Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні
Hospitality is an interesting and important universal problem in many aspects and on different levels of its manifestation, primarily in common law. It is an important element of daily ceremonial practice. The role of a guest and respective ritual procedures has especial importance in the study of h...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20338 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні / Т. Вражиновський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 46-49. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859916525477036032 |
|---|---|
| author | Вражиновський, Т. |
| author_facet | Вражиновський, Т. |
| citation_txt | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні / Т. Вражиновський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 46-49. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | Hospitality is an interesting and important universal problem in many aspects and on different levels of its manifestation, primarily in common law. It is an important element of daily ceremonial practice. The role of a guest and respective ritual procedures has especial importance in the study of hospitality. In common law a guest is tattooed and may not be aggrieved; certain theologization of a guest is visible in the past and even present practices. In the folk culture arrival of a guest is cohered with appearance of a deity or one of the deceased ancestors. The subject of the analysis presented in our article is typical forms of interaction between Macedonians on the levels: guest – rural environment and guest – family during arrival and greetings, on the level of unknown, unbidden – and known or accepted, related to different situations: daily visits, high-day visits etc. First of all we pay attention to some norms in the interaction: a) news about the arrival of a guest; b) forms of communication during the meeting of a guest; c) place of a guest in the visited house and how hosts treat him/her; d) ways to see off a guest; e) how a rural community treats those who come to their village – aliens. These forms of interactions determine interpersonal relationships and notion of respect, which defines attitude to a person in general. They represent modes to regulate interpersonal communication within rural environment, and on a smaller scale within a family.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:05:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
46
Гостинність є суттєвою й важливою загальною про-
блемою в багатьох аспектах та рівнях цього явища,
насамперед в аспекті звичаєвого права. Система гостин-
ності як загальне явище має етичний характер і є досить
складною, найінтенсивніше реалізуючись у сфері родо-
вих зв’язків, на рівні сімейних та дружніх стосунків
тощо. Як інституція вона сповнена величезної уваги,
люб’язності й пошани до людини – гостя. Гість у народ-
ній традиції є об’єктом поваги, представником чужого,
іншого світу. Мета гостинності – перетворити чужинця
на свого. Гість сприймається як носій долі, особа, яка
здатна впливати на всі форми людського життя. Він при-
носить у дім добру волю, виражену у висловлюваних
привітаннях і побажаннях, формулах вдячності, а також
у формі подарунків, які він підносить господарю.
Господарі намагаються якнайкраще прийняти гостя,
сподіваючись і на символічну «угоду» з вищими силами,
чиїм представником є гість, з метою забезпечення май-
бутнього (Славянская мифология, 1995, 145).
Гостинність є важливим елементом повсякденного
життя та обрядової практики, і тому може розглядати-
ся як окремий звичай, утверджений традицією, де
діють відповідні правила, яких дотримуються обидві
сторони – і гості, і господарі. У звичаєвому праві зне-
вага до гостя є табу, до нього в минулому, а інколи й
сьогодні ставляться, як до божества, чи радше святого.
Прихід гостя народ пов’язував із приходом божества
або когось зі своїх предків. Згідно з цим, прийом гостей
був не лише моральним, але й релігійним обов’язком, а
відмову прийняти гостя вважали великим гріхом.
Предметом аналізу в нашій статті є розглядувані в
різних аспектах характерні форми відносин серед маке-
донців на рівні: гість – сільське середовище; гість – дім,
або домашнє господарство, виходячи з того чинника,
що дім найтісніше пов’язаний із гостинністю. По-перше,
стосовно гостей, що приходять у дім, важливо, вони є
званими чи незваними, тобто випадковими. По-друге, –
щодо часу приходу гостей, – має значення, приходять
гостинність – традиційні форми сПілкуВаннЯ В
минулому і сьогоденні
Танас Вражиновски. Гостопримство – традиционални форми на однесување во минатото и сегашноста
Gostoprimstvoto e interesen i va`en univerzalen problem od pove}e aspekti i nivoa na negovata pojava, vo prv red od
aspektot na obi~ajnoto pravo. Toa pretstavuva va`en element vo sekojdnevnoto `iveewe i vo obrednata praktika. Posebno
mesto mu se posvetuva na ulogata na gostinot i obrednite aktivnosti povrzani so nego. Vo obi~ajnoto pravo toj e tabuiran,
nepovredliv i kon nego vo minatoto, a mnogu retko i denes, se odnesuvaat kako kon nekoe bo`estvo. Narodot doa|aweto na
gostinot go povrzuval so doa|aweto na bo`estvoto, odnosno na nekoj od svoite predci.
