Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів
У статті проаналізовано історію діяльності повстанських та партизанських загонів на Глухівщині у 1920–1921 роках. В ході розгляду даного питання визначено причини розгортання Руху Опору проти влади більшовиків, представлено основні факти протистояння. На конкретних прикладах показано, що совєти відр...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2023 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2023
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202961 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів / А.П. Гриценко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 125-130. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202961 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Гриценко, А.П. 2025-04-18T12:51:06Z 2023 Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів / А.П. Гриценко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 125-130. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202961 94(477):351.777«1920/1921» У статті проаналізовано історію діяльності повстанських та партизанських загонів на Глухівщині у 1920–1921 роках. В ході розгляду даного питання визначено причини розгортання Руху Опору проти влади більшовиків, представлено основні факти протистояння. На конкретних прикладах показано, що совєти відразу не змогли встановити свою владу. Тодішнє селянство бачило комуністів найчастіше з найневигіднішого для них боку, а ті, у свою чергу, проводили достатньо жорстоку політику з розстрілами та контрибуціями. Спочатку вони толерували з опозицією, проводячи пропаганду, але після підписання у 1921 р. мирного договору з Польщею з фронту повернулись війська Червоної армії. Совєцька влада тепер могла їх широко використовувати проти повстанського руху. Крім того, голод 1921–1922 рр. підірвав матеріальну базу повстанського опору. Також і населення змирилось з новою владою, втомлене роками війни. Попри наявність у гаслах повстанців прагнень політичного характеру, Рух Опору пішов на спад і був придушений. The author of the article analyzed the history of the activity of rebel and partisan units in the Hlukhiv region in 1920-1921. In the course of consideration of this issue, the reasons for the deployment of the Resistance Movement against the Bolshevik authorities were determined, and the main facts of the confrontation were presented. Thus, using specific examples, the article presents that the Soviet government could not adjust its status and the peasantry at that time saw the communists most often from the most unfavorable point of view for them. And they, in turn, carried out a fairly brutal policy with executions and contributions. At first, they tolerated the opposition by carrying out propaganda, but after the signing of the peace treaty with Poland in 1921, the Red Army troops returned from the front. The Soviet authorities could now widely use them against the insurgent movement. In addition, the famine of 1921-1922 undermined the material base of the rebel resistance. The population also came to terms with the new government, tired of years of war. Despite the presence of political aspirations in the slogans of the rebels, the Resistance Movement declined and was suppressed by the authorities. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Козацька доба та нова історія Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів The movement of resistance against the authority of the bolshovices in Hlukhiv region in 1920-1921: the activities of rebellion and partisan units Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів |
| spellingShingle |
Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів Гриценко, А.П. Козацька доба та нова історія |
| title_short |
Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів |
| title_full |
Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів |
| title_fullStr |
Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів |
| title_full_unstemmed |
Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів |
| title_sort |
рух опору проти влади більшовиків на глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів |
| author |
Гриценко, А.П. |
| author_facet |
Гриценко, А.П. |
| topic |
Козацька доба та нова історія |
| topic_facet |
Козацька доба та нова історія |
| publishDate |
2023 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
The movement of resistance against the authority of the bolshovices in Hlukhiv region in 1920-1921: the activities of rebellion and partisan units |
| description |
У статті проаналізовано історію діяльності повстанських та партизанських загонів на Глухівщині у 1920–1921 роках. В ході розгляду даного питання визначено причини розгортання Руху Опору проти влади більшовиків, представлено основні факти протистояння. На конкретних прикладах показано, що совєти відразу не змогли встановити свою владу. Тодішнє селянство бачило комуністів найчастіше з найневигіднішого для них боку, а ті, у свою чергу, проводили достатньо жорстоку політику з розстрілами та контрибуціями. Спочатку вони толерували з опозицією, проводячи пропаганду, але після підписання у 1921 р. мирного договору з Польщею з фронту повернулись війська Червоної армії. Совєцька влада тепер могла їх широко використовувати проти повстанського руху. Крім того, голод 1921–1922 рр. підірвав матеріальну базу повстанського опору. Також і населення змирилось з новою владою, втомлене роками війни. Попри наявність у гаслах повстанців прагнень політичного характеру, Рух Опору пішов на спад і був придушений.
The author of the article analyzed the history of the activity of rebel and partisan units in the Hlukhiv region in 1920-1921. In the course of consideration of this issue, the reasons for the deployment of the Resistance Movement against the Bolshevik authorities were determined, and the main facts of the confrontation were presented. Thus, using specific examples, the article presents that the Soviet government could not adjust its status and the peasantry at that time saw the communists most often from the most unfavorable point of view for them. And they, in turn, carried out a fairly brutal policy with executions and contributions. At first, they tolerated the opposition by carrying out propaganda, but after the signing of the peace treaty with Poland in 1921, the Red Army troops returned from the front. The Soviet authorities could now widely use them against the insurgent movement. In addition, the famine of 1921-1922 undermined the material base of the rebel resistance. The population also came to terms with the new government, tired of years of war. Despite the presence of political aspirations in the slogans of the rebels, the Resistance Movement declined and was suppressed by the authorities.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202961 |
| citation_txt |
Рух опору проти влади більшовиків на Глухівщині у 1920–1921 роках: діяльність повстанських та партизанських загонів / А.П. Гриценко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 125-130. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gricenkoap ruhoporuprotivladibílʹšovikívnagluhívŝiníu19201921rokahdíâlʹnístʹpovstansʹkihtapartizansʹkihzagonív AT gricenkoap themovementofresistanceagainsttheauthorityofthebolshovicesinhlukhivregionin19201921theactivitiesofrebellionandpartisanunits |
| first_indexed |
2025-11-25T22:15:58Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:15:58Z |
| _version_ |
1850558486311600128 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
125
тивна думка, яка намагалася об’єктивно показати ті істо-
ричні події, одержувала негативну оцінку.
Означеній темі в різний час присвятили свої робо-
ти З. Відес [2], І. Галушко [3], А. Гриценко [4], І. Діяк [11],
Г. Іванущенко [17], П. Ісаков [13], О. Купцов [15], Я. Мен-
дусь [16], М. Стожок [21], М. Сторожок [23], І. Ткачов [24],
М. Черненко [25] та інші науковці. У той же час залиша-
ється недостатньо вивченою проблема організації Руху
Опору совєцькій владі на Глухівщині на початку 1920-х рр.
