Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року
У статті на підставі матеріалів Сенаторської ревізії 1881 року, мемуарної літератури, документів Державного архіву Чернігівської області та інших джерел досліджується біографія Анатолія Львовича Шостака (Ісленьєва-Шостака) (1840–1914), зокрема звертається увага щодо його діяльності на посаді Чернігі...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2023 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2023
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202965 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року / О.В. Кужельна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 105-109. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860107971378282496 |
|---|---|
| author | Кужельна, О.В. |
| author_facet | Кужельна, О.В. |
| citation_txt | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року / О.В. Кужельна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 105-109. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті на підставі матеріалів Сенаторської ревізії 1881 року, мемуарної літератури, документів Державного архіву Чернігівської області та інших джерел досліджується біографія Анатолія Львовича Шостака (Ісленьєва-Шостака) (1840–1914), зокрема звертається увага щодо його діяльності на посаді Чернігівського губернатора (1878–1881).
The article examines the biography of Anatolii Lvovich Shostak (Isleniev- Shostak) (1840-1914) on the basis of the materials of the Senate revision of 1881, memoir literature, documents of the State Archive of the Chernihiv region and other sources, in particular, attention is paid to his activities as the Chernihiv governor (1878 -1881).
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:32:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
105
центувати увагу на необхідність реставрації його садиби у
місті Києві, щоб нові покоління незалежних українців мог-
ли по-справжньому пишатися здобутками, непереборною
відвагою та національною свідомістю власних пращурів.
ДЖЕРЕЛА
1. Добріян Д. Громадська діяльність Олександра Мурашка в
роки Української революції (1917–1919 рр.). Другі києвознавчі чи-
тання: історія та етнокультура (до 100-річчя Української револю-
ції 1917–1921 рр.). Київ, 2017. С. 78–81.
2. Добріян Д. Листування Олександра Мурашка як джерело ви-
вчення його особистості. Етнічна історія народів Європи: Збірник
наукових праць. 2017. Вип. 53. С. 67–76.
3. Добріян Д. Спогади про Олександра Мурашка. Текст Тіни
очима Аліни. Київ : ArtHuss, 2017. 64 с.
4. Естетичні властивості матеріалів українського одягу. URL:
https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10947/.
5. Жбанкова О.Б. Мурашко Олександр Олександрович. Енци-
клопедія сучасної України, 2020.
6. Кашуба-Вольвач О. Українська академія мистецтва. Кн. 1.
Історія заснування (березень – грудень 1917). Хронологія подій.
Документи. Київ, 2014. 223 с.
7. Культура побуту. URL: http://litopys.org.ua/istkult2/ikult206.htm.
8. Петрашик В. Микола Бурачек: портрет на тлі епохи. Київ :
Вид-во ТОВ «Сіті Прес Компані», 2014. 176 с.
9. Членова Л. Олександр Мурашко. Сторінки життя і творчості.
Хмельницький : Галерея Артанія Нова, 2005. 256 с.
Pavlenko V.M. Oleksandr Murashko: in the footsteps of Ukrainian
impressionism
The article is devoted to the problem of insuffi cient coverage and
popularisation of biographical information about the outstanding Ukrainian
artist - Oleksandr Murashko. In the period of the Russian-Ukrainian war,
it is time to adequately prove the national identity of O. Murashko, to focus
on Ukraine-centric motives in the artist’s work, and to popularise true
information about his patriotic views and the stages of reorganisation of
the educational process in Ukraine.
Key words: the art of Oleksandr Murashko, national identity, pedagogical
activity, Ukrainian Academy of Arts.
REFERENCES
1. Dobrian, D. (2017). Hromadska diialnist Oleksandra Murashka
v roky Ukrainskoi revoliutsii (1917–1919 rr.) [Public activity of Olek-
sandr Murashko during the Ukrainian Revolution (1917-1919)]. Sec-
ond Kyiv Studies Readings: History and Ethnoculture (to the 100th anniversary
of the Ukrainian Revolution of 1917-1921), pp.78-81. Кyiv. [in Ukrainian].
2. Dobrian, D. (2017). Lystuvannia Oleksandra Murashka yak dzhere-
lo vyvchennia yoho osobystosti [Correspondence of Oleksandr Muras-
hko as a source of studying his personality]. Ethnic History of the Peoples
of Europe: Collection of scientifi c papers, issue 53, pp. 67-76. [in Ukrainian].
3. Dobrian, D. (2017). Spohady pro Oleksandra Murashka. Tekst Tiny ochy-
ma Aliny [Memories of Oleksandr Murashko. Tina’s Text through the Eyes of Ali-
na]. Kyiv: ArtHus. [in Ukrainian].
4. Estetychni vlastyvosti materialiv ukrainskoho odiahu [Aesthetic
properties of materials of Ukrainian clothing]. Retrieved from: https://
osvita.ua/vnz/reports/culture/10947/. [in Ukrainian].
5. Zhbankova, O. B. (2020). Murashko Oleksandr Oleksandrovych.
Encyclopaedia of Modern Ukraine. [in Ukrainian].
