Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської
Уперше в українській етнології проаналізовано працю Варвари Щелоковської у площині дослідження традиційної культури харчування українців. Досліджено внесок її авторки у вивчення порушеної теми. Виокремлено аспекти й питання, що потребують належної уваги сучасних етнографів з урахуванням потреб і рів...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203161 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської / О. Щербань // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 5. — С. 28–34. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203161 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Щербань, О. 2025-04-25T10:17:48Z 2014 Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської / О. Щербань // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 5. — С. 28–34. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203161 738.2:392.8(477) Уперше в українській етнології проаналізовано працю Варвари Щелоковської у площині дослідження традиційної культури харчування українців. Досліджено внесок її авторки у вивчення порушеної теми. Виокремлено аспекти й питання, що потребують належної уваги сучасних етнографів з урахуванням потреб і рівня розвитку сучасної етнології, історії, культурології, мистецтвознавства та керамології. Зроблено висновок про високий рівень інформативності та наукової ретельності аналізованої праці Варвари Щелоковської. Впервые в украинской этнологии проанализирован труд Варвары Щелоковской в плоскости исследования традиционной культуры питания украинцев. Исследован вклад его автора в изучение затронутой темы. Выделены аспекты и вопросы, которые нуждаются в надлежащем внимании современных этнографов с учетом потребностей и уровня развития современной этнологии, истории, культурологии, искусствоведения и керамологии. For the first time in Ukrainian ethnology, the research of Varvara Shchelokovska in the sphere of studying the traditional culture of nourishment of the Ukrainians has been analyzed. There has been also examined a contribution of the scholar to the research of the theme under study. There have been separate aspects and issues that require the appropriate attention of modern ethnographers, taking into account the needs and level of development of modern ethnology, history, cultural studies, art history, and ceramology. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської Figuline in Ukrainian Traditional Culture of Nourishment through the Lenses of the Varvara Shchelokovska Research Study Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської |
| spellingShingle |
Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської Щербань, О. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської |
| title_full |
Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської |
| title_fullStr |
Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської |
| title_full_unstemmed |
Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської |
| title_sort |
глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження варвари щелоковської |
| author |
Щербань, О. |
| author_facet |
Щербань, О. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Figuline in Ukrainian Traditional Culture of Nourishment through the Lenses of the Varvara Shchelokovska Research Study |
| description |
Уперше в українській етнології проаналізовано працю Варвари Щелоковської у площині дослідження традиційної культури харчування українців. Досліджено внесок її авторки у вивчення порушеної теми. Виокремлено аспекти й питання, що потребують належної уваги сучасних етнографів з урахуванням потреб і рівня розвитку сучасної етнології, історії, культурології, мистецтвознавства та керамології. Зроблено висновок про високий рівень інформативності та наукової ретельності аналізованої праці Варвари Щелоковської.
Впервые в украинской этнологии проанализирован труд Варвары Щелоковской в плоскости исследования традиционной культуры питания украинцев. Исследован вклад его автора в изучение затронутой темы. Выделены аспекты и вопросы, которые нуждаются в надлежащем внимании современных этнографов с учетом потребностей и уровня развития современной этнологии, истории, культурологии, искусствоведения и керамологии.
For the first time in Ukrainian ethnology, the research of Varvara Shchelokovska in the sphere of studying the traditional culture of nourishment of the Ukrainians has been analyzed. There has been also examined a contribution of the scholar to the research of the theme under study. There have been separate aspects and issues that require the appropriate attention of modern ethnographers, taking into account the needs and level of development of modern ethnology, history, cultural studies, art history, and ceramology.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203161 |
| citation_txt |
Глиняний посуд у традиційній культурі харчування українців через призму наукового дослідження Варвари Щелоковської / О. Щербань // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 5. — С. 28–34. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbanʹo glinâniiposudutradicíiníikulʹturíharčuvannâukraíncívčerezprizmunaukovogodoslídžennâvarvariŝelokovsʹkoí AT ŝerbanʹo figulineinukrainiantraditionalcultureofnourishmentthroughthelensesofthevarvarashchelokovskaresearchstudy |
| first_indexed |
2025-11-27T05:02:57Z |
| last_indexed |
2025-11-27T05:02:57Z |
| _version_ |
1850797546925981696 |
| fulltext |
28
ГЛИНЯНИЙ ПОСУД У ТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ
ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ
НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ВАРВАРИ ЩЕЛОКОВСЬКОЇ
Олена Щербань
УДК 738.2:392.8(477)
Уперше в українській етнології проаналізовано працю Варвари Щелоковської (В. Щ.) у площині дослідження
традиційної культури харчування українців. Досліджено внесок її авторки у вивчення порушеної теми. Виокремле
но аспекти й питання, що потребують належної уваги сучасних етнографів з урахуванням потреб і рівня розвитку
сучасної етнології, історії, культурології, мистецтвознавства та керамології. Зроблено висновок про високий рівень
інформативності та наукової ретельності аналізованої праці Варвари Щелоковської.
