Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму
Стаття присвячена проблематиці недостатнього висвітлення та популяризації біографічних відомостей про українського митця Олександра Олександровича Мурашка. У період російсько-української війни настав час гідно довести національну ідентичність О. Мурашка, акцентувати увагу на україно-центричних мотив...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2023 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2023
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202946 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму / В.М. Павленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 101-105. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860270127947186176 |
|---|---|
| author | Павленко, В.М. |
| author_facet | Павленко, В.М. |
| citation_txt | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму / В.М. Павленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 101-105. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Стаття присвячена проблематиці недостатнього висвітлення та популяризації біографічних відомостей про українського митця Олександра Олександровича Мурашка. У період російсько-української війни настав час гідно довести національну ідентичність О. Мурашка, акцентувати увагу на україно-центричних мотивах у творчості діяча та популяризувати дійсні відомості про його патріотичні погляди та етапи реорганізації освітнього процесу на теренах України.
The article is devoted to the problem of insufficient coverage and popularisation of biographical information about the outstanding Ukrainian artist - Oleksandr Murashko. In the period of the Russian-Ukrainian war, it is time to adequately prove the national identity of O. Murashko, to focus on Ukraine-centric motives in the artist’s work, and to popularise true information about his patriotic views and the stages of reorganisation of the educational process in Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:05:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
101
УДК 7.036.2 О. Мурашко
В.М. Павленко
ОЛЕКСАНДР МУРАШКО:
СЛІДАМИ УКРАЇНСЬКОГО ІМПРЕСІОНІЗМУ
Стаття присвячена проблематиці недостатнього висвітлення
та популяризації біографічних відомостей про українського митця
Олександра Олександровича Мурашка. У період російсько-української
війни настав час гідно довести національну ідентичність О. Мураш-
ка, акцентувати увагу на україно-центричних мотивах у творчості
діяча та популяризувати дійсні відомості про його патріотичні по-
гляди та етапи реорганізації освітнього процесу на теренах України.
Ключові слова: творчість Олександра Мурашка, національна іден-
тичність, педагогічна діяльність, Українська академія мистецтва.
26 серпня 1875 р. у м. Києві народився унікальний укра-
їнський художник-імпресіоніст Олександр Олександрович
Мурашко – постать, яка започаткувала цей жанр в Укра-
їні та, взагалі, збагатила світове мистецтво ХХ ст. нови-
ми поглядами і шедеврами (рис. 1).
Незважаючи на те, що Олександр Мурашко є одним з
провідних художників та громадсько-культурних діячів
України XX ст., його життєвий і творчий шлях недостатньо
представлений у наукових працях. Серед них слід згадати
роботи Д. Добріян, яка подає повну палітру біографічних
відомостей митця [1; 2; 3]. А ось О. Кашуба-Вольвач [6] ви-
кладає широкий спектр документації та етапів реоргані-
зації національної художньої освіти, в якій О. Мурашко
брав безпосередню участь. Наша стаття покликана по-
казати становлення його особистості на тлі історичних
подій Української революції 1917–1921 рр., його роль у
створенні Української академії мистецтв та акцентувати
на україно-центричних мотивах у творчості.
Сам по собі Олександр Мурашко був цікавою дити-
ною з норовливим характером, але наполегливим та зав-
зятим. Життя у маленькому місті на Чернігівщині, куди
його відправила мати, розвинуло у майбутнього худож-
ника любов до природи та тварин. Він багато читав, але
більше захоплювався малюванням. Його перші малюнки
були зроблені на стелях будинку, за що, звісно ж, хлопчик
був покараний батьком.
