Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії

У статті, написаній на польових матеріалах автора, досліджуються сучасні форми прояву народної релігійності гуцулів Верховинського району Івано-Франківської області. Аналізуються зміни в системі традиційних вірувань, що відбулися під впливом глобалізаційних чинників, вивчається зв’язок конфесійних у...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Народна творчість та етнологія
Datum:	2013
1. Verfasser:	Бондаренко, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2013
Schlagworte:	Народна релігійність, вірування, міфологія
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202933
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 6. — С. 7–12. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860134914965372928
author	Бондаренко, Г.
author_facet	Бондаренко, Г.
citation_txt	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 6. — С. 7–12. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Народна творчість та етнологія
description	У статті, написаній на польових матеріалах автора, досліджуються сучасні форми прояву народної релігійності гуцулів Верховинського району Івано-Франківської області. Аналізуються зміни в системі традиційних вірувань, що відбулися під впливом глобалізаційних чинників, вивчається зв’язок конфесійних уподобань населення з процесами локальної ідентичності. The article, based on field data gathered by the author, explores the modern forms of folk persuasion manifestations of the Hutsuls residing in Verkhovyna District (Ivano-Frankivsk Region). The author analyzes changes in the system of traditional beliefs due to globalization factors and studies the interconnections between the religious preferences of the populace and the processes of local identity.
first_indexed	2025-12-07T17:46:46Z
format	Article
fulltext	7 НАРОДНА РЕЛІГІЙНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ВЕРХОВИНЩИНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ Галина Бондаренко УДК 398.3(477.86):303.446.2 У статті, написаній на польових матеріалах автора, досліджуються сучасні форми прояву народної релігійності гуцулів Верховинського району ІваноФранківської області. Аналізуються зміни в системі традиційних вірувань, що відбулися під впливом глобалізаційних чинників, вивчається зв’язок конфесійних уподобань населення з про цесами локальної ідентичності. Ключові слова: народна релігійність, гуцули, міжкультурна взаємодія, ідентичність. The article, based on field data gathered by the author, explores the modern forms of folk persuasion manifestations of the Hutsuls residing in Verkhovyna District (IvanoFrankivsk Region). The author analyzes changes, which occurred in the system of traditional beliefs due to globalization factors, and studies the interconnections between the religious preferences of the populace and the processes of local identity. Keywords: folk persuasion, Hutsuls, crosscultural interaction, identity Визначальною рисою української менталь ності традиційно вважається релігійність. Так само традиційно до регіонів з найвищою по божністю населення зараховують Гуцульщину, а мешканці інших регіонів країни сприймають гуців як носіїв «справжньої української куль тури». Сучасні процеси культурної інтеграції та розвиток інформаційних технологій істотно трансформували конфесійні запити населення України, його етнокультурну ідентичність. Гу цули, які самі себе тривалий час називали “ир щені” чи “ірстени” [хрещені. – Г. Б.]», не за лишилися осторонь цих процесів. Комплексне етнографічне дослідження сіл Верховинського району ІваноФранківської області, проведе не влітку 2012 року науковцями Українського етнологічного центру ІМФЕ ім. М. Т. Риль ського НАН України дало змогу зафіксувати зміни, що відбулися в системі релігійних уяв лень та орієнтацій їхнього населення за остан ні десятиліття, виявити рівень співвідношення архетипів поведінки з інокультурними запози ченнями. Актуальність саме цих аспектів ви вчення пов’язана з тим, що в умовах глобалі зованого світу народна релігійність найбільше відповідає запитам людей, що втратили довіру до інших соціальних інституцій. Вона виконує подвійну функцію: сприяє збереженню осо бистої, регіональної ідентичності та допомагає протистояти повсякденним труднощам, спря мовуючи почуття, наміри в русло духовності. Про значимість вивчення питань розвитку релігії в умовах глобалізації свідчить поява численних міжнародних проектів міждисци плінарних досліджень із цієї тематики. Од