Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди)

Розвідка присвячена одній із маловідомих сторінок історії українського музейництва – відновленню колекції Харківського історико-краєзнавчого музею імені Г. Сковороди. Його збірка сильно постраждала у роки Другої світової війни, у принципі як і зібрання більшості подібних установ на території УРСР, т...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Сіверщина в історії України
Date:	2023
Main Author:	Дейнеко, С.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2023
Subjects:	Музейна справа
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202941
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди) / С.М. Дейнеко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 184-189. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859820217316671488
author	Дейнеко, С.М.
author_facet	Дейнеко, С.М.
citation_txt	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди) / С.М. Дейнеко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 184-189. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Сіверщина в історії України
description	Розвідка присвячена одній із маловідомих сторінок історії українського музейництва – відновленню колекції Харківського історико-краєзнавчого музею імені Г. Сковороди. Його збірка сильно постраждала у роки Другої світової війни, у принципі як і зібрання більшості подібних установ на території УРСР, тому уряд республіки прийняв низку рішень про якнайшвидше відновлення музейних колекцій. Одним із шляхів комплектування стало виявлення предметів старовини у юридичних та фізичних осіб і спроби вилучення цих коштовностей на користь музею. У дослідженні розглянуто результати роботи комісії по виявленню музейних цінностей у Харкові в 1946–1947 рр.: її склад, кількість обстежених організацій, тип виявлених предметів. At the end of World War II, the leadership of Soviet Ukraine, for the sake of fast restoration of the republic museum fund, together with other ways of collection renovation, initiated the replenishment of the collection due to the antiquities, which were owned by individuals and legal entities arguing that they have cultural and historical value and not being interested in legal issues of the question. In particular, in the property right and the documentary confirmation of their complaint to the property of individuals and legal entities. We assume that the purpose of this was not only the search and return of missing objects from the museum collections but also their replenishment owing to the antiquities, which have never belonged to the museum fund of the USSR. Special committees, which were created under the decision of the local authorities, have become an instrument for performing this decision. In Kharkiv, such a body was initially created in 1945, and this decision was duplicated in 1946. The committee included five people, who created a working group from the employees of Skovoroda Kharkiv museum of local history in number of twelve people. They inspected 296 different institutions and individuals in nine districts of the city. Among the found objects of antiquity prevailed furniture produced mainly in the XIX century, less common were paintings, documents, household items, and printed press.
first_indexed	2025-12-07T15:25:26Z
format	Article
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 184 УДК 069.5:93/94](477.54):351.852(477)(091) «1946/1947» С.М. Дейнеко ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОВЕРНЕННЯ СТАРОЖИТНОСТЕЙ ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПО ВІДНОВЛЕННЮ МУЗЕЙНОГО ФОНДУ У ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико- краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди) Розвідка присвячена одній із маловідомих сторінок історії укра- їнського музейництва – відновленню колекції Харківського істори- ко-краєзнавчого музею імені Г. Сковороди. Його збірка сильно по- страждала у роки Другої світової війни, у принципі як і зібрання більшості подібних установ на території УРСР, тому уряд респу- бліки прийняв низку рішень про якнайшвидше відновлення музейних колекцій. Одним із шляхів комплектування стало виявлення пред- метів старовини у юридичних та фізичних осіб і спроби вилучення цих коштовностей на користь музею. У дослідженні розглянуто ре- зультати роботи комісії по виявленню музейних цінностей у Харко- ві в 1946–1947 рр.: її склад, кількість обстежених організацій, тип виявлених предметів. Ключові слова: Харків, музей, колекції, старожитності, комп- лектування. «Зобов’язати керівників установ, організацій і окре- мих громадян, у користуванні яких знаходяться музей- ні цінності і експонати, передати їх відповідним музеям через комісію по прийманню музейних цінностей». Саме такий пункт є в Постанові № 1944 «Про повернення му- зейних цінностей» Виконавчого комітету Харківської об- ласної Ради від 23 грудня 1946 року [1, арк. 2]. Намагаючись якнайшвидше відновити колекції в му- зеях УРСР, керівництво республіки прийняло 10 листо- пада 1944 р. Постанову Ради Народних Комісарів УРСР «О возвращении музейных экспонатов». Цей документ зобов’язував місцеву владу створювати комісії, які мали приймати від фізичних та юридичних осіб «експонати» для поповнення фондів музеїв, постраждалих під час оку- пації. Але найцікавішим у ньому є пункт 5: «Обязать все учреждения и организации, находящиеся на территории УССР, проверить свой материальный инвентарь, обору- дование, мебель, библиотеки и т.п. и все обнаруженные вещи, принадлежавшие музеям или составляющие му- зейную ценность независимо от того, в чьем пользовании они находятся, передать музеям» [1, арк. 6–6 зв.]