Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва
У статті йде мова про виховний процес в чоловічій та жіночій аграрних школах, які заснував М.М. Неплюєв у своєму маєтку у с. Воздвиженське. Зокрема висвітлюється оригінальний підхід фундатора до просвітницької роботи у його навчальних закладах, де одними із основних завдань були культурний розвиток...
Gespeichert in:
| Datum: | 2023 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2023
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202947 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 95-100. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202947 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2029472025-07-31T00:02:59Z Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва Realization of musical talent of M.M. Nepliuiev Мірошниченко, Н.О. Козацька доба та нова історія У статті йде мова про виховний процес в чоловічій та жіночій аграрних школах, які заснував М.М. Неплюєв у своєму маєтку у с. Воздвиженське. Зокрема висвітлюється оригінальний підхід фундатора до просвітницької роботи у його навчальних закладах, де одними із основних завдань були культурний розвиток учнів та відродження їх духовно-морального стану. З’ясовується, що вагомий вплив на досягнення виховних цілей подвижника в його освітньому осередку чинили регулярні, професійні заняття музикою. Також у статті підкреслюється особиста прихильність М. Неплюєва до музичного мистецтва та його талант композитора-аматора. The article deals with the educational process in male and female agrarian schools, which were established by M.M. Nepliuiev on his estate in the village Vozdvyzhenske. In particular, the founder’s original approach to educational work in his educational institutions is covered, where one of the main tasks was the cultural development of students and the revival of their spiritual and moral state. It turns out that regular, professional music classes had a significant influence on the achievement of the educational goals of the ascetic in his educational cell. The article also emphasizes M. Nepliuiev’s personal passion for musical art and his talent as an amateur composer. 2023 Article Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 95-100. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202947 78.071.1М.Неплюєв uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Козацька доба та нова історія Козацька доба та нова історія |
| spellingShingle |
Козацька доба та нова історія Козацька доба та нова історія Мірошниченко, Н.О. Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва Сіверщина в історії України |
| description |
У статті йде мова про виховний процес в чоловічій та жіночій аграрних школах, які заснував М.М. Неплюєв у своєму маєтку у с. Воздвиженське. Зокрема висвітлюється оригінальний підхід фундатора до просвітницької роботи у його навчальних закладах, де одними із основних завдань були культурний розвиток учнів та відродження їх духовно-морального стану. З’ясовується, що вагомий вплив на досягнення виховних цілей подвижника в його освітньому осередку чинили регулярні, професійні заняття музикою. Також у статті підкреслюється особиста прихильність М. Неплюєва до музичного мистецтва та його талант композитора-аматора. |
| format |
Article |
| author |
Мірошниченко, Н.О. |
| author_facet |
Мірошниченко, Н.О. |
| author_sort |
Мірошниченко, Н.О. |
| title |
Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва |
| title_short |
Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва |
| title_full |
Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва |
| title_fullStr |
Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва |
| title_full_unstemmed |
Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва |
| title_sort |
реалізація музичного хисту м.м. неплюєва |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Козацька доба та нова історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202947 |
| citation_txt |
Реалізація музичного хисту М.М. Неплюєва / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 95-100. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT mírošničenkono realízacíâmuzičnogohistummneplûêva AT mírošničenkono realizationofmusicaltalentofmmnepliuiev |
| first_indexed |
2025-11-24T15:07:25Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:07:25Z |
| _version_ |
1849684756774518784 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
95
УДК 78.071.1М.Неплюєв
Н.О. Мірошниченко
РЕАЛІЗАЦІЯ МУЗИЧНОГО
ХИСТУ М.М. НЕПЛЮЄВА
В статті йде мова про виховний процес в чоловічій та жіночій
аграрних школах, які заснував М.М. Неплюєв у своєму маєтку у с. Воз-
движенське. Зокрема висвітлюється оригінальний підхід фундатора
до просвітницької роботи у його навчальних закладах, де одними із
основних завдань були культурний розвиток учнів та відродження їх
духовно-морального стану. З’ясовується, що вагомий вплив на досяг-
нення виховних цілей подвижника в його освітньому осередку чинили
регулярні, професійні заняття музикою. Також у статті підкреслю-
ється особиста прихильність М. Неплюєва до музичного мистецтва
та його талант композитора-аматора.
Ключові слова: М. Неплюєв, навчальний заклад, культурний роз-
виток, музична освіта, виховання, хор.
Микола Миколайович Неплюєв (1851–1908) зайняв своє
місце в історії як фундатор Хрестовоздвиженського тру-
дового братства – особливої моделі суспільства, базисами
якого було колективне господарство та християнська релі-
гія. Колектив Братства складали випускники чоловічої та
жіночої сільськогосподарських шкіл, які М. Неплюєв від-
крив у своєму маєтку у с. Воздвиженському, тоді Глухів-
ського повіту Чернігівської губернії. Проте слід відзначи-
ти, що Микола Неплюєв мав не тільки виняткові здібності
менеджера і був непересічним педагогом; він також захо-
плювався музикою та проявив себе як композитор-аматор.
