Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії
У статті подана історія Трьох-Анастасіївської церкви у м. Глухові протягом трьох століть, починаючи від 1717 р. і до сьогодення. Робиться акцент на внесок родини Терещенків у розбудову міста у другій половині ХІХ ст., зокрема зведення і опорядження ТрьохАнастасіївського храму. На тлі втрат, які зазн...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2023 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2023
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202937 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії / С.П. Жукова, О.І. Маслюк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 205-210. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202937 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Жукова, С.П. Маслюк, О.І. 2025-04-18T12:43:36Z 2023 Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії / С.П. Жукова, О.І. Маслюк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 205-210. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202937 726:2–523.4+069.444 У статті подана історія Трьох-Анастасіївської церкви у м. Глухові протягом трьох століть, починаючи від 1717 р. і до сьогодення. Робиться акцент на внесок родини Терещенків у розбудову міста у другій половині ХІХ ст., зокрема зведення і опорядження ТрьохАнастасіївського храму. На тлі втрат, які зазнала церква у ХХ ст., привернуто увагу до проблеми збереження її оздоблення шляхом реставрації мозаїчного зображення «Розп’яття Христа». Зроблено опис розп’яття, етапи та прийоми його реставрації. The article presents the history of the Three Anastasieva Church in Hlukhiv over three centuries, from 1717 to the present day. The article emphasizes the contribution of the Tereshchenko family to the development of the city in the second half of the nineteenth century, in particular the construction and decoration of the Three Anastasieva Church. Against the backdrop of the losses suffered by the church in the twentieth century, attention is shown to the problem of preserving its decoration by restoring the mosaic image of the Crucifixion of Christ. The description of the crucifixion, stages and methods of its restoration are given. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії Restoration of the mosaic image of the «Crucifixion of Christ» in the church of Three St. Anastasiias in Hlukhiv against the background of its history Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії |
| spellingShingle |
Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії Жукова, С.П. Маслюк, О.І. Музейна справа |
| title_short |
Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії |
| title_full |
Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії |
| title_fullStr |
Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії |
| title_full_unstemmed |
Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії |
| title_sort |
реставрація мозаїчного зображення "розп’яття христа" трьох-анастасіївської церкви у глухові на тлі її історії |
| author |
Жукова, С.П. Маслюк, О.І. |
| author_facet |
Жукова, С.П. Маслюк, О.І. |
| topic |
Музейна справа |
| topic_facet |
Музейна справа |
| publishDate |
2023 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Restoration of the mosaic image of the «Crucifixion of Christ» in the church of Three St. Anastasiias in Hlukhiv against the background of its history |
| description |
У статті подана історія Трьох-Анастасіївської церкви у м. Глухові протягом трьох століть, починаючи від 1717 р. і до сьогодення. Робиться акцент на внесок родини Терещенків у розбудову міста у другій половині ХІХ ст., зокрема зведення і опорядження ТрьохАнастасіївського храму.
На тлі втрат, які зазнала церква у ХХ ст., привернуто увагу до проблеми збереження її оздоблення шляхом реставрації мозаїчного зображення «Розп’яття Христа». Зроблено опис розп’яття, етапи та прийоми його реставрації.
The article presents the history of the Three Anastasieva Church in Hlukhiv over three centuries, from 1717 to the present day. The article emphasizes the contribution of the Tereshchenko family to the development of the city in the second half of the nineteenth century, in particular the construction and decoration of the Three Anastasieva Church.
