Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію

Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію

У статті розглянуто особливості сучасного мовного простору України; розкрито напрями посилення мовної агресії на окремих територіях держави; охарактеризовано основні процеси актуалізації загальнонаціонального діалогу з наголошенням функційного навантаження державної мови; з’ясовано визначальні націо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2014
1. Verfasser: Загнітко, А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2014
Schriftenreihe:Народна творчість та етнологія
Schlagworte:
Розвідки та матеріали
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203142
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію / А. Загнітко // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 4. — С. 63–69. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203142
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2031422025-07-31T00:01:52Z Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію National and Linguistic Challenges to a Modern Humanitarian Scientist Загнітко, А. Розвідки та матеріали У статті розглянуто особливості сучасного мовного простору України; розкрито напрями посилення мовної агресії на окремих територіях держави; охарактеризовано основні процеси актуалізації загальнонаціонального діалогу з наголошенням функційного навантаження державної мови; з’ясовано визначальні національно-мовні виклики, адресовані сучасному науковцю-гуманітарію, і програмні чинники національно-мовної матриці українського суспільства. The features of modern Ukrainian linguistic space have been analysed; the trends of intensification of linguistic aggression on certain territories of our state have been disclosed. In addition, there have been described the main processes of actualisation of nationwide dialogue, with accentuating the functional significance of the state language. Also there have been found out the determinative national and linguistic challenges addressed to a modern humanitarian scientist, as well as the programme factors of the Ukrainian society’s national and linguistic matrix. 2014 Article Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію / А. Загнітко // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 4. — С. 63–69. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203142 342.725+81'271.2 uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки та матеріали
Розвідки та матеріали
spellingShingle Розвідки та матеріали
Розвідки та матеріали
Загнітко, А.
Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію
Народна творчість та етнологія
description У статті розглянуто особливості сучасного мовного простору України; розкрито напрями посилення мовної агресії на окремих територіях держави; охарактеризовано основні процеси актуалізації загальнонаціонального діалогу з наголошенням функційного навантаження державної мови; з’ясовано визначальні національно-мовні виклики, адресовані сучасному науковцю-гуманітарію, і програмні чинники національно-мовної матриці українського суспільства.
format Article
author Загнітко, А.
author_facet Загнітко, А.
author_sort Загнітко, А.
title Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію
title_short Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію
title_full Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію
title_fullStr Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію
title_full_unstemmed Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію
title_sort національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2014
topic_facet Розвідки та матеріали
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203142
citation_txt Національно-мовні виклики сучасному вченому-гуманітарію / А. Загнітко // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 4. — С. 63–69. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT zagnítkoa nacíonalʹnomovníviklikisučasnomuvčenomugumanítaríû
AT zagnítkoa nationalandlinguisticchallengestoamodernhumanitarianscientist