Predmet na istra`uvawe vo na{iot prilog se kаrakteristi~nite formi na odnesuvawe kaj Makedoncite na relacijata:
gost – selska sredina i gost – semejstvo pri doa|aweto i pre~ekuvaweto na gostot i toa na nivo na nepoznat, nekanet gostin
i na svoj – poznat, svrzani so razni slu~ai: sekojdnevni poseti, prazni~ni i sl. Vo prv red se zadr`uvame na nekolku normi
na odnesuvawe: a) navestuvawe na doa|aweto na goсtin; b) formi na odnesuvawe pri pre~ekuvaweto na gostinot; v) mestoto
na gostinot vo ku}ata vo koja doa|a i odnosot na doma}inite kon nego;
g) formi na ispra}awe na gostinot; d) odnosot na selskata sredina kon dojdencite vo seloto – tu|i lu|e. Ovie formi na
odnesuvawe gi odreduvaat me|u~ove~kite kontakti vo ramkite na gostopriиmstvoto, kako forma na zaemno `iveewe,
razbirawe i po~ituvawe, so {to doa|a do izraz odnosot kon ~ovekot voop{to. Tie se javuvaat kako formi na me|u~ove~ko
vnatre{no regulirawe na odnosite vo selskata sredina i individualno vo semejstvoto.
Tanas Vrazhynovski. Hospitality – traditional forms of interrelation in the past and the present
Hospitality is an interesting and important universal problem in many aspects and on different levels of its manifestation,
primarily in common law. It is an important element of daily ceremonial practice. The role of a guest and respective ritual
procedures has especial importance in the study of hospitality. In common law a guest is tattooed and may not be aggrieved;
certain theologization of a guest is visible in the past and even present practices. In the folk culture arrival of a guest is cohered
with appearance of a deity or one of the deceased ancestors.
The subject of the analysis presented in our article is typical forms of interaction between Macedonians on the levels: guest
– rural environment and guest – family during arrival and greetings, on the level of unknown, unbidden – and known or
accepted, related to different situations: daily visits, high-day visits etc. First of all we pay attention to some norms in the
interaction: a) news about the arrival of a guest; b) forms of communication during the meeting of a guest; c) place of a guest
in the visited house and how hosts treat him/her; d) ways to see off a guest; e) how a rural community treats those who come
to their village – aliens. These forms of interactions determine interpersonal relationships and notion of respect, which defines
attitude to a person in general. They represent modes to regulate interpersonal communication within rural environment, and
on a smaller scale within a family.
Танас вражиновський
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
47Танас Вражиновський. Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і
сьогоденні
вони у звичайний чи у святковий день. По-третє, – вра-
ховуються причини приходу гостей, наприклад: весіл-
ля, домашнє чи сільське свято, а також відзначення днів
народження, запрошення й відвідування кума в родині
тощо. Проте для того, щоб піти в гості, може й не бути
якоїсь особливої нагоди, це можуть бути відвідини сусі-
дів, друзів.
Святкування сільської, куткової або родинної слави,
інакше кажучи, феномен гостювання, свідчить про
щільність сільського середовища та його гостинність.
Із наближенням дня, коли очікують гостей, усе село
готується до їх прийому. У кожній хаті намагаються
якнайкраще й найбагатше прийняти гостей. Звісно,
прибирають хати й подвір’я. Двері кожної хати відкри-
ті і для своїх, і для чужих. У деяких місцевостях гостей
запрошують, у деяких не запрошують, але кожного,
хто приходить, зустрічають гостинно й щиро. Велика
кількість гостей свідчить про повагу, якою користу-
ються господарі.