. Текст до- кумента друкований, але необхідно відзначити, що фра- зу «или составляющие музейную ценность» підкреслено чорнилом. Ми припускаємо, що мета цієї Постанови не тільки розшук і повернення зниклих предметів з музей- них колекцій, але і їх поповнення за рахунок старожит- ностей, які ніколи не належали до музейного фонду СРСР. Питання, пов’язані з відновленням та поповненням фон- дів Харківського історико-краєзнавчого музею імені Г. Ско- вороди / Харківського історичного музею (далі – ХІКМ та ХІМ), уже давно знаходяться у фокусі уваги вітчизняних до- слідників. Так, необхідно згадати роботи Л.Л. Рибальченко, Л.М. Воронової та Н.С. Мартем’янової. Їх розвідки торкалися долі археологічної колекції музею в роки нацистської оку- пації міста та відновлення фондової збірки в перші пово- єнні роки [2, с. 62–71; 3, с. 40–52]. У різний час співробітни- ки Харківського історичного музею у своїх дослідженнях, переважно в рамках щорічної наукової конференції «Сум- цовські читання», зверталися до теми поповнення музей- них колекцій [4, с. 45–46; 5, с. 83–85; 6, с. 86–89]. Окремо хочеться згадати доробок старшого науково- го співробітника відділу археології ХІМ Л.І. Бабенка у ца- рині вивчення історії колекції старожитностей, зокрема предметів з Олександропільського та Мельгуновського курганів [7, с. 47–52; 8, с. 20–27]. Певний скромний внесок у опрацьовуванні проблеми, пов’язаної з відновленням фондів ХІКМ, зробив автор цієї статті [9, с. 304–309; 10, с. 401–404]. Також у рамках конфе- ренції «XXVIІ Сумцовські читання» виголошено спільну доповідь разом з головним зберігачем ХІМ В.В. Буличо- вою – «Придбання предметів як одне із джерел поповнен- ня фондової колекції Харківського історико-краєзнавчо- го музею імені Г. Сковороди (1944–1950 рр.)». У всіх вищезгаданих розвідках розглядаються різно- манітні шляхи поповнення фондів ХІКМ / ХІМ – від пере- дання до закупівлі у приватних осіб. Усі, окрім вилучення у власників (юридичних або фізичних осіб). Отже, не дивлячись на доволі репрезентативну істо- ріографію, питання поповнення фондової збірки ХІКМ шляхом конфіскації старожитностей досі не потрапляло в поле зору науковців. Власне це і обумовлює актуаль- ність нашої розвідки. Основу джерельної бази склали матеріали з Держав- ного архіву Харківської області: ф. р-5942, оп. 1, спр. 23 та ф. р-5942, оп. 1, спр. 38. Мета роботи – дослідити один із шляхів потенційного формування збірки ХІКМ у перші повоєнні роки, а саме: розглянути алгоритм дій музею, кількість перевірених уста- нов та хто здійснював перевірки, результати даної акції. Хронологічні межі роботи: нижня – 1946 р., опубліку- вання Постанови № 1944 «Про повернення музейних цін- ностей» Виконавчого комітету Харківської обласної Ради від 23 грудня 1946 р.; верхня – 1947 р., втрата директо- ром ХІКМ С.Д. Середою своєї посади і оголошення про помилки, допущені ним під час керівництва закладом, хоча саме він був «локомотивом», натхненником, у тому числі і цього шляху поповнення фондів музею. Всі цитати наведені у авторській орфографії. Друга світова війна нанесла українському музейництву непоправних втрат. Під час часткової евакуації фондів хар- ківських музеїв восени 1941 р. залізничний состав, у якому знаходилися вагони з колекціями, потрапив під бомбарду- вання і частина цінностей загинула. Увесь трагізм тих по- дій чудово показує доповідна записка колишнього офіцера Червоної армії Павла Васильовича Іванова, що зберігається у Державному архіві Харківської області, витяги з якої вар- то процитувати: «В 1941 г. находясь в частях действующей Красной армии я находился в заградительном отряде 9 ар- мии… . На ст. Купянск мы проверяли эвакуированные гру- ISSN 2218-4805 185 зы, оберегая от расхищения. Здесь мы имели возможность столкнуться с разными отправителями эвакуированного имущества из Харькова. … Однажды мне бойцы принесли обгорелые доски на которых была надпись Харьковского исторического музея. Я спросил где они взяли, тогда один боец повел меня на место и указал, что возле водяного кра- на лежат еще ящики. Здесь я обнаружил около шести ящи- ков Харьковского исторического музея. За разные грубые дела были задержаны люди, которые следовали в эшелоне, они оказались работниками Харьковского Ломбарда. … У них пол вагона было утеплено дорогими коврами русской, персидской и украинской работы» [1, арк. 24]. Згодом цей потяг відправили до Уфи, куди мало прибувати евакуйова- не майно закладів культури УРСР. Так, наприклад, збірки трьох харківських музеїв – Центрального музею революції УРСР, Історичного му- зею імені Г.С. Сковороди та Харківського краєзнавчого музею імені Артема – станом на кінець 1943 р. сягали лише 8 тис. предметів [11, арк. 1–2]. Відповідно постало питання про відновлення фондів установ на визволених територіях УРСР. Тому, 10 листопада 1944 р. Уряд УРСР прийняв Постанову «О возвращении музейных экспона- тов» [1, арк. 6]. Через деякий час це рішення продублю- вали по так званій партійній лінії. У 1946 р. на травне- вому Пленумі ЦК КП(б)У прийняли рішення зобов’язати місцеву владу до 1 вересня виявити та взяти на облік усі старожитності, що перебувають у державних та громад- ських організаціях і повернути музеям – «для использо- вания их по назначению» [1, арк. 12]. Харківська обласна комісія по поверненню музейних цінностей, створена у січні 1945 р. на чолі з заступником завідуючого Обласного відділу у справах мистецтв За- їр-Беком, так і не приступила до роботи. Тому її ліквіду- вали і натомість Постановою № 1944 «Про повернення музейних цінностей» Виконавчого комітету Харківської обласної Ради від 23 грудня 1946 р. створили нову комі- сію у складі п’яти осіб : 1. Харченко, завідуючий Обласним культурно-освітнім відділом; 2. Середа, директор ХІКМ; 3. Заїр-Бек, заступник завідуючого Обласного відділу в справах мистецтв; 4. Яценко, директор державного музею Українського мистецтва; 5. Беседін, представник Спілки художників. Згодом директора ХІКМ С. Середу у цій ко- місії замінила його заступниця Л. Смирнова [1, арк. 2, 3]. На першому засіданні Комісії прийняли низку рішень, зокрема «Доручити т.