знайомство з нею замовника пе- чатки, гетьмана, і його оточення. Мотиви шляхетської корони, барокового щита та ро- дові геральдичні символи І. Мазепи на печатці належать до геральдичного мистецтва Гетьманщини і Речі Поспо- литої. Там також використовували описані вище князів- ські корони за зразком владних інсигній європейської еліти Нового часу. Як згадувалось вище, такі корони зу- стрічаються на гербах, печатках, портретах і надгробках князів України XVI–XVIII ст. (рис. 8, 10–12) [49]. Тож, до- мінуючі запозичені західні геральдичні атрибути на роз- глядуваній печатці доповнили українськими. Порівняння композицій та оформлення княжого герба І. Мазепи на цій печатці, графічних зображеннях і бату- ринських кахлях показує їхню загальну подібність. Про- те геральдична емблема гетьмана на печатці має відмін- ні деталі у формах якороподібного хреста, щита, корон, декоративних зборок горностаєвої мантії та завитків шнурів навколо її вузлів (порівняй рис. 1–6). Серед усіх описаних вище версій князівського герба І. Мазепи тільки на печатці загнута догори зліва основа того хреста має вигляд вістря риболовного гачка. Така деталь на різних кінцях основи якороподібного хреста присутня на багатьох дизайнах шляхетської геральдичної емблеми гетьмана, найбільше на українських гравюрах та барельєфах Чернігівщини його часу (рис. 11, 13, 14) [50]. Також на печатці бічні зборки мантії незвичайно складені кутовими краями/полами назовні. Протилеж- но, на усіх інших княжих гербах, вміщених сотнями у німецькому гербовнику 1887 р., включно з Мазепиною емблемою, такі зборки незмінно завернуті краями до середини мантії, хоч з різноманітними художніми ва- ріаціями (порівняй рис. 1, 6). На мініатюрній печатці бракує зображення малого панцира, яке є нагорі щита князівської геральдичної емблеми гетьмана у німецькому гербовнику та на її ма- льованих реконструкціях 1885 р. і 1994 р. На цій печатці розміри держави з хрестом на завершенні княжої коро- ни значно більші, ніж на інших відомих дизайнах кня- зівського герба І. Мазепи (порівняй рис. 1–6). Відзначені відмінності дозволяють вважати, що опи- сана печатка не є копією опублікованих графічних вер- сій його княжої геральдичної емблеми XIX–XXI ст. Це говорить на користь автентичності того артефакту, яку ставлять під сумніви чи намагаються спростувати дея- кі історики козаччини з 2021 р. [51]. Звернемо увагу на схожість форм рельєфних щитів на печатці та кахлях з князівським гербом І. Мазепи, які обличковували груби житла П. Орлика у Батурині (по- рівняй рис. 4, 6). Характерні для геральдичних рене- сансних і барокових щитів дугоподібні бічні вирізи на печатці лише менші, а трилопатеві обриси нижньої ча- стини щита з гострим кінцем посередині там плавніші й менш виражені, ніж на більш фігурному щиті на кахлях. Тому, на обох артефактах ці атрибути однаково назва- ні геральдичними бароковими щитами. Додамо, що ви- щевказане наше датування виготовлення пічних кахлів Орликової господи у Батурині та княжої печатки геть- мана за Т. Таїровою-Яковлевою співпадає, 1707–1708 рр. Подібні за формою щити, які в літературі іменують- ся ренесансними і бароковими, зображені на багатьох шляхетських гербах І. Мазепи, полковників та шляхтичів України кінця XVII – початку XVIII ст. Наприклад, такі бачимо на рельєфних геральдичних емблемах гетьмана на фундованих ним дзвоні «Голуб» 1699 р. для Воскресен- ської церкви Батурина, на срібній позолоченій спідній обкладинці Євангелія 1701 р., на стволі бронзової гар- мати «Лев» 1705 р., яка виставлена на подвір’ї Кремля у Москві (рис. 13), на фрагменті різьблених дерев’яних дверей 1694 р., знайдених на Чернігівщині (приватне зібрання В.А. Романщака), та на художньому гаптуван- ні воздуха «Не ридай мене мати» 1689 р. з Успенського собору Києво-Печерської лаври [52]. Аналогічні стильові рішення щитів мають відформо- Рис. 14. Геральдична емблема І. Мазепи на фасаді церкви Всіх святих 1698 р. Києво-Печерської лаври. Реконструкція Г. Полюшка ISSN 2218-4805 63 літографію княжого герба І. Мазепи 1885 р., а звідти – на її репліку 1994 р. (рис. 1–3). До початку нашого століття науковці не знали найдавніших оригінальних рельєфних барокових репрезентацій того герба (рис. 4–6). Так однотипні форми геральдичних барокових щитів на печатці та кахлях поєднують ці вироби 1707–1708 рр. й відокремлюють їх від трьох відомих графічних версій князівської емблеми гетьмана XIX–XX ст. Підкреслимо, що кахлі знайшли в ході розкопок решток резиденції П. Орлика у Батурині в 2017–2020 рр., а реконструюва- ли та опублікували у 2019–2021 рр., тобто пізніше, ніж знайшли й продали колекціонеру О. Шереметьєву Ма- зепину печатку в 2013 р. Це виключає використання будь-яких зображень на цих кахлях для нібито підроб- ки печатки [55]. Відмінності іконографій княжого герба гетьмана на печатці та на його пізніших графічних від- твореннях відзначались вище. Таким чином, проведений компаративний аналіз зі- браних тут рельєфних і графічних репрезентацій кня- зівської геральдичної емблеми І. Мазепи дозволяє під- тримати твердження О. Однороженка про автентичність розглянутої печатки та думку Т. Таїрової-Яковлевої про її приналежність гетьману-князю і виготовлення на за- мовлення цього правителя у 1707–1708 рр. На основі достовірного, на нашу оцінку, чіткого ре- льєфного зображення на печатці автор та С. Дмитрієн- ко підготували нову гіпотетичну комп’ютерно-графічну реконструкцію герба І. Мазепи як князя Священної Рим- ської імперії. Вони також врахували описи й різнобарв- ні малюнки геральдичних емблем князів тої імперії [56]. Перша кольорова версія цієї реконструкції опублікова- на у нашому буклеті 2021 р. [57]. Див. її підправлений чорно-білий варіант на рис. 7. Раніші спроби графічно відтворити герб гетьмана як князя римського цісарства передруковані у публікаціях автора 2019–2020 рр. [58]. Проведений у статті детальний порівняльний аналіз відомих натепер оригінальних опублікованих дизайнів княжої геральдичної емблеми І. Мазепи на гравюрі «Ве- ликого всезагального гербовника» (Нюрнберг, 1887), на кахлях з облицювання груб оселі П. Орлика у Батурині 1707–1708 рр. та на тогочасній срібній печатці з Музею Шереметьєвих у Києві дозволяє вважати їх надійними графічним, археологічним й сфрагістичним джерелами для всебічного вивчення (рис. 1, 4–6). Розглянуті тут спроби істориків і художників А. Даби- жи та Г. Корчак-Новицького 1885 р., О. Сокирка 1994 р. й С. Дмитрієнка 2017 р. графічно відтворити поліхромний герб гетьмана як князя Священної Римської імперії на- тепер мають лише історіографічний інтерес (рис. 2, 3). Вони застарілі у світлі знахідок тих пічних кахлів і пе- чатки з оригінальними унікальними рельєфними зобра- женнями його князівського герба та їхніх переконливих детальних кольорових