Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер
Starting from the former classification of games in which the children's games belong to as a symbol of the fight against death, against natural and adversary forces, embodied in the overall evil, but at the same time as a model through which life and death are being imitated with the aim the s...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20340 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер / С. Зогович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 57-67. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20340 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Зогович, С. 2011-05-26T18:24:21Z 2011-05-26T18:24:21Z 2009 Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер / С. Зогович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 57-67. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20340 Starting from the former classification of games in which the children's games belong to as a symbol of the fight against death, against natural and adversary forces, embodied in the overall evil, but at the same time as a model through which life and death are being imitated with the aim the system to be established, these pages shall disclose only a few of the children's games and toys from the rich Macedonian folk material, presented according to the age and in the frames of the annual cycle of holidays and the number of the performers. The objective is the same to be introduced to the wider circle of readers, since the Macedonian children's games are a part of the mutual world inheritance and as such may serve as basis for comparison with other people's similar children's games. Переклад із македонської Віри Чорний-Мєшкової uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Міфологія і народна культура Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер Characteristics of some children's games in Macedonia and their preservation from the past until today Одлики на некои детски игри од Македонија и нивната сочуваност од минатото до денес Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер |
| spellingShingle |
Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер Зогович, С. Міфологія і народна культура |
| title_short |
Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер |
| title_full |
Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер |
| title_fullStr |
Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер |
| title_full_unstemmed |
Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер |
| title_sort |
ознаки деяких дитячих ігор із македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер |
| author |
Зогович, С. |
| author_facet |
Зогович, С. |
| topic |
Міфологія і народна культура |
| topic_facet |
Міфологія і народна культура |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Characteristics of some children's games in Macedonia and their preservation from the past until today Одлики на некои детски игри од Македонија и нивната сочуваност од минатото до денес |
| description |
Starting from the former classification of games in which the children's games belong to as a symbol of the fight against death, against natural and adversary forces, embodied in the overall evil, but at the same time as a model through which life and death are being imitated with the aim the system to be established, these pages shall disclose only a few of the children's games and toys from the rich Macedonian folk material, presented according to the age and in the frames of the annual cycle of holidays and the number of the performers. The objective is the same to be introduced to the wider circle of readers, since the Macedonian children's games are a part of the mutual world inheritance and as such may serve as basis for comparison with other people's similar children's games.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20340 |
| citation_txt |
Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість із минулого й дотепер / С. Зогович // Народна творчість та етнографія. — 2009. — № 3. — С. 57-67. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zogovičs oznakideâkihditâčihígorízmakedoníítaíhnâzbereženístʹízminulogoidoteper AT zogovičs characteristicsofsomechildrensgamesinmacedoniaandtheirpreservationfromthepastuntiltoday AT zogovičs odlikinanekoidetskiigriodmakedoniǰainivnatasočuvanostodminatotododenes |
| first_indexed |
2025-11-26T14:52:43Z |
| last_indexed |
2025-11-26T14:52:43Z |
| _version_ |
1850625070733459456 |
| fulltext |
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
57
Ґрунтуючись на відомих визначеннях ігор, серед
яких окрему групу становлять дитячі, як символ бороть-
би проти смерті, проти природних і ворожих сил, утіле-
них у сукупне лихо, але водночас як модель, що наслі-
дує життя і смерть для встановлення життєвого поряд-
ку, розглянемо лише декілька видів дитячих ігор з
багатого фольклорного матеріалу Македонії, предста-
вивши їх відповідно до віку, річного кола свят і кількос-
ті виконавців. Мета – ознайомити широке коло читачів
із дитячими іграми Македонії, оскільки вони є части-
ною спільної спадщини і можуть бути корисними для
зіставлення зі схожими іграми в інших народів.
Дослідження сутності ігор в історичному аспекті,
особливо дитячих, без урахування часової відстані, що
відділяє нас від прадавніх витоків, допомагає нам у спро-
бах за їх посередництва встановити картину древніх
епох і приводить до узагальненого висновку, що їхня
основа є передусім відгомоном колишніх обрядів й обря-
дових дій, в яких учасники (до часткової десакралізації)
віддавалися виконанню обрядів із таким самим запа-
лом, з тією самою метою і самовідданістю, як і служите-
лі, бо таким чином виконаний обряд був знаком загально-
людського άγών, зрозумілого як боротьба, бій, і пережи-
того насамперед як суспільне і вуличне змагання, за яке
належала нагорода за перемогу; у контексті такого розу-
міння слова άγών – і уява про збори (людей – агора,
форум богів – Олімп, а також будь-яка інша свята гора),
храм, збори глядачів і учасників суспільних змагань або
ігор. Такі пояснення поняття άγών доводять, що в його
основу, відповідно до якої його значення перекладається
і як труд, напруження, мука (труднощі), яких зазнають
не тільки люди, а й боги, входили/входять також:
а) вічна боротьба проти смерті;
б) постійна (циклічна) боротьба проти природних
сил – упродовж однієї доби, місяця, року, десятиліття і
далі для захисту колективу;
в) тимчасова боротьба проти ворожих сил, які
загрожують існуванню роду, братства, племені або
більшого коллективу, та ще багато інших видів бороть-
би, представлених через ігри, в основі яких, насампе-
ред, є боротьба за перемогу (1989. Тайлор 67–70;
1958. Caillois, 9, 127; 1985. Леви-Строс, 19–21).)
Ігри як складні суспільно-культурні явища є части-
ною повсякденного життя людей, тому і підлягають
визначеним правилам, через які протагоністи праг-
нуть, наслідуючи життя і смерть, встановити всеза-
гальний порядок у середовищі, де живуть. У цьому
контексті, виконувані й пережиті в такий спосіб, вони
становлять природний перехід із хаосу або стихії, без-
законня, ненатурального стану, не-культури – в Космос
чи порядок, закономірність, культуру.
На ранніх етапах людського життя ігри, як і всі інші
види діяльності, були пов’язані зі світськими релігійни-
ми обрядами, через які виражалася й утверджувалася
насамперед єдність колективу, який для давніх людей
становив іншу сутність, допоки з часом святість ігор
поступово зазнала профанації і була десакралізованою,
вона була зведена до звичайної щоденної боротьби, яка
в подальших історичних суспільствах була пережита й
виконувала роль повчань, на яких треба було виховува-
ти й навчати молоде покоління (1989. Тайлор, 67–70;
1958. Caillois, 9, 127; 1985. Леви-Строс, 19–21).
Звідси, згідно з наявними стандартами, ігри можна
поділити на:
оЗнаки деЯких дитЯЧих ігор іЗ македонії
та їхнЯ Збереженість іЗ
минулого й дотеПер
Соња Зогови¸. Одлики на некои детски игри од Македонија и нивната сочуваност од минатото до денес
Poa|aj}i od dosega{nite opredelbi za igrite, vo koi spa|aat i detskite, kako simbol na borbata protiv smrtta,
protiv prirodnite i protiv neprijatelskite sili, ovaploteni vo sevkupnoto zlo, no vo isto vreme i kako model preku
koj{to se imitira i `ivotot i smrtta so cel da se vostanovi poredokot, ovde }e bidat izneseni samo nekolku vida na
detski igri i na igra~ki od bogatiot folkloren materijal od Makedonija, pretstaveni spored vozrasta, vo sklop na
godi{niot krug na praznicite i spored brojot na izveduva~ite. Celta e, istite da se pretstavat pred po{irok krug
na ~itateli, bidej}i i detskite igri od Makedonija se del od zaedni~koto svetsko nasledstvo, pa kako takvi }e mo`at
da poslu`at za sporedba so sli~nite igri kaj drugite narodi.
Sonya Zogovich. Characteristics of some children's games in Macedonia and their preservation from the past until today
Starting from the former classification of games in which the children's games belong to as a symbol of the fight against
death, against natural and adversary forces, embodied in the overall evil, but at the same time as a model through which life
and death are being imitated with the aim the system to be established, these pages shall disclose only a few of the children's
games and toys from the rich Macedonian folk material, presented according to the age and in the frames of the annual cycle of
holidays and the number of the performers. The objective is the same to be introduced to the wider circle of readers, since the
Macedonian children's games are a part of the mutual world inheritance and as such may serve as basis for comparison with
other people's similar children's games.