т. Харченко, Середа і Яценко виді- лити по 2–3 відповідальних співробітників своїх уста- нов для перевірки і визначення музейних цінностей, які повинні бути повернені музеям» [1, арк. 3]. Сергій Де- нисович Середа підійшов до цього питання занадто від- повідально, до групи з «2–3 відповідальних співробіт- ників» включили аж дванадцять наукових працівників ХІКМ, персонально: 1. Назаренко, 2. Ткаченко, 3. Ісип, 4. Резников, 5. Насонова, 6. Топоровська, 7. Павленко, 8. Каспина, 9. Батанов, 10. Василенко, 11. Скрипченко, 12. Уманський. За кожним з них закріпили конкретні ра- йони Харкова, наприклад, Уманський курував Червоно- баварський, Каспина – Дзержинський, а Резников – Ко- мінтернівський райони [12, арк. 100, 103]. Отже, маємо розглянути доробок кожного з вищеназ- ваних музейників. Так, Марія Федорівна Назаренко від- повідала за перевірку організацій і підприємств у Ор- джонікідзевському та Кагановичському районах міста. Проводячи ревізію установ на території Орджонікідзев- ського району, вона відвідала 24 різноманітні організації, серед них – клуб УМВС, Будинки вчених та архітектора, контора Держбанку, їдальня Спецторгу, низка медичних установ. У восьми з них нічого, що можна було б викори- стати в музеях, не виявили. Цими закладами були: 1. Ін- ститут підвищення кваліфікації лікарів; 2. Інститут ен- докринології; 3. Їдальня Спецторгу; 4. Відділення міліції; 5. Художнє училище; 6. Територіальне представництво Червоного Хреста; на жаль, назви ще двох установ напи- сані нерозбірливо [12, арк. 82–82 зв.]. Переважна більшість предметів старовини виявлених, М.Ф. Назаренко, являли собою різноманітні меблі ХІХ – початку ХХ ст. Так, наприклад у клубі УМВС перебували наступні речі: «1) Трюмо с дубовой резной верхушкой, то- ченая рама ХІХ в.; 2) Простой стул, ХІХ в.; 3) Шкаф с рез- ной верхушкой, ХІХ в.; 4) Трюмо в стиле рококо с мрамор- ной доской». Також було декілька друкарських машинок та зразків живопису і пластики [12, арк. 82–82 зв.]. У Кагановичському районі М.Ф. Назаренко відвідала 23 установи та фізичні особи (по деяких адресах вона пра- цювала спільно зі своєю колегою Василенко), серед них – комісійні магазини №№ 6 та 39, сільська Рада і поштове відділення селища Покотилівка, місцеві районний партій- ний кабінет і районна Рада, магазин № 2 артілі «Мебле- вик» і 4 людини. Предметів старовини не було виявлено у 4-х організаціях: 1. Комісійний магазин № 6; 2. Поко- тилівська селищна Рада; 3. Покотилівське поштове відді- лення; назва останньої написана нерозбірливо. Серед предметів, виявлених в організаціях Кагановичсько- го району, переважали меблі, меншою мірою годинники та живопис. Наприклад, на балансі райпарткабінету перебу- вали наступні предмети старовини: «1) Полукресло с вы- сокой спинкой, ХІХ в.; 2) Книжный шкаф красного дерева с инкрустацией в стиле барокко, ХІХ в.». У закладах торгів- лі вживаними речами асортимент суттєво відрізнявся від потреб радянської бюрократії. Так, у комісійному магазині № 39 знаходились: «1) 2 картины худож. Шишкина; 2) Рама; 3) Ковер украинского стиля; 4) Зеркало в стиле рококо». У фізичних осіб пріоритети значно різнилися від упо- добань вищезгаданих установ. Для прикладу можна на- вести перелік старожитностей, задокументованих у гро- мадянки П.І. Ломакиної з селища Покотилівка : «1) Часы мраморные, ХІХ в.; 2) Вазы 2 мрамор., ХІХ в.; 3) Роговое кресло, ХІХ в.; 4) Кресло мягкое; 5) Кресло красного дере- ва; 6) Графин хрустальный, ХІХ в.; 7) Посуда; 8) Портрет Кузина (?); 9) Замок склепа Кузина, ХІХ в.; 10) Ломберный столик; 11) Деревянная подставка; 12) Коврик; 13) Кар- Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 186 тина маслом, ХІХ в.; 14) Канделябр бронзовый; 15) наз- ва написана нерозбірливо». У інших список був не менш колоритним і водночас хаотичним, наприклад, «кувшин, зеркало в точеной раме, альбом гравюр, альбом фотокар- точек, барометр французский, чубук XVIII ст.». На нашу думку, це не колекції, а просто безсистемний набір пред- метів старовини. До речі, треба зазначити, що свою під- бірку старожитностей П.І. Ломакіна пропонувала продати ХІКМ за 15 тис. карбованців, натомість музейники пого- дилися лише на 3 тис. крб. [12, арк. 86–86 зв.]. Червонозаводський район закріпили за Насоновою. Вона перевірила 45 різноманітних закладів. Серед них – Управління Міністерства юстиції, прокуратура, народ- ний суд, районний комітет комсомолу, торговий відділ, штаб Місцевої протиповітряної оборони, районний від- діл держбезпеки, аптеки, перукарні та майже десяток різ- номанітних артілей. І …жодного предмета старовини на підприємствах та установах вищезгаданого району спів- робітниця музею Насонова не виявила! Це дуже контра- стує з показниками по Орджонікідзевському та Кагано- вичському районах, які курувала Назарова. Виникає логічне запитання: чому така різниця у ста- тистиці? Наразі однозначної відповіді ми не маємо [12, арк. 87–87 зв.]. Дзержинським районом опікувалися Г.В. Каспіна і А.