У Чернігові дитину віддали до духовної семінарії, але
вчитися не вдавалося через власне самолюбство. Не вийшло
і в Київській гімназії. І тоді батько вирішив залучити його
до свого діла – зробити із сина справжнього іконостасного
майстра. Але нічого не приваблювало Сашка так, як малю-
вання. Після чергової сварки з батьком він вирішив піти з
дому (йому тоді було 15 років). Не маючи коштів, але напо-
легливо прямуючи до своєї мети, О. Мурашко звернувся до
мистецтвознавця, художнього критика А.В. Прахова з про-
ханням виділити йому хоча б якісь кишенькові гроші на
їжу та матеріали для нових робіт. Малював він у майстерні
дядька, де і жив в крихітній кімнаті, а свої етюди показу-
вав Прахову, а той, у свою чергу, продовжував наполегли-
во вмовляти батька дати відповідну освіту сину, який мав
хист до мистецтва. Незабаром у 1895 р. Мурашкам вдало-
ся налагодити свої стосунки, і Олександр поїхав підкорю-
вати омріяну Академію мистецтв у Петербурзі. Там його
менторами стали А.В. Прахов та В.М. Васнецов.
Вже восени 1895 р. Олександр Мурашко склав всі іспити
та успішно вступив до Вищого художнього училища при
Академії мистецтв у Петербурзі, а у 1896 р. став студен-
том майстерні І. Ріпина. На той час Петербурзька акаде-
мія була центральним навчальним закладом усієї імперії,
куди прагнули вступити майже всі, хто принаймні вмів
малювати [8, с. 34]. Саме навчання у І.Ю. Ріпина протя-
гом 1896–1900 років сформували у Мурашка реалістичний
метод зображення, власну живописну манеру. Майже всі
учні перейняли від І.Ю. Ріпина вільний та широкий ма-
зок, який зберігав при цьому строгість пластичного ліп-
лення. Саме у Академії О. Мурашко вперше зацікавився
основами світлотіньового тонального малярства, став ак-
тивно використовувати насичені та яскраві кольори [9].
І. Ріпин, вважаючи Мурашка одним із найталанови-
тіших учнів, дозволив йому самостійно обрати сюжет до
своєї програмної роботи. На око юнака потрапила тоді
близька до нього тематика української культури та істо-
рії, яка відобразилася на полотні «Похорон кошового».
Ілля Юхимович не став на заваді такій гарній ідеї, бо сам
мав українське походження і неодноразово звертався до
українських національних сюжетів [5, с. 178].
І от наступив вирішальний для подальшої кар’єри
1900 р. Того року О. Мурашко й представив картину «По-
хорон кошового», за яку він отримав звання художника
і право на навчання за кордоном коштом Академії, бю-
джет якого складав 2000 руб. на рік [2, с. 21]. Так Олександр
Олександрович здобув неоціненний досвід, навчаючись у
найкращих майстрів Парижа і Мюнхена, продемонстру-
вав неймовірний талант і назавжди закарбував своє ім’я у
Рис. 1. Олександр Олександрович Мурашко
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
102
європейському мистецтві. Згодом, повернувшись на Бать-
ківщину, він по-справжньому переконався у своїй націо-
нальній ідентичності, яку проявив і у своєму мистецтві.
