Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття
У статті, написаній на основі польових матеріалів автора, досліджено зміни в системі релігійних поглядів населення України в пострадянський період, проаналізовано чинники впливу на світоглядні уявлення, морально-ціннісні орієнтації українців, що проявились у трансформації окремих елементів святково-...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203102 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 3. — С. 21–29. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203102 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бондаренко, Г. 2025-04-23T12:59:36Z 2014 Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 3. — С. 21–29. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203102 398.3(477)"199/201" У статті, написаній на основі польових матеріалів автора, досліджено зміни в системі релігійних поглядів населення України в пострадянський період, проаналізовано чинники впливу на світоглядні уявлення, морально-ціннісні орієнтації українців, що проявились у трансформації окремих елементів святково-обрядової культури, вивчено нові форми релігійності. The article based on the auctorial field investigations considers the changes in Ukrainian folk religiosity in the post-Soviet period. The authoress analyzes the factors of influence on the outlooks and moral values of the Ukrainians, which have been manifested in the transformation of certain elements of festive-ritual culture. The new forms of religiosity are examined as well. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття Ukrainian Folk Religiosity under the Conditions of the Late XXth – Early XXIst Centuries Social Changes Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| spellingShingle |
Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття Бондаренко, Г. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_full |
Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_fullStr |
Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття |
| title_sort |
народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця хх – початку ххі століття |
| author |
Бондаренко, Г. |
| author_facet |
Бондаренко, Г. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ukrainian Folk Religiosity under the Conditions of the Late XXth – Early XXIst Centuries Social Changes |
| description |
У статті, написаній на основі польових матеріалів автора, досліджено зміни в системі релігійних поглядів населення України в пострадянський період, проаналізовано чинники впливу на світоглядні уявлення, морально-ціннісні орієнтації українців, що проявились у трансформації окремих елементів святково-обрядової культури, вивчено нові форми релігійності.
The article based on the auctorial field investigations considers the changes in Ukrainian folk religiosity in the post-Soviet period. The authoress analyzes the factors of influence on the outlooks and moral values of the Ukrainians, which have been manifested in the transformation of certain elements of festive-ritual culture. The new forms of religiosity are examined as well.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203102 |
| citation_txt |
Народна релігійність українців в умовах соціальних змін кінця ХХ – початку ХХІ століття / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 3. — С. 21–29. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bondarenkog narodnarelígíinístʹukraíncívvumovahsocíalʹnihzmínkíncâhhpočatkuhhístolíttâ AT bondarenkog ukrainianfolkreligiosityundertheconditionsofthelatexxthearlyxxistcenturiessocialchanges |
| first_indexed |
2025-11-25T23:48:49Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:48:49Z |
| _version_ |
1850584744183463936 |
| fulltext |
21
НАРОДНА РЕЛІГІЙНІСТЬ УКРАЇНЦІВ
В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН КІНЦЯ ХХ –
ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Галина Бондаренко
УДК 398.3(477)“199/201”
У статті, написаній на основі польових матеріалів автора, досліджено зміни в системі релігійних поглядів насе
лення України в пострадянський період, проаналізовано чинники впливу на світоглядні уявлення, моральноціннісні
орієнтації українців, що проявились у трансформації окремих елементів святковообрядової культури, вивчено нові
форми релігійності.
Ключові слова: народна релігійність, двовір’я, святковообрядова культура.
В статье, написанной на основе полевых материалов автора, исследованы изменения в системе религиозных
взглядов населения Украины в постсоветский период. Проанализированы факторы, влияющие на мировоззренче
ские установки, нравственноценностные ориентации украинцев, проявившиеся в трансформации отдельных эле
ментов праздничнообрядовой культуры, изучены новые формы религиозности.
Ключевые слова: народная религиозность, двоеверие, праздничнообрядовая культура.
The article based on the auctorial field investigations considers the changes in Ukrainian folk religiosity in the
postSoviet period. The authoress analyzes the factors of influence on the outlooks and moral values of the Ukrainians
which have been manifested in transformation of certain elements of festiveritual culture. The new forms of religiosity are
examined as well.
Keywords: folk religiosity, belief in two different religions, festiveritual culture.
Зняття ідеологічних заборон у незалежній
Україні актуалізувало наукові дослідження з
історії церкви й релігії, що традиційно посіда
ють важливе місце в житті народу. Під «на
родною релігійністю» найчастіше розуміють
народну інтерпретацію релігійного вчення та
церковних канонів. Крім названого терміна,
що позначає предмет нашого дослідження,
найпоширенішими в науці спеціальними ви
словами є: «народна віра», «народне христи
янство», «двовірство», «народне православ’я»,
«народний католицизм» (Республіка Поль
ща). І хоча, як зауважують релігієзнавці,
«у глобальному селі, яким за останнє десяти
ліття став світ, важко говорити про якусь кра
їну як суцільно католицьку, протестантську чи
православну, та в родумах про сучасну народ
ну релігійність в Україні найчастіше доводить
ся вести мову про «народне православ’я», яке
нині є домінуючою конфесією в країні.
Джерелами для написання статті стали
польові матеріали автора, зафіксовані під час
експедицій у 1998–2012 роках, результа
ти анкетування студентської молоді Вінниці,
Полтави, Слов’янська, Чернігова, Одеси, про
веденого нами впродовж 2010–2011 років у
рамках проекту «Конфесіональний фактор у
процесі становлення української державності»
(загалом 1000 анкет), а також підсумки моні
торингу інтернетфорумів за темою розповсю
джених у прицерковних колах марновірств.