6. Kashuba-Volvach, O. (2014). Ukrainska akademiia mystetstva. Kn. 1.
Istoriia zasnuvannia (berezen – hruden 1917). Khronolohiia podii. Dokumenty
[Ukrainian Academy of Arts. Book 1. History of the foundation (March-December
1917). Chronology of events. Documents]. Кyiv. [in Ukrainian].
7. Kultura pobutu [Culture of everyday life]. Retrieved from: http://
litopys.org.ua/istkult2/ikult206.htm. [in Ukrainian].
8. Petrashyk, V.(2014). Mykola Burachek: portret na tli epokhy [Mykola Bu-
rachek: a portrait against the background of the era]. Kyiv: City Press Com-
pany LL. [in Ukrainian].
9. Memberova, L. (2005). Oleksandr Murashko. Storinky zhyttia i tvor-
chosti [Oleksandr Murashko. Pages of life and work]. Khmelnytskyi: Artania
Nova Gallery. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 10.08.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.
УДК 929.Шостак «1878–1881»
О.В. Кужельна
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ГУБЕРНАТОР
АНАТОЛІЙ ШОСТАК У СВІТЛІ
СЕНАТОРСЬКОЇ РЕВІЗІЇ 1881 РОКУ
У статті на підставі матеріалів Сенаторської ревізії 1881 року,
мемуарної літератури, документів Державного архіву Чернігівської
області та інших джерел досліджується біографія Анатолія Льво-
вича Шостака (Ісленьєва-Шостака) (1840–1914), зокрема зверта-
ється увага щодо його діяльності на посаді Чернігівського губерна-
тора (1878–1881).
Ключові слова: Анатолій Шостак, Чернігівська губернія, губерна-
тор, сенаторська ревізія, Олександр Половцов.
Діяльність Анатолія Львовича Шостака на посаді Черні-
гівського губернатора зокрема та його біографія в цілому
не досліджена належним чином. Повідомлення про нього
у довідкових виданнях на кшталт «Календарів Чернігів-
ської губернії» обмежуються лише датами його губерна-
торства. Відсутні відомості про нього і в енциклопедич-
них виданнях. Максимум, що можна знайти на сторінках
Інтернету та інших довідкових видань, це повідомлення
про те, що завдяки Шостаку сталося дві події: відкриття
Чернігівського міського ремісничого училища (1880 р.) та
спорудження в Ніжині пам’ятника Миколі Гоголю (1881 р.).
Ось майже і все. Тож автор, залучаючи матеріали Сенатор-
ської ревізії 1881 року, мемуарну літературу, документи
Державного архіву Чернігівської області та інші джере-
ла, намагається надати більш об’ємну інформацію щодо
життя та діяльності А. Шостака.
Анатолій Львович Шостак (Ісленьєв-Шостак) народив-
ся 1840 року, походив з дворян Херсонської губернії. Мав
юридичну освіту, закінчив Олександрівський імператор-
ський ліцей [4, с. 60–61].
Як і більшість дворянської молоді, юний Анатоль про-
водив свій вільний час на балах, у подорожах та відвіду-
ваннях дворянських маєтків. У числі заможних родин,
де він часто гостював, була і родина на той час молодо-
го, але вже доволі відомого письменника Льва Толстого.
Після того, як Софія Андріївна Берс вийшла заміж за
Льва Миколайовича Толстого, в Ясній Поляні почали го-
стювати її численні родичі. Так влітку 1862 р. до Толстих
приїздили дід Софії А.М. Ісленьєв з донькою Ольгою [10,
с. 524]. Неодноразово у Ясній Поляні бувала рідна сестра
Софії Тетяна Андріївна Берс, яка вважалася нареченою
брата письменника Сергія Миколайовича Толстого. При-
їздив до маєтку Толстих і троюрідний брат Софії Анато-
лій Ісленьєв (Шостак). Анатолій звернув увагу на чарів-
ну сімнадцятирічну Тетяну, а молодий красень з веселим
і задоволеним поглядом сподобався Тетяні. Тетяна Берс
познайомилася з Анатолієм Шостаком в Петербурзі на-
весні 1863 року. Їх спілкування продовжилося на початку
червня 1863 року в Ясній Поляні. Тоді в маєток приїхали
Тетяна Берс, Олександр Берс, Олександр Кузьминський
та Анатолій Шостак (Ісленьєв) [10, с. 526]. Софія Толстая
у своєму щоденнику 6 червня 1863 року згадувала: «На-
j
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
106
їхала вся молодь, наше життя порушила /.../ Льова пішов,
я залишилася одна, і на мене напала туга /.../ Та огидний
Анатоль стирчить перед очима» [10, с. 57, 526]. У листі до
Тетяни Берс від 23 травня 1863 року Софія Толстая нази-
вала А. Шостака «пустозвоном» [11, с. 15]. Легковажна по-
ведінка цих двох молодих людей (Тетяни та Анатолія) зди-
вувала оточуючих, у родині Толстих «назрівав скандал», і
письменник почав вимагати, аби Анатолій залишив Ясну
Поляну. У цей час Лев Толстой вже працював над своїм
романом-епопеєю «Війна і мир». Анатолій Ісленьєв став
прообразом героя роману Анатолія Курагіна, а сестра Со-
фії Толстої Тетяна Берс стала прототипом Наташі Росто-
вої [9, с. 111]. Мабуть, ніхто з тогочасного оточення Ана-
толія Шостака навіть і не сподівався, що в майбутньому
ця людина «доросте» до губернаторської посади.