та правильне трактування цього історичного процесу, що
і є головним завданням даної статті.
Після встановлення на початку листопада 1919 р.
совєцької влади на Глухівщині, почалося активне упро-
вадження загальних засад «воєнного комунізму», відпра-
цьованих у попередні роки в Р осії [3, с. 4; 18, с. 3]. Втім,
не дивлячись на прикордонний статус регіону, місцеве
неселення негативно сприйняло нову владу та органі-
зувало т. з. Рух Опору. Тому в 1920–1921 рр. на селі «тон
задавали» противники совєтів, прозвані новою владою
анархістами. А фактично діяла організована сила, яку
варто називати Глухівською повстанською республі-
кою. Зокрема, кандидат історичних наук П. Iсаков, бе-
ручи за критерій політичну орієнтацію повстанських
загонів, відносить її до «махновської» течії в повстан-
ському антикомуністичному русі селян на Лівобереж-
жі. Хоча з 15 «уенерівських» загонів, що виступали на
Лівобережжі за владу Директорії УНР, найбільша кіль-
кість (11) діяла саме Чернігівській губернії [15]. Зага-
лом у Глухівському повіті тоді існувало 56 повстанських
або партизанських загонів. Наприклад, с. Слоут та су-
сідні села перебували під впливом банди Тидня, відо-
мого ще під прізвиськом «Оса», яка базувалася в сусід-
ньому селі Чорториги (нині Шевченкове) [5].
Рух Опору на Глухівщині в зазначений час носив ха-
рактер образи на незаконні дії місцевої влади. Більш того,
ватажки банд (Кривущенка, Маруся, Маслов) були ко-
лишніми членами Глухівського виконкому і парткому,
отже, і комуністами. Партизанщина сильно вкорени-
лась у повсякденному житті села. Селянські партизан-
ські загони у великі військові одиниці на тривалий час
не об’єднувались. Щойно безпосереднє бойове завдан-
ня закінчувалося й ворога відбивали за межі волості чи
повіту, партизани вважали, що свою місію вони вико-
нали й розходилися по селах. Повстання утримувалось
коштом заможного селянства. Загони очолювали селя-
ни, які мали освіту, а за період війни набули ще й вій-
ськового досвіду. Учительство й селянська інтелігенція,
які вийшли з заможних верств, розробляли ідеологіч-
ну платформу партизанського руху.
В результаті совєти не могли відразу утвердитися при
владі. Повстанський рух викликав у селянства негативне
ставлення до комуністів. Партійних і радянських робіт-
ників, які мали намір проводити організацію нових форм
суспільного будівництва, партизани швидко знищували.
Офіційна фразеологія повстанського руху 1919–1920-х рр.:
terytorialnoi komisii po pidhotovtsi do perekhodu na trystupenevu
systemu vriaduvannia u 1924–1925 rr. [Activities of the central ad-
ministrative and territorial commission on preparation for the transi-
tion to a three-level system of government in 1924–1925]. Rehionalna
istoriia Ukrainy: Zb. nauk. st., essue 5, pp. 209-222. Kyiv: Instytut istorii
Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
5. Sahach, O. M. (2011). Diialnist Tsentralnoi administratyvno-terytori-
alnoi komisii pry VUTsVK iz zdiisnennia reformy terytorialnoho ustroiu v USRR
(20-ti rr. XX st.) [Activities of the Central Administrative and Territorial Com-
mission under the VUCVK for the implementation of the reform of the territorial
system in the USSR (20s of the 20th century)]. (Extended abstract of Candi-
date’s). Kyiv. [in Ukrainian].
6. Sahach, O.M. (2017). Diialnist Tsentralnoi administratyvno-
terytorialnoi komisii pry VUTsVK shchodo raionuvannia terytorii
USRR u 20-kh rr. XX st. [The activities of the central administrative
and territorial commission under the VUCVK regarding the zoning
of the territory of the USSR in the 20s of the 20th century]. Sumska
starovyna, (L), pp. 34-45. [in Ukrainian].
7. Mykhnenko, A. (2001). Zminy v administratyvno-terytorialnomu
skladi Donbasu ta diialnist orhaniv mistsevoi vlady (1920 – 1938 rr.)
[Changes in the administrative and territorial composition of Donbas
and the activities of local authorities (1920-1938)]. Istoryko-heohrafi chni
doslidzhennia v Ukraini. Zbirka naukovykh prats, essue 5. Kyiv. [in Ukrainian].
8. Moshyk I.V. (2022). Hlukhivskyi okruh u systemi administratyv-
noi reformy 20-kh rokiv XX st. [The economic component of Hlukhiv
district in the 20s of the twentieth century]. Sivershchyna v istorii Ukrainy,
issue 15, pp. 118-123. Nizhyn. [in Ukrainian].
9. Materiialy do opysu okruh USRR. Hlukhivska okruha [Materials
for the description of the district of the Ukrainian SSR. Glukhivsk
district]. Statystychna khronika Tsentralnoho statystychnoho upravlinnia USRR.
Kharkiv. (1926). [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 23.08.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р. j
УДК 94(477):351.777«1920/1921»
А.П. Гриценко
РУХ ОПОРУ ПРОТИ ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ
НА ГЛУХІВЩИНІ У 1920–1921 РОКАХ:
ДІЯЛЬНІСТЬ ПОВСТАНСЬКИХ ТА
ПАРТИЗАНСЬКИХ ЗАГОНІВ
У статті проаналізовано історію діяльності повстанських та
партизанських загонів на Глухівщині у 1920–1921 роках. В ході роз-
гляду даного питання визначено причини розгортання Руху Опору
проти влади більшовиків, представлено основні факти протистоян-
ня. На конкретних прикладах показано, що совєти відразу не змогли
встановити свою владу. Тодішнє селянство бачило комуністів най-
частіше з найневигіднішого для них боку, а ті, у свою чергу, проводи-
ли достатньо жорстоку політику з розстрілами та контрибуція-
ми. Спочатку вони толерували з опозицією, проводячи пропаганду,
але після підписання у 1921 р. мирного договору з Польщею з фрон-
ту повернулись війська Червоної армії. Совєцька влада тепер могла
їх широко використовувати проти повстанського руху. Крім того,
голод 1921–1922 рр. підірвав матеріальну базу повстанського опо-
ру. Також і населення змирилось з новою владою, втомлене роками
війни. Попри наявність у гаслах повстанців прагнень політичного
характеру, Рух Опору пішов на спад і був придушений.