Крім того, у цій статті ми спробуємо реконструю-
вати деякі елементи гостинності в минулому, які
стосуються таких вірувань і норм спілкування:
а) провіщення про прихід гостей; б) форми спілку-
вання при зустрічі гостей; в) місце гостей у домі, в
який вони прийшли, та взаємовідносини; г) форми
проводжання гостей; д) відношення сільського серед-
овища до приїжджих у село – чужинців. Ці форми
стосунків визначають міжособистісні контакти в
межах гостинності, серед яких – спільне життя, вза-
єморозуміння й повага, завдяки чому увиразнюється
ставлення до людини загалом. Вони постають як
форми внутрішнього регулювання стосунків між
людьми в сільському середовищі та індивідуальних у
родині.
ПРовІЩЕННя ПРо ПРиХІД ГоСТЕй
У македонській народній традиції існує багато
вірувань, пов’язаних із різними провіщеннями про
можливість приходу гостей. Попереджати про гос-
тей, за народними уявленнями, можуть деякі твари-
ни, наприклад, півень, курка. Те, як півень оберне-
ний до хати, може провіщати дві різні ситуації.
Вірять, що коли півень стане на порозі, обернувшись
головою в напрямку хати, й заспіває, то в цей дім
прийдуть гості. І навпаки, якщо він голову поверне
надвір і заспіває, то їх запросять у гості (Цепенков
1972, 9). Якщо в курки, що зайшла в хату, щось тяг-
неться за лапкою, наприклад, соломинка, вірили, що
має прийти гість (там само, 53). Дії людини: якщо
якась жінка плете шкарпетки, і їй трапиться в сплете-
ному доріжка поруч із вічками, це означатиме, що
прийдуть гості (там само, 42). Інші моменти прові-
щення, наприклад: якщо двері самі відкриються, то
слід чекати гостей.
Кількість гостей могли провіщати, наприклад, саль-
ні свічки: коли горіла свічка й навколо утворювалися
нарости, це означало, що має прийти стільки гостей,
скільки утворилося наростів.
ЗУСТРІч ГоСТЕй
У традиційному розрізненні гостей за рангами існує
два види гостей: ті, яких знають, і ті, яких не знають.
Зустрічаючи їх, використовували певні норми спілку-
вання, пов’язані зі статтю та зв’язками між гостем та
господарями, тобто, чи ті були ріднею, чи приятелями.
Як свідчить Й. Обрембський, зустрічаючи гостей, гос-
подарі дотримувалися таких норм:
1. Чоловіки:
Яких не знають:
Господар зустрічає невідомого гостя, вітаючи слова-
ми здраво живо. Так само його зустрічають літні й
молоді, вітаючи такими ж словами. Існує заборона жін-
кам зустрічати гостя, а дівчата – Боже сачуваj. Такого
гостя називають jабанџија.
Яких знають: Відомого гостя зустрічають чоловіки з
дому та господиня, вітаючи його тими ж словами.
Іншим жінкам дому та дівчатам заборонено вітати
гостя.
Приятель: Усі вітаються з ним, але жінки лише після
того, як той сяде.
Рідня: З гостем-родичем, вітаються усі, крім дівчат.
Вони лише заходять, а потім виходять.
2. Жінки:
Яких не знають: З незнаною гостею вітаються госпо-
дар, господиня, а якщо гостя літня, то й чоловіки. Інші
члени родини не вітаються.
Яких знають: Тут немає якихось особливих правил,
натомість все залежить від бажання, хоче хтось приві-
татися чи ні.
Приятелька: Вітаються всі, крім дівчат. Вони не віта-
ються.
Рідня: Якщо це двоюрідна сестра, то цілуються.
Водночас існує загальне правило, що з приходом
гостя всі встають, особливо це стосується жінок, неза-
лежно від їхнього статусу, наприклад, породіль тощо.
