Сто років книзі «За македонцките работи»
The hundred-year-old volume, Krste Petkov Misirkov's On «Macedonian Matters», marks a fundamental date in contemporary Macedonian history. It is a mature, scientific and scholarly elaboration and a wise national political refining of Macedonian national thinking in all its growth to that date....
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20332 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сто років книзі «За македонцките работи» / Б. Ристовський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 11-16. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859634036417232896 |
|---|---|
| author | Ристовський, Б. |
| author_facet | Ристовський, Б. |
| citation_txt | Сто років книзі «За македонцките работи» / Б. Ристовський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 11-16. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | The hundred-year-old volume, Krste Petkov Misirkov's On «Macedonian Matters», marks a fundamental date in contemporary Macedonian history. It is a mature, scientific and scholarly elaboration and a wise national political refining of Macedonian national thinking in all its growth to that date. It is also a phenomenon, a historical threshold in the process of Macedonian national and cultural and state affirmation. Among the Macedonian scientific and scholarly public – but also in the wider public – Misirkov's volume has been mainly treated from the aspect of its incontestable place and role in the history of the codification of the contemporary Macedonian literary language. If it were only this, Misirkov would still have secured for himself a worthy, prominent place among the leading figures in Macedonian national thought and activity. The broader scientific and scholarly historical and national political components in this volume are, however, not infrequently overlooked and, even here in Macedonia, problematicised. This was, in effect, the only book that gave an objective historical synthesis of the past, and particularly of the then contemporary present of Macedonia and the Macedonians. Misirkov was directly involved in the liberation movement and assembled the first well-argumented and objective critical assessment of the programme and practical actions of the Macedonian revolutionary organisation, while at the same time he was alsothe first authentic reviewer of the Ilinden Uprising as an expression of the spirit of the people, as an all-inclusive and decisive popular undertaking leading to Macedonian liberation and a Macedonian state. «On Macedonian Matters» thus testifies to the centuries-old basis of Macedonian scholarly and scientific historiography and, with its multifarious reflections, it preserves the relevance of this reality in contemporary Macedonia.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:13:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
11
Сто років минуло з часу виходу в світ книги «За маке-
донцките работи» («Про македонські справи») Крсте
Мисиркова (1874–1926), від тієї грудневої ночі
1903 року, коли її автор зазнав брутальної фізичної роз-
прави, і під загрозою знищення змушений був рятува-
тися, знову втікаючи до Росії. Минуло сто років, а в
деяких колах книга все ще забороняється, пересліду-
ється, знищується, ігнорується... Сто років Біблія маке-
донської істини, нашої героїчної боротьби за життя,
нашого наукового, культурно-національного та
державно-політичного самоствердження не лише не
втрачає своєї актуальності, але й усе більше підтвер-
джує свою життєвість і значущість.
1.
У другій половині ХІХ ст. македонці не мали умов для
ведення організованої діяльності на своїй батьківщині,
яка стала осередком жорстокого і безкомпромісного
зіткнення чужих пропаганд. Македонські діячі намага-
лися організовувати свої культурні та науково-літературні
товариства й організації у вільних сусідніх державах як
національні центри поза межами Туреччини. Але й там
їх зустрічали як небажаних гостей, розганяли і переслі-
дували. Так, наприклад, у сімдесятих роках в Афінах
було нейтралізовано Македонське товариство Стефана
Дамчева Македона. На початку останнього десятиліття
ХІХ ст. його члени зазнали переслідувань, внаслідок чого
Блаже Ристовський
сто рокіВ книЗі «За македонцките работи» 1
Blazhe Ristovski. A Hundred Years of «On Macedonian Matters»
The hundred-year-old volume, Krste Petkov Misirkov's On «Macedonian Matters», marks a fundamental date in contemporary
Macedonian history. It is a mature, scientific and scholarly elaboration and a wise national political refining of Macedonian
national thinking in all its growth to that date. It is also a phenomenon, a historical threshold in the process of Macedonian
national and cultural and state affirmation.
Among the Macedonian scientific and scholarly public – but also in the wider public – Misirkov's volume has been mainly
treated from the aspect of its incontestable place and role in the history of the codification of the contemporary Macedonian
literary language. If it were only this, Misirkov would still have secured for himself a worthy, prominent place among the leading
figures in Macedonian national thought and activity. The broader scientific and scholarly historical and national political
components in this volume are, however, not infrequently overlooked and, even here in Macedonia, problematicised.
This was, in effect, the only book that gave an objective historical synthesis of the past, and particularly of the then
contemporary present of Macedonia and the Macedonians. Misirkov was directly involved in the liberation movement and
assembled the first well-argumented and objective critical assessment of the programme and practical actions of the Macedonian
revolutionary organisation, while at the same time he was alsothe first authentic reviewer of the Ilinden Uprising as an
expression of the spirit of the people, as an all-inclusive and decisive popular undertaking leading to Macedonian liberation and
a Macedonian state. «On Macedonian Matters» thus testifies to the centuries-old basis of Macedonian scholarly and scientific
historiography and, with its multifarious reflections, it preserves the relevance of this reality in contemporary Macedonia.
