Символічні чинники державної ідентичності
У статті висвітлюються символічні аспекти формування державної ідентичності в незалежній Україні. Постсоціалістичні трансформації кінця ХХ – початку ХХІ ст. в країнах Центральної і Східної Європи актуалізували проблеми будівництва нової державної ідентичності. Остання є наслідком колективного самоус...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнологія |
|---|---|
| Datum: | 2022 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203511 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Символічні чинники державної ідентичності / О. Курочкін // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 95–99. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-203511 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Курочкін, О. 2025-05-29T10:19:00Z 2022 Символічні чинники державної ідентичності / О. Курочкін // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 95–99. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203511 394:321.01-047.27(477) https://doi.org/10.15407/nte2022.02.095 У статті висвітлюються символічні аспекти формування державної ідентичності в незалежній Україні. Постсоціалістичні трансформації кінця ХХ – початку ХХІ ст. в країнах Центральної і Східної Європи актуалізували проблеми будівництва нової державної ідентичності. Остання є наслідком колективного самоусвідомлення всіх етнокультурних спільнот, задіяних у формуванні політичної нації. У конкретних умовах України утвердження в громадському побуті демократичних інститутів і цінностей відбувається одночасно з подоланням спадщини тоталітарного минулого. Уже не одне десятиліття триває процес декомунізації, реальні наслідки якого простежуємо в зміні назв багатьох населених пунктів, площ, вулиць, підприємств, установ тощо. Яскравим показником подолання радянської світоглядної матриці є «ленінопад» – звільнення громадянського простору від пам’ятників В. Леніну та іншим персонажам ідеологічного пантеону СРСР. У розбудові позитивного іміджу державної ідентичності має бути задіяна традиційна і професійна культура. Важлива роль при цьому належить системі нових державних свят і ритуалів, що мають надихати і згуртовувати людей. На всьому пострадянському й постсоціалістичному просторі кардинальні трансформації останніх десятиліть проходять під гаслами звільнення від тоталітарного минулого, деідеологізації всіх сфер духовного і громадського життя. У посттоталітарній Україні свято Незалежності значною мірою перебрало на себе колишні функції свята Жовтневої революції. Мілітарні загрози з боку Росії і значні економічні труднощі не завадили яскраво та урочисто відзначити 30-річчя незалежності України. Це святкування стало важливим показником зрілості української політичної нації, яка обрала шлях побудови демократичного суспільства європейського типу. Загальновизнана система святкових традицій – становий хребет культури й духовності кожної нації. Задовільний стан цієї системи впливає на всі сфери життєдіяльності загального державного організму. Завдання полягає в тому, щоб забезпечити активну роль святково-обрядової культури в процесах зміцнення української незалежності, консолідації політичної нації, утвердженні громадянського суспільства з високими гуманістичними цінностями. Державна ідентичність української нації сьогодні перебуває в процесі формування. Етнологи мають досліджувати цей процес на рівні колективної та індивідуальної свідомості. Symbolic aspects of the formation of state identity in independent Ukraine are described in the article. Post-socialist transformations of the late 20th – early 21st century in the countries of Central and Eastern Europe have been drawing increasing attention to the problems of a new state identity formation. The latter is an effect generated by the collective self-awareness of all ethnocultural communities involved in the political nation creation. In the particular context of Ukraine, the democratic institutions and values are strengthened in public life simultaneously with the overcoming of the heritage of the totalitarian past. The decommunization process has been lasting for more than a decade. Its actual results can be seen in the changed names of many settlements, squares, streets, enterprises, institutions, etc. The Leninfall is a striking indicator of the Soviet worldview matrix negotiation. It is the removal of monuments to V. Lenin and the other characters of the ideological pantheon of the USSR from the civic space. Traditional and professional cultures should be involved in a positive image of the state identity building. The system of new state holidays and rituals is aimed at the people's inspiration and unification. Throughout the post-Soviet