Таких називають млада таjа. Те ж саме відбувається,
коли прощаються з гостем.
Стосовно невідомого гостя існує правило, за яким,
щойно гість увійде в дім, члени родини сприймають
його як приятеля й відповідно ставляться до нього.
Коли хтось із гостей проходить по селу, жінки мусять
вставати. Якщо вони не встануть, то кажуть, що це сра-
мота. Проте це стосується лише невідомого гостя і
старших гостей. А якщо је млад сељанец не му станујеме
(Обрембски, І, 31).
Як бачимо, гостя, який приходить у дім, зустрічають
спочатку господар і господиня, а потім старші й молод-
ші чоловіки. Інші жінки дому не виголошують віталь-
них слів, якщо прибулий не є ріднею. Якщо це родич, то
вітаються після того, як він сідає, коли ввідна фаза
щодо люб’язної зустрічі на порозі хати й запрошення
роздягтися вже завершені. Дівчата взагалі не беруть
участі в цих вітаннях (Обрембски, ІІ, 268).
Сьогодні наведених форм спілкування при зустрічі
гостей не дотримуються, оскільки вся система тради-
ційного спілкування майже забута. Якщо раніше роль
жінки стосовно гостя була зведена до мінімальної тра-
диційної норми спілкування, й побутували відповідні
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
Македонська народна традиція – проблема ідентичності48
заборони при його зустрічі, то в наш час жінка пово-
диться при зустрічі так само, як і її чоловік, зустрічаю-
чи й проводжаючи гостей, а також пригощаючи їх,
причому пригощає зазвичай саме дружина.
Про свій прихід гості повідомляють піснями, призна-
ченими господареві. Ось одна з них:
О, Јоване, домаќине,
Али спијеш, али пијеш?
Ако спијеш, разбуди се,
Ако пијеш, весели се.
Ќе ти идат добри гости,
Добри гости пријатели,
Тија биле лепа црква,
Лепа црква на Водици
(Обрембски, І, 127).
Господар запрошує гостей увійти в дім, звертаючись
до них – буjрум. Він відіграє головну роль при зустрічі
гостей. На його адресу виголошують здравиці й співа-
ють сведени песни, в яких висловлюють повагу до гос-
подаря й підкреслюють його центральне місце серед
гостей, що зібралися, а також уславлюють його гостин-
ність:
Ој буре, буре, зелено буре.
На тебе сечат девет сеќири,
Од тебе летат девет ивери.
Драги домаќин серед дворје седит,
Во левата рака стребрени ибрик,
Во десна рака подзлатена чаша.
Кому ќе чаша поклон да бидет?
Јаребичице, препиличице,
Високо леташ, све поле шатеш,
Опет се враќаш, на куќа спадаш,
На куќа слама, во куќа слава,
Нека ми је жива домаќинска слава
(Обрембски, ІІ, 232).
Коли гості заходять у дім, настає момент вручення
подарунків. Дарунки залишають на спеціальному столі,
щоб можна було на них подивитися до того, як гості
будуть прощатися. Господар, у свою чергу, також дає
гостям дарунки. Такі подарунки залежать від матері-
ального становища гостей та господаря.
ЗАБоРоНи
Коли гості заходять у дім, їм не можна зупинятися на
порозі. Табу й вірування, що стосуються порога, поясню-
ються в світлі «культу предків». Ці вірування випливають
із припущень, що в хаті ховали предків (Kovaчevi¢ 1985,
166). Культ предків вважається підґрунтям, на якому
сформувався комплекс обрядів, табу й вірувань, пов’язаних
із хатнім порогом (Чајкановић 1924, 102–106).
Крім того, гостю забороняється заходити до хати, не
помивши руки. Вірять, що, якщо гість із брудними
руками ввійде в дім, то забере собі дарунки інших гос-
тей, а також добробут дому (Цепенков, 47). Гості роз-
зуваються, а в минулому їм мили ноги. Сьогодні ці дві
заборони вже не побутують, щоправда, першої, пере-
важно в сільському середовищі, меншою мірою в місь-
кому, ще дотримуються.
