Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття
У статті проаналізовано питання зміни традиційної моделі природокористування відповідно до політичних та соціально-економічних реалій ХІХ – початку ХХ ст. на основі статистичних матеріалів. В статье анализируется вопрос изменения традиционной модели природопользования в соответствии с политической и...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203321 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 6. — С. 60–66. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859816564504657920 |
|---|---|
| author | Журавльова, А. |
| author_facet | Журавльова, А. |
| citation_txt | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 6. — С. 60–66. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнологія |
| description | У статті проаналізовано питання зміни традиційної моделі природокористування відповідно до політичних та соціально-економічних реалій ХІХ – початку ХХ ст. на основі статистичних матеріалів.
В статье анализируется вопрос изменения традиционной модели природопользования в соответствии с политической и социально-экономической действительностью ХІХ – начала ХХ в. на основе статистических материалов.
In the article, we analyze changes in the traditional model of natural resource usage according to the political and socioeconomic realities of the XIX—the beginning of the XX centuries, based on statistical materials.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:22:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
60
ЗМІНИ В ТРАДИЦІЙНІЙ МОДЕЛІ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНЦІВ СЕРЕДНЬОЇ
НАДДНІПРЯНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ –
ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Анастасія Журавльова
УДК 39:504.75(477.46/.53)“18/19”
У статті проаналізовано питання зміни традиційної моделі природокористування відповідно до політичних та
соціально-економічних реалій ХІХ – початку ХХ ст. на основі статистичних матеріалів.
Ключові слова: природокористування, геополітика, соціально-економічні перетворення, світоглядні зрушення,
статистичні описи.
В статье анализируется вопрос изменения традиционной модели природопользования в соответствии с полити-
ческой и социально-экономической действительностью ХІХ – начала ХХ в. на основе статистических материалов.
Ключевые слова: природопользование, геополитика, социально-экономические изменения, мировоззренческие
сдвиги, статистические описи.
In the article we analyse changes in the traditional model of natural resources usage according to the political and socio-
economic realities of the XIX – the beginning of the XX centuries, based on the statistic materials.
Keywords: natural resources usage, geopolitics, social and economic changes, ideology upheaval, statistical descriptions.
Ця стаття є спробою наукового аналізу ста-
тистичних описів Полтавської, Катеринослав-
ської губерній та Черкаського повіту Київської
губернії, у межах яких нами розглянуто зміну
традиційної моделі природокористування. За-
значимо, що їх поява була зумовлена низкою
чинників. Унаслідок масштабних аграрних ре-
форм, починаючи із середини ХІХ ст., геогра-
фічно ускладнилася сільськогосподарська спе-
ціалізація країни, тому з практичною метою
вдосконалення централізованого управління
просторами Російської імперії створювалася
значна кількість статистичних описів.
У цьому дослідженні спробуємо простежи-
ти, які основні сільськогосподарські та світо-
глядні зрушення відбувалися на теренах Се-
редньої Наддніпрянщини в ХІХ – на початку
ХХ ст.
Спочатку коротко охарактеризуємо джерела.
«Материалы для географии и статистики Рос-
сии, собранные офицерами генерального шта-
ба. Екатеринославская губерния» [4] – зразок
одного зі спеціалізованих військово-топогра-
фічних описів, які виникали внаслідок плано-
вого обстеження територій Російської імперії
співробітниками Генерального штабу. Ініціато-
ром та керівником проведення подіб них описів
був військовий міністр Д. Мілютін. Початок
його програми припадає ще на 1840-ві роки і
пов’язується з актуальною для того часу вій-
ськовою статистикою.
Варто зауважити, що при укладанні статис-
тичних відомостей офіцерам рекомендувалося
використовувати лише офіційні джерела (на-
приклад, метричні книги, звіти губернаторів).
Через брак необхідних матеріалів дозволялося
проводити самостійні дослідження на місцях.
Перед «кореспондентами» ставилося першо-
чергове завдання – систематизація наявного
матеріалу з метою перевірки його відповіднос-
ті до фактичного стану речей по губерніях.