І. Батанов. Вони відвідали 22 різноманітні установи. Се- ред них, зокрема, були РАГС, будинок Архієрея, Ветери- нарний інститут, училище для глухонімих, трест Харків- головпостач тощо. Потенційні культурні цінності виявили лише в двох державних установах. Так, у РАГСі на балансі перебували наступні предмети: «картина «Девятый вал» Айвазовского, картина «Лес» Шишкина, подставка для лампы в виде вазона». У Архієрейському будинку взя- ли на облік письмовий стіл, крісло та п’ять стільців [12, арк. 85]. Треба зазначити, що це був не єдиний візит му- зейників до представників православної громади Харко- ва. Але про це мова піде нижче. Науковий співробітник Михайло Васильович Уман- ський відповідав за Червонобаварський район. Він про- вів перевірку однієї фізичної особи та 11 підприємств і установ, зокрема, канатного заводу, хутряної фабрики, районних – суду, фінансового відділу, прокуратури, мілі- ції, відділу зв’язку тощо. Старожитності виявили лише в районному фінансовому відділі, а саме – 2 друковані до- кументи початку ХХ ст. Від громадянина Гребенюка от- римали два екземпляри газети «Русский инвалид» та бро- шуру «Всероссийская выставка» за 1882 рік. Необхідно додати, що предмети, виявлені у фізичних та юридичних осіб у цьому районі, були передані до ХІКМ [12, арк. 127]. Йосип Никифорович Ісип, який обіймав посаду стар- шого наукового співробітника відділу «Природа», ін- спектував разом з Надією Василенко Ленінський район міста. Він перевірив 10 фізичних осіб та організацій, на- приклад, районний відділ соціального забезпечення. На балансі цієї установи перебувало 15 предметів, які ви- кликали зацікавленість музейника: 2 крісла з оксами- товою оббивкою, ХІХ ст.; 4 крісла, ХІХ ст.; віденський стілець, ХІХ ст.; двомісний диван; невеличкий стіл з мармуровою стільницею; годинник настінний тощо. У трьох фізичних осіб виявили 8 предметів старови- ни. Так, наприклад, у Л. Корнилова зберігалася карти- на «Циганський табір» [12, арк. 42–42 зв.]. Н.А. Василенко відвідала п’ять фізичних осіб та три уста- нови. Відразу необхідно зауважити, що перевірку трьох громадян Н.А. Василенко проводила спільно з М.Ф. Наза- ренко. Серед них була і вже згадувана вище шанувальни- ця старожитностей П.І. Ломакіна. У власників приватних добірок виявили 38 предметів старовини; у переважній більшості це були меблі, різноманітні побутові речі, жи- вопис. Іноді записи, якими позначено цей антикваріат, не дають повного уявлення про нього. Так, наприклад, у громадянки М. Горшкової виявлено «альбом гравюр с кар- тинами Третьяковской галереи» [12, арк. 133]. Із загальної канви випадають артефакти, знайдені у Д.Д. Пукавського. Зі списку з одинадцяти позицій, дев’ять презентували різноманітні документи. Серед них, при- міром, Статути Першої харківської трудової артілі кон- торських працівників і Житлової артілі, Програма худож- ніх ремісничих курсів та їх Статут тощо [12, арк. 133 зв.]. Юридичні особи представлені лише трьома організа- ціями, і лише на балансі однієї з них, а саме – Райвикон- кому Ленінського району Харкова, перебувало крісло, яке зацікавило музейників [12, арк. 133 зв.]. Жовтневий район закріпили за старшою науковою співробітницею Лідією Василівною Ткаченко. Вона реві- зувала 1 приватну особу і 51 установу: районні – відділ фі- нансів, юридичну консультацію, статистичне управління, прокуратуру, поліклініку № 6, ощадну касу № 3297, аптеку по вул. Жовтневої революції (нині – Москалівська), завод «Світло шахтаря» та «здание бывшего музея на Серг. 2», тобто сильно пошкоджену будівлю колишнього Історич- ного музею імені Г. Сковороди. Залишки колекції цього закладу у 1943 р. були передані до новоствореного Хар- ківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковоро- ди [13, арк. 1]. Можемо припустити, що музейники, навіть у руїнах, намагалися розшукати вцілілі рештки колекції. У сорока трьох організаціях предметів старовини не виявили, однак на балансі семи юридичних осіб і однієї фізичної, згідно зі звітом Л. Ткаченко, перебували цін- ності, які можна було віднести до потенційних музейних експонатів [12, арк. 62, 62 зв. – 63]. Переважно це були меблі, годинники та живопис. Так, наприклад, у влас- ності громадянина Богданова перебувало 7 речей, се- ред них – «часы каминные бронзовые, середина 19 века; ваза итальянской работы, орнаментированная цветами; два подсвечника бронзовых для трёх свечей; подсвечник бронзовый на семь свечей; картина маслом на фанере; ломберный столик с точёными ножками» [12, арк. 62]. За Сталінський район відповідали три співробітниці музею – Лідія Федорівна Скрипченко, Софія Ісаївна То- ISSN 2218-4805 187 поровська та Ганна Іванівна Павленко. Перша з них, по- бувавши у шести закладах, не виявила жодного предмета старовини. Це викликає здивування, адже у списку різ- номанітних контор і шкіл на першому місці значився Ін- турист. Важко повірити, що у харківському філіалі най- старішої радянської туристичної фірми не було жодного старовинного предмета, наприклад, меблів. Висловимо припущення, що нульовий результат перевірки, зробле- ної Л.Ф. Скрипченко в низці інституцій району, пов’яза- ний з його назвою. Сталінський район апріорі мав бути зразковим, без необлікованих потенційних музейних цін- ностей. Але зауважимо, що це – тільки припущення, тим більше, що її колега С.І. Топоровська перевірила 12 різ- номанітних установ: психоневрологічний інститут, 5-ту взуттєву фабрику, художню майстерню, електромеханіч- ний технікум, навіть міський зоопарк. Лише у трьох закла- дах виявили предмети, які зацікавили музейників. Так, у Сільськогосподарському інституті зберігався «старин- ный экипаж», школі № 19 – «гипсовая скульптура совет- ского времени», міському зоопарку – «скульптура исто- рического значения» [12, арк. 69]. Ганна Іванівна Павленко проінспектувала одну фі- зичну особу і 50 різноманітних організацій, як-от : про- куратура, виконавчий комітет, комітет ЛКСМУ, військо- вий комісаріат Сталінського району, пологовий будинок, дитячий садок № 65, клуб заводу «Серп і молот», завод «Металопрокат». Потенційні культурні цінності були ви- явлені лише в одній установі та у приватної особи. В од- ному із міських закладів охорони здоров’я перебували на балансі «2 подставки мраморные в стиле «Ампир», 1 красного дерева в стиле «Барокко»». У власності хар- ків’янина Бражника знаходилась «картина Маковского, бытового характера» [12, арк. 115–115 зв.]