Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року)
У статті простежено зміни, які відбуваються в сімейному житті сільського населення сучасного Закарпаття під впливом нових соціально-економічних чинників. The article observes the changes that take place in the family life of the modern Zakarpattia rural population under the influence of recent socio...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203097 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) / О. Поріцька // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 3. — С. 68–73. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860134926880342016 |
|---|---|
| author | Поріцька, О. |
| author_facet | Поріцька, О. |
| citation_txt | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) / О. Поріцька // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 3. — С. 68–73. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті простежено зміни, які відбуваються в сімейному житті сільського населення сучасного Закарпаття під впливом нових соціально-економічних чинників.
The article observes the changes that take place in the family life of the modern Zakarpattia rural population under the influence of recent socio-economic factors.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:46:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
68
ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ У ЗАКАРПАТСЬКІЙ СІМ’Ї
(за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року)
Ольга Поріцька
УДК 392.001.891.7(477.87)
У статті простежено зміни, які відбуваються в сімейному житті сільського населення сучасного Закарпаття під
впливом нових соціальноекономічних чинників.
Ключові слова: Закарпаття, сім’я, розподіл обов’язків у родині, трудова міграція, міжетнічні відносини, етно
конфесійний чинник.
В статье отображены изменения, которые происходят в семейной жизни сельского населения современного За
карпатья под влиянием новых социальноэкономических факторов.
Ключевые слова: Закарпатье, семья, распределение обязанностей в семье, трудовая миграция, межэтнические
отношения, этноконфессиональный фактор.
The article observes the changes that take place in family life of modern Zakarpattia rural population under the influence
of recent socialeconomical factors.
Keywords: Zakarpattia, family, allocation of duties in family, earning, labour migration, interethnic relations, ethno
confessional factor.
Сучасна сім’я на Закарпатті проходить
таку саму еволюцію, як і сім’я в інших регіонах
України, зрештою, це стосується більшості євро
пейських країн. Певну специфіку накладає
географічне положення і сусідство із чотирма
країнами: Словаччиною, Угорщиною, Поль
щею та Румунією. Дослідження закарпатської
сім’ї є особливо цікавим для вчених з кількох
причин, а саме: незважаючи на близькість до
кордону і «цивілізованої» Європи, тут збере
глися елементи патріархальної сім’ї – домі
нування чоловіка в сім’ї (особливо це стосу
ється сільської місцевості; за даними органів
статистики, у Закарпатській обл. налічується
356 тис. домогосподарств, з них 59,3 % про
живають у сільській місцевості) [6]; регіон
є багатонаціональним (насамперед рівнинні
райони – Мукачівський, Берегівський, Вино
градівський), що зумовило витворення ре
гіонального підтипу родинних стосунків на
Закарпатті (часто незалежно від національної
належності). Близькість до кордону дозво
ляє мешканцям регіону значно вільніше, по
рівняно з іншими громадянами України, ви
їжджати в Угорщину, Словаччину, Румунію.
У свою чергу спостереження за тамтешніми
традиціями помітно змінює власні стереотипи
поведінки в родині, господарстві, запозичені
в інших європейських країнах, що визнають
самі респонденти. Населення Закарпаття не
залежно від національної самоідентифікації
виявляє високий рівень релігійності. Поміт
ний вплив церкви на свідомість, переважання
сільського населення (59,3 % усього населен
ня Закарпатської обл.), а в сільському середо
вищі громадська думка ще важить більше,
ніж у міському, слугують причинами біль
шої стійкості сімей (менша кількість розлу
чень – 1,9 на 100 сімей [5]) та вищого рівня
народжуваності, порівняно із середніми по
казниками по Україні: кожна десята закар
патська сім’я – багатодітна. Понад половини
населення має по одній дитині. За кількісним
складом середній розмір домогосподарств об
ласті становить 3,45 особи та є найвищим се
ред регіонів при 2,58 особи в середньому по
країні 1. Цікаву інформацію було опубліковано
закарпатськими статистичними органами: за
карпатці найбільше в Україні люблять землю
і худобу. Основною інформаційною базою для
комплексного дослідження життєвого рівня
матеріального добробуту різних соціальних
груп населення є дані вибіркових обстежень
умов життя домогосподарств, які проводилися
http://www.etnolog.org.ua
69
З експедиційних досліджень
органами державної статистики в усіх районах
області. Згідно з даними, в області налічуєть
ся 355,8 тис. домогосподарств, з них 59,3 %
проживають у сільській місцевості.