Маючи за плечима декілька років державної служ-
би, дослужившись до звання камер-юнкера, надвірного
радника, Анатолій Шостак 1 січня 1871 року був призна-
чений віце-губернатором Харківської губернії. Цю по-
саду він обіймав до 31 серпня 1878 року [1, с. 322]. Саме
під час перебування на цій відповідальній посаді Анато-
лій Шостак одружився. Його обраницею стала донька ко-
лезького радника, предводителя дворянства Воронізької
губернії В’ячеслава Івановича Шидловського – двадця-
тирічна красуня Наталія В’ячеславівна Шидловська. Він-
чання відбулося 29 липня 1871 року у селі Криворіжжя
Бахмутського повіту Катеринославської губернії у Свя-
то-Успенському храмі.
При призначенні на посаду Чернігівського губерна-
тора Шостак мав звання камергера, статського радника.
1 квітня 1879 року Шостаку було підвищено ранг до дійс-
ного статського радника [1, с. 329; 4, с. 62].
Як вже зазначалося, Шостаку на посаді Чернігівсько-
го губернатора завдячують відкриттям Чернігівського
міського ремісничого училища (1880 р.) та споруджен-
ням в Ніжині пам’ятника Миколі Гоголю (1881 р.). Хоча на
думку тогочасного чернігівського міського голови Васи-
ля Хижнякова, у питанні щодо заснування училища Шо-
стак особливої ролі не відігравав. Міський голова згаду-
вав: «1880 року, на ознаменування 25-річчя царювання
Олександра ІІ, дума вирішила влаштувати в місті реміс-
ниче училище і представила статут цього училища на за-
твердження опікуна вченого округу» [12, с. 88]. А відкрит-
тя пам’ятника Гоголю відбулося вже після того, як Шостак
пішов зі своєї посади.
Василь Хижняков, описуючи стан справ в Чернігівській
губернії та надаючи короткі характеристики її очільникам
у 1870–1880-х роках, зазначав: «Губернатори давали від-
повідні обіцянки, але вони ніколи не виконувалися» [12,
с. 86]. Торкаючись проблеми стосунків губернаторів з міс-
цевою владою, Хижняков у своїх спогадах наводив при-
клади «незаконного втручання губернаторів у міські спра-
ви» [12, с. 86]. А щодо губернаторів Дарагана, Шостака та
Шаховського, то Хижняков зауважував: «З ними великих
конфліктів не було, але вони... із законами та з правами
громадських установ рахувалися мало» [12, с. 85].
Декілька місяців (до «основного» призначення) Ана-
толій Шостак виконував обов’язки Чернігівського губер-
натора. При цьому йому доводилося стикатися з низкою
різноманітних питань та звітувати перед вищою владою
щодо їх виконання. До того ж багато питань були вкрай на-
гальними. Перш за все, це стосувалося охорони здоров’я,
встановлення правопорядку, аграрних питань.
На початку своєї губернаторської діяльності Анато-
лій Шостак проявляв чималу активність. Йому довелося
«утихомирювати» виступи селян, що відбувалися під час
межування земель в Городнянському повіті, здійснюва-
ти заходи щодо боротьби з інфекційними захворюван-
нями на території губернії. Так, зокрема, в одній з під-
писаних Шостаком телеграм на ім’я міністра внутрішніх
справ зазначалося: «Епідемія в Новозибківському повіті
в селі Хоромному – 132 хворих. Відряджені 4 фельдшери,
… лікування йде успішно. Колодязі очищені» [3, арк. 37].
До Новозибківської повітової управи він спрямовує теле-
граму щодо устрою окремого приймального відділення
(«покою») для тяжкохворих [3, арк. 37]. На адресу голови
Сосницької земської управи надсилається термінова те-
леграма наступного змісту: «У с. Макошин тиф, скарла-
тина, інші хвороби, прошу Управу за можливості розпо-
рядитися наданням лікарської допомоги» [2, арк. 7]. До
справника Мени надходить телеграма з вимогою «де-
зінфікувати житло хворих на віспу» [2, арк. 11]. Завдяки
вжитим заходам вдалося «приборкати» розповсюдження
епідемії, а земельне питання вирішити мирним шляхом
(завдяки проведенню «нарізки» земель).