first_indexed 2025-11-24T07:05:17Z
last_indexed 2025-11-24T07:05:17Z
_version_ 1849654423414898688
fulltext 63 НАЦІОНАЛЬНО-МОВНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОМУ ВЧЕНОМУ-ГУМАНІТАРІЮ Анатолій Загнітко УДК 342.725+81’271.2 У статті розглянуто особливості сучасного мовного простору України; розкрито напрями посилення мовної агре­ сії на окремих територіях держави; охарактеризовано основні процеси актуалізації загальнонаціонального діалогу з  наголошенням функційного навантаження державної мови; з’ясовано визначальні національно­мовні виклики, адре­ совані сучасному науковцю­гуманітарію, і програмні чинники національно­мовної матриці українського суспільства. Ключові слова: національно­мовне будівництво, мовна стратегія, мовна агресія, національно­мовний виклик. В статье рассматриваются особенности современного языкового пространства Украины; раскрываются направ­ ления усиления языковой агрессии на отдельных территориях государства; характеризируются основные процессы  актуализации общенационального диалога с акцентированием функциональной нагрузки государственного языка;  исследуются определяющие национально­языковые вызовы, адресованные современному ученому­гуманитарию, и  программные факторы национально­языковой матрицы украинского общества.  Ключевые слова: национально­языковое строительство, языковая стратегия, языковая агрессия, национально­ языковой вызов.  The features of modern Ukrainian linguistic space have been analyzed; the trends of intensification of linguistic aggression  on certain territories of our state have been disclosed. In addition, there have been described the main processes of actualiza­ tion of nationwide dialogue, with accentuating the functional significance of state language. Also there have been found out the  determinative national and linguistic challenges addressed to a modern humanitarian scientist, as well as the programme factors  of the Ukrainian society’s national and linguistic matrix. Keywords: national and linguistic formation, linguistic strategy, linguistic aggression, national and language challenge. Напевно,  сьогодні нікого не треба переко­ нувати, що «війна мов» є  одним з  виявів не­ терпимості  –  національної,  корпоративної,  особистої.  Дотримування  принципів  мовної  толерантності є похідним від сповідування на­ ціональної  поваги.  Сучасні  українські  реалії  мають своїм осердям тяглість минулого, зв’язок  з ним на ґрунті національно­суспільної пам’яті  та взаємовідношення тих націй і народностей,  що  населяють  Україну.  У  минулому  таїться  глибока  пам’ять  власного  самовияву,  держав­ ного  ствердження,  повноцінного  функціону­ вання мови в загальнонаціональному просторі.  Водночас  звідти  йде  претензійна  думка  про  відсутність  мовно­державної  єдності  всіх  зе­ мель України, на підтвердження й доказовість  працює ціла низка  інституцій Росії,  не менш  активно залучені до цього й окремі засоби ма­ сової  інформації  в  сучасній  Україні.  Більше  того,  це  лобійовано  в  різних  європейських  та  світових  інституціях  через  різноманітні  сфе­ ри  впливу  російських  пропагандистських  ре­ сурсів. Тут важливою є наявність української  державницької позиції та  її донесення до що­ найширших кіл громадськості. Цілком  логічною  постає  низка  питань,  які  не  досить  просто  навіть  перерахувати  в  маленькому  просторі  статті.  Одним  з  таких  надзвичайно  знакових  питань  –  чи  визна­ чальним  мовно­національним  викликом  –  є  сучасна мовно­психологічна війна, що триває  з  різними  станами  напруження  й  постійної  мовної  експансії  від  часів  утрати  українцями  власної  статусної  держави.  