Вагомий вплив на рівень життя населення
чинить наявність особистих підсобних госпо
дарств. Вісім з десяти домогосподарств об
ласті мають у своєму користуванні земельні
ділянки, а шість із десяти – утримують худо
бу, птицю, бджіл. За питомою вагою домогос
подарств, які мають у користуванні земельні
ділянки та які утримують худобу, Закарпаття
займає провідну позицію в Україні. Середня
площа землі, яку використовує домогосподар
ство області, становить 66,2 сотки при 59,9 у
минулому році. Для вирощування продукції
лише для власних потреб використовуєть
ся 38,6 % наявних земельних ділянок, для
вирощування продукції для власних потреб
домо господарства та для продажу – 34,6 %
земель, 26,7 % земельних площ домогоспо
дарства здають в оренду, а 0,1 % земель тіль
ки почали освоювати [7].
У закарпатських сім’ях протягом ХХ ст.
зберігалася традиція багатодітності. За
останніми даними (на вересень 2013 р.), кож
на десята сім’я Закарпатської області має
троє дітей [8]. Одна з наших інформаторок
із с. Матієво також походить з багатодітної
родини, де мала ще шістьох братів і сестер,
сама виховала шестеро дітей: «[Скільки ви
мали синів? – О. П.] Чотири, а дві дочки»
(ДЕМ). Мешканка с. Велика Копаня на за
питання, скільки було дітей у родині, відповіла
задумливо: «Било, било... п’яте́ро» (ПМІ).
Сама респондентка народила та виростила чо
тирьох дітей, що не було рідкістю для села 2.
В інтерв’ю мешканка сусіднього с. Мала Ко
паня розповіла: «В мене ніг не є, бо то, зна-
єте, ми босі ходили. У мамки било 15 дітей.
Но не всісь вижили, бо то вдома ся ро́дили.
Вісім нас – чотири сестри, чотири браття
ся поженили» (ГТВ). Наша співбесідниця
є матір’ю шістьох дітей і з гордістю показала
нам на фото: «Ни́кайте [дивіться. – О. П.]!
Видите – в мене тут синів троє, а там
[показує інше фото. – О. П.] – три доньки
моїх. Видите, а тут мої правнуки і внуки.
Правнуків уже [пошепки. – О. П.] скоро буде
вісімнадцять» (ГТВ).
Інформанти середнього віку вже мають
переважно двоє, рідше – троє дітей. Пока
зово, що кожна десята закарпатська сім’я –
багатодітна.
На Закарпатті ще значною мірою збе
реглися патріархальні відносини в родині з
традиційним розподілом прав і обов’язків,
хоча жінки питання «головування» в роди
ні вирішують зазвичай на свою користь. На
питання, кого в родині заведено вважати го
ловою, відповідали: «У нас здавна так на
Закарпатті – жінка все тримає на собі.
Жінка – шия, чоловік – голова. Дітей було
багато, ґаздівство було велике – то все
то трималося на жінці. Діти, чоловік, на-
вчання, кухня. У нас на Закарпатті чоло-
віки страшенно розбалувані кухнею. Наші
чоловіки привикли, шоб добре поїсти, шоб
спокійно поїсти і смачно, не просто так…
У нас кухня – тільки жіноча справа. Город,
діти – то теж її. У чоловіка є головне…
От у нас у кожному дворі є виноградники
великі. У чоловіка основна робота – вес-
ною підрізати виноград, доглядати, осінню
своєчасно зібрати, вино зробити» (ТОМ).
Інше ставлення до традиційного розподілу
обов’язків у родині простежується серед мо
лодшої генерації (однак переважно серед тих,
хто має вищу чи спеціальну середню освіту).
