З етнографічної спадщини Михайла Гайдая

З етнографічної спадщини Михайла Гайдая

У статті розглядається багата етнографічна спадщина Михайла Гайдая, його дослідження культурного життя українців та важливість збереження архівних матеріалів для сучасної етнографії. The article examines the rich ethnographic heritage of Mykhailo Haiday, his research on the cultural life of Ukrainia...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Народна творчість та етнологія
Date:2014
Main Author: Скрипник, Г.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2014
Subjects:
Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України)
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203141
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:З етнографічної спадщини Михайла Гайдая / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 4. — С. 70–81. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203141
record_format dspace
spelling Скрипник, Г.
2025-04-24T10:08:20Z
2014
З етнографічної спадщини Михайла Гайдая / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 4. — С. 70–81. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203141
39(477)(092)Гайдай+82-94
У статті розглядається багата етнографічна спадщина Михайла Гайдая, його дослідження культурного життя українців та важливість збереження архівних матеріалів для сучасної етнографії.
The article examines the rich ethnographic heritage of Mykhailo Haiday, his research on the cultural life of Ukrainians, and the importance of preserving archival materials for contemporary ethnography.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнологія
Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України)
З етнографічної спадщини Михайла Гайдая
From the Mykhailo Haiday Ethnographic Heritage
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title З етнографічної спадщини Михайла Гайдая
spellingShingle З етнографічної спадщини Михайла Гайдая
Скрипник, Г.
Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України)
title_short З етнографічної спадщини Михайла Гайдая
title_full З етнографічної спадщини Михайла Гайдая
title_fullStr З етнографічної спадщини Михайла Гайдая
title_full_unstemmed З етнографічної спадщини Михайла Гайдая
title_sort з етнографічної спадщини михайла гайдая
author Скрипник, Г.
author_facet Скрипник, Г.
topic Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України)
topic_facet Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України)
publishDate 2014
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнологія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt From the Mykhailo Haiday Ethnographic Heritage
description У статті розглядається багата етнографічна спадщина Михайла Гайдая, його дослідження культурного життя українців та важливість збереження архівних матеріалів для сучасної етнографії. The article examines the rich ethnographic heritage of Mykhailo Haiday, his research on the cultural life of Ukrainians, and the importance of preserving archival materials for contemporary ethnography.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203141
citation_txt З етнографічної спадщини Михайла Гайдая / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 4. — С. 70–81. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT skripnikg zetnografíčnoíspadŝinimihailagaidaâ
AT skripnikg fromthemykhailohaidayethnographicheritage
first_indexed 2025-11-25T20:39:01Z
last_indexed 2025-11-25T20:39:01Z
_version_ 1850527435681955840
fulltext 70 З ЕТНОГРАФІЧНОЇ СПАДЩИНИ МИХАЙЛА ГАЙДАЯ Ганна Скрипник УДК 39(477)(092)Гайдай+82-94 У  цьому  номері  часопису  «Народна  твор­ чість  та  етнологія» вперше публікується  етно­ графічний нарис відомого українського дослід­ ника  Михайла  Петровича  Гайдая  «Подорож  до  Балкарії»,  підготовлений  за  матеріала­ ми  експедиційних  досліджень,  здійснених  у  1924 році. Будучи  людиною  надзвичайно  обдарова­ ною, Михайло Гайдай  залишив цінний доро­ бок у різних сферах: він успішно працював і як  хоровий диригент; і як педагог; і як музейний  співробітник;  і  як  композитор  –  автор  духо­ вних творів, пісень і хорів на вірші Тараса Шев­ ченка,  музики  до  драми  Олександра  Олеся  «Весняна казка». Відомий він був як музично­  громадський діяч, однак заслужену славу й ви­ знання в наукових колах йому принесли саме  його плідні дослідження пісенного фольк лору  українського  та  інших  народів.  Досі  наукова  громадськість менше була обізнана з доробком  ученого в царині етнографії, хоча його етноло­ гічні розвідки теж мають беззаперечну наро­ дознавчо­пізнавальну значимість. В Архівних наукових фондах рукописів та  фонозаписів  Інституту  мистецтвознавства,  фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль­ ського  Національної  академії  наук  України  (АНФРФ  ІМФЕ)  зберігаються  десятки  неопублікованих  рукописів  М.  Гайдая,  що  містять  як  фольклорні  записи,  так  і  наукові  напрацювання  вченого,  присвячені  пісенній  творчості українців, татар, греків, балкар, ка­ бардинців, вірмен, чувашів, білорусів, євреїв  та ін. Лише невелику частину цих матеріалів  автор  надрукував  у  вигляді  статей  або  ілю­ страцій до народознавчих досліджень; інші ж  були використані дослідниками при складан­ ні  спеціальних  тематичних  збірників,  окремі  з яких були підготовлені й опубліковані спів­ робітниками  Інституту  мистецтвознавства,  фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль­ ського,  як­от:  збірники  «Народні  пісні  Жи­ томирщини (з колекцій збирачів фольклору)»  (К.,  2012)  і  «Щедрий  вечір.  