ним з перших таких проектів стала колектив на праця «Глобалізація і культура корінних народів» (Globalization and Indigenous Culture, 1997) науковців Інституту японської культури та класичної літератури (Institute for Japanese Culture and Classics Kokugakuin University), у якій досліджувалися вплив інформаційних чинників, явищ міжкультурної взаємодії на конфесійні параметри тогочасного японського та європейського суспільств. У передмові до спеціального випуску міжнародного видання «Релігія» («Religion», Basel, 2013, № 4), при свяченого темі глобалізації, відповідальний за його випуск доктор Лайонел Обадія (Lionel Obadia) звертає увагу науковців на необхід ність «розрізняти вплив глобалізації на релігії та їхню роль у розвитку й формуванні глобаль них (економічних, політичних та ідеологічних) сил» [6]. Огляду найбільш значимих тенден http://www.etnolog.org.ua 8 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2013 цій у розвитку релігійних рухів (католицизму, індуїзму, буддизму) у країнах Європи та Азії присвячено збірник статей російських науков ців «Религия и глобализация на просторах Евразии» [3]. Із праць українських науков ців можемо назвати розвідки релігієзнавців В. Єленського [1] та Л. Филипович [4]. Так, аналізуючи наслідки глобалізаційних чинників для українського суспільства, Л. Филипович зазначає, що: «відбувається заміщення своїх архетипів чужими, які презентують інтереси і культуру інших народів. У релігійній сфері це може призвести до повної втрати національних церков, традиційної, питомо української віро сповідності» [4]. Нечисленні етнологічні студії з народної релігійності досі оминали її між культурний контекст. Зняття ідеологічних заборон у пострадян ський час активізувало дослідження духовної культури Гуцульщини й народного християн ства зокрема. Окрім відомих праць С. Вит вицького, Р. Кайндля, В. Шухевича, І. Фран ка, сучасну джерельну базу етнографічних досліджень гуцульського побуту та вірувань поповнило чимало публікацій у регіональних періодичних виданнях «Ґражда», «Гуцуль ський калєндар», «Гуцульщина». Це статті Р. Берези – про різдвяну та великодню об рядовість, Г. Плугатора – про піст, Д. Пожо джука – про народний етикет, І. Рибарука – про гуцульську духовність. Популяризації етнокультурної спадщини гуцулів серед широ ких верств населення свого часу сприяла книга «Стрітеннє. Книжка гуцульських звичаїв і ві рувань» (К., 1992) письменниці Марії Влад. З часів заселення краю і до ХVІ ст. гуцули були православними. З прийняттям 1596 року Брестської унії та перебуванням терито рії сучасної Верховинщини у складі Австрії (1772–1920 рр.) та Польщі (1921–1939 рр.) домінуючим серед населення стало греко католицьке віросповідання. Приєднання до Радянського Союзу призвело до масових ре пресій духовенства та закриття церков. Згода священика та церковної громади на перехід до православ’я могла убезпечити церкву від за криття. «Ксьондз тоді сказав, що він уже ста рий, має 62 роки і на Сибір не хоче їхати, то як буде 20 чоловік, що перейдуть у православ’я, то церкву не закриють. Ми й перейшли, як же так без церкви?» (с. Ільці). Відновлення релігійного життя на Гуцуль щині, що розпочалося наприкінці 1980х років, відбувалося в умовах посилення національно патріотичних настроїв населення. Легаліза ція діяльності грекокатолицької церкви в незалежній Україні та розкол українського православ’я на три окремі гілки зумовили кон фесійний вибір горян. Згідно із статистикою (наказ Міністерства культури України від 25.03.2013 № 215), на початок цього року най численнішими в ІваноФранківській області були християнські громади. З них 700 – греко католицькі, православні становлять відпо відно: 304 – Українська православна церква Київського патріархату (далі – УПЦ КП), 151 – Українська автокефальна церква, 39 – Українська православна церква Московського патріархату (далі – УПЦ МП), 37 – римо католицькі об’єднання, 133 – протестантські. Домінуючою конфесією в обстежених селах за лишається УПЦ КП. Із 39 громад УПЦ МП, зареєстрованих в ІваноФранківської області на 1 січня 2013 року, у Верховинському районі діють дві. «Розколу в нас тут нема», – заува жив в інтерв’ю один із сільських священиків. У тих регіонах України, де кількісно пере важають віряни Московського патріархату, «розкольниками» вважають представників УПЦ КП. Початкове протистояння між православ ними та грекокатоликами через бажання останніх повернути собі забрані в 1945– 1946 роках храми з часом вирішилося. Нині в Ільцях, Кривопіллі