Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі

Одним із основних інструментів пропаганди, які активно використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить баг...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2023
1. Verfasser:	Горох, М.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2023
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Козацька доба та нова історія
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202960
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 130-142. — Бібліогр.: 100 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202960
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2029602025-07-31T00:04:32Z Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі Chernihiv region during Holodomor (1932–1933) within the pages of «Visti VUTSVK»: administrative and territorial changes, corn growing, grain collection Горох, М.В. Козацька доба та нова історія Одним із основних інструментів пропаганди, які активно використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить багатий джерельний потенціал щодо вивчення процесів примусового вилучення продовольчих культур у селян, так званих хлібозаготівель, збору мірчука, насіннєвого матеріалу, конфіскації зерна, що лежало в «куркульських ямах», діяльність «буксирних бригад» тощо, які у 1932–1933 рр. були інструментами чинення геноциду, адже створювали для них життєві умови, несумісні з життям. Винним у всіх негараздах, на переконання радянської преси, був так званий «класово-ворожий» елемент. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами про виявлення прихованих «ворогів радянської влади», описом їхніх злочинів, закликами карати винуватців за всією суворістю закону. One of the propaganda tools used by communist totalitarian regime was the press. It helped to implant the mass campaigns and political decisions which were necessary for the regime. «Visti VUTSVK» is a specific historical source which represents the central press of the researched period. It still needs the detailed verification. The magazine has depicted various topics concerning politics, economy, education, cooperation, social and female issues, global problems. Its contributions are the unique source for studying the different aspects of Holodomor (1932–1933). In the middle of the research are the publications dedicated to the history of foundation of Chernihiv oblast; organizing and convening of grain collection campaigns in 1932 and 1993; fight against «class hostile elements » in the agriculture. The central press is filled with important sources about forceful grain, merchuk, seeds and crops collection and activities of «tug gangs» which during 1932–1933 used to produce fatal living environment for the peasants and in such a way were genocide executives. Communal and state farms, workmen’s cooperative associations and self-employed farmers had no time to crop the fields, perform pest control, get the crops and deliver it to place of storage or transformation. The plans were too high and there weren’t enough men, knowledge and skills. Moreover there were unwillingness to work, absence of incentive system and senseless tasks. The success ratio was plan performance. According to the soviet press the so-called «class hostile element» was guilty in all troubles and disputes. The pages of «Visti VUTSVK» were filled with materials about exposure of «soviet authority enemies», descriptions of their crimes and appeals to punish them with all the full extent of law. 2023 Article Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 130-142. — Бібліогр.: 100 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202960 007:304:070(477)(09) uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Козацька доба та нова історія Козацька доба та нова історія
spellingShingle	Козацька доба та нова історія Козацька доба та нова історія Горох, М.В. Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі Сіверщина в історії України
description	Одним із основних інструментів пропаганди, які активно використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить багатий джерельний потенціал щодо вивчення процесів примусового вилучення продовольчих культур у селян, так званих хлібозаготівель, збору мірчука, насіннєвого матеріалу, конфіскації зерна, що лежало в «куркульських ямах», діяльність «буксирних бригад» тощо, які у 1932–1933 рр. були інструментами чинення геноциду, адже створювали для них життєві умови, несумісні з життям. Винним у всіх негараздах, на переконання радянської преси, був так званий «класово-ворожий» елемент. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами про виявлення прихованих «ворогів радянської влади», описом їхніх злочинів, закликами карати винуватців за всією суворістю закону.
format	Article
author	Горох, М.В.
author_facet	Горох, М.В.
author_sort	Горох, М.В.
title	Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі
title_short	Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі
title_full	Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі
title_fullStr	Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі
title_full_unstemmed	Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі
title_sort	чернігівщина років голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "вісті вуцвк": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2023
topic_facet	Козацька доба та нова історія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202960
citation_txt	Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 130-142. — Бібліогр.: 100 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT gorohmv černígívŝinarokívgolodomoru19321933nastorínkahčasopisuvístívucvkadmínístrativnoteritoríalʹnízmíniviroŝuvannâzernovihhlíbozagotívlí AT gorohmv chernihivregionduringholodomor19321933withinthepagesofvistivutsvkadministrativeandterritorialchangescorngrowinggraincollection
first_indexed	2025-11-25T14:58:03Z
last_indexed	2025-11-25T14:58:03Z
_version_	1849774770616270848
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 130 zakhodamy [Along with executions and other extreme measures]. Ukraina, 17, pp. 28-29. [in Ukrainian]. 17. Ivanushchenko, H.M. (2011). Povstanskyi rukh 20-kh – 30-kh rr. XX st. na Sumshchyni [Insurgent movement of the 20s – 30s of the 20th century. in Sumy region], 1. [in Ukrainian]. 18. Reabilitovani istoriieiu. Sumska oblast (2005). U trokh knyhakh. Knyha persha [Rehabilitated by history. Sumy region. In three books. Book one]. Sumy. VVP «Mriia-1» TOV. Retrieved from http://www.reabit.org.ua/fi les/ store/Symu.1.pdf [in Ukrainian]. 19. Revoliutsiini podii na Hlukhivshchyni z 1917 po 1920 rik (1957). Spohady Ivana Petrovycha Prokhody [Revolutionary events in Hlukh- iv region from 1917 to 1920. Memories of Ivan Petrovich Prokhody]. Za peremohu, 68, p. 3. [in Ukrainian]. 20. Rozstrily, zalozhnyky, kontstabory (1992) [Executions, hos- tages, concentration camps]. Narodna trybuna, 76, p. 3. [in Ukrainian]. 21. Stozhok, M. (1980). Mitsnyi fundament druzhby [A strong foun- dation of friendship]. Narodna trybuna, 56, p. 4. [in Ukrainian]. 22. Storinky mynuloho (1957). Spohady chlena KPRS M. H. Neh- reieva [Memoirs of a member of the CPSU M. G. Negreev]. Za peremo- hu, 129, p. 4. [in Ukrainian]. 23. Storozhok, M. (1968). 12-ta Armiia v borotbi z bandytyzmom [The 12th Army in the fi ght against banditry]. Novi horyzonty, p. 3. [in Ukrainian]. 24. Tkachov, I. (1970). Zhovten u seli Shevchenkovomu [October is the month in the village of Shevchenko]. Narodna trybuna, 44, p. 4. [in Ukrainian]. 25. Chernenko, M. (1958). Slavnyi shliakh velychnykh peremoh [The glorious path of great victories]. Za peremohu, 79, p. 2. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 23.05.2023 р. Рекомендована до друку 04.10.2023 р. дянську пресу – рупор компартійної системи. Тогочасна періодика потребує прискіпливої критики та верифікації, адже була інструментом «боротьби» за суцільну колективі- зацію і ліквідацію «куркульського» елементу, пропаганди всього радянського. Нині є нагальна потреба критичного переосмислення її як історичного джерела для досліджен- ня подій першої половини 1930-х рр., зокрема, в контек- сті вивчення регіональної історії. Протягом 1920-х рр. сформувалися принципи, що стали визначальними для функціонування радянського друку, а саме: партійності, централізації та підцензурності. «Прин- цип партійності преси, – зауважувала українська дослід- ниця О.Ю. Попова, – виявлявся в функціонуванні видань в якості органів партійних комітетів та виконавчої вла- ди, контролю з боку партійних структур та відповідності офіційному ідеологічному дискурсу» [1, с. 54]. Принцип централізації передбачав ієрархічність газетних видань, де «головними» радянськими виданнями ставали органи ЦК ВКП(б) «Правда» та виконавчої влади «Известия», ща- блем нижче розташовувалися їх республіканські аналоги «Комуніст» та «Вісті ВУЦВК», а далі – газети органів ад- міністративно–територіального районування та низовий друк (виробничі багатотиражки). Редакції нижчих за ран- гом часописів наслідували центральні видання, передру- ковували їх матеріали. Принцип підцензурності реалі- зовувався через контроль влади за змістом, випуском та розповсюдженням періодичних видань. Контрольованим було й надходження інформації. На підставі положення 1928 р. Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС) передавало інформацію виключно через Радіотелеграф- не агентство України (РАТАУ) [1]. До питання функціонування газетної періодичної пре- си у радянській Україні довоєнного періоду звертало- ся чимало дослідників. Згадаємо узагальнювальні праці В.М. Владимирова [2], Г.Я. Рудого [3; 4]. Локальну істо- рію періодики початку 1930-х рр. вивчали І.С. Герман [5], К.М. Ульянова [6], К.Ю. Лук’янець [7]. Частина вчених ці- кавилася такими аспектами, як вплив газет на населення, з’ясовуючи їх роль в процесах денаціоналізації, колекти- візації, індустріалізації, формування образу ворога. Тут варто зупинитися на роботах І.В. Сипченко [8], О.А. Коля- струк [9], М.С. Тимошика [10], М.Б. Костіва [11]. Важливим джерелом, яке і сьогодні продовжує залиша- тися недостатньо дослідженим, є щоденна республікан- ська газета «Вісті ВУЦВК». Часопис видавався у Харкові з грудня 1918 р. як орган Харківської ради робітничих де- путатів. Надалі він неодноразово змінював видавця (Тим- часовий робітничо-селянський уряд України і Харківська рада робітничих депутатів, Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів і відповідна Харківська рада, ВУЦВК і Харківський губернський виконавчий ко- мітет, Ради депутатів трудящих УРСР тощо) та редколе- гії. Схожа ситуація і з мовою видання. Спочатку газета друкувалася російською мовою, з квітня 1919 р. – росій- j УДК 007:304:070(477)(09) М.