Ключові слова: Україна, українці, Куп’янський повіт, глиняний посуд, традиція, культура харчування.
Впервые в украинской этнологии проанализирован труд Варвары Щелоковской (В. Щ.) в плоскости иссле
дования традиционной культуры питания украинцев. Исследован вклад его автора в изучение затронутой темы.
Выделены аспекты и вопросы, которые нуждаются в надлежащем внимании современных этнографов с учетом
потребностей и уровня развития современной этнологии, истории, культурологии, искусствоведения и керамологии.
Ключевые слова: Украина, украинцы, Купянский уезд, глиняная посуда, традиция, культура питания.
For the first time in Ukrainian ethnology, the research of Varvara Shchelokovska in the sphere of studying the traditional culture
of nourishment of the Ukrainians has been analyzed. There has been also examined a contribution of the scholar to the research of the
theme under study. There have been separated the aspects and issues which reqiure the appropriate attention of modern ethnographers,
with taking into account the needs and a level of development of modern ethnology, history, culturology, study of art, and ceramology.
Keywords: Ukraine, Ukrainians, Kupyansk District, earthenware, tradition, cultureof nourishment.
На глиняний посуд як вагому складову тра
диційнопобутової культури українців науков
ці звернули увагу лише з кінця ХІХ ст. – у
період формування нових суспільнополітич
них відносин і зростаючого інтересу до на
роду, його етноособливостей. Глиняні вироби
поступово постали об’єктом народознавчої
розвідки в царині української народної кулі
нарії. Пропоноване дослідження має на меті
здійснити системний аналіз однієї з найваж
ливіших праць, внеску її авторки у вивчення
порушеної теми; виокремити аспекти й питан
ня, що потребують додаткового розсліду або
перегляду з урахуванням потреб і рівня роз
витку сучасної етнології, історії, культурології,
мистецтвознавства та керамології.
Однією з перших спроб вивчення глиняно
го посуду в побуті, першим поглибленим опи
сом щодо означеної проблематики є ґрунтовна
стаття «Пища и питье крестьянмалороссов,
с некоторыми относящимися сюда обычаями,
поверьями и приметами», підписана ініціалами
В. Щ., що побачила світ у 1899 році в журна
лі «Этнографическое обозрение» [2]. Відомий
харківський етнограф і фольклорист Михайло
Красиков з’ясував, що під літерами «В. Щ.»
приховано прізвище та ім’я Варвари Щелоков
ської, яка на той час працювала вчителькою
Куп’янської гімназії, мешкала в будинку укра
їнського етнографа Петра Іванова [1; 3; 5]. Цей
ученийаматор зі значним педагогічним досві
дом зміг створити власну школу місцевих енту
зіастіветнографів, що базувалася на ретельній
фіксації та публікації фактів народного життя
мешканців одного, невеликого за обсягом ре
гіону – Куп’янського повіту. Наукові праці,
написані ним і його учнями, назавше увійшли
в скарбницю найкращих зразків української
етнографічної науки. Одним з таких учнів
стала В. Щелоковська. Вона повною мірою
реалізувала наукові настанови Петра Іванова
в статті, яка стала своєрідною енциклопедією
http://www.etnolog.org.ua
29
Розвідки та матеріали
культури харчування мешканців Куп’янщини
кінця ХІХ ст. В основі дослідження – матеріа
ли, зібрані в Куп’янському повіті Харківської
губернії зі слів селянок Марфи Столяревської,
Параски Тур, Лукерії Солодкої та інших [2,
с. 268]. Проаналізувавши працю, стає зрозу
міло, що дослідниця послуговувалася не лише
методом фіксації явища через збір інформації,
але й таким вагомим для етнології методом
безпосереднього спостереження.
