Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька
Стаття присвячена аналізу науково-дослідної діяльності у сфері агрохімії коноплярства провідного вченого, кандидата сільськогосподарських наук, багаторічного директора Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур, талановитого вчителя і наставника Павла Арсентійовича Голобородька. Під ч...
Gespeichert in:
| Datum: | 2023 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2023
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202957 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька / С.М. Базиль, О.В. Мироненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 151-158. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202957 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2029572025-07-31T00:04:24Z Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька Scientific and research heritage in the field of hemp agrochemistry of outstanding scientist Pavlo Holoborodko Базиль, С.М. Козацька доба та нова історія Стаття присвячена аналізу науково-дослідної діяльності у сфері агрохімії коноплярства провідного вченого, кандидата сільськогосподарських наук, багаторічного директора Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур, талановитого вчителя і наставника Павла Арсентійовича Голобородька. Під час дослідження були систематизовані власні праці науковця, спогади його колег, матеріали Відомчого архіву Інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук та публікації про відомого вченого. The article is devoted to the analysis of scientific research activities in the field of agrochemistry of hemp growing by the leading scientist, candidate of agricultural sciences, long-term director of the All-Union Research Institute of Bask Crops, talented teacher and mentor, Pavlo Holoborodko. During the research, the scientist’s own works, the memories of his colleagues colleagues, the materials of the Sumy Regional Archive, the Departmental Archive of the Institute of Bask Cultures of the Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, and publications about the famous scientist were systematized. The chosen topic is quite relevant today, because the scientific heritage of Pavlo Holoborodko needs more thorough analysis and systematization in order to present it to future generations. The novelty of the research consists in an attempt to objectively and fully investigate the scientific activity of the leading scientist on the basis of archival materials. After all, it is difficult to overestimate the importance of growing hemp as a source of recovery of natural raw materials needed in all branches of industry, both for the Sumy region and for Ukraine, just as it is difficult to overestimate the contribution of Pavlo Holoborodko to the development and establishment of a scientific institution. Therefore, the problem of reviving the industry and increasing the production of hemp products remains extremely important. 2023 Article Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька / С.М. Базиль, О.В. Мироненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 151-158. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202957 75.05:39(477.52)(09) uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Козацька доба та нова історія Козацька доба та нова історія |
| spellingShingle |
Козацька доба та нова історія Козацька доба та нова історія Базиль, С.М. Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена аналізу науково-дослідної діяльності у сфері агрохімії коноплярства провідного вченого, кандидата сільськогосподарських наук, багаторічного директора Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур, талановитого вчителя і наставника Павла Арсентійовича Голобородька. Під час дослідження були систематизовані власні праці науковця, спогади його колег, матеріали Відомчого архіву Інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук та публікації про відомого вченого. |
| format |
Article |
| author |
Базиль, С.М. |
| author_facet |
Базиль, С.М. |
| author_sort |
Базиль, С.М. |
| title |
Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька |
| title_short |
Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька |
| title_full |
Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька |
| title_fullStr |
Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька |
| title_full_unstemmed |
Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька |
| title_sort |
наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого павла арсентійовича голобородька |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Козацька доба та нова історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202957 |
| citation_txt |
Наукова і дослідницька спадщина у сфері агрохімії коноплярства видатного вченого Павла Арсентійовича Голобородька / С.М. Базиль, О.В. Мироненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 151-158. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT bazilʹsm naukovaídoslídnicʹkaspadŝinausferíagrohímííkonoplârstvavidatnogovčenogopavlaarsentíjovičagoloborodʹka AT bazilʹsm scientificandresearchheritageinthefieldofhempagrochemistryofoutstandingscientistpavloholoborodko |
| first_indexed |
2025-11-25T11:02:47Z |
| last_indexed |
2025-11-25T11:02:47Z |
| _version_ |
1849759963674574848 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
151
4. Manko, M. (2012). Sumchany – ostarbaytery u Nimechchyni
[Sumchany – ostarbayers in Germany]. Panorama, 51–53. [in Ukrainian].
5. Manko, M.O. (2007). Sumska oblasna orhanizatsiya vyazniv
– uchasnykiv antyfashystskoho oporu u 1941-1945 rr. [Sumy re-
gional organization of prisoners – participants of the anti-fascist
resistance in 1941–1945]. Materialy somoyi Sumsʹkoyi naukovoyi istoryko-
krayeznavchoyi konferentsiyi (22–23 lystopada 2007 r.). Sumy : SumDPU
im. A.S. Makarenka. [in Ukrainian].
6. Yakovenko, F.S. (2009) (Comp.). Deportatsiya do m. Libenau i
Shtayyerberha. Cherven 1942 [Deportation to Liebenau and Steierberg. June
1942]. Shostka – Hlukhiv : RVV HDPU im. O. Dovzhenka. [in Ukrainian].
7. Lesina, Yu. (2004). Vuppertalska istoriya [Wuppertal hitory]. Vash
shans, 14 kvitnya, p. 29. [in Ukrainian].
8. Durunda, N. (2023). Pid kleymom «OST»: roman [Under the la-
bel «OST»: a novel]. Kyiv : «Lira – K» Publishing House. [in Ukrainian].
9. Krekhovets Mariya.(2020). Cherez vohon nad vodoyu: memuary
[Through fi re over water: a memoir]. Drohobych : Kolo. [in Ukrainian].
10. Kolyastruk, O.A. (2008). Dokumenty osobovoho pokhodzhennya
yak dzherela z istoriyi povsyakdennosti [Documents of personal or-
igin as sources for the history of everyday life]. Ukrayinskyy istorychnyy
zhurnal, 2, pp. 145–153. [in Ukrainian].
11. Pastushenko, T.V. (2009). Ostarbaitery z Kyivshchyny: verbuvannya,
prymusova pratsya, repatriatsiya (1942–1953) [Ostarbaiters from the
Kyiv region: recruitment, forced labor, repatriation (1942–1953)]. Kyiv. :
Instytut istoriyi Ukrayiny. [in Ukrainian].
12. Marmilova, O.S. (2017). Dzherela do vyvchennya istoriyi
ostarbayteriv z Donechchyny: dys. na zdobuttya stupenya kand. ist. nauk
[Sources for studying the history of ostarbaiters from Donetsk region].
(Candidate′s thesis). Vinnytsia. [in Ukrainsan].
13. Nesterenko, L. (2016). Epistolyariy ostarbayteriv yak dzherelo
vyvchennya povsyakdennoho zhyttya ukrayintsiv na terytoriyi Tretoho
Reykhu v roky Druhoyi svitovoyi viyny (na prykladi Sribnyansʹkoho
rayonu Chernihivskoyi oblasti) [Epistolary of ostarbaiters as a source
of study of daily life of Ukrainians in the territory of the Third Reich
during the Second World War (on the example of Sribnyan district of
Chernihiv region)]. Siveryanskyi litopis., 4, pp. 116–136. [in Ukrainian].
14. Hrinchenko, H. (2004). Tekstualnyy analiz usno-istorychnoho
svidchennya (na prykladi usnykh interyu z kolyshnimy «ostarbayteramy»
Kharkivsʹkoyi oblasti) [Textual analysis of oral historical evidence
(on the example of oral interviews with former «ostarbaiters» of the
Kharkiv region)]. Skhid-Zakhid: Istoryko-kulʹtorolohichnyy zbirnyk. Vyp. 6,
pp. 151-170. Kharkiv; Kyiv : Krytyka. [in Ukrainian].