Ключові слова: Руху Опору, партизанський рух, повстанський
рух, пропаганда, совєцька влада. Глухівська повстанська республіка.
Питання встановлення совєцької влади у 1918–1921 рр.
як на території України в цілому, так і в регіонах зокрема,
довгий час досліджувалося однобоко, враховуючи наста-
нови пануючої ідеології. В той же час будь-яка альтерна-
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
126
«Бий жидів, комуністів, кацапів!» [17, с. 23].
Проблема була у самій місцевій владі. Її стан влуч-
но схарактеризував начальник надзвичайної експеди-
ції Особливо уповноважений РВР 12-ї армії А. Азаров:
«Ніякої влади на місцях не було й не має і слід вжива-
ти екстрених заходів. Я організував ревком партбюро,
видав про це наказ від імені РВР, але голова повітпарт-
кому замість того, щоб підкоритися наказу, завів інтри-
гу, поскаржився губревкому, який наказав парткому
не підкорятись ні Реввійськраді, ні Політуправлінню,
а тільки йому і ЦК. Арештувати цих невдах означало б
остаточно підірвати і без того слабку владу, а тому від
репресій в даному випадку я утримався» [12, с. 29; 20,
с. 3]. Загін курсантів навчальної школи першого радян-
ського запасного полку під командуванням Азарова був
направлений на боротьбу з повстанцями у Кролевець-
кому та Глухівському повітах [25].
28 січня 1920 р. о 3-ій годині дня в с. Слоут Глухівської
волості приїхав загін із 20-ти чоловік, роззброїв міліціо-
нерів i виїхав у с. Березу. А о 5-й годині через це село про-
їхав загін Маслова i Артамонова у кількості 50 чоловік,
озброєний револьверами, бомбами, гвинтівками i куле-
метами [9, арк. 10]. Бандити вбили першого слоутського
більшовика П. Огієнка. До німецько-радянської війни біля
його могили проводились мітинги [15, с. 1].
У відповідь Глухівський повітовий партійний комітет
мобілізував всі свої сили на боротьбу з «бандитами». На
місце злочину прибула каральна експедиція, яка стратила
кількох селян, а інших «зачинщиків» заарештували і від-
везли до Глухова. Це призвело до збройної боротьби і на-
віть сутичок між Тиднем та бандою іншого анархіста, пра-
порщика царської армії М. Артамонова з села Ярославець
Конотопського (до 2021 р. – Кролевецького) району. В ліси
посилались загони міліції та частини особового призна-
чення. Одночасно більшовики проводили агітаційну ро-
боту з селянами, щоб вони покинули анархістські банди.
Маючи за плечима море повстань по всій Україні,
Червона армія, на яку увесь час наскакували повстанські
загони, не могла всі сили кинути проти поляків і була
змушена проводити війну на два фронти – зовнішній і
внутрішній. Селянство не хотіло миритися. У відповідь
на оголошену більшовиками мобілізацію почалося де-
зертирство. Дезертирство 1920 р. мало приблизно такий
самий характер, як повстанство 1920 р.: цілі села й во-
лості ігнорували наказ про мобілізацію, а коли робили
спроби провести її примусово, сила дезертирів ішла в
ліс і поле. Дезертирство стало для більшовиків очевид-
ною пошестю. Втікачі з великим бажанням ставали до
лав повстанських загонів, виходячи з позицій, що кра-
ще воювати за свою маленьку батьківщину, за село, за
родину, ніж гинути за ефемерне комуністичне щастя,
рясно зрошене кров’ю українців [17, с. 23].
Селянські заворушення набувають широкого поши-
рення. В квітні 1920 року рішенням Політбюро ЦК РКП(б)
спеціально для організації боротьби з бандитизмом на
Україні направляється Голова Всеросійської Надзвичай-
ної Комісії Ф. Дзержинський, який очолив штаб тилу Пів-
денно-Західного фронту [16, с. 28].
Для роботи в Україні ЦК РКП(б) мобілізує від кожної
губернії і повіту РСФРР двох членів губкому або викон-
кому, трьох членів колегії губвиконкому або роз’їзних
працівників, по одному (в кожному повіті) члену колегії
повітвиконкому. За даними обліково-розподільчого від-
ділу ЦК РКП(б) тільки за перше півріччя 1920 р. в Укра-
їну вирушили 1232 працівники, зокрема 144 – губерн-
ського масштабу, 229 – повітового, 296 – міського [11,
с. 31]. З Росії прибували уже сформовані й укомплекто-
вані керівні органи різних ланок. Вони міцно прив’язу-
вали Україну до Росії, забезпечуючи владу Раднаркому
РСФРР, не гребуючи ні кров’ю, ні насильством, якщо це
було потрібно. Не дивно, що коли повстанці заходили
до українського села, то всілякі активісти-комуністи
розбігалися миттю. «Служить здесь опасно, никакого
оружия нет, местные политработники и волработники
при таких случаях исчезают, как дым», – повідомляли
більшовицькі солдати [7, арк. 193].
1 травня 1920 р. члени комуністичної спілки молоді
(комсомольці) організували перший у Глухові суботник
по ремонту залізниці та благоустрою. Не забули активі-
сти і про збирання у населення хліба для «забезпечен-
ня фронту хлібом». А перед цим навіть було відкрито
17 квітня клуб, який був названий іменем К. Лібкнех-
та [2, с. 2]. Через тиждень 7–15 травня 1920 р. за рішен-
ням повіткому більшовицької партії в Глухівському по-
віті було проведено «Тиждень трудового фронту». В ці
дні в села з Глухова виїхало багато робітників. Вони до-
помагали селянам у ремонті плугів, борін, возів та ін-
шого інвентарю [21, с. 4].