комп’ютерно-графічних рекон- струкцій С. Дмитрієнка, опублікованих, обґрунтованих і проаналізованих автором у 2019–2022 рр. (рис. 4–7). вані у тиньку реставровані рельєфні герб І. Мазепи на фасаді церкви Всіх святих 1698 р. над лаврською Еконо- мічною брамою та геральдична емблема стародубсько- го полковника Михайла Миклашевського над порталом входу до трапезної 1701 р. Видубицького монастиря у Києві (рис. 14, 15). Щити близьких дизайнів знаходи- мо на шляхетських гербах гетьмана 1688 р., 1689 р., 1695 р. і 1698 р., охтирського полковника Івана Перехре- ста 1689 р., ніжинського полковника Івана Обидовсько- го 1698 р., харківського полковника Федора Захаржев- ського 1705 р. та ректора Києво-Могилянської академії Прокопія Калачинського 1698 р. на гравюрах Олексан- дра Тарасевича та І. Щирського, надрукованих у Києві й Чернігові [53]. Вони також є на геральдичних емблемах польських і литовських магнатів на гравюрах Леонтія Тарасевича 1680–1690-х рр. [54]. Ці приклади показують, що барокові щити, представ- лені на версіях рельєфного княжого герба І. Мазепи на одночасних печатці та батуринських кахлях, були по- ширеним мотивом у геральдиці Гетьманщини за його регіменту (рис. 4, 6). Ці артефакти відносяться до тво- рів геральдичного мистецтва Мазепинського бароко. Значно пізніше панування того стилю, на ілюстрації князівської емблеми гетьмана у німецькому гербовнику 1887 р., замість барокового щита зобразили форму, близь- ку до французького щита з майже прямими боками. Віро- гідно, з цієї оригінальної гравюри такий підпрямокутний дизайн щита перенесли на реконструктивну кольорову Рис. 15. Герб полковника М. Миклашевського понад входом до трапезної 1701 р. Видубицького монастиря у Києві Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 64 Ці артефакти демонструють сполучення українських та асимільованих європейських символів князівської влади й декоративних прийомів. Їх відносимо до цінних творів геральдичного мистецтва синкретичного Мазе- пинського бароко, виготовлених місцевими майстрами на замовлення гетьмана і П. Орлика. Репрезентації княжої геральдичної емблеми І. Мазе- пи на гравюрі з німецького гербовника 1887 р., батурин- ських кахлях та печатці 1707–1708 рр. є незаперечними візуальними свідченнями про його князівське достоїн- ство від 1707 р. Вони суттєво доповнюють обмежені й по-різному інтерпретовані істориками повідомлення австрійських і німецьких документів XVIIІ–XIX ст. про пожалування гетьману титулу князя Священної Рим- ської імперії того року. Знахідки, реконструкції та дослідження зображень його княжого герба мають велике значення для мазе- познавства, студій геральдики Гетьманщини, мистецтва українського бароко, культури й побуту козацької вер- хівки та її зв’язків із Заходом. Сподіваємось, що подаль- ші розкопки у Батурині увінчаються знахідками нових творів геральдики. ПОСИЛАННЯ 1. Див., наприклад, Токаржевський-Карашевич Я. Походжен- ня і герб гетьмана Мазепи, Мазепа: Збірник. Т. 1. Праці українсько- го наукового інституту. Варшава, 1938. С. 53–63; Ситий І. Герб і печатка Івана Мазепи, Сіверянський літопис. 2001. № 5. С. 38–46; його ж. Сіверський слід походження роду Мазеп, Медієвіст, жов- тень 31. 2016. https://www.medievist.org.ua/2016/10/blog-post_31. html; Полюшко Г. Герб гетьмана Івана Мазепи. Київ, 2015. Див. та- кож посилання 6, 16. 2. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні студії Батурина 2018–2019 рр. Реконструкції герба Івана Мазепи. Торонто, 2019. С. 18– 26. Іл. 34–40. http://www.mazepa.name/cms/wp-content/uploads/ Booklet-19-Bat-18-7-MB-b.pdf; вказані автори. Розкопки у Батури- ні 2019 року. Кахлі гетьманської столиці XVII – початку XVIII ст. Торон- то, 2020. С. 25–27. Іл. 32–36, 38. https://www.ualberta.ca/canadian- institute-of-ukrainian-studies/centres-and-programs/ jacyk-centre/ baturyn-project.html; вказані автори. Історико-археологічні досліди Батурина 2020–2021 рр. До 20-ліття Батуринського українсько-ка- надського проєкту. Торонто, 2021. С. 13–19. Іл. 17–26. https://www. ualberta.ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/centres-and- programs/jacyk-centre/baturyn-project.html; Мезенцев В.І. Бату- ринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструкції та аналіз, Сіверщина в історії України: Наукове видання. Вип. 13. Глу- хів–Київ, 2020. С. 129–139. Рис. 5–15. http://nz-hlukhiv.com.ua/ wp-content/uploads/sivershuna/sivershuna_2020.pdf; його ж. По- рівняльний аналіз арматури на кахлях з гербом І. Мазепи з Ба- турина, Сіверщина в історії України: Наукове видання. Вип. 14. Глухів– Київ, 2021. С. 138–149. Рис. 1–3, 5–9. http://nz-hlukhiv.com.ua/ wp-content/uploads/sivershuna/sivershuna_2021.pdf; Mezentsev V.I., Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Archaeological Research on 17th-18th- Century Baturyn in 2018, Сіверщина в історії України: Наукове видання. Вип. 12. Глухів–Київ, 2019. C. 30–32. Figs. 3, 4. http://nz-hlukhiv. com.ua/wp-content/uploads/sivershuna/sivershuna_2019.pdf; вка- зані автори. Baturyn Excavations in 2019 and Reconstructions of I. Mazepa’s Coat of Arms, Сіверщина в історії України: Наукове видання. Вип. 13. Глухів–Київ, 2020. C. 75–77. Figs. 5, 6. http://nz-hlukhiv.com. ua/wp-content/uploads/sivershuna/sivershuna_2020.pdf; Dimnik M., Mezentsev V. Excavations at Baturyn, Ukraine, in 2019, Canadio-Byzantina: A Newsletter Published by the Canadian Committee of Byzantinists. No. 31. January 2020. P. 13–15. Fig. 5. https://uottawa.scholarsportal. info/ottawa/index.php/cb/issue/view/514; Mezentsev V. Excavations at Baturyn 2021, Canadio-Byzantina. No. 33. January 2022. P. 19–22. Figs. 2–9. https://uottawa.scholarsportal.info/ojs/index.php/cb/index; Mezentsev V., Sytyi Yu. Summary of Archaeological and Historical Research of Baturyn in 2021. https://www.academia.edu/70863050/ Volodymyr_Mezentsev_Yurii_Sytyi_Summary_of_archaeological_and_ historical_research_of_17th_18th_century_Baturyn_Ukraine_in_2021; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Coat of Arms of Hetman Mazepa Found in Baturyn, the Kozak State Capital, The Ukrainian Weekly. No. 12. Parsippany, N. J. March 21, 2021. P. 8–9; вказані автори. Unique Armorial Bearings of Mazepa Discovered in Baturyn, Ukrainian Echo, Vol. 35. No. 7. Toronto, March 9, 2021. P. 2–3. https://www.academia. edu/45505285/Zenon_Kohut_Volodymyr_Mezentsev_Yurii_Sytyi_Unique_ Armorial_Bearings_of_Mazepa_Discovered_in_Baturyn_Ukrainian_ Echo_Vol_35_No_7_Toronto_March_9_2021_pp_1_3 3. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Вид. 2, ред. Л. Винар. Нью-Йорк – Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. С. 256, 271–272. Див. також посилання 4, 5. 