Against the backdrop of the losses suffered by the church in the twentieth century, attention is shown to the problem of preserving its decoration by restoring the mosaic image of the Crucifixion of Christ. The description of the crucifixion, stages and methods of its restoration are given.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202937 |
| citation_txt |
Реставрація мозаїчного зображення "Розп’яття Христа" Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові на тлі її історії / С.П. Жукова, О.І. Маслюк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 205-210. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT žukovasp restavracíâmozaíčnogozobražennârozpâttâhristatrʹohanastasíívsʹkoícerkviugluhovínatlíííístoríí AT maslûkoí restavracíâmozaíčnogozobražennârozpâttâhristatrʹohanastasíívsʹkoícerkviugluhovínatlíííístoríí AT žukovasp restorationofthemosaicimageofthecrucifixionofchristinthechurchofthreestanastasiiasinhlukhivagainstthebackgroundofitshistory AT maslûkoí restorationofthemosaicimageofthecrucifixionofchristinthechurchofthreestanastasiiasinhlukhivagainstthebackgroundofitshistory |
| first_indexed |
2025-11-24T21:54:30Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:54:30Z |
| _version_ |
1850499241582002176 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
205
УДК 726:2–523.4+069.444
С.П. Жукова
О.І. Маслюк
РЕСТАВРАЦІЯ МОЗАЇЧНОГО
ЗОБРАЖЕННЯ «РОЗП’ЯТТЯ ХРИСТА»
ТРЬОХ-АНАСТАСІЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ
У ГЛУХОВІ НА ТЛІ ЇЇ ІСТОРІЇ
У статті подана історія Трьох-Анастасіївської церкви у м. Глухові
протягом трьох століть, починаючи від 1717 р. і до сьогодення.
Робиться акцент на внесок родини Терещенків у розбудову міста
у другій половині ХІХ ст., зокрема зведення і опорядження Трьох-
Анастасіївського храму.
На тлі втрат, які зазнала церква у ХХ ст., привернуто увагу до
проблеми збереження її оздоблення шляхом реставрації мозаїчного
зображення «Розп’яття Христа». Зроблено опис розп’яття, етапи
та прийоми його реставрації.
Ключові слова: Трьох-Анастасіївська церква, Терещенки, архі-
тектура, розписи, мозаїчне зображення, композиція, реставрація.
Протягом майже всього ХVІІІ ст. Глухів носив статус сто-
лиці Гетьманщини і був центром розвитку державності,
культури й архітектури. У місті працювали видатні архі-
тектори ХVІІ–ХVІІІ ст. М. Єфимов, А. Квасов, І. Мергасов,
витвори яких прикрашали гетьманську столицю і ство-
рювали образ значного культурного європейського цен-
тру. Глухівські храми, хоча й були суто церковними бу-
дівлями, уособлювали дух українського самостійництва,
адже відображали мистецькі уподобання козацтва – най-
могутнішої на той час суспільної сили.
До питання вивчення архітектури, історії будівництва,
церковної топографії як збережених, так і втрачених куль-
тових пам’яток Глухова постійно прикута увага науков-
ців за відповідними напрямками досліджень. Найбільш
ґрунтовно архітектурні та конструктивні особливості цер-
ков міста описані у роботах архітекторів В.В. Вечерського
та С.Б. Юрченка. Будівництву глухівських храмів, їх то-
пографії, діянням священнослужителів присвятили свої
праці історики В.І. Бєлашов, В.В. Заїка, Ю.О. Коваленко,
Ю.А. Шишкіна та ін. Про церковне начиння, храмові свя-
тині, парафіяльне життя дізнаємось із наукової спадщи-
ни мистецтвознавця В.Г. Пуцка. Некрополістистичні до-
слідження глухівських церковних цвинтарів знаходяться
в полі зору науковців О.М. Мірошниченка, В.В. Назарової.
У статті автори ставлять за мету на тлі історії будів-
ництва і трансформацій Трьох-Анастасіївської церкви у
м. Глухові упродовж трьох століть показати один із на-
прямків її збереження на прикладі реставрації мозаїч-
ного зображення «Розп’яття Христа».
Історія церкви починається з 1717 р., коли Анаста-
сія Марківна Скоропадська влаштувала велику бога-
дільню для хворих і незаможних. При цих закладах на
місці погорілої дерев’яної Воскресенської церкви геть-
манша спорудила домовий храм при гетьманській ре-
зиденції, що розміщувалася поряд [1, с. 4].
Церква потерпала в нищівних пожежах 1748 р. та
1784 р. і була відбудована аж 1816 р. Вона набула класи-
цистичних рис: над навою з’явилася декоративна сфе-
рична баня без підбанника, було прибудовано колонні
портики, нову двоярусну дзвіницю над південно-захід-
ним кутом. Того ж року у верхньому ярусі храму був вла-
штований приділ Воскресіння Христова.
У церковному будівництві другої половини ХІХ ст.