Знаменною подією для Анатолія Шостака стало відві-
дування Чернігівської губернії графом М. Лоріс-Меліко-
вим, зустріч якого відбулася з великою «помпою». Шо-
стак звітував Міністерству внутрішніх справ: «18 числа
(18 червня 1879 року) Граф Лоріс-Меліков прибув до мі-
ста Ніжина, був зустрінутий мною, перебував там цілий
день, оглядав війська, храми, навчальні заклади, обідав у
предводителя (дворянства), наступного ранку виїхав до
Чернігова, де перебував два дні. Зустріч та проводи були
привітні, певною мірою урочисті: як видно, залишив-
ся задоволеним усім, що оглянув, та запровадженими в
губернії порядками; 21 (червня) виїхав назад до Харко-
ва» [3, арк. 10]. Як бачимо, Анатолій Львович скористався
нагодою аби похвалити себе перед вищим начальством.
Урочисто зустрічав губернатор і військові частини, що
направлялися на постій до м. Ніжина. Доповідаючи про
прибуття 24 липня 1879 року до м. Ніжина шостої батареї
п’ятої артилерійської бригади, Анатолій Шостак зазначав,
що бригада «була урочисто зустрінута духівництвом та жи-
телями міста. Після піднесення Міським Головою хліба,
здійснено було молебство, потім офіцери та нижчі чини
були пригощені сніданком» [3, арк. 62].
Але на тлі цих «урочистостей» відбувалися і трагічні
події. Так, зокрема, через три дні після прибуття до Ні-
жина артилерійської батареї застрелився молодий офі-
ISSN 2218-4805
107
цер Тизенгаузен. У ході розслідування з’ясувалося, що за
три дні до цього наклала на себе руки (отруїлася) молода
заміжня жінка, з якою він мешкав [3, арк. 70]. На початку
серпня 1879 року передчасно, від зараження крові, помер
генерал-майор Тіньков [3, арк. 80]. Шостаку довелося за-
йматися питанням його поховання. Сестра генерал-ма-
йора – Попова – звернулася до губернатора за дозволом
щодо перевезення тіла до Петербурга, але удова Тінько-
ва наполягала на його скорішому похованні (бо тіло не-
біжчика швидко розкладалося та ще на дворі була серп-
нева спека). Враховуючи прохання удови, «тіло генерала
Тінькова віддано землі на Чернігівському міському кла-
довищі» [3, арк. 80].
Як губернатору, Шостаку випало розглядати питання
щодо вибухів на Шостенському пороховому заводі (04 серп-
ня 1879 року) [2, арк. 2; 3, арк. 71], щодо спроби нападу
«шайкою» з восьми чоловік на ад’ютанта Київської фор-
течної артилерії Павла Швийковського на його шляху з
Кролевця до Конотопа (19 липня 1879 року) [3, арк. 62].
Слід зазначити, що очолювати губернію Анатолію Шо-
стаку довелося у дуже складний період – в умовах запро-
вадження різноманітних реформ, зокрема, судової рефор-
ми, та «у відголосках» селянської реформи 1861 року. На
той час в Російській імперії спостерігалося зростання ре-
волюційного руху, збільшилась кількість селянських ви-
ступів. Імперія переживала гостру суспільно-політичну
кризу. Зросла кількість замахів на життя представників
влади і навіть самого імператора.
Саме в цей час у правлячих колах назрівала ідея про-
ведення ревізій губерній. Ініціатором цих ревізій став ге-
нерал М. Лоріс-Меліков, котрий зосередив владу у своїх
руках спочатку як головний начальник Верховної розпо-
рядчої комісії, а потім як очільник Міністерства внутрішніх
справ (призначений на посаду 06.08.1880 р.). На сторінках
«Собрания Узаконений» 7 жовтня 1880 року було опублі-
ковано документ від 22 вересня 1880 року «Про права та
обов’язки Сенаторів, призначених до проведення тимча-
сових оглядів деяких губерній» [6, с. 599]. На відміну від
традиційного уявлення про ревізії, які торкалися перш за
все економічних та фінансових питань, сенаторські реві-
зії 1880–1881 рр. були спрямовані на соціально-політичні
питання. Ревізії підлягали усі установи, «не виключаючи
ні судових установ, … ні земських і міських установлень».
Сенаторам, які здійснювали ревізії, надавалися широкі
повноваження: «...чиновників, що визначаються до по-
сад губернською або різною ним владою, … притягувати
до відповідальності, … призначати над ними справи, …
з усуненням, у разі потреби, з посад, … у разі виявлення
зловживань, заворушень та лихацтва з боку чиновників,
… вимагати від них пояснень» [6, с. 599]. Про всі випад-
ки зловживань з боку чиновників сенатори-ревізори по-
винні були інформувати Правлячий Сенат.