and post-socialist space, the fundamental transformations of recent decades have taken place under the slogans of liberation from the totalitarian past and de-ideologization of all spheres of spiritual and social life. In post-totalitarian Ukraine, Independence Day has largely taken over the former functions of the October Revolution holiday. Neither military threats from Russia nor significant economic difficulties have prevented the bright and solemn celebration of the 30th anniversary of Ukraine's Independence. This festival has become a significant indicator of the Ukrainian political nation's maturity. The country has chosen the path of formation of a democratic society of the European type. The generally accepted system of holiday traditions forms the backbone of the culture and spirituality of each nation. The satisfactory condition of this system influences all spheres of the general state body’s life. The task is to ensure the active importance of festive and ceremonial culture in the processes of Ukrainian independence strengthening, the political nation consolidation, and the establishment of a civil society with high humanistic values. The state identity of the Ukrainian nation today is at the formation stage. The ethnologists should study this process at the level of collective and individual consciousness. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнологія Розвідки та матеріали Символічні чинники державної ідентичності Symbolic Factors of State Identity Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Символічні чинники державної ідентичності |
| spellingShingle |
Символічні чинники державної ідентичності Курочкін, О. Розвідки та матеріали |
| title_short |
Символічні чинники державної ідентичності |
| title_full |
Символічні чинники державної ідентичності |
| title_fullStr |
Символічні чинники державної ідентичності |
| title_full_unstemmed |
Символічні чинники державної ідентичності |
| title_sort |
символічні чинники державної ідентичності |
| author |
Курочкін, О. |
| author_facet |
Курочкін, О. |
| topic |
Розвідки та матеріали |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| publishDate |
2022 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнологія |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Symbolic Factors of State Identity |
| description |
У статті висвітлюються символічні аспекти формування державної ідентичності в незалежній Україні. Постсоціалістичні трансформації кінця ХХ – початку ХХІ ст. в країнах Центральної і Східної Європи актуалізували проблеми будівництва нової державної ідентичності. Остання є наслідком колективного самоусвідомлення всіх етнокультурних спільнот, задіяних у формуванні політичної нації. У конкретних умовах України утвердження в громадському побуті демократичних інститутів і цінностей відбувається одночасно з подоланням спадщини тоталітарного минулого. Уже не одне десятиліття триває процес декомунізації, реальні наслідки якого простежуємо в зміні назв багатьох населених пунктів, площ, вулиць, підприємств, установ тощо. Яскравим показником подолання радянської світоглядної матриці є «ленінопад» – звільнення громадянського простору від пам’ятників В. Леніну та іншим персонажам ідеологічного пантеону СРСР. У розбудові позитивного іміджу державної ідентичності має бути задіяна традиційна і професійна культура. Важлива роль при цьому належить системі нових державних свят і ритуалів, що мають надихати і згуртовувати людей. На всьому пострадянському й постсоціалістичному просторі кардинальні трансформації останніх десятиліть проходять під гаслами звільнення від тоталітарного минулого, деідеологізації всіх сфер духовного і громадського життя. У посттоталітарній Україні свято Незалежності значною мірою перебрало на себе колишні функції свята Жовтневої революції. Мілітарні загрози з боку Росії і значні економічні труднощі не завадили яскраво та урочисто відзначити 30-річчя незалежності України. Це святкування стало важливим показником зрілості української політичної нації, яка обрала шлях побудови демократичного суспільства європейського типу. Загальновизнана система святкових традицій – становий хребет культури й духовності кожної нації. Задовільний стан цієї системи впливає на всі сфери життєдіяльності загального державного організму. Завдання полягає в тому, щоб забезпечити активну роль святково-обрядової культури в процесах зміцнення української незалежності, консолідації політичної нації, утвердженні громадянського суспільства з високими гуманістичними цінностями. Державна ідентичність української нації сьогодні перебуває в процесі формування. Етнологи мають досліджувати цей процес на рівні колективної та індивідуальної свідомості.