За доби державної незалежності етнокон
фесійна тематика стала однією з найбільш зна
чимих тем в українській гуманітаристиці. Вона
висвітлювалася в багатьох працях історично
го, релігієзнавчого, соціологічного характеру.
Щодо етнології, то народна релігійність як
безпосередній об’єкт її вивчення тільки почи
нає досліджуватись українськими вченими.
Окремі відомості про сучасні релігійні віру
вання й уявлення українців проаналізовано в
монографії М. Гримич «Традиційний світогляд
та етнопсихологічні константи українців» [4].
Регіональні аспекти народної віри, зокрема
сучасні повір’я, пов’язані з культом святих
(Миколи Чудотворця, архістратига Михаїла),
http://www.etnolog.org.ua
22
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ*3/2014
досліджуються в статтях харківських етно
логів М. Красикова [11; 12] та В. Сушко [19].
Кілька наукових розвідок, присвячених су
часному двовірству, есхатології, ірраціональ
номагічним уявленням українських політиків,
опубліковані автором цієї статті [1–3]. Спроби
теоретичного осмислення окресленої пробле
матики здійснювались І. Ігнатенко [8]. Сучас
ні фольклористичні дослідження народної ре
лігійності присвячені переважно більш раннім
формам її прояву – апокрифічній традиції [9],
фольклору прочан [6].
З відродженням церковної діяльності й
релігійного життя в країнах посткомуніс
тичного простору істотно активізувалося й
наукове осмислення етнологами та фолькло
ристами змісту народної релігійності, її сучас
ного стану. У Росії опубліковано ряд праць,
що стосуються народного православ’я в цілому
(А. Панченко), традиційнопобутових тлума
чень Біблії (О. Бєлова), благочестя (М. Гро
мико), парафіяльного життя (Т. Бернштам),
сучасної есхатології (К. Мельникова), куль
ту святих (О. Мороз), практики шанування
ікон (К. Цеханська), традицій паломництва
(Т. Щепанська).
Релігійний підйом у житті населення Поль
щі при вступі на папський престол Іоанна Пав
ла II став певним феноменом, що активізував
наукові вивчення народної релігійності, у тому
числі й з боку богословів. Серед етнологічних
праць слід відзначити роботи Г. Неджвідж,
присвячені паломництву, символіці зображень
Матері Божої Ченстоховської, ангелів у на
родній традиції; дослідження проявів релігій
ності в народній творчості О. Яцковського;
порівняльне вивчення релігійності протестант
ського й католицького населення польсько
чеського й польськонімецького прикордоння
М. Михальскої. На думку деяких польських
учених, саме народна релігійність (pobożność
ludowa) поляків у роки комуністичного ре
жиму стала формою збереження національ
ної ідентичності й саме тому підтримувалася
окремими релігійними діячами, зокрема єпис
копом Станіславом Вишинським.
Основним завданням цієї статті є розгляд
кола питань, пов’язаних із відродженням на
родної релігійності в незалежній Україні, зо
крема, визначення головних факторів, що
впливають на її розвиток і трасформацію, до
слідження перетворень, які мали місце у сфері
народної духовної культури наприкінці ХХ –
на початку ХХІ ст.
У досліджуваний період – 90ті роки
ХХ – початок ХХІ ст., що збігається з утво
ренням і розвитком української незалежної
держави, відбулися істотні зміни в соціально
економічній, політичній, ідеологічній структурі
суспільства, які вплинули й на трансформацію
народної релігійності. Моральна криза кому
ністичних ідей, що найбільш яскраво прояви
лася в подіях, пов’язаних із Чорнобильською
катастрофою, змусила мільйони людей відчути
власну незахищеність, тим самим зруйнувала
міф про сильну країну та соціальну стабіль
ність. Розчарування в колишніх ідеалах спри
яло поширенню есхатологічних настроїв. Роз
тиражовані пресою і поширені усно оповідання
про зірку «полинь» з Апокаліпсиса, кінець
світу істотно вплинули на світогляд багатьох
людей, спонукаючи їх до пошуків віри. Цьому
сприяли також економічна депресія 1990х ро
ків, лояльне ставлення держави до церкви, що
відбилося в прийнятті Закону України «Про
свободу совісті та релігійні організації» (1991).
Відтак церква стала тією суспільною інститу
цією, якій найбільше довіряють громадяни.
Наприкінці 80х років ХХ ст. почалося ма
сове відкриття зачинених раніше храмів і бу
дівництво нових. Було легалізовано діяльність
грекокатолицької церкви в державі, зросла
кількість римокатолицьких об’єднань, що вне
сло свої зміни в сакральний простір міст і сіл,
особливо в західних областях України. При
в’їзді до населених пунктів, на перехрестях
з’явилися знищені при «совєтах» хрести («фігу
ри»), каплиці. У наш час спорудження каплиць
поруч із житловими будинками здебільшого
поширилося у Львівській, ІваноФранків
ській, Тернопільській, Закарпатській облас
тях. Скульптури святих, Христа й Богородиці
http://www.etnolog.org.ua
Розвідки та матеріали
23
прикрашаються гірляндами зі штучних квітів,
рушниками. У центральних та східних облас
тях каплиці трапляються рідко, натомість по
всюдно встановлені придорожні хрести.
Під впливом масмедіа змінився статус
віруючої людини в суспільстві. Трансляція
святкових богослужінь за участю перших осіб
держави в телеефірах, запрошення священиків
на зйомки різних телепередач, телевізійні про
повіді на регіональних каналах сформували
уявлення про значимість віри в житті людини.