Соня Зогович
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
58 Фольклор і сучасність
1) дитячі – відповідно до віку;
2) чоловічі та жіночі – відповідно до статі (дитячі
ігри також підлягають цьому поділу);
3) весняні, літні, осінні, зимові – відповідно до пори
року;
4) одиночні, ігри в парі, ігри в групі тощо – відповід-
но до кількості виконавців, і ще багато інших поділів,
які не завжди охоплюють дитячі гри (1984. \or|evi},
4, 27/8).
Відповідно до цього поділу звернемося в тексті до
окремих характерних дитячих ігор Македонії, а також і
багатьох інших народів, без урахування того, що в бага-
тьох із них зміст гри не завжди відповідає змісту тек-
сту, який супроводжує гру (1996. Sikimić, knj. 11, 256).
У всіх відомих культурах світу діти завжди уособлю-
вали справжню картину невинності завдяки своїй при-
родній і спонтанній однорідності, миролюбності, від-
сутності недобрих намірів і роздумів; їхня природа
завжди була напередодні гріха й напередодні пізнання
(1967. Свето писмо. Матвій, 18, 3, 22; Лука, 18, 17, 78).
Тому й у їхній грі відчувається природне відчуття
довкілля, яке оточує їх, і ще довго оточуватиме.
Діти з Македонії гралися і досі граються відразу
після народження, але починають виявляти інтерес
до гри та грання, коли їм виповниться декілька міся-
ців. Через грання в ролі чину та через ігри в дії у дітей
розвивається чуття, передусім моторика, рефлекси,
вони також навчаються насамперед розмовляти, а
вже потім – поважати наявні обрядові правила і при-
єднуватися до існуючих суспільних правил, а через
них простіше проходять фази ініціації через групи
віку – з малої дитини через хлопчика/дівчинку до
хлопця/дівчини.
Перша фаза ігри зазвичай супроводжуються піс-
нями та відповідними жестами. Репертуар цих
пісень у македонському фольклорі досить значний,
тут будуть процитовані найхарактерніші. Так,
наприклад, тримаючи малу дитину на колінах,
повернувши її обличчям або боком до себе, співа-
ють: «Тапшин, тапшин танана», одночасно плеска-
ючи в долоні. Потім дитина має повторити ті самі
рухи, коли почує цю пісеньку. Коли ж її тримають на
колінах, то, повернувши обличчям до себе, гойда-
ють і співають:
(Тут і далі авторизований переклад В. Чорний-Мєшкової)
(1962, Миладиновици, пісня 661, 463) або згідно з прилепськими варіаціями:
Патот патор ноџина,
Пасла баба козици
На два рида високи
На два дола широки;
Ми напрела две вретена,
Си и клала на полица,
Дошло маче лизна,
Дошло куче гризна;
Ччит пустино,
Ош штурино,
Толку сум си напрела;
На дедо кошуља,
На баба марама.
Качок качок ніжки,
Пасла баба козенята
На дві гори високі
На дві долини широкі;
Напряла мені два веретена,
Поклала собі на поличку,
Прийшла киця полизала,
Прийшла собачка покусала;
Геть пустино,
Відійдуть слабкості,
Настільки напряла;
Дідові сорочку,
Бабусі хустку.
Кац бабо кац
Испрела баба две вретена,
Та си и клала на бочва.
Пошла мачка, и гризна,
Пошло куче, и лизна, -
И си паднале зад бочва.
Кац, бабусю, кац
Напряла бабуся два веретена
Та поклала собі на бочку.
Пішла кішка та погризла їх,
Пішла собачка та лизнула їх, -
І впали вони собі за бочкою.
(1972, Цепенков, книга перша, пісня 167, 328).
В обох варіантах цих пісень можна помітити, що вони пов’язані змістом тексту, незважаючи на те, що
одну гру названо Кога да играет мало дете на р’це (Коли гратися з малою дитиною на руках), а другу –
Испрела баба два вретена (Напряла бабуся два веретена).
Для присипання дітей використовували кілька способів, але найпоширенішим був такий: дитину головою
клали на верхню частину стопи, щоб її ніжки сягали колін. Мати або бабуся (саме вони зазвичай присипляли
дитину), гойдали її, а вільними руками могли виконувати якусь роботу. При цьому співали:
Нани ми, нани детенце,
На мајка празно вретенце,
На татко голо коленце,
На дете голо газенце,
Спи мені, спи, дитинко,
Мамине порожнє веретенце,
Батькове голе коліно,
Дитяча гола попа,
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
59Соня Зогович. Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість
із минулого й дотепер
або інший варіант:
Далі – те саме (Иваноска, 1999). Схожий типізований зміст зафіксовано також у текстах:
або такий варіант:
Діалектні форми сьогодні допомагають відчути арха-
їчні нюанси мови, бо в деяких іграх збереглися сліди
давньої семантики, які в зміненій формі існують доте-
пер у народній традиції македонців (на цей тип змісту
вказує також оповідання про плани молочарки про
щасливіше майбутнє. – З. С.)
Коли діти вчаться говорити, іноді вони не можуть
вимовляти деякі звуки чи з якихось причин заїкаються.
Тому їх учили такої гри слів:
(1962. Миладинови, пісня 665б 464).
Тум, тум детенце...,
Дум, дум детенце...,
Тум, тум дитя...,
Дум, дум дитя...
Тумба, тумба, Татара,
Јавни коња златара,
Та појди си Вегле..., и
Думба думба дивина,
Јавни коња пауна,
Си отиде Власја...,
Тумба, тумба Татара
Їзди верхи коня золотого,
Та поїдь собі, Вегле..., та
Думба думба глушина,
Їзди верхи павича,
Поїхав собі Влася...,
Дедо седи на буниште, па
Дедо седи на грутка и
Баба седи на куќа,
Дід сидить на смітті та
Дід сидить на грудці та
Бабуся сидить на хаті,
Чук, чук лобода,
Падна тесла от бога,
Удри баба по нога,
Та се роди ‘ртиче,
Си го зави в крпиче,
Си го кладе на тланик;
М’лчи, синче, не плачи,
Ојде в пазар татко ти,
Ќе ти купит два меха,
Едниот меден, другиот немеден,
Кој ке м’лчит медниот,
Кој ке плачит немедниот,
Прет цареа порта ж’лта курешница,
У тебе кључеите,
Уу мене катаните,
Моли замоли до три години.
Стук, стук лобода,
Впала тесля від бога,
Вдарила бабу по нозі,
Та народився паросток,
Замотало собі в рушничок,
Поклало собі перед вогнищим;
Мовчи, синку, не плач,
Пішов на базар твій батько,
Купить тобі два міхи,
Один мідяний, другий не мідяний,
Хто буде мовчати – мідяний,
Хто буде плакати – не мідяний,
Перед царевими дверима жовтий пташиний послід,
У тебе ключі,
Уу мене замки,
Моли попроси зо три роки.
З наведених прикладів можна помітити, що в ході
історичного розвитку зміст ігор зазнав деяких змін.
Але це не стосується їхньої структури, яка зберегла
давню міфологічну модель, що є самостійною, без ура-
хування мінли вості різних варіантів, що підтверджує
і така гра:
– Сонце бонче, богоо јаце.
– Камо тоа јајце?
– Го изеде мома.
– Камо ја момата?
– Она се скри дома.
– Камо је дома?
– Ја изгоре огон.
– Камо го огон?
– Го изгасна вода.
– Сонце цукерочок, Господові яйце.
– Де те яйце?
– З’їла його дівчина.
– Де та дівчина?
– Вона сховалася вдома.
– Де та хата?
– Спалив її вогонь.
– Де той вогонь?
– Погасила його вода.
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
60 Фольклор і сучасність
– Камо ја вода?
– Ја испиа две деца.
– Камо и дечина?
– Отидоа на нива, да бранат просо.
– Камо ти просо?
– Ѓ’ иск’лваа врапци.
– Камо и врапци?
– Се качија на д’п.
– Камо го тој д’п?
– Го пресече секира.
– Камо ја секира?
– Отиде на коачи.
– Камо и коачи?
– И изсмоља мољци.
– Камо и мољци?
– И иск’лва петелот.
– Камо го петелот?
– Го изеде лисица.
– Камо ја лисица?
– Ја отепа пушка.
– Камо ја пушка?
– Појде кае царот.