В. Горох ЧЕРНІГІВЩИНА РОКІВ ГОЛОДОМОРУ (1932–1933) НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ «ВІСТІ ВУЦВК»: АДМІНІСТРАТИВНО- ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ, ВИРОЩУВАННЯ ЗЕР- НОВИХ, ХЛІБОЗАГОТІВЛІ Одним із основних інструментів пропаганди, які активно вико- ристовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Цен- тральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацюван- ня якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить багатий джерельний потенціал щодо вивчення процесів примусового вилу- чення продовольчих культур у селян, так званих хлібозаготівель, збору мірчука, насіннєвого матеріалу, конфіскації зерна, що лежа- ло в «куркульських ямах», діяльність «буксирних бригад» тощо, які у 1932–1933 рр. були інструментами чинення геноциду, адже ство- рювали для них життєві умови, несумісні з життям. Винним у всіх негараздах, на переконання радянської преси, був так званий «класо- во-ворожий» елемент. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами про виявлення прихованих «ворогів радянської влади», описом їхніх злочинів, закликами карати винуватців за всією суворістю закону. Ключові слова: газета, «Вісті ВУЦВК», Чернігівська область, Го- лодомор, хлібозаготівля, «класово-ворожий елемент». Вивчення епохи Голодомору 1932–1933 рр. вимагає від дослідників як виявлення нових джерел, так і переосмис- лення наявних. Чималу частину з них історики недостат- ньо проаналізували або й зовсім проігнорували, вважаючи їх другорядними. До таких джерел можна зарахувати ра- ISSN 2218-4805 131 ською та українською, з 28 травня 1920 р. – українською. Найпопулярніший часопис періоду українізації редагу- вали В. Блакитний (під цим псевдонімом виступав редак- тор В. Елланський), Є. Касяненко, М. Новицький, М. Ткач, Ф. Таран, П. Нємцов [12, с. 577]. Історія газети «Вісті ВУЦВК» першої половини 1920-х рр. досліджувалася у статті В.В. Георгієвської та Н.М. Сидорен- ко [13]. Що ж стосується безпосередньо публікацій часопису, то вони зрідка залучаються до наукових розвідок. До них зверталися у контексті вивчення особливостей україніза- ції в Північно-Кавказькому краї (Ю.С. Готкова [14]), пере- кладацької діяльності 1920–30-х рр. (Л.В. Коломієць [15]), дослідження психологічного комунікаційного впливу ра- дянської преси (В.В. Ґабор, О.Ю. Попова [16; 17]). Матеріа- ли видання ставали додатковим джерелом для вивчення творчості тогочасних поетів, прозаїків, публіцистів, ху- дожників [18]. Газета та подані на її сторінках матеріали потребують подальшого всебічного вивчення та введен- ня до наукового обігу, адже є вагомим джерелом з історії України та її регіонального виміру. Оцифровані колекції газети «Вісті ВУЦВК» наявні в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернад- ського, Харківській державній науковій бібліотеці іме- ні В.Г. Короленка, інших фондах, зокрема, електронній бібліотеці Libraria. Як офіційний орган, часопис насамперед друкував урядові й законодавчі розпорядження і повідомлення, матеріали політичних діячів (найчастіше публікували- ся члени ЦК і Політбюро ЦК КП(б)У). Український до- слідник М.Б. Костів зауважував, що центральна преса замало уваги приділяла робсількорівській кореспон- денції. Якщо районні газети під такі публікації могли відвести цілу сторінку чи зробити їх основним змісто- вим наповненням випуску, то «Вісті ВУЦВК» оприлюд- нювали тільки попередньо перевірені матеріали [19, с. 116]. Важливою відмінністю місцевої та республікан- ської преси була подача новин з УСРР та інших респу- блік СРСР. Місцева преса не розділяла подібні новини на окремі рубрики, натомість «Вісті ВУЦВК» сформува- ли дві окремі рубрики – «По СРСР» та «По УСРР». Щороку під комуністичним гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» виходило до 296 випусків часопи- су обсягом від 4 до 8 сторінок. У 1932 р. вартість річ- ної передплати на нього становила 12 руб., місячна – 1 руб., а окремий випуск продавали за 5 коп. (з лютого 1933 р. – за 10 коп.). Протягом січня 1932 р. – вересня 1933 р. редактором газети значився М. Ткач (за винят- ком травня – липня 1933 р., коли його обов’язки вико- нував заступник З. Марголіс), якого у жовтні 1933 р. змі- нив відповідальний редактор Ф. Таран. Верстка «Вістей ВУЦВК» була візуально та концеп- туально ближчою до центральних газет СРСР («Прав- да», «Известия»). Графічне виділення окремих слів за допомогою верхнього регістру та підкреслень вико- ристовували зрідка, хоча півжирним шрифтом виді- ляли ключові слова, цифри, речення. У серпні 1932 р. оновили дизайн передовиці. Якщо до цього назва га- зети розміщувалася по центру вгорі сторінки, то відте- пер її перемістили у ліву верхню частину. Праворуч від назви видання започаткували розділ «Зміст випуску» з рубриками «Передова», «Кореспонденції», «За кордо- ном», який, однак, інколи замінювали гаслами, важли- вими повідомленнями, постановами тощо (рис. 1 та 2). Матеріали, присвячені Чернігівщині, зустрічаємо у 106 випусках «Вістей ВУЦВК» за 1932 р. та 69 – за 1933 р. Вони були різні за розміром (від коротенького повідом- лення обсягом у кілька речень до повноцінної статті на шпальту чи більше) та змістом. Перше повідомлення да- Рис. 1. Дизайн передовиці «Вістей ВУЦВК» (випуск за 14 березня 1932 р.) Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 132 ження реформи, а саме – утворення кількох додаткових областей. Одностайності в цьому питанні не було. Член Політбюро ЦК ВКП(б) Л.М. Каганович у листі до Й.В. Ста- ліна від 23 червня 1932 р. інформував про бажання пер- шого секретаря ЦК КП(б)У С.В. Косіора створити Донецьку і Чернігівську області. Сам Л.М. Каганович ідею створен- ня Чернігівської області вважав «сумнівною» [23, с. 188]. Вирішення питання відклали. Низькі темпи колективізації на Чернігівщині (станом на жовтень 1932 р. колективізованими були лише 47,3% господарств), опір з боку місцевого населення, незадо- вільний перебіг хлібозаготівлі, річний план якої на гру- день було виконано на 64,4%, змусили владу перегляну- ти свою позицію [24, с. ІІІ; 25, с. 119]. Офіційно рішення закріпили постановою ВУЦВК від 15 жовтня 1932 р. «Про утворення Чернігівської області», текст якої наступного дня оприлюднили «Вісті ВУЦВК» [26]. Центром області об- рали м. Чернігів, а до її складу передали 29 районів Київ- ської та 7 районів Харківської областей. До сформованого Чернігівського обласного бюро КП(б)У увійшли П.П. Мар- кітан, Резниченко, Силенко, М.Д. Голубятніков, Рибніков, Дубінін, Дацій, Двинянінов, Бєлий [27]. Вирішення орга- нізаційних потреб Чернігівського облоргкомітету цен- тральна влада оцінила у 60 тис. руб., а необхідних фахів- ців та устаткування мали надати наркомати УСРР. Окреме завдання отримав уповноважений Народного комісаріату зв’язку П. Д. Бойко, якого зобов’язали «негайно організу- вати прямий провід між Черніговом та Харковом», збуду- вати протягом двох місяців радіостанцію та забезпечити місцеву телефонну станцію обладнанням [28]. 22 листопада 1932 р. часопис оприлюднив чергову по- станову ВУЦВК «Про реорганізацію органів влади в Черні- гівському районі Чернігівської області» від 20 листопада тується 8 січня 1932 р. та стосується радгоспу «Червоний Аванґард», що на Конотопщині [20]. Загалом інформації виявилося настільки багато, що вмістити її в межах од- ного дослідження заледве можливо. Доцільно розподіли- ти її поміж кількох рівноцінних частин. Пропонована стаття є першою такою частиною, яка має на меті пошук, систематизацію та аналіз наявного масиву матеріалів з історії Чернігівщини в роки Голодомору (1932– 1933), що віднайшли своє відображення на сторінках офіційного видання радянської України «Вісті ВУЦВК». У фокусі дослідження перебуватимуть питання про створення Чернігівської області; організацію і проведення хлібозаготівельних кампаній 1932 р. і 1933 р.; боротьбу з «класово-ворожим елементом» у сільському господарстві. Територіально дослідження обмежується Чернігівською областю в адміністративних кордонах 1931–1936 рр., а хронологічно – охоплює період з 1932 р. по 1933 р. Початок 1930-х рр. ознаменувався черговими зміна- ми адміністративно-територіального устрою УСРР. Ска- сування поділу на округи та перехід на двоступеневу си- стему управління виявилися невдалими. Віддаленість центру від районів зумовила виникнення вакууму влади. Був втрачений контроль над селом. 9 лютого 1932 р. ВУЦ- ВК прийняв постанову «Про утворення обласних виконав- чих комітетів на території УСРР», якою запровадив нову адміністративно-територіальну одиницю – область [21]. У складі України, окрім Автономної Молдавської СРР, створили п’ять областей: Харківську, Київську, Одеську, Дніпропетровську та Вінницьку, у кожній з яких нарахо- вувалося від 49 до 98 районів [22, с. 20]. Територія ново- створених областей була удвічі більшою за колишні гу- бернії, а їхні центри залишалися відірваними від районів. Перед керівництвом СРСР постала необхідність продов- Рис. 2. Оновлений дизайн передовиці «Вістей ВУЦВК» (випуск за 4 жовтня 1932 р.) ISSN 2218-4805 133 поточного року. Нею Чернігівський район та Чернігів- ський РВК розформовували, а Чернігівську міську раду перетворювали у міську раду, підпорядковану безпосе- редньо області, приєднавши до неї територію ліквідова- ного Чернігівського району «порядком приєднання сіль- ських місцевостей до міста Чернігова» [29]. Отже, часопис обмежився констатацією факту ство- рення області, наведенням текстів відповідних поста- нов, не вдаючись до полеміки про доцільність, перебіг і наслідки цього рішення. Більшість матеріалів газети «Вісті ВУЦВК» стосували- ся сільського господарства. В текстах статей чітко про- слідковувався так званий сільськогосподарський рік, тобто час від початку землеробських робіт до збиран- ня врожаю. Він розподілявся на кілька виробничих ци- клів, які швидко змінювали один одного – посівна кам- панія, її наздоганяла просапна і пропільна, на зміну їм приходили заготівля кормів, збір врожаю. Відповідно кожен із циклів утворював своєрідний блок матеріалів. Пропагуючи переваги колективного ведення госпо- дарства, часопис таврував одноосібництво як відсталу економічну форму, а сам термін «одноосібник» отри- мував яскраве негативне забарвлення. Редакція видан- ня переконувала читачів, що панацея від будь-яких не- гараздів – це правильно поставлена масово-політична робота, «живе керівництво» та «рішуча боротьба з кла- сово-ворожим елементом». З часопису «Вісті ВУЦВК» дізнаємося, що основними сільськогосподарськими культурами, які вирощували на Чернігівщині, були: яра та озима пшениця, жито, ячмінь, коноплі, льон, цукрові буряки, картопля. За призначенням їх умовно поділяли на продовольчі (в основному зернові), технічні (рослини, які використовують як сировину для різних галузей промисловості) та кормові (рослини, що вирощуються на корм сільськогосподарським