Увійшовши в дім, гості розподіляються за статтю:
чоловіки сідають за один стіл, а жінки за інший або в
іншій кімнаті. Сьогодні цей звичай трапляється дуже
рідко, проте старше покоління в деяких родинах маке-
донських переселенців, наприклад, у Канаді, яке
пам’ятає звичаї відвідування гостей на своїй батьків-
щині, його все ще дотримується.
Гість обмежений у своєму спілкуванні з господарем та
його родиною. Існує заборона самостійно спілкуватися з
жінками, виявляти інтерес до приготування їжі, відвіду-
вати господарські об’єкти без супроводу господаря. Не
дозволяється також гостю годувати собак чи курей, бо
може трапитися, що хата залишиться без харчів.
ЗДРАвиЦІ НА чЕСТь ГоСПоДАРя
Йозеф Обрембський чудово описує атмосферу, що
панує в домі під час перебування гостей на Різдво, або
на Серединне Різдво, що є днем відвідувань, взаємного
гостювання і прийому гостей: «На ім’я господаря, який
зустрічає гостей, так само, як і під час слави, виголо-
шуються здравиці, в яких звучать благословення. Проте
не лише він є учасником частування, не лише до нього
звертаються з благословеннями й побажаннями,
висловлюваними у здравицях. Здравиці стосуються
всіх і є виразом публічної люб’язності, яка охоплює
кожного й усіх. Вони створюють особливу атмосферу
приязні, ейфорії, і з цього погляду генетично пов’язані
з певним різдвяним змістом, із релігійно-магічними
концепціями, що лежать в основі святкувань та обрядів.
Здравиці та благословення, які вони містять, є своєрід-
ним публічним підсумком проведених обрядів, світ-
ським підтвердженням успіху, щастя й добробуту, які
знаходять вираження в щойно проведених обрядових
діях та церемоніях. Із кола родини, до якого залучений
родинний клан або сільський куток, де відбувається
більша частина обряду під час дівочих святкувань упро-
довж першого дня свята, ритуал згодом переноситься
на публічний рівень чоловічого бенкетування й пияти-
ки з начебто релігійними благословеннями, який
поширюється через господаря, як представника роди-
ни, на всю сільську спільноту. Такий сенс надається
чоловічому бенкетуванню, приходу чоловіків у дім, на
сільські забави, які супроводжуються здравицями-
побажаннями: «Кој частит – част да имаат». – «Амин».
«Ај, среќна ајирлија». – «Амин». – «Ај здравје»( здоров’я). –
«Амин». – «Здрав да ми си». – «Сполај ти». «Бог в село.
Бог меѓу нас. Свекому добро, свекому среќа да бидет.
Пили, іали, зло не видели». – «Амин». Згідно з цим, виго-
лошення здравиць-побажань створює релігійну атмос-
феру свята, в якій панує побажання добробуту, щастя й
успіху, тобто загального добра. З плином часу релігійна
атмосфера поступається місцем веселощам»
(Обрембски, ІІ, 232, 233).
Із наведеної цитати очевидною постає суспільна функ-
ція гостинності, зближення зв’язків у спільноті та між
окремими людьми, забуття суперечок та непорозумінь
між ними. Отже, прийом гостей як соціокультурний чин-
ник є формою встановлення й підтримки міжособистіс-
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
Танас Вражиновський. Гостинність – традиційні форми спілкування в
минулому і сьогоденні
49
них контактів, які надають можливість для взаємного
пізнання та розуміння на міжособистісному та міжгрупо-
вому рівнях. Тут особливо важливо підкреслити прийом
незваного гостя, коли для людей з’являється можливість
подолати межу, яка поділяє на «своїх» та «чужих». Тим
самим гостинність залишається одним із головних засо-
бів комунікації (Стоилов, 279).