Сенаторські ревізії проводилися у багатьох губерні-
ях Російської імперії. На території Київської та Чернігів-
ської губерній протягом жовтня 1880 року – травня 1881
року ревізію проводив сенатор Олександр Олександро-
вич Половцов (1832–1909 рр.). У своїх спогадах Василь
Хижняков писав: «У пам’ятному 1881 році проводилася
у Чернігівській губернії ревізія сенатора О.О. Половцо-
ва. Пам’ятаю, яку тривогу підняли у всіх казенних уста-
новах перед приїздом сенатора, поспішаючи підчистити
та приховати незручні кінці. Бідні чиновники сиділи ці-
лими ночами, упорядковуючи справи своїх установ» [12,
с. 103]. Далі Хижняков зазначає: «Головам губернської та
повітової управ і мені доводилося часто мати справу з По-
ловцовим, доставляючи йому різні відомості. ..Прийма-
ючи з подякою наші роботи, він не раз висловлював обу-
рення ... як важко йому отримувати необхідні відомості
від представників казенних установ, які начебто намага-
ються не з’ясувати, а затемнити стан справи» [12, с. 104].
15 січня 1881 року відбулася зустріч Половцова зі
В. Скаржинським та О. Лазаревським. Зокрема, йшла мова
про Чернігів. Гості так охарактеризували стан справ в гу-
бернії: «Злидні і голод у північних повітах, відсутність
порядних людей взагалі, … порожнеча, нікчемність і на-
віть дурість губернатора Шостака, нещасна серія невда-
лих губернаторів» [8, с. 105–106].
Сенатору при отриманні необхідної інформації про
стан справ в губернії довелося зіштовхнутися з цілкови-
тою некомпетентністю губернатора. Враження від ревізії
Олександр Половцов доволі ретельно занотував у своєму
щоденнику. Так у записі від 29 січня 1881 року значить-
ся: «Губернатор Шостак своєю нетактовністю та дурни-
ми витівками встановлює проти себе земство» [7, с. 112].
Слід зазначити, що сенатор не скупився на епітети і був
не кращої думки й про «героя» попередньої ревізії в Ки-
ївській губернії – Київського губернатора Михайла Черт-
кова. Про нього у щоденнику Половцов написав: «Ми-
хайло Чертков безперечно і безмірно дурний» [7, с. 108].
Безпосередні ділові зустрічі Олександра Половцова
з Чернігівським губернатором Шостаком під час реві-
зії Чернігівської губернії не додали останньому «бону-
сів»; сенатор все більше обурювався «чеснотами» цього
чиновника. У першій же день свого приїзду до Черніго-
ва Олександр Половцов прийняв у себе «губернатора Шо-
стака з віце-губернатором Бачмановим» [8, с. 152]. А ось
запис, зроблений Половцовим наступного дня: «О 11/2
застаю вдома губернатора Шостака. З перших слів його
видно легковажність, поверховість, недбале ставлення
до справи» [8, с. 153].
22 квітня 1881 року Половцов записав у щоденнику,
що Неплюєв «гірко скаржиться на легковажність Шостака
і … розповідає неймовірний факт, що губернатор не при-
ймає по неділях нікого з службовців, якою б важливою і
терміновою не була б справа» [8, с. 158]. Інший запис від
19 квітня 1881 року стосується повної некомпетентності
Шостака у вирішенні питань межування земель: «Викли-
каю Шостака, щоб переговорити з ним у справі про очі-
кувані в Глухівському повіті заворушення під час межу-
вання. У розмові з ним виявляється повне незнання ним
Сіверщина в історії України, випуск 16, 2023
108
власне була ініціатором проведення ревізій в губерніях,
стало, з одного боку, причиною відкликання Половцова
до Санкт-Петербурга, і, з іншого – приводом для закін-
чення ревізії в Чернігівській губернії. 7 травня Олександр
Половцов провів «в прощальних візитах та зборах», а на-
ступного дня полишив Чернігів [8, с. 168].
Так сталося, що Михайло Лоріс-Меліков 4(16) трав-
ня 1881 року був звільнений з посади міністра внутріш-
ніх справ за власним бажанням, а незабаром, 28 липня
1881 року, також за власним бажанням, звільнили з по-
сади Чернігівського губернатора Анатолія Шостака, яку
він обіймав майже три роки. Більше на державній служ-
бі він не перебував [4, с. 62].
Варто сказати декілька слів про родину чернігівсько-
го губернатора. Під час проведення ревізії Половцов не-
одноразово бував у домі Шостаків. Дружина губернато-
ра, Наталія В’ячеславівна, справила гарне враження на
сенатора. Вона була повною протилежністю свого чоло-
віка. Побачивши її вперше, Половцов з приємністю за-
значив: «Справді мила, вихована та порядна жінка» [8,
с. 155]. 15 квітня 1881 року ревізор записав у щоденни-
ку: «Його (Шостака) дружина, дуже мила жінка, народже-
на Шидловська, мабуть, слабкого здоров’я і вкрай обтя-
жується як життям у Чернігові, так і взагалі ладом свого
існування» [8, с. 153].
Припущення Половцова щодо «слабкого здоров’я» дру-
жини Шостака мали рацію. Дійсно, її вік виявився недов-
гим. Наталія В’ячеславівна померла 24 вересня 1889 року
у 38-річному віці і була похована в Санкт-Петербурзі на
кладовищі Новодівочого монастиря [5, с. 569].