15. Dmytrenko, A.A. (2013). Vyznachennya ponyattya «memuarni
dzherela» v radyanskiy istoriohrafi yi [Defi ning the concept of «mem-
oir sources» in Soviet historiography]. Naukovi pratsi istorychnoho
fakultetu Zaporizkoho natsionaalnoho universytetu. Vol. XXXVI, pp.305–
308 p.]. [in Ukrainian].
16. Lysenko, O. Istoriopysannya Druhoyi svitovoyi viyny yak
samostiyna subdystsyplina [Historiography of the Second World War
as an independent subdiscipline]. Ukrayina v Druhiy svitoviy viyni: pohlyad z
XXI stolittya. Istorychni narysy. U dvokh knyhakh. Knyha persha, pp. 9-42. Kyiv :
Naukova dumka. [in Ukrainian].
17. Rozhkova, L.I. (2018). Povsyakdenne zhyttya u roky natsyst·skoyi
okupatsiyi 1941–1943 rr. za spohadamy sumchan [Everyday life during
the years of Nazi occupation 1941–1943 according to the memories
of the people of Sumy]. Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny, pp. 342-346. Zb.
nauk prats. Vyp. 11. Kyiv – Hlukhiv: Tsentr pamyatkoznavstva NAN
Ukrayiny i UTOPIK. [in Ukrainian].
18. Rozhkova, L., Kuzmenko, N. (2023). Ostarbayterky z Ukrayiny
v umovakh «nadzvychaynoho povsyakdennya» (na materialakh
memuarnykh dzherel) [Ostarbaiters from Ukraine in the conditions of
«extraordinary everyday life» (based on memoir sources)]. Siveryanskyy
litopys, 2, pp. 132–139. [in Ukrainian].
19. Halchak, S., Pastushenko, T., Shevchenko, M. (2011). Ukrainski
robitnyky natsystskoyi Nimechchyny: verbuvannya, prymusova pratsya,
repatriatsiya [Ukrainian workers of Nazi Germany: recruitment, forced
labor, repatriation]. Ukrayina v Druhiy svitoviy viyni: pohlyad z XXI stolittya.
Istorychni narysy. U dvokh knyhakh. Knyha druha, pp. 44-91. Kyiv : Naukova
dumka. [in Ukrainian].
20. Markitan, L.P. (2002). Informatsiynyy potentsial kinofotovideo
dokumentiv yak istorychnoho dzherela [The informational potential
of fi lm-photo-video documents as a historical source]. Ukrayinskyy
istorychnyy zhurnal, 5, pp. 1–16. [in Ukrainian].
21. Derzhavnyy arkhiv Sumsʹkoyi oblasti, f. R7615, op. 1, spr. 64.
[in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 07.07.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.
УДК: 75.05:39(477.52)(09)
С.М. Базиль
О.В. Мироненко
НАУКОВА І ДОСЛІДНИЦЬКА
СПАДЩИНА У СФЕРІ АГРОХІМІЇ
КОНОПЛЯРСТВА ВИДАТНОГО ВЧЕНОГО
ПАВЛА АРСЕНТІЙОВИЧА ГОЛОБОРОДЬКА
Стаття присвячена аналізу науково-дослідної діяльності
у сфері агрохімії коноплярства провідного вченого, кандидата
сільськогосподарських наук, багаторічного директора Всесоюзного
науково-дослідного інституту луб’яних культур, талановитого
вчителя і наставника Павла Арсентійовича Голобородька. Під час
дослідження були систематизовані власні праці науковця, спогади
його колег, матеріали Відомчого архіву Інституту луб’яних культур
Української академії аграрних наук та публікації про відомого вченого.
Ключові слова: Павло Голобородько, коноплярство, агрохімія, наука,
освіта, співпраця, Глухів, Всесоюзний науково-дослідний інститут
луб’яних культур, біологія, десикація.
Коноплі – старовинна культура. Перші згадування про
неї знайдені у китайській літературі ІХ ст. до н. е. Волок-
но конопель вже в ті часи використовували для виробни-
цтва тканин. Незважаючи на те, що коноплі походять із
Центральної та Західної Азії та згадуються у працях Кон-
фуція, вони з’являються у східній та середній Європі. До
Південної Америки коноплі завезли іспанці в ХVІ ст. У Ки-
ївській Русі культура настільки прижилася на полях, що
довгий час її посіви складали більшу частину всесвітніх
площ, а вже з ХVІ ст. конопляне волокно почали поста-
чати багатьом державам світу. Саме в цей період коноплі
були однією з поширених сільськогосподарських культур
світу. Вирощування конопель давало сировину для бага-
тьох галузей промисловості: волокно для тканин і таке-
лажу, лампову олію для освітлення, папір, ліки та харчі.
З метою пропаганди і поширення посів луб’яних куль-
тур на теренах України, ще в далекому 1931 році на Сум-
щині у м. Глухові був створений Всесоюзний науково-до-
слідний інститут конопель (далі ВНДІКО). Установа, яка
пройшла нелегкий шлях становлення і розвитку, може
пишатися своїми розробками і науковими кадрами. Се-
ред таких провідних учених варто відзначити ім’я вче-
ного-агронома, директора ВНДІЛК, дослідника Павла Ар-
сентійовича Голобородька.
Обрана тема є досить актуальною сьогодні, тому що
наукова спадщина Павла Арсентійовича Голобородька
потребує більш ретельного аналізу і систематизації для
представлення її майбутнім поколінням.
Новизна обраної теми полягає у спробі на основі ма-
теріалів Державного архіву Сумської області, Відомчого
архіву Інституту луб’яних культур НААНу, книжок й спо-
гадів колег по роботі максимально об’єктивно й повно
дослідити наукову діяльність провідного вченого П.А. Го-
лобородька. Метою роботи стало дослідження його авто-
біографії, адміністративної діяльності, шляхів наукового
росту і наукових досягнень.
Основою джерельної бази роботи виступають: особова
справа вченого, протоколи засідань Вченої ради, накази,
j
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
152
листування, розпорядження, звіти про відрядження
ВНДІЛК [2; 3; 4; 5; 6; 15; 16]; його статті у наукових
виданнях, монографії та наукові праці [7; 8; 9]; спогади
колег і однодумців [10; 11].
Павло Арсентійович Голобородько народився 12 верес-
ня 1942 року на Чернігівщині в селі Петрівка Прилуцько-
го району в селянській родині.
Батьки майбутнього вченого походять із місцевих ко-
рінних мешканців Чернігівщини, які сягають сивої дав-
ними. Їх життя пройшло на Прилуччині, що розташована
на Полтавській рівнині, де рельєф погордований; підня-
ті рівнини чергуються з блюдцями понижень, ярами, до-
линами. Вони тут народилися, побралися, пережили тяж-
кі часи колективізації, голодомору 1932–1933 рр., Другу
світову війну і важкий період відновлення й відбудови.