Редакція Військово-статистичного відділу
департаменту Генерального штабу планувала
видати 79 описів у 18 томах (згідно з кількіс-
тю губерній) станом на 1 січня 1857 року. Про-
те робота просувалася доволі повільно. До
1864 року було видано 13 описів, 9 готувалися
до друку.
Зазначимо, що після реорганізації військо-
вого міністерства в 1863 році було порушено
http://www.etnolog.org.ua
61
Трибуна молодого дослідника
питання про доцільність проведення подібних
широкомасштабних кампаній, і вже 1 липня
1864 року ця робота припинилася [5].
Слід зауважити, що більшість авторів опи-
сів указували джерела, на основі яких вони
складали статистичні матеріали.
В. Павлович назвав «головні» джерела,
якими він керувався під час дослідження,
і декілька «допоміжних». Так, «...на перше
місце мають бути поставлені всепідданійші
звіти цивільного губернатора за останні п’ять
років...» [4, с. V]. Автор указував на знач-
ну кількість похибок у його звітних даних і
пов’язував це з відсутністю в ті часи статис-
тичного комітету в межах Катеринославської
губернії. Із переліку друкованих матеріалів
виокремимо зазначені В. Павловичем пра-
ці А. Скальковського з дослідження історії
Ново російського краю, що сприяли, за сло-
вами автора, «...формуванню правильного
погляду на сільське господарство, торгівлю,
промисловість тощо» [4, с. VI].
Усі статистичні дані доведено до 1 січня
1858 року [4, с. V–VI].
Що нам відомо про інших авторів – Олек-
сандра Чугаєва та Олександра Богдановича?
О. Чугаєв був членом Черкаської повіто-
вої управи з питань земського господарства,
О. Богданович – віце-губернатором Полтав-
ської губернії (його опис, за аналізом дослід-
ників, є дещо компілятивним нарисом поперед-
ніх видань). Праці цих авторів відзначаються
описовістю та мають краєзнавчий характер.
Відомості щодо регулярних подвірних пере-
писів, які у свою чергу є вагомим доповненням
матеріалів статистичних описів, знаходимо в
статті М. Мар’євської [3].
У 1881 році при Полтавському губернсько-
му земстві було організовано Статистичне
бюро, що провело п’ять подвірних переписів
господарств непривілейованих і привілейо-
ваних станів (1882–1889, 1900, 1910, 1916,
1917). Широка програма перепису потре-
бувала неодмінного кадрового поповнення.
У 1900 році було створено допоміжну Ста-
тистичну комісію, завдання якої полягало в
розробці програми з налагодження поточної
сільсь когосподарської та економічної статис-
тики Полтавської губернії [3, с. 131–132].
На початку «Третьей подворно-хозяйствен-
ной земской переписи в Полтавской губернии
1910 г.» [6] зазначено доцільність подібного
перепису. Його проводили раз на 10 років.
«... Головним завданням переписів є виявлення
тих змін, які відбуваються в економічному
житті населення... Матеріали <...> характе-
ризують сучасний стан життя населення в цей
момент, разом з даними поточної статистики
(сільськогосподарської і загальноекономічної)
мають слугувати джерелом висвітлення тих
питань, що виникають у поточній діяльності
земських і місцевих управлінських органів» [6,
с. ІІІ]. Окрім того, «...земству необхідно знати
не лише де і яких заходів населення потребує
найбільше, а також і те, якими є результати
цих заходів...» [6, с. ХІІ].
Тобто, як бачимо, автори, праці яких ми
спробуємо проаналізувати, обіймали ті чи інші
урядові посади. Їхні описи з’являлися тоді,
коли вони перебували на державній службі.
Порівнюючи відомості, подані у вищеозна-
чених джерелах, спробуємо охарактеризувати
поміщицькі господарства.
Відтак В. Павлович [4] наголошував на по-
зитивних зрушеннях, пов’язаних із діяльністю
окремих поміщиків і перетворенням їхніх гос-
подарств у монополії, у результаті застосування
новітніх технологій та проведення експериментів.
