Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)

Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)

У статті розглядається життєвий шлях Петра Арсенича — видатного дослідника історії та культури України. Петро Арсенич за 55 років своєї діяльності проявив себе як один з фундаторів музейного будівництва на Івано-Франківщині, як учений-краєзнавець та невтомний популяризатор історії, культури і мистец...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Народна творчість та етнологія
Datum:2014
1. Verfasser: Паньків, М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2014
Schlagworte:
З історії розвитку етнографічної думки
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203052
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича) / М. Паньків // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 2. — С. 91-93. - укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203052
record_format dspace
spelling Паньків, М.
2025-04-22T09:30:08Z
2014
Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича) / М. Паньків // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 2. — С. 91-93. - укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203052
069.01+908(477)(092)
У статті розглядається життєвий шлях Петра Арсенича — видатного дослідника історії та культури України. Петро Арсенич за 55 років своєї діяльності проявив себе як один з фундаторів музейного будівництва на Івано-Франківщині, як учений-краєзнавець та невтомний популяризатор історії, культури і мистецтва Прикарпатського краю.
The article highlights the life path of Petro Arsenych, a prominent researcher of Ukraine's history and culture. Over the 55 years of his activity, Petro Arsenych has proven himself as one of the founders of museum construction in the Ivano-Frankivsk region, as a local historian and tireless popularizer of the history, culture, and art of the Carpathian region.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
З історії розвитку етнографічної думки
Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)
Ukrainian Nobleman by Birth, Museologist by Training and Occupation, Regional Ethnographer by Vocation (In Commemoration of the 80th Anniversary of the Birthday of Petro Arsenych)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)
spellingShingle Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)
Паньків, М.
З історії розвитку етнографічної думки
title_short Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)
title_full Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)
title_fullStr Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)
title_full_unstemmed Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича)
title_sort український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження петра арсенича)
author Паньків, М.
author_facet Паньків, М.
topic З історії розвитку етнографічної думки
topic_facet З історії розвитку етнографічної думки
publishDate 2014
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Ukrainian Nobleman by Birth, Museologist by Training and Occupation, Regional Ethnographer by Vocation (In Commemoration of the 80th Anniversary of the Birthday of Petro Arsenych)
description У статті розглядається життєвий шлях Петра Арсенича — видатного дослідника історії та культури України. Петро Арсенич за 55 років своєї діяльності проявив себе як один з фундаторів музейного будівництва на Івано-Франківщині, як учений-краєзнавець та невтомний популяризатор історії, культури і мистецтва Прикарпатського краю. The article highlights the life path of Petro Arsenych, a prominent researcher of Ukraine's history and culture. Over the 55 years of his activity, Petro Arsenych has proven himself as one of the founders of museum construction in the Ivano-Frankivsk region, as a local historian and tireless popularizer of the history, culture, and art of the Carpathian region.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203052
citation_txt Український шляхтич за походженням, музеєзнавець за освітою і діяльністю, краєзнавець за покликанням (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича) / М. Паньків // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 2. — С. 91-93. - укр.
work_keys_str_mv AT panʹkívm ukraínsʹkiišlâhtičzapohodžennâmmuzeêznavecʹzaosvítoûídíâlʹnístûkraêznavecʹzapoklikannâmdo80ríččâvíddnânarodžennâpetraarseniča
AT panʹkívm ukrainiannoblemanbybirthmuseologistbytrainingandoccupationregionalethnographerbyvocationincommemorationofthe80thanniversaryofthebirthdayofpetroarsenych
first_indexed 2025-11-25T22:45:24Z
last_indexed 2025-11-25T22:45:24Z
_version_ 1850571284801388544