У дружній селянській родині народилося четверо ді-
тей: Володимир, Євген, Павло і Ніна. Батько й мама Павла
Арсентійовича все своє життя працювали в колгоспі. Ще з
дитинства Арсеній Юрійович і Ольга Іванівна прищепи-
ли синові любов до землі та хліборобської праці, а тому
відразу після закінчення у 1959 р. десятирічки, поставив-
ши за мету набути професію агронома, він став студен-
том агрономічного відділення Сокиринського сільсько-
господарського технікуму Чернігівської області (рис. 1).
У 1962 р. П.А. Голобородько успішно закінчив нав-
чання в технікумі і вступив до Української сільсько-
господарської академії.
Після завершення навчання, набувши спеціальності уче-
ного агронома, Павло Арсентійович розпочав свою трудову
діяльність на посаді старшого агроному колгоспу «Дружба»
Мукачівського району Закарпатської області. А через рік по-
вернувся на рідну Чернігівщину керувати учбовим госпо-
дарством Козелецького ветеринарного технікуму, де його
залучали до викладання окремих агрономічних дисциплін.
Нова робота не лише додала виробничого досвіду, але й
наблизила до іншої сфери діяльності – науково-дослідної,
схильність до якої, як виявилося, у майбутнього науковця
була природньою. Витримавши конкурсні іспити, у 1971 р.
він вступив до аспіран-
тури Всесоюзного науко-
во-дослідного інституту
луб’яних культур (далі
ВНДІЛК) (рис. 2). Відтоді
вся його науково-дослід-
на діяльність пов’язана з
цим науковим закладом
(з 1992 р. – Інститутом
луб’яних культур УААН).
Враховуючи велике
господарське значен-
ня конопель, науковець
зосередив головну увагу
саме на цій культурі, яка
серед луб’яних культур
займає одну із найваж-
ливіших позицій.
На підставі проведе-
них ґрунтовних польо-
вих та виробничих дослідів, Павло Арсентійович підготу-
вав та успішно захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Хімічна дефоліація і десикація конопель» на здобуття на-
укового ступеня кандидата сільськогосподарських наук.
Визнання одержаних наукових результатів дозволило ав-
тору розробити і впровадити у виробництво технологію
дефоліації зеленцевих і десикації насіннєвих посівів ко-
нопель авіаційним способом, що суттєво підвищує продук-
тивність збиральних машин та якість коноплепродукції.
Обіймаючи посади старшого наукового співробітни-
ка (1974–1981 рр.), завідувача лабораторії агротехніки з
1981 року, до якої з 1986 року приєднують відділ техно-
логії вирощування конопель, він продовжив розробку
ґрунтозахисної системи обробітку ґрунту під коноплі і
льон-довгунець, комплексної системи захисту від бур’я-
нів, а також досліджувати нові, ефективніші на посівах
конопель дефоліанти і десиканти. З цією метою проводи-
лися тривалі багатофакторні польові досліди у сівозмінах
з льоном-довгунцем і коноплями, на основі яких розро-
бляються й апробуються нові ресурсозберігаючі техноло-
гії вирощування луб’яних культур.
Комплексний підхід до агротехніки вирощування забез-
печив не менше 10 ц волокна льону-довгунця, 12–14 ц во-
локна конопель і 5–8 ц насіння з гектара. Впровадження та-
ких заходів дозволяло знизити на 13,5–15,7 % трудовитрати
та на 60–70 % – витрати пестицидів; підвищити врожай-
ність насіння і соломи льону-довгунця на 13–17 %, а також
зменшити рівень забруднення навколишнього середови-
ща. Позитивно вплинули нові технологічні прийоми і на
підвищення врожайності конопель, зниження затрат руч-
ної праці (на 13,5–15,7 %), витрат паливо-мастильних ма-
теріалів (на 21,2–25,2 %), мінеральних добрив (на 20–30 %).
На основі проведених досліджень було підготовлено
відповідні рекомендації сільгоспвиробникам щодо ви-
рощування цих культур. Так, ресурсозберігаюча техно-
Рис. 1. Павло Арсентійович Голобородько з братами [2]
Рис. 2. П.А. Голобородько –
аспірант Всесоюзного науково-
дослідного інституту луб’яних
культур [2, арк. 4]
ISSN 2218-4805
153
логія вирощування льону-довгунця впроваджується в
господарствах північно-східного Лісостепу та Полісся, а
конопель – в усіх коноплесіючих господарствах України.
Одночасно Павло Арсентійович зосередив увагу на
відпрацюванні технологічних прийомів вирощування
луб’яних культур, зокрема ґрунтозахисної системи об-
робітку ґрунту під льон-довгунець і коноплі та засобів
захисту посівів цих культур від бур’янів. На основі дослі-
джень щодо удосконалення системи обробітку ґрунтів
у сівозміні з коноплями та льоном-довгунцем, визнана
доцільною зміна оранки дискуванням або застосування
плоскорізів, впровадження засобів диференційованого
обробітку, поєднуючи в сівозміні різноглибинну оранку
з безполицевим та поверхневим обробітком ґрунту. Та-
кий засіб обробітку ґрунту забезпечує високу ефектив-
ність у боротьбі з хворобами в посівах льону-довгунця
при застосуванні передпосівного протруювання насін-
ня препаратами, а також збільшення врожайності соло-
ми на 10,6–11,3 %, насіння – 14,2–16,6 %.
Вченим також було доведено, що важливим агротехніч-
ним прийомом застосування засобів захисту посівів льо-
ну-довгунця від бур’янів є роздільне якісне використання
протидводольних і протизлакових препаратів у порівнян-
ні з внесенням їх у вигляді бакових сумішей. Одночасно
йому вдалося суттєво прискорити вирішення проблеми бо-
ротьби зі злісним бур’яном іпомеєю в посівах кенафу [5; 6].
Підготовлені вченим наукові рекомендації використо-
вуються і в теперішній час господарствами Узбекистану.
Ним було також розроблено і запропоновано для прак-
тичного застосування ефективні заходи боротьби з ди-
коростучими коноплями, які широко розповсюдилися в
Казахстані й республіках Середньої Азії. Саме цей вид ко-
нопель створює загрозу поширення наркоманії.
Наслідками наполегливої праці щодо удосконалення
технології вирощування, вивчення засобів раціонально-
го обробітку ґрунту та захисту луб’яних культур на ос-
нові узагальнення проведених досліджень П.А. Голобо-
родьком одноосібно і в співавторстві з вченими інституту
були підготовлені й опубліковані понад 90 наукових ста-
тей і практичних рекомендацій.
У 1987 році колектив науковців інституту одноголос-
но обрав Павла Арсентійовича директором (рис. 3). В
історії інституту час його керівництва слід вважати од-
ним із складних від початку створення закладу. Внас-
лідок реформування аграрного виробництва на селі
склалися непрості умови господарювання при відчут-
ному дефіциті коштів, пального, добрив, засобів захи-
сту рослин. На дослідних полях інституту вперше у сві-
товій практиці були відпрацьовані теоретичні основи
селекції конопель на зниження вмісту канабіноїдних
сполук і, зокрема, тетрагідроканабінола (ТГК). Завдяки
цьому Глухів став батьківщиною безнаркотичних коно-
пель, а інститут отримав світове визнання.