Бути віруючим стало престижно. Про свою ре
лігійність, воцерковленість заговорили багато
відомих у країні людей. Тому на запитання «Чи
вірите Ви в Бога?» інформатори часто відпові
дають: «Так. У нього навіть влада вірить. От
по телевізору показують»; або: «Віримо. У ньо
го навіть президент вірить і вся його свита, а
вони не така дрібнота, як ми» (записано 2011 р.
в с. МихайлоЛукашеве Вільнянського рну
Запорізької обл.). Часто відповідаючи на це
запитання, люди показують натільний хрестик
і, кажучи «Ось, дивіться!», хрестяться.
Більшість опитаних інформантів вважа
ють себе православними, часто розуміючи
православ’я як певну моральнокультурну тра
дицію, для причетності до якої достатньо бути
охрещеним у дитинстві та відзначати христи
янські свята за Юліанським календарем. Од
ним із прикладів такого розуміння можна вва
жати вислів 67літнього селянина із с. Мала
Каратуль, що на Київщині. На запитання, чи
вірить він у Бога, і якщо так, то до якої кон
фесії себе зараховує, чоловік відповів: «Я –
православний, але в Бога особливо не вірю,
у церкву не ходжу – не люблю попів, просто
щитаю, що православ’я – це все таке хароше»
(записано 2009 р. в с. Мала Каратуль Пере
яславХмельницького рну Київської обл.). За
результатами анкетування студентської моло
ді, що проводилося в центральних і східних об
ластях України, де більшість храмів свого часу
було закрито або зруйновано, близько 72 %
опитаних вважають себе православними, по
яснюючи це сімейною традицією, «дідівською
вірою». Належність до цієї групи підтвер
джують навіть ті, хто вірить у «ноосферу»,
«космічний розум». Серед молодих людей, які
вважають себе віруючими (близько 80 %),
15 % переконані в тому, що «існує якась сила»,
5% респондентів вибрали відповідь «сумніва
юся в існуванні Бога».
Щодо сучасного розуміння основ християн
ського віровчення, то більшість інформаторів,
у тому числі й молодь, знають, хто входить до
Святої Трійці, усі або кілька з десяти біблій
них заповідей, однудві молитви, мають удома
ікони, святу воду, свічки. Багато хто вважає
гріхом «усі погані вчинки», дехто – навіть
«громадські зібрання» і «демонстрації». Най
більш складними, навіть для тих, хто відвідує
церкву, є запитання, пов’язані з уявленням про
душу, кінець світу, Страшний суд. Найчастіше
під поняттям «душа» розуміють внутрішній
світ людини та її почуття, моральність. В ін
ших відповідях («енергетична оболонка вагою
в 2 г», «інша, віртуальна сутність людини»,
«внутрішня невидима сутність», «енергетич
на субстанція, не пов’язана з тілом, рідиною»)
відбивається вплив сучасного містицизму, роз
повсюджених псевдонаукових теорій. На запи
тання про Страшний суд багато інформаторів
літнього віку відповідають, що вже пережили
пекло на землі в голодні роки, часи війни й у за
гробне життя не вірять: «Ви ж бачили, в що пе
ретворюється людина після смерті. Порох він,
хто його підніме?»; або: «Ви що хочете сказати,
що всі ці люди, які жили на землі, встануть?
Боюся, це навіть Богові не під силу...» (запи
сано 2010 р. в с. Панфіли Яготинського рну
Київської обл.); «Що на тім світі? Не знаю. От
я туди прийду, тоді все там і подивлюся» (за
писано 2012 р. в с. Кривопілля Верховинсько
го рну ІваноФранківської обл.).
За останні два десятиліття змінилися ак
центи в трактуванні історичних подій, опри
люднено замовчувані раніше факти вітчизня
ної історії, наприклад, про політику радянської
влади стосовно церкви й духівництва, Голо
домор, Другу світову війну. Відбулося пере
осмислення явищ, які відійшли в минуле,
змінилося особисте ставлення до них і на по
http://www.etnolog.org.ua
24
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ*3/2014
бутовому рівні. Так, на Кіровоградщині се
лянка 1921 р. н., яка в молодості часто ходила
до клубу, розповідала: «Я сповідалася й гово
рю: “Каюся за те, що в церкві танцювала”. Піп
удивився: “Як це?”. – “Так, – говорю, – у нас
із церкви клуб зробили й усіх заставляли туда
ходить”» (записано 2008 р. в с. Кам’яний Брід
Ульяновського рну Кіровоградської обл.).
В експедиціях нами зафіксовано також багато
оповідань про Божу кару тим, хто брав участь
у руйнуванні церков: «У нас у селі був один
чоловік, так коли церкву розбирали, він взяв
більшу ікону й змайстрував з її санки дитині, і
не тому, що не із чого було, просто, шоб поглу
митись. Так він вскорості упав з висоти й роз
бився, діти його боліли й рано вмерли, вся сім’я
розпалася» (записано 1995 р. в с. Шестеринці
Лисянського рну Черкаської обл.).