«Найбільш показовим є застосування
різних землеробських знарядь у маєтку від-
ставного Генерального Штабу полковника
Христофорова. Багато з них винайдені самим
власником, і майже всі іноземні виписані для
проведення експериментів. Бажано, щоб цей
приклад мав послідовників. У регіоні, де на-
стільки цінні робочі руки, застосування ма-
шин – досить важливе» [4, с. 140].
Додаткові відомості про господарювання
Василя Христофорова знаходимо в статті І. Ко-
чергіна: «...Свої винаходи він не раз представляв
на різних виставках. У 1867 році під час робо-
ти Всесвітньої виставки у Парижі <...> отри-
http://www.etnolog.org.ua
62
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2014
мав премію “Societe de sciences industielles, arts
of belles letters de Paris”, золоту медаль і звання
почесного члена товариства. <...> В Росії <...>
за винайдену універсальну машину для оброб-
ки ґрунту <...> отримав орден св. Володимира
третього ступеня...» [2].
В. Христофоров винайшов удосконалене
рало із залізними зубцями. Також з-за кордо-
ну підприємливі господарі виписували моло-
тильні машини, які одночасно молотили, про-
сіювали та сортували зерно, що було досить
важливим для його продажу [4, с. 137–140].
Як і В. Павлович, О. Чугаєв [8] згадував
людей, які долучилися до процесу творення
власне української аграрної культури світо-
вого рівня. Це, зокрема, графи Бобринські
та Є. Балашева. У їхніх Смілянському та
Мошногородищенському маєтках, відповід-
но, було організовано так звані дослідні поля.
Також граф О. Бобринський у 50–60-х роках
XIX ст. вміло розвинув культуру цукрового
буряку, як і всю цукрову промисловість, ство-
ривши зразкову для всієї Російської імперії
школу. Своє визнання на її просторах отрима-
ли і промислові сади Л. Павленка та Л. Сими-
ренка під м. Городище, а також експеримен-
тальний виноградник «Основа» О. Бажанової
[8, с. 56, 61, 63].
Такий мейнстрим у розвитку поміщиць-
ких господарств спостерігався з утворенням
земств, до складу яких входили переважно
дворяни [2].
Чим характеризувалися селянські госпо-
дарства? Зазначимо, що скасування кріпос-
ного права не означало автоматичного при-
дбання землі чи засобів обробітку ґрунту.
У статистичних описах повсякчас трапляють-
ся закиди щодо нераціонального роздрібнення
земельних наділів «через володіння землею
на праві подвірно-спадковому». А як же інак-
ше? Звісно, ті господарі, які володіли хоча б
якоюсь землею, намагалися розподіляти її по-
між спадкоємцями, адже придбати додаткову
землю не мали змоги, хіба що могли потрапити
в нову залежність від новоствореного Позе-
мельного банку.
Звернімо увагу на тези з опису О. Чугаєва:
«І хоча селяни Черкаського повіту отримали
значну кількість земель від поміщиків за до-
помогою Селянського Поземельного Банку,
відкривається широке поле для діяльності
Землеустрійної Комісії, відкритої наприкінці
1906 року. Діяльність <...> полягає, головним
чином, у внутрішньонадільному розподілі,
сприянні переселенню селян у внутрішні гу-
бернії і за Урал, наданні матеріальної допомоги
населенню в землеустрої, сприянні селянам при
купівлі ними земель за допомогою Селянського
Банку, з’ясуванні стану селянського землеволо-
діння і землекористування, пропагуванні між
селянами ідеї переходу до досконаліших форм
землекористування і наданні селянам пояснень
та вказівок щодо землеустрою» [8, с. 66].
Власне, народ і потрапляв у цю залеж-
ність, а, наприклад, значна кількість пересе-
ленців отримувала пільги й дотації. Така ви-
бірковість із боку Російської імперії дозволяла
підкреслювати «зразковий» устрій колоністів
(передусім німецьких) і акцентувати увагу на
нерентабельності малих господарств україн-
ського місцевого населення.