Незважаючи на те, що коло службових обов’язків знач-
но розширилося, директор водночас залишився активним
дослідником. Координу-
ючи роботи, які прово-
дилися в рамках науко-
во-технічної програми
«Луб’яні культури», вче-
ний-аграрій брав участь
у розробці удосконале-
них технологій вирощу-
вання, збирання та пе-
реробки льону-довгунця
і конопель [1; 3; 5; 6].
Оскільки коноплі є
однією з високорента-
бельних луб’яних куль-
тур, що довгі роки при-
носили золотовалютні
дивіденди, рівнозначні
з нафтодоларами, коно-
плесіючі господарства були зацікавлені в їх вирощуван-
ні. Проте згадування про коноплі у багатьох пересічних
громадян відразу асоціювалося з наркоманією і швидким
та легким збагаченням.
Але минув вже той час, коли посіви коноплі використо-
вували для наркотичного збудження. Українські вчені Ін-
ституту луб’яних культур Національної академії аграр-
них наук України свого часу розпочали дослідження зі
створення нових сортів однодомних конопель без нарко-
тичних властивостей і, як наслідок, одержали новий се-
лекційний матеріал, а згодом створили сорти конопель
з повною відсутністю наркотичної речовини – тетрагід-
роканабінолу, що створило підстави в майбутньому ви-
лучити коноплі зі списку наркотичних культур.
Чому ж посівні коноплі стали загрозою суспільству? Се-
ред причин можна назвати такі: інформаційний бум, що
проявився після війни; наступ урбанізації; ріст туризму на
фоні підвищення життєвого рівня; збільшення відсотка не-
зайнятої у виробництві молоді. Наприкінці 60-х років ми-
нулого століття частіше стали траплятися випадки вико-
ристання посівних конопель як наркотичної сировини. Ця
проблема торкнулась і колишнього СРСР, де на ту пору по-
сіви конопель займали щорічно 700–900 тис. га (в 2007 році
вони становили всього 0,8, а в 2016 р. зросли до 3,5 тис. га).
Під виглядом заходів боротьби з наркоманією та у зв’яз-
ку з вмістом психотропної речовини – тетрагідроканабі-
нолу (ТГК) – широке розповсюдження посівів конопель
законодавчо стримувалося. Якщо до початку ХХ ст. нар-
котики вживали лише окремі верстви населення, то зго-
дом армія наркотично залежних помітно зросла. Єдиною
Конвенцією ООН 1961 року коноплі включено (здається
зовсім помилково, бо повірили спритним комерційним
ділкам) до списку рослин, що мають наркотичні сполуки.
Згідно з Конвенцією, рослини конопель, що містять не-
безпечний наркотик, підлягали знищенню [11; 16].
Науковцями встановлено, що наркотичні речовини коно-
пель містяться у смолоподібній масі, що виділяється зало-
Рис 3. П.А. Голобородько –
директор ВНДІЛК
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
154
зистими волосками і являє собою так званий гашиш – складну
суміш різних канабіноїдів. Поняття «гашиш» і «марихуана»
часто вживають як синоніми. При цьому під гашишем ро-
зуміють, в основному, смолу, а під марихуаною – рослинну
частину (суміш листя й квіток). Термінологія цих понять до-
сить різна: в Європі й на Близькому Сході – гашиш, в Серед-
ній Азії – анаша, в Індії – харс, у Бразилії – маконхе тощо. В
Україні, у середовищі певних прошарків суспільства, про-
би для куріння називають «шмаль», «ганж», «трава», «кана-
біс», «драп», «марихуана», «дурка», «продукт».
У сучасному світі захоплення наркотиками набуло широ-
кого поширення. Незважаючи на протидію правоохоронних
органів, за даними щорічної доповіді Управління ООН з нар-
котиків і злочинності, світовий наркотичний ринок (близько
200 млн. споживачів, обіг понад 300 млрд. дол.) – чудовись-
ко, з яким важко боротися. Споживачів різних наркотиків в
Україні налічувалося близько 500 тис. Приблизно для двох
третин наркотичною речовиною стали коноплі. Вони зби-
рали сировину на узбіччях польових доріг, галявинах лісів,
на садибах і городах, тобто використовували дикі або само-
сійні рослини, з якими ніколи не працювали селекціонери і
розповсюдження яких важко контролювати.
Для боротьби «з чумою ХХ століття» на створений ще
в 1931 році у місті Глухові Всесоюзний науково-дослідний
інститут конопель (далі ВНДІКО) Урядом СРСР було по-
кладено завдання дослідити властивості конопель, удо-
сконалити методику селекції і створити високопродук-
тивні сорти з відсутністю наркотичної дії.
Становлення ВНДІКО тісно пов’язано з іменем засно-
вника Національного ботанічного саду НАН України, ви-
датного вченого в області генетики і селекції рослин, ака-
деміка, доктора сільськогосподарських наук, професора
Миколи Миколайовича Гришка. Очоливши в 1931 році від-
діл генетики і селекції ВНДІКО, він працював над створен-
ням нових сортів конопель, придатних для механізованого
збирання. Створений сорт ОСО-72, завдяки одночасно-
му дозріванню чоловічих та жіночих рослин, за виходом
волокна значно перевищив сорти конопель. За ці робо-
ти М.М. Гришка в 1936 році нагородили орденом Леніна.
У 1944 році, одразу після повернення із евакуації, ВН-
ДІКО об’єднують з Всесоюзним науково-дослідним інсти-
тутом нових луб’яних культур (далі ВНДІНЛК) й перейме-
новують у ВНДІЛК, а після проголошення незалежності
України в 1992 році – Інститут луб’яних культур Україн-
ської академії аграрних наук [7; 11].
Після вивчення і аналізу наявної інформації, науков-
цями інституту було зроблено висновок, що рослини ко-
нопель, з якими не проводилося селекційної роботи, мо-
жуть бути здатними до накопичення канабіноїдів, але
тільки певна концентрація й відповідне співвідношен-
ня між компонентами визначають ступінь або величи-
ну їх наркотичної активності. Встановлено, що канабі-
ноїдні сполуки є в усіх частинах рослини конопель, але
максимальна їх кількість зосереджена в дрібних листках
суцвіття й оцвітині. Вирішуючи нетрадиційну проблему,
вченим необхідно було шукати нові або удосконалювати
класичні методи селекції. Один із них базувався на мо-
дернізації контролюючого добору на зниження вмісту ка-
набіноїдів, яким унеможливлювалася б випадковість пе-
резапилення рослин у популяції.
Для вирішення проблеми селекційним шляхом у яко-
сті вихідного матеріалу використовували наявні сорти та
різнобічний матеріал у вигляді колекційних зразків. Саме
тоді українські фахівці плідно співпрацювали на дого-
вірних засадах зі всесвітньовідомим Всесоюзним науко-
во-дослідним інститутом рослинництва (нині – Інститут
рослинництва ім. М.І. Вавілова), де була зосереджена най-
більша у світі колекція зразків конопель. За даними ВІР і
наших науковців, вміст канабіноїдів був досить різним,
але серед усієї кількості зразків не було виявлено жодно-
го, в якому б їх не було зовсім. Виділені ж окремі зразки із
колекції зі зниженим вмістом тетрагідроканабінолу по-
требували значного селекційного поліпшення, перш ніж
їх можна було б використовувати у виробництві, оскіль-
ки вміст волокна в них був близький до рівня диких ко-
нопель (9–11 %), вони мали низьку врожайність стебел
(соломи) й насіння, дводомність та тривалий період ве-
гетації. Отримані ж гібриди між виділеними зразками й
кращими на ту пору сортами слід було радикально поліп-
шувати за господарськими ознаками.