Ой  радуйся,  земле,  Син  Божий  народився  (новорічно­ різдвяні співи з Житомирщини)») (К., 2013)  (обидва – упоряд. Л. Єфремова).  Утім,  першим  найповнішим  виданням  фольклорних  записів М. Гайдая  є  опубліко­ ваний  ІМФЕ  ім.  М.  Т.  Рильського  збірник  «Українські народні пісні в записах Михайла  Гайдая»  (упоряд. М. М. Гайдай)  (К., 2010),  який репрезентує 250 народних пісенних ме­ лодій  майже  всіх  відомих  жанрів  і  видів  (ка­ лендарно­обрядового  циклу,  весільні,  істо­ ричні,  соціально­побутові,  родинно­побутові,  баладні,  любовно­ліричні,  рекрутські,  роз­ бійницькі  тощо).  Найважливішою  ознакою  видрукуваних  текстів  є  високий  професійний  рівень фіксації, неухильне збереження діалект­ них  особливостей,  наявність  різних  релікто­ вих,  нині  вже  зникаючих,  зразків  обрядової   пісенності.  Ці збірники представляють лише незнач ну  частку зафіксованих збирачем у 20–40­х ро­ ках  ХХ  ст.  взірців  фольклорної  культури  українців, основана частина яких, як зазнача­ лося,  зберігається  у  вигляді  рукописів. У  той  період М. Гайдай працював у Кабінеті музич­ ної етнографії ВУАН (до 1932 р.), в Інституті  українського фольклору АН УРСР (1941) [17;  26],  і  тематично­змістовний  та  жанрово­ви­ довий характер його записів дуже точно відо­ бражає особливості та напрями діяльності цих  академічних  установ,  детерміновану  тогочас­ ною суспільно­політичною ситуацією. Записи  1920­х – початку 1930­х років репрезентують  не  тільки  регіональне  й  жанрове  розмаїття  українського пісенного фольклору,  а й багаті,  систематизовані  автором  колекції  класичної  спадщини  музичної  етнографії  інших  народів  колишнього СРСР і світу. Така практика на­ http://www.etnolog.org.ua 71 Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України) укової об’єктивності та плюралізму була спів­ звучна загальним установкам функціонування  гуманітарних установ НАНУ (зокрема й ство­ реного  в  1922  р.  Кабінету  музичної  етногра­ фії),  які  у  1920­х  –  на  початку  1930­х  років  переживали  період  найвищого  піднесення  й  розвитку.  Натомість  записи  середини  30  –  40­х  років  ХХ  ст.  представляють  головно  зразки пісенної творчості фабричних робітни­ ків  і  ударних  бригад,  що  оспівують  соціаліс­ тичний лад, комуністичну партію та її вождів,  а  зразків  традиційної  пісенної  культури  було  зафіксовано значно менше.  Від  початку  створення  Кабінету  музичної  етнографії його завідувач – видатний етному­ зиколог К. Квітка – прагнув створити колек­ тив високопрофесійних учених, які розуміють  необхідність  як  фіксації  матеріалу,  так  і  його  теоретичного осмислення, адже, на його дум­ ку,  «тільки  поглиблення  теоретичних  студій  може прищепити  інтерес до збирання матері­ алу більшій кількості людей з науковим напря­ мом, відкриваючи їм проблеми, що можуть за­ хопити» [18, c. 131]. Саме К. Квітка запросив  на  посаду  позаштатного  наукового  співробіт­ ника Кабінету М. Гайдая, який «віддався за­ писуванню народних мелодій із самовідданіс­ тю, надзвичайним захопленням  і зібрав дуже  багато матеріалу» [17, c. 6].  Про  результативність  діяльності  М.  Гай­ дая  тих  років  свідчать  подані  ним  відомості,  що  містяться  у  «Звітах  Кабінету  музичної  етнографії» за 1923–1935 роки: «В минулому  1924 р. я зібрав ... 380 затекстованих мелодій.  Як  що  додати  до  цього  258  вкраїнських  мелодій,  що  записав  в  1921/3  рр.,  то  всього  укр. мелодій я занотував 418, а разом з мело­ діями инших народів 584 мелодії» [2, арк. 2].  Оскільки  Програма  діяльності  Кабінету  музичної  етнографії  та  Кабінету  національних  М. П. Гайдай 1930-ті рр. Батьки – Петро та Меланія Гайдаї. Початок ХХ ст. http://www.etnolog.org.ua 72 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 меншин  при  Етнографічній  комісії  ВУАН  пе­ редбачала також вивчення музичної творчості й  культури інших народів, то М. Гайдай не оминав  жодної можливості записати зразки іншоетніч­ ної музичної спадщини. Так, тільки в 1924 році  йому  вдалося  в  Києві  зафіксувати  63  пісні,  у  тому числі айсорські, вірменські, чуваські та єв­ рейські. Серед пісенної спадщини різних націо­ нальних  груп  у  записах  М.  Гайдая  найбільше  кількісно  представленими  й  науково  інтерпре­ тованими були зразки грецького, татарського та  балкарського музичного фольклору.  Незважаючи  на  надмірну  мізерність  ко­ штів,  голод  і  холод,  відсутність  необхідної  техніки,  М.  Гайдай  безперервно  виїжджав  в  експедиції,  записував  і  вивчав  музичний  фольклор  усіх  мешканців  України.  Тільки  в  1930–1932  роках  він  записав  213  зразків  кримськотатарського  фольклору  на  Маріу­ польщині  в  грецько­татарських  селах.  Важ­ ливо відзначити, що саме М. Гайдай одним з  перших  серед  етномузикологів  глибоко  про­ аналізував  особливості  пісенної  спадщини  кримських татар, що криються, на його думку,  у домінуванні діатонічного ладового стилю [13,  c.  103].  Ще  більш  значущими  стали  заслуги  М.  Гайдая  в  збиранні  та  вивченні  грецького  музичного фольклору. У 1930–1932 роках він  записав на фонограф і розшифрував з валиків  близько 600 мелодій грецьких пісень із греко­ мовних сіл Приазов’я [12, c. 59]. Хоча ноти й  тексти пісень уже були підготовлені до друку,  однак  складні  політичні  перипетії  того  періо­ ду  завадили  їм  побачити  світ.  Інститут  мис­ тецтвознавства,  фольклористики  та  етнології  ім.  