Жителі східних і південних регіонів Укра
їни, які раніше були позбавлені можливостей
задовольняти свої релігійні потреби, тепер ви
магають у держави відшкодування моральних
збитків: «Хай держава вчить дітей Богові мо
литься, а то тільки матюкаються» (записано
1992 р. в c. Баштанка Миколаївської обл.);
«У школі тепер повинні дітей учити вірити в
Бога й молитви всякі, нам же це запрещали, як
ми їх навчимо?» (записано 2007 р. в с. Луполо
ве Ульяновського рну Кіровоградської обл.);
«Мені снилося, що колгоспи розваляться й що
біля цвинтаря церкву построять. Так все й ви
йшло. Як раніше руйнували, так тепер повинні
побудувати» (записано 2004 р. в с. Красилів
ка Ставищенського рну Київської обл.)
Сьогодні держава, взявши на себе офіцій
но зобов’язання гарантувати свободу віроспо
відання та врегульовувати правові відносини з
релігійними організаціями, як і раніше, зали
шається одним з головних факторів впливу на
розвиток і трансформацію народної релігійнос
ті. Політична орієнтація представників влади
(у центрі й на місцях) визначає їхнє ставлення й
до представників тієї чи іншої конфесії, в основ
ному православної. Прихильники Київсько
го патріархату, Української грекокатолицької
церкви позиціонують себе переважно як патрі
оти з геополітичною орієнтацією на Європу. Ті,
хто підтримує Московський патріархат, спря
мовують свої погляди на Росію. Тому представ
ники старшого покоління (особливо в селах), які
пам’ятають сваволю влади стосовно церкви в
30х роках ХХ ст., як і колись, наділяють вла
ду повноваженнями у вирішенні питання їхньої
особистої конфесійної орієнтації. На Сумщині
у с. Яструбине храм був зруйнований 1934 року,
і більшість його жителів залишилися нехреще
ними. Бажання селян мати церкву вже було
здійснилося: одна з жительок села пожертву
вала будинок під храм Київського патріархату,
і по приїзді священика почалися богослужіння.
Через деякий час за порадою голови сільської
ради інша селянка подарувала будинок під
храм Московського патріархату. Як результат,
через відвідування «неправильної церкви» ви
никли розбіжності між сусідами, кумами: «Хай
би вже власть сама рішила, яка церква нужна в
селі, і її й залишила, а то я зі своєю кумою не ба
лакаю через те, що в різні церкви ходимо» (за
писано 2009 р. в с. Яструбине Сумського рну
Сумської обл.). Під час нашої експедиції в обох
храмах не було священиків і служба не велася.
У багатьох селах західних областей України,
наприклад Рівненській, у 1990х роках з ініці
ативи патріотично налаштованої інтелігенції та
за підтримки місцевої влади іноді поруч із хра
мами Московського патріархату або в іншому
кінці тих чи тих населених пунктів зводилися
«українські церкви», що перебували в юрис
дикції Київського патріархату.
Значний вплив на трансформацію народної
релігійності на сучасному етапі мають засоби
масової інформації. Телеефіри із цілителями,
чаклунами, ворожками й віщунами, телевізій
ні програми на кшталт «Битва екстрасенсів»,
«Паралельний світ» сприяють поширенню
містицизму й окультизму в суспільстві. Од
нією з тенденцій стало захоплення не прита
манними українському суспільству в минуло
му східними і псевдоіндуїстськими культами
задля пошуку заповнення духовного вакууму.
Свідомість українця, у якій століттями по
єднувались язичницькі та християнські уяв
http://www.etnolog.org.ua
Розвідки та матеріали
25
лення про світ, тепер намагається поєднати
буддистські, язичницькі та християнсько
православні елементи. Так званий «полікуль
турний світогляд» допомагає його носіям, пе
реважно людям молодого й середнього віку
(технічній інтелігенції, представникам творчих
професій), комфортно почувати себе у світі, що
змінюється. У реінкарнацію, карму вірять на
віть ті, котрі вважають себе православними.
Традиційно високим залишається відсоток
тих, хто звертається за допомогою до воро
жок та екстрасенсів, вважаючи їх «людьми від
Бога». На Черкащині від Єфросинії Шишки,
1923 р. н., було зафіксовано оповідання, що є
цікавим прикладом саме такого світоглядного
конформізму: «Як ото показували по телевізо
рі цього Чумака [Алан Чумак – московський
екстрасенс. – Г. Б.], і він убік відсунувся, –
я дивлюся, а за ним святий Микола стоїть.
Значить, він людина Божа» (записано 2002 р.
в с. Ліпляве Канівського рну Черкаської обл.).
Інтерес до національних традицій, джерел
народної культури в 1990х роках не лише
викликав у суспільстві попит на етнографіч
ну літературу, але й призвів до домінування
язичницьких уявлень у національнокультур
ному дискурсі сьогодення. Виникли й почали
розвиватися неоязичницькі об’єднання (РУН
Віра, Коло язичницької традиції, Собор рід
ної української віри), що незабаром одержали
статус релігійних організацій. Їхні адепти за
кликають повернутися до «традицій предків».
Ретрансляція знань зі сфери народної культу
ри, у тому числі й народної релігійності, спри
чинила ревіталізацію окремих архаїчних явищ,
обрядів у побуті населення. Найбільшого по
ширення набуло, наприклад, використання
замовлянь і заклинань з лікувальної, аграр
ної, любовної магії. В експедиціях доводилося
зустрічати жінок, які вивчили «молитви для
допомоги людям» з наукових фольклорних ви
дань, бабусь, які лікували онуків за допомо
гою замовляння від «крикливців», вичитаному
у відривному календарі. Так само, як і колись,
сьогодні в народній традиції, за якою «роди
ма» відьма вважалася сильнішою, ніж «навче
на», також існує думка, що всі ті, хто навчив
ся по книгах, – «несправжні знахарі», а тому
звертатися до них не варто. З цього приводу
етнограф Ю. Буйських під час експедиції до
ІваноФранківщини від 86літньої інфор
мантки зафіксувала таке судження: «Раніше,
при комуністах, до чаклуна потрібно було йти
через три гори, а зараз вони в кожному селі
по троє. По книжках навчилися» (записано
2012 р. в с. Бистрець Верховинського рну
ІваноФранківської обл.).