У  мовно­психо­ логічній  війні  використовуються  різні  спосо­ би  «розмивання»  національно­українського,  на  що  спрямоване  повне  вилучення  україн­ ської  мови  з  усіх  рівнів  освітнього,  науково­ го,  адміністративного,  військово­мілітарного,   законодавчо­нормативного,  державно­розбу­ довного та інших просторів. Водночас постійне  нав’язування тези про «меншовартість», «вто­ ринність»  усього  українського  та  поширення  всілякими способами тези про «вищість»,  іс­ http://www.etnolog.org.ua 64 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 торичну  давність  або  й  першість  усього  ро­ сійського,  російськомовного  мали  своєю  ме­ тою  усталення  єдиноправильного  погляду  в  суспільстві  –  неможливість  руху  вперед  без  засвоєння  мови  «єднання»,  мови  «братсько­ го  взаєморозуміння»,  тобто  російської  мови.  Коли  всі  способи  для  щонайшвидшого  зре­ чення національно­мовних витоків виявилися  недостатньо надійними чи не дали належного  результату,  було  використано  фінансову  під­ тримку викладачів російської мови і літерату­ ри, переслідувалися ті, хто виявляв активний  спротив насильницькій інтернаціоналізації –  русифікації.  Такі  міркування  необхідні  для  того,  щоб  зрозуміти,  що  більшість  сучасних  національно­мовних питань повністю замкну­ ті  на  минуле.  Не  міг  з’явитися  сумнозвісний  Закон  України  «Про  засади  державної  мов­ ної політики» (03.07.2012) з таким «парадом»  активної  адміністративної  підтримки  в  цілій  низці областей без опертя на мовну психоло­ гію окремих верств населення, що загалом не  знало, де його пам’ять – тут, де його держава,  де минуло дитинство, де було здобуто освіту,  чи  там,  де  говорили  про  високу  місію  інтер­ націоналізму, маючи на оці повне домінування  російської мови та культури. Тому, коли було  розпочато  активне  впровадження  ідеї  «рус­ ского мира», для багатьох виміри останнього  ляг ли на підготовлений ґрунт далекого мину­ лого, про що, безперечно, знали ті, котрі опра­ цьовували  саму  концепцію  «русского  мира»  та прогнозували шляхи її реалізації.  Інша річ – молодь, яка зростала з Україн­ ською  Державою.  Ось  тут  у  пригоді  стала  постійна  боротьба,  аж  до  виживання,  різних  ідей  –  про  другу  державну  мову,  «насиль­ ницьку  українізацію»,  «відсутність  Держави  Україна»,  що  вносило  певне  сум’яття  в  юні  душі,  витворюючи  якусь  роздвоєність.  Мо­ лоде  покоління,  яке  виростало  в  період  зне­ цінення  всього  високоморального  й  духовно  викінченого  та нав’язування  ідеалів  спожива­ цтва,  обману,  крутійства,  здебільшого  змогло  вберегти  себе  від  таких  низькопробних  «цін­ ностей»  і сформувати високість  ідеалів. Пов­ ною  мірою  останні  послідовно  пролунали  на  Майдані  –  у  період  єдності  та  соборності,   у  миттєвості  ствердження  своєї  жертовності  заради  ідеалів  національного  відродження  та  поступу  вперед.  Чи  не  ці  самі  звитяжні  все­ переможні почуття рухають бійців у найжор­ стокіші кровопролитні хвилини, години та дні  боїв? Ні з чим не можна порівняти думку од­ нієї зі співрозмовниць, яка зі сльозами на очах  розповідала  про  бійців  Національної  гвардії,  про  їхню  людяність,  відкритість  та  щирість  у  спілкуванні  зі  звичайними  людьми.  «І  як  я  мог ла допустити у свій розум, свою душу, своє  серце  навіть  думку  про  жорстокість  цих  вої­ нів, – говорила вона. – А скільки ще таких,  як я: обдурених та одурманених ворожими за­ собами масової інформації?»  Нині мало говорити про себе як про обма­ нутого, а треба утверджувати правду про висо­ ку місію Української армії, на плечі якої впали  такі нелюдські випробування, слід переконли­ во засвідчувати необхідність поширення укра­ їнської мови як консолідуючої та державно до­ центрової. Це дозволить зберегти Україн ську  Державу як цілісну й водночас уберегти її від  будь­яких потрясінь, напрацювати в кожному  з нас уміння відмежовувати брехню від прав­ ди, «солодкі» перспективи від реальних посту­ пів уперед.  Сьогодні війна перейшла у відкритий вияв  мілітарного  двобою.  