тваринам). Найпоширенішою групою рослин були зернові куль- тури (важлива стаття радянського експорту). Підготовка до весняної посівної 1932 р. проходила під акомпане- мент хлібозаготівельної кампанії 1931 р., яка напри- кінці зими 1932 р. перебувала у розпалі. Попри те, що засівну площу для Чернігівщини збільшили на 14 %, ро- боти просувалися надзвичайно повільно. Відчувалася нестача якісного насіннєвого матеріалу [30]. Готовність до сівби перевірялася відповідальними пра- цівниками в межах так званих «декадників перевірки». На початку квітня 1932 р. села Конотопщини відвідали члени міськради й актив (150 осіб), які провели два ра- діопереклики, оголосили конкурс на кращу сільраду та колгосп, випустили спеціальний номер райгазети з «ка- лендарем декадника». Зрештою район урочисто відзвіту- вав про виконання плану збору насіння (98 %), створення фонду соціалістичної взаємодопомоги для Фастівського району, зерноочищення (64 %), вивезення гною (74 %), завершення ремонту всіх наявних тракторів і реманен- ту [31]. На Глухівщині першим сівбу ранніх культур за- кінчив Білогривський колгосп «Комінтерн». Сталося це у кінці квітня 1932 р. Запорукою успіху, на думку брига- ди РАТАУ у складі Шамрая, Шаповаленка, Городничого, стало дотримання господарством усіх рекомендацій, а саме: формування виробничих бригад на чолі з керівни- ками управи, проведення щоденного обліку праці та ви- робничих нарад, випуск польової газети, налагодження громадського харчування, розгортання соціалістично- го змагання та ударництва. Наводили вони й конкретні приклади. Зокрема, членам другої виробничої бригади вдалося засіяти 43 га за 4 дні (9–12 га щодня при нормі у 7) [32]. Посівна 1932 р. тривала і на початку червня. Кол- госпний сектор Ніжинського району, наприклад, пере- виконавши план по пшениці (139,9%), продовжував сі- яти овес та ячмінь [33]. Лідером надранньої сівби зернових 1933 р. став Ічнян- ський район, про що «Вісті ВУЦВК» не проминули пові- домити 21 березня статтею «Сівба в грязь» [34] (рис. 3). В умовах голоду посівна кампанія, яку планували за- вершити до 7 червня, пробуксовувала. Чернігівщина в УСРР пасла задніх. Протягом 10–20 квітня 1933 р. об- ласть збільшила відсоток виконання плану лише на 4,3 % (з 2,1 % до 6,4 %) [35; 36; 37; 38]. Відставання фік- сували в 11 з 36 районів, насамперед у Бахмацькому, Буринському, Дмитрівському, Малодівицькому, Недри- гайлівському. Позитивна динаміка спостерігалася хіба що на Ніжинщині, де наприкінці травня 1933 р. план виконали на 72,2 % (по області – 64,6 %) [35; 37; 39; 40; 41]. Гіршим стан справ був по одноосібному сектору. Якщо в Україні одноосібники засіяли 55 % площ, то в Чернігівській, Вінницькій та Донецькій областях – від 33 % до 49 %. Значно відставали Кролевецький (засія- ли 40 % площ) та Прилуцький (29,4 %) райони [40; 42]. Редакція часопису «Вісті ВУЦВК» переконувала читачів, що весняні роботи гальмувалися через недостатнє вико- ристання тягла – коней і корів. Становище коней у бага- тьох районах Чернігівщини характеризувалося не інак- Рис. 3. Сівба в грязь («Вісті ВУЦВК» за 23 березня 1933 р.) Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 134 ше як критичне. У червні 1933 р. лише 40 % їх вияви- лися спроможними вико- нувати денні норми [40; 41; 43]. Вони були висна- жені, недоглянуті, пере- бували у погано облашто- ваних стайнях. Подекуди доводилося навіть вишу- кувати для них поживу. Го- лова Жовтневої сільради Малодівицького району Курочка (рис. 4) «хвалив- ся», що у березні 1933 р. зі- брав для цього 227 ц кор- мових буряків та 60 пудів сіна у колгоспників [43]. У колгоспах Прилуччини коней не залучали до сівби, зали- шаючи на пасовищах [40]. Часом випасали їх без належно- го нагляду, тому коні псували колгоспне жито, заходили на городи одноосібників. Збитки останнім, звичайно, ні- хто не поспішав компенсувати, годуючи тих обіцянками, як це робив голова колгоспу Слобідської сільради Недри- гайлівського району Засуха. Коли ж одноосібницька ко- рова чи кінь заходили до колгоспної ділянки, від госпо- даря вимагали негайної сплати штрафу [44]. Замінити знесилених коней мали корови, поголів’я яких на Чернігівщині сягало 160 тис. З цього приводу за- відувач тваринницького сектору обласного земельного управління Чварко зауважував: «...директиви щодо під- готування корів надіслано, а що корів не використовують, це – справа самих районів». На початок літа 1933 р. до вес- няних робіт залучили не більше 150 корів [41]. Осіння посівна кампанія, що тривала з 15 серпня по 10 вересня, відрізнялася від весняної тим, що проходила в розпал збору врожаю. Райони були неспроможні рівно- мірно розподілити між ними наявні матеріальні та люд- ські ресурси. Доводилося чимось жертвувати. У правиль- ності твердження, що запізніла сівба загрожує значними втратами майбутнього врожаю, наочно змогли перекона- тися колгоспи Путивльського району, у яких вимерзла ча- стина посівів 1931 р. [45]. Висновків з цього, звісно, ніхто не зробив. На початок вересня 1932 р. Бобровицький ра- йон виконав план засіву озимини на 10 %, Носівський – на 2 %, а Конотопський – навіть не визначився з полями під неї. Не знали що і де сіяти й одноосібники, адже міс- цева влада не поінформувала їх про це [46; 47]. Перші звіти про виконання осінньої посівної кам- панії почали надходити на початку жовтня 1933 р. Пер- шість тримав Понорницький район [48]. Сусідній Кроле- вецький район, який мав засіяти 12 тис. га озимини, хоч і розпочав роботи своєчасно, проте не форсував їх. Протя- гом перших п’яти днів тут засіяли всього 60 га з необхід- них 2–2,5 тис. Це цілком відповідало намірам завідувача РЗВ Ілляшенка та директора МТС Зикунова: завершити Рис. 4. Курочка, голова Жовтневої сільради Малодівицького району («Вісті ВУЦВК» за 23 березня 1933 р.) збиральну кампанію, а сівба – справа не термінова [47]. А ось Конотопський район завершив осінню сівбу 13 жовт- ня 1933 р. Найкраще тут проявили себе колгоспники сіл Дубинка, Землянка, Соснівка, Бондарі, Бочечки, які закін- чили роботи наприкінці вересня [49]. Перебіг посівної мали контролювати районні комісії, однак місцева влада не поспішала з їх організацією. Де- які з них існували лише на папері, що дозволяло легко приховувати недоліки в роботі або чималі втрати зер- на, як це робили голова Чорторизької сільради Цегель- ник і секретар партосередку Тищенко (нині с. Шевчен- кове Березівської ОТГ на Глухівщині) [50]. Відсутність контролю, незацікавленість працівників, їхнє висна- ження штовхали до пошуку нових способів «пришвид- шення» робіт. Колгоспники Чернігівщини засівали поля непротруєним, неочищеним, засміченим бур’янами зер- ном, ігнорували наявні зерноочисні машини, більшість з яких стояли без діла [46; 47; 51; 52]. (рис. 5) Найперше вина за зрив посівної покладалася на ра- йонне керівництво. У постанові ЦК КП(б)У від 30 трав- ня 1933 р. «Про перебіг весняної сівби на Україні» наз- Рис. 5. Прилуцькі колгоспники очищають зерно на засів («Вісті ВУЦВК» за 22 лютого 1932 р.) ISSN 2218-4805 135 вали конкретні прізвища посадовців, які втратили через це посаду – секретар Ічнянського РПК Криворучко, голо- ва Ічнянського РВК Синицин, секретар Носівського РПК Широков, голова Носівського РВК Кузовков [39]. Розпові- дями про недоліки в роботі колгоспів рясніли численні тематичні статті газети «Вісті ВУЦВК». Колгоспу ім. Ле- ніна Рудівської сільради Прилуцького району, який мав 100 га підготовлених парів, закидали сівбу озимини в щойно розорену небороновану пиріювату толоку, завдя- ки чому майже все насіння залишилося на поверхні. Без боронування сіяли жито в колгоспі «Червоний партизан» Глухівського району. У Глухівському та Ніжинському ра- йонах як колгоспники, так і одноосібники, полишивши сівалки, вдавалися до ручної сівби. Їхнє пояснення, що «так швидше», не задовольнило районне керівництво, яке з недовірою поставилося до подібних ініціатив, по- чало уважно вивчати питання «можливого розкрадан- ня насіннєвого матеріалу». І це не дивно, адже у колгос- пі ім. Шевченка Маціївської сільради, наприклад, під час ручної сівби на гектар висівали 0,75 ц пшениці проти нор- мативних 1,25 ц [46; 50; 53]. Посівна кампанія проходила за рахунок так званих на- сіннєвих фондів, утворенню яких дошкуляло повсякчасне збільшення хлібозаготівельного плану. Станом на 20 бе- резня 1932 р. колгоспи Чернігівського району забезпечи- ли себе насінням лише на 80 % [54]. Райони, які не вико- нували план, заносили на «чорну дошку». У кінці лютого 1932 р. на неї потрапили Бахмацький, Дмитрівський, Іч- нянський, Ріпкинський та Сновський райони [55]. У 1933 р. ситуація значно погіршилася. На початок лютого лише 30 із 700 одноосібних господарств Талалаївської сільра- ди були забезпечені насінням. «Вісті ВУЦВК», звичай- но, продовжували закликати виснажених голодом селян до перевіювання полови чи повторного обмолоту, що на переконання голови колгоспу ім. Леніна Мехеда (Ніжин- ський район) додатково давало до 150 пудів зерна, та бо- ротьби з розкраданням і незаконним одержанням хліба, однак потрібного ефекту вони не мали [56; 57]. Першим в області насіннєвий фонд вдалося засипати Глухівсько- му району. Сталося це аж у березні 1933 р. [58]. Спостерігався чималий дисбаланс у формуванні на- сіннєвих фондів по областям, районам, господарствам. Окремі райони та колективні господарства здали все на- явне у них зерно в рахунок хлібозаготівель, тому напере- додні початку посівної потребували допомоги. У дирек- тивному листі ЦК КП(б)У та Раднаркому УСРР обкомам, міськкомам і райкомам партії «Про мобілізацію насін- нєвих фондів і організацію взаємодопомоги недорідним районам» від 17 лютого 1932 р. чітко вказувалося, що «не може бути й мови про будь-яку видачу насіння для Укра- їни», натомість рекомендувалося вишукувати можливо- сті мобілізації його на місцях. «Успішні» господарства мали допомагати насінням «менш успішним» [59, с. 119– 120]. Для цього ініціювали створення так званих «насін- нєвих фондів взаємодопомоги». У квітні 1932 р. Черні- гівщина, звісно добровільно-примусово, відвантажила перші 5 тис. ц зерна Білоцерківському та Богуславсько- му районам Київської області, а соцдопомогу розміром 1 тис. ц (89 % від потреби) отримали «відсталі» колгоспи Прилуччини [54, 60; 61]. Окремі господарства сподівали- ся придбати необхідне насіння в сусідніх районах, для чого потрібно було отримати дозвіл від місцевої влади. Остання робила це неохоче. Тим же, хто видавав довід- ки безперешкодно, наприклад, голова ніжинської місь- кої ради Сапонов, докоряла преса [56]. З початком жнив спостерігалася дезорганізованість колгоспників. Вони виявилися необізнаними з норма- ми виробітку, не знали, скільки саме потребують гарб для транспортування врожаю та ін. Зі статті В. Міцного «Скиртують хто як знає» (26 серпня 1932 р.) дізнаємося, що члени колгоспу «Червона Зірка» Варвинського ра- йону, виїхавши в поле о 11–12 год. дня, одразу почали сперечатися – «де, що і кому робити». Не дійшовши зго- ди, вони кинули роботу та пішли відпочивати [62]. Пев- на річ, часопис «Вісті ВУЦВК» протиставляв їм передо- ві бригади, які значно перевиконували щоденні норми. По 8 га щодня, використовуючи 5 жниварок, викошува- ла четверта бригада колгоспу ім. Шевченка Бобровиць- кого району, по 22 га при нормі у 7 – колгоспники Чер- нігівського району [63; 64]. Допоки скошений хліб перебував у полі, залишалася ре- альна небезпека втрати врожаю через обсипання та над- мірне зволоження внаслідок опадів. Вирішити питання мало скиртування, до якого вдавалися при нестачі віль- них рук і транспорту, коли обмолот відбувався в іншому місці. Однак господарства намагалися уникнути цього. На хуторі Білещинському Прилуцького району голова кол- госпу Василь Швець прямо заявив: «Ми скиртувати не бу- демо, а прямо підвозитимемо хліб із валок до молотар- ки» [65]. Компромісним рішенням могло стати складання невивезеного хліба у валки, але це не рятувало його від псування. У серпні 1932 р. радгоспи Бобровиччини не за- скиртували жодного гектара, а колгоспи – лише врожай зі 538 га, хоча скосили 2 тис. га. Варвинська сільрада за- скиртувала 428 га зі скошених 1,7 тис., Срібнянська – 65 га із 1,2 тис. [62; 63]. Хоча влада і виступала проти подібної практики, винних до відповідальності не притягували. Поля вкривав рясний шар колосків. Чимало снопів гу- билося під час транспортування, адже до робіт залучали некваліфікованих працівників, зокрема, підлітків (бри- гада Кирила Халуна з колгоспу «Комунар» Глухівського району). На полях Антонівського колгоспу «1 травня» Варвинського району коні та гарби витолочили чима- ло колосків і зерна розкиданих навколо скирт [62; 66]. Загрібали та збирали їх лише окремі колгоспи. Селяни з недовірою ставилися до механізмів. Голова правлін- ня колгоспу «Перемога» Бобровицького району Бабич пояснював: «…зерновловлювачі тільки заважають пра- цювати, а користи з них мало» [63]. Косарки у селах Па- куль, Янівка (нині Іванівка), Халявин залишали чимало Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 136 нескошеного хліба на полях [64]. Все це може свідчити про звичайне невміння обслуговувати техніку, утриму- вати її в неналежному стані. Скошений хліб потребував своєчасного обмолоту. На се- редину листопада 1932 р. радгоспи Чернігівського району намолотили 80 % врожаю, одноосібники – 70 %, колгоспи – 65 %. Місцева машинно-тракторна станція уникала обслу- говування одноосібників. Її працівники занедбали кінські молотарки, приставивши до них 7 з 18 наявних тракторів. Крім того, половина з них працювала у дві зміни. Відчу- валася нестача пального. Якість робіт контролювали пога- но. Через обмолот вогкого хліба до чверті зерна залиша- лося в колосках. Саме намолочене зерно зберігали на току просто неба (с. Петрушин Чернігівського району), де воно було підвладне дощам і крадіжкам [64; 67]. На Прилуччи- ні та Носівщині фіксувалося чимало фактів приховування хліба в «одвійках», «озадках», «посліді», соломі та полові. У колгоспі с. Стасівщина, наприклад, таким чином утаїли до 50 ц зерна, у с. Линовиця – 80 ц , у колгоспі «Більшовик» Носівського району – понад 100 ц . Через подібні знахідки редакція часопису «Вісті ВУЦВК» наполягала на повтор- ному обмолоті соломи і перевіюванні полови, чого госпо- дарства області робити не бажали [68; 69]. Охороняли врожай недбало. Передусім це стосувало- ся с. Петрушин, Полуботки, Терехівка Чернігівського ра- йону, колгоспу «1 травня» Глухівського району. Цим ко- ристувалися злодії, які під покровом ночі обрізали з кіп колоски [64; 66]. Для боротьби з цим явищем та забезпе- чення ідеологічного підґрунтя на місця виїздили пред- ставники преси. У серпні 1932 р. в подібний рейд виру- шила редакція обласної газети «Червоний стяг» [66; 70]. Водночас зі збором врожаю розпочиналася хлібозаго- тівельна кампанія, тобто централізована заготівля зерно- вих, що мала задачу забезпечити достатню наявність хлі- ба за ціною, яка відповідала б інтересам соціалістичного господарства в цілому. Протягом 1928–1931 рр. хлібоза- готівлі здійснювались на основі контрактації – системи двосторонніх договорів між державою і сільськими госпо- дарствами, що передбачали замовлення на виробництво визначеної сільськогосподарської продукції і організова- ної її здачі державі в визначені строки на передбачених договорами умовах. На практиці хлібозаготівлі швидко перетворювалися на систему свідомого позбавлення хлі- ба, продовольства, майна і, зрештою, життя. Хлібозаготівлі 1932 р. проходили за системою контрак- тації в сполученні з колгоспною торгівлею. Хоча під час складання планів й мали зважити на недоліки попередніх років, застосовуючи індивідуальний підхід, враховуючи специфіку районів, становище, в якому перебували ко- лективні чи одноосібні господарства, відмовитися від «стихійно-зрівнялівського розподілу» не вдалося. Розмір урожаю обраховували «на око». Інновації, такі, як будів- ництво на початку липня 1932 р. нового механізованого складу на 1 тис. тон зерна на залізничній станції «Кру- ти» (ініціатор – ніжинська контора Заготзерна) чи по- шук нових способів транспортування зерна («безтарні» перевезення у спеціальних дерев’яних скринях), не да- вали бажаних результатів. Ніхто завчасно не готувався до прийому хліба нового врожаю, не перевіряв забезпе- ченість мішкотарою тощо [71; 72]. Пасивність проявля- ла місцева влада. В с. Бочечки Конотопського району в хлібозаготівлях брав участь лише заступник голови сіль- ради, натомість інші члени сільради по 4–5 місяців не з’являлися на роботі [73]. План здачі хліба державі для Чернігівщини встанови- ли в розмірі 9 тис. тон [74]. Виконували його райони не- рівномірно. Якщо у жовтні 1932 р. колгоспи Конотопщи- ни та Прилуччини вивершили план на 52,3 % та майже 20 % відповідно, то господарства Добрянського й Олишів- ського районів у листопаді звітували про перевиконан- ня – 125,3 % та 136,7 % [73; 75; 76]. Загальні темпи хлібозаготівель взимку 1932–1933 рр. залишалися низькими. Фіксували відставання по заготівлі жита (44,5 %) та пшениці (39,8 %). У найскрутнішому ста- новищі перебували Прилуцький, Ічнянський, Бобровиць- кий, Носівський, Роменський райони, тобто регіони, де найбільше лютував голод. Селянський сектор Прилуччини, звісно, зміг виконати план хлібозаготівель на 64,1 %, Но- сівщини – на 70 %, однак стан справ по населеним пунк- там був катастрофічним. Одноосібники с. Яблунівка При- луцького району виконали план на 15,1 %, а с. Рудівка, де на початок січня 1933 р. майже сто господарств не відван- тажило державі жодного кілограма хліба, – на 6,5 % [69]. 19 січня 1933 р. РНК СРСР і ЦК ВКП(б) внесли зміни до практики хлібозаготівель, оформивши їх у вигляді поста- нови «Про обов’язкове постачання зерна державі колгос- пами й одноособовими господарствами». Згідно неї кол- госпи ще до початку весняної сівби мали поінформувати про кількість зерна, обов’язкову до продажу державі. Усе зібране понад цю кількість обіцяли залишати в розпоря- дженні господарств. Зауважимо, що наприкінці берез- ня 1933 р. газета «Вісті ВУЦВК» констатувала, що одноо- сібники більшості районів Чернігівської області не лише не отримали засівних завдань, але й не знали про вступ в дію згаданої постанови [57]. Голова виконавчого комі- тету Чернігівської облради М.Д. Голубятніков, виступаю- чи у грудні 1933 р. на обласному з’їзді рад Чернігівщини, урочисто відзвітував про виконання плану хлібозаготі- вель «до роковин жовтня», однак проходили вони важ- ко. На початок листопада план вивершили Семенівський, Сновський, Бахмацький, Малодівицький, Ніжинський, Остерський райони та Чернігівська приміська смуга [77; 78]. Часопис «Вісті ВУЦВК» не оминав можливості зайвий раз згадати про одноосібників, які план не виконували. На початку вересня 1933 р. в с. Анастасівка Роменського району ті здали державі лише 37 % хліба [79]. Додатковим джерелом прибутку був мірчук, тобто фор- ма місцевого натурального податку з млинів за кожен пуд змеленого зерна. Офіційно в Чернігівській області існу- вало 588 млинів, однак їх реальна кількість була значно ISSN 2218-4805 137 більшою. У 1932 р. Чернігівщина «заборгувала» держа- ві понад 19 тис. тон зерна, виконавши річний план лише на 27 %. Суттєве недовиконання спостерігали по Носів- ському (9,2 %), Понорницькому (17,3 %) та Коропському (17,8 %) районах. Районні організації практикували на- дання дозволів на видачу хліба, що сприяло виникнен- ню розтрат у сотні центнерів. У Недригайлівському райо- ні, зокрема, «розбазарили» 60 ц мірчука, в Олешівському (радгосп «Свиновод») – 220 ц [80]. Колгоспи, які успішно завершували жнива, вдавалися до організації «червоних валок хліба» – групи урочисто прикрашених червоними прапорами підвід, машин, які везли перший з урожаю хліб на зсипні пункти для здачі державі [64]. Своєрідним трендом стало приурочування їх до радянських свят чи урочистих заходів. На честь ра- йонної жіночої конференції, скликаної в Чернігівському районі в переддень свята 8 березня, Петрушівська сіль- рада влаштувала червону валку з 45 підвід з хлібом та сі- ном, а Пісківська сільрада – з 23. Комсомольці Шкурка та Хівець (колгосп «Червоний маяк» Олишівського району) присвятили червону валку хліба на 183 ц до святкування ХІХ-го міжнародного юнацького дня. Ініціативу підтри- мали комсомольці Козелецького району, яким вдалося зі- брати хлібну валку на 373 ц [81; 82]. Іншим шляхом пішли колгоспники Сновського району. Вони вирішили прове- сти в день врожаю і колективізації (15 жовтня) сільсько- господарську виставку з показом племінних коней [83]. Радянська влада заохочувала колгоспи та одноосібни- ків до висування зустрічних планів, тобто додаткових зо- бов’язань зі збору зерна понад план. Після їх погоджен- ня й затвердження зустрічний план ставав обов’язковим до виконання. Часопис «Вісті ВУЦВК» у номері за 3 люто- го 1932 р. інформував читачів про успіхи Городнянсько- го району, який на кінець січня 1933 р. успішно виконав зустрічний план на 128 %, а річний – на 106 % [84]. Цьо- го місцевій владі здалося недостатньо, тому вона вису- нула другий зустрічний план у розмірі 1 тис. тон хліба до 28 лютого [85]. Ідею «підтримав» Ніжинський район, який 20 лютого 1932 р. відзвітував про виконання річно- го та зустрічного плану на 104,6 % (115,9 % по колгоспно- му сектору, 99,4 % по одноосібному) [86]. У цій божевіль- ній гонитві повністю ігнорувалися потреби населення, яке прирікали на зубожіння та голод. Дописувач газети «Вісті ВУЦВК» Петренко, сп’янілий від темпів щоденної хлібозаготівлі в Носівському районі у 74–76 тон, переко- нував, що «усунення куркулів із колгоспів дозволить ви- конати план повною мірою», а якщо натиснути на «курку- лів та