та смт Верховина, окрім православних, діють і грекокатолицькі хра ми, з протестантських громад поширені свід ки Єгови, неоп’ятидесятники. Можливість проведення сучасної місіонерської роботи за собами масової інформації сприяє поширенню знань про різні релігійні течії, їх популяриза ції. І хоч поки що, на думку фахівців, основна http://www.etnolog.org.ua 9 Спеціальна тема випуску: «Сучасний етнографічний образ Гуцульщини» конкуренція за паству в Україні триває саме між християнськими об’єднаннями, не слід забувати про існування світового «релігійно го ринку, зорієнтованого на користувача, що сумнівається, перебуває в пошуку, намагаю чись обрати серед значної кількості конкуру ючих релігій те, що найбільше відповідає його особистим почуттям» [5]. Незважаючи на те, що в області не зареєстровано жодної орга нізації східного спрямування та церкви Ісуса Христа святих останніх днів, у деяких селах (у с. Кривопілля) уже з’явилися представ ники цих деномінацій... Ідеї неоязичництва, поширені серед частини української молоді в 90х роках минулого століття, не прижилися на Гуцульщині через добру збереженість на родної міфології, святковообрядової культу ри. Утім, у частини гуцульської інтелігенції недавнє перевидання книг репресованого письменника з Верховинщини Петра Шеке рикаДониківа «Дідо Іванчік» (2007) та «Рік у віруваннях гуцулів» (2009), написаних гу цульською говіркою, викликало наміри відро дити зниклі з побуту горян магічні язичницькі ритуали. Тема окультизму та містицизму, ін терес ЗМІ до «останнього карпатського моль фара» Михайла Нечая, котрий жив у с. Ясенів Верховинського району й охоче спілкувався з журналістами, сприяли сучасному розви тку тут занять мольфарством, чаклунством, які мають насамперед комерційний характер. Поширюються різні форми цілительства, що мають ритуальне оформлення. Так, один із мешканців с. Верхній Ясенів, через подвір’я якого протікають потічки, почав практикува ти «очищення водою від різних хвороб». За роки державної незалежності остаточно сформувався сакральний простір населених пунктів Верховинщини, у якому християнська символіка поєднується з національними та державними символами. Окрім діючих храмів (одного або декількох), на в’їздах до села, на перехрестях та біля окремих садиб установле но хрести або споруджено каплиці. Вплив ка толицької віросповідної традиції, що посилив ся у зв’язку з відкритістю кордонів, з трудовою міграцією верховинців до країн Європи, про стежується в поширенні релігійної скульпту ри, домінуванні католицьких ікон у домашніх іконо стасах нинішніх православних, особливо в оселях людей старшого віку. Новозбудовані каплички прикрашають вишитими рушника ми, установлюють у них фігури Христа й Бо городиці. Є іменні каплички, присвячені тому чи іншому католицькому святому, наприклад святому Піо в с. Криворівня, часто трапляють ся скульптурні зображення ангелів, Христа пастиря з ягнятами. При вході до багатьох каплиць розміщена державна символіка – тризуб, прапор, інколи ще й прапор повстан ської армії. Певним культурним феноменом району, що засвідчує єдність почуттів патріо тизму та релігійності, можна вважати появу тут двох місцево шанованих ікон. Це ікони Божої Матері («Втілення творчих задумів» – с. Криворівня, художник Людмила Рибенчук та «Божа Матір Гуцулка» – с. Дземброня, ху дожник Оксана Андрущенко), на яких Бого родицю зображено в гуцульській вишиванці, а Христа – у кептарику. Сакральність при ватного простору верховинців не обмежується хатнім помешканням; окреслена зображенням хреста, розміщеного на криницях, господар ських будівлях, сіножатях, при дорогах, на де ревах у лісі, вона розповсюджується назовні, об’єднуючи своє із чужим. «Правдиві гуцули», «кріпкі люди з вер хів» (так називають жителів Верховинсько го району їхні найближчі сусіди) своє звання «істинного» гуцула заслужили насамперед стійкістю в дотриманні народних традицій, знищити які не змогли ні заборони духовен ства, ні радянська влада. Сучасне православне духівництво (УПЦ КП) терпимо ставиться до народних звичаєвих канонів, намагаючись надати їм християнського змісту. «Християн ство, коли прийшло на наші землі, теж при стосовувалося до язичества, а відцуратися від традицій дідівпрадідів нелегко» (с. Біло берізка). Інтерв’ю з представниками сільсько го духовенства засвідчує високий рівень його міжконфесійної толерантності. У селах Кри http://www.etnolog.org.ua 10 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2013 ворівня, Красноїлля богослужіння