Залишаються відкритими питання: навіщо
проводити паралельне переселення українців
за Урал, створювати міф про нестачу земель,
відривати населення від власних коренів?!
Пізніше ми звернемося до опису експери-
ментальних дослідних полів, але чи вони не є
наслідком того планового обстеження земле-
володінь, що його здійснювали статистичні ко-
місії? І чи мета підняття аграрного сектору не
була радше підкріпленою конкретними цілями
царського уряду, що сприймав селянство як
об’єкт впливу, аніж дійсною потребою зао хо-
чення розвитку селянських господарств?
Розгляньмо найхарактерніші проблеми гу-
берній, зазначені авторами описів. Їх можна
поділити на дві групи: 1) ті, що спричинені не-
дбайливим ставленням людини до природи;
2) ті, що мають природний характер.
О. Богданович указував на зміну кліма-
ту за останні 30–40 років (у гіршу сторо-
ну) і пов’язував це явище з вирубкою лісів,
http://www.etnolog.org.ua
63
Трибуна молодого дослідника
а отже, – із вільнішим проходженням повітря-
них мас, появою засух [1, с. 42].
Вирубка лісів почалася з 20-х років ХІХ ст.
Уже тоді дедалі частіше траплялися дубові
пні – безмовні свідки колишнього багатства
краю. «Сьогодні ще можна побачити, але вже
як рідкість, вікові дуби-велетні [тут і далі
пожирнення наше. – А. Ж.]» [1, с. 57]. За-
значено територію, де залишилися ліси, але
«... і на цих місцях вони рік від року рідшають,
і не час, а користь ломлять їх» [1, с. 57].
Щодо Катеринославської губернії, то
В. Павлович наголошував: «...незважаючи на
нестачу лісів у губернії, не можна сказати,
що їх дуже цінують, і вирубка продовжуєть-
ся неправильно» [4, с. 148].
Водночас у деяких округах упроваджу-
вали заходи з метою покращення стану лісів
по губерніях. Так, у Маріупольському округу
обов’язковою була посадка десятини лісу, що
наочно свідчило про можливість розведення
лісів на місцевому ґрунті. Побутувала думка,
що із часу спеціальних посадок збільшилася
кількість опадів і покращали врожаї зернових
культур [1, с. 182].
Оборот вирубки лісів Черкаського повіту –
плановий. Розробка лісу переважно здавалася
поміщикам [8, с. 64].
До природних проблем можна зарахувати
проблему знищення врожаїв ховрашками, са-
ранчею, іншими шкідниками. Кількість хов-
рашків особливо збільшувалася в посушливі
роки, коли вони винищували не лише достиглі
сорти пшениці, вівса та жита, але й зелені по-
сіви яровини.
Автор опису Катеринославщини назвав по-
ширені способи боротьби з ховрашками. По-
бічні зауваження, як-то «...головна невдача в
нищенні ховрашків полягає, здається, у забо-
бонності народу, упевненого в тому, що знищи-
ти їх неможливо, що це кара небесна», засвід-
чують силу вірувань – релігійних і народних.
В. Павлович давав практичні рекоменда-
ції в боротьбі зі «шкідниками»: «Здається,
за допомогою парових машин передбачаєть-
ся цілковите знищення ховрашків, щоправда,
якщо тільки господарі звернуть на це увагу.
Пар, пущений у яму з більшою силою, знищує
відразу все сімейство, інші ховрашки бояться
поселятися в цих ямах і йдуть з околиць, де
проводилося нищення паром. Вартість маши-
ни – від 150 р. до 300 р. с., додатково по-
требує пари волів і 2-х людей-помічників; для
підвозу вугілля й води потрібна інша пара во-
лів, але всі ці незручності незначні, порівняно
з тією користю, яку може принести машина»
[4, с. 93].
Однією з природних проблем, на думку
О. Чугаєва, був вільний перенос вітром сипу-
чих пісків. Утворювані ними рухливі кургани
засипали орні та присадибні ділянки. Тому
завдяки втручанню уповноважених структур,
таких як Департамент землеробства та дер-
жавних майнових чинів Корпусу лісничих, по-
чинаючи з 1905 року, було здійснено показові
насадження шелюги, сосни та листяних дерев
на пісках, що належали селянам, задля демон-
страції способу боротьби із сипучими пісками
вздовж р. Дніпро [8, с. 64–65].