Блаже Ристовски. Sto godini «Зa makedonckite raboti»
Stogodiшnata kniga «Зa makedonckite raboti» od Krste P. Misirkov obeleжuva eden fundamentalen datum vo
makedonskata istorija. Toa e zrela nauчna i struчna elaboracija i mudra nacionalno-politiчka sublimacija na
makedonskata nacionalna misla niz celiot dotogaшen razvitok. Toa e isto taka pojava шto pretstavuva istoriski
prag vo procesot na makedonskata nacionalno-kulturna i drжavnosna afirmacija.
Sred makedonskata nauчna i struчna javnost, kako i vo poшirokata javnost, Misirkoviot trud bil tretiran glavno od
aspekt na negovoto nesporno mesto i uloga vo istorijata na kodifikacijata na sovremeniot makedonski literaturen
jazik. I da beшe samo toa, Misirkov bi si osiguril znaчajno i vidno mesto meѓu vodeчkite liчnosti vo makedonskata
misla i akcija. Шirokite nauчni i struчni istoriski i nacionalno-politiчki komponenti vo ovoj trud sepak dosta
чesto se prenebregnuvani i problematizirani, duri i vo samata Makedonija.
Ova beшe vsuшnost edinstvenata kniga шto dade objektivna sinteza na minatoto i osobeno na togaшnata
sovremenost na Makedonija i na Makedoncite. Misirkov bil direktno vkluчen vo osloboditelnoto dviжenje i ja
podgotvil prvata dobro argumentirana i objektivna kritiчka ocenka na programata i na praktiчnite akcii na
Makedonskata revolucionerna organizacija, a istovremeno toj bil i prviot avtentiчen kritiчar na Ilindenskoto
vostanie kako izraz na narodniot duh, kako edno seopfatno i reшavaчko narodno dviжeњje шto vodelo kon makedonsko
osloboduvaњje i makedonska drжava. Taka «Зa makedonckite raboti» svedoчi i za ednovekovnata osnova na makedonskata
nauчna i struчna istoriografija i so nejzinite raznovidni refleksii seuшte ja ima relevantnosta vo sovremena
Makedonija.
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
Македонська народна традиція – проблема ідентичності12
змушені були впродовж десяти років переховуватися в
Лондоні. Ще раніше було ліквідовано Слов’янсько-
македонське літературне об’єднання барда Георгія
Пулевського в Софії (1888). Прогресивні македонські
інтелектуали в болгарській столиці після багатьох дра-
матичних спроб зібралися навколо Молодого македон-
ського літературного об’єднання, але, коли в 1892 році
почали публікувати своє періодичне видання «Лоза»,
декларуючи мову та абетку з македонськими особливос-
тями і фонетичним правописом, висловлюючи головну
ідею ствердження македонської культурно-національної
ідентичності, уряд Стамбула і «лозарів» (представників
Товариства. – прим. перекл.) проголосив їх «національ-
ними сепаратистами», застосувавши суворі репресії до
організаторів та їхніх однодумців. Серед них був моло-
дий белградський біженець і тодішній софійський учень
Крсте Мисирков.
Відразу ж після тих подій у Белграді з’явилось Учнівське
товариство «Вардар» (1893). Це означало початок ново-
го етапу боротьби македонців за утвердження своєї
етнічно-культурної ідентичності. Утім, і сербські власті
невдовзі розігнали і це національне ядро. Серед органі-
заторів і керівників знову був софійський біженець,
тепер белградський учень К. Мисирков.
Але ідею, що народилася, важко поховати. У Белграді
створюється Македонський клуб із проголошеною про-
грамою в газеті «Балкански гласник» (Балканський
вісник) (1902). Це було перше проголошення «Нового
руху» з чотирма підвалинами македонської національ-
ної ідеології: македонська нація як окрема, македон-
ська мова з фонетичним правописом як літературна,
Охридська архієпископія як македонська церква і авто-
номність Македонії як тимчасовий статус у кордонах
Туреччини. Коли Клуб направив Меморандум до вели-
ких держав, що підписали Берлінський договір, серб-
ська громадськість переполошилася, Македонський
клуб було ліквідовано, а вісник заборонено.
Тоді його головні організатори і редактори Стефан
Якимов Дедов і Діямандія Трпков Мишайков виїхали до
столиці Росії, і в домовленості з членами тодішнього
Таємного македонсько-одринського гуртка, керівником
якого був саме К. Мисирков, 28 жовтня 1902 року засну-
вали Македонське науково-літературне товариство
в Петербурзі – основу теперішньої Македонської акаде-
мії наук і мистецтв. Першим, хто підписав декларацію
про створення Товариства, і цього разу був македонський
славіст К. Мисирков, який у той час проходив післяди-
пломне навчання на Петербурзькому історико-
філологічному факультеті, відразу за ним підписався і
довічний президент Товариства Димитрія Чуповський.