В одному з наддніпрянських сіл (Канів
ський рон Черкаської обл.) інформантка
1926 р. н., яка переселилася до доньки з Чер
нігівщини, розповіла, що приїхавши сюди, ви
явила: «Люди не знають самого необходімого.
Нічо не знають, як корові помогти, дитині від
пристріту пошептать, нічого не знають. При
йшлось мені на родіну єхать й всі нужні слова
списать» (записано 2002 р. в с. Ліпляве Канів
ського рну Черкаської обл.). У її рідному, за
губленому в лісах поліському селі цей архаїчний
жанр фольклору зберігся в живому побутуван
ні. В історикоетнографічній зоні Полісся про
довжують існувати й давні обряди поклоніння
деревам, блискавці (обряд «водіння стріли»),
жіночі язичницькі обряди збирання лікарських
рослин (так звані зільницькі обряди). Деякі з
традиційних обрядів, відтворених фольклорни
ми колективами (весняний – «водіння стріли»,
зимовий – «кусання калити»), швидко набули
популярності й відродилися в сценаріях масових
народних гулянь у селах і містах.
У сфері обрядової, святкової культури й у
ХХІ ст. продовжує існувати двовір’я. Так, при
народженні дитини більшість батьків праг
нуть охрестити її, часто сприймаючи хрещен
ня не як таїнство, необхідне для входження
дитини в лоно християнства, а як необхідний
для її здоров’я оберіг. До сьогодні на хрестинах
дотримуються таких звичаїв, як виготовлення
«квітки», готування родильної каші, розби
вання горщика, що мають язичницьке похо
дження. Разом з натільним хрестиком деякі
батьки купують для дітей різні амулети, які
виконують функцію оберега. Подекуди на Гу
http://www.etnolog.org.ua
26
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ*3/2014
цульщині існує традиція запрошувати в куми
від 5 до 15 пар кумів, хоча за церковними ка
нонами достатньо однієї особи тієї самої статі,
що й дитина.
Серед молодих пар, які вінчаються в церк
ві, більшість становлять ті, котрі сприймають
його не як таїнство, а як модну традицію, не
рідко роблять це і на прохання батьків. Певні
знаки, що нібито прогнозують якість майбут
нього подружнього життя, вбачають у горінні
вінчальних свічок: якщо свічі гаснуть – життя
буде поганим, чия свіча догорить першою –
той помре раніше. Традиція обсипати молодих
зерном, грошима, цукерками під час виходу з
дому нареченої (задля достатку в родині) по
декуди тепер практикується ще й після виходу
молодого подружжя з церкви. Деякі наречені,
обходячи довкола аналоя, тягнуть ногою за со
бою вінчальний рушник – «щоб усіх подруг
заміж витягти». Після реєстрації шлюбу або
вінчання молоді покладають квіти до «щас
ливих місць», пам’ятників, вішають замки
на мостах і містках – для міцності сімейного
життя. Мода на екзотику, поширення так зва
ного громадянського шлюбу, без реєстрації,
призвела до того, що багато молодих пар про
водять шлюбні церемонії в Республіці Індія,
Королівстві Таїланд, називаючи вінчанням
ритуал, який входить до переліку туристичних
послуг, при цьому вигадують власну символі
ку або користуються вже розповсюдженою в
тій чи іншій субкультурі. Доводилося бачити
шкіряний весільний рушник і дерев’яні весіль
ні кубки на байкерському весіллі, виготовлені
власноруч підкови на етновесіллі – усе це збе
рігається потім як сімейна реліквія.
У поминальнопоховальній обрядовості
більше, ніж в інших сферах обрядової культури
зберігаються рудименти язичницького світо
гляду. У труну покійному, як і раніше, кладуть
його улюблені речі, цигарки, горілку, мобіль
ний телефон. Незважаючи на заборону церк
ви, продовжує існувати традиція «передач на
той світ» – річ, що забули покласти покійному,
кладуть у труну тому, хто помер невдовзі після
нього. На кладовищі в поминальні дні повсюд
но прикрашають могили родичів штучними
квітами або вінками. Майже повністю зникла
народна традиція вішати на хрест вишитий
рушник, та й самих хрестів у сільській місце
вості дедалі меншає, їх заміняють кам’яні сте
ли із зображенням хреста. У міській традиції,
особливо в середовищі інтелігенції, популяр
ним надгробним пам’ятником став козацький
хрест, своєрідний маркер української ідентич
ності, що його встановлюють також на моги
лах українців, які загинули за межами Бать
ківщини. У більшості регіонів України (крім
західних) до цього часу біля місць поховання
відбувається поминальна трапеза. Втратив
ши колективний характер (поминання предків
усією громадою), вона зберігається на ро
динному рівні. На гроби кладуть принесену з
дому їжу, крашанки, паску чи печиво, вилива
ють спиртні напої або ставлять чарку з вином,
горілкою – «для душі». Усі спроби духовен
ства заборонити сучасні «язичницькі тризни»
виявилися безсилими насамперед через те, що
для багатьох городян участь у поминаннях є
чи не єдиною нагодою поспілкуватися з роди
чами та односельцями.