З початку ХХ ст. за державною ініціа-
тивою було розпочато надання так званої аг-
рономічної допомоги.
У 1909 році в Черкаському повіті був при-
значений земський агроном, який на початку
своєї діяльності знайомився з особливостями
й умовами господарювання, частково влашто-
вував читання з агрономічної тематики.
З 1910 року розпочалася активніша діяль-
ність:
– поширення сільськогосподарських знань
шляхом упровадження відповідних курсів та
лекцій, популяризації тематичної літератури;
– пропаганда корисності й ефективності
так званих дослідних полів;
– забезпечення населення досконалішою
технікою, сільськогосподарським реманентом,
насінням зі складів і прокатних станцій;
– розвиток самодіяльності за допомогою
кооперативних закладів.
Зауважмо, що дослідні поля стали тим ново-
введенням, яке призначалося для «поліпшення»
насамперед селянських господарств, а вже по-
http://www.etnolog.org.ua
64
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2014
тім – поміщицьких. О. Чугаєв згадував пріз-
вища селян, котрі долучилися до проведення
експерименту на полях.
Необхідною умовою при організації дослід-
них полів було погодження між власником чи
орендарем поля та земським агрономом сто-
совно дотримання сівозмін і ведення господа-
рювання під наглядом. Господарі отримували
насіння та право безкоштовного користування
машинами, а також оснащенням із прокатних
станцій, що їх улаштовували біля дослідних
полів. Завдяки дотриманню чотирипільної
системи сівозмін, належному обробітку ґрунту,
якісному насінню та рядовому посіву врожаї на
дослідних полях були значно вищі, ніж на зви-
чайних.
Станом на 1910 рік у Черкаському пові-
ті нараховувалося 20 таких полів, наступного
року їхня кількість збільшилася майже вдвічі
[8, с. 157–160].
Експерименти проводили не лише в галу-
зі хліборобства, але й виноградарства. У цій
статті вже згадувався виноградник «Основа»,
досвід якого показав, що на піщаних ґрунтах
Черкаського повіту можна вирощувати досить
тонкі сорти винограду. У 1910 році було за-
кладено виноградник у графів Бобринських,
поб лизу м. Сміли, а вже 1911 року влаштовано
показові виноградники для поширення серед
селян [8, с. 63].
Розглянемо цей промисел детальніше.
Певну інформацію подано в описах Пол-
тавської губернії та Черкаського повіту. Свід-
чення, які знаходимо в них, можна застосо-
вувати для означення стану промислів усієї
Середньої Наддніпрянщини.
Чому для нас важливо розглянути саме
вино куріння? Повернімося до історії і згадай-
мо, що в Російській імперії, починаючи з 1712-го
і до 1863 року, малоросійські землі мали так
званий привілейований статус, що дозволяв
підприємцям безакцизний продаж алкоголь-
них напоїв [9, с. 63].
Повсякчас ми стикаємося з подвійним
ставленням авторів джерел, статистичних ма-
теріалів до тих чи інших процесів, явищ, за-
гального положення соціальних класів тощо у
вищеозначеному регіоні.
Відтак О. Богданович убачав позитивний
момент в існуванні малих винниць, оскільки
для їх утримання достатньо було використо-
вувати залишки продукції (надлишки зерна
чи солому, що мала гіршу якість і не йшла на
корм). З уведенням акцизної системи всі малі
підприємства стали збитковими.
«Тепер заводи, становлячи монополію капі-
талу, підпорядковуються комерційним підпри-
ємствам і, приносячи користь одиницям, не
дають уже, як колись, можливості підробітку
жителям краю, а радше завдають шкоди гу-
бернії, знищуючи ліси, настільки в ній незнач-
ні. Завод у 50 і 100 чвертей з удосконаленими
апаратами соломою не натопиш... Можливо,
за висловлене розчарування щодо знищення
маленьких заводів нас назвуть ретрограда-
ми – що поробиш, ми все-таки залишаємося
при думці, що в місцевості суто землеробсько-
го характеру знищення маленьких заводів не
принесло користі краю» [1, с. 68–69].