Джерела  війни  потрібно  вбачати не тільки в послідовному руйнуванні  військово­стратегічного  потенціалу  України,  але  й  у  насаджуванні  внутрішнього  проти­ стояння: а) за мовним чинником, б) за націо­ нально­ідеологічним,  в)  за  територіальним  та  ін. Перший з них структурно оформився в  період підготовки, так званого обговорення та  прийняття Закону України «Про засади дер­ жавної  мовної  політики»  [6,  с.  59–76].  Дру­ гий  набув  довершення  в  період  проведення  так  званих  антифашистських  мітингів,  коли  будь­які  вияви  активно національного начала  (мова,  література,  історія  тощо)  почали  ква­ ліфікувати  як  фашистські  вподобання,  спові­ дування  націо налістичних  традицій  [5;  4;  3].  http://www.etnolog.org.ua 65 Розвідки та матеріали Третій – це, власне, майстерно насаджуваний  у  всі  роки  Радянської  України  про  різні  цін­ ності україн ців різних земель [2; 1]. Цей пере­ лік  різних  чинників  посилення  внутрішньо­ го  проти стояння  українських  земель  можна  продовжувати. Однак наразі  істотним постає  «майстерне»  використання  напрацьовано­ го  антидержавними  силами  таких  чинників  «протистояння»  в  сучасному  вимірі.  Одним  з  найосновніших  стрижнів  задуманої  багато  років  тому  штучно  спровокованої  регіоналі­ зації України була мова. Останніми роками на  це працювала дещо підшліфована  ідеологічна  доктрина  «провідної»  партійної  сили,  наслід­ ки чого вже з перших днів стали відчутними в  освіті: заміна визначальних принципів кваліфі­ кації минулої війни, дезавуювання національ­ них українських рухів, розмивання значущості  мови в самоідентифікації особистості та багато  іншого. Те, що мова є наріжним фундаментом  «присутності» й вияву українськості, держав­ ницьких позицій, підтверджують надзвичайно  промовисті факти боротьби з нею як осердям  українського  духу  в  усіх  нав’язуваних  зовні  утвореннях на кшталт так званих Донецької та  Луганської народних республік.  Одним  з  перших  кроків,  поряд  із  нищен­ ням  українських  символів,  стала  боротьба  з  українською  мовою:  відшукування  тих,  хто  дозволяв собі спілкуватися у велелюдних міс­ цях державною мовою; намагання закрити всі  українські  класи  та  школи  тощо.  Щоправда,  як  завжди  на  перешкоді  стали  люди,  які  не  бажали  цього  робити.  Спільноті  нав’язували  мовно­психологічну війну зі  стійким прагнен­ ням сформувати почуття страху за вживання  української мови, хоча поряд «мирно» лунали  інші  мови.  Більше  того,  включити  весь  загал  населення в цю війну, зробити кожного не спо­ стерігачем, а учасником.  Запрацювала  ідеологічна  потуга  і  в  засо­ бах масової інформації, серед яких з інформа­ ційного  простору  було  вилучено  насамперед  державно  орієнтовані.  Це  виявилося  справ­ жнім  індикатором  рівня  державності  наших  телеканалів.  Тест  на  українськість  як  озна­ ку  сповідування  державних  намірів  і  пози­ цій  витримали  тільки  канал  «1+1»,  5  канал,  Перший  національний,  канал  новин  «24»,   а всі інші не були сприйняті як такі, що несуть   загрозу  сепаратистським  ідеям.  Та  й  справ­ ді, якщо розглянути окремі з них, наприклад,  теле канал «ICTV» (українською мовою в ефір  виходять  лише  «Надзвичайні  новини»;  мож­ ливо, окремі випуски новин тощо), телеканал  «НТН» (тільки «Випадковий свідок» проду­ ковано українською; можна додати низку но­ винарних випусків), телеканал «Україна» (тут  українською мовою можна подивитися окремі  випуски  новин  або  ще  щось  епізодичне)  чи  будь­який інший, то можна легко виявити на­ явність  кількох  фрагментарних  україномов­ них  телепередач,  що  аж  ніяк  не  визначають  загальної  мовної  політики  телеканалу.  Усе  інше – суцільні російські серіали, що ані ду­ ховно, ані культурно, ані історично, ані цивілі­ заційно,  ані  за будь­якими  іншими критерія­ ми не корелюють з українською державністю,  приміром:  «Спецназ»,  «Бригада»  та  ін.  