. Якщо підсумувати в цілому результати роботи комі- сії у Сталінському районі, то нею було виявлено лише 7 потенційних артефактів, що в порівнянні з іншими ра- йонами Харкова було зовсім мало. Необхідно нагадати, що тільки у приватних осіб у Ленінському районі спів- робітниці музею М.Ф. Назаренко та Н.А. Василенко ви- явили 38 предметів старовини. Комінтернівський район перебував у зоні відповідаль- ності Андрія Ілларіоновича Резнікова. Він відвідав тридцять дві організації, серед них – місцевий комітет КП(б)У, бібліотеку № 86, фабрично-заводське училище, хлібзавод, панчішну фабрику, велосипедний завод, паровозобудівельний завод (нині – завод імені Малишева) та Палац культури цього підприємства. Якраз у двох останніх закладах музейник виявив низку речей, про які у звіті написав: «Во дворце культуры хпз (металист) 2 великолепные деревянные тончайшей работы. Одна из них – женщина, а 2-я какой- то идол или бог. Кроме этого – статуя Артема без рук. Статуя льва приблизительно 18 ст. Здесь же и на заводе имеются отличные чугунные [инструменты?] литейщика и кузнеца. … на заводе хпз имеется мемориальная доска, которая изготовлена с первой стали после освобождения Харькова» [12, арк. 124–124 зв., 118]. Отже, музейні співробітники у пошуках потенційних культурних цінностей проінспектували 296 різноманітних установ та фізичних осіб. Спираючись на їх звіти, можна зробити висновок, що в абсолютній більшості організацій не виникало проблем під час перевірок [12, арк. 1–161]. Проте нашу увагу привернули дві інституції – Харпром- торг та Харківська єпархія Православної церкви. Бо саме вони були у фокусі уваги музейників і додали їм певно- го клопоту, особливо перша з них. Отже, у червні 1946 р. директор ХІКМ С.Д. Середа від- правив листа до настоятеля Покровського монастиря в Харкові з пропозицією повернути меблі, які раніше ніби- то належали музею. Але він не зазначив, якому саме му- зею вони могли належати – Центральному музею рево- люції УРСР, Історичному музею імені Г.С. Сковороди або Харківському краєзнавчому музею імені Артема. Право- наступником усіх трьох став ХІКМ. Насмілимося припу- стити, що мова йшла про майно останнього з вищенаве- деного переліку, адже саме він до 1941 р. знаходився на території Покровського монастиря. До того ж, директор ХІКМ не навів жодних документальних доказів, що ці ме- блі свого часу знаходились у музеї Артема. Список речей складався з 19-ти предметів: «Тумбы-под- ставки – 8 шт., Шкафы – 2 шт., Стол канцелярский – 2 шт., Стулья – 2 шт., Пьедесталы деревянные – 2 шт., Пьедесталы мраморные – 1 шт., Дорожки бархатные красные, гладкие с каймой – 2 шт.» [12, арк. 4]. Але невдовзі перелік майна, на яке претендував музей, кардинально змінився: «1. Бу- фет резной ХІХ-го века с рисунком (гроздья винограда); 2. Диван кожаный с высокой спинкой; 3. Диван стандарт- ный оббитый материей; 4. Кресло белое с цветочками (ин- крустированное); 5. Диван и кресло мягкие красного дере- ва; 6. Футляр с вестибюльных часов; 7. Письменный прибор бронзовый; 8. Картины – Виды г. Харькова ХІХ века, напи- саны Харьковскими художниками. Маслом около 17 эк- земпляров, как напр.: «Вид с Покровского монастыря на Холодную Гору», «Гончаровка», «Михайловская площадь» и друг.» [12, арк. 5]. Як ми зазначили вище, перший список не мав ніякого обґрунтування і звідки взявся цей перелік предметів – наразі пояснити неможливо. Щодо другого, то він є копією реєстру речей, вилучених з квартири (будинок Єпархіального управління) митрополита Феофіла під час обшуку і його затримання співробітниками НКДБ у січні 1944 року [12, арк. 9]. Керівник ХІКМ С.Д. Середа розпочав активну кампанію по передачі цих предметів від органів держбезпеки до музею. У 1946–1947 рр. він зробив декілька звернень до чиновників різного рангу: начальника Управ- ління музеями Комітету у справах культурно-освітніх за- кладів при Раді міністрів УРСР, начальника Харківсько- го обласного управління МДБ, депутата Верховної Ради УРСР С.Р. Савченко та секретаря ЦК КП(б)У І.Д. Назарен- ка [12, арк. 7, 9; 1, арк. 1]. Стиль цих листів є наполегливим, враховуючи, що мова йшла про предмети, які перебували в орбіті компетентних органів. Варто навести одну з цитат, Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 188 щоб зрозуміти ступінь бажання директора музею отрима- ти означені речі. Так, на адресу начальника Управління му- зеями Комітету у справах культурно-освітніх закладів при Раді Міністрів УРСР Лесневського надійшов лист наступ- ного змісту : «… прошу Вас поставить этот вопрос перед Министром Государственной Безопасности УССР тов. Сав- ченко с просьбой предложить Харьковск. Управлению Мин. Госуд. Безопасности о срочном возврате всех указанных в акте экспонатов и мебели, а также помочь Харьковскому музею в возврате ему музейных ценностей от частных лиц и учреждений… » [12, арк. 7]. Але всі звернення були мар- ними. Єдиним здобутком музейників стало самовільне ви- лучення в червні 1946 р. співробітником А.І. Батановим з Архієрейського будинку одного письмового стола, одно- го крісла та п’ятьох стільців, а також більшості предметів, зафіксованих у першому списку: «пьедесталов под бюсты, деревянных – 2 шт., пьедесталов под бюсты, мраморных – 3 шт., столов – 3 шт., шкаф-картотека – 1 шт., шкаф канце- лярский – 1 шт., тумбочек деревянных – 8 шт.» (всього – 18 одиниць). Отже, музей загалом отримав від громади Покров- ського монастиря 25 предметів, переважно меблі. Підписи про передачу та прийняття цього майна поставили заступ- ник церковного старости священник Антоній (Циганенко) та співробітник ХІКМ Пулинець [12, арк. 8, 73]. С.Д. Середа на цьому не зупинився. 