(1962. Миладинови, пісня 668, 464/5; Sikimi, 1996, Knj. 2, 96).
З названих причин тут використано джерела, що є
невід’ємною частиною традиційної народної культури,
які можна порівнювати зі схожими балканськими та
слов’янськими матеріалами.
У ранньому дитинстві для тренування пам’яті, пра-
вильної вимови слів діти вчили брзозборки (скоромов-
ки) та броєнки (лічилки), наприклад:
або:
(1962. Миладинови, пісні 670, 671, 465), а потім:
– Де та вода?
– Випили її двоє дітей.
– Де ті діти?
– Пішли на ниву боронити просо.
– Де те просо?
– Подзьобали горобці.
– Де ті горобці?
– Піднялися на дуб.
– Де той дуб?
– Посікла його сокира.
– Де та сокира?
– Пішла до ковалів.
– Де ті ковалі?
– Посікла їх міль.
– Де та міль?
– Подзьобав її півень.
– Де той півень?
– З’їла його лисиця.
– Де та лисиця?
– Вбила її рушниця.
– Де та рушниця?
– Пішла до царя.
Цуцулига, пеитан;
Петугора, хаиван;
Хариџман; чунчук,
Чукалчак, ковач, керкел,
Јаребица поратица,
До мазара, до катара,
Чингини, мингини,
Оптил, дутим, дупка.
Петел, бел петел бела пепел преташе. Півень, білий півень у білому попелі рився.
(2000. Ристески), а також:
Одночасно з іграми з’явилися дитячі іграшки як
невід’ємна частина тих ігор, що сприяли самопізнанню
в дітей, розвиваючи одночасно таланти і творчо спря-
мовуючи здібності, інтереси та нахили, готуючи їх так
до майбутніх щоденних справ. Багато дитячих іграшок
з давнини тепер використовуються з незначними змі-
нами. Первинними іграшками є передусім ті, що виробле-
ні з глини, – легкодоступному матеріалу, який нині
замінила пластмаса. До них належить глиняний/пласт-
масовий посуд, ляльки, глиняні та дерев’яні/пластма-
сові тварини і птахи (1963. Bo{kovi}-Mati}, sv/6,
426-433). З усіх них найбільше представленими є
Ор-Турче, дор-Турче, се качи Турче
на криво крувче.
Ор-Турок, дор-Турок, піднявся на криву грушку.
(1999. Иваноска) та багато інших схожої структури.
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
61Соня Зогович. Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість
із минулого й дотепер
свирчињата (свистки) у формі глечиків, птахів і різних
тварин, які можна і тепер купити в базарні дні у вели-
ких містах Македонії. Найвідоміші іграшки з глини
походять із найстаріших центрів Македонії, де створю-
вали глиняні вироби (Велес, Весен), а останнім часом –
у с. Вранешниця Кічевського району. Глиняні свистки
зазвичай глазуровані, формою схожі на старий глиня-
ний посуд, який використовували і раніше на цій тери-
торії, лише значно зменшений, зважаючи на призна-
чення. Колись і тепер свирчињата-бардиња (свистки-
глечики) були/є оздоблені квітковим орнаментам, але
в перехідний період у багатьох випадках цей орнамент
поступився місцем державно-партійним символам.
Проте, завдяки тому, що традиція не могла бути знище-
ною через миттєві бажання окремих людей або груп,
квітковий орнамент цих іграшок не лише не був витіс-
нений, а й залишився домінантним. Крім свистків-
глечиків, виробляються також і свистки у формі птахів
та тварин, але сьогодні в Македонії поширеніші свистки-
глечики.
У дитячих іграх із найменшого віку побутували
іграшки з глини та дерева у формі птахів (зазвичай
водоплавних) і тварин (переважно коней), які сьогодні
замінено пластмасовими та імпортними. На жаль,
пластмасові іграшки-птахи, які нині продаються не
лише на базарах, але й у магазинах «китайського това-
ру», не мають такого ефекту, як давні: з одного боку,
тому, що пластмасу фарбують і розмальовують промис-
лово, а коли фарбували дерево, його розмальовували
різноманітними, завжди новими візерунками, тому
кожна іграшка була оригінальним витвором мисте-
цтва, а тепер усі орнаменти однакові; з другого боку –
через те, що ефект від зовнішнього вигляду «відлитого»
птаха з пластмасовими крилами не той, що з
дерев’яними. Малі діти раніше багато гралися цими
дрвени птици (дерев’яними птахами) на колесах,
прив’язаних до палиці; крила при погойдування від-
кривалися і закривалися, створюючи шум, схожий на
шелест крил птаха. Тулуб птаха зазвичай був пофарбо-
ваний різними (червоною, жовтою, зеленою, помаран-
чевою або блакитною) фарбами, щоб крила завжди
були барвисті, як у Фенікса. У грі, тримаючи поперед
себе палицю, на якій був прикріплений птах, гравці
намагалися досягнути більшої швидкості бігу, при
цьому збільшувалася також висота польоту птахів.
Через ці дитячі ігри з птахами-іграшками у своєрід-
ний, тепер забутий спосіб представлено уявлення дав-
ніх людей про птахів і їхній політ, який був задуманий
або пережитий як своєрідний знак, через який установ-
лювався уявний прадавній зв’язок людей із небом,
Богом, та землею. На це вказують давні малюнки в
печерах Європи та інших континентів, на яких зобра-
жено людей-птахів, а також повозки, що їх тягнуть
водоплавні птахи, де візник зображений із пташиною
головою, та багато інших прикладів, збережених в
археологічних збірках. У джерельних матеріалах старої
і нової ери описані ворожіння по перельоту птахів, по
їхньому крику та співу, які тлумачили священики в
багатьох антологіях, бо птахи були/є знаками сукупно-
го божества, з одного боку, та безсмертя – з другого.
Птахи також є провідниками душі з цього на той світ.
Отже, у цій дитячій грі збережені давні міфічні елемен-
ти, що свідчать про зв’язок людей із птахами та їхню
взаємну пов’язаність. Необізнані дорослі давно забули
ці споконвічні зв’язки, а діти інтуїтивно відчували спо-
рідненість людей і птахів, у грі й через гру наближалися
до того забутого джерела, наслідуючи політ і рухи крил
птахів у грі та за допомогою іграшок, змодельованих у
формі птахів (1983. Chevalier-Gheerbrant, 540–542;
1988. MНM, 2, 346–349).
Аналогічною була й інша іграшка – дерев’яний кінь.
Цей кінь був виготовлений з довгої, добре обробленої
палиці, на яку була настромлена дерев’яна (чи з іншого
матеріалу) кінська голова. До коня неодмінно додавав-
ся і батіг. Дитина їздила верхи на палиці, яка представ-
ляла тулуб коня, та, махаючи батогом, галопувала по
дорозі, подвір’ї, а також у хаті по кімнатах, виганяючи
всіх перед собою. (1952. Junak nad junaci, 26–28; 101;
1953. Karaxi}, 426, 427; 1957. Лурье, 250; 1967. Junak
nad junaci, 16, 17, 27; Иванов, 99–102; 1979. Matić II,
155, 161; 1983. Хомер, XVI, 148–151, 278; XIX, 404–410,
337; VIII, 184–190; 148, 149; 1980. MНM 1, 366; 1982.
MНM 2, 21, 22; 1983. Chevalier-Gheerbrant, 540–542;
1988. MНM, T. 2, 346–349).
За давніми віруваннями кінь, як і птах, був пов’язаний
і з верхнім, і нижнім світами, водночас з обома
частинами Космосу, що робило його всесвітнім. Через
ці свої властивості він уособлював як життя, так і
смерть, одночасно був пов’язаний із трьома з чотирьох
життєдайних елементів – землею, водою та вогнем, був
тісно пов’язаний із Місяцем у його хтонічній формі в
ролі плинності часу в ритмі природи, але також і
перевтілення та росту всього живого на землі. Звідси в
первісних фазах кінь був частиною вшановування
жіночих божеств. З другого боку, через його пов’язаність
із четвертим елементом – повітрям – і, крім того, з вог-
нем і водою; адже лише в такому випадку ці два еле-
менти (вогонь і вода) мали небесні властивості, завдя-
ки яким кінь мав безпосередній зв’язок із Сонцем,
через яке виявлявся його небесний характер як прадав-
нього джерела життя, світла і тепла. Завдяки цим влас-
тивостям, як свідчать усно передані звичаї, кінь став
супровідним елементом чоловічих божеств, тому і був
включеним до обрядових ігор, обрядової боротьби та
обрядових скачок, які вперше виконувалися в ході
похоронних торжеств, а відколи ця частина стала про-
фанною, ігри, боротьба та скачки стали розвагою.