традиції козацького меценатства ХVІІ–ХVІІІ ст. про-
довжила наступна українська еліта, коли на обрії життя
в нових економічних умовах з’явилось кілька династій
цукрових королів, які своєю працею вибилися в люди з
простих козаків і селян. На Сіверщині це були Терещен-
ки і Харитоненки, які суперничали не лише в підприєм-
ництві, а й у витратах на доброчинні цілі.
Основи фінансової могутності Терещенків були за-
кладені глухівським купцем Артемій Яковичем Терещен-
ко, який після реформи 1861 р. зацікавився новою для
України цукровою справою, зміг заволодіти чималими
земельними ділянками землі під бурякові поля і нала-
годити значне виробництво цукру [2, с. 246].
Справу батька підхопили й продовжили три його сини
– Микола, Федір і Семен. Вона лежала у трьох площинах
– земство, освіта, благодійництво. Неповторний архітек-
турний ансамбль сучасного Глухова складають пам’ятки
цивільного будівництва, збудовані коштом родини: чо-
Рис. 1. Трьох-Анастасіївська церква у Глухові (1884–1893 рр.).
Сучасний вигляд. Фото Ю. Москаленка
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
206
ловіча і жіноча гімназії, учительський інститут, ремісни-
че училище, міське трикласне училище, притулок для ді-
тей-сиріт, земська лікарня, лікарня св. Єфросинії, банк і
будинок Терещенків. Але найважливішою архітектурною
домінантою історичного центру стала Трьох-Анастасіїв-
ська церква (1893 р.), посвячення якої було безпосередньо
пов’язане з родиною Скоропадських, зокрема з гетьман-
шою Анастасією Марківною, а будівництво – з родиною
Терещенків, зокрема братів Ніколи і Федора.
У першій третині ХІХ ст. парафію Анастасіївської цер-
кви, яка на той час була найбіднішою у місті, приєднали
до Троїцького собору, а церкву фактично закрили. 1846 р.
засновник династії Терещенків Артемій Якович вніс на
утримання храму 4 тис. крб. і служба в ньому відновилася.
Доброчинця обрали церковним старостою, а 1872 р. його
коштом було прибудовано бічний вівтар св. мученика Арте-
мія. У звіті контори А.Я. Терещенка за 1872–1873 значить-
ся: «На устройство нового придела и починку иконостаса
Анастасиевской церкви израсходовано 6146 руб.» [4, арк. 7].
1884 року Чернігівське губернське правління затвер-
дило проєкт нової Трьох-Анастасіївської церкви, авто-
ром якого був відомий академік архітектури із Санкт-Пе-
тербурга Андрій Леонтійович Гун (1841–1920 рр.). Церква
будувалася з наміром не тільки затьмарити найвеличні-
ший з новозбудованих у ті часи Володимирський собор
у Києві. У ній у першому ярусі повинна була розташову-
ватися родинна усипальниця сім’ї.
Храм зводився і опоряджувався протягом 9-ти років. На
його будівництво з вересня 1885 р. по 1893 р. було витрачено
223 975 крб. [5, арк. 16]. Трьох-Анастасіївська церква виріше-
на в архітектурних формах неовізантійського стилю. Вона
кубічна, п’ятиверха, тринавова, чотиристопна, хрестовоку-
польна, з трьома гранчастими зовні і циліндричними всере-
дині апсидами. У вирішенні фасадів домінують вертикальні
членування – лопатки, вузькі витягнуті вікна, півколонки,
вертикальні профільовані гурти. Три входи акцентовані
тамбурами-ґанками з романо-візантійськими перспектив-
ними порталами й трикутними щипцями [3, с. 351] (рис 1).
Для більшої розкішності собору Терещенки виріши-
ли внести гарний живопис в інтер’єр, залучивши до цієї
справи відомих художників: братів Сведомських, М. Пи-
моненка, Ф. Журавльова, В. Верещагіна, О. Мурашка. Про-
грама малювань передбачала: рослинні орнаменти неові-
зантійської стилістики в підбаннику, на підпружних арках
та пілонах; зоряне небо в бані, конхах, на циліндричних
склепіннях головного просторового хреста; на пандативах
– зображення Євангелістів у круглих медальйонах; Євха-
ристія в середній апсиді; на стінах по периметру храму –
зображення у повний зріст постатей мучеників і святих.