Всього було дев’ятнадцять членів-засновників.
У програмному Меморандумі Товариства від 12 листо-
пада 1902 року, направленому до Уряду Росії та Ради
Санкт-Петербурзького слов’янського благодійного товари-
ства, було розроблено (за участю всіх членів і зокрема
К. Мисиркова) першу цілісну і комплексну національну
програму «Нового руху» в Македонії. І століття тому,
16 грудня 1903 року, 12 статтею Уставу Товариства вперше
македонську мову було введено в службове користування.
2.
Батьківщина кликала свого Антея. К. Мисирков
залишив післядипломне навчання і перспективу стати
професором Кафедри славістики в Петербурзі і пішов
учителювати в екзархатську Чоловічу класичну гімна-
зію в Бітолі, аби опинитися в центрі підготовки до
Іллінденського повстання. Перебування в Македонії
надало йому можливості вивчити стан визвольного
руху, конкретні цілі та завдання, методи і програмні
принципи Революційної організації, виявивши основні
недоліки в керуванні та реальну небезпеку для ціліс-
ності країни, її долі та народу.
Шостого дня після початку Іллінденського повстан-
ня в присутності К. Мисиркова було вбито російського
консула в Бітолі А. А. Ростковського. Після суду, де
К. Мисирков виступав як свідок, він мусив покинути
Батьківщину. Відразу ж по прибутті (через Одесу) в
Петербург він знайомить світову громадськість з ситуа-
цією в Македонії, і перед членами Македонського
науково-літературного товариства читає перші три
лекції сучасною македонською літературною мовою.
Комплектуючи інші тексти і закінчений фундаменталь-
ний розділ «За македонцкиіот литературен іазик» (Про
македонську літературну мову), К. Мисирков, за реко-
мендацією Товариства, прямує до Софії, щоб видати
історично цінну книгу «За македонцките работи».
3.
Тоді, коли все ще диміли підпалені македонські села і
велися розправи над керівниками й ідеологами повстан-
ня, з’явилася книга про ситуацію, що склалася в Македонії,
та перспективи македонської боротьби. Це була перша і
єдина науково обґрунтована й аргументована
національно-визвольна програма македонців, перша
книга щойно кодифікованої сучасної македонської літе-
ратурної мови та правопису, перший історіографічний
науковий погляд на минуле, сьогодення і майбутнє маке-
донців та Македонії і перше аналітичне висвітлення
величної Іллінденської акції македонського народу, кри-
тично проаналізованої людиною, яка була свідком і без-
посереднім її учасником. Отже, книга К. Мисиркова була
дослідженням комплексу всіх «македонських справ»,
актуальним вираженням і відображенням суті македон-
ської національної думки та акції 1903 року, відблиском
програмної ідеології Товариства і пророчим майорінням
знамена великого Другого Ілліного дня.
Упродовж усього століття македонці не змогли ство-
рити історично більш значущої, змістовнішої і впливо-
вішої книги, ніж твір К. Мисиркова «За македонцките
работи». Ця книга стала віддзеркаленням життєвого
досвіду цілого покоління, потужним поступом у май-
бутнє, що ґрунтується на фундаментальному пізнанні
минулого народу, своєї Вітчизни в контексті історії та
сьогодення сусідніх народів і держав.
4.
Будучи всебічно освіченим інтелектуалом (володів
дванадцятьма живими мовами, крім старослов’янської,
латинської, санскриту й ідо), єдиним компетентним
македонським славістом і балканістом світового фор-
мату, К. Мисирков мав безпосередні контакти з кори-
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
13Блаже Ристовський. Сто років книзі «За македонцките работи»
феями європейської славістики та лінгвістики свого
часу. Особисті контакти в нього були з
Й. Бодуеном де Куртене, В. Ламанським, В. Ягичем,
П. Лавровим, Т. Флоринським, Б. Ляпуновим,
П. Мілюковим, В. Корабльовим, Е. Вольтером,
М. Дриновим, Ст. Новаковичем та багатьма іншими.
Вони очікували швидкого розвитку його багатогранно-
го дослідницького духу, бо вбачали в ньому різносто-
роннього славіста, ґрунтовного знавця історії й культу-
ри Македонії та Балкан, а також політики Європи
(зокрема Росії) щодо Балкан.
І такий К. Мисирков не міг бути осторонь від того,
що відбувалося в його країні, з його народом. Тому він
активно приєднується до Македонського визвольного
руху. Як один із засновників, пізніше керівник Таємного
македонсько-одринського гуртка в Санкт-Петербурзі
(1900–1902), К. Мисирков налагоджує прямі письмові
та особисті зв’язки з Центральним комітетом у
Салоніках та Верховним македонським комітетом у
Софії, а після прибуття до Бітоли і сам бере участь у під-
готовці повстання.