Історіографія вивчення діяльності М.М. Неплюєва як
богослова, філософа, педагога представлена наступними
дослідниками: В. Авдасьов, В. Глушко, А. Грасьє, І. Горде-
єва, Л. Мельник, Ю. Русанов, В. Ткаченко, Н. Ігнатович,
О. Малишевський, С. Майданова, М. Сомін, Г. Фурсей та ін.
Микола Неплюєв народився у заможній аристокра-
тичній родині. Відповідно до традицій того часу наща-
док знатного роду отримав пристойну домашню освіту,
яку завершив у Санкт-Петербурзькій гімназії. Майбут-
ній подвижник закінчив юридичний факультет Петер-
бурзького університету, також навчався вільнослухачем
у Петровській землеробській академії у Москві [1, с. 86].
Тож, будучи високоосвіченою, всебічно розвиненою осо-
бистістю, Микола Миколайович розумів важливість надан-
ня якісної освіти населенню держави для її благополуч-
ного розвитку. Свої думки з цієї проблеми він намагався
донести як письмово, так і вербально. М. Неплюєв був пе-
реконаний: «...селянин потребує друга, необхідно щоб цей
друг мав достатньо матеріальних засобів щоб допомог-
ти школі, придбати бібліотеку, заснувати для селянських
дітей виховний заклад, навчальну ферму або ремісничу
школу; потрібен друг досить впливовий у певній місце-
вості, щоб захистити селянина від експлуатації куркуля,
захистити його інтереси у земських зборах, забезпечити
цю місцевість, відповідно до її умов, новими кустарни-
ми промислами чи промисловими асоціаціями» [2, с. 10–
11]. Згідно з розумінням подвижника, цими ресурсами
володіли саме поміщики. Цей заможній клас, як мірку-
вав М. Неплюєва, мав історичне покликання залучити-
REFERENCES
1. Kudrytskyi, A.V. (1990). Chernihivshchyna. Entsyklopedychnyi
slovnyk [Chernihiv region. Encyclopedic dictionary]. Kyiv: «Ukrainian Soviet
Encyclopedia» named after M.P. Bazhan. [in Ukrainian].
2. Kompan, O.S. (1963). Mista Ukrainy v druhii polovyni XVII century [Cities
of Ukraine in the second half XVII century]. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Kulakovskyi, V.M. (1983). Istoriya gorodov i sel USSR. Chernigovskaya
oblast [History of towns and villages of the Ukrainian SSR Chernigiv region]. Kiev:
Main Editorial Board of the Ukrainian Soviet Encyclopedia. [in Russian].
4. Kulakovskyi, V.M. (1972). Istoriya gorodov i sel USSR. Chernigovskaya
oblast [History of towns and villages of the Ukrainian SSR]. Chernigiv region.
Kiev: Main Edition of the Ukrainian Soviet Encyclopedia. [in Russian].
5. Voinov, S.S. (1999). Novhorod-Siverskyi [Novhorod Siverskyi]. Chernihiv:
«Siveryanskaya Dumka». [in Ukrainian].
6. Kovalenko, O. B. (1999). Neopublikovana pratsia Andriia Pryhary
«Osoboe yly topohrafycheskoe opysanye horoda hubernskoho
Novhoroda-Severskoho» [Unpublished work of Andriy Pryhara «Special
or topographic description of the city of the provincial Novgorod-
Siversky»]. Siveryansky chronicle, 4. [in Ukrainian].
7. Journal of the Ministry of Internal Aff airs. Book six. 1848, June [Zhurnal
ministerstva vnutrennykh del. Knizhka shestaia. 1848, iyun]. [in Russian].
8. Sbitnev, I. Novgorod-Severskij, 14 Sentyabrya 1827 [Novgorod-Seversky,
September 14, 1827]. [in Russian].
9. Polovets, V.M. (1989). Iz istorii Novgoroda-Severskogo. (Dokumenty i
materialy) [From the history of Novgorod-Siversky. (Documents and materials)].
Chernigiv. [in Russian].
10. Savchenko, O. (2000). Ekonomichnyi rozvytok Novhorod-Siver-
skoho namisnytstva (za danymy Opysu 1779–1781 rr.) [Economic
development of Novgorod-Siversky governorship (according to the
Inventory of 1779-1781)]. Siveryansky chronicle, 6. [in Ukrainian].
11. Tymoshenko, A. (1996). Na rubezhi stolit [At the turn of the
century]. Soviet Polissia, 84, p.8. [in Ukrainian].