Symbolic aspects of the formation of state identity in independent Ukraine are described in the article. Post-socialist transformations of the late 20th – early 21st century in the countries of Central and Eastern Europe have been drawing increasing attention to the problems of a new state identity formation. The latter is an effect generated by the collective self-awareness of all ethnocultural communities involved in the political nation creation. In the particular context of Ukraine, the democratic institutions and values are strengthened in public life simultaneously with the overcoming of the heritage of the totalitarian past. The decommunization process has been lasting for more than a decade. Its actual results can be seen in the changed names of many settlements, squares, streets, enterprises, institutions, etc. The Leninfall is a striking indicator of the Soviet worldview matrix negotiation. It is the removal of monuments to V. Lenin and the other characters of the ideological pantheon of the USSR from the civic space. Traditional and professional cultures should be involved in a positive image of the state identity building. The system of new state holidays and rituals is aimed at the people's inspiration and unification. Throughout the post-Soviet and post-socialist space, the fundamental transformations of recent decades have taken place under the slogans of liberation from the totalitarian past and de-ideologization of all spheres of spiritual and social life. In post-totalitarian Ukraine, Independence Day has largely taken over the former functions of the October Revolution holiday. Neither military threats from Russia nor significant economic difficulties have prevented the bright and solemn celebration of the 30th anniversary of Ukraine's Independence. This festival has become a significant indicator of the Ukrainian political nation's maturity. The country has chosen the path of formation of a democratic society of the European type. The generally accepted system of holiday traditions forms the backbone of the culture and spirituality of each nation. The satisfactory condition of this system influences all spheres of the general state body’s life. The task is to ensure the active importance of festive and ceremonial culture in the processes of Ukrainian independence strengthening, the political nation consolidation, and the establishment of a civil society with high humanistic values. The state identity of the Ukrainian nation today is at the formation stage. The ethnologists should study this process at the level of collective and individual consciousness.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203511 |
| citation_txt |
Символічні чинники державної ідентичності / О. Курочкін // Народна творчість та етнологія. — 2022. — № 2. — С. 95–99. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kuročkíno simvolíčníčinnikideržavnoíídentičností AT kuročkíno symbolicfactorsofstateidentity |
| first_indexed |
2025-11-26T00:41:53Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:41:53Z |
| _version_ |
1850600540733440000 |
| fulltext |
95
Анотація / Abstract
У статті висвітлюються символічні аспекти формування державної ідентичності в незалежній Україні.
Постсоціалістичні трансформації кінця ХХ – початку ХХІ ст. в країнах Центральної і Східної Європи актуалізували
проблеми будівництва нової державної ідентичності. Остання є наслідком колективного самоусвідомлення всіх
етнокультурних спільнот, задіяних у формуванні політичної нації.
У конкретних умовах України утвердження в громадському побуті демократичних інститутів і цінностей
відбувається одночасно з подоланням спадщини тоталітарного минулого. Уже не одне десятиліття триває
процес декомунізації, реальні наслідки якого простежуємо в зміні назв багатьох населених пунктів, площ, вулиць,
підприємств, установ тощо. Яскравим показником подолання радянської світоглядної матриці є «ленінопад» –
звільнення громадянського простору від пам’ятників В. Леніну та іншим персонажам ідеологічного пантеону СРСР.
У розбудові позитивного іміджу державної ідентичності має бути задіяна традиційна і професійна культура.
Важлива роль при цьому належить системі нових державних свят і ритуалів, що мають надихати і згуртовувати людей.
На всьому пострадянському й постсоціалістичному просторі кардинальні трансформації останніх десятиліть
проходять під гаслами звільнення від тоталітарного минулого, деідеологізації всіх сфер духовного і громадського життя.
У посттоталітарній Україні свято Незалежності значною мірою перебрало на себе колишні функції свята
Жовтневої революції.