А.Л. Гун запроєктував також низьку передвівтарну огоро-
жу у візантійських формах з дуже пишним орнаментом.
Під час розписів програму дещо змінили. У консі серед-
ньої апсиди зобразили Богородицю з немовлям Христом в
оточенні херувимів, у бані – Святу Трійцю, на пандативах –
Євангелістів, закомпонованих у трикутних площинах, а не
в медальйонах. Орнаменти виконані з домінуванням гео-
метричних мотивів квадрата, кола, хреста, меандра. Висо-
кій рівень мистецької єдності інтер’єру надало золоте тло
у всіх орнаментах. У кольоровій гамі домінують насичені
темно-сірі, зелені, вохристі барви. Передвівтарна огорожа
з сірого мармуру виконана за проєктом О.І. Мурашка, ро-
динно пов’язаного з Глуховом [3, с. 352] (рис. 2). Саме він
обслуговував родину Терещенків, створюючи розписи та
оздоблення у численних церквах, що зводилися знаними
підприємцями у своїх маєтках та у м. Києві. Раніше нічого
не було відомо про участь Мурашка в опоряджувальних ро-
ботах в Трьох-Анастасіївській церкві у Глухові. Поява його
прізвища у переліку творців храму відкриває цікаві дослід-
ницькі горизонти та, можливо, згодом дозволить знайти
його авторство у деяких збережених елементах інтер’єру.
Усі витрати на будівництво, оздоблення й облаштуван-
ня церкви обійшлися Терещенкам у 387 221 крб. У рахунку
коштів, виданих майстрам на опоряджувальні роботи, за-
значалося: «Израсходовано на кресты – 10040 руб., колоко-
ла – 11403 руб., окраску – 2912 руб., живописные работы –
Рис. 2. Інтер’єр Трьох-Анастасіївської церкви.
Фото Ю. Москаленка
ISSN 2218-4805
207
20000 руб., Сведомским – 10000 руб., мраморные работы
– 31805 руб., Верещагину и Журавлёву – 18000 руб., Овчин-
никову – 15500 руб., Постникову – 26500 руб., Шадрину за
хоругви – 1200 руб., двери и мебель – 3480 руб.» [5, арк. 16].
21 травня 1894 р. брати Терещенки звернулися до Свя-
тішого Синоду з проханням дозволити знести стару геть-
манську церкву «как оставшуюся вследствие своей ветхости
без всякого употребления». Для визначення подальшої долі
храму з Києва відрядили професорів Київської духовної
академії, відомих істориків Петра Лашкарьова і Мико-
лу Івановича Петрова. Вони дійшли висновку, що «пред-
назначенная к упразднению старая Трёх-Анастасиевская
церковь со стороны зодчества не представляет собой ни-
чего особенно замечательного, и кроме сохранившихся
известий о первоначальной постройке этой церкви же-
ною гетьмана Скоропадского Анастасиею, с зданием этой
церкви соединяются только воспоминания об опустоши-
тельных пожарах в Глухове». Аналогічні висновки дала і
Імператорська археологічна комісія.
Стару церкву почали розбирати у 1895 р., а потім на її
місці постала каплиця в архітектурних формах, близьких
до українського бароко. Її фундатором був майбутній геть-
ман України Павло Петрович Скоропадський. На відміну
від Терещенків, він вирішив урятувати історичні рештки
Анастасіївської церкви, де дивом зберігся справжній ві-
втар початку XVIII ст., побудувавши над ним нову капли-
цю. Її стилістичні риси повинні були відповідати архітек-
турі того часу, чим підкреслювалась давність роду, чим,
звичайно, не могли похвалитися Терещенки-космополіти.
Залучений до справи молодий київський архітектор М. Гар-
деній у 1902 р. споєктував каплицю, а 1903 р. розпочав бу-
дівництво, яке тривало до 1909 р. [6, с. 4–5]. Так в одному
архітектурному комплексі опинилися дві цілком відмінні
споруди: велична Трьох-Анастасіївська церква як символ
фінансових можливостей Терещенків і скромна каплиця
як символ вірності українській традиції.