23 липня 1946 р. він відправив листа до Харпромторгу з проханням по- вернути «музейные ценности» до ХІКМ. Але, як і у випад- ку з церковним майном, ніяких документів, які підтвер- дили б право власності музею на ці речі, не було надано. Згідно з даними перевіряльників, на полицях чотирьох магазинів Харпромторгу №№ 2, 10, 39, 71 перебувало 16 предметів старовини: меблі – 8 шт., живопис та літогра- фія – 4 шт., годинники – 3 шт.; дзеркало – 1 шт. Ілюструю- чи асортимент, можна зазначити, що грошовиті громадяни могли придбати в цій торговій мережі стіл дубовий ХІХ ст., портрет княгині К.Р. Воронцової-Дашкової або годинник, виготовлений майстром К. Вікласом, ХІХ ст. [12, арк. 7]. Але всі намагання С.Д. Середи поповнити колекцію цим антикваріатом були марними. У травні 1947 р. до музею надійшла відповідь від Обласного відділу торгів- лі м. Харкова наступного змісту: «На Ваше письмо… на имя директора Харпромторга с просьбой о безвозмезд- ной передаче … музейных ценностей, находящихся в магазинах Харпромторга, – сообщаем, что указанные ценности являются комиссионными товарами, принад- лежащими отдельным частным лицам, поэтому пере- дача их музею может быть произведена лишь после оп- латы их стоимости» [1, арк. 30]. Взагалі дивакуватість та наполегливість стали нормою у роботі керівництва ХІКМ. На підтвердження цієї дум- ки можна навести наступний приклад. У жовтні 1946 р. С.Д. Середа направив листа на ім’я Голови Лозівсько- го райвиконкому Харківщини Берка з проханням об- міняти уніформу полковника вермахту, що перебува- ла у його власності, на «военный костюм (бумажный)», який може йому надати музей. Не отримавши відпо- віді, директор у листопаді запропонував лозівському чиновнику більш вигідний варіант обміну – «ценный гражданский из шевиота костюм» [12, арк. 88, 96]. Але обидві пропозиції успіху не мали. Отже, можна констатувати, що наприкінці Другої світо- вої війни керівництво радянської України задля якнайш- видшого відновлення музейного фонду республіки, разом з іншими шляхами поновлення збірок, ініціювало попов- нення колекцій за рахунок старожитностей, що перебува- ли у власності юридичних та фізичних осіб, мотивуючи це тим, що такі предмети мають культурну та історичну цін- ність. При цьому не бралась до уваги юридична сторона питання, зокрема, право власності та документальне під- твердження своїх претензій на майно юридичних і фізич- них осіб. Інструментом для виконання цього рішення ста- ли спеціальні комісії, які створювалися згідно з рішенням місцевої влади. У Харкові такий орган вперше створили у січні 1945 р. і продублювали це рішення у 1946 році. До ко- місії входило п’ять осіб, які створили робочу групу зі спів- робітників Харківського історико-краєзнавчого музею імені Г. Сковороди у складі дванадцяти осіб. Вони проінспекту- вали 296 різноманітних установ та фізичних осіб у дев’яти районах міста. Серед виявлених предметів старовини пере- важали меблі, виготовлені здебільшого у ХІХ ст., рідше жи- вопис, документи, побутові речі і друковані видання. На- разі достеменно відомо, що лише 30 предметів старовини були передані до музею: 5 друкованих видань, виявлених і отриманих М.В. Уманським у Червонобаварському районі, та 25 одиниць меблів, які раніше належали церковній грома- ді Покровського монастиря. Можемо висловити припущен- ня, що «колекція» П.І. Ломакіної, після визначення співро- бітниками музею її грошової вартості, була придбана ХІКМ. Не дивлячись на великий обсяг виконаної роботи, цей не надто законний шлях поповнення музейної колекції ХІКМ не приніс бажаного результату. Але дана тема має перспективи для подальшого дослідження долі придба- них/непридбаних предметів старовини у приватних осіб та методики визначення їх вартості як власниками, так і музейниками, особливо згадуючи п’ятикратну різницю вартості збірки П.І. Ломакіної. ДЖЕРЕЛА 1. Державний архів Харківської області (далі – ДАХО), ф. р-5942, оп. 1, спр. 38. 2. Рибальченко Л.Л. Харківський історичний музей в період німецької окупації 1941–1943 рр. Культура України. 1996. Вип. 3. С. 62–71. 3. Воронова Л.М., Мартем’янова Н.С. Науково-дослідна робо- та Харківського історичного музею в перше повоєнне десятиліт- тя. Вісник ХДАК. 2018. Вип. 52. С. 40–52. 4. Бакуменко К.І. Нова колекція кам’яних сокир з фондів Хар- ківського історичного музею. Четверті Сумцовські читання: Зб. мат. Тези наук. конференції присвяченої 135-річчю з дня народ- ження Є.К. Рєдіна. 1999. С. 45–46. 5. Бахтіна С.А. З історії колекції писанок Харківського історич- ного музею. Треті Сумцовські читання: Зб. мат. Тези наук. конфе- ренції 18 квітня 1997 р. 1998. С. 83–85. 6. Буличова В.В. Російські жіночі головні убори у колекції Хар- ківського історичного музею. Треті Сумцовські читання: Зб. мат. Тези наук. конференції 18 квітня 1997 р. 1998. С. 86–89. 7. Бабенко Л.І. Золоті підвіски з Олександропільського курга- ISSN 2218-4805 189 ну у колекції Харківського історичного музею. Музейні читання. Мат. наук. конференції «Ювелірне мистецтво – погляд крізь віки» 10–12 листопада 2014 р. 2015. С. 47–52. 8. Бабенко Л.К истории коллекции предметов из литого (мельгуновского) кургана. Российская археология. 2012. № 3. С. 20–27. 9. Дейнеко С.М. Районні музеї Харківщини у другій половині 1940-х років (на матеріалах Красноградського, Ізюмського, Бар- вінківського музеїв та Меморіального музею імені Матюшенко у Дергачах). Двадцять четверті Сумцовські читання: Зб. мат. Тези наук. конференції «Музей у глобальному світі: інновації та збе- реження традицій». 2008. Вип. 24. С. 304–309. 10. Дейнеко С.М. Комплектування фондів Харківського істо- рико-краєзнавчого музею імені Г. Сковороди. Маловідомі сторін- ки (1944–1954). Сіверщина в історії України. Глухів – Київ, 2019. Вип. 12. С. 401–404. 11. ДАХО, ф. р-5942, оп. 1, спр. 98. 12. ДАХО, ф. р-5942, оп. 1, спр. 23. 