осіб, що їм потурають», цілком можливо виконати й зустрічний план у 1,2 тис. тонн [79] (рис. 6). До висунення зустрічних планів влада вдавалася і на- ступного року. Попри невиконання Роменським районом липневого та серпневого планів 1933 р., голова Анаста- сівської сільради Ждан і секретар партосередку Заглада ухвалили рішення про дооподаткування одноосібників, частина з яких ще навіть не почала здавати хліб. Зустріч- ний план довели й до тих, хто вже розрахувався з держа- вою. Наприклад, Дмитру Цьомі збільшили завдання з 7 ц 42 кг до 17 ц 20 кг, а Андрону Сажку з 12 ц 85 кг до 20 ц 77 кг. З метою заохочення активно практикували штрафи, які могли застосувати до будь-кого. У с. Волошнівка голо- ва сільради Коваленко за «невиконання серпневого пла- ну» оштрафував на 1,5 тис. руб. одноосібника Кухаренка. Звинувачення викликало подив, адже чоловік здав дер- жаві 12 ц хліба проти необхідних 9 [79]. До категорії «відсталих» радянська влада зараховувала райони, які не виконували плани хлібозаготівель. У грудні 1932 р. до переліку таких потрапили Бобровицький, Вар- винський райони, Великобубнівський (з березня 1933 р. Талалаївський [87]), Недригайлівський, Носівський, При- луцький, Путивльський, Роменський [88]. Як покарання – місцеві крамниці зняли з постачання продукцією, а в на- селені пункти направили спеціальні бригади («буксири») у складі уповноважених партійних і радянських органів влади, «двадцятип’ятитисячників», сільських активіс- тів, працівників державних установ, комсомольців, кол- госпників сусідніх сіл. Саме вони ставали виконавцями вилучення до останку продуктів харчування у селянства. Тогочасна преса переконувала, що приїзд «буксирної бригади» позитивно впливав на виконання хлібозаготі- вельного плану. На сторінках «Вістей ВУЦВК» вряди-го- ди з’являлися оповіді учасників таких бригад. 5 лютого 1932 р. своїм досвідом перебування у с. Козелень (ймо- вірно, мова йде про с. Козельне) Недригайлівського райо- ну поділилися Щербакова, Савін, Паращенко та Наталіч, які, організувавши бригади з місцевих активістів, розгор- нули масову агітаційну роботу, вдалися до бойкоту «зліс- них нездатців хліба», підготували два номери стінгазети. Буксирники вихвалялися, що протягом семи днів зібрали по селу 107 пудів хліба та 50 пудів картоплі проти 4-х пу- дів хліба за декаду напередодні їх появи [89]. Рішення про направлення «буксирної бригади» при- ймали на кущових зльотах сільського активу. Долучали- Рис. 6. Колгоспники колгоспу «Червоний Прапор» Новгород-Сіверського району здають державі хліб за зустрічним планом («Вісті ВУЦВК» за 21 листопада 1932 р.) Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 138 ся до процесу працівники преси (співробітники газети «Червоний Стяг», конотопської районної газети та ін.). З них формували буксирні бригади сількорів, міжсільські буксирні бригади, ударні бригади робсількорів. З цього приводу редакція часопису «Червоний Стяг» розробила спеціальний макет колгоспної газети під назвою «За на- сіння – за вчасну підготовку до сівби» [30; 90; 91]. Головним винуватцем усіх негараздів сільськогоспо- дарського сектору, на переконання радянської преси, був так званий «класово-ворожий елемент», який «подекуди проліз до колгоспів», саботував посівні, зривав хлібоза- готівельні кампанії. Газети рясніли матеріалами про ви- явлення прихованих «ворогів радянської влади», описом їхніх злочинів, закликами карати винних за всією суво- рістю закону. У січні 1933 р. часопис «Вісті ВУЦВК» з’ясу- вав, що на чолі Яблунівської сільради Прилуцького ра- йону перебував комуніст Каліверда – «дворушник, син куркуля», що обробляв п’ять городів. Окрім зриву хлібо- заготівель, йому закидали спробу об’єднати навколо себе всіх куркулів села. Відбувалося це за повного потурання районної влади. Каліверду, звісно, виключили з партії, а його справу передали до суду, проте чи був він покара- ний – невідомо [69]. «Колишнім крамарем і спекулянтом» виявився голова Процівської сільради (с. Процівка нині у складі м. Ром- ни) Божко, куркулем – уповноважений сільради по хлі- боздачі Площик, «колишнім попом із с. Шаповалівка» – табельник радгоспу «Червоний авангард» Конотопського району Клименко [79]. Останній, зокрема, так розподі- ляв талони на хліб, що частина робітників залишалася без них, а знайомий йому бухгалтер отримував одразу 5 шт. [92]. Чимало «колишніх жандармів, петлюрівців та куркулів» значилося серед членів колгоспу «Більшовик» Носівського району, «куркулів і синів поміщиків» – кол- госпу «Перемога Жовтня», що у с. Чорнотичі Менського району [69; 93]. «Куркулю-експертнику» Миколі Жабин- ському, члену артілі ім. VI з’їзду рад с. Масани Чернігів- ського району, інкримінували псування воза та крадіжку гречки, льону, гною. Колгоспники неодноразово скаржи- лися на нього в районну РСІ, прокуратуру, обласну газе- ту «Червоний Стяг», проте жодної реакції від них так і не пролунало. До суду справа не дійшла, ймовірно, через дружбу підозрюваного з головою артілі Товстолисом, з яким той полюбляв пиячити [94]. Щоб отримати ярлик «куркульський агент», досить було висловити сумнів в реальності плану хлібозаготі- вель, як це зробив секретар партосередку с. Макишин Дейнеко. Бюро РПК швидко ухвалило рішення про ви- ключення його з лав партії, а селяни, налякані цим, без зайвих запитань затвердили наданий їм план [74]. «Куркульською» могли назвати й цілу управу. У люто- му 1933 р. представник колгоспу ім. Ворошилова Ні- жинського району Суярко наділив подібним епітетом правління господарства, звинувативши його в прихо- вуванні хлібних лишок [95]. Активність куркулів, на переконання дописувачів ча- сопису «Вісті ВУЦВК», подвоювалася під час хлібозаготі- вельної кампанії. Одноосібники І. Борода та Г. Борода з с. Подище Прилуцького району «розбазарили» зібраний ними хліб ще до того, як настав час виконувати «тверді завдання» у розмірі 23 ц та 19 ц відповідно. Подібних ви- падків по селу виявилося чимало, тому очікувано відсо- ток виконання плану хлібозаготівель серед одноосібни- ків села не перевищував 3 %. Ще гіршим було становище у Мільківській та Маціївській сільрадах. Тут місцевому керівництву не вдалося стягнути за «твердими завдан- нями» жодного кілограма хліба [75]. На тлі розбазарювання фіксувалося чимало випадків приховування хліба. Селяни зважувалися на цей відчай- душний крок заради шансу на порятунок у роки Голодо- мору. В с. Озеряни Варвинського району за потурання правління колгоспу «Червоний прапор» та районної мі- ліції, яка відпускала підозрюваних, із господарства ре- гулярно викрадали хліб. Лише «підкуркульнику» Булаві за ніч вдалося поцупити до півтора центнери зерна [96; 97]. Потай жито та пшеницю виносили з комор колгоспу ім. Ворошилова, що у с. Козаче Конотопського району: дві копи жита привласнив колгоспник М. Рябокінь, де- сять снопів – Внучков, два вози сіна – Явтушенко. Роз- голос на сторінках «Вістей ВУЦВК» змусив прокуратуру розпочати слідство та передати справу до суду [98; 99]. Чимало керівників району, як зауважував часопис, під- падало під так званий «куркульський вплив». Вони по- турали одноосібникам, саботували мобілізацію насіннє- вого фонду тощо. Автор статті «Очистимо колгоспи від куркуля – виконаємо пляни» Петренко був дуже неза- доволений діями представників сільрад і партосередків Носівського району, які залишили по 3–4 центнери хлі- ба «куркулям», мотивуючи своє рішення тим, що їм ні- чого буде їсти. Навпаки, він наполягав на необхідності, натиснувши на «куркуля», виконати зустрічний план ра- йону у 1,2 тис. тон [56; 96]. Частина одноосібників вдавалася до саботажу та від- критого спротиву радянській владі. У серпні 1932 р. се- ляни с. Слабин Чернігівського району підпалили млин, щоб зірвати колгоспні збори. Як зауважувала дописувач- ка Н. Сіра, пожежу вдалося швидко загасити, тому збори таки відбулися [74]. А ось колгоспниця з с. Велика Коше- лівка Ніжинського району Ярешкова стверджувала, що одноосібники, які дістали землі поблизу колгоспу, свідо- мо відмовлялися її обробляти, «засмічуючи лани бур’я- нами та різними шкідниками» [95]. На початку 1933 р. сільські активісти вирушили на по- шуки прихованого від держави зерна. У січні вони ви- явили чотири ями (до 165 ц) з хлібом у колишньої кол- госпниці с. Почепці Путивльського району Кереєвої. Ще біля 300 «куркульських ям з хлібом» знайшли активісти Євлашівської сільради. До 30 ц хліба та чимало дефіцит- ного промкраму переховував на території школи учитель Д. Бахтина з с. Яцинське Путивльського району. Згодом ISSN 2218-4805 139 слідство встановило, що він був «куркулем», який воло- дів 16 десятинами землі [56; 100]. Отже, часопис «Вісті ВУЦВК» є важливим та інформа- тивним джерелом з вивчення історії Чернігівщини часів Голодомору 1932–1933 р. На його сторінках регулярно друкувалися матеріали від спеціальних кореспонден- тів та активістів, офіційні постанови та повідомлення, виступи на з’їздах. Зміни в адміністративно-територі- альному устрої УСРР, а саме – створення Чернігівської області, подавалися в газеті сухо без будь-яких комен- тарів чи оцінок. Чималу увагу редакція приділила питанню вирощуван- ня зернових. Отримані на місцях плани виявлялися чи- малими і потребували коригування, водночас зменшен- ня їх одразу сприймалося як антирадянська діяльність. Колгоспи, радгоспи, артілі та одноосібники не всти- гали вчасно засіяти поля, захистити врожай від шкідни- ків, зібрати його, доставити його до місць зберігання чи переробки, зорати лани і знову засіяти їх. Планові по- казники виявлялися зависокими, не вистачало людей, техніки, знань та умінь. Додавалися небажання працю- вати, відсутність системи дієвих стимулів, безглуздість завдань. Типовою була ситуація, коли районна влада і організації не знали, що відбувається по селах і навпа- ки. Район покладався на сільради, які нібито «одного прекрасного дня» надішлють зведення про цілковите вивершення робіт, водночас сільради сподівалися, що хтось приїде з району і вирішить всі нагальні проблеми. ДЖЕРЕЛА 1. Попова О. Функціонування газетної періодичної преси Ра- дянської України (кінець 1920-х – 1930-х рр.): тенденції, механіз- ми, практики. Гілея: науковий вісник. 2013. Вип. 68. С. 53–59. 2. Владимиров В.М. Історія української журналістики (1917– 1991): навч. посіб. Київ : МАУП, 2007. 174 с. 3. Рудий Г. Періодика України 1917–1940 рр. як історичне дже- рело. Бібліотечний вісник. 2008. № 1. С. 29–35. 4. Рудий Г.Я. Проблеми збереження музейної спадщини Укра- їни: за результатами аналізу матеріалів республіканської періо- дики 1930-х рр. Український історичний журнал. 2010. № 6. С. 127–135. 5. Герман І. С. Запорізька преса 20–40-х рр. ХХ ст.: жанрово-сти- льові особливості: автореф. дис ... канд. філол. наук: 10.01.08. Київ, 2003. 20 с. 6. Ульянова К.