Напевно тому, що згадана праця написана
жінкою, у ній підмічено те, чого до неї не за
фіксували дослідникичоловіки: Микола Мар
кевич, Павло Чубинський, Михайло Драгома
нов, дописувачі Етнографічних збірників, що
видавалися Російським географічним товари
ством. Праця В. Щелоковської є першою, де
так детально й комплексно описано народну
українську кухню, включаючи описи продук
тів, які вживали в обробленому й сирому вигля
ді, святкові й буденні страви та напої, способи
їх подачі до столу. Подано досі найдетальніший
перелік глиняного посуду, який використову
вався в українській родині в повсякденні. У до
слідженні також відображено окремі особли
вості характеру українців, правила поведінки
за столом (у будні й у свята), приказки, які сто
сувалися страв та напоїв, їжі загалом, окремі
елементи обрядовості, зокрема родильної. Ця
студія – одна з небагатьох, де описано глиня
ний посуд не відірвано від життя, а в контексті
практичного його використання. Також важли
во, що в дослідженні подано неоціненний ма
теріал регіонального рівня, що дає можливість
використовувати його як порівняльний.
У передмові авторка наголошує на значенні
харчування для людини. Стверджує, що стра
ви і напої займають одне з важливих місць у
житті не лише окремого індивіда, але й держав
та народів. Питання народного продоволь
ства захоплюють практичні сторони життя і
не можуть бути ігноровані ні суспільними, ні
державними діячами. Добування харчових
продуктів, види обробки, заготівлі, збережен
ня їх поживності під час різних способів при
готування – ці аспекти виокремлені в праці
В. Щелоковської як важливі площини науко
вих досліджень. Дослідниця дійшла виснов
ку, що сфера харчування народу заслуговує
найдетальнішого вивчення з огляду на те, що
страви й напої впливають на фізичний, розу
мовий і навіть моральний розвиток людини.
Тому особливості національної кухні з часом
неминуче впливають на формування нації та її
культури [2, с. 268].
Стаття В. Щелоковської умовно ділиться
на окремішні інформаційні частини. У пер
шій з них описано гостинність українців, їхні
можливості й бажання смачно поїсти, подано
приказки і примовки, які стосуються страв,
кухарських умінь господині. Але про глиняний
посуд не згадано [2, с. 268–270].
Друга, надзвичайно важлива частина для
сучасного стану дослідження української на
родної культури харчування, присвячена ха
рактеристиці кухонного начиння. Дослідниця
для цього обрала «більш чи менш зажиточ-
ну малоросійську сім’ю». Перелік назв пред
метів, що використовувалися для приготуван
ня, транспортування та зберігання їжі й питва
в такій родині, складався із 48 одиниць і ко
штував близько 40 рублів. Серед них глиня
ного посуду – 8 найменувань вартістю 1,47–
4,24 рубля. Тобто вироби з глини були одними
з найбільш чисельних, але не найчисельніши
ми, а по вартості – досить дешевими. Як ви
явилося внаслідок аналізу опису, здійсненого
В. Щелоковською, серед кухонного інвентарю
переважали вироби з дерева – їх було втричі
більше, ніж глиняних [2, с. 271].
Заможна селянська родина в Куп’янському
повіті користувалася такими глиняними виро
бами кустарної роботи:
– горщиками для варіння страв (близько
15 штук різної величини вартістю 3–20 копі
йок штука);
– «горщиком для приготування опари»
(вартістю 40 копійок);
– глечиками (10–15–20 штук вартістю
3–5 копійок);
– макітрами, макортетями (2–3 штуки
вартістю 8 копійок, одна з яких була в запасі);
http://www.etnolog.org.ua
30
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2014
– мисками (вартістю від 5 копійок,
«штук 4» та кілька запасних, що зберігали
ся на горищі як і інший не використовуваний
у певний період посуд), полив’яною солянкою
(вартістю 3 копійки);
– чайником, покришками (вартістю
2–3 копійки). Зауважимо, що покришок було
лише 3–4. Тобто «персональну» покриш
ку мав не кожен горщик. Усі тарілки були
дерев’яними.
Відомо, що Куп’янськ і наближені до
нього слободи Горохуватка, Гаврилівка та
ПригородокКам’яний були гончарними осе
редками [4, с. 23]. Зважаючи на цей факт,
немає сумніву, що наприкінці ХІХ ст. кустар
ний посуд у господинь Куп’янщини був зде
більшого місцевого виробництва. Дослідник
Лев Соколовський описав асортимент про
дукції гончарів Куп’янського повіту станом на
1880 рік [7]. Порівнюючи цей опис з описом,
наведеним В. Щелоковською, можна дійти ці
кавих висновків, але це тема іншої студії.