З огляду на ці хтонічно-солярні властивості кінь буває
запряженим як у місяцевий, так і в сонячний віз, що
дозволяє йому бути характерним символом багатьох
поганських богів, пророків і християнських святих.
Починаючи від Сонця і закінчуючи Громовиком, боже-
ства усвідомлювалися як такі, що їздять повозкою,
запряженою кіньми, або верхи на них. Як атрибут
божеств у багатьох індоєвропейських етносах кінь
використовувався також для ворожіння. Крім інших
властивостей, набутих через свою хтонічну суть, кінь
був наділений даром пророцтва, він провіщав близьке
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
62 Фольклор і сучасність
нещастя, яке очікувало його господаря. Через ці влас-
тивості божественні коні завжди харчувалися окремою
їжею із пшениці та вина (1952. Юнак над юнаками,
26–28; 101; 1953. Караџић, 426, 427; 1957. Лурье, 250;
1967. Юнак над юнаками, 16, 17; Иванов, 99–102; 1979.
Matić II, 155, 161; 1982. Homer. Іліада, VIII, 184–190;
XIX, 404–417; Vukadinović, 4). У ролі провісника кінь
водночас був/є лідером і посередником між людьми з
цього і того світу, і тому у випадку смерті господаря
його приносили в жертву на могилі, щоб кінь міг пере-
везти його на той світ. (1982. Гомер. Іліада, XXIII,
237–244). Він завжди людським голосом попереджав
своїх господарів – юнаків, – коли насувалася велика
загроза (1983. Гомер. Іліада, XXIII, 272–538).
Обожнювання коня, яке потім перенеслося на дитячі
ігри, наявне в усіх обрядах, в яких посвячений мав
через екстаз перейти визначену дорогу й пережити
своєрідне з’єднання з божеством. Характерний при-
клад такого ставлення людей до коня – веселий супро-
від бога Дионіса/Бакха, що складався з конеподібних
кентаврів, сатирів, силенів, менадів, аж до обрядових
кінських масок у святкових процесіях, присвячених
підземним істотам (1987. МНМ, т. 1, 380–382; 2000.
Вражиновски Т., 233–235).
Цікава інформація щодо сибірських етносів прямо
вказує на смисл дитячої гри з дерев’яним конем. Власне,
на своїй дорозі до іншого світу сибірські шамани пряму-
вали верхи на палиці, ручка якої мала форму кінської
голови, аналогічно дитячому дерев’яному коню (1983.
Chevalier J., Ghееrtbrant A., 272).
Видається, що ці дитячі ігри є залишками давніх
обрядів, присвячених культу Сонця, яке керує зміною
дня і ночі, річними змінами, впливає на родючість
землі – активно бере участь у житті людей. У цьому
контексті птах, з одного боку, як виразний символ
неба, горішньої землі, сонця, грому, вітру, хмар, родю-
чості, – та кінь, з другого боку, як солярний/місячний
символ, який вільно переходить з цього на той світ,
імітують у дитячих іграх древні обряди, але тепер вони
простіші, їх первісне призначення забуте. (1952. Юнак
над юнаками, 26–28; 101; 1953. Караџић, 426, 427;
1957. Лурье, 250 1967. Юнак над юнаками. 17–27; 1979.
Matić II, 155; 161; 1980. MNM, T. 1, 366; 666; 1982.
MNM, T. 2, 21, 22; 346–349; 1982. Хомер, XVI, 148–151,
278; XIX, 404–410, 337; VIII, 184–190; 148, 149; XXIII,
272–538; 1983. Chevalier-Gheerbrant, 540–542; 270–277;
Иванов, 99–102; Vukadinović, 4).
Крім іграшок-сопілок, актуальні донині й глиняні
прасиња-касички (поросятка–карнавки), які ще існують,
але все частіше замінюються іншими «більш надійними»
металевими карнавками для збереження дитячих заоща-
джень.
І форма поросятка, і призначення дитячих карнавок
мають зв’язок із найдавнішими поняттями про
поросятко-свиню в давній свідомості людей у багатьох
частинах світу, в міфології, де воно є символом нена-
ситності чи безодні, але водночас – знаком добробуту
та достатку, який мають відчути після відкриття кар-
навки і перерахування заощаджень діти і дорослі. Так
само уявлення про тварин у традиційних культурах є
засобами, за допомогою яких можна скласти уявлення
про світ у його різноманітних виявах (1983. Chevalier-
Gheerbrant, 666/7; 1997. Gura, 22).
Окрім цього, в іграх також використовували ще й
вртелешки, вргала, џиткала, чочки, летачки та багато
інших іграшок. Термін вртелешка позначає дитячу
іграшку, яка складається з одної тонесенької палиці, на
якій прибито папір у формі звезда (зірки) або ружа
(троянди), яка крутиться на вітрі; з прискоренням ходи
паперові лопатки іграшки стають схожими на лопатки
млина або вентилятора, бо вироблені саме для цього.
Звичайно, ці вртелешки барвисті й дуже ефектні.
Раніше їх можна було купити під час релігійних і дер-
жавних свят, на виставках, і коли б велика група дітей
зібралася з ними в руках, вона мала би вигляд поля
квітів або метеликів у польоті.
Крім цих іграшок із паперу, раніше вртелешки виробля-
ли також і з порожніх шкаралуп горіхів, заклеєних
тоненькою шкірою, з двома дірками посередині через
які протягували кінську волосину, нею був прив’язаний
один кінець загостреної палиці. При обертанні шкара-
лупи утворювався звук, який нагадував крики орла, що
гукає з висоти: к’р’у, к’р’у, к’р’у!
Згідно з М. Цепенковим, вртелешка волохи назива-
ли вртиконица або вртіконіца, а в м. Котел – крнувка.
Раніше цим терміном позначали справа од дрво (зна-
ряддя з дерева), яке сьогодні замінено металевим і є в
усіх розважальних парках світу. Однак колишня врте-
лешка була вироблена з дерева, її могли зробити старші
діти. Вона складалася з дерева, яке забивали в землю, а
в його горішню видовбану частину, яку мастили олією
та вугіллям, встромляли інше дерево, яке могло крути-
тися. З обох боків горішнього дерева піднімали по
одній дитині, де вони крутилися по колу, поки врте-
лешка не починала дуже скрипіти (1972. Цепенков,
Кн. 9, ігри 76, 68, 376–378).
Нарешті, цим терміном позначали голема, средні и
мала направа (велике, середнє та мале знаряддя) у
формі кола, на якому були нанизані на ланцюгах гой-
далки з дерев’яними сидіннями. Коли подорожні сіда-
ють на гойдалки і прив’язуються ланцюгами за сидін-
ня, а також двигуни, і вртелешка (карусель) починає
спочатку повільно, а потім все швидше крутитися, сяга-
ючи небес. Відчуття – або захвату, або страху, – залеж-
но від того, чого сподіваються. Карусель раніше вла-
штовували разом із цирками, а сьогодні вона є
невід’ємною частиною великих гулянь у парках. Раніше
карусель була справжнім святом не лише для дітей, а й
для дорослих, бо її поява завжди збігалася з великими
християнськими святами. Зазвичай перед Великоднем
прибували великі навантажені вози з різними розва-
жальними іграми, а на саме свято діти мали привілей
за катання платити писанками.
Врчалото – також дитяча іграшка, яку діти самі виго-
товляли, використовуючи можливість щось додати й
удосконалити її. Цю іграшку виробляли з порожнього
лісового горіха або зернятка (сімки) сливи, яке проді-
рявлювали в трьох місцях. Через дві дірки вставляли по
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
63Соня Зогович. Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість
із минулого й дотепер
одному деревцю з прив’язаною грубою ниткою, кінець
якої був протягнутий через дірку і прикріплений до
маленького кийка, на нижньому кінці якого чіпляли
круглу черепицю, щоб він був важчим при обертанні.