М. Преса Луганщини 1917–1938: становлення та основні тенденції розвитку: автореф. дис. ... канд. наук з соц. ко- мунікацій: 27.00.04. Запоріжжя, 2009. 20 с. 7. Лук’янець К.Ю. Радянська районна преса Чернігівщини у 1932–1933 роках: джерелознавчий аспект. Сіверянський літопис. 2020. № 4. С. 131–141. 8. Cипченко І. Районна преса Сумщини 30-х рр. ХХ ст. як засіб ідеологічного впливу на маси. Образ. 2015. Вип. 1 (16). С. 130–137. 9. Коляструк О.А. Преса УРСР в контексті політики україніза- ції (20–30-ті роки ХХ ст.): автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. Київ, 2003. 22 с. 10. Тимошик М. Місцева преса як чинник комунізації та де- націоналізації українського села довоєнної доби. Сіверянський лі- топис. 2016. № 4. С. 164–178. 11. Костів М. Антирелігійна пропаганда на шпальтах преси Чернігівщини на початку 30-х років ХХ ст. Література та культу- ра Полісся. 2017. Вип. 88. С. 194–202. 12. Юркова О.В. Вісті ВУЦВК. Енциклопедія історії України. Київ : «Наукова думка», 2003. Т. 1: А–В. 688 с. 13. Георгієвська В.В., Сидоренко Н.М. Газета «Вісти ВУЦВК» (1921–1925): структура, тематика, автура. Вчені записки Таврійсько- го національного університету імені В.І. Вернадського. Філологія. Журналіс- тика. 2021. Т. 32 (71). № 4. Ч. 3. С. 186–192. 14. Готкова Ю. Газета «Вісті ВУЦВК» як джерело для вивчен- ня особливостей початку проведення українізації в Північ- но-Кавказькому краї. Етнічна історія народів Європи. Київ, 2015. Вип. 46. С. 102–108. 15. Коломієць Л. Український художній переклад та перекла- дачі 1920–30-х років. Вінниця: Нова книга, 2015. 360 с. 16. Ґабор В. Радянська преса 20–30-х рр. ХХ ст. як складова репресивного механізму більшовицької влади в Україні: основ- ні методи впливу. Збірник праць НД Інституту пресознавства. 2013. Вип. 3 (21). С. 476–490. 17. Попова О.Ю. Мовні техніки конструювання образу внутріш- нього ворога в періодичних виданнях Радянської України (на ма- теріалах газет «Комуніст» та «Вісті ВУЦВК» за 1928–1939 рр.). Іс- торичні і політологічні дослідження. 2013. № 3. С. 200–210. 18. Степанова Г. Публіцистична спадщина Олеся Досвітнього. Слово і час. 2009. № 9. С. 30–41. 19. Костів М. Б. Регіональна преса УСРР як інструмент кому- ністичної пропаганди на Чернігівщині (1929–1933): дис. … док. філос. гуманіт. науки: 032. Запоріжжя, 2021. 297 с. 20. «Червоний Аванґард» відстає з первісним обробленням ко- нопель. Вісті ВУЦВК. 1932. 8 січня. С. 8. 21. ЗУ УСРР. 1932. № 5. Ст. 28. 22. Ткачук А., Ткачук Р., Ганущак Ю. З історії реформ адмі- ністративно-територіального устрою України, 1907–2009 роки. Київ : Леста, 2009. 128 с. 23. Сталин и Каганович. Переписка. 1931–1936 гг. / сост.: О.В. Хлевнюк, Р.У. Дэвис и др. Москва: РОССПЭН, 2001. 798 с. 24. Звіт Чернігівського обласного Виконавчого комітету за 1933–1934 роки. Чернігів, 1935. 143 с. 25. Ткаченко В.В. 1933-й: Хроніка голодного геноциду. Філо- софська і соціологічна думка.1991. № 1. С. 112–123. 26. Вісті ВУЦВК. 1932. 16 жовтня. С. 2 27. Про склад Чернігівського обласного бюра КП(б)У. Вісті ВУЦ- ВК. 1932. 16 жовтня. С. 2. 28. До утворення Чернігівської области. Вісті ВУЦВК.1932. 22 жовтня. С. 8. 29. Вісті ВУЦВК. 1932. 22 листопада. С. 4. 30. Сіра Н. Буксирні бриґади – на боротьбу за насіння. Вісті ВУЦВК. 1932. 24 лютого. С. 2. 31. Войташевський. Декадник перевірки на Конотопщині. Ві- сті ВУЦВК. 1932. 11 квітня. С. 2. 32. Шамрай, Шаповаленко, Городничий. У перших шеренгах. Вісті ВУЦВК. 1932. 28 квітня. С. 1. 33. Маркун. Не виконують своїх завдань. Вісті ВУЦВК. 1932. 28 травня. С. 1. 34. Сівба в грязь. Вісті ВУЦВК. 1933. 21 березня. С. 1. 35. Сівба по областях. Вісті ВУЦВК. 1933. 11 квітня. С. 1. 36. Одноосібники – найвідсталіша ділянка засівного фронту. Вісті ВУЦВК. 1933. 14 квітня. С. 1. 37. Сівба на Україні розгортається все ще повільними темпа- ми. Вісті ВУЦВК. 1933. 15 квітня. С. 1. 38. 13,3 і 4,2 %. Вісті ВУЦВК. 1933. 20 квітня. С. 1. 39. Постанова ЦК КП(б)У від 30 травня 1933 р. «Про перебіг вес- няної сівби на Україні». Вісті ВУЦВК. 1933. 1 червня. С. 1. 40. Прилукам рішуче підтягнутися. Вісті ВУЦВК. 1933. 6 черв- ня. С. 1. 41. Толчинський Ол. Використання тягла – «темний ліс». Вісті ВУЦВК. 1933. 5 червня. С. 3. 42. Найвідсталіша ділянка засівного фронту. Вісті ВУЦВК. 1933. 26 травня. С. 3. 43. Роботу сільради наблизили до мас. Вісті ВУЦВК. 1933. 23 бе- резня. С. 3. 44. Ульянченко. Голова Засуха призводить артіль до збитків. Вісті ВУЦВК. 1932. 12 липня. С. 4. 45. Шерр, Евенко. Навіть не мають ще плянів. Вісті ВУЦВК. 1932. 15 вересня. С. 1. 46. На Київщині нема боротьби за аґротехніку. Вісті ВУЦВК. 1932. 12 вересня. С. 3. 47. Беседа. Майбутній урожай прирікають на зменшення. Вісті ВУЦВК. 1933. 3 вересня. С. 2. 48. На Понорниччині впоралися з сівбою. Вісті ВУЦВК. 1932. 6 жовтня. С. 1. 49. Дорожній П. 13 жовтня вивершили пляна осінньої сівби. Вісті ВУЦВК. 1932. 18 жовтня. С. 1. 50. Глухівська районна комісія не турбується про якість сів- би (від спеціального кореспондента «Вістей»). Вісті ВУЦВК. 1933. 16 вересня. С. 3. 51. Сіра Н. На Чернігівщині вкрай незадовільно організують роботу. Вісті ВУЦВК. 1932. 28 серпня. С. 5. 52. Луганський. 250 зерноочисних машин. Вісті ВУЦВК. 1932. 27 серпня. С. 1. 53. Шкідлива лінія Прилуцького РВК. Вісті ВУЦВК. 1933. 3 ве- ресня. С. 2. 54. Чернігівка. За два-три дні мобілізувати насіння. Вісті ВУЦ- Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 140 ВК. 1932. 27 березня. С. 2. 55. На чорну дошку райони, що ганебно зривають мобілізацію насіння. Вісті ВУЦВК. 1932. 1 березня. С. 1. 56. Сапонов підписує довідки. Вісті ВУЦВК. 1933. 10 лютого. С. 4. 57. Організуймо весняну сівбу в одноосібних господарствах. Вісті ВУЦВК. 1933. 28 березня. С. 2. 58. Перший на Чернігівщині. Вісті ВУЦВК. 1933.17 березня. С. 1. 59. Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою до- кументів / упоряд. Р.Я. Пиріг. Київ: Політвидав України, 1990. 605 с. 60. Сіра. Соціялістична допомога шириться: Чернігівщина – Білоцерківщині. Вісті ВУЦВК. 1932. 3 квітня. С. 1. 61. Діденко. Найголовніші ланки не готові. Вісті ВУЦВК. 1932. 15 квітня. С. 3. 62. Міцний В. Скиртують хто як знає. Вісті ВУЦВК. 1932. 26 серп- ня. С. 4. 63. Марченко. Лише 538 га. Вісті ВУЦВК. 1932. 2 серпня. С. 2. 64. Сіра Н. Більшість колгоспів району не скиртують. Вісті ВУЦ- ВК. 1932. 4 серпня. С. 1. 65. Яцько Н. «Конвайєр» переводить хліб. Вісті ВУЦВК. 1932. 23 серпня. С. 3. 66. Шамрай Ол. В бригадах Кушки та Халуна колоски розкида- но по полю. Вісті ВУЦВК. 1932. 16 серпня. С. 3. 67. Сіра Н. Не на одну, а на дві зміни. Вісті ВУЦВК. 1932. 17 ли- стопада. С. 1. 68. Д-ко С. Перші наслідки. Вісті ВУЦВК. 1932. 9 грудня. С. 1. 69. Плян виконано тільки на 44 %. Вісті ВУЦВК. 1933. 12 січня. С. 4. 70. Включаються до рейду «Правди». Вісті ВУЦВК. 1932. 8 серп- ня. С. 4. 71. Зоренко. Назустріч новому врожаєві… Вісті ВУЦВК. 1932. 28 липня. С. 6. 72. Марченко В. В Бобровицях врожай визначають «на-око». Вісті ВУЦВК. 1932. 26 липня. С. 3. 73. І. Д. На Конотопщині ради не ведуть масової роботи. Вісті ВУЦВК. 1932. 8 жовтня. С. 5. 74. Сіра Н. Дейненко – куркульський аґент, ворог колгоспу. Ві- сті ВУЦВК. 1932. 21 серпня. С. 3. 75. Діденко С. Безспірно стягти хліб з твердоздавців! Вісті ВУЦ- ВК. 1932. 28 жовтня. С. 1. 76. Перевищили пляни з пшениці й жита. Вісті ВУЦВК. 1932. 20 листопада. С. 3. 77. На обласному з’їзді рад Чернігівщини. Вісті ВУЦВК. 1933. 18 грудня. С. 4. 78. Колгоспи обслуговувані МТС Вінниччини вивершили хлі- боздачу та натуроплату. Вісті ВУЦВК. 1933. 4 листопада. С. 1. 79. Топчій Ів. Як «підтягувалися» в Роменському районі. Вісті ВУЦВК. 1933. 16 вересня. С. 3. 80. Борг Чернігівщини – 19 тис. тон. Вісті ВУЦВК. 1933. 15 січня. С. 3. 81. Готування до 8 березня перетворити на масовий огляд ро- боти трудящих жінок. Вісті ВУЦВК. 1932. 5 березня. С. 5. 82. Назустріч міжнародному юнацькому дню. Вісті ВУЦВК. 1933. 30 серпня. С. 2. 83. Свято врожаю. Вісті ВУЦВК. 1933. 14 жовтня. С. 4. 84. Городнянщина і Жуківщина вивершили хлібозаготівлі. Ві- сті ВУЦВК. 1932. 3 лютого. С. 5. 85. Передовики хлібозаготівного фронту. Вісті ВУЦВК. 1932. 17 лютого. С. 2. 86. Ніженщина в лавах передових. Вісті ВУЦВК. 1932. 22 лю- того. С. 1. 87. Вісті ВУЦВК. 1933. 8 квітня. С. 4. 88. Вісті ВУЦВК. 1932. 20 грудня. С. 3. 89. Як працював комсомольський буксир серед одноосібників. Вісті ВУЦВК. 1932. 5 лютого. С. 5. 90. Міжсільські буксирні бригади. Вісті ВУЦВК. 1932. 16 січня. С. 5. 91. Наголос на засипку насіння ранніх культур. Вісті ВУЦВК. 1932. 1 березня. С. 1. 92. Дорожній П. Найгірше справи в «Червоному аванґарді». Ві- сті ВУЦВК. 1932. 2 жовтня. С. 6. 93. Лист колгоспника. Хто розкрадає колгоспну власність. Ві- сті ВУЦВК. 1932. 9 грудня. С. 4. 94. Група РСІ при колгоспі На куркуля ніяк не знайдуть права. Вісті ВУЦВК. 1932. 4 липня. С. 4. 95. Цілком схвалюють заходи партії. Вісті ВУЦВК. 1933. 12 лю- того. С. 4. 96. Петренко. Очистимо колгоспи від куркуля – виконаємо пляни. Вісті ВУЦВК. 1932. 4 березня. С. 2. 97. Міцний В. Злодії безкарно розвалюють колгосп. Вісті ВУЦ- ВК. 1932. 22 серпня. С. 3. 98. Казаченко. Не на одну, а на дві зміни. Вісті ВУЦВК. 1932. 24 листопада. С. 6. 99. «Очистити колгосп від куркулів». Вісті ВУЦВК. 1933. 3 січня. С. 3. 100. Нещадної кари контрреволюційним саботажникам хлі- бозаготівель. Вісті ВУЦВК. 1933. 2 січня. С. 2. Horokh M. V. Chernihiv region during Holodomor (1932–1933) with- in the pages of «Visti VUTSVK»: administrative and territorial changes, corn growing, grain collection One of the propaganda tools used by communist totalitarian regime was the press. It helped to implant the mass campaigns and political de- cisions which were necessary for the regime. «Visti VUTSVK» is a specifi c historical source which represents the central press of the researched peri- od. It still needs the detailed verifi cation. The magazine has depicted vari- ous topics concerning politics, economy, education, cooperation, social and female issues, global problems. Its contributions are the unique source for studying the diff erent aspects of Holodomor (1932–1933). In the middle of the research are the publications dedicated to the his- tory of foundation of Chernihiv oblast; organizing and convening of grain collection campaigns in 1932 and 1993; fi ght against «class hostile ele- ments» in the agriculture. The central press is fi lled with important sources about forceful grain, merchuk, seeds and crops collection and activities of «tug gangs» which during 1932–1933 used to produce fatal living environment for the peas- ants and in such a way were genocide executives. Communal and state farms, workmen’s cooperative associations and self-employed farmers had no time to crop the fi elds, perform pest con- trol, get the crops and deliver it to place of storage or transformation. The plans were too high and there weren’t enough men, knowledge and skills. Moreover there were unwillingness to work, absence of incentive system and senseless tasks. The success ratio was plan performance. According to the soviet press the so-called «class hostile element» was guilty in all troubles and disputes. The pages of «Visti VUTSVK» were fi lled with ma- terials about exposure of «soviet authority enemies», descriptions of their crimes and appeals to punish them with all the full extent of law. Key words: newspaper, «Visti VUTSVK», Chernihiv region, Holodomor, grain procurement, «class-hostile element». REFERENCES 1. Popova, O. (2013). Funktsionuvannia hazetnoi periodychnoi presy Radianskoi Ukrainy (kinets 1920-kh – 1930-kh rr.): tendentsii, mekhanizmy, praktyky [Newspaper network functioning in the Soviet Ukraine (end of 1920–1930): trends, mechanisms and practices]. Hileia: naukovyi visnyk, issue 68, pp. 53–59. [in Ukrainian] 2. Vladymyrov, V.M. (2007) Istoriia ukrainskoi zhurnalistyky (1917–1991): navch. posib. [History of Ukrainian journalism (1917–1991): training manual]. Kyiv: MAUP. [in Ukrainian]. 