СвяТКовА СоФРА 1
Софра посідає важливе місце під час прийому гостей
і має соціально-об’єднувальну роль. Вона створює
атмосферу спільності й згуртованості громади. З одно-
го боку, вона об’єднує всіх учасників, з другого – пов’язує
їх із божественною або сакральною особою, якій при-
свячується ця поезія (Ангелов, 1997, 116). Людина,
запрошуючи когось на софру, через гостя й запропо-
новану йому їжу заспокоює свою власну душу й душі
померлих членів родини. Дарування їжі чужим заради
своїх стимулює гостинність на світоглядному й обрядо-
вому рівнях, забезпечує психоемоційну рівновагу та є
одним із проявів обопільності (Стоилов, 282).
Приготування їжі для частування залежить від достат-
ку господаря. Якщо він незаможний, то й пригощають
гостей небагатими наїдками, і навпаки, якщо господар
має статки, то й їжа буде багата. Невипадково, напри-
клад, у Поречі гості розпочинали святкові відвідування з
бідніших сусідів, а закінчували в багатших. Як зазначав
Й. Обрембський, гостювання звичайно завершувалося «в
найбагатшого господаря, де й ракії було більше, й часту-
вання було поважніше» (Обрембски, 232). Незважаючи
на майновий стан господарів, гості завжди були бажани-
ми, оскільки щедро зустріти гостя означало гарантію при-
хильності Господа в забезпеченні добробуту, міцного
здоров’я тощо. Гість не міг відмовитися від запропонова-
ної їжі. Це могло бути сприйнято господарем як образа, а
також викликати негативні наслідки для нього, але, крім
того, біда могла трапитися і в гостя. Відвідувач мусить
з’їсти все, що йому подано, інакше в родині не буде
достатньо харчів. Тому господарі намагалися якнайбагат-
ше пригостити всіх.
Побутує вірування, за яким господар може впливати
на гостей, залежно від кількості спожитих харчів та
напоїв. Такі вірування пов’язані зі щедрістю або скупіс-
тю. У випадку, коли господар є скнарою й хоче бідно
прийняти гостей, він прив’язує до пояса ложку, яку
використовують у приготуванні їжі. Тоді гості не будуть
багато їсти й пити (Цепенков, 47).
ПРовоДи ГоСТЕй
Гостей – на славі чи іншому святі, або в будній день –
господарі проводжають з дому зі словами подяки й
радості за відвідування. Проводжаючи гостей, їм бажа-
ють доброго здоров’я, зазвичай словами со здравје, а
якщо ті прибули здалеку, то для них готували відповідні
проводи й бажали гарної дороги словами добар пат.
Водночас висловлювалися бажання нових відвідин, на
що гості відповідали словами останите со здравје і
дякували господарям за гостинність. У такому ставлен-
ні до гостей прявляється гостинність як окраса дому і
моральний імператив.
Залишаючи дім, гість не виносить сам свої речі – це
робить господар.
У різні періоди традиція гостинності зазнавала змін,
залежно від матеріального становища народу. Сьогодні
в певному розумінні вона не лише втрачає традиційні
функції та норми у повсякденній комунікації, але в
багатьох випадках через відчуженість людей внаслідок
соціально-економічних і політичних обставин губиться
як інституція. Єдино під час слави й свят гостинність
продовжує існувати як інституція.
Загалом можна стверджувати, що для македонця
завжди було притаманним високорозвинуте почуття
гостинності, яке в його свідомості має глибоке коріння
й багаті національні традиції.
1 Софра (тур. розм.) – низький, круг-
лий обідній стіл (прим. перекл.).
Примітки
Obrembski: І, ІІ: Obrembski J.
Folklorni i etnografski materijali
od Pore~e. Кn. ІІ // Redakcija Tanas
Vra`inovski. Sostavile Tanas
Vra`inovski, Sowa Jovanovska,
Vladim ir Karaxoski. ISK. Matica
makedonska. – Skopje; Prilep, 2001.
Istiot: Istiot. Makedonski
etnosociolo{ki studii. Кn. II.