Мілітарні загрози з боку Росії і значні економічні труднощі не завадили яскраво та урочисто відзначити 30-річчя
незалежності України. Це святкування стало важливим показником зрілості української політичної нації, яка обрала
шлях побудови демократичного суспільства європейського типу.
Загальновизнана система святкових традицій – становий хребет культури й духовності кожної нації. Задовільний
стан цієї системи впливає на всі сфери життєдіяльності загального державного організму. Завдання полягає в тому,
щоб забезпечити активну роль святково-обрядової культури в процесах зміцнення української незалежності,
консолідації політичної нації, утвердженні громадянського суспільства з високими гуманістичними цінностями.
Державна ідентичність української нації сьогодні перебуває в процесі формування. Етнологи мають досліджувати
цей процес на рівні колективної та індивідуальної свідомості.
Ключові слова: держава, нація, ідентичність, візуальна культура, меморіал, свято, ритуал.
Symbolic aspects of the formation of state identity in independent Ukraine are described in the article.
Post-socialist transformations of the late 20th – early 21st century in the countries of Central and Eastern Europe have
СИ М ВОЛ І Ч Н І Ч И Н Н И К И Д ЕРЖ А ВНОЇ
І Д ЕНТ И Ч НОСТ І
УДК 394:321.01-047.27(477)
КУРОЧКІН ОЛЕКСАНДР
доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр»
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. ORCID:
https:orcid.org/0000-0002-3365-7266
KUROCHKIN OLEKSANDR
a Doctor of History, a senior research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre Department of the NAS of
Ukraine Maksym Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology. ORCID: https:orcid.org/0000-
0002-3365-7266
Бібліографічний опис:
Курочкін, О. (2022) Символічні чинники державної ідентичності. Народна творчість та етнологія,
2 (394), 95–99.
Kurochkin, O. (2022) Symbolic Factors of State Identity. Folk Art and Ethnology, 2 (394), 95–99.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
96
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
96
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
been drawing increasing attention to the problems of a new state identity formation. The latter is an effect generated by the
collective self-awareness of all ethnocultural communities involved in the political nation creation.
In a particular context of Ukraine, the democratic institutions and values are strengthened in public life simultaneously
with the overcoming of the heritage of the totalitarian past. The decommunization process has been lasting for more than
a decade. Its actual results can be seen in the changed names of many settlements, squares, streets, enterprises, institutions,
etc. The Leninfall is a striking indicator of the Soviet worldview matrix negotiation. It is the removal of monuments to
V. Lenin and the other characters of the ideological pantheon of the USSR from the civic space.
Traditional and professional cultures should be involved in a positive image of the state identity building. The system of
new state holidays and rituals is aimed at the people inspiration and unification.
Throughout the post-Soviet and post-socialist space the fundamental transformations of recent decades have taken
place under the slogans of liberation from the totalitarian past and de-ideologization of all spheres of spiritual and social life.
In post-totalitarian Ukraine the Independence Day has largely taken over the former functions of the October Revolution
holiday.
Neither military threats from Russia nor significant economic difficulties have prevented the bright and solemn celebration
of the 30th anniversary of Ukraine Independence. This festival has become a significant indicator of the Ukrainian political
nation maturity. The country has chosen the path of formation of a democratic society of the European type.
The generally accepted system of holiday traditions forms the backbone of culture and spirituality of each nation. The
satisfactory condition of this system influences all spheres of the general state body’s life. The task is to ensure the active
importance of festive and ceremonial culture in the processes of Ukrainian independence strengthening, the political nation
consolidation and establishment of the civil society with high humanistic values.
The state identity of the Ukrainian nation today is at the formation stage. The ethnologists should study this process at
the level of collective and individual consciousness.
Keywords: state, nation, identity, visual culture, memorial, holiday, ritual.
Постсоціалістичні трансформації кінця
ХХ – початку ХХІ ст. в країнах Центральної
і Східної Європи актуалізували проблеми
будівництва нової державної ідентичності.
Остання є наслідком колективного самоус-
відомлення всіх етнокультурних спільнот,
задіяних у формуванні політичної нації.