Їхнє  призначення – створити спільність духовного  простору (тільки з ким – з тим, хто аж ніяк  не допускає у свій культурно­мовний простір  вкраплень іншою мовою), сформувати стійкий  стереотип  «доброго»  російськомовного  мілі­ ціонера,  або  поліціянта  (телесеріали  «Улица  разбитых фонарей», «Менты» тощо). У цьо­ му разі завданням є не вичерпний аналіз усієї  російськомовної  телепродукції  (з­поміж  якої  також  наявні  вдалі  телесеріали),  а  розгляд   виявлюваності  україномовного  телепродукту  в українському телевізійному інформаційному  просторі,  того  телепродукту,  що  ґрунтується  на кращих національних традиціях і який зо­ рієнтований на формування патріотично нала­ штованого громадянина Української Держави  [8;  7].  Якби  україномовний  глядач  і  захотів  щось подивитися, то не знайшов би. Тут на­ віть Європейська хартія регіональних мов не  допоможе,  бо  ж  українська  мова  –  держав­ на.  Очевидно,  це  наслідок,  значною  мірою,  угодницьких, капітулянтських позицій самих  україномовних громадян. http://www.etnolog.org.ua 66 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 Чи  збережеться  українське  середовище  у  відвойованому  просторі  України?  Чи  до­ мінуватиме  державницький  дух  на  територі­ ях  Донеччини,  Луганщини?  Сюди  ж  можна  долучити й  інші  суміжні – у чомусь подібні,   у чомусь   неподібні – землі. Не хочу робити  повного  переліку  ані  питань,  ані  тих  земель,  де цілком імовірні спроби мовної, ідеологічної  дестабілізації,  утворення  певних  сурогатних  недорегіонів і недореспублік, бо не в цьому річ.  Ідеологи заявлених теорій відомі, та від озву­ чування їхніх імен навряд чи щось зміниться.  Питання надзвичайно важливі. Їхня актуаль­ ність  мотивована  насамперед  утраченими  людськими життями за цілісність і соборність   нашої держави, а також необхідністю єдності  всіх просторів України не тільки територіаль­ но, але й духовно, ідеологічно, культурно тощо.   Навіть  за  найшвидшої  ліквідації  войовничо­  сепаратистських  угруповань  та  їхніх  на­ швидкуруч  сформованих  органів  управління  з  різних  зайд  і  пройдисвітів,  дуриголовів  та  маргіналів  у  душах  громадян  на  звільнених  територіях залишаться: а) психологічно зболе­ не Я з прагненням віднайти духовне опертя в  культурно­деформованому  просторі,  тому  що  з кінця 2013 року працювала антиукраїнська  істерія  з  чітким  планом  деформації  держав­ но  орієнтованих  настанов;  б)  розмитість  мо­ ральних  цінностей,  адже  національно­мовна  агресивність  (починаючи  з  грудня  2013  р.  –   до  сьогодні),  гранично  вороже  ставлення  до  всього українського не могли пройти безслідно.   Порівняймо,  наприклад,  тексти  білбордів  на  територіях  сучасного  Донецька,  Луганська,  Сніжного, Єнакієвого та  інших міст  і сіл, що  перебувають  під  владою  терористів­сепара­ тистів (подано мовою оригіналу): «Не допус­ тим  националистических  фильтрационных  лагерей!»;  «Записывайся  в  народное  ополче­ ние Донбасса! Родина­мать зовет!». Такі тек­ сти  (своєю риторикою, композицією, мовним  орнаментом  вони  повністю  відповідають  ду­ хові 1941–1945 рр.; це доповнює також відпо­ відна графіка) видруковано тільки російською  мовою, незважаючи на проголошення так зва­ ної  прихильності  терористів­сепаратистів  до  пошанування всіх націй, народностей та їхніх  мов.  Основний  масив  розміщених  на  різних  засобах реклами (рекламна продукція загалом  відсутня або ж її не оновлюють уже від квітня  2014 р.)  гасел має призначенням сформувати  стійкий  асоціативний  ряд  сучасних  подій  на  Донеччині з усіма відомими подіями воєнного  лихо ліття 1941–1945 років та привнести в су­ часний мовно­духовний простір цих територій  образи захисників і загарбників. Ще в лютому поточного року автором стат­ ті було запропоновано проект програми «Світ  України­Руси»  («Український  світ»)  на  роз­ суд  Донецької  облдержадміністрації.  Місією  заявленої  програми  є  пропаганда  цілісності  соборної  Української  Держави  й  унікальнос­ ті  її національно­мовного багатства через по­ силення  внутрішньодержавних  зв’язків  між  різними регіонами та підняття престижу всіх  компонентів  українського  національно­куль­ турного  простору.  