Відзначаючи новосілля, першим у будинок
впускають кота, а вже потім освячують житло.
Цікаво, що в народі обидва звичаї вважаються
«своїми», традиційними. В інтер’єрі сучасної
оселі, зокрема міської, часто можна побачити
дзвіночки, ксилофони – для відганяння не
чистої сили, турецькі талісмани у вигляді ока
від пристріту, «обереги» у псевдонародному
стилі – декоративні віники або панно із зуб
цями часнику, насінням різних злаків, мако
вими голівками, що рекламуються продавцями
як своєрідні генератори «енергії грошей, ба
гатства». Як оберіг популярною в побуті стає
лялькамотанка, обличчя якої традиційно по
значалося хрестом із ниток. Орієнтуючись на
купівельний попит, деякі народні майстри по
чали виготовляти «грошових ляльок» – тканих
лялечок із зображенням на їхньому одязі зна
ка тієї чи іншої валюти (гривні, долара, євро).
Такі ляльки рекомендується носити в гаманці
для «притягування грошей». Популяризація
http://www.etnolog.org.ua
Розвідки та матеріали
27
східних релігій сприяла поширенню системи
феншуй – китайського вчення про гармонійну
організацію простору за допомогою дзеркал,
акваріумів, свічок, через дотримання правил
розміщення меблів. У захопленнях східним
окультизмом церква вбачає серйозну загрозу
духовному здоров’ю населення. В окремих хра
мах вивішено пам’ятки християнинові, де за
значено перелік гріхів, за які потрібно каятися
під час сповіді. Серед них: візити до ворожок,
гадання, звертання до екстрасенсів, заняття
йогою, захоплення гороскопами, святкування
Нового року за Східним календарем.
Поступова комерціалізація свят, що при
йшла із Заходу, зробила популярними в побуті
різдвяні віночки, великодні наклейки на яйця
замість традиційних писанок. Останнім часом
до пасхальної святкової атрибутики українців
дедалі частіше долучається зображення зайця
(печиво, шоколадні фігурки), що є символом
плодючості у весняній обрядовості германських
народів. Водночас розширилася й сфера побу
тування народного різдвяного символу – «ді
духа» – снопа з різних злакових культур, що
побутував раніше в західних регіонах України.
Відродилася традиція виготовлення троїцьких
букетів, «маковійчиків» (букетів з колосків,
голівок маку, різних квітів, що їх освячують
14 серпня на свято мучеників Маккавеїв), спа
сівських букетів або хрестиків із колосся жита
й квітів, які освячують 19 серпня на Спаса
(свято Преображення Господнього). Напере
додні свят відбувається жвава торгівля такими
виробами біля міських храмів.
В умовах культурної інтеграції серед явищ
народної релігійності з’явилося чимало куль
турних запозичень. Дедалі частіше на Вербну
неділю в міських храмах можна побачити не
тільки вербові гілочки, але й пальмове листя.
Набувають поширення також різні квіткові
композиції, так звані «литовські верби», що
їх за радянського часу привозили в Україну з
країн Прибалтики як сувеніри. У західних ре
гіонах України їх виготовлення було частиною
католицької релігійної традиції, зокрема серед
польського населення Галичини. Упродовж
останніх років такі верби можна побачити й у
православних храмах Києва та Київщини.
Раніше одним із розповсюджених фактів
народного релігійного життя було паломництво
до святих місць в Україні (КиєвоПечерська
лавра, Почаїв) та за її межами (Свята гора
Афон, Єрусалим, Оптина пустинь). Перерва
на в радянський період традиція надзвичайно
швидко відновилася в часи незалежності. Чис
ленні паломницькі центри й туристичні компа
нії пропонують подорожі до святинь у країні та
за кордоном, узяти участь у яких можна кожно
му, кому дозволяють статки, що певною мірою
нівелює різницю між туристом та прочанином.
Сучасний паломницький фольклор засвідчує
вплив масмедіа на уявлення людей про Анти
христа, кінець світу, сюжети про чудеса, благо
датні та неблагодатні місця. Професійні гіди,
які супроводжують паломницькі групи по Свя
тій Землі, зауважують, що часто для прочан
апокрифи (про дитинство та юність Христа,
дощову хмарину над горою Фавор, сходження
благодатного вогню та ін.) є значно відоміші за
біблійні сюжети. Так, у Назареті завжди про
сять показати ту лаву, яку власноруч виготовив
юний Христос і яку легко піднімає навіть малий
хлопчикхристиянин, а троє чоловіківіновірців
не в змозі це зробити. Досить популярні в па
ломницькому середовищі перекази про іденти
фікаційні коди як «число звіра». Поширенню
уявлень про «останні дні» сприяють певні релі
гійні громади: окремі з них відмовляються від
користування електричним світлом, мобільним
зв’язком. У серпні 2010 року в Ближніх печерах
КиєвоПечерської лаври довелося чути, як мо
нах, який проводив екскурсію для паломників
з Росії, застерігав прочан від отримання за
кордонних паспортів, через які, на його дум
ку, держава може контролювати місцезнахо
дження їхніх власників. Доказом правдивості
інформації була демонстрація сторінки з фото,
під яким, за словами ченця, вклеєно електрон
ний чіп, що можна знищити в мікрохвильовій
печі. При підсвічуванні сторінки паспорта ста
вала помітною маленька пляма на рівні голови.