У 1909 р. О. Мурашко почав свою роботу у Київсько-
му художньому училищі. Цього року він вперше спробу-
вав себе у ролі педагога, сповненого сил та жаги до вихо-
вання нового покоління митців, намагаючись передати
власні навички і погляди своїм учням. Але його ентузіазм
зіштовхнувся з «імперіалістичним» духом, який панував
в училищі. Через 3 роки (до 1912 р.) він звільнився, але в
жодному разі не полишив свої плани щодо Академії. Во-
сени 1913 р. Мурашко відкрив власну майстерню на гори-
щі багатоповерхівки Гінзбурга (найвищого київського хма-
рочоса), запросивши на роботу талановитих і вже на той
час відомих у Києві особистостей: художницю-анімаліст-
ку А.А. Крюгер-Прахову, портретиста А.Б. Козлова, істори-
ка мистецтва Е.М. Кузьміна, біолога М.М. Воскобойникова,
професора анатомії Р.І. Гельвіга. У майстерні панувала за-
тишна та професійна атмосфера, все було спрямовано на
розвиток юних митців як ментально (підібраний колектив,
де навіть вчителі – друзі; свобода поглядів та ідей), так і
художньо. Олександр Олександрович розробив унікальну
програму, де рисувальні класи давали всі можливі знання,
пов’язані з мистецтвом. Після такого навчання потенцій-
ний художник отримував ґрунтовну практичну й теоре-
тичну підготовку. Мурашко був незвичайним вчителем –
він мав власні принципи та ідеї. Саме він почав доносити
до учнів колористику, якої навчився у природи. Також ці-
кавою частиною навчання були постановки (власний на-
робіток О. Мурашка як педагога). Художник приділяв ува-
гу усім компонентам, уміло комбінував одяг, тим самим
акцентуючи увагу на головних колірних моментах. Також
митець любив давати портретні постановки, метою яких
було навчити студентів відчувати емоції та вміло перено-
сити їх на полотно. Авторитет студії швидко піднімався:
роботи учнів цих років активно представлялися на вистав-
ках та отримували найвищі нагороди. Але на заваді стала
Перша світова війна. Та навіть у роки скрути деякі учні все
ж продовжували своє навчання у майстерні...
Плинув час, і ось 1917 рік – Лютнева революція, наслід-
ком якої стала Українська революція 1917–1921 рр. Тоді
гостро постало культурне питання в Українській Народній
Республіці, зокрема щодо створення Української академії
мистецтв, бо талановита українська молодь, яка мала чіт-
ку політичну позицію, отримувала шанс на високоякісну
національну художню освіту. «Ми всі тоді вірили, що буде
незалежна Україна; з усіх кінців бувшої Росії, в якій ішла
революція, почали на Україну з’їздитися ті, що почували
себе українцями і хотіли працювати для України. І ось у
Києві зібралось між іншим багато митців», – писала ак-
тивна учасниця тих подій Катерина Антонович [6, с. 8].
10 червня 1917 р. було представлено проєкт Київської
академії живопису, скульптури і архітектури до Ради учи-
лища, в якому до цього було піднято студентський бунт.
Професор Антонович разом з професором історії мисте-
цтва Київського університету Григорієм Павлуцьким і ди-
ректором Київського музею Миколою Біляшівським об-
говорили всі питання про створення Академії мистецтв
з Головою Центральної Ради професором Михайлом Гру-
шевським. Вони отримали лист-запрошення на спільне
обговорення статуту Академії Радою об’єднаних мистець-
ких організацій Києва та Художнім училищем. Серед пер-
ших у дебатах виступив О. Мурашко, який висловив своє
негативне ставлення до Київського училища через його
казенно-рутинний спосіб викладання, поділився влас-
ним баченням вільного мистецького простору. І вже на
кінець серпня комісія на чолі з Павлуцьким визначились
зі складом Академії та приблизним статутом.
Перейдемо ближче до редакції першого проєкту статуту
Академії, який склав саме Олександр Мурашко. Статут базу-
вався на наступних головних засадах: навчання в Академії
відбувається під прапором національних традицій; визна-
ється принцип свободи мистецької творчості; проголошу-
ється заміна «школи» індивідуальністю; Академія повин-
на поважати індивідуальні особливості обдарування й не
зазіхати на духовну свободу художника; запроваджується
система майстерень під керівництвом окремих художни-
ків, відкидаються загальні класи, а також поділ на спеціаль-
ності; Від студентів, що вступають на архітектурне відді-
Рис. 2. О. Мурашко. Жінка з настурціями (1918 р.)
ISSN 2218-4805
103
лення, вимагається проходження повного
курсу технічних наук у Політехнічному ін-
ституті або в інших навчальних закладах,
де такі викладаються; Українська акаде-
мія мистецтв має за своє завдання тільки
мистецький бік та має на меті дати освіту
архітектора-художника [6, с. 48].