У таких умовах було проведено аналіз усіх селекційних
сортів на вміст канабіноїдів, а серед кращих з них розпо-
чато інтенсивний жорсткий сімейно-груповий добір на
зниження наркотичної активності за одночасного підви-
щення господарських ознак і пошуків ефективних методів
визначення. На базі сорту ЮС-22, у якого було виявлено
одну із сімей зі стабільно низьким вмістом канабіноїдів
(як результат природної мутації), відпрацьовували мето-
дику селекції на зниження наркотичної дії. Застосував-
ши експрес-метод якісної оцінки рослин за вмістом ка-
набіноїдів до цвітіння, вдалося майже вдвічі підвищити
ефективність добору в цьому напрямі.
Завдяки копіткій селекційній роботі з’явилися й пер-
ші успіхи. При цьому слід зазначити, що вимоги до сортів
за вмістом канабіноїдів поступово ставали жорсткішими.
Якщо в 1973 році гранична межа вмісту тетрагідрокана-
бінолу для сортів, які планували до передачі на державне
сортовипробування, не повинна була перевищувати 0,3 –
то в 1980 році – 0,2, 1995 рік – 0,15, а з 2012 року – 0,06 %.
Три перші сорти однодомних конопель – ЮСО-14, ЮСО-
16 та Дніпровські однодомні 6 із вмістом тетрагідрокана-
бінолу не вище 0,2 % з 1980 року було районовано в різ-
них зонах коноплярства, що стало переконливим доказом
ефективності селекції на повну елімінацію наркотичної
дії посівних конопель. При цьому ці сорти значно пере-
вищували стандарт за господарськими ознаками, а вміст
волокна в стеблах наближався до 30 %, адже селекціоне-
ри усвідомлювали, що доля сорту у виробництві залежа-
тиме, насамперед, від його господарських показників.
Коноплі мали бути не лише ненаркотичними, а й з під-
ISSN 2218-4805
155
вищеною продуктивністю і, водночас залишатися стій-
кими до впливу шкідників і хвороб. Завдяки залученню
нового селекційного матеріалу та застосуванню нових і
удосконалених методів визначення канабіноїдів вдало-
ся отримати якісно новий селекційний матеріал не тіль-
ки без тетрагідроканабінолу, але й без інших компонен-
тів канабіноїдів. На прикладі сорту ЮСО-45, який не мав
залозистих волосків і, відповідно, специфічного коно-
пляного запаху водночас із збереженням високої волок-
нистості, насіннєвої продуктивності та здатності проти-
стояти хворобам і шкідникам на рівні стандартів, була
продемонстрована переконлива можливість вилучення
посівних конопель зі списку наркотичних культур [11].
Досягнення всього колективу селекціонерів Інституту
луб’яних культур поступово стали надбанням світу внас-
лідок обміну інформацією на міжнародних симпозіумах
(Німеччина – 1995, 1997, 2000; Швейцарія – 1998; Канада –
1998), обміну науковими делегаціями (Угорщина, Поль-
ща, Румунія, Німеччина, КНР тощо) та надання наукових
консультацій коноплярам Італії, Канади, Франції, Поль-
щі, Литви, КНР та інших країн.
У 1996 році було проведено міжнародне випробуван-
ня 13 сортів конопель. Сорти інституту виявилися висо-
коврожайними за волокном та насінням, вирізнялися ско-
ростиглістю, а за низьким вмістом тетрагідроканабінолу
були унікальними. Таким чином, завдяки високим госпо-
дарським показникам, а в основному, за ненаркотичність,
сорти ЮСО-14 та ЮСО-31 було зареєстровано в країнах ЄС;
ЮСО-14, ЮСО-31, Золотоніські 11 та Золотоніські 15 – у Ка-
наді. Інститут з 2003 року активно співпрацював з Фран-
цузькою федерацією виробників конопель, з допомогою
якої поширював й реалізовував елітне насіння сорту ЮСО-
31 в Європі, Америці та Канаді. Тісні стосунки підтриму-
вались і з коноплярами ближнього закордоння [12; 13].
Внесені до Державного реєстру сортів рослин, придат-
них для поширення в Україні, нові сорти однодомних ко-
нопель здатні формувати урожайність соломи в межах
60–120, волокна – 17–25, насіння – 6–12 ц/га. Вміст тетра-
гідроканабінолу в рослинних пробах цих сортів колива-
ється від тисячних часток відсотка до повної відсутності.
При цьому в насінні не виявлено навіть слідів канабіноїдів.
Внаслідок багаторічної праці селекціонерів під керів-
ництвом професора Г.І. Cенченка були створені ненарко-
тичні високоврожайні сорти конопель, що не мали ана-
логів у світі. Нові сорти і гібриди виключили можливість
використання виробничих посівів конопель у якості си-
ровини для отримання марихуани.
Практично було створено нову культуру з оригіналь-
ними властивостями, що ніколи не були їй приманні. При
цьому було підвищено продуктивність конопель. Тільки
вміст волокна в деяких сортах сягнув за 30 %, що в 2–2,5
рази вище за перші місцеві сорти-кряжі, з якими розпочи-
налася селекційна робота. Крім того, у процесі довготрива-
лої селекції створено однодомні сорти та збережено спро-
можність конопель протистояти шкідникам і хворобам [14].
На жаль, ні автори сортів, ні інститут, ні коноплярська
галузь не відчули на собі, що розв’язано важливу для су-
спільства й держави проблему. Відродження посівів коно-
пель і подальше нарощування обсягів виробництва волок-
на проходить досить повільно. В Україні діє законодавство,
яке, незважаючи на намагання науковців, стримує розши-
рення посівів конопель – будь-коли правоохоронні орга-
ни під приводом боротьби з наркоманією можуть відкри-
ти карну справу проти коноплевиробників. Підраховано,
що для того, щоб займатися їх вирощуванням, необхід-
но представити близько 15 різних довідок і отримати лі-
цензію. Крім того, є й інші стримуючі фактори нарощу-
вання виробництва, що мало залежать від зусиль вчених.
Правоохоронні органи й сьогодні діють у фарватері за-
боронених заходів, які походять із далеких часів. Спер-
шу це стосувалося заборони препаратів індійських коно-
пель згідно з рекомендаціями Економічної і Соціальної
Рад ООН, базуючись на міжнародних конвенціях з нар-
котичних засобів (1925 р.) та на боротьбу з нелегальною
торгівлею (1936 р.).
Десять років тому вирощування конопель регулюва-
лось Законом України «Про обіг в Україні наркотичних
речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 01.08.2003 року,
ліцензійними умовами якого було передбачено охоро-
ну посівів підрозділами МВС або організаціями, що ма-
ють ліцензії на ці послуги, й суворим контролем за пере-
міщенням насіннєвого матеріалу. Враховуючи складний
економічний стан більшості сільгосппідприємств, спо-
стерігалась загальна відмова від вирощування конопель,
чого не міг дозволити собі інститут як профільний нау-
ковий заклад, хоча це потребувало солідних коштів, яких
хронічно не вистачало.