Автор убачав певну «романтику» в існу-
ванні маленьких винокурень, та чи безакциз-
ний продаж спиртних напоїв не був для Ро-
сійської імперії найлегшим способом контролю
народних мас? Про що може свідчити дата
«1863»? Політична необхідність у скасуванні
кріпацтва спричинила ряд соціально-еконо-
мічних перетворень, тобто система прийняла
інший вектор.
Раціональна оцінка підприємницьких здіб-
ностей дозволяла В. Павловичу вести мову
про виключно монопольний характер винно-
го промислу, що пояснювалося володінням,
з боку поміщиків, належним капіталом. Він та-
кож зазначав: «...Та навіть якби в якій-небудь
общині і можна було зібрати достатньо коштів
на цю справу, то, найімовірніше, не підприєм-
ливість місцевих селян заважатиме облашту-
ванню заводу, хоча після знищення відкупної
системи їм було б дано на це повне право»
[4, с. 174].
Про що може свідчити подібна розбіжність
поглядів? Людина відчуває певну розгубле-
http://www.etnolog.org.ua
65
Трибуна молодого дослідника
ність, пов’язану з різким «прискоренням»
часу. Імовірно, нотки цієї розгубленості наявні
в опису О. Богдановича, який поодинокими
закидами проявляє тугу за колишнім устроєм.
Опис В. Павловича написаний раніше, про-
те в ньому не простежується романтизований
настрій, перед нами – логічний виклад думок
автора щодо існуючого стану речей, з огляду
на специфіку його діяльності. Усе вищеозначе-
не засвідчує амбівалентне ставлення статистів
до прогресу. Одні наголошували на доцільнос-
ті новітніх агротехнічних заходів і були їхніми
«палкими прихильниками», інші не могли під-
тримати зміни.
Зауважмо, що ставлення до пияцтва де-
монстрували Рухи Тверезості. Народний ас-
пект проілюстровано в поданому П. Чубин-
ським переказі. У ньому мовиться про те, як
Господь дарував чортам душі, що помруть від
їхньої «туманної води» [7, с. 49]. Цей приклад
засвідчує силу «живих» на той час народних
вірувань, які діяли попри табу.
Автори описів намагалися дати свої оцінки
також окремим рисам національного характе-
ру українців. Щоправда, такі спостереження
досить суб’єктивні, що неодноразово спросто-
вувалося в наукових дослідженнях.
Зокрема, нашу увагу привернуло тракту-
вання ролі традиції, яка визначала способи
господарювання українців. Її міцне вкорінення
в суспільну свідомість «змушувало» повторю-
вати модель життя батьків і, на думку авторів,
тим самим згубно впливало на ефективність
господарювання: «...Дивні, іноді смішні й на-
віть безглузді звичаї, <...> жодні приклади не
можуть покращити устрій малоросіян: грубі
забобони змушують сина жити так, як і його
батько» [4, с. 264–265].
«Господар глибоко ображається, коли ви-
являється, що головним джерелом існування
сім’ї є не хліборобство. Він уперто наполягає
на тому, що сім’я живе за рахунок хлібороб-
ства, тому що “і батьки, і діди наші з того
жили”» [6, с. XV].
Досить суперечливий характер мають та-
кож загальнопоширені думки авторів джерел
щодо впливу клімату на формування осібного
малоросійського типу.