Тому К. Мисирков і зміг компетентно й комплексно
побачити, що Іллінденське повстання є «епохою в істо-
рії», що Таємна македонсько-одринська революційна
організація підняла народ на вирішення «македонського
питання» за допомогою зброї, піднесла на високий
п’єдестал ідеал македонської держави. Водночас він
енергійно й аргументовано попереджає, що в обстави-
нах легалізованої організованої діяльності сусідніх націо-
нальних пропаганд у Македонії, при повній поділеності
та взаємній неузгодженості не лише між керівниками,
але й у середовищі розділеного македонського народу, в
умовах все ще різносутнісної і невизнаної міжнародною
спільнотою єдиної національної свідомості країні загро-
жує небезпека бути поділеною й обкраденою. Тому єди-
ний порятунок К. Мисирков убачав у національній про-
грамі Товариства, яка на передній план висувала ключо-
ві питання, здатні відрізати коріння чужої пропаганди і
дати можливість народу поступово в ході еволюції, все
ще перебуваючи в кордонах Турецької імперії, звільни-
тися від чужого впливу, зміцнити національну свідомість
і заснувати власне державне управління. При цьому він
не залишив поза увагою реальну ситуацію в країні,
права і свободи етнічних меншин, закликаючи забезпе-
чити в македонській державі «рівноправність перед
законом і в органах місцевого самоврядування».
Отже, К. Мисирков зробив перший науковий
національно-політичний аналіз Іллінденського повстан-
ня, визначивши роль, завдання та історичну відпові-
дальність македонської інтелігенції. Він першим публіч-
но й аргументовано піддав жорсткій критиці програму
та діяльність керівників Македонської революційної
організації як ідеологів, організаторів та виконавців
повстання. К. Мисирков направив дуже сміливий і
надто ризикований заклик до революціонерів «скласти
зброю» і максимально використати реформи, щоб
«задовольнити всі наші релігійні, національні та еконо-
мічні інтереси». Така позиція і ставлення К. Мисиркова
були сприйняті як «зрадництво» і «капітулянтство», як
наївний і безглуздий «еволюціонізм». Утім, саме ця
позиція була продиктована обставинами та потребами
македонсько-національного ствердження і збереження
територіальної цілісності. Цього не могли і навіть сьо-
годні не можуть зрозуміти деякі схематизовані дослід-
ники діяльності К. Мисиркова.
5.
Обтяжений вагою історичного баласту й новими
труднощами, нав’язаними зовнішнім втручанням, націо-
нальний розвиток у Македонії був представлений пере-
важно діячами, які постійно жили або тимчасово пере-
бували в період навчання на чужині і повертались,
обтяжені чужими впливами, нерідко виконуючи
завдання, що не відповідали потребам та інтересам
свого народу і своєї Вітчизни. К. Мисирков знав, що
були і заслужені попередники, і славетні сучасники.
Наприклад, Парфенія Зографський ще в 50-х роках
надихав коло однодумців братів Миладинових. Георгій
М. Пулевський у 70-х та 80-х роках не був єдиним, хто
показав небачений патріотизм і жертовність у боротьбі
за пробудження й утвердження македонської націо-
нальної державотворчої свідомості, використовуючи
культурні, а не революційні методи й засоби, борючись
за національно-політичне звільнення і державне кон-
ституювання свого народу, попри те, що він не мав
суспільно-історичних передумов, щоб об’єднати бажан-
ня з можливостями і стати таким, як
К. Мисирков.
Діячі епохи Делчева висунули нові вимоги й організу-
вали великі програмні акції, чесно будуючи державо-
творчу свідомість, хоча й не змогли втілити й зробити
дієвим і впливовим національне мислення інтелігенції.
Тому книга «За македонцките работи» представляє під-
сумкове дослідження досвіду поколінь, теоретичну роз-
робку із закликом до практичної реалізації ідеології і
визвольної концепції Товариства – побудувати маке-
донську Македонію.
Ця «золота книга македонізму», як назвав її Гане
Тодоровський (македонський поет. – прим. перекл.),
підноситься як найвеличніший пам’ятник минулого
століття і вічний дороговказ для нашого народу. У ній
питання македонської літературної мови є ключовим,
тому і ґрунтовно розробленим. І хоча К. Мисирков
виявляє свою скромність, перепрошуючи за «нерівно-
сті» в мові, варто підкреслити, що до Визвольного пері-
оду ми не мали книги з більш чистою, зрілою і з мовно-
го аспекту вибудованою, нормованою мовою. Тому
Блаже Конеський справедливо пише: «Мова книги не є
якоюсь застарілою ідіомою, на яку нанизуються думки,
вона є розвиненою мовою, з натхненним і ударним
реченням, з переконливою та зрілою чоловічою інтона-
цією. За своєю мовною структурою, будучи палким
полемічним твором, книга К. Мисиркова є справжнім
подвигом у розвитку нашої літературної мови, світлою
і натхненною миттю в ній, що не відходить у забуття, а
залишається вічно».