Виробники конопель за кордоном, де контроль за нар-
котичними засобами не менший, оперативно скористали-
ся якостями українських сортів. Там спеціальна служба кон-
тролює вміст тетрагідроканабінолу в них до цвітіння. Якщо
ж цей показник перевищує 0,2 %, посіви культури підляга-
ють повному знищенню. При використанні сортів україн-
ської селекції такі випадки жодного разу не траплялися, а
посіви за кордоном звичайно ж не охоронялися. В Україні
лише з 2012 року вдалося запровадити європейські законо-
давчі норми щодо культивування ненаркотичних конопель
з вмістом ТГК до 0,08 % без охорони посівів органами МВС.
Відомо, що льонарство та коноплярство – трудоміст-
кі галузі. Затрати на їх вирощування суттєво перевищу-
ють витрати на культивування зернових культур, а тому
в більшості держав світу виробництво луб’яних культур
регулюється державними дотаціями.
Бажаючи, щоб і в Україні державна підтримка цих га-
лузей була більш дієвою та з метою підвищення мате-
ріальної зацікавленості господарств у вирощуванні ко-
нопель і льону-довгунця, Павло Арсентійович від імені
колективу вчених неодноразово звертався до Президен-
та України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністер-
ства аграрної політики, Міністерства внутрішніх справ та
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
156
інших органів державної влади України з пропозиціями
щодо державної підтримки льонарства й коноплярства.
На підставі обґрунтованих розрахунків інституту Кабі-
нет Міністрів України погодився і видав постанову щодо
підтримки вітчизняного льоно- і коноплевиробництва
на 1999 та 2000 роки. Передбачалося виділення із Держ-
бюджету 3,5 та 3,0 млн. грн. на ці культури, однак жод-
ної копійки не було отримано. Аналогічна ситуація скла-
лася і з виконанням Закону України від 18.01.2001 року.
Питання прискорення науково-технічного прогресу,
державні програми розвитку цих галузей завжди турбували
керівника наукового закладу, зокрема щодо налагоджен-
ня в Україні виробництва нової вітчизняної льнозбираль-
ної техніки, формування ринку насіння луб’яних культур,
захисту прав інтелектуальної власності в насінництві, се-
лекції льону-довгунця і конопель. Одночасно, оскільки
Інститут луб’яних культур входив до складу регіональ-
ного центру наукового забезпечення агропромислового
виробництва Сумщини, Павло Арсентійович разом з ко-
лективом вчених провів значну роботу щодо створення
науково-методологічних та організаційних засад випро-
бування новітніх наукових розробок та доведення їх до
рівня інновацій. З метою розповсюдження науково-тех-
нічної і ринкової інформації головна увага приділялась
організації виставок-ярмарків, виступам провідних вче-
них на радіо та телебаченні, підготовці і розповсюджен-
ню буклетів, інформаційних листків, релізів, прогнозів,
рекомендацій, статей та монографій, а також наданню
дорадчих послуг з виробництва і реалізації елітного на-
сіння сільськогосподарських культур [15].
Оскільки вирішення перелічених завдань залежало
від ефективності роботи наукових кадрів, значну увагу
Павло Арсентійович як керівник приділяв їх підготовці
й підвищенню кваліфікації, брав безпосередню участь у
доборі майбутніх аспірантів з числа талановитої молоді.
Не оминали уваги директора й питання матеріально-
технічного забезпечення наукових досліджень та
ефективного функціонування всіх підрозділів, завдяки
чому інститут на сьогодні в основному забезпечений
необхідними хімічними реактивами, лабораторним
обладнанням та засобами малої механізації для проведення
НДР та ДКР згідно з науково-технічними програмами
НААНУ, хоча вони й потребують оновлення.
За суттєвий особистий внесок у вітчизняну аграрну на-
уку у 1983 році П.А. Голобородьку присвоєне вчене зван-
ня старшого наукового співробітника, а у 1992 році – по-
чесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
та нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів
України (2004 р.). Він неодноразово відзначався Почесни-
ми грамотами Української академії аграрних наук, Сум-
ської обласної ради, Сумської обласної державної адміні-
страції, Головного управління агропромислового розвитку
Сумської обласної державної адміністрації, Глухівсько-
го міського голови та інших органів влади. За вагомі до-
сягнення у науковій і виробничий діяльності у 2007 році
його нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ-го ступеня.
Досягнення очолюваного ним упродовж двадцяти ро-
ків інституту удостоєні багатьох вітчизняних та зарубіж-
них дипломів і грамот. У 2003 році за високий рівень на-
укових досягнень Національною іміджевою програмою
«Лідери ХХІ століття» інститут відзначено знаком якості
«Вища проба України» (рис. 4), у 2006 р. нагороджено По-
чесною грамотою Кабінету Міністрів України
Павло Арсентійович продовжував до останніх днів ро-
боти брати активну участь у громадському житті міста,
району, області, обирався депутатом Сумської обласної
ради та членом виконкому Глухівської міської ради. Тож
недарма його іменем названо одно із провідних підпри-
ємств міста – Глухівський коноплезавод імені П. Голобо-
родька. Тепер одна із вулиць Глухова носить його ім’я.
Багаторічною працею колективу інституту доскона-
ло відпрацьована методика селекції конопель, що доз-
волило створити понад 50 дводомних і однодомних сор-
тів, зокрема з відсутністю наркотичних властивостей і
повною відсутністю наркотичної сполуки, впроваджен-
ня яких дозволило у багатьох країнах світу зняти забо-
рону на культивування культури [3].
Міжнародним визнанням досягнень інституту в селек-
ції конопель є внесення українських сортів до Реєстрів
сортів рослин Європейського Союзу (ЮСО-14, ЮСО-31) і
Канади (Золотоніські 11, Золотоніські 15, ЮСО-14, ЮСО-
31), а також вирощування їх в країнах ближнього закор-
доння, Європи, Канаді, КНР, Австралії.
За особистої ініціативи Павла Арсентійовича значно
розширилося науково-технічне співробітництво Інститу-
ту луб’яних культур УААН з науковими установами, фір-
мами й окремими вченими зарубіжних країн. З метою
вивчення, реєстрації та поширення за межами України
селекційних сортів конопель, створених науковцями ін-
ституту, проведено спільні дослідження з фірмами Німеч-
чини, Канади, Австралії, Федерацією виробників насіння
конопель Франції. Сумісно з Інститутом технічних куль-
тур (Болонья, Італія) виконано роботи щодо створення
нових сортів конопель української та італійської селек-
Рис. 4. П.А. Голобородько з відзнакою «Вища проба України»
серед наукових співробітників
ISSN 2218-4805
157
ції. Для Міжнародного банку генетичних ресурсів (Рим,
Італія) підготовлена вичерпна характеристика за міжна-
родною класифікацією низки сортів базової колекції льо-
ну-довгунця України [15; 16].