Наприкінці ХІХ ст. у побут українсько
го селянства міцно ввійшли і глиняні вироби
фаб ричнозаводського виробництва. Зокрема,
дослідниця відзначила наявність у заможних
родинах «кам’яних» (очевидно фаянсових) ви
робів. Вони використовувалися разом з такими
ж кустарними виробами (солянка, чайник) або
самостійно. Як у випадку з чашками, яких було
«з півдюжини», «кам’яних з блюдечка ми» [2,
с. 272]. Інтенсивний розвиток фарфорофаян
сової промисловості спричинив і вико ристання
фаянсового посуду для сервірування столу в
селянській родині. Кожна більшменш замож
на селянська родина користувалася кількома
тарілками, чашками з блюдцями й чайником.
Цьому сприяло два основних факто ри. Інтен
сивний розвиток фарфорофаянсової промис
ловості вимагав розширення ринку збуту її про
дукції. В умовах посилення конкуренції у сфері
випуску цієї елітної продукції фабриканти по
чали випускати значну кількість дешевого фа
янсового посуду, призначеного для посередньо
заможних селянських родин. Він був не наба
гато дорожчий за гончарний. Зокрема, фаян
совий чайник у Куп’янському повіті наприкінці
ХІХ ст. коштував 20 копійок, тоді як кустар
ний полив’яний – 17 копійок [2, с. 271–272].
Проте фаянсовий посуд був міцний, легкий і
водночас красивий, що вигідно вирізняло його
від кустарного, тому він швидко знайшов спо
живача. Другий фактор, що впливав на поши
рення фаянсового посуду, – поширення куль
тури споживання чаю. Більшість різновидів
фаянсового посуду, що спочатку увійшли до
сервірування столу, а значить, і культури харчу
вання українців, були пов’язані зі споживанням
цього напою. Ці начебто малопомітні на перший
погляд допов нення до столового посуду україн
ських селян призвели до появи певних тенден
цій у культурі харчування українців, що більш
рельєфно проявилися у ХХ ст. [9; 10].
Частину тих функцій, що раніше виконував
глиняний посуд, перебрали на себе чавунні ви
роби – «чавуни, чугуни», які використовува
лися «для варива» та прання [2, с. 271].
Наступний невеликий інформаційний фраг
мент статті В. Щелоковської присвячено звича
ям та магічним діям, що відбувалися при купівлі
посуду і введенні його в господарство. Господині
Куп’янського повіту, як і повсюдно в Україні, ви
бираючи новий горщик, стукали по ньому рукою
і прислухалися, як він звучить. Уважали, що
глухий звук свідчить, що це «горщок» – борщ
у ньому не буде вдаватися, дзвінкий – «гор
щиця» – усе зварене в ньому буде смачним [2,
с. 273]. Очевидно, нічого загадкового в такій пе
ревірці немає. Дзвінкий звук від постукування
утворюється в добре випаленому горщику без
прихованих дефектів. У такому горщику й буде
вдаватися будьяка страва. Глухий звук буде
утворюватися в недопаленому виробі чи тако
му, що має тріщини. Очевидно, він слугуватиме
недовго, страви в ньому не будуть удаватися,
можливо з причини швидшого випаровування
рідини. Водночас не варто виключати і «магіч
ну» складову такого порівняння. «Горщиця» –
жіночого роду [6, с. 229]. Саме жінка народжує
дітей, готує страви, вона господиня в хаті, біля
печі. Отже, жінці мали вдаватися страви та на
пої. Про те, що вибір «горщиці» має не лише ра
http://www.etnolog.org.ua
31
Розвідки та матеріали
ціональний сенс, свідчить вибір діжі – купуючи
її, господиня перераховувала «трості», з яких її
було складено: «діжа, діж, діжа, діж». І неодмін
но треба було, щоб закінчувалося «діжею». В ін
шому випадку тісто не вдавалося б [2, с. 274].
Згадано дослідницею і первинні способи
підготовки нового глиняного посуду до вико
ристання. Новий горщик спочатку полоскали,
потім просіювали в нього невелику кількість
житнього борошна, розводили водою. Обмив
ши зсередини і зовні, ставили його у витоплену
піч на ніч. Або новий горщик ставили на жар,
аби розігріти посудину, виймали, вливали гаря
чої води, усипали невелику кількість житнього
борошна, накривали покришкою і давали вихо
лонути. Ці дії робили горщик менш пористим і
більш міцним, оскільки житнє борошно змен
шувало пористість поверхні виробів, заповню
вало мікродефекти. В «Етнографії українського
гончарства: Лівобережна Україна» (1993 р.)