1898 року «височайшим наказом» Анатолію Шостаку
було дозволено приєднати до свого прізвища «Ісленьєв» і
у подальшому іменуватися «Ісленьєв-Шостак». Друга дру-
жина Анатолія Львовича – Софія Карлівна вже мала по-
двійне прізвище Ісленьєва-Шостак.
Анатолій Львович Ісленьєв-Шостак помер 1914
року [4, с. 62].
Як видно з наведених матеріалів, Анатолій Шостак, пе-
ребуваючи на посаді Чернігівського губернатора, нама-
гався вирішувати низку важливих питань, але, на жаль,
не завжди успішно. Часом йому бракувало рішучості та
компетентності, що ставилося йому в провину під час
проведення сенаторської ревізії Чернігівської губернії.
Автор статті має надію, що завдяки використаному
архівному матеріалу та документам сенаторської ревізії
вдалося доповнити новими фактами сторінки біографії
Анатолія Львовича Шостака, побіжно торкнувшись пи-
тань повсякденності Чернігівської губернії другої поло-
вини ХІХ століття.
ДЖЕРЕЛА
1. Губернии Российской империи. История и руководители.
1708–1917. Москва, 2003. 480 с.
2. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 128,
оп. 1, спр. 13124, 51 арк.
3. ДАЧО, ф. 128, оп. 1, спр. 13125, 86 арк.
4. Морозова А. Чернігівські губернатори другої половини ХІХ
– початку ХХ ст. Сіверянський літопис. 2008. № 2. С. 58–63.
справи, ... він не знав, що одним з головних спонукань
до невдоволення з боку селян служить та обставина, що
вони перебувають власниками у суміжній з ними дачі,
в якій відбувалося межування 7 років тому, межування,
що скінчилося для них дуже невигідно. Говорячи про по-
зику, яку вимагає Мглинська земська управа, Шостак не
знає, хто голова управи, … не знає імені голови Суразької
управи. Говорячи про поліцію, засновану в розкольниць-
ких посадах, Шостак на моє запитання, в яких чотирьох
посадах є поліцмейстери, відповідає: у Чуровичах, і, піс-
ля важкого мовчання, додає «і в інших, імена яких не мо-
жуть інт.». На цьому мова його обривається під вражен-
ням сказаної дурниці» [8, с. 155–156].
Не надав Шостак і точної відповіді щодо надходження
коштів для вирішення межових питань. Його відповідь –
«більше мільйона» – не відповідала дійсності, бо за наяв-
ною у Половцова інформацією «одна недоїмка, що не об-
кладена межовими зборами з землевласників, становить
близько 1800000 крб.» [8, с. 163]. Половцов із сумнівом
констатував: «На цьому я розмови припинив» [8, с. 163].
Особо не турбували Анатолія Шостака і повідомлення
щодо єврейських погромів. 27 квітня 1881 року Половцов
записав у щоденнику: «Увечері я був у Шостака, який от-
римав того ж дня по обіді телеграми про розграбування
євреїв; що насправді відбулося, ні слова не сказав мені
увечері, спокійнісінько грав у «гвинт», а (повідомив) лише
наступного ранку» [8, с. 163]. Наступного дня Шостак при-
йшов до Половцова «доповісти про зміст цих телеграм і
свій намір їхати до Ніжина та Конотопа, де саме розігра-
лися заворушення» [8, с. 163]. Ревізор знову з сумом кон-
статував: «Якби розпорядження про висилку військ було
зроблено під час отримання першої телеграми цим див-
ним губернатором, то цілком можливо, що заворушення
були б попереджені» [8, с. 163].
Зволікання Шостака у вирішенні цього питання впа-
дало в око не лише сенаторові. Начальник Чернігівсько-
го губернського жандармського управління Август Мер-
клін, який прибув з Конотопа, «повідомляв про вульгарні
витівки Шостака, який, отримавши перше повідомлення
про конотопські заворушення в понеділок, о п’ятій годині
дня, приїхав на місце в середу о 8 годині вечора» [8, с. 167].
Приїхавши до населених пунктів, де відбувалися за-
ворушення, Шостак не поспішав повідомляти про стан
справ та вжиті заходи. Олександр Половцов з відчуттям
занепокоєння писав: «Шостак в Конотопі і звідти мені
нічого не повідомляє» [8, с. 165]. У той же час стали над-
ходити тривожні повідомлення щодо можливих завору-
шень у Чернігові та Клинцях [8, с. 164, 166]. Лише 7 трав-
ня із Конотопа Шостак надіслав телеграму про те, що там
«наведено порядок» [8, с. 169].
На жаль, усі ці повідомлення вже не дуже хвилювали
й самого Олександра Половцова, бо в столиці відбулися
великі кадрові зміни. 5 травня він отримує телеграму про
заміщення Лоріс-Мелікова Ігнатьєвим [8, с. 167].