проводи лися за участю священиків інших християн ських номінацій. Паломництво православних вірян, що набуло поширення за останні роки, часто здійснюється разом з грекокатолиць кими чи римокатолицькими громадами. На стоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в с. Криворівня (УПЦ КП) протоієрей Іван Рибарук запровадив у храмову практику на родний звичай «посижіння при мерці» в ніч страсної п’ятниці: «Так само як сходяться ро дичі та сусіди у дім померлого, щоб віддати йому останню шану і підтримати близьких, гуцули вважали почесним обов’язком віддати шану Христу у день його найбільших страж дань. Для цього побожні люди після відпра ви залишалися ночувати у церкві. Цього року (2012) в церкві на «посижінні» побувало ще й 40 учнів». Загальноприйнятим у районі є благословення священиком колядницьких гуртів на Різдво, які жертвують зібрані гроші на церкву та підтримку односельців, що пере бувають у скрутному становищі. Гуцули вважають віру в Бога основою благополучного життя – «як то можно шоб до церкви не ходити?» Утім, часто оцінюють рівень власної побожності досить самокри тично: «Там за річкою, у Чернівецькій об ласті (храм УПЦ МП), там весь час дзвони б’ют, а у нас все роб’ят, розлічают тепер свєта і свєтки» (с. Хороцево). Переважна більшість інформантів літнього віку причини сучасних негативних соціальних явищ – п’янства, нар команії, сексуальної розпущеності, зростання кількості розлучень – убачають у політиці атеїзації населення, що здійснювалася за ра дянського режиму та в деморалізаційному впливі сучасних засобів масової інформації. На думку багатьох опитаних, причинами по ширених нині стихійних лих є втручання лю дини в промисел Божий. «Чього ніхто ни зга дує шо забагато пускают ракети? Єкби знали Закон Божий, то поменше би лазили б в кос мос. Порушили всі шари земні, шо самов при родовБогом дано» (запис Ольги Савчук від Т. ПлиткиСорохан, 1921 р. н, с. Криворівня). Віруючими вважають себе й опитані представ ники молоді (старшокласники, випускники шкіл), хоч і зазначають, що ходити до церкви, дотримуватися посту їх спонукає проживання в селі, де всі люди на виду один в одного. Серед різних форм прояву народної релі гійності гуцульські свята та обряди – кален дарні, сімейнопобутові – є достатньо вивче ними. Трансформації, що відбулись у цій сфері в кінці ХХ – на початку ХХІ ст., стосуються спрощення, стандартизації обрядів, втрати ними сакральномістичного змісту за рахунок збільшення видовищнорозважальних еле ментів. З розвитком туризму в Карпатах уся гуцульська автентика стає комерційним брен дом, тому окремі обряди з приватної сфери переносяться в публічну (туристи можуть по бачити інсценізовані для них весільні обряди, замовити участь у справжньому гуцульському весіллі). Отже, спробуємо розглянути ті форми по божності, що зберігаються на особистому рівні населення Верховинщини. Їх можна означити як особливий «гуцульський канон», що базу ється на світоглядній упевненості у власній причетності до Бога. Найвиразніше ця при четність задекларована у творчості таланови тої художницісамоука, поетеси із с. Бистрець Параски ПлиткиГорицвіт (1927–1998). Се ред багатьох ікон, створених нею, є оригіналь ний образ юної Богородиці «Пречиста Діва Марія до ваших духовних послуг», через який, на думку авторки, Божа Матір засвідчує свою близькість до верховинців. До Бога гуцули звертаються на «Ви». Вони щедрі в пожертвах на церкву й, ідучи на бого служіння, одягають найкраще вбрання, зазвичай це вишиванки. У складних життє вих колізіях ХХ ст. з війнами, репресіями, вивезенням до Сибіру гуцули могли сподіва тися лише на Нього, і саме ця, випробувана часом, їхня близькість, дозволяє порушу вати встановлені церквою правила стосовно молитвапокрифів, шанування ікон, дотри мання постів тощо. Майже в кожній оселі можна побачити «старовіцькі» католицькі http://www.etnolog.org.ua 11 Спеціальна тема випуску: «Сучасний етнографічний образ Гуцульщини» ікони, що сусідять на покуті із сучасними православними, у багатьох сучасних оселях оберегову функцію, окрім ікон, виконують турецькі амулети у вигляді ока, оберегиві нички тощо. Багато вірян уважає, що відомий апокриф «Сон Пресвятої Богородиці» – це «май сильна молитва, у старих книжках була списана» (с. Ільці) і читають її в особливих випадках. Ми зафіксували численні опові дання про зустріч людей з Богом, святими, віщі сни та видіння. Інформатор (1923 р. н.) із с. Яблуниця повідомив, що коли після ві йни він шість років переховувався в лісі, щоб його не