На 1 вересня 1917 р. головним питан-
ням для Академії стало визначення профе-
сорського складу. Після виборів затвердили
всього 8 кандидатів, серед яких були Мураш-
ко, Бойчук, Бурачек, Кричевський, Маневич,
Жук і Нарбут [6, с. 52]. Отже, 11 жовтня 1917 р.
газетою «Нова Рада» було анонсовано про
майбутнє відкриття Академії. Перша інфор-
мація про набір слухачів з’явилася у газетах
вже 13 жовтня. Згодом було проведене вну-
трішнє голосування на посаду ректора серед
чотирьох кандидатів (Федір та Василь Кри-
чевські, Михайло Жук, Олександр Мурашко).
Троє останніх взяли самовідвід, тож ректо-
ром став Федір Кричевський [1, с. 65].
22 листопада 1917 року відбулося від-
криття Української академії мистецтв, яке
супроводжувалося показом художніх робіт її професорів
та балом. У шостій залі була розгорнута експозиція тво-
рів Олександра Мурашка. Він дійсно марив цією подією,
мріяв реалізувати план виховання справжньої української
художньої інтелігенції. «Нічого кращого більш не хочу,
як дочекатися одного-двох випусків по моїй майстерні,
тоді я міг би сказати, що я зробив велику справу», – го-
ворив Мурашко, дивлячись на кількість зацікавленої мо-
лоді, яка прийшла прослухати настанову діячів Академії.
На жаль, ті дні були останніми у мирній Українській На-
родній Республіці. Свої перші починання Українська акаде-
мія мистецтв здійснювала вже під канонаду більшовицьких
гармат. Ті події точно відображає афоризм: «Коли гримить
зброя, музи мовчать» [6, с. 84, 90]. Мурашко з неймовірною
захопленістю викладав портретну майстерність. Згодом до
нього прийшли учні з його колишньої майстерні, які праг-
нули продовжувати навчання з образотворчого мистецтва.
Мурашко був завжди серйозним викладачем, вибагливо
ставився до робіт вихованців, але поза класами щиро лю-
бив їх і підтримував [9]. «Бувало таке время, що учень си-
дить сумний і не робе. Приходе О.О.: «Чому Ви нічого не
робите?». – «Не можу». – «Може немає фарби, то Ви так би
і сказали». Зразу з’являються і фарби, і полотно, і дуже-ду-
же обережно питає: «А де Ви обідаєте?» [3, с. 9]. На думку
автора, ця цитата підтверджує його серйозне ставлення до
навчання та підкреслює людяність і піклування про учнів.
Гарний тому приклад – Тіна Омельченко, яка жила в домі
Мурашка і стала по-справжньому близькою людиною для
його родини. «Для мене О.О. був і батько, і вчитель. В кру-
гу нас, т. б. учнів, О.О. був не як учитель, а як старший то-
вариш – давав поради і ніколи не змушував учня, щоб ро-
бив так, а не єтак», – з найприємнішими почуттями писала
вона [3, с. 8]. Згодом саме ці записи дадуть історикам ро-
зуміння характеру постаті Мурашка, розкриють його як
людину, чоловіка, вчителя та батька. Увесь той час занят-
тя були нерегулярними, але віддані своїй справі виклада-
чі все-таки продовжували доносити студентам розуміння
важливості культури і мистецтва навіть у часи війни. Звіс-
но, що серед них був і О. Мурашко [9, с. 215].
Більшість часу свого життя Олександр Мурашко при-
святив образотворчому мистецтву. Саме портретний жанр
дав йому те визнання і повагу, на яку він заслуговував.
Окрему низку таких робіт він присвятив своїй дружині
Маргариті Августинівні, написавши декілька її дивовиж-
них портретів. Дивлячись на ці картини, можна відчути ті
лагідні та абсолютно чисті почуття до дружини. Полотна
ніби мають окрему енергію спокою та родинного затишку.