12. Kulakovskyi, P. (2006). Chernihovo-Sivershchyna u skladi Rechi Pospolytoi
(1618–1648): Naukove vydannia [Chernihiv-Siverschyna as part of Rzeczpospolita
(1618-1648):Scientifi c publication]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
13. Novyi polnyi geografi cheskii slovar Rossijskoj imperii [New and full
geographical dictionary of the Russian Empire]. Part 1. Sankt Petersburg. (1788).
[in Russian].
14. Lytvyn, N.A. (2012). Ne lukavya pred soboj [Do not dissemble before
yourself]. Kiev: Ukrainian Agency of Information and Seal «Rada». [in
Russian].
15. Na novorichnomu yarmarku [At the New Year’s fair]. The way of
the collective farmer, 3, 11.01.1948. [in Ukrainian].
16. Nesterov. Kolhospna yarmarka [Kolkhoz fair]. The way of the
collective farmer, 77, 27.10.1946. p. 4. [in Ukrainian ].
Стаття надійшла до редакції 14.08.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.j
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
96
ся до справи просвітництва селянства замість того, аби
вкладатися у «безсистемну благодійність». Будівництво
клубів, палаців, шкіл, будинків для знедолених, на дум-
ку Миколи Неплюєва, «це добре, але це латки на старім
лахмітті. І філантроп подібний лікарю, який лікує окре-
мі виразки, в той час як хворий весь організм... Потрібно
знайти основну причину хвороби і лікувати її» [3, с. 30–
31]. Стаючи на шлях просвіти селянства, молодий арис-
тократ сподівався надихнути своїм прикладом представ-
ників поміщицького класу.
В 27 років М. Неплюєв узяв під свою опіку 10 хлопчи-
ків із найбідніших родин, які, навчаючись в Ямпільській
народній школі, проходили сільськогосподарську прак-
тику в його маєтку. Згодом притулок було переміщено на
хутір Воздвиженський [1, с. 87]. Організувавши чоловічу, а
пізніше й жіночу нижчі сільськогосподарські школи, Ми-
кола Миколайович піклувався не тільки про те, щоб їх ви-
пускники були вправними працівниками села, а ще й про
відродження морально-духовного стану вихованців. По-
заяк «не хлібом єдиним живе людина», для своїх навчаль-
них закладів фундатор розробив програму, яка поєдну-
вала спеціальну освіту і культурно-естетичне виховання
та базувалася на релігійній домінанті.
Засновник сільськогосподарських шкіл вирізнявся ви-
шуканим смаком. Він був активним відвідувачем Віден-
ського та Паризького театрів, захоплювався класичною
музикою, грав на фортепіано і написав близько 250 му-
зичних творів [4, с. 338]. Палке бажання М. Неплюєва за-
цікавити своїх вихованців молитвою, за його словами,
відкрило в ньому «абсолютно незнану доти здібність: я
поклав на музику молитву Св. Єфрема Сиріна і дві скла-
дені мною молитви. Це був перший поштовх, за яким
з’явилося багато інших музичних творів, які напевно бу-
дуть визнані безграмотними музичними критиками, що
і недивно, оскільки я про теорію музики і композиції не
маю анінайменшого розуміння, але принесли багато світ-
лих хвилин і духовних радощів моїм молодим друзям » [5,
с. 68]. Зокрема, Микола Неплюєв захоплювався та нади-
хався творчістю філософа і поета Олексія Хомякова. Под-
вижник написав сім романсів на вірші О.С. Хомякова: «По
прочтении псалма», «Зачем?», «Труженик», «Подвиг», «К
детям», «Вдохновение», «Как часто!» (іл. 1.), а також, вша-
новуючи його пам’ять, у Воздвиженському була встанов-
лена альтанка на насипній гірці, де часто проводилися уч-
нівські культурні зібрання [6, с. 11].
Особисті переконання, моральні орієнтири та вподо-
бання М. Неплюєва знаходили втілення в навчально-ви-
ховному процесі у започаткованих ним школах. Подвиж-
ник був глибоко віруючою людиною, відданості Богу він
вимагав і від своїх підопічних, а також бажав виховати
людей працьовитих, стриманих в емоціях з витонченим
смаком. Таким, найімовірніше, він був сам. Для підняття
культурного рівня селянських дітей в стінах своїх шкіл,
Микола Миколайович використовував різноманітні мето-
ди, одним з яких була музична освіта. Так, серед загаль-
ноосвітніх та спеціальних дисциплін, обов’язковими в
навчальній програмі були співи. Учні вивчали ноти, му-
зичні терміни і знаки, 8 церковних голосів, знайомилися
із загальними правила для вдосконалення і збереження
голосу, а також мали знати та вміти співати обідню св. Іо-
анна Златоуста і всеношну [1, с. 256].