вивезли до Сибіру, то щоразу перед облавою йому являлася «така жінка в довго му вбранні з жовтим свіченням довкола голо ви і казала куди не треба йти». За словами Василини Савчук (1942 р. н.) із с. Красноїл ля, їй у 2004 році «з’явилась уві сні Матін ка Божа, яка сказала: “Талант я дарую тобі, щоб правдивой дорогою йшла, слово правди, любові і миру ти народам у світ понесла”». Відтоді жінка почала писати вірші духовного змісту. Інформаторка (1949 р. н.) із с. Криво пілля розповіла, що близько двадцяти років тому мала зустріч із самим Богом: «Такий собі чоловік з бородкою такою, як у свєтих, у куфайці, з рубцаком за плечима. Я йому сказала: “Слава Ісусу Христу!, Не сказала “Слава Йсу!”, а так все повно, тай сі вклонила єму, він мені теж вклонився». Потому жінка запропонувала подорожньому зайти до її ма тері, що жила неподалік і підкріпитись, той відмовився, а коли вона повернулась, щоб по бачити куди пішов подорожній, то його ніде не було видно. Дідусь інформаторки, до якого вона прийшла, повідомив їй, що мала зустріч із самим Богом і якби здогадалася про це, то могла просити собі чого завгодно. Актуальні для прихожан певної гілки православ’я питан ня канонічності їх церкви з кінця 1990х років знаходять свій вияв у наративах про видіння священиком (побожною людиною) святого, Богородиці, які відкривають їм правду про те, яка саме церква істинна. У смт Верховина від інформаторки (1951 р. н.) з прицерковно го кола ми записали оповідання про те, як у сні ангел супроводив колишнього настоятеля храму (УПЦ МП) по різних церквах, і той бачив, як у цих храмах служать без облачен ня, в алтарі зруйнована підлога тощо. Схожі сюжети ми зафіксували й на Рівненщині. Правила дотримання постів гуцулами пов’язані з уявленням про винагороду за добрі справи. Строге говіння зазвичай стосується першого та останнього тижнів Великого посту, решту постів постяться «набіло» – вживаючи молоко. У разі особливої життєвої скрути по стують 12 понеділків, середу та п’ятницю. «То дуже добре, можна за здоров’я, за худобу, за дороги поститись» (с. Ільці). Особливим зна ченням наділявся кожен день тижня, у який закладався піст: «Пропостивши на воді 12 но вих понеділків (коли настає повний місяць...), будьякий чоловік може просити в Бога чого завгодно. 12 вівторків постять ті, чиї сім’ї спіт кало лихо... У четвер постять задля викриття якоїсь таємниці» [2]. Інформаторка (1931 р. н.) із с. Голови повідомила, що коли син служив в Афганістані, вона постилася 12 понеділків, а також щоп’ятниці, і «то є велика сила. Син, коли вернувся, сказав, шо в їх машину вцілив снаряд, то всі єго товариші погинули, а його лиш пошкрябало». У ставленні гуцулів до смерті зберігається сприйняття її як природного завершення жит тя. Смерть у молодому віці осмислюється як неминучість, яку потрібно прийняти як вияв Божої волі. Поширені уявлення про те, що колись люди були більш благословенні, тому могли знати про час свого відходу у вічність. Зафіксовано цікаві сучасні форми персоніфі кації смерті: «Скоро прийде Ольга Степанів на і полоскоче п’яти. Всі люди продажні, одна Ольга Степанівна справедлива, вона взяток не бере» (інформаторка 1925 р. н., с. Криво пілля). «Я кажу своєму сину: “Женись, бо я вже скоро поїду в Італію, хто буде за тобов дбать?”» (інформаторка 1929 р. н., смт Ярем че). Щодо уявлень про потойбічне життя, Страшний суд, то, як і в мешканців інших ре гіонів України, вони невиразні: «Відки я знаю, http://www.etnolog.org.ua 12 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2013 шо там є, як туди прийду, то побачу» (інфор маторка 1925 р. н., с. Кривопілля). Власна релігійність мешканцями Верхо винщини сприймається як вияв їхньої місце вої окремішності. Багатьох відверто дивує те, що і в Києві люди також дотримуються посту. Рідний край – осередок моральності, духовності – протиставляється іншим чужим світам: «Я був у світах, там навіть лоба ніх то не перехрестить» (інформатор 1923 р. н., с. Яблуниця). Інформатора, що побував на по хороні в Херсонській області, вразило те, що ніхто не хрестився навіть тоді, коли виносили покійника. Представники середнього та мо лодшого віку під час вибору варіантів власної ідентичності, як і старші, уважають себе на самперед гуцулами, а вже потім українцями. Визначальною рисою, що вирізняє їх від ре шти українців, вони так само називають «релі гійність», «воцерковленість». У цьому випадку автостереотип сприйняття локальної спільно ти збігається з гетеростереотипом. «Заслуга попередніх та теперішнього поколінь гуцулів полягає в тому, що вони як зберігали, так і на далі зберігають свою духовність та людяність. Поряд з ними відчувається спокій і врівнова ження. Їм більшою мірою притаманна повага до старших, любов до молодших та відданість Церкві Христовій» – такою є характеристика гуцулів, що розміщена на одному із православ них сайтів Закарпаття. Так, здебільшого дещо міфологізовано та ідеалізовано сприймають гуцулів інші. Але в тому й полягає феномен гу цульської культури – дарувати людям ілюзію на можливість збереження власної ідентич ності та самобутності у глобалізованому світі. 