3. Rudyi, H. (2008). Periodyka Ukrainy 1917–1940 rr. yak istorychne dzherelo. [Periodicals of Ukraine in 1917–1940: as a historical source]. Bibliotechnyi visnyk, 1, рр. 29–35. [in Ukrainian]. 4. Rudyi, H.Ya. (2010). Problemy zberezhennia muzeinoi spadshchyny Ukrainy: za rezultatamy analizu materialiv respublikanskoi periodyky 1930-kh rr. [Preservation Problems of the Museum Heritage of Ukraine: According the Results of Analysis of Republican Periodicals Materials of 1930th]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, рр. 127–135. [in Ukrainian]. 5. Herman, I.S. (2003). Zaporizka presa 20–40-kh rr. ХХ st.: zhanrovo- stylovi osoblyvosti [The Zaporizka press of 1920–1940: genre and stylistic peculiarities] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian]. 6. Ulianova, K.M. (2009). Presa Luhanshchyny 1917–1938: stanovlennia ta osnovni tendentsii rozvytku [Press of the Lugansk region of 1917–1938: establishment and the main tendencies of development] (Extended ab- stract of Candidate’s thesis). Zaporizhzhia [in Ukrainian]. 7. Lukianets, K.Yu. (2020). Radianska raionna presa Chernihivshchyny u 1932–1933 rokakh: dzhereloznavchyi aspekt. t [Soviet district press of Chernihiv region in 1932–1933: source study aspect]. Siverianskyi litopys. – Siverian chronicle, 4. рр. 131–141. [in Ukrainian]. 8. Sypchenko, I. (2015). Raionna presa Sumshchyny 30-kh rr. ХХ st. yak zasib ideolohichnoho vplyvu na masy [The press of Sumy region in 30’s years of. Twentieth century as a means of ideological infl uence on masses]. Obraz, 1 (16), рр. 130–137. [in Ukrainian]. 9. Koliastruk, O.A. (2003). Presa URSR v konteksti polityky ukrainizatsii (20–30-ti roky ХХ st.) [Press of the Ukrainian SSR in the context of the policy of Ukrainization (20-30 years of the XX century)] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian]. 10. Tymoshyk, M. (2016). Mistseva presa yak chynnyk komunizatsii ta denatsionalizatsii ukrainskoho sela dovoiennoi doby [Local press as the way to communise and denationalise a Ukrainian village in a pre-war period]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, 164–178. [in Ukrainian]. 11. Kostiv, M. (2017). Antyrelihiina propahanda na shpaltakh presy Chernihivshchyny na pochatku 30-kh rokiv ХХ st. [Anti-religious propaganda in the press of Chernihiv region in the early 30s of the twentieth century]. Literatura ta kultura Polissia, issue 88, 194–202. [in Ukrainian]. 12. Yurkova, O.V. (2003). Visti VUTSVK [Visti VUTSVK]. In A. Smolii (Ed.), Entsyklopediia istorii Ukrainy (Vol. 1 «A–V»). Kyiv: «Naukova dumka». [in Ukrainian]. 13. Heorhiievska, V.V., Sydorenko N.M. (2021). Hazeta «Visty VUTSVK» (1921–1925): struktura, tematyka, avtura [Newspaper “Visti ISSN 2218-4805 141 VUTSVK”: structure, themes and authors]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Filolohiia. Zhurnalistyka. Vol. 32 (71). 4. Ch. 3, pp. 186–192. [in Ukrainian]. 14. Hotkova, Yu. (2015) Hazeta «Visti VUTSVK» yak dzherelo dlia vyvchennia osoblyvostei pochatku provedennia ukrainizatsii v Pivnichno-Kavkazkomu krai [The newspaper «Visti VUTSVK» as a source for studying the peculiarities of the beginning of Ukrainization in the North Caucasus region]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy. Is- sue 46, рр. 102–108. [in Ukrainian]. 15. Kolomiiets, L. (2015). Ukrainskyi khudozhnii pereklad ta perekladachi 1920–30-kh rokiv [Ukrainian Literary Translation and Translators in the 1920s-30s.]. Vinnytsia: Nova knyha. [in Ukrainian]. 16. Gabor, V. (2013). Radianska presa 20–30-kh rr. KhKh st. yak sk- ladova represyvnoho mekhanizmu bilshovytskoi vlady v Ukraini: os- novni metody vplyvu [The Soviet press of the 20s and 30s of the 20th century. as a component of the repressive mechanism of the Bolshevik government in Ukraine: the main methods of infl uence]. Zbirnyk prats ND Instytutu presoznavstva. Issue 3 (21), рр. 476–490. [in Ukrainian]. 17. Popova, O.Yu. (2013). Movni tekhniky konstruiuvannia obrazu vnutrishnoho voroha v periodychnykh vydanniakh Radianskoi Ukrainy (na materialakh hazet «Komunist» ta «Visti VUTSVK» za 1928–1939 rr.) [Linguistic techniques of constructing the image of the internal enemy in the periodicals of Soviet Ukraine (based on the materials of the newspapers «Communist» and «Visti VUCVK» for 1928–1939)]. Istorychni i politolohichni doslidzhennia, 3, рр. 200–210. [in Ukrainian]. 18. Stepanova, H. (2009). Publitsystychna spadshchyna Olesia Dosvitnoho [The journalistic legacy of Oles Dosvitnyi]. Slovo i chas, 9, рр. 30–41. [in Ukrainian]. 19. Kostiv, M.B. (2021). Rehionalna presa USRR yak instrument komunistychnoi propahandy na Chernihivshchyni (1929–1933) [Ukrainian SSR regional press as an instrument of communist propa- ganda in Cherhihiv region (1929–1933)] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Zaporizhzhia, 2021. [in Ukrainian]. 20. «Chervonyi Avangard» vidstaie z pervisnym obroblenniam konopel. (1932). [«Red Vanguard» lags behind with the initial process- ing of hemp]. Visti VUTSVK, 8 sichnia, 8. [in Ukrainian]. 21. ZU USRR (1932). 5, st. 28. [in Ukrainian]. 22. Tkachuk, A., Tkachuk, R., Hanushchak, Yu. (2009). Z istorii reform administratyvno-terytorialnoho ustroiu Ukrainy, 1907–2009 roky [Reforms in the Administrative and Territorial Structure of Ukraine, 1907-2009]. Kyiv: Lesta. [in Ukrainian]. 23. Hlevnyuk, O.V., Devis R.U. i dr. (Comps.). (2001). Stalin i Kaganovich. Perepiska. 1931–1936 gg. [The Stalin and Kaganovich. Correspondence, 1931-1936]. Moskva: ROSSPEN. [in Russian]. 24. Zvit Chernihivskoho oblasnoho Vykonavchoho komitetu za 1933–1934 roky. (1935). [Report of the Chernihiv Regional Executive Committee for 1933–1934]. Chernihiv. [in Ukrainian]. 25. Tkachenko, V.V. (1991). 1933-y: Khronika holodnoho henotsy- du [1933: Chronicle of the famine genocide]. Filosofska i sotsiolohichna dumka, 1, рр. 112–123. [in Ukrainian]. 26. Visti VUTSVK (1932), 16 zhovtnia, 2. [in Ukrainian]. 27. Pro sklad Chernihivskoho oblasnoho biura KP(b)U (1932). [About the composition of the Chernihiv Regional Offi ce of the CP(b)U]. Visti VUTSVK, 16 zhovtnia, 2. [in Ukrainian]. 28. Do utvorennia Chernihivskoi oblasty (1932) [Before the forma- tion of Chernihiv region]. Visti VUTSVK, 22 zhovtnia, 8. [in Ukrainian]. 29. Visti VUTSVK (1932), 22 lystopada, 4. [in Ukrainian]. 30. Sira, N. (1932). Buksyrni brygady – na borotbu za nasinnia [Tug brigades - to fi ght for seeds]. Visti VUTSVK, 24 liutoho, 2. [in Ukrainian]. 31. Voitashevskyi (1932). Dekadnyk perevirky na Konotopshchyni [Decade of inspection in Konotopshchyna]. Visti VUTSVK, 11 kvitnia, 2. [in Ukrainian]. 32. Shamrai, Shapovalenko, Horodnychyi. (1932). U pershykh sherenhakh [In the fi rst ranks]. Visti VUTSVK, 28 kvitnia, 1. [in Ukrainian]. 33. Markun. (1932). Ne vykonuiut svoikh zavdan [They do not per- form their tasks]. Visti VUTSVK, 28 travnia, 1. [in Ukrainian]. 34. Sivba v hriaz (1933) [Sowing in the mud]. Visti VUTSVK, 21 bereznia, 1. [in Ukrainian]. 35. Sivba po oblastiakh (1933). [Sowing by regions]. Visti VUTSVK, 11 kvitnia, 1. [in Ukrainian]. 36. Odnoosibnyky – naividstaliha dilianka zasivnoho frontu (1933) [Sole proprietors are the most backward section of the seeding front]. Visti VUTSVK, 14 kvitnia, 1. [in Ukrainian]. 37. Sivba na Ukraini rozghortaietsia vse shche povilnymy tempamy (1933). [Sowing in Ukraine is still unfolding at a slow pace]. Visti VUTSVK, 15 kvitnia, 1. [in Ukrainian]. 38. 13,3 i 4,2 % (1933) [13,3 i 4,2 %]. Visti VUTSVK, 20 kvitnia, 1. [in Ukrainian]. 39. Postanova TsK KP(b)U vid 30 travnia 1933 r. «Pro perebih vesnianoi sivby na Ukraini» (1933) [Resolution of the Central Com- mittee of the CP(b)U of May 30, 1933 “On the Course of Spring Sow- ing in Ukraine”]. Visti VUTSVK, 1 chervnia, 1. [in Ukrainian]. 40. Prylukam rishuche pidtiahnutysia (1933) [Prylukam decided to get fi t]. Visti VUTSVK, 6 chervnia, 1. [in Ukrainian]. 41. Tolchynskyi Ol. (1933). Vykorystannia tiahla – «temnyi lis» [The use of timber - “dark forest”]. Visti VUTSVK, 5 chervnia, 3. [in Ukrainian]. 42. Naividstalisha dilianka zasivnoho frontu (1933) [The furthest part of the sowing front]. Visti VUTSVK, 26 travnia, 3. [in Ukrainian]. 43. Robotu silrady nablyzyly do mas (1933) [The work of village councils was brought closer to the masses]. Visti VUTSVK, 23 bereznia, 3. [in Ukrainian]. 44. Ulianchenko. (1932). Holova Zasukha pryzvodyt artil do zbytkiv [Chief Drought leads artillery to losses]. Visti VUTSVK, 12 lypnia, 4. [in Ukrainian]. 45. Sherr, Evenko. (1932). Navit ne maiut shche plianiv [They don’t even have plans yet]. Visti VUTSVK, 15 veresnia, 1. [in Ukrainian]. 46. Na Kyivshchyni nema borotby za agrotekhniku (1932) [There is no struggle for agricultural machinery in Kyiv region]. Visti VUTSVK, 12 veresnia, 3. [in Ukrainian]. 47. Beseda. (1933). Maibutnii urozhai pryrikaiut na zmenshennia [The future harvest is doomed to decrease]. Visti VUTSVK, 3 veresnia, 2. [in Ukrainian]. 48. Na Ponornychchyni vporalysia z sivboiu (1932) [In Ponornych- chyna, they managed to sow]. Visti VUTSVK, 6 zhovtnia, 1. [in Ukrainian]. 49. Dorozhnii, P. (1932). 13 zhovtnia vyvershyly pliana osinnoi sivby [On October 13, the autumn sowing plan was fi nalized]. Visti VUTSVK, 18 zhovtnia, 1. [in Ukrainian]. 50. Hlukhivska raionna komisiia ne turbuietsia pro yakist sivby (vid spetsialnoho korespondenta «Vistei») (1933) [The Glukhiv district com- mission is not worried about the quality of sowing (from the special correspondent of «Vistei»)]. Visti VUTSVK, 16 veresnia, 3. [in Ukrainian]. 51. Sira, N. (1932). Na Chernihivshchyni vkrai nezadovilno orha- nizuiut robotu [In Chernihiv Oblast, the organization of work is ex- tremely unsatisfactory]. Visti VUTSVK, 28 serpnia, 5. [in Ukrainian]. 