Спільною є теза про те, що родючість ґрун-
тів, помірний клімат формували в’ялість, непо-
вороткість, упертість українців. Тут же нега-
тивний образ «ледачого хохла», що на той час
був досить сталий і «не дивував» іноземних до-
слідників, а сприймався як факт. На противагу
занедбаним господарствам українських селян
за приклад ставився устрій поміщиків та ко-
лоністів (переважно німецьких). Певний дисо-
нанс виникає, коли читаємо відповіді самих
авторів на подібні закиди. Зокрема, до чин-
ників, які зумовлювали природне небажання
працювати задарма на чужій землі, належать
соціальна нерівність і наявність кріпосного
права. У В. Павловича читаємо: «... Поміж
господарствами всіх цих класів існує суттєва
відмінність, що простежується внаслідок різ-
ниці в засобах, уміннях і навіть привілеях та
правах кожного» [4, с. 130], «... до того ж ко-
лишнє кріпосне право значно применшило в
них бажання піклуватися про покращення сво-
го положення» [4, с. 264–265].
О. Богданович зауважував, що наплив
різних народностей, а надто кріпосне право,
відчутно позначився на українцях, хоча «ще й
досі, переважно поміж козацького стану,
а особливо серед жителів узбережжя Дніпра»,
можемо зустріти типових представників нації
[1, с. 155].
Ці автори стверджували, що «малоросія-
нин щиро любить свою батьківщину, він, так
би мовити, міцний землею» [1, с. 158].
Водночас про притаманну українцям
працьовитість та охайність свідчать тези:
«... Місцевий люд живе хоч незаможно, про-
те в достатку. Тутешній бідний селянин міг би
називатися заможним у західних губерніях і в
більшості Великоруських. Їхні житла вирізня-
ються охайністю, вони щотижня вибілюються
й вичищаються. Курних приміщень зовсім не-
має, вікна в будинках досить великі, що надає
їм вигляду міських будівель» [4, с. 264].
Загальна думка, яку висловлювали автори
описів, полягає в тому, що розвиток і посту-
http://www.etnolog.org.ua
66
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2014
повий вихід сільського господарства на новий
рівень, навіть при існуванні значної кількості
нерентабельних господарств, відбувався вна-
слідок застосування поміщиками новатор-
ських, експериментальних заходів, діяльності
дослідних полів, залучення іноземних техно-
логій, за сприяння російського уряду. Водно-
час негативна оцінка господарської діяльності
українського населення мала досить суперечли-
вий характер та була позбавлена об’єктивності.
Ще до 1900 року населення жило в умовах на-
турального господарства. Лише за подальші
10 років цей устрій докорінно змінився. Певні
сільськогосподарські зміни вже було охарак-
теризовано в цій статті. На початку ХХ ст.
найважливішим чинником при веденні госпо-
дарства була наявність власної «зручної» зем-
лі. Це в майбутньому визначило весь комплекс
умов та напрямів діяльності [6, с. ХХІІ].
Світоглядна криза межі ХІХ – початку
ХХ ст. стала наслідком не лише соціально-
економічних перетворень, але й низки інших
чинників. Серед них: уже згадуване пришвид-
шення плинності часу через науково-технічний
прогрес, переорієнтація насаджених урядом
Російської імперії цінностей, часткова зміна
клімату у зв’язку з посиленням антропогенної
діяльності, урбанізація, поява мануфактурно-
го виробництва тощо.
Світоглядна криза була зумовлена докорін-
ним зламом старого устрою без розуміння тих
законів, які диктували нові умови життя.
Отже, пропонований ретроспективний
огляд проаналізованих джерел у їх соціально-
політичній прив’язці до історичних реалій мав
на меті проілюструвати результати аналітич-
ної діяльності статистів, укладачів військово-
топографічних, статистичних описів щодо
основ природокористування, які мали місце
на той час. Критичний аналіз цих джерел по-
казав, що поряд із прогресивними аспекта-
ми досліджень існував суперечливий погляд
авторів на існуючі традиції в природокорис-
туванні населення, зумовлений імперською
політикою влади стосовно українського се-
лянства загалом.
1. Богданович А. В. Сборник сведений Пол-
тавской губернии. С картою губерний и планом
г. Полтавы. – Полтава : Типография Губернского
правления, 1877. – 283 с.
2. Кочергін І. О. Капіталістичні дворянські
господарства Катеринославської губернії поре-
форменого періоду / І. О. Кочергін // Гуманітар-
ний журнал. – 2010. – № 3–4. – С. 16–29.