Завдяки багаторічним зусиллям вчених очолюваного
Павлом Арсентійовичем інституту, всесвітній сировинний
ринок став повертатися до виробництва натуральних во-
локон, особливо луб’яних, природні властивості яких за-
безпечують продукції, що виробляється із них, гігієнічні
та захисні якості. Особливої уваги набуває прядиво коно-
пель як найбільш продуктивна натуральна сировина. За
якістю волокно конопель не гірше лляного, а за врожай-
ністю переважає його в 3–4 рази.
Після тривалої заборони сьогодні промислове пряди-
во виробляють заводи всього світу. Помітно збільшують-
ся площі посіву конопель і в країнах Європи. Так, якщо в
2011 році вони складали 8,5 тис. га, то в 2016 році досягли
рівня 25 тис. га: у Франції – 12,5, Нідерландах – 2,0, Лит-
ві – 2,0, Німеччині – 1,5, Румунії – 1,0 тис. га. Конопляр-
ство поступово почало відроджуватись і в Італії (3,0 тис.
га). Дохід, який приносять коноплі європейським ферме-
рам, в середньому складає 400 євро з гектара [16].
Для міжнародного проєкту Дунайські озера «Тасіс»
свого часу було надано вичерпну інформацію щодо ви-
робництва промислових конопель на території України.
Спільно з фірмою Фінотек (США) проведено досліджен-
ня з оцінювання фіторемідіаційного потенціалу конопе-
ль в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, з Інститу-
том натуральних волокон (Польща) – про удосконалення
методики створення вихідного матеріалу для селекції ко-
нопель. З метою налагодження й підтримки тісних взає-
мовигідних стосунків з партнерами, Павло Арсентійович
відвідав країни далекого і ближнього зарубіжжя: Угорщи-
ну, Білорусь, Францію, КНР, Австралію, Канаду, США та
інші країни. Завдяки цьому відкрилися нові ринки збуту
наукової продукції, зокрема високоволокнистих ненар-
котичних сортів конопель, запозичувався світовий дос-
від наукової роботи і практичної діяльності в галузі ви-
робництва та переробки луб’яних культур.
Усвідомлюючи високу відповідальність за доручену
ділянку роботи, П.А. Голобородько, як керівник наукової
установи, разом із вченими постійно знаходився в по-
шуку нового, піклувався про завтрашній день науки, про
долю інституту і його трудового колективу. Головною ме-
тою науковців було підвищення ефективності власних до-
сліджень, окупності вкладених у них державних коштів,
прискорення впровадження у виробництво перспектив-
них наукових розробок, поліпшення стану наукового за-
безпечення галузей [3; 4; 8; 11; 12; 13; 14].
Колектив вчених Інституту луб’яних культур і особи-
сто його директор П.А. Голобородько приділяли особли-
ву увагу участі у виставкових заходах як в одному із засо-
бів пропаганди наукових досягнень та вивчення попиту
аграрного ринку. Інститут – постійний учасник міжна-
родних («Агро» (Київ), «Зелений тиждень» (Берлін)) та
регіональних («Київська осінь» (Київ)) виставок (рис. 5).
Аналіз причин занепаду галузей льонарства і коно-
плярства, встановив, що заборони, які торкаються обме-
жень посівів конопель, ґрунтуються не на властивостях
цієї культури, а на небажанні детально і кваліфіковано
розібратися зі станом реальних справ, порадитися з на-
уковцями. Щоб подолати одну із великих перешкод, пра-
цівниками Інституту луб’яних культур УААН виведені не-
наркотичні сорти конопель, які культивують багато країн
світу, наприклад, Канада.
Генофонд сортів конопель, що є в Інституті, та великий
досвід селекційної роботи є підґрунтям підвищення веге-
таційної маси цієї культури на 20–25 %, доведення маси
сухих стебел до 12–14 т/га, зниження собівартості виро-
щування та заготівлі на 35–40 % у разі створення сорту,
спеціально призначеного для одержання целюлози чи
використання у якості джерела енергії.
Продовжуючи справу Павла Арсентійовича Голобо-
родька щодо відродження коноплярства, варто, на нашу
думку, задіяти напрям фармацевтичного використання
конопляної сировини. До цього має пряме відношення то-
варознавство лікарських препаратів. Фармація або науко-
во-практична галузь знань, яка вирішує проблеми пошу-
ків, отримання, дослідження, зберігання, виготовлення та
випуску лікарських засобів ще з давніх часів, була пред-
Рис. 5. П.А. Голобородько і В.Г. Вировець в Швейцарії
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
158
метом товарознавства, яким опікувалася перша в Євро-
пі кафедра, що була організована у Падуанському універ-
ситеті (м. Падуя, Північна Венеція). Лікарські препарати,
одержані з конопель мають продукти природного похо-
дження та заслуговують на особливу увагу [12].
Практика використання фармацевтами та фармаколо-
гами Європи лікарських форм із конопляної олії, насіння
та екстрактів рослин повинна стати напрямом подальших
досліджень галузі за умови використання інноваційних
наукоємних технологій, підвищення інвестиційної при-
вабливості галузі та скоординованої програми дій із боку
держави і науковців.
Отже, значення вирощування конопель як джерела
відновлення натуральної сировини, потрібної у всіх га-
лузях промисловості як для Сумської області, так й Укра-
їни, важко переоцінити, як важко переоцінити і внесок
Павла Арсентійовича Голобородька у розвиток і станов-
лення наукової установи, яку він очолював.
ДЖЕРЕЛА
1. Особова справа Голобородька Павла Арсентійовича.
ВАІЛКУААН. 216 арк.
2. Особова справа Сенченка Григорія Івановича. ВАІЛКУААН.
202 арк.
3. Протокол юбилейной сессии Ученого Совета ВНИИЛК,
посвященной 50-летию со дня основания института, октябрь 1981
года. ВАІЛКУААН. 123 арк.
4. Программа пребывания во ВНИИЛК специалистов в области
коноплеводства Треста Венгерской пеньковой промышленности,
1987 г. ВАІЛКУААН. 2 арк.
5. Протоколы заседаний Ученого Совета ВНИИЛК за 1988 год.
ВАІЛКУААН. 167 арк.
6. Протоколы заседаний Ученого Совета ВНИИЛК за 1989 год.
ВАІЛКУААН. 179 арк.
7. Голобородько П. Інституту луб›яних культур 75 років.
Глухівщина. 2006. (№ 74). С. 1–2.
8. Голобородько П. Лубінститут розширює міжнародні зв›язки.
Глухівщина. 2003. (№ 3). С. 3.
9. Голобородько П. Наукові здобутки інституту. Глухівщина.
1997. 17 травня. (№ 24). С. 2.
10. Кабанець В. Інститут луб›яних культур української академії
аграрних наук: 75 років. Народна трибуна. 2006. 11 жовтня. (№ 77).
С. 1–2.
11. Голобородько Павло Арсентійович: бібліографічний
покажчик. Вип. 4. / укалад.: О.А. Жуплатова, Л.М Жуплатова, за
ред. М.Д. Мигаля; ІЛК УААН. Суми: ПП «Нота бене», 2007. 25 арк.
(Бібліографічна серія «Учені Інституту луб’яних культур УААН»).
12. Базиль С.М. Міжнародна співпраця науковців ВНІДЛК і
Польської Народної Республіки у другій половині ХХ століття.
Хімічна технологія: наука, економіка та виробництво: матеріали
ІV Міжнародної науково-практичної конференції. Шостка, 2018.