М.  Т.  Рильського  передбачив  у  своїх  ви­ давничих проектах на найближчу перспективу  опублікування  записів  татарських  і  грецьких  пісень, оскільки вони послуговують важливою  джерельною базою для висвітлення питань іс­ торії  та  шляхів  переселення  татар  і  греків  на  Маріупольщину,  для  реконструкції  давнього  грецького й татарського пісенного стилю.  Оцінюючи  внесок  М.  Гайдая  в  музич­ ну  фольклористику  України  20–40­х  ро­ ків  ХХ  ст.,  заради  справедливості  слід  зауважити, що період другої половини 1930 –  1940­х  років  був  у  його  житті  менш  плідним  через  невідворотний  тиск  політичної  системи  на його  творчість. Фольклорні  записи вчено­ го, як  і  інших дослідників­збирачів того часу,  помітно  детерміновані  доктринами  більшо­ вицької  ідеології,  що  негативно  позначалося  на  діяльності  цілих  інститутів  і  на  більшості  наукових пошуків. Хоча ці «фольклорні» тек­ сти,  за  незначним  винятком,  і  мали  вельми  сумнівну естетичну й смислову цінність, однак  тоталітарний  режим  саме  ідеологічно  забарв­ леними  текстами  обмежував  дослідницьку  базу  вчених­народознавців,  волюнтаристськи  насаджуючи псевдонаукову тематику. Тому й  не дивно, що деякі із зафіксованих М. Гайда­ єм  народномузичних  зразків  тієї  доби  також  переважно  стосуються  ідеологічно  заангажо­ ваних  пісенних  текстів  про  комуністичне  ви­ робництво й побут [напр., див.: 4; 10; 14].  Утім, фольклористична спадщина М. Гайдая  така багата й різноманітна, що окремі специфіч­ ні  його  записи й  статті,  які  стали результатом  вимушеного  компромісу  із  системою,  жодним  чином не затьмарили видатного внеску вченого  в  українську  та  європейську  етномузикологію.  Працюючи  в  ті  роки  старшим  науковим  спів­ робітником Інституту українського фольклору,  він  не  обмежував  своїх  етномузикологічних  пошуків  виключно  дослідженням  заводського  фольклору  робітників  із  промислових  районів  України,  а  намагався  фіксувати  також  тради­ ційну народну пісенну  творчість. Приміром,  у  цей час він записав 116 народних пісень під час  поїздок  до  Росії  та  Білорусії  (Тульська,  Мос­ ковська, Брянська й Гомельська обл.).  Короткий  період  (після  звільнення  Укра­ їни  й  до  1946  р.)  М.  Гайдай  працює  завіду­ вачем відділу музичного фольклору  Інституту  мистецтвознавства,  фольклору  та  етнографії  Української  академії  наук.  З  ентузіазмом  до­ слідник  продовжує  опановувати  тему  народ­ ного  багатоголосся,  розробляти  яку  почав  ще  в 1920­х роках, опублікувавши вже тоді кілька  праць («Зразки народної поліфонії». – Харків,  1928. – Вип. 1; 1930. – Вип. 2) [див.: 8, с. 10].  http://www.etnolog.org.ua 73 Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України) Безперечною  заслугою  вченого  в  галузі  музикознавства та фольклористики є його до­ слідження  про  балкарську  пісенну  культуру,  написане  на  основі  матеріалів,  зібраних  ним  у балкарських поселеннях  1. Балкарію,  як  ві­ домо зі  звітів про експедицію  і  статей самого  М.  Гайдая,  він  відвідав  улітку  1924  року  за  рекомендацією  керівника  Кабінету  музичної  етнографії К. Квітки з метою вивчення пісен­ ної творчості. Експедиція, під час якої вчений  записав  123  переважно  балкарські  народні  мелодії,  тривала  протягом  майже  двох  міся­ ців. Усупереч неймовірним труднощам (гірське  бездоріжжя,  відсутність  належних  фінансо­ вих  і  транспортних  засобів,  культурно­мовні  бар’єри, погодно­кліматична специфіка тощо),  у ті роки, коли подібні музичні фіксації в гір­ ських районах Кавказу були величезною рід­ кістю, М. Гайдаю вдалося зібрати виняткової  цінності пісенний матеріал, з якого 10 мелодій  було записано на фонограф. Водночас резуль­ татом  експедиції  стало  глибоке  й  таке,  що  не  втратило  й  понині  свого  наукового  значення,  музикознавче  дослідження  та  замітки  («Про  балкарську  народну  пісню»,  «Балкарські  на­ родні мелодії»), а також стаття етнографічного  характеру «Подорож до Балкарії», що публі­ кується в цьому номері. Оскільки, як зазнача­ лося, етномузикознавча спадщина вченого вже  неодноразово ставала предметом пильного ви­ вчення дослідників,  то  вважаємо  за доцільне  бодай побіжно оглянути народознавчий доро­ бок М. Гайдая. Увага дослідника­етномузиколога до етно­ графічних реалій балкарців і написання відпо­ відної статті не є випадковістю, бо вже з пер­ ших років праці в Кабінеті музичної етно графії  М.  Гайдай  в  експедиційній  діяльності  прак­ тикує  саме  комплексний  підхід  до  вивчення  фольклору  як  синкретичного  явища.  Розумі­ ючи, що нерідко конкретний пісенний  супро­ від  був  складовим  елементом  календарно­ви­ робничої  чи  сімейної  обрядодії,  покликаним  доповнити  й  розкрити  її  сакральну  функцію,  канонізувати  певні  виробничі,  соціальні,  мо­ рально­етичні чи духовні реалії буття етнічної  спільноти,  дослідник  пильно  виявляє  етно­ графічні особливості середовища побутування  пісенних  зразків;  вплив  на  них  трансформа­ ційних процесів радянських часів, іноетнічних  М. П. Гайдай і завідувач етнографічного відділу Маріупольського музею Н. С. Коваленко. Запис пісень греків Маріупольщини. Початок 1930-х рр. http://www.etnolog.org.ua 74 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 контактів; фіксує статево­вікові та професійні  характеристики виконавців тощо. З  огляду  на  радикальні  суспільно­еконо­ мічні  зміни,  що  поначалися  на  побутуванні  фольклорних явищ, найпильнішу увагу вчений  приділяв  фіксації  реліктових  календарних  та  історичних творів, пісенних зразків певних ре­ місничо­професійних  груп  (рибаків,  чумаків,  косарів, кобзарів та ін.), як музично­поетичних  свідчень  зникаючої  реальності  та  історичної  минувшини. Реалізований  в  етнографічній  статті  М.  