У портретному живописі Мурашко був стриманим, ви-
мальовував найдрібніші деталі людської статури, звертав
окрему увагу на образ. Слід зупинитися на його останній
портретній роботі «Жінка з настурціями» (рис. 2). В ній він
продемонстрував незвичні для портрета техніки: яскраво,
широкими мазками, вималював тендітну жіночу постать,
яка пронизливо дивилася у бік та лагідно тримала обере-
мок нестримно помаранчево-бордових квітів. Не дивля-
чись на контрастний фон, виконаний у синьо-фіолетових
відтінках, завдяки майстерній техніці постановки освіт-
лення промені світла, що потрапляють на тіло жінки, ви-
водять її на передній план картини. На щастя, більшість
робіт Олександра Олександровича залишилися в Україні і
ми можемо побачити їх на власні очі. Значна частина з них
знаходиться у Національному художньому музеї України.
Рис. 3. О. Мурашко. Неділя (1914 р.)
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
104
Свою національну ідентичність Олександр Олексан-
дрович доводив не тільки словами і політичними погля-
дами, а ще й власними художніми полотнами, які стали
українським культурним надбанням. Художник поряд з
портретними роботами щиро любив писати сюжетні кар-
тини, в яких майстерно працював зі світлом, художніми
техніками та барвами. Більшість з цих полотен тільки за-
раз набули важливого значення для всього нашого наро-
ду, бо їх сюжети взяті з побуту українських селян. Картини
О. Мурашка допомагають нам відчути той час, відтвори-
ти справжню українську історію.
Першим його витвором у даному жанрі стала робота
«Зима» (1905 р.). В ній автор створив глибокі та насичені
народні образи. Пара міцно вписана у загальний зимо-
вий пейзаж. Але дивовижним є саме зображення чолові-
ка і жінки. Вони вбрані у зимовий український одяг, при-
таманний моді початку ХХ ст.: чоловік – у якісний кожух
та чорну смушкову шапку (дорогоцінна річ того часу),
жіночка – у чорний кожушок та червоно-чорну хустку
з рослинною символікою у вигляді червоних троянд [4].
Наступною роботою цього жанру стала картина «Бла-
говіщення» – тендітна, ніжна, повітряна та легка, сповне-
на надії і чистоти, написана в стилі імпресіонізму. Яскраво
освітлений ранковим сонцем ґанок, чарівно-зелений са-
док ледве видний із-за легких світло-блакитних штор, що
розвіюються під впливом свіжого весняного вітру. Полот-
но поділяється на дві уявні частини: права є
спокійною та затишною, ліва – динамічна,
але це ніяк не обтяжує роботу. Символічним
елементом картини є тендітна квітка. Біла
лілія – символ Благовіщення – у християн-
стві символізує чистоту та незайманість. У
ті часи релігія було невід’ємною частиною
життя українців, переважно селян, бо у їх
віруваннях єдиним, на кого можна оперти-
ся та попросити допомоги, був Бог.
На полотні О. Мурашка «Неділя»
(1914 р.) (рис. 3) бачимо постаті юних ді-
вчат, одягнених у просте селянське вбрання,
на тлі старенької побіленої хатинки і спокій-
ного сільського краєвиду на задньому плані.
Сукні та вишиті фартушки мають притаман-
ний для початку ХХ ст. квітковий орнамент.
На головах дівч ат – хустки, адже люди віри-
ли, що непокрита голова жінки несе нещас-
тя та відсутність врожаю, тому їх носили від
малої дівчинки до дорослої жінки.
У 1914 р. Мурашко написав неймовірно
сонячну картину «Прачка». На ній зобра-
жена літня жінка у білій вільній сорочці з
натуральної тканини, що завжди цінува-
лося в одязі. Цього ж року художник ство-
рив ще одну вражаючу роботу «Селянська
родина» (рис. 4). Картина передає інтер’єр
селянської хати початку ХХ ст. [7]: ікони на
покуті, вишиті рушники як магічні обереги від злих ду-
хів, побілені стіни, маленьке віконце. На полотні зобра-
жені два покоління родини: старенькі батьки та їх юна
донька. Акцентом композиції є святкове вбрання дівчи-
ни: корсетка, вишита сорочка, плахта, на голові – вінок з
квітів, на шиї – низка коралів [4].