Коли верхній кінець крутили пальцями, тримаючи лісо-
вий горіх, сильно натягувалася нитка, яка виходила
назовні і крутила врчало – і так безупинно.
джітка також була виготовлена із загостреної, як
гусяче перо, і надрізаної дощечки, запнутої вузлом лан-
цюга. джітку тримали за долішній кінець, а коли
мали відпустити її, рвали сильно ланцюг, і вона летіла,
як стріла. У змаганні переможцем визначали того, хто
далі вистрілив (1972. Цепенков, кн. 9, гра 68, 378).
Крім цих ігор та іграшок, діти будь-якого віку в бага-
тьох частинах світу любили виготовляти і запускати
чочки та летачки (повітряні змії). Чочки виробляли з
паперу у формі трикутника-птаха, загострений дзьоб
якого розрізав повітря при польоті, чому суттєво допо-
магав паперовий хвіст. Цей літальний предмет довжи-
ною 15см – 20 см прив’язували до довгої нитки, за
допомогою якої його запускали, щоб високо летів.
Летачки, як і чочки, виробляли з паперу, прикріпле-
ного до ромбічної дерев’яної рами, на кінцях якої в’язали
нитки. Їх довжина відповідала довжині іграшки; вони
були з’єднані посередині ниткою, що тримала як кінська
вуздечка. Кінець цієї нитки був продовжений іншим
шнурком, зазвичай досить довгим, намотаним на палич-
ку. На інших двох кінцях цього предмета прив’язували
тонкі паперові крила – його продовження. Довжина
крил залежала від величини корпуса. Коли іграшка була
готова, двоє дітей несли її: одна дитина – іграшку;
друга – нитку з паличкою, прямуючи до якоїсь місцини
чи височини. Звідти її пускали проти вітру. Там змій
починав підніматися, а дитина поступово відпускала
нитку. Потім приходили діти зі своїми паперовими змія-
ми, і небо неначе вкривалося барвистими птахами
(1972. Цепенков, Кн. 9, гра 66, 375).
Як хлопчики гралися в ремесла, так і дівчатка, готую-
чись до свого майбутнього суспільного статусу, найчас-
тіше грали роль матері та господині, при цьому найбіль-
ше використовували ляльок, так само і дитячий глиня-
ний посуд – копію посуду для приготування їжі, посуд
для води, посуд для зберігання їжі.
Улюблена гра та іграшки для дівчаток – куклі (ляль-
ки). Як свідчать джерела, їх також виготовляли спочат-
ку з глини, а потім з дерева та іншого матеріалу. Їх
винахідник, за міфом, кмітливий Дайдал, чиї ляльки
мали рухомі руки та ноги, був одним із найкращих май-
стрів та винахідників (1969. Grevs, 88, e, 242; 92 i, 259;
98, 5, 258).
Наведені тут і багато інших улюблених ігор з лялька-
ми, які в ролі представників того світу перебрали всю
їхню могутність, пов’язані з давніми обрядами пліднос-
ті. Самі іграшки, особливо ті, які викликали шум або
різкий звук, наприклад, звечалка, штракало (бряз-
кальце), що вважалися іграшками Ідського Зевса та
його сина Дионіса, а також багато інших, мали апотро-
пейне призначення з метою захисту дітей від недобрих,
нечистих та інших загрозливих сил. Після втрати цих
первісних властивостей іграшки стали лише засобом
для звичайних розваг та ігор (1963. Bo{kovi}-Mati},
зошит 6, 430–433).
Згадані тут іграшки та ігри раніше мали зовсім інше
призначення. Гойдання дітей та дорослих на карусе-
лях – занишуванье – завжди збігалося з якимось вели-
ким християнським святом, зазвичай Великоднем.
Оскільки вони залишалися завжди довше, їх закінчен-
ня, імовірно, було пов’язане із завершенням цього
обряду – з днем св. Спаса. Також і гойдання як складова
обрядів плідності втратило первісне значення і пере-
творилося на звичайну розвагу. Проте свята, з якими
воно співвідноситься, допомагають відчути давнє зна-
чення і функцію, яку воно зберегло в розважальній грі
як відгук древніх обрядів.
Ігри з топка (м’ячем) були споконвіку улюбленими
серед дітей і дорослих. Про них дізнаємося від Гомера
(без урахування того, що гра з м’ячем відома ще рані-
ше). Двічі в «Одісеї» Гомер писав, як з м’ячем гралися
феачкі (дівчата) на чолі з донькою короля Наусікаєю.
Гра супроводжувалася співом, а швидкість і елегант-
ність, з якою це робили, порівнювалася зі швидкістю та
спритністю богині мисливства Артеміди. Крім того, в
епосі гру здійснювало двоє вибраних гравців, вони
були неперевершені, а червоний колір м’яча, зроблено-
го відомим майстром, виразно вказував на те, що на
арені у грі зустрінуться юнаки, бо й сама гра була
лицарська. Поки один із гравців кидав м’яч високо до
хмар, другий, не чекаючи, щоб м’яч упав на землю,
встигав схопити його в польоті. У наступній грі м’яч
уже був на землі, а гравці штовхали його ногами (1950.
Homer, Od., VI, 100–115, 92; VIII, 370–380, 121).
Ігри з м’ячем у Македонії переважно були двох варі-
антів. Гру Кандил со топка (Кадило з м’ячем) виконува-
ло до двадцяти дітей, які розділялися на дві групи. Вони
бралися за руки, а потім кожний ішов до своєї групи.
Дитина, яка вела гру (башарія), кидала м’яч високо
вгору. Та група, яка встигала вхопити м’яч, посилала
одного зі своїх гравців, щоб той їздив верхи на гравці
команди супротивника, якого перед тим тримав за
руки, примовляючи: Чукш, диме, чукш, ела ми да ми
те вјавам! (Ну, Диме, ну, ходи до мене, щоб сів на тебе
верхи!) Поки дитина їздила верхи на своєму другові,
м’яч знову кидали вгору, а діти намагалися його вхопи-
ти. Якщо після цього м’яч встиг вхопити хтось із коман-
ди супротивника, дитина, яка їздила верхи, мала злізти
і втекти до своєї команди, щоб її не вдарили. Якщо її
били, вона більше не могла їздити верхи. Отже, сторо-
на, яка встигала швидше вхопити м’яч, частіше направ-
ляла дітей їздити верхи, аж поки сам ведучий не сідав
на свого супротивника в грі – і так безкінечно.
У Східній Македонії цю гру називали Јаваница
(Яваниця), а членів групи, на яких їздили верхи, стави-
ли на віддалі в колі, поки інша команда при подаванні
м’яча стежила, щоб його не випустити, бо це означало
зміну ролі (1972. Цепенков, Кн.. 9, гри 15–17, 321–323;
1984. Renxov, XVII, 34, 245).
В іншу гру – Игра со топка на дупка со клавање
камчиња (Гра з киданням камінчиків у ямку) або лише
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
64 Фольклор і сучасність
Топка со дупка (М’яч із ямкою) – грали так. Викопували
ямки, трохи більші за м’яч, за кількістю дітей, а в
Східній Македонії викопували на дві ямки менше, ніж
число учасників. Ямки називали іменами дітей.
Неподалік від ямок малювали лінію, біля якої стояв
гравець, що мав заганяти м’яча до ямок, щоб поцілити
в чужу, а не у свою. Там, де падав м’яч, в ямку клали
камінець. Після отриманих десяти камінців дитині
зараховували поразку, і били її м’ячем. Переможцем
ставав той, у чию ямку м’яч не потрапляв або потра-
пляв найменше, а поразки зазнавав той, хто зібрав
десять камінців (1972. Цепенков, Кн. 9, гра 18, 323/4;
1984. Renxov, XVII, 34, 247).
До улюблених ігор з м’ячем належала Бишка, або
Свиња (Свиня). У цю гру гралися п’ять, шість або й
більше дітей, залежно від того, скільки їх зібралося.
Для гри були потрібні палиці довжиною 100 см –
150 см, бишка та ямки. Викопували ямки для всіх
учасників, окрім одного. Ямки діаметром 10 см –
15 см та глибиною 10 см розміщували по колу, а в
центрі була велика ямка діаметром 20 см – 25 см та
глибиною 20 см. Бишку виробляли з дерева, заокруглю-
ючи з усіх боків, вона могла бути також у формі яйця.