Redakcija i prevod od polski jazik
Tanas Vra`inovski. ISK. Matica
makedonska. – Skopje; Prilep, 2001.
Angelov: Angelov V. Praznik†t v tra-
dicionnata narodna kultura. – 1997.
Stoilov: Stoilov K. Gost i gosto-
primstvo – etni~eski stereotipi na
povedenie v selkata `iliÈna sreda.
Vr†zki na s†vmestimost i
nes†vmestimost me`du hristiÔni i
m¥s¥lmani v B†lgariÔ, FondaciÔ
Me`dunaroden cent†r po problemite
na malcinstvata i kulturnite
vzaimodeйstviÔ. – SofiÔ, 1994.
Slav®nska® mifologi®: Õnciklo-
pedi~eskiй slovarь. Slav®nska®
mifologi®. – M., 1995.
^ajkanovi¢: ^ajkanovi¢ V. Studije iz
religije i folklora. Srpski etno-
grafski zbornik. @ivot i obi~aji
narodni. Кw. XXXI. Кw. 13. Etnografski
Institut. SKA. – Beograd, 1924.
Cepenkov: Cepenkov Marko K.
Makedonski narodni umotvorbi.
Poslovici, пogovorki гatatnki, kletvi
i blagoslovi. Kn. IX / Redaktirale d-r
Kiril Penu{liski, Leposava
Spirovska. – Skopje, 1972.
Kovaчevi¢: Kovaчevi¢ I. Semiologija
rituala. – Beograd, 1985.
Література
Переклад із македонської оксани Микитенко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20338 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:05:47Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вражиновський, Т. 2011-05-26T18:18:46Z 2011-05-26T18:18:46Z 2009 Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні / Т. Вражиновський // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 46-49. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20338 Hospitality is an interesting and important universal problem in many aspects and on different levels of its manifestation, primarily in common law. It is an important element of daily ceremonial practice. The role of a guest and respective ritual procedures has especial importance in the study of hospitality. In common law a guest is tattooed and may not be aggrieved; certain theologization of a guest is visible in the past and even present practices. In the folk culture arrival of a guest is cohered with appearance of a deity or one of the deceased ancestors. The subject of the analysis presented in our article is typical forms of interaction between Macedonians on the levels: guest – rural environment and guest – family during arrival and greetings, on the level of unknown, unbidden – and known or accepted, related to different situations: daily visits, high-day visits etc. First of all we pay attention to some norms in the interaction: a) news about the arrival of a guest; b) forms of communication during the meeting of a guest; c) place of a guest in the visited house and how hosts treat him/her; d) ways to see off a guest; e) how a rural community treats those who come to their village – aliens. These forms of interactions determine interpersonal relationships and notion of respect, which defines attitude to a person in general. They represent modes to regulate interpersonal communication within rural environment, and on a smaller scale within a family. Переклад із македонської Оксани Микитенко uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Календарна та родинна обрядовість Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні Hospitality: traditional forms of Communication in the past and the present Гостопримство – традиционални форми на однесување во минатото и сегашноста Article published earlier |
| spellingShingle | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні Вражиновський, Т. Календарна та родинна обрядовість |
| title | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні |
| title_alt | Hospitality: traditional forms of Communication in the past and the present Гостопримство – традиционални форми на однесување во минатото и сегашноста |
| title_full | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні |
| title_fullStr | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні |
| title_full_unstemmed | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні |
| title_short | Гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні |
| title_sort | гостинність – традиційні форми спілкування в минулому і сьогоденні |
| topic | Календарна та родинна обрядовість |
| topic_facet | Календарна та родинна обрядовість |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20338 |
| work_keys_str_mv | AT vražinovsʹkiit gostinnístʹtradicíiníformispílkuvannâvminulomuísʹogodenní AT vražinovsʹkiit hospitalitytraditionalformsofcommunicationinthepastandthepresent AT vražinovsʹkiit gostoprimstvotradicionalniforminaodnesuvanevominatotoisegašnosta |