Зняття з посади Михайла Лоріс-Мелікова – людини, яка
ISSN 2218-4805
109
5. Петербургский некрополь. Санкт-Петербург, 1913. Т. 4. 752 с.
6. Полное собрание Законов Российской империи: Собрание
второе. Т. LV. 19 февраля 1880 года по 28 февраля 1881 года.
Санкт-Петербург, 1884. 820 с.
7. Половцов А.А. Дневник государственного секретаря: в 2 т.
Т. 1. 1883–1886 / предисловие Л.Г. Захаровой. Москва : ЗАО Цен-
трполиграф, 2005. 605 с.
8. Сенаторська ревізія Київської та Чернігівської губерній: зі
щоденника О.О. Половцова (жовтень 1880 – травень 1881). Київ :
StreamARLine, 2019. 208 с.
9. Студьонова Л.В. Чернігівський beau monde, або записки бі-
бліографа. Чернігів : Десна-Поліграф, 2016. 256 с.
10. Толстая С.А. Дневники. В 2-х томах. Т. 1. 1862–1900. Сост.
и коммент. Н.И. Азаровой. Москва : Художественная литература,
1978. 606 с.
11. Толстая С.А. Письма к Л.Н. Толстому / Ред. и примеч.
А.И. Толстой и П.С. Попова. Москва, Ленинград : Academia,
1936.436 с.
12. Хижняков В.М. Воспоминания земского деятеля. Пред.
В. Богучарского. Петроград : Издательство «Огни», 1916. 252 с.
Kuzhelna O.V. Chernihiv Governor Anatolii Shostak in the light of
the Senatorial revision of 1881
The article examines the biography of Anatolii Lvovich Shostak (Isleniev-
Shostak) (1840-1914) on the basis of the materials of the Senate revision
of 1881, memoir literature, documents of the State Archive of the Chernihiv
region and other sources, in particular, attention is paid to his activities
as the Chernihiv governor (1878 -1881).
Key words: Anatolii Shoctak, Chernihiv Province, governor, senatorial
revision, Оleksandr Polovtsov.
REFERENCES
1. Gubernii Rossiyskoy imperii. Istoriya i rukovoditeli. 1708–1917 [The
provinces of the Russian Empire. History and leaders. 1708-1917]. (2003).
Moscow. [in Russian].
2. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti, fund 128, op. 1, spr.
13124. [in Ukrainian].
3. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti, fund 128, op. 1, spr.
13125. [in Ukrainian].
4.Morozova, A. (2008). Chernihivski hubernatory druhoi polovyny
XIX – pochatku XX st. [Chernihiv governors of the second half of the
nineteenth and early twentieth centuries]. Siverianskyi litopys, 2, pp.
58-63. [in Ukrainian].
5. Peterburhskiy nekropol [St. Petersburg necropolis]. Vol 4. St.Peteusburg.
(1913). [in Russian].
6. Polnoe sobranie Zakonov Rossiyskoy imperii: Sobranie vtoroe (1884). 19
fevralya 1880 goda po 28 fevralya 1881 goda. –Vol LV. [Complete Collection of
Laws of the Russian Empire: Collection Two. - Volume LV. - February 19, 1880
to February 28, 1881]. St.Peteusburg. [in Russian].
7. Polovtsov, A.A. (2005). Dnevnik gosudarstvennogo sekretarya. 1883 –
1886 [Diary of the Secretary of State: In 2 vols. Vol. 1. 1883 - 1886]. Moscow,
Tsentrpoligraf. [in Russian].
8. Senatorska reviziia Kyivskoi ta Chernihivskoi hubernii: zi shchodennyka
O.O.Polovtsova (zhovten 1880 – traven 1881) Senatorial audit of the Kyiv and
Chernihiv provinces: from the diary of O.O. Polovtsov (October 1880 - May 1881).
(2019). Kyiv, StreamARLine. [in Ukrainian].
9. Studonova, L.V. (2016). Chernihivskyi beau monde, abo zapysky
bibliohrafa [Chernihiv beau monde, or notes of a bibliographer]. Chernihiv,
Desna-Polihraf. [in Ukrainian].
10. Tolstaya, S.A. (1978). Dnevniki v dvukh tomah. Tom 1 862-1900
[Diaries. In 2 volumes. Т.1. 1862-1900. Vol. 1]. Moscow, Hudozhestvennaya
literatura. [in Russian].
11. Tolstaya, S.A. (1936). Pis’ma k L.N. Tolstomu [Letters to L.N. Tolstoy].
Moscow, Leningrad, Academia. [in Russian].
12. Hizhnyakov, V.M. (1916). Vospominaniya zemskogo deyatelya [Memoirs
of a zemstvo leader]. Petrograd, Izdatel’stvo «Ogni». [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 29.06.2023 р.
Рекомендована до друку 04.10.2023 р.