У книзі «За македонцките работи» К. Мисирков про-
водить певний історичний синтез тодішнього мовного
досвіду. Його погляди, як він зазначає, не є чимось
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
Македонська народна традиція – проблема ідентичності14
новим, а лише «кроком уперед в дотеперішньому роз-
витку нашої національної самосвідомості, і тому вони є
такими природними і обґрунтованими». «Централните
говори» (Центральні говори), а точніше «Велешко-
Прилепцко-Битол'цко-Охридцкото наречиіе» (Волосько-
Прилепсько-Бітольсько-Охридське наріччя) він бере за
основу літературної мови македонців із таких причин:
По-перше, тому, що воно має «історичне право»:
Бітола, як резиденція головного інспектора Македонії,
перетворилася на македонську столицю, засновану
недалеко як від давніх македонських столиць – Преспи
і Прилепа, – так і від резиденції «донедавна автокефаль-
ного Охридського Архієпископа».
По-друге, історичне право зумовлено також і його
центральним положенням, «як географічним, так і в
етнографічному відношенні». Це, зазначає він, зовсім
недалеко від Велеса, географічного центру Македонії.
По-третє, ці краї, що є особливо важливим для
К. Мисиркова, «віддаленіші від сербського і болгар-
ського мовних центрів і складають македонський мов-
ний центр».
І, по-четверте, вказаний центральний діалект «є
ядром македонської мови», бо є найріднішим з усіх
македонських говорів і водночас найпоширенішим як
цілісність.
Розуміючи так вибір основи, а через неї і кодифіка-
цію македонської літературної мови, К. Мисирков
робить такий висновок: «Створення літературної мови
для нас є духовною потребою, під якою маємо на увазі
припинення зловживання пропагандою наших інтере-
сів і необхідність створення свого літературного й нау-
кового центру, щоб не мати потреби у Белграді і Софії.
А це складне завдання можна виконати лише тоді, коли
македонець з Північної Македонії подасть руку своєму
братові з Південної Македонії, а македонець зі Східної
Македонії – західному. Ці руки перехрестяться через
Прилеп-Бітолу».
Виняткове філологічне чуття, ґрунтовне знання істо-
ричної спадщини і сучасності, зріла національна думка
К. Мисиркова виражені і стосовно македонського пра-
вопису. Правильно розуміючи історичний розвиток
македонського народу, а з тим і македонської писемної
мови та правопису, він зупиняється на позиції, що від-
родження вимагає і македонська літературна мова,
щоб звільнитися від «деяких традицій, які не узгоджу-
ються із сучасним станом розмовної мови». Йдучи від
сучасного живого мовлення, він максимально спрощує
абетку і, ґрунтуючись на принципах фонетичного пра-
вопису, відкидає тодішні російсько-слов’янські (і бол-
гарські) графеми й, я, ю, ъ, ь, ѣ, ѫ, щ, а, на основі лінг-
вістичної практики і з огляду на вживання в деяких
македонських текстах до нього, він відтворює образи
графем палатальних приголосних к’, г’, н’, л’. Замість
старої російсько-слов’янської графеми й (що вживала-
ся й у болгарській мові), К. Мисирков (імовірно, через
політичний опортунізм) вживає латинську букву і (яку,
до того ж, вживали й у тодішній російській мові), а
замість графеми џ, що використовували в сучасній
сербській мові, він вживає дифтонгічний запис дж, так
само, як і зі старомакедонською графемою ѕ, викорис-
товуючи дифтонгічний запис фонеми дз.
Спираючись лише на народний говір і фонетичний
принцип, за «тією тенденцією, яка нас скеровуватиме в
нашому національному відродженні», К. Мисирков в
останній праці «Декілька слів про македонську літера-
турну мову» резюмує свій виклад у книзі в компактні
висновки, що вказує на його філологічну підготовку і
національно-політичну компетентність у вирішенні
проблем, які до нього ніколи не виносились на такій
основі і з такою всеосяжністю.
«По-перше, Македонію треба нейтралізувати від
Болгарії і Сербії й віддалити однаково від обох держав,
і, по-друге, вона має об’єднатися на мовній основі. Ці
принципи керуватимуть створенням нашої літератур-
ної мови; вони ж керуватимуть і правописом.
Цим двом принципам відповідають: 1) прилепсько-
бітольське наріччя для літературної мови, яке однаково
далеке як від сербської, так і від болгарської мови, і є
центральним у Македонії; 2) фонетичний правопис із
вжитими в тій книзі знаками і з невеличкими етимоло-
гічними відступами; 3) матеріал для словника має бути
зібраним з усіх македонських наріч».