fulltext 91 УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХТИЧ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ ЗА ОСВІТОЮ І ДІЯЛЬНІСТЮ, КРАЄЗНАВЕЦЬ ЗА ПОКЛИКАННЯМ (до 80-річчя від дня народження Петра Арсенича) Михайло Паньків УДК 069.01+908(477)(092) Прикарпатське музеєзнавство і краєзнав- ство ось уже понад півстоліття важко уявити без Петра Арсенича. Він автор 55 книг, серед яких: «Січові стрільці» (Івано-Франківськ, 1990), «Станіслав – столиця ЗУНР» (Івано- Франківськ, 1993), «Гуцульський театр Гна- та Хоткевича (Коломия, 1993), «Родина Заклинських» (Галич, 1995), «Родина Шу- хевичів» (Івано-Франківськ, 1999), «Роди- на Озаркевичів» (Коломия, 1995), «Родина Бандерів» (Івано-Франківськ, 1998), «Кри- ворівня в житті і творчості українських пись- менників, діячів науки і культури» (Івано- Франківськ, 2000) та ін. Крім того, П. Ар- сеничу належить 1593 наукові статті, 323 ви- ступи на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях (у се- редньому шість конференцій на рік), органі- зація 401 виставки (шість-сім щороку). Для музеїв Івано-Франківська, Львова, Києва він лише упродовж 1987–2014 років зібрав або придбав 1230 різноманітних експонатів. За ці 26 років провів 932 екскурсії, 2295 лекцій, 97 разів виступив на радіо і телебаченні тощо. Петро Арсенич народився 24 січня 1934 року в с. Нижній Березів колишнього Косівського повіту в селянській родині. Матір Параску, з родини Малковичів, арештували, щоб вислати в Сибір, однак вона померла від побоїв прислужників режиму, залишивши троє дітей. Найстаршим був п’ятнадцятирічний Петро. Крім нього, були ще дві сестри. Бать- ко вирішив вдруге не одружуватися, щоб не привести дітям мачуху, і сам виховував дітей. З великою вдячністю Петро Іванович згадує: «Мій батько, 1910 року народження, був май- стром на всі руки: бляхарем, лісорубом, плів кобилки, кошики, рукавиці, обдратовував гор- щики, робив граблі, постоли тощо. Сам жит- тєрадісний і нас учив не переживати. Якщо біда, казав, не треба журитися, бо скоро стане краще. Треба журитися тоді, коли дуже добре, бо добро вічно тривати не може. Завжди застерігав мене, щоб я не бавився в політику. У цьому я не послухав тата і завжди мав не- приємності». У сьомому класі П. Арсенич разом з Іва- ном, Степаном та Миколою Гениками, Іваном Ільницьким та іншими вступив до підпільної юнацької Організації українських націона- лістів. Мав псевдо Заруба (так звали одного з героїв творів Андрія Чайковського). Чле- ни підпільної організації читали заборонену літературу, розповсюджували листівки. Для цього вони придбали радіо і, прослухавши передачі, складали листівки, використовую- чи вирізані з гуми букви. Такі листівки були досить короткі. Пізніше організація само- розпустилася. Після закінчення 1953 року десятого класу середньої березівської школи він вступив до Київського університету імені Тараса Шевчен- ка на історичний факультет. За перший семестр не отримував стипендії, оскільки іспит з росій- ської мови склав на «трійку». Тому тато прислав посилку з яблуками, які він продавав на базарі. Щоб підтримати своє матеріальне становище, вільний від навчання час П. Арсенич підробляв на телеграфі, розносячи телеграми. Згодом завдяки успішно складеним ек- заменам він отримував стипендію. Закінчив П. Арсенич університет 1958 року за спеці- http://www.etnolog.org.ua 92 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2014 альністю історик-музеєзнавець. Відтоді й до сьогодні займається музейною справою. За направленням П. Арсенич прибув на роботу до Станіславського краєзнавчого му- зею на посаду молодшого наукового співробіт- ника. Того року музеєві пощастило поповнити свої кадри ще такими талановитими й енергій- ними молодими працівниками, як Євген Це- пенда (випускник Львівського університету ім. І. Франка), пізніше відомий архівознавець, та Олена Харитонова (випускниця Ленінград- ського університету), пізніше російський етно- граф і археолог. Ця трійця активно долучилася до збирацької, наукової та експозиційної робо- ти музею. І знову більше ніж скромна зарплата в музеї змусила П. Арсенича підробляти. Та- ким підробітком були платні лекції й статті на краєзнавчу тематику, що сприяло формуванню його авторитету як обізнаного молодого на- уковця Івано-Франківщини. Крім того, йому вдалося налагодити зв’язки зі старшим поко- лінням інтелігенції краю, колишніми активни- ми просвітителями, політичними та культурни- ми діячами. Такі зв’язки сприяли збирацькій музейній роботі та розширили й поглибили його знання з історії України другої половини XIX – 40-х років XX ст., а музеєві допомогли значно поповнити свої фондові колекції. У 1962 році П. Арсенича запросили на ви- кладацьку роботу до Станіславського педаго- гічного інституту, спочатку на половину ставки, а через рік він повністю перейшов пра- цювати туди. Читав курс археології. Молоді викладачі історико-філологічного факультету згрупувалися навколо Валентина Мороза. Так утворилася підпільна організація з боротьби за незалежну Україну. Члени організації роз- ширювали свою мережу серед інтелігенції об- ласті, виступали з рефератами про заборонені події української історії, розповсюджували серед студентів самвидавівську літературу, направлену проти русифікації України, про самобутність її мови й культури тощо. Восе- ни 1965 року організацію було викрито КДБ. П. Арсенича виключили із членів КПРС і 1966 року звільнили з роботи в педінституті «за піддержку идеологии украинского буржу- азного национализма, за свіязь с националис- том Морозом В. Я.». На засіданні парткому Івано-Франківсько- го педінституту від 28.02.1966 року одного- лосно було прийнято таке рішення: «За втрату політичної пильності, яка проявилась у тому, що т. Арсенич П. І. попав під вплив україн- ського буржуазного