Основний  вимір  концепції  програми «Світ України­Руси» («Український  світ»)  мотивовано  унікальністю  поєднання  мов і культур в українському державному про­ сторі,  історичній  спадковості  традицій  спів­ життя  мов  і  культур  із  чітким  окресленням  шляхів доцентровості всіх регіонів, акумулю­ ванням спільних цінностей, традицій, звичаїв,  історичного  минулого,  а  метою  є  пропаганда  національно­культурного загальнодержавного  багатства в науково­дослідному,  історичному,  культурно­мистецькому, театрально­музично­ му та інших аспектах. Відповідно  схарактеризовано  завдання  програми «Світ України­Руси» («Український  світ»):  1)  розробка  цілісної  перспективи  аку­ мулювання  науково­дослідних  програм  ана­ лізу  полікультурного  простору  України  через  створення  міжрегіональних  дослідницьких  груп;  2)  формування  перспективного  плану  взаємообміну  студентами  та  науковими  на­ працюваннями  вишів,  прогнозування  запро­ шення  провідних  фахівців  університетів  для  читання  фундаментальних  та  спеціальних  курсів у вишах Сходу й Заходу, Півдня й Пів­ http://www.etnolog.org.ua 67 Розвідки та матеріали ночі України з урахуванням напрямів міжуні­ верситетської  та  міжрегіональної  інтеграції;  3) створення засадничих основ для організації  і проведення в Донецькій, Луганській та інших  областях  регулярних  літературно­мистецьких  (власне  літературних,  літературно­театраль­ них),  фольклорних  і  музичних  свят;  4)  на­ працювання  структури  й  визначення  моделі  міжрегіонального  регулярного  науково­мис­ тецького  видання  з  полікультурних  проблем,  основним завданням якого є створення ціліс­ ного  загальнодержавного  гуманітарного  про­ стору;  5)  виявлення  спільних  точок  дотику  в  загальнодержавній підготовці студентів та ак­ туалізація  складників  кожного  регіонального  полікультурного компонента. Передбачено об­ мін  /  взаємообмін  професорами  для  читання  лекцій,  виголошення  публічних  лекцій  і  про­ ведення  майстер­класів  в  університетах  різ­ них земель України. Особливим аспектом цієї  роботи  постає  виголошення  публічних  лекцій  викладачами  гуманітарного  циклу  студентам  природничого  спрямування  та  професорами  природничо­технічного  спрямування  студен­ там гуманітарного фаху тощо.  Основними  складниками  програми  «Світ  України­Руси» («Український світ») є: 1. Україн- ський світ  –  це  національно­гуманітарний  простір  України  з  її  неповторним  культурно­ історичним минулим та міжособистісний вияв  відношень  з  активною  генетичною  пам’яттю  людей, які сукупно утворюють багатомовне се­ редовище з доцентровою консолідуючою рол­ лю державної мови; 2. Український світ – це  напрям  динамізації  взаємодії  всіх  складників  українського державного простору. Для цього  необхідно: а)  інтегрування наукових напрямів  університетів,  на  що  спрямовано:  1)  читання  фундаментальних і спеціальних курсів україн­ ською  мовою  та  мовами  інших  національних  меншин провідними науковцями університетів  на ґрунті взаємообміну й напрацювання моде­ лей спільного вивчення проблем; 2) розробка  спільних  науково­дослідних  проектів  з  проб­ лем  гуманітарного  простору  України,  шляхів  національно­мовного будівництва; активізація  міжнаціонального,  міжмовного  й  міжконфе­ сійного  діалогу;  б)  організація  та  проведення  щорічного  Всеукраїнського  мистецького  фес­ тивалю «Українська весна» почергово в кожній  області з використанням національно­мовного  багатства всіх країв України з розмежуванням  студентського, народно­самодіяльного та про­ фесійно­мистецького  рівнів  цього  конкурсу;  г) укладання цілісної Всеукраїнської карти мов  і націй держави, для чого необхідною є спів­ праця всіх класичних університетів України та  провідних академічних інституцій; ґ) організа­ ція  і  проведення  щорічного  Всеукраїнського  фестивалю  театрального  мистецтва  в  рамках  фестивалю «Українська весна». Навантаження  науковця­гуманітарія  в  ак­ тивному  налагодженні  загальноукраїнського  діалогу для відродження мовно­психологічно­ го спокою важко переоцінити, адже протягом  останніх  кількох  місяців  усіма  способами  з  більшості телеканалів сусідньої держави, а та­ кож анексованих каналів України психологічна  агресія  множилася  щоденно  різноманітними  способами  через  гіперболізацію,  відкидання  державного,  українсько­національного  як  аб­ солютно ворожого. Для цього застосовували­ ся різноманітні інсинуації.  