Справа в тому, що нищення залізничної колії (в т. ч.
й біля Слоута), підпал мостів, переривання телеграф-
ного й телефонного зв’язку на території Глухівського
повіту стало справжньою проблемою. Згідно з нака-
зом № 31 президії Глухівського виконкому від 30 трав-
ня 1920 р. винні підлягали ревтрибуналу та конфіска-
ції майна [6, арк. 35].
6 липня 1920 р. особливо уповноважений революцій-
но-військової ради (РВР) 12 армії А. Азаров повідомляв
своєму керівництву, що, прибувши на хутір Панщина
(поблизу с. Слоут в сторону с. Собичеве), за непокірли-
вість радянській владі «всіх жінок і дітей арештував і
відправив у Глухів до концентраційного табору, майно
конфіскував, а хутір спалив до тла» [17, с. 27; 18, с. 12].
В цей час тривала війна з Польщею, на півдні йшли
важкі бої з білогвардійськими військами Врангеля. Але
і жителям Глухівщини довелось відчути всі жахи гро-
мадянської війни, тобто влади з своїм народом. Спра-
ва в тому, що загін (150 багнетів та три кулемети), яким
керував А. Азаров, оточив бандитські формування у на-
шому краї по лінії хутір Михайлівський – Ямпіль і Шо-
стка – Воронеж. І єдиний напрям, куди вони могли від-
ISSN 2218-4805
127
ступати, було село Слоут – на півдорозі по залізниці
Глухів – Маків. Правда червоний командир його у та-
ємному донесенні називає «Злоут».
Все сталось як і гадалось: «Переслідувана нами група
найбільш активних бандитів втекла в район с. Слоута і
сховалася на хуторі Панщина, але селяни провели нас
і нам вдалося двох із бандитів розстріляти (двоє вте-
кли), всі жінки і діти були заарештовані і відправлені
у Глухів в концентраційний табір, майно конфіскова-
не, а хутір спалено дотла. Це справило на селян хороше
враження, так як вони раді були звільнитися від банди-
тів, що їх тероризували. В Слоуті відбулося об’єднання
з маковським загоном і вся експедиція направилася у
Глухів...» [12, с. 29; 20, с. 3].
У результаті каральних дій у с. Слоуті була встановле-
на «тверда Радянська влада». В кожному селі були про-
ведені мітинги і співбесіди з селянами і поряд з роз-
стрілами й іншими крайніми заходами роз’яснювалась
селянству шкода від лісової партизанщини і, головним
чином, наголошувалося на тому, що фактично селянам
доводиться утримувати банди за свій рахунок. Так го-
ворив у таємній доповіді А. Азаров [12, с. 29; 20, с. 3].
Старожили (Микола Федорович Гриценко, 1935 р. н.)
згадують, що цей хутір знаходився на південний захід
від Слоута. Цю околицю села ще й досі називають ху-
тір, тепер це вулиця Загребельна. Трохи далі за озеро
Козаче в лісі знаходиться урочище Панський город. В
сторону села тягнеться озеро Панське. Всі ці топогра-
фічні назви не випадкові. Хоча слоутчанка Мотрона Ки-
рилівна Белік (1925–2018), посилаючись на свого чоло-
віка Михайла Омеляновича (1921–1989), стверджує, що
в Слоуті ніякого хутора Панщина ніколи не було. А ось
так званий хутір іменувався Чорногузовим хутором за
іменем батька Микити Чорногуза, що жив на його по-
чатку. І криниця, яка залишилась між хутором та озе-
ром Козачим, і болітце, що йшло між лісом та назва-
ним озером, називались Чорногузовими.
А на цьому хуторі ще жив якийсь царський знахар,
що був сліпим. Але він збирав навколо себе дітей, ді-
ставав книжку і розповідав по ній майбутнє. Він гово-
рив, що будуть літати залізні пташки, а весь світ буде
обплутаний залізним павутинням. Так воно і вийшло:
трохи згодом з’явились літаки, а до населених пунк-
тів були проведені стовпи з еклектичними проводами.
Трохи ближче до села на місці сучасної колгоспної
ферми знаходилось велике господарства поміщика Брі-
гена та відома на весь повіт гуральня. А далі тягнув-
ся дубовий ліс, що і відділяв сучасний Слоут від хуто-
ра Панщина. Мотрона Кирилівна, ще коли була малою
дівчиною, на початку 1930-х років запам’ятала, як на
місці сучасної ферми стояла величезна висока труба –
залишки панської гуральні.
Декретом від 5 серпня 1920 р. примусові заготівлі
вже поширювались і на продукцію з присадибних діля-
нок селян. Тому у селян, за підрахунками В. Андрєєва,
у 1920 р. було вже вилучено до 30 % виробленої про-
дукції [14, с. 55].
Нова влада повела також боротьбу з самогонова-
рінням. Нишпорили по хатам, витрушували самогон і
звозили його до Глухова, у ревком. А потім цілу ніч пи-
ячили та дебоширили. І так щодня.
Прикладом нелюдських проявів так званого «воєн-
ного комунізму» була директива селянам, які культу-
ри треба вирощувати.
Іноді доходило до крайнощів. При чому сама револю-
ційна влада спочатку вигадувала агресію з боку населен-
ня, а потім визнавала, що цього звичайно ж не було. Ство-
рювалися умови для свавілля і несправедливих рішень.
Загальні збори комуністів повіту 14 жовтня 1920 р., об-
говоривши питання про становище на Глухівщині, зобов’я-
зали всіх комуністів мобілізувати свої сили на «…широке
залучення селянства на боротьбу з бандитизмом» [25, с. 2].
Зокрема, начальник тилу 3-го району Чернігівщини
стверджував, що 17 жовтня 1920 р. близько 35 членів
банди Артамонова в районі Слоутських дач обстріля-
ли червоноармійців. За це на всіх жителів Слоута була
накладена контрибуція в розмірі 2 мільйони рублів [8,
арк. 146]. Кара була настільки великою і неадекватною,
що за слоутчан навіть заступився Глухівський політви-
конком. 28 жовтня в Слоуті пройшов сход громадян, де
слоутчан здивували такі обвинувачення.