націоналіста, одержував від Мороза, збирав і розповсюджував ворожі антирадянські вірші і пісні, приховував націо- налістичну діяльність Мороза, за нещирість на партзборах, яка проявилась в тому, що він не все розповів про свій зв’язок з націоналіста- ми, виключити Арсенича П. І. з рядів Кому- ністичної партії Радянського Союзу». Таким чином, він знову повернувся до крає- знавчого музею, де незабаром очолив відділ іс- торії. Продовжував збирати пам’ятки історії та культури краю, особливо ті, що стосуються кін- ця XIX – першої половини XX ст. Його зби- рацька діяльність була досить успішною. Так, від лікаря-окуліста Я. Грушкевича (м. Івано- Франківськ) він отримав стос журналів «Наша Батьківщина». До того ж, йому вдало- ся врятувати їх від конфіскації КДБ, довівши, що там відсутні антирадянські матеріали. Учи- телька с. Іллінці Снятинського району переда- ла П. Арсеничу радикальні газети «Народ» за 1890–1894 роки. Із с. Мишин Коломийського району надійшли матеріали про «Рідну шко- лу». Від Любомира Погорецького (Коломия) отримав поштові листівки часів Першої сві- тової війни, від колишньої учительки на Ста- ніславщині Іванни Блажкевич із с. Денисова (Тернопільщина) – рукопис її спогадів «Жін- ка на бойовій лінії», що його він передав для опублікування у Львівський часопис «Дзвін», та багато інших матеріалів. Водночас не забу- вав і про збирання побутових речей минулого з різних регіонів Прикарпаття. Наприкінці 1970-х років мешканці Івано- Франківська готувалися до відкриття худож- нього музею. П. Арсенич і тут відзначився, відшукуючи художні полотна прикарпатців. Зокрема, завдяки йому було закуплено серію http://www.etnolog.org.ua 93 З історії розвитку етнографічної думки картин у Тетяни Качури з Коломиї, які нині зберігаються в Музеї мистецтв Прикарпаття. Петро Арсенич багато часу віддає роботі в архівах, наукових бібліотеках Києва, Львова, Івано-Франківська та інших міст України. Результатом цієї діяльності стала серія статей про українських січових стрільців та воїнів УГА, які виїхали до радянської Укра- їни і там займалися науковою та культурно- освітньою діяльністю. Усі вони загинули в 1937–1938 роках від репресивного режиму. Серед розвідок П. Арсенича є матеріали про діячів КПЗУ, які теж загинули в ті часи. Тим самим він повернув із забуття імена багатьох видатних українців, незважаючи на складні умови цензурного режиму. Усе це даром не проходить. Переслідування посилюються. У 1973 року його звільнили з посади завіду- вача відділу історії музею, залишивши науко- вим працівником. У грудні 1981 року в П. Ар- сенича КДБ безпідставно вилучило значну кількість літератури з історії України. Також йому заборонили виступати з лекціями, під час яких він активно пропагував історію та культуру рідного народу, пробуджуючи в часи застою у слухачів почуття громадянської гід- ності й національної свідомості. П. Арсенич був справжнім колекціонером. Як книголюб і філокартист він збирав рідкісні видання книг, брошур, відозв часів національно- визвольної боротьби 1914–1950 pоків. Унікаль- ною є збірка, присвячена Т. Шевченку, І. Франку, Б. Лепкому та іншим відомим лю- дям. П. Арсенич зібрав кілька колекцій листі- вок, зокрема поштівок з автографами видатних діячів науки і культури та листівок ОУН-УПА 40–50-х pоків XX ст. Зібрані музейником експонати були представлені на багатьох філо- картичних та букіністичних виставках у низці міст України. Його філокартична колекція зна- чно доповнила експозиції музеїв І. Франка у Львові, Криворівні, Нижньому Березові. У музеї П. Арсенич пропрацював до 1990 року, а потім перейшов на громадську роботу. Проте він не припиняв збирацьку, на- укову та виставочну діяльність. П. Арсенич як громадський діяч Прикарпаття – це тема вже іншого повідомлення. Вона так само значима й багата своїми досягненнями. Хоча пенсійний вік давно вже настав, проте П. Арсенич продовжує працювати в Народ- ному музеї освіти Прикарпаття, займається створенням музею Тараса Шевченка в Івано- Франківську, часто друкує статті в журналах і газетах, виступає на телебаченні та радіо. Петро Арсенич за 55 років своєї діяльності проявив себе як один з фундаторів музейного будівництва на Івано-Франківщині, як учений- краєзнавець та невтомний популяризатор історії, культури і мистецтва Прикарпатського краю. За вагомий внесок у розвиток національної куль- тури П. Арсенич отримав звання заслуженого працівника культури України (1991); він став лауреатом республіканської премії ім. П. Чу- бинського (1991), обласних премій ім. І. Ваги- левича (1994), ім. Марійки Підгірянки (1995), ім. Володимира Полєка (2010), нагороджений орденами «За заслуги» III і II ступенів (2003, 2009) та багатьма іншими нагородами. Пріз- вище П. Арсенича ще за його життя ввійшло у число імен відомих діячів Прикарпаття. Творчих Вам успіхів, Петре Івановичу. Уважаємо, що буде справедливо, якщо об- ласне управління культури, обласна «Просві- та», Прикарпатський національний універси- тет ім. В. Стефаника підтримають кандидатуру П. Арсенича до нагородження орденом «За заслуги» І ступеня. Бо П. Арсенич і після 80 років продовжує збагачувати надбання на- шої національної і духовної культури. http://www.etnolog.org.ua

Ähnliche Einträge