У конкретних умовах України утверджен-
ня в громадському побуті демократичних
інститутів і цінностей відбувається одночас-
но з подоланням спадщини тоталітарного
минулого. Уже не одне десятиліття триває
процес декомунізації, реальні наслідки якого
простежуємо в зміні назв багатьох населе-
них пунктів, площ, вулиць, підприємств, уста-
нов тощо. Яскравим показником подолання
радянської світоглядної матриці є «леніно-
пад» – звільнення громадянського простору
від пам’ятників В. І. Леніну та іншим персона-
жам ідеологічного пантеону СРСР.
Ланцюгова реакція повалення фальшивих
ідолів та кумирів правлячого комуністичного
режиму триває і в наші дні. Не можна не помі-
тити, що в одних регіонах України (наприклад
західних) цей процес проходив швидше, ніж в
інших (Схід, Південь). Ступінь збереження
пам’ятників В. Леніну на певній території (у
місті або селі), як здається, може слугувати
одним з індикаторів політичних настроїв і
симпатій місцевого населення. Там, де «свя-
тині соціалізму», втілені в гіпсі, мармурі або
бронзі, довше залишалися на своїх постамен-
тах, там ще чимало прихильників радянсько-
го способу життя, значну частку населення
складають симпатики партій лівого спряму-
вання. Заглядаючи в майбутнє, можна про-
рокувати, що з часом пам’ятники радянської
доби, які мають художню цінність, опиняться
в музеї «тоталітарного мистецтва».
Натомість символами національного від-
родження стали відбудовані Успенський собор
Києво-Печерської лаври і Михайлівський
Золотоверхий монастир, зруйновані біль-
шовицькою владою. У контексті формуван-
ня державної ідентичності слід розглядати й
реставрацію пам’ятників гетьманської столи-
ці в Чигирині, меморіальних місць на батьків-
щині Тараса Шевченка, культурну практику
створення нових музейних комплексів, при-
свячених пам’яті жертв Голодомору, Бабиного
яру, Героям небесної сотні тощо.
Згідно із систематизацією В. Євтуха, нові
та оновлені архітектурно-мистецькі меморі-
али останніх десятиріч правомірно тракту-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9797
ОЛЕКСАНДР КУРОЧКІН
вати як вид «закарбованої» або «символіч-
ної» ідентичності [3, с. 156–157].
У розбудові позитивного іміджу держав-
ної ідентичності має бути задіяна традицій-
на і професійна культура. Важлива роль при
цьому належить системі нових державних
свят і ритуалів, що мають надихати і згурто-
вувати людей.
Кожна етнічна й соціальна спільнота
(плем’я, народ, держава, нація) формує свій
власний каталог святкових дат, звичаїв і тра-
дицій, який відображає її попередній істо-
ричний досвід і накреслює перспективи май-
бутнього. Повною мірою це стосується також
сучасного українського суспільства. Якщо
поглянути на діючий нині офіційний святко-
вий календар, то він вражає своєю ідеологіч-
ною еклектичністю, присутністю святкових
подій різноманітного змісту та походження.
У ньому суперечливо поєдналися та спі-
віснують релігійні і світські, політичні і куль-
турні, національні і міжнародні, сільські і
міські традиції. Наша країна сьогодні живе
немовби в кількох часових вимірах: за церков-
ним, переважно православним календарем
(Різдво, Великдень, Трійця тощо), за радян-
ським «червоним» календарем (Перше трав-
ня, Міжнародний жіночий день 8 березня), за
«жовто-блакитним» календарем української
державності (свято Конституції, Незалежності,
Злуки та ін.). Таку строкату картину маємо вже
на вищому офіційному щаблі вітчизняної свят-
кової системи. На побутовому ж рівні, урахо-
вуючи етнічну, конфесійну, політичну, профе-
сійну, релігійну, а тепер уже й класово-майно-
ву мозаїку українського суспільства, реаль на
ситуація виглядає набагато складніше.