«Мы – граждане села Слоут Глуховского уезда, той же
волости, Черниговской губернии были собраны на общий
сельский сход по требованию Председателя Глуховского
Волисполкома тов. Наймитенко, который на собрании
прочел нам постановление Начальника Тыла о наложе-
нии на село Слоут контрибуции в сумме двух миллионов
рублей (2.000.000. р.) за, якобы, неподчинение граждан
села Слоут существующей в России Советской Власти,
за обнаружение в селе Слоуте около 35 человек бандитов,
участвовавших в банде Артамонова и за обстрел 17 ок-
тября сего года Красноармейцев в районе Слоутских дач.
Указанные три обвинения ни на чем не основаны и яв-
ляются голословными по следующей мотивировке: Граж-
дане села Слоут беспрекословно выполняют все нала-
гаемые Советской властью требования и повинности,
как-то: разверстка на продукты, на скот, на овес, на
сено, на картофель и пр., а также и гужевая повинность
по доставке Властей и Красноармейцев к месту их сле-
дования, по вывозу и рубке довжиков и пр. [...]
Что же касается существующей в селе Слоуте банды,
якобы в количестве около 35 человек, то и это обвинение
неправильно [...] таких негодяев-бандитов оказалось не 35
человек, а может быть только лишь 3–4. Повторяем, что
гражданами села Слоута и эти 3–4 человека не были изве-
стны [...]. В семье не без урода и такое незначительное ко-
личество как 3–4 человека на все село не может ложиться
тяжким бременем на всех граждан села [...] власти обви-
няют граждан села в обстреле 17 октября Красноармей-
ца [...] повторяем под честным словом, что мы ничего не
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
128
знали и даже не слыхали» [...] [8, арк. 146–147].
Протокол сходу був затверджений печаткою сільського
виконкому, а також підписами голови та секретаря сіль-
виконкому. На жаль, вони нерозбірливі і важко сказати,
хто тоді керував селом. До того ж 26-річний О. Овчаренко
(в майбутньому голова об’єднаного колгоспу імені Чапа-
єва й партизан-дезертир) та Р. Нестеренко, за рішенням
слоутчан, возили цей документ Глухівському начальни-
ку тилу – воєнкому. Звичайно, на ньому була також резо-
люція голови волосного виконкому Наймитенка про від-
міну двохмільйонної контрибуції.
29 жовтня Глухівський політвиконком звертається до
начальника тилу з офіційним поданням: «Несмотря на
отношение от 20 октября за № 53 Вы проводите в испо-
лнение постановление о взятии контрибуции с с. Слоут.
Вторично президиум Уисполкома (волосний виконком –
Авт.) категорически протестует против проведения в
исполнение этого постановления, т. к. постановление это
Уездный исполнительный комитет считает незаконным,
которое происходило без участия полномочного предста-
вителя Уисполкома. Факт обстрела посланного Увоенко-
мом отряда по с. Слоут отсутствует и не установлен,
ибо из этого отряда два милиционера апоказывают, что
никем они под с. Слоут обстреляны не были и поехали по
назначению дальше…» [18, с. 115].
30 жовтня 1920 р. політвиконком скасував як безпід-
ставну постанову начальника тилу про контрибуцію.
Як закінчилась ця справа – невідомо. Інформація про
це в архівних документах відсутня. Однак 7 листопа-
да 1920 р. Артамонов пише ультимативного листа Глу-
хівському повітовому комітету. В ньому він, погрожую-
чи, вимагає звільнити заарештованих бандитів [24, с. 4].
Нову владу найбільше цікавило продовольство. І вона
«викачувала» його за любу ціну. В розпорядженні Глухів-
ського повітового військово-революційного комітету про
репресивні дії щодо населення повіту від 20 грудня 1920 р.
уповноваженому Глухівського повітового ревкому та по-
вітового парткому при експедиційному загоні тов. Лисо-
горову дозволялось «…в тех селах, где укрываются бан-
диты, и население способствует развитию бандитизма, а
также и укрывает их, на кулацкий элемент накладывайте
контрибуцию, контрибуция должна выражаться в следую-
щем: зерно, скот, как рогатый, а также и лошади, теплая
одежда, все это не должно входить в разверстку; в тех се-
лах, где будет кулацкий элемент делать сопротивление,
не останавливаться ни перед какими мерам и вплоть до
расстрела представителей кулацкого элемента, а также
уничтожения их жилищ…» [8, арк. 151–152].
Але до встановлення «твердої і зразкової» радянської
влади було ще далеко. Партизанські загони продовжува-
ли активно діяти. У звітах про політичний стан у Глухів-
ському повіті за січень 1921 р. повідомляється: «Банди-
тизм розвинутий у широкому масштабі, захоплюються
села, розганяються виконкоми, ради». Загін Маслова та
Артамонова роз›їжджав відкрито з одного села до іншо-
го. 11 січня вони розігнали сільвиконком і сільраду та
вбили десятника у Чорнотичах (Чорториги – нині Шев-
ченкове) Тулиголівської волості (нині Березівської ОТГ
Шосткинського району) [9, арк. 5].
І лише в квітні 1921 р. у протоколі загальних партій-
них зборів зазначалось, що «…майже зовсім ліквідовано
бандитизм» [25, с. 2]. Припинення існування Глухівської
повстанської республіки збіглося із загальною кризою
повстанського руху у 1921 р. У цей час активізувала бо-
ротьбу з глухівськими партизанами Губчека на чолі з
Біксоном. Для розвідки було залучено 68 місцевих се-
лян, які мали зібрати відомості про розташування пов-
станських загонів та відносини між ними [1].
Після того, як Радянська Росія 18 березня 1921 р. у Ризі
підписала мирний договір з Польщею, з фронту почали по-
вертатись війська Червоної армії. Радянська влада тепер
могла їх широко використовувати проти повстанського
руху. Крім того, голод 1921–1922 рр. підірвав матеріальну
базу повстанського опору. Також і населення змирилось з
новою владою, втомлене роками війни. Попри наявність у
гаслах повстанців прагнень політичного характеру, об’єд-
натися для спільної боротьби їм не вдалось.