Гайдая  комплексний  характер  його  на­ укових  інтересів  стає  цілком  зрозумілим  у  контексті  подібних підходів  та  експедиційних  практик,  властивих  усім  народознавчим  ака­ демічним  установам  України  20–30­х  років  ХХ ст. Висловлюючись про цю комплексність  як  специфіку  організації  наукового  експе­ диційного  пошуку,  М.  М.  Гайдай  –  відомий  учений­богеміст, син М. П. Гайдая – справед­ ливо підкреслював, що «взагалі гідний подиву  той науковий рівень записів, що панував у віт­ чизняній  народознавчій  науці  в  20–30­х  ро­ ках (згадаймо хоча б К. Квітку, Ф. Колессу),  коли фольклорист записував і текст, і мелодію,  робив опис свята або звичаю як професіонал­ етнограф –  ідеал, до якого зараз ми можемо  лише  прагнути  в  комплексному  вивченні  на­ родної духовної культури» [12, c. 62–63].  Не  випадково  й  те,  що  М.  Гайдай  тіс­ но  співпрацював  з  відомими  дослідниками­  етнологами  (Етнографічної  комісії,  Кабіне­ ту  антропології  та  етнографії  ім.  Хв.  Вовка;  Відділу  примітивної  культури,  очолювано­ го К. Грушевською), з якими він брав участь  у  спільних  експедиціях,  фіксував  та  вивчав  етно графічні  реалії,  публікував  свої  музичні  матеріали в етнографічних виданнях. Зокрема,  до  праці  «Побут  селянської  дитини»  Н.  За­ глади – знаної дослідниці­етнолога Кабінету  антропології  та  етнографії  ім.  Хв.  Вовка  –  М.  Гайдай  подав  43  мелодії  дитячих  пісень   [9, c. 205–218].  У науковому арсеналі вченого є також спе­ ціальні  етнографічні  студії,  написані  на  на­ лежному  професійному  рівні.  Ідеться,  зокре­ ма, про його публікацію «Про “зільницький”  обряд  і  сполучені  з  ним  пісні»  [11,  додаток,  c. 5–10], у якій дослідник описав особливос­ ті  святкування  10  травня  (23  травня)  –  дня  покровителя цілющих трав Апостола Симона  Зилота  (у  народі  –  Золота)  у  різних  місце­ востях  України:  на  Київщині  (в  с.  Українка),  Полтавщині  (у  с.  Келеберда  Золотоніського  повіту), Звенигородщині (с. Попівка). Обряд,  що  виконувався  виключно  жінками,  полягав  у гуртовому збиранні цілющого «Симонового  зела», ритуальному купанні у відварі зібраних  трав,  виконанні  обрядових  пісень  і  рецита­ цій,  колективній  трапезі.  Усе  це  засвідчувало  давню  дохристиянську  природу  зільницьких  обрядодій,  пов’язаних  з  ритуалами  весняного  очищення водою, з магією оголеного жіночого  тіла та цілющої вегетативної сили весняного зі­ лля. Стаття становить інтерес не лише для до­ слідників обрядовості, а й для тих, хто вивчає  народну медицину, адже в ній у контексті ло­ кальної специфіки подається широкий реєстр  лікарських трав та способи їх застосування.  Учений слушно вказує, що незаслужено мало  уваги науковці приділили цьому святу (про свя­ то «Зилота» «небагато занотувала наша етно­ графічна  література»).  Він  демонструє  профе­ сійну обізнаність з літературою за темою; подає  короткий історіографічний огляд відомих на той  час студій; залучає кілька десятків джерел для  порівняльного  аналізу  української  обрядовості  з  аналогічними  реаліями  в  народів  світу.  На­ укову  вагу  дослідження  употужнює  додаток  (14 зразків мелодій зільницьких пісень і фахово  складений за темою запитальник (29 позицій)),  що засвідчує високу етнографічну ерудованість  М.  Гайдая.  Тим­то  не  дивно,  що  ця  невелика  розвідка й нині є однією з найзатребуваніших  етнографічних праць.  З  урахуванням  викладеного  стає  цілком  зрозумілим і логічним інтерес ученого до етно­ графічних  особливостей  культури  та  побуту  балкарців, про яких він пише з повагою  і ве­ ликим  співчуттям,  акцентуючи  як  на  прояви  їхнього  духовного  життя  й  матеріальної  по­ http://www.etnolog.org.ua 75 Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України) всякденності, так  і на маловивчені на той час  питаннях  етнічного  походження  народу,  на  його демо графічні характеристики. Етнографічний нарис про балкарців М. Гай­ дай професійно розпочинає з питання етноні­ мії, зазначаючи, що «балкарці чи як вони себе  кличуть “малкар”, себ то скотар, усі татарсько­ го походження». Дослідник (за В. Хрістіано­ вичем)  припускає  «можливість  походження  балкарців  від  тюрських  орд,  що  прийшли  з  Азії з боку Волґі». Щодо етноніма (самоназ­ ви), то, на думку вченого, людність краю при­ йняла «назву балкар від слова “баркая” (“йди,  залишайся!”)».  Проте  сучасні  дослідники  стверджують, що назва балкар є штучною на­ звою народу, накинутою радянською владою,  яка прагнула зібрати горців, котрі проживали  в  суміжних  долинах  Басхан,  Чегем,  Холам,  Бизинги і Балкар під загальною назвою; «самі  ж мешканці краю називають себе “таулу” (го­ рець)» [25, c. 77]. Зауважують також, що ка­ рачаєво­балкарці, окрім вищезазначеного, ви­ користовують щодо самих себе етнонім «алан»  і, звертаючись один до одного, кажуть «алан»,  тобто  однокровник  [25,  c.  77].  В  енциклопе­ дичній  статті  Я.  Смирнової  також  викладено  саме  таку  версію  етноніма:  «Балкарці,  таулу  (самоназва – “горці”), малкарці...» [5, c. 84]. У своєму етнографічному нарисі М. Гайдай  зупиняється  і на питаннях етногенезу народу.  