Останнім витвором митця стала картина «Квіткарки»
(1917 р.). Вона має нестримні відтінки вільного, як небо,
волошкового кольору і вражає своєю легкістю та робо-
тою зі світлом. Це полотно є апофеозом О. Мурашка у
його власній дослідницькій роботі зі світловими схемами.
Навіть не дивлячись на те, що картина є незавершеною,
вона гідно ставить крапку в творчості художника. Бо так,
як він передав сміливі тіні та плямисті сонячні промені,
які вибірково освітлюють білосніжні сукенця літніх жінок,
може зробити лише справжній геніальний майстер світла!
Отже, Олександр Мурашко – це людина, яка відкрила
нову віху в українській художній майстерності, створила
по-справжньому дивовижні витвори мистецтва. Ставши
одним з провідних громадських діячів Української На-
родної Республіки, він пропагував нову якісну мистецьку
освіту, якої так не вистачало тодішній талановитій молоді.
Своїм дослідженням авторка статті прагнула привер-
нути увагу громадян своєї країни та зарубіжжя до постаті
видатного українського митця – Олександра Мурашка, по-
пуляризувати якісний український художній контент, ак-
Рис. 4. О. Мурашко. Селянська родина (1914 р.)
ISSN 2218-4805
105
центувати увагу на необхідність реставрації його садиби у
місті Києві, щоб нові покоління незалежних українців мог-
ли по-справжньому пишатися здобутками, непереборною
відвагою та національною свідомістю власних пращурів.
ДЖЕРЕЛА
1. Добріян Д. Громадська діяльність Олександра Мурашка в
роки Української революції (1917–1919 рр.). Другі києвознавчі чи-
тання: історія та етнокультура (до 100-річчя Української револю-
ції 1917–1921 рр.). Київ, 2017. С. 78–81.
2. Добріян Д. Листування Олександра Мурашка як джерело ви-
вчення його особистості. Етнічна історія народів Європи: Збірник
наукових праць. 2017. Вип. 53. С. 67–76.
3. Добріян Д. Спогади про Олександра Мурашка. Текст Тіни
очима Аліни. Київ : ArtHuss, 2017. 64 с.
4. Естетичні властивості матеріалів українського одягу. URL:
https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10947/.
5. Жбанкова О.Б. Мурашко Олександр Олександрович. Енци-
клопедія сучасної України, 2020.
6. Кашуба-Вольвач О. Українська академія мистецтва. Кн. 1.
Історія заснування (березень – грудень 1917). Хронологія подій.
Документи. Київ, 2014. 223 с.
7. Культура побуту. URL: http://litopys.org.ua/istkult2/ikult206.htm.
8. Петрашик В. Микола Бурачек: портрет на тлі епохи. Київ :
Вид-во ТОВ «Сіті Прес Компані», 2014. 176 с.
9. Членова Л. Олександр Мурашко. Сторінки життя і творчості.
Хмельницький : Галерея Артанія Нова, 2005. 256 с.
Pavlenko V.M. Oleksandr Murashko: in the footsteps of Ukrainian
impressionism
The article is devoted to the problem of insuffi cient coverage and
popularisation of biographical information about the outstanding Ukrainian
artist - Oleksandr Murashko. In the period of the Russian-Ukrainian war,
it is time to adequately prove the national identity of O. Murashko, to focus
on Ukraine-centric motives in the artist’s work, and to popularise true
information about his patriotic views and the stages of reorganisation of
the educational process in Ukraine.
Key words: the art of Oleksandr Murashko, national identity, pedagogical
activity, Ukrainian Academy of Arts.