Каплиця пережила роки Другої світової війни, але була
зруйнована у 1950-х роках. Трьох-Анастасіївська церква
у міжвоєнний і повоєнний часи також зазнала втрат: у
буремні революційні роки був пограбований родинний
склеп; під час Першої світової війни храм постраждав від
розбоїв та експропріацій. На початку 1943 р. у центральну
баню церкви влучила авіабомба, але завдяки тому, що дах
тримався на потужному металевому каркасі, вона підір-
валась угорі, частково зруйнувавши бані і цегляну клад-
ку стін. Храм відбудували по війні, але висоту підбанни-
ка довелося зменшити, а первісний еліпсоподібний купол
замінили сплющеним сферичним [7, с. 2].
Достеменно невідомо, як проходила відбудова церкви,
але 1950-ми роками датується розпис «Свята Трійця» у
центральній бані. За спогадами старожилів, її первісно
прикрашали лише зображення небесних сил, а у повоєнні
роки з’явилось зоряне небо. Мармуровий іконостас збе-
рігся, але в ньому не було жодної ікони: «Маляр Г.Д. Ко-
Рис. 3. Мозаїчне зображення «Розп’яття Христа» (до реставрації) в інтер’єрі Трьох-Анастасіївської церкви. Фото О. Маслюка
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
208
саченко спішно написав, роздобувши якісь фарби, ікони
Христа й Богородиці. Нині цей живопис закрито ним же
вигаданими значно пізніше імпровізованими рельєф-
ними шатами, виконаними незадовго до смерті майстра
(влітку 1960 р.). Саме тоді митець написав зображення
апостолів, серафимів, ікони двох московських святителів
для бічних вівтарних дверей, ікони для північного іконо-
стаса Покровського бічного вівтаря» [8, с. 136].
Натепер серед внутрішнього вбрання Трьох-Анаста-
сіївської церкви, яке першочергово мало потрапити до
рук реставраторів (мова не йде про монументальний
живоп ис), нашу увагу привернуло мозаїчне зображення
«Розп’яття Христа» (рис. 3). Поки що без проведення спе-
ціальної експертизи передчасно говорити про час його
створення, а пошуки аналогів не дали бажаного резуль-
тату. У мозаїці використана смальта й натуральне ка-
міння. Сма́льта (від італ. smalto – «емаль») – кольорове,
непрозоре (заглушене) скло у вигляді невеликих куби-
ків або пластинок, що застосовується для виготовлення
мозаїк у декоративно-ужитковому, у тому числі ювелір-
ному та церковному мистецтві [9, с. 395].
Загальний розмір мозаїчної композиції (без кіота) ста-
новить 2 м заввишки і 1 м 19 см завширшки. Вона зробле-
на на заокругленій вгорі чавунній плиті товщиною 1 см
5 мм з бортом по всьому краю висотою 4 см. Плиту об-
робили шаром клейової суміші потужністю 2,5 см, яка за
своїми ознаками схожа на цемент, бо дуже тверда і має сі-
рий колір. Ця суміш стала основою для нанесення мозаїки.
Мозаїчне зображення хреста, на якому розіп’ятий Ісус,
викладене з натурального каміння червоно-коричневого
кольору. Зверху на хресті на білому фоні є напис латиною
«INRI» (лат. Iesvs Nazarenvs Rex Ivdæorvm – Ісус Назарянин,
Цар Юдейський). Тіло Спасителя набуває рельєфного ви-
гляду за рахунок гри світла й тіні натурального каміння,
різного за забарвленням, розміром і формою. Розп’яття ви-
конане на тлі зі смальти жовтого кольору, зібраного зі скля-
них кубиків розміром 1 × 1 см, товщиною 3–4 мм. Основа
скла різна за кольоровою гамою (світло-голуба, зелену-
вато-жовта), поверхня покрита тонким шаром золота, на
який, у свою чергу, нанесений захисний шар скла до 1 мм.
У композиції наявні чотири теплі та холодні відтінки
золота. Це добре проглядається на німбі навколо лика Хри-
ста. Німб ніби поділений на чотири частини за рахунок ко-
льорової гами, де по краю превалює світло-жовтий колір.