13. ДАХО, ф. р-5942, оп. 1, спр. 1. Deineko S.M. Finding and return of antiquities as an element of state policy for restoration of museum funds in the fi rst post-war years (based on materials of Skovoroda Kharkiv museum of local history (1946–1947) At the end of World War II, the leadership of Soviet Ukraine, for the sake of fast restoration of the republic museum fund, together with other ways of collection renovation, initiated the replenishment of the collection due to the antiquities, which were owned by individuals and legal entities arguing that they have cultural and historical value and not being interested in legal issues of the question. In particular, in the property right and the documentary confi rmation of their complaint to the property of individuals and legal entities. We assume that the purpose of this was not only the search and return of missing objects from the museum collections but also their replenishment owing to the antiquities, which have never belonged to the museum fund of the USSR. Special committees, which were created under the decision of the local authorities, have become an instrument for performing this decision. In Kharkiv, such a body was initially created in 1945, and this decision was duplicated in 1946. The committee included fi ve people, who created a working group from the employees of Skovoroda Kharkiv museum of local history in number of twelve people. They inspected 296 diff erent institutions and individuals in nine districts of the city. Among the found objects of antiquity prevailed furniture produced mainly in the XIX century, less common were paintings, documents, household items, and printed press. Key words: Kharkiv, museum, collections, antiquities, picking. REFERENCES 1. Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi oblasti (dali – DAKhO), f. r-5942, op. 1, spr. 38. 2. Rybalchenko, L.L. (1996). Kharkivskyi istorychnyi muzei v period nimetskoi okupatsii 1941–1943 rr. [Research work of the Kharkiv Historical Museum in the fi rst post-layer of the site], Kultura Ukrainy, issue 3, рр. 62–71. [in Ukrainian]. 3. Voronova, L.M., Martemianova, N.S. (2018). Naukovo-doslidna robota Kharkivskoho istorychnoho muzeiu v pershe povoienne desiatylittia [Research work of the Kharkiv Historical Museum in the fi rst post-layer of the site]. Visnyk KhDAK, issue 52, рр. 40–52. [in Ukrainian]. 4. Bakumenko, K.I. (1999). Nova kolektsiia kamianykh sokyr z fondiv Kharkivskoho istorychnoho muzeiu [A new collection of stone axes from the funds of the Kharkiv Historical Museum]. Chetverti Sumtsovski chytannia: Zb. mat. Tezy nauk. konferentsii prysviachenoi 135-richchiu z dnia narodzhennia Ye.K. Riedina [Fourth Sumtsov readings: Collection of conference materials], рр. 45–46. [in Ukrainian]. 5. Bakhtina, S.A. (1998). Z istorii kolektsii pysanok Kharkivskoho istorychnoho muzeiu [From the history of the Easter egg collection of the Kharkiv Historical Museum]. Treti Sumtsovski chytannia: Zb. mat. Tezy nauk. konferentsii [Third Sumtsov readings: Collection of materials. Abstracts of the scientifi c conference]18 kvitnia 1997 r., рр. 83–85. [in Ukrainian]. 6. Bulychova, V.V. (1998). Rosiiski zhinochi holovni ubory u kolektsii Kharkivskoho istorychnoho muzeiu [Russian women’s headdresses in the collection of the Kharkiv Historical Museum]. Treti Sumtsovski chytannia. Zb. mat. Tezy nauk. konferentsii 18 kvitnia 1997 r. [Sumtsov readings. Collection of materials Abstracts of the scientifi c conference], рр. 86–89. [in Ukrainian]. 7. Babenko, L.I. (2015). Zoloti pidvisky z Oleksandropilskoho kurhanu u kolektsii Kharkivskoho istorychnoho muzeiu [Golden pendants from the Oleksandropol mound in the collection of the Kharkiv Historical Museum]. Muzeini chytannia. Mat. nauk. konferentsii «Iuvelirne mystetstvo – pohliad kriz viky» 10–12 lystopada 2014 r. [Museum readings. Materials of the scientifi c conference], рр. 47–52. [in Ukrainian]. 8. Babenko, L. (2012). K istorii kollektsii predmetov iz litogo (melgunovskogo) kurgana [To the history of the collection of objects from the cast (Melgunovsky) mound]. Rossiyskaya arkheologia, 3, рр. 20–27. [in Russian]. 9. Deineko, S.M. (2008). Raionni muzei Kharkivshchyny u druhii polovyni 1940-kh rokiv (na materialakh Krasnohradskoho, Iziumskoho, Barvinkivskoho muzeiv ta Memorialnoho muzeiu imeni Matiushenko u Derhachakh) [District museums of the Kharkiv region in the second half of the 1940s (based on the materials of the Krasnograd, Izyum, Barvinkiv museums and the Matyushenko Memorial Museum in Dergachy)]. Dvadtsiat chetverti Sumtsovski chytannia. Zb. mat. Tezy nauk. konferentsii «Muzei u hlobalnomu sviti: innovatsii ta zberezhennia tradytsii» [Twenty-fourth Sumtsov readings. Collection of materials. Theses of the scientifi c conference], issue 24, рр. 304–309. [in Ukrainian]. 10. Deineko, S.M. (2019). Komplektuvannia fondiv Kharkivskoho istoryko-kraieznavchoho muzeiu imeni H. Skovorody. Malovidomi storinky (1944 – 1954) [Completing the funds of the Kharkiv Historical and Local History Museum named after H. Skovoroda. Little-known pages (1944 - 1954)]. Sivershchyna v istorii Ukrainy, issue 12, рр. 401– 404. [in Ukrainian]. 11. DAKhO, f. r-5942, op. 1, spr. 98. 12. DAKhO, f. r-5942, op. 1, spr. 23. 13. DAKhO. f. r-5942, op. 1, spr. 1. Стаття надійшла до редакції 08.02.2023 р. Рекомендована до друку 04.10.2023 р. УДК 792.03.21:(477.51) С.В. Рой ТВОРИ КЛАСИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У РЕПЕРТУАРІ НІЖИНСЬКИХ ТЕАТРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. У статті здійснено спробу дослідити інтерес до класичної літе- ратурної спадщини у творчому доробку ніжинських театрів другої половини ХХ ст., прослідкувати процес пошуку ніжинськими кори- феями театру національної ідентичності в сценічному мистецтві та зростаючу потребу публіки до творів українських письменників. Дослідження базується на систематизації та вивченні джерел з іс- торії театрального мистецтва, наявних у фондах НКМ ім. І. Спась- кого. До них належать фотографії, газетні статті та афіші, які можна розглядати як достовірні джерела, що містять точну ін- формацію про репертуар театрів, склад його трупи, виконавців тієї чи іншої вистави. Ключові слова: Ніжинський краєзнавчий музей ім. І. Спаського, Ні- жинський український драматичний театр ім. М.