Її клали у велику ямку, кочината (свинарник-барліг),
а гравці розміщувалися довкола неї на п’ять, шість
метрів, кожний біля своєї ямки. Лише одна дитина
мала палицю, але не мала ямки; її звали бишкар
(свинопас). Вона виконувала роль бишката (свині)
подалі від кочината. Поки інші діти намагалися
повернути бишката в ямку, бишкар намагався свою
палицю запхати в якусь із ямок. Коли це помічав її
власник, він біг, щоб перешкодити бишкар у цьому
намірі. Якщо бишкар не встигав вставити свою пали-
цю в ямку, тоді її власник ставав шишкар. Так гру
продовжували, поки не втомлювалися (1972.
Цепенков, Кн. 9, гра 28, 333/4; 1984 Renxov, XVII, 34,
246; 1999. Ликовски).
Дослідники ігор з м’ячем розглядають їх як бороть-
бу двох протилежних команд/братств, щоб заволодіти
сонячним диском, який був символом життя, буяння
природи й добробуту на землі. Кола в грі символізува-
ли магічні та небесні знаки, їхню межу не можна було
переходити, але водночас межову лінію вважали
захисною від усього зовнішнього, від усіх нечистих
сил; вона була задумана також як небо чи небосхил,
що символізував частину всесвіту, представляв доско-
налість без початку та кінця, як час, а палиці уособлю-
вали вісь світу, одночасно були і магічною зброєю
учасників гри (1966. de Champeaux, 28).
З відомими давніми символами співвідноситься
також гра Крива војска (Криве військо), названа так
М. Цепенковим, або Влечење на овчарски стап (пере-
тягування чабанової палиці – за С. Ренджовим), в яку
гралися діти різного віку. Для цієї гри серед найсильні-
ших дітей обирали водачи (лідера), а після того кожний
із водачите брав собі дружина (напарника). Кількість
дітей, які брали участь у грі, завжди мала бути парною.
Коли обидві групи були сформовані, позначали лінію
між двома групами дітей, яку під час виконання гри не
можна було переходити або топтати. Обабіч цієї лінії,
одні навпроти других, стояли водачите (лідери) груп і
двома руками міцно хапалися за чабанову палицю, а
позаду них – інші діти, тримаючись за пояси або талії
друзів перед собою. Перемагала та група, яка встигала
перетягнути друзів через позначену лінію або вихопи-
ти в них палицю з рук. Після цього зазвичай вимірюва-
ли силу груп. А бувало, що обидві групи падали, викли-
каючи сміх у всіх присутніх. У цю гру можна було грати
не лише палицею, а й мотузком. В основі гри лежить
обряд ворожіння, за допомогою якого передбачали
вплив річних змін на засіяні культури та на спільноту,
що безпосередньо від них залежала (1972. Цепенков,
Кн. 9, гра 7, 315, 316; Renxov, XVII, 34, 244; 1958.
Caillois, 127).
Серед інших обрядових дій помітне місце посідає
також фрлање на камен (кидання каменя), у яку, за
джерелами, грали на свята, а найбільше – у великі дні
та на зібраннях у таких іграх, як, наприклад: коло,
танці, боротьба та інші, кидання каменя (1972.
Цепенков, Кн. 9, гра 1, 310). Згідно з правилами, камінь
кидали трьома способами:
од стоење со двете рацее (стоячи, двома руками);
од стоење со една рака (стоячи, однією рукою);
со трчање со една рака (бігаючи, однією рукою).
Переможцем ставав той, хто, як Одіссей (1950.
Homer, Od., VIII, 186–205, 116, 117), встигав якнайдалі
кинути камінь (1972. Цепенков, Кн. 9, 1, 310; 1984.
Renxov, XVII, 34, 254). Ця гра, незважаючи на обрядо-
вий характер, сьогодні, мабуть, забута, проте залиши-
лася у складі сучасних Олімпійських ігор – у вигляді
метання диска. У балканських народів ще й досі про-
довжують кидати камінь, але це не частина обряду, а
складник спортивних змагань та розваг, де збирають-
ся діти й дорослі, щоб випробувати свої сили. Це зма-
гання, пізніше гра, закорінена в глибині століть; най-
імовірніше, камінь у цьому обряді відігравав роль
елемента, який пов’язував небо та землю.
Серед улюблених ігор дівчат була куцкаменот
(стук-камінь). Для цієї гри був потрібен вільний про-
стір та пирла (чотирикутна черепиця або мармурова
плитка розміром 5 см – 8 см). На землі, а пізніше на
тротуарах, викладених плиткою, малювали коло із
великою кількістю полів, які закінчувалися другим
внутрішнім колом. Одна нога завжди була зігнута в
коліні, а другою потрібно було обережно та повільно
з поля, від якого починалася гра, се чалгала (відштов-
хувати) пирла на інші поля; гравець мав (якщо під
час гри не зробив помилку, та йому пирла не впала
на поле чи на якусь із ліній, які розділяють поля)
знову прийти до початкового поля і там, не торкаю-
чись лінії між ним і внутрішнім колом, відштовхнути
пиирлата на нього, що не було легко зробити, бо це
вимагало підготовки та практики. У грі брало участь
чимало дітей, а кожен з тих, у кого пирла зупинялася
на будь-якій частині ліній, що обмежували поля або
кола, зазнавав поразки та виходив зі гри. Переможцем
ставав лише той, хто долав усі перешкоди і міг успіш-
но да ја исчалга (виштовхати) пирлата до внутріш-
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
65Соня Зогович. Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість
із минулого й дотепер
нього кола, не торкаючись лінії між ними й одним із
полів (1999. Иваноска).
Структура полів і перешкод, які потрібно було
подолати, щоб усі дійшли до внутрішнього кола,
симетрії концентричних кіл й інші завдання, які
потрібно було виконати, вказують на архітектуру
Дайдалового лабіринту, який був своєрідним знаком
перешкоди або спокуси на шляху до кінцевої мети.
Усі обрані члени колективу мали пройти ці перешко-
ди, щоб дійти до свого місця на самій ініціації.
Куцкамин (лабіринт) також становив перешкоду для
непосвячених, а також для переможених. Кола, як і в
інших іграх, символізували і перешкоди, що не можна
було вільно подолати, і захист від злих сил, коли
учасники доходили до місця безсмертя, святості та
могутності (Grevs, 1969, 92, 4, 261; 92, 9, 262; 92, 11,
262; 98, k, 279; 98, u, 282; 98, 3, 284/5).
У гру Тале, партале (Тале, дверцята) грали дівчата різ-
ного віку. Найвищі дівчата з групи ставали одна навпроти
другої з високо піднятими з’єднаними руками, утворюю-
чи порта (двері), поки інші діти, взявшись за руки, низь-
ко нахиляючись, ішли через портата і співали:
При переході через портата звичайно затримувалася остання дівчина, а ті, які представляли портата (двері), співали:
У відповідь ті, що залишилися, співали:
(1972. Цепенков, Кн. 9, гра 61, 367/8).
Тале, портале,
Ширете порти,
Да влеза(т) царе војски.
Тале, дверцята,
Широко відкривайте двері,
Щоб ввійшли царські війська.
Ви зедовме, ви зедовме,
Најмалото Моме.
Взяли вам, взяли вам,
Найменшу дівчину.
Не умеит, не умеит,
Зелник да ви месит.
Не вміє, не вміє,
Зелнік 1 вам місити.
Коли дівчата були відібрані, ведучі спостерігали, що
ті роблять. Згідно з піснею, одна дівчина місила хліб,
друга зелник, третя варила страву – а все це робили з
болота. Після закінчення замішування гру могли почи-
нати знову.
Відповідно до другого варіанту, схоплені дівчата
після закінчення гри ставали в рядок позаду тих, що
були на портата, а коли й остання дівчина була схо-
плена, бралися за руки, і хто перетягував групу противниць
через накреслену лінію, ставав переможцем.
Основний мотив цієї гри також містить багато
обрядових форм. Одна з них – передача та забирання
дівчини для переходу через портата, або інший
варіант, через міст, що представлено в усіх
слов’янських народів під схожими назвами: «Царска
врата» (Царські врата), «Karlwo-Portawlo», «Калоперо-
перо», «Karolw», «Oj jаворе», «Zlaty’ most», «Zlata
brana», «Mostek», «Jaworowi ludzie» та інші з чіткою
виразною символікою, яка відчувається також у тек-
стах дитячих пісень, де збережені залишки старих
весільних звичаїв і обрядів переходу. Цей обряд про-
стежується ще на початку гри, коли дівчата прохо-
дять через портата або міст, що в усіх традиціях є
межею між двома світами, двома суспільними стана-
ми – светото и световното (святим та світським)
(1991. Бузалкова, 40–46).