етно графа Олеся Пошивайла звернено увагу й
на інший аспект цих дій: це магічний акт наді
лення самого посуду плодючістю [6, с. 232].
Інший різновид глиняних виробів – гле
чик – вибирали інакше. Його не брали за він
ця, а просували руку всередину, нащупуючи
на дні «пуп» (підвищення по центру, навмисно
сформоване гончарем). Уважали, що в такому
виробі буде збиратися багато сметани. Оче
видно, наявність «пупа» в глечика натякає на
те, що на відміну від горщика, саме «чоловіча»
іпостась мала забезпечувати його продуктивне
використання. Забобоном слід уважати забо
рону видування з нього соломи. Уважали, що в
такому випадку і сметана буде «дутись».
Готували глечики до використання подібно
до горщиків. Але після приготування їх ще й на
тирали зсередини і зовні освяченим салом. Ува
жалося, що після такої обробки «сметана краще
перебирається». Раціонального підтвердження
такої дії немає. Очевидно, у цьому випадку ма
ємо справу з імітаційною магією. Відомо, що
кількість сметани залежить від жирності моло
ка. Можливо, шляхом натирання виробу салом
господині намагалися додавати жирності в мо
локо. Глечики випарювали також за допомогою
пряних рослин – свіжої чи сушеної череди або
дрібних скіпок верболозу. Їх клали в глечик,
наливали кип’ятком, накривали покришкою і
давали з півгодини пропаритися. Потім глечи
ки вимивали і ставили в піч вижаритися. Цим
же способом випарювали старі глечики й після
того, як із них виберуть сир. Зрозуміло, що в
цьому випадку користь від випарювання була
очевидною – глечики очищувалися від сто
ронніх запахів, мікроорганізмів. Знаком, що
мав захищати глиняний посуд і його вміст, був
хрест. Чотири хрести малювали крейдою чи ву
глиною (очевидно, освяченими) на боках нового
горщика й один на дні, складаючи в нього інгре
дієнти для борщу. Інший новий посуд вимивали
і писали на дні хрест вуглиною [2, с. 273].
Основну частину статті присвячено опису
рецептури й технології приготування страв
і напоїв. Нам невідомо, чи зробив ще хтось
такий повний опис цих аспектів, як його здій
снила В. Щелоковська. Значну увагу вона
приділила посуду та особливостям викорис
тання теплотехнічних споруд у процесі приго
тування окремих страв.
Найбільш поширена в господарстві глиня
на посудина – горщик – фігурує в багатьох
рецептах, зокрема у стравах та напоях, що
потребували термічної обробки в печі. У гор
щиках варили хміль під час приготування
дріжджів [2, с. 277], борщ [2, с. 281], квасок,
капусту, юшку, галушки [2, с. 282], локшину [2,
c. 283], кашу [2, c. 284], «холодці», «фляки»
(рубці) [2, c. 285], «підлеву» [2, c. 286], «мо
лозево» [2, c. 288], раковий куліш [2, c. 291],
рибний холодець [2, c. 292], путрю [2, c. 294],
квашу, кисіль [2, c. 295], «озвар» [2, c. 296].
Лише в одному випадку згадується, що по
судину, у якій готували «лемішку», накривали
покришкою [2, c. 288]. Крім того, у горщиках
зберігали сметану й масло [2, c. 300].
У переліку кухонного начиння В. Щело
ковська згадала «горщик для приготування
опари». Привертає увагу його висока вар
тість – 40 копійок, що вдвічі більша за най
більші горщики і свідчить про великі розміри
виробу. Але в рецептах приготування опари
http://www.etnolog.org.ua
32
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2014
згадується макітра [2, с. 277]. Зважаючи на
те, що зібрані мною польові матеріали засвід
чують про зручність приготування опари саме
в макітрі, можна припустити, що дослідниця
назвала цю посудину горщиком помилково.
На жаль, дослідниця зазвичай не наводить
важливої для сучасного дослідника інформації
про те, якого розміру горщик використовуєть
ся, скільки інгредієнтів для приготування страв
клали в горщик, що, звичайно, дещо збіднює
подану нею інформацію на відміну, наприклад,
від праць Миколи Маркевича та Павла Чу
бинського, які в цьому аспекті дещо виграють.