14 жовтня 1921 р. у Глухів прийшли Артамонов, Бой-
ко, Федченко, Сердюк і Фесенко та добровільно склали
зброю [9, арк. 28]. Так само вчинив Тидень і Київський.
Аби не здаватись совєцькій владі, анархіст Тидень у
1921 р. також пробує перейти на сторону більшовиків з
умовою, що він очолить слоутський комнезам. В архіві
зберігся його лист до повітового голови Комітету неза-
можних селян:
«Группа партизан, борющихся против насилия.
Уездному председателю Комитета неимущих крестьян.
Названная группа, работавшая до сих пор в подполье,
желает спросить председателя уездкомнезаможных се-
лян, можно ли открыть свою, то-есть работу группы со-
вместно с незаможными селянами.
Группа берет на себя обязанность организовать коми-
теты бедноты по селам, где таковых нет, хотя и есть, но
находятся под давлением кулаков, как например, в селе Чер-
торигах, а в Слоуте совсем нет комитета незаможных селян.
Группа также берет на себя обязанность организовать
союз или артели трудящихся, в виду того, что на весну нуж-
но пустить производство культурного хозяйства. С получе-
нием сего, просим председателя комнезаможных селян дать
ответ через исполком села Слоута на имя подписанных.
Руководитель группы Тыдень (он же Оса), член группы
М. Буслов.
3 ноября 1921 года» [10, арк. 1].
У кінцевому результаті, будучи остаточно розгромле-
ними, керівники банд Тидень і Артамонов змушені були
здатися з повинною. Совєцька влада, поки ще прагнучи
заручитись підтримкою, вибачила їм вчинені ними зло-
діяння. Політика впровадження нової економічної полі-
тики у 1921 р. супроводжувалась різким, але тимчасовим
зменшенням масштабів репресій і припиненням «черво-
ISSN 2218-4805
129
ного терору». В цьому ряду була й відмова від застосуван-
ня вищої міри покарання [18, с. 14].
Але Тидень не збирався миритись зі зростаючою силою
нової влади – продовжував приховувати зброю. Тому ви-
їзна сесія ревтрибуналу засудила його до страти. У груд-
ні 1924 р. вирок був виконаний. Загони, що не захотіли
припиняти боротьбу, були розбиті.
Також до 1924 р. на Глухівщині діяла банда Пилипа Ва-
щенка. Банда есера Маслова протрималась на два роки
менше, перейшовши в Орловську губернію. Крім того, ді-
яли в цей час менші банди Ливарного, Сушонка, Яцен-
ка, Федька Тараса, Сергія Печеного та інших. Їх члени
грабували промислово-кооперативні цінності, банки та
вбивали активних революційних діячів [19, с. 3; 22, с. 4].
Отже, заради об’єктивності зазначимо, що серед учас-
ників селянських повстанських груп і банд у складі Руху
Опору совєцькій владі було чимало кримінальних еле-
ментів. Вони розмножились в період громадянської вій-
ни та частої зміни влади у часи безладдя. Використову-
ючи гасло боротьби проти комуністів, вони займались
звичайним бандитизмом. У той же час, і вони поряд з се-
лянством викристалізували позицію суспільства про не-
згоду з політокою «воєнного комунізму».
ДЖЕРЕЛА
1. Быков К. Под черным знаменем их водила молодость в са-
бельный поход. Новые Черниговские ведомости. 1995. 17 ноября.
2. Відес З. Тих днів не забути. За перемогу. 1958. № 130 (4595).
29 жовтня. С. 2.
3. Галушко І.О. Через дві війни. Народна трибуна. 1964. № 115
(412). 26 вересня. С. 4.
4. Гриценко А. Національно-визвольні змагання 1917–1918 ро-
ків та створення Вільного козацтва на Глухівщині. Сумський кра-
єзнавчий збірник / упор. О.М. Корнієнко, В.О. Артюх. Суми : Видав-
ничо-виробниче підприємство «Мрія», 2016. С. 192–204.
5. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф. Р 7641,
оп. 1, спр. 884.
6. ДАСО, ф. Р. 1705, оп. 2, спр. 1.
7. ДАСО, ф. Р. 3098, оп. 1, спр. 7.
8. ДАСО, ф. Р 1731, оп. 2, спр. 1.
9. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО),
ф. Р. 16, оп. 4, спр. 41.
10. ДАЧО, ф. 183, оп. 61, спр. 19.
11. Діяк І.В. Хто захистить наш народ і державу: Комуністична
партія України чи Українська Комуністична партія? : штрихи до
історії та сьогодення Компартії України. Київ : [б. в.], 2000. 263 с.
URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN
=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=on
line_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P0
3=FF=&S21STR=ukr0003344
12. Донесення революційній Військовій Раді XIІ-ї армії тов. Му-
ралову та начальнику Поліуправління тов. Дегтярьову. Україна.
1991 № 17. С. 29.
13. Iсаков П.М. Селянський повстанський антикомуністичний
рух на Лівобережній Україні (березень 1919 – листопад 1921 рр.)
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандида-
та історичних наук. Київ, 2001. 23 с.
14. Конквест Р. Жнива скорботи: колективізація і голодомор.
Київ : Либідь, 1993. VII, 275 c.
15. Купцов О. Революційне полум’я. Чапаєвець. 1981. № 5 (537).
2 червня. С. 1.
16. Мендусь Я. Поряд з розстрілами та іншими крайніми за-
ходами. Україна. 1991 № 17. С. 28–29.
17. Повстанський рух 20-х – 30-х рр. ХХ ст. на Сумщині: Т. 1. Ав-
тор-упорядник Іванущенко Г.М. Суми : ФОП Наталуха А.С., 2011. 340 с.
18. Реабілітовані історією. Сумська область. У 3-х кн. Кн. пер-
ша. Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ТОВ,
2005. 756 с. URL: http://www.reabit.org.ua/fi les/store/Symu.1.pdf
19. Революційні події на Глухівщині з 1917 по 1920 рік. Спо-
гади Івана Петровича Проходи. За перемогу. 1957. № 68 (4378).
9 червня. С. 3.
20. Розстріли, заложники, концтабори. Народна трибуна. 1992.