Ці ігри подібні до багатьох інших, збереженими як
фольклорні мотиви в усьому слов’янському світі.
Звідси – цікаве, хоч і непідтверджене, припущення
В. Чайканович (1985. ^ajkanovi}, 127), згідно з яким
міфічні властивості рослини калопер, що трапляється
в рефренах обрядових пісень Калопер Перо Љељо
(Калопер Перо Лельо), наголошуються як демінатив
Перуна. Далі у своєму тексті він доводить, що етимо-
логічно ця рослина пов’язана з культом Богородиці
(1985. ^ajkanovi}:, 127). Виходячи з цього, а також на
підставі великих за обсягом досліджень Б. Сикимич та
В. Попова (1996. Sikimi}, knj. 11; 1994. Попов, T. 2,
170–226), які цитують, крім обрядових ігор, і дитячі, з
перерахуванням слів зі згадуванням у рефренах
Калоперо Перо, Перуне, Перо, Перколо Перунике, пере
калопере, (Sikimi}, 1996, knj. 11, 259–262), так само
звичаї, пов’язані з Мореною (Морена/Марена,
Маржана), і рефрени Ој Ладо, Ладо, момиче младо!/
Ой Ладо, Ладо, моміче младо!/Ой Ладо, Ладо, дівчино
молода! (Попов, 1994, T. 2, 185–187), та вже згаданий
зв’язок із Богородицею в ролі спадкоємиці колишньо-
го верховного жіночого божества, можна припустити,
що ці дитячі ігри та схожі весільні пісні, незважаючи
на те, що мають різні назви головних персонажів, є
відгуком міфічного – обрядового комплексу,
пов’язаного з верховним божеством Перуном (або
його іпостасями) і його дружиною (1983. Иванов,
Топоров, 175–192).
У обрядових піснях архаїчного змісту врахову-
ється також колядка Коледица, Варварица
(Колядочка, Варварочка), яку на Свят-вечір співа-
ли у Прилепі:
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
66 Фольклор і сучасність
І в цій колядці в названих іграх збережені сліди древ-
ніх періодів, пізніше пов’язаних зі святами з християн-
ського календаря, як це помітив Б. Конески: «Надання
християнських ознак паганським святам, насамперед із
їх прив’язуванням до імені і вшанування християнських
святих не означало ані визволення від їхнього змісту, ані
залишення звичаїв у самому ставленні при святкуван-
ні». (1993. Конески, XVIII/1, 14). Отже, порядок свят у
пісні Коледица, Варварина, Василица не відповідає поряд-
ку християнських свят, згідно з новим християнським
календарем, а відповідає старому поганському, де
Варварина не ототожнюється зі св. Варварою, а відпові-
дає Вариному дню, коли звичайно святкували, гуляли,
розважалися, щедро їли і пили. Згідно з даними у
Вуковому Сербському словнику, Б. Конеський зазначив:
Вара 1: (У м. Бока) свята Вара, тобто мучениця Варвара,
яка припадає на 24 декембрија (24 грудня). У тому само-
му районі термін вара був синонімом для варица (варі-
ца) або жито што се по обичају кува на Варин дан
(жито, яке, за звичаєм, вариться на Варварин день).
(1993. Конески, XVIII/1,13). З огляду на те, що святку-
вання Вариного дня, яке, згідно з давнім календарем,
випадало на 24 грудня, значи заправо на самиот Бадник
(це значить – на самий Святий вечір) (1993. Конески,
XVIII/1,13), і не збігалося зі святкуванням християнсько-
го свята, присвяченого святій Барбарі/Варварі, яке свят-
кувалося 4 грудня. Б. Конеський правильно зазначає, що
церква постаралася давньому поганському святу Варин
день (а також ряду інших) надати християнських ознак,
щоб їх могли святкувати перед Новим роком разом з
іншими поганськими святами, які збігалися зі святку-
ванням Христового народження, і відповідали звучанню
імен деяких християнських святих. Звідси Б. Конеський
робить висновок: «Одночасно постає питання, чи в сек-
венції Коледиця-Варвариця друга частина є лише опо-
зицією до першої, а не назвою окремого свята. Коляду
святкують у наших містах і колядки співають за день
перед Святим вечором у межах свята, пов’язаного з 24
грудня. Варвариця позначає лише другу – пізнішу іден-
тифікацію з християнською мученицею св. Варварою,
хоча пісня, саме заради такого пов’язування, (у прихова-
ній формі) зберегла все таки слід старого ряду (1993.
Конески, XVIII/1, 13, 14).
Послідовність свят у цій дитячій колядці вказує на
плодотворний хід святих по полях, згідно з порядком
їхніх свят; коло звичайно закінчується щедрим врожа-
єм, на чому чітко наголошується в цій пісні. Хід та обхід
полів / засів здійснювали служителі божеств родючос-
ті. Після християнізації в міфічній свідомості багатьох
народів це було ототожнено з викликанням родючості,
що повторювалося в природі, наслідуючи життя і
смерть, з метою відтворення космосу/культури/поряд-
ку, протилежного хаосу/стихії/беззаконню/некультурі
(Katičić, 1989, Vol. 1, 46–48).
На відміну від святкування Коляди в Прилепі 24 грудня
і згадки про Варварицю в дитячій колядці, сліди поган-
ського обряду і його носія, найімовірніше давнього
слов’янського божества, простежуються також у святах
Варвара, Варварица, Варварин ден, Женска Коледа 4 груд-
ня в сусідній Болгарії. Там християнська свята (як і її
поганський двійник) повязується з дитячою віспою й
іншими дитячими хворобами. Щоб заспокоїти її гнів і
вигнати хвороби, які вона уособлювала, 4 грудня жінки
готували обрядову їжу варвара з різних злаків і бобових
культур, заправлених медом, і роздавали сусідам, частіше
дітям. У різних районах Болгарії це свято проходить
по-різному. Непарна кількість дітей у Софійському районі
на перехресті доріг палила велику ватру, на якій кожна
дитина у своєму глечику варила сочевицю, по три зерни-
ни від якої потім мала з’їсти та тричі перескочити через
ватру. У цей час їхнім матерям давали скуштувати пити
(кулінарні вироби із замішаного тіста з фаршем) із пше-
ниці та горілку. Перед тим, як іти додому, діти брали
зерна звареної сочевиці і по одній вуглинці з ватри, які
потім використовували для лікування віспи та інших хво-
роб. Цього дня в більшості районів Болгарії святково
одягнені дівчатка та дівчата з торбинками на плечах –
варварки, варвариці – збираються біля хат, співають обря-
дових пісень, благословляючи і бажаючи здоров’я та
доброго врожаю. У цих обрядах з Болгарії також можна
простежити прадавні культи, присвячені жіночим боже-
ствам, покровителям родючості та врожаю, бо вони вті-
лювали образ жінки – верховного бога (1994. Blgarska
mitologija, 46, 47).
Як раніше святкували Варварин день, точно не відо-
мо, але, мабуть, те, як діти святкували Коляду в Прилепі,
дозволяє побачити частину старих вірувань і обрядів.
Колядкові ватри в Прилепі не палили на відкритому
місці, як звичайно, а в спеціальних глибоко викопаних
для таких випадків ямах у формі концентричних кіл,
внутрішня частина яких служила для вогнища, а в
зовнішній були видовбані сидіння для колядників, які
мали пильнувати вогонь, щоб не згас. Внутрішнє коло
було відоме під назвою вара, а його форма була схожа з
Перуновим святилищем у Новгороді та іншими поган-
ськими святилищами у слов’янському світі (1993.
Конески, XVIII/1, 14).
Вогнище, або вара, де запалювали вогонь і влашто-
вували сидіння, у згаданому обряді в Прилепі позначає
неперевершеність, загальність, незмінність, однорід-
Коледица, Варварица,
и по неа Василица,
еднаш ми е во година
како цвеќе во градина.