Цей календарний різнобій сам по собі
дуже показовий. Він засвідчує той факт, що
ми перебуваємо вже не в середньовічному,
а в модерному, полікультурному, плюраліс-
тичному суспільстві, де кожна людина має
право жити за власним розпорядком, за влас-
ними часовими світоглядними орієнтирами.
Нинішню перебудову святкової системи в
Україні варто трактувати як еволюційну форму
перехідного процесу, що передбачає поступову
зміну святкових традицій, їхню модернізацію
та закріплення в громадсько-побутовій сфері.
Трансформаційний процес, за спостережен-
нями філософів, включає і «знищення, і пере-
робку старого, і його адекватне відтворення,
і гібридизацію старого і нового, тобто змішані
форми. Трансформаційний рух є багатоварі-
антним» [6, с. 208].
На всьому пострадянському й постсоціа-
лістичному просторі кардинальні трансфор-
мації останніх десятиліть проходять під гас-
лами звільнення від тоталітарного минулого,
деідеологізації всіх сфер духовного і громад-
ського життя. Ця тенденція виявляється у від-
мові від старих ідеологічних міфів і доктрин,
у відході від канонів жорсткої запрограмова-
ності та політичного офіціозу. Повсюдно про-
стежується втрата інтересу до покладених в
їхню основу цінностей. Разом з руйнуванням
«радянської цивілізації» відбувається приско-
рений процес розкладу одержавлено-центра-
лізованої «соціалістичної святково-обрядової
системи», унаслідок чого зникає одномірність
єдиного зразкового стандарту, відчуття належ-
ності до певної «інтернаціональної спільно-
ти» (по суті, штучно вигаданої).
Скоріше стихійну, ніж усвідомлену від-
мову більшості українського суспільства від
святковості радянської доби можна розгля-
дати як один із напрямів подолання спад-
щини недавнього тоталітарного минулого.
Сучасна освічена людина не хоче виконува-
ти роль «слухняного гвинтика» ідеологічної
машини, а саме до цього нас привчали понад
70 років. Нові соціалістичні звичаї та обряди
страждали від надмірної регламентації, фаль-
шивої патетики, передозування комуністич-
ною пропагандою й тому недаремно їх порів-
нювали зі «штучними квітами». Однією з
головних вад роботи по формуванню радян-
ської загальносоюзної обрядовості, яка при-
звела, врешті-решт, до її гальмування, а потім
і до повного банкрутства останнього, треба
визнати цілковите ігнорування самобутнос-
ті культури окремих народів, що населяли
СРСР, намагання виробити для всіх однакові,
універсальні обряди і свята, які не врахували
www.etnolog.org.ua
IM
FE
98
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 3/2 019
98
I S S N 2 6 6 4 - 42 82 * Н А Р ОД Н А Т В ОР Ч ІС Т Ь ТА Е Т НОЛОГ І Я * 2/2 0 22
національної специфіки і не спиралися на
багатовіковий досвід етнічних традицій.
Скасування колоніального статусу
України й набуття нею державної незалеж-
ності створили передумови для згортання
та ліквідації головних загальнорадянських
свят і свят колишньої метрополії. Логічно й
безболісно відійшли в минуле річниці утво-
рення СРСР та «братніх республік», ювілеї
комуністичної партії та її вождів, знаменні
дати історії ВЛКСМ і міжнародного про-
летарського руху. Відомо, що й за соціаліс-
тичної доби вони відзначалися лише на офі-
ційному рівні й, по суті, не торкалися сфери
сімейно-побутового життя.
Свято (як структурний компонент кожної
культурної системи) може слугувати виразним
маркером її динамічних зрушень. Нова суве-
ренна держава висуває свою концепцію націо-
нального розвитку, яка передбачає використан-
ня традицій історичного минулого для побудо-
ви модерного демократичного суспільства.