Констатуючи, що ще й «до  сього часу науко­ во не досліджена балкарська мова 2» і «історію  Б[алкарії]  також  ще  не  розроблено  науково»,  М.  Гайдай  демонструє  неабияку  наукову  обі­ знаність  у  цих  питаннях.  Лаконічно  аналізу­ ючи наявні джерела й публікаційні матеріали,  він  датує  появу  на  Кавказі  предків  сучасних  балкар, що «прийшли з Маджар» у гірські до­ лини Кавказу не пізніше ХІІІ ст. Слід, однак,  зауважити,  що  сучасна  наука  внесла  суттєві  корективи  щодо  тогочасного  трактування  пи­ тань  етно генезу  балкарців.  Зокрема,  відома  російська  дослідниця  Є.  Алексєєва  на  осно­ ві  вивчення  археологічних  пам’яток  дійшла  вис новку,  що  карачаївці  й  балкарці  генетично  пов’язані  з  кобанськими  племенами,  що  меш­ кали  в  цій  місцевості  в  ХІІ–VІІ  ст.  до  н.  е.  У заключній частині своєї монографічної праці  «Карачаївці  і  балкарці – древній народ Кав­ казу» дослідниця пише, що «основні елементи,  з яких сформувалася карачаєво­балкарська на­ родність,  це:  1.  Місцеві  племена,  носії  кобан­ ської культури. 2. Алани та інші племена, носії  аланської культури, що жили в Аланії в епоху  раннього середньовіччя. 3. Болгари – так звані  «чорні», або «внутрішні». 4. Кипчаки (половці,  кумани).  Крім  болгар  і  кипчаків,  в  утворенні  карачаєво­балкарської народності також могли  брати участь інші тюркські племена, наприклад  печеніги» [1, c. 48]. Її висновки про те, що «ка­ рачаївці й балкарці – місцевий, древній народ  Кавказу,  коріння  якого  сягає  епохи  кавказь­ кої бронзи», співзвучні даним і інших авторів.  Так,  Уфук  Таукул  стверджує:  «Найнижчий  пласт карачаєво­балкарської етнічної культур­ ної структури, яка, як відомо, у процесі історії  М. П. Гайдай. 1952 р. http://www.etnolog.org.ua 76 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 складалася з різних пластів, помітно, що скла­ дається з племен, які належать до антрополо­ гічного типу кавкасіон і є творцями кобанської  культури й найдавнішими місцевими жителями  Середнього Кавказу» [25, c. 35].  Не  менш  цінні  для  дослідників  описи  та  зауваження  етномузиколога  М.  Гайдая  щодо  міжетнічних  взаємин,  зокрема  певних  напру­ жених  моментів  у  відносинах  балкарців  і  ка­ бардинців на початку ХХ ст., зумовлених, на  його думку, економічними факторами. Важли­ ві його спостереження про характер поселень,  житла  та  інтер’єрів,  про  повсякденний  одяг,  традиційні  способи  приготування  і  прийому  їжі. Він залишив описи промислів і ремесел, а  також домінуючих видів занять населення. Як  відомо,  основним  заняттям  людності  цього  малопридатного  для  землеробства  гір­ ського краю було відгінне скотарство, пастівни­ цтво (мала й велика рогата худоба, коні). Саме  через це балкарці вимушені вести напівкочовий  спосіб життя, створивши особливу систему тва­ ринництва  і стиль буття – гірське кошове то­ вариство. «Все багатство народу, – зазначають  дослідники,  –  зосереджено  на  господарстві  у  горах  і  чоловіча  частина  населення  вимушена  постійно кочувати зі своїми табунами: літом –  на високі пасовиська, а взимку – у річкові до­ лини, в околиці Терека і Кубані» [25, с. 145]. Ця  особливість  матеріальної  сторони  по­ буту,  системи  життєзабезпечення  балкарців,  що полягала в їхній цілковитій залежності від  природно­кліматичного  середовища,  також  привернула  увагу  вченого:  «За  сірою  грома­ дою скель, нічого... не видко, бо й хати в аулах  всі зроблені з такого ж сірого каміння, як і ске­ лі і зливаються з ними... Земля з кам’янистим  ґрунтом не дає багато врожаю». Відтак  вкрай  обмежені  ресурси  орних  зе­ мель  детермінували  домінування  в  господар­ стві скотарства: «Єдине багацтво балкарця, –  наголошує М. Гайдай, – це його скотарство,  що дає йому змогу виробляти сир і масло, котрі  він майже не їсть, а везе на продаж до далекого  Нальчику чи другого якого пункту, щоб купи­ ти хліба». За умов малоземелля особливого  значен­ ня  набував  кожен  клапоть  землі  (на  якому  практикувалося  плужне  терасне  землероб­ ство) або луків, придатних для заготівлі сіна.  Учений  зазначає,  що  косовиця  (як  страте­ гічно  важливе  для  тваринництва  і  водночас  найважче  господарське  заняття)  –  це  час  тотальної мобілізації всього чоловічого насе­ лення на заготівлю сіна; зауважує він також  специфіку  будови  косарського  знаряддя  –  «коси з довгим кіссям». Дослідники  балкарської  етнокультури  ак­ центували  вплив  пастухування  й  кошового  стилю  життя  на  формування  структури  на­ селення,  поділ  праці  та  матеріально­духовну  сферу буття суспільства: «Кошовий побут ві­ діграв важливу роль у формуванні звичаєвості  горян,  що  програмувала  загальний  напрямок  життєдіяльності. Місцевий одяг, музика, тан­ ці, звичаї, традиції, тобто культура карачаєво­ балкарців, як і всюди, носить відбитки тради­ ційного стилю життя» [25, c. 156]. Побіжно  зауважимо  схожість  багатьох  елементів  системи  життєзабезпечення  горян  Кавказу – балкарців  і горян Карпат – укра­ їнців­гуцулів. Передусім це стосується специ­ фіки вовняного  та  суконного одягу, пастушо­ го житла, промислів  і ремесел [напр., див.: 6,  с.  104–113;  15;  16,  с.  97–108,  369–370;  19;  20, с. 28–38; 23]. Ці етнокультурні паралелі  між етнографічною групою горян – українців­ гуцулів – та кавказькими народами свого часу  помітив  і  проаналізував  видатний  вітчизня­ ний  етнолог  Хв.  