52. Luhanskyi. (1932). 250 zernoochysnykh mashyn [250 grain cleaning machines]. Visti VUTSVK, 27 serpnia, 1. [in Ukrainian]. 53. Shkidlyva liniia Prylutskoho RVK (1933) [Harmful line of Pry- lutsky RVC]. Visti VUTSVK, 3 veresnia, 2. [in Ukrainian]. 54. Chernihivka. (1932). Za dva-try dni mobilizuvaty nasinnia [Mobilize seeds in two or three days]. Visti VUTSVK, 27 bereznia, 2. [in Ukrainian]. 55. Na chornu doshku raiony, shcho hanebno zryvaiut mobilizatsiiu nasinnia (1932) [Districts that shamefully disrupt the mobilization of seeds are on the blackboard]. Visti VUTSVK, 1 bereznia, 1. [in Ukrainian]. 56. Saponov pidpysuie dovidky (1933) [Saponov signs certifi cates]. Visti VUTSVK, 10 liutoho, 4. [in Ukrainian]. 57. Orhanizuimo vesnianu sivbu v odnoosibnykh hospodarstvakh (1933) [Let’s organize spring sowing in individual farms]. Visti VUTSVK, 28 bereznia, 2. [in Ukrainian]. 58. Pershyi na Chernihivshchyni (1933) [The fi rst in Chernihiv Oblast]. Visti VUTSVK, 17 bereznia, 1. [in Ukrainian]. 59. Pyrih, R.Ya. (Ed.). (1990). Holod 1932–1933 rokiv na Ukraini: ochyma istorykiv, movoiu dokumentiv [Famine of 1932–1933 in Ukraine: through the eyes of Historians and the Language of Documents]. Kyiv: Polit- vydav Ukrainy. [in Ukrainian]. 60. Sira. (1932). Sotsiialistychna dopomoha shyrytsia: Chernihivsh- chyna – Bilotserkivshchyni [Socialist aid is spreading: Chernihiv re- gion - Bilotserkiv region]. Visti VUTSVK, 3 kvitnia, 1. [in Ukrainian]. 61. Didenko. (1932). Naiholovnishi lanky ne hotovi [The most im- portant links are not ready]. Visti VUTSVK, 15 kvitnia, 3. [in Ukrainian]. 62. Mitsnyi, V. (1932). Skyrtuiut khto yak znaie [Who knows what they are doing]. Visti VUTSVK, 26 serpnia, 4. [in Ukrainian]. 63. Marchenko. (1932). Lyshe 538 ha [Only 538 hectares]. Visti VUTSVK, 2 serpnia, 2. [in Ukrainian]. 64. Sira, N. (1932). Bilshist kolhospiv raionu ne skyrtuiut [Most of the district’s collective farms do not skirmish]. Visti VUTSVK, 4 serp- nia, 1. [in Ukrainian]. 65. Yatsko, N. (1932). «Konvaiier» perevodyt khlib [«Conveyor» transfers bread]. Visti VUTSVK, 23 serpnia, 3. [in Ukrainian]. 66. Shamrai, Ol. (1932). V bryhadakh Kushky ta Khaluna kolosky roz- kydano po poliu [In the brigades of Kushka and Khaluna, ears of corn are scattered on the fi eld]. Visti VUTSVK, 16 serpnia, 3. [in Ukrainian]. 67. Sira, N. (1932). Ne na odnu, a na dvi zminy [Not for one, but for two shifts]. Visti VUTSVK, 17 lystopada. 1. [in Ukrainian]. 68. D-ko, S. (1932). Pershi naslidky [The fi rst consequences]. Visti VUTSVK, 9 hrudnia, 1. [in Ukrainian]. 69. Plian vykonano tilky na 44% (1933) [The plan is only 44% com- pleted]. Visti VUTSVK, 12 sichnia, 4. [in Ukrainian]. 70. Vkliuchaiutsia do reidu «Pravdy» (1932) [Included in the «Pra- vda» raid]. Visti VUTSVK, 8 serpnia, 4. [in Ukrainian]. 71. Zorenko. (1932). Nazustrich novomu vrozhaievi [Towards a new harvest...]. Visti VUTSVK, 28 lypnia, 6. [in Ukrainian]. 72. Marchenko, V. (1932). V Bobrovytsiakh vrozhai vyznachaiut «na-oko» [In Bobrovytsy, the harvest is determined «by eye»]. Visti Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023 142 j VUTSVK, 26 lypnia, 3. [in Ukrainian]. 73. I. D. (1932). Na Konotopshchyni rady ne vedut masovoi ro- boty [In Konotopshchyna, councils do not carry out mass work]. Visti VUTSVK, 8 zhovtnia, 5. [in Ukrainian]. 74. Sira, N. (1932). Deinenko – kurkulskyi agent, voroh kolhospu [Deynenko is a Kurkul agent, an enemy of the collective farm]. Visti VUTSVK, 21 serpnia, 3. [in Ukrainian]. 75. Didenko, S. (1932). Bezspirno stiahty khlib z tverdozdavt- siv! [Undisputedly take the bread from hard-earners!]. Visti VUTSVK, 28 zhovtnia, 1. [in Ukrainian]. 76. Perevyshchyly pliany z pshenytsi y zhyta (1932). [Plans for wheat and rye were exceeded]. Visti VUTSVK, 20 lystopada, 3. [in Ukrainian]. 77. Na oblasnomu zizdi rad Chernihivshchyny. (1933) [At the regional congress of councils of the Chernihiv region]. Visti VUTSVK, 18 hrudnia, 4. [in Ukrainian]. 78. Kolhospy obsluhovuvani MTS Vinnychchyny vyvershyly khli- bozdachu ta naturoplatu. (1933). [Collective farms served by the MTS of Vinnytsia completed grain distribution and payment in kind]. Vis- ti VUTSVK, 4 lystopada, 1. [in Ukrainian]. 79. Topchii, Iv. (1933). Yak «pidtiahuvalysia» v Romenskomu raioni [How they «tightened up» in Romensky district]. Visti VUTSVK, 16 veres- nia, 3. [in Ukrainian]. 80. Borh Chernihivshchyny – 19 tys. Ton (1933) [The debt of Cherni- hiv Oblast is 19,000 tons]. Visti VUTSVK, 15 sichnia, 3. [in Ukrainian]. 81. Hotuvannia do 8 bereznia peretvoryty na masovyi ohliad ro- boty trudiashchykh zhinok. (1932). [Preparations for March 8 should be turned into a mass review of the work of working women]. Visti VUTSVK, 5 bereznia, 5. [in Ukrainian]. 82. Nazustrich mizhnarodnomu yunatskomu dniu. (1933). [Towards International Youth Day]. Visti VUTSVK, 30 serpnia, 2. [in Ukrainian]. 83. Sviato vrozhaiu. (1933). [Harvest Festival]. Visti VUTSVK, 14 zhovt- nia, 4. [in Ukrainian]. 84. Horodnianshchyna i Zhukivshchyna vyvershyly khlibozahotiv- li. (1932). [Horodnyanshchyna and Zhukivshchyna completed grain procurement]. Visti VUTSVK, 3 liutoho, 5. [in Ukrainian]. 85. Peredovyky khlibozahotivnoho frontu. (1932). [Vanguards of the grain procurement front]. Visti VUTSVK, 17 liutoho, 2. [in Ukrainian]. 86. Nizhenshchyna v lavakh peredovykh. (1932). [Nizhenshchyna in the ranks of the vanguard]. Visti VUTSVK, 22 liutoho, 1. [in Ukrainian]. 87. Visti VUTSVK (1933), 8 kvitnia, 4. [in Ukrainian]. 88. Visti VUTSVK (1932), 20 hrudnia, 3. [in Ukrainian]. 89. Yak pratsiuvav komsomolskyi buksyr sered odnoosibnykiv. (1932). [How the Komsomol tugboat worked among singles]. Visti VUTSVK, 5 liutoho, 5. [in Ukrainian]. 90. Mizhsilski buksyrni bryhady. (1932). [Interurban towing teams]. Visti VUTSVK, 16 sichnia, 5. [in Ukrainian]. 91. Naholos na zasypku nasinnia rannikh kultur. (1932). [Emphasis on fi lling seeds of early crops]. Visti VUTSVK, 1 bereznia, 1. [in Ukrainian]. 92. Dorozhnii, P. (1932). Naihirshe spravy v «Chervonomu avangar- di». [The situation is worst in «Red Vanguard»]. Visti VUTSVK, 2 zhovt- nia, 6. [in Ukrainian]. 93. Lyst kolhospnyka. Khto rozkradaie kolhospnu vlasnist. (1932). [A letter from a collective farmer. Who steals collective farm proper- ty]. Visti VUTSVK, 9 hrudnia, 4. [in Ukrainian]. 94. Hrupa RSI pry kolhospi Na kurkulia niiak ne znaidut prava. (1932). [The RSI group at the collective farm will not fi nd the right to Kurkul in any way]. Visti VUTSVK, 4 lypnia, 4. [in Ukrainian]. 95. Tsilkom skhvaliuiut zakhody partii. (1933). [They fully approve of the party’s measures]. Visti VUTSVK, 12 liutoho, 4. [in Ukrainian]. 96. Petrenko (1932). Ochystymo kolhospy vid kurkulia – vykonaie- mo pliany [Let’s clean the collective farms from the kulak - we will fulfi ll the plans]. Visti VUTSVK, 4 bereznia, 2. [in Ukrainian]. 97. Mitsnyi, V. (1932). Zlodii bezkarno rozvaliuiut kolhosp [Thieves destroy collective farms with impunity]. Visti VUTSVK, 22 serpnia, 3. [in Ukrainian]. 98. Kazachenko. (1932). Ne na odnu, a na dvi zminy [Not for one, but for two shifts]. Visti VUTSVK, 24 lystopada, 6. [in Ukrainian]. 99. «Ochystyty kolhosp vid kurkuliv». (1933). [«Clean the collective farm of kulaks»]. Visti VUTSVK, 3 sichnia, 3. [in Ukrainian]. 100. Neshchadnoi kary kontrrevoliutsiinym sabotazhnykam kh- libozahotivel. (1933). [Merciless punishment to the counter-revo- lutionary saboteurs of the bread harvest]. Visti VUTSVK, 2 sichnia, 2. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 22.02.2023 р. Рекомендована до друку 04.10.2023 р. УДК 351.741:342.951(477) Н.М. Демиденко ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ У РЯДАХ МІЛІЦІЇ СУМЩИНИ НА ПОЧАТКУ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1941–1945 рр.: НЕУПЕРЕДЖЕНИЙ ПОГЛЯД У публікації висвітлені питання організації партизанського руху у рядах працівників правоохоронних структур Сумщини у період ра- дянсько-німецької війни 1941–1945 рр. Проаналізовані причини галь- мування організації партизанського супротиву через зраду партій- ного керівництва на місцях. Висвітлений героїчний вклад окремих міліціонерів у боротьбу з німецькми загарбниками. Робота ґрунтується на загальнонаукових принципах історичної достовірності та об’єктивності. У дослідженні також використа- но методи джерелознавчого та архівознавчого аналізу. Хронологічні межі дослідження охоплюють роки окупації Сумщи- ни німецьким загарбниками у період Другої світової війни, а саме – 1941–1943 рр. Ключові слова: радянсько-німецька війна, органи правопорядку, партизани, підпілля, міліція, колаборанти. У період сучасної російсько-української війни при- ходить чітке усвідомлення, що історія України, зокрема і історія правоохоронних органів – це наша інтелекту- альна та ідеологічна зброя. У епохальні, перехідні пері- оди історія набуває рівня національної безпеки. Адже правдива, неупереджена історія стає справжньою збро- єю у боротьбі з маніпуляціями національної пам’яті. Без розуміння історичної правди важко усвідомити і вірно проаналізувати помилки сучасності. Період Другої світової війни для України був позна- чений тяжкими випробуваннями, воєнна ситуація була складною в усіх регіонах. Із перших днів війни значно зросли обсяги роботи для органів міліції. Паралельно із забезпеченням громадського порядку, боротьбою зі злочинністю, працівники міліції залучались до створен- ня партизанських загонів, разом із армійськими части- нами брали участь у боях з німецькими загарбниками. У науковій роботі досліджено діяльність працівни- ків правоохоронних структур Сумщини у період ра- дянсько-німецької війни, висвітлений вклад окремих міліціонерів в організацію партизанського руху на Су- мщині протягом 1941–1943 рр. Актуальність дослідження полягає в тому, що воно систематизує, доповнює частково здійснений аналіз участі співробітників міліції Сумщини у партизанській боротьбі проти нацистів. Аналіз досвіду правоохорон- ців має не лише наукове, але і практичне значення. Не дивлячись на те, що історії міліції України при- свячено чималу кількість праць вітчизняних та зару- біжних істориків і правознавців, зокрема П.М. Балко- вого, О.М. Бандурки, О.А. Гавриленка, В.А. Греченка, О.М. Головка, С.В. Губара, В.А. Гусака, П.В. Доброва, В.М. Логвіненка, А.П. Тимченка та ін., але комплексне дослідження історії діяльності міліції окремого регіо- ну, а саме Сумської області, відсутнє. Тому теоретичною основою даного дослідження ста- ли праці істориків-краєзнавців, зокрема Б.Л. Корогод,

Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису "Вісті ВУЦВК": адміністративно-територіальні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі

Institution

Ähnliche Einträge