Питання встановлення державних свят
урегульовує Закон «Про державні свята
України» (2005). У ньому визначається, що
державними є свята, установлені цим Законом
в Україні з метою вшанування подій, які, з
огляду на їхню роль у розвитку держави та сус-
пільства, мають національні цінності, особли-
ве історичне або суспільно-політичне значен-
ня для України і традиційно відзначаються.
Прийняття 24 серпня 1991 року Акту про
незалежність стало поворотним моментом
в історії України. Після тривалого періоду
бездержавності й чужоземного панування
український народ нарешті перебрав контр-
оль над власною долею і увійшов як повно-
правний суб’єкт у сім’ю цивілізованих країн
світу. Тому цілком закономірно день прого-
лошення незалежності отримав статус най-
головнішого державного свята.
Цікаво простежити в порівняльному
аспекті, які події визначають специфіку голо-
вних національних свят у різних країнах.
Там, де діючою формою правління залиша-
ється монархія, головним святом часто вва-
жають день народження короля, королеви,
імператора тощо (Великобританія, Данія,
Ліхтенштейн, Люксембург, Японія та ін.).
У деяких католицьких країнах головне націо-
нальне свято приурочується до днів особливо
шанованих святих – св. Патрика (Ірландія)
або св. Стефана (Угорщина). Окремі євро-
пейські країни, що мають давні традиції дер-
жавності, пов’язують свої національні свята з
якоюсь важливою історичною подією, напри-
клад створенням флоту – 6 червня 1503 року
(Швеція), чи з днем смерті поета Камоенса –
10 червня 1580 року (Португалія), чи з Днем
взяття Бастілії – 14 липня 1789 року (Франція).
Проте в більшості країн Європи, Америки,
Азії, Африки, які вибороли свій суверені-
тет протягом ХІХ–ХХ ст., звільнившись від
чужоземного, колоніального ярма, саме Акти
проголошення (відновлення) незалежності
відзначаються як головні національні свята.
Це характерно, зокрема, для всіх колишніх
союзних республік СРСР, які стали сьогодні
самостійними державами.
У посттоталітарній Україні свято Незалеж-
ності значною мірою перебрало на себе колиш-
ні функції свята Жовтневої революції. 24 серп-
ня відбувається урочистий військовий парад
та інші офіційні заходи: покладання квітів да
пам’ятників Тарасові Шевченку, Михайлові
Грушевському, князеві Володимиру, присвоєн-
ня військових звань і нагород тощо. До програ-
ми відзначення свята входять також мітинги,
народні гуляння, ярмарки, феєрверки, виступи
професійних і самодіяльних митців, спортивні
змагання, виставки декоративно-вжиткового
мистецтва тощо.
Мілітарні загрози з боку Росії та значні
економічні труднощі не завадили яскраво й
урочисто відзначити 30-річчя незалежності
України. Це святкування стало важливим
показником зрілості української політичної
нації, яка обрала шлях побудови демокра-
тичного суспільства європейського типу.
Традиційними стали святкові молебні за
Україну в Софійському соборі на честь Дня
незалежності, у яких бере участь, як правило,
вище державне керівництво країни, народні
депутати.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
9999
ОЛЕКСАНДР КУРОЧКІН
Поступово свято Незалежності має виро-
бити свій власний ритуально-художній сцена-
рій, який у перспективі зможе набути довер-
шених форм загальнонаціональної урочистої
церемонії з використанням головних держав-
них символів і атрибутів. Щоб успішно вирі-
шити це завдання, треба, по-перше, подолати
шаблони радянської парадності, відшліфова-
ні на Червоній площі в Москві; по-друге, залу-
чити до справи потужний інтелектуально-
мистецький потенціал. Варто нагадати, що ще
в добу Ренесансу склалася традиція доручати
розробку нових публічних свят найвидатні-
шим митцям, таким як Леонардо да Вінчі,
Мікеланджело, Давид та ін.