1. Єленський В. Глобальні тенденції релі‑ гійного розвитку у XXI столітті [Електронний ресурс] // Релігієзнавчі студії. – Режим досту‑ пу : http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_ religions/32037/ Віктор. 2. Плугатор Г. Гуцульський піст на щодень [Електронний ресурс] // Сім’я і дім. – 2008. – 13 березня. – Режим доступу : http://www.simya. com.ua/articles/37/9517/8/. 3. Религия и глобализация на просторах Ев‑ разии / под ред. О. Малашенко, С. Филатова. – М., 2009. 4. Филипович Л. Глобалізація релігійного жит‑ тя та перспективи конфесійного розвитку в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// dc-summit.info/razdely/vera/1419-globalizacija- religijnogo-zhittja-ta-perspektivi-konfesijnogo- rozvitku-v-ukraini.html. 5. Nobutaka I. The Information Age and the Globalization of Religion [Електронний ресурс] // Globalization and Indigenous Culture. – Режим доступу : http://www2.kokugakuin.ac.jp/ijcc/wp/ global/06inoue2.html. 6. Obadia L. Special Issue «Religion & Globalization» [Електронний ресурс] // Religion. – Режим доступу : http://www.mdpi.com/journal/ religions/special_issues/religion_globalization. http://www.etnolog.org.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202933
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0130-6936
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:46:46Z
publishDate	2013
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
record_format	dspace
spelling	Бондаренко, Г. 2025-04-18T09:18:09Z 2013 Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2013. — № 6. — С. 7–12. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202933 398.3(477.86):303.446.2 У статті, написаній на польових матеріалах автора, досліджуються сучасні форми прояву народної релігійності гуцулів Верховинського району Івано-Франківської області. Аналізуються зміни в системі традиційних вірувань, що відбулися під впливом глобалізаційних чинників, вивчається зв’язок конфесійних уподобань населення з процесами локальної ідентичності. The article, based on field data gathered by the author, explores the modern forms of folk persuasion manifestations of the Hutsuls residing in Verkhovyna District (Ivano-Frankivsk Region). The author analyzes changes in the system of traditional beliefs due to globalization factors and studies the interconnections between the religious preferences of the populace and the processes of local identity. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Народна релігійність, вірування, міфологія Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії Folk Persuasion of the Verkhovynshchyna Population in the Context of Modern Cross-Cultural Interaction Article published earlier
spellingShingle	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії Бондаренко, Г. Народна релігійність, вірування, міфологія
title	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії
title_alt	Folk Persuasion of the Verkhovynshchyna Population in the Context of Modern Cross-Cultural Interaction
title_full	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії
title_fullStr	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії
title_full_unstemmed	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії
title_short	Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії
title_sort	народна релігійність населення верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії
topic	Народна релігійність, вірування, міфологія
topic_facet	Народна релігійність, вірування, міфологія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202933
work_keys_str_mv	AT bondarenkog narodnarelígíinístʹnaselennâverhovinŝinivkontekstísučasnoímížkulʹturnoívzaêmodíí AT bondarenkog folkpersuasionoftheverkhovynshchynapopulationinthecontextofmoderncrossculturalinteraction

Народна релігійність населення Верховинщини в контексті сучасної міжкультурної взаємодії

Institution

Ähnliche Einträge