Щоб зрозуміти, як правильно і далекоглядно мислив
К. Мисирков щодо організації сучасної македонської
літературної мови та правопису і підтвердити безпе-
рервність (тривалість) кодифікації К. Мисиркова, наве-
демо принципи, прийняті Комісією з мови і правопису
Міністерства народної освіти при Уряді Народної
Республіки Македонія у травні 1945 року (сформульо-
вані за Граматикою Блаже Конеського):
«1. За основу македонської літературної мови треба
взяти ті форми центральних говорів, які найбільше
пов’язують усі наші говори і легко будуть сприйматися
людьми з усіх країв.
2. У македонській літературній мові треба якнай-
більше відобразити її народну основу. Словник літера-
турної мови треба збагачувати словами з усіх наших
діалектів, щоб створювалися нові слова з живими
закінченнями, а іноземні запозичення щоб засвоюва-
лися так, як потрібно.
3. Македонська абетка повинна містити стільки
літер, скільки є звуків у літературній мові. Правопис
треба виробити за фонетичним принципом».
Очевидно, що кодифікація сучасної македонської
літературної мови була заснована точно за принципа-
ми, представленими ще в Меморандумі Товариства в
1902 році й пізніше розробленими та теоретично і
практично встановленими К. Мисирковим 1903 року.
Вони були сприйняті поколіннями і невипадково стали
предметом розгляду на засіданні Македонського літе-
ратурного гуртка в Софії (1940) і в дискусії членів
Першої мовної комісії (1944).
К. Мисирков у книзі «За македонцките работи» зро-
бив повну і науково обґрунтовану кодифікацію сучас-
ної македонської літературної мови з фонетичним
правописом. Цю мову він вживав усно на практиці у
своїх виступах у Товаристві і визначив її друком у своїй
книзі. Через неповних два роки він виконав критичну
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
15Блаже Ристовський. Сто років книзі «За македонцките работи»
коректуру деяких рішень форми окремих графем маке-
донської абетки і деяких норм правопису, що повністю
відображено в першому номері його журна-
лу «Вардар» (1905). Тут він наводить остаточну форму
македонських палатальних приголосних (ќ, ѓ, л́, н́) і
повертає випущений інтервокальний в (одговор,
живот, направено, самосочувуваін’е).
Через складні історичні умови перший номер
«Вардару» залишився відомим лише невеликій кількості
сучасників, але на основі знайденої коректури частини
журналу (1934) мав науковий відгук у першому енци-
клопедичному огляді македонської мови, зробленому
радянським славістом С. Берштейном (1938).
Незважаючи на те, що «Вардар» став відомим науковій
спільноті тільки через шістдесят років після публікації і
через сорок років після смерті його автора, він має вели-
ке значення для нашої історії і сучасності: як друга праця
К. Мисиркова рідною мовою і перший журнал сучасної
македонської літературної мови та правопису.
6.
К. Мисирков у книзі звертає особливу увагу на церк-
ву і на школу, тому вимагає оновити в Македонії
Охридську архієпископію, щоб вона стала
«Архієпископією всієї Македонії», в компетенцію якої,
за турецькими шаріатськими законами, входить і осві-
та. Це питання було введено в програмний Меморандум
Товариства 12 листопада 1902 року, але повністю було
опрацьовано через півтора роки у книзі «За македонц-
ките работи». Положення К. Мисиркова і Товариства з
цього погляду втілилися в життя, але тільки після ство-
рення сучасної македонської держави.
Загалом книга К. Мисиркова як цікава праця про
минуле, сучасність і перспективу македонського наро-
ду є першою науково і теоретично обґрунтованою істо-
рією македонської національної думки, що функціонує
на практиці. Тому вона і стала діючим довідником з
македонського національного питання про всі «маке-
донські справи» для будь-якого македонця на той час і
тепер. Пізніше, особливо в 1912–1914 і у 1922–
1925 роках він тільки дорозвинув свої ідеї в нових істо-
ричних умовах. Підготовлений перший номер його
нового журналу «Богумил» (1926) так само не дійшов
до спільноти, оскільки смерть прийшла швидше. Але
нащадки із захопленням підхопили його ідеї. Уже ціле
століття ми рухаємося шляхом К. Мисиркова. Хоча
книгу «За македонцките работи» наполегливо і педан-
тично знищували і переслідували, її дію не вдалося ні
приглушити, ні паралізувати. Її вивчали як Біблію не
лише прихильники Товариства і Македонського рево-
люційного комітету Чуповського в Петрограді, а й
члени Македонського літературного гуртка в Софії, які
намагалися її перевидати. Нею захоплювалися, її ідеї
приймали також видатні македонські національні й
літературні діячі та революціонери міжвоєнного поко-
ління, такі як: Кочо Рацин, Васил Івановський, Коста
Веселинов, Коле Неделковський, Антон Попов,
Джорджи Абаджиєв, Михаїл Сматракалев, Никола
Вапцаров, Венко Марковський, Митко Зафіровський,
Ангел Динев, Кузман Йосифовський, Блаже Конеський
і плеяда македонських патріотів з генерації, що брала
участь у збройній національно-визвольній боротьбі в
Другому Іллінденському повстанні й у створенні та роз-
будові македонської держави, науки і культури.