И в година исчекале
сосе ваша мила рода
Коледе, бабо, коледе...
Колядка, Варварочка,
та після неї Василя,
один раз мені на рік,
як квіти в саду.
І в наступному році щоб дочекали
з вашою милою родиною
Колядку, бабусю, колядку...
Issn 01306936 / Народна творчість та етнографія / №3 2009
67Соня Зогович. Ознаки деяких дитячих ігор із Македонії та їхня збереженість
із минулого й дотепер
Переклад із македонської віри чорний-Мєшкової
Література
1950. Homer: Homerova Odiseja. Preveo i
protuma~io Tomo Mareti}. MH. – Zagreb,
1950.
1952. Junak nad junaci: Junak nad
junaci. Epski narodni pesni za Marko
Kraleta. – Skopje 1952.
1953. Karaxi} : Karaxi} V. Srpske
narodne pjesme. Kwiga druga. – Beograd,
1953.
1957. Lurwe: Lurьe S. $zyk i kulwtura
mikenskoj Grecii. – M.;Lенинград, 1957.
1958. Caillois: Caillois P. Les jeux et les
homme. – Paris, 1958.
1962. Miladinovci: Miladoinovci.
Zbornik 1861–1961. KR. – Skopje, 1962.
1963. Bo{kovi}-Mati}: Bo{kovi}-
Mati} M. Folklorne de~je igra~ke
posuda i zomorfne plastike od gline
u istorijskoj retrospektivi // Narodno
stvarala{tvo. Sv. 6. – Beograd, 1963.
1966. G. de Champeaux: G. de Champeaux
dom Sterckx S. (O.S.B.) Introduction au
monde des Symboles. – Paris, 1966.
1967. Sveto pismo: Sveto pismo staroga
i novoga zavjeta. – Beograd, 1967.
1967. Junak nad junaci: Junak nad junaci
Epski narodni pesni za Marka Krale. –
Skopje, 1967.
1969. Grevs: Grevs R., Gr~ki mitovi. –
Beograd, 1969.
1972. Cepenkov: Cepenkov M. K.,
Makedonski narodni umotvorbi. Kniga
prva. Narodnipesni. M. K. – Skopje,
1972.
1972. Cepenkov: Cepenkov M. K.
Makedonski narodni umotvorbi. Kniga
devetta. Narodni veruvawa. detski
igri. MK., – Skopje, 1972.
1974. Ivanov, Toporov: – Ivanov V. ,
Toporov V. Issledovani& v oblasti
slav&nskih drevnostej. – M., 1974.
1979. Mati}: Mati} V. Psihoanaliza mitske
pro{losti II. – Beograd, 1979.
1980. Mify narodov mira: Mify
narodov mira \nciklopedi&. Tom pervyj
A–K. – M., 1980.
1982. Mify narodov mira: Mify
narodov mira. \nciklopedi&. Tom vtoroj
K–$. – M., 1982.
1983. Homer: Homer. Ilijada / Prepev,
predgovor, uvod i objasnenija Mihail
d. Petru{evski. MK. – Skopje 1982.
1983. Ivanov, Toporov: Ivanov V.,
Toporov V. K rekonstrukcii Moko{i
kak `enskogo persona`a v slav&nskoj
versii osnovnogo mifa // Balto-
slav&nskie issledovani& 1982. – M.,
1983.
1983. Chevalier-Gheerbrant: Chevalier-
Gheerbrant A. Rije~nik simbola. MH. –
Zagreb, 1983.
1984. \or|evi}: \or|evi} T. Na{
narodni `ivot. Kwiga jedanesta.
Prosveta. – Beograd, 1984.
1984. Renxov: Renxov S. Narodnite
sportski igri od Isto~na Makedonija //
Makedonski folklor, XVII/34. –
Skopje, 1984.
1985. ^ajkanovi}: ^ajkanovi} V.,
Рe~nik srpskih narodnih verovawa o
biqkama. SKZ. – Beograd, 1985.
1985. Levi-Stros: Levi-Stros K.,
Struktura i forla // Zarube`nye
issledovani& po semiotike folwklora. –
M., 1985.
1987. Mify narodov mira: Mify
narodov mira. \nciklopedi&. Izd-vo S\.
Tom pervyj. A–K. – M., 1987.
1989. Tajlor: Tajlor \. Pervobytna&
kulwtura. – M., 1989.
1989. Kati~i}: Kati~i} R. Hoditi-roditi.
Tragom tekstvova jednoga praslevenskog
obreda plodnosti // Studia ethnologica.
Vol. 1. – Zagreb, 1989.
1991. Buzalkova: Buzalkova M.
Semanti~kiot paralelizam na prilozite
i pridavkite od vrata i pole // @
iva antika. Posebni izdanija. Br. 9.
Gr~ko-rimska antika vo Jugoslavija ina
Balkanot. – Skopje, 1991.
1993. Koneski: Koneski B.
Onomasti~ko-mitolo{ki temi //
Prilozi XVIII/1. – Skopje, 1993.
1994. Popov: Popov V. Istori~eskite
koreni na dva tipa narodni igri //
Etnografski problemi na narodnata
duhovna kultura. Tom 2. – Sofi&, 1994.
1996. Sikimi}: Sikimi} B. Etimologija
i male folklorne forme. Institut za srpski
jezik SANU. Biblioteka ju`noslovenskog
folklora. Nova serija Кnj. 11. – Beograd,
1986.
1996. Sikimi}: Sikimi} B. Mitska bi}
a de~jeg folklora: ki{a sa suncem // Od
mita do folka. Biblioteka Liceum.
Kwiga 2. – Kragujevac, 1996.
1999. Likovski: Likovski P.,
Иnformator, penzioner, roden 12 juli
1922 g. vo s. Bela Crkva.
1999. Ivanoska – Ivanoska D.,
informator, penzioner, rodena 14 juni
1923 g. vo Prilep.
2000. Risteski: Risteski Q.S.,
informator, doktor po socijalna
antropologija, vonreden profesor na
PMF vo Skopje, roden 1970 g. vo Prilep.
2000. Vra`inovski: Vra`inovski T.,
Re~nikna narodnata mitologija
na Makedoncite / Redaktor:
T. Vra`inovski. Podgotvija:
T. Vra`inovski, S. Zogovi},
V. Karaxoski, Jovanovska S., B. Ristovska-
Josifovska. MM. – Prilep; Skopje, 2000.
Ivanov: Ivanov V. Opyt istolkovanij
drevneindijskih ritualwnyh i
mifologi~eskih terminov, obrazovannyh
ot ASVA – «konw» (`ertvoprino{enie
kоня и derevo asvatha v drevnej Indii)
// Problemy istorii &zykov i kulwtury
narodov Indii. Sb. Pam&ti V. S.
Vorobweva-Des&tkovskogo. – Moskva.
ність неба, часу, істоти, а також очищення і відроджен-
ня, що є основою самого свята.
Згідно з Б. Конеським, етимологія назви вогнища і
свя́та Вара, яке збігалося зі Святим вечором, може
походити зі старослов’янської та схожих форм в інших
слов’янських мовах зі значенням место каде што се
бдее, пази, чува, чека; стражиште (місце, де не сплять,
пильнують, охороняють, чекають; вахта) (Конески,
1993, XVIII/1,16). Це значення цілком відповідає ролі,
яку діти виконували біля вогнища, тому що вони також
були на варті й не спали біля вогню, щоб він не згас. І в
цьому випадку йдеться про подвійний захист. З одного
боку, цю функцію мають концентричні кола; з друго-
го – вогонь, який є могутнім елементом, здатним чис-
тити, лікувати й відроджувати, а його захисники в
даному випадку – діти-колядники.
На цих сторінках було здійснено спробу представити
невелику кількість дитячих ігор та іграшок, але ми
намагалися охопити різні види, які, з одного боку, ста-
новлять лише окремі дитячі ігри Македонії, а з друго-
го – засвідчують, що і наші ігри є частиною спільної
індоєвропейської, давньої балканської та слов’янської
спадщини на цих просторах. Тому можна зробити
висновок – вони, як, зрештою, й ігри та іграшки інших
дітей Балкан, Європи та цілого світу, є частиною всеза-
гальної культурної спадщини, зітканої з народної тра-
диції, яка успішно оберігає й доповнює ці обряди, щоб
передати їх наступним поколінням.
|