Достеменно невідомо, як і коли мозаїчне зображен-
ня «Розп’яття Христа» потрапило до Трьох-Анастасіїв-
ської церкви, оскільки нам не вдалося побачити жодного
опису церковного майна, принаймні з часів її побудови
у 1893 р. Існує версія, що його міг подарувати фундатору
храму Ніколі Артемійовичу Терещенку зять, Богдан Іва-
нович Ханенко, – відомий поціновувач старовини і творів
мистецтва, який збирав свою колекцію не тільки на вели-
ких розпродажах чи аукціонах, а й по монастирях, де їх не
зовсім добропорядні служителі інколи за відповідну вина-
городу погоджувались розлучатися з місцевими святиня-
ми [10, с. 32]. Однак першу згадку про розп’яття знаходи-
мо у спогадах глухівчанина-мистецтвознавця В.Г. Пуцка:
«У повоєнні десятиліття в Анастасіївській церкві були на-
явні нечисленні ікони, незначний за кількістю комплектів
літургічний одяг. Це була чи не бідніша з усіх існуючих на
той час глухівських церков. Проте ще було чути перекази
парафіян старшого віку про колишнє багате «терещенків-
ське» церковне начиння, про мармуровий різьблений пре-
стол. 1961 року, коли почали закривати навколишні цер-
кви, сюди стали звозити їх майно. Тоді у храмі з’явилося
кілька різьблених дубових кіотів, виконаних для Миколаїв-
ської церкви на початку 1950-х років досить літнім, засла-
ним у міжвоєнний час з Полтавщини О.І. Зеленим, у тому
числі й для великого за розмірами мозаїчного зображен-
ня Розп’яття, котре колись стояло там праворуч, попереду
солеї. Обличчя Христа було пошкоджене комсомольцями,
і тому відновлено Т.Д. Косаченком лише фарбами. Казали,
що мозаїка ніби колись знаходилася в Гамаліївському мо-
настирі, а чи так воно було в дійсності, – годі було дізнати-
ся. Невелика кількість ікон була привезена із молитовного
Рис. 4. Мозаїчне зображення «Розп’яття Христа»
після реставрації у 2019 р. Фото О. Маслюка
ISSN 2218-4805
209
дому в селі Береза. З Глинської пустині, попри пошире-
не твердження, до Анастасіївської церкви ікон потрапи-
ло порівняно небагато, крім тих, котрі входили до складу
іконостаса та містилися в кіотах попереду солеї» [8, с. 136].
Пошкоджено комсомольцями…Тут В. Пуцко досить
делікатно назвав наругу над святинею. Лик Христа був
розбитий з великими розколинами уздовж усього зобра-
ження та частковою втратою золотавого фону. У 1955 р.
місцевий художник Т.Д. Косаченко підправив зображен-
ня за допомогою олійних фарб та цементної суміші з до-
мішками клею. Золотавий фон був підведений бронзо-
вою пудрою з клеєм у місцях розтріскування та сколів.
1980 року, коли було відновлено богослужіння в Трьох-
Анастіївській церкві, розп’яття так і залишилось стояти
на своєму місці в напольному кіоті, вирізаному з дубу
і покритому темно-коричневою морилкою та мато-
вим лаком. В оздобленні кіота є фрагменти прорізної
геометричної різьби.
У такому стані розп’яття знаходилось до 2019 року, поки
не потрапило в поле зору пам’яткоохоронців. Невдовзі роз-
почались заходи по його відновленню, які проводились рес-
тавратором Національного заповідника «Глухів» Олексан-
дром Маслюком. Першим етапом робіт стало видалення
стійкого пило-грязьового забруднення за допомогою слаб-
кого мильного розчину. Потім відбувся демонтаж лику Хри-
ста і видалення з нього залишків олійного письма та шару
цементної основи сірого кольору потужністю 1 см, крихкого
на дотик. По всій площині композиції було наявно 23 місця
втрат, різних за розміром, замастикованих цементним роз-
чином та зафарбованих бронзовою пудрою з клеєм.
Далі усі місця попередньої «реставрації» були відчи-
щено від цементної суміші за допомогою капронової
щітки та хірургічного скальпеля, а всі тріщини на зобра-
женні просякнуто ґрунтовкою глибокого проникнення у
декілька шарів. Смальту, яка відійшла від клейової осно-
ви, обережно вийняли і вклеїли на своє на місце, вико-
ристовуючи відповідну суміш.