№ 76. 25 листопада. С. 3.
21. Стожок М. Міцний фундамент дружби. Народна трибуна.
1980. № 56 (8478). 5 квітня. С. 4.
22. Сторінки минулого. Спогади члена КПРС М.Г. Негреєва. За
перемогу. 1957. № 129 (4439). 30 жовтня. С. 4.
23. Сторожок М. 12-та Армiя в боротьбi з бандитизмом. Новi
горизонти. 1968. 27 лютого.
24. Ткачов І. Жовтень у селі Шевченковому. Народна трибуна.
1970. № 44 (6908). 14 квітня. С. 4.
25. Черненко М. Славний шлях величних перемог. За перемо-
гу. 1958. № 79 (4544). 2 липня. С. 2.
Hrytsenko A. P. The movement of resistance against the authority of
the bolshovices in Hlukhiv region in 1920-1921: the activities of rebel-
lion and partisan units
The author of the article analyzed the history of the activity of rebel
and partisan units in the Hlukhiv region in 1920-1921. In the course of
consideration of this issue, the reasons for the deployment of the Resistance
Movement against the Bolshevik authorities were determined, and the main
facts of the confrontation were presented. Thus, using specifi c examples, the
article presents that the Soviet government could not adjust its status and
the peasantry at that time saw the communists most often from the most
unfavorable point of view for them. And they, in turn, carried out a fairly
brutal policy with executions and contributions. At fi rst, they tolerated the
opposition by carrying out propaganda, but after the signing of the peace
treaty with Poland in 1921, the Red Army troops returned from the front.
The Soviet authorities could now widely use them against the insurgent
movement. In addition, the famine of 1921-1922 undermined the material
base of the rebel resistance. The population also came to terms with the
new government, tired of years of war. Despite the presence of political
aspirations in the slogans of the rebels, the Resistance Movement declined
and was suppressed by the authorities.
Key words: Resistance Movement, partisan movement, insurgent
movement, propaganda, Soviet power, Hlukhiv insurgent republic.
REFERENCES
1. Bykov, K. (1995). Pod chernyim znamenem ih vodila molodost v
sabelnyiy pohod [Under the black banner they were led by youth on a
saber campaign]. Novyie Chernigovskie vedomosti. [in Russian].
2. Vides, Z. (1958). Tykh dniv ne zabuty [Those days will not be
forgotten]. Za peremohu, 130, p. 2. [in Ukrainian].
3. Halushko, I.O. (1964). Cherez dvi viiny [After two wars]. Narod-
na trybuna, 115, p. 4. [in Ukrainian].
4. Hrytsenko, A. (2016). Natsionalno-vyzvolni zmahannia 1917–
1918 rokiv ta stvorennia Vilnoho kozatstva na Hlukhivshchyni [Na-
tional liberation contests of 1917–1918 and the creation of the Free
Cossacks in Hlukhiv Oblast]. Sumskyi kraieznavchyi zbirnyk, pp. 192-204.
Sumy: VVP «Mriia». [in Ukrainian].
5. DASO (Derzhavnyi arkhiv Sumskoi oblasti), f. R - 7641, op. 1,
spr. 884.
6. DASO. f. R. 1705, op. 2, spr. 1.
7. DASO. f. R. 3098, op. 1, spr. 7.
8. DASO, f. R 1731, op. 2, spr. 1.
9. DAChO (Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti), f. R. 16. op.
4. spr. 41.
10. DAChO, f. 183, op. 61, spr. 19, ark. 1.
11. Diiak, I.V. (2000). Khto zakhystyt nash narod i derzhavu: Ko-
munistychna partiia Ukrainy chy Ukrainska Komunistychna partiia?
: shtrykhy do istorii ta sohodennia Kompartii Ukrainy [Who will pro-
tect our people and the state: the Communist Party of Ukraine or the
Ukrainian Communist Party?: touches on the history and present
of the Communist Party of Ukraine]. Kyiv. Retrieved from http://ir-
bis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DB-
N=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C-
21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21
STR=ukr0003344
12. Donesennia revoliutsiinii Viiskovii Radi XII-yi armii tov. Mu-
ralovu ta nachalnyku Poliupravlinnia tov. Dehtiarovu (1991) [Report
to the Revolutionary Military Council of the XII Army, Comrade. Mu-
ralov and the head of the Politburo, Comrade Degtyarov]. Ukraina, 17,
p. 29. [in Ukrainian].
13. Isakov, P.M. (2001). Selianskyi povstanskyi antykomunistychnyi
rukh na Livoberezhnii Ukraini (berezen 1919 – lystopad 1921 rr.)
[Peasant insurgent anti-communist movement in Left Bank Ukraine
(March 1919 – November 1921)]. (Extended abstract of Candidate′s thesis).
Kyiv. [in Ukrainian].
14. Konkvest, R. (1993). Zhnyva skorboty: kolektyvizatsiia i holodomor
[Harvest of grief: collectivization and famine]. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].
15. Kuptsov, O. (1981). Revoliutsiine polumia [Revolutionary fl ame].
Chapaievets, 5, p. 1. [in Ukrainian].
16. Mendus, Ya. (1991). Poriad z rozstrilamy ta inshymy krainimy
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
130
zakhodamy [Along with executions and other extreme measures].
Ukraina, 17, pp. 28-29. [in Ukrainian].
17. Ivanushchenko, H.M. (2011). Povstanskyi rukh 20-kh – 30-kh rr. XX
st. na Sumshchyni [Insurgent movement of the 20s – 30s of the 20th century. in
Sumy region], 1. [in Ukrainian].
18. Reabilitovani istoriieiu. Sumska oblast (2005). U trokh knyhakh. Knyha
persha [Rehabilitated by history. Sumy region. In three books. Book one]. Sumy.
VVP «Mriia-1» TOV. Retrieved from http://www.reabit.org.ua/fi les/
store/Symu.1.pdf [in Ukrainian].
19. Revoliutsiini podii na Hlukhivshchyni z 1917 po 1920 rik (1957).
Spohady Ivana Petrovycha Prokhody [Revolutionary events in Hlukh-
iv region from 1917 to 1920. Memories of Ivan Petrovich Prokhody].