4. Österreichisches Staatsarchiv, Wien: AVA, Adelsakt 1 September 1707. Adelserhebung Johann Mazepa, Fürstenstand; Маць- ків Т., Гетьман Іван Мазепа – князь Священної Римської імперії, Український історик. 1966. № 3/4. С. 36–37. https://shron1.chtyvo. org.ua/Matskiv_Teodor/Hetman_Ivan_Mazepa__kniaz_Sviaschennoi_ Rymskoi_Imperii.pdf?; його ж, Гетьман Іван Мазепа в західньоевропей- ських джерелах 1687–1709. Вид. 2. Київ – Полтава, 1995. Розділ 4.4 Справа надання Мазепі титулу “Князя св. Римської імперії”. http:// litopys.org.ua/coss4/mazk05.htm; Проф. Тетяна Таїрова-Яковлева (Санкт-Петербурзький університет), «Іван Мазепа та князівський титул», доповідь у Національному історико-культурному заповід- нику «Гетьманська столиця» в м. Батурині 8 жовтня 2021 р. Щиро дякую Т. Таїровій-Яковлевій за ознайомлення з першим варіан- том цієї статті та слушні зауваження у 2022 р. 5. Том цього гербовника зі статтею про пожалування княжого титулу І. Мазепі та гравюрою з його княжим і шляхетським гер- бами, опублікований 1887 р., розміщено в Інтернеті. [Електро- нний ресурс]. Режим доступу: Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. S. 160–161. Taf. 186. https://gdz.sub.uni-goettingen. de/id/PPN822821737?tify={%22pages%22:[16],%22view%22:%22in fo%22}; https://gdz.sub.uni-goettingen.de/id/PPN822821737?tify={ %22pages%22:[171],%22panX%22:0.514,%22panY%22:0.84,%22vie w%22:%22%22,%22zoom%22:0.982} 6. Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. Додатки: Герб Мазепи. Київ, 2007. С. 197–208. 7. Детальніше див. Мезенцев В.І. Батуринські кахлі з герба- ми П. Орлика та І. Мазепи. С. 132, 137, посилання 24. Так визна- чає цей знак геральдист Олег Однороженко. Див. посилання 14. 8. Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. Санкт-Петербург, 1914. Репринтне вид. Київ, 1993. Табл. XXIII, XLVIII; Ukraine – Sweden: At the Crossroads of History (XVII–XVIII Centuries): Catalogue of the International Exhibition. The Ukrainian Museum, New York, etc., comp. Yu. Savchuk. Kyiv, 2010. P. 78, 80. Fig. 45; Ме- зенцев В.І. Порівняльний аналіз арматури на кахлях з гербом І. Мазепи з Батурина. С. 142. Рис. 4. Див. також посилання 36–38. 9. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксо- ланському вимірі високого бароко. Київ, 2006. С. 36, 51, 219, 221, 223, 395, 419, 475, 490; Степовик Д. Українська гравюра бароко. Київ, 2012. С. 402. 10. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uk.axios.world/ tserkovnaya-utvar/ventsy-venchalnye; https://ru.rbth.com/read/1809- korony-rossiya-imperia 11. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://en.wikipedia. org/wiki/Crown_Jewels_of_the_United_Kingdom 12. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. Taf. 211, 219–224, 226, 237, 279, 290, 323, 326–328, 331, 348, 290. 13. Там само. Taf. 189, 192, 195, 202, 229. 233, 237, 246, 282, 285, 290, 292, 315–317, 325–327, 337, 347, 348, 350, 351, 356, 369, 372, 373. 14. Дуже дякую О. Однороженку за обговорення першого ва- ріанту цієї статті та цінні зауваження і консультації про зобра- ження герба І. Мазепи у 2022 р. 15. Mezentsev V. Excavations at Baturyn 2021, P. 20. 16. Дабижа А.В. Мазепа-князь и его шляхетский и княжеский гербы, Киевская старина. Киев, 1885. Т. 13. С. 715–717. 17. Там само. Примітки 1 на С. 715, 716. 18. Там само. С. 716, посилання 1. 19. Там само. С. 717, А, Б. 20. Там само. С. 716. 21. Słownik heraldyczny dla pomocy w poszukiwaniach archeologicznych. Ułożył Stanisław Krzyżanowski. Кrakow, 1870. [Електронний ресурс]. Ре- жим доступу: https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/29614/ edition/46956/content 22. Павленко C. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. C. 207–209. 23. Див., наприклад, [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Princes_of_the_Holy_Roman_Empire 24. Щиро дякуємо О. Сокирку за передання автору електро- нної версії малюнка княжого герба І. Мазепи та за люб’язний доз- віл цього історика і Музею гетьманства у Києві друкувати її у на- ших працях. Чорно-білий варіант уперше опубліковано в статті Мезенцева В.І. Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазе- пи. С. 136. Рис. 14. ISSN 2218-4805 65 25. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксо- ланському вимірі високого бароко. Київ, 2006. С. 177. 26. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні досліди Батури- на 2016 року. Керамічні оздоби палацу Івана Мазепи. Торонто, 2017. С. 6. Див. також посилання 58. 27. Див. посилання 23. 28. Висловлюємо глибоку подяку директорці Канадського ін- ституту українських студій (КІУС) проф. Наталії Ханенко-Фрізен, директору відділу цього інституту в Торонто проф. Франку Сиси- ну та президенту Дослідного інституту «Україніка», виконавчому директору Ліги українців Канади мгр Оресту Стецеву за фінансу- вання Батуринського археологічного проєкту та всебічну допо- могу. У 2021–2022 рр. КІУС підтримав проєкт грантами з Вічного фонду д-ра Богдана Стефана Запутовича та д-ки Марії Грицай- ко-Запутович. Історико-археологічні студії Батурина та публіка- ції проєкту також підтримують субсидіями Фонд кафедр укра- їнознавства у Нью-Йорку, Крайові управи Ліги українців і Ліги українок Канади, їхні торонтські відділи, Союз українок Кана- ди (відділ ім. св. кн. Ольги), Кредитова спілка «Будучність», фун- дації «Будучність» і «Прометей», Українська кредитова спілка в Торонто та українсько-американська організація «Zorya Inc.» (м. Гринвіч, штат Коннектикут у США). Чернігівська обласна дер- жавна адміністрація і Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського надають щорічні гранти на розкопки Бату- рина. Найщедрішими приватними жертводавцями на досліджен- ня гетьманської столиці у 2021–2022 рр. є св. п. митець Роман Ва- силишин (м. Філадельфія у США), художник Ральф Роу ІІ (Гринвіч, Коннектикут), д-р Юрій Іванчишин та Олена Негрич (Торонто). 29. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Історико-археологічні досліди Батурина 2020–2021 рр. С. 12. Див. також посилання 30. 30. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні студії Батурина 2018–2019 рр. Реконструкції герба Івана Мазепи. С. 17–22. Іл. 28–36; вка- зані автори. Розкопки у Батурині 2019 року. Кахлі гетьманської столиці XVII – початку XVIII ст. С. 24–29. Іл. 25–35, 38; вказані автори. Істо- рико-археологічні досліди Батурина 2020–2021 рр. С. 13–23. Іл. 17, 18, 27– 30; Мезенцев В.І. Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Ма- зепи: реконструкції та аналіз. С. 130–136. Рис. 1–7; Mezentsev V.I., Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Archaeological Research on 17th-18th- Century Baturyn in 2018. C. 30–32. Figs. 3, 4; вказані автори. Baturyn Excavations in 2019 and Reconstructions of I. Mazepa’s Coat of Arms. C. 75–77. Figs. 4–6; вказані автори. Excavations at Baturyn in 2020 and Stove Tiles’ Reconstructions, 17th-18th c., Сіверщина в історії Украї- ни. Вип. 14. Ніжин, 2021. C. 70–73. Figs. 7–10. http://nz-hlukhiv.com. ua/wp-content/uploads/sivershuna/sivershuna_2021.pdf; Mezentsev V. Archaeological Research of Baturyn in 2020, Canadio-Byzantina. No. 32. January 2021. P. 16–17. Figs. 7, 8. https://www.academia. edu/45011480/Canadio_Byzantina_no_32_January_2021_; його ж. Excavations at Baturyn 2021, Canadio-Byzantina. No. 33. January 2022. P. 17–20. Figs. 2, 3; Див. також посилання 2. 31. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.google. ca/search?q=renaissance+shield+on+the+coat+of+arms&tbm=isch; https://www.google.ca/search?q=baroque+shields+on+the+coat+of +arms&tbm=isch. 32. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia. org/wiki/Геральдичний_щит 33. [Електронний ресурс]. Режим доступу: Див. наприклад, https://www.google.ca/search?q=polish+baroque+shield+on+the+co at+of+arms&tbm=isch). 34. Ситий Ю., Жигола В., Мироненко Л. та ін. Науковий звіт про археологічні дослідження в охоронних зонах Національного іс- торико-культурного заповідника “Гетьманська столиця” в м. Ба- турин Бахмацького р-ну Чернігівської області у 2019 р. Науковий архів Інституту археології НАНУ. 2019 р. Рис. 29. 35. Див. посилання 13. 36. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксо- ланському вимірі високого бароко. С. 93, 424, 441; Травкіна О. Мазепина брама: Царські срібні ворота іконостаса колишнього кафедрального Борисо- глібського собору м. Чернігова. Чернігів, 2007. Іл. 5, 7; Степовик Д. Укра- їнська гравюра бароко. С. 131, 184, 244, 383. Див. також посилання 8. 37. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксо- ланському вимірі високого бароко. С. 48, 49, 80; Травкіна О. Мазепина брама. Іл. 29, 30. 38. Однороженко О. Герб князів Вишневецьких, Січеславський альманах. Збірник наукових праць з історії українського козацтва. Вип. 3. Дніпропетровськ, 2008. Мал. 23, 27, 29–33. http://sa.nmu.org.ua/ pdf/2007/Odnorozenko.pdf; його ж. Герб князів Мосальських. Сі- верянський літопис. 2008. № 4. Мал. 7–11. http://shron1.chtyvo.org. ua/Odnorozhenko_Oleh/Herb_kniaziv_Mosalskykh.pdf; його ж. Ге- ральдика князів Острозьких у світлі нововиявлених джерел, Князі Острозькі: європейський вимір української історії. Київ, 2017. С. 117, 119. http://shron1.chtyvo.org.ua/Odnorozhenko_Oleh/Heraldyka_kniaziv_ Ostrozkykh_u_svitli_novovyiavlenykh_dzherel.pdf. 39. Щиро дякуємо О. Сокирку за обговорення першого варіан- та цієї статті та важливі поради і коментарі. 40. Дякую дослідникам кахлів модерної України, археологам к. і. н. Ларисі Виногродській (Інститут археології НАНУ) та Ю. Си- тому, за фахові консультації про кольори поливи керамічних ви- робів Батурина XVII–XVIII ст. 41. Ukraine – Sweden: At the Crossroads of History (XVII–XVIII Centuries). P. 78–80. Fig. 45. 42. Мезенцев В. Порівняльний аналіз арматури на кахлях з гербом І. Мазепи з Батурина. С. 143–147. 43. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. Taf. 250, 253, 274, 284, 285, 290, 292, 325–329, 331, 371–373, 376. 44. Див. посилання 2, 30. 45. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://apostrophe.ua/ ua/news/society/2021-10-10/knyajeskaya-pechat-getmana-mazepyi- chto-izvestno-pro-sensatsionnuyu-nahodku/246211; https://suspilne. media/170413-pecatku-mazepi-ta-knigu-zasnovanu-na-realnih- podiah-predstavili-u-baturini/ 46. Красно дякую Т. Таїровій-Яковлевій за інформацію про її дослідження печатки і документів про княжу гідність І. Мазе- пи у 2021 р. 47. Див. посилання 14. 48. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Історико-археологічні досліди Батурина 2020– 2021 рр. С. 16. 49. Див. посилання 8, 36–38. 50. Див., наприклад, Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Ма- зепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко. С. 12, 14, 23, 93, 143, 153, 182, 184, 185, 187, 189, 190, 192, 196, 240, 243, 265, 300, 306, 311, 479, 487; Травкіна О. Мазепина брама. Іл. 7, 9, 22, 37. Див. також посилання 6. 51. Наприклад, відомий мазепознавець, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, д-р Ольга Ковалев- ська сумнівається у достовірності печатки з княжим гербом І. Ма- зепи з колекції О. Шереметьєва. О. Сокирко наполягає на прове- денні її експертизи, зокрема металографічного аналізу. Очевидно, війна в Україні завадила цим дослідженням. С. Павленко, автор серії монографій про життя і діяльність гетьмана, гадає, що пе- чатку підробили на основі літографії князівської геральдичної емблеми І. Мазепи з публікації А. Дабижи 1885 р. (рис. 2). Щиро дякуємо названим історикам за оцінки автентичності тої печат- ки та обмін думками у 2021–2022 рр. 52. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксо- ланському вимірі високого бароко. С. 197, 320, 442, 479; Ковалевська О., Павленко С., Сокирко О. та ін. Гетьман. Шляхи. Т. 1. Київ, 2009. Іл. 8, 149, 164, 165; Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батурині 2015 року. Реконструкції інтер’єрів палацу Івана Мазепи. Торонто, 2016. С. 5, 7. 53. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксо- ланському вимірі високого бароко. С. 12–14, 158, 228, 233, 315, 427, 453, 505; Степовик Д. Українська гравюра бароко. С. 216, 413, 438, 440, 448, 456. 54. Там само. С. 247, 276, 296. 55. Див. посилання 51. 56. Див. посилання 23. 57. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Історико-археологічні досліди Батурина 2020–2021 рр. С. 17. Іл. 26. 58. Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Археологічні студії Батурина 2018–2019 рр. Реконструкції герба Івана Мазепи. Іл. 39, 40; Мезенцев В.І. Батуринські кахлі з гербами П. Орлика та І. Мазепи: реконструк- ції та аналіз. Рис. 14, 15. Див. також посилання 26. Mezentsev V.I. Original images and reconstructions of I. Mazepa’s princely coat of arms This article for the first time examines all of the graphic and relief rep- resentations of the princely armorial bearings (“herb”) of the Ukrainian Cossack ruler, Hetman Ivan Mazepa (1687–1709), which were prepared between the eighteenth and twenty first centuries and are known by the present. It demonstrates with figures, describes, analyses, and compares the original published designs of his heraldic emblem on the engraving at Johann Siebmacher’s, Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887 (Great and Universal Collection of Coat of Arms), on the glazed ceramic tiles (“kakhli”) facing stoves at the residence of Chancellor General Pylyp Or- lyk in the town of Baturyn, and on the silver seal of 1707–1708 from the collection of the Sheremet’iev Museum in Kyiv. Special attention is devoted to exploring the hitherto little known early modern heraldic symbols of a princely power (“korony, mantii”) of the Ukrainian and Western traditions. The fragments of these stove tiles were discovered during the 2017– 2020 excavations of the remnants of P. Orlyk’s home in Baturyn, Chernihiv province, Ukraine, which was the capital city of the seventeenth-and eighteenth-century Cossack state or Hetmanate. This Canada-Ukraine archaeological project is sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Сіверщина в історії України, випуск 15, 2022 66 Studies (CIUS) at the University of Alberta and the Ucrainica Research Institute in Toronto, Canada. The Baturyn project is administered by The Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research at CIUS Toronto Office (https://www.ualberta.ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/ centres-and-programs/jacyk-centre/baturyn-project.html). The Ukrainian Studies Fund in New York, the Chernihiv Oblast State Administration, and the Vasyl Tarnovsky Chernihiv Regional Historical Museum support the archaeological and historical investigations of early modern Baturyn with annual grants. The most generous private benefactors of this project are the late artist Roman J. Wasylyszyn (Philadelphia, PA, USA), artist Ralph C. Roe II (Greenwich, CT, USA), Dr. George J. Iwanchyshyn, and Ms. Love Helen Negrych (Toronto). The author has shown that these original heraldic graphical, archaeo- logical, and sphragistic sources represent the veracious indisputable visual evidence of the legitimate princely status of I. Mazepa. They corroborate and substantially supplement the limited and divergently interpreted by some historians the eighteenth- and nineteenth-century Austrian and Ger- man written archival and published information that in 1707 Kaiser Joseph I of the Holy Roman Empire of the German Nation honoured this Ukraini- an hetman with the prestigious title of prince of this empire (“Sacri Rom- ani Imperii Princeps” in Latin or “Reichsfürst” in German) for his vigor- ous defence of Christendom against Ottoman expansion. This article also reviews the obsolete hand-drawn versions by the nine- teenth- and twentieth-century historians and artists attempting to recreate the polychrome coat of arms of I. Mazepa as imperial prince. It focuses on the more advanced, detailed, and grounded in sources recent reconstruc- tions of his multicoloured armorial bearings prepared with the computer graphic technique. They are based on the close research of authentic relief depictions preserved on the 1707–1708 stove tiles excavated in Baturyn and on the synchronous silver seal from the Sheremet’iev Museum in Kyiv. These locally manufactured artefacts featuring unique compositions and decorations of I. Mazepa’s princely arms are valuable and informa- tive examples of the Ukrainian baroque heraldic art. Their study and re- constructions provide an important new insight into the heraldry and representative culture of the Cossack elite and its European connections, which are the popular topics of current Ukrainian historical scholarship. Key words: designs of I. Mazepa’s princely coat of arms, original graph- ic and relief heraldic images, hand-drawn and computer graphic recon- structions, Baturyn, the Ukrainian Cossack state or Hetmanate, the Holy Roman Empire. REFERENCES 1. Dyv., napryklad, Tokarzhevs′kyǐ-Karashevych Ya. Pokhodzhen- nia i herb het′mana Mazepy, Mazepa: Zbirnyk. T. 1. Pratsi ukraïns′ko- ho naukovoho instytutu. Varshava, 1938. S. 53–63; Sytyǐ I. Herb i pe- chatka Ivana Mazepy, Siverians′kyǐ litopys. 2001. № 5. S. 38–46; ǐoho zh. Sivers′kyǐ slid pokhodzhennia rodu Mazep, Mediievist, zhovten′ 31. 2016. https://www.medievist.org.ua/2016/10/blog-post_31.html; Poliushko H. Herb het′mana Ivana Mazepy. Kyïv, 2015. Dyv. takozh posylannia 6, 16. 2. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Arkheolohichni studiï Baturyna 2018–2019 rr. Rekonstruktsiï herba Ivana Mazepy. Toronto, 2019. S. 18–26. Il. 34–40. http://www.mazepa.name/cms/wp-content/uploads/Book- let-19-Bat-18-7-MB-b.pdf; vkazani avtory. Rozkopky u Baturyni 2019 roku. Kakhli het′mans′koï stolytsi XVII – pochatku XVIII st. Toronto, 2020. S. 25–27. Il. 32–36, 38. https://www.ualberta.ca/canadian-institute-of-jacyk-cen- tre/baturyn-project.html; vkazani avtory. Istoryko-arkheolohichni doslidy Baturyna 2020–2021 rr. Do 20-littia Baturyns′koho ukraïns′ko-kanads′ko- ho proiektu. Toronto, 2021. S. 13–19. Il. 17–26. https://www.ualberta. ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/centres-and-programs/ja- cyk-centre/baturyn-project.html; Mezentsev V.I. Baturyns′ki kakhli z herbamy P. Orlyka ta I. Mazepy: rekonstruktsiï ta analiz, Sivershchyna v istoriï Ukraïny: Naukove vydannia. Vyp. 13. Hlukhiv–Kyïv, 2020. S. 129–139. Rys. 5–15. http://nz-hlukhiv.com.ua/wp-content/uploads/sivershuna/ sivershuna_2020.pdf; ǐoho zh. Porivnial′nyǐ analiz armatury na kakh- liakh z herbom I. Mazepy z Baturyna, Sivershchyna v istoriï Ukraïny: Nau- kove vydannia. Vyp. 14. Hlukhiv–Kyïv, 2021. S. 138–149. Rys. 1–3, 5–9. http://nz-hlukhiv.com.ua/wp-content/uploads/sivershuna/sivershu- na_2021.pdf; Mezentsev V.I., Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Archaeo- logical Research on 17th-18th-Century Baturyn in 2018, Sivershchyna v istoriï Ukraïny: Naukove vydannia. Vyp. 12. Hlukhiv–Kyïv, 2019. C. 30– 32. Figs. 3, 4. http://nz-hlukhiv.com.ua/wp-content/uploads/siver- shuna/sivershuna_2019.pdf; vkazani avtory. Baturyn Excavations in 2019 and Reconstructions of I. Mazepa’s Coat of Arms, Sivershchyna v istoriï Ukraïny: Naukove vydannia. Vyp. 13. Hlukhiv–Kyïv, 2020. C. 75–77. Figs. 5, 6. http://nz-hlukhiv.com.ua/wp-content/uploads/sivershuna/ sivershuna_2020.pdf; Dimnik M., Mezentsev V. Excavations at Batu- ryn, Ukraine, in 2019, Canadio-Byzantina: A Newsletter Published by the Canadian Committee of Byzantinists. No. 31. January 2020. P. 13–15. Fig. 5. https://uottawa.scholarsportal.info/ottawa/index.php/cb/issue/ view/514; Mezentsev V. Excavations at Baturyn 2021, Canadio-Byzanti- na. No. 33. January 2022. P. 19–22. Figs. 2–9. https://uottawa.scholar- sportal.info/ojs/index.php/cb/index; Mezentsev V., Sytyi Yu. Summary of Archaeological and Historical Research of Baturyn in 2021. https:// www.academia.edu/70863050/Volodymyr_Mezentsev_Yurii_Sytyi_ Summary_of_archaeological_and_historical_research_of_17th_18th_ century_Baturyn_Ukraine_in_2021; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Coat of Arms of Hetman Mazepa Found in Baturyn, the Kozak State Capital, The Ukrainian Weekly. No. 12. Parsippany, N. J. March 21, 2021. P. 8–9; vkazani avtory. Unique Armorial Bearings of Mazepa Discov- ered in Baturyn, Ukrainian Echo, Vol. 35. No. 7. Toronto, March 9, 2021. P. 2–3. https://www.academia.edu/45505285/Zenon_Kohut_Volod- ymyr_Mezentsev_Yurii_Sytyi_Unique_Armorial_Bearings_of_Maze- pa_Discovered_in_Baturyn_Ukrainian_Echo_Vol_35_No_7_Toronto_ March_9_2021_pp_1_3 3. Ohloblyn O. Het′man Ivan Mazepa ta ǐoho doba. Vyd. 2, red. L. Vy- nar. New York – Kyïv – L′viv – Paris – Toronto, 2001. S. 256, 271–272. Dyv. takozh posylannia 4, 5. 