Місця втрат фону та зображення лику Христа поґрунту-
вали та укріпили клеєм, замастикували гіпсовою шпаклів-
кою з домішками клею ПВА. Далі гіпс обробили абразивним
папером різної зернистості (Р 120, Р 250, Р 400, Р 800, Р 1500)
і вивели на одну лінію з фоном зображення. На гіпсованих
відновлених частинах золотавого фону за допомогою хі-
рургічного скальпеля були нанесені прорізи, що імітували
кубики розміром 1 × 1 см. На втраченій частині лику Хри-
ста також нанесли прорізи імітації мозаїки. Усі відновле-
ні з гіпсу фрагменти заґрунтували та підготували до нане-
сення золотої поталі теплих та холодних відтінків (рис. 4).
Поталь наносилась за допомогою клею на водній ос-
нові Cadence Metal Leaf Mission. Лик Ісуса відтворили ак-
варельною та акриловою фарбами різних кольорів, піс-
ля чого провели консерваційні заходи з використанням
акрилового лаку на водній основі (рис. 5).
Незважаючи на те, що мозаїчне зображення «Розп’яття
Христа» не внесене до жодних переліків чи державних ре-
єстрів як об’єкт культурної спадщини, його реставрація має
символічний характер: нею ніби змито з лику Спасителя
сліди плюндрування епохи радянського невігластва. Сама
Рис. 5. Лик Христа до і після проведення реставраційних робіт. Фото О. Маслюка
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
210
ж Трьох-Анастасіївська церква у Глухові є визначною комп-
лексною пам’яткою архітектури й монументального мисте-
цтва національного значення, яка внесена до Державного
реєстру нерухомих пам’яток України під охоронним номе-
ром 1537-Н. Вона має надзвичайно цінні в інтер’єрі сюжет-
ні картини і декоративні розписи, які потребують термі-
нової реставрації висококваліфікованими спеціалістами.
ДЖЕРЕЛА
1. Заїка В. Світла Анастасія очима живописця і поета. Соборний
майдан. 2004. № 5. С. 4.
2. Ковалинский В.В. Меценаты Киева. К., 1998. 528 с.
3. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лі-
вобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. К. : ТОВ
«Видавничий дім А.С.С..», 2005. 588 с.: іл.
4. Центральний державний історичний України, м. Київ (далі
– ЦДІАК), ф. 830, оп. 1, спр. 5.
5. ЦДІАК, ф. 830, оп. 1, спр. 438.
6. Мірошниченко О. Глухівська каплиця Павла Скоропадсько-
го. Соборний майдан. 2018. № 5(89). С. 4–5.
7. Сбитный И. Красивые легенды и суровая действительность.
Соборний майдан. 2007. № 1(19). C. 2
8. Пуцко В.Г. Анастасіївська церква у Глухові. Історико-культурні
надбання Сіверщини в контексті історії України: Матеріали п’ятої нау-
ково-практичної конференції (18–19 травня 2006 р.). Глухів : РВВ
ГДПУ, 2006. С. 135–137.
9. Словник української мови: в 11 т. / редкол. І.К. Білодід (голо-
ва) та ін. К. : Наукова думка, 1970–1980. Т. 9: С / ред. тому: І.С. На-
зарова та ін. 1978. 916 с.
10. Акинша К. Забытый меценат. Наше наследие. 1989. № V (11).
С. 28–38.
Zhukova S.P., Masliuk O.I. Restoration of the mosaic image of the
«Crucifi xion of Christ» in the church of Three St. Anastasiias in Hlukh-
iv against the background of its history
The article presents the history of the Three Anastasieva Church in
Hlukhiv over three centuries, from 1717 to the present day. The article
Артемова Людмила Вікторівна – аспірантка кафе-
дри історії, правознавства та методики викладання Глу-
хівського національного педагогічного університету
ім. Олександра Довженка, наукова співробітниця Націо-
нального заповідника «Глухів».
Базиль Світлана Михайлівна – докторка філософії,
вчителька історії і правознавства Шосткинської загаль-
ноосвітньої школи І–ІІІ ст. № 12.