Подальші зусилля громадськості та фахів-
ців слід спрямувати на підвищення художньо-
го й організаційного рівня таких нових україн-
ських свят загальнодержавного масштабу, як
День Конституції України, День Соборності
та День захисників і захисниць України. При
цьому слід враховувати ту обставину, що масо-
ві свята становлять особливий вид мистецтв,
якому притаманні свої закони, виразні засоби
і драматургія. «Мистецтво масового свята,
вистави, видовища, – наголошує Д. Гєнкін, – це
мистецтво високих ідей, цілеспрямованості і
громадянського пафосу, яке вимагає водно-
час яскравої образності, асоціативності, ори-
гінального сміливого творчого задуму. У мис-
тецтві масових вистав оригінальність, непо-
вторність задуму – перша запорука успіху й
зацікавленості глядача» [1, с. 80].
Загальновизнана система святкових тра-
дицій – становий хребет культури і духо-
вності кожної нації. Задовільний стан цієї
системи впливає на всі сфери життєдіяль-
ності загального державного організму.
Завдання полягає в тому, щоб забезпечити
активну роль святково-обрядової культури
в процесах зміцнення української незалеж-
ності, консолідації політичної нації, утвер-
дження громадянського суспільства з висо-
кими гуманістичними цінностями.
Державна ідентичність української нації
сьогодні знаходиться в процесі формування.
Етнологи мають досліджувати цей процес на
рівні колективної та індивідуальної свідомості.
Джерела та література
1. Генкин Д. М. Массовые праздники. Москва :
Просвещение, 1975. 140 с.
2. Грабовський С., Лосєв І. Українська ідентичність:
проблеми і виклики. День. 2013. 13 листопада.
3. Євтух В. Б. Етнічність : енциклопедичний
довідник. Київ : Фенікс, 2012. 395 с.
4. Козловець М. А., Ковтун Н. М. Національна
ідентичність в Україні в умовах глобалізації : монографія.
Київ : Парапан, 2010. 348 с.
5. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або дефект
головного дзеркала. Київ : КМА, 1999. 32 с.
6. Кримський С. Б. Запити філософських смислів.
Київ : Парапан, 2003. 240 с.
7. Курочкін О. Святковий рік українців від давнини
до сучасності. Біла Церква : видавець Олександр
Пшонківський, 2014. 390 с.
8. Сміт Е. Національна ідентичність / пер. з
англійської П. Таращука. Київ : Основи, 1994. 224 с.
1. GENKIN, Dmitry. Mass Holidays. Moscow:
Enlightenment, 1975, 140 pp. [in Russian].
2. HRABOVSKYI, Serhiy, Ihor LOSIEV. Ukrainian
Identity: Problems and Challenges. In: Larysa IVSHYNA,
ed.-in-chief. Day, November, 13 2013 [in Ukrainian].
3. YEVTUKH, Volodymyr. Ethnicity: Encyclopaedic
Reference Book. Kyiv: Phoenix, 2012, 395 pp. [in Ukrainian].
4. KOZLOVETS, Mykola, Nataliya KOVTUN. National
Identity in Ukraine in the Conditions of Globalization:
A Monograph. Kyiv: Parapan, 2010, 348 pp. [in Ukrainian].
5. KOSTENKO, Lina. Humanitarian Aura of the Nation,
or Defect of the Head Mirror. Kyiv: KMA, 1999, 32 pp. [in
Ukrainian].
6. KRYMSKYI, Serhiy. Demands of Philosophical Senses.
Kyiv: Parapan, 2003, 240 pp. [in Ukrainian].
7. KUROCHKIN, Oleksandr. Festive Year of Ukrainians
from Antiquity to Contemporaneity. Bila Tserkva: Oleksandr
Pshonkivskyi Bookmaker, 2014, 390 pp. [in Ukrainian].
8. SMITH, Anthony D. National Identity. Translated
from English by Petro TARASHCHUK. Kyiv:
Fundamentals, 1994, 224 pp. [in Ukrainian].
References
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|