Не можна обходити гострий кут проблеми,  що  виник  за  останні  кілька  місяців,  коли  ба­ гато чого було переосмислено. Виявилося, що  значна  кількість  новоспечених  ідеологів  недо­ республік  мислять  усталеними  категоріями  50–70­х  років  ХХ  ст.  Напевно,  викладачі  навіть  після  здобуття  Україною  незалежнос­ ті, статусу окремої самодостатньої держави не   змінили змістове наповнення лекційних мате­ ріалів та відповідні в них акценти. Поступово  почало  зароджуватися  почуття  ностальгії  за  втраченими цінностями Радянського Союзу в  того покоління, яке про саму цю державу знало  тільки з оповідей та спогадів батьків, виклада­ чів. Не слід ідеалізувати ситуацію й сьогодні –  визволення  земель  від  бойовиків­терористів  ще аж ніяк не означає, що ідеологія сепаратиз­ му,  інколи  маскована  під  максимальний  вияв  федералізації (а то й конфедерації), сама собою  http://www.etnolog.org.ua 68 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 4/2014 не зникне.  Її носії продовжуватимуть працю­ вати зі студентами, поступово навіюватимуть  вищість ідеї сепаратизму, окремішності певної  території  з  її  ідеологічним  наповненням  цін­ ностями сусідньої держави. Основний напрям   експансії Росії – відродження колишньої ра­ дянської імперії. Визначальним у цьому є при­ єднання України, усі інші держави колишньої  імперії добровільно ввійдуть до її складу (пи­ тання щодо країн Прибалтики є в цьому роз­ різі  особ ливим).  На  ідеологічне  забезпечення  зазначеного  напряму  спрямовано  і  покликан­ ня на розвинутість та досконалість російської   мови, і наголошення на напрацьованості куль­ турних цінностей у цій державі та багато іншого.   Значущим  є  гуманітарний  освітній  простір,  та й загалом увесь освітній простір, особливо  університетсько­академічний  його  складник,  адже саме в університетах формується викін­ чене завтра будь­якої держави. Сучасний нау­ ковець­лінгвіст  (а ширше – учений­гуманіта­ рій) у нинішніх умовах повинен взяти на себе   провідну  функцію  налагодження  загально­ національного  осмисленого  діалогу  для  розу­ міння навантаження державної мови як вищого  об’єднавчого, консолідуючого та інтегрального  чинника,  підведення  мотиваційної  основи  до  знання державної мови разом з набуттям мов­ леннєвих  навичок  інших  мов,  зокрема  рідної  (материнської), іноземної. Звичайно,  повернути  національно­мовну  толерантність  зовсім  не  просто.  Якщо  навіть  близькі  друзі,  родичі  неодноразово  просять:  «Не  розмовляй  ані  на  вулиці,  ані  в  громад­ ському  транспорті  українською!».  А  раптово  зустрівшись і почувши українську мову, особ­ ливо  неподалік  від  блок­постів  сепаратистів­ терористів,  намагаються  щонайшвидше  піти.  Вони  не  приховують  психологічного  диском­ форту, якого зазнають. У їхніх поглядах легко  помітити  відчуття  небезпеки...  Тут  істотним  є  те,  що  такі  вирази  облич  пересічних  людей  надзвичайно  тішать  тих,  хто  стоїть  на  сепа­ ратистських  блок­постах.  Дивує  те,  що  інко­ ли сепаратистам­вартовим не більше 15 років.  Вони ледве тягнуть у руках зброю... Водночас  вражає  зверхність  таких  ополченців.  Напев­ но, це  і є мовно­загрозливий стан не тільки в  спілкуванні  українською  мовою,  але  і  в  існу­ ванні  людини  як  особистості  загалом.  Такий  стан  не  можна  ні  з  чим  порівняти,  тому  що  він  розмиває  внутрішню  комфортність  інди­ відуума.  