REFERENCES
1. Dobrian, D. (2017). Hromadska diialnist Oleksandra Murashka
v roky Ukrainskoi revoliutsii (1917–1919 rr.) [Public activity of Olek-
sandr Murashko during the Ukrainian Revolution (1917-1919)]. Sec-
ond Kyiv Studies Readings: History and Ethnoculture (to the 100th anniversary
of the Ukrainian Revolution of 1917-1921), pp.78-81. Кyiv. [in Ukrainian].
2. Dobrian, D. (2017). Lystuvannia Oleksandra Murashka yak dzhere-
lo vyvchennia yoho osobystosti [Correspondence of Oleksandr Muras-
hko as a source of studying his personality]. Ethnic History of the Peoples
of Europe: Collection of scientifi c papers, issue 53, pp. 67-76. [in Ukrainian].
3. Dobrian, D. (2017). Spohady pro Oleksandra Murashka. Tekst Tiny ochy-
ma Aliny [Memories of Oleksandr Murashko. Tina’s Text through the Eyes of Ali-
na]. Kyiv: ArtHus. [in Ukrainian].
4. Estetychni vlastyvosti materialiv ukrainskoho odiahu [Aesthetic
properties of materials of Ukrainian clothing]. Retrieved from: https://
osvita.ua/vnz/reports/culture/10947/. [in Ukrainian].
5. Zhbankova, O. B. (2020). Murashko Oleksandr Oleksandrovych.
Encyclopaedia of Modern Ukraine. [in Ukrainian].
6. Kashuba-Volvach, O. (2014). Ukrainska akademiia mystetstva. Kn. 1.
Istoriia zasnuvannia (berezen – hruden 1917). Khronolohiia podii. Dokumenty
[Ukrainian Academy of Arts. Book 1. History of the foundation (March-December
1917). Chronology of events. Documents]. Кyiv. [in Ukrainian].
7. Kultura pobutu [Culture of everyday life]. Retrieved from: http://
litopys.org.ua/istkult2/ikult206.htm. [in Ukrainian].
8. Petrashyk, V.(2014). Mykola Burachek: portret na tli epokhy [Mykola Bu-
rachek: a portrait against the background of the era]. Kyiv: City Press Com-
pany LL. [in Ukrainian].
9. Memberova, L. (2005). Oleksandr Murashko. Storinky zhyttia i tvor-
chosti [Oleksandr Murashko. Pages of life and work]. Khmelnytskyi: Artania
Nova Gallery. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 10.08.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.
УДК 929.Шостак «1878–1881»
О.В. Кужельна
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ГУБЕРНАТОР
АНАТОЛІЙ ШОСТАК У СВІТЛІ
СЕНАТОРСЬКОЇ РЕВІЗІЇ 1881 РОКУ
У статті на підставі матеріалів Сенаторської ревізії 1881 року,
мемуарної літератури, документів Державного архіву Чернігівської
області та інших джерел досліджується біографія Анатолія Льво-
вича Шостака (Ісленьєва-Шостака) (1840–1914), зокрема зверта-
ється увага щодо його діяльності на посаді Чернігівського губерна-
тора (1878–1881).
Ключові слова: Анатолій Шостак, Чернігівська губернія, губерна-
тор, сенаторська ревізія, Олександр Половцов.
Діяльність Анатолія Львовича Шостака на посаді Черні-
гівського губернатора зокрема та його біографія в цілому
не досліджена належним чином. Повідомлення про нього
у довідкових виданнях на кшталт «Календарів Чернігів-
ської губернії» обмежуються лише датами його губерна-
торства. Відсутні відомості про нього і в енциклопедич-
них виданнях. Максимум, що можна знайти на сторінках
Інтернету та інших довідкових видань, це повідомлення
про те, що завдяки Шостаку сталося дві події: відкриття
Чернігівського міського ремісничого училища (1880 р.) та
спорудження в Ніжині пам’ятника Миколі Гоголю (1881 р.).