7.
Думка К. Мисиркова отримала публічне відображен-
ня й у виданих творах македонської інтелігенції з між-
воєнної генерації, особливо в Ангела Динева, Кости
Веселинова і Васила Івановського. Наскільки інтерес до
книги і взагалі до діяльності К. Мисиркова був вели-
ким, показує лист поета Коле Неделковського, який він
написав синові К. Мисиркова від імені Македонського
літературного гуртка в Софії 18 травня 1940 року. Цей
автентичний лист найкраще показує інтерес і пієтет,
тому наводимо його повністю:
«Пане д-р Мисирков,
Кілька місяців тому, шукаючи твори найвеличнішо-
го сина Македонії, я пережив найдорожчу і наймилішу
мить свого життя.
Від Вашої матері я дізнався про частину життя
справжнього македонця і зрадів ще більше, коли вона
сказала, що і дитина найдорожчого сина Македонії
живе з думками, якими той жив кожний день свого
життя. Справді, доля видатних людей майже однакова,
їхній голос, як не дивно, не чують і не оцінюють у свій
час: вони завжди народжуються зарано і їхній цілісний
образ тлумачиться лише наступними поколіннями. Так
було і є. Крик безсмертного македонця К. Мисиркова
розноситься тільки тепер над його милою батьківщи-
ною, яка, змучена в боротьбі і суперництві між кілько-
ма народами, які доклали всіх зусиль, щоб вона стала
"посербленою" одними, "поболгареною" другими і
"погреченою" третіми; але вона не далася нікому, а
залишилася зі своїм македонським кольором, і тепер
піднялася на культурному й економічному рівнях, під-
няла свого найдорожчого сина, взяла найсвятіше ім’я і
з усією силою тримає його та розносить як світоч до
найдальших кутків своїх.
Так і ми, розпещені, коли перебуваємо поза нашою
дорогою батьківщиною, почуваємося іноземцями, і
тому не залишаємося глухими до справи й ідеї Вашого
незабутнього батька, а приймаємо його справу, щоб її
розвинути якнаймиліше. І так, далеко від батьківщини,
ми об’єдналися в Мак[едонське] літер[атурне] товари-
ство, від імені якого маю сміливість звернутися до Вас
із проханням піти назустріч і детальніше нас ознайоми-
ти з життям і діяльністю Вашого покійного батька (біо-
графією), щоб ми могли якнайшвидше представити
найвидатнішого борця македонській спільноті. Я взяв у
Вашої матері зошит-щоденник, дав одному колезі, щоб
він передрукував на машинці, і поїхав, але зараз я тут і
цими днями заберу його та поверну.
Я переписав кілька статей із журналу «Мир» з
Н[ародної] бібліотеки: «Самовизначення мак[едонців]»,
«Македонський націоналізм», «Мак[едонська] культу-
ра» тощо, які відіслав до Македонії. Книгу «За маке-
донцките работи” також передрукували на машинці і
також маємо відправити, щоб, по можливості, її там
віддали до друку, але якщо Ви знаєте, де може бути
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
Македонська народна традиція – проблема ідентичності16
кілька примірників, напишіть мені, і ми відразу ж усі
викупимо.
З найкращими почуттями до Вас.
Коле Неделковський».
Д-р Сергій Мисирков у своїх мемуарах згадує, що
«приблизно через місяць» після листа він отримав
«пакет із книгами з авторськими підписами», серед
яких були і збірки віршів, які щойно вийшли: «Луња»
Венка Марковського, «М’скавици» Коле Неделковського,
«Моторни песни» Николи Вапцарова та ін. На примір-
никові «Моторни песни» автор написав: «Сергію
Мисиркову з глибокою пошаною – Николай Йонков» і
дату 12. VІ. 1940 рік. На збереженому примірникові
збірки віршів «Луња. Македонска лирика» (София, 1940)
автор написав: «Синові Крсте Мисиркова із побажан-
ням дочекатися реалізації ідеї свого батька. Венко
Марковський, 3.V.1940 р. Софія».