Вище згадувалося, що попечитель захоплювався кла-
сичною музикою. Виплекати цю любов він бажав і у своїх
підопічних. Як відбувалося перше знайомство з творами
композиторів-класиків, далі живопише вихованець Воз-
движенської школи: «Часто Микола Миколайович запро-
шував учнів до себе додому, де грав на фортепіано вибрані
музичні твори Бетховена, Моцарта, Шуберта, а також свої
твори, яких згодом писав дуже багато. Спочатку, пам’я-
таю, відсутність музичного чуття робило цю музику не
лише незрозумілою, але і нудною, оскільки дитячий слух,
що доти досвідчувався тільки на нескладній музиці під
час сільських весіль, не міг вмістити в собі це море зву-
ків, і дивовижна музика здавалася нам просто гуркотом,
під який багато хто засинав. Але Миколу Миколайовича
це ані трохи не бентежило, він добродушно сміявся над
сонями і продовжував грати. Він знав, що робив і як під
його материнською ласкавою любов’ю поступово танув
Іл. 1. Обкладинка альбому музичних творів М.М. Неплюєва.
ISSN 2218-4805
97
холод душі, так і в цьому випадку – поступово виховува-
лося музичне чуття в дітях. І дійсно, з часом учні так по-
любили музику, що заслуховувалися нею і стали не лише
розуміти вищеназваних композиторів, але і позитивно
захопилися ними. Поза сумнівом, у справі виховання гар-
на музика відіграє значну роль» [7].
Стараннями Миколи Неплюєва його учні почали за-
йматися музичним мистецтвом не тільки на обов’язко-
вих заняттях, а й в години дозвілля. Організаторові вда-
лося зацікавити вихованців та викликати з їхнього боку
самодіяльність у бажаному напрямі. Як наслідок, фунда-
тор із гордістю констатував: «Утворився з мого дозволу,
але по почину самих вихованців, добровільний хор під
управлінням одного з товаришів. Хор цей користувався
кожною вільною годиною, щоб поспівати духовні і світ-
ські пісні, і результати цього добровільного співу людей,
натхненного вірою і взаємною любов’ю, були незрівнянно
кращі, ніж ті, які виходили при формальнішому ставлен-
ні до справи» [5, с. 73]. Хористи займалися вокалом що-
вечора, а раз на тиждень відбувалася співанка об’єднано-
го хору чоловічої та жіночої шкіл [5, с. 127] (іл. 2). Також
за самостійною учнівською ініціативою була сформова-
на театральна трупа, симфонічний і струнний оркестри.
Один оркестр виконував класичні твори, тоді як інший –
переважно народні пісні [1, с. 151–152].
З часом, волею попечителя, аматорський хор неплюєв-
ців став професіональним. Хористи навчалися у видатно-
го українського композитора, співака, хорового дириген-
та Якова Калішевського, який очолював митрополичий
хор Софіївського собору з 1886 по 1920 рр. [8]. Відтак хор
вихованців М. Неплюєва часто запрошували співати до
храмів і монастирів Чернігівщини, а під час паломниць-
кої мандрівки до Києва він виконував церковні пісні у
Софіївському соборі [6, с. 118].
Хрестовоздвиженське братство та його школи були
відкриті для гостей і дуже часто на святкові заходи «не-
плюєвців» приходили сторонні. Зокрема регулярними
відвідувачами були учні сусідніх шкіл, яких вчителі при-
водили на свято за старанність і добру поведінку. Про-
те нерідко до Воздвиженська приїздили гості здалеку з
метою познайомитися із досвідом діяльності закладів
Миколи Неплюєва. Одного разу до общини завітав релі-
гійний філософ та письменник Михайло Тареєв. На сто-
рінках своєї публікації «Крестовоздвиженское трудове
братство» він поділився враженнями і про співацькі здіб-
ності «неплюєвців». М. Тареєв був запрошений на все-
нічне богослужіння у Воздвиженському, що відправля-
лося просто неба, та висловився про побачене і почуте
наступним чином: «Усі братські будови знаходяться се-
ред розкішного парку, – в його тіні і була здійснена все-
нощна. Об’єднаний хор Братства та його шкіл, керова-
ний одним з членів Братства, може однаково пишатися і
відмінними голосами, і чудовим строєм. Традиції хору –
найкращі: це учні Калішевського» [9].
Традиційним дозвіллям вихованців М. Непюєва у ви-
хідні дні стали літературно-музичні вечори або ранки.