Вовк  у  спеціальній  розвідці  [7, c. 453–459]. Автор, щоправда, намагався  довести  не  лише  спричинену  подіб ними  при­ родно­екологічними  умовами  схожість  мате­ ріального побуту й системи скотарства, але й  антропологічну спорідненість між цими етніч­ ними спільнотами, що, на наш погляд, є гіпо­ тетичною версією. Не  оминув  увагою  М.  Гайдай  і  цілковито  залежних від довкілля місцевих засобів тран­ спортного сполучення по непрохідних гірських  шляхах,  основними  з  яких  були  «арба»,  ві­ слюки  та  верхові  коні:  «...кожний  понеділок  http://www.etnolog.org.ua 77 Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України) чимало  їх  [балкарців. – Г. С.] приїзжає з  гір  на великий базар, де вони продають в бурду­ ках  “айран́”  (кисле  молоко),  масло  в  шкатул­ ках,  сир,  вовну  і  шкіру  і  все  це  везуть  вер́хи  на конях і ішаках, бо арбою, крім Балкарії, не  можна проїхати в гори, бо шляхи не розроблені  там і йдуть серед круч і високих скель». Зберегли  своє  значення  й  донині  зробле­ ні  М.  Гайдаєм  у  ході  експедиції  етнографічні  описи  домінуючого  домашнього  жіночого  ре­ месла балкарців – обробітку вовни й виготов­ лення сукна, яке використовувалося для шит­ тя одягу – войлочних шляп, бурок. «Виробом  вовни,  –  засвідчує  дослідник,  –  займається  майже  все  балк.  населення,  переважно  жіно­ че  і робить це енергійно. В усякий час на ву­ лицях  аулу  можливо  бачити  таке  явище:  йде  жінка,  держить  в  руках  “урчуќ”  (веретено)  і  на  ходу  намотує  вовну».  Докладні  нотатки  про обробку вовни й відповідні знаряддя праці  М. Гайдай доповнив фахово виконаними їх за­ мальовками («кісу»́, «чоллаќ», «джюн­тараќ»,  «джія»́, «урчуќ»), що, безперечно, є цінним ві­ зуальним джерелом для сучасників. Нарис  містить  лаконічну,  але  змістовну  ха­ рактеристику  одягу  місцевої  людності:  «Одяг  всіх  бідний.  Чоловіки  носять  чи  звичайну  на  Кавказі  черкеску  з  патронами  і  запоясником  чи  просту  чемерку  власного  виробу,  на  ногах  чув’яки. Жінки одягнуті в узькі, довгі бешмети,  у дівчат деяких я бачив срібні кульчики й пояси  дагестанського  виробу.  Всі  балк.  носять  довгі  шапки з вовни, що нагадують укр. брилі, влас­ ного виробу». Відтак М. Гайдай робить слушний  (підтверджений  даними  сучасних  дослідників)  висновок про подібність балкарського традицій­ ного вбрання до одягу сусідніх кавказьких наро­ дів [22, с. 71–213], що безперечно може вказува­ ти не лише на певні запозичення, а й на генетичну  їхню спорідненість у найвіддаленіші часи. Для балкарців як гірських мешканців тра­ диційним  житлом,  як  відомо,  послуговувала  кам’яна сакля з плоскою земляною покрівлею  або ж двосхилим дахом. Етнографічні спосте­ реження про поселення, житло та інтер’єр, які  залишив М. Гайдай, цінні тим, що вони фіксу­ ють найхарактерніші архаїчні особливості хат  та  їх начиння – скриню, ліжко, піч у вигляді  М. П. Гайдай із сином Михайлом. Кінець 1950-х рр. http://www.etnolog.org.ua 78 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 каміна  (без  димовідводу  й  димаря)  або  у  ви­ гляді ями посеред кімнати, у якій розпалюва­ ли вогнище для приготування їжі. «Чимало є  хат, – зауважує дослідник, – де тільки одні  двері, вікон зовсім немає, а як вікно і є, то це  просто одвалено з стінки хати каміння, ...куди  й  виходить  дим  з  пічки».  Ліжком  слугували  «2–3 дошки, підперті з одного боку камінням,  а з другого – деревляною кривулькою, вбитою  в землю...». Нерідко, за поданими М. Гайдаєм  відомостями,  «тут  же  за  перетикою,  разом  з  людьми містяться кози й овечки!?.», що ство­ рювало нестерпні антисанітарні умови. М. Гайдай описав і зовнішній вигляд житла  балкарців  («Більшість  хатів,  ніби  наспіх,  скла­ дено з каміння ріжної форми, якого взагалі тут  безліч роскидано по аулах. Дах земляний, певні­ ше кам’яний, покритий землею з порослью тра­ ви»), а також оглянув  і замалював старі мечеті  в поселеннях Чеґетелі, Фардиґ і Турухабла. Він  зазначає, що будинок мечеті («меджід») має ви­ гляд звичайної хати, лише вдвоє довший остан­ ньої, а підлога застелена килимками «мисцевого  виробу  зі  стильними,  примітивно  виконаними,  орнаментами коліру воронього крила» (дослід­ ник зробив замальовки килимових орнаментів).  У  с.  Біла  Річка  увагу  М.  Гайдая  привернула  «цікава, єдина на всю Балкарію, по своїй при­ мітивній  будові,  деревляна  висока  драбина  –  “бахчіч”,  що  замінює  “мінара”́  біля  місцевого  мечету (“меджід”), для заклику муедзіном (му­ лою) віруючих до молитви». В експедиційній по­ дорожі в с. Кунюм М. Гайдаю трапилася також  стародавня  п’ятиповерхова  кам’яна  башта,  яка  належала місцевим князям Абаєвим  і,  очевид­ но, була своєрідним архітектурним символом та  свідком поширених у ХVІІ–ХІХ ст. серед за­ можної  верстви  будівель  замково­фортечного  типу (з кунацькими й бойовими баштами), роз­ рахованих для захисту від нападників. Як  і  в  інших  гірських  народів,  основним  заняттям  яких  було  скотарство,  у  харчуванні  балкарців  переважали  м’ясо­молочні  продук­ ти  –  кисле  молоко  (айран),  варене  й  жарене  м’ясо,  печінковий  шашлик  (жалбаур),  прісні  млинці  та коржі з кукурудзяного чи пшенич­ ного  борошна  тощо.  М.  