В. Щелоковська уточнює, наприклад, що в
разі приготування «складного» (з різних видів
м’яса) холодцю, кожен компонент вариться в
окремому горщику [2, с. 285]. А при приготу
ванні кваші – використовується великий гор
щик, у який кладеться три пригорщі житнього
і дві – гречаного борошна [2, с. 295].
Другу за чисельністю в господарстві по
судину – глечик – В. Щелоковська згадала
лише в одному випадку як «кувшины с моло-
ком, предназначенные для сметаны». Вона
детально описала, яким чином збирали сме
тану й відстоювали «творог» [2, с. 300]. «Ку
бишка» (очевидно, тиквоподібна за формою)
використовувалася для настоювання нали
вок [2, с. 303], вареної страви та запіканки [2,
с. 304]. Під час виготовлення запіканки отвір
кубишки замазували тістом.
Макітри, як і горщики, були різного роз
міру. Великі макітри використовувалися для
приготування опари для паляниць (із пше
ничного борошна) і виброджування тіста [2,
с. 277]. Очевидно, подібні макітри застосову
вали з такою ж метою для приготування гре
чаників [2, с. 278]. Цікаво, що при виготов
ленні житнього хліба обходилися без макітри.
Імовірно (принаймні так зафіксовано нашими
польовими дослідженнями), меншою була макіт
ра для розтирання макогоном маку [2, с. 279] на
начинку в пироги, «розминання» вареної карто
плі для «картошника», «картоплі з конопляним
сім’ям чи з маком» [2, с. 293]. Середню за роз
мірами макітру використовували для приготу
вання рідкого тіста на пшеничні галушки. Для
цього тісто в ній «били ополоником» [2, с. 283].
Таку макітру доцільно було використовувати
для складання вареників [2, с. 287], пампу
шок [2, с. 296] для середньої за кількістю членів
родини. Велика родина, очевидно, використову
вала для цього велику макітру. Середню за роз
міром макітру використовували для запікання
«лапшовника» [2, с. 288], голубців [2, с. 293],
«плескани» [2, с. 294], шуликів [2, с. 296], ви
смажування смальцю із сала [2, с. 303].
Найменшу «макортеть» використовували
для замочування і розтирання пшона, коли го
тували борщ [2, с. 281]. Очевидно, її ж вико
ристовували для «розминання» пригорщі пшо
на і сім’я конопель для «поливки» [2, с. 293].
Подібна за формою до макітри ринка мала
кардинально інше призначення. У ній дово
дили до готовності страви (сальник, смажену
картоплю [2, с. 286], бабку [2, с. 288]) у печі.
Широкий отвір ринки дозволяв заздалегідь
підготовленим продуктам рівномірно підсма
жуватися.
Глиняна миска могла використовуватися
як замінник макітри для запікання «лапшов
ника» [2, с. 288] та солянки з рибою і капус
тою [2, с. 292]. У печі в мисках сушили дрібні,
порізані яблука [2, с. 300]. Проте здебільшого
в кухонній практиці миски були призначені для
розливання, застигання холодцю [2, с. 292], ві
всяного киселю [2, с. 295], готування «холодно
го», викладання «холодного з раків» [2, с. 292].
В одному випадку дослідниця згадала про
використання в кухонній практиці виробу не
кухонного призначення – покришки на вулик.
Хоча вона не уточняє, з якого матеріалу її ви
готовлено, можна припустити, що вона була
глиняною, оскільки такі вироби використову
валися на той час на території Лівобережної
України. На покришку для вулика іноді клали
порося для запікання в печі [2, с. 285].
Очевидно, саме наприкінці ХІХ ст. у по
бут мешканців Куп’янського повіту почали
входити «череп’яні банки». В. Щелоковська
зафіксувала використання такого виробу для
приготування наливки [2, с. 303].
http://www.etnolog.org.ua
33
Розвідки та матеріали
Дослідниця звернула увагу на магічні дії з
глиняним посудом. Наприклад, коли в коро
ви «від уроку» пропадало молоко, рановранці
до сходу сонця з глечиком необхідно було йти
до колодязя, набирати в нього непочатої води,
перехрестивши колодязь, і сказати «Господи,
благослови» [2, с. 275]. Як вода набереться,
неодмінно підійде та людина, що зурочила. Тоді
необхідно самій подивитися в глечик, а людину,
що зурочила, примусити поглянути також. По
тім іти додому, воду з глечика вилити в чашку,
покласти туди хрест із першого випеченого хлі
ба і дати корові. Вірили, що в цьому випадку
молоко додасться. Можна було здійснити ін
ший магічний акт – відрізати окраєць з першо
го, витягнутого з печі хліба, віднести його до
колодязя вночі, щоб ніхто не бачив, підвісити
його на мотузці. Рановранці взяти цей шматок,
покласти в глечик і поставити на сарай, де пере
буває корова. І так робити три вечірні зорі. На
день же приймати. На третю вранішню зорю
дати цей хліб корові [2, с. 275]. Хрест видавлю
вали ребром долоні також на маслі, зібраному в
горщик для зберігання [2, с. 300].