На загальних читаннях учні декламували вірші або за-
читували тематичні реферати, дізнавалися про біогра-
фії поетів та композиторів, твори яких вивчали. Нерід-
ко ці заходи влаштовувалися в лісі, але зазвичай в школі
або у будинку піклувальника [6, с. 52]. Колишній учень
«неплюєвської» школи А. Іванченко красномовно опи-
сав один із таких вечорів: «...після вечері, десь о 8 годині,
члени Старшого братського гуртка (в навчальних закладах
М.М. Неплюєва діяла система учнівського самоврядуван-
ня, коли старші учні допомагали молодшим в навчанні та
Іл. 2. Об’єднаний хор вихованців М.М. Неплюєва
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
98
фундатором і обов’язково мали виховний вплив. Федір
Чвертка, випускник, а пізніше викладач Воздвиженської
школи, підкреслював важливість загальних літературних
читань для школярів: «Деякі діти читають дуже непогано,
навіть талановито. Усе це проба сил, не дивно, що деякі
без навички знічуються іноді до того, що відразу забува-
ють вивчений вірш; але то пусте, все це приносить ко-
ристь, – так вони звикають до самовладання. Усі присут-
ні ставляться до них доброзичливо і невдача може бути
тільки прикрою, ніколи не стаючи образливою чи ганеб-
ною». Після декламації віршів, за переказом Ф. Чвертки,
наставав час співу об’єднаного хору чоловічої та жіночої
шкіл. Закінчували культурну імпрезу старші учні, які зно-
ву читали поезію. В цій частині особливо вирізнявся ви-
хованець школи Родіон Леляков, про якого Ф. Чвертка за-
лишив свої спогади: «...наш талановитий і плідний поет,
звичайно закінчує цей відділ читанням декількох нових
своїх творів, часто такими, що до сліз зачіпають нас сво-
їм щиросердям і рідним душі змістом» [6, с. 53].
Як згадувалося раніше, до Воздвиженського нерідко
приїздили гості. Своє враження про братські школи й зо-
крема про один із літературно-музичних ранків висло-
вив відвідувач трудової общини Аркадій Тюмєнєв. По
завершенню свого візиту до Воздвиженського він видав
друковану працю «Делатель добрый: школа Трудового
братства Н.Н. Неплюева», в якій написав: «Усі зібрали-
ся в залі на літературно-музичний ранок. Виконавцями
були вихованці школи, прекрасні хористи та деякі учите-
лі. Поет братства Р.Е. Леляков прочитав декілька зі сво-
їх останніх віршів. Читав Леляков, як взагалі всі поети,
погано, але вірші по своїй теплоті і задушевності були
вибрані найбільш вдалі» [10, с. 33].
До культурно-просвітницької діяльності в школах
М. Неплюєва активно долучилися його сестри. Так, Марія
Неплюєва – учениця відомого художника А. Мещерсько-
го, викладала живопис учням чоловічої та жіночої шкіл.
Ольга Неплюєва – вихованка італійської оперної співачки
Е. Репетто, викладала нотну грамоту, вісім церковних го-
лосів, здійснювала постановку голосу та дихання, керува-
ла об’єднаним шкільним хором, готувала сольні номери,
навчала грі на фортепіано та інших музичних інструмен-
тах [1, с. 150]. До того ж О. Неплюєва грала в театральних
виставах; відомо, що у 1882 році вона виступала на сце-
ні Чернігівського театру в ролі Наталки Полтавки в одно-
йменній опері І. Котляревського [1, с. 79] (іл. 3). Гордістю
викладацького складу своїх навчальних закладів Микола
Неплюєв також вважав видатну акторку і скрипальку Міт-
тельштед-Голлас. На запрошення фундатора вона на дея-
кий час оселилася у Ямполі та давала уроки гри на скрип-
ці для вихованців братських шкіл [5, с. 79].
В навчально-виховних закладах Миколи Неплюєва од-
наково відповідально підходили як до організації освіт-
нього процесу, так і до влаштування відпочинку учнів. Дні
релігійних та світських свят мали чіткий розклад: ранкові
молитви, відвідування обідні (на релігійні свята), на якій
сприяли їх духовно-моральному вихованню; основними еле-
ментами цієї системи були старший та молодший брат-
ські гуртки) йдуть у будинок Миколи Миколайовича. Тут,
вмостившись тісним колом навкруги чайного столу, вони
проводять час за читанням, розмовами про молодших і
один про одного; часто попечитель розповідає дещо зі
свого багатого враженнями життя, або зі своїх подоро-
жей по Європі і Палестині; потім, звичайно у кінці збо-
рів він грає на фортепіано. Іноді члени Старшого брат-
ського гуртка співають духовні пісні буденного наспіву,
з яких особливо улюблені пісні великопістного канону:
«Помічник і покровитель» ... «На недвижному Христу ка-
мені» ... та інші. Пісні ці, виливаючись з сердець, повних в
цей час віри і любові, глибоко зворушують усіх присутніх
і приводять їх до радісного, розніженого настрою. Закін-
чуються ці збори загальними молитвами в божниці Ми-
коли Миколайовича. Влітку іноді йдуть читати молитви
в парк. Повертаючись додому з душами, переповнени-
ми радістю, світлом і любов’ю, вони іноді ще довго гуля-
ють по доріжках парку біля школи, насолоджуючись яс-
ним сяйвом місяця або мільярдами зірок, які мерехтять
різноколірними вогниками, що усіяли чисте темно-синє
небесне склепіння і чарівливою тишею української літ-
ньої ночі, і довго ще лунають по лісу задушевні звуки їх
улюблених пісень» [6, с. 50].