М. Коцюбинського, драматичний колектив клубу залізничників, афіша, спектакль, п’є- са, Б.Б. Лучицький, І.К. Бровченко, В.Ф. Тось. Увага дослідників до вивчення театрального репертуару Ніжинських театрів другої половини ХХ ст., починаючи з кінця 1950-х рр., викладена у колективній праці під редакцією М. Рильського «Український драматичний театр» [27]. Дещо згодом, у 1964 р., вийшла стаття П. Коваля «Оживають картини минулого: нова вистава драмгуртківців залізничного клубу», присвячена спек- таклю за поемою Т.Г. Шевченка «Мати-наймичка» [23]. Постановці п’єси Т.Г. Шевченка «Мати-наймичка» була присвячена публікація І.В. Процька [26]. Крім цього, в цей же період з’явився цикл рецензійно-критичних публікацій Ю. Каганова, присвячених аматорським театрам м. Ніжина [21; 22]. У 1983 р. з’явився ряд статей, присвячених 50-річчю Ніжинського театру ім. Коцюбинського, серед яких – публікація В. Вербицького «Молода зміна» про участь у постановці вистави «Мати- j
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202941
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2218-4805
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:25:26Z
publishDate	2023
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format	dspace
spelling	Дейнеко, С.М. 2025-04-18T12:44:50Z 2023 Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди) / С.М. Дейнеко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 184-189. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202941 069.5:93/94](477.54):351.852(477)(091) «1946/1947» Розвідка присвячена одній із маловідомих сторінок історії українського музейництва – відновленню колекції Харківського історико-краєзнавчого музею імені Г. Сковороди. Його збірка сильно постраждала у роки Другої світової війни, у принципі як і зібрання більшості подібних установ на території УРСР, тому уряд республіки прийняв низку рішень про якнайшвидше відновлення музейних колекцій. Одним із шляхів комплектування стало виявлення предметів старовини у юридичних та фізичних осіб і спроби вилучення цих коштовностей на користь музею. У дослідженні розглянуто результати роботи комісії по виявленню музейних цінностей у Харкові в 1946–1947 рр.: її склад, кількість обстежених організацій, тип виявлених предметів. At the end of World War II, the leadership of Soviet Ukraine, for the sake of fast restoration of the republic museum fund, together with other ways of collection renovation, initiated the replenishment of the collection due to the antiquities, which were owned by individuals and legal entities arguing that they have cultural and historical value and not being interested in legal issues of the question. In particular, in the property right and the documentary confirmation of their complaint to the property of individuals and legal entities. We assume that the purpose of this was not only the search and return of missing objects from the museum collections but also their replenishment owing to the antiquities, which have never belonged to the museum fund of the USSR. Special committees, which were created under the decision of the local authorities, have become an instrument for performing this decision. In Kharkiv, such a body was initially created in 1945, and this decision was duplicated in 1946. The committee included five people, who created a working group from the employees of Skovoroda Kharkiv museum of local history in number of twelve people. They inspected 296 different institutions and individuals in nine districts of the city. Among the found objects of antiquity prevailed furniture produced mainly in the XIX century, less common were paintings, documents, household items, and printed press. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди) Finding and return of antiquities as an element of state policy for restoration of museum funds in the first post-war years (based on materials of Skovoroda Kharkiv museum of local history (1946–1947) Article published earlier
spellingShingle	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди) Дейнеко, С.М. Музейна справа
title	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди)
title_alt	Finding and return of antiquities as an element of state policy for restoration of museum funds in the first post-war years (based on materials of Skovoroda Kharkiv museum of local history (1946–1947)
title_full	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди)
title_fullStr	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди)
title_full_unstemmed	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди)
title_short	Виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах Харківського історико-краєзнавчого музею ім. Г. Сковороди)
title_sort	виявлення та повернення старожитностей як елемент державної політики по відновленню музейного фонду у перші повоєнні роки (1946–1947) (на матеріалах харківського історико-краєзнавчого музею ім. г. сковороди)
topic	Музейна справа
topic_facet	Музейна справа
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202941
work_keys_str_mv	AT deinekosm viâvlennâtapovernennâstarožitnosteiâkelementderžavnoípolítikipovídnovlennûmuzeinogofonduuperšípovoênníroki19461947namateríalahharkívsʹkogoístorikokraêznavčogomuzeûímgskovorodi AT deinekosm findingandreturnofantiquitiesasanelementofstatepolicyforrestorationofmuseumfundsinthefirstpostwaryearsbasedonmaterialsofskovorodakharkivmuseumoflocalhistory19461947

Institution

Similar Items