Гайдай  не  обійшов  увагою і цього аспекту буття народу, подаючи  описи  асортименту  страв  та  способів  їх  при­ готування: посередині хати «просто викопано  глибоку яму, де тліє вугілля. Над ямою зі стелі  спускається залізний ланцюг, на який чипля­ ють  казан  для  варева  їжі:  баранини  (лише  в  урочистих випадках) чурека, каші з пшенички,  з якої балк. роблять коржи, котрі, коли пере­ горить паливо, кладуть в гарячу золу і печуть,  а потім обтирають руками і так і їдять. Де хто  ще  кладе  ці  коржи  на  сковороді  і  прикриває  другою сковородою, ставить її на жар з кача­ нів від пшенички і накладає й зверху ще жару  з качанів, тоді коржи виходять підпеченими». Щодо святкових наїдків, то вони охаракте­ ризовані автором в третій частині етнографіч­ ного нарису під назвою «Балкарське весілля»,  у якій він оповідає про приготування  і часту­ вання  гостей  бараниною  –  основ ною  свят­ ково­ритуальною  стравою  спеціального  при­ готування,  а  також  про  «чуреки»  і  кавказькі  солодощі.  Дослідник  слушно  акцентує  увагу  на  традиційній,  заснованій  на  пошані  старій­ шин,  послідовності  почастування  бараниною  учасників обряду, за якою першими пригоща­ лися найстарші члени родини та гості. Увагу  вченого  привернули  соціальні  від­ носини і збереження патрономії в суспільному  житті, традиційний балкарський етикет, а та­ кож очевидна гендерна нерівність, пригнобле­ не становище жінок: «Балкарська жінка веде  замкнуте  життя,  вона  раба  свого  чоловіка...  По балкар. звичаю вона немає права називати  свого чоловіка по іменю, особливо при сторон­ ніх  людях,  а  зве  просто  його  “алан́”,  значить  “він”».  Сучасні  дослідники  стверджують,  що  певна  зверхність  чоловіка  щодо  своєї  дружи­ ни здебільшого мала позірний характер і була  своєрідною даниною традиційній громадській  думці: «Згідно з гірськими звичаями, стосун­ ки між чоловіком і дружиною в громаді дуже  холодні і офіційні. В громаді жорстко засуджу­ вався прояв ніжності між чоловіком  і жінкою  перед  сторонніми  людьми»  [25,  c.  137–138].  Проте насправді, на їхню думку, чоловіки­го­ http://www.etnolog.org.ua Гайдай М. П. Автопортрет. Олівець. З родинного архіву Н. М. Гайдай http://www.etnolog.org.ua 79 Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України) ряни, як і європейці, жінок сприймали як «су­ путниць життя»: «Карачаєво­балкарці  в  сво­ єму  особистому  житті  дуже  ввічливо  і  тонко  відносяться до своїх дружин» [25, c. 138]. «Ні  адат, ні шаріат не позбавляли жіночу половину  родини певних прав і привілеїв. Жінка – мати  сім’ї,  вважалася  господинею дому  і  домашніх  запасів», – пишуть сучасні автори [21, с. 36]. Водночас панування патріархального ладу,  за якого статус батька родини був дуже висо­ ким,  а  найстарший  чоловік  роду  був  головою  сім’ї,  на  початку  ХХ  ст.,  за  спостереженням  М.  Гайдая,  детермінувало  всі  етапи  життя  членів  роду  і  громади  в  цілому.  Це  особливо  яскраво  відбилося  на  сімейній  обрядовості  і,  зокрема, на описі весілля, поданому в нарисі.  М.  Гайдай  з  точністю  професійного  етнолога  описує  кожну  обрядодію  та  її  соціально­са­ кральну  значимість;  оповідає  про  два  най­ поширеніші  різновиди  укладання  шлюбу:  1)  узвичаєний  спосіб  «неклях»  («ніках»),  за  яким  між  чоловічою  і  жіночою  сторонами  укладається угода, згідно з якою чоловічий рід  сплачує  жіночому  «калим»,  що  використову­ вався для придбання приданого для нареченої  та для обдарування під час весілля чоловікової  родини; 2) звичай «викрадення нареченої». Нарис  містить  описи  весільного  кортежу,  характерних  весільних  танців,  обрядової  тра­ пези, ритуалів з весільним прапором (байраг)  та  з  конем,  інших  форм  соціалізації  молоді,  окремі  елементи  яких,  безумовно,  нагадують  весільні реалії та ритуали українців. Незважаючи  на  те,  що  до  етнографічних  спостережень М. Гайдай вдавався лише в пе­ рервах  між  пошуками  виконавців  пісень  і  їх  записуванням, він, проте,  занотував  і  зробив  замальовки основних елементів матеріального  побуту, докладно описав специфіку родинного  укладу й весільної обрядовості, звернув увагу  на вияви духовного життя, магічні ритуали й  реліктові  риси  вірувань  та  світогляду.  Так,  у  кабардинському  селі  Догожоукові  фолькло­ рист  записав  пісні­заклинання,  співаючи  які,  виконавці  намагалися  вплинути  на  стихію  природи  й  загасити  пожежу.  У  цьому  ж  селі  він  зафіксував  ритуальні  обрядодії,  спрямо­ вані проти засухи, що полягали в обходах бе­ рега річки зі спеціально нарядженою великою  лялькою та виконанням пісень­заклинань. По  завершенню обряду ляльку занурювали у воду,  розкладали  багаття  й  готували  трапезу  для  всіх учасників обряду. Очевидною є схожість  цих обрядодій з українською купальською об­ рядовістю (виготовлення ляльки Марени та її  кидання у воду, виконання ритуальних пісень,  розведення вогнища, гадання і т. п.). Повз  увагу  вченого  не  пройшли  також  складні  асиміляційні  процеси,  що  мали  місце  серед  переселенців  з  України,  які  опинилися  в  іншоетнічному  оточенні.  Ідеться  про  укра­ їнську колонію Каменка (поблизу Нальчика),  серед мешканців якої М. Гайдай спостеріг по­ ступове заникнення української  етнічності як  у сфері побуту й культури, так і на рівні колек­ тивної свідомості. Як  зазначалося,  істотно  доповнюють  зміс­ товно­інформативні аспекти нарису і професійно  виконані авторські замальовки,  ідентифіковані  М.  