Відомо, що переписана книга К. Мисиркова розгля-
далася на окремому засіданні Македонського літера-
турного гуртка в Софії, а переписані статті, рукописні
«Згадки і враження» та книгу «За македонцките рабо-
ти» відіслали македонським студентам до Белграда, і
потім вони потрапили до Македонії. Це було продовжен-
ня думки К. Мисиркова серед генерації НВВ 2 і творців
македонської держави. Невипадково ще в дискусії на
Першій конференції Філологічної комісії з упроваджен-
ня македонської абетки і македонської літературної
мови (27 листопада – 3 грудня 1944 року) йшлося про
книгу К. Мисиркова, а в її Резолюції зазначалося:
«Виноситься і прекрасне розуміння К. Мисиркова цен-
трального наріччя і його думка про те, що македонська
мова не є ні болгарською, ні сербською мовою». Блаже
К. Конеський відразу ж після Визволення (1945) видав
першу в нас статтю про книгу «За македонцките рабо-
ти», а в наступному 1946 році Державне видавництво
Македонії зробило друге видання цієї книги (з перед-
мовою Даре Джамбаза).
Отже, можна зробити висновок, що книга «За маке-
донцките работи» – це зріла наукова елаборація і мудра
національно-політична сублімація тодішньої македон-
ської національної думки. Вона становить не тільки
історичний, теоретичний і практичний щабель у про-
цесі остаточної македонської культурно-національної і
державно-політичної афірмації, але є й основою впро-
довж століття національної наукової історіографії і, що
особливо важливо, сторіччям сучасної македонської
літературної мови та правопису. Це книга, яка зі своїми
епохальними рефлексіями зберігає актуальність і в
нашій сучасності. Її вікові послання для нас не зблякли.
Навпаки, ця книга стає все ближчою і все необхідні-
шою в нашому житті і часовій пам’яті. Ми ще маємо
стати гідними Крсте Мисиркова.
Примітки
1 Делото на Крсте Мисирков (Твори Крсте
Мисиркова). Збірник Міжнародної науко-
вої конференції з нагоди відзначення
сторіччя від виходу в світ книги «За маке-
донцките работи» (Про македонські спра-
ви). Том І. Македонска академија на науки-
те и уметностите. – Скопје, 2005.
2 Народна визвольна війна (прим.
перекл.).
Переклад із македонської Наталі Бенедик та
олесі Ковтун
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20332 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:13:46Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ристовський, Б. 2011-05-26T18:03:17Z 2011-05-26T18:03:17Z 2009 Сто років книзі «За македонцките работи» / Б. Ристовський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 11-16. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20332 The hundred-year-old volume, Krste Petkov Misirkov's On «Macedonian Matters», marks a fundamental date in contemporary Macedonian history. It is a mature, scientific and scholarly elaboration and a wise national political refining of Macedonian national thinking in all its growth to that date. It is also a phenomenon, a historical threshold in the process of Macedonian national and cultural and state affirmation. Among the Macedonian scientific and scholarly public – but also in the wider public – Misirkov's volume has been mainly treated from the aspect of its incontestable place and role in the history of the codification of the contemporary Macedonian literary language. If it were only this, Misirkov would still have secured for himself a worthy, prominent place among the leading figures in Macedonian national thought and activity. The broader scientific and scholarly historical and national political components in this volume are, however, not infrequently overlooked and, even here in Macedonia, problematicised. This was, in effect, the only book that gave an objective historical synthesis of the past, and particularly of the then contemporary present of Macedonia and the Macedonians. Misirkov was directly involved in the liberation movement and assembled the first well-argumented and objective critical assessment of the programme and practical actions of the Macedonian revolutionary organisation, while at the same time he was alsothe first authentic reviewer of the Ilinden Uprising as an expression of the spirit of the people, as an all-inclusive and decisive popular undertaking leading to Macedonian liberation and a Macedonian state. «On Macedonian Matters» thus testifies to the centuries-old basis of Macedonian scholarly and scientific historiography and, with its multifarious reflections, it preserves the relevance of this reality in contemporary Macedonia. Переклад із македонської Наталі Бенедик та Олесі Ковтун uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Македонська народна традиція – проблема ідентичності Сто років книзі «За македонцките работи» Centenary of «The Macedonian matters» Cто годин «За македонцките работи» Article published earlier |
| spellingShingle | Сто років книзі «За македонцките работи» Ристовський, Б. Македонська народна традиція – проблема ідентичності |
| title | Сто років книзі «За македонцките работи» |
| title_alt | Centenary of «The Macedonian matters» Cто годин «За македонцките работи» |
| title_full | Сто років книзі «За македонцките работи» |
| title_fullStr | Сто років книзі «За македонцките работи» |
| title_full_unstemmed | Сто років книзі «За македонцките работи» |
| title_short | Сто років книзі «За македонцките работи» |
| title_sort | сто років книзі «за македонцките работи» |
| topic | Македонська народна традиція – проблема ідентичності |
| topic_facet | Македонська народна традиція – проблема ідентичності |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20332 |
| work_keys_str_mv | AT ristovsʹkiib storokívknizízamakedonckiteraboti AT ristovsʹkiib centenaryofthemacedonianmatters AT ristovsʹkiib ctogodinzamakedonckiteraboti |