3. Мар’євська М. Ю. Ретроспектива як джерело
вивчення організаційноекономічних основ місце-
вого селянського та фермерського господарств /
М. Ю. Мар’євська // Наукові праці Полтавської дер-
жавної аграрної академії. – 2010. – Вип. 1. – Т. 1. –
С. 131–141. – (Серія «Економічні науки»).
4. Материалы для географии и статистики Рос-
сии, собранные офицерами генерального штаба.
Екатеринославская губерния / составил генераль-
ного штаба капитан В. Павлович. – С.Пб. : Типо-
графия департамента генерального штаба, 1862. –
396 с.
5. Петрова І. Військовотопографічні описи
ХІХ ст. як джерело з історії матеріальної та ду-
ховної культури українського народу / І. Петро-
ва // Науковий часопис Національного педаго-
гічного університету імені М. П. Драгоманова :
зб. наук. пр. – К. : Видво НПУ ім. М. П. Драго-
манова, 2008. – Вип. 6. – С. 172–181. – (Серія «Іс-
торичні науки»).
6. Третья подворнохозяйственная земская
перепись в Полтавской губернии 1910 г. Статисти-
ческое бюро Полтавского Губернского Земства. –
Полтава : Электрическая типография Г. И. Марке-
вича, 1913. – 176 с.
7. Чубинський П. П. Мудрість віків : у 2 кн. /
П. П. Чубинський ; упорядкув. С. Горкавого,
Ю. Іванченко. – К. : Мистецтво, 1995. – Кн. 1. –
224 с. : іл. – (Українське народознавство у творчій
спадщині Павла Чубинського).
8. Чугаев А. В. Описание и справочная книга
Черкасского уезда Киевской губернии / А. В. Чу-
гаев. – Черкассы : Издание Черкасской Уездной
управы по делам земского хозяйства, 1911. – 176 с.
9. Шестопал М. Євреї на Україні [історична
довідка] / М. Шестопал. – К. : Оріяни, 1998. – 117 с.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203321 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:22:58Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Журавльова, А. 2025-05-19T15:29:58Z 2014 Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2014. — № 6. — С. 60–66. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203321 39:504.75(477.46/.53)"18/19" У статті проаналізовано питання зміни традиційної моделі природокористування відповідно до політичних та соціально-економічних реалій ХІХ – початку ХХ ст. на основі статистичних матеріалів. В статье анализируется вопрос изменения традиционной модели природопользования в соответствии с политической и социально-экономической действительностью ХІХ – начала ХХ в. на основе статистических материалов. In the article, we analyze changes in the traditional model of natural resource usage according to the political and socioeconomic realities of the XIX—the beginning of the XX centuries, based on statistical materials. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Трибуна молодого дослідника Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття Changes in Traditional Model of Nature Management of the Central Over Dnipro Land Ukrainians in the Mid- to Late XIXth – Early XXth Centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття Журавльова, А. Трибуна молодого дослідника |
| title | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття |
| title_alt | Changes in Traditional Model of Nature Management of the Central Over Dnipro Land Ukrainians in the Mid- to Late XIXth – Early XXth Centuries |
| title_full | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття |
| title_fullStr | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття |
| title_full_unstemmed | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття |
| title_short | Зміни в традиційній моделі природокористування українців Середньої Наддніпрянщини другої половини ХІХ — початку ХХ століття |
| title_sort | зміни в традиційній моделі природокористування українців середньої наддніпрянщини другої половини хіх — початку хх століття |
| topic | Трибуна молодого дослідника |
| topic_facet | Трибуна молодого дослідника |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203321 |
| work_keys_str_mv | AT žuravlʹovaa zmínivtradicíiníimodelíprirodokoristuvannâukraíncívserednʹoínaddníprânŝinidrugoípolovinihíhpočatkuhhstolíttâ AT žuravlʹovaa changesintraditionalmodelofnaturemanagementofthecentraloverdniprolandukrainiansinthemidtolatexixthearlyxxthcenturies |