Гайдаєм  як  «орнамент,  предмети  домаш­ нього ремесла, сільськогосподарське знаряддя,  типи будов» [див.: 3]. Зроблені автором графічні  зображення описаних ним реалій матеріального  побуту, культових споруд і краєвидів, що публі­ куються  в  цьому  ж  випуску  «Народної  твор­ чості  та  етнології»,  засвідчують  художні  здіб­ ності й обдарованість М. Гайдая, візуалізують  для  сучасних  дослідників  окремі  пласти  етно­ культури народу і є цінним етнографічним дже­ релом. Гадаємо, що ці навики графічної фіксації  етнографічних реалій М. Гайдаєм стали резуль­ татом його спів праці з членами колективу Ка­ бінету антропології та етнографії ім. Хв. Вовка,  які практикували саме такі комплексні способи  експедиційної роботи, залучивши до цього виду  діяльності художника­етнографа Ю. Павлови­ ча,  котрий  виконав  десятки  тисяч  художньо­  етнографічних зображень [24]. Отже, погоджуючись  з  висновком дослід­ ників­етномузикологів  попередньої  генерації  про  надзвичайну  значущість  музикознавчого  матеріалу  М.  Гайдая,  слід  віддати  належне  і  http://www.etnolog.org.ua 80 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 Зоя Гайдай Михайло Гайдай Олександр Гайдай Діти Михайла Петровича Гайдая * Олена Гайдай * Ці та попередні світлини з родинного архіву надала онука Михайла Петровича Гайдая Наталія Ми- хайлівна Гайдай, за що висловлюємо їй щиру подяку. http://www.etnolog.org.ua 81 Джерела до етнографії (з рукописних архівів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України) 1. Алексеева  Е.  П. Карачаевцы и балкарцы – древний народ Кавказа. – М., 1993. 2. АНФРФ ІМФЕ, ф. 6, од. зб. 6, 45 арк. 3. АНФРФ ІМФЕ, ф. 6, од. зб. 63, 24 арк. 4. АНФРФ ІМФЕ, ф. 8, од. зб. 87  (Гайдай М. [Про шахтарську народну творчість] 1940), 51 арк. 5. Балкарцы // Народы мира : историко- этнографический справочник. – М. : Советская энциклопедия, 1988. 6. Бойківщина. Історико-етнографічне дослі- дження. – К. : Наукова думка, 1983. 7. Вовк Хв. Кавказ і Карпати. Деякі проблеми етнольогічних зближень // Народознавча спадщи- на Хведора Вовка. – К., 2011. – Кн. 1. 8. Гайдай М. М. Народознавча спадщина Ми- хайла Гайдая // Народна творчість та етногра- фія. – 2003. – № 4. – С. 3–12. 9. Гайдай  М. Дитячі пісні / мелодії записав М. Гайдай // Матеріали до етнології. – К., 1929. – С. 205–218. 10.  Гайдай  М. До питання про музичний фольклор робітників // Український фольклор. – 1938. – Кн. 5–6. – С. 61–75. 11. Гайдай М. Про «зільницький» обряд і спо- лучені з ним пісні // Етнографічний вісник. – К., 1927. – Кн. 3. – С. 95–101. 12. Гайдай  М.  М. Пісенний фольклор греків Приазов’я // Під одним небом. Фольклор етносів України. – К., 1996. – С. 56–68. 13. Гайдай М. М. Фольклор кримських татар // Під одним небом. Фольклор етносів України. – К., 1996. – С. 98–103. 14. Гайдай М., Мейзлер С. Фольклорна експе- диція в Запоріжжя // Народна творчість. – 1939. – № 1. – С. 89–91. 15. Гонтар Т. О. Народне харчування україн- ців Карпат. – К. : Наукова думка, 1979. 16. Гуцульщина. Історико-етнографічне дослі- дження. – К. : Наукова думка, 1987. 17. Квітка  К. Кабінет музичної етнографії Всеукраїнської Академії наук. Його здобутки і за- вдання // Побут. – 1930. – Чис. 6–7. 18.  Квітка К. В. Потреби в справі дослідження народної музики на Україні // Квітка К. В. Вибра- ні статті : у 2 ч. – К. : Музична Україна, 1986. – Ч. 2. – С. 130–141. 19. Мандибура  М.  Д. Полонинське господар- ство Гуцульщини другої половини ХІХ – 30-х ро- ків ХХ ст. – К. : Наукова думка, 1978. 20. Могытыч И. Жилые и хозяйственные по- стройки на полонинах Гуцульщины // Карпатский сборник. – М. : Наука, 1972. – С. 28–38. 21. Смирнова  Я.  С. Семья и семейный быт народов Северного Кавказа: вторая половина XIX – XX в. – М. : Наука, 1983. – 262 с. 22. Студенецкая Е. Н. Одежда народов Северно- го Кавказа. XVIII–XX вв. – М. : Наука, 1989. – 288 с. 23. Тиводар М. Традиційне скотарство україн- ських Карпат другої половини ХІХ – першої по- ловини ХХ ст. – Ужгород, 1994. 24. Україна в типажах народних, краєвидах і архітектурі : художньо-етнографічна спадщина Юрія Павловича / НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Риль- ського. – К., 2010. – 400 с. 25. Уфук  Таукул. Карачай-Малкар. Путеше- ствие к сердцу Кавказа. – Пятигорск, 2012. 26. Юзефчик О. Л. Діяльність Кабінету музич- ної етнографії ВУАН у контексті розвитку україн- ської музичної фольклористики кінця ХІХ – пер- шої третини ХХ ст. – К., 2004. цінним  його  етно графіч ним  спостереженням  щодо культури різних народів, а особливо, для  реконструкції давніх етапів історії та культури  балкарського етносу.  Опублікування  давніх  пам’яток  пісенної  спадщини  балкарців  та  оприлюднення  етно­ графічного нарису вченого про культуру й по­ бут  цього  народу,  написаного  М.  Гайдаєм  на  основі власних спостережень і відомостей, за­ фіксованих від найстаріших носіїв балкарської  культури  ще  на  початку  минулого  століття,  розширить джерелознавчу базу для сучасних  дослідників  і,  можливо,  допоможе  пролити  світло  на  складні  етнічні,  культурні  та  мовні  процеси, що відбувалися в давні часи на тери­ торії балкарської етнічної спільноти. Значення  етнографічного нарису М. Гайдая для вітчиз­ няної науки є беззаперечним ще й з огляду на  відсутність в українській  гуманітаристиці по­ дібних матеріалів із загальної етнології. 1 Рукопис дослідження М. Гайдая про бал- карську народну пісню та низку розвідок україн- ських і балкарських етномузикологів на цю тема- тику планується опублікувати 2014 року в Москві у вигляді спеціального збірника. 2 За сучасними науковими даними, «карачаївці і балкарці, так само як і ногайці, за мовою нале- жать до кипчацької групи тюркських мов» [див.: 22, с. 3]. http://www.etnolog.org.ua

Similar Items