Зокрема, мешканка с. Вербовець розповідала:
«Раніше, коли була рядовим вчителем [на
час інтерв’ю – директор середньої школи. –
О. П.], я рано вставала, я могла блінчики
напекти, лечо зробити чи жаркоє. Ну і діти
маленькі були, треба було їх до школи від-
правити. А чоловік завжди допомагав мені:
він застиляв постіль, він все прибирав, а я
йшла на роботу. І він настільки це привик.
Тепер я на керівній посаді, я сніданок не го-
тую, він сам собі готує. Він мене розуміє.
На городі я мало роблю, бо весь час я тут,
у школі» (ССІ). Від неї ж довелося почути
http://www.etnolog.org.ua
70
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ*3/2014
розповідь, як сусідка привчала свого чоловіка
допомагати їй: «А тут я чула, – коментує
оповідачка, – шо давніше люди робили – і
він, і вона в колгоспі. Та й прийшли вечером,
то чоловік шо – ліг та й лежить, а жін-
ка готовить. Та був один такий випадок,
шо жінка так хотіла привчити чоловіка:
“Шо разом ми працюємо, а прийшли додо-
му, ти давай готуй то-то-то, а я то-то”.
А чоловік пішов, ліг, а жінка нехай робить.
А жінка теж пішла та й лягла. “Якшо, –
каже, – тобі можна, то чого мені не мож-
на?”. І так навчила чоловіка, шо прийшли
з роботи, то ти обходиш худобу, а я їсти
приготовлю» (ССІ). Тобто з класичного
розподілу обов’язків за жінкою залишалося
приготування їжі. Респондентки із с. Теково
повідомили, що в них у сім’ї діяльну участь
у приготуванні їжі беруть чоловіки, пригаду
ючи, що так робили і їхні батьки. «[Про чо
ловіка. – О. П.] Помагає. Особливо, якщо
свята йдуть і треба прибирати, готува-
ти, багато роботи. Я його попрошу й до-
помагає. Його батьки так само один одного
підтримують. Якщо на кухню – то він і
вона на кухні, а якщо на будівництві – то
вона з лопатою біля нього. Ми так само»
(ЧВІ). «Ми тоже» (ПМФ). «Немає тако-
го, що це мо́я робота, а це лише твоя – ми
всюди разом. Мої батьки так само» (ЧВІ;
ПМФ). Така модель поведінки притаманна
благополучним сім’ям. У сучасних реаліях на
Закарпатті, особливо в рівнинних районах,
дуже поширеним видом сільськогосподарської
праці стали теплиці, де вирощують капусту,
огірки, помідори тощо. За словами мешканки
с. Вербовець, «хоча там працюють і чоло-
віки, проте на жіночі руки залишається
дуже багато праці. Чоловіки теж багато
працюють у теплицях, але на початку.
А коли вже висадили помідори, огірки, то
вже йде жіноча робота. Чоловік там може
оприскувати чи врожай допомагає збира-
ти. Але жінки страшно багато роблять.
У мене є колежанки, в яких є теплиці, вони
у них працюють – то адський труд. Ні ́чого
завидувати, як вони живуть, шо вони ма-
ють, бо вони дуже наробляються, то ад-
ський труд» (ССІ).