С. 222–227.
13. Базиль С.М. Наукові досягнення співробітників Всесоюзного
науково-дослідного інституту луб’яних культур у галузі конопляр-
ства (1944–1991 рр.). Луб’яні та технічні культури: збірник наукових
праць Інституту луб’яних культур. Вип. 7 (12). 2019. С. 103–115.
14. Базиль С.М. Науково-організаційна діяльність Інституту
луб’яних культур у 1970-х – 1980-х роках. East European Scientifi c
Journal. Warsaw, Poland. 2020. № 1(53). Вип. 6. С. 4–10.
15. Базиль С.М., Крижанівський В.М. Співробітництво вче-
них ВНІДЛК і науковців Угорської Народної Республіки у дру-
гій половині 1970–1980-х рр. Сторінки історії: збірник наукових
праць (Web of Science). Вип. 48. 2019. С. 171–186.
16. Олексієнко В. К. За покликом серця. До 75-річчя від дня
народження Павла Арсентійовича Голобородька. Київ, 2017. 104 с.
Basil S.M., Myronenko. O.V. Scientifi c and research heritage in the
fi eld of hemp agrochemistry of outstanding scientist Pavlo Holoborodko
The article is devoted to the analysis of scientifi c research activities in
the fi eld of agrochemistry of hemp growing by the leading scientist, candi-
date of agricultural sciences, long-term director of the All-Union Research
Institute of Bask Crops, talented teacher and mentor, Pavlo Holoborodko.
During the research, the scientist’s own works, the memories of his col-
leagues, the materials of the Sumy Regional Archive, the Departmental Ar-
chive of the Institute of Bask Cultures of the Ukrainian Academy of Agrarian
Sciences, and publications about the famous scientist were systematized.
The chosen topic is quite relevant today, because the scientifi c heritage
of Pavlo Holoborodko needs more thorough analysis and systematization
in order to present it to future generations.
The novelty of the research consists in an attempt to objectively and
fully investigate the scientifi c activity of the leading scientist on the basis
of archival materials. After all, it is diffi cult to overestimate the importance
of growing hemp as a source of recovery of natural raw materials needed
in all branches of industry, both for the Sumy region and for Ukraine, just
as it is diffi cult to overestimate the contribution of Pavlo Holoborodko to
the development and establishment of a scientifi c institution. Therefore,
the problem of reviving the industry and increasing the production of hemp
products remains extremely important.
Key words: Pavlo Holoborodko, hemp growing, agrochemistry, science,
education, cooperation, Hlukhiv, All-Union Research Institute of Bast
Crops, biology, desiccation
REFERENCES
1. Osobova sprava Holoborodka Pavla Arsentiiovycha. VAILKUAAN. 216 ark.
2. Osobova sprava Senchenka Hryhoriia Ivanovycha. VAILKUAAN. 202 ark.
3. Protokol yubileynoy sessii Uchenogo Soveta VNIILK, posvyashchennoy
50-letiyu so dnya osnovaniya instituta, oktyabr’ 1981 goda. VAІLKUAAN.
123 ark.
4. Programma prebyvaniya vo VNIILK spetsialistov v oblasti konoplevodstva
Tresta Vengerskoy pen’kovoy promyshlennosti, 1987 g. VAІLKUAAN. 2 ark.
5. Protokoly zasedaniy Uchenogo Soveta VNIILK za 1988 god. VAІLKUAAN.
167 ark.
6. Protokoly zasedaniy Uchenogo Soveta VNIILK za 1989 god. VAІLKUAAN.
179 ark.
7. Instytutu lubianykh kultur 75 rokiv (2006). [The Institute of
bast crops is 75 years old]. Hlukhivshchyna, 74, pp. 1–2. [in Ukrainian].
8. Lubinstytut rozshyriuie mizhnarodni zviazky (2003). [The In-
stitute of bast crops is expanding international ties]. Hlukhivshchyna,
3, p. 3. [in Ukrainian].
9. Naukovi zdobutky instytutu. (1997). [Scientifi c achievements of
the institute]. Hlukhivshchyna, 24, p. 2. [in Ukrainian].
10. Kabanets, V. (2006). Instytut lubianykh kultur ukrainskoi aka-
demii ahrarnykh nauk: 75 rokiv [Institute of bast crops of the Ukrainian
Academy of Agrarian Sciences: 75 years]. Narodna trybuna, 77, pp. 1–2.
[in Ukrainian].
11. Myhal, M.D. (Ed.). (2007). Holoborodko Pavlo Arsentiiovych:
bibliohrafi chnyi pokazhchyk. [Holoborodko Pavlo Arsentiyovych: bibliographic
index.]. Issue. 4. ILK UAAN. Sumy: PP «Nota bene», 25. (Bibliohrafi chna
seriia «Ucheni Instytutu lubianykh kultur UAAN»). [in Ukrainian].
12. Bazyl, S.M. (2018). Mizhnarodna spivpratsia naukovtsiv VNIDLK
i Polskoi Narodnoi Respubliky u druhii polovyni XX stolittia [Inter-
national cooperation of scientists of VNIDLK and the Polish People’s
Republic in the second half of the 20th century]. Khimichna tekhnolohi-
ia: nauka, ekonomika ta vyrobnytstvo: materialy IV Mizhnarodnoi naukovo-prak-
tychnoi konferentsii, pp. 222–227. Shostka. [in Ukrainian].
13. Bazyl, S.M. (2019) Naukovi dosiahnennia spivrobitnykiv Vse-
soiuznoho naukovo-doslidnoho instytutu lubianykh kultur u haluzi
konopliarstva (1944–1991 rr.) [Scientifi c achievements of employees of
the All-Union Scientifi c Research Institute of Bast Crops in the fi eld of
hemp growing (1944–1991)]. Lubiani ta tekhnichni kultury: zbirnyk naukovykh
prats Instytutu lubianykh kultur. Issue. 7 (12), pp. 103–115. [in Ukrainian].
14. Bazyl, S.M. (2020). Naukovo-orhanizatsiina diialnist Instytu-
tu lubianykh kultur u 1970-kh – 1980-kh rokakh [Scientifi c and or-
ganizational activities of the Institute of Bask Crops in the 1970s –
1980s]. East European Scientifi c Journal. Warsaw, Poland. 1(53). Issue. 6,
pp. 4–10. [in Ukrainian].
15. Bazyl, S.M., Kryzhanivskyi, V.M. (2019). Spivrobitnytstvo
vchenykh VNIDLK i naukovtsiv Uhorskoi Narodnoi Respubliky u druhii
polovyni 1970–1980-kh rr. [Cooperation between VNIDLK scientists
and scientists of the Hungarian People’s Republic in the second half
of the 1970s and 1980s]. Storinky istorii: zbirnyk naukovykh prats (Web of Sci-
ence). Issue. 48, pp. 171–186. [in Ukrainian].
16. Oleksiienko, V.K. (2017). Za poklykom sertsia. Do 75-richchia
vid dnia narodzhennia Pavla Arsentiiovycha Holoborodka [At the call of the
heart. To the 75th anniversary of the birth of Pavel Arsentiyovych Holoborod-
ko]. Kyiv. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 26.03.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р. j
|