Літературно-музичні заходи допомагали розкрити
творчий потенціал учнів та інтелектуально збагатити-
ся, сприяли неформальному спілкуванню вихованців з
Іл. 3. О.М. Неплюєва в ролі Наталки Полтавки, 1882 рік
ISSN 2218-4805
99
співав об’єднаний хор, загальні зі-
брання в будинку попечителя, ве-
чірні читання творів переважно
релігійної тематики, вільний час
для ігор, співів або танців. І зви-
чайно жодне зі свят не відбувало-
ся без доморослих вокалістів, му-
зикантів, артистів. Як згадує один
із вихованців, зазвичай після різ-
номанітних динамічних ігор мо-
лодь братських шкіл розважала-
ся танцями: «Негайно ж з’явилася
гармошка; музиканта, – рум’яно-
го, неповороткого Федора, – по-
садили на диван, біля нього всі-
лися ті, які ніколи не танцюють, а
інші, як тільки гармоніка заграла,
пустилися танцювати по залу; під-
нявся пил. Танець у нас явище до-
сить популярне і нерідко він буває
колективним і гучним» [6, с. 67].
Гість Воздвиженського А. Тю-
мєнєв був приємно вражений ес-
тетикою та традиціями святко-
вих братських зібрань. Він відвідав свято іменинника,
яке відзначалося у Трудовому братстві, і вирішив за не-
обхідне лишити про нього свій коментар: «Сестри трима-
ли себе так, що дай Бог іншим світським панночкам. Вони
були одягнені в прості однакові сукні. Волосся прибране
гладко без теперішніх вівцеподібних прикрас і загривків.
Одружені принесли до чаю печива, коржів, а неодруже-
ні – свої молоді веселощі і здоровий розкотистий сміх…
Було людно, затишно, шумно, життєво. Зібрався хор. По-
лилися стрункі звуки української пісні, пісні сумної, що
зворушує душу, протяжної і повільної, але повної почут-
тя. І здалося мені, що я чув в ній непривабливу, важку
картину бідності і неуцтва середовища, з якого вийшли
усі ті, що об’єдналися тут в трудовому братстві… В сере-
дині вечірки приїхала мати М.М., Олександра Миколаїв-
на, і дві його сестри – Марія і Ольга. Усі їх вітали, а потім
розмови, співи, читання продовжувалися далі» [10, с. 47].
Одним із найвеселіших свят для воздвиженців був Но-
вий рік. Вихованці з відповідальністю готувалися до його
зустрічі, вчили вірші та п’єси, проводили репетиції. Вве-
чері 31 грудня, як правило, учні чоловічої та жіночої шкіл
разом із вчителями йшли до будинку Миколи Неплюєва
щедрувати, де і залишалися зустрічати Новий рік. Свято
проходило за визначеним сценарієм, його основні компо-
ненти можемо прослідкувати, читаючи спогад попечите-
ля: «Почався цей вечір з показу невеликої дитячої п’єси,
взятої з журналу «Сімейні вечори», розіграної нашими ви-
хованцями. Потім засвітили блискучу ялинку і після того,
як роздали скромні подарунки, запалили навколо ялин-
ки різноманітний кімнатний вогнеграй. За пів години до
півночі я зіграв на фортепіано увертюру Гайдна до його
ораторії «Сім слів Христа на хресті», щоб дати заспоко-
їтися бурхливим дитячим веселощам. Хвилин за десять
до настання нового року священник одягнувся в ризи і
почав в моїй домашній божниці відправляти зворушли-
вий новорічний молебень» [5, с. 64].
Характерно, що, незважаючи на релігійну домінанту
виховання, серед випускників шкіл М. Неплюєва не було
богословів, активних релігійних діячів, проте десятки з
них стали відомими композиторами, літераторами, жур-
налістами, вченими, освітянами. Це свідчить про актив-
ний різнобічний розвиток особистості, що здійснювався
у воздвиженських школах.
Г.М. Фурсей, онук одного з членів братської Думи та
управителя маєтками Неплюєва Андрія Фурсея, із захва-
том розповідав, що братчики були «висококультурною і
духовною спільнотою освічених людей, яка набагато пе-
ревершувала середній рівень світського суспільства того
часу. У братстві виховувалась глибока повага до культу-
ри та знання, до тих великих людських здобутків, які на-
копичувалися століттями: там була шикарна бібліотека,
у братство запрошувалися найкращі педагоги, найкращі
артисти, влаштовувалися виставки, прищеплювалась лю-
бов до серйозної музики, був дитячий театр, дітей знайо-
мили з сучасними досягненнями в галузі сільськогоспо-
дарської науки тощо. Уся ця геніальна система виховання
була розроблена Неплюєвим: з одного боку богослужін-
ня, молитва і все необхідне для виховання душі, з іншо-
го – широка освіта» [11, с. 51].