4. Österreichisches Staatsarchiv, Wien: AVA, Adelsakt 1 September 1707. Adelserhebung Johann Mazepa, Fürstenstand; Mats′kiv T., Het- ′man Ivan Mazepa – kniaz′ Sviashchennoï Ryms′koï imperiï, Ukraïns′kyǐ istoryk. 1966. № 3/4. S. 36–37. https://shron1.chtyvo.org.ua/Matskiv_ Teodor/Hetman_Ivan_Mazepa__kniaz_Sviaschennoi_Rymskoi_Imperii. pdf?; ǐoho zh, Het′man Ivan Mazepa v zakhidn′oevropeǐs′kykh dzherelakh 1687– 1709. Vyd. 2. Kyïv – Poltava, 1995. Rozdil 4.4 Sprava nadannia Maze- pi tytulu “Kniazia sv. Ryms′koï imperiï”. http://litopys.org.ua/coss4/ mazk05.htm; Prof. Tetiana Taïrova-Yakovleva (Sankt-Peterburz′kyǐ universytet), «Ivan Mazepa ta kniazivs′kyǐ tytul», dopovid′ u Natsaion- al′nomu istoryko-kul′turnomu zapovidnyku «Het′mans′ka stolytsia» v m. Baturyni 8 zhovtnia 2021 r. Shchyro diakuiu T. Taïroviǐ-Yakov- leviǐ za oznaǐomlennia z pershym variantom tsiieï statti ta slushni zauvazhennia u 2022 r. 5. Tom ts′oho herbovnyka zi statteiu pro pozhaluvannia kniazhoho tytulu I. Mazepi ta hraviuroiu z ǐoho kniazhym i shliakhets′kym her- bamy, opublikovanyǐ 1887 r., rozmishcheno v Interneti. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wap- penbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. S. 160–161. Taf. 186. https://gdz.sub.uni-goettingen. de/id/PPN822821737?tify={%22pages%22:[16],%22view%22:%22in- fo%22}; https://gdz.sub.uni-goettingen.de/id/PPN822821737?ti- fy={%22pages%22:[171],%22panX%22:0.514,%22panY%22:0.84,%22 view%22:%22%22,%22zoom%22:0.982} 6. Pavlenko S. Zahybel′ Baturyna 2 lystopada 1708 r. Dodatky: Herb Mazepy. Kyïv, 2007. S. 197–208. 7. Detal′nishe dyv. Mezentsev V.I. Baturyns′ki kakhli z herbamy P. Orlyka ta I. Mazepy. S. 132, 137, posylannia 24. Tak vyznachaie tseǐ znak heral′dyst Oleh Odnorozhenko. Dyv. posylannia 14. 8. Lukomskiǐ V.K., Modzalevskiǐ V.L. Malorossyǐskyǐ herbovnyk. Sankt-Pe- terburh, 1914. Repryntne vyd. Kyïv, 1993. Tabl. XXIII, XLVIII; Ukraine – Sweden: At the Crossroads of History (XVII–XVIII Centuries): Catalogue of the International Exhibition. The Ukrainian Museum, New York, etc., comp. Yu. Savchuk. Kyiv, 2010. P. 78, 80. Fig. 45; Mezentsev V.I. Porivni- al′nyǐ analiz armatury na kakhliakh z herbom I. Mazepy z Baturyna. S. 142. Rys. 4. Dyv. takozh posylannia 36–38. 9. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. Kyïv, 2006. S. 36, 51, 219, 221, 223, 395, 419, 475, 490; Stepovyk D. Ukraïns′ka hraviura baroko. Kyïv, 2012. S. 402. 10. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: http://uk.axios. world/tserkovnaya-utvar/ventsy-venchalnye; https://ru.rbth.com/ read/1809-korony-rossiya-imperia 11. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: https://en.wikipedia. org/wiki/Crown_Jewels_of_the_United_Kingdom 12. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. Taf. 211, 219–224, 226, 237, 279, 290, 323, 326–328, 331, 348, 290. 13. Tam samo. Taf. 189, 192, 195, 202, 229. 233, 237, 246, 282, 285, 290, 292, 315–317, 325–327, 337, 347, 348, 350, 351, 356, 369, 372, 373. 14. Duzhe diakuiu O. Odnorozhenku za obhovorennia persho- ho variantu tsiieï statti ta tsinni zauvazhennia i konsul′tatsiï pro zo- brazhennia herbu I. Mazepy u 2022 r. 15. Mezentsev V. Excavations at Baturyn 2021, P. 20. 16. Dabizha A.V. Mazepa-kniaz′ i ego shliakhetskiǐ y kniazheskiǐ herby, Kiievskaia starina. Kiev, 1885. T. 13. S. 715–717. 17. Tam samo. Prymitky 1 na S. 715, 716. 18. Tam samo. S. 716, posylannia 1. 19. Tam samo. S. 717, A, B. 20. Tam samo. S. 716. 21. Słownik heraldyczny dla pomocy w poszukiwaniach archeologicznych. Ułożył Stanisław Krzyżanowski. Krakow, 1870. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/29614/ edition/46956/content 22. Pavlenko S. Zahybel′ Baturyna 2 lystopada 1708 r. C. 207–209. 23. Dyv., napryklad, [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: https:// en.wikipedia.org/wiki/Princes_of_the_Holy_Roman_Empire 24. Shchyro diakuiemo O. Sokyrku za peredannia avtoru elek- ISSN 2218-4805 67 tronnoï versiï maliunku kniazhoho herba I. Mazepy ta za liub’iaznyǐ dozvil ts′oho istoryka i Muzeiu het′manstva u Kyievi drukuvaty ïï u nashykh pratsiakh. Chorno-bilyǐ variant upershe opublikovano v stat- ti Mezentseva V.I. Baturyns′ki kakhli z herbamy P. Orlyka ta I. Maz- epy. S. 136. Rys. 14. 25. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. Kyïv, 2006. S. 177. 26. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Arkheolohichni doslidy Batury- na 2016 roku. Keramichni ozdoby palatsu Ivana Mazepy. Toronto, 2017. S. 6. Dyv. takozh posylannia 58. 27. Dyv. posylannia 23. 28. Vyslovliuiemo hlyboku podiaku dyrektortsi Kanads′koho in- stytutu ukraïns′kykh studiǐ (KIUS) prof. Nataliï Khanenko-Frizen, dyrektoru viddilu ts′oho instytutu v Toronto prof. Franku Sysynu ta prezydentu Doslidnoho instytutu «Ukraïnika», vykonavchomu dyrek- toru Lihy ukraïntsiv Kanady Orestu Stetsevu, M.A., za finansuvannia Baturyns′koho arkheolohichnoho proiektu ta vsebichnu dopomohu. U 2021–2022 rr. KIUS pidtrymav ǐoho hrantamy z Vichnoho fondu d-ra Bohdana Stefana Zaputovycha ta d-ky Mariï Hrytsaǐko-Zaputovych. Is- toryko-arkheolohichni studiï Baturyna ta publikatsiï proiektu takozh pidtrymuiut′ subsydiiamy Fond kafedr ukraïnoznavstva u New York, Kraǐovi upravy Lihy ukraïntsiv i Lihy ukraïnok Kanady, ïkhni toronts′ki viddily, Soiuz ukraïnok Kanady (viddil im. sv. kn. Ol′hy), Kredytova spilka «Buduchnist′», fundatsiï «Buduchnist′» i «Prometeǐ», Ukraïns′- ka kredytova spilka v Toronto ta ukraïns′ko-amerykans′ka orhanizat- siia «Zorya Inc.» (m. Greenwich, CT, USA). Chernihivs′ka oblasna der- zhavna administratsiia i Chernihivs′kyǐ oblasnyǐ istorychnyǐ muzeǐ im. V.V. Tarnovs′koho nadaiut′ shchorichni hranty na rozkopky Baturyna. Naǐshchedrishymy pryvatnymy zhertvodavtsiamy na doslidzhennia het′mans′koï stolytsi u 2021–2022 rr. ie sv. p. mytets′ Roman Wasy- lyszyn (Philadelphia, PA, USA), khudozhnyk Ralph Roe II (Greenwich, CT), d-r Yuriǐ Iwanchyshyn ta Olena Negrych (Toronto). 29. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Istoryko-arkheolohichni doslidy Baturyna 2020–2021 rr. S. 12. Dyv. takozh posylannia 30. 30. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Arkheolohichni studiï Baturyna 2018–2019 rr. Rekonstruktsiï herba Ivana Mazepy. S. 17–22. Il. 28–36; vka- zani avtory. Rozkopky u Baturyni 2019 roku. Kakhli het′mans′koï stolytsi XVII – pochatku XVIII st. S. 24–29. Il. 25–35, 38; vkazani avtory. Istoryko-ark- heolohichni doslidy Baturyna 2020–2021 rr. S. 13–23. Il. 17, 18, 27–30; Mez- entsev V.I. Baturyns′ki kakhli z herbamy P. Orlyka ta I. Mazepy: rekon- struktsiï ta analiz. S. 130–136. Rys. 1–7; Mezentsev V.I., Sytyi Yu.M., Kovalenko Yu.O. Archaeological Research on 17th-18th-Century Batu- ryn in 2018. C. 30–32. Figs. 3, 4; vkazani avtory. Baturyn Excavations in 2019 and Reconstructions of I. Mazepa’s Coat of Arms. C. 75–77. Figs. 4–6; vkazani avtory. Excavations at Baturyn in 2020 and Stove Tiles’ Reconstructions, 17th-18th c., Sivershchyna v istoriï Ukraïny. Vyp. 14. Nizhyn, 2021. C. 70–73. Figs. 7–10. http://nz-hlukhiv.com.ua/wp-con- tent/uploads/sivershuna/sivershuna_2021.pdf; Mezentsev V. Archaeo- logical Research of Baturyn in 2020, Canadio-Byzantina. No. 32. January 2021. P. 16–17. Figs. 7, 8. https://www.academia.edu/45011480/Cana- dio_Byzantina_no_32_January_2021_; ǐoho zh. Excavations at Batu- ryn 2021, Canadio-Byzantina. No. 33. January 2022. P. 17–20. Figs. 2, 3; Dyv. takozh posylannia 2. 31. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: https://www.google.ca/ search?q=renaissance+shield+on+the+coat+of+arms&tbm=isch; https:// www.google.ca/search?q=baroque+shields+on+the+coat+of+arms&t- bm=isch. 32. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: https://uk.wikipedia. org/wiki/Heral′dychnyǐ_shchyt 33. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: Dyv. napryklad, https://www.google.ca/search?q=polish+baroque+shield+on+the+- coat+of+arms&tbm=isch). 34. Sytyǐ Yu., Zhyhola V., Myronenko L. ta in. Naukovyǐ zvit pro ark- heolohichni dosliddzennia v okhoronnykh zonakh Natsional′noho is- toryko-kul′turnoho zapovidnyka “Het′mans′ka stolytsia” v m. Baturyn Bakhmats′koho r-nu Chernihivs′koï oblasti u 2019 r. Naukovyǐ arkhiv Instytutu arkheolohiï NANU. 2019 r. Rys. 29. 35. Dyv. posylannia 13. 36. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. S. 93, 424, 441; Travkina O. Mazepyna brama: Tsars′ki sribni vorota ikonostasu kolyshn′oho kafedral′noho Borysohlibs′koho soboru m. Chernihova. Chernihiv, 2007. Il. 5, 7; Stepovyk D. Ukraïns′ka hraviura baroko. S. 131, 184, 244, 383. Dyv. takozh posylannia 8. 37. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. S. 48, 49, 80; Travkina O. Mazepyna brama. Il. 29, 30. 38. Odnorozhenko O. Herb kniaziv Vyshnevets′kykh, Sicheslavs′kyǐ al′manakh. Zbirnyk naukovykh prats′ z istoriï ukraïns′koho kozatstva. Vyp. 3. Dni- propetrovs′k, 2008. Mal. 23, 27, 29–33. http://sa.nmu.org.ua/pdf/2007/ Odnorozenko.pdf; ǐoho zh. Herb kniaziv Mosal′s′kykh. Siverians′kyǐ lito- pys. 2008. № 4. Mal. 7–11. http://shron1.chtyvo.org.ua/Odnorozhenko_ Oleh/Herb_kniaziv_Mosalskykh.pdf; ǐoho zh. Heral′dyka kniaziv Os- troz′kykh u svitli novovyiavlenykh dzherel, Kniazi Ostroz′ki: ievropeǐs′kyǐ vymir ukraïns′koï istoriï. Kyïv, 2017. S. 117, 119. http://shron1.chtyvo.org. ua/Odnorozhenko_Oleh/Heraldyka_kniaziv_Ostrozkykh_u_svitli_no- vovyiavlenykh_dzherel.pdf. 39. Shchyro diakuiemo O. Sokyrku za obhovorennia pershoho var- iantu tsiieï statti ta vazhlyvi porady i komentari. 40. Diakuiu doslidnykam kakhliv modernoï Ukraïny, arkheoloham k. i. n. Larysi Vynohrods′kiǐ (Instytut arkheolohiï NANU) ta Yu. Syto- mu, za fakhovi konsul′tatsiï pro kol′ory polyvy keramichnykh vyro- biv Baturyna XVII–XVIII st. 41. Ukraine – Sweden: At the Crossroads of History (XVII–XVIII Centuries). P. 78–80. Fig. 45. 42. Mezentsev V. Porivnial′nyǐ analiz armatury na kakhliakh z her- bom I. Mazepy z Baturyna. S. 143–147. 43. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887. Taf. 250, 253, 274, 284, 285, 290, 292, 325–329, 331, 371–373, 376. 44. Dyv. posylannia 2, 30. 45. [Elektronnyǐ resurs]. Rezhym dostupu: https://apostrophe. ua/ua/news/society/2021-10-10/knyajeskaya-pechat-getmana-maz- epyi-chto-izvestno-pro-sensatsionnuyu-nahodku/246211; https:// suspilne.media/170413-pecatku-mazepi-ta-knigu-zasnovanu-na-re- alnih-podiah-predstavili-u-baturini/ 46. Krasno diakuiu T. Taïroviǐ-Yakovleviǐ za informatsiï pro ïï dos- lidzhennia pechatky i dokumentiv pro kniazhu hidnist′ I. Mazepy u 2021 r. 47. Dyv. posylannia 14. 48. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Istoryko-arkheolohichni doslidy Baturyna 2020– 2021 rr. S. 16. 49. Dyv. posylannia 8, 36–38. 50. Dyv., napryklad, Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. S. 12, 14, 23, 93, 143, 153, 182, 184, 185, 187, 189, 190, 192, 196, 240, 243, 265, 300, 306, 311, 479, 487; Travkina O. Mazepyna brama. Il. 7, 9, 22, 37. Dyv. takozh posylannia 6. 51. Napryklad, vidomyǐ mazepoznavets′, providnyǐ naukovyǐ spiv- robitnyk Instytutu istoriï Ukraïny NANU d-r Ol′ha Kovalevs′ka sum- nivaiet′sia u dostovirnosti pechatky z kniazhym herbom I. Mazepy z kolektsiï O. Sheremet′ieva. O. Sokyrko napoliahaie na provedenni ïï ekspertyzy, zokrema metalohrafichnoho analizu. Ochevydno, viǐ- na v Ukraïni zavadyla tsym doslidzhenniam. S. Pavlenko, avtor seriï monohrafiǐ pro zhyttia i diial′nist′ het′mana hadaie, shcho pechat- ku pidrobyly na osnovi litohrafiï kniazivs′koï heral′dychnoï emblemy I. Mazepy z publikatsiï A. Dabizhy 1885 r. (rys. 2). Shchyro diakuiemo nazvanym istorykam za otsinky avtentychnosti toï pechatky ta obmin dumkamy u 2021–2022 rr. 52. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. S. 197, 320, 442, 479; Kovalevs′ka O., Pavlenko S., Sokyrko O. ta in. Het′man. Shliakhy. T. 1. Kyïv, 2009. Il. 8, 149, 164, 165; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Rozkopky u Baturyni 2015 roku. Rekon- struktsiï inter’ieriv palatsu Ivana Mazepy. Toronto, 2016. S. 5, 7. 53. Radyshevs′kyǐ R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v sarmats′ko-roksolans′komu vymiri vysokoho baroko. S. 12–14, 158, 228, 233, 315, 427, 453, 505; Ste- povyk D. Ukraïns′ka hraviura baroko. S. 216, 413, 438, 440, 448, 456. 54. Tam samo. S. 247, 276, 296. 55. Dyv. posylannia 51. 56. Dyv. posylannia 23. 57. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Istoryko-arkheolohichni doslidy Baturyna 2020–2021 rr. S. 17. Il. 26. 58. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyǐ Yu. Arkheolohichni studiï Baturyna 2018–2019 rr. Rekonstruktsiï herba Ivana Mazepy. Il. 39, 40; Mezentsev V.I. Baturyns′ki kakhli z herbamy P. Orlyka ta I. Mazepy: rekonstruktsiï ta analiz. Rys. 14, 15. Dyv. takozh posylannia 26. Стаття надійшла до редакції 01.07.2022 р. Рекомендована до друку 15.09.2022 р. j
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202887
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2218-4805
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:36:53Z
publishDate	2022
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format	dspace