Ось майже і все. Тож автор, залучаючи матеріали Сенатор-
ської ревізії 1881 року, мемуарну літературу, документи
Державного архіву Чернігівської області та інші джере-
ла, намагається надати більш об’ємну інформацію щодо
життя та діяльності А. Шостака.
Анатолій Львович Шостак (Ісленьєв-Шостак) народив-
ся 1840 року, походив з дворян Херсонської губернії. Мав
юридичну освіту, закінчив Олександрівський імператор-
ський ліцей [4, с. 60–61].
Як і більшість дворянської молоді, юний Анатоль про-
водив свій вільний час на балах, у подорожах та відвіду-
ваннях дворянських маєтків. У числі заможних родин,
де він часто гостював, була і родина на той час молодо-
го, але вже доволі відомого письменника Льва Толстого.
Після того, як Софія Андріївна Берс вийшла заміж за
Льва Миколайовича Толстого, в Ясній Поляні почали го-
стювати її численні родичі. Так влітку 1862 р. до Толстих
приїздили дід Софії А.М. Ісленьєв з донькою Ольгою [10,
с. 524]. Неодноразово у Ясній Поляні бувала рідна сестра
Софії Тетяна Андріївна Берс, яка вважалася нареченою
брата письменника Сергія Миколайовича Толстого. При-
їздив до маєтку Толстих і троюрідний брат Софії Анато-
лій Ісленьєв (Шостак). Анатолій звернув увагу на чарів-
ну сімнадцятирічну Тетяну, а молодий красень з веселим
і задоволеним поглядом сподобався Тетяні. Тетяна Берс
познайомилася з Анатолієм Шостаком в Петербурзі на-
весні 1863 року. Їх спілкування продовжилося на початку
червня 1863 року в Ясній Поляні. Тоді в маєток приїхали
Тетяна Берс, Олександр Берс, Олександр Кузьминський
та Анатолій Шостак (Ісленьєв) [10, с. 526]. Софія Толстая
у своєму щоденнику 6 червня 1863 року згадувала: «На-
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202946 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:05:42Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Павленко, В.М. 2025-04-18T12:46:31Z 2023 Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму / В.М. Павленко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 101-105. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202946 7.036.2 О. Мурашко Стаття присвячена проблематиці недостатнього висвітлення та популяризації біографічних відомостей про українського митця Олександра Олександровича Мурашка. У період російсько-української війни настав час гідно довести національну ідентичність О. Мурашка, акцентувати увагу на україно-центричних мотивах у творчості діяча та популяризувати дійсні відомості про його патріотичні погляди та етапи реорганізації освітнього процесу на теренах України. The article is devoted to the problem of insufficient coverage and popularisation of biographical information about the outstanding Ukrainian artist - Oleksandr Murashko. In the period of the Russian-Ukrainian war, it is time to adequately prove the national identity of O. Murashko, to focus on Ukraine-centric motives in the artist’s work, and to popularise true information about his patriotic views and the stages of reorganisation of the educational process in Ukraine. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Козацька доба та нова історія Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму Oleksandr Murashko: in the footsteps of Ukrainian impressionism Article published earlier |
| spellingShingle | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму Павленко, В.М. Козацька доба та нова історія |
| title | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму |
| title_alt | Oleksandr Murashko: in the footsteps of Ukrainian impressionism |
| title_full | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму |
| title_fullStr | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму |
| title_full_unstemmed | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму |
| title_short | Олександр Мурашко: слідами українського імпресіонізму |
| title_sort | олександр мурашко: слідами українського імпресіонізму |
| topic | Козацька доба та нова історія |
| topic_facet | Козацька доба та нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202946 |
| work_keys_str_mv | AT pavlenkovm oleksandrmuraškoslídamiukraínsʹkogoímpresíonízmu AT pavlenkovm oleksandrmurashkointhefootstepsofukrainianimpressionism |