Однак однією з найболючіших проблем
сьогодення закарпатської сім’ї, особливо
сільської, є заробітчанство. Складна соці
альноекономічна ситуація на Закарпатті,
як, зрештою, і всюди в Україні, повернула
явище, масштаби якого за радянського часу
стали непорівняно меншими, оскільки після
закінчення Другої світової війни було ство
рено багато нових робочих місць 3. У регіоні
гостро відчуваються соціальні проблеми: за
робітна плата найманих працівників є значно
нижчою, ніж по країні в цілому (наприклад, у
2007 вона становила 964 грн, тоді як в Украї
ні – 1230 грн [2, с. 245]). Дані останніх років
також залишаються невтішними: у сукупному
доході домо господарства витрати на харчуван
ня становили 51,3 %, на освіту, відпочинок і
культуру, охорону здоров’я, зв’язок, предме
ти домашнього вжитку, побутову техніку та
поточне утримання житла, транспорт – від
1,5 % до 6,6 % сукупних витрат [9]; до того
ж ці витрати зросли, порівняно з 2011 та 2012
роками. Високим залишається рівень без
робіття, що зумовлює досить високий рівень
трудової еміграції. В усіх населених пунктах,
якими пролягав маршрут експедиції, ми роз
мовляли з людьми, у родинах яких є заробітча
ни. Основними напрямками трудової міграції
для мешканців Виноградівщини залишаються
Угорщина (оскільки знання угорської мови
більшості заробітчан дозволяє знайти робо
ту), Чехія та Словаччина [2, с. 546]. (Згідно із
соціологічними дослідженнями, проведени
ми Міжнародною організацією з міграцій у
1997 році, до Чехії виїхало 47,5 % трудових мі
грантів, до інших областей України – 19,5 %, до
Росії – 16,6 %. Пізніше проявилася стабільна
тенденція до переорієнтації потоків трудових
мігрантів із Закарпаття, інших областей Укра
їни до країн Центральної Європи, передусім
Чехії та Словаччини [4]). Таке економічне ста
новище негативно позначається на демогра
фічній ситуації в краї, оскільки частина молоді
http://www.etnolog.org.ua
71
З експедиційних досліджень
(переважно молоді жінки), залишається жити
за кордоном. Мешканці Закарпатської області
за будьякої влади (за часів АвстроУгорщини
виїздили до Німеччини, у країни Америки, за
«чехів», у міжвоєнний період, також рушали
із Закарпаття в чеські індустріально розвине
ні міста, за «рускіх» виїздили в різні області
України та колишнього Радянського Союзу на
тимчасові роботи) «ходили» (за висловлюван
ня самих мешканців) у зв’язку з браком робо
чих місць і прагненням кращих матеріальних
умов. Культ красивого, просторого, комфор
табельного і доглянутого житла, близкість із
центральноєвропейськими країнами з їхніми
зразками для наслідування змушували чоло
віків виїздити в пошуках додаткових заробіт
ків. У розмовах з інформаторами нам доводи
лося чути розповіді про виїзди до Америки
ще на початку ХХ ст., до Чехословаччини «за
чехів», тобто в міжвоєнний період, де чолові
ки (бо жінки не виїздили) могли заробити на
купівлю землі, а повернувшись, розширювали
господарства (зазначимо, що йдеться саме про
рівнинні райони Закарпаття, тобто насампе
ред Виноградівський, Берегівський). Одна
жінка згадувала: «Мій дідик розповідав, що
сам він народився вже в Америці, його бать-
ки також виїхали в Америку, шоб теж за-
робити на землю, на будинок. Приїхав він
сюди, уже йому було десь шість-сім років.
Каже, досить складно було жити, бо не
було у них таких можливостей заробити, я
знаю, на худобу, на ті знаряддя праці якісь.
В армії не був, бо був одна дитина в сім’ї,
а в той час дозволяли залишатися біля
батьків, якщо батьки були старші» (ЧВІ).
Її колега додала: «Мій дід, до речі, тоже був
у Канаді. Мамин батько. Він тоже поїхав
туди на заробітки. Він був небагатий, але
треба ж було вижити, купити, як мама
казала, “купити клочок землі”, так шоби
було на чому працювати. Він не повернувся
з Канади, залишився там… Багато з на-
шого краю було там, в Америці. Приїжа-
ли вже до когось, не просто так» (МПФ).