Поширеність такої інформації у православно
http://www.etnolog.org.ua
28
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ*3/2014
му середовищі засвідчують численні форуми
з відповідної тематики 1. Подібні розмови ве
дуться також і в церковноприходських колах.
В Україні на сьогодні діють чотири лаври –
три православних (КиєвоПечерська, Почаїв
ська, СвятоУспенська Святогірська) та одна
грекокатолицька (СвятоУспенська Унівська
лавра студійського уставу), що залишаються
найважливішими об’єктами паломництва.
У 20х роках ХХ ст. в Україні було зафіксо
вано ряд чудес, найбільш резонансними серед
яких стали Калинівське чудо та Йосафатова до
лина. Події того часу детально описано в статті
українського етнографа Н. Дмитрука «Про чу
деса на Україні в 1923 році» [5]. У 1923 році в
с. Калинівка Вінницької області солдаткомсо
молець вистрілив у розп’яття Христа на придо
рожньому хресті, звідти потекла кров, віровід
ступник розкаявся, а до місця, де стояв хрест,
почалося масове паломництво, насильно призу
пинене військами НКВС 1925 року. Знищений
хрест час від часу відновлювали з ініціативи
тутешніх мешканців. У 2003 році до 80річчя
чудесної події тут було встановлено новий мону
ментальний хрест, відбувся урочистий молебень
за участі тисячі прочан, і до Калинівки знову
було відновлено паломницькі поїздки. Улітку
1923 року в с. Голинчинці Шаргородського
району Вінницької області селянинові Якову
Мисику з’явилася Богородиця, яка повідомила
про страшні нещастя, що чекають на людей, а
на запитання селянина «Як же врятуватися?»
звеліла каятися і ставити хрести. Незабаром у
долині, що одержала назву «Йосафатова», по
стали тисячі хрестів, прочани йшли сюди з різ
них куточків України, Росії, Польщі. Яків Ми
сик та інші активісти релігійного руху (загалом
близько 30 осіб) були засуджені, регулярні вій
ська й частини НКВС розганяли прочан ще на
підступах до села. У радянський час там не було
жодного хреста. У 2009 році почалося віднов
лення святині, з’явилися перші 29 хрестів, при
везені здалеку. У наш час у Голинчинцях знову
тисячі хрестів, сюди приїздять паломники, ре
гулярно відбуваються поминання померлих, у
тому числі потерпілих за віру.
Зростання кількості храмів і парафіян у
них за рахунок новонавернених привело до
поширення православної магії. Користуючись
особистими спостереженнями й матеріала
ми інтернетфорумів про сучасні православ
ні марновірства 2, можемо стверджувати, що
більшість невоцерковлених людей відвідує
храми, вважаючи за головне поставити свічку,
іноді навіть на шкоду іншому. Багато хто, щоб
одержати більше енергії, намагається стояти
в церкві під куполом, шукає більш «намолені
храми». Богослови і священики скаржаться
на обрядовір’я пастви та схильність її до язич
ництва, цим православним дорікають і про
тестанти. Кількість учасників великоднього
освячення пасок чи освячення води на Водо
хреще (останнім часом і купання) в десятки
разів перевищує число тих, хто причащається
в ці свята. Водночас (хоч і меншою мірою) за
рахунок навернення у віру інтелігенції в церкві
збільшується й кількість думаючих людей, які
дотримуються християнських канонів.
Розглянувши сучасні тенденції розвитку
народної релігійності в Україні, нами було
визначено основні фактори, що вплинули на
її трансформацію: це, зокрема, процеси на
ціональнокультурного відродження, які від
булися в українському суспільстві; втручання
держави в особисті конфесійні запити насе
лення; поширення окультизму й містицизму,
у тому числі східного; відновлення й відро
дження окремих явищ традиційної культури
(архаїчних обрядів); інокультурні запозичен
ня. Водночас нами проаналізовано різні сфе
ри побутування сучасної релігійності. За роки
державної незалежності України повернено до
життя перервану традицію народного благо
честя здійснювати паломництво, відновлено
сакральний простір у містах і селах – місцях,
де раніше (у 1920х роках) відбувалися право
славні чудеса. Соціальнополітичні, ідеологіч
ні, культурні зміни в сучасному українському
суспільстві істотно вплинули на стан народної
релігійності, виявилися в усіх її сферах, але, як
і раніше, віра й церква посідають важливе міс
це в житті народу.
http://www.etnolog.org.ua
Капличка над джерелом.
с. Яблуниця Верховинського р-ну
Івано-Франківської обл.
Світлина Н. Зозулі. 2012 р.
Хрест на межі обійстя.
с. Дземброня Верховинського р-ну
Івано-Франківської обл.
Світлина Ю. Буйських. 2012 р.
Вербна неділя. с. Бузова Києво-Святошинського р-ну Київської обл.
Світлина К. Тимошенко. 2014 р.
Ілюстрації до статті Г. Бондаренко
http://www.etnolog.org.ua
Ляльки-мотанки.
Базар у м. Косові
Івано-Франківської обл.
Світлина О. Васяновича. 2012 р.
Литовські верби.
Храм Святого Дмитрія Солунського.
с. Бузова
Києво-Святошинського р-ну
Київської обл.
Світлина К. Тимошенко. 2014 р.
Вербна неділя. с. Бузова Києво-Святошинського р-ну Київської обл.
Світлина К. Тимошенко. 2013 р.
http://www.etnolog.org.ua
Розвідки та матеріали
29
1 Див., наприклад: В паспорта РФ вклеивают электронные чипы для слежения за гражданами?
[Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.nn.ru/community/gorod/main/?do=read&thread=8499
21&topic_id=16880128&year=2009.
2 Див., наприклад: Курйози народного мислення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://
alexey-x.livejournal.com/13667.html.
1. Бондаренко Г. Нові джерела з народної ре-
лігійності [Електронний ресурс] // Конфесій-
ний фактор у процесах становлення української
державності. Матеріали інтернетконференції
ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. 12 листопада 2011 р. ;
упоряд. Г. Б. Бондаренко. – 2001. – Режим доступу :
http://www.etnolog.org.ua/index.php?option=com_co
ntent&task=view&id=139&Itemid=58.
2. Бондаренко Г. Ознаки останніх днів // Лю-
дина і світ. – 1999. – № 9. – С. 48–50.
3. Бондаренко Г. Сучасне двоєвір’я та ставлен-
ня до нього християнства // Християнство на межі
тисячоліть (економічні, правові, історичні та куль-
турологічні аспекти) : матер. Міжнар. молодіжної
наук.практ. конф. 15–16.03.01. [Текст] : наук. зб. /
ред. кол. : С. А. Єрохін, Ю. В. Осічнюк, Л. І. Буряк
[та ін.]. – К. : ВНЗ МАУ, 2001. – С. 270–272.
4. Гримич М. Традиційний світогляд та етно
психологічні константи українців. – К. : Віпол,
2000.
5. Дмитрук Н. Про чудеса на Україні року
1923 // Етнографічний вісник. – 1925. – Кн. 1. –
С. 50–61.
6. Дяків В. «Фольклор чудес» у підрадянській
Україні 1920х років. – Л. : Інститут народознав-
ства НАН України, 2008.
7. Єленський В. Релігія після комунізму. –
К. : Національний педагогічний університет
ім. М. Драгоманова, 2002.
8. Ігнатенко І. «Народна релігія» та теорія
«двовір’я» у світлі сучасних етнографічних дослі-
джень // Етнічна історія народів Європи : зб. наук.
праць. Вип. 27. – К. : УНІСЕРВ, 2008. – С. 39–45.
9. Кметь І. Ф. Образ Божої Матері у фольк
лорі: українська апокрифічна традиція :
дис. ... канд. філол. наук : 10.01.07 / Ірина Федорів-
на Кметь ; Львівський національний унт ім. Іва-
на Франка. – Л., 2009.
10. Колодний А., Филипович Л. Релiгiйна
духовнiсть українцiв: вияви, постатi, стан. – Л. :
Логос, 1996.
11. Красиков М. М. Праздник «Чудо архистра-
тига Михаила» в мифопоэтических представле-
ниях украинцев / М. М. Красиков // Мифология
и религия в системе культуры этноса : материалы
Вторых СанктПетербургских этнографических
чтений. – С.Пб. : Издательство Министерства
культуы РФ, РЭМ, 2003. – С. 91–93.
12. Красиков М. М. Філософія буття слобожан-
ського селянина // Дух і Літера. – 1999. – № 5–6. –
С. 428–442.
13. Курьёзы народного мышления [Электрон-
ный ресурс]. – Режим доступа : http://alexeyx.
livejournal.com/13667.html.
14. Мандич Л. Двовір’я як етнонаціональна
особливість українського православ’я // Хрис-
тиянство на межі тисячоліть (економічні, пра-
вові, історичні та культурологічні аспекти) :
матер. Міжнар. молодіжної наук.практ. конф. 15–
16.03.01. [Текст] : наук. зб. / ред. кол. : С. А. Єро-
хін, Ю. В. Осічнюк, Л. І. Буряк [та ін.]. – К. : ВНЗ
МАУ, 2001.
15. Марчук В. В. Українська грекокатолиць-
ка церква в суспільному житті України XX ст. :
дис. ... дра іст. наук : 07.00.01 / Василь Васильо-
вич Марчук ; Чернівецький нац. унт ім. Ю. Федь-
ковича. – Чернівці, 2004.
16. Мельник В. Взаємозв’язок релігійності та
етнопсихологічних характеристик українців //
Християнство на межі тисячоліть (економічні,
правові, історичні та культурологічні аспекти) :
матер. Міжнар. молодіжної наук.практ. конф. 15–
16.03.01. [Текст] : наук. зб. / ред. кол. : С. А. Єро-
хін, Ю. В. Осічнюк, Л. І. Буряк [та ін.]. – К. : ВНЗ
МАУ, 2001. – С. 266–269.
17. Релігія і влада в Україні: проблеми взаємо-
відносин. Інформаційноаналітичні матеріали до
круглого столу «Державноконфесійні відносини
в Україні, їх особливості і тенденції розвитку.
8 лютого 2011 р. – К. : Центр Разумкова, 2011.
18. Саган О. Національні прояви православ’я:
український аспект. – К. : Світ знань, 2001.
19. Сушко В. Святий Боже, Миколай, на всяк
час допомагай [Електронний ресурс] // Конфесій-
ний фактор у процесах становлення української
державності. Матеріали інтернетконференції
ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. 12 листопада 2011 р. ;
упоряд. Г. Б. Бондаренко. – 2001. – Режим доступу :
http://www.etnolog.org.ua/index.php?option=com_co
ntent&task=view&id=139&Itemid=58.
20. Klimczak A. Pobożność ludowa, jako
determinant konsolidacji tożsamości wyznaniowej
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
ht t p://www.magazyn.ekumenizm.pl /content /
article/20070806103904947.htm.
http://www.etnolog.org.ua
|