Також фіксувала різні прикмети, пов’язані
з використанням глиняного посуду. Наприк
лад, якщо в горщок зі стравою потрапляла
вуглина – чекали «гостя ближнього», якщо
«огнина» – уважали, що гість буде «скверный
и кляузный». Якщо горщик з борщем чи ка
шею перевертався, підмічали, що цього дня
в родині буде сварка [2, с. 282]. Якщо в гле
чик з молоком падала миша – це знаменувало
смерть когось із родини [2, с. 301].
Наступна частина статті В. Щелоковської
присвячена опису щоденної трапези. Подавши
вичерпний опис обов’язків кожного члена ро
дини під час приготування їжі, подачі до столу,
споживання страв, вона вже не акцентувала
уваги на глиняному посуді. Лише в окремих
випадках згадувала про нього. Зокрема, ді
знаємося, що мати, бабуся чи невістка, яка го
тувала страви, приносила миску з ложками і
висипала їх на стіл [2, с. 305].
Після вечері ввесь посуд, що був у вико
ристанні, перемивали. Проте існували певні
забобони. Так, не мили посуд перед п’ятницею,
а якщо мили, то перемивали вранці, оскільки
вірили, що «чорт нагляда». Також говорили,
що взагалі звечора ніколи не повинні переми
ватися ні горщики, ні ложки, а то долі нічого
буде їсти. Тому деякі господині, хоча й пере
мивають звечора посуд, але в окремий горщик
кладуть щось зі страви для долі [2, с. 306].
Подано «приблизний склад» страв на будень
і на свято. Як з’ясувалося, на снідання зазвичай
подавали одну страву. Наприклад, у скоромний
день – галушки із салом, у пісний – холодець
із риби. На обід подавали дві страви – борщ і
кашу. На полудень варених страв не зазначено.
На вечерю готували одну страву, якщо пісну, то
затірку, якщо скоромну, то юшку з картоплею і
салом. Схоже меню було і на празник, але сні
данку цього дня не готували, на вечерю доїдали
борщ, що лишився з обіду, і варили локшину [2,
с. 308]. Таким чином, знаючи асортимент по
суду, необхідного для приготування і подачі на
стіл згаданих страв, можна порахувати, скіль
ки зазвичай щодня використовувала господи
ня посудин. Для приготування описаних страв
достатньо було 3–5 горщиків. Для подачі їх до
столу – 2 миски.
Останній пункт присвячено опису празни
кових та інших особливих трапез. Звичайно,
не обійшлося без опису глиняного посуду. Зо
крема, на Святвечір на покуті під іконами на
сіні спочатку ставили горщики з кутею й узва
ром. Потім, коли зварились горох і капуста, їх
також ставили на покуть. Капусту – напроти
куті, горох – напроти узвару. Усі чотири гор
щики накривали книшами й пирогами, а зні
мали цю випічку, коли прибирали горщики з
покутя лише на третій день [2, с. 309]. Їжу
споживали з мисок. Після вечері ту миску,
з якої їли узвар, не мили, а кожен клав у неї
ложку догори денцем таким чином, щоб лож
ки оточували миску вінцем. На ложки клали
книш. Уранці дивилися – чия ложка перевер
нулася – той найпершим умре [2, с. 310].
На Голодний Святвечір («Крещенский Со
чельник») кропили господарство свяченою во
дою з миски [2, с. 311]. На миску клали млинці
http://www.etnolog.org.ua
34
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 5/2014
на масляну [2, с. 312]. Окрім того, миски вико
ристовувалися для приготування маси для ман
дриків. Готові мандрики складали в макіт ру чи
ринку [2, с. 313]. Макітри використовували для
«галуніння» яєць на Великдень. Для кожної з
фарб використовували окремі горщики. До того
ж для червоної фарби використовували лише
новий горщик, оскільки святили лише яйця,
пофарбовані в червоне. Макітра використову
валася для вчинення опари на паски [2, с. 315].