Микола Неплюєв здійснив спробу втілення україноз-
навчого компоненту у педагогічний процес (виконання
народних танців і пісень, написання вихованцями укра-
Іл. 4. Учасники драматичного гуртка братства М.Неплюєва. Початок XX ст.
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
100
їномовних віршів, п’єс, рефератів, присвячених історії
рідного краю, використання елементів української ре-
лігійно-родинної обрядовості: колядок, щедрівок тощо).
Це було унікальним досвідом для шкіл України в умовах
російського самодержавства [1, с. 144] (іл. 4).
Апеляція до народних звичаїв сприяла формуванню
національної самоідентифікації учнів, тому серед вихо-
ванців М. Неплюєва – ціла плеяда яскравих діячів укра-
їнської культури: поети Ф. Петруненко, В. Басок, І. Куліш;
історики П. і В. Федоренки; краєзнавець І. Абрамов; ху-
дожник-графік М. Фурсей [1, с. 145]. В музичному мис-
тецтві найяскравішими випускниками воздвиженських
шкіл стали: оперна співачка О. Сойко-Луценко; профе-
сійний музикант, скрипаль Я. Старовойт; відомий укра-
їнський композитор-новатор, фольклорист Павло Сени-
ця. Він навчався співу в італійського педагога з вокалу
Умберто Мазетті, був майстром обробки народних пісень,
членом українського музичного товариства ім. В. Леонто-
вича. П. Сениця – автор низки симфоній, хорових, вокаль-
них, камерно-інструментальних творів на основі україн-
ського фольклору [12; 13].
М.М. Неплюєв більшу частину свого життя працював
над тим, щоб перетворити Воздвиженський осередок у
культуртрегерський центр, який би здійснював широку
просвітницьку роботу серед населення з метою підви-
щення агрокультури і загальноосвітнього рівня краю. По-
движник вважав, що поліпшення матеріального станови-
ща селянства серед іншого залежить і від їх морального та
культурного розвитку, тому розробив оригінальну освітню
систему, що сприяла духовному піднесенню учнів. Ваго-
мий вплив на розкриття творчих здібності учнів, розви-
ток їх емоційного та інтелектуального потенціалу чинило
музичне мистецтво, до якого тяжів особисто Микола Не-
плюєв і спромігся передати цю любов своїм вихованцям.
ДЖЕРЕЛА
1. Мірошниченко Н.О. Педагогічні погляди та освітня діяль-
ність Миколи Неплюєва в контексті розвитку сільськогосподар-
ської освіти (XIX – поч. XX ст.): дис. … канд. іст. наук: 13.00.01 /
Сумський державний педагогічний університет. Суми, 2015. 293 с.
2. Неплюев Н. Совесть. Страница из жизни помещика. Москва :
Типография А.А. Мамонтова и Ко, 1881. 19 с.
3. Неплюев Н. Братские союзы в учебных заведениях высших,
средних и низших. Могут ли дольше обходиться без них церковь
и христианское государство, и как их осуществить? Лейпциг : Ти-
пография Бэра и Германа, 1893. 71 с.
4. Рудь О. Формування особистості майбутніх педагогів у Хресто-
воздвиженському трудовому братстві Миколи Неплюєва. Педаго-
гіка вищої та середньої школи. 2013. Вип. 39. С. 332–340.
5. Избранные сочинения Н.Н. Неплюева. Книга 1 / [упоряд. : В. Ав-
дасьов, Л. Москаленко та ін.]. Сумы : ИД «Фолигрант», 2011. 288 с.
6. Неплюев Н. Воздвиженская школа – колыбель Трудового
братства. Санкт-Петербург : Паровая скоропечатня Я.И. Либер-
мана, 1895. 180 с.
7. Грасье А. Доброе дело в России: Трудовое Братство, основан-
ное Николаем Неплюевым. Н.Н. Неплюев, подвижник Земли русской: (Ве-
нок на могилу). Сергиев Посад : Типография Свято-Троицкой Сер-
гиевской Лавры, 1908. С. 57–72.
8. Калішевський Яків Степанович. Енциклопедія сучасної Укра-
їни. URL: https://esu.com.ua/article-10637 (дата звернення: 27.07.2023).
9. Тареев М.М. Крестовоздвиженское трудовое братство.
URL: http://www.odinblago.ru/tareev_t5/1_4 (дата звернення:
11.09.2021).
10. Тюменев А. Делатель добрый: школа Трудового братства
Н.Н. Неплюева. Харьков : Дозволено цензурой, 1898. 63 с.
11. Фурсей Г.Н. Поиск пути. Санкт-Петербург : Изд-во «АураИн-
фо» «ВИС», 2008. 60 с.
12. Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського. Ф. 58. Особовий фонд. Од. зб. 84. Сениця
Павло Іванович (1905–1949 рр.), 31 арк.
13. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва
України, ф. 483 оп. 1, од. зб. 29; 1908–1964 рр. Сениця Павло Івано-
вич (1879–1960) український композитор, педагог і фольклорист.
Miroshnychenko N.O. Realization of musical talent of M.M. Nepliuiev
The article deals with the educational process in male and female
agrarian schools, which were established by M.M. Nepliuiev on his
estate in the village Vozdvyzhenske. In particular, the founder’s original
approach to educational work in his educational institutions is covered,
where one of the main tasks was the cultural development of students and
the revival of their spiritual and moral state. It turns out that regular,
professional music classes had a signifi cant infl uence on the achievement
of the educational goals of the ascetic in his educational cell. The article
also emphasizes M. Nepliuiev’s personal passion for musical art and his
talent as an amateur composer.
Key words: M. Nepliuiev, educational institution, cultural development,
musical education, upbrining, choir.
REFERENCES
1. Miroshnychenko, N.O. (2015). Pedahohichni pohliady ta osvitnia diial-
nist Mykoly Nepliuieva v konteksti rozvytku silskohospodarskoi osvity (XIX – poch.
XX st.) [Pedagogical views and educational activity of Mykola Nepli-
uiev in the context of the development of agricultural education (XIX –
beginning of XX century)] (Candidate`s thesis). Sumy. [in Ukrainian].
2. Nepluev, N. (1881). Sovest. Stranytsa iz zhizni pomeshchika [Con-
science. Page from the life of the landowner]. Moskva: Typografyia A.A.
Mamontova y Ko. [in Russian].
3. Nepluev, N. (1893). Bratskie soiuzy v uchebnykh zavedeniyah vysshyh,
srednih i nizhshyh. Mogut lyi dolshe obkhoditsia bez nikh tserkov y khris-
tianskoe gosudarstvo, i kak ikh osushchestvit? [Fraternal unions in edu-
cational institutions of higher, middle and lower. Can the church and the
Christian state do without them for longer, and how can they be accom-
plished?]. Leiptsyg: Typografyia Bera i Hermana. [in Russian].
4. Rud, O. (2013). Formuvannia osobystosti maibutnikh pedaho-
hiv u Khrestovozdvyzhenskomu trudovomu bratstvi Mykoly Nepliuie-
va [Formation of the personality of future teachers in the Hrestovozd-
vyzhenske labor fraternity of Mykola Nepliuiev]. Pedahohika vyshchoi
ta serednoi shkoly (39), pp. 332–340. [in Ukrainian].
5. Avdasov, V. , Moskalenko, L. (Comps.). (2011). Izbrannye sochineni-
ya N.N. Neplueva [Selected works of N.N. Nepluev]. (Vol. 1). Sumy: YD
«Folyhrant». [in Russian].
6. Nepluev, N. (1895). Vozdvizhenskaia shkola – kolybel Trudovogo
bratstva [Vozdvizhenskaya school is the cradle of the Labor Brotherhood].
Sankt-Peterburh: Parovaia skoropechatnia Ya.Y. Lybermana. [in Russian].
7. Hrase, A. (1908). Dobroe delo v Rossii: Trudovoe Bratstvo, osno-
vannoe Nikolaem Nepluevym [Good deed in Russia: The Labor Broth-
erhood founded by Nikolai Neplyuev]. N.N. Nepluev, podvyzhnyk Zemly
russkoi: (Venok na mohylu) pp.57–72. [in Russian].
8. Kalishevskyi Yakiv Stepanovych. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy.
Retrieved from https://esu.com.ua/article-10637 [in Russian].
9. Tareev, M.M. Krestovozdvyzhenskoe trudovoe bratstvo [Kresto-
vozdvyzhenskoe labor fraternity]. Retrieved from http://www.odinbla-
go.ru/tareev_t5/1_4 [in Russian].
10. Tumenev, A. (1898). Delatel dobryi: shkola Trudovogo bratstva
N.N. Neplueva [Kind clerk: school of the Labor fraternity N.N. Neplueva].
Kharkov: Dozvoleno tsenzuroi. [in Russian].
11. Fursei, H.N. (2008). Poisk puti [The search of path]. Sankt-Pe-
terburh: «AuraInfo» «VYS». [in Russian].
12. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V.I. Ver-
nadskoho, f. 58. Osobovyi fond. Od. zb. 84. Senytsia Pavlo Ivanovych
(1905–1949 rr.), 31 ark.
13. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv-muzei literatury i mystetst-
va Ukrain, f. 483, op. 1; od. zb. 29; 1908–1964 rr. Senytsia Pavlo Iva-
novych (1879–1960) ukrainskyi kompozytor, pedahoh i folkloryst.
Стаття надійшла до редакції 16.08.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.j
|