spelling	Мезенцев, В.І. 2025-04-16T16:04:03Z 2022 Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2022. — Вип. 15. — С. 51-67. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202887 929.6І.Мазепа Стаття вперше узагальнює усі відомі натепер графічні та рельєфні зображення князівського герба гетьмана Івана Мазепи XVIII–XXI ст. Ілюструються, описуються, аналізуються і порівнюються оригінальні опубліковані версії його геральдичної емблеми на гравюрі «Великого всезагального гербовника» (Нюрнберг, 1887), на кахлях з опорядження печей розкопаної резиденції генерального писаря Пилипа Орлика в м. Батурині Чернігівської обл. та на срібній печатці 1707–1708 рр. із зібрання Музею Шереметьєвих у Києві. Їх визнано достовірними й незаперечними візуальними свідченнями, які доповнюють обмежені австрійські та німецькі писемні повідомлення про князівське достоїнство І. Мазепи, пожалуване йому 1707 р. Особлива увага приділена дослідженню ще малознаних ранньомодерних геральдичних символів княжої влади української та європейської традицій. Розглядаються також спроби істориків і митців XIX–XX ст. графічно відтворити поліхромний герб того гетьмана як князя Священної Римської імперії та найбільш обґрунтовані й детальні його кольорові реконструкції, виготовлені технікою комп’ютерної графіки і опубліковані у 2019–2022 рр. Реконструйовані пічні кахлі з розкопок Батурина та одночасна печатка, введена до наукового обігу 2021 р., з унікальними бароковими композиціями і оформленням князівської емблеми І. Мазепи віднесено до цінних творів геральдичного мистецтва Гетьманщини його доби. Виявляються їхні українські та запозичені західні владні інсигнії й декоративні прийоми, виконані місцевими майстрами на замовлення гетьмана і П. Орлика. This article for the first time examines all of the graphic and relief representations of the princely armorial bearings (“herb”) of the Ukrainian Cossack ruler, Hetman Ivan Mazepa (1687–1709), which were prepared between the eighteenth and twenty first centuries and are known by the present. It demonstrates with figures, describes, analyses, and compares the original published designs of his heraldic emblem on the engraving at Johann Siebmacher’s, Grosses und allgemeines Wappenbuch: Fürsten des Heiligen Römischen Reiches: M–Z. Band I. 3. III. Nürnberg, 1887 (Great and Universal Collection of Coat of Arms), on the glazed ceramic tiles (“kakhli”) facing stoves at the residence of Chancellor General Pylyp Orlyk in the town of Baturyn, and on the silver seal of 1707–1708 from the collection of the Sheremet’iev Museum in Kyiv. Special attention is devoted to exploring the hitherto little known early modern heraldic symbols of a princely power (“korony, mantii”) of the Ukrainian and Western traditions. The fragments of these stove tiles were discovered during the 2017– 2020 excavations of the remnants of P. Orlyk’s home in Baturyn, Chernihiv province, Ukraine, which was the capital city of the seventeenth-and eighteenth-century Cossack state or Hetmanate. This Canada-Ukraine archaeological project is sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) at the University of Alberta and the Ucrainica Research Institute in Toronto, Canada. The Baturyn project is administered by The Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research at CIUS Toronto Office (https://www.ualberta.ca/canadian-institute-of-ukrainian-studies/ centres-and-programs/jacyk-centre/baturyn-project.html). The Ukrainian Studies Fund in New York, the Chernihiv Oblast State Administration, and the Vasyl Tarnovsky Chernihiv Regional Historical Museum support the archaeological and historical investigations of early modern Baturyn with annual grants. The most generous private benefactors of this project are the late artist Roman J. Wasylyszyn (Philadelphia, PA, USA), artist Ralph C. Roe II (Greenwich, CT, USA), Dr. George J. Iwanchyshyn, and Ms. Love Helen Negrych (Toronto). The author has shown that these original heraldic graphical, archaeological, and sphragistic sources represent the veracious indisputable visual evidence of the legitimate princely status of I. Mazepa. They corroborate and substantially supplement the limited and divergently interpreted by some historians the eighteenth- and nineteenth-century Austrian and German written archival and published information that in 1707 Kaiser Joseph I of the Holy Roman Empire of the German Nation honoured this Ukrainian hetman with the prestigious title of prince of this empire (“Sacri Romani Imperii Princeps” in Latin or “Reichsfürst” in German) for his vigorous defence of Christendom against Ottoman expansion. This article also reviews the obsolete hand-drawn versions by the nineteenth- and twentieth-century historians and artists attempting to recreate the polychrome coat of arms of I. Mazepa as imperial prince. It focuses on the more advanced, detailed, and grounded in sources recent reconstructions of his multicoloured armorial bearings prepared with the computer graphic technique. They are based on the close research of authentic relief depictions preserved on the 1707–1708 stove tiles excavated in Baturyn and on the synchronous silver seal from the Sheremet’iev Museum in Kyiv. These locally manufactured artefacts featuring unique compositions and decorations of I. Mazepa’s princely arms are valuable and informative examples of the Ukrainian baroque heraldic art. Their study and reconstructions provide an important new insight into the heraldry and representative culture of the Cossack elite and its European connections, which are the popular topics of current Ukrainian historical scholarship. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи Original images and reconstructions of I. Mazepa’s princely coat of arms Article published earlier
spellingShingle	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи Мезенцев, В.І. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
title	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи
title_alt	Original images and reconstructions of I. Mazepa’s princely coat of arms
title_full	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи
title_fullStr	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи
title_full_unstemmed	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи
title_short	Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи
title_sort	оригінальні зображення та реконструкції княжого герба і. мазепи
topic	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
topic_facet	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202887
work_keys_str_mv	AT mezencevví origínalʹnízobražennâtarekonstrukcííknâžogogerbaímazepi AT mezencevví originalimagesandreconstructionsofimazepasprincelycoatofarms

Оригінальні зображення та реконструкції княжого герба І. Мазепи

Institution

Similar Items