Таким чином, читаючи статтю В. Щело
ковської, ми можемо уявити весь спектр вико
ристання глиняного посуду в народній культу
рі харчування населення Куп’янського повіту.
Порівнюючи наведені дослідницею відомості
з матеріалами, поданими в працях попередни
ків [8], доходимо висновку, що її робота цілком
самостійна, висвітлює регіональну специфіку і
водночас містить значний масив порівняльного
матеріалу. Вивчаючи подані В. Щелоковською
дані, стає зрозуміло, що мешканці тогочасно
го Куп’янського повіту мали розмаїту культуру
харчування, вагомим компонентом якої був гли
няний посуд. Використовувався широкий асор
тимент глиняних посудин різних форм, розмірів,
типів, у яких готували (варили, тушкували, за
парювали, скисали продукти харчування), збе
рігали (відстоювали, охолоджували), подавали
страви та напої. Описаний регіон, територіально
розташований на крайній східній межі з сусід
ньою державою, був уключений у традиційну
українську культуру харчування. Праця В. Ще
локовської «Пища и питье крестьянмалороссов,
с некоторыми относящимися сюда обычаями,
поверьями и приметами» є не лише одним із
найважливіших джерел для вивчення культури
харчування українців кінця ХІХ ст., але й ета
лоном для сучасних етнографічних досліджень.
1. [Щелоковская В. Д.] Пища и питье крестьян‑
малороссов, с некоторыми относящимися сюда
обычаями, поверьями и приметами. Составила
В. Д. Щелоковская / В. Д. Щелоковская // Ива-
нов П. В. Жизнь и поверья крестьян Купянского
уезда Харьковской губернии / П. В. Иванов. – Х. :
ХОЦНТ ХБФ імені Андрія Первозваного «Май‑
дан», 2007. – 58 с.
2. В. Щ. Пища и питье крестьян‑малороссов,
с некоторыми относящимися сюда обычаями, по‑
верьями и приметами / В. Щ. // Этнографическое
обозрение. – М. : Издание Этнографического
Отдела Императорского общества любителей
естествознания, антропологии и этнографии, со‑
стоящего при Московском университете. – 1899. –
№ 1–2. – С. 266–322.
3. Иванов П. В. Жизнь и поверья крестьян Ку‑
пянского уезда Харьковской губернии / П. В. Ива‑
нов. – Х. : ХОЦНТ ХБФ імені Андрія Первозвано‑
го «Майдан», 2007. – 58 с.
4. Метка Л. Гончарство Слобідської Укра‑
їни в другій половині ХІХ – першій полови‑
ні ХХ століття / Л. Метка. – Полтава : АСМІ,
2011. – 240 с. – (Українські керамологічні студії;
вип. 2).
5. Петро Іванов – дослідник Куп’янщини (1837–
1931) : біобібліографічний покажчик / Харківська
державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка,
Спілка етнологів та фольклористів м. Харкова ;
Уклад. О. М. Дмитрієва ; наук. ред. М. М. Краси‑
ков. – Х. : Крок, 2007. – 104 с.
6. Пошивайло О. Етнографія українського
гончарства: Лівобережна Україна. – К. : Молодь,
1993. – 408 с.
7. Соколовский Л. Гончары в Купянском уезде
в 1880 году // Труды комиссии по исследованию
кустарных промыслов Харьковской губернии. –
Х. : типография Губернского управления, 1883. –
Вып. 2. – С. 33–57.
8. Щербань О. Глиняний посуд в культурі
харчування українців кінця 1860‑х – початку
1870‑х років (за матеріалами, зібраними Павлом
Чубинським) // Україна в етнокультурному вимірі
століть. До 175‑річчя з дня народження видатно‑
го українського етнографа Павла Чубинського :
зб. наук. праць / відп. ред. П. М. Чернега. – К. :
Національний педагогічний університет імені
М. П. Драгоманова, 2014. – С. 92–98.
9. Щербань О. В. Глиняний посуд в україн‑
ській селянській трапезі: еволюція сервірування
столу від народного до псевдоелітарного (остання
чверть ХІХ – початок ХХІ століття) // Культур‑
на спадщина Слобожанщини : зб. наук. ст. / наук.
ред. Красиков М. М., Щербина Е. Б. – Х. : Курсор,
2012. – Чис. 26. – С. 190–194.
10. Щербань О. Глиняний чайник в культурі
харчування українців // Вісник національної ака‑
демії мистецтв. – Л. : ЛНАМ, 2012. – Вип. 23. –
С. 327–334.
http://www.etnolog.org.ua
|