У міжвоєнний час закарпатці, перебуваючи у
складі Чехословаччини, часто виїздили на за
робітки, власне, до Чехії. За радянського часу
ситуація з можливістю заробітку покращилася
у зв’язку з появою промислових підприємств,
колгоспів, радгоспів (проти яких спершу про
тестували мешканці, але потім їхній опір було
придушено і вони змушені були змиритися,
побачивши й певні переваги у такому спосо
бі господарювання), однак заробітчанство до
інших регіонів країни також існувало. Меш
канець с. Теково розповів, що й у радянський
час їздив по всій країні. За його словами, «то
було прекрасноє время» (КІФ), на проти
вагу 1990м рокам, коли було закрито під
приємства, розвалено колгоспи, а взамін не
з’явилося інших форм організації праці («нічо-
го било дєлать, “Електрон” розобрали, за-
вод розігнали» (КІФ). Після виходу на пен
сію респондент виїхав на заробітки до Чехії, де
разом із сином працював ще протягом шести
років. На запитання про ставлення до заро
бітчан відповів, що насамперед оцінювали, як
людина працює, а не звідки вона приїхала. За
хорошу роботу отримав і більшу винагороду
і можливість комфортного проживання: «Я у
Чехії робив шість років після пенсії. Як вам
сказати, я не люблю брехати. А там жив
на трьохетажном дому сам. Тому што
тот Сватош [працедавець. – О. П.] про-
дав етот дом, вони поєхали в Австрію і він
каже: “Іштван Ференцович, даю вам ключі
і живіть собі тут”. [Чех? – О. П.] Так. Там
культурні люди. [Гарно до вас ставилися? –
О. П.] Не було чути голосного розговора ні
в ресторані. Нормальні люди. [Нормально
платили, не було випадків, щоб намагали
ся дурити? – О. П.] Нєт. Там, знаєте, як
вам сказати, там треба не так, як у нас,
там треба показати роботу. Єслі ти по-
казав свою роботу, що умєєш робити, там
тебе на ру́ках будуть носити, уважают і
пло́тят» (КІФ).
Заробітчанство, крім того, слугує однією з
домінуючих мотивацій до розлучення. Власне,
воно, поширившись на зламі ХІХ–ХХ ст.,
спричинилося до початку руйнації традицій
http://www.etnolog.org.ua
72
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ*3/2014
них уявлень про сім’ю, збільшення кількості
розлучень [1; 3]. Проблема заробітчанства на
скрізь пронизує всі внутрішньосімейні відно
сини в сім’ях трудових мігрантів, вона наявна
в повсякденному житті чи не кожної закарпат
ської родини і безпосередньо впливає на всіх
без винятку членів сім’ї, особливо на дітей.
Як наслідок, виник особливий різновид шлю
бу – дистантна сім’я (коли одна її половина,
іноді й обоє батьків, живе за кордоном, а інша
вдома), стосунки між членами якої в більшості
випадків не найкращі. Додамо, що, за нашими
спостереженнями, тривале перебування заро
бітчанина за межами держави і віддалено від
сім’ї призводить до поступової втрати коріння,
моральних, культурних орієнтирів, зрештою,
власної ідентичності. Незважаючи на те що
Закарпатська область є відносно благополуч
ною з огляду на меншу кількість розлучень,
порівняно з іншими областями України, однак
упродовж останніх років спостерігаємо, як за
короткий час розпадаються сім’ї: постійне за
робітчанство, шлюби без зобов’язань, потріб
ні й непотрібні діти, руйнування авторитету
батьків. На жаль, у ХХІ ст. розлучення по
стає звичайною, буденною справою. Руйну
вання традиційних цінностей (релігійності,
культу старших і сім’ї) призвело до того, що
аборт – це «лише» переривання вагітності,
коли дошлюбні й позашлюбні статеві стосун
ки – це цілком нормальне явище. Як наслідок,
сучасні закарпатські сім’ї дуже відрізняються
від сімей початку минулого століття. За корот
кий час змінилося дуже багато: сімейні ціннос
ті, пріоритети. Спостерігається зміна статусу
як чоловіка, так і жінки в родині. Навряд чи
можна вести мову про більшу шану сто років
тому до жінки, як стверджують деякі науков
ці, оскільки жінки працювали не менше від чо
ловіків, а також могли зазнавати фізичної на
руги. Проте нині жінка нерідко стає основним
джерелом прибутків та доходів сім’ї. Працю
ючи вдома, на власному господарстві, вона
бере на себе часто більшість клопотів, які сто
суються дуже популярного сьогодні бізнесу,
пов’язаного з тепличним овочівництвом. Че
рез заробітчанство багато дітей взагалі за
лишаються на тривалий час без одного або й
обох батьків, живуть із бабусями, дідусями,
іншими родичами, що веде до неповноцінного
виховання.