Za peremohu, 68, p. 3. [in Ukrainian].
20. Rozstrily, zalozhnyky, kontstabory (1992) [Executions, hos-
tages, concentration camps]. Narodna trybuna, 76, p. 3. [in Ukrainian].
21. Stozhok, M. (1980). Mitsnyi fundament druzhby [A strong foun-
dation of friendship]. Narodna trybuna, 56, p. 4. [in Ukrainian].
22. Storinky mynuloho (1957). Spohady chlena KPRS M. H. Neh-
reieva [Memoirs of a member of the CPSU M. G. Negreev]. Za peremo-
hu, 129, p. 4. [in Ukrainian].
23. Storozhok, M. (1968). 12-ta Armiia v borotbi z bandytyzmom
[The 12th Army in the fi ght against banditry]. Novi horyzonty, p. 3.
[in Ukrainian].
24. Tkachov, I. (1970). Zhovten u seli Shevchenkovomu [October
is the month in the village of Shevchenko]. Narodna trybuna, 44, p. 4.
[in Ukrainian].
25. Chernenko, M. (1958). Slavnyi shliakh velychnykh peremoh [The
glorious path of great victories]. Za peremohu, 79, p. 2. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 23.05.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.
дянську пресу – рупор компартійної системи. Тогочасна
періодика потребує прискіпливої критики та верифікації,
адже була інструментом «боротьби» за суцільну колективі-
зацію і ліквідацію «куркульського» елементу, пропаганди
всього радянського. Нині є нагальна потреба критичного
переосмислення її як історичного джерела для досліджен-
ня подій першої половини 1930-х рр., зокрема, в контек-
сті вивчення регіональної історії.
Протягом 1920-х рр. сформувалися принципи, що стали
визначальними для функціонування радянського друку, а
саме: партійності, централізації та підцензурності. «Прин-
цип партійності преси, – зауважувала українська дослід-
ниця О.Ю. Попова, – виявлявся в функціонуванні видань
в якості органів партійних комітетів та виконавчої вла-
ди, контролю з боку партійних структур та відповідності
офіційному ідеологічному дискурсу» [1, с. 54]. Принцип
централізації передбачав ієрархічність газетних видань,
де «головними» радянськими виданнями ставали органи
ЦК ВКП(б) «Правда» та виконавчої влади «Известия», ща-
блем нижче розташовувалися їх республіканські аналоги
«Комуніст» та «Вісті ВУЦВК», а далі – газети органів ад-
міністративно–територіального районування та низовий
друк (виробничі багатотиражки). Редакції нижчих за ран-
гом часописів наслідували центральні видання, передру-
ковували їх матеріали. Принцип підцензурності реалі-
зовувався через контроль влади за змістом, випуском та
розповсюдженням періодичних видань. Контрольованим
було й надходження інформації. На підставі положення
1928 р. Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС)
передавало інформацію виключно через Радіотелеграф-
не агентство України (РАТАУ) [1].
До питання функціонування газетної періодичної пре-
си у радянській Україні довоєнного періоду звертало-
ся чимало дослідників. Згадаємо узагальнювальні праці
В.М. Владимирова [2], Г.Я. Рудого [3; 4]. Локальну істо-
рію періодики початку 1930-х рр. вивчали І.С. Герман [5],
К.М. Ульянова [6], К.Ю. Лук’янець [7]. Частина вчених ці-
кавилася такими аспектами, як вплив газет на населення,
з’ясовуючи їх роль в процесах денаціоналізації, колекти-
візації, індустріалізації, формування образу ворога. Тут
варто зупинитися на роботах І.В. Сипченко [8], О.А. Коля-
струк [9], М.С. Тимошика [10], М.Б. Костіва [11].
Важливим джерелом, яке і сьогодні продовжує залиша-
тися недостатньо дослідженим, є щоденна республікан-
ська газета «Вісті ВУЦВК». Часопис видавався у Харкові з
грудня 1918 р. як орган Харківської ради робітничих де-
путатів. Надалі він неодноразово змінював видавця (Тим-
часовий робітничо-селянський уряд України і Харківська
рада робітничих депутатів, Всеукраїнський центральний
виконавчий комітет (ВУЦВК) рад робітничих, селянських
та червоноармійських депутатів і відповідна Харківська
рада, ВУЦВК і Харківський губернський виконавчий ко-
мітет, Ради депутатів трудящих УРСР тощо) та редколе-
гії. Схожа ситуація і з мовою видання. Спочатку газета
друкувалася російською мовою, з квітня 1919 р. – росій-
j
УДК 007:304:070(477)(09)
М.В. Горох
ЧЕРНІГІВЩИНА РОКІВ ГОЛОДОМОРУ
(1932–1933) НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ
«ВІСТІ ВУЦВК»: АДМІНІСТРАТИВНО-
ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ, ВИРОЩУВАННЯ ЗЕР-
НОВИХ, ХЛІБОЗАГОТІВЛІ
Одним із основних інструментів пропаганди, які активно вико-
ристовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Цен-
тральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою
«Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацюван-
ня якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить багатий
джерельний потенціал щодо вивчення процесів примусового вилу-
чення продовольчих культур у селян, так званих хлібозаготівель,
збору мірчука, насіннєвого матеріалу, конфіскації зерна, що лежа-
ло в «куркульських ямах», діяльність «буксирних бригад» тощо, які у
1932–1933 рр. були інструментами чинення геноциду, адже ство-
рювали для них життєві умови, несумісні з життям. Винним у всіх
негараздах, на переконання радянської преси, був так званий «класо-
во-ворожий» елемент. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами
про виявлення прихованих «ворогів радянської влади», описом їхніх
злочинів, закликами карати винуватців за всією суворістю закону.
Ключові слова: газета, «Вісті ВУЦВК», Чернігівська область, Го-
лодомор, хлібозаготівля, «класово-ворожий елемент».
Вивчення епохи Голодомору 1932–1933 рр. вимагає від
дослідників як виявлення нових джерел, так і переосмис-
лення наявних. Чималу частину з них історики недостат-
ньо проаналізували або й зовсім проігнорували, вважаючи
їх другорядними. До таких джерел можна зарахувати ра-
|