УДК 394.92 М. Демков
В.М. Крижанівський
ГЛУХІВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ М. ДЕМКОВА
У СВІТЛІ МАТЕРІАЛІВ Ф. 2052 (М. СУМЦОВ)
ЦЕНТРАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО ІСТОРИЧНОГО
АРХІВУ УКРАЇНИ (м. КИЇВ)
У статті опубліковано 8 листів багаторічного викладача Глухів-
ського учительського інституту М. Демкова до знаного харківського
вченого, доктора філологічних наук М. Сумцова за 1893–1899 рр., які
зберігаються в Центральному державному історичному архіві Укра-
їни (м. Київ). Епістолярна спадщина за невеликим винятком систем-
но не аналізувалася українськими науковцями. З цього листування
ми можемо дізнатися про характер відносин між вченими, ставлен-
ня М. Демкова до роботи в Глухівському учительському інституті
та його бажання захистити магістерську роботу, яка відкривала б
шлях до викладання в університеті.
Ключові слова: листування, учительський інститут, універси-
тет, магістерська робота.
У сучасній українській педагогіці склалася солідна
традиція вивчення життєвого та творчого шляху відо-
мого українського педагога Михайла Івановича Демко-
ва (1859–1939). Завдяки цим працям вдалося не тільки
повернути із забуття незаслужено забутого вченого, але
й відновити історичну справедливість – повернути нау-
ковця та його творчу спадщину Україні [9–18]. На жаль,
в радянську та пострадянську добу М. Демков часто у ро-
сійських педагогічних виданнях проходив як «російський
педагог», хоча найбільш плідний період його життя був
пов’язаний саме з Чернігово-Сіверщиною (Чернігів, Глухів,
1882–1900 рр.) [19; 20]. Зрозуміло, що подальше успішне
вивчення життєвого та творчого шляху М. Демкова має
бути пов’язане з вирішенням проблеми розширення дже-
рельної бази дослідження. У зв’язку з цим важливо вво-
дити до наукового обігу нові документи, які доповнять
життєпис ученого.
У фонді 2052 (М. Сумцов) Центрального державно-
го історичного архіву України (м. Київ) (далі – ЦДІАК
України) зберігається 8 листів багаторічного виклада-
ча Глухівського учительського інституту М. Демкова до
доктора філологічних наук, професора Харківського уні-
верситету М. Сумцова за 1893–1899 рр. [1–8]. Зазначає-
мо, що більшість листів практично не вивчалися дослід-
никами. Так, наприклад, О. Кін у своїй дисертації про
М. Сумцова звернулася лише до одного листа М. Демко-
ва від 26 грудня 1898 р. [18, с. 214]. Системний же аналіз
цієї епістолярної спадщини уможливлює повнішу ре-
конструкцію «Глухівського періоду» в житті М. Демко-
ва. З цього листування ми дізнаємося про Михайла Іва-
новича такі відомості:
а) Відносини М. Сумцова та М. Демкова. Листуван-
ня М. Демкова до М. Сумцова за 1893–1899 рр. завжди
мало діловий характер й стосувалося лише питань нау-
ково-дослідної та педагогічної діяльності Михайла Іва-
новича та освітньої діяльності Харківського університе-
ту. Доцільно відмітити, що подібного наповнення було
й листування М. Демкова зі знаним київським істори-
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202965 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:32:47Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Кужельна, О.В. 2025-04-18T12:51:56Z 2023 Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року / О.В. Кужельна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2023. — Вип. 16. — С. 105-109. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202965 929.Шостак «1878–1881» У статті на підставі матеріалів Сенаторської ревізії 1881 року, мемуарної літератури, документів Державного архіву Чернігівської області та інших джерел досліджується біографія Анатолія Львовича Шостака (Ісленьєва-Шостака) (1840–1914), зокрема звертається увага щодо його діяльності на посаді Чернігівського губернатора (1878–1881). The article examines the biography of Anatolii Lvovich Shostak (Isleniev- Shostak) (1840-1914) on the basis of the materials of the Senate revision of 1881, memoir literature, documents of the State Archive of the Chernihiv region and other sources, in particular, attention is paid to his activities as the Chernihiv governor (1878 -1881). uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Козацька доба та нова історія Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року Chernihiv Governor Anatolii Shostak in the light of the Senatorial revision of 1881 Article published earlier |
| spellingShingle | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року Кужельна, О.В. Козацька доба та нова історія |
| title | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року |
| title_alt | Chernihiv Governor Anatolii Shostak in the light of the Senatorial revision of 1881 |
| title_full | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року |
| title_fullStr | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року |
| title_full_unstemmed | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року |
| title_short | Чернігівський губернатор Анатолій Шостак у світлі Сенаторської ревізії 1881 року |
| title_sort | чернігівський губернатор анатолій шостак у світлі сенаторської ревізії 1881 року |
| topic | Козацька доба та нова історія |
| topic_facet | Козацька доба та нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202965 |
| work_keys_str_mv | AT kuželʹnaov černígívsʹkiigubernatoranatolíišostakusvítlísenatorsʹkoírevízíí1881roku AT kuželʹnaov chernihivgovernoranatoliishostakinthelightofthesenatorialrevisionof1881 |