Отже,  одним  з  викликів  для  сучас­ ного  науковця­гуманітарія  постає  створення  мовної  комфортності  в  суспільстві,  коли  ви­ користання державної мови у власній державі  не несе ані фізичної, ані психологічної загрози  особистості, навпаки, наповнює вірою в непо­ вторність мовного багатства України. Народ  зболів  за  тривожні  місяці,  коли  словесні  кулі  гримотять  скрізь,  а  ворожі  кулі  щораз  забирають  неповторну  й  невідтворю­ вану цінність – людське життя, тому такими  морально  високими  постають  слова  відомої  поетеси  Любові  Голоти:  Гей  ти,  куле  /  ма- ленька, співуча, / гей ти, чорна забродо не- сита, / Політай та політуй над світом, /  над дощем у траві, / над калиною в березі,  білим квітом її весільним / і, в калиновий  сук  поціливши,  /  засихай  у  довічній  сухо- ті,  /  пропадай  там  навіки  пропадом,  –  /  та не пий червоної крові, / та не їж білого  мозку,  /  та  не  довбай  жовтої  кості,  –  /  на рани болючі, / на стогони смертні, / на  плачі й голосіння – / не розкущайся. Справ­ ді – нехай «не розкущається куля» в усіх своїх  смертоносних виявах.  Чому  мовний  дискомфорт  українці  так  терпимо  переносять,  уважаючи,  що  треба  зробити  можливим  повноцінний  розквіт  ін­ шим? І такий мовний дискомфорт від одного  десятиліття  до  наступного  сприяє  витворен­ ню  оригінального  міфу  «про  неважливість  української  мови  для  україн ців».  Цей  міф  був  майстерно  сформований  у  період  «до­ бровільного  зречення»  української  мови  в  60–80­х  роках  ХХ  ст.,  а  в  сучасному  ви­ мірі  –  трансформований  у  теорію  «різних  Україн». Немає в Україні «різних Україн» –  національні цінності в усіх куточках держави  однакові.  У  відомій  тріаді  «дух  ↔  душа  –  національна  ідея  –  держава»  вершинним  http://www.etnolog.org.ua 69 Розвідки та матеріали для  українців  є  дух  у  його  співвідношенні  з  душею  (дух ↔  душа).  Саме  через  душу  українці пропускають і сприймають не тільки  свої  болі,  але  й  чужі,  що  особливо  відчутно  в  усій  галактиці  української  народної  пісні,  яку  сьогодні  не  почути  на  жодному  з  FM­ радіоканалів,  немає  її  і  в  телевізійному про­ сторі.  Душа  як  емоційний  стан  дає  силу  до­ вершеному духові. Національна ідея в усьому  просторі  України  –  цілісна...  І  поліщуки,   і бойки, і подоляни, і волиняни, і всі інші мають  спільні  погляди,  є  рідними  у  своїх  баченнях  соборної цілісної України із сильною мовною  ідеологією, що визначає основу національно­ мовного  програмування  держави.  Вірмо,  що  в найближчому мирному майбутньому укра­ їнська  мова  як  символ  стійкості  держави,  її  соборності, толерантності та виваженості по­ стане у своєму вичерпному функційному полі  в усіх регіонах України. 1. Больман І. Мовні війни в Європі: Європей- ська хартія регіональних або меншинних мов / пер. з фр. С. Гринцевич [текст] / Івон Больман. – К. : К.І.С., 2007. – 280 с. 2. Грушевський М. Про українську мову і укра- їнську школу [текст] / Михайло Грушевський. – К. : Веселка, 2010. – 50 с. 3. Загнітко А. Внутрішній та зовнішній світ мов- ного Ego сучасника [текст] / Анатолій Загнітко // Слово Просвіти. – 2013. – 7–13 листопада. – С. 2–3. 4. Загнітко А. Єдність світів у житті [текст] / Анатолій Загнітко // Україна козацька. – 2013. – Чис. 13–14 (203–204). – Липень. – С. 11. 5. Загнітко А. Мовні стратегії на мовній карті України: реалії сьогодення [текст] / Анатолій Загнітко // Слово Просвіти. – 2013. – Чис. 30 (719). – 1–7 серпня. – С. 1, 5–6. 6.  Загнітко  А. Подих рідного слова : [моно- графія] [текст] / Анатолій Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2014. – 236 с. 7. Мовна політика та мовна ситуація в Украї- ні: аналіз та рекомендації [текст] / за ред. Юліане Бестерс-Дільтер. – К. : Видавничий дім «Києво- Могилянська академія», 2008. – 363 с. 8. Фішман Дж. Не кидайте свою мову напри- зволяще. Приховані статусні наміри в корпусно- планувальній мовній політиці [текст] / Джошуа Фішман ; пер. з англ. О. Гурц. – К. : К.І.С., 2009. – 200 с. http://www.etnolog.org.ua

Ähnliche Einträge