Бахтіна Світлана Анатоліївна – провідна науко-
ва співробітниця відділу пам’яток історії Обласного ко-
мунального закладу «Харківський науково-методичний
центр охорони культурної спадщини».
Березова Світлана Анатоліївна – наукова співробіт-
ниця науково-дослідного відділу колекцій з дорогоцін-
них металів Національного музею історії України, м. Київ.
Вечерський Віктор Васильович – кандидат архітек-
тури, начальник відділу архітектурної та містобудівної
спадщини Інституту культурної спадщини.
Герасимчук Олександр Михайлович – кандидат іс-
торичних наук, старший викладач кафедри педагогіки
j
emphasizes the contribution of the Tereshchenko family to the development
of the city in the second half of the nineteenth century, in particular the
construction and decoration of the Three Anastasieva Church.
Against the backdrop of the losses suffered by the church in the
twentieth century, attention is shown to the problem of preserving
its decoration by restoring the mosaic image of the Crucifixion of
Christ. The description of the crucifixion, stages and methods of its
restoration are given.
Key words: Three St. Anastasiias Church, Tereshchenkos, architecture,
paintings, mosaic image, composition, restoration.
REFERENCES
1. Zaika, V. (2004). Svitla Anastasiia ochyma zhyvopystsia i poe-
ta [Light Anastasia through the eyes of a painter and poet]. Sobornyi
maidan, 5, p. 4. [in Ukrainian].
2. Kovalinskiy, V.V. (1998). Metsenaty Kieva [Kyiv patrons]. Kyiv.
[in Russian].
3. Vecherskyi, V. (2005). Pamiatky arkhitektury i mistobuduvannia Livo-
berezhnoi Ukrainy: Vyiavlennia, doslidzhennia, fi ksatsiia [Architectural and ur-
ban monuments of the Left Bank of Ukraine: Identifi cation, research, and record-
ing]. Kyiv: TOV «Vydavnychyi dim A.S.S..». [in Ukrainian].
4. Central State Historical Archives of Ukraine (dali TsDIAK), Kyiv,
f. 830, op. 1, p. 5.
5. TsDIAK, f. 830, op. 1, spr. 438.
6. Miroshnychenko, O. (2018). Hlukhivska kaplytsia Pavla Skoro-
padskoho [Hlukhiv chapel of Pavlo Skoropadskyi]. Sobornyi maidan,
5(89), pp. 4–5. [in Ukrainian].
7. Sbitnyi, I. (2007). Krasivye legendy i surovaya deistvitelnost [Beau-
tiful legends and harsh reality]. Sobornyi maidan, 1(19), p. 2. [in Russian].
8. Putsko, V.H. (2006). Anastasiivska tserkva u Hlukhovi. Istoryko-kul-
turni nadbannia Sivershchyny v konteksti istorii Ukrainy: Materialy piatoi nau-
kovo-praktychnoi konferentsii (18–19 travnia 2020 r.), pp. 135-137. Hlukhiv:
RVV HDPU. [in Ukrainian].
9. Bilodid, I.K. (Ed.) (1978). Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 t. [Dictionary of
the Ukrainian language: in 11 volumes]. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
10. Akinsha, K. (1989). Zabytyi metsenat [Forgotten philanthro-
pist]. Nashe nasledye, V (11), pp. 28–38. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 23.08.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.
і методики викладання історії та суспільних дисциплін
Національного університету «Чернігівський колегіум»
ім. Тараса Шевченка.
Гоменюк Валентина Миколаївна – старша наукова
співробітниця науково-методичного відділу Київсько-
го науково-методичного центру по охороні, реставра-
ції та використанню пам’яток історії, культури і запо-
відних територій.
Горох Микола Володимирович – кандидат історич-
них наук, старший науковий співробітник Чернігівського
історичного музею імені Василя Тарновського.
Горькова Анастасія Олексіївна – кандидатка істо-
ричних наук, старша наукова співробітниця, завідувачка
науково-методичного відділу Київського науково-мето-
дичного центру по охороні, реставрації та використанню
пам’яток історії, культури і заповідних територій.
Гриценко Андрій Петрович – доктор педагогічних
наук, завідувач кафедри історії, правознавства та мето-
дики навчання Глухівського національного педагогічно-
го університету ім. Олександра Довженка.
АВТОРИ
|