Таким чином, доходимо висновку, що ситу
ація в сім’ї, яку спостерігаємо на Закарпатті, є
доволі типовою для України. Своєрідність тут
зумовлена географічним чинником – близь
кість до кордону з кількома європейськими
країнами, відносно високий рівень релігійності
(додатковим чинником є мультирелігійність),
найвищий, за статистичними даними, рівень
прив’язаності закарпатців до землі та худоби 4.
Ці фактори, з одного боку, руйнують сім’ю
(заробітчанство в сусідні країни, полегшене
спрощеним перетином кордону), а з другого
(відносно високий рівень релігійності, збе
режена система релігійного виховання дітей
завдяки недільним школам при церквах), –
сприяють нижчому рівню розлучень, порів
няно з іншими частинами держави. Оскільки
демографічна ситуація в країні потребує під
вищення народжуваності, то єдиним чинни
ком, який тут може посприяти, є збереження
сімейних цінностей і наявність можливості
само забезпечення без масового виїзду на за
робітки. Таким чином, провідна роль у вирі
шенні зазначених проблем відводиться дер
жаві, яка має розробити цільову політику на
зміцнення сім’ї шляхом підтримки малого біз
несу, завдяки якому збільшується кількість
праце влаштованих, на збільшення кількості
робочих місць завдяки залученню інвестицій
і створенню нових чи відновленню старих під
приємств з достойною заробітною платнею.
Саме так можна вирішити проблему зайня
тості населення і зупинити процеси деградації
сім’ї, які є потенційною загрозою для стабіль
ного існування Української держави.
1 Закарпатські сім’ї на тлі загальноукраїнських
мають вищий показник кількості дітей: дітей віком
до 18 років мають 54,2 % домогосподарств області
при 37,9 % по країні. Серед домогосподарств з ді-
http://www.etnolog.org.ua
73
З експедиційних досліджень
тьми в області кожне шосте має дітей віком 16–17
років, кожне п’яте – 14–15 років. Кожне четверте
домогосподарство має дітей віком до трьох років,
шість із сімнадцяти – віком 3–6 років, а 41,9 % – ді-
тей віком 7–13 років. Одну дитину мають у своєму
складі 56,7 % домогосподарств з дітьми. Кожна де-
сята сім’я області – багатодітна (з трьома і більше
дітьми) при 2,8 % домогосподарств по країні [6].
2 Нагадаємо, що с. Велика Копаня славить-
ся багатодітністю, а особливо кількістю близ-
нюків у родинах (кожна друга родина в селі має
близнюків) – село називають столицею близню-
ків в Україні. За переказами, цьому сприяє міс-
цева вода і чудотворне джерело Чорґів, напив-
шись з якого, можна сподіватися на народження
близнюків.
3 Щоправда, за часів СРСР це явище отрима-
ло інші ідеологічні прикриття на кшалт «всесо-
юзних будов», «освоєння цілини» тощо, куди
приїздили молоді люди з різних кутків країни за
«довгим карбованцем», як тоді казали, а фактич-
но – за можливістю краще заробити, незважаючи
на дуже важкі умови праці.
4 Значний вплив на рівень життя населення
має наявність особистих підсобних господарств.
Вісім з десяти домогосподарств області мають у
своєму користуванні земельні ділянки при 76,2 %
у минулому році, а шість із десяти – утримують
худобу, птицю, бджіл. За питомою вагою домо-
господарств, які мають у користуванні земельні
ділянки та які утримують худобу, Закарпаття зай
має провідну позицію в Україні [7].
1. Грица С. Й. Наймитські та заробітчанські
пісні // Наймитські та заробітчанські пісні / упо-
ряд. С. Й. Грица, О. І. Дей, К. Марченко. – К.,
1975. – С. 9–44.
2. Закарпаття в етнополітичному вимірі. – К.,
2008.
3. Поріцький А. Я. Побут сільськогосподар-
ських робітників України в період капіталізму /
А. Я. Поріцький. – К., 1964.
4. Трудова міграція та здоров’я мігрантів у За-
карпатській області України (звіт про соціально
демографічне обстеження). – К., 1997. – 39 с.
5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://uk.wikipedia.org/wiki/Розлучення#.D0.A1.
D1.82.D0.B0.D1.82.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B8.
D0.BA.D0.B0_.D1.80.D0.BE.D0.B7.D0.BB.D1.83.
D1.87.D0.B5.D0.BD.D1.8C_.D0.B2_.D0.A3.D0.BA.
D1.80.D0.B0.D1.97.D0.BD.D1.96.
6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.uzhgorod.net.ua/news/49934.
7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakarpattya.net.ua/News/113071Zakarpattsi
naibilshevUkrainiliubliatzemliuikhudobu.
8. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakarpattya.net.ua/News/116806Ukozhnii
desiatiizakarpatskiisimi–troieditei.
9 [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http://zakarpattya.net.ua/News/114029Torik
zakarpattsisuttievozbidnily.
ГТВ – Галас (у дівоцтві – Сахран) Терезія Ва-
силівна, 1933 р. н. Записали О. Поріцька та І. Щер-
бак у червні 2012 р. в с. Мала Копаня Виноградів-
ського рну Закарпатської обл.
ДЕМ – Довгош (у дівоцтві – Орош) Ельвіра
Михайлівна, 1936 р. н. Записали О. Поріцька та
І. Щербак у червні 2012 р. в с. Матієво Виногра-
дівського рну Закарпатської обл.
КІФ – Коучі Іштван Ференцович, 1942 р. н.
Записали О. Поріцька та І. Щербак у листопаді
2012 р. в с. Теково Виноградівського рну Закар-
патської обл.
ПМІ – Пилип Марія Іванівна, 1923 р. н. Запи-
сали О. Поріцька та І. Щербак у листопаді 2012 р.
в с. Велика Копаня Виноградівського рну Закар-
патської обл.
ПМФ – Попович Марія Федорівна, 1958 р. н.
Записали О. Поріцька та І. Щербак у листопаді
2012 р. в с. Теково Виноградівського рну
Закарпатської обл.
ССІ – Савко Сильвія Іванівна, 1960 р. н. За-
писали О. Поріцька та І. Щербак в листопаді
2012 р. в с. Вербовець Виноградівського рну
Закарпатської обл.
ТОМ – Тупиця Олена Михайлівна, 1938 р. н.
Записали О. Поріцька та І. Щербак у червні
2012 р. в м. Виноградів Виноградівського рну
Закарпатської обл.
ЧВІ – Чейбиш Вікторія Іванівна, 1980 р. н.
Записали О. Поріцька та І. Щербак у листопаді
2012 р. в с. Теково Виноградівського рну
Закарпатської обл.
Список інформантів
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203097 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:46:46Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Поріцька, О. 2025-04-23T12:56:57Z 2014 Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) / О. Поріцька // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 3. — С. 68–73. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203097 392.001.891.7(477.87) У статті простежено зміни, які відбуваються в сімейному житті сільського населення сучасного Закарпаття під впливом нових соціально-економічних чинників. The article observes the changes that take place in the family life of the modern Zakarpattia rural population under the influence of recent socio-economic factors. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія З експедиційних досліджень Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) Traditions and Innovations inside the Transcarpathian Family (After the 2012 Expedition Materials) Article published earlier |
| spellingShingle | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) Поріцька, О. З експедиційних досліджень |
| title | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) |
| title_alt | Traditions and Innovations inside the Transcarpathian Family (After the 2012 Expedition Materials) |
| title_full | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) |
| title_fullStr | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) |
| title_full_unstemmed | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) |
| title_short | Традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) |
| title_sort | традиції та новації у закарпатській сім’ї (за матеріалами експедиційних досліджень 2012 року) |
| topic | З експедиційних досліджень |
| topic_facet | З експедиційних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203097 |
| work_keys_str_mv | AT porícʹkao tradicíítanovacííuzakarpatsʹkíisímízamateríalamiekspedicíinihdoslídženʹ2012